close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

формування та розвиток фонетичних та лексич навичок

код для вставкиСкачать
Формування та розвиток фонетичних,
граматичних та лексичних навичок
I Мета: показати необхідність цілеспрямованої роботи по засвоєнню
граматичних форм і структур, вокабуляра, звуків, інтонаційно-граматичних
моделей, орфографічних правил.
II Текст лекції.
Технологія навчання іншомовного матеріалу
Згідно з принципом комунікативності в навчанні іноземних мов і практичної
мети — навчання іншомовного спілкування, засвоєння мовного матеріалу:
граматичного, лексичного, фонетичного, орфографічного відбувається
комплексно, що дозволяє забезпечити спілкування іноземною мовою з самих
перших уроків. Проте це не означає відсутності спеціальної цілеспрямованої
роботи по засвоєнню граматичних форм і структур, вокабул яра, звуків, інтонаційно-ритмічних моделей, орфографічних правил. Ось чому виникає
необхідність у фрагментах уроків, на яких домінує той чи інший аспект мови —
граматика, лексика, фонетика, орфографія. Метою таких уроків/фрагментів
уроків є формування відповідних навичок мовлення — граматичних, лексичних,
фонетичних, орфографічних.
Навчання граматичного матеріалу
Активний і пасивний граматичний мінімум
У середніх навчальних закладах вивчаються не всі граматичні явища
виучуваної іноземної мови, а спеціально відібраний граматичний мінімум, який
складається з активного і пасивного граматичного мінімуму. Для вираження
власних думок іноземною мовою учень має оволодіти тими граматичними
структурами (ГС), які входять до активного граматичного мінімуму. До
пасивного граматичного мінімуму входять такі ГС, якими учні можуть не
користуватися для вираження своїх думок, але які потрібні для сприймання і
розуміння мовлення.
Мета навчання граматичного матеріалу іноземної мови, що вивчається, це
оволодіння граматичними навичками мовлення: репродуктивними, тобто
граматичними навичками говоріння і письма (активним граматичним мінімумом)
та рецептивними навичками, тобто граматичними навичками аудіювання і
читання (активним і пасивним граматичним мінімумом).
Навчання лексичного матеріалу
Активний, пасивний і потенціальний словниковий запас
Знання іноземної мови асоціюється із знанням спів, в той час як володіння мовою
— з лексичними навичками, які саме й забезпечують функціонування лексичних
одиниць у спілкуванні. Отже, лексичні навички слід розглядати як
найважливіший і невід'ємний компонент змісту навчання іноземної мови, а їх
формування саме і є метою навчання лексичного матеріалу.
©Bernard Dufeu, 1995
Умови навчання в середніх навчальних закладах і, в першу чергу, недостатня
кількість уроків, а також обмежена тематика викликають необхідність відбору
лексичного мінімуму, що має відповідати цілям і змісту навчання іноземних мов
у певному типі навчального закладу.
В лексичному мінімумі, так само як і в граматичному, розрізняють активний і
пасивний мінімум.
Активний лексичний мінімум — це той лексичний матеріал, яким учні
повинні користуватися для вираження своїх думок в усній та письмовій формі.
Пасивний лексичний мінімум — це та лексика, яку вони мають лише розуміти
при сприйманні чужих думок в усній формі (при аудіюванні) та письмовій формі
(прй читанні).
Основними критеріями відбору лексичних мінімумів є такі: сполучуваність,
тобто здатність лексичної одиниці (JIO) поєднуватися з іншими одиницями у
мовленні; семантична цінність, тобто висловлювання за допомогою JIO
важливих понять з різних сфер людської діяльності, в тому числі тих, що
визначені програмою і представлені у конкретному підручнику; стилістична
необмеженість (перевага не надається жодному із стилів мовлення). У зв'язку з
тим, що слів, які відповідають даним критеріям, надзвичайно багато, що
перевищує кількісні можливості словника-мінімуму, до них застосовують ще й
деякі додаткові: частотності, багатозначності, словотворчої та стройової
здатності. Чим вищі показники слова за цими критеріями, тим цінніші вони для
процесу навчання іноземної мови і тим скоріше вони мають бути включені до
словника-мінімуму.
На початковому ступені переважають ус^і безперекладні умов- но-комунікативні
вправи, що виконуються в класі під керівництвом учителя з широким
застосуванням хорових форм роботи, лексичних ігор, зображального і
предметного унаочнення. Певна частина вправ має виконуватися письмово як у
класі, так і вдома.
На старшому ступені збільшення реального словникового запасу
скорочується: поряд з його подальшою активізацією розширюється потенційний
словниковий запас учнів, що підсилює роль вправ з багатозначними, складними,
похідними та інтернаціональними словами. При цьому підвищується роль
самостійної роботи учнів з новою лексикою, вдосконалюються прийоми
користування двомовними словниками.
Навчання фонетичного матеріалу
Основою будь-якої мови є звук. Багато років мова існувала лише у звуковій
формі. Письмовий код виник набагато пізніше як відображення звукової мови.
Навчання фонетичного матеріалу передбачає оволодіння учнями всіма
звуками і звукосполученнями виучуваної іноземної мови, наголосом та
основними інтонаційними моделями (інтонемами) найбільш поширених типів
простих і складних речень.
©Bernard Dufeu, 1995
Існує кілька критеріїв відбору фонетичного мінімуму. За ступенем трудності
фонетичного явища об'єктом спеціального засвоєння при навчанні вимови є
лише ті, що являють для учнів певні труднощі; за критерієм відповідності
потребам спілкування до мінімуму в першу чергу включаються ті звуки та
інтонеми, що виконують у мовленні смислорозпізнавальну функцію; за
критерієм нормативності з фонетичного мінімуму для середніх навчальних
закладів вилучаються всілякі відхилення від норми, а об'єктом навчання виступає повний стиль зразкової літературної вимови (за еталон береться вимова
дикторів (коментаторів радіо і телебачення).
Вимоги до вимови учнів
Основними вимогами до вимови учнів є фонематичність та швидкість.
Фонематичність передбачає ступінь правильності фонетичного оформлення
мовлення, достатню для того, щоб воно було зрозумілим для співрозмовника;
швидкість — ступінь автоматизованості вимовних навичок, яка дозволяє учням
говорити в нормальному (середньо- нормальному) темпі мовлення (для
англійської та французької мови — 130-150 слів на хвилину, для іспанської та
німецької — 110-130.
В середній школі дуже важко досягти безпомилковості та аутентичності
вимови учнів. Тому вимоги до вимови учнів визначають, виходячи з принципу
апроксимації, тобто наближення до правильної вимови.
Навчання інтонації іноземної мови
Інтонація являє собою комплекс просодичних засобів, складну єдність таких
компонентів як мелодія, фразовий і логічний наголос, ритм, тембр, темп,
паузація. Умови навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах
обмежують завдання навчання інтонації оволодінням її основними
компонентами, а саме: мелодією, фразовим та логічним наголосом (останній має
вирішальне значення для спілкування), паузацією при нормальному темпі
мовлення.
III Ключові поняття:
фонетичний метод навчання читання (phonics) - базується на вивченні
звуко- буквених співвідношень; слова з фонетичним написанням
форма (form) - вимова і орфографія лексичної одиниці мови або граматичної
структури
функція (function) - мета використання мовної одиниці у висловлюванні; в
методиці навчання іноземних мов комунікативні функції, як правило, описуються
як категорії поведінки: прохання, дозвіл, привітання тощо.
IV Питання для обговорення:
1.
Визначте поняття "Мовленнєва
"Мовленнєве вміння".
діяльність",
"Мовленнєва
навичка",
©Bernard Dufeu, 1995
2.
3.
4.
5.
Сформулюйте різні підходи до класифікації вправ.
Порівняйте психофізіологічні механізм говоріння і письма.
Назвіть етапи формування навичок і вмінь письма.
Назвіть етапи формування навичок і вмінь письма.
V Рекомендовані джерела:
1. Буланкина H.Г. Формирование навыков и умений аутентичной французской
разговорной речи при обучении ситуационным клише учащихся 6-7 классов.
//ИЯПІ, — 1996. — №2.
2. Гапонова C.B. Навчання розуміння аудіотекстів для учнів старших класів
середньої школи // Іноземні мови. — 1996. — №2,3. — С. 9-17, С. 11-16.
3. Елухина Н.В. Интенсификация обучения аудированию на начальном этапе //
ИЯШ. - 1986. — № 5. - С. 15-20.
4. Елухина
Н.В. Обучение аудированию в русле коммуникативноориентированной методики // ИЯШ. -1989. — №2. — С.28-36.
5. Ляховицкий М.В., Вишневский Е.И. Структура речевой ситуации и ее
реализация в учебно-воспитательном процессе // ИЯШ. — 1984. — №2 — С.
20-22.
6. Метьолкіна О.Б. Адаптивні вправи для індивідуалізованого навчання
аудіювання першокласників // Іноземні мови. — 1995. — №1. — С. 48-49.
Сучасні технології навчання іншомовного спілкування / Під ред. С.Ю.
Ніколаєвої. — К., 1997. — Виц. 1 (3). — Розд. 2.1. та 2.2
CORRECTION DE LA PRONONCIATION
Paramètres d'interaction
selon les principes de la méthode verbo-tonale.
©Bernard Dufeu, 1995
POSSIBILITÉS DE CORRECTION ARTICULATOIRE
Augmentation de la tension
Diminution de la tension
1. Rythme
Rythme rapide
Rythme lent
2. Mélodie
Finale d'une courbe montante
Finale d'une courbe descendante
3. Intensité
Parler fort, exclamation, chuchotement
4. Position dans la chaîne sonore
Position initiale
Position finale
5. Entourage segmental (sons)
Voyelles après [p], [t], [k]
Consonnes devant [a], [э], [œ]
Voyelles après [f], [s], [Л
Consonnes devant [i], [y],[u]
5. Intention affective
Calme, fatigue, ennui...
Articulation prononcée, colère
Arrondissement
Voyelles après [3], [f] Consonnes
devant [u], [o]
Élargissement
Voyelles après [s], [z]
Consonnes devant [i], [e]
Fermeture
Sommet d'une courbe mélodique
Voyelles après [f], [s], [Д, [j]
Ouverture
Point bas d'une courbe mélodique
Voyelles après [p], [t], [k]
Antériorité
Voyelles après [p], [b], [m]
Consonnes devant [i], [e]
Postériorité
Voyelles après [k], [g]
Consonnes devant [u], [o]
Assourdissement
Sommet d'une courbe
Position initiale
Sonorisation
Point bas d'une courbe
Position intervocalique
Extrait de : Bernard Dufeu : Ausspracheschulung im Franzôsischunterricht. In Praxis des
neusprachhchen Unterrichts, 2/1976, pp. 144-155.
MÉTHODE VERBO-TONALE
Facteurs de correction de la prononciation
On peut jouer sur trois facteurs pour corriger la prononciation:
- L'articulation : on peut donner des indications articulators (par exemple avancer les lèvres et les arrondir
pour le son [o]), mais ces indications sont de portée limitée et elles sont essentiellement valables pour les
voyelles [cf. méthode articulatoire de correction]
- La tension (aspect physique)
©Bernard Dufeu, 1995
- La hauteur (aspect acoustique)
La méthode verbo-tonale fait surtout appel aux deux derniers facteurs.
Certains sons sont mieux perçus dans leur tension, d'autres dans leur hauteur. De plus certains participants sont
plus sensibles à la tension, d'autres à la hauteur.
Paramètres qui peuvent influencer la tension et la hauteur
1 - Le Rythme
- Tempo: un tempo rapide augmente la tension et la hauteur, le son est plus tendu et plus haut.
un tempo lent diminue la tension et la hauteur, le son est moins tendu et moins haut.
~ Intensité : L'intensité augmente tension et hauteur.
Le chuchotement augmente également la tension des sons
2 - L a Mélodie
- Dans la partie haute d'une courbe mélodique haute, le son est plus tendu et plus haut
- Dans la partie basse dune courbe mélodique le son est moins tendu et plus bas
3 - La position dans la structure syllabique
Une consonne en début de syllabe est prononcée avec plus de tension qu'en fin de syllabe.
Exemple Ce n'est pas sage, Jacques.
4 - L'entourage des sons [Le voisinage segmentai (Lautumbegung)]
Les sons s'influencent les uns les autres (cf. les phénomènes d'assimilation ou d'harmonisation vocalique) par
une sorte de phénomène de contamination. On peut en jouant sur l'entourage des sons influencer la tension, la
sonorisation, l'ouverture ou la hauteur de sons.
Exemple : pour éviter que [b], [d] [g] devant [H] ou [1] ne deviennent [p], [t], [k], il est possible de mettre un [э]
intercalaire, afin de faire sentir la sonorité de [b, d, g]. Ainsi en faisant dire : <cœur de roi>, puis en pensant le [э]
on peut arriver à <cœur droit>.
5 - Les gestes
Un geste rapide favorise la tension et la hauteur, un geste lent diminue la tension et baisse la hauteur. Un geste
dirigé vers le bas aide à descendre, un geste vers le haut à monter. Certains gestes facilitent la prononciation
spécifique d'un son. Exemple le mouvement de l'index vers le haut qui accompagne le son [y] pour faciliter la
production correcte de ce son chez les anglophones.
6 - La latéralité
-- Oreille droite: En général, les sons plus hauts sont mieux perçus par l'oreille droite. -Oreille gauche : En général, les sons plus bas sont mieux perçus par l'oreille gauche.
7 - L'expression affective
Simuler la fatigue rend les sons moins tendus et plus bas.
Simuler la colère rend les sons plus tendus et plus hauts.
* Relier couleurs et sons.
* Jouer
sur
la
mini-motricité
avant
d'utiliser
la
maxi-motricité.
©Bernard Dufeu, 1995
CORRECTION DE LA PRONONCIATION
en tenant compte de la tension des sons (paramètre articulatoire)
selon les principes de la méthode verbo-tonale.
Le terme de tension recouvre à la fois l'énergie articulatoire utilisée pour prononcer le son (tension
dynamique) et la tension articulatoire (tension statique)
^ ----------------------------------------------------------------------------------------------------^
PRINCIPES DE LA TENSION Les sourdes
sont plus tendues que les sonores correspondantes Les occlusives
sont plus tendues que les fricatives Les occlusives sont plus
tendues que les nasales Les consonnes sont plus tendues que les
voyelles Les voyelles fermées sont plus tendues que les voyelles
ouvertes.
Tension des sons en ordre décroissant :
Les occlusives sourdes [p], [t], [ k] Les occlusives
sonores [b], [d], [g] Les affnquées [tj] [tr] [dj]
[dr] Les fricatives sourdes [f], [s], [f] Les
fricatives sonores[v], [z], [3] Les nasales [m],
[n], [ji], Les liquides [1] [>Г| Les semiconsonnes [j], [4],(w]
Les voyelles fermées sont plus tendues que
les
voyelles
ouvertes.
* Les syllabes accentuées sont plus tendues que
les syllabes inaccentuées.
* Position dans la syllabe : la tension est plus
grande pour une consonne en début de mot.
* La tension est plus grande en haut d'une courbe intonative qu'en position basse.
Geneviève CALBRIS résume ces relations dans le tableau suivant
In Geneviève CALBRIS: Document récapitulatif de phonétique. Saint-Cloud, CREDEF, juin 1970.
©Bernard Dufeu, 1995
©Bernard Dufeu, 1995
Автор
genya_1510
Документ
Категория
Научные отчеты
Просмотров
22
Размер файла
168 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа