close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

вересень, 2013

код для вставки
Щомісячне періодичне видання
СПЕЦВИПУСК
Газета виходить з 2000 року
Вірю в майбутнє твоє, Україно!
Вишневий світанок, полив’яне небо
І сиза роса на траві при шляхах...”
Україна... в одному цьому слові і для нас і
навіть для чужинців бринить музика смутку і жалю… Україна – країна трагедій і
краси, країна, де найбільше люблять волю
і найменше знали її, країна гарячої любові
до народу і чорної йому зради,
“Україно моя барвінкова,
переконаний твердо у тім,
що мені усміхнулася доля
Народитись під небом твоїм”.
Україна... Щедра земля під високим волошковим небом, осяяна промінням вічного
сонця. Задумливі степи з своїм високим
різнотрав’ям,
широкі
поля
золотої
пшениці, що грають хвилями, поле
справжні моря. Густі прадавні ліси, гірські
вершини, які здіймаються високо в небо,
сині плеса озер, що манять своєю прохолодою, ріки – швидкоплинні, гірські,
бурхливі, або повноводні. Могутні.
Глибокі. Калина край вікна, яка чарує
білим цвітом навесні та сяє червоним намистом, восени, похилена верба, прекрасна
у своїй зажурі, маленькі хати, що немов
хустини біліють поміж зеленими садками.
А квіти... яких тільки квітів не родить
українська земля?! І чорнобривці, голубі,
наче дівочі очі, волошки, ніжні незабудки,
горді троянди, сором’язливі лілії, червоні
як жар маки, айстри, півонії, півники... У
всю цю красу можна побачити біля кожної
української хати.
“Мені над все більш нічого не треба.
Домівка матусі, волошки в житах,
довгої вікової героїчної боротьби за волю.
Шлях України позначений високими
степовими могилами, руїнами та прекрасними місцями. Гортаю сторінки історії
рідного краю і в уяві бачу спалені села,
порубаних козаків і довгий гарний шлях
на чужину. Женуть тим шляхом змучених
нещасних українських бранців: дівчат,
хлопців, молодих жінок. З прекрасних
очей течуть сльози, погляд знову і знову
повертає назад, в Україну, у те найрідніше
село, де залишилися їхні батьки, матері,
кохані. Білі руки здіймаються до неба в
німому благанні, - “Боже, поможи! Поможи повернутися на Україну!” І вірять,
вірять, що припливуть до чужих земель
козацькі чайки, що розірвуться кайдани і
повернуться братці на Батьківщину. Колись це буде, хоч би раз побачити рідну
землю, а ні, то хоч випасти росою на
рідну траву, прорости мальвою там на
своїй вже далекій, але рідній землі.
Українська земле! Скільки крові прийняла
ти, скільки пожарів, боїв, скільки сліз,
плачу і голосіння, скільки проклять і молитов чула ти! Ось лежать твої сини.
Порубані, мертві, скалічені. Це вони
сміливо кинулись в бій, захищаючи своїх
дітей, дружин, сестер, матерів, тебе, оїх
дітей, дружин, сестер, матерів, тебе, рідна
земле. Та не встояли... сили були нерівні.
Тільки дим від пожарищ та довге протяжне голосіння, та пісня тужлива, українська,
сумна.
Прекрасною перлиною, безцінним даром,
Божою благодаттю світить для українців,
гріє їхні серце українська пісня. І в горі і в
щасті, в бою і в праці, в смутку і в радості,
в чужих далеких країнах і вдома лунала,
пливла пісня. Очищала, звеселяла, додавала сили, підіймала віру в себе, в
незмінність буття.
Всього було в нашій історії і високого і
трагічного. Як ніякий інший народ,
українці заплатили за своє право на волю
Вересень, 2013
мільйонами синів і дочок, як жоден народ
навчився мовчки вмирати за волю, за віру, за
своє майбутнє. Гинули по світах за ту ідею,
без якої будь-який народ перестає бути народом. Скільки разів розлука і відчай брали
гору, коли здавалося, що вже ніхто і ніщо не
порятує. Кожна епоха породжувала нових
героїв, готових до самопожертви. Тепер наш
народ впевнено крокує в майбутнє.
Майбутнє нашої України – прекрасне.
Це, насамперед, щасливі заможні люди, які
своєю працею прикрашають і збагачують
рідний край. Величні і красиві міста і села.
Заводи і фабрики. На родючих українських
землях будуть хвилюватися чудові врожаї. І
розгорнуться перед поглядом неозорі простори Дніпра – Славути і розкинуться довкіл
наш зелених і широкополі і розхлюпочеться
багатствозелених лісів. Подивиться на тебе з
пагорба сільська вулиця, складуться в міські
квартали сучасні нові будинки. І перед очима постане велич і краса України.
“Коралі калини, і мамині очі
і доля – з лелечого наче крила...
Я більшого щастя на світі не хочу,
Щоб лиш Україна міцніла й жила”.
І все це залежить від нас. Молодих, які народилися і живуть в вільній Україні.
Так давайте ж примножувати багатство
нашої України, доти, доки світить
сонце над землею, щоб наливалось добром
кожне серце. І буде гордість за нашу Україну
і заживемо ми щасливо і довго. Люди потягнуться один до одного. І буде скрізь звучати
українська мова. Навіть далеко за межами
України. І українська пісня попливе по
цілому світу. У школах інших країн будуть
вивчати твори нашого батька – Шевченка.
Україна стане сильною і могутньою державою.
Вірю: народ у якого така історія, - незнищенний і сильний.
Вірю: ми зробимо все для процвітання
своєю держави.
Вірю в твоє майбутнє Україно.
Будько Євген,
8-А клас
Україно моя вишивано!
Стр. 2
спец випуск
Цікаве з іторії України
Вперше назва "Україна"
з'явилася наприкінці XII
ст. в Іпатіївському літописі у 1187 році у зв'язку
зі смертю в Переяславі
князя Володимира Глібовича. У літописі говориться:
"...и плакашася по нем всі переяславци... бе бо князь добр и
крепок на рати... и о нем же Украина много постона...". За часів
Галицько-Волинського князівства його землі одержали назву
"Україна", яка пізніше, з XVI ст.,
вживалася в документах в межах
більшості заселених українцями
земель, що увійшли до Польщі.
Найдавніші прізвища, тобто
власні особові назви,
близькі за значенням до
сучасних прівищ ,
зафіксовані в
українських пам'ятках
ділової мови — грамотах
ХІV - XV ст. Це князь Іван
Васильович Чорторийський, пан
Іван Чорний, пан Воячко Рогатинський. Характерно, що все це
прізвища людей, котрі належали
до тодішньої суспільної верхівки,
прізвища князів, магнатів, власників великих земельних маєтків.
Чому саме в них з'явилися прізвища? Ці люди купували і про-
Перші
кам'яні споруди
на Русі відомі ще за язичницьких часів. Однією з таких
будівель, згадуваних літописом,
був князівський палац — терем
Святослава Ігоревича у Києві.
Найдавнішими свідченнями про
існування колісного транспорту є
залишки возів, виявлені в
Шумська Анна
З іторії української преси
Перша в Україні газета
"Львівський кур'єр" польською мовою вийшла у
1749 році.
Перший в Україні тижневик "Львівська газета" французькою мовою видавався у Львові
1776 року.
Найдовше виходила в Україні
"Газета Львовська"
польською і німецькою
мовами у Львові. Вона
існувала з 1811 до 1939
року. Заснував її Ф.Кратер.
Найстарішою з існуючих газет в
Україні є "Демократична
Україна", заснована у червні
1918 року.
Першими в Україні журналами
вважаються
"Харьковский Демокрит" та "Украинский
вестник", які вийшли у
січні 1816 р. "Харьковский
Демокрит" став одночасно першим в Україні журналом сатири і
гумору, а "Украинский вестник"
— першим в Україні
літературно-художнім, науковим
та громадсько-політичним журналом.
Перший в Україні альманах
було видано в Харкові у
1831 році під назвою
"Украинський альманах". Видавали його
І.Срезневський та І. Розковшенко
Найдовша назва періодичного
видання була у львівської
газети, яка виходила у
1851-1852 роках. Вона
називалася "Всеобщий
дневник земских законов и
правительства для ко-ронной
областе Галиции и Володимерии
с княжеством Осве-цимским и
Заторским и с великим княжеством Краковским". 22 слова! Друкувалося видання кирилицею і
готикою.
Найстарішим з існуючих нині
журналів є "Жінка"
("Радянська жінка"), який
було засновано в
листопаді 1920 року.
Найстарішою
українською щоденною
газетою є "Свобода", яка
видається вже більше 100
років в США.
Україно моя вишивано!
Стр. 3
спец випуск
Незвичайні рекорди
У липні 1907 року український
богатир, цирковий борець Терентій Корень
дав на арені чикагського
цирку незвичайну виставу: спокійно увійшов
до клітки з величезним левом. Хижак блискавично кинувся
на людину, але богатир міцним
ривком підняв лева над головою
і кинув з силою на пісок. За
кілька секунд лев був мертвий, а
борець був нагороджений
Першим українським богатирем газети 20-30-х років називали силача з невеликого українського
села на Черкащині Василя
Дзюбу (1899-1945). На зріст він
мав 2 метри 31 сантиметр, масу
190 кілограмів. На помості його
ніхто не міг побороти. Крім того, він
долонею забивав цвяхи довжиною 15
сантиметрів у дубову дошку, а витягував
їх руками чи зубами. Одним з
найефектніших вважався номер, коли
Дзюбі на груди клали ковадло і два
молотобойці били по ньому великим
молотом.
70-кілограмовий Сергій Винер з Мукачевого 12,6 секунд утримував,
лежачи на битому склі, 335 кг
живої маси. Це досягнення було
зафіксовано у вересні 1990 року
на московському манежі
"Динамо" під час змагань,
організованих клубом незвичайних
рекордсменів і газетою "Комсомольская
правда".
Його брат Олександр утримував, стоячи, металеву трубу, за яку трималося
шість чоловік. Загальна маса людей разом із трубою становила 641,7 кг.
Син Сергія Винера, 10-річний Роберт,
маса якого, до речі, 29 кг, п'ять разів
підряд відірвав від підлоги штангу вагою
130 кг
Коваленко Надія
У світі кіно
З 1909 року український
актор О.М. Олексієнко
поставив у Харкові
художні фільми за
літературними творами
"Як вони женихалися, або
Три кохання в мішках" (за
М.В.Гоголем), "Москальчарівник" (за
І.П.Котляревським), "Як ковбаса
і чарка, то минеться і сварка" (за
М.П.Старицьким). В цих
фільмах він виступав як декоратор.
Первістком українського кіно
для дітей була стрічка
"Марійка", яку в 1925
році зняв А. Лундін за
сценарієм М.
Романівської за її ж однойменною повістю на
Одеській кіностудії.
Першим звуковим фільмом
українського кінематографу була
стрічка "Симфонія Донбасу",
знята у 1930 році. Це був перший
звуковий документальний фільм,
знятий на Київській кінофабриці
режисером Д. Вартовим.
Сорочинський ярмарок
Перший кольоровий
український фільм —
стрічка М. Екка
"Сорочинський ярмарок" — екранізація М.В.
Гоголя, створений у
1939 році.
Перший український широкоформатний фільм під
назвою "Закон Антарктиди" було знято у 1936
році на Київській
кіностудії ім. О.П. Довженка.
Олександр Довжекно
Сідлак Катерина
Стр.4
Вустами дитини
Фарби
дасть мені матуся,
Земля моя, земля найкраща в світі!
Я твій маленький, тонкий пагінець.
Без тебе я ніде не зможу жити,
Для мене ти і ненька, і мудрець.
Земля моя, мій милий рідний краю,
Тебе я в щасті й горі пізнаю.
Твою красу всім серденьком вбираю
І хочу знать історію твою.
Я хочу знати всі твої джерела
І рідну мову, щирості слова.
Бо ще жива культуру, ще не вмерла,
Бо Україна — вічна і жива!
Земля моя, земля найкраща в світі,
Ось тут моє коріння і рідня.
Малювати я навчуся.
Який цікавий світ навколо,
Намалюю рідний край –
Ти, друже, тільки придивись!
Дім в селі, ставок і гай,
На небі сонця жовте коло,
Синє небо, жовте сонце
А поруч здомом – сад і школа,
Загляда до нас в віконце,
Живи, дорослішай і вчись!
Чорнобривці тут на гряді,
Дивись на квіти, на дерева,
Полуниці в палісаді,
Вивчай птахів, комах, тварин,
І хліба вже чималі,
Ти станеш кращим і, напевно,
В небі линуть журавлі.
Тут і гори, і долини,
В життя підеш сміливо й певно,
Тут річки, моря, рівнини,
Та пам’ятай, ти не один!
Тут тварини і птахи,
З тобою вся твоя родина:
Ось струмок сховавсь у мхи.
Батьки, бабусі та діди,
Мати в аркуш подивилась,
З тобою друзі, Батьківщина,
Посмішка в очах з'явилась.
Тож, уперед, мій друже, йди!
І сказала мати сину:
Воронова Олександра
- Як люблю я Україну!
Ця країна чарівна
І єдина в нас вона.
Струбчевська Катерина
Бо тут мого дитинства сонце світить,
Шкільний світ
Я тут росту і тут живу щодня.
Щомісячне видання
Земля моя, прекрасна Україно,
Твоєю піснею я серденько живлю.
Для мене ти і вічна, і єдина,
І я тебе всім серденьком люблю!
Плоха Ольга
Більдредактори:
Титаренко О.,
Романів В.
Кореспонденти.
Комп’ютерна
верстка:
Дроненко Л.Г.
Титаренко О.
Індекс: 50086
Кореспонденти:
Україна,
Баталія Б., Домаранська А. 4-А,
м. Кривий Ріг,
Бекккер Є., Павленко А. 4-Б
Добролюбова, 7
Морозова, Кухар – 5-А,
КЗШ № 73
Клівець Н., Хваліна Ю.— 5 -Б,
Головний редактор: Воронова
А.М
Романів, Мяшкур, Сафронов, Жанновський – 6-А,
Заступники редактора:
Рудекно, Мрачковський – 6-Б,
Антонова Г.М.,
Плоха, Пономаренко, Супрун 7-Б,
Аршулик Т.М.,
Струбчевська, Жир, Будько – 8А,
Морозевич О.А.
Терещенко,ПасічникЛ., Пасічник Н.—
8-Б, Мащенко М., Клочков В. Панасенко С.—9-Б; Ліпська Іл. Марчекно К. 10кл.; Шумська А. , Коваленко Н. -11 кл.
Відповідальний
9-А клас—Сідлак К.
секретар:
Пальчинська О.М
Автор
superschool73
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
9
Размер файла
4 952 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа