close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Створення ситуації успіху

код для вставки
Стаття
1
УДК 373.1: 373.3:373.31
Створення ситуації успіху
Нестеряк Лариса Борисівна
вчитель початкових класів
Комунальний заклад
«Навчально-виховне об’єднання № 32
«Спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів,
позашкільний центр «Школа мистецтв»
Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»
Анотація. В статті розглядається значення впровадження в навчальновиховний процес початкової школи технології «Створення ситуації успіху»,
розкриваються
дидактичні
можливості
та
особливості
її
організації.
Висвітлюються елементи досвіду роботи вчителя. Розраховано на широке коло
освітян, педагогів, керівників шкільної освіти.
Ключові слова: технологія «Створення ситуації успіху», прийоми створення
ситуації
успіху, інновація, інноваційні педагогічні технології, сучасна школа.
Annotation. The article is looked into a problem of the significance of the
implantation the technology of creating the situation of success into the educational
process at primary school; it is revealed the didactic opportunities and the
peculiarities of its management. Some elements of teacher’s work experience are
covered there. The article is intended for the general educators and teachers.
Key words: the technology of creating the situation of success, the pedagogical
techniques of making the situation of success, the innovation, the innovatory
educational technologies, up- to-date/ modern school.
Постановка проблеми.
інтеграції
Сучасний етап європейського вибору України, її
в європейський та світовий інформаційний простір зумовлює
динамічні перетворення в галузі освіти.
Завдання школи сьогодні полягає в тому, щоб виховувати здатність учнів
долати життєві
труднощі, самостійно приймати рішення, навчати учнів
2
розвивати себе як особистість, здатну робити вибір і контролювати своє життя,
здатну брати на себе відповідальність за свої дії, здатну захищати себе і свої
життєві цінності, а також діяти відповідно до них. Завдання вчителів –
прищепити учням жагу до здобуття знань, створити такі умови, щоб процес
здобуття знань був для них цікавим, потрібним, комфортним. Тому у сучасному
вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень
освіти, її вплив на особистісній розвиток дитини значною мірою залежатиме від
результативності запровадження технологій навчання, що ґрунтуються на
нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психологопедагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання.
Серед
сучасних
педагогічних
технологій
особливе
місце
займає
технологія «Створення ситуації успіху». Вона є однією з тих технологій, що
дають змогу гуманізувати процес навчання і виховання. В її основі лежить
особистісно орієнтований підхід, що виявляється у взаємодії учасників
навчально-виховного процесу, створенні найсприятливіших умов для навчання,
розвитку й виховання кожної дитини, дає можливість кожному учню
реалізувати індивідуальні особливості, розвинути свою пошукову активність, у
створенні атмосфери психологічного комфорту, що збагачує емоційне життя
учнів, створює піднесений настрій, створює ситуації успіху для тих, хто
навчається.
Наші діти, при досить високому рівні теоретичних знань, недостатньо
підготовлені до успішного дорослого життя в демократичному суспільстві, де
цінується ініціативність, самостійність суджень в ухваленні рішень. Вони скупі
у спілкуванні, часто не можуть висловити правильно власну думку, схильні до
того, щоб відсидітися, бути не поміченими на уроці, не навчені особистісно
проявляти себе в школі, вони й за її порогом нерідко залишаються такими ж
пасивними, не впевненими в собі людьми. Найголовніша причина цього не
лише та, що наша школа залишається просвітницькою, зорієнтованою на
запам'ятовування різноманітних фактів, ідей, а не на розвиток в учнів
критичного погляду на явища, уміння співпрацювати. Головна причина також
3
та, що дитина під час перебування в школі втрачає радість навчання, пізнання
нового, спілкування з книгою, учителем, однолітками.
Велика роль у подоланні цих негативних явищ належить учителю, який має
замислитися не тільки над тим, як знайти якомога більше інформації і подати її
в цікавій, доступній формі, а й над тим, як привернути інтерес учня до
навчання, до предмета, як максимально наблизити навчальний процес до
життєвих реалій, дати можливість кожному вихованцю відчути радість
досягнення
успіху,
усвідомити
свої
здібності,
віру
у
власні
сили.
Працюючи вже не один рік у школі, я зрозуміла, що для реалізації
цих завдань допоможе
використання на практиці технології «Створення
ситуації успіху». Вона є досить ефективною і значимою серед інших сучасних
педагогічних технологій, які використовують для розвитку й виховання кожної
дитини.
Народження педагогічної технології «Створення ситуації успіху» було
зумовлено
самим
життям.
Ще
видатні
педагоги
минулого
століття
задумувалися як допомогти дитині осягнути радість від свого розуму, емоцій,
своєї неповторності? У своїй педагогічній діяльності А.С. Макаренко розробляв
ідею «завтрашньої радості», а
В. О. Сухомлинський розвинув цей прийом у створеній ним «Школі радості».
В.О.Сухомлинський писав: «Дати дітям радість праці, радість успіху в
навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності — це перша
заповідь виховання. Дитяча душа як чистий аркуш паперу ... Записи на ньому
роблять батьки, друзі, оточуючі. Та чи не найважливішими є записи, зроблені
педагогом на чистому аркуші дитячої душі. І головними його гаслами в цій
роботі повинні стати такі: «Допоможи! Не зашкодь!»[8].
Результати діяльності цих педагогів підводять нас до усвідомлення
можливостей упровадження у навчально-виховний процес такої педагогічної
технології, яка була б націлена саме на те, як викликати у дітей почуття
радощів, забезпечити успіх у навчанні.
4
На
правомірність
включення
ситуацій
успіху
в
процес
навчання
вказували І.Д. Бех, А.С. Бєлкін, Л.С. Виготський, В.О. Оніщук, О.Я. Савченко,
І.Ф. Харламов, Г.І. Щукіна та ін.
На думку А.С. Бєлкина: «Ситуація – це сполучення умов, які забезпечують
успіх, а сам успіх – результат подібної ситуації» [1].
Отже, моє завдання, як педагога, що впроваджує елементи технології
«Створення ситуації успіху» - створити такі умови, які допоможуть дитині
відчути радість від здолання труднощів, впевненість в собі, почуття власної
значимості, навчити учнів вірити навіть тоді, коли вони самі в себе не вірять. І
тоді успіх буде еквівалентним витраченим зусиллям.
Метою написання статті є спроба
поділитися власним баченням
значимості використання технології «Створення ситуації успіху» в навчальновиховному процесі на сучасному етапі розвитку освіти, поділитися з колегами
власними напрацюваннями.
Виклад основного матеріалу. Початкова ланка освіти - фундамент шкільного
навчання, адже саме тут закладається основа для формування особистості
майбутнього громадянина. Вона покликана забезпечити подальше становлення
і різнобічний розвиток особистості дитини, цілеспрямовано виявляти й
розвивати її здібності в різних видах діяльності, творити умови для
повноцінного засвоєння базового рівня освіти й уміння вчитись. Як створити
умови для того, щоб кожен учень набув міцних знань, як викликати в нього
задоволення своїми результатами, почувати себе впевненими, а відтак - бажання вчитись? Усім відомо, що діти від природи допитливі та йдуть до школи
з бажанням вчитися. Як зробити, щоб не згас цей вогник і діти навчалися з
радістю? Це найскладніша з усіх загадок, яку розгадували і розгадуватимуть
педагоги усіх часів. І складність її у великій кількості відгадок, яких знайдено
вже чимало. Пошук відповідей на ці актуальні для початкової школи питання я
знаходжу в процесі використання елементів технології «Створення ситуації
успіху».
5
Може виникнути запитання – а чи не є технологія «Створення ситуації
успіху» даниною сучасності? Загальновідомим є факт, що визначальною
ознакою життєвої філософії сучасного суспільства є прагнення успіху. А
це прагнення живе у кожній дитині. Тому процес навчання та виховання
відіграє велику роль у досягненні успіху. Результати досліджень показали,
що ця технологія підвищує ефективність засвоєння матеріалу, інтенсифікує
процес навчання, стимулює інтерес учнів як до знань, так і до процесу їх
отримання.
У своїй практичній діяльності щоразу для себе підкреслюю, що створена
на уроці ситуація успіху:
-змінює в позитивний бік стиль життя дитини;
-стає точкою відліку для змін у взаєминах з оточуючими;
-дає
поштовх
для
подальшого
руху
вгору
сходинками
розвитку
особистості;
-підвищує життєву стійкість, здатність до протидії;
-загартовує характер;
-відкриває приховані можливості особистості;
-стимулює інтерес до навчального процесу;
-надихає до творчої праці;
-розвиває пізнавальні здібності;
-допомагає особистості пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись;
-впливає на результативність.
Працюючи над даною проблемою, я поставила перед собою завдання допомогти особистості дитини зрости в успіху, дати відчути радість від
здолання труднощів, дати зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається,
скрізь необхідно докласти зусилля, і успіх буде рівноцінним витраченим
зусиллям. Моє завдання полягає в тому, щоб видалити зі змісту, засобів,
форм і методів навчання все, що заважає кожному школяреві пережити
почуття успіху, озброїти учнів засобами досягнення успіху в різних
шкільних ситуаціях.
6
Саме про це говорив В. О. Сухомлинський: «У наших школах не повинно
бути нещасливих учнів, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні.
Успіх у навчанні — єдине джерело внутрішніх сил учня, які породжують
енергію для долання труднощів, бажання вчитися» [8].
Справді, учні початкових класів добре навчаються лише за умови, коли їм
цікаво, коли вони переживають хоча б невеликий успіх. Навіть разове
переживання успіху може докорінно змінити психологічне самопочуття учня.
Адже успіх — спусковий механізм подальшого творчого руху особистості.
Тож, з перших днів навчання дитини в школі, намагаюся створити ситуацію
успіху, підбадьорити учня, що зазнав невдачі, похвалити навіть за незначний
крок уперед. Завжди пам’ятаю, що учень - це не посудина, яку потрібно
заповнити, учень — це смолоскип, який треба запалити. Намічаю шляхи реалізації проблеми, першочергові задачі, з'ясовую мету. Уважно придивляюся до
кожного учня, намагаюся знайти та розвивати його позитивні риси. Зрозуміло,
що від уміння вчителя своєчасно їх помітити, допомогти дитині відчути
впевненість у своїх силах, надати своєчасну підтримку, створити сприятливі
умови, атмосферу творчості залежить те, чи відчує дитина свою неповторність,
чи виросте справжній талант, тому використовую різні прийоми і вправи для
створення успіху. Своєрідним гаслом у роботі є слова талановитого педагога,
«психолога дитячих душ», земляка В.О.Сухомлинського: «Дати дітям радість
праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості,
власної гідності –це перша заповідь виховання»[8].
Розпочинаючи свій день, я і мої вихованці повторюємо слова: «Усміхайся
власному Я! Усміхайся кожному! Усміхайся дітям, людям! Усмішка - це
особлива мудрість!». І ми усміхаємося всім, хто нас зустрічає, й у відповідь
отримуємо багато усмішок. Усмішка - це духовний дар, вона дає мені й моїм
учням наснагу і примножує наші духовні здобутки. Це перший крок до
створення успіху.
Кожен ранок у школі розпочинається з «хвилин спілкування», де діти в
ігровій формі створюють позитивний настрій, ефективно спілкуються,
7
піклуються про інших, вчаться знаходити спільну мову і поважати один одного,
налаштовуються на успіх протягом дня, а все це створює ситуацію успіху
кожного члена колективу. Свою радість вони висловлюють різноманітними
формами привітання: усмішка, побажання, похвала самого себе, похвала друга,
висловлювання компліментів, «передача» тепла свого серця, повітряний
поцілунок, та ін. Під час «хвилин спілкування» діти висловлюють привітання з
днем народження, з днем ангела, з перемогою в конкурсах, змаганнях, малюють
малюнки друзям, які знаходяться поруч або які з різних причин відсутні в
школі.
Відомо, що основною формою організації навчально-виховного процесу в
школах усіх типів був і залишається урок. Я прагну побудувати такі уроки, які
створені для дітей і разом з ними. Вирішенням цієї проблеми є впровадження у
навчально-виховний процес активних методів навчання, серед яких провідну
роль відіграє дидактична гра. В.О. Сухомлинський писав: «У грі немає людей
серйозніших, ніж малі діти» [8]. Гра супроводжує людину протягом всього
життя. Навіть стаючи дорослими, опиняючись у певних життєвих ситуаціях, ми
приміряємо на себе ту чи іншу роль. А для малої дитини гра - це основний вид
діяльності, засіб пізнання навколишнього світу. «У дитячому віці гра - це
норма, і дитина повинна завжди гратися, навіть коли робить серйозну справу», зазначав А.С. Макаренко[3]. Психологи стверджують, що гра є одночасно
засобом самовдосконалення, самооновлення, до того ж, - стимулятором
доброго настрою. Відтак гра - інструмент створення ситуації успіху.
З першого класу я вчу дітей щодня підводити підсумок своєї роботи. Учні
обмінюються зошитами, коментують свої здобутки, радіють власним успіхам і
успіхам друзів. Влаштовую виставку учнівських робіт, туди потрапляють
зошити дітей, які бажають їх показати. Цим дитина створює власний успіх,
прагне до самовираження, до відчуття своєї значущості в навколишньому
середовищі, дає позитивний приклад для наслідування його іншими дітьми.
Для створення ситуації
успіху велике
значення має формування
комунікативної компетентності у школярів - це розвиток уміння сприймати
8
інформацію,
усунення
емоційного
напруження,
створення
сприятливої
атмосфери на уроках, гармонійний розвиток особистості. Хочу звернути увагу
на те, що без опанування вчителем емоційної культури, психологічної
компетентності не можна створити ситуації успіху ні дітям, ні самому вчителю.
Для створення сприятливого психологічного клімату на уроці я користуюся
таким методом комунікативної діяльності, як «розминка», що допомагає
фізично об'єднати учнів, заохотити їх спілкуватися один з одним, встановити
довірливі стосунки між дітьми, радіти за себе і за друзів. На початку уроку я
проводжу розминки «Спіймай мій настрій», «Сонячний зайчик», «Давайте
привітаємось», «Закінчи речення», «Піднеси настрій», «Інтерв'ю», «Збираємо
добрі слова». Протягом уроку проводжу розминки, які допомагають дітям
висловити свої переживання, власні думки, оцінити ситуації: «Уяви-покажирозкажи», «Придумай веселий кінець», «Крісло автора», «Уявимо собі», «Ми фантазери», «Добре-погано», «А що думаєте ви?» та ін.
На літературознавчому матеріалі виховуються найкращі духовні, людські
цінності. Діти вчаться відрізняти добро від зла, брати приклад для
наслідування, бачити красу в природі, у взаєминах між людьми, формувати
власну життєву позицію. Працюючи над творами, надаю можливість пережити
успіх, підводжу вихованців до того, що в житті відбувається постійне
чергування успіхів і невдач, що в майбутньому допоможе успішно долати
труднощі. Працюючи над вирішенням даних питань, неодноразово звертаюся
до творчих надбань В.О. Сухомлинського. Під час читання та обговорення оповідань В.О. Сухомлинського діти висловлюють свої переживання, дають
характеристики, оцінюють вчинки, вчаться добра. Дуже ефективною для
створення ситуації успіху є казкотерапія. Саме казка є тим інструментом, що
дозволяє учневі досягти значних результатів у діяльності, які супроводжуються
позитивними емоційними, психологічними переживаннями. Переживаючи
ситуацію, учень набуває почуття власної гідності, вона приводить його до
усвідомлення власної компетентності.
9
Сучасний дидакт О.Я.Савченко стверджує, що «вихідним для вчителя має
бути прагнення домогтися, щоб учні неодноразово пережили почуття справжнього успіху», наголошуючи, що «як сонце потрібне всьому живому, так і
розвиткові мотивації учіння потрібні стимулююче середовище і цілеспрямований вплив через систему педагогічних прийомів»[6].
У процесі пошуків шляхів створення ситуації успіху переконалася, що
використання інших інноваційних технологій на уроках набагато збільшує
пізнавальну
активність
та
самостійність
учнів, мотивує
потребу
самовдосконалення. Елементи інноваційних технологій використовую майже
на
кожному
уроці, бо
перспективна. Моїм
вважаю, що
учням
це
подобається
справа
працювати
потрібна, цікава
в
експертних
і
та
перехресних групах, у парах, проявляючи себе в таких видах діяльності, як
інтелектуальна
розминка,
інформаційний
пропуск,
інтерв’ювання,
«Редакційний кошик», «Коло ідей», «Мікрофон», «Дерево рішень», «Займи
позицію»та ін. З цікавістю школярі працюють над створенням різних типів
проектів. Широко використовую в своїй практиці ІКТ.
Щоб
зацікавити
використовую
дітей
нестандартні
володіти
форми
звіти, уроки-аукціони, уроки-програми
різними
розумовими
проведення уроків. Це
операціями,
уроки-творчі
передач, уроки-практикуми, уроки-
ярмарки, уроки-подорожі, уроки-проекти, уроки-дослідження та ін.
Проводячи уроки, виховні години, прагну донести до дітей силу і велич
Всесвіту, любові, доброти, благородства, сердечності, щирості, краси, життя.
Для кращого усвідомлення цих понять я проводжу виховні години « Вчимося
бути добрими людьми», «Уроки життя», «Для чого я прийшов у світ», «Дивись,
не забудь - людиною будь» та ін. Проведення виховних заходів чи не найкраще
допомагають у відчутті кожної особистості її значущості, створенні її особистого успіху.
Але враховуючи психологію молодших школярів, знаю, що не лише словом
потрібно їм допомагати, а й дією. З цією метою у практику власної педагогічної
діяльності впроваджую такі вправи-психологічні етюди:
10
1. Вправа «Врятуй пташечку»
- Уявіть, що у вас в руках маленька беззахисна пташечка. Витягніть руки
долонями догори. А тепер зігрійте її своїм рівним, спокійним подихом,
повільно, по одному пальчику складіть долоні, прикладіть їх до своїх грудей,
віддайте пташечці доброту свого серця. Розкрийте долоні, і ви побачите, що
пташка радісно злетіла, посміхніться їй і не сумуйте, вона ще прилетить до вас.
2. Вправа «Чарівні кульки»
Дітей просять заплющити очі й скласти з долоньок «човник». Вчитель вкладає
кожному в «човник» кульку і пропонує подихом повітря зігріти її, віддати
частинку тепла, ніжності й ласки.
3. Вправа «Промінчики добра»
- Добрий день, діти. Погляньте мені у вічі, подивіться один на одного й
усміхніться. Із цих промінчиків добра, що заіскрилися на ваших обличчях, ми і
розпочнемо наш урок.
4. Вправа «Привітання»
Тут зібралися друзі: один, два, три,
Ти і я, і ви, і ми: один, два, три.
Посміхнись комусь ліворуч,
Посміхнись комусь праворуч.
Ми - одна сім’я.
5. Вправа «Я всміхаюсь»
- Щоб наша зустріч була щирою, доброю, подаруйте усмішки один одному.
Адже відомо: коли люди усміхаються, стає веселіше, світліше, тепліше на світі,
бо через усмішку вона дарує тепло своєї душі, доброту.
Я всміхаюсь сонечку:
Здрастуй, золоте.
Я всміхаюсь квіточці:
Хай вона цвіте.
Я всміхаюся дощику:
Лийся, мов з відра.
11
Друзям усміхаюся,
Зичу їм добра.
6. Вправа «Чарівна коробочка»
Обговорюю з дітьми, який у них настрій, що вони відчувають, чи не
образились на когось. Потім пропоную скласти в чарівну коробочку усі
негативні емоції (злобу, образу, сум тощо) і винести її з класу. А з іншої
чарівної коробочки взяти позитивні емоції, які захоче дитина.
7. Вправа «Чарівний клубочок»
Пропоную потримати у руках клубочок ниток і висловити власні бажання
щодо уроку (заняття).
8. Вправа «Нашіптування на вухо»
Багато молодших школярів хочуть
відповідати на запитання вчителя, не
дочекавшись дозволу. Вони вигукують відповідь або просять: «Запитайте
мене!», навіть не дослухавши запитання. Ця вправа допомагає запобігти цьому.
Адже діти люблять секрети, і це спонукає їх тримати відповідь у таємниці від
інших, зберігаючи інтригу.
9. Вправа «Завдання в темряві»
Пропоную учням заплющити очі, опустити голови на парти і слухати уважно. А
далі можна повторити, наприклад, склад чисел у 1 класі: 10 складається з 6 і …
(учні показують 4 пальці). Поки учні демонструють відповіді, проходжу між
рядами, торкаюся до їхніх пальчиків і кожному промовляю або «згідна», або
«подумай ще», або «будь уважніший», або «молодець» і ін..
10. Вправа «Співчуття»
Важливо вміти проявляти співчуття до дітей, які, можливо, запізнилися на урок
або не прийшли у школу не з власних причин. Тому, перш ніж починати на
уроці з’ясовувати причини запізнення на урок чи пропуску занять у школі (про
що можна дізнатися від учня на перерві), важливо сказати:
- Без тебе було дуже важко розв’язати задачу, ми тебе дуже чекали.
- Як добре, що ти прийшов!
- Тільки ти можеш допомогти нам вирішити цю проблему.
12
Якщо ж дитини немає у школі декілька днів або ж дитина захворіла,
пропоную своїм учням написати листи однокласнику, побажати швидкого
одужання, розповісти про події, які відбулися у класі за час відсутності
товариша.
Діти не можуть існувати, не відчуваючи уваги до себе, на підсвідомому
рівні, це для них – найважливіший фактор життя. Їм потрібна підтримка,
захист, надійність, віра, любов. І тому вони постійно, на тому ж підсвідомому
рівні, привертають до себе увагу як позитивними, так і негативними вчинками.
Тому, наголошуючи час від часу на гарних якостях дитини, ми стимулюємо їх
закріплення. Треба звертати увагу й на такий цікавий елемент властивості
мозку, як «остання вербальна конструкція». Тому слова, що сказані останніми,
відразу набувають образного втілення, яке (на підсвідомому рівні) стає для
мозку спонуканням до дії. У розмові з дітьми ми завжди повинні після
завершення спілкування акцентувати увагу на тому, що бажаємо бачити, а не на
тому, від чого ми їх застерігаємо.
Наприклад, «...працюємо спокійно, врівноважено, щоб встигнути..», а не
«..не поспішайте, не галасуйте, не сперечайтеся, бо не встигнете...»; або «...тобі
сьогодні не вистачає впевненості...», а не «...ти відповів , як нездара...». Щоб
створити мотивацію на успішну діяльність, треба робити наголос на цьому:
«...ви легко зрозумієте...», «...сконцентруємо увагу, щоб краще засвоїти...»,
«...ваші можливості необмежені...», «...усі проблеми ми успішно подолаємо...»,
«...ваша праця завжди плідна...».
Для створення ситуації успіху важлива емоційна культура вчителя, його
психологічна компетентність, вербальна «інструментовка». Усний коментар
педагога здатний пом’якшити гіркоту, підбадьорити, дати надію, викликати
почуття співпереживання. Адже доброзичлива оцінка старшого завжди народжує в маленькому серці бажання бути кращим, бути самим собою. Щоб
дитина повірила у свої можливості, які є запорукою успіху, я використовую
такі висловлювання:
13
1. Ти зараз на правильному шляху.
2. Пречудово!
3. У тебе це вийшло.
4. Правильно!
5. Це добре!
6. Супер!
7. Я пишаюся тим, як ти працював.
8. Ти робиш це дуже добре.
9. Це набагато краще.
10. Гарна робота!
11. Я щаслива бачити цю роботу.
12. Ти робиш гарну роботу.
13. Ти близький до істини!
14. Мої вітання!
15. Це те, що треба!
16. Я знала, що ти можеш це зробити.
17. Зараз ти це зрозумів.
18. Нарешті!
19: Ти швидко вчишся.
20. Працюючи так само, ти досягнеш багато чого.
21. Я не зрозуміла б зробити краще.
22. Це правильний шлях.
23. З кожним днем у тебе виходить краще.
24. Це спосіб!
25. Ти нічого не прогаяв!
26. Так тримати!
27. Надзвичайно!
28. Прекрасно!
29. Це найкраще!
30. Остаточно!
14
31. Сенсаційно!
32. Тепер нічого тебе не зупинить.
33. Відмінно!
34. Це була першокласна робота.
35. Чудово
36. Ще краще!
37. Твій мозок працював на славу.
38. Ти досягнеш успіху.
39. Це видатний винахід.
40. Фантастика!
41. Здорово!
42. Це чудова робота.
43. Ти робиш це красиво!
44. Як ти багато зробив!
45. Розумник!
46. Ти дійсно це покращив.
47. Прегарно!
48. Вітаю!
49. Ти правий!
50. Тримати так!
51. Ти зробив це вчасно.
52. Мені подобається хід твоїх думок.
53. Я пишаюся тобою.
54. Дуже приємно вчити таких розумних дітей.
55. Велика тобі подяка.
56. Я ніколи не бачила нічого кращого.
57. Твоя робота принесла мені багато радості.
58. Молодчина!
59. Повний порядок.
60. Серйозний прорив!
15
61. Ось цього я ще не бачила.
62. Ти неперевершений сьогодні.
63. Це вже успіх!
64. Це твоя перемога.
65. Тепер ти відчуваєш свої можливості.
66. Ти справжній майстер.
67. Щиросердно рада за тебе.
68. Не можу виразити своє захоплення.
69. Грандіозно!
70. Я вірю в тебе, у тебе завжди виходитиме не гірше.
Важливу роль у створенні ситуації успіху в навчально-виховному процесі
в початкових класах відіграють батьки. Адже саме вони найбільше вірять у
найкращі якості своєї дитини. Та й ніхто інший не в змозі зробити те, на що
здатна сім'я, яка розуміє всю міру своєї відповідальності за результат праці.
Тому впроваджуючи цю технологію, я велику увагу приділяю роботі з
батьками. Мене завжди турбує питання як зробити так, щоб ставлення батьків
позитивно впливало на дитину, а не пригнічувало її. З цих міркувань я
пропоную батькам лекції з цього питання, проводжу індивідуальні бесіди, даю
поради, розробляю пам’ятки. Впевнена, що успіх дитини залежить в певній мірі
від сім’ї, від тих умов, мікроклімату, що склався у сім’ї. Так, наприклад,
пропоную вам одну з пам’яток для батьків, яка, на мою думку, допоможе
батькам усвідомити, як правильно допомагати дитині досягати успіху у
навчанні.
Правило 1. Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні - все одно, що
включити в автомобілі „газ” і натиснути на гальма.
Правило 2. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і
зараз. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її –
вона вчиться, але стає зубрилкою і ненавидить учіння, школу, а може й ... вас.
Правило 3. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи у школі. Вона
відчуває вашу любов і це допомагає їй бути впевненою в собі.
16
Правило 4. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5. Щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один – той,
якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.
Правило 6. Порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації тих шкільних
труднощів, котрі найзначущіші для неї самої.
Правило 7. Хваліть виконавця, критикуйте – виконання. У ваших силах
допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.
Правило 8. Оцінка повинна порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її
власними вчорашніми.
Правило 9. Не скупіться на похвалу; будуючи стосунки з власною дитиною, не
орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки.
Правило 10. Виділіть у морі помилок острівок успіху, на якому зможе
укорінюватися дитяча віра в себе і в успіх своїх навчальних зусиль.
Правило 11. Ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні цілі. Не
спокушайте дитину цілями, яких неможливо досягти.
Педагогічна технологія «Створення ситуації успіху» включає створення
різноманітних видів радості. В своїй роботі використовую наступні прийоми
цієї педагогічної технології:
«Емоційне заохочення» - полягає в тому, щоб вселити в дитину віру в себе,
похвалити за будь-що, навіть незначне: усмішкою, поглядом дати зрозуміти
учню, що серце, душа вчителя розкриті для нього.
«Сходинки до успіху» - крок за кроком підніматися разом з учнем сходинками
знань.
«Емоційне блокування» - це обмеження розгортання образи, розчарування,
утрати віри у власні сили. Треба допомогти учневі пересилити свою невдачу,
знайти її причину, переорієнтувати його з песимістичної оцінки подій на
оптимістичну.
«Стабілізація» - створення умов для того, щоб загальна позитивна реакція
класу на діяльність учня не стала одноразовою, а, по можливості, часто
повторювалась.
17
«Даю шанс» - спеціально підготовлена педагогом ситуація, за якої дитина
дістає можливість неочікувано для самої себе розкрити власні можливості,
здібності.
«Сповідь» - щире звернення до найкращих дитячих почуттів, розкриття перед
учнем стану своєї душі. Однак цей прийом може дати очікуваний ефект лише в
разі правильного прогнозування вчителем відповідної реакції учня.
«Стеж за нами» - використовується для дітей з інтелектуальною занехаяністю,
з лінощами думки. Сенс його полягає в тому, щоб дати можливість учню
відчути радість визнання в собі інтелектуальних сил.
«Емоційний сплеск» - це спроба дати емоційний заряд упевненості в тяжку
для учня хвилину, нагадавши йому про його великі інтелектуальні можливості.
«Обмін ролями»- дає учням можливість проявити себе, наприклад, у ролі
учителя, показує дітям, що вони здатні робити набагато більше, ніж від них
очікують.
«Створення ситуації змагань» - завдання педагога - виявлення гідного
«суперника» й утримання ситуації інтелектуально-творчого змагання під педагогічним контролем.
«Вибір адекватних стимулів» - стимул для роботи повинен бути привабливим
для учнів, а при втраті своєї актуальності змінюватись.
«Допомога друга» - це вчасна допомога як з боку викладача, так і з боку учнів,
що підтримує прагнення дитини стати на ноги, уселяє в неї впевненість у власні
сили, у спроможність здолати труднощі.
«Еврика» - прагнення вчителя активізувати учнів нехай на маленьке, але
власне відкриття відомих фактів, що спонукає їх мислити, відкривати для себе
нове, розкривати красу процесу пізнання.
«Навмисна помилка» - активізує увагу учнів. Його рекомендується
використову-вати при перевірці знань.
«Невтручання» - максимальне надання самостійності у вирішенні проблеми.
«Анонсування» - спершу треба обговорити з учнем, що йому потрібно буде
зробити, провести мовби репетицію майбутньої події.
18
«Невпевненим» - така попередня підготовка створить психологічну установку
на можливий успіх, дасть упевненість у своїх власних силах.
«Гидке каченя» - прийом для "зневірених" учнів. Важливо вчасно побачити
їхні позитивні якості, створити всі можливі умови для тих, кому так необхідно,
щоб хтось повірив у них, допоміг удосконалитися.
«Радість класу» - емоційний відгук навколишніх на успіх учня класу,
констатація будь-якого, навіть незначного позитивного результату діяльності,
навіювання у дитини віри в себе.
Створення ситуації успіху на уроці передусім передбачає створення такої
психологічної атмосфери, щоб учні без страху і побоювання йшли на урок.
Тому я намагаюся на уроці дотримуватися таких правил створення
психологічного комфорту:
1. Перша обов’язкова умова - атмосфера доброзичливості в класі впродовж
усього уроку. (Складові доброзичливості: усмішка, добрий погляд, увага одне
до одного, інтерес до кожного, привітність, м’які жести.)
2. Друга умова - «авансування» дітей перед тим, як вони розпочнуть
виконувати завдання. Авансувати успіх означає повідомити про позитивні
результати до того, як їх буде отримано. Ця операція збільшує міру впевненості
в собі дитини, підвищує її активність і свободу. (Прийом персональної
винятковості; підставою є будь-яке достоїнство школяра, що відповідає
пропонованому
виду
діяльності:
фізична
сила,
чіткість
мислення,
оригінальність сприйняття, гарна пам’ять, кмітливість тощо.)
3. Висока мотивація пропонованих дій: «В ім’я чого? Заради чого? Навіщо?»
Мотив - найсильніший механізм.
4. Нетривалий експресивний вплив - педагогічне навіювання, зібране в
яскравий фокус («До справи! Розпочинаймо!»).
6. Педагогічна підтримка в процесі виконання роботи (короткі репліки або
мімічні жести).
7. Оцінювання:оцінку не визначаю загалом, не подаю «згори», вона розставляє
акценти на деталях виконаної роботи.
19
Дуже важливо в процесі уроку зорієнтувати учнів на досягнення успіху. Як
це зробити? Пропоную кілька прийомів:
Прийом перший. На початку уроку формулюю його мету і визначаю обсяг
роботи, пропонуючи учням самим вирішити що їм під силу і яка «вартість»
кожного фрагмента роботи.
Прийом другий. Учням пропоную поставити самим собі оцінку за самостійну
роботу.
Прийом третій. Повідомляючи учням тему уроку, пропоную визначити над
чим ми працюватимемо на уроці.
Прийом четвертий. Даючи завдання додому, пропоную визначити, яку мету
переслідує його виконання.
Прийом п’ятий. Організація ділових ігор. Ставлю мету, результати гри
обговорюємо.
Висновки. Важливу роль у створенні ситуації успіху відіграє особистість
вчителя. Тільки той може створити умови для задоволення від навчання, хто
може викликати любов і повагу школярів до себе. А це можливо, коли він сам
любить, поважає та піклується про кожну дитину, в стосунках з учнями чесний
і відвертий. Педагогові потрібно мати гаряче серце й холодний розум, щоб не
допустити поспішних непродуманих рішень. Вчителю варто завжди бути
доброзичливим, веселим, створювати позитивну атмосферу, бажати дитині
лише добра, постійно пробуджувати в юному серці бажання стати сьогодні
кращим, ніж учора. Великою стимулюючою силою, що сприяє розвитку
особистості, спонукає до співпраці у навчальному та виховному процесах, є
віра педагога у її сили, її успішність.
Ситуація успіху – доволі тонкий педагогічний інструмент. Вона породжує
радість. І якщо дитина усміхнена протягом дня, це є свідченням того, що вона
відчуває свою значимість як особистість. А
якщо до радості учня додати
радість батьків, утвориться сімейна радість. А вона є підґрунтям для творчої
співпраці вчителя з учнем, з батьками. Ця радість, створена ситуацією успіху, є
20
запорукою успіху дитини, досягнення високих результатів, суспільного
визнання особистості, яке направлене на подальше життя дитини.
Пам’ятайте при цьому, що кожна дитина особлива, по-своєму неповторна й
обдарована. Звернення вчителя до її найкращих почуттів обов’язково матиме
успіх і знайде відгук у дитячих серцях.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Белкин А.С. Ситуация успеха. Как ее создать. Книга для учителя.- М.:
Просвещение, 1991.-176 с.
2. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / Н.П.Наволокова. Х.: група «Основа», 2011. -176 с.
3. Макаренко А.С. Книга для батьків. Пер. з рос.— К.: Рад. школа, 1980 - 327 с.
4. Настільна книга педагога. Посібник для тих, хто хоче бути вчителеммайстром / Упорядники: Андрєєва В. М., Григораш В. В.- Х.: Вид. група
«Основа»: «Тріада+», 2009.- 352 с.
5. Освітні технології. Навч.-метод. посіб. / О. М. Пєхота, А. 3. Кіктенко, О. М.
Любарська та ін.; За заг. ред. О. М. Пєхоти. - К.: А.С.К., 2001. - 256 с.
6. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. Підручник для студентів
педагогічних факультетів.-К.: Абрис, 1997.-416 с.
7. Сиротенко Г. Шляхи оновлення освіти: Науково-методичний аспект.
Інформаційно-методичний збірник. - Х.: Видав. гр. "Основа", 2003. – 96 с.
8. Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям/ В.А.Сухомлинський. – К.: Рад.
шк., 1988. - 272 с.
Автор
larisa.nesteryak
Документ
Категория
Образование
Просмотров
912
Размер файла
65 Кб
Теги
ситуація, Ситуація успіху
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа