close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Робота на виставку

код для вставки
ЗАПОРІЗЬКА
МІСЬКА
РАДА
ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ
ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР
Запорізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №91
Запорізької міської ради Запорізької області
НОМІНАЦІЯ: «Компетентнісна освіта: виховання і розвиток”
СЕКЦІЯ: «Психологічний супровід”
Побудова особистісної професійної
перспективи учня, як основа
формування життєвої
компетентності.
Карпенко Наталія Володимирівна,
практичний психолог І категорії.
Запоріжжя, 2016
Людина - це те, ким вона хоче бути.
Шолом Алейхем
Якщо ви вдало оберете професію
І вкладете в неї всю свою душу,
То щастя само вас відшукає.
К.Д.Ушинський.
Профорієнтаційна робота займає важливе місце в діяльності школи, оскільки
вона поєднує систему освіти з економічною системою, а також потреби учнів
з їхнім майбутнім.
І. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНИЗАЦІЇ ПРОФІЛЬНОГО
НАВЧАННЯ
Для благополуччя суспільства необхідно, щоб кожен випускник школи
знаходив застосування своїм інтересам і схильностям, не гаяв марно часу,
сил та засобів у пошуках свого місця в системі громадського виробництва,
на якому міг би принести найбільшу користь і отримати задоволення від своєї праці.
Профільне навчання — вид диференційованого навчання, що передбачає
врахування освітніх потреб, нахилів і здібностей учнів та створення умов
для їхнього професійного самовизначення.
Метою профільного навчання є виховання особистості, здатної до
самореалізації, професійного зростання й мобільності в умовах реформування сучасного суспільства.
Етапи профільного навчання:
- допрофільна підготовка;
- профільна орієнтація;
- профільне навчання.
Допрофільна підготовка відбувається у 8—9 класах з метою професійної
орієнтації учні сприяння у виборі ними напрямку профільне навчання в
старшій школі. Форми її реалізації — введення курсів за вибором, поглиблене
вивчення окремих предметів на диференційованій основі. Основна функція
курсів за вибором — профорієнтаційна.
Допрофільна підготовка відбувається через факультативи, предметні гуртки,
наукові товариства учнів, предметні олімпіади, профорієнтаційні заходи.
Профільна орієнтація( важливий компонент допрофільної підготовки) —
вміння розібратися в навколишньому оточенні або напрямі діяльності. Це
система організації та проведення навчально-виховної роботи, спрямованої на
засвоєння учнями необхідних знань про соціально-економічні та
психофізіологічні умови правильного вибору професії, формування в них
уміння аналізувати вимоги різних професій до психологічної структури
особистості, а також свої професійно значущі риси, шляхи і засоби їхнього
розвитку.
У широкому значенні «профорієнтація» — система суспільного й
педагогічного впливу на молодь із метою її підготовки до свідомого вибору
професії та система державних заходів, що забезпечує науково обгрунтований
вибір.
У вузькому значенні профорієнтація — цілеспрямована діяльність щодо
формування в учнів внутрішньої потреби й готовності до свідомого вибору
професії.
Профорієнтація в особливому сенсі — тривалий і цілком незворотний
соціальний процес засвоєння особистістю тієї чи іншої професії.
Отже, профорієнтація здійснюється ніби на 2 рівнях — суспільному й
особистісному. Ці рівні взаємопов’язані.
Професійна орієнтація в школі — це система навчально-виховної роботи,
спрямованої на засвоєння учнями необхідного обсягу знань про соціальноекономічні та психофізичні характеристики професій.
Профільне навчання зорієнтоване передусім на набуття старшокласниками
навичок самостійної науково-практичної, дослідницько-пошукової діяльності;
розвиток їхніх інтелектуальних, психічних, творчих, моральних, фізичних,
соціальних рис; прагнення саморозвитку та самоосвіти.
Основні завдання профільного навчання:
- створення умов для врахування й розвитку навчально-пізнавальних і
професійних інтересів, нахилів, здібностей і потреб учнів старшої школи
в процесі їхньої загальноосвітньої підготовки;
- виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов їхнього
життєвого і професійного самовизначення, формування готовності до
свідомого вибору й оволодіння майбутньою професією;
- формування соціальної, комунікативної, інформаційної, технічної,
технологічної концепцій учнів на допрофесійному рівні, спрямування
молоді щодо майбутньої професійної діяльності;
- забезпечення наступно-перспективних зв’язків між загальною,
середньою та професійною освітою відповідно до обраного профілю.
Принципи профільного навчання:
1. фуркації (розподіл учнів за рівнем освітньої підготовки, інтересами,
потребами, здібностями і нахилами);
2. варіативності й альтернативності (освітніх програм, технологій навчання і
навчально-методичного забезпечення);
3. наступності й неперервності (між допрофільною підготовкою і
профільним навчанням, професійною підготовкою);
4. гнучкості (змісту і форм організації профільного навчання, зокрема
дистанційного; забезпечення можливості зміни профілю);
5. діагностико-прогностичної реалізованості (виявлення здібностей учнів з
метою їх обгрунтованої орієнтації на профіль навчання).
Профільне навчання у 10—11-х класах відбувається за такими основними
напрямками: природничо-математичний, інформаційно-технологічний, їх
набір відповідає соціально-диференційованим видам діяльності. За основними
напрямками профілізації визначають різноманітні навчальні профілі.
Навчальний профіль визначається як добором предметів, так і їх змістом.
Засвоєння змісту освіти у загальноосвітніх закладах з профільним навчанням
має забезпечувати загальноосвітню підготовку учнів та підготовку до майбутньої професії.
У процесі організації профільного навчання доцільно визначити основні етапи
діяльності кожного його суб’єкта. Механізм управління профільним
навчанням потребує узгодженої співпраці:
= адміністрації школи;
= батьків, учителів, учнів, інших учасників НВП (шляхом проведення
відповідної роз’яснювальної роботи з ними);
= забезпечення кожному учасникові психологічної комфортності та свободи
вибору.
Якість допрофільної підготовки і профільного навчання значною мірою
залежить від чіткого розподілу обов’язків, своєчасного і якісного виконання,
системного та об’єктивного контролю, прийняття управлінських рішень.
Відповідальними за роботу профорієнтації в школі є заступники директора. На
рівні класу відповідальним є класний керівник, допомагають йому соціальний
педагог, психолог, вчителі-предметники, педагог-організатор, медик .
Класний керівник (спирається на Концепцію, навчальну програму і план
виховної роботи школи):
- складає план педагогічної підтримки самовизначення учнів
(різноманітні форми, методи, способи, що активізують пізнавальну,
творчу активність);
- організує індивідуальні і групові бесіди, диспути;
- здійснює психолого-педагогічне спостереження за схильностями учнів
(результати зазвичай фіксуються в індивідуальній картці учня);
- допомагає в проектуванні індивідуальної освітньої траєкторії,
моделюванні варіантів профільного навчання і професійного
становлення, здійсненні аналізу особистісних досягнень;
- організує дні відкритих дверей у ВНЗ та ПТУ;
- організує тематичні і комплексні екскурсії учнів на підприємства;
- надає допомогу практичному психологу в проведенні анкетування учнів
і їх батьків щодо проблем самовизначення;
- проводить класні збори з проблеми формування готовності учнів до
профільного і професійного самовизначення;
- організує зустрічі учнів з випускниками школи, які вчаться у ВНЗ та
ПТУ.
Вчителі-предметники:
- сприяють розвитку пізнавальних інтересів, творчої спрямованості особи
учня, використовуючи різні методи і способи: проектну діяльність,
ділові ігри, семінари, круглі столи, конференції, наочні тижні,
олімпіади, факультативи, конкурси стінгазет, домашні твори і т.п.;
- забезпечують профорієнтаційну спрямованість уроків;
- сприяють формуванню у учнів адекватної самооцінки;
- спостерігають за схильностями і здібностями учнів;
- адаптують навчальні програми залежно від профілю класу,
особливостей дітей, що вчаться.
Практичний психолог:
- вивчає професійні інтереси і схильності учнів;
- здійснює моніторинг готовності учнів до профільного і професійного
самовизначення шляхом анкетування їх і їх батьків;
- проводить заняття з елементами тренінгу з профорієнтації учнів;
- проводить бесіди;
- здійснює психологічні консультації з урахуванням вікових особливостей
дітей, що вчаться;
- сприяє формуванню у учнів адекватної самооцінки;
- залучає батьків учнів до виступів перед школярами з розповіддю про
професію;
- допомагає класному керівнику в аналізі і оцінці інтересів і схильностей
учнів;
- створює базу даних з професійної діагностики.
Соціальний педагог:
- сприяє формуванню у учнів «групи ризику» адекватної самооцінки
(часто занижена);
- надає соціально-психологічну підтримку дітям «групи ризику» в період
їх професійного і життєвого самовизначення;
- проводить консультації для учнів з соціальних питань;
- надає допомогу класному керівнику в аналізі і оцінці соціальних
чинників, що ускладнюють процес самовизначення учнів.
Медичний працівник:
- використовує різні методи і способи для сприяння формуванню у учнів
спрямованості на здоровий спосіб життя;
- проводить бесіди з учнями про взаємозв'язок успішності професійної
кар'єри і здорового способу життя;
- консультує з проблем впливу стану здоров'я на професійну кар'єру;
- надає допомогу класному керівнику, практичному психологу і
соціальному педагогу в аналізі діяльності учнів.
ІІ. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ В ШКОЛІ.
Професія (з лат.— офіційно вказане заняття, спеціальність) — рід трудової
діяльності чи занять, що вимагають певної підготовки та є джерелом існування
людини.
Профільне навчання стає одним з пріоритетних напрямків сучасної науки.
Профільна старша школа передбачає врахування потреб, нахилів, здібностей і
пізнавальних інтересів старшокласників, спрямованих на реальне життєве й професійне самовизначення учнів. Тому на цьому етапі доречно активізувати
профорієнтаційні заходи школи та її служб. Зокрема, ми розглянемо діяльність
соціально-психологічної служби школи в контексті супроводу допрофільного та
профільного навчання.
Метою соціально-психологічної служби є допомога в особистісному й
професійному самовизначенні, підготовка учнів допрофільного навчання.
Головними завданнями профорієнтаційної роботи в школі є:
1. Ознайомлення учнів і батьків із психологічними характеристиками
професійної діяльності в різних сферах, навчити співвідносити вимоги, які
висуває професія, з індивідуальними рисами, сформувати позитивне
ставлення до праці.
2. Проведення комплексного діагностичного обстеження психологічних
особливостей учнів, навчити аналізувати свої можливості й здібності
(сформувати потребу в усвідомленні й оцінці рис і можливостей своєї
особистості).
3. Психологічна діагностика нахилів, інтересів, можливостей у виборі
школярами подалі сфери професійної діяльності.
4. Надання індивідуальних і групових консультацій за результатами
діагностики.
5. Проведення психологічних тренінгів особистісного самовизначення й
саморозвитку школярів.
6. Складання й реалізація індивідуальних групових корекційних програм для
учнів з сформованими професійними інтересами, навчити знатися на
вмісті професійної діяльності.
7. Участь у проведенні тематичних семенарів, бесід, класних годин і
дискусій, пропаганда психолого-педагогічних знань серед учителів,
батьків і учнів.
8. Консультативна допомога учням, їхнім батькам і вчителям у вирішенні
конкретних проблем що виникають у процесі допрофільної підготовки й
профільного навчання.
9. Визначення рівня професійної компетентності, готовності педагога
працювати в умовах профільного навчання.
Основними напрямами профорієнтаційної роботи в школі є: професійна
інформування; професійне виховання; професійне діагностика; професійне
консультація; професійний вибір та професійна адаптація.
Професійне інформування — психолого-педагогічна система формування в
особистості активної профорієнтаційної позиції, що відповідає суб’єктивним і
об’єктивним умовам вільного та свідомого професійного самовизначення
особистості. Вона дає школярам змогу ознайомитися з різними професіями, зі
змістом трудової діяльності кожної з них, із вимогами, які ці спеціальності
висувають до людини, а також із тим, де ними можна оволодіти. Завдяки такій
допомозі учні виявляють свої індивідуальні схильності, психофізіологічні
можливості, зіставляють їх із вимогами тієї професії, якою вони цікавляться і до
якої схильні, щоб прийняти правильне рішення про свою придатність до
професійної діяльності в обраній галузі праці.
Професійне виховання містить формування схильностей і професійних інтересів
школярів. Сутність педагогічної роботи з професійного виховання полягає в
тому, щоб спонукати учнів до участі в різноманітних формах навчальної та
позакласної роботи, суспільно-корисної та виробничої праці, до активного
випробовування сил. Це дає змогу на практичному досвіді дізнатися й визначити
свої схильності та здібності. Схильність розвивається в процесі діяльності, а
професійні знання успішно накопичуються за наявності професійних інтересів.
Важливо, щоб школяр пробував себе в різноманітних видах діяльності.
Професійна діагностика — система психологічного вивчення особистості для
виявленнями професійно значущих властивостей і рис.
Професійне консультування — надання особистості на основі її вивчення
науково обгрунтованої допомоги щодо найоптимальніших для неї напрямів і
засобів професійного самовизначення. Професійна консультація має на меті
навчити учнів прийомів самооцінки своїх рис, щоб установити їхню
відповідність вимогам професії. Мріючи про певну професію, школярі повинні
замислюватися, чи справді вони підходять для такої роботи. Щоб відповісти на
це запитання, слід знати вимоги професії до її носія. Такі вимоги розроблено до
багатьох професій. Професійна консультація найчастіше має індивідуальний
характер. Аналогічні консультації треба надавати і батькам учнів, аби вони
серйозніше підходили до обрання майбутньої професії дітьми, змогли допомогти
їм у цьому. До професійної консультації залучають також медичних працівників
школи, які знають перелік медичних протипоказань до основних професій і
можуть запобігти небажаним випадкам, коли учням доводиться змінювати
професійну орієнтацію вже на етапі відбору.
Професійний вибір — система роботи, спрямована на надання допомоги учневі
у визначенні й виборі конкретної професії на основі виявлення та оцінки його
загальних і спеціальних здібностей, нахилів, інтересів, потреб, об’єктивних умов
професійної підготовки і працевлаштування.
Професійний відбір здійснюють навчальні заклади, що висувають до вступників
конкретні вимоги, або установи, які наймають випускників. На цьому етапі з
молодими людьми слід проводити роз’яснювальну роботу їм варто усвідомити:
якщо вони мають певні вади, що не є відхилення від абсолютно важливих
професійних вимог , то попрацювавши над собою, можуть їх подолати або
згладити й досягнути професійної майстерності.
Професійна адаптація - процес пристосування людини до професійної
діяльності, її умов; досягнення бажаної продуктивності праці й відповідності між
професійними намірами, інтересами рисами особистості та вимогам до
діяльності. Здійснюється тоді , коли учень уже обрав професію і перебуває на
стадії її опанування. Ознаками професійної адаптації є: збереження та розвиток
здібностей і схильностей до обраної професійної діяльності, збіг суспільної та
особистої мотивації праці, яка залежить від її змісту, впливу сім’ї та
виробничого оточення. Професійна адаптація здійснюється разом із суспільною
адаптацією, її результативність значною мірою залежить від того, як школа
зуміла закласти основи адаптації.
Щодо форм роботи, то це можуть бути: профорієнтаційні уроки; екскурсії;
класні години з профорієнтації; зустрічі з фахівцями різних професій;
професіографічні дослідження; батьківські збори з профорієнтаційної тематики
тощо.
Важливо пам’ятати, що профорієнтаційна робота в школі приносить користь
тільки тоді, коли до неї залучений весь колектив школи, і при дотриманні таких
принципів:
- системність і наступність — профорієнтаційну роботу не варто обмежувати
роботою лише зі старшокласниками. Працювати слід із учнями з першого до
останнього класу;
- диференційований та індивідуальний підхід до учнів залежно від віку та рівня
сформованості їхніх інтересів, від відмінностей у ціннісних орієнтаціях і
життєвих планах, від рівня успішності;
- оптимальне поєднання масових, групових та індивідуальних форм
профорієнтаційної роботи з учнями та батьками;
- взаємозв’язок школи, сім’ї, професійних навчальних закладів, центрів
профорієнтації молоді, служби зайнятості та громадських молодіжних
організацій;
- зв’язок профорієнтації з життям (органічна єдність із потребами суспільства в
кадрах).
У загальноосвітній школі № 91 м. Запоріжжя соціально-психологічна служба
впроваджує систему роботи щодо професійного самовизначення учнів, метою
якої є розвиток здатності учнівської молоді до успішного вибору професії. Ця
робота дає учням можливість поступово оволодіти певним обсягом знань щодо
особливостей різних професій та вимог до них. Особливістю роботи соціальнопсихологічної служби є розробка та впровадження інноваційних форм
профорієнтаційної роботи впродовж кількох років.
Побудова кар’єри та конкурентнодіяльна здатність до праці, як свідчить досвід
світової шкільної освіти, ґрунтується на необхідності поєднання свободи
творчості учнів у навчанні й розвиток у них високого рівня відповідальності за
результати навчальної праці, вибору професійної та трудової діяльності.
Система роботи з учнями включає в себе проведення психодіагностичної роботи
(анкетування, тестування, опитування), проведення рольових ігор, вправ на
професійну тематику, екскурсій, зустрічей із представниками різних професій,
дослідницьку роботу та створення мультимедійних презентацій, що дає змогу
учням урізноманітнити знання про види професій, усвідомити важливість
правильного вибору своєї професійної діяльності в майбутньому, співвіднести
свої можливості й здібності зі своїми бажаннями та поєднати з вимогами часу
(попит на ринку праці, актуальність).
Завданнями профорієнтаційної роботи вбачаємо:
- дослідити зацікавленість учнів різними професіями;
- виявити здібності учнів до запропонованих професій;
- ознайомити учнів із профінформаційними матеріалами, необхідними для
формування в них знань про світ професій;
- розвивати творчі здібності та пізнавальні інтереси старшокласників;
- розвивати в учнів позитивне ставлення та готовність до свідомого вибору
професії;
- формувати соціально значущі життєві компетентності відповідно до вимог
сучасного ринку праці;
- формувати пізнавальну спрямованість учнів;
- виховувати почуття людської гідності та цінностей щодо різного типу
праці;
- сприяти професійному самовизначенню старшокласників.
Мною
передбачено систематичну роботу з учнями, що впроваджується
впродовж навчання школярів з 1-го до 11-го класу.
ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ У ШКОЛІ
При розробці змісту професійної орієнтації треба виходити з розуміння
профорієнтації як складової частини навчально-виховного процесу, в якому
успішно реалізуються такі основні завдання: розширення професійного досвіду
учнів, формування мотивів вибору професії.
Компоненти профорієнтаційної роботи у школі:
1. Формування професійного досвіду та професійної спрямованості учнів у
навчально-виховному процесі:
- ознайомлення з професіями, професійними навчальними закладами
(професійна інформація) і формування мотивів вибору професії;
- організація практичної діяльності відповідно до особливостей учнів, вимог
обраної професії (професійна активізація).
2. Консультативна допомога учням при професійному самовизначенні:
- вивчення особистості учня;
- управління мотивацією вибору професії.
3. Робота вчителів, психологів, соціальних педагогів, профорієнтологів:
- перевірка успіхів учня в обраній професії;
- надання допомоги учням при вступі до вищих, професійних навчальних
закладів.
Щоб удосконалити профорієнтаційну роботу в школі, треба знати, яким був
вплив профорієнтації на учня, як він скористався рекомендаціями школи та сім’ї,
наскільки ці рекомендації були правильними.
Професійну орієнтацію можна починати ще з дитячого садка чи в початкових
класах, коли в дітей виникає інтерес до різних видів діяльності. У старших
класах профорієнтація формує мотиви вибору професії, інтерес і схильності до
окремих видів діяльності, які можуть стати майбутньою професією учня. Коли
професію обрано, й увага молодої людини спрямована на засвоєння
спеціальності, школа допомагає школяреві адаптуватися в новій діяльності.
Отже, у старших класах профорієнтація стає ефективнішою і значущішою,
набуває нових функцій у різні періоди розвитку учня. Тобто обсяг профорієнтаційної інформації з класу в клас треба постійно збільшувати,
розширювати й ускладнювати. Відповідно, профорієнтаційну роботу можна
поділити на фази, які відповідають рівню розвитку дитини та зумовлені не лише
загальними цілями професійної орієнтації, але й динамікою професійної
орієнтації самого учня:
1. Підготовча фаза (рання профорієнтація) — починається ще в дитячому
садку і триває до 4-го класу. У цей період у рамках профорієнтаційної
роботи відбувається вивчення учня, йому прищеплюють інтерес і любов до
праці. Цього можна досягти шляхом включення дітей у різні види ігрової
та навчальної діяльності.
2. Фаза формування — період, коли в учня виникає актуальний інтерес до
вибору професії (5—9-ті класи). За допомогою спеціальних заходів у
школі учням прищеплюють мотиви вибору різних спеціальностей і
професій.
3. Орієнтаційна фаза (10—11-ті класи) — триває формування мотивів вибору
професії в учнів, які ще сумніваються.
4. Фаза закріплення — період після вибору учнем професії. Мета цієї фази —
далі формувати професійні інтереси, створити умови для реалізації вибору
учня, адаптації у фаховому середовищі.
ІV. ЕТАПИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ.
Відповідно до Концепції профільного навчання у старшій школі, допрофільна
підготовка відбувається у 8—9-х класах, однак ми вважаємо, що цю роботу
потрібно починати якомога раніше, бо самовизначення дитини — це тривалий і
поетапний процес.
1. ОСОБЛИВОСТІ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ З
МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ
Профорієнтаційна робота на початковому етапі (1—4-ті класи) передбачає
розвиток інтересу до пізнання особистісних індивідуальних рис та здібностей.
Це відбувається завдяки виховній системі, творчим заняттям, ігровим
моментам, трудовому вихованню. Випускник 4-го класу має внутрішню
спрямованість «Я можу і хочу працювати (вчитися)».
Учні 1—4-х класів ще далекі від вибору професії, але правильно проведена
профорієнтаційна робота має стати основою, на якій надалі, у старших класах
розвиватимуться
професійні
інтереси
та
наміри
школярів.
Тому
профорієнтаційна робота з молодшими школярами — специфічна і відрізняється
від роботи із середніми та старшими класами. Особливість її полягає в тому, що
не ставиться мета безпосередньо підвести учнів до вибору певної професії, слід
лише підготувати основу для цього вибору. Дітей треба поступово вводити у світ
спеціальностей. Відповідно, профорієнтаційна робота в молодших класах
полягає в основному в проведенні професійної просвіти.
Особливі можливості проведення профорієнтаційної роботи відкривають уроки
трудового навчання, на яких відбувається знайомство учнів із різними сферами
трудової діяльності, виховання професійно важливих рис, вивчення особистості
школярів тощо. Комплексний підхід до профорієнтаційної роботи передбачає
також і всебічне вивчення особистості учня. Воно допомагає виявити характерні
особливості Особистості дітей, знайти правильні форми та методи подальшої
роботи з ними. Вивчення необхідно проводити різними методами, але головне —
систематично та цілеспрямовано. Найпоширенішим методом вивчення школярів
є спостереження, яке відбувається за планом, а його підсумкові результати
фіксуються. Застосовують також діагностичні бесіди, які можна проводити як
індивідуально, так і з групами. Для вивчення особистості учня використовують
аналіз діагностичних матеріалів та практичних дій.
Знання про одні й ті ж професії діти повинні отримувати в різних класах. При
цьому необхідно враховувати вікові особливості й так добирати матеріал, щоб
він був зрозумілий і цікавий учням різного віку. Теоретичне знайомство з
професіями у старших класах відбувається за допомогою професіограм. Для
молодших же школярів найкраще підходять розповідь, бесіда, зустрічі з
представниками професій, перегляд діафільмів, кінофільмів, альбомів,
проведення екскурсій.
При цьому вчитель, психолог повинен не лише давати знання про професії, але й
отримувати зворотну інформацію про те, як діти її засвоюють. Тому при
повторенні пройденого матеріалу необхідно включати питання для перевірки
рівня засвоєння учнями профорієнтаційного матеріалу.
Найпоширенішим методом профорієнтації у молодших класах є бесіда.
Важливо, щоб вона була логічно пов’язана з навчальним матеріалом і
відбувалася за активної участі дітей. Для цього учням можна попередньо дати
нескладні завдання, що відповідають темі бесіди. Профорієнтаційна бесіда не є
якимось відокремленим методом, вона використовується в поєднанні з іншими
техніками профорієнтації. Наприклад, при проведенні бесіди про конкретну
професію бажано використовувати телепередачі, діафільми, кінофільми.
Важлива роль у профорієнтаційній роботі належить позашкільним і позакласним
заходам. Цікаво організоване дозвілля, добре спланована робота гуртків за
інтересами розвивають здібності дітей, їхню творчу активність. У процесі
позакласної профорієнтаційної роботи відбувається розширення, поглиблення і
закріплення основних профорієнтаційних понять та ідей. Підбір змісту
профорієнтаційної позакласної роботи спрямований на створення можливостей
для прояву самостійності та творчості учнів у різних сферах діяльності
(пізнавальній, трудовій, художній, суспільній тощо). Усі види позакласної
роботи мають сприяти активному застосуванню наявних знань і стимулюють
учнів до засвоєння нових знань, умінь і навичок, необхідних для майбутньої
професійної діяльності.
Неабияк впливають на молодших школярів екскурсії. Вони значно розширюють
кругозір учнів, їхні знання про навколишній світ, глибше знайомлять із різними
професіями. Ефективність профорієнтаційної роботи при проведенні екскурсій
значно зростає, адже учні спілкуються із відповідними фахівцями.
2. ПРОФОРІЄНТАЦІЯ В СЕРЕДНІХ КЛАСАХ ШКОЛИ
Соціально-орієнтовний
етап професійної орієнтації характеризується
формуванням у учнів 5—7-х класів стійких навичок до самопізнання і роботи в
групі, колективі. Учень 7-го класу має вже чітко сформовану спрямованість та
мотивацію «Я хочу вчитися, щоб уміти вибирати». Засобами реалізації та
виявлення внутрішніх мотивів у цей час виступають спецкурси, факультативи
інтегрованого характеру, гуртки, студії, секції, клуби. Саме завдяки цьому відбувається формування ціннісних орієнтацій, мотивацій самопізнання,
самооцінки, самоаналізу з метою усвідомлення профільної спрямованості.
У процесі переходу до наступного профільно – визначального етапу (8-9клас)
кожен учень має усвідомлювати основні мотиви вибору майбутнього профілю
навчання. У цей час учні мають можливість спробувати себе у тому чи іншому
напрямку освітньої діяльності в умовах допрофільного навчання; виявити
зв’язок своїх можливостей з потребами обраного профілю; співвіднести
аргументи «за» та «проти» обраного профілю.
На цьому віковому етапі основними завданнями профорієнтації є виховання
працелюбності, стимулювання до свідомого вибору праці, розвитку творчих
здібностей учнів, ознайомлення із різними видами фахової діяльності.
Відбувається поступове ускладнення профорієнтаційного матеріалу: наприклад,
якщо в молодших класах діти отримують загальне уявлення про професії (назви
професії, інформацію про те, чим займаються спеціалісти цього фаху, умови
праці тощо), то в середніх класах такі відомості розширюють (можна розповісти
про значення професії у суспільстві, історію її розвитку, про зміст праці,
продукцію тощо). У середніх класах учнів знайомлять з умовами праці, обсягом
спеціальних і загальних знань, умінь і навичок, якими повинен оволодіти спеціаліст, гігієнічною характеристикою професії, психофізіологічними вимогами
фаху до людини, системою підготовки та підвищення кваліфікації кадрів. У
підлітків часто змінюється інтерес до професії. Інколи це може відбуватись
унаслідок впливу якихось зовнішніх факторів, наприклад, коли діти отримують
неправильне уявлення про зміст праці або про перспективи професії, або ж
недостатньо об’єктивно оцінюють свої можливості, ігноруючи психофізіологічні
особливості, і переоцінюють власні сили. Чимало учнів взагалі не цікавляться
майбутнім фахом. Такі аспекти необхідно враховувати при організації
профорієнтаційної роботи в середніх класах.
На цьому віковому етапі відбувається поступове знайомство учнів із
професіограмами. Треба враховувати, що ставлення підлітків до певного виду
професійної діяльності часто залежить від взаємин із конкретною людиною —
представником професії.
Триває профорієнтаційна просвіта, дієвою формою якої є тематичні вечори.
Важливі не лише самі вечори, але й підготовка до них, що справляє великий
виховний вплив на учнів, формує в них відповідальність, навички самостійної
роботи.
Основними формами позакласної та позашкільної роботи, які можна, ефективно
використати для реалізації профорієнтаційних цілей, є масові заходи — вечори,
зустрічі, конференції, конкурси, клуби, виставки, олімпіади; групові — бесіди,
екскурсії, гуртки, секції, факультативи; індивідуальні — підготовка рефератів,
позакласне читання, колекціонування, підготовка та виступи з доповідями,
самостійні заняття. Позакласна робота з учнями середніх класів — спонукальна.
При проведенні профорієнтаційної роботи на цьому етапі важливо викликати
пізнавальний інтерес до різних видів діяльності. В учнів триває формування
соціальних установок, а водночас, власне, і починається профорієнтація.
3. ПРОФОРІЄНТАЦІЙНА РОБОТА ЗІ СТАРШОКЛАСНИКАМИ
Профільно – адаптаційний етап:
- є логічним завершенням профорієнтаційної роботи;
- передбачає підготовку учнів до професійного самовизначення;
- спонукає до оволодіння науковими засадами обраного професійного
профілю.
Учні старших класів потребують розширення, поглиблення та систематизації
знань про професії, отриманих у процесі навчальної діяльності. Тому основними
напрямами профорієнтаційної роботи є: професійна просвіта, професійне
виховання, професійна діагностика та професійна консультація учнів. До професійного виховання входить формування і розвиток стійких професійних інтересів
до певної професії. При цьому особливого значення набувають індивідуальні
форми роботи зі старшокласниками. Дієвою формою профпросвіти у старших
класах школи є диспути їх можна організовувати з учнями одного, кількох
паралельних класів чи в загальношкільному масштабі. Керівник повинен уміло й
тактовно спрямовувати хід розмови, направляти думки учнів так, щоб вони самі
дійшли правильного висновку. Однією зі складових професійної орієнтації
старшокласників є професійна консультація, яка доповнюється індивідуальнопсихологічною та медичною консультаціями, оскільки у старшокласників часто
спостерігаються коливання у виборі професії, пов’язані з недооцінкою себе,
невпевненістю в правильності вибору.
Важливий для визначення змісту профорієнтаційної роботи і рівень професійної
спрямованості учнів. Розрізняють високий, середній та низький рівні:
- Високий рівень професійної спрямованості — загальні та професійні
інтереси широкі, змістовні і стійкі; вироблена система значущих ціннісних
орієнтацій, для яких характерне глибоке розуміння важливості професії і
для окремої особистості, і для всього суспільства.
- Середній рівень — загальні та професійні інтереси стійкі, але не завжди
поєднуються з цікавістю до майбутньої професійної діяльності; інші
інтереси обмежені; ціннісні орієнтації виражаються позитивним і
відповідальним ставленням до виконання професійного обов’язку.
- Низький рівень — загальні та фахові інтереси чітко не виражені; відсутнє
поєднання з інтересом до майбутньої професійної діяльності.
На цьому віковому етапі основними завданнями профорієнтації є перевірка
учнями власних сил у конкретному виді діяльності, подальше формування
фахових інтересів та нахилів. Школярі часто займаються у різних клубах, гуртках і факультативах.
Основними формами та методами проведення профорієнтаційних занять є
шкільна лекція, урок-бесіда, екскурсія, семінари, практичні роботи. Лекції
використовують в основному при вивченні психологічного матеріалу та
загальних питань підготовки кадрів. Для активізації і залучення старшокласників
до обговорення можна використовувати розгорнуту бесіду. Семінарські заняття і
диспути присвячені вирішенню основних питань професійного самовизначення
молоді.
Позакласна робота з професійної орієнтації старшокласників здійснюється
за напрямами:
- прищеплення любові до праці, формування позитивних професійних
установок;
- формування та розвиток стійких фахових інтересів і нахилів;
- вибір спеціальності, професії та шляхів її засвоєння.
Провідна роль у цій роботі належить класному керівникові. Він протягом
тривалого часу спостерігає за учнями свого класу, вивчає їхні індивідуальні
особливості, інтереси, здібності й нахили, контактує з батьками знає виховний
потенціал кожної сім’ї. Це дає йому змогу організувати профорієнтаційну роботу
на належному рівні. Серед форм такої роботи найефективнішими є: екскурсії,
зустрічі з фахівцями, колишніми випускниками, вечори, диспути, конференції,
класні години, заняття в гуртках, факультативи.
Детальніше відповідні етапи подано в таблиці №1 (додаток №1). Якщо
розпочати системну профорієнтаційну роботу ще з молодшої школи, то до
моменту переходу в старшу школу і вибору профілю для продовження освіти в
учня вже будуть сформовані стійкі професійні уподобання. Вибір профілю
відбуватиметься усвідомлено: не тільки відповідно до інтересів школяра, а й з
урахуванням його психофізичних можливостей і потреб ринку праці.
Головні учасники забезпечення профільного навчання:
- адміністрація;
- класні керівники;
- психолог;
- соціальний педагог;
- педагоги;
- батьки;
- учні.
Дуже часто всі учасники не можуть скоординувати та систематизувати свої дії.
Успішною є допомога учневі у самовизначенні залежить від різних форм
взаємодії. Тільки завдяки тісній співпраці з іншими учасниками навчальновиховного процесу старшокласник до закінчення школи буде мати чітко
сформований інтерес до визначеної професії, що допоможе йому знайти своє
місце в житті.
V. ПСИХОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА
Діагностика індивідуально-психологічних особливостей школяра, його
професійних інтересів, здібностей та схильностей — найважливіший компонент
профільного навчання — висуває високі вимоги до психодіагностичного інструментарію й особистості фахівця.
Розглянемо деякі ключові питання професійного самовизначення. Сучасний
погляд на професійну успішність полягає в тому, що вона формується в трудовій
діяльності, а не дана людині від народження. Для оволодіння професійною
майстерністю необхідні позитивна професійна мотивація, тобто бажання
працювати, а також відповідні здібності, на основі яких формуються навички.
Вважається, що завдяки методам об’єктивного тестування можна виявити
здібності людини й орієнтувати її на конкретну суспільно корисну діяльність.
Одразу виникає два питання: по-перше, наскільки об’єктивно тести виявляють
здібності людини, по-друге, чи захоче людина реалізувати наявні здібності? У
наш час ключовим моментом варто вважати не здібності, а мотивацію людини
та її життєві завдання, тому що саме вони визначають перспективи розвитку
особистості. Тому зусилля педагогів і психологів повинні бути спрямовані на
розвиток тих здібностей, які важливі для успішного просування до мети,
поставленої самою людиною. Численні дані підтверджують, що люди,
початково менш здібні, але які цілеспрямовано розв’язують свої завдання,
виявляються більше творчо продуктивними, ніж ті, що більш здібні, але менш
зацікавлені.
Дослідження свідчать, що обдаровані люди мають дивергентне мислення, тому
що швидше розв’язують завдання з багатьма відповідями, при цьому
пропонуючи багато оригінальних варіантів. Шкільне навчання організовується
на принципах конвергенції, коли завдання має тільки одне рішення. Більшість
тестів, що використовують для оцінювання інтелекту, так само мають одне
правильне рішення. Тести відфільтровують людей не творчих, а тих, які добре
приймають цінності й запропоновані суспільством схеми. Однак здатність
розуміти розділяти й використовувати стандартні схеми й поняття суперечить
необхідності й потребі мати свій погляд на світ.
Видатний російський психолог Б. Теплов зазначав, що ніхто не може
пророчити, до яких меж може розвиватися здібність: вона може розвиватися,
обмежуючись тільки часом людського життя, методами виховання й навчання.
Тому під час складання блоку методик і циклограми психологічного супроводу
профільного навчання за діагностичним напрямком (таблиця №2) акцент
робили на оцінку актуального рівня здібностей, які щодня розвиває вчитель на
уроці, та на індивідуальні психологічні особливості і мотивації учнів.
Вивчення цих особливостей під час здобуття загальної освіти знижує
ймовірність помилки під час вибору профілю навчання. При цьому необхідно
вирішити низку важливих методологічних питань: у якому віці доцільно
проводити діагностику, з якою метою, у яких формах.
Насамперед , треба зазначити, що в шкільному віці некоректно говорити про
професійні здібності: можна говорити тільки про індивідуальні психологічні
особливості як передумови формування професійних здібностей.
Чинники, які необхідно враховувати під час виявлення професійних
здібностей:
1. У юнацькому віці деякі професійно важливі риси перебувають у
прихованому стані, тому що немає умов для їх виявлення.
2. Недостатній рівень самосвідомості підлітка, нестійкість емоційного стану,
неадекватна самооцінка,
3. Брак життєвого досвіду (мізерні знання про світ професій і ринок праці,
правила і помилки у виборі професії).
Знизити негативний вплив цих чинників тільки в результаті цілеспрямованого
психолого-педагогічного супроводу професійного самовизначення, яке варто
починати ще в початковій школі, як це робиться в багатьох країнах.
Запропоновані методики можна проводити як самостійну діагностику, так і під
час проведення тренінгів. Більшість методик проводять у 8—9-х класах.
Однак треба усвідомлювати, що групова форма роботи не може допомогти всім
— є більш складні
випадки, які можна розглядати тільки у процесі
індивідуальної профдіагностики та профконсультації.
VІ. КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНА РОБОТА
Корекційно-розвивальні заняття та тренінги є активною формою впливу на
процес формування особистості, збереження її індивідуальності. Корекційнорозвивальна робота організована на основі системи виховних заходів та
тренінгів у вигляді сценаріїв занять
. Вони сприяють поступовому формуванню психологічної готовності учнів до
обгрунтованого вибору професії.
Під час проведення тренінгів:
= підвищується рівень соціально-психологічної культури учнів і батьків;
= підвищується мотивація школярів до навчання, а також самовиховання та
самовдосконалення;
= формується готовність до самовизначення, самосприйняття тощо.
Доречно звернути увагу на те, що вищезазначені види діяльності не є
прерогативою суто психолога чи суто соціального педагога школи. Як
зазначалося вище, успішна допомога учневі у життєвому та професійному
самовизначенні залежить від тісної взаємодії всіх учасників навчальновиховного процесу. Тому до проведення профорієнтаційних заходів цілком
можливо залучати класних керівників (проведення виховних заходів, класних
годин, тренінгів, анкетування тощо), батьків учнів та вчителів-предметників
(наприклад, для проведення бінарних уроків разом із психологом або соціальним
педагогом).
Корекційно-розвивальна робота подана у циклограмі психологічного
супроводу профільного навчання (корекційно-розвивальний напрям, таблиця
№3) Запропоновані заходи сприяють поступовому формуванню психологічної
готовності учнів до обґрунтованого вибору професії. У цьому розділі
запропоновано сценарії виховних заходів та тренінгів. Вони можуть
проводитися психологом, соціальним педагогом або класним керівником.
Велику увагу треба приділяти роботі з батьками (таблиця №4)
VІІ. Практична частина.
1.Заняття.
Урок для 10-го класу (за програмою «Побудова кар’єри»)
Тема: Життєві цінності особистості – основа правильного вибору
професії.
Мета: формувати в учнів свідомість про життєві цінності як
необхідну умову досягнення життєвого та професійного успіху.
Форма проведення - інформування, практикум.
Необхідні матеріали: аркуші паперу, ручки (олівці).
Практикум. Групові ігри.
Хід заняття
Гра-розминка «Оле-неше-нешеков»
Виконувати з метою активізації учнів, їх підготовки до подальшої
роботи.
Кожен учасник по черзі питає в сусіда ліворуч: «А ви не бачили олене-ше-нешекова?». Запитувати потрібно так, щоб товариш розсміявся.
Якщо сусід ліворуч розсміявся, він виходить із гри, якщо ні — ставить
це саме запитання наступному учасникові.
Мозковий штурм «Для мене цінність — це...»
Кожен учень по черзі продовжує речення « Для мене цінність —
це...», висловлюючи власну думку. Усі відповіді учнів слід записувати
на фліп-чарті. Після цього психолог узагальнює їх разом із учнями.
Інформаційне повідомлення «Цінності у нашому житті».
Оцінюючи певний предмет, людина визначає насамперед те, чи має
він для неї якесь значення: чи може він задовольнити якісь її потреби,
тому зіставляє цей предмет зі своїми потребами, смаками, інтересами
тощо. І тільки після цього людина може вирішити, цінний чи нецінний
цей предмет.
Речі, що відповідають нашим потребам, сприяють їх задоволенню та
мають позитивне значення, називаються цінностями.
"Слово «цінність» вживається для позначення об'єкта, що має
позитивне чи негативне значення для людини. Розмежовують різні
вживання цього слова, іноді говорять про «предмети цінності» й
«цінності свідомості». До «цінностей свідомості» належать суспільні
установки й оцінки, відбиті в формі уявлень про добро і зло,
прекрасне і потворне, справедливість, ідеали, норми та принципи дії.
Цінністю можна вважати будь-який матеріальний чи ідеальний,
дійсний або уявний предмет, щодо якого люди займають позицію
оцінювання, приписують йому важливу роль у житті й прагнення
володіння ним.
Особистість визначається не своїм характером, темпераментом чи
фізичними рисами, а тим, що та як вона знає, цінує, створює; з ким і
як спілкується; які її художні потреби, як вона їх задовольняє.
Отже, цінності в нашому житті займають значне місце матеріального і
духовного змісту.
За своїм змістом цінності поділяються на економічні, політичні,
моральні, етичні, естетичні, релігійні тощо.
Вправа «Цінності»
Виконання цієї вправи передбачає роботу в групах. За принципом
«день — ніч» учні діляться на дві групи. Кожна група отримує аркуш
паперу з переліком 18 цінностей. Ці цінності потрібно розставити за
рівнем значущості так, щоб під першим номером стояла цінність, що,
на думку учнів, є найважливішою для досягнення життєвого успіху.
Перелік цінностей:
Амбітність.
Ввічливість.
Відкритість,
уміння
спілкуватися.
Відповідальність. Вихованість. Організованість. Пунктуальність.
Старанність. Щирість. Точність.
Незалежність і самостійність.
Цілеспрямованість і рішучість. Уміння йти на розумний, зважений
ризик. Потреба в досягненнях (у подальшому розвитку). Схильність
мріяти. Оптимізм. Допитливість. Розвинена інтуїція.
Наприкінці слід проаналізувати значення кожної цінності.
Запитання до учнів:
—Як ви думаєте, чи достатньо мати кілька таких цінностей, щоб
досягти успіху в кар'єрі та особистому житті?
Вправа «Кодекс цінностей»
Виконання цієї вправи передбачає роботу в групах. За принципом
«північ — південь» учні діляться на дві групи. Кожна група на аркуші
паперу має створити свій кодекс цінностей. Це може бути схема,
малюнок, проект — будь-що.
На виконання вправи відведено 10 хв. Після завершення роботи кожна
група презентує свій «Кодекс цінностей».
Запитання для учнів:
— Як, не втративши себе, можна відповідати суспільно-корисним
цінностям?
Вправа «Пошук вигоди»
Мета: усвідомити власні життєві пріоритети, важливі при виборі
професії.
Хід проведення
1. Учасники діляться на 2-3 групи. Кожна група вибирає професію
(професія повинна бути із числа затребуваних на сучасному ринку
праці, наприклад, менеджер і ін.). Далі кожній групі дається завдання:
представити себе в обраній професії, свої можливості, умови роботи,
трудовий колектив, перспективи, вигоди і т.д.
2. Після того, як усі уявили себе, хто ким, де і як трудиться, учасникам
пропонується придумати й вказати, які потреби (фізичні, у безпеці,
соціальні, егоїстичні, самоактуалізаційні й ін.) кожний учасник може
задовольнити в обраній професії, яким способом задовольняються
потреби ( у рамках функціонала професії або за власною ініціативою).
3. Кожна група проводить презентацію обраної професії,
перераховуючи ті вигоди, які вона може надати. Система оцінювання
наступна:
— фізичні потреби — задоволення кожної оцінюється в 1 бал;
— потреби в безпеці — 2 бали;
— соціальні потреби - 3 бали;
— егоїстичні потреби — 4 бали;
— потреби в самоактуалізації — 5 балів;
— особиста ініціатива — 2 бали;
— прийняття на себе відповідальності за започатковану ініціативу —
2 бали;
— невміння довести реальність і реалістичність задумів — ( -2) бали;
— невідповідність особистих ініціатив в цілях організації — (—3)
бали.
4. Підведення підсумків гри з поздоровленням переможців.
Профорієнтаційна вправа «Ти міг би стати...»
Мета: довідатися думку інших про те, яка професія пасує кожному
учасникові, прийняти цю інформацію до відома.
Хід проведення
Учасники сідають в коло. Ведучий роздає кожному по аркушу
паперу, знизу якого написано ім'я одного з учасників ( тобто на
кожного учасника повинен бути свій аркуш). Учасникам дається
завдання: «Подумайте й напишіть, яка професія підійшла б людині,
чиє ім'я зазначене у вас на аркуші. Поясніть також в двух — трьох
словах чому, на вашу думку, йому б підійшла ця професія. Після
цього загорніть аркуш (приховуючи запис) на один-два обороти й
передайте аркуш із іменем цього учасника наступному по колу. Вам
так само по колу передадуть інший аркуш із іменем іншої людини.
Вам необхідно зробити те ж саме ( тобто написати професію яка на
вашу думку, підходить вашому товаришу й коротко пояснити свою
думку). Щораз «загортайте» свій запис. Це необхідно для того, щоб
кожний учасник міг дати інформацію для іншого виходячи тільки зі
своїх міркувань. Можливо, через якийсь час вам дістанеться аркуш із
вашим іменем. У цьому випадку напишіть і собі самому професію,
яка, як вам здається, вам підходить, і знову передавайте аркуш по
колу». Ведучий повинен уважно спостерігати за процесом,
відслідковувати моменти, коли аркуші пройдуть коло. З метою
активізації процесу можна ввести тимчасові обмеження (наприклад,
одна-дві хвилини на один запис).
Таким чином, кожний учасник одержить інформацію до міркування.
Коли всі одержать і прочитають свої аркуші, необхідно обговорити,
чи збіглися пропоновані професії із власними планами, чи збігаються
пропоновані професії або всі бачать їх по-різному чи здивувала чиясь
пропозиція, може бути, необхідно щось уточнити в автора пропозиції і
ін.
Підсумок заняття
Життя виявляється осмисленим тільки тоді, коли людина присвячує
себе служінню, коли воно реалізує якість цінності. «Той, хто має
навіщо жити, може витримати кожне Як» (Ніцше).
Підсумкова групова рефлексія «Що корисного на занятті я
дізналась(вся) для себе?»
Урок в 10-му класі ( за програмою «Побудова кар’єри»)
Тема :Кар’єра як почерговий вибір майбутньої професії.
Форма проведення — інформування, практикум.
Необхідні матеріали: аркуші паперу, ручки (олівці).
Практикум. Індивідуальні завдання.
Хід заняття
Завдання 1).
Вправа «План мого майбутнього»
Мета: створення стратегічного плану професійного розвитку на
найближчі п'ять років і мотивуючого девізу на найближчі два місяці.
Хід проведення
Учнем дається інструкція: «Давайте спробуємо побудувати картину
майбутнього. Зараз кожен повинен визначити свою мету на п'ять років
уперед. Запишіть цю мету в себе в зошиті».
Коментар 1. «Кращий засіб зміцнити в собі яке б то ні було почуття це подовгу і якнайчастіше підтримувати в нашій свідомості ідеї, з
якими вони перебували у зв'язку, намагатися, щоб ці ідеї виступили
перед нами яскраво, чітко. А щоб цього досягти, необхідно уявляти
собі кожну річ конкретно, з усіма її живими, характерними
подробицями».
Коментар 2. « Для того, щоб емоція, бажання могли придбати повну
жвавість, потрібно тільки, щоб предмет бажання зробився цілком
ясний розуму, так, щоб усі його приємні, або просто корисні сторони
виступили у свідомості яскраво» .
«Питання алгоритму можуть допомогти вам намалювати картину
майбутнього яскраво й чітко.
Ким ви будете через п'ять років?
Яку ви одержите до цього часу освіту?
Який буде ваш щомісячний дохід?
Як ви будете себе почувати?
Якими будуть ваші перспективи на майбутнє?
Якщо ці питання не цілком збігаються з вашими міркуваннями про
власне майбутнє, задайте собі інші. Це можуть бути питання про ваші
досягнення в бізнесі, про перспективи сімейного життя, про наукові
здійснення й т.п. Головне, щоб ви змогли намалювати дійсно бажану
для вас картину майбутнього через п'ять років. Запишіть це в зошиті».
Коментар 3. На цю роботу може знадобитися від 5 до 10 хвилин.
Заздалегідь обговорювати час не варто. Ця робота вимагає досить
глибокого занурення в себе, самоаналізу. Вона повинна протікати
органічно й займати стільки часу, скільки необхідно.
«Тепер визначите, що ви повинні зробити протягом кожного року,
щоб добитися цієї мети. Напишіть, що повинно бути зроблено в 2014,
в 2015, в 2016, в 2017, в 2018 р.»
Коментар 4. На цю роботу може знадобитися 6-7 хвилин.
«Тепер напишіть , що повинно бути зроблено протягом найближчих
трьох місяців для того, щоб ви могли просунутися до мети. Я роздам
вам ці чудесні картки для того, щоб ви написали на них свій девіз».
Коментар 5. На формулювання девізів групі може знадобитися
близько 4—5 хвилин.
«Тепер ті, хто може показати свій девіз усім іншим, вставить його у
свій бейдж. Якщо девіз-дуже особистий, його, звичайно, можна
нікому не показувати. Давайте встанемо, походимо по кімнаті,
вчитаємося в девізи інших...
Сподіваюся, ці девізи допоможуть вам мотивувати себе протягом
найближчих трьох місяців. Картку найкраще носити із собою в
кишені. Діставайте її щораз, коли будете почувати себе розгубленим,
збентеженим що втратили ціль.
Через три місяці потрібно буде сформулювати новий девіз, та
повторювати це через кожні три місяці.
Наприкінці року проаналізуйте отриманий результат з вашою метою
на рік. Якщо ціль була досягнута, зробіть собі подарунок. Подаруйте
собі щось, що ви цінуєте, у чому давно відмовляли собі те, що ви
любите. Потім уточните мету на наступний рік і дійте.
Якщо ціль не досягнута, однаково похваліть себе. Дайте самому собі
невелику відпустку, купите собі потрібну для роботи або для
здійснення вашої мети річ. Ви боролися, але поки у вас не вийшло.
Після цього уточните свою мету на наступний рік і прийміть на себе
певні зобов'язання, що передбачають деякі позбавлення в тому
випадку, якщо ціль не буде досягнута й у наступному році.
Перше, що ви можете зробити, — це повідомити як можна більшій
кількості людей про свій намір добитися поставленої мети. На карту
буде поставлено ваше ім'я. Якщо самолюбство не є однієї з ваших
головних рис, ви можете вибрати інший шлях.
Складіть контракт, який передбачав би певні матеріальні позбавлення
у випадку, якщо поставлена мета не буде вами досягнута».
Коментар 6. У бихевиоральній терапії такі контракти практикуються
досить часто. Прагнеш схуднути на десять кілограмів, а сили волі не
вистачає? Можна укласти договір про того, що на період в шість
місяців або в один рік ти передаєш своєму другові (подрузі) певні
цінності, які будуть тобі повернуті, якщо ти схуднеш на десять
кілограмів, і залишаться в нього (неї) назавжди, якщо ти не зможеш
цього зробити.
Завдання 2).
Рефлексивна процедура « Що ? Хто ? Як ? Де ? Коли ?»
Мета: Планування учнем бажаного результату в області подальшого
професійного шляху.
Хід проведення
1. Ведучий пропонує кожному учасникові скласти для себе список
бажаних результатів в області подальшої професійної освіти і
розташувати його в порядку убування значимості або цінності
кожного (можна додати в цей список бажання, не зв'язані прямо з
вибором професії).
2. Далі ведучий пропонує учасникам вибрати зі складеного списку
першочергове бажання й скласти програму його досягнення на основі
наступних правил:
— сформулювати результат у позитивному ключі («що в мене буде,
коли я досягну бажаного», «що я прагну мати в результаті досягнення
бажаного» і т.д.);
— описати тільки те, що можна зробити самому для досягнення
бажаного;
— результат повинен бути представлений у почуттях (що відчую,
коли доб'юся бажаного?), відчуттях (що буду відчувати, коли одержу
бажане?), звуках, настрої і т.д.;
— описати наслідки досягнення бажаного (одержання бажаної
професії) — «що буде?».
3. Обговорення завдань у групі.
Підсумкова групова рефлексія «Що корисного на занятті я
дізналась(вся) для себе?»
Зміст завдань для самостійної роботи (домашнього завдання)
Усвідомлення образа кар'єри й прийняття відповідальності за неї
Домашнє завдання: за запропонованою схемою скласти «Карту
професійних цілей» (малюнок).
Мета: розширення усвідомлення своїх потреб, які реалізуються через
роботу.
Основна мета
(наприклад, поступити в певний вуз,
одержати певну спеціальність і ін.)
Зупинка 4 (проміжна мета)
Щоб потрапити сюди,
мені треба: 1..................................
Зупинка 3 (проміжна мета)
Щоб потрапити сюди,
мені треба: 1……………………
Зупинка 2 (проміжна мета)
Зупинка 1 (проміжна мета)
Щоб потрапити сюди,
Щоб потрапити сюди,
мені треба:1..................................... мені треба:1..................................
Рис. Карта професійних цілей
Урок для 8-го класу за програмою «Людина і світ професії»
(2 години)
Тема: Пам’ять, її значення для професійної діяльності людини. Види,
процеси пам’яті. Визначення рівня розвитку пам’яті.
Цілі: ознайомити учнів із процесами пам'яті; розглянути види пам'яті;
за допомогою запропонованих завдань допомогти дізнатися про
індивідуальні особливості пам'яті; проаналізувати прийоми, що
сприяють розвитку пам'яті.
Хід заняття
Вступне слово вчителя
Пам'ять — це запам'ятовування, збереження і відтворення або
упізнавання того, що було в нашому минулому досвіді.
Ще давні греки встановили, що суть пам'яті полягає в установленні
зв'язків між предметами та явищами. Ці зв'язки вони назвали
асоціаціями. Виокремлюють три види асоціацій:
1) асоціації за часом або за суміжністю (думаючи про дім, згадуємо
якусь дорогу нашому серцю річ, або після згадування про якісь події
відразу «спливають» і інші, що відбувалися в цей самий час);
2) асоціації за подібністю (дивлячись на фотографію свого однокласника, згадують і його самого);
3)за контрастом (холодної зими пригадується спекотне літо).
Крім того, велике значення в житті людини має вміння встановлювати
значеннєві зв'язки. Вони також являють собою асоціації, тільки більш
складні. У їхній основі перебуває розуміння залежності одних явищ
від інших. Так, якщо учень не зрозумів нового матеріалу, то він не
розв'яже задачі.
Види пам'яті
Образна пам'ять. Згадуючи літо, село, людина подумки уявляє
образи предметів, які бачила, події, свідком яких була. Це приклад
образної пам'яті. До образної пам'яті належать зорові, слухові, рухові
спогади.
Цікаво відзначити, що в цьому виді пам'яті найбільшу роль відіграє
перша сигнальна система.
Смислова (словесно-логічна) пам'ять. Пригадуючи пояснення
вчителя, бесіди, які з ними велися, обмін з однокласниками думками з
певного питання, людина користується пам'яттю на думки, виражені в
словах. У цьому випадку працює смислова, або словесно-логічна,
пам'ять.
Слід зазначити, що ця пам'ять спирається на взаємодію двох
сигнальних систем за домінуючої (переважної) ролі другої сигнальної
системи.
Емоційна пам'ять (пам'ять на почуття). Якщо людина згадує
радісну подію, що відбулася в її житті, і при цьому її охоплює почуття
радості, то це прояв емоційної пам’яті.
Рухова (моторна) пам'ять. Цей вид пам'яті проявляється в діяльності
людини у вигляді завчених рухів, багато з яких запам'ятовувалися ще
в ранньому дитинстві (ходіння, біг), сюди також належить
промовляння звуків, для якого потрібні відповідні рухи язика, гортані
тощо.
Процеси пам'яті
Процеси пам'яті починаються із запам'ятовування, тобто
встановлення зв'язків між предметами та явищами. Фізіологічною
основою запам'ятовування є часові нервові зв'язки в корі великих
півкуль.
Запам'ятовування поділяється на мимовільне й довільне. У тих
випадках, коли інформація запам'ятовується ніби сама собою, без
будь-яких зусиль, запам'ятовування називають мимовільним.
Прикладом мимовільного запам'ятовування є запам'ятовування
прочитаної цікавої книги, переглянутого фільму, почутого цікавого
повідомлення тощо.
Але частіше людина ставить перед собою мету запам'ятати, а в
потрібний момент пригадати.
Відтворення — це довільне запам'ятовування. Підготовка учня до
тематичної роботи є прикладом такого виду запам'ятовування.
Також розрізняють механічне і смислове запам'ятовування. Механічне
запам'ятовування полягає лише в повтореннях,
причому повторення нерідко здійснюється без розуміння засвоюваного матеріалу. Це призводить до того, що важкий або незрозумілий матеріал учень, як правило, просто зазубрює. Таке
запам'ятовування зазвичай дається на превелику силу, вимагає багато
часу, а засвоєне в такий спосіб швидко забувається. Однак без
механічного запам'ятовування людині не обійтися. Іноді доводиться
кілька разів повторити важкі терміни або нові іноземні слова, щоб
краще запам'ятати їх.
У свою чергу для смислового запам'ятовування велике значення має
процес мислення. За смислового запам'ятовування учень, як правило,
намагається зрозуміти те, що потрібно запам'ятати, встановити зв'язок
нового матеріалу з вивченим, невідомого — з уже знайомим. Так,
запам'ятовуючи доведення теореми з геометрії, не слід займатися
безглуздим повторенням того, що написано в підручнику, а
насамперед слід постаратися зрозуміти, про що йдеться, поміркувати,
на яких раніше вивчених теоретичних положеннях ґрунтується це
доведення. Після цього слід повторити його, щоб краще засвоїти.
Процес осмисленого запам'ятовування включає низку логічних
операцій:
• смислове групування;
• виокремлення смислових опорних пунктів;
• складання плану тощо.
Психологи з'ясували чинники, що впливають на продуктивність
запам'ятовування. Вони наведені нижче.
Чинники, що впливають на продуктивність запам'ятовування
суб'єктивні
об'єктивні
• Тип запам'ятовування;
•
Характер
матеріалу
• попередній досвід;
зв'язність,
зрозумілість,
• установка;
ритмічність);
• інтерес;
• обстановка
• стан організму
• кількість матеріалу;
(свідомість,
наочність,
Другий процес пам'яті — це збереження. Слід зазначити, що добре
зберігається в пам'яті той матеріал, що був засвоєний серед дня, а
потім повторений перед сном і вранці після пробудження. Це
пояснюється тим, що під час сну людина не отримує сильних вражень,
які можуть витиснути, стерти в пам'яті засвоєне.
Слід відзначити одну з особливостей. Якщо після засвоєння
навчального матеріалу запропонувати учневі запам'ятати щось інше,
але подібне до попереднього (наприклад, під час виконання
домашнього завдання спочатку підготувати літературу, а потім
історію), то запам'ятати новий матеріал буде важче. Активна наступна
діяльність, що створює сильне збудження, також може викликати
повне або часткове забування матеріалу. Це пояснюється тим, що
наступна діяльність ніби стирає ті «відбитки» у корі головного мозку,
які утворилися в результаті запам'ятовування.
Отже, збереження вивченого матеріалу забезпечується, по-перше,
усвідомленістю і ґрунтовністю запам'ятовування, а по-друге,
повторенням.
Останній процес пам'яті — відтворення або упізнавання. Відтворення й упізнавання також можуть бути мимовільними або
довільними. Наприклад, вивчаючи географію, учень згадує свою
подорож, що є прикладом мимовільного відтворення. А відповідь
учня біля дошки, коли він намагається пригадати необхідне для
відповіді правило, — це приклад довільного відтворення. Відтворення, пов'язане зі значними вольовими зусиллями, що вимагає від
учня певного напруження, називають пригадуванням.
Упізнавання є особливою формою відтворення. Воно відбувається під
час повторного сприйняття. Наприклад, у вчителя хімії на столі учні
побачили зібраний прилад і упізнали в ньому прилад для одержання
кисню, яким вони користувалися торік.
Слід урахувати, що упізнавання не є показником міцності й повноти
запам'ятовування. Іноді учням під час повторного читання параграфа
здається, що вони запам'ятали матеріал, насправді ж вони його
упізнали.
Якості пам'яті
До якостей пам'яті відносять:
• обсяг, тобто кількість предметів або фактів, які здатна запам'ятати
людина за певний час;
• точність відтворення;
• тривалість збереження засвоєного;
• готовність пам'яті, тобто вміння швидко згадати потрібне. Кращу
пам'ять має людина, в якої достатньо розвинені всі
зазначені властивості.
Практичні завдання для школярів
І. Відповідайте на питання тесту, використовуючи чотири варіанти
відповідей: ніколи — 0; рідко — 1; іноді — 2; часто — 3.
1. Чи трапляється так, що ви забули прізвище або ім'я людини, з якою
часто спілкуєтеся?
2. Чи важко вам стежити за дією фільму, телепередачі, книги через те,
що ви забули, що відбувалося на початку?
З.Чи трапляється, що вам, заходячи до кімнати, болісно згадувати,
навіщо, власне, ви прийшли?
4. Чи буває так, що ви забуваєте про важливі для вас заплановані
справи: прийти на зустріч, здати роботу тощо?
5. Чи утрудняєтеся ви згадати номери телефонів, якими постійно
користуєтеся?
6. Чи важко вам згадувати останні події?
7. Чи здатні ви заблукати в знайомому місці?
8. Чи важко вам іноді згадувати, куди поклали ту чи іншу непотрібну
річ?
9. Чи буває так, що ви забули відключити газ, вимкнути світло,
закрити вхідні двері, залишаючи квартиру?
10. Чи трапляється вам кілька разів повторювати те саме, викликаючи
здивування оточуючих?
11. Чи важко вам згадувати імена популярних людей або назви
відомих місць?
12. Чи змушені ви все записувати, тому що не можете покластися на
свою пам'ять?
13. Чи важко вам запам'ятовувати нові ігри, рецепти?
14. Чи губите ви речі?
15. Чи трапляється, що ви моментально забуваєте те, що вам тільки-но
сказали?
Опрацювання результатів
7 балів і менше: чудова пам'ять, якій можна позаздрити.
8-15 балів: слід починати тренувати свою пам'ять. У цьому випадку
дуже допомагають кросворди й задачки на кмітливість. 15 балів і
більше: пам'ять перебуває, на жаль, у жалюгідному стані.
Завдання, що дозволяють визначити особливості пам'яті
Дослід 1
Мета: показати роль свідомості сприйняття в запам'ятовуванні.
Серія А
Матеріал. Пошта — лист; літера — слово; каса — гроші; склянка —
кава; небо — зірка; театр — драма; сани — зима; гніздо — птах; риба
— вода; булка — борошно; весло — човен; трактор — поле; чобіт —
нога; лікар — хвороба; куля — рушниця; вокзал — потяг.
Хід досліду
Учням зачитують слова. Школярі повинні постаратися запам'ятати їх
попарно. Потім учитель читає тільки перше слово кожної пари, а учні
записують друге.
Під час перевірки повільно читаються пари слів. Якщо друге слово
пари записане правильно, учні ставлять « + »; якщо неправильно або
взагалі не записано — «-».
Серія Б
Матеріал. Книга — вікно; рука — хмара; виделка — справа; чашка —
груша; дзвіночок — пам'ять; якір — кіно; сосна — ложка; море —
тертка; ящик — палець; танок — річка; спина — лампа; перо — язик;
число — дах; ножик — літо; цукор — капелюх.
Хід досліду
Характер пред'явлення і перевірка такі самі, як у серії А. Після
проведення досліду учні порівнюють кількість слів, що запам'ятали, в
кожній серії.
Зробити висновок про те, що для успішності запам'ятовування
потрібно включити матеріал у систему, що відбиває об'єктивні зв'язки.
Дослід 2
Мета; простежити залежність запам'ятовування від індивідуальності
особистості.
Матеріал. Слова для запам'ятовування: дружба, сірник, зустріч,
школа, дошка, розлука, указка, хвороба, крейда, урок, оцінка,
дискотека, мило, побачення, стіна, батьки, цукерка, труба, цеглина,
вода, будинок, підручник, вікно, парк, дощ, вікно, пам'ять, музика,
телевізор, сніданок.
Хід досліду
Учні прослуховують слова і записують їх по пам'яті. Після цього
перевіряють точність запам'ятовування та підраховують кількість
відтворених слів.
Висновок. Не всі слова однаково добре запам'ятовуються. Матеріал,
емоційно забарвлений або значущий, запам'ятовується краще.
Щоб краще запам’ятовувати треба:
визначте тип своєї пам’яті: коли ви краще запам’ятовуєте – коли
записуєте, слухаєте чи бачите?
Якщо переважає зорова пам’ять –
- виділяй важливі речення в рамочку;
- змінюй шрифт, користуйся кольоровими чорнилами;
- уявляй образи к фразам, правилам.
Слухова пам'ять –
- читай вголос;
- записуй текст на диктофон та слухай перед сном;
- проговорюй вголос свої відповіді, розказуй комусь.
Моторна (рухлива) пам'ять –
- складай скорочений запис матеріалу;
- малюй таблиці, схеми, графіки;
- для синхронізації і тонусу вмикай тиху музику
Ігри на розвиток пам'яті
«Підкажи собі сам»
Учням пропонується запам'ятати 20 слів. При цьому їм дозволяється
скористатися власною підказкою. На аркуші паперу учень може
замалювати пропоноване для запам'ятовування слово. Однак не можна
використовувати числа, літери, символи. Після закінчення
оголошення списку слів школярам пропонується відтворити
пропоновані слова. Завдання ускладнюється тим, що для
запам'ятовування пропонуються схожі пари слів: заєць — кролик;
вогонь — пожежа тощо.
Орієнтовний список слів: дощ, світло, людина, вікно, заєць, учитель,
сонце, блискавка, книга, жарт, лампа, пожежа, дихання, кролик,
завдання, підкова, детектив, розв'язання, магніт, посмішка.
Гра для дітей віком від дванадцяти років
«Слова»
Учитель називає тему, на яку школярам потрібно підібрати іменник.
Причому перший учень називає слово, другий повторює його і
називає своє і т. д. Наприклад, тема «Дерева». Перший учень називає
«береза», другий — «береза, каштан» тощо.
У грі беруть участь діти віком від десяти років.
«Рухова пам'ять»
Один із заздалегідь підготовлених учнів показує фізичні вправи в
певній послідовності. Решта учнів повинні якомога найточніше
відтворити послідовність рухів.
Гра для дітей віком від восьми років.
«Художник»
Учень, який добре малює, одержує папір і олівець. Йому пропонують
за хвилину намалювати десять простих фігурок або десять предметів.
Потім малюнки показують іншим учням і прибирають. Решті
школярів пропонується замалювати предмети, які вони запам'ятали.
Гра для дітей віком від восьми років.
«Міста»
Гра, що розвиває не лише пам'ять школярів, але й мислення.
Учні сидять у колі. Учитель називає яке-небудь місто, наприклад
Харків. Перший з учасників гри повинен назвати місто на останню
літеру названого міста, у цьому випадку це літера «в». Наприклад, він
називає Владивосток, наступний учень повинен згадати назву міста на
букву «к» і т. д.
Якщо хтось із учнів назвав слово, що закінчується літерою, з якої не
починається назва жодного міста, або не може згадати назву міста, він
вибуває із гри.
Гра для дітей віком від дванадцяти років.
«Іменник + прикметник»
Школярі сидять по колу. Учитель називає який-небудь іменник, а учні
по черзі називають по одному прикметнику до цього іменника.
Якщо хтось із учнів не може підібрати прикметник або називає вже
вимовлене слово, він вибуває із гри. Гра для дітей віком від десяти
років.
«Вербальна пам'ять»
Учням пропонується протягом 5 хвилин записати якнайбіль-е слів, що
стосуються однієї із запропонованих тем, наприклад Школа»,
«Фізика», «Географія», «Музика», «Спорт» тощо. Гра для дітей віком
від дев'яти років.
Слід враховувати, що кількість відтворених із запропонованих ем слів
з віком збільшується.
«Обличчя й люди»
Учитель готує кілька фотографій з обличчями людей та іменами й
прізвищами (їх можна вирізати з газет, журналів).
Учням на запам'ятовування дається півхвилини. Після цього ті самі
фотографії, але в іншому порядку, знову пропонуються школярам, і
вони повинні впізнати їх (назвати прізвище та ім'я). Гра для дітей
віком від чотирнадцяти років. «Запам'ятай предмет»
Усі учні по черзі кладуть на стіл по одному предмету. Завдання
одного з гравців — запам'ятати, хто що поклав, і повернути кожному
його предмет.
Гра для дітей віком від семи років.
Учням пропонують згадати прислів'я і приказки, в яких говориться
про особливості пам'яті людини.
Підбиття підсумків. Пам'ять і професійна діяльність людин
2. Комплекс вправ для роботи з учнями з профорієнтації.
Мета: розширювати уявлення про світ професій, розвивати потребу в
усвідомленому виборі професії і формувати навички відстоювання
власного вибору.
Вправа № 1
Мета: Визначити облік здібностей, інтересів і потреб людини у виборі
професії.
Інструкція: На картках дані характеристики на трьох учнів. Нижче
зазначено три професії. Необхідно визначити, до якої професії
найбільш підходить кожен з них.
Стимулюючий матеріал завдання
Характеристики учнів
Учень А. Відрізняється великою зібраністю, цілеспрямованістю. У
будь-якій важкій обстановці вміє зберігати самовладання й витримку,
має велике почуття самоконтролю, чітке мисленням, стійкість уваги.
Рухи й дії його швидкі. Працездатний, може довго, невтомно
займатися розумовою працею.
Учениця Б. Коли займається зі своїми підшефними малятами, то вона
перетворюється: стає дорослішою, її голос звучить м'якше,
задушевніше. Вона поблажлива до малят, але наполеглива, коли
потрібно призвати хлопців до порядку. Вона — вигадниця на всякі
ігри, і
малята з нетерпінням чекають її приходу.
Учениця В. Усі уроки вчить тільки на «10» - «12», любить літературу,
музику, спорт. Усюди шукає самостійні рішення. Займається з
невстигаючими учнями. При цьому звернула увагу, що хтось легко
розуміє загальноприйняті варіанти рішення завдань, а інші із
труднощами їх засвоюють. У результаті її захопили пошуки найбільш
доступних методів пояснення матеріалу.
Професії: юрист, вихователь, педагог.
Коментар. Психолог, може підібрати інші характеристики людини,
відповідні до інших професій.
Вправа № 2
На картках даний перелік властивостей особистості. Зазначено три
професії. Необхідно визначити, які з перерахованих властивостей
особистості входять до якостей, що становлять здібності до цих
професій.
Стимулюючий матеріал для завдання
Професії: економіст (бухгалтер), менеджер, педагог, програміст,
історик, юрист.
Перелік властивостей особистості: рухова пам'ять, лаконічність у
міркуваннях, працьовитість, наполегливість, любов до дітей, гарне
запам'ятовування загальних схем і узагальнених способів рішення
завдань, швидкість і точність реакцій і рухів, швидкість розумових
процесів, кмітливість, гнучкість мислення, яскравість уяви, багатство
словникового запасу, емоційність, витримка й самовладання, уміння
налагоджувати контакти, цілеспрямованість, чуйність, пам'ять на
цифри, формули, Сміливість і рішучість, стійкий інтерес до справи,
уміння швидко ухвалювати рішення, фізична сила, уміння розуміти
інших, емоційна виразність рухів.
Вправа № З
На картках даний перелік індивідуально-психологічних особливостей
людини. Необхідно визначити, які з них визначають:
а) відношення людини до інших людей;
б) відношення до праці;
в) відношення до своєї особистості.
Стимулюючий матеріал для завдання
Перелік
індивідуально-психологічних
особливостей
людини:
темперамент, характер, дратівливість, легкодумство, щедрість,
товариськість, ретельність, акуратність, тактовність, винахідливість,
принциповість, ентузіазм, підвищена емоційність,
урівноваженість,
збудливість,
повільність,
обдарованість,
працьовитість.
Вправа № 4.
Профорієнтаційна гра «Один день з життя»
Мета: підвищити рівень усвідомлення учасниками загального й
специфічного в професійній діяльності того або іншого фахівця.
Хід гри. Вправа проводиться в колі. Кількість граючих — від 6-8 до
15-20 людей. Час - від 15 до 25 хвилин.
Основні етапи гри:
1. Ведучий визначає разом з іншими гравцями, яку професію цікаво
було б розглянути. Наприклад, група захотіла розглянути професію
фотомоделі.
2. Загальна інструкція: «Зараз ми спільними зусиллями складемо
розповідь про типовий трудовий день нашого працівника —
фотомоделі. Це буде розповідь тільки з іменників. Наприклад,
розповідь про трудовий день учителя міг би бути таким: "Дзвінок сніданок — урок —- двієчники — питання — відповіді — трійка —
учительська — директор — скандал — урок — відмінники — книш —
будинок — постіль".
У цій грі ми подивимося, наскільки добре ми уявляємо собі роботу
фотомоделі, а також з'ясуємо, чи здатні ми до колективної творчості,
адже в грі існує небезпека якимсь невдалим штришком (недоречно
названим " заради жарту", не добрим іменником) зіпсувати всю
розповідь.
Важлива умова: перш ніж назвати новий іменник, кожний гравець
обов'язково повинен повторити все, що було названо до нього. Тоді
наша розповідь буде сприйматися як цілісний добуток. Щоб краще
запам'ятовувати названі іменники, раджу уважно дивитися на всіх
мовців, як би зв'язуючи слово з конкретною людиною».
3. Ведучий може назвати перше слово, а інші гравці по черзі
називають свої іменники, обов'язково повторюючи все, що називалося
до них. Якщо гравців небагато (6—8 людей), то можна пройти два
кола, тоді кожний називатиме по два іменника.
4.При підведенні підсумків гри можна запитати в учасників, чи
вийшла цілісна розповідь чи ні? Не зіпсував хтось загальну розповідь
своїм невдалим іменником? Якщо розповідь вийшла плутана і
сумбурна, то можна попросити когось із гравців своїми словами
проаналізувати її. Можна також обговорити, наскільки правдиво й
типово був представлений трудовий день розглянутого професіонала.
Вправа № 5.
Рольова гра «Хто є хто?»
Мета: дати можливість учасникам співвіднести свій образ і свої
особистісні можливості з різними професіями.
Хід гри. У грі можуть брати участь від 6—8 до 12—15 людей. Час на
перше програвання - 5—7 хвилин.
1.Інструкція: «Зараз я буду називати професії. Кожен протягом
декількох секунд повинен подивитися на своїх товаришів і визначити,
кому ця професія підійде найбільшою мірою. Далі я хлопну в долоні й
усі по команді одночасно повинні показати рукою (або ручкою) на
обрану людину (найбільш підходящого для названої професії)». Перед
початком гри ведучий може запитати в учасників групи, які професії
для них найцікавіші, і виписати ці професії (приблизно 10-15
професій) на дошці, називаючи згодом професії із цього переліку. Це
виключить випадки, коли названа професія буде нікому не цікава, а
може, навіть і неприємна.
Якщо гравців небагато (6—8 людей), то показувати можна не однієї
рукою, а двома (однієї рукою — на одну людину, іншою — на іншу).
Для більшої кількості учасників краще все це проробляти однієї
рукою, Інакше виникає плутанина.
2. Показавши рукою на свого товариша, усі повинні на час завмерти, а
провідний сам по черзі підраховує, скільки рук указують на кожну
людину, тобто чий образ, на думку більшості гравців, найбільшою
мірою відповідає даній професії ( Слід помітити, що у своїх
експериментах, проведені В.Н. Шубкіним і іншими, показали, що
прогнози школярів щодо професійного майбутнього своїх
однокласників нерідко виявляються більш точними, чим прогнози їх
учителів і батьків. Це означає, що довіряти думці однокласників про
професійні перспективи своїх товаришів все-таки можна й потрібно.)
Звичайно, і самі гравці можуть порахувати, скільки рук на них
вказують.
Вправа № 6.
Профорієнтаційна гра «Професія — спеціальність»
Мета: диференціація понять «професія» і «спеціальність».
Хід гри. Ігрова вправа може проводитися як у колі ( від 6-8 до 15-20
учасників), так і в роботі із цілим класом. За часом вона займає від 10
до 15-20 хвилин.
Загальна процедура:
1. Учасникам пояснюється, як співвідносяться поняття «професія» і
«спеціальність»: професія — група родинних спеціальностей
(наприклад, професія — учитель, спеціальність — учитель
фізкультури; професія — юрист, спеціальність — слідчий і т.п.).
2. Інструкція: «Зараз будуть названі професії, а вам потрібно буде по
черзі називати відповідні спеціальності». Якщо хтось із гравців
називає сумнівні спеціальності або відверто помиляється, йому можна
ставити уточнюючі запитання. Допускаються невеликі обговорення й
дискусії. Бажано, щоб провідний сам орієнтувався в обговорюваних
професіях, тобто ще перед грою сам спробував би назвати відповідні
спеціальності.
Можна трохи ускладнити ігрову процедуру, запропонувавши
учасникам називати спеціальності не по черзі, а по «принципу пінгпонгу» (гравець, що тільки що назвав спеціальність, сам визначає, хто
повинен назвати наступну спеціальність, і т.д.). Таке ускладнення хоча
й вносить у гру деякий сумбур, але змушує багатьох перебувати у
творчій напрузі.
Довго проводити дану вправу неслід. Для провідного важливо не
упустити момент, коли слід зупинитися.
По аналогічному принципу можна побудувати інші ігрові вправи:
«Професія — навчальний заклад» (називається професія, а учасники
повинні сказати, де реально можна її придбати), «Професія — медичні
протипоказання» (для даної професії),
«Професія — необхідні якості» (проблема професійно важливих
якостей) і т.д.
Можна розбити групу (клас) на команди й улаштувати змагання між
ними: хто більше назве відповідних до названої професії
спеціальностей ( навчальних закладів, медичних протипоказань,
професійно важливих якостей і т.д.).
Вправа № 7.
За запропонованою схемою скласти професіограми для кожного члена
міні-групи (які професії їх цікавлять).
Схема складання професіограми.
І.Загальні відомості про професію:
1). виникнення професії, та зміни її змісту;
2). суміжні професії;
3). попит на професію.
ІІ Характеристика процесу праці:
1). знаряддя праці;
2). робоче місце;
3). продукція;
4).характер роботи (монотонна або різноманітна і ін.);
5). негативні сторони процесу праці.
ІІІ. Санітарно-гігієнічні умови праці:
1). режим праці й робочий ритм;
2). основні вимоги до фізичного стану організму працюючого;
3).медичні протипоказання;
4). можливі виробничі травми, професійні захворювання.
ІV. Психологічні вимоги професії до людині:
1).можливі труднощі й напружені ситуації;
2).основні якості, які повинні мати працюючий:
а) емоційно-вольові;
б) ділові;
в) пізнавальні;
г) моральні.
V. Відомості про професійну підготовку:
1). шляхи одержання професії;
2). умови вступу;
3). тривалість навчання;
4). основні досліджувані дисципліни;
5). зарплата;
6). перспективи професійного росту.
VІ. Інші додаткові відомості про дану професію.
Вправа № 8.
На картках зазначена професія й додається список з 14 якостей
людини. Необхідно вибрати з них якості проранжировані по ступеню
тільки 10 найбільш важливих для даної професії якостей. Обрані
значимості для даної професії.
Мета: Розвиток уміння виділяти професійні якості, що сприяють
розвитку професіоналізму.
Юрист
Емоційність
Економіст
Емоційність
Лікар
Емоційність
Почуття гумору
Розвинена мова
Почуття гумору
Розвинена мова
Почуття гумору
Ввічливість
Фізична витривалість
Самовладання
Зібраність
Самовладання
Фізична витривалість
Самовладання
Справедливість
Принциповість
Законопослушність
Спостережливість
Принциповість
Ретельність
Справедливість
Принциповість
Законопослушність
Енергійність
Енергійність
Енергійність
Уміння співчувати
Кмітливість
Елегантність
Уміння співчувати
Кмітливість
Елегантність
Уміння співчувати
Кмітливість
Чуйність
Рішучість
Доброзичливість
Відповідальність
Доброзичливість
Рішучість
Доброзичливість
Примітка. Для зручності роботи табличку необхідно розрізати на
картки.
Вправа № 9.
Вправа «Зоряна година»
Мета: допомогти учасникам краще усвідомити ті або інші вимоги до
професії, співвіднести ці вимоги зі своїми особистісними
можливостями.
Хід проведення:
1.Учасники спільно визначають, який професійний стереотип (або
соціальний стереотип) вони будуть обговорювати. Приміром, усі
зійшлися на професійному стереотипі юриста.( вирішують діти)
2.Ведучий дає учасникам наступне завдання: «Зараз кожний з нас
спробує представити, які хвилини в житті типового юриста самі
приємні й радісні (у кожного може бути своя власна думка про це).
Далі всі ми по черзі коротко висловимо свої припущення, після чого
обговоримо, чиї ж думки виявилися найбільш реалістичними, тобто
найбільшою мірою відповідають "щастю'' більшості юристів».
3. Учасники по черзі говорять про свої думки , про «зоряну годину»
юриста. Ведучий при цьому не повинен якось критикувати ці
припущення. У підлітку (а часто й у дорослих) аудиторіях можливі
жарти й деяка іронія стосовно «щастя» стереотипів, особливо
стереотипів неординарних, які відбуваються в усіх на очах. Ми
вважаємо, що це нормально, адже нерідко за допомогою жарту можна
зрозуміти набагато більше, чим у серйозних обговореннях.
Висловлення учасників можуть повторюватися, хоча було б цікавіше
називати різноманітні прояви радості для даного професіонала, що
дозволило б більш повно зрозуміти цю професію. Природно, ведучий
не повинен допускати переростання жарту у відверту брутальність і
«зубоскальство».
4. Далі організується обговорення, чиї ж думки про найбільше
«щастя» для юриста виявилися найбільш характерними й правдивими.
Оскільки такі вистави носять в основному суб'єктивний характер, то
не слід прагнути до повної об'єктивності обговорення. Ведучий
повинен бути готов погодитися навіть із тими думками, які сам не
розділяє. Зміст вправи - не стільки в тому, щоб сформувати в
учасників реальну картину, скільки в тому, щоб актуалізувати їхні
подумки про радість той або іншої праці й по можливості в тактовній і
ненав'язливій формі підкоректувати ці припущення
Вправа № 10.
Профорієнтаційна гра «Бажання й можливості»
Мета: Виявити рівень збігу своїх бажань зі своїми можливостями.
Хід проведення
Завдання групі: «Розділите аркуш паперу на три частини. У першому
стовпчику напишіть «прагну бути», у другий — «можу стати», у
третьої — «треба робити». А тепер, гарненько подумавши, заповните
стовпчики:
Ким би ви прагли бути? Не важливо, змогли б чи ні. Ким би ви змогли
бути, враховуючи ваші здібності? Ким ви змогли б працювати, тому
що треба (заробляти й т.п.)?»
Аналіз: чому в деяких людей не збігається бажане з дійсним?
Вправа №11.
Рефлексивна процедура « Що ? Хто ? Як ? Де ? Коли ?»
Мета: Планування учнем бажаного результату в області подальшого
професійного шляху.
Хід проведення
1. Ведучий пропонує кожному учасникові скласти для себе список
бажаних результатів в області подальшої професійної освіти і
розташувати його в порядку убування значимості або цінності
кожного (можна додати в цей список бажання, не зв'язані прямо з
вибором професії).
2.Далі ведучий пропонує учасникам вибрати зі складеного списку
першочергове бажання й скласти ' програму його досягнення на основі
наступних правил:
- сформулювати результат у позитивному ключі («що в мене буде,
коли я досягну бажаного», «що я прагну мати в результаті досягнення
бажаного» і т.д.);
- описати тільки те, що можна зробити самому для досягнення
бажаного;
- результат повинен бути представлений у почуттях (що відчую, коли
доб'юся бажаного?), відчуттях (що буду відчувати, коли одержу
бажане?), звуках, настрої і т.д.;
- описати наслідки досягнення бажаного (одержання бажаної
професії) — «що буде?».
3. Обговорення завдань у групі.
Вправа № 12.
Гра « Пастки - капканчики»
Мета: підвищення рівня усвідомлення можливих перешкод (пасток)
на шляху до професійної мети і шляхи подолання цих перешкод.
Хід проведення
Дана ігрова вправа проводиться в колі, кількість учасників — від 6—8
до 12—15 людей. Час — 20— 30 хвилин. Процедура включає наступні
етапи:
1. Разом із групою визначається конкретна професійна мета (вступ у
конкретний навчальний заклад; закінчення даного закладу,
оформлення на конкретне місце роботи або конкретне професійне
досягнення, включаючи побудову кар'єри й одержання нагород,
премій і іншого...).
2.У групі вибирається доброволець, який буде «представляти» якусь
вигадану людину (якщо доброволець побажає, то він може
представляти й самого себе). При цьому для вигаданої людини
необхідно відразу ж визначити Й основні характеристики: стать, вік
(бажане, щоб вік відповідав віку більшості присутніх, що зробить
вправу більш актуальною для граючих), освіта, родинний стан і ін.
Але таких характеристик не повинно бути занадто мало.
3. Загальна інструкція: «Зараз кожен, уже знаючи, до якої мети прагне
наш головний (вигаданий або реальний) герой, повинно буде
визначити (або придумати) для нього деякі труднощі на шляху до
професійної мети. Особливу увагу звертаємо нате, що
труднощі можуть бути як зовнішні, що виходять від інших людей або
від якихось обставин, так і внутрішніми, ув'язненими в самій людині
(наприклад, у нашому головному герої), Саме про ці, внутрішні,
труднощі всі часто забувають. Бажане визначити навіть дві-три такі
труднощі-пастки на випадок, якщо схожі труднощі придумають інші
учасники (щоб не повторюватися). Виділяючи такі труднощі, кожний
обов'язково повинен подумати й .про те, як їх подолати. Головному
гравцеві також Дається час, щоб він виділив трохи найбільш
імовірних труднощів на шляху до своєї мети й підготувався
відповісти, як він збирається їх долати.
Після цього по черзі кожний буде називати по одній труднощі пастці,
а головний гравець відразу ж ( без міркування) повинен буде сказати,
як можна було б ці труднощі подолати. Гравець, що назвав дані
труднощі, також повинен буде сказати, як можна було б її подолати.
Ведучий за допомогою групи визначить ( шляхом голосування або
інших процедур), чий варіант подолання даних труднощів виявився
найбільш оптимальним. Переможцеві (головному гравцеві або
представникові групи) буде проставлений приз — знак "плюс". Якщо
до кінця гри в головного гравця виявиться більше плюсів, то
виходить, він зумів подолати основні труднощі (капканчики) на шляху
до своєї мети».
4. Далі гравці, включаючи головного героя, виділяють на своїх
аркушах основні труднощі на шляху до наміченої мети. Нагадуємо,
що труднощі бувають не тільки зовнішніми, але й внутрішніми
(останні часто виявляються навіть більш істотною перешкодою й
пасткою на шляху до своєї мети).
5. Кожний по черзі називає свої труднощі. Якщо виявляється, що якісь
труднощів буде явно надуманими (наприклад, розмова із самим
Господь Богом напередодні відповідального іспиту), то сама група
повинна розв'язати, обговорювати подібні труднощі чи ні.
6. Відразу ж головний гравець повідомляє, як він збирається подолати
названі труднощі.
7. Після нього про свій варіант подолання труднощів повідомляє
гравець, що назвав ці труднощі.
8. Ведучий за допомогою інших гравців визначає, чий варіант
подолання труднощі виявився більш оптимальним, цікавим і
реалістичним.
9.Нарешті, підводить загальний підсумок ( чи Зумів головний герой
подолати названі труднощі чи ні). При загальним підведенням
підсумків можна також обговорити, чи зумів ще на підготовчому етапі
головний гравець виділити ті труднощі (на своєму аркушу), які вже в
грі пропонували йому інші учасники.
В цій вправі можуть виникати цікаві дискусії, в учасників часто
з'являється бажання поділитися своїм життєвим досвідом і т.д.
Звичайно, ведучий повинен заохотити такий обмін досвідом, але
одночасно стежити й за тим, щоб гра проходила динамічно й не
загрузла в несуттєвих деталях.
Вправа № 13.
Гра «П'ять кроків»
Мета: навчити виділяти пріоритети при плануванні своїх життєвих і
професійних перспектив, а також розвити вміння співвідносити свої
професійні цілі й можливості.
Хід проведення
Гра може проводитися як у колі ( для 6-12 учасників), так і при роботі
із класом. Середній час на гру — ЗО—40 хвилин. Процедура
проведення включає наступні етапи:
1.Ведучий пропонує групі визначити яку-небудь цікаву професійну
мету, наприклад, поступити в якийсь навчальний заклад, оформитися
на цікаву роботу, а, може, зробити в перспективі щось видатне. Ця
мета так, як її сформувала група, виписується на дошці (або на
аркуші).
2. Ведучий пропонує групі визначити, яка уявлювана людина повинна
досягти цієї мети. Учасники повинні назвати його основні (уявлювані)
характеристики по наступних позиціях: статі, віку (бажане, щоб ця
людина була однолітком граючих), успішність у школі, матеріальне
становище й соціальний статус батьків і близьких людей. Це все також
коротко виписується на дошці.
3. Кожний учасник на окремому аркуші повинен виділити основні
п'ять етапів (п'ять кроків), які забезпечили б досягнення наміченої
мети. На це приділяється приблизно 5 хвилин.
4.Далі всі діляться на підгрупи по 3—4 людини.
5.У кожній підгрупі організується обговорення, чий варіант етапів
досягнення виділеної мети найбільш оптимальний і цікавий ( з
урахуванням особливостей позначеного вище людини). У підсумку
обговорення кожна підгрупа на новому аркуші повинна виписати самі
оптимальні п'ять етапів. На все це приділяється 5—7 хвилин.
6. Представник від кожної підгрупи коротко повідомляє про найбільш
важливі п'ять етапів, які виділені в груповому обговоренні. Інші
учасники можуть ставити уточнюючі запитання. Можлива невелика
дискусія ( при наявності часу).
7.При загальному підведенні підсумків гри можна обговорити,
наскільки збігаються варіанти, запропоновані різними підгрупами
(нерідкий збіг виявляється значним). Також у підсумковій дискусії
можна оцінити спільними зусиллями, наскільки враховувалися
особливості людини, для якої виділялися п'ять етапів досягнення
професійної мети. Важливо також визначити, наскільки виділені етапи
(кроки) реалістичні й відповідають конкретній соціально-економічній
ситуації в країні, тобто наскільки загальна ситуація в суспільстві
дозволяє (або не дозволяє) здійснювати ті або інші професійні й
життєві мрії. Можливе проведення даної ігрової вправи й по інших
схемах. Приміром, спочатку кожний виділяє п'ять етапів на своїх
аркушах, потім два-три бажаючі виходять до дошки й виписують свої
пропозиції, після чого в загальнім обговоренні розглядаються один по
одному етапи, виписані цими учасниками, і виділяється найбільш
оптимальний варіант.
В іншому випадку можна відразу розбити учнів на групи й
запропонувати їм ( без індивідуальної попередньої роботи) скласти
загальний варіант програми досягнення наміченої мети (виписати
п'ять кроків етапів) для даного людини.
Вправа № 14.
Вправа «Написання резюме»
Мета: формування навичок ділового спілкування.
1. Індивідуальне завдання (ціль — тренування навичок
самопрезентації): за запропонованим планом скласти резюме (робота,
посада, на яку претендуєте).
Основні вимоги до написання, резюме:
 конкретність;
 активність (використовуйте енергійні дієслова, що показують
активність);
 вибірковість (не вважайте, що чим більше дане різношерстої
інформації, тим краще; відбирайте інформацію виходячи з мети
резюме);
 чесність.
Резюме повинне займати приблизно 1/3 частину аркуша.
1. Особисті дані: П.І.П. адреса, телефон (свій моб., домашній або
батьків).
2. Мета (не обов'язково, але бажане) - короткий опис того, на
одержання якої роботи й чому ви претендуєте (не більш шести рядків,
а краще дві-три).
(Р.8. Заповните цей пункт навіть якщо ви претендуєте на тимчасову
або сезонну роботу.)
3. Досвід виконання подібної роботи (звичайно у зворотному
хронологічному порядку). Ця частина основна, дотримуйте
пропорційності, оскільки надмірне розширення однієї інформації за
рахунок іншої насторожує.
4. Освіта (можна просто вказати клас, у якому ви навчаєтесь; також
можна вказати кружки, секції, студії й ін., які ви відвідуєте, оскільки
навички, одержувані там, сприяють кращому виконанню роботи, на
яку ви претендуєте; можна повідомити про свої нагороди, участь у
науково-дослідній роботі, підкреслити ті вивчені дисципліни, які
відповідають вашій меті).
5. Додаткова інформація (не обов'язково, але бажане) — володіння
іноземними мовами й комп'ютером, наявність прав водія, позитивні
особистісні якості й т.п.
6. Індивідуальне завдання (ціль — формування навичок
конструктивного спілкування). Використовуючи запропонований
алгоритм, конструктивно дозволити конфліктну ситуацію (задану) і
продемонструвати
вміння
ефективної
ділової
взаємодії.
Вправа № 15.
Методика улагоджування інциденту
Перший крок — опис інциденту
Бажаючи зняти напруженість, що виникла у відносинах з вашим
партнером у результаті деякого інциденту, ви починаєте розмову
із простого опису того, що відбулося. Це треба постаратися
зробити об'єктивно, спокійно, без емоцій, збурювання й оцінок.
Другий крок — вираження відносини
Закінчивши опис інциденту, виразите ваше відношення до нього,
розповідайте про те, які думки й почуття викликало у вас
поведінка вашого партнера в цьому інциденті.
Третій крок — пропозиція
Запропонуєте партнерові інший, більш прийнятний, з вашого
погляду, варіант поведінки, який або може виправити наслідки
інциденту, або (якщо відбувся вже змінити не можна) повинен
здійснюватися в інших подібних випадках.
Четвертий крок — винагорода
Ясно й конкретно вкажіть, що виграє партнер від прийняття
вашої пропозиції й що гарного зробите ви. Це дуже важливий
крок, який не тільки дає партнерові задоволення, але й зм'якшує
загальний тон розмови.
Вправа № 16.
Рольова гра « Самопрезентація особистих і професійних якостей»
Мета: навчання знанням, умінням і навичкам самопрезентації.
Хід проведення
Тренер ділить учасників на три групи:

Комісія з приймання на роботу

Бажаючі влаштуватися на роботу.

Спостерігачі, які стежать за процесом гри.
Наявна вакансія — менеджер по персоналу (можлива інша
професія, більш цікава учасникам або обрана ними). Бажаючі
влаштуватися на роботу вибираються з учасників (краще, щоб це
були бажаючі перевірити свої навички самопрезентації).
Учасники повинні розіграти міні-сценки співбесіди.
Зразкові питання комісії:

Чому ви прагнете працювати на цьому місці?

Розкажіть про себе.

Чому саме вас ми повинні обрати? І ін.
Комісія повинна вибрати із претендентів одного й пояснити
причину.
Спостерігачі повинні стежити за ходом гри й відзначити наступні
моменти:
o
За якими критеріями вибирає претендента приймальна
комісія?
o
Чи об'єктивна була приймальна комісія?
o
У кого було менше шансів влаштуватися на роботу й
чому?
o
Вдалі й невдалі відповіді претендента на запитання комісії.
Вправа №17
«Що впливає на мій вибір?»
Виконання вправи передбачає роботу в групах. Групи
формуються під час попередньої гри-розминки. Кожна з трьох
груп на аркуші паперу має написати чи відтворити у вигляді
схеми, що, на їхню думку, певним чином впливає на вибір
людини.
На виконання вправи відведено 10 хв, після чого кожна група
презентує свою роботу.
Вправа№18
«Філософія мого життя»
На дошці потрібно повісити плакат із такими запитаннями:
Що для тебе є важливим у житті?
У чому сенс твого життя?
Чого ти прагнеш досягти в житті?
Як саме ти робиш вибір у своєму житті?
Що тобі подобається і що не подобається в цьому житті?
Намагаючись відповісти на ці запитання, кожен учасник має
написати
твір-мініатюру на тему «Філософія мого життя».
На виконання вправи відведено 20 хв. Після завершення роботи
учні, за бажанням, зачитують свої твори й обговорюють їх.
3.Притчі, які використовуються на заняттях з профорієнтації.
Подорожні та провідник
Одного дня двоє опинилися в незнайомій країні перед високою
горою. їм необхідно було через неї перейти, але люди розуміли,
що їм потрібний провідник. Провідник прийшов, і перед тим, як
вирушити у дорогу, він сказав їм:
-Перш за все ми повинні домовитися з вами про взаємну пошану: я
шаную вас і ваш шлях, а ви шануєте мене і мій досвід. Я багато
років воджу людей, але кожного разу ми підіймаємося на різні
гори. Я знаю, як ходити по горах, але саме цю гору я бачу вперше.
Тому не втрачайте пильності, будьте так само уважні як і я. Я
можу тільки йти поряд з вами, але ноги за вас я пересу-, вати не
можу. Якщо ви не захочете піти по шляху, запропонованому
мною, - це буде ваш вибір.У горах холодно, тому я не стану
затягувати наш шлях.
Я з вами тимчасово. Я покину вас, як тільки зрозумію, що далі ви
зможете йти самі до тієї мети, яку собі намітили. І останнє. Я
!
нікому не розповім, що я підкорював з вами цю гору.
І вони
відправилися в дорогу. Це було нелегко, був і відчай, і нова надія...
Незадовго до вершини провідник покинув подорожніх. І вони
дійшли, і побачили схід сонця. З іншого боку гори виявився
квітучий сад...
«Знайти свій шлях, узнати своє місце — в цьому все для
людини,
це
для
неї
означає
стати
собою»
В.Белінський, письменник
Дві стратегії
У траві лежало яблуко. Червоне, стигле, лише з одного боку
плямочка.
Мудрець підняв яблуко і сказав своїм учням:
-Є дві можливості. Можна його злегка обтерти і відразу їсти. А
можна дістати ножик, вирізати усі сумнівні місця, а потім вже їсти.
Але вже без гидливості і побоювання. І з' їсти вдасться більше.
Адже в першому випадку ми мимоволі залишаємо певну кількість
хорошого навколо поганого.
Правда, в першому випадку ми можемо почати їсти відразу, а в
другому - лише після попередньої роботи.
Це - дві різні стратегії. В усіх справах, в усіх без виключення.
Обирайте, яка стратегія для вас є кращою.
У робітників, які зводили Шартрський собор, запитали, що вони
роблять.
Один сказав: «Я тягаю камені».
Другий: «Заробляю на харчування».
Третій відповів: «Будую храм».
Щастя
Бог зліпив людину з глини, і залишився у нього невикористаний
шматок.
Що ще зліпити тобі? — запитав Бог.
Зліпи мені щастя, — попросила людина.
Нічого не відповів Бог, і тільки поклав людині в долоню шматочок
глини, що залишився.
«Я зрозумів, що в житті у нас є можливість вибирати і що кожний
вибраний варіант має свої наслідки. Якщо нам не подобається
власний вибір і його наслідки, тоді ми повинні шукати новий
варіант вибору з іншими наслідками»
Р. Кійосакі,
підприємець, письменник.
Герой та егоїст
Жили собі два брати-царевичі. Старший брат одного прекрасного
дня усе кинув, віддав молодшому трон і пішов у відлюдники.
Якось їх шляхи перетнулися. Молодший зіскочив з коня і кинувся
в ноги старшому:
Ти герой, мій брате! Ти відрікся від престолу заради Істини, заради
її пошуку! Для того, щоб її невпинно шукати! Я тобою
захоплююся!!!
Та облиш ти, — відповів йому старший, — я егоїст. Я проміняв
сміття на алмаз і займаюся тим, до чого відчуваю любов. А ось ти,
займаючись державними справами всупереч своєї волі, воістину
герой!
Займатися тим, чим хочеш, - вище задоволення, і це легко, а
ось займатися тим, що від тебе вимагають, — важко, і десь
навіть героїчно.
«Щоб люди знаходили щастя в своїй роботі, потрібні три умови:
робота повинна бути їм під силу, вона не повинна бути
виснажливою та її повинен супроводжувати успіх»
ДЖ.
Рескін, письменник.
Один
Полководець, що не відбувся
Притча у викладі П. Коельо
джентльмен хотів з'ясувати, хто був
найкращим
полководцем усіх часів і народів. Йому сказали, що кращий вже
помер і вознісся на небо. Біля райських брам джентльмен
звернувся до апостола Петра з проханням допомогти в розшуках.
Апостол вказав на душу, що стояла поблизу.
Дозвольте, цю людину я знав у земному житті. Він був чоботарем.
Вірно. Але якби він став полководцем, то, поза сумнівом,
перевершив би усіх.
Наберися сміливості — зроби спробу!
«Людина лише там чогось домагається, де вона вірить у свої сили»
Л. Фейєрбах, письменник.
Лісоруб
Одного дня по лісу йшов мудрець і побачив лісоруба, який рубав
величезне дерево. Було видно, що він працює тупою сокирою,
давно вже втомився, а результат був дуже невеликий.
-Що ти робиш? — запитав мудрець.
-Не бачиш, я працюю! - сердито відповів лісоруб.
-Якщо ти заточиш свою сокиру, справа піде набагато швидше, порадив мудрець.
-Мені ніколи гострити, мені потрібно рубати ліс, - відповів лісоруб
і продовжив свою нелегку працю.
Німецькі медики якось звернули увагу на дивне явище: епідемія
грипу, яка охоплює населення в грудні, обходить листонош.
Чому? Тому, що їм ніколи хворіти: напередодні Різдва та Нового
року пошта ледь справляється з величезною кількістю вітальних
листів та телеграм.
Два робітники
Прикажчик Петро звернувся до купця:
-Хазяїн, чому ти платиш Івану удвічі більше? Адже я виконую всі
твої доручення.
- Я поясню, - відповів купець. — Але спочатку збігай до дороги,
дізнайся, звідки їде обоз.
Петро збігав до обозу і, повернувшись, повідомив:
-Він їде з села Федорине.
-Добре, — сказав купець, — а тепер дізнайся, куди він їде. Петро
виконав і це завдання:
-Він їде до іншого села.
-Іван, — покликав купець іншого прикажчика, — збігай до обозу і
дізнайся, звідки він їде.
Іван, повернувшись, сказав купцеві:
-Обоз їде з села Федорине в село на ярмарок. Везе багато картоплі.
Нам не слід сьогодні відправляти картоплю на ярмарок — ціна на
неї впаде. Терміново відправляємо туди капусту.
-Тепер ти зрозумів, чому я плачу Івану вдвічі більше? — запитав
купець у Петра.
«Професійна придатність - це взаємна відповідальність людини та
її справи, професії»
Є. Клімов
Притча про сміливість вибору
Одного дня цар вирішив піддати випробуванню усіх своїх
придворних, щоб дізнатися, хто з них здатний зайняти в його
царстві важливий державний пост. Безліч владних і мудрих
чоловіків оточила його.
-О, мудреці, - звернувся до них цар, - у мене є для вас важке
завдання, і я хотів би знати, хто зможе вирішити його.
Він підвів присутніх до таких величезних дверей, яких ще ніхто
ніколи не бачив.
-Це найбільші та найважчі двері яки коли небудь були в моєму
царстві. Хто з вас зможе відкрити їх? — запитав цар.
Одні придворні тільки заперечливо хитали головою. Інші, які
вважалися мудрими, подивилися на двері ближче, але признали,
що не зможуть їх відкрити. Коли вже мудрі призналися в цьому, то
й інші погодилися, що це завдання занадто важке.
Лише один візир підійшов до дверей. Він уважно їх розглянув і
обмацав, потім спробував їх зрушити і, нарешті, різко штовхнув. О
диво, двері відкрилися! Вони були просто прикриті, але не
замкнуті. Потрібна була лише воля, щоб це перевірити, і відвага,
щоб діяти рішуче.
-Ти отримаєш цей пост при дворі, — оголосив цар, — тому що
покладаєшся не лише на те, що бачиш і чуєш, але сподіваєшся,
на власні сили і не боїшся зробити спробу.
Коли юний Моцарт у семирічному віці давав концерти у
Франкфурті-на-Майні, до нього підійшов хлопчик років чотирнадцятій.
-Як чудово ти граєш! Мені так ніколи не навчитись!
-Чому ж? Адже ти вже зовсім дорослий. Спробуй, а якщо не вийде
; почни писати ноти.
-Та я пишу... Вірші... Це також Цікаво.
-Писати гарні вірші, мабуть, ще складніше, ніж музику.
-Ні, чому ж, зовсім легко Ти спробуй...
Співрозмовником Моцарта був Гете.
«Наші бажання - передчуття прихованих в пас можливостей»
Й. Ґете, поет
Притча про можливості та здібності
Один чоловік якось приїхав в село. І раптом він побачив в курнику
пташеня орла. Орлятко, немов півень або курка, ходило
перевалюючись і клювало зерна. Іноді його, ніби курча, довбали
дзьобом більш дорослі півні, нічого не побоюючись.
Чоловік вирішив провести експеримент. Узяв пташеня на руки і
сказав:
-Ти ж орел! Твоє місце в небі, ти повинен літати!
Але орлятко сплигнуло з рук і зашкандибало назад в курник,
клювати зерна.
Наступного дня чоловік знову узяв пташку, відніс її на горище,
знову вимовив:
— Ти ж орел! Твоє місце в небі, ти повинен літати!
А потім зіштовхнув орлятко вниз. Той пролетів пару метрів, але,
потрапивши у двір, знову пошкандибав до курнику
На третій день чоловік узяв орлятко з собою в гори. Піднявся на
найвищу вершину і сказав:
-Ти ж орел! Твоє місце в небі!
Цього разу чоловік постарався підкинути орлятко вище. Той
злякався, адже внизу була прірва. Довелося молодому орлові
розпрямити крила і полетіти. Він піднімався все вище і вище.
Далеко внизу залишилася і людина, і гора, і село, і курник, і півні,
що жили там з курками.
Лише на секунду пошкодував орел, що він все - таки навчився
літати, і знову йому захотілося назад, в затишний курник. Але тут
його пронизала думка, що його місце - дійсно в небі. І тоді він
зрозумів, що завжди згадуватиме і свій курник, і село, і цю
людину. Але назад до них не повернеться вже ніколи...
«Здібності не оцінюють за легкістю засвоєння людиною
інформації. Успішним стає той, хто долає труднощі. Любов до
пізнання — ось головне мірило»
Антуан де
Сент-Екзюпері, письменник
«Не дозволяй твоєму язику випереджувати твою думку»—
радив давньогрецький філософ Хілон.
А Шекспір казав: «Гдв мало слов, там вес они имеют»
Магія розуму
-Як можна стати розумним? — запитали Насреддина.
-Дуже просто, — відповідав Насреддин. — Якщо при тобі
говорить розумна людина, то прислухайся до її слів. А якщо тебе
слухають, то прислухайся до своїх слів!
Необґрунтоване звільнення
Коли начальник складу вранці приїхав на роботу, до нього в
кабінет постукав робітник. Він пояснив, ніби вночі бачив сон про
те, що в одному з приміщень складу знаходиться бомба. Яка
вибухне о другій години. Начальник поставився до цієї розповіді
скептично, але погодився оглянути склад. Під час огляду бомба
була знайдена саме в тому місці, про яке говорив службовець.
Витикали поліцію, бомбу знешкодили, запобігли трагедії. Проте,
начальник, подякувавши робітнику тут же і звільнив його.
Звільнений не підкладав бомбу, а його сон запобіг трагедії. Чи
правильно зробив начальник, звільнивши його?
«Немає без явного посиленого працелюбства ані талантів, ані
Геніїв»
Д.Мендєлєєв,вчений.
Що в будь-якій справі головне?
Великий королівський годинник зупинився.
Король велів головному майстрові якнайшвидше полагодити
годинник: Виявилось, що у годинника лопнула срібна пружина.
За зразком старої пружини ретельно виготовили нову. Але вона
ніяк не хотіла вставати на місце. Зібрали досвідчених
годинникарів з усієї країни.
Одні говорили, що уся справа у складі срібла, що рецепт
виготовлення старовинного срібла загублений. Інші радили
зробити пружину менш пружною. Треті пропонували взагалі
зробити не срібну пружину, а сталеву.
Довго обговорювали годинникарі проблему. Один хлопець
підійшов до розібраного годинника і узяв в руки нову пружину.
-Обережніше, ти ще молодий і недостатньо досвідчений! -
вигукнув головний годинникар.
-Не по виду суди, а у справах дивися. Я вже кілька років тому
отримав звання майстра, — відповів хлопець.
Потім він вставив пружину в годинник і вправно повернув її. Клац,
і пружина лягла на місце! Хлопець завів годинник і він пішов. Усі
дивилися з подивом, а хтось сказав:
Сотня порад не замінить пари досвідчених рук.
-Чому Ви обдурили мене, - гнівається банкір, — заявивши, що
маєте семирічний досвід роботи в банку, тоді як Ви ніколи в цій
галузі не працювали?!
-Але ж Ви самі вказали в оголошенні, — виправдовується юнак, —
що вам потрібний фахівець з багатою фантазією.
«Найнещасніший з людей той, для якого у світі не виявилося
роботи»
Т.Карлейль, філософ
Горобець і курка
Розговорилися якось горобець і курка. Горобець сидів на кам'яній
огорожі, а курка проходжувалася внизу.
-Послухай, тобі не набридло усе ходити і клювати? — запитав
горобець. —
Адже ти літати розучилася!
-Неправда! - образилася курка. Вона щосили замахала крилами і
здерлася на огорожу.
-А ось скажи, не набридло тобі усе літати і стрибати? Живи в
курнику. Хазяйка підсипатиме зерно в твою годівницю — клюй,
не знаючи турбот.
Тут подув сильний вітер. Курка, як не трималася за огорожу, всетаки злетіла вниз. А горобець розпрямив крильця, політав
навкруги, та й знову сів на огорожу.
-Тепер бачиш, - сказав він, - ти велика і сильна, але сподіваєшся в
житті тільки на годівницю. Ось і у польоті ти хотіла обіпертися на
кам'яну стіну, а я спираюся тільки на свої крила, і в житті сам
собі опора.
Успіх
Людина прийшла до мудреця і попросила:
Навчи мене досягати успіху.
:
- Я навчу тебе більшому, - сказав мудрець. - Я навчу тебе бути
великодушним до тих, хто не добився успіху. Це вимостить шлях
до твого власного успіху - і ще набагато далі.
Крім того, я навчу тебе бути великодушним по відношенню до
тих, хто добився успіху — інакше ти можеш стати жорстоким
і.будеш не здатний займатися тим, що веде до справжнього успіх.
«Зовсім небагато потрібно, щоб знищити людину: варто лише
переконати її в тому, що справа, якою вона займається, нікому, не
потрібна» Ф.Достоєвський
Без бажання все важке, навіть найлегше (Г. Сковорода).
Буває тільки неправильний шлях, але не буває безвихідної ситуації
{китайський вислів).
Дилетант живе надіями, професіонал працює (Г. Кейнін).
Знання залежить від вчення, пошана — від справ, благополуччя від старанності, нагорода - від долі {давньоіндійський афоризм).
Ми завжди починаємо більше шанувати людей після того, як
спробуємо робити їх роботу (У. Федер).
Найбільша з усіх аморальностей - братися за справу, яку не вмієш
робити {БМаполеон).
Немає професій з великим майбутнім, але є професіонали з
великим майбутнім {автор невідомий).
Одними надіями мети не досягнеш {арабський вислів).
Посередня людина стурбована тим, як би їй вбити час, талановита
ж - прагне його використати {А. Шопенгауер).
Світ належить оптимістам, песимісти - усього лише глядачі
{ФГізо).
Це лише спосіб побудови будь-якого здорового бізнесу - багато
поту,
розумний підхід і любов до своєї справи (У. Дісней).
Якщо не можеш робити те, що подобається, нехай тобі подобається те, що робиш {французький афоризм).
Семінар для молодих спеціалістів практичних психологів
Хортицького району.
Мета: познайомити молодих спеціалістів пр.. психологів району
діагностичною роботою та формами роботи з профільного навчання.
з
І етап Підготовчий (1-4 класи)
1-3 класи спостереження, заняття, діагностика
Мета : Створити дитині умови для її максимального самовираження, та
самовизначення.
4 класи Діагностика за здібностями ( «Психологічна профілактика
дезадаптації учнів на початку навчання в середній школі.» під редакцією
Л.П.Пономаренко. Одеса ,1998р. с.85-101 Р.А.Лемехова.)
Здібності :
загальні,
лінгвістичні,
математичні,
творчі.
ІІ етап Соціально - орієнтовний (5-7 класи)
5-6 класи: спостереження, заняття, діагностика
7 класи: Методика «Карта інтересів» Гобова Л.Ю. Моя особиста
професійна перспектива (робочий зошит № 2) – Запоріжжя, 2006. – с.5
Мета: вивчення інтересів та нахилів учнів, «примірювання» себе через
оцінку своїх можливостей.
ІІІ етап Профільно - визначальний-8-9 класи.
Мета: Розширення уявлень про себе, свої здібності та можливості;
розвиток уміння співвідносити свої здібності з вимогами до певної
професії. Розвиток рефлексії.
8 класи
За програмою “Формування знань про себе”, «Людина і світ професії».
(Інформаційний блок, діагностичний( темперамент, акцентуації
характеру, пам’ять, мислення, увага, вольові якості, емоційний стан),
рекомендації.
9 класи
За програмою “Формування знань про світ професій.» «Людина і світ
професії». Співвідношення можливостей учнів і вимог профілю навчання
і майбутньої професії.” (Інформаційний блок, діагностичний(карта
інтересів, ДДО Климов, ціннісні орієнтації), рекомендації.
«Психологічне забезпечення до профільної підготовки учнів
загальноосвітніх навчальних закладів.»( Методичні рекомендації творчої
групи практичних психологів).
ІV етап Профільно – адаптаційний (10-11кл)
Мета:
Забезпечення умов для їхнього життєвого і професійного
самовизначення;
Формування готовності до свідомого вибору майбутньою професією;
Забезпечення наступно-перспективних зв’язків між загальною середньою
освітою і професійною освітою.
Виховання в учнів любові до праці;
За програмою: «Побудова кар’єри», “ Основи вибору професії”
Розділи:
Людина й професія ( короткий опис професій, вимоги професії до
людини, здоров’я й вибір професії….)
Пізнай себе (діагностика )
Конструювання образу майбутньої кар’єри ( виявлення професійної
схильності учня, усвідомлення образу кар’єри й прийняття
відповідальності за неї)
Шлях становлення професіонала(знайомство з навчальними закладами,
які перешкоди на шляху до професійної мети і засоби їх подолання,
навички самопризентації….)
Семінар для молодих спеціалістів практичних психологів
Хортицького району. (додаток)
Мета: познайомити молодих спеціалістів пр.. психологів району
формами роботи з профільного навчання.
з
І слайд.
І етап підготовчий (1-4 класи)
Розвиток особистості молодшого школяра був і залишається одним із
найважливіших завдань навчання та виховання.
ІІ слайд.
Перед учителем та психологом стоїть завдання створити дитині умови
для її максимального самовизначення та самовираження. Зрозуміло, що
не всім бути Ейнштейнами. Але із задоволенням і користю навчатися
здатні всі. Для цього процес навчання має бути максимально наближеним
до запитів і можливостей дитини.
Дослідники довели, що більшість людей засвоюють ті чи інші
переконання з дитинства, ще до того, як отримують можливість критично
осмислювати отриману інформацію.
ІІІ слайд. (фото)
Перші кроки на шляху професійного самовизначення учні роблять теж ще
в початковій школі. На уроках, позакласних заняттях вони дізнаються про
зовнішні атрибути професій, предмети і засоби професійної діяльності,
мету і умови праці. На своїх заняттях я більше приділяю увагу праці,
любові до праці, розвиваю працелюбність, вчу поважати людей , які
працюють. Для цього я використовую загадки, прислів’я, поговірки. (цю
газету ми приготували з учнями 4-х класів.) використовую пантоміміку,
уривки з мультиків ( пригадування та показ фрагментів) і обговорення.
Девіз наш
« Той хто працює, завжди щаслив.»
ІV слайд.
Напрямки роботи на цьому етапі.
спостереження за учнями;
діагностика (пізнавальну сферу, емоційно-вольову, мотиваційну сферу)
заняття за програмами Гобової Л.Ю. та Коробко.
V слайд.
Проведення всієї цієї роботи ми робимо висновки про здібності учнів.
Діаграма здібностей.
ІV слайд.
ІІ етап Соціально – орієнтовний (5-7 класи)
Спочатку я зупинюсь на 5, 6-х класах.
Одним із головних завдань школи є створення такої системи навчання і
виховання , яка забезпечувала б освітні потреби кожного учня відповідно
до його нахилів, інтересів та можливостей.
Тому на цьому етапі 5-6 класи завдання вивчення здібностей, нахилів,
навчальних успіхів.
Напрямки роботи спостереження, діагностика, заняття.
VІІ слайд
В цей ІІ етап входить ще 7-й клас.
І тут добавляються ще такі завдання:
1) виявлення навчальних запитів учнів з врахуванням бажання їх батьків;
2) Вивчення інтересів та нахилів учнів;
3) «Примірювання» себе через оцінку своїх можливостей.
VІІІ слайд.
Напрямки роботи
Діагностична робота
Аналіз мотивів навчальної діяльності;
Самооцінка готовності учнів до вибору профіля навчання;
Анкета профільної орієнтації.
Робота з батьками:
Проведення анкет.
Консультативна робота, надання рекомендацій.
ІХ слайд.
Діаграма здібностей.
Х слайд.
ІІІ етап Профільно – визначальний ( до профільний) 8 -9класи
Основна мета допрофільної підготовки – не добір у профільні класи, а
допомога учням в усвідомленому виборі того чи іншого профілю
Завдання:
Розширення уявлень про себе , свої здібності, можливості.
Розвиток уміння співвідносити свої здібності з вимогами до певної
професії.
Розвиток рефлексії.
ХІ слайд.
Напрямки роботи.
Психологічне тестування – визначення здібностей, схильностей,
інтересів, визначення рис характеру, темпераменту. Працюємо по
програмі Калюжної «Шлях до Я-відкриття.»
Профорієнтаційні проекти – аналіз профісіограм.
Консультації батькам, педагогам, учням. Виступи на батьківських зборах.
«Психологічні особливості старшокласників і вибір професії»
«Профорієнтаційна робота вчителів-предметників в умовах профільного
навчання.»
Провожу також Інд. Та групову роботу з учнями по проблемам та
питанням з якими звертаються учні та батьки.
Інформаційну роботу ( 9кл.) ознайомлення з освітніми закладами,
професіями, в яких можливо продовжувати навчання. Працюємо по
програмі Гобової «Моя особиста професійна перспектива.»
Співробітництво з Центром зайнятості.( консультації, брошурки,
анкетування.)
ХІІ слайд.
Обрати правильний профіль – справа досить не проста. Передусім
необхідно добре знати нахили і здібності кожної дитини. Тому реалізація
профільного навчання повинно здійснюється з належною підтримкою
психологічної служби, діагностики, конкретних рекомендацій. Для
визначення інтересів особистості учнів 7-9 класів в школі проводиться
анкетування учнів та їх батьків. Виходячи з показників тестування,
психолог робить висновок і дає рекомендації учням, вчителям та
адміністрації ,щодо вибору профілю навчання.
ХІІІ слайд.
ІVетап Профільно - адаптаційний (профільний)-10-11
класи
Мета профільного навчання:
Є створення умов для диференціації та індивідуалізації навчання,
врахування та забезпечення подальшого розвитку інтересів, нахилів та
здібностей учнів у тій сфері діяльності, з якою в них пов’язаний вибір
майбутньої професії.
Обрати правильний профіль – справа досить не проста. Передусім
необхідно добре знати нахили і здібності кожної дитини.
Профільне навчання є одним із видів диференціації навчання. Воно
передбачає забезпечення наступності між загальною і професійною
освітою, допомагає професійному самовизначенню учнів і виконує
функцію допрофесійної підготовки учнів.
ХІV слайд.
Введення профільного навчання в старшій школі дає можливість учням
вирішити такі завдання:
1) Виховання в учнів любові до праці;
2) Забезпечення умов для їхнього життєвого і професійного
самовизначення;
3) Формування готовності до свідомого вибору майбутньою професією;
4) Забезпечення наступно-перспективних зв’язків між загальною
середньою освітою і професійною освітою.
ХV слайд.
Успіх окрилює навіть дорослого, а тим більше - дитину , - говорив
Сухомлинський.
Профільна освіта покликана забезпечити успіх кожної особистості.
ХVІ слайд.
Одним з основних напрямків роботи практичного психолога є
психологічний супровід профілізації – психологічне забезпечення
профільного навчання,
яке реалізується через виявлення нахилів і здібностей учнів, їх уподобань
та можливостей;
створення умов для навчання учнів відповідно до визначених профілів
навчання. З цією метою проводиться: діагностична робота, спрямована на
визначення рис характеру, темпераменту, схильності, професійної
спрямованості;
анкетування учнів, батьків щодо вибору профілів навчання;
консультаційна робота, спрямована на розвиток необхідних якостей;
просвітницька робота з класними керівниками, вчителями, яка передбачає
проведення педагогічних занять для ознайомлення із психологічними
особливостями учнів та
методами формування професійного
самовизначення.
Робота з центром зайнятості.
ХVІІ слайд.
Діаграма здібностей.
ХVІІІ слайд. Та ХІХ слайд.
Також проводимо диференційно-діагностичний
Е.Клімову.
9-кл., 11кл.
опитувальник
по
ХХ слайд. Діаграма висновку
ХХІ слайд. ВИСНОВОК
Важливість профільного навчання для старшокласників важко
переоцінити. Адже його мета – забезпечення соціального захисту молодої
людини, а це значить, - слід зробити усе можливе, щоб випускник школи
міг вступати в самостійне життя, маючи за плечима знання, вміння та
навички, необхідні йому у майбутньому, чи навіть певну професію. І це,
безумовно, відкриває нові можливості для старшокласників.
Рекомендації практичного психолога.
Поради психолога щодо особистого самовдосконалення
Запам'ятай, що самовдосконалення включає в себе слідуючі складові:
 Заняття спортом, загартування , гігієна тіла;
 Складання та дотримання режиму дня;
 Виховання сили волі ( подолання лінощів, надання переваги
«треба», а «не хочу», відмова від шкідливих звичок, тощо);
 Розумове виховання (розвиток пам'яті, мислення, уваги, уяви,
фантазії, комунікативних здібностей)
 Опанування методами самопізнання, засобами
(переконання, навіювання, аутогенне тренування);
саморозвитку
 Заняття самоосвітою, які включають знайомство з науковопопулярною літературою, спілкування з цікавими людьми, рішення
творчих завдань, відвідування лекцій, факультативів, курсів,
кружків;
 Відпрацювання методів самоприказу, який формує вольові якості,
самопереконання, самоконтролю, який сприяє самостійному
находженню та передбаченню помилок і недоліків в особистій
діяльності;
 Вміння ставити чітко окреслені цілі, намічати шляхи їх досягнення
та контролювати результати;
 Складання плану та пам'яток щодо загартування волі, поводження в
різних суспільних місцях, боротьби зі звичками та лінощами;
 Ведення
щоденника
саморозвитку.
самопізнання,
самоспостереження,
Як зробити перший крок на шляху до самовдосконалення?
 Прагніть самостійно вирішувати всі питання, що стосуються
власного життя
 Необхідна послідовність, системність
започаткуванні будь-якої справи;
та
постійність
в
 Дякуйте помилкам, своєчасне виправлення їх буде сприяти Вашому
розвиткові;
 Чесно визнавайте свою неправоту, тому що впертість-самозахист
слабкої людини;
 Ставте мету та розробляйте кроки її досягнення, поетапно підводьте
підсумки зробленого;
 Якщо щось не виходить, зрозумійте причини та починайте знову з
місця виникнення проблем;
 Пам'ятайте, що звичка виникає, закріплюється та держиться на
повторюванні. Щоб виникла звичка необхідна потреба в ній. В
позитивній звичці присутній мотив « треба»- мотив
відповідальності, в негативній- мотив «хочу»- мотив легкості та
насолоди;
 Викоріняйте з свого життя все, що породжує негативні
переживання, радуйтеся всьому, що оточує вас: природа, пори року,
друзі, цінуйте свій внутрішній стан, своє буття, щоденно ставте та
відповідайте на запитання: «Чому я здивувався?», «Що мене
захопило?», «Як я себе поцінував?», «Що цікавого я сьогодні
дізнався?», «Що цікавого я відкрив в своєму співрозмовникові?»,
«Якими знаннями збагатила мене остання розмова?»
 Змістовно спілкуйся, це впливає на виховання корисних звичок,
тренування конструктивної поведінки, поцінуванню людей, умінню
слухати та розуміти другого.
Як уникнути помилок і розчарувань у виборі професії?
Для цього радимо виконувати послідовно такі дії:
 зберіть якнайбільше інформації про світ професії і визначте ту
сферу діяльності, яка Вас цікавить;
 вивчить самого себе: складіть уявлення про свої інтереси, здібності,
нахили;
 використайте при виборі професії формулу: "ХОЧУ - МОЖУ ТРЕБА"
ХОЧУ - це те, що Вас приваблює в професії;
МОЖУ - це ваші можливості: здібності, знання, вміння, стан здоров'я,
потрібні для обраної професії;
ТРЕБА - це попит на обрану професію на ринку праці регіону, країни;
 проаналізуйте отримані відповіді, і якщо у формулі "хочу - можу треба" буде повторюватися одна і та сама професія, вибір зроблено
вірно;
 знайдіть можливість зустрітися з представниками цієї професії і
дізнайтеся, в якому навчальному закладі можна здобути відповідну
спеціальність.
Ви зможете усього досягти, якщо:
визнаєте усі свої слабкі та сильні сторони;
визначите свої найважливіші життєві цілі;
оптимально розподілите свій час;
постійно займатиметесь розвитком своїх позитивних здібностей;
завжди пам'ятатимете, що " Переможці поводяться як переможці!".
Пам'ятайте:
Вибираючи професію, Ви обираєте долю! Вибір професії - це
послідовність певних кроків на шляху до Вашої долі. Остаточний вибір
тільки за Вами! Професія повинна приносити задоволення, позитивні
емоції, забезпечувати реалізацію Ваших можливостей, задоволення
Ваших потаємних бажань.
Французький письменник та філософ Ларошфуко писав: «Розумна людина
визначає місце для кожного зі своїх бажань і потім здійснює їх по черзі. Наша
жадібність часто порушує цей порядок і змушує нас дбати водночас про таку
кількість цілей, що в гонитві за дрібницями ми пропускаємо головне».
Щоб цього не трапилось у твоєму житті, ознайомся з наступною інформацією.
10 кроків до професійного самовизначення
 Дізнатись про різні професії, з’ясувати, які фахівці потрібні в твоєму
регіоні.
 Визначити кілька професій, до яких є потяг, отже, й існують можливості
успішного їх освоєння та працевлаштування.
 Шукати якнайбільше інформації про ці професії, знайомитися з людьми, що
їх представляють.
 Вислухати та проаналізувати думки батьків, учителів.
 Скласти список суттєвих можливостей професії (наприклад, можливість
спілкування з багатьма людьми, часті роз’їзди, висока заробітна плата тощо)
і проаналізувати його відносно своєї мети, очікувань, мрій.
 Визначити фізичні та психологічні якості, необхідні для кожної з професій.
 Звернутися до психолога (можна до центру зайнятості) з метою визначення
інтересів, здібностей, темпераменту, особливостей пам’яті, уяви тощо.
 Прислухатися до своїх відчуттів, інтуїції.
 «Приміряти» кожну з професій. Порівняти, зважити всі «плюси» і «мінуси».
 Зробити вибір.
 Упевнено йти до мети.
«Якщо ви хочете досягти в житті чогось суттєвого, недостатньо просто діяти
— треба ще й мріяти, недостатньо просто планувати — треба ще й вірити»
А.Франс,
письменник.
Рекомендації «Свідомий вибір майбутньої професії.»
 Кожен сам обирає свою професію і сам має І помилятися та вчитися на
своїх помилках.
 До порад треба прислухатися, а приймати рішення та діяти — самостійно.
 Усвідомте цінність вашого вибору (для себе і і для суспільства), вивчайте
професію і все, що з нею пов'язано.
 Зорієнтуйтеся у конкретній соціально-економічній ситуації (потрібність,
престижність, зарплата тощо).
 Промовляючи «Я хочу», знайте, що ви можете, і що потрібно за поточних
обставин.
 Окресліть майбутню професійну мету (мрію), співставте її з іншими
життєвими цілями (особистісними, сімейними, суспільними).
 Побудуйте для себе систему найближчих і подальших перспектив як
етапів руху до мети.
 Не бійтеся пошуку, ризику, сміливо виправляйте помилки, повертайтеся з
неправильно обраного шляху.
 Обирати потрібно професію, пов'язаний із нею стиль життя та вид
діяльності, який вам } підходить.
 Будьте відповідальні в рішеннях: життя не знає чернеток.
 Майте резервний варіант на випадок невдачі.
 Усвідомте труднощі (зовнішні та внутрішні) на шляху до мети.
 Сплануйте шляхи та засоби подолання труднощів.
 Для наближення до мрії потрібно багато працювати, читати, думати.
 Починайте практичну реалізацію плану з найменшого: щоденного
рефлексивного аналізу свого життя.
Помилки під час вибору професії:
• захоплення зовнішньою або приватною стороною професії;
• незнання світу професій, вибір «за компанію»;
• невміння розібратися у своїх здібностях;
• невміння розібратися в мотивах вибору;
• незнання шляхів здобуття професії;
• неправильне ставлення до різних обставин вибору;
• перенос ставлення до представника професії на сам фах;
• ототожнення шкільного навчального предмета з професією;
• застаріле уявлення про характер праці (виробництва).
Як керувати своїми інтересами і нахилами
1. Дай визначення понять "успіх", "щастя". Який зміст мають ці слова для тебе?
Спираючись на них, сформулюй чітку ціль, яку ти прагнеш досягти. Створи в
уяві яскраву картинку того, куди ти рухаєшся, що і як буде в той момент, коли
ти цього досягнеш.
Пам'ятай: ти не зможеш досягти мети, якщо її не бачиш. Але уявивши її
чітко, ти з високою ймовірністю досягнеш її.
2. Візьми своє життя і майбутнє під повний контроль, стань диригентом власного оркестру. Візьми відповідальність за внутрішні та зовнішні аспекти
власного життя, примусь їх грати у гармонії з тією центральною темою, яку ти
сам обрав.
3. Оволодій мистецтвом самомотивації. Установку можна змінювати за власним
бажанням, уявивши, що справа буде цікава. Так, побачивши клоуна, ми
сміємось, хоча він ще нічого смішного не зробив
Дай сам собі відповідь на три чарівні питання:
Чому мені вигідно це робити?
Що станеться, якщо я цього не зроблю?
Коли в мене виникне потреба у цій справі?
4. Однієї установки замало. Треба зробити роботу більш ретельно, ніж робив
раніше. Тому що ретельність — основне джерело захоплення роботою.
5. Цікава новина: всі звички можна набути, а також від них можна
звільнитися.
Закон практики стверджує, що будь-яка дія чи думка стає звичкою, якщо її
часто повторювати.
Вважається, що для утворення звички треба три тижні. Дослід з формування
інтересу необхідно продовжувати до першого успіху.
6. Інтереси та нахили формуються тільки під час роботи.
Рекомендації до методики професійної спрямованості Д. Голанда.
Люди заповзятливого типу Вибирають мету, цінності й завдання, які
дозволяють виявити енергію, ентузіазм, імпульсивність, домінантність,
реалізувати потяг до пригод. Вони прагнуть лідерства, потребують визнання,
віддають перевагу «чоловічим», керівним ролям. їхня енергія, ентузіазм та
імпульсивність дозволяють вирішувати складні завдання, пов'язані з
керівництвом і просуванням ідеї. Вони мають добре розвинені комунікативні
здібності, але їм не підходить скрупульозна робота, що вимагає тривалої
концентрації уваги й інтелектуальних зусиль, а також ручна робота. Віддають
перевагу невизначеним вербальним завданням, пов'язаним з керуванням,
високим статусом і владою. Для цього професійного типу характерна дуже
широка сфера діяльності. Люди цього типу вибирають професії, що дозволяють
максимально реалізувати себе, задовольнити потребу у визнанні. Найбільших
успіхів досягають у керівництві, бізнесі й спорті.
Професійне середовище характеризується виконанням завдань різного
характеру, які вимагають особистої ініціативи, соціальних навичок, уміння
керувати. Важливо розбиратися в мотивах поведінки людей. У спілкуванні із
представниками різних типів і в різних ситуаціях важливі комунікабельність і
красномовність. Результат роботи не завжди передбачуваний, але реалістичний.
Професії: директор, підприємець, журналіст, менеджер, артист, дипломат,
брокер, фахівець із реклами, організатор подорожей, страховий агент,
постачальник та ін.
Люди артистичного типу Відрізняються складним поглядом на
життя, для них характерне глибоке емоційне сприйняття дійсності. У
відносинах з навколишніми вони орієнтуються на свої відчуття, емоції, уяву,
інтуїцію. їм властиві гнучкість, незалежність рішень. Це несоціальний,
оригінальний тип. Такі люди прагнуть виділитися із загального оточення,
ухиляються від чітко структурованих проблем і видів діяльності, що припускають фізичну силу. Всі ці особливості дозволяють їм вибирати творчі
професії, пов'язані з малюванням, музикою, фотографією, філологією й
історією.
Професійне середовище характеризується вирішенням проблем і завдань, що
припускають наявність художнього смаку, уяви. Більш складні завдання
вирішуються за допомогою фантазії, інтуїції. Всі свої знання, емоційну сторону
життя представники цього типу прагнуть присвятити досягненню конкретної
мети — реалізувати себе. Характер завдань різноманітний, результат
непередбачуваний. Необхідна наявність спеціальних здібностей — до співу,
малювання, хореографії і т. п.
Професії: диригент, музикант, художник, актор, журналіст, скульптор,
дизайнер, літературний критик, фотохудожник, мистецтвознавець, письменник
та ін.
Представники
соціального типу орієнтовані на спілкування і взаємодію з
людьми, ставлять перед собою такі завдання, які дозволяють встановлювати
тісний контакт із навколишнім середовищем. Вони мають яскраво виражені
комунікативні здібності, відчувають і розуміють інших людей, прагнуть
вирішувати проблеми з огляду на емоції і почуття, здатні до співпереживання й
жалю. їм властиві гарні вербальні (мовні) і відносно слабкі невербальні
здібності (міміка, жести і т. д.). Мають потребу в соціальних контактах, нерідко
люблять повчати і виховувати навколишніх, однак прагнуть триматися подалі
від інтелектуальних проблем. Важливими рисами характеру є активність і
вміння пристосовуватися. Проблеми вирішують, спираючись в основному на
емоції, почуття й уміння спілкуватися. Віддають перевагу таким сферам
діяльності, як медицина, педагогіка, психологія, сфера обслуговування.
Соціальне професійне середовище — це в основному робота з людьми, що
припускає вміння розпізнавати поводження людей і навчати інших. Робота
вимагає постійного особистого спілкування з людьми. Необхідні
переконливість, красномовство. Характер знань різноманітний. Результат
роботи не завжди можна передбачити.
Професії: соціолог, педагог, психолог, лікар, адвокат, соціальний працівник,
профкон-сультант, перукар, продавець, таксист, нянька та ін.
Люди реалістичного типу орієнтовані на сьогодення. Для них характерні висока емоційна стабільність, добре розвинені моторні навички, спритність. Для
цього професійного типу характерні в основному невербальні й інтелектуальній
здатності. Психомоторні навички переважають над математичними здібностями
й здатністю до мов. Люди цього типу наділені просторовою уявою, займаються
конкретними об'єктами і їхнім практичним застосуванням: інструментами,
різними речами, тваринами, машинами. Перевагу віддають професіям, що
вимагають моторних навичок, спритності, конкретності, із чіткими завданнями
й результатами. Можуть успішно знайти собі застосування в спорті, фізику,
хімії, економіці. Чистий тип_
Рисами цього типу, як показує тест, володіють
Професійне середовище характеризується тим, що предметом роботи є
конкретні реальні речі. Це може бути сфера виробництва, використання
матеріальних цінностей і засобів. Для виконання роботи необхідна спритність,
рухливість, наполегливість, фізична сила. Соціальні навички потрібні й
пов'язані в основному із прийомом і передачею мінімальної інформації. Бесіди
короткі й стереотипні. Характер завдань конкретний і чіткий. Результат передбачуваний і матеріальний.
Професії: водій, будівельник, кравець, кухар, механік, зоотехнік, інженер,
агроном, машиніст, електрик, ювелір, зубний технік та ін.
Люди конвенціонального типу віддають перевагу заздалегідь спланованій,
чітко структурованій діяльності, добре виконують рутинну роботу, чітко
дотримуються існуючих інструкцій приписів. З навколишнього середовища
вибирають завдання й цінності, які формуються зі звичаїв і обумовлені станом
суспільства. Підхід до проблеми має стереотипний , практичний і конкретний
характер. Спонтанність і оригінальність для них не характерна — вони ригідні,
консервативні, залежні. Через ці якості вони гарні виконавці, але слабкі
керівники й організатори — їхні рішення в основному залежать від інших. Ці
люди володіють гарними комунікативними навичками, але математичні
здібності розвинені краще, ніж вербальні. Необхідність прийняття
кардинальних рішень і робота над творчими нестандартними завданнями
викликають у цього типу людей серйозні труднощі. Найбільшої ефективності
їм вдається досягти в професіях, пов'язаних з розрахунками, канцелярією, що
вимагають чіткості, уважності й стійкості до монотонної діяльності.
Конвенціональне професійне середовище характеризується рішенням завдань,
що вимагають здібностей до обробки конкретної рутинної й знакової
інформації. Це в основному робота з документацією, цифрами, фактами,
банками даних і т. д. Робота вимагає точності, посидючості, старанності.
Професії: бухгалтер, ревізор, податковий інспектор, фінансист, товарознавець,
економіст, діловод, оператор ЕОМ, військові спеціальності
Для людей інтелектуального типу характерна висока активність, аналітичні
здібності, теоретичне мислення, творчий підхід, раціональність, незалежність,
оригінальність. У них переважають теоретичні й практичні цінності. Схильні до
рефлексії, воліють роздумувати над проблемою, а не реалізовувати пов'язані з
нею рішення. Вони орієнтовані на складні інтелектуальні завдання, особливо ті,
що вимагають абстрактного мислення. Володіють високорозвиненими
вербальними й невербальними особливостями. Найчастіше вибирають професії,
пов'язані з точними й природничими науками (математика, фізика, астрономія і
т. п.).
Професійне середовище характеризується рішенням завдань, що припускають
наявність абстрактного мислення й творчих здібностей, більше актуальні
інтелектуальні, а не фізичні дані. Міжособистісні відносини відіграють
незначну роль, хоча тут необхідно вміти передавати і приймати складні
словесні конструкції. Результат роботи може бути непередбаченим, часто
нематеріальним. Характер завдань різноманітний, вимагає досить високого рівня інтелекту.
Професії: геолог, ботанік, хімік, учений, редактор, фізик, винахідник та ін.
Класифікація за Я.Л.Голландом.
Розглянемо докладніше психологічні характеристики кожного типу професій і ті
якості особистості, які переважають у людей, що вибирають дану сферу
діяльності.
Реалістичний тип (Р): переважає в чоловіків з несоціальною спрямованістю,
емоційно стабільних, орієнтованих на сьогодення, що віддають перевагу
конкретний об'єктам праці і їхньому використанню. Люди, що вибирають
професії даного типу, надають перевагу заняттям що вимагають моторних
навичок, спритності й конкретній діяльності. Для них оптимальна робота
механіків різних спеціальностей, водіїв, електриків і т.п. У цих людей
переважають невербальні здібності в структурі інтелекту.
Вони комфортно себе почувають у професії хіміка, економіста, фізика,
кібернетика, фізкультурника й т.п.
Інтелектуальний тип (І): переважно вибирають люди з аналітичним,
раціональним, незалежним й оригінальним типом мислення. Вони орієнтовані
на вирішення творчих завдань, але не соціальної спрямованості, а їхнє
професійне середовище пов'язане з вирішенням конкретних завдань. Для них
важливі естетичні й теоретичні цінності Надають перевагу науковим
професіям, пов'язаним з обговоренням різних теоретичних проблем. Для них
характерна гармонічна структура інтелекту з добре розвине ними вербальними
й невербальними здібностями, але, найчастіше, інтровертованої спрямованості.
Мають високу активність, пов'язану з передачею будь-якої інформації, але не
соціальної спрямованості.
Професійні переваги— сфера математики, фізики, медицина, географія,
геологія.
Соціальний тип (С): цілі й завдання професій такого типу пов'язані із
установленням контактів з навколишнім соціальним середовищем. їм надають
перевагу люди що володіють соціальними вміннями й потребують соціальних
контактів, які віддають перевагу роботі, що вимагає постійного особистого
спілкування з іншими. У струї турі їхнього інтелекту переважає вербальна
типологія, а в рисах характеру спрямованість на навчання, прагнення до
виховання, підвищена жіночність, гуманніст й емпатія. Вони відрізняються
активністю, але залежні від групи, що оточує думки, воліють вирішувати вини
каючі проблеми, спираючись, головним чином, на емоції. Оптимальна сфера
професійної діяльності— психології педагогіка, медицина.
Конвенціальний тип (К): представники такого типу професій віддають
перевагу чітко сформульованій (структурованій) діяльності, здійснюваної з
повною
відповідністю до діючих інструкцій, алгоритмів, заздалегідь обумовлених
завдань і цілей. Для них характерні високі здібної Ідо обробки конкретної
цифрової інформації, деяка консервативність і прагнення до рішення завдань
конкретного типу. Навіть при наявності добрих навичок спілкування
дотримуються прийнятих стандартів поведінки, що утруднює в них розвиток
організаторських навичок. У структурі інтелекту переважають невербальні
здібності.
Віддають перевагу професії
військових,
бухгалтерів, фінансистів,
товарознавців, працівників відділів технічного контролю й т.п.
Підприємливий тип (П): повна протилежність конвенціальному типу.
Представники такого типу професій віддають перевагу таким видам діяльності,
де цілі й завдання слабко структуровані й дозволяють проявляти творчість,
енергію, експресивність і навіть деякий авантюризм. ЇМ не подобаються
професії, що вимагають посидючості, великої концентрації уваги. Вони
віддають перевагу рішенню неясних завдань, сформульованих у загальному
виді, пов'язаних з керівництвом, самостійним пошуком шляхів їхнього
вирішення. Стиль їхньої діяльності характерний деякою імпульсивністю,
агресивністю, а в структурі інтелекту переважають добре розвинені вербальні
здібності.
Віддає перевагу таким професіям: журналістика, телебачення, менеджерська
діяльність, пов'язана з керівництвом підрозділами підприємств і фірм різних
форм власності й чисельності.
Артистичний тип (А): представники такого типу професій віддають перевагу
тим видам діяльності, де з найбільшою повнотою можна використати властиву
їм креативність. Вони у своїй діяльності опираються на емоції, особисті
відчуття
й інтуїцію. Таким творчим людям властиві гнучкість і незалежність прийнятих
ними рішень, окладний погляд на життя. Вони не бояться ламати сформовані
стереотипи поведінки й ціннісних орієнтацій, люблять діяльність, пов'язану з
рішенням різних творчих завдань.
У їхній структурі інтелекту переважають вербальні здібності, які добре
сполучаються з моторною діяльністю й розвиненими здібностями до
емоційного сприйняття навколишнього світу й соціального середовища. Тому
серед професій даного типу багато жінок. Оптимальні сфери професійної
діяльності — філологія, психологія, театр, музика, література, художня
творчість й інші види мистецтва.
Відповідність типу особистості профілю навчання
Тип особистості Профілі
Тип професій
Реалістичний навчання
Математичний, л—т, л—п
фізичний,
Практики
біологічний,
трудовий
Перелік професій
Механік, електрик, агроном,
садівник,
шофер,
інженертехнолог, інженер- будівельник,
кулінар,
повар,
зоотехнік,
перукар,
закрійник,
токар,
телемеханік
Інтелектуальн Всі
Науковці,
Біолог, астроном, фізик, філософ,
ий
теоретики
геолог, редактор журналу
Соціальний
Гуманітарний, Л—Л (високі Лікар, вчитель, психолог, логопед,
педагогічний, комунікативні адвокат, соціальний працівник,
соціологічний, здібності)
проф. консультант, страховий
(менше
—
агент,
працівник
міліції,
математичний)
екскурсовод,
продавецьконсультант
Конвенційний Математичний, Л—3
Бухгалтер, економіст, секретар,
фізичний,
програміст, нотаріус, ревізор,
економічний
податковий інспектор, фінансист,
аудитор
Діловий
Гуманітарний, Л—Л (високі Керівники, директор, банківський
педагогічний, організаторськ працівник, репортер, політичний
соціологічний і
здібності). діяч,
дипломат,
журналіст,
Керівні ролі, завідувач,
телерепортер,
управлінці
товорознавець,
менеджер,
фахівець із маркетингу, реклами,
страховий
агент,
фермер,
постачальник, брокер. Професії у
сфері бізнесу, управління, спорту
Артистичний Гуманітарний, Л—0
Художник з розпису тканини,
естетичний,
кераміки, артист, поети,
художній
письменники,
дизайнери
інтер'єру/одягу, менеджер шоубізнесу, скульптор, перекладачі,
фотограф, режисер, декоратор,
різьбяр по дереву
Рекомендації до методики ДДО О.Є. Клімова, Є. А.Клімова
ТИПИ ПРОФЕСІЙ «ЛЮДИНА - ПРИРОДА
Професїї типу «людина — природа» об’єднує професії, робота в яких
спрямована на об’єкти живої природи. Мається на увазі саме жива природа,
орієнтуватися в якій допомагають біологічні навчальні предмети, науки
ботаніка, зоологія, анатомія, фізіологія, загальна біологія.
Психологічні вимоги професій типу «людина — природа» до людини:
розвинена уява, наочно-образне мислення, гарна зорова пам'ять,
спостережливість, здатність передбачати й оцінювати мінливі природні
фактори; оскільки результати діяльності виявляються після закінчення досить
тривалого часу, фахівець повинен мати терпіння, наполегливість, бути готовим
працювати поза колективами, іноді у несприятливих погодних умовах, у бруді
тощо.
ТИПИ ПРОФЕСІЙ. «ЛЮДИНА - ТЕХНІКА»
Більшість професій типу «людина — техніка» пов'язана:
1) зі створенням, монтажем, складанням технічних приладів (фахівці
проектують, конструюють технічні системи, прилади,
2) з експлуатацією технічних приладів (фахівці працюють на верстатах,
керують транспортом, автоматичними системами);
3)з ремонтом технічних приладів (фахівці виявляють, розпізнають несправності
технічних
систем,
приладів,
механізмів,
ремонтують,
регулюють,
налагоджують їх).
Психологічні вимоги професій «людина — техніка» до людини: гарна
координація рухів; точне зорове, слухове, вібраційне й кінестетичне
сприйняття; розвинені технічне і творче мислення та уява; уміння переключати
й концентрувати увагу; спостережливість.
ТИПИ ПРОФЕСІЙ. «ЛЮДИНА - ЗНАКОВА СИСТЕМА»
Більшість професій типу «людина — знакова система» пов'язана з
опрацюванням інформації й відрізняється за особливостями предмета праці. Це
можуть бути:
тексти рідною або іноземною мовами (редактор, коректор, діловод,
телеграфіст, друкарка);
цифри, формули, таблиці (програміст, економіст, бухгалтер, статистик);
креслення, схеми, карти (конструктор, інженер-технолог, кресляр,
копіювальник, штурман, геодезист);
звукові сигнали (радист, телефоніст, звукооператор).
Психологічні вимоги професій «людина — знакова система»
до людини: гарна оперативна й механічна пам'ять; здатність до тривалої
концентрації уваги на абстрактному (знаковому) матеріалі; гарний розподіл і
переключення уваги; точність сприйняття, уміння бачити те, що приховано за
умовними знаками; посидючість, терпіння; логічне мислення.
ТИПИ ПРОФЕСІЙ. «ЛЮДИНА - ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ»
«Людина — художній образ». Усі професії цього типу можна поділити на
підтипи відповідно до історично відокремлених видів художнього відбиття
навколишнього світу: професії, пов'язані з образотворчою діяльністю; професії,
пов'язані з музичною діяльністю; професії, пов'язані з літературно-художньою
діяльністю; професії, пов'язані з акторсько-сценічною діяльністю.
Більшість професій цього типу пов'язані:
зі створенням, проектуванням художніх творів (письменник,
художник, композитор, модельєр, архітектор, скульптор, журналіст,
хореограф);
із відтворенням, виготовленням різних виробів за зразком (ювелір,
реставратор, гравер, музикант, актор, столяр-червонодеревець). Одна з
особливостей професій цього типу полягає в тому, що значна частка трудових
затрат залишається прихованою для стороннього спостерігача. Навіть більше,
нерідко спеціальні зусилля докладаються для створення ефекту легкості,
невимушеності кінцевого результату праці;
із розмноженням художніх творів у масовому виробництві (майстер із розпису
порцеляни, шліфувальник по каменю й кришталю, маляр, друкар).
Психологічні вимоги професій цього типу до людини: художні здібності;
розвинене зорове сприйняття; спостережливість, зорова пам'ять; наочно
образне мислення; творча уява; знання психологічних законів емоційного
впливу на людей.
ТИПИ ПРОФЕСІЙ. «ЛЮДИНА - ЛЮДИНА»
«Людина — людина». Більшість професій цього типу пов'язана:
з вихованням, навчанням людей (вихователь, учитель, спортивний тренер);
з медичним обслуговуванням (лікар, фельдшер, медсестра, нянька);
з побутовим обслуговуванням (продавець, перукар, офіціант, вахтер);
з інформаційним обслуговуванням (бібліотекар, екскурсовод, лектор);
із захистом суспільства й держави (юрист, міліціонер, інспектор,
військовослужбовець). Багато посад: директор, бригадир, начальник цеху —
пов'язані |р роботою з людьми, тому до всіх керівників пред'являються ті самі
Вимоги, що й до фахівців професій типу «людина — людина».
Психологічні вимоги професій цього типу до людини: прагнення до
спілкування; уміння легко вступати в контакт із незнайомими людьми; стійке
гарне самопочуття під час роботи з людьми; доброзичливість, чуйність;
витримка; уміння стримувати ати поводження оточуючих і своє власне,
розуміти наміри та настрій інших людей, здатність розумітися на взаєминах
людей, уміння влагоджувати незгоду між ними, організовувати їх взаємодію;
здатність подумки ставити себе на місце іншої людини, уміння слухати,
враховувати думку іншої людини; здатність володіти мовою, мімікою, жестами;
розвинена мова, здатність знаходити спільну мову з різними людьми; уміння
переконувати людей; акуратність, пунктуальність, зібраність; знання психології
людей.
Поради для успішного вибору виду профільного навчання і професійної
діяльності, враховуючи темперамент.
Традиційною психологією вважається, що представники різних типів
темпераменту можуть обирати, опановувати і реалізувати будь-які види
профілів і професій. Для цього треба лише сформувати адекватний
індивідуальний стиль діяльності. Проте, насправді все значно складніше.
Оскільки у реальній навчальній та трудовій діяльності практично відсутня
диференціація вимог щодо кожного з чотирьох типів темпераменту, то особа
потрапляє у своєрідну ситуацію неспівпадання у більшості випадків між
вимогами діяльності та психодинамічними можливостями нервової системи
людини. З віком ця розбіжність викликає у більшості людей властиве тільки
для
них,
як
представників
певної
типологічної
групи,
певне
внутрішньоособистісне напруження, або своєрідний особистісний стрес.
Б.И.Цуканов рекомендує дотримуватись таких порад для успішного вибору
виду профільного навчання і професійної діяльності:
 Для холериків та сангвініків більше підходять швидкі, моторні та
енергоємні види діяльності—спортивна, менеджмеитська, виробнича,
технологічна, хореографічна, сільськогосподарська, економічна і тому
подібні—та відповідні до них профілі навчання;
 Експериментально доведено, що усі холерики та частина сангвініків
мають переважаючу спрямованість у майбутнє, тому для них найбільше
підходять такі профілі і професії, як проектно-конструкторський,
технологічний, образотворчий, літературний (фантастика), управлінський
тощо;
 Для флегматиків найбільш адекватні повільні, а для меланхоліків—ще й
мало енергомісткі види діяльності—індивідуальна природничонаукова,
мистецтвознавча, народних ремесел тощо—та відповідні профілі
навчання;
 Флегматики та частина меланхоліків демонструють переважаючу
спрямованість у минуле, тому для них найбільше підходять такі профілі
та
професії,
як
історичний,
архівний,
природничонауковий,
філософський, гуманітарний, мистецтвознавчий, театральний, народних
ремесел тощо;
 Для частини сангвініків та частини меланхоліків домінуючою є часова
спрямованість у сьогодення ("тут і тепер"), тому для них найбільш
доцільні такі профілі навчання і професії, як транспортний, економічний,
побутово-обслуговуючий, естетичний, театральний тощо;
 Холерикам і сангвінікам, яким властива екстраверсія, доцільно обирати
профілі навчання, пов'язані з соціальною активністю, широким і
активним спілкуванням, спільною діяльністю, тобто з такими, як
гуманітарний, соціологічний, лінгвістичний, юридичний, управлінський,
економічний, побутово-обслуговуючий, хореографічний, театральний,
педагогічний;
 Меланхолікам і флегматикам властива інтроверсія, тому для них більш
доцільними є такі профілі, як природничонауковий ( індивідуальні,
"кабінетні" різновиди наукових професій), комп'ютерно-інформаційний,
дизайнерський, мистецтвознавчий, народних ремесел тощо.
Тип темперамента
Холеричний
(Екстравертований тип з
рисами емоційної
лабільності)
Профілі навчання
Соціально-гуманітарний
Фізкультурно-військовий
Худ.-естетичний
Виробнично - технічний
Професії
Іноземні мови, філолог,
правознавець, географ,
військовець, вчитель фіз.ри, вокаліст інструментарщик,
будівельник, конструктор,
агроном.
Сангвиничний (з рисами
Соц. - гуманітарний
Управлінець, економіст,
Природно-науковий
підприємець, соціолог,
емоційної стабільності)
Фізкультурно-військовий педагог, політик, лінгвіст,
Художньо-естетичний
дипломат, правознавець,,
математик, комп'ютерщик,
фізик, математик.
Флегматичний
Соціально-гуманітарний
Історик, географ,
правознавець, філолог,
(інтровертований з рисами Природно-науковий
математик, програміст,
емоційної стабільності)
Художньо-естетичний
Виробничо-технологічний хімік, біолог, художні
народні промисли,
художник, електротехнік,
перукар, косметолог.
Меланхолічний
Гуманітарний
Історик, психолог,
Природничо-науковий
викладач, іноземної мови,
(з рисами емоц.
Художньо-естетичний
медик, хімік, біолог,
лабільноеті)
математик, фізик,
художник, вокаліст з худ.
промисли.
Рекомендації по відповідність типу акцентуації вибору профілю
Тип акцентуації
Тип профілю
1. Тривожно- педантичний Економічний, математично-фізичний, історичний,
біологічний
2. Інтровертований
Історичний, біологічний, гуманітарний, естетичний (за
здібностями)
3. Збудливий
За здібностями
4. Демонстративний
Гуманітарний, артистичний
5. Нестійкий
•
6.Сенбитивний
За здібностями, де є позитивний лідер
7. Гіпертимний
8. Циклоїдний
--...фі
9. Лабільний
Соціологічний, педагогічний, біологічний
Спортивний, економічний, математично - фізичний,
гуманітарний
Історичний, естетичний
Історичний, математично-фізичний,
10. Астено- невротичний Трудовий, біологічний
Рекомендації по комунікативним та організаторським здібностям.
Комунікативна готовність до життя має важливе значення для твого
самовизначення стосовно, передусім, таких напрямів і профілів, як
- соціально-гуманітарний (іноземні мови, історико-філологічний, історикоправознавчий профілі тощо);
- природничо-математичний напрям (комп'ютерна техніка, математико економічний профіль тощо);
- військовий профіль;
- художньо-естетичний
напрям
(вокально-хоровий,
вокальноінструментальний, театральний профілі тощо);
- управлінський, політичний, дипломатичний, лінгвістичний, педагогічний,
соціологічний, соціологічний профілі тощо.
Комунікативну або спілкувальну готовність слід розглядати як таку, що містить
якнайменше п’ять компонентів:
1. Потребнісно—мотиваційний компонент, тобто розвиненість потреб,
мотивів, інтересів, зацікавленості у спілкуванні в умовах профільного
навчання.
2. Комунікативний компонент, пов'язаний зі сформованістю умінь і
навичок комунікації, тобто обміну інформації на вербальному та
невербальному рівнях, на різних мовах, у формі діалогу і монологу,
бесіди, дискусії, у публічних та інтимних різновидах тощо.
3. Перцептивний компонент» тобто здатність особистості до
взаєморозуміння у процесі спілкування, до врахування особистіших
властивостей як своїх, так і партнерів у спілкуванні.
4. Важливим компонентом спілкування є інтеракпія. тобто здатність до
взаємодії з партнером у спілкуванні. Мова йде про рольову
комунікативну поведінку — як лідера, організатора групи, менеджера,
або як підлеглого, виконавця, рядового члена групи тощо.
5. Емоційно - почуттєвий компонент, який виявляється у здатності до
емоційної саморегуляції в процесі спілкування, до володіння такими
власне комунікативними емоціями, як симпатія, антипатія, емпатія.
Високі результати опитування за КОС слід враховувати як основу для
профілізації, передусім, на соціально-гуманітарний, військовий, управлінський,
політичний, педагогічний тощо. Низький прояв цих схильностей не сприятиме
ефективності праці у певних галузях.
Їх можна розвивати на етапі профільного навчання, а також при відвідуванні
спеціальних соціально-психологічних тренінгів, але обережно, поступово,
поєднуючи з дотриманням режиму праці і відпочинку, з реальними і
посильними кроками до розвитку комунікативної готовності і обережним,
вибірковим розширенням кола партнерів зі спілкування.
Практичні рекомендації школярам щодо розвитку мислення
Як розвивати мислення
1. Розвивати мислення означає насичувати свій розум знаннями. Джерела знань
можуть бути найрізноманітнішими: школа, книга, заняття в гуртках тощо.
2. Розум визначає єдність знань і дій. Неможливо набути знань без зусиль
думки, без розумової праці.
3. Ставте перед собою різні питання, адже мислення починається з питання.
Питанням «чому?» та «як?» людство зобов'язане більшістю відкриттів. Тому
вчіться ставити питання до кожної події, явища, з яким стикаєтесь.
4. Властивість помічати в предметі або явищі кілька найбільш явних ознак —
загальна властивість розуму. Це вміння бачити можна тренувати в іграх на
кмітливість, у розв'язанні різноманітних логічних задач, головоломок.
5. Виконуйте різні завдання на порівняння.
6. Мислення і мова нерозривні, тому для розвитку мислення можна
використати й такий прийом: те, що не до кінця розумієте самі, спробуйте
викласти іншому.
7. Активно використовуйте письмову мову (написання твору, ведення
особистого щоденника), оскільки письмова мова сприяє розвитку мислення.
8. Практикуйте вільний виклад прочитаного друзям і близьким, беріть участь у
дискусіях, розв'язуйте нестандартні задачі. ,
М. Є. Введенський сформулював такі основні умови, що сприяють
ефективності розумової праці й покладені в основу виконання домашнього
завдання:
1. Поступове входження в роботу. Розумову діяльність слід починати з
підготовки робочого місця, із простих елементів, поступово збільшуючи обсяг і
труднощі психічних навантажень, що виконуються.
2. Дотримання чіткої систематичності й послідовності в розумовій роботі,
ретельне її планування.
3. Вироблення і дотримання оптимального ритму й темпу розумової діяльності.
4. Оптимальне чергування праці й відпочинку.
Шляхи розвитку і активація мислення
 Вчись самостійно ставити задачу і будь наполегливим у знаходженні
рішення (мотивація)
 Розвивай звичку аналізувати інформацію, виділяти протиріччя, помічати
схожість, бачити незвичайне у звичайному, відходити від звичних
штампів, шукати нестандартне, самостійне рішення
 Розвивай уміння формулювати питання, бо це перший крок до активної
творчої мисленнєвої діяльності
 Аналізуй можливі відповіді та вибирай із них правильну
 Перевіряй правильність рішення
 Враховуй свій емоційний стан, бар'єри в розвитку мислення:відсутність
мотивації, відмова від активної діяльності у зв'язку з невпевненістю,
схильність до некритичного ставлення до авторитетів
 Сприймай помилки як цінну можливість самовдосконалення
 Мислення та мова нерозривні. Вчись вільно переказувати те, що читав,
приймай участь у дискусіях, активно використовуй письмову мову,
переказуй іншому те, що не до кінця розумієш сам
 Розвивай пам'ять, увагу, спостережливість, працездатність.
"Намагайся дати розуму якомога більше живлення"
Л.М.Толстой
Практичні рекомендації для школярів щодо розвитку уваги
1. Привчайте себе уважно працювати в найрізноманітніших умовах і навіть
у гучній обстановці, що відволікає. Потрібно намагатися не помічати
того, що заважає роботі.
2. Систематично вправляйтеся в одночасному спостереженні кількох
об'єктів. Робити це слід так, щоб загальне сприйняття кожного об'єкта
зберігалося досить добре, і водночас увагу потрібно концентрувати на
головному, виокремлюючи його із другорядного.
3. Тренуйтеся в переключенні уваги. Ці тренування мають відбуватися за
трьома напрямами:
 швидко переключати увагу з об'єкта на об'єкт;
 виокремлювати найбільш важливі об'єкти за рахунок другорядних;
 змінювати порядок переключення.
4. Розвивайте в собі вольові якості, це сприяє також розвитку стійкості
уваги. Змушуйте себе зосереджуватися навіть тоді, коли робити цього не
хочеться. Частіше дотримуйтесь принципу «потрібно», а не «хочу».
Починайте роботу з важкого й нецікавого, намагайтеся виконувати ті
справи і які хочеться відкласти на потім. Чергуйте легкі та важкі справи,
цікаві й нецікаві.
5. Частіше грайте в різні ігри: шахи, головоломки, спортивні ігри. Самі по
собі вони не розвивають увагу, але допомагають досягти бажаного.
Практичні рекомендації щодо розвитку пам'яті
Деякі умови успішного запам'ятовування
1. Важливою умовою того, щоб навчальний матеріал запам'ятовувався
швидко й надовго, є наявність інтересу до того, що запам'ятовуєш, і уваги
в процесі засвоєння і відтворення матеріалу.
2. Велике значення для запам'ятовування мають почуття. Усе, що пов'язане
з радістю, сумом, гнівом, як правило, запам'ятовується краще, ніж те, до
чого людина ставиться байдуже.
3. Важливою умовою міцного запам'ятовування є розуміння того, що
потрібно засвоїти.
4. Дуже важливо також поставити перед собою завдання — міцно й надовго
засвоїти.
5. Велике значення для засвоєння навчального матеріалу має поєднання
запам'ятовування з діяльністю, що вимагає мислення, активності.
6. Наявність знань з того навчального предмета, з якого засвоюється
матеріал, також служить сприятливою умовою для запам'ятовування,
оскільки при цьому нове легше й ґрунтовніше пов'язується з тим, що вже
відомо.
7. Необхідно усвідомити, що запам'ятовування — це робота, іноді нелегка,
тому важливою умовою засвоєння навчального матеріалу є
наполегливість, завзятість у роботі, уміння не кидати її на половині, а
домагатися цілковитого й міцного запам'ятовування. Це — вольові якості,
без яких неможлива серйозна розумова робота.
8. Зрідка використовуйте мнемотехніку — штучні прийоми, що полегшують
запам'ятовування.
Прийоми виховання волі (за Р.Ассаджолі):
8 Зробіть що-небудь, чого школи раніше не робили.
8 Заплануйте що-небудь, а потім здійсніть свій план.
8 Продовжуйте робити те, що робили, ще п'ять хвилин, навіть коли Ви
стомилися і Вас почало приваблювати щось інше.
8 Зробіть що-небудь досить повільно.
8 Коли легше сказати "так", але правильніше сказати "ні", говоріть
8 Робіть те, що як Ви вважаєте, зараз найголовніше.
8 У найнезначніших ситуаціях вибору робіть його без вагань.
8 Чиніть усупереч усім очікуванням.
8 Утримуйтеся говорити те, що Вас підштовхують сказати.
8 Відкладіть те виконанню чого Ви віддасте перевагу саме зараз.
8 Спочатку виконайте те, що Ви хотіли відкласти.
8 Виконуйте кожного дня одну вправу впродовж місяця, навіть якщо це
видасться Вам невигідним.
Список використаної літератури.
1. Богданова Т.Г., Ярошевич И.О. ПСихолого-педагогичсские условия
профессиональной социализации выпускников школ // Вестник
психосоциальной и коррекционнореабилитационной работы. ;— 2000.
— № 3. - С. 60-71.
2. Дубровин Д.Н. Профессиональное самоопределение в подростковом и
раннем юношеском возрасте как психологический феномен и
пеихолого-педагогическая проблема // Журнал прикладной психологии.
- 2004. -№ 4-5. - С. 7-11.
3. Зеер Э.Ф. Психология профессий. Уч. пособие для студентов вузов. —
М.Екатеринбург: Академический проект — Деловая книга, 2003. — С.
103—104.
4. Зеер Э.Ф. и др. Профориентол огия: теория и практика. Уч. пособие для
студентов вузов. М.— Екатеринбург: Академический проект — Деловая
книга, 2004.
5. Кон И.С. Психология старшеклассника. — М.: Просвещение, 1982. —
С. 141-152. Леонтьев Д.А., Шелобанова Е.В. Профессиональное
с а м о о п р е д е л е н и е как построение образцов возможного бегущего //
Вопросы психологии. — 2002.-№1. ш Лукина B.C. Исследование
мотивации профессионального развития // Вопросы психологии. —
2004. № 5. — С. 25—33.
6. Кузнецов В.М. П с ихо л о го - п е д а го г ич ее ки е условия
формирования личности учащихся. — М.: Народное образование. 1994.
—С. 65—70.
7. Мкртчян Г.М., Шумкова А. / О профессиональных ориентациях
старшеклассников // Вопросы психологии. -1995. — № 3. - С. 91-97.
8. Первичная психологическая профконсультация / Под ред. А.А.
Крылова, В.П. Заяц. - Ленинград, 1988.
9. Профконсультативная работа со старшеклассниками / Под ред. Б.А. Федоширина. — Киев, 1980.
10.Пряжников И. С. Профессиональное и личностное самоопределение. —
М.—Воронеж: Институт практической психологии — МОДЭК, 1996. С. 13-32.
11.Психологическое сопровождение выбора профессии. Научн.-метод,
пособие / Под ред. JI.M. Митиной. — М.: Московский психологосоциальный институт — Флинта, 2003. — С. 47—51.
12.Психологическое обеспечение профессиональной деятельности / Под
ред. Никифорова.СПб., 1991.
13.Сатшсова СВ. Опыт индивидуального консультирования по вопросам
карьеры
//
Вестник
психосоциальной
и
коррекционнореабилитационной работы. - 2000. - № 4. - С. 25-33.
14.Чистякова СИ., Умовская И.Л, и др. Методика преподавания курса «
Твоя профессиональная карьера». Книга для учителя. - М.:
Просвещение, 1999.
15. Выготский Л. С. Собрание сочинений: в 6 томах / Под ред. Д. Б.
Эльконина. — М.: Педагогика, 1984. — Т. 4.
16. Крушельницька Я. В. Фізіологія і психологія праці: Навч. посібн. - К.:
КНЕУ, 2000.
17. Ендальцев Е. А. Выбор профессии. Социальные, экономические и
педагогические факторы. — К.: Вища школа, 1982.
18. Закатнов Д. А. Психолого-педагогические основы профессионального
самоопределения школьников // Наукові записки Ніжинського державного
педагогічного університету ім. М. Гоголя. Психолого- педагогічні науки. —
2001. — Т. 2.
19. Захаров Н. Н. Профессиональная ориентация школьников. — М.:
Просвещение, 1988.
20. Зінченко В. П., Янцур М. С. Теорія і практика розбудови системи
професійної орієнтації в сучасних умовах // Оновлення змісту і методи
психології освіти та професійної орієнтації. — 1998. — Вип. 4.
21. Климов Е. А. Образ мира в разнотипных профессиях: Учеб. пособ. — М.:
Изд-во МГУ, 1995.
22. Кон И. С. Психология старшеклассника. — М.: Просвещение, 1980.
23. Конопкин О. А., Прыгин Г. С. Связь учебной успеваемости студентов с
индивидуально-типологическими особенностями их саморегуляции //
Вопросы психологии. — 1984. — № 3.
24. Лернер П. С. Модель самоопределения выпускников профильных классов
средней общеобразовательной школы // Школьные технологии — 2004. —
№4.
25. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення. — К., 1999.
26. Професійна діагностика / Упор, Т. Гончаренко. — К.: Шк. світ, 2004.
27. Сабадаж Ж. Профільна освіта. старшокласників // Завуч. - 2005. - № 17-18.
28. Сахаров 3. Ф., Сезанов А. Д. Профессиональная ориентация школьников.
— М.: Просвещение, 1982.
29. Хавир П. А. Психология профессионального самоопределения в ранней
юности. — М., 1981.
30. Ярошенко В. В. Школа и профессиональное самоопределение учащихся.
— К.: Рад. школа, 1983
31. Ткачук А. Професій безліч. Як не помилитися.//Психолог. – 2012.-№8
32.Демянчук Н. «Хочу»+»Можу»+Треба»=»Правильний вибір професії».
//Психолог.-2009.- № 25-27.
33. Козюменко Т., Севрюкова О. Підготовка школярів до профільного
навчання. //Психолог . – 2012.- № 18
34. Войцехівська Н., Савіцька В. Обираємо професію. //Психолог . – 2012. - №
35. Піговська С. Особливості професійного самовизначення учнів. //Психолог
. – 20011.- №14-15
36. //Психолог .- 2013. - №11-12.
37. Туріщева Л.В. Класні години 7-11 класи. – Харків «Видавнича група
«Основа»». – 2008
38. Яланська С.Ю. Зошит «Крок до самовизначення». – Запорізький обласний
інститут післядипломної педагогічної освіти. - 2010
39. Гобова Л.Ю. Зошит «Моя особиста професійна перспектива» (2 частини).
– Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. – 2006
40. Під редакцією Л.П.Пономаренко. Психологічна профілактика дезадаптації
учнів на початку навчання в середній школі. - Одеса,1998р.
41. Н. Світлична Майбутня професія // Психолог –вкладка – 2008. - № 41-42.
Н.Ф.Шевченко, Є.М. Калюжна Шлях до “Я-відкриття” – Запоріжжя,2007р.
42. Професійні здібності учня/Упоряд.:С.Максименко, О.Главник – К.:
Главник,2004.- 112 с.-(Психологічний інструментарій).
Додаток №1.
Таким чином ми виділили напрямки роботи щодо формування
особистісних рис школяра,необхідних для реалізації профільного
навчання
Таблиця №1.
Етапи
Клас Зміст
Форми роботи
Результат
Ознайомлення дітей у процесі
Класні години,
Сформованість
Початковий
навчальної діяльності, позакласної творчі заняття,
понять та
та позашкільної роботи з різними
ігрові моменти, уявлень про
професіями; виховання позитивного трудове навчання важливість
праці в житті
1-4 ставлення до всіх видів трудової
діяльності, інтересу до пізнання
людини
своєї особистості; формування
початкових трудових умінь та
навичок.
Сформованість
Соціально- 5-7 Формування ціннісних орієнтацій, Класні години,
мотивація самопізнання, установка спецкурси,
потреби у праці
орієнтовний
на активність у самовизначенні;
факультативи
розвиток уміння робити вибір
інтегрованого
профілю подальшої освіти, форм
характеру, гуртки,
трудової підготовки; розвиток
студії, секції,
здібності до самоаналізу,самооцінки. клуби.
Класні години,
Сформованість
Профільнотренінги,
поняття
визначальн
анкетування, пси- професійного
ий
хологічна
самовизначення
Формування здібності до
діагностика,
(вмотиво8-9 усвідомленого вибору майбутньої
спецкурси,
ваності,
професії; вивчення наукових основ факультативи
цілеспрямовавибору професії, розвиток вміння - інтегрованого
ності,
зіставляти вимоги та можливості;
характеру, гуртки, організованості)
проектування професійного
студії,секції,
становлення.
клуби.
Профільно адаптаційни
Профільні
Сформованість
й
Розвиток індивідуальних
навчальні курси, готовності до
професійних рис, ознайомлення з
курси за вибором, творчої праці
кон’юнктурою ринку праці;
тренінги, анке(креативності,
10 випробування можливостей учнів у тування,
ініціативності,
11 різних видах трудової діяльності,
психологічна
правосвідомості
орієнтація на суміжні професії
діагностика
,працездібності)
Циклограма психологічного супроводу профільного навчання
(діагностичний напрям роботи)
Таблиця №2
№
Назва
методики
автор
Джерело
,
1.
Тест
«Здібності
школяра».
2.
Діагностичний
тест «Здібності
школяра»
3.
Методика
«Карта
інтересів»
4.
Тест «ОДАНІ2».
5.
Методика ДДО
О.Є. Клімова.
Є. А.Клімова
6.
Тест
професійної
Спрямованості
Д.
Голанда.
«ОДАНІ-1».
Методика
«Мотиви
навчальної
діяльності».
Методика
визначення
темпераменту.
Методика
«Ваш
тип
акцентуації»
«Методика
визначення
інтелектуально
го потенціалу
учня».
Продуктивніст
7.
8.
9.
10.
11.
Для
вирішення
якого
завдання
використовує
ться
спрямованість
Автор Савенко А.І. доктор Інтереси
і
пед..
наук,
професор нахили учнів.
Московського педагогічного
державного університету.
Настільна книга практичного Інтереси
і
психолога. / Л.В. Туріщева : нахили учнів.
Х.: видавництво Основа . - с.
228.
Гобова Л.Ю. Моя особиста Інтереси
і
професійна
перспектива нахили учнів.
(робочий зошит № 2) –
Запоріжжя, 2006. – с.5.
Рибалка В. / Готовність учня Типи
до профільного навчання.– К.: професії.
видавництво Мікрос СВС,
2003 рік .- с.79
Гобова Л.Ю. Моя особиста Класифікація
професійна
перспектива професій
(робочий зошит № 2) –
Запоріжжя, 2006. – с.8.
Рибалка В. / Готовність учня Професійні
до профільного навчання.– К.: здібності.
видавництво Мікрос СВС,
2003 рік .- с.90
Вік
Примітк
досліджув а
аних
Психологічні
аспекти
діяльності учителя і класного
керівника / В.І.Петрушин . М.: - 2001 рік
//Управління школою – 2006
рік - № 31. – стор. 31
//Психолог – 2005 рік - № 48.
//Управління школою – 2006
рік - № 31- стор. 24
Мотиви
навчальної
діяльності.
7 клас
Темперамент.
8 клас
Характер
7-11класи
4 клас
7 клас
7 клас
Рекомен
дації в
додатку.
11 Рекомен
дації в
додатку.
9 клас
9 клас
11 Рекомен
дації в
додатку.
9 клас
Комп’ютерна
діагностика. Пізнавальна
Центр зайнятості.
сфера.
8 клас
Гобова Л.Ю. Моя особиста Визначення
8-11 клас
Рекомен
дації в
додатку.
Рекомен
дації в
додатку.
Рекомен
ь пам’яті
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
професійна
перспектива
(робочий зошит № 1) –
Запоріжжя, 2006. – с.40.
Н.
Світлична
Майбутня
професія // Психолог –вкладка
– 2008. - № 41-42. с.20.
«Визнач свій Гобова Л.Ю. Моя особиста
стиль
професійна
перспектива
мислення»
(робочий зошит № 1) –
Запоріжжя, 2006. – с.29.
«Визначте
Світлична Н. //Психолог –
обсяг
своєї вкладка 41-42, листопад 2008,
уваги»
стр.19.
Методика
Гобова Л.Ю. Спрямованості
«Переважаючі на роботу (робочий зошит
емоційні
учня №1), с.61
реакції».
Анкета оцінка Гобова Л.Ю. Моя особиста
розвитку
професійна
перспектива
вольових
(робочий зошит № 1) –
якостей
Запоріжжя, 2006. – с.55.
Тест емоцій
Гобова Л.Ю. Моя особиста
професійна
перспектива
(робочий зошит № 1) –
Запоріжжя, 2006. – с.59.
Методика
// Практична психологія і
«Ієрархічна
соціальна робота – 2008 рік структура
№ 12. с. 67.
ціннісних
орієнтацій
старшокласник
ів».
Методика
Рибалка В. / Готовність учня
«КОС- 2».
до профільного навчання.– К.:
видавництво Мікрос СВС,
2003 рік .- с.93
Гобова Л.Ю. Моя особиста
професійна
перспектива
(робочий зошит № 2) –
Запоріжжя, 2006. – с.44.
Комплекс
Професійні здібності учня /
методик
для Упоряд.: С. Максименко, О.
профорієнтації Главник, М.Левтик – К.:
Главник, 2004. – 112с. – (
Психологічний
інструментарій). Бібліогр.: с.
109 – 110.
Методика
Н.
Світлична
Майбутня
«Мотиви
професія // Психолог –вкладка
вибору
– 2008. - № 41-42. с.41.
професії»
рівня пам’яті
дації в
додатку.
Стиль
мислення
8-11 клас
Рекомен
дації в
додатку.
Обсяг уваги
8-9 клас
Рекомен
дації в
додатку.
Емоції,
почуття.
8 клас
Вольові
якості
8 клас
Емоції
8 клас
Ціннісні
орієнтації.
9 клас
Комунікативн
і здібності.
9 –
клас
Рекомен
дації в
додатку.
11 Рекомен
дації в
додатку.
Професійні
9 – 11
здібності учня класи.
Мотиви
вибору
професії
9 – 11
класи.
№
1.
2.
3.
4.
5.
Циклограма психологічного супроводу профільного навчання
(корекційно – розвивальний напрям роботи)
Таблиця №3
Назва програми
Основна мета курсу.
Цільова група
автор - укладач
Л.Ю.Гобова Курс
Формування в учнів свідомого
9 кл.
психологічних занять ставлення до свого життя і
« Основи
здоров’я, особистого і
психологічної
професійного
готовності до життя», самовизначення, оволодіння
«Моя особиста
основами побудови
професійна
професійної кар’єри,
перспектива»
навичками самоосвіти і
( 34 урока)
самореалізації.
С.Ю. Яланська
Створення поля вибору
8-9 клас
«Обери свій шлях до
профілю навчання і
успіху»»
формування психологічної
готовності учнів до цього
вибору на основі знань про
свій професійний і
особистісний потенціал.
Психологічне
Сприяти самовизначенню
8-9 клас
забезпечення до
школяра, формуванню
профільної підготовки інтересу і позитивної
учнів загальноосвітніх мотивації до обрання того чи
навчальних закладів.
іншого профілю, допомогти
(методичні
учням реально оцінити свої
рекомендації творчої
можливості і зорієнтувати їх
групи практичних
на подальший вибір профілю.
психологів).
«Людина і світ
Підготовка учнів 8 – 9 класів
8-9 клас
професій» І.Д.Бех
до вибору профілю навчання
(науковий
у старшій школі.
консультант)
«Побудова кар’єри»
Підготовка учнів 10-11 класів
10-11 клас
І.Д.Бех (науковий
до професійного самоконсультант).
визначення в умовах ринку
праці.
Робота з батьками по профорієнтації та профільного самовизначення
школярів ЗЗОШ 91
Таблиця №4
Тематика
Завдання
Форми проведення..
Організат
ор
1 Значення
=> Акцентувати
Бесіда про стан ринку праці, Класний
правильного увагу батьків на
актуальні професії, потреби
керівник
вибору
потреби
підприємств установ та
9-11 кл.
професії для регіонального ринку організацій у кваліфікованих,
суспільства праці і, в першу
кадрах, перспективи розвитку
загалом та чергу, на робітничі
ринку, послуги служби
особистості
професії
зайнятості — зустріч із
зокрема => Сконцентрувати спеціалістами центру зайнятості
увагу батьків на
Анкетування батьків стосовно
важливості питання професійних династій, сімейних
вибору професії як
традицій, сімейного бізнесу
одному з провідних
тощо. З'ясувати, ким вони
мотивів формування бачать свою дитину, наскільки
успішної, щасливої
добре знають її здібності.
особистості
3 Здоров'я і Ознайомити батьків
Бесіда з лікарем
Класний
вибір
з можливими
керівник
професії обмеженнями щодо
та
вибору професії за
шкільний
станом здоров'я
лікар.
їхніх дітей
2 Ознайомлен Ознайомити батьків
Індивідуальні консультації
Практичн
ня батьків з з висновками після
ий
результатам
психолог
проведеного
и
8,9,
профдіагностичного
профдіагнос
11клас
обстеження
тичного
Надати конкретні
обстеження рекомендації щодо
учнів
вибору сфери
професійної
діяльності
4
Шляхи
Зустріч з. представниками
Класний
Ознайомити батьків
можливого
навчальних закладів
керівник.
з навчальними
продовженн закладами регіону,
я навчання
які здійснюють
навчання за
актуальними
професіями
Документ
Категория
Наука
Просмотров
357
Размер файла
9 296 Кб
Теги
виставка
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа