close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Галина Андріївна

код для вставки
Етнографічно-фольклорне свято "Народини і христини"
Відділ освіти Богодухівської районної державної адміністрації
Семеноярська загальноосвітня школа І – ІІ ступенів
Богодухівської районної ради Харківської області
Підготувала
вчитель початкових класів
Семеноярської загальноосвітньої школи І – ІІ ступ.
Жидкова Галина Андріївна
Мета : ознайомити учнів з давніми звичаями і обрядами , пов`язанами з
народженням дитини і з її хрещенням; розвивати бажання більше
знати про свій народ; виховувати інтерес до відродження української культури, гордість за свій народ .
Обладнання. Зал – це світлиця .На стінах вишиті рушники, ікона « Свята Марія
з дитиною» прибрана вишитим рушником . Стіл застелений скатертиною, на
якій– хліб і сіль, у вазі – безсмертник , колоски пшениці , калина. Посеред
кімнати – колиска ,лялька , попід стінами – лави .Фотовиставка « Мати з
дитиною» . Вислів Т.Г. Шевченка : « У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим»
Діти одягнені в український одяг.
Вчитель.
Мати й дитя …Цей образ – святий у сприйнятті нашого народу . На жінку ,
що чекала дитину , дивилися з повагою , її шанували .
Поява кожного нового члена роду була великою й радісною подією для всіх.
Обряди при народженні дитини є виключно родинним обрядом, бо головну роль у
цьому обряді відіграває новонароджена дитина, а в подальшому плані рідні та
хрещені батьки тобто родина. Ці обряди є одним з важливих народних обрядів всіх
народів світу.
З 2003 році визначають такі родинні свята:
8-9 вересня - Рожаниці (жіночі родинні і родильні свята)
24 жовтня * - Свято Мокоші (жіноча Богиня родючості)
23 грудня * - Свято Рода (другий день Різдва, родинні зустрічі)
* Свята, дата яких щороку змінюється, тобто є рухомою: вони залежать від
Великодня, фаз Сонця, Місяця і стану Природи. Всі інші свята є постійними.
Широко побутувало уявлення про таємничий зв`язок ще ненародженої
дитини із вчинками майбутньої матері . В Україні існувало багато повір`їв,
яких мала ретельно дотримуватись жінка , що чекала дитину.
Учениця.
Так , їй не дозволялось шити у свята й неділю , аби не « зашити дитині
очі»,нічого не брати без дозволу , щоб дитина не стала злодієм .
Учень.
Заборонялось жінці дивитися на пожежу , щоб обличчя дитини не взялось
червоними плямами і жувати щось на ходу , щоб дитя не виросло ненажерою ,
а також гніватись, сперечатись.
Вчитель.
Родильні звичаї супроводжувались багатьма магічними діями , які мали
принести здоров`я й силу матері й дитині . Важливими оберегами вважались
вироби із заліза , щоб буцімто відлякувати злих духів .
Учениця.
Щоб нечиста сила не зашкодила майбутній матері , у постіль клали сокиру
або ніж із костяним руків`ям, ножиці , старі ключі та інші металеві предмети .
Ці ж обереги клали і в колиску новонародженого .
Вчитель .
Вірування у відлякуючу силу заліза побутували на території всієї України .
Учень.
Такою ж магічною силою наділяли рослини – часник , калину, чорнобривці . У
деяких районах України , зокрема на Поділлі , у постіль жінки клали часник , а
в головах ставили « трійцю» - богоявленську воскову свічку, оздоблену
калиною , барвінком, волошками .
Вчитель.
Народи багатьох регіонів земної кулі упереджено ставляться до зав`язаних
вузлів під час особливо відповідальних подій у житті людини : народження ,
одруження і поховання .
Учениця .
Мені бабуся говорила , що серед українців теж існує повір`я , згідно з яким
майбутній матері на одязі необхідно порозв`язувати всі вузли . Їй розплітали
коси і водили по всьому подвір`ю , щоб вона ступала на щасливе місце , що
мало сприяти швидкій появі немовляти .
Учень.
До цього часу збереглося ще й таке повір`я: як везуть жінку до лікарні , то
намагаються зробити це так , щоб якомога менше людей її бачило. Так жінку
оберігають від лихих очей і від тих хто може зашкодити своїми злими
думками .
Вчитель.
А в ті часи , коли народжували дітей наші прабабусі , бабусі , лікарів у селах
майже не було . Тому відбувалось це в домашніх умовах , на печі , а інколи
навіть у полі , під копицею . З – поміж усіх жінок виділялася баба – повитуха ,
а ще називали її « бабою – бранкою» , « пупорізкою».
Учень .
Коли жінка мала ось – ось народити дитину , чоловік звертався до повитухи
з хлібом і чистим рушником , просив її завітати до хати : « Прошу вас
завітати до хати , упіймати мені синочка – соколика , або доньку - помічницю»
Пісня про породіллю
1. Ходить ( Наталка ) по валу,
Посилає ( Миколу ) по бабу. / 2 рази
2. Іди , Миколо, по бабу,
Приведу тобі хлопця на славу, / 2 рази
3. Рубай , Миколо , лучину ,Не привела хлопця , привела дівчину. / 2 рази
Учениця.
Виконавши ритуал , чоловік виходив на подвір`я , а над дитятком чаклувала
повитуха . Схилившись над жінкою , бабуся промовляла : « Ой опростай , Боже,
мою онученьку , її душечку та роженую , другу душечку да нароженую»
Вчитель
Щоб швидше дитина народилась , баба – повитуха відчиняла усі замки ,
скрині, а влітку і двері.
Святим обов`язком повитухи було обрізання і зав`язування пуповини .
Учениця .
Хлопчику відтинали пуповину на сокирі , плекаючи надію , що він стане
справним майстром , щоб « дрова рубав і книжку читав» , а дівчинці це
робили на гребені , «щоб була пряха – аби хліб пекла і на сорочку пряла».
Учениця .
Зав`язуючи пуповину , баба промовляла : « Пуп зав`язую , розум розв`язую».
Учениця .
Зав`язували пуповину прядивом з конопель . При цьому баба благословляла
немовля словами : « Нехай Бог дає тобі щастя , здоров`я і многії літа» .
Вчитель .
Після зав`язування пупа немовля клали до ніг матері , « щоб було покірне
батькам».
Учень .
А відтяту пуповину підсушували й зберігали у прискринку , щоб дитина
сама розв`язала її – це мало символізувати її розум , кмітливість у подальшому
житті .
Учень.
Надзвичайно важливим було перше купання . Щоб дитина була щасливою , у
купіль клали любисток , м`яту та інші трави , які мали заспокійливі й
протизапальні властивості .
Вчитель.
На Поділлі , зокрема в купіль дівчинки клали пелюстки з першої квітки
ранньої півонії . Таку квітку стерегли , щоб не зірвав ніхто чужий ( у кого є
дівчата ) , бо може вкрасти щастя .
(Пісню виконують дівчатка купаючи ляльку )
Купалися ластів`ята
Купалися ластів`ята
Та в чару – водиці,
Щоб були ми білотілі
Та ще й білолиці .
Купалися ластів`ята
Та в чару - водиці ,
Щоб були ми чорноброві
Та ще й білолиці .
У любисточку купали ,
Живу воду наливали ,
Щоб здоров`я тіло мало ,
Лиха ,горенька не знало.
Хлюп , хлюп …
Хлюп , хлюп , водиченько
Хлюп , хлюп на личенько
І на руки , і на ніжки
Хлюп , хлюп …
Вчитель .
Скупану дитину обсушували коло печі . Це робили не тільки з гігієнічних
міркувань , але й з метою прилучення новонародженого до домашнього
вогнища .
Учениця .
Про вшанування вогню і домашнього вогнища та віри в їх очисну і
охоронну дії свідчать звичай гуцулів прив`язувати на праву руку немовляти
разом з іншими оберегами ( наприклад часником ) мішечок зі шматком глини
з печі .
Учень.
А коли вперше немовля клали до колиски , то насипали туди трохи жита ,
щоб ішлося на життя новонародженому .
Раніше , для доньки батько сам робив колиску з верби , або калини , щоб
була вона завжди бадьорою і жвавою. А для синочка – з дуба або ясена . За
народним повір`ям вони роблять хлопчика сильним та розумним.
Завішували її під стелею на таких чотирьох конопляних мотузках званих
"вервечками". Закінчення "вервечок" було зачіплене на крюкові вбитому в балку.
Дитину в колисці колихалося тримаючи за такий мотузок, причеплений до боків
колиски. У перші місяці життя дитини ретельно стежили, щоб ніхто її не зурочив.
Для запобігання різного лиха червоною ниткою перев'язували руку немовляті.
Учениця .
Природний страх за життя немовляти сприяв появі багатьох заборонів та
забобонів , які й досі зберігаються .
- Коли в хаті маленька дитина , не можна заглядати увечері у вікно .
- Після заходу сонця не можна нічого позичати з хати .
- Щоб не плакало дитя вночі , не можна залишати пелюшки надворі на
ніч мокрі.
- Не можна виливати на стежку купелі, щоб по долі дитини не ходили
злі люди.
- Вважалося небезпечним гойдати порожню колиску , бо дитя може
померти .
Учениця .
Якщо маля часто плакало , то баба чи мати брала її на руки і йшла з нею
до смітника , а потім дев`ять разів примовляла :
« Лісовий діду і лісова баба ,
Прийдіть до мене і посватайтесь,
І побратайтесь .
У вас є синок безіменний ,
А в мене – донечка Оленочка.
Візьми від неї криксаниці,
Куданиці і плаксиці .
І понесіть на пухові гори ,
На ницьові лози.
І там буде дванадцять ляльок ,
І дванадцять колисок .
Отам вам буде гулять і буять ,
А народженій хрещеній Оленці
Спокій дать.
Не лети дух , господній дух.
Вчитель .
Проказавши замовляння , жінка тричі здмухувала і тричі спльовувала , несла
дитину до хати , клала в колиску і співала пісеньку .
(Пісню співає дівчинка колихаючи ляльку в колисці )
Завішу я колисочку та й на
яблуночку.
Прийде Бог колисати мою
дитиночку.
Та прийде Бог колисати,
ангели співати,
Аби моїй дитиночці
веселенько спати.
Веселенько спати,
рости - підростати .
Щастя , долі і здоров`я у Бога
благати.
Вчитель.
Життя дитини поширюється повагом . Спершу його держуть у пелюшках в
колисці . Мати співає над ним люб`язні , чуйні пісні. Під ці пісні в звуках
рідної української мови просипаються й ростуть перші думки та почуття
людини – святе діло мати і святе діло рідна мова .
( Виходить дівчинка з лялькою на руках і співає колискову )
Ходить сон коло вікон,
А дрімота коло плоту .
Питається сон дрімоту
-Де ми будем ночувати ?
- Де хатинка тепленькая,
Де дитинка маленькая ,
Там ми будем ночувати
Мале дитя присипляти .
А-а-а-а! А-а-а-а!
Вчитель.
Характерною рисою народного обряду при народженні дитини є одвідки. Обряд
відвідування жінки після пологів є старий як світ. Цей обряд є дуже
розповсюджений серед слов'янських народів. Одвідки відбувалися в першу неділю
після народження дитини. На одвідки ходили родички, сусідки, куми та жінки з
села. На одвідки ходили тільки жінки. Чоловікам і дітям ходити на одвідки було
заборонено. Але і тут існували правила спілкування : триматися на певній
відстані від немовляти, не зловживати надмірною увагою , похвальбою , бо все
це може погіршити здоров`я дитини.
Учениця.
Зайшовши в хату , привітавшись , промовляли: « Нівроку!» При цьому,щоб «не
наврочити» немовля,мали подивитись на кінчики своїх нігтів або на стелю. А
матері казали : « Нехай вас годує, щастя й долю готує, батькові , матері на
потіху , людям на услугу»
Привітання з народженням хлопчика
1. Син – послання Богів ,
Хай же буде він здоровий,
Хай росте розумним , сильним,
Навчається для добрих справ,
Для батьків опора,
Так Господь нам наказав.
2. Весь світ для Вас тепер змінився –
На світ синочок народився .
Поповнилась сьогодні Ваша сім`я
Щастям заповнив він Ваше життя .
Тож хай росте він міцним ,здоровим ,
Від батьків – любові ,кохання – від долі,
Неба голубого і щастя – від Бога.
У житті – легкої , світлої дороги .
Привітання з народженням дівчинки
1. В цей день ясніше
Засвітило сонечко
Бо народилась
Ваша маленька донечка!
Зичимо їй від всієї душі,
Доброї долі і щастя в житті.
Нехай з її веселим сміхом
У дім приходить радість і втіха.
2. Хай росте здоровим ваше немовлятко,
Хай його охороняють з неба ангелятка,
Хай Господь зішле дитині добру долю
Від нині і на всі прийдешні дні .
Учень.
Велике й прекрасне слово Мати!
Від неї все на світі!
Навіть світ .
О , як їй легко на руках тримати
Дитину , як найвищий заповіт .
Вчитель.
З народженням дитини пов`язаний обряд хрещення .
Передувало йому обирання хрещених батьків – кумів. Батько немовляти сам
ішов просити кумів , а часом це робила повитуха . За кумів брали самих
гідних людей села.
(Сценка.Виходять двоє хлопчиків.)
-Дай же вам,Боже, доброго дня.
- День добрий!
- Просимо Вас бути мені за кума, а доньці – за батька хрещеного .Кланяємось
Вам хлібом і сіллю.
- Хліб – сіль приймаю . За батька хрещеного піду , за кума вам буду . Сідайте
та пригощайтесь .
- Дякую!
Вчитель.
Була й формула відмови – неприйняття хліба. Від кумування , як і від хліба ,
відмовлялись лише великі грішники, а тому це траплялося рідко .
Учениця.
Не можна було запрошувати кумувати дівчину , тим більше, якщо немовля –
дівчинка. Аналогічно – парубка , коли народився хлопчик. За народним повір`ям,
вперше дівчина кумує лише за хлопчиком , парубок – за дівчинкою. Обирали
одну або кілька кумів .
Учень.
Кум ішов на хрестини з хлібом , кума – зі шматком полотна , яке звалося
« крижмо». Куми на крижмі тримали дитину в церкві під час хрещення . Але
перед тим , як вирушати з немовлям до церкви , клали в хаті на кожух і
присутні кидали на нього гроші , щоб дитя було здорове і багате .
Пісня « Наша голубка загуркотала»
1 . Наша голубка загуркотала
З неба ангела та й прикликала
2. Прилинь , анголе, в нашу хатину
Принеси в хату малу дитину .
3. Будем дитину гарно вітати ,
Від воріженьків оберігати .
4. Берись – но , куме, за колисочки
Чіпляй шовкові та й вервесочки.
5. Несіть , сестриці , по сорочечці
Нашій дитині на пелюшечки.
Вчитель.
Сповивали дитину , а зверху пов`язували крайкою – паском , який відігравав
роль оберега . Мати зверталась до куми : « Нате вам народжене , а нам
принесіть хрещене»
Учениця.
В окремих районах Полісся й Волині перед виходом з хати до церкви ,
клали на поріг ніж із жаринами . Кума переступала з немовлям через ніж і
жар , а тоді всі йшли за нею .
Вчитель.
Мотивували цю дію тим , що до немовляти не зможе приступити нечиста
сила і вона не помре .
Учень.
Після хрещення в домі новонародженого справляли гостину з нагоди цієї
події – хрестини.
Вчитель.
На них , крім хрещених , запрошували рідню , сусідів , кумів попередніх дітей
і обов`язково бабу – повитуху.
Сценка
Гості.
- Помагай вам , Бог! Як він вас тут милує ?
Мати .
- Тільки й залишились живі , а жиру вже нема.
Гості.
- Нехай вже на синах та на дочках виростає жир .
- Щоб були здорові і щасливі .
- Нате ж вам гостинці !
Батько.
- Горщик з кашею треба розбити. Хто ж заплатить ?
Куми .
-Я!Я!
- Я плачу 3 копійки.
- А я 5 копійок.
- А я заплачу цілий карбованець.
Батько .
- Тоді й горщик розбивайте , а ви, люди добрі, пригощайтесь кашею .
Вчитель.
Хрещений батько піднімав горщик , двічі стукав ним об стіл , а за третім
разом розбивав його . Кожен щось бажав хрещеникові
1. Привітання мамі й татку
Із охрещенням хлоп`ятка.
Красенем хай він зростає,
І здоров`я й мудрість має!
Хай найкращим буде сином
І продовжить рід родини,
Радістю всіх звеселяє ,
Щастя хай його чекає.
2. Охрестилося дівчатко
Наче сонце , ангелятко .
Хай радіє вся земля –
В світі кращої нема.
Хай усмішкою втішає
І щасливою зростає ,
У любові і красі,
І в достатку і в добрі.
Подарунків їй від долі
І в житті всього доволі,
Щоб пишались нею всі
І в родині і в сім`ї .
Вчитель.
Під час хрестин « баба- повитуха» підносила присутнім варені яблука , груші ,
вручала їм « квітки» - букетики з колосків , барвінка , волошок , малини.Потім
мати лила воду на руки баби і говорила : « Ти мені , бабусю , очищаєш душу ,
а я тобі руки».Повитуха , кроплячи матір водою промовляла : « Будь здорова,
як вода, багата , як земля , червона , як калина , пригожа , як малина» . Після
цього мати вручає подарунок , який називається « пупцем».
Учениця.
Кумівство –форма духовного єднання , підтвердження в прислів`ях та
приказках:
- Прийде кумець на обідець , а ложки не буде.
- Ой , жучечка задля кумечка, а карасі задля кумасі!
- Багатий шепче з кумою , а бідний – з сумою.
Вчитель .
Кумам заборонялось укладати між собою шлюби , лаятись і переходити на
« ти».
Кум .
Чи можна , кумонько , вам заспівати ?
Кума.
Та співайте , куме.
( Кум співає українську народну пісню « Ой кум до куми залицявся»)
Ой кум до куми залицявся,
Посіяти конопельки обіцявся.
Він сіяв, присівав,
Присіваючи, казав:
"Ти кума, ти душа,
Ти кругом, кума, ох і хороша!"
Ой кум до куми залицявся,
Вибирати конопельки обіцявся.
Він брав, вибирав,
Вибираючи, казав:
"Ти кума, ти душа,
Ти кругом, кума, ох і хороша!"
Ой кум до куми залицявся,
Вимочити конопельки обіцявся.
Він мочив, примочав,
Примочаючи, казав:
"Ти кума, ти душа,
Ти кругом, кума, ох і хороша!"
Ой кум до куми залицявся,
Витіпати конопельки обіцявся.
Він тіпав, витіпав,
Витіпаючи, казав:
"Ти кума, ти душа,
Ти кругом, кума, ох і хороша!"
Кума.
Гарно , куме, співаєте . А чи танцювати вмієте ?
Кум.
А чого ж , можна і потанцювати , тільки з кумою.
( Співає , підтанцьовує « По дорозі жук…»)
По дорозі жук, жук,
По дорозі чорний...
Подивися, дівчинонько, |
Який я моторний!
| (2р)
Який я моторний,
І у кого вдався,Хіба ж даси копу грошей, |
Щоб поженихався!
| (2р)
По дорозі галка,
По дорозі чорна...
Подивися ж, козаченьку, |
Яка я моторна!
| (2р)
Яка я моторна,
Гнучка, чорнобрива;
Як побачиш - аж заплачеш, |
Що я вередлива!
| (2р)
Вчитель.
Взаємини між хрещениками і хрещеними були дуже міцними . За випадку ,
коли помирав батько рідний , чи мати , то обов`язково по вихованню
перебирали на себе куми . Хрещений батько мав зробити і перші пострижини.
( Дівчинці робили лише раз , а хлопчикові щороку ). Дитя садовили на подушку
або кожух , а кум тричі перехрестивши малюка , вистригав навхрест пучок
волосся , яке віддавав матері на пам`ять. Стежили , щоб волоссячко хтось не
викинув і не потрапило воно до пташиного гнізда . Це віщувало головний
біль . Інколи під подушку чи кожух клали книжку , щоб дитя добре вчилося .
Волоссячко з голови хлопчика закопували під грушею , щоб був кучерявим , а
дівоче – під вербою , щоб довгі коси росли .
Учениця .
У свою чергу хрещеники , напередодні Різдва , обов`язково приносили батькам
вечерю , першими засівали чи щедрували напередодні Нового року .
Учень.
У Великодневі свята хрещені дарували своїм хрещеникам крашанки , писанки
та інші речі .
Вчитель.
Від народження дитини до кінця свого життя мати турбується про долю
дітей .
- У дитини заболить пальчик , а в матері – серце .
- Мати сильно замахне , та легенько вдарить .
- Як мати рідненька , то й сорочка біленька .
Учень.
Коли б хто на світі міг підрахувати
Всі сльози материнські на землі!
Учениця.
Коли б хто біль , що знала кожна мати,
Розкласти міг на часточки малі.
Учень
Напевно , всім удосталь би дісталось
Аби ж то кожен витримати зміг !
Учениця .
Шануймо ж наших матерів
На старість так само,
Як в дитинстві вірили у них!
Учень.
Не забуваймо : адже і наші болі приймають матері в свої серця , аби у нас
була щаслива доля . Од самого початку й до кінця…
Документ
Категория
Образование
Просмотров
12
Размер файла
649 Кб
Теги
галина
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа