close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Календар знаменних і пам’ятних дат Баштанщини на 2016 рік

код для вставки
Баштанська центральна районна бібліотека
Календар знаменних і пам’ятних дат Баштанщини на 2016 рік :
довідково-бібліографічний покажч. / Баштанська центральна район. бка; Відп. за вип. Г. І. Борщевецька; Уклад. Н. В. Іщенко. - Баштанка,
2016. – 28 с.
КАЛЕНДАР
знаменних і пам’ятних дат
Баштанщини на 2016 рік
Довідково-бібліографічний
покажчик
Баштанка, 2016
Посібник містить фактографічні і бібліографічні відомості про
визначні події історії, суспільно-політичного, громадського та
культурного життя району; ювілеї уродженців краю та видатних діячів,
життя і діяльність яких пов’язана з Баштанщиною.
Покажчик складається з трьох розділів і відкривається хронікою
подій з історії Баштанщини. У другому розділі пропонується перелік
визначних ювілейних дат стосовно подій і особистостей на 2016 р.
Зірочкою (*) позначені ті дати, до яких у третій частині подаються
фактичні довідки та бібліографічні списки. У списках рекомендовані
джерела розміщено в такій послідовності: книги, статті та інтернетресурси.
Бібліографічний покажчик «Календар знаменних і пам’ятних дат
Баштанщини на 2016 рік» має інформаційний характер і не претендує
на вичерпність.
Посібник стане у нагоді музейним, бібліотечним працівникам,
краєзнавцям, вчителям, учням, студентам та усім, хто цікавиться історією
краю.
Календар знаменних і пам’ятних дат Баштанщини
на 2016 рік
Розділ І
ХРОНІКА ПОДІЙ З ІСТОРІЇ БАШТАНЩИНИ НА 2016 РІК
1806 р. 210 років тому
- засноване поселення Полтавське, згодом Полтавка;*
1861 р. 155 років тому
- в с. Полтавка почала працювати однокласна приходська школа;
1866 р. 150 років тому
- в с. Полтавка (Баштанка) відкрилася перша земська школа;
1891 р. 125 років тому
- композитором М. М. Аркасом створено оперу «Катерина» за поемою
Т. Г. Шевченка;
1921 р. 95 років тому
- в с. Полтавка відкрито народний клуб імені Т. Г. Шевченка;
1926 р. 90 років тому
- із частини сільрад Привільненського, Новобузького та Миколаївського
районів створено Полтавський район. (До його складу входили такі
сільські ради: Антонівська, Горожанська, Добренська, Єрмолівська,
Ефінгарська,
Кашперомиколаївська,
Ленінська,
Мар’янівська,
Новобирзулівська, Новогеоргіївська, Новоєгорівська, Новоіванівська,
Новопавлівська,
Новополтавська,
Новосергіївська,
Полтавська
(Баштанська), Привільненська, Явкинська);
- в Інгулці створено машинно-тракторне товариство «Червона дружба»;
1931 р. 85 років тому
- 4 жовтня – була заснована районна газета «Під прапором Леніна»;
- було створено самодіяльний оркестр духових інструментів;
1936 р. 80 років тому
- відбувся зліт трактористів МТС (вересень);
- створена Інгульська МТС;
1941 р. 75 років тому
- 20 травня Семен Петрович Бойченко (1912-1987) встановив свій
останній світовий рекорд із плавання (дистанцію 200 м спортсмен
подолав за 2 хв. 29,8 сек.);
1
- 12 серпня - початок окупації району у роки Другої світової війни;
- 10 вересня гітлерівці розстріляли єврейське населення Єфінгара, нині
с. Плющівка;*
- 10 вересня – гітлерівці розстріляли єврейське населення с. Добре;*
1946 р. 70 років тому
- почав працювати районний піонерський клуб;
- 22 вересня було здано в експлуатацію телефонну станцію на 100
номерів в Баштанці;
- село Ефінгар Баштанського району перейменовано у с.Плющівку ;
1951 р. 65 років тому
- із п’яти баштанських артілей було створено 2 великих господарства –
колгосп ім. Комінтерну та колгосп «Україна» (з 1963 р. – «Комуніст»);
- колгосп «Червона Україна» Привільненського району став учасником
Всесоюзної сільськогосподарської виставки;
1956 р. 60 років тому
- колгосп ім. Калініна (с. Інгулка) став учасником Всесоюзної
сільськогосподарської виставки;
- колгосп «Червона Україна» Привільненського району став учасником
Всесоюзної сільськогосподарської виставки і був премійований
автомашиною, стаціонарною кіноустановкою, бібліотечкою книг;
1961 р. 55 років тому
- у парку с. Інгулки встановлено пам’ятник полеглим воїнам у Великій
Вітчизняній війні;
1966 р. 50 років тому
- артіль с. Інгулка перейшла на грошову оплату праці;
- в Баштанці вступила в дію пересувна механізована колона №194
тресту «Миколаївсільбуд»;
- артіль «Комуніст» (Баштанка) перейшла на грошову оплату праці;
1971 р. 45 років тому
- 29 жовтня відкрито пам’ятник учасникам Баштанського повстання 1919
року проти денікінців у с. Полтавка;*
2
1976 р. 40 років тому
- споруджено пам’ятний знак на честь 32-ї річниці героїчного подвигу
воїнів 4-го гвардійського кубанського кавалерійського козачого корпусу
кінно-механізованої групи І. О. Плієва;
- баштанська футбольна команда стала чемпіоном України;
- досягнення колгоспу «Комуніст» демонструвалися в павільйоні
«Економіка і організація сільськогосподарського виробництва» на
Виставці досягнень народного господарства СРСР;
1986 р. 30 років тому
- здано в експлуатацію приміщення Баштанської ЗОШ №2;
- здано в експлуатацію приміщення центральної аптеки;
- побудоване дитяче містечко «Казка»;
2001 р. 15 років тому
- золоту медаль Асоціації сприяння промисловості вручено ЗАТ
«Баштанський сирзавод» у Парижі;
- 18 лютого в центральному парку м. Баштанки освячено пам’ятний
знак, збудований на честь 2000-ліття Різдва Христового;
- 23 серпня у центрі Баштанки відкрито гранітний бюст Т. Г. Шевченку
(скульптор Ю. Макушин);
- у жовтні футбольна команда Баштанського «Колосу» завоювала
першість і стала чемпіоном Миколаївської області;
2006 р. 10 років тому
- в мікрорайоні «Агропромтехніка» відкрито заклад сімейної медицини;
- до 200-річчя міста Баштанка встановлено пам’ятний знак «Баштанка
1806 - 2006» зі сторони Нового Бугу (автор художник О. І. Бондаренко);
2011 р. 5 років тому
- за підсумками національного рейтингу-конкурсу «100 кращих
підприємств України» ЗАСТ «Зоря Інгулу» (м. Баштанка) вручено
пам’ятний знак «Аграрна еліта України»;
- 7 травня в с. Новоукраїнка Єрмолівської сільської ради відкрито
пам’ятник загиблим воїнам у роки Великої Вітчизняної війни на місці
перепоховання (у вересні 2010 року) останків загиблих бійців;
- 14–15 травня в рамках проекту «Молодь Європи – українським
громадам» в Баштанку прибув «Євроавтобус». Зазначений проект
спрямований на підвищення рівня поінформованості молодих українців
3
щодо діяльності ЄС та можливості розвитку молодіжного руху і
євроінтеграційних ініціатив в Україні;
- 17-22 травня вихованці Баштанської ДЮСШ здобули перемоги у місті
Ковель Волинської області на змаганнях чемпіонату України з греблі на
байдарках і каное:
 Валентин Попель та Олександр Печенюк стали чемпіонами
України, виборовши I місце в байдарці-двійці на дистанції 5 км;
 Юлія Колесник в байдарці-двійці стала срібною призеркою
чемпіонату України на дистанції 200 м та бронзовою призеркою
- на дистанції 500 м;
 Олег Кухарик став двічі срібним призером чемпіонату України в
молодшій віковій групі, виборовши II-і місця в байдарціодиночці та в байдарці-двійці на дистанції 1 км;
 Вадим Марштупа став срібним призером в каное-двійці на
дистанції 1 км та в каное-четвірці на 5 км;
 Євген Шахалов увійшов у десятку кращих гребців України;
- 21 травня відбулася презентація першої авторської збірки пісень
самодіяльного композитора Віктора Коваленка «Життя моє – Пісня»;
- 10–11 червня команда учнів Баштанської ЗОШ №1 отримала перемогу
на фінальних змаганнях обласної військово-патріотичної спортивної
гри «Зірниця – 2011»;
- 11 червня вокальний народний ансамбль «Берегиня» Новопавлівського
сільського будинку культури Баштанського р-ну на щорічному
обласному огляді фольклорних колективів та ансамблів «Троїсті музики»
посів перше місце;
- 1 вересня на приміщенні Привільненської ЗОШ I-III ст. відкрито
меморіальну дошку на честь Г. І. Пєгова (1919 - дата смерті невідома)
командира танкового взводу, Героя Радянського Союзу, уродженця с.
Привільне;
- 7 вересня на приміщенні елінгу Баштанської ДЮСШ встановлено
меморіальну дошку на честь колишнього голови КСП «Дружба народів»
Івана Олексійовича Семиліта (1929-2010);
- 17 вересня приміщенню елінгу Баштанської ДЮСШ присвоєно ім’я
колишнього голови КСП «Дружба народів» І. О. Семиліта (1929-2010).
4
Розділ ІІ
ЮВІЛЕЙНІ ДАТИ БАШТАНЩИНИ
НА 2016 РІК
1 січня – 160 років від дня народження Івана Хрисанфовича
Завадовського (1856-1917), військового лікаря-епідеміолога, уродженця
Баштанського району;
30 січня – 115 років від дня народження Івана Михайловича Дубогрія
(1901-1981), доктора медичних наук, уродженця с. Привільне;
24 лютого – 95 років від дня народження Леоніда Миколайовича Агеєва
(1921-2005), льотчика, Героя Радянського Союзу (1943), уродженця с.
Баштанка;*
21 березня – 80 років від дня народження Олександра Дем’яновича
Дуб’яги (1936-1969), «Заслуженого раціоналізатора Української РСР»,
уродженця с. Баштанка (нині м. Баштанка);
26 квітня – 80 років від дня народження Олексія Миколайовича
Федорова (1936-2002), доктора біологічних наук, уродженця с.
Привільне;
20 травня – 105 років від дня народження Костянтина Васильовича
Задираки (1911-1967), українського вченого, доктора фізикоматематичних наук, уродженця с. Інгулка;*
15 червня – 105 років від дня народження Семена Трохимовича Чалого
(1911 - дата смерті невідома), Героя Соціалістичної Праці, уродженця с.
Мар’ївка;
3 липня – 95 років від дня народження Михайла Івановича Сотніченка
(1921-1990), командира танкового взводу, Героя Радянського Союзу
(звання присвоєно у 1944-му р. за визволення населених пунктів
Баштанщини у роки Другої світової війни);*
У вересні місяці виповнюється:
210 років з часу заснування міста Баштанка;*
2 вересня – 95 років від дня народження Василя Семеновича Балдука
(1921-1943), льотчика-винищувача, уродженця с. Баштанка, який у нерівному бою здійснив таран ворожого літака і сам загинув;*
15 вересня – 95 років від дня народження Миколи Васильовича Будюка
(1921-1944), військового, Героя Радянського Союзу, уродженця с.
Мар’ївка;*
5
7 жовтня – 135 років від дня народження Якова Івановича Бутовича
(1881-1937), мецената, колекціонера, конезаводчика, уродженця с.
Кашперомиколаївка Привільненської волості, Херсонської губернії
(нині Баштанський р-н Миколаївської обл.);*
8 жовтня – 90 років від дня народження Василя Миколайовича
Нем’ятого - (1926-1990), доктора історичних наук, професора,
уродженця с. Новогеоргіївка;*
26 жовтня – 140 років від дня народження Дмитра Мироновича
Боровика - (1876-1920), громадського діяча, одного із організаторів
українського руху на Далекому Сході, уродженця с. Новогеоргіївка;
25 грудня – 105 років від дня народження Григорія Юхимовича Лебідя
(1911-1988), командира саперно-штурмового відділення, Героя
Радянського Союзу, уродженця с. Леніне.*
ЦЬОГО РОКУ ВИПОВНЮЄТЬСЯ:
110 років від дня народження Героя Соціалістичної Праці Семена
Лук’яновича Чигрина (нар. у 1906 р.- дата смерті невідома), уродженця с.
Полтавка (нині м. Баштанка);*
80 років від дня народження Олександра Степановича Бєлєнкіна (1936–
2010) – метальника диску, 20-ти разового переможця обласних змагань,
4-разового переможця республіканських та одноразового переможця
Всесоюзних змагань з метання диску, уродженця с. Явкине;*
65 років тому (1951 р.) колишньому директору Баштанської МТС
Сергію Тимофійовичу Костку (1900–1966) було присвоєно звання
«Заслужений агроном Української РСР»;
50 років тому (1966 р.) керуючому другим відділком колгоспу
«Комуніст» Василю Терентійовичу Єрешку (1928-2004) присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці;*
45 років тому (1971 р. український уряд відзначив орденами Трудового
Червоного Прапора першого секретаря Баштанського райкому КП
України Олексія Гавриловича Захарченка та голову виконкому
Баштанської районної ради депутатів трудящих Івана Євтихійовича
Матвійчука;
40 років тому (1976 р.) Олександру Григоровичу Шевченку (1932-2012)
6
(с. Новопавлівка) присвоєно звання лауреата Державної премії
Української РСР за втілення акордно-преміальної системи оплати праці
в сільському господарстві;
40 років тому (1976 р.) Віталію Митрофановичу Махну (нар. у 1929 р.)
присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці;*
10 років тому (2006 р.) Віктору Євменовичу Москаленку (1938-2013) (с.
Христофорівка) присвоєно звання лауреата обласної премії ім. М.
Аркаса за напрямком «Народна творчість і художня самодіяльність»;*
10 років тому (2006 р.) у Полтаві на змаганнях з греко-римської
боротьби за Кубок України серед молоді вихованець спортивного клубу
«Сиріус» Сергій Дзюба став срібним призером чемпіонату України;
10 років тому (2006 р.) у Миколаєві на чемпіонаті України з грекоримської боротьби серед кадетів вихованець спортивного клубу
«Сиріус» Роман Радчук став бронзовим призером чемпіонату України;
5 років тому (2011 р.) у видавництві «Видавець П. М. Шамрай» вийшло
оповідання баштанської авторки Оксани Смоли «Білий рояль».
7
Розділ ІІI
ФАКТИЧНІ ДОВІДКИ
210 років тому засноване поселення Полтавське, згодом Полтавка
(нині м. Баштанка) (1806)
Баштанка – невеличке мальовниче містечко,
районний центр одного з найбільших районів в
Миколаївській області. Розташоване місто за 11
км від залізничної станції Явкине та за 66 км на
північний схід від Миколаєва. Місто перетинає
автострада Одеса – Дніпропетровськ. Площа
міста – 892 га, площа сільгоспугідь -15597,7 га.,
загальна площа зелених насаджень складає 37 га.
Чисельність населення територіальної громади
становить більше 13 тис. осіб. До територіального складу Баштанської
міської ради входять місто Баштанка, села Шевченко, Зелений Яр,
Трудове, Андріївка.
Історичний шлях міста Баштанки (до 1928 року Полтавки) починається
з 1806 року, коли на казенних землях, де вона тепер розташована,
царський уряд оселив переселенців з Полтавської та Чернігівської
губерній. Це були переважно державні селяни та козаки. Походження
назви села (Полтавське, згодом Полтавка) пов’язують з першими
поселенцями, серед яких більшість ніби була з Потавської губернії.
Наприкінці 20-х років ХІХ ст. Полтавка стала військовим поселенням. У
1830 році вона входила до складу 1-го Бузького уланського полку. В селі
на той час налічувалось 214 дворів і 1216 жителів. З 1857 року село
увійшло до складу 3-го округу Херсонського південного поселення.
Наприкінці ХІХ ст. в селі, що за адміністративним поділом як центр
волості входило до Херсонського повіту Херсонської губернії,
розміщувалося волосне управління, земська поштова станція, мешкало
понад 7 тис. чоловік. Першу школу в Полтавці було відкрито 1860 року.
З 1866 року в селі відкрилася перша земська школа, а в 1897-му - їх було
вже три. До 1904 року на 5 тисяч жителів Полтавки не було жодного
медичного закладу. Селяни мусили ходити за медичною допомогою у
село Балацьке (нині – територія села Христофорівки), або у Новий Буг.
1904 року у селі відкрито земську амбулаторію. У 1912 році земство
8
побудувало в Полтавці першу дільничну лікарню на 10 ліжок. Силами
місцевої інтелігенції в Полтавці в 1899 році було створено селянський
театр. 16 вересня 1919 року у Полтавці було проголошено Баштанську
республіку (за назвою балки, в якій розкинулося село), історія якої
відома на всю Україну. 7 лютого 1928 року Полтавка була
перейменована на Баштанку, оскільки під цією назвою село ввійшло в
історію революційної боротьби. Навесні 1929 року в селі організовано
тракторну колону. На її базі восени 1929 року була створена одна з
перших на Миколаївщині Машинно-тракторна станція (МТС). 1963
року Баштанка – селище міського типу. 11 березня 1987 року селище
міського типу Баштанка стало містом районного значення.
Література
Гребенников, В. Б. Кургани Миколаївщини / В. Б. Гребенников. –
Миколаїв: Іліон, 2014. – 84 с.
Миколаївська область: 1937 – 2007 р. : історичний альманах / ред.
рада : В. С. Лоскутніков та ін. – Миколаїв: Атол, 2007. – 60 с.: ілюстр.
Миколаївщина в новітній історії: 70-річчю утворення
Миколаївської області присвячується: навчальний посібник / І. О.
Банєва, В. І. Гамза, О. М. Гаркуша та ін. – Миколаїв: Видавництво ПП
Шамрай, 2007. – 280 с.: ілюстр.
Миколаївщина: літопис історичних подій : 65-річчю утворення
Миколаївської області присвячується / О. М. Гаркуша, Є. Г.
Горбуров, Ю.І. Гузента та ін. ; під заг. ред. М. М. Шитюка. - Херсон,
2002. - 710 с. : ілюстр.
Баштанський район // Історія міст і сіл УРСР. Миколаївська область.
– Київ, 1971. – С. 155—204.
Баштанка [Електронний ресурс] : Вікіпедія. Вільна енциклопедія : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki. –
Назва з екрану.
Про місто [Електронний ресурс] : Баштанська міська рада
Миколаївської області : Офіційний сайт. - Електронні дані.- Режим
доступу : http://bashtanka.org.ua/pro-misto. - Назва з екрану.
9
24 ЛЮТОГО
95 років від дня народження Л. М. Агеєва (1921-2005), льотчика,
Героя Радянського Союзу, уродженця с. Полтавка
(нині м. Баштанка)
Леонід Миколайович Агеєв народився в с.
Баштанка, але шкільні роки пройшли у Новій
Одесі. Після закінчення десятирічки вступив до
Краснодарського авіаційного училища, яке
закінчив у 1940 р. Учасник Великої Вітчизняної
війни з 1941 р. Воював у 7-му авіаполку дальної
дії. Штурман Агеєв зі своїми бойовими
товаришами здійснив під час війни 248 бойових
вильотів. В одному з повітряних боїв був
поранений. Вилікувавшись, Леонід Агеєв знову
повів літак на нові бойові завдання. Захищав від
фашистських асів героїчний Сталінград. Лише там він зробив 49
бойових вильотів. За зразкове виконання бойових завдань командування
на фронтах Великої Вітчизняної війни та проявлені при цьому мужність
та героїзм, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 березня 1943
року штурману загону авіації дальньої дії старшому лейтенанту Агеєву Л.
М. присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Л. М. Агеєв нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоної
Зірки, медалями. Після війни Леонід Миколайович продовжував службу
в авіації, навчався у Військово-повітряній академії. Брав участь в
польотах з посадкою на лід в районі Північного полюсу. Приймав
участь по встановленню нового світового рекорду наддалекого польоту
по замкнутому маршруту у складі двох літаків. Був начальником
штурманської служби відомого конструкторського бюро Камова.
Друкувався в технічних журналах, писав вірші, захоплювався музикою.
Почесний громадянин Нової Одеси та міста Люберці Московської
області, де проживав. Помер 15 листопада 2005 р.
Література
З дитячої мрії – до героїчної долі // Нова Одеса. Історія міста в
подіях, документах та спогадах. – Миколаїв: Вид-во П. М. Шамрай, 2006.
– С. 217—219.
10
Агеєв Леонід Миколайович // Золоті зірки Миколаївщини:
Енциклопедичне вид. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили,
2005. – С. 14—15.
Агеєв Леонід Миколайович // Енциклопедія Сучасної України : Т. 3. К., 2001.- С. 141.
Бундюков, А. Т. Штурман отряда / Бундюков А. Т., М. В. Кравченко.
// Сыновняя верность Отчизне : очерки о Героях Советского Союза,
уроженцах Николаевской области / А. Т. Бундюков, М. В. Кравченко. –
Одесса: Маяк, 1982. – С. 17—19.
Агеев Леонид Николаевич [Электронный ресурс] // Патриотический
интернет-проект «Герои страны» - Электрон. данные. - Режим доступа :
http://www.warheroes.ru - Название с экрана.
Агеєв Леонід Миколайович [Електронний ресурс] : Вікіпедія. Вільна
енциклопедія : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу :
https://uk.wikipedia.org/wiki. – Назва з екрану.
Герої Радянського Союзу [Електронний ресурс] // Баштанська
райдержадміністрація. Баштанська районна рада : [веб-сайт]. – Режим
доступу : http://bashtanka.mk.gov.ua/ua. - Назва з екрану.
20 ТРАВНЯ
75 років тому С. П. Бойченко (1912-1987) встановив свій останній
світовий рекорд із плавання (1941)
Першим радянським рекордсменом світу з
плавання стилем батерфляй був наш земляк –
Семен Петрович Бойченко, який народився 27
квітня 1912 року в селі Мар'ївка Баштанського
району Миколаївської області. Батерфляй –
один з найбільш технічно складних і важких
стилів
плавання.
Результати
плавання
легендарного спортсмена протягом 1935–1952
років залишалися недосяжними для зарубіжних
плавців.
Семен
Петрович
Бойченко
неодноразово встановлював рекорди СРСР в різних видах плавання. Він
чемпіон СРСР в 1943 і 1944 роках – у плаванні на 100 м брасом, в 194647 рр. – в комбінованій естафеті 3 х 100. 10 травня 1941 року відбувся
11
останній світовий рекорд радянського спортсмена Семена Бойченка на
100 м, він проплив його за 1 хв. 05,1 сек., а 20 травня він проплив 200 м
брасом-батерфляєм за 2 хв. 29,8 сек., що теж стало його останнім
рекордом світу в плаванні на цій дистанції.
Література
Білик, Б. І. Плавець XX століття / Б. І. Білик // Баштанському роду
нема переводу. Кн. перша. / Б. І. Білик. - Миколаїв : Видавець Лев
Траспов, 2014. - С. 14—35.
Билык, Б. И. Король баттерфляя / Б. И. Билык, А. В. Будяков. –
Николаев: Издатель Лев Траспов, 2012. – 224 с.: ил.
Шитюк, М. М. Бойченко Семен Петрович / М. М. Шитюк, Є. Г.
Горбуров, К. Є. Горбуров // Слава і гордість Миколаївщини / М. М.
Шитюк, Є. Г. Горбуров, К. Є. Горбуров. – Миколаїв: Видавець Шамрай
П. М., 2012. – С. 54—56.
Бойченко Семен Петрович (27.04.1912—23.01.1987) – спортсмен
(плавання) // Енциклопедія Сучасної України. Т. 3. – Київ, 2001. – С.
206.
Бойченко Семен Петрович. Король батерфляю. Заслужений майстер
спорту СРСР, рекордсмен світу, Європи та СРСР з плавання (1912-1987)
[Електронний ресурс] : Вони прославили та прославляють
Миколаївщину: Біобібліографічний покажчик // Миколаївська обласна
бібліотека для дітей імені В. Лягіна : [веб-сайт]. - Електрон. дані. –
Режим доступу: http://laginlib.org.ua/mykolaiv/literatura/sizonenko.php. –
Назва з екрану.
20 ТРАВНЯ
105 років від дня народження К. В. Задираки (1911-1967),
українського вченого, доктора фізикоматематичних наук, уродженця с. Інгулка
Відомий український вчений, доктор фізикоматематичних наук, старший науковий
співробітник Інституту математики НАН
України Задирака Костянтин Васильович
народився 20 травня 1911 року в селі Інгулка
в сім’ї селян-бідняків. З 1925 по 1927 рр. К. В.
Задирака навчався на механічному факультеті
12
профтехшколи в м. Миколаєві, де отримав спеціальність слюсаря 3-го
розряду. З 1927 по 1930 рр. навчався на фізико-математичному
факультеті Миколаївського інституту народної освіти. З 1934 по 1939 рік
навчався в Держуніверситеті в м. Києві. З січня 1940 по серпень 1941 рр.
працював викладачем математики у Київському артилерійському
училищі Міністерства оборони СРСР. В 1941 р. сім’я Задираки з
артучилищем була евакуйована в м. Красноярськ. З 1944 по 1946 рр.
учений працював асистентом кафедри математики в Інституті харчової
промисловості Міністерства харчової промисловості СРСР (м. Київ). У
вересні 1946 р. почав працювати в Інституті математики АН УРСР на
посаді молодшого наукового співробітника. До останніх днів свого
життя (помер у 1967 р.) працював у цьому закладі. Дослідження К. В.
Задираки мають широке застосування в механіці, електротехніці,
радіотехніці, космічній навігації, автоматичному управлінні тощо. К. В.
Задирака мав 36 наукових статей.
Література
Костянтин Васильович Задирака : біобібліографія / вступ. ст.,
упоряд., відп. ред.: А. М. Самойленко. – Київ : НАН України, Ін-т
математики, 2011. – 18 с. : портр.
Задирака Костянтин Васильович // Енциклопедія Сучасної України
: Т. 10. - К., 2010.- С. 98.
Задирака Костянтин Васильович [Електронний ресурс] : Вікіпедія.
Вільна енциклопедія : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу :
https://uk.wikipedia.org/wiki. – Назва з екрану.
3 ЛИПНЯ
95 років від дня народження
М. І. Сотніченка (1921-1990),
командира танкового взводу,
Героя Радянського Союзу
13
Михайло Іванович Сотніченко - командир
танкового взводу 584-го танкового батальйону (3-я
танкова бригада, 23-й танковий корпус, 3-й
Українский фронт), старший лейтенант. Народився
3 липня 1921 року в селі Тигрицьке
Мінусінського району Красноярського краю. На фронтах Великої
Вітчизняної війни з 1941 року.
Особливо відзначився в боях по звільненню Миколаївської області. 9
березня 1944 року проявив героїзм у бою за село Казанка, знищивши
батарею протитанкових пушок, 2 самохідні гармати. Потім - за
визволення села Шевченкове Баштанського району, знищивши 1 танк,
5 самохідних знарядь, 190 колісних машин, 400 возів з вантажем і понад
600 чоловік солдатів і офіцерів. Особисто взяв у полон 121 людину, з
них 3 офіцери. 3 червня 1944 р. танкісту М. Сотніченку за визволення
населених пунктів Миколаївщини присвоєно звання Героя Радянського
Союзу. У 1945 р. М. Сотніченко закінчив Ленінградську вищу
бронетанкову школу. З 1953-го року майор Сотніченко – в запасі.
Проживав у селі Новоборисівка Великомихайлівського району Одеської
області. Пішов з життя у серпні 1990 року.
На батьківщині М. І. Сотніченка відкрито меморіальну дошку. Іменем
Героя названі вулиці у селі Тигрицькому та у місті Мінусінську.
Вшановуючи пам’ять героя-визволителя,
17 травня 2012 року в м. Баштанка
встановлено меморіальну дошку Герою
Радянського Союзу М. І. Сотніченку на
приміщенні Баштанської центральної
районної бібліотеки.
Література
Сотниченко Михайло Іванович // Золоті зірки Миколаївщини :
Енциклопедичне видання. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили,
2005. – С. 220.
Дубогрій, Ю. Майстер танкового бою / Ю. Дубогрій // Голос
Баштанщини. – 2012. – 19 трав. – С. 1.
Сотниченко Михаил Иванович [Электронный ресурс] : Википедия.
Свободная энциклопедия : [веб-сайт]. – Электрон. данные. – Режим доступа : https://ru.wikipedia.org/wiki. – Название с экрана.
Сотниченко
Михаил
Иванович
[Электронный
ресурс]//Патриотический интернет-проект «Герои страны» -–
Электрон. данные. – Режим доступа : http://www.warheroes.ru/ - –
Название с экрана.
14
2 ВЕРЕСНЯ
10 ВЕРЕСНЯ
95 років від дня народження В. С. Балдука (1921-1943), льотчикавинищувача, уродженця с. Баштанка
75 років тому гітлерівці розстріляли єврейське населення Єфінгара
(нині с. Плющівка) і с. Добре (1941)
Балдук Василь Семенович – молодший
лейтенант,
льотчик
2-го
гвардійського
винищувального авіаційного полку (3-я повітряна
армія, Калінінський фронт). Народився 2 вересня
1921 року в селі Баштанка Миколаївської області.
Закінчив 10 класів середньої школи в 1940 році. У
1942 році закінчив Сталінградське військове
авіаційне училище. 14 липня 1943 року на
Калінінському
фронті
у
складі
вісімки
винищувачів Ла-5 вступив у бій з 27
бомбардувальниками He-111 і 4 винищувачами
FW-190. В ході бою в лобовій атаці ударом фюзеляжу таранив ворожий
літак і при цьому загинув сам. Йому ще не виповнилось і двадцяти двох
років.
14 липня 1943 року гвардії старший лейтенант командир ланки 2-го
Гвардійського винищувального авіаційного полку Михайло Рябцев
писав в щоденнику: "Не вернулся на свой аэродром ведомый
Бессолицина - Василий Балдук". Всього одна фраза… Місце Василя
зайняв інший льотчик; і він повинен був так же безстрашно прикривати
свого ведучого, як це робив Василь Балдук. А він дійсно не знав страху.
Коли у нього під час бою опустіли снарядні ящики, Василь розвернув
свій літак і пішов на фашиста в лобову атаку. Той затремтів, хотів
вивернутися, але було пізно: два швидкісних винищувача зіткнулись і
розлетілись на шматки…
В історії Баштанського краю є гіркі і страшні сторінки, які сталися у
1941 році у роки Другої світової війни. Після окупації району
розпочалися масові знищення мирного населення, в першу чергу –
євреїв.
Зранку 10 вересня 1941 року всім євреям Єфінгару (с. Плющівка)
окупанти оголосили наказ: з речами і документами, в гарному вбранні
з’явитися до школи. Із свідчень очевидців: «Немцы вошли в колонию 12
Література
15
На грани возможного : 2-е изд., испр. и доп. - Москва: "Лимб", 1993. С. 389.
Надёжное небо. - Москва: ДОСААФ, 1971. - С. 44.
Балдук Василий Семёнович [Електронний ресурс] : // Биография. ру.
Биографическая энциклопедия. - Електронні дані. - Режим доступу :
http://www.biografija.ru/biography/balduk-vasilij-semenovich.htm. - Назва
з екрану.
августа 1941 г. Самый страшный день в истории колонии наступил 10
сентября 1941 г. В этот день под руководством фашистских оккупантов
полицаи во главе с начальником районной жандармерии Е. Руденко при
участии местных жителей, прежде всего немцев (фольксдойче), согнали
всех евреев в школу и оттуда повели их в песчаный карьер, который
находился в нескольких километрах от села. Там они расстреляли 521
человек, в том числе 377 детей, - все еврейское население Ефингара, по
разным причинам оказавшиеся под властью гитлеровских оккупантов.
Никому из находившихся в то время в колонии евреев, спастись не удалось.
В этот трагический день закончилась история еврейской земледельческой
колонии Ефингар». (Із книги «Судьбы евреев Николаевщины в период
Великой Отечественной войны 1941 – 1945 гг. С. 69). Було розстріляно все
єврейське населення села - 521 особу (за іншими даними 519).
У с. Добре від рук фашистів у ці ж дні загинуло 638 осіб єврейської
національності (за іншими даними 676). Розстрілювали цілими сім’ями.
Вони були заховані у двох могилах у степу за селом. Із розповідей
односельців: «В сентябре 1941 г. все еврейские семьи согнали в загоны для
скота на окраине села. Односельчане-немцы группами выводили людей из
загона на окраину села и возле вырытых окопов расстреливали. Сельский
врач Штефан собственноручно травил детей, смазывая им губы ядом и
сбрасывал в окоп. После войны при перезахоронении по останкам одежды
обнаружили, что здесь кроме евреев, расстреливали советских
военнопленных и циган». (Із книги «Судьбы евреев Николаевщины в период
Великой Отечественной войны 1941 – 1945 гг. С. 68).
В 1956 році у с. Добре відбулося перепоховання загиблих, а у 1960 році
було встановлено пам’ятник. На ньому напис: «Здесь похоронены
16
советские
граждане,
расстрелянные
немецко-фашистскими
захватчиками 10/IX-1941 г. в селе Доброе Баштанского района.
Памятник установлен 17/IX-1960 г.».
Література
17
Щукин, В. В. Трагическая хроника Холокоста на землях
Николаевской области / В. В. Щукин // Судьбы евреев
Николаевщины в период Великой Отечественной войны 1941 – 1945 гг.
/ под ред. М. Д. Гольденберга. – Николаев: Издатель П. Н. Шамрай,
2013. – С. 54—91.
Місця масових розстрілів і поховань представників національних
меншин під час Великої Вітчизняної війни в Миколаївській
області : довідкові матеріали / Миколаїв. облдержадміністрація, відділ у
справах національностей облдержадміністрації, Миколаїв. т-во
єврейської культури ; ред. рада : В. О. Чебатарьов та ін. - 2-ге вид., доп. Миколаїв : СПД Румянцева Г. В., 2012. - 32 с. : фот.
Багмет, М. О. Голокост : винищення єврейського населення в
період німецько-руминської окупації / М. О. Багмет, М. Є. Козирєва,
В. В. Щукін // Миколаївщина в роки Великої Вітчизняної війни 19411944 : (до 60-річчя визволення області від німецько-румунських
окупантів) / ред. кол. : О. М. Гаркуша (голова), Ю. О. Шклярський, М.
М. Шитюк та ін. - Миколаїв, 2004. - С. 243—261 : ілюстр.
Чорна, Л. Міжнародний день пам’яті жертв Холокосту / Л. Чорна
// Голос Баштанщини. – 2014. – 30 січ. – С. 3.
Сук, Д. А пам’ять нетлінна : До 65-річчя Перемоги / Д. Сук // Голос
Баштанщини. – 2010. – 29 квіт. – С. 3.
Багмет, М. О. Винищення єврейського населення на окупованій
території Миколаївщини / М. О. Багмет, М. Е. Козирєва, В. В. Щукін
// 60-річчя визволення України від фашистських загарбників: внесок
українського народу в перемогу над фашизмом у роки Другої світової
війни: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 27
жовтня 2004 р. [Електронний ресурс] : Національний педагогічний
університет імені М. П. Драгоманова : [веб-сайт]. - Електронні дані. Режим доступу : http://textarchive.ru/c-1790494-p16.html. – Назва з
екрану.
Хаит, Л. Это забыть нельзя. Эхо катастрофы [Электронный ресурс]
// Еврейские земледельческие колонии Юга Украины и Крыма : сайт. –
Режим доступа : http://evkol.ucoz.com/l_khait.htm. - Название с экрана.
Пасик, Я. История еврейской земледельческой колонии Ефингар
[Электронный ресурс] // Еврейские земледельческие колонии Юга
Украины
и
Крыма
:
сайт.
–
Режим
доступа
:
http://evkol.ucoz.com/l_khait.htm. - Название с экрана.
Шайкин,
И.
М.
Нацистский
геноцид
в
еврейских
земледельческих колониях юга Украины / И. М. Шайкин, М. Н.
Зябко [Электронный ресурс] // Еврейские земледельческие колонии
Юга Украины и Крыма : сайт. – Режим доступа :
http://evkol.ucoz.com/i_shaykin-1.htm. - Название с экрана.
15 ВЕРЕСНЯ
95 років від дня народження М. В. Будюка (1921-1944),
військовика, Героя Радянського Союзу, уродженця с. Мар’ївка
Микола Васильович Будюк народився 15
вересня 1921 року у с. Новомар’ївці
Баштанського району в родині селянина.
Після закінчення семирічки навчався у ФЗУ
при Миколаївському суднобудівному заводі,
потім працював слюсарем.
Учасник Великої Вітчизняної війни з 1941
року, командир батареї 953-го самохідного
артилерійського полку (65-й стрілковий
корпус, 5-а армія, 3-й Білоруський фронт).
Відзначився капітан Будюк в боях при
визволенні міста Вільнюс. На підступах до міста жорстокі бої йшли за
село Королі, яке гітлерівці перетворили на міцний вузол оборони.
Завдяки сміливому маневру Будюка, вогонь самохідних установок був
дуже результативним і ворог поніс значні втрати. Далі – Вільнюс.
Батарея Будюка вела важкі вуличні бої. Гітлерівці кинули в контратаку
три важкі танки. Капітан Будюк не розгубився, прийняв бій і підбив два
танки ворога. При наступі на Східну Прусію 11 жовтня 1944 року М. В.
Будюк був смертельно поранений. Помер 13 жовтня 1944 р. Похований
в м. Вілкавішкіс в Республіці Литва.
18
За зразкове виконання завдань командування на фронті боротьби з
8 ЖОВТНЯ
німецько-фашистськими загарбниками і виявлені при цьому мужність і
90 років від дня народження В. М. Нем’ятого (1926-1990),
доктора історичних наук, професора,
уродженця с. Новогеоргіївка
героїзм, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року
командиру батареї 953-го самохідного артилерійського полку капітану
Будюку М. В. посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної
війни I ступеня, Червоної Зірки, медалями. Його ім’я викарбувано на
стелі Героїв і вихованців суднобудівного заводу в м. Миколаєві.
Література
Будюк Микола Васильович // Золоті зірки Миколаївщини:
Енциклопедичне вид. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили,
2005. – С. 39—40.
Будюк Микола Васильович // Енциклопедія Сучасної України : Т.3. –
К., 2001. – С. 547.
Бундюков, А. Т. Принадлежу народу / Бундюков А. Т., М. В.
Кравченко. // Сыновняя верность Отчизне : очерки о Героях
Советского Союза, уроженцах Николаевской области / А. Т. Бундюков,
М. В. Кравченко. – Одесса: Маяк, 1982. – С. 45 — 48.
Будюк
Николай
Васильевич
[Электронный
ресурс]
//
Патриотический интернет-проект «Герои страны» - Электрон. данные. Режим доступа : http://www.warheroes.ru - Название с экрана.
Будюк Николай Васильевич [Электронный ресурс] : Википедия.
Свободная энциклопедия : [веб-сайт]. – Электрон. данные. – Режим
доступа : https://ru.wikipedia.org/wiki.– Название с экрана.
Герої Радянського Союзу [Електронний ресурс] // Баштанська
райдержадміністрація. Баштанська районна рада : [веб-сайт]. – Режим
доступу : http://bashtanka.mk.gov.ua/ua. – Назва з екрану.
19
Нем’ятий
Василь
Миколайович
народився в с. Новогеоргіївка Баштанського
р-ну 8 жовтня 1926 р. у селянській родині. В
1941 р. закінчив Привільненську середню
школу і вступив на навчання до
Миколаївського кораблебудівного інституту.
У
1945–1947
роках
навчався
у
Ворошиловградському
військовому
авіаційному училищі. 1958 року закінчив
історичний
факультет
Одеського
університету, у 1965 році - аспірантуру при
Київському державному університеті. Того ж року захистив кандидатську
дисертацію на тему: «Партійне підпілля півдня України в роки Великої
Вітчизняної війни (на матеріалах Миколаївської і Херсонської
областей)», 1983 року йому було присвоєно вчений ступінь доктора
історичних наук без захисту дисертації. З 1967 року — завідувач
кафедрою Миколаївського кораблебудівного інституту імені С. О.
Макарова. Автор понад 100 наукових праць. Помер в Києві 25 лютого
1990 року.
Література
Шитюк, М. М. Нем’ятий Василь Миколайович / М. М. Шитюк, Є.
Г. Горбуров, К. Є. Горбуров // Слава і гордість Миколаївщини / М. М.
Шитюк, Є. Г. Горбуров, К. Є. Горбуров. – Миколаїв: Видавець Шамрай
П. М., 2012. – С. 190—191.
Нем'ятий Василь Миколайович [Електронний ресурс] : Вікіпедія.
Вільна енциклопедія : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу :
https://uk.wikipedia.org/wiki. – Назва з екрану.
20
21 ЖОВТНЯ
135 років від дня народження Я. І. Бутовича (1881-1937),
мецената, колекціонера, конезаводчика, уродженця с.
Кашперомиколаївка Привільненської волості, Херсонської
губернії (нині Баштанський р-н Миколаївської обл.)
Яків Іванович Бутович - організатор одного
з кращих конезаводів Росії, творець єдиного в
світі приватного музею «Коні», один з кращих
фахівців по розведенню племінних коней, автор
ряду праць по племінному конярству, а також
редактор і видавець журналу «Рисак і скакун».
Народився в родині українського дворянина,
колезького секретаря Івана Ілліча Бутовича в
Кашперо-Миколаївському повіті Херсонської
губернії 21 жовтня 1881 року (нині с.
Кашперомиколаївка
Баштанського
р-ну
Миколаївської обл.). В сім'ї здавна підтримувалися традиції по
розведенню коней. Кінний завод Іллі Олексійовича Бутовича (діда
Якова Івановича), що знаходився в Чернігівській губернії, згаданий в
офіційному "Списку приватних кінських заводів Росії", виданому ще в
1854 році. Пізніше завод був переформований і переведений в маєток
Касперо-Миколаївку Херсонської губернії. Тут пройшло дитинство Яші
Бутовича, тут він вперше побачив красенів орловських рисаків,
придбаних батьком - Іваном Іллічем і полюбив їх на все життя. Юнак
виховувався в Полтавському кадетському корпусі. Закінчив Миколаївське
кавалерійське училище 10 серпня 1902 року. Служив у 17-му
Волинському драгунському полку. За участь в Японській війні був
нагороджений орденом Святого Станіслава третього ступеня. Після
виходу у відставку в 1905 році навчався в ряді європейських
університетів тваринництву, приділяючи найбільшу увагу конярству. У
1909 році придбав маєток Прильопи Тульської губернії, де відновив
відомий з середини XIX століття конезавод. Виростив ряд видатних
коней орловської рисистої породи. Я. І. Бутович вніс значний внесок у
збереження найціннішого поголів'я коней в Росії. У 1918 році
Прилепський кінний завод був націоналізований. У 20-і роки XX ст.
21
Я. І. Бутович був підданий репресіям як «буржуазний спеціаліст».
Прилепський кінний завод, який вважався кращим у країні, був
ліквідований. 5 серпня 1937 р. Бутович І. Я. був заарештований, а 17
жовтня того ж року його розстріляли. Яків Іванович Бутович Указом
Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 р. був реабілітований.
Література
Бутович Яків Іванович // Енциклопедія Сучасної України : Т.3. – К.,
2001. – С. 657—658.
Бутович Яков Иванович [Электронный ресурс] : Википедия.
Свободная энциклопедия : [веб-сайт]. – Электрон. данные. – Режим
доступа : https://ru.wikipedia.org/wiki. – Название с экрана.
29 ЖОВТНЯ
45 років тому відкрито пам’ятник учасникам Баштанського
повстання 1919 року проти денікінців у м. Баштанка (1971)
Пам'ятник
учасникам
Баштанського
повстання 1919 року проти денікінців було
відкрито у м. Баштанці 29 жовтня 1971 року.
Скульптори О. Супрун, А. Білостоцький,
архітектор Т. Довженко. Центральна вулиця
нашого міста має історичну назву - вулиця
Баштанської республіки, а інша носить ім’я
юного розвідника Миколи Реця. На будинку, де
проживав М. Рець, встановлена меморіальна
дошка. 16 вересня 2014 р. відкрито пам’ятний
знак славетним героям Баштанської республіки –
мармуровий хрест (на старому кладовищі у центрі міста на братській
могилі загиблих повстанців). На ньому напис «Від вдячних нащадків з
нагоди відзначення 95-ої річниці Баштанської Республіки».
Література
Баштанський район // Історія міст і сіл УРСР : в 26-ти т. :
Миколаївська област / Гол. редкол. П. Т. Тронько та ін.; Редкол. В. О.
Васильєв та ін. – Київ, 1971. – С. 158—160.
Петренко, В. Дума про Баштанку : нарис / В. Петренко. - Одеса:
Маяк, 1979.-С. 11—15.
22
2
25 ГРУДНЯ
105 років від дня народження Г. Ю. Лебідя (1911-1988), командира
саперно-штурмового відділення, Героя Радянського Союзу,
уродженця с. Леніне
Григорій Юхимович Лебідь народився 25
грудня 1911 р. в селі Леніне Баштанського
району. Закінчив місцеву церковно-приходську
школу та до початку війни працював в колгоспі
ковалем. Учасник Великої Вітчизняної війни з
червня 1941 р. В боях на Калінінському
напрямку взимку 1942 року першим у
батальйоні нагороджений орденом Червоного
Прапора. А потім – бої на Курській дузі, під
Харковом, Корсунь-Шевченківська битва і
форсування Дніпра. 3 листопада 1943 року вночі Григорій Лебідь під
шквальним мінометним обстрілом фашистів зумів переправити на
правий берег Дніпра трос, по якому потім пішли пароми з танками,
гарматами і стрілками. Був поранений в цьому бою. Вилікувавшись,
приймав участь у визволенні Румунії і Венгрії, Болгарії і
Чехословаччини. У зведеній колоні 2-го Українського фронту приймав
участь у Параді Перемоги в Москві. За участь у боях на Харківському
напрямку та уміле форсування річки Дніпро, за особисту мужність та
героїзм при виконанні бойових завдань Указом Президії Верховної Ради
СРСР від 23 лютого 1944 р. командиру саперно-штурмового відділення
56-ї механізованої дивізії лейтенанту Лебідю Г. Ю. присвоєно звання
Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна, орденами
Жовтневої Революції, Червоного Прапора, Трудового Червоного
Прапора, Вітчизняної війни I ступеня, Червоної Зірки, «Знак Пошани»,
багатьма медалями. Після війни повернувся до рідного села, працював в
колгоспі. Помер 28 червня 1988 р.
Література
Лебідь Григорій Юхимович // Золоті зірки Миколаївщини :
Енциклопедичне вид. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили,
2005. – С. 131.
23
Бундюков, А. Т. Счастье кузнеца / Бундюков А. Т., М. В. Кравченко.
// Сыновняя верность Отчизне : очерки о Героях Советского Союза,
уроженцах Николаевской области / А. Т. Бундюков, М. В. Кравченко. –
Одесса: Маяк, 1982. – С. 170 — 173.
История городов и сел Украинской ССР : в 26-ти т.: Николаевская
область. – К., 1981. – С. 190.
Лебідь Григорій Юхимович [Електронний ресурс] : Вікіпедія. Вільна
енциклопедія : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу :
https://uk.wikipedia.org/wiki – Назва з екрану.
Лебедь
Григорий
Ефимович
[Электронный
ресурс]
//
Патриотический интернет-проект «Герои страны» - Электрон. данные. Режим доступа : http://www.warheroes.ru. - Название с экрана.
Герої Радянського Союзу [Електронний ресурс] // Баштанська
райдержадміністрація. Баштанська районна рада : [веб-сайт]. – Режим
доступу : http://bashtanka.mk.gov.ua/ua. – Назва з екрану.
ЦЬОГО РОКУ ВИПОВНЮЄТЬСЯ:
110 років від дня народження Героя Соціалістичної Праці
С. Л. Чигрина, уродженця с. Полтавка (нині м. Баштанка)
Семен Лук’янович Чигрин народився у 1906
р. в Баштанці. Працював механізатором в
Баштанській МТС. На збиранні врожаю в 1948
році комбайнер Чигрин С. Л. комбайном «СК»
зібрав 652 га зернових і намолотив 11300 цнт
зерна. За доблесну працю та високі показники на
збиранні врожаю зернових культур в 1948 році
Чигрин С. Л. удостоєний звання Героя
Соціалістичної Праці.
Література
Чигрин Семен Лук’янович // Золоті зірки Миколаївщини:
Енциклопедичне вид. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили,
2005. – С. 374.
Герої Соціалістичної Праці [Електронний ресурс] // Баштанська
райдержадміністрація. Баштанська районна рада : [веб-сайт]. – Режим
доступу : http://bashtanka.mk.gov.ua/ua. – Назва з екрану.
24
10 років тому В. Є. Москаленку (1938-2013) (с. Христофорівка)
присвоєно звання лауреата обласної премії ім. М. Аркаса за
напрямком «Народна творчість і художня самодіяльність» (2006)
Віктор Євменович Москаленко народився 5
грудня 1938 р. в с. Шамраївка Сквирського
району Київської області. Після закінчення
середньої школи навчався в Уманському
технікумі механізації сільського господарства,
потім навчання у Дніпропетровському
сільськогосподарському
інституті
на
факультеті
механізації
сільського
господарства. Отримавши диплом технікамеханіка сільського та лісового господарства, у
1967 році приїхав за направленням у Баштанський район, де працював
на посаді головного інженера, потім секретарем партійної організації у
тоді існуючому колгоспі «Комуніст». У 1972 році він був обраний
головою колгоспу «Вогні комунізму» (с. Христофорівка), який очолював
по 1998 рік. В 1976 році створив дитячу студію образотворчого
мистецтва, яка в 1978 році отримала високе звання «Народної». За його
ініціативою в господарстві було побудовано соціально-культурний
комплекс, до складу якого увійшли: школа мистецтв, історикокраєзнавчий музей зі світлицею М. М. Аркаса, виставочні зали, музичнообрядовий салон, сільська бібліотека, кімнати комунальних послуг. З
1978 року В. Є. Москаленко – член спілки художників-аматорів, мав
звання «Майстер народної художньої творчості». У творчому доробку
митця понад сто картин. Близько тридцяти років самодіяльного
художника захоплює аркасівська тема. Роботи Москаленка В. Є.
демонструвалися в районному та обласному краєзнавчих музеях,
обласному художньому музеї ім. В. Верещагіна, в Миколаївській гімназії
ім. М. Аркаса, на всеукраїнських виставках народної творчості в м. Києві,
м. Херсоні. Він – учасник «Аркасівських читань», організованих
інститутом удосконалення вчителів з нагоди 150-річчя від дня
народження М. Аркаса. У 2006 році В. Є. Москаленко став лауреатом
обласної премії імені Миколи Аркаса за напрямком «Народна творчість і
художня самодіяльність».
25
Література
Москаленко Віктор Євменович // Лауреати обласної премії ім. М.
Аркаса. – Миколаїв: «Можливості Кіммерії», 2006. – С. 56—57.
Іщенко, Н. «Я вплів свою долю у колос пшеничний…» / Н. Іщенко
// Голос Баштанщини. – 2010. – 4 груд. – С. 2.
Свирса, В. Аркас є виміром його життя / В. Свирса // Голос
Баштанщини. – 2008. – 11 груд. – С. 1.
Свирса, В. В. Є. Москаленко – лауреат премії ім. Аркаса / В.
Свирса // Голос Баштанщини. – 2008. – 11 груд. – С. 1.
Басенко, А. Продолжатель аркасовских традиций / А. Басенко //
Южная правда. – 2008. – 4 дек. – С. 5.
Басенко, О. Продовжувач аркасівських традицій / О. Басенко //
Голос Баштанщини. – 2008. – 4 груд. – С. 3.
Шульженко, О. Уклін тобі, Христофорівко, - осередок культури,
традицій, духовності / О. Шульженко // Жінка. - 2003. - № 12. – С. 1.
80 років від дня народження О. С. Бєлєнкіна (1936–2010) –
метальника диску, уродженця с. Явкине
Олександр Степанович Бєлєнкін – 20разовий переможець обласних змагань з
метання
диску,
4-разовий
переможець
республіканських та одноразовий переможець
Всесоюзних змагань. Кращий результат
метання диску О. С. Бєлєнкіна – 51 м 20 см.
У січні 2010 року після тривалої хвороби
колишній метальник диску пішов із життя.
Література
Білик, Б. І. Метальник диску / Б. І. Білик //
Баштанському роду нема переводу. Кн. перша.
/ Б. І. Білик. - Миколаїв : Видавець Лев
Траспов, 2014. - С. 159—160.
26
50 років тому керуючому другим відділком колгоспу «Комуніст»
В. Т. Єрешку (1928-2004) присвоєно звання
Героя Соціалістичної Праці (1966)
Єрешко Василь Терентійович народився
17 червня 1928 року в с. Баштанка в сім’ї
селянина. Шкільне навчання перервала
жорстока війна. Відразу ж після її закінчення в
1945 році Василь поступає на курси
трактористів при Баштанській МТС. Так
почалась трудова діяльність 17-літнього юнака.
Більшу частину свого життя віддав Василь
Терентійович
рідній
землі.
Працював
трактористом, потім в 1952 році, коли було
створено колгосп ім. Комінтерну, Єрешко В. Т. став працювати
обліковцем польової бригади, а згодом – бригадиром. Працював
сумлінно, під його керівництвом бригада досягала добрих результатів,
тому Василя Терентійовича було призначено керуючим другим
відділком колгоспу. В 1966 році хлібороби цього відділку зібрали по
32,2 цнт. озимої пшениці на площі 970 га. Це було великим
досягненням у вирощуванні зернових, тому керуючому відділком того
року було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
До 1988 року працював заслужений хлібороб, віддаючи свої знання та
працю рідній землі, передаючи свій багатий досвід молодому
поколінню. В 1988 році Василь Терентійович вийшов на пенсію. Помер
5 листопада 2004 р.
Література
Єрешко Василь Терентійович // Золоті зірки Миколаївщини:
Енциклопедичне вид. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили,
2005. – С. 318.
Єрешко Василь Терентійович [Фото] // Миколаївщина: Фотоальбом.
– К.: «Мистецтво», 1979.
Герої Соціалістичної Праці [Електронний ресурс] // Баштанська
райдержадміністрація. Баштанська районна рада : [веб-сайт]. – Режим
доступу : http://bashtanka.mk.gov.ua/ua. – Назва з екрану.
27
40 років тому В. М. Махну присвоєно звання
Героя Соціалістичної Праці (1976)
Махно Віталій Митрофанович народився 5
лютого 1929 року в с. Трудове Баштанського
району в селянській сім’ї. Вчився в початковій
школі села Трудове, потім в Андріївській школі,
та навчання перервала війна. Пізнав на собі всі
страхіття гітлерівської окупації. Після війни
вступив до Миколаївського морехідного
училища,
працював
в
Миколаївському
торговому порту слюсарем-кранівником. Після
служби в армії повернувся в рідне село.
Працював в місцевому колгоспі механізатором.
З 1959 року – бригадир тракторної бригади. В
1968 році нагороджений медаллю “За трудову доблесть”. В 1971-му орденом Трудового Червоного Прапора. В 1972 році Махно В. М.
очолює мехзагін №3 колгоспу “Комуніст”. За високі досягнення у
вирощуванні врожаїв зернових культур в 1973 році Махно В. М.
нагороджений орденом Леніна. В 1976 р. за видатні успіхи, проявлену
трудову доблесть у виконанні планів по збільшенню виробництва та
продажу державі сільськогосподарських продуктів Махну В. М.
присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням другого
ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот». З 1984 р. працює
інженером в колгоспі, з 1989 р. – пенсіонер, але ще 7 років віддає свою
працю рідній землі. З 1996р. - на заслуженому відпочинку.
Література
Махно Віталій Митрофанович // Золоті зірки Миколаївщини:
Енциклопедичне вид. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили,
2005. – С. 337—338.
Герої Соціалістичної Праці [Електронний ресурс] // Баштанська
райдержадміністрація. Баштанська районна рада : [веб-сайт]. – Режим
доступу : http://bashtanka.mk.gov.ua/ua. – Назва з екрану.
Почесні
громадяни
м.
Баштанка
[Електронний
ресурс]
//
Баштанська райдержадміністрація. Баштанська районна рада : [веб-сайт].
– Режим доступу : http://bashtanka.mk.gov.ua/ua. – Назва з екрану.
28
56100 Миколаївська обл.
м. Баштанка, вул. Театральна, 4
тел: 2-76-32
E-mаil: biblioto@yandex.ru
Автор
biblioto
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
95
Размер файла
5 560 Кб
Теги
пам
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа