close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Бібліотечна планета №4 2015

код для вставки
№4 (70)
2015
БІБЛІОТЕЧНА ПЛАНЕТА
Щоквартальний науково-виробничий журнал. Заснований у березні 1998 р.
Зміс т
Головний редактор:
Тамара Вилегжаніна
Редакційна колегія:
С. Ковальчук, канд. культурології, заст.
головного редактора; Ю. Ворона (секретар);
В. Загуменна, канд. пед. наук;
С. Зворський, канд. іст. наук; І. Ігнатецька;
Л. Нікіфоренко; Т. Новальська, д-р іст. наук;
В. Пашкова, д-р іст. наук; Л. Петрова, д-р
пед. наук; Н. Розколупа; І. Цуріна;
І. Шевченко, канд. пед. наук
Редактори: Світлана Макогон
Наталія Маслова-Зоріна
Колонка головного редактора
4
До 150-річчя Національної парламентської бібліотеки України
6
Вікторія Пасічна
Дизайн обкладинки:
Роман Чудновський
Випусковий редактор: Світлана Басенко
Журнал заснований
Національною парламентською
бібліотекою України
Зворський С. Факти з історії Національної парламентської бібліотеки
України (лютий 1917-го – 1991 р.)
Сторінка дослідника
9
Художник: Роман Чудновський
Верстка:
Вилегжаніна Т. Деякі аспекти національно-патріотичної діяльності
публічних бібліотек України
Любаренко Л. Нові інформаційні технології в публічних бібліотеках
України (за результатами загальнодержавного дослідження, проведеного НПБУ в 2014–2015 рр.)
Бібліотеки України
15
Цимбал В. Бібліотека Буковинського державного медичного університету як важлива складова системи підготовки майбутніх лікарів
Сторінка методиста
16
Кравченко С. Збирання та оцінювання даних статистики в галузі культури в країнах ЄС (за матеріалами міжнародного семінару)
З досвіду роботи
Реєстраційний № КВ 3254
19
Залевська Л. Портфоліо рекламно-іміджевої продукції бібліотеки
Посилання на видання обов’язкові.
Редакція залишає за собою право
літературного редагування
і скорочення статей
Редакція може опубліковувати матеріали,
не поділяючи точки зору автора
20
Коротун Н. Проста формула успіху бібліотеки: роздуми директора
22
Панюта Г. Полтавські зустрічі: популяризуємо українську книгу
Рукописи не рецензуються
і не повертаються
Адреса редакції:
01001, м. Київ-1,
вул. Михайла Грушевського, 1
Тел.: (044) 278-84-21
Факс: (044) 278-85-12
E-mail: planeta@nplu.org
© Національна парламентська
бібліотека України, 2015
Свідоцтво про внесення суб’єкта
видавничої справи до Державного реєстру
видавців, виготівників і книгорозповсюджувачів видавничої продукції
ДК № 4680 від 30.01.2014
Підписано до друку 14.12.2015
Формат 60х84/8. Папір офсет.
Друк офсетний. Обл.-вид. арк. 9,13
Ум. друк. арк. 4,9
Наклад 1 260 прим. Зам. 126
Віддруковано в
Національній парламентській
бібліотеці України
Точка зору
25
Красовицький О. До питання реформ у бібліотечній галузі [тези]
Конференції. Семінари. Читання
27
Ковальчук С. Традиційна Всеукраїнська школа методиста в НПБУ
28
Литовська Республіка – Україна: обмін досвідом у сфері культурної
політики [підготувала С. Ковальчук]
Бібліотечні проекти
29
Титаренко Я. Проекти IREX/Україна в 2015–2016 рр. : будуємо нові
мости
Події. Факти
30
«Книжковий виклик»; Уродженка України стала лауреатом
Нобелівської премії з літератури; Дві українські книги ввійшли до
каталогу найкращих дитячих видань світу [матеріали підготували
Ю. Ворона, С. Ковальчук]
Ювілеї та ювіляри
32
Довгань М. Скарбниця книжкової мудрості (Чернівецькій ОУНБ
ім. Михайла Івасюка – 75 років)
34
Яскрава особистість, талановитий керівник [до ювілею О. Гаращенко]
35
Талант, помножений на працю [до ювілею Т. Новальської ]
36
Коли живеш бібліотекою [до ювілею Н. Качмар]
Офіційні документи
37
Укази Президента України (витяги): Про відзначення державними
нагородами України з нагоди Дня незалежності України; Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств,
установ та організацій; Про відзначення державними нагородами
України працівників Національного університету «Києво-Могилянська
академія»; Про відзначення державними нагородами України з нагоди
Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва; постанова Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 р.
№ 946: Про внесення зміни до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів
України від 23 квітня 2014 р. № 117
До уваги читачів
38
39
Оголошення про набір студентів на спеціальність 029 «Інформаційна,
бібліотечна та архівна справа»
Покажчик публікацій у «Бібліотечній планеті» за 2015 р.
4’2015 (70)
3
З НОВИМ РОКОМ, ШАНОВНІ ЧИТАЧІ!
І все одно ми будем святкувати
На нашій рідній і святій землі.
Як пращури чи так, як батько й мати,
І танцювать, щоб ноги аж гули.
Вже стільки хвиль над нами прокотилось
Із революцій, воєн і незгод,
Однак ще в світі не родилась сила,
Що український знищила б народ.
Ми все здолаєм, світ новий збудуєм.
А Новий рік – це крок у майбуття.
Хай кров у серці радістю нуртує!
Здоров’я вам і жаги до життя!
І все одно ми будемо саджати
Сади зелені, сіяти зерно,
Дітей ростити, хати будувати
І пить духмяне молоде вино.
Олександр Афонін,
президент Української асоціації видавців
та книгорозповсюджувачів
КОЛОНКА ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА
Т. Вилегжаніна,
генеральний директор
Національної парламентської бібліотеки України,
заслужений працівник культури України
ДЕЯКІ АСПЕКТИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ПУБЛІЧНИХ БІБЛІОТЕК УКРАЇНИ
П
АТРІОТИЗМ як одна з найзначущих ціннісних
характеристик суспільства інтегрує соціальні,
історичні, духовні, культурні основи його
життєдіяльності й проявляється в емоційно-піднесеному ставленні особистості до Вітчизни. На зламі епох,
коли відбувається переоцінювання цінностей, змінюються світоглядні орієнтири, інтереси всіх соціальних
груп, патріотизм стає стрижнем, навколо якого об’єднуються кращі сили суспільства. Саме він наповнює
змістом життя і діяльність людей.
Виховання у молодих поколінь почуття любові до
Батьківщини, відданості справі зміцнення державності,
активної громадянської позиції нині визначені пріоритетами загальнодержавного рівня, про що свідчить
низка нормативно-правових актів, серед яких Указ
Президента України від 13 жовтня 2015 р. № 580/2015
«Про Стратегію національно-патріотичного виховання
дітей та молоді на 2015–2020 роки».
Враховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні
після Революції Гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, дедалі більшої актуальності набуває
національно-патріотична діяльність усіх соціальних
інститутів, у т. ч. бібліотек. Важливо, щоб кожна публічна бібліотека стала необхідним місцем для громадянина-патріота, який, беручи на себе відповідальність
за розбудову суверенної, незалежної, демократичної,
правової держави, забезпечує її національну безпеку,
сприяє єдності української політичної еліти та встановленню громадянського миру і злагоди в суспільстві.
Патріотизм поєднує в собі любов до України, її народу, гордість за минуле і сьогодення своєї країни, готовність до її захисту, а також утвердження в суспільній
свідомості об’єктивної оцінки ролі українського війська
в українській історії, спадкоємності розвитку Збройних
сил України (ЗСУ) у відстоюванні ідеалів свободи та
державності України, її громадян від княжої доби, козацького війська, військ УНР, січових стрільців, воїнів
УПА і бійців, які загинули під час Другої світової війни,
4
4’2015 (70)
до часів незалежності, Майдану, Героїв Небесної Сотні
та зони АТО.
Першочергове завдання
публічних книгозбірень – популяризувати літературу, що
сприяє прищепленню почуття патріотизму, причетності
до історичної долі України,
висвітлює події, котрі відбуваються на сході країни,
вшановує героїв-захисників.
Прикладами такої літератури є вже визнані читачами кращі видання про АТО.
У книзі «Аеропорт» (вийшла в 2015 р. у видавництві «Брайт Букс» українською мовою та у видавництві
«Брайт Стар Паблішинг» – російською) С. Лойка – військового кореспондента і фотокора Los Angeles Times
у Москві – скрупульозно описано п’ять останніх днів
240-денної оборони Донецького аеропорту, які автор
провів із його захисниками – «кіборгами».
Книга Є. Положія «Іловайськ» («Фоліо», 2015) складається з 16 новел, в основі кожної з яких – спогади бійця, учасника Іловайського котла. Думки щодо цієї книги
різні, але не можна не навести слова автора: «Наші бійці
мали мужність пережити Іловайський котел, то невже у
нас не вистачить мужності хоча б прочитати про їх героїзм і гуманізм? Правда, яку дізнається суспільство,
стане найкращим пам’ятником усім нашим загиблим
хлопцям» (з інтерв’ю від 27.08.2015 ; http://espreso.tv/
article/2015/08/27/avtor_knygy_quotilovayskquot_
yevgen_polozhiy_podyvymosya__chy_gotove_nashe_
suspilstvo_do_takoyi_knygy_pro_viynu).
Українських захисників увічнив і майстер гостросюжетних романів В. Шкляр, який свій твір «Чорне сонце»
(«Клуб сімейного дозвілля», 2015) присвятив бійцям
добровольчого батальйону «Азов» (у його емблемі є
КОЛОНКА ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА
символ «Чорне сонце»), з якими довгий час пробув на товку до виконання священного обов’язку – захисту
фронті. Від імені головного героя письменник розмір- незалежної України, військової служби в ЗСУ. З бековує, хто і навіщо затягує криваву драму, чому гинуть резня 2015 р. здійснюється Всеукраїнська акція «Бібнайкращі люди, чому місцеві мешканці вважають своїх ліотека українського воїна», ініційована Міністерством культури України для підтримки бойового духу та
визволителів ворогами і яким буде майбутнє України.
У книзі «Приватний щоденник. Майдан. Війна» (ЛА патріотичного виховання військовослужбовців. За цей
«Піраміда», 2015) М. Матіос, відома письменниця і на- час до акції долучилися понад 3 тис. учасників, серед
родний депутат України, відійшла від звичної для неї яких бібліотеки, видавництва, громадські організації,
художньої прози і в документальному стилі описала письменники, користувачі бібліотек, волонтери, неподії в країні з 31 листопада 2013-го до липня 2015 р. У байдужі жителі міст і сіл України, які поповнили цю бікнизі немає жодного вигаданого імені чи сюжету, а лише бліотеку майже 16 тис. пр. книг (http://www.nplu.org/
те, свідком або учасником чого була авторка, починаю- article.php?id=152).
Бібліотеки різнобічно висвітлюють актуальні події за
чи з участі в подіях на Майдані та закінчуючи поїздками
допомогою різноманітних форм бібліотечної роботи:
в зону АТО з виступами і гуманітарною допомогою.
Роман «Художник войны» («Фоліо», 2015), напи- циклів бесід, книжкових виставок, тематичних полиць,
саний російською мовою, – перша книга українського уроків мужності, оглядів періодичних видань, інфоржурналіста М. Бутченка, який родом з-під Луганська. У маційних повідомлень, годин спілкування, зустрічей із
автора є своє бачення причин, що спонукали простих ветеранами Другої світової війни, воїнами АТО, вожителів «республік» стати прихильниками «русского лонтерами, участі в різноманітних акціях. Традиційні
форми національно-патріотичного виховання збагамира», і він намагається донести його до читача.
Основою книги Л. Якимчук «Абрикоси Донбасу» чені інноваціями – благодійними акціями, пошуковою
(«Видавництво Старого Лева», 2015) став останній цикл діяльністю, культурологічно-пізнавальними віртуальвіршів поетеси – «Розпад», в якому вона розповідає ними подорожами до місць історичної слави України.
У багатьох публічних бібліотеках було проведено
про АТО, про сьогоднішню ситуацію в країні та на своїй
малій батьківщині – в Первомайську. Збірку тепло зу- акції «Підтримай свого солдата», на які запрошували
стріли читачі, колеги молодої авторки. Як зазначив ві- учасників АТО, їхніх батьків, побратимів. Відбулись
домий український письменник С. Жадан, «книга спов- уроки мужності та милосердя під девізом «Борімося –
нена тепла і гіркоти, книга колюча і ламана… Мова поборемо!», до проведення яких залучали учасників
бойових дій на сході країни, представників волонтервіршів проста і переконлива».
«100 днів полону, або позивний “911”» (Черкаси, ських організацій, ветеранів минулих воєн, активних
2015) – це спогади про перебування в полоні черкась- громадських діячів, учасників Революції Гідності, членів
кого правозахисника, волонтера, члена виконкому сімей Героїв Небесної Сотні та полеглих бійців АТО.
Працівники бібліотек активно відстоювали свою
міської ради В. Макєєва. Жорстоке поводження ополченців ЛНР, психологічні допити, приниження, тор- громадянську позицію, беручи участь у вуличних заходах, флешмобах, акціях підтримки «Ми разом»,
тури – все це детально викладено в сповіді автора.
В основу книги «Война на три буквы» («Фоліо», спрямованих на допомогу пораненим військовим; «З
2015) лягли опубліковані репортажі та інтерв’ю К. Сер- вірою в серці» – на підтримку захисників нашої країни,
гацкової й А. Чапая про події з 22 лютого 2014 р. і до їхніх дітей та родин, медичних працівників і волонпочатку 2015-го (щодо анексії Криму, трагедії в Одесі, терів, які працюють у зоні АТО; у мітингу-реквіємі на
антитерористичної операції на Донбасі) та розповідь вшанування Героїв Небесної Сотні; в зустрічах з вомосковського філолога В. Максакова про свою поїздку їнами – учасниками АТО «В родинному колі».
У багатьох бібліотеках було влаштовано пункти
в ДНР, котра закінчилася полоном, під час якого він зміг
дізнатися зсередини, що являє собою сепаратистський збору речей для фронту, причому користувачі бібліотек
рух і наскільки визначальною в ньому була участь гро- теж долучилися до цих акцій.
Під час мобілізації до лав
мадян Росії.
ЗСУ бібліотеки організовуАвтором книги «Соняхи.
вали тематичні виставки «Все
Духовність на час війни» («Випро нову хвилю мобілізації»,
давництво Старого Лева»,
на яких представили доку2015) є військовий капелан
менти, нормативно-правові,
А. Зелінський, який постійно
газетно-журнальні матеріали,
здійснює богослужіння в зоні
книжкові видання, посиланАТО, стоїть пліч-о-пліч із тими,
ня на інтернет-ресурси. Рапро кого пише, підтримує їх і
зом з волонтерами, у співпроводжає в останню путь.
праці з громадськими об’єд«Ця книга про друзів і для
наннями патріотичного спрядрузів, а тому написана з люмування проводили спільні
бов’ю та глибокою й щирою
заходи, зокрема патріотичні
вдячністю. Саме їхні світлі побесіди, години мужності: «Вогляди заглядають з її сторінок
лонтери – рятівники і помічдо сумління та серця українники воїнів у зоні АТО», «Воського читача», – зазначив
Працівники НПБУ з камуфляжними сітками
лонтер – це стан душі», «Воавтор, адже з деякими її геі подарунками для воїнів
лонтери: пліч-о-пліч із захисроями він познайомився ще
никами України».
10 років тому, коли вони були
Однією з таких благородних справ став проект «Маскурсантами Академії сухопутних військ у Львові (http://
кувальна сітка для Армії руками волонтерів». В його
bukvoid.com.ua/news/books /2015/10/12/162358.html).
Силою слова, втіленою у книзі, бібліотеки покликані рамках читачі та бібліотекарі плетуть і передають воїнам
забезпечити морально-політичну і практичну підго- у зону АТО камуфляжні сітки. Національна парламент4’2015 (70)
5
КОЛОНКА ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА
ська бібліотека України (НПБУ) долучилася до проекту в
серпні ц. р. До Дня захисника України бригада морських
піхотинців, яка перебуває на сході країни, отримала від
бібліотеки чотири маскувальні сітки, солодощі та інші
продукти харчування, ліки, засоби особистої гігієни,
дитячі листи, малюнки та обереги.
Співпраця ОУНБ, бібліотек і військових частин у
більшості областей України стає дедалі тіснішою та різноманітнішою. Зокрема, працівники Тернопільської
ОУНБ узяли участь в урочистостях з нагоди річниці
44-ї окремої артилерійської бригади та відкритті меморіальної стели з прізвищами 10 військових, які героїчно загинули в зоні проведення АТО. А в НПБУ в
рамках ініціативи «Митці України на лінії вогню» було
організовано благодійний концерт під час святкування
Всеукраїнського дня бібліотек, кошти від якого передали 92-й бригаді в м. Щастя.
В Україні поширюються численні громадські ініціативи, діють організації національно-патріотичного
спрямування. З-поміж них, наприклад, благодійна ініціатива «Героїка», братство козацького бойового
звичаю «Спас», військово-історичний клуб «Повстанець», Всеукраїнська громадська організація «Молодий Народний Рух», Всеукраїнський молодіжний
клуб «Джура», історичний клуб «Холодний Яр» та ін.
Про їх діяльність можна дізнатися, зокрема, на сайті
Міністерства молоді та спорту України (http://dsmsu.
gov.ua/index/ua/ material/19052), у засобах масової
інформації тощо.
Патріотичні клуби, що функціонують у бібліотечних
закладах, сприяють активізації читання літератури національно-патріотичної тематики, знайомлять користувачів з минулим країни, бойовими подвигами співвітчизників, організовують зустрічі з цікавими людьми.
Зокрема, члени клубів на чолі з працівниками бібліотек
відшукують відомості про учасників визвольної боротьби, проводять зустрічі з ними, їхніми родичами,
побратимами, створюють ізотеки, фонотеки, тематичні
добірки репродукцій, листівок, плакатів, фактографічні
банки мистецьких цікавинок. Пропагуючи краєзнавчу
тематику, бібліотеки обов’язково співвідносять соціокультурні заходи зі знаменними датами свого регіону
(міста, села).
У цій статті ми розкрили деякі аспекти національно-патріотичної діяльності бібліотек. У цьому сенсі не
можна не згадати і один із основоположних напрямів їх
діяльності – популяризацію української мови, яка є
найважливішим засобом патріотичного виховання,
була і є важливою сферою впливу на національну свідомість громадян, ідентифікаційним кодом нації. Українську мову визнали однією з наймелодійніших ще в
далекому 1934 р. на мовному конкурсі в Парижі.
Що може сучасний бібліотекар для того, аби наблизити читача до української книжки? Може багато, якщо
він сам є книголюбом, якщо він щоденно наполегливо
займається самоосвітою. Українська класична література – невичерпне джерело натхнення, але не менш
цікавим є сучасний літературний процес. За останні
10 років (2004–2015) у рамках реалізації Державної
програми розвитку і функціонування української мови
за державні кошти було закуплено 1 130 назв україномовних книг у кількості майже 3 557 тис. пр. на суму
понад 105,5 млн грн. Ці видання передано в усі регіони
України для поповнення фондів публічних бібліотек.
Сьогодні Україна переживає один з найсуворіших
періодів свого становлення та розвитку як незалежної
держави. Відбувається випробування народу на стійкість, мужність, порядність. Саме в такі періоди загартовуються сила і дух нації, викристалізовуються її цінності, торується нелегкий шлях до суверенності. На
жаль, людина не народжується з почуттям самоусвідомлення себе громадянином і патріотом власної держави. Вона повинна пройти складний шлях розвитку,
набути досвіду, стати носієм ціннісних пріоритетів. І в
цьому їй можуть допомогти соціальні інститути, в т. ч.
бібліотеки.
Запрошуємо бібліотеки України поділитися
на сторінках «Бібліотечної планети» новим досвідом
роботи та творчими напрацюваннями
в цьому напрямі.
ДО 150-РІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ
С. Зворський,
канд. іст. наук, завідувач сектору
Національної парламентської бібліотеки України
ФАКТИ З ІСТОРІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ
БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ (лютий 1917-го – 1991 р.)
Напередодні 150-річного ювілею НПБУ наш журнал продовжує публікацію циклу матеріалів
з історії бібліотеки. В добірці відомостей, що пропонуються увазі читачів, розповідається
про найцікавіші факти і події, які визначали діяльність книгозбірні в роки радянської влади.
• Період від 8-денної Лютневої революції 1917 р.,
коли було повалено царат, і до 12 червня 1920-го, коли
в Києві з вигнанням польських військ під командуванням маршала Ю. Пілсудського остаточно утвердилася радянська влада, був надзвичайно складним для
міста і киян. За цей час влада в Києві неодноразово
змінювалась, а в окремі періоди існувало і двовладдя, і
тривладдя. Київська міська публічна бібліотека в цей
непростий час продовжувала діяти, хоча в окремі дні
6
4’2015 (70)
вона опинялась у критичному становищі. Так, у січні
1918 р. будівля установи постраждала внаслідок обстрілу міста гарматами більшовиків. Один із снарядів,
пробивши стіну споруди бібліотеки, влучив у книгосховище і вибухнув у ньому.
Керівникові бібліотеки Л. Лічкову доводилося виявляти дива дипломатії і господарності, щоб забезпечити її більш-менш постійне функціонування в
умовах хаосу, безгрошів’я, паливної кризи, банди-
ДО 150-РІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ
тизму, руйнівних для книгозбірні наказів і розпоряджень різних влад, реквізицій та інших лих, яких
було вдосталь у той час.
• За доби української революції 1917–1921 рр. з бібліотекою пов’язана діяльність таких видатних її представників, як М. Шраг, заступник голови Української
Центральної Ради (УЦР) М. Грушевського, та діяч бібліотечної і освітянської справи С. Сірополко. Перший
з них, працюючи в бібліотеці на штатній посаді, разом з
повсякденними обов’язками в УЦР здійснював спроби
українізувати книгозбірню, забезпечуючи фонди книгами українських авторів та українською мовою.
Другий – деякий час мешкав у приміщенні для працівників книгозбірні і також намагався перетворити її в
дійсно український осередок культурного життя Києва,
зокрема, попри опір міської управи, створити в бібліотеці відділ українознавства.
• За радянської влади, в 1922 р., Київську міську
публічну бібліотеку було перетворено на Київську губернську бібліотеку, а з наступного року вона стала
називатися Київською центральною робітничою бібліотекою ім. РКП(б).
• У другій половині 1920-х рр. при книгозбірні
успішно діяло Київське бібліотечне об’єднання, очолюване Н. Фрідьєвою, знаним українським бібліотекознавцем. У рамках об’єднання підвищували свою кваліфікацію майже всі тогочасні бібліотечні працівники
Києва. З діяльності цього об’єднання почалося поступове перетворення книгозбірні на організаційний, методичний, координаційний, науковий центр – спершу в
межах Києва, згодом – Київської губернії (області), а з
кінця 1950-х рр. – всієї України.
• Суттєві якісні зміни в діяльності бібліотеки почали
відбуватися з приходом на посаду директора талановитого вченого-філософа, визнаного в СРСР фахівця в галузі бібліографії філософії, професора Я. Розанова. Він
очолював заклад протягом 1921–1929 рр. У цей час, крім
кількісного зростання всіх показників діяльності книгозбірні, відбувалося структурування її основних відділів і
секторів: комплектування, бібліографії, каталогізації та
ін. У зв’язку з масовим залученням усіх верств населення
до освіти і самоосвіти, насамперед політичної і фахової,
спостерігався небувалий раніше приплив читачів до
установи, яким доводилося навіть вистоювати довгу
чергу на вулиці, аби потрапити до приміщення.
• У 1934 р. у зв’язку з перенесенням столиці України
з Харкова до Києва та черговою адміністративно-територіальною реформою бібліотека набула статусу обласної установи. Її діяльність поширилася на загальнодоступні бібліотеки Київської області, яким стала надаватися цілеспрямована організаційна й методична допомога в розгортанні бібліотечного руху на території регіону.
• Під час т. зв. великого терору 1930-х рр. зазнала
репресій частина працівників бібліотеки. У сталінських
катівнях загинули колишній директор Я. Розанов, завідувач відділу М. Сліпушенко, на різні строки ув’язнення і до заслання було засуджено А. Кровицьку,
В. Баришникова, Р. Телятникову, М. Завального, Р. Сапожникову та ін.
• Після початку в 1941 р. війни бібліотеку, її фонди і
працівників не було евакуйовано в тил. Водночас свідомо знищили архів книгозбірні, поточну документацію і читацькі формуляри, аби позбавити німців доступу
до інформації, що могла становити оперативний інтерес. Деякі бібліотекарі пішли на фронт та в народне
ополчення, брали участь у героїчній 71-денній обороні
Києва, інші продовжували залишатися на робочих
місцях – обслуговували книгою поранених бійців у шпи-
талях, виконували запити військовиків на інформацію
оборонного характеру, охороняли споруду книгозбірні
від потрапляння запалювальних бомб і диверсантів.
• Коли нацисти захопили місто, вони взяли бібліотеку під особливий контроль. Її фонди було обстежено
та пограбовано спеціальними загонами, що представляли інтереси різних служб і відомств Німеччини.
Особливо їх цікавили видання зі спецфонду книгозбірні, який у німецьких документах проходив під назвою «Троцькістська бібліотека». Загалом загарбники
вивезли близько 52 тис. пр. найцінніших видань з фондів книгозбірні з багатьох галузей знань. Через деякий час бібліотеку було перетворено на своєрідний
збірно-сортувальний пункт, куди перед відправленням
до Німеччини з багатьох наукових бібліотек окупованої
України та півдня Росії звозилися сотні тисяч книг. У
приміщенні книгозбірні базувався один із головних
підрозділів оперативного штабу А. Розенберга для окупованих територій, покликаного займатися відбором,
експертизою і вивезенням на Захід культурних цінностей зі східних регіонів. Сам А. Розенберг, один із
провідних ідеологів нацизму та найбільших нацистських злочинців, згодом страчений за вироком Нюрнберзького трибуналу, відвідав бібліотеку 6 червня 1943 р.
під час секретної інспекційної поїздки до Києва.
• Під час вибухів будівель на Хрещатику та сусідніх
вулицях, влаштованих радянськими підпільниками починаючи з 24 вересня 1941 р. протягом п’яти днів поспіль, і величезної пожежі, яка охопила центральну
частину Києва, бібліотека не постраждала лише завдяки своєму своєрідному «острівному» розташуванню
на значній відстані від інших споруд. Проте, як показали подальші події, пожежа в книгозбірні виявилася
відтермінованою на 25 місяців.
• Поряд з окупантами в бібліотеці працювала група
мешканців Києва. Цивільну частину персоналу очолювала Т. Марковська, яка разом зі своїм чоловіком
Л. Масленковим, а також Г. Даниленко, О. Ляшенко та
іншими бібліотекарями водночас входила до групи підпільників. Ця група, постійно перебуваючи на межі провалу, оскільки діяла в одному приміщенні з гітлерівцями,
всіляко шкодила окупантам, свідомо створюючи плутанину в облікових документах, каталогах, картотеках, переховуючи найцінніші видання, збирала задокументовані докази злочинів загарбників. В останні дні окупації
Києва бібліотекарі-підпільники (11 осіб) врятувалися від
загибелі, тайкома замурувавшись у підвалі одного з будинків неподалік від бібліотеки. Там вони перебували
кілька днів, до приходу Червоної армії в місто.
• Відступаючи з Києва, нацисти в ніч із 5-го на 6 листопада 1943 р. спалили бібліотеку. У вогні повністю
загинули не лише видання з фонду книгозбірні, а й
книжки, звезені сюди гітлерівцями з інших бібліотечних закладів України та півдня Росії. Вогонь був настільки потужним, що від жару металеві перекриття
стелі покрутило, наче нитки. Від книгозбірні залишилися тільки обгорілі стіни. Про знищення Київської обласної бібліотеки ім. ВКП(б) згадувалось у першому ж
урядовому повідомленні щодо визволення столиці
України, опублікованому 8 листопада.
• У важкий повоєнний час бібліотеку довелося створювати з нуля – без фондів, приміщення, кадрів. Формально вона поновила свою діяльність на підставі постанови виконкому Київської обласної ради депутатів
трудящих уже з 5 жовтня 1944 р., тобто через 11 місяців
після цілковитого знищення. Кілька років обласна бібліотека перебувала в тісних, аварійних, неопалюваних приміщеннях. Обслуговувати читачів у таких
4’2015 (70)
7
ДО 150-РІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ
умовах можливості не було. Лише влітку, починаючи з
1947 р., в Маріїнському парку влаштували тимчасову
читальню, послугами якої, втім, користувалося небагато читачів. У травні 1949 р. запрацював абонемент.
Найголовнішим завданням на той момент було формування бібліотечного фонду. Воно відбувалося швидкими темпами завдяки отриманню обов’язкових примірників творів друку, надходжень від Держфонду
СРСР, а також від багатьох бібліотек Радянського
Союзу, які пересилали до Києва свої дублетні примірники видань. Методичний відділ головні зусилля спрямовував на відновлення бібліотечної мережі Київщини,
яка відчутно постраждала під час війни.
• Питання з приміщенням для бібліотеки в напівзруйнованому Києві вирішувалося важко. Спершу згорілу коробку споруди книгозбірні влада вирішила віддати Спілці архітекторів України для розміщення в подальшому її керівного апарату, згодом з’явився інший
претендент, з потужним будівельним ресурсом, – «Київметробуд». Бібліотеці ж прийнятних варіантів вирішення питання з приміщенням не пропонувалось. Лише завдяки відчайдушним наполяганням першого повоєнного директора бібліотеки Г. Юдицької, її наступника – полковника карного розшуку у відставці
М. Скринника та за сприяння заступника Голови Ради
Міністрів УРСР, поета М. Бажана 19 липня 1949 р. Рада
Міністрів УРСР прийняла рішення передати згорілу будівлю Комітетові у справах культурно-освітніх установ
для відновлення під обласну бібліотеку.
• Процес відбудови також відбувався з труднощами
і затримками, пов’язаними як із недостатнім фінансуванням, так і зволіканням проектувальників Київоблпроекту і будівельників тресту «Хрещатикбуд». Замість
запланованих двох років будівництво тривало вдвічі
довше. Великий обсяг робіт, зокрема з переміщення
фондів, виконали й бібліотекарі. Значних зусиль для
відновлення бібліотеки докладав її директор у 1949–
1956 рр. П. Шелуха.
Прискорилося відновлення книгозбірні лише напередодні відзначення 300-річчя Переяславської ради і
«возз’єднання» України з Росією, що супроводжувалося
потужною ідеологічною кампанією на союзному рівні.
Проект оновленої споруди розробили зодчі І. Дабагян,
Н. Нікітський та Л. Семенюк.
Урочисте відкриття бібліотеки відбулося 18 квітня
1954 р. Вона стала ще кращою, ніж до війни, за рахунок
поліпшення її інтер’єрів, установлення виготовлених на
спецзамовлення на меблевих підприємствах Києва і
Житомира зручних столів і крісел, іншого бібліотечного
обладнання (їх дизайнерські ескізи розробили відомі
архітектори Ф. Пащенко та В. Онащенко).
• 18 вересня 1956 р. Рада Міністрів УРСР прийняла
постанову № 1169 «Про структуру і штати Міністерства
культури УРСР», в якій був пункт про організацію в
м. Києві Державної республіканської бібліотеки УРСР
ім. КПРС (ДРБ УРСР ім. КПРС) на базі Київської обласної бібліотеки ім. КПРС та науково-методичного
кабінету бібліотекознавства. Відтак розпочався новий
етап у діяльності книгозбірні – як головного в Україні
бібліотечного координаційного, науково-методичного,
бібліографічного закладу, науково-дослідного центру в
галузі бібліотекознавства і бібліографії.
• Кінець 1950-х – 1960-і рр. характеризувалися досить частою зміною керівників ДРБ УРСР ім. КПРС. Її
директорами в цей час були І. Льовшин (1957–1963),
М. Птиця (1963–1964), Л. Вовченко (в. о., 1964–1965),
М. Мельников (1966–1970). У 1970 р. бібліотеку очолив
В. Бабич, який до того працював на посаді завідувача
8
4’2015 (70)
відділу іноземної літератури. У 1983 р. В. Бабич перейшов на викладацьку роботу, а директором із жовтня
того ж року став А. Корнієнко (перед тим 8 років очолював Державну бібліотеку УРСР для юнацтва).
• У 1966 р. бібліотека урочисто відзначила своє
100-річчя. З нагоди цієї дати і за заслуги в розвитку бібліотечної справи республіки та примноженні культурних надбань книгозбірню (першою в Україні) було
відзначено високою державною нагородою – орденом
Трудового Червоного Прапора.
• Найбільшою проблемою ДРБ УРСР ім. КПРС у
1960–1970-х рр. було розміщення її невпинно зростаючих фондів, які щороку в середньому збільшувалися на
200–500 тис. пр. документів, у т. ч. іноземними мовами.
Книгосховище, розраховане на 300 тис. пр., було перевантажене більш ніж удвічі. Відділ комплектування фізично не встигав опрацьовувати таку кількість надходжень. Прибудувати до споруди бібліотеки нове книгосховище було неможливо через особливості навколишнього ландшафту і транспортних комунікацій. Для розміщення фондів бібліотеці надали приміщення на перших поверхах і в підвалах житлових будинків у різних
куточках Києва – на Печерську, Березняках, у Голосієвому тощо. Зрозуміло, що це створювало незручності
для читачів, адже на одержання замовлених видань їм
доводилося чекати годинами і днями. Помітно зросли
затрати на транспортування літератури. З огляду на це
планувалося збудувати нове книгосховище на 6 млн пр.
видань та другу чергу бібліотеки на лівому березі Києва.
Типових проектів книгосховищ такої ємності в СРСР не
існувало, тому розроблення проекту доручили інституту
«Київпроект». Незважаючи на те, що це питання перебувало на контролі в ЦК КПУ і виділялися кошти на
проектування, через міжвідомчу неузгодженість справа
не просувалася далі бюрократичного листування. Зрештою проблему було вирішено досить несподівано: в
1970 р. під книгосховище вирішили пристосувати пам’ятку промислової архітектури поч. ХХ ст. – колишній
величезний зерновий елеватор Л. Бродського на Подолі, поряд з Поштовою площею. Попри свою парадоксальність, таке рішення виявилося досить вдалим:
загальна площа елеватора після порівняно незначної
перебудови давала змогу розмістити кілька мільйонів
документів та низку підрозділів книгозбірні; поряд невдовзі було збудовано станцію метро; відстань до головного корпусу бібліотеки (700–800 м) була зручною і
для читачів, і для працівників книгозбірні.
Проте перебудова елеватора і прибудова до неї
додаткової споруди з трьома читальними залами, гардеробом, іншими службовими приміщеннями розтягнулися на 10 років, що загалом було типовим явищем
при зведенні об’єктів соціально-культурної сфери в ті
роки, котрі дістали назву «застійних». Будівельні роботи часто переривались через припинення фінансування чи перекидання робітників на інші об’єкти. Нове
книгосховище та прибудовану до нього будівлю читальних залів було введено в експлуатацію у квітні
1981 р. Перед тим колектив бібліотеки власними силами за короткий час перевіз і розмістив на дев’яти
поверхах сховища близько 2 млн пр. документів.
• 1960–1980-і рр. були періодом інтенсивного розвитку ДРБ УРСР ім. КПРС: у цей час невпинно зростали
не лише обсяги її фондів, а й кількість структурних
підрозділів та штат, що відповідало завданням книгозбірні як головної бібліотеки України. Так, крім традиційних, з’явилися нові відділи – літератури іноземними
мовами, обмінного і резервного фондів, науково-дослідний, рідкісних видань і стародруків, планування і
ДО 150-РІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ
наукової організації праці, редакційно-видавничий,
Інформцентр з питань культури та мистецтва тощо.
• Короткий, т. зв. перебудовчий, період протягом
1986–1991 рр. для бібліотеки був досить насиченим важливими подіями, що сприяли демократизації її діяльності, припливу нових читачів. Безперечною є заслуга в
трансформації діяльності бібліотеки її тогочасного директора А. Корнієнка. Для загального користування було
відкрито документи, що раніше перебували у спецфонді.
Завдяки продуктивним контактам з осередками української діаспори отримано багато видань українською,
англійською мовами, що вийшли друком у Канаді та
США і раніше в СРСР перебували під суворою забороною. Регулярно відбувалися зустрічі колективу бібліотеки та її читачів з відомими представниками діаспори,
зокрема істориком О. Субтельним, політичним і громадським діячем, останнім президентом УНР в екзилі
М. Плав’юком, іншими діячами культури і науки. Влаш-
товувалися презентації нових видань за участі їх авторів,
виставки українських митців та ін. Велика увага приділялася новим експериментам у бібліотечній сфері (зокрема, щодо платних послуг, продажу населенню дублетних і не запитуваних читачами видань), просуванню
молоді на відповідальні посади. На хвилі демократичних
процесів у країні та бібліотеці на початку 1990 р. було
затверджено оновлений Статут бібліотеки.
• Після Всеукраїнського референдуму, який відбувся
1 грудня 1991 р. і на якому 90,32% з числа тих, хто брав
участь у голосуванні, підтвердили Декларацію про незалежність України, а також підписання 8 грудня того ж
року Біловезької угоди між Україною, Росією і Білоруссю,
що ознаменувала остаточне припинення існування
СССР, для бібліотеки настала доба діяльності в нових
політико-економічних та соціокультурних умовах.
Закінчення – в наступному номері
СТОРІНКА ДОСЛІДНИКА
Л. Любаренко,
завідувач відділу
Національної парламентської бібліотеки України
НОВІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ
В ПУБЛІЧНИХ БІБЛІОТЕКАХ УКРАЇНИ
З
(за результатами загальнодержавного дослідження,
проведеного НПБУ в 2014–2015 рр.)
АКОН України «Про бібліотеки і бібліотечну
справу» від 27.01.1995 р. № 32/95-ВР (зі змінами
станом на 12.12.2012) «гарантує право на вільний
доступ до інформації, знань, залучення до цінностей національної та світової культури, науки та освіти, що зберігаються в бібліотеках».
У період інформатизації, переходу до суспільства
знань відбувається певна трансформація діяльності
пуб-лічних бібліотек, коли, окрім традиційних, важливим складником їхнього потенціалу стають електронні ресурси.
В Україні існує значна нормативно-правова база у
сфері інформатизації: понад 40 законів України, укази
Президента, постанови Верховної Ради та Кабінету
Міністрів. Основними з них є закони «Про Національну
програму інформатизації» від 04.02.1998 № 74/98-ВР,
«Про Концепцію Національної програми інформатизації» від 04.02.1998 № 75/98-ВР, «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003
№ 851-ІV та «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» від
09.01.2007 № 537-V.
Вперше одержати більш-менш цілісну картину про
стан інформатизації регіональних бібліотек країни, визначити рівень та потенціал кожної з них, побачити
проблеми, що потребують вирішення як на рівні кожної
окремої бібліотеки, так і на рівні галузі, дало змогу дослідження «Електронні інформаційні ресурси бібліотек України», що проводилось у 2001 р. Національною парламентською бібліотекою України (НПБУ) на
базі 27 вітчизняних бібліотек.
Розвиток інформаційних технологій за роки, що
минули з того часу, суттєво вплинув на всі традиційні
функціональні підсистеми бібліотек: комплектування,
організацію фондів, оброблення документних потоків,
методичну та краєзнавчу діяльність тощо, і наразі практично неможливо уявити роботу жодної з них без використання нових інформаційних технологій (НІТ).
Сьогодні зростає кількість публічних бібліотек, що
готують електронні довідки, пропонують доступ до
повнотекстових баз даних, надають для користувачів
бездротовий доступ до Інтернету через Wi-Fi, створюють веб-портали тощо. Використання нових інформаційних технологій у бібліотечно-інформаційних процесах, створення електронних каталогів та бібліотек,
взаємодія бібліотек в інформаційному просторі, електронне доставляння документів, онлайнові ресурси –
це лише невеликий перелік питань, що відбивають
нову реальність, в якій функціонують сучасні публічні
бібліотеки України. Рівень інформатизації в кожній з
них різний і має свої особливості.
З метою вивчення сучасного стану впровадження
нових інформаційних технологій у діяльності публічних
бібліотек України та ступеня їх використання для інформаційного обслуговування користувачів відповідно до
наказу Міністерства культури України від 27.03.2012 р.
№ 260 «Про затвердження Плану заходів на 2012–2015
роки щодо зміцнення матеріально-технічної бази бібліотек, створення умов для збереження Державного бібліотечного фонду, запобігання скороченню чисельності
бібліотек, особливо у сільській місцевості» (пункт 1.1)
НПБУ в 2014–2015 рр. було проведено дослідження «Нові інформаційні технології в бібліотеках України».
Серед його завдань – аналізування, порівняно з результатами вищезгаданого дослідження 2001 р., нинішнього стану та динаміки в часі кількісних та якісних показників наявних комп’ютерного парку, програмно-технічних засобів автоматизації бібліотечних процесів в
4’2015 (70)
9
СТОРІНКА ДОСЛІДНИКА
ОУНБ, доступу до Інтернету; існування веб-сайтів у бібліотеках, БД та інформаційних ресурсів; кадрового
складу підрозділів автоматизації; послуг, що надаються
з використанням сучасних інформаційних технологій;
участі в грантових проектах з інформатизації; впровадження нових інформаційних технологій в областях. У
дослідженні взяли участь Одеська національна наукова
бібліотека ім. М. Горького (ОННБ), Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка (ХДНБ),
22 обласні універсальні наукові бібліотеки (ОУНБ),
Публічна бібліотека ім. Лесі Українки м. Києва 1.
Для вирішення поставлених завдань було проведено анкетування, застосовано статистичний метод збору
даних та здійснено їх аналіз.
Підрозділи автоматизації, їх кадри
Узагальнення даних розвідки з кадрових питань засвідчило, що підрозділи автоматизації2 існують у складі
всіх базових бібліотек.
Із започаткуванням процесів автоматизації бібліотек
з 1980-х рр. в ОУНБ України створювалися перші підрозділи автоматизації, структурне оформлення яких
тривало понад 20 років. Кількість працюючих у них коливалася від 3 до 11 осіб. У цих відділах більш ніж половину (56%) становлять посади технічного профілю. Це
в основному інженери (програмісти, електронники,
фахівці з комп’ютерних систем, з інформаційних технологій та ін.) і оператори (ЕОМ, ПК, комп’ютерного набору тощо). Решта співробітників займають бібліотечні
посади (бібліотекарі, бібліографи та редактори різних
категорій). За віком переважають працівники 31–40 років та молодь до 30 років (відповідно 42% і 27%).
Більш як 90% фахівців мають вищу освіту, близько
половини з них – технічну, інші працівники мають бібліотечну освіту та освіту суспільно-гуманітарного профілю
(філологічну, педагогічну, історичну, політологічну,
економічну тощо); близько 8% мають середню спеціальну, середню освіту або закінчили комп’ютерні курси.
Крім управлінських функцій, котрі виконують працівники підрозділів автоматизації, найпоширенішими є
технічні: технічне обслуговування комп’ютерного парку
бібліотеки; підтримання локальної мережі та Wi-Fi; розроблення та технічний супровід комп’ютерного програмного забезпечення (ПЗ); забезпечення адміністрування, технічної підтримки та поповнення електронних
ресурсів бібліотеки – веб-сайту, електронного каталогу
(ЕК) та баз даних (БД), регіональних інформаційних
порталів і т. ін.; оцифрування, сканування, ксерокопіювання й роздруковування документів тощо. Працівники
також навчають усіх охочих основ комп’ютерної грамотності та користування Інтернетом; проводять тренінги та консультації для користувачів і співробітників;
забезпечують доступ до інформаційних ресурсів, БД;
працюють з фото- і відеофайлами та ін.
Персональні комп’ютери
Вивчення комп’ютерного парку показало, що з 2001 р.
кількість персональних комп’ютерів (ПК) зросла більше
ніж у 4,5 разу і на 01.01.2014 р. становила 2 283 од. 3, з них
65% призначено для використання бібліотечними пра-
1
цівниками, 85% – об’єднано в локальну мережу. Кількість ПК у бібліотеках досить різна і коливалася від
34 од. в Одеській ОУНБ, до 245 од. – у Дніпропетровській
(див. рис. 1). Дослідження показало, що лише 3% від
загальної кількості ПК розраховані на користувачів з обмеженими можливостями (у Вінницькій, Кіровоградській, Рівненській, Херсонській, Хмельницькій ОУНБ та
ОННБ).
Рис. 1. Кількість ПК у бібліотеках у 2001-му і 2013 р.
Принтери, сканери та мультимедійне
обладнання
Порівнюючи дані за 2001-й та 2013 р., можна побачити збільшення кількості периферійного обладнання,
яке мають усі базові бібліотеки (див. рис. 2 та 3).
Рис. 2. Наявність принтерів
у бібліотеках
у 2001-му та 2013 р.
Рис. 3. Наявність ксероксів
та сканерів у бібліотеках
у 2001-му та 2013 р.
Наприклад, принтерів побільшало майже в 3 рази
(було 244 од., стало 721). З них переважають лазерні
У дослідженні не брали участі Луганська ОУНБ та Кримська республіканська універсальна наукова бібліотека (КРУНБ).
Оскільки варіантів назв підрозділів дуже багато і уніфікувати їх неможливо, умовно використовуватимемо термін «підрозділи автоматизації».
3
Без урахування Луганської ОУНБ та КРУНБ.
2
10
4’2015 (70)
СТОРІНКА ДОСЛІДНИКА
(68,7%), значно менше матричних (19,0%) та струменевих (12,2%). Кількість ксероксів з 2001 р. зросла
вдвічі. Щодо їхніх форматів, то ксерокси формату А3
мають 80% бібліотек, А4 – 60%. Сканерів побільшало
вп’ятеро. Сканери формату А4 є в 92% книгозбірень,
А3 – у 32%. Деякі заклади мають обладнання різних
форматів, а також застосовують багатофункціональні
пристрої (ксерокс/принтер/сканер).
Крім того, бібліотеки використовують проектори,
цифрові фотокамери та відеокамери, пристрої для читання електронних книг, CD- та DVD-програвачі, мультимедійні дошки та телевізори, охоронні технічні засоби – зчитувачі штрих-кодів, електронні ворота. Їх
кількість і наявність у базових бібліотеках видно з таблиці.
Таблиця
Наявність технічних засобів у бібліотеках
Технічні засоби
Загальна
к-cть
засобів
К-сть
бібліотек,
що їх мають
Цифрові відеокамери
27
15
Проектори
88
25
CD-, DVD-програвачі
46
22
Цифрові фотокамери
70
25
Зчитувачі штрих-кодів
63
12
5
516
135
3
2
4
15
19
2
1
Електронні ворота
Пристрої для запису на CD
Пристрої для читання е-книг
Мультимедійні дошки
Телевізори
На недостатню технічну оснащеність вказали 84%
бібліотек, у той же час поповнити та оновити технічний
парк мають намір усі бібліотеки.
До переліку потреб, крім ПК, бібліотеки внесли монітори, ноутбуки, планшети, ліцензоване програмне
забезпечення; сервери, мережеві сховища, пристрої
безперебійного живлення, сканери (книжкові, планшетні, цифрові, широкоформатні та ін.), принтери
(лазерні, струменеві, мережеві, для друку карток, у т.
ч. пластикових), ксерокси, багатофункціональні пристрої; техніку для оцифрування видань, у т. ч. рідкісних і цінних; відеокамери, в т. ч. цифрові; фотокамери (цифрові, дзеркальні); проектори, в т. ч. мультимедійні, LCD-монітори; мікрофони та звукові колонки; смарт- або інтерактивні (мультимедійні) дошки; плазмові телевізори; програвачі дисків, пристрої
для читання електронних книжок (у т. ч. рідери),
електронні ворота та апаратуру для штрих-кодування
тощо.
Програмне забезпечення
Вивчення показало, що в бібліотеках найчастіше
застосовуються 3 операційні системи: Windows ХР (24
бібліотеки), Windows 7 (22 бібліотеки), та Linux (13
бібліотек). Набагато менше закладів (від 1 до 6) використовують Windows 98, Windows 2000, Windows
2003 та Windows 2008. Windows 8; UNIX; MS DOS та
Novel. Часто бібліотеки мають від 2 до 6 операційних
систем.
Крім програмних продуктів загального призначення, бібліотеки користуються прикладними програмами. Всі книгозбірні мають спеціалізоване бібліотечне
ПЗ. Найпоширенішим є ІРБІС, котрий встановлено у
80% закладів. Бібліотеки також застосовують інше ПЗ:
Aleph (ЦМБ м. Києва), Liber (ОННБ), MARK-SQL
(Черкаська ОУНБ), Unilib (Донецька ОУНБ), УФДБібліотека (Запорізька ОУНБ).
Деякі книгозбірні використовують ПЗ власної розробки або адаптоване для своїх потреб існуюче, зокрема, для здійснення звітності бібліотечних закладів
регіону в режимі он-лайн; обліку користувачів бібліотеки, відвідування та документовидачі; обліку колекцій,
задоволення інформаційних потреб користувачів і
створення для них додаткових сервісів, збереження в
електронному вигляді документів бібліотеки (Рівненська, Дніпропетровська, Івано-Франківська, Харківська, Херсонська ОУНБ).
Сучасна бібліотека, що має доступ до Інтернету,
володіє значно більшими можливостями для задоволення запитів користувачів. За даними дослідження 2001 р., не мали виходу в Інтернет 4 ОУНБ:
Житомирська, Івано-Франківська, Чернігівська, Полтавська. У 2013 р. доступ до Мережі надавали вже
всі базові бібліотеки. За типами підключення до Інтернету в бібліотеках переважає оптоволоконний
доступ, 20 – мають Wi-Fi. З більш як 2,2 тис. ПК до
Інтернету підключено 76% (у 2001 р. – 38,8%); з
більш як 1 700 комп’ютерів, підключених до Інтернету, 43% призначено для користувачів (у 2001 р. –
36,9%).
Бази даних
Серед електронних ресурсів, що створюються безпосередньо бібліотеками, є БД. За даними дослідження, електронні БД мають усі 25 базових бібліотек.
Серед БД переважають бібліографічні (159) і повнотекстові (135). Значно менше фактографічних (31), аналітичних (25) та інших (30) БД. Доступ до цих ресурсів
надається як у локальній мережі, так і через Інтернет.
Бібліографічні БД різноманітної тематики створюють усі бібліотеки, повнотекстові – 20 закладів.
Найчастіше це універсальні та краєзнавчі БД, рідше – з
літературознавства, культури, мистецтва, іноземних
мов (у т. ч. філології, методики викладання – книг,
статей, відео), бібліотечної справи та ін.
Серед створених бібліотеками БД особливе місце
належить електронним каталогам (ЕК). У 1990-х рр.
вони з’явились у 12 закладах, у 2000–2006 рр. – ще в
11 книгозбірнях. Найпізніше ЕК почав функціонувати
у Львівській ОУНБ (2010).
Нині всі 25 бібліотек, що брали участь у дослідженні, ведуть ЕК. Їх створення розпочалося з введення
в комп’ютери бібліографічних записів на нові надходження. Актуальним є відображення в ЕК ретрофонду
бібліотеки. Для переведення карткового каталогу в
електронну форму використовуються: ретроконверсія
(10 бібліотек), ретрокаталогізування – (9), одночасно
ретроконверсія і ретрокаталогізування – (4). Дніпропетровська ОУНБ вказала, що її фонди повністю відображено в електронному вигляді завдяки ЕК та
імідж-каталогу. Житомирська і Львівська ОУНБ не відповіли на це запитання, можливо, цю роботу вони ще
не розпочали, адже ЕК у них з’явилися найпізніше
(2006, 2010 відповідно).
У більшості бібліотек (18) доступ до ЕК надається
через локальну мережу та Інтернет; у чотирьох – тільки
через локальну мережу (Івано-Франківська, Львівська,
Черкаська, Чернігівська ОУНБ), у трьох – тільки через
Інтернет (Чернівецька ОУНБ, ОННБ, ХДНБ). Запорізька
4’2015 (70)
11
СТОРІНКА ДОСЛІДНИКА
ОУНБ організовує доступ до своїх веб-сайтів та ЕК
через мобільний зв’язок.
Крім власних, бібліотеки надають доступ до БД
інших організацій. Серед передплачених чи запозичених БД було вказано 52 назви, з яких 77% є повнотекстовими. Найпопулярнішими в бібліотеках є БД
eLibraryUSA, EBSCO та ЛІГА:ЗАКОН. Інші БД наявні в 3-х
бібліотеках. 72% БД є передплаченими. Часто передплатником зазначалося Посольство США в Україні
(наприклад, БД EBSCO, eLibraryUSA, BioOne).
У БД висвітлюється інформація: технічна (патентно-технічна), гуманітарна, суспільна, природнича (екологія та охорона навколишнього середовища), сільськогосподарська, біологічна, медична, психологічна,
історична, з питань спорту, літератури, філології, економіки (менеджмент, бізнес), статистики, філософії,
права, державного управління, релігії та ін.
Більшість (63%) БД доступні в локальній мережі,
31% – в Інтернеті. Доступ он-лайн через введення пароля надають Вінницька (до Virtual Library) та Миколаївська (до eLibraryUSA і eLibraryRU) ОУНБ. Також у
Миколаївській ОУНБ надають доступ он-лайн за ІРадресою. Крім того, існує ще тестовий (BiblioRossica,
BioOne, еlibraryUSA, Polpred.com) і безкоштовний
доступ.
Електронні бібліотеки та колекції
Особливо важливою та актуальною є проблема
оцифрування документів, створення електронних бібліотек (колекцій) та представлення їх користувачам
(у локальному або онлайновому режимах). Згідно з
отриманими даними, ЕК та ЕБ створює більшість
ОУНБ. За тематикою найширше представлено краєзнавство (в т. ч. з фонду рідкісних і цінних видань; історична та культурна спадщина краю; твори місцевих
авторів; періодика регіону тощо), видання бібліотеки
(покажчики, збірники матеріалів, хронологічні довідники та ін.).
Для поповнення ЕБ або колекцій бібліотеки використовують:
– самостійне оцифрування документів з власних
фондів (85% закладів) та із залученням спеціалізованих фірм (1 книгозбірня);
– електронні копії, надані авторами за договором
на право використання об’єкта авторських прав (60%);
– запозичення електронних документів, створених
іншими особами або організаціями, за згодою сторін
(40%).
Веб-сайти бібліотек. Використання соціальних
мереж. Застосування НІТ
Кількість веб-сайтів публічних бібліотек країни зростає з кожним роком. У 2001 р. лише 13 із 27 бібліотек
мали веб-сайти, частина з яких була скоріше рекламного характеру. Сьогодні кожна базова бібліотека має
власний веб-сайт, котрий є інформаційним ресурсом зі
складною структурою.
Велику роботу бібліотеки провели і щодо створення
регіональних порталів. Серед них можна назвати Регіональний інформаційний портал «Прибужжя» (2003)
Миколаївської ОУНБ; «Рівненщина» (2003), «Історична Волинь» (2007) Рівненської ОУНБ; «Artкавун»
(2006) Херсонської ОУНБ та ін.
Новим у роботі бібліотек є використання соціальних мереж. Найпопулярніші з них – Facebook
(100% бібліотек) та ВКонтакте (64%). Близько
12
4’2015 (70)
28–32% бібліотек мають акаунт у Twitter та Одноклассниках. Найменше книгозбірні представлені в
YouТube (3), LinkedIn (3), блоги (3), Google+ (2),
FriendFeed (1).
Соціальні мережі використовуються для:
– популяризації бібліотеки та формування її позитивного іміджу; рекламування бібліотечних ресурсів,
послуг і сервісів, нових надходжень, віртуальних виставок тощо; анонсування заходів;
– залучення ширшої аудиторії користувачів, спілкування з ними; просування книги і читання в суспільстві; звітування перед громадськістю про свою роботу;
– сприяння розширенню професійних контактів;
спілкування у фахових групах; оперативного обміну
досвідом із колегами; вивчення досвіду роботи інших
бібліотек, поширення інформації серед бібліотекарів;
проведення онлайн-опитувань (і серед користувачів, і
серед бібліотекарів); функціонування віртуальної довідкової служби;
– участі в інтернет-проектах з метою стимулювання
соціокультурного партнерства.
Окремо можна виділити роботу з блогами, за допомогою яких користувач може знайти багато цікавої
інформації, наприклад, літературні рецензії, складені
бібліотекарями на книги різноманітної тематики, буктрейлери та ін.; колеги-бібліотекарі мають змогу ознайомитися з кращим досвідом публічних бібліотек
регіону, знайти поради, методичні рекомендації,
інструкції, обговорити актуальні професійні питання тощо.
Узагальнення даних показало, що нові інформаційні технології застосовуються практично в усіх бібліотечних процесах. Деякі процеси – бухгалтерський облік, каталогізування, в т. ч. бібліографічний опис документів і створення ЕК, БД, – здійснюють за допомогою НІТ 100% бібліотек. 21 заклад використовує НІТ
у комплектуванні фондів, обліку документів в електронному вигляді, інвентаризації фондів, списанні літератури (акти), штрих-кодуванні та чипуванні нових
надходжень.
В обслуговуванні найчастіше застосовують НІТ під
час запису користувачів (22 книгозбірні) та листування
з ними (17). Використовують у своїй роботі електронну
книговидачу 9 бібліотек, замовлення літератури – 7,
її бронювання – 6, повідомлення про заборгованість –
5 книгозбірень.
Довідково-інформаційне обслуговування автоматизовано у 20 бібліотечних закладах. Процес діловодства підтримано технічно у 21-му. Про електронне доставляння документів повідомили 15 бібліотек.
Крім того, НІТ застосовують при обліку відвідувань
бібліотеки (за допомогою електронних воріт), основних показників діяльності; для збереження книжкових фондів та майна (оцифрування рідкісних видань, створення страхових копій документів, відеонагляд тощо); у видавничій діяльності.
Матеріали дослідження засвідчили, що інформаційні послуги з використанням НІТ надавали як усі
функціональні відділи, так і спеціально створені підрозділи бібліотек.
Послуги, що надаються з використанням НІТ
Насамперед це забезпечення доступу до Інтернету,
Wi-Fi, електронних ресурсів (БД, ЕК та ін.), віртуальна
СТОРІНКА ДОСЛІДНИКА
довідка, консультування он-лайн, електронне інформування; послуги е-урядування (в т. ч. електронна
податкова звітність, запис на консультації та ін.).
Освітні послуги: курси комп’ютерної грамотності для
користувачів, бібліотекарів, людей з вадами зору;
консультування в роботі з комп’ютерною технікою,
планшетами, гаджетами iPad, рідерами; вивчення
іноземних мов, у т. ч. з використанням спеціалізованих програм, аудіокниг, фільмів, музичних дисків,
книг з додатками (CD). Серед сервісних послуг: робота на ПК (у т. ч. прослуховування аудіо, перегляд
відеофайлів, набір, коригування текстів, сканування);
користування рідерами (в т. ч. за допомогою гаджетів
iPad та Kindle); збереження інформації на електронних носіях (у т. ч. перевірка їх на віруси); сканування; друк; послуги програми Skype; продовження
терміну користування документами (в т. ч. SMS-нагадування); електронне замовлення; електронне доставляння документів; запис у бібліотеку он-лайн;
надання хостингу блогерам; проведення масових заходів з використанням НІТ тощо.
Спеціалізовані центри з надання інформаційних послуг з використанням НІТ діють у всіх книгозбірнях.
Кількість ПК у них коливається від одного до кількох
десятків. Насамперед це інтернет-центри, що надають
доступ до Мережі, допомогу в пошуку інформації;
здійснюють навчання роботи на ПК, друк, сканування;
забезпечують скайп-спілкування; проводять консультування, вебінари, веб-екскурсії тощо. Більшість із них
створено завдяки грантовим проектам «Інтернет для
читачів публічних бібліотек (LEAP)» (з 2001 р.) та «Бібліоміст» (з 2010 р.).
Центри обслуговування користувачів з особливими потребами (зокрема вадами зору) було створено в Рівненській та Херсонській ОУНБ у 2005 р. Вони
надають доступ до інтернет-ресурсів, проводять групові
та індивідуальні заняття з оволодіння основами комп’ютерної грамотності, здійснюють консультування з використання тифлообладнання тощо.
Інформаційні центри «Вікно в Америку», створені в 2001–2010 рр. у 17 ОУНБ, допомагають у вивченні англійської мови за допомогою спеціалізованого ПЗ та інтерактивних курсів, надають інформацію
про США (історію, уряд, програми допомоги, обміну
та ін.) тощо.
Центри європейської інформації (ЦЄІ), діють з
2005 р. в 11 ОУНБ, інформують з питань євроінтеграції,
надають доступ до власних ресурсів, консультують користувачів стосовно навчання в країнах Європи тощо.
Пункти доступу громадян (ПДГ), що з 2009 р.
функціонують у всіх книгозбірнях, допомагають у пошуку інформації про органи державної влади, в отриманні доступу до офіційних друкованих видань та
електронних інформаційних ресурсів.
Центри екологічної інформації, створені в Херсонській та Чернівецькій ОУНБ у 2009 р., надають доступ до
Інтернету, допомогу в пошуку інформації, довідки і консультації екологічної тематики.
Регіональні тренінгові центри (РТЦ) почали
діяти з 2010 р. в усіх ОУНБ у рамках програми «Бібліоміст». Серед основних послуг – безкоштовний доступ до Інтернету, індивідуальне та групове навчання
користувачів і бібліотечних працівників основ користування ПК, роботи в Інтернеті, використання е-послуг та ін.
У бібліотеках також працюють центри для обслуговування етнічних меншин, що проживають у
цих регіонах: Центр польської культури та інформації – у Вінницькій ОУНБ, Польський культурний
центр – у Кіровоградській ОУНБ, Куток азербайджанської культури – в Донецькій ОУНБ, Німецький
читальний зал, створений ОННБ у співпраці з ГетеІнститутом, тощо.
Для інформатизації бібліотек особливе значення мали
грантові проекти. Серед організацій-грантодавців – Посольство США в Україні, Посольство Королівства
Норвегії в Україні, Генеральне консульство Республіки
Польща, Гете-Інститут, Рада міжнародних наукових
досліджень та обмінів (IREX), Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), Міжнародний благодійний
фонд FORCE, Українська бібліотечна асоціація, Міжнародний фонд «Відродження».
У результаті участі в конкурсах бібліотеки отримували: ПК; мережеве обладнання; периферійні технічні
засоби (принтери, сканери, факс-модеми тощо); мультимедійне обладнання (веб-камери, навушники, телевізори, плазмові панелі, домашні кінотеатри, DVDпрогравачі, музичні центри, цифрові фотоапарати та
ін.); програмне забезпечення; підключення до Інтернету;
Wi-Fi-обладнання; кошти для проведення занять з
комп’ютерної грамотності для користувачів і працівників, на оплату послуг провайдера та ін.; рідери; колекції книг, ЕБД на компакт-дисках, відеоколекції документальних і класичних американських художніх фільмів тощо; виставкове обладнання; меблі для оснащення
центру та ін.
Корпоративні проекти
Взаємодія бібліотек України набула активного
розвитку: корпоративні бібліотечні проекти нині
функціонують у всіх регіонах, на всіх рівнях. Так, роботу над корпоративними проектами ведуть 17 бібліотек.
Різними є напрями проектів, можливості бібліотек,
кількість учасників, подання та кінцевий інформаційний продукт. Але мета такої роботи спільна для
всіх – якнайповніше, з меншими матеріальними витратами розкрити свої фонди, надати користувачам увесь
можливий обсяг інформації та створити єдиний інформаційний простір.
Напрямами корпоративної діяльності є робота зі
створення зведених електронних БД чи ЕК періодики
або нових надходжень регіонального, іноді міжрегіонального масштабу; БД з краєзнавства: «Зведений
каталог періодичних видань, передплачених бібліотеками м. Луцька» Волинської ОУНБ; «Бібліографічна
БД статей з періодичних видань» Запорізької ОУНБ;
«Корпоративний бібліографічний розпис періодичних видань» Сумської ОУНБ; «Регіональний проект:
Зведений каталог періодичних видань» Хмельницької ОУНБ; «Електронний зведений каталог періодичних видань, що надійшли до провідних бібліотек
м. Харкова», «Зведений каталог іноземних наукових
журналів, що надійшли у бібліотеки м. Харкова»
ХДНБ; «Придніпровський корпоративний каталог»
(ПКК) Дніпропетровської ОУНБ; «Зведений електронний каталог бібліотек Житомирської області» Житомирської ОУНБ; «Кіровоградський Регіональний Кооперативний Каталог» (КРКК) Кіровоградської ОУНБ;
«Створення зведеного корпоративного каталогу бібліотек м. Миколаєва» Миколаївської ОУНБ; «Регіона4’2015 (70)
13
СТОРІНКА ДОСЛІДНИКА
льна корпоративна бібліотечна інформаційна система» (РКБІС), «Зведений електронний краєзнавчий каталог» Рівненської ОУНБ; «Література про Вінницьку
область» Вінницької ОУНБ.
У 2000 р. на базі Кіровоградської ОУНБ було створено «Центрально-Український Кооперативний Каталог» (ЦУКК), який є корпоративною базою даних анотованих бібліографічних описів на статті з періодичних
видань України і дає змогу їх сумісно використовувати.
На момент проведення дослідження нараховувалося 14
учасників проекту.
З 2004 р. НБУ для дітей розпочала проект «Віртуальна бібліографічна довідка: об’єднана довідкова служба
бібліотек України». Серед його учасників – більше
як 20 книгозбірень.
У 2011 р. розпочалася робота над інтегрованим ресурсом – електронною бібліотекою «Культура України»,
започаткованою НПБУ. Учасниками цього проекту є
бібліотеки, наукові установи, видавництва, автори. За
даними сайту НПБУ, на момент проведення розвідки їх
було 70.
Висновки
Матеріали дослідження засвідчили, що за період з
2001-го по 2014 р., незважаючи на несприятливі фінансово-економічні умови, робота з упровадження
нових інформаційних технологій у базових бібліотеках (ОННБ, ХДНБ та ОУНБ) здійснювалася досить
активно:
– у всіх базових бібліотеках створено підрозділи
автоматизації, їх функції розширилися; більше 2/3
працівників у них – молодого та середнього віку;
понад 90% фахівців мають вищу освіту;
– кількість ПК збільшилася в 4,5 разу, периферійних засобів – у 2–3 рази;
– кількість ПК, підключених до Інтернету, збільшилася в 10 разів;
– усі базові бібліотеки створюють різноманітні
електронні ресурси – бази даних, електронні каталоги, електронні бібліотеки тощо;
– у всіх закладах відкрилися інформаційні, тренінгові та інтернет-центри, де, крім доступу до Інтернету, здійснюється навчання основ комп’ютерної
грамотності користувачів і бібліотекарів;
– розширився перелік послуг для користувачів,
що надаються з використанням НІТ (доступ до Інтернету, Wi-Fi, електронних ресурсів – БД, ЕК та ін.); віртуальна довідка, консультування в режимі он-лайн,
електронне інформування; сканування; друк; послуги
програми Skype; продовження терміну користування
документами; електронне замовлення; електронне
доставляння документів; запис у бібліотеку он-лайн
тощо;
– українські бібліотеки входять в інформаційний простір у партнерстві з іноземними посольствами, міжнародними організаціями та фондами;
– кожна бібліотека неодноразово брала участь у
конкурсах грантових проектів, зокрема ініційованих
Посольством США в Україні – «Інтернет для читачів
публічних бібліотек» та «Вікно в Америку» (з
2001 р.), які дали змогу створити в бібліотеках інформаційні центри, оснащені комп’ютерами та під’єднані
до Мережі;
– в Україні здійснювався масштабний проект
«Бібліоміст», який фінансувався фондом Білла та
14
4’2015 (70)
Мелінди Гейтс у рамках програми «Глобальні бібліотеки» (2009 р. – жовтень 2014 р.) і завдяки якому в
бібліотеках відкрито інтернет-центри, вони отримали
обладнання, підключення до Інтернету;
– ресурси створених бібліотеками регіональних
інформаційних порталів включають відомості про
культуру, освіту, охорону здоров’я, туризм, бізнес,
інформацію соціального спрямування.
Попри виявлену в процесі дослідження позитивну
динаміку впровадження нових інформаційних технологій у базових бібліотеках за період з 2001-го по
2014 р., у галузі інформатизації бібліотечної справи
актуальною залишається низка проблем.
Незважаючи на значну кількість розроблених в
Україні концепцій та програм, процес упровадження автоматизованих систем і технологій у бібліотеках
розвивається стихійно, за відсутності загальнодержавної концепції та належної державної підтримки.
Затверджену постановою Кабінету Міністрів України
№ 956 від 17 серпня 2011 р. Державну цільову національно-культурну програму створення єдиної інформаційної
бібліотечної системи «Бібліотека–ХХІ», метою якої було
підвищення ефективності використання і забезпечення
доступу до документів, що зберігаються в бібліотечних,
архівних та музейних фондах, не було профінансовано.
Тому й досі залишаються невирішеними питання розроблення загальнодержавних корпоративних проектів – створення на загальнодержавному рівні інформаційно-бібліотечної комп’ютерної мережі; зведеного електронного каталогу документів, котрі зберігаються у фондах бібліотек країни; національної електронної бібліотеки.
З метою забезпечення умов для ефективного впровадження у вітчизняних бібліотеках сучасних інформаційних технологій, модернізації бібліотечної справи,
створення системи інформаційних ресурсів, інтегрованої у світовий інформаційний простір, перш за все
необхідно:
– розробити Державну програму інформатизації бібліотек та забезпечити її фінансування;
– надати доступ усім публічним бібліотекам до
Інтернету, оснастити їх комп’ютерною технікою,
програмним забезпеченням та телекомунікаційним обладнанням;
– розробити єдині стандарти (формати) обміну
бібліографічними записами, адаптуючи їх до міжнародних правил;
– вирішити питання розроблення вітчизняного
інформаційного бібліотечного програмного продукту;
– впровадити в бібліотеках уніфіковане лінгвістичне забезпечення;
– створити систему корпоративної каталогізації;
– вирішити питання щодо координації процесів інформатизації бібліотек різних видів і форм
власності та кооперації на засіданнях Міжвідомчої
координаційної ради з питань розвитку бібліотек та
бібліотечної справи при Міністерстві культури
України;
– забезпечити підготовку фахівців з питань упровадження і застосування нових інформаційних технологій у бібліотечній справі.
БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ
В. Цимбал,
директор бібліотеки
Буковинського державного медичного університету
БІБЛІОТЕКА БУКОВИНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО
МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА
СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ
Моя Батьківщина там, де моя бібліотека.
Е. Роттердамський
В
ИЩИЙ державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет» (БДМУ) – провідний виш нашої
держави, високому рівню якого має відповідати і його
бібліотека.
В 2012 р. розпочалася певна реорганізація діяльності книгозбірні, що стосувалася її відділів та кадрового складу. Зокрема, було зроблено ставку на фахівців – творчих особистостей, обізнаних з новітніми
технологіями, здатних створювати сучасні електронні
продукти.
Візитною карткою бібліотеки є її сайт (http://
medlib.bsmu.edu.ua), який містить, зокрема, постійно
поповнювані сторінки: «Нові надходження», «Наукові
здобутки фахівців БДМУ», «Віртуальна довідка»,
«Видатні досягнення медицини» і т. ін. Значне місце на
сайті займають розділи, спрямовані на духовний, творчий розвиток користувачів, популяризацію красного
письменства. У розділі «Калейдоскоп поезії світу» є
сторінки української, зарубіжної, в т. ч. російської, поезії: «Тобі, юнь!», «Духовна лірика», «Любовна лірика», «Вірші про музику», «Поезія Буковини», «Поетивипускники та поети-співробітники БДМУ». Створено
сторінку «Поезія студентів БДМУ».
Важко переоцінити і надану кожному відвідувачу
сайту можливість ознайомитися з такою пам’яткою
літератури, як «Кишеньковий оракул, або Мистецтво
розсудливості» Бальтасара Грасіана. Це збірка із 300
афоризмів, в яких розглядається суперечність між
природою та розумом. Уміщені в ній думки автора
будуть корисними для молодого покоління і стануть
першою сходинкою у подальшому житті на шляху до
мудрості.
Зацікавлять користувачів також дайджести: «Видатні
досягнення медицини», «Шлях до мудрості», «Цікаві та
корисні знання», «Видатні вчені світу». Інформація в
них оновлюється щопонеділка.
Знаючи висловлювання Джона Рокфеллера: «Здатність взаємодії з людьми – це товар, який купується так
само, як цукор і кава. І за цю здатність я заплачу більше,
ніж за будь-яку існуючу в світі» та намагаючись допомогти молодим людям у процесі становлення їх як особистостей, ми підготували віртуальну виставку-тематичну довідку «Мистецтво спілкування». Її епіграф –
«Вчимося жити успішно “тут і зараз” та завжди».
Розширився спектр інформаційних та культурнопросвітницьких заходів для студентів. Проводяться
презентації монографій фахівців БДМУ, диспути, круглі
столи, години поезії, зустрічі з письменниками Буковини тощо. Наприклад, з нагоди Дня українського кіно
бібліотекарі влаштували для студентів університету заходи, присвячені творчості видатних діячів українського кінематографа О. Довженка, С. Параджанова,
І. Миколайчука та ін.
Справжній козацький
дух відчувається на заходах до Дня українського
козацтва.
Співробітники старшого покоління, які багато
років працюють у бібліотеці БДМУ, проводять науково-дослідницьку роботу з питань пошуку та
добору матеріалів і документів з історії університету та про його видатних
учених. Результатом стало створення на сайті бібліотеки розділу «Корифеї
науки БДМУ: біографічні відомості», що складається
з двох підрозділів: «Щоб пам’ятали…», де представлено статті про 37 видатних учених вишу, та «Многая
літа…» – з матеріалами про 5 визначних діячів нашого
навчального закладу.
Крім того, що ми дістали величезне задоволення від
роботи над цим розділом, до зазначеної інформації
виявили інтерес інші медичні університети, в яких працювали деякі корифеї БДМУ. Все це стало можливим
завдяки креативній праці співробітників бібліотеки,
якою вони займаються навіть у позаробочий час.
Два співробітники бібліотеки створюють повнотекстові бази даних (статей, тез) для поповнення цифрового репозиторію університету «Інтелектуальні фонди
БДМУ», який започатковано в лютому 2012 р. Загалом на
01.08.2015 р. по університету введено до цього ресурсупонад 8 тис. інформаційних джерел. За даними рейтингу Ranking Web of Repositories, цифровий репозиторій БДМУ посідає 1-е місце серед медичних ВНЗ
України, 15-е – серед інших вишів країни та 785-е – у
світовому рейтингу.
У травні 2015 р. бібліотека долучилася до впровадження в університеті проекту «Наукова періодика
України» (асоціація користувачів Української науково-освітньої телекомунікаційної мережі «УРАН»),
спрямованого на входження журналів БДМУ в престижні реферативні бази даних, каталоги, системи пошуку та повноцінне представлення їх у всесвітньому
бібліотечному каталозі WorldCat, каталогах наукових
бібліотек, на пошукових платформах Google Scholar,
Bielefeld Academic Search Engine, OpenAIRE тощо.
Для інформаційного забезпечення навчального
процесу та наукової діяльності в бібліотеці запроваджено автоматизовані бібліотечно-інформаційні системи (АБІС) ІРБІС-64 та Liber Media, на базі яких формується бібліотечний електронний каталог.
Електронний каталог Liber-Media створювався з
2000-го по 2013 р. У програмі – 2 бази даних і близько
400 тис. одиниць інформації.
4’2015 (70)
15
БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ
АБІС «ІРБІС-64» запроваджено в бібліотеці з грудня
2013 р. На 15 листопада 2015 р. цей електронний каталог налічує близько 162 тис. одиниць інформації, що
розміщено в базах даних: «Книги», «Періодичні видання», «Дисертації та автореферати», «Фонд рідкісних видань», «Електронна навчальна література».
З 1 вересня 2015 р. започатковано електронну книговидачу в студентському електронному читальному залі
№ 1. Обслуговування студентів у всіх відділах бібліотеки за пластиковим читацьким квитком планується з
1 січня 2016 р.
На сайті для користувачів встановлено WEB ІРБІС з
відкритим доступом до бібліотечного електронного
каталогу АБІС «ІРБІС-64», для покращення їх роботи з
каталогом створено «Електронну академію читача», в
якій розміщено дві відеоінструкції (стислу і розширену)
щодо користування WEB ІРБІС. Передбачено можливість надання користувачам консультацій за допомогою електронної пошти.
«Віртуальна довідка» допомагає науковим працівникам, зокрема, отримати шифри УДК, ББК через
Інтернет, підготувати переклад резюме наукових статей фахівців кафедр БДМУ англійською.
Динаміка збільшення кількості відвідувань вебсайту бібліотеки свідчить про затребуваність створених
сервісів і опцій.
Запрошуємо всіх допитливих і прагнучих знань до
нашого сайту, адже ми працюємо не тільки для студентів і співробітників БДМУ.
За наказом ректора в бібліотеці впроваджено рейтингову систему оцінювання роботи працівників, затверджено відповідне положення та склад рейтингової комісії. Завдяки цій системі оцінюються професійні якості
працівників, а їх преміювання визначається індивідуа-
льно і залежить від ініціативності, креативності, вмінь та
особистого внеску в результати роботи бібліотеки. Співробітник, який має найвищу кількість балів за результатами оцінювання, одержує найбільшу винагороду.
За останні 5 років колектив БДМУ під керівництвом
ректора, професора Т. Бойчука, досяг високих показників у підготовці майбутніх лікарів.
На V Міжнародній виставці «Сучасні заклади освіти–2014» університет нагороджено Золотою медаллю та
дипломом у номінації «Сучасні програми, інноваційні
підходи та рішення для підвищення якості освіти».
За багаторічну інноваційну педагогічну діяльність з
модернізації вищої освіти в Україні, а також за високе
місце нашого університету в таких рейтингах, як
«Консолідований рейтинг вузів України–2014» та
Webometrics Ranking of World’s Universities, на міжнародній виставці «Освіта та кар’єра – 2015» БДМУ
було надано почесне звання «Лідер вищої освіти
України». Такому високому рівню вишу повинна відповідати і його бібліотека.
Коли зусиллями всіх працівників досягаються певні
успіхи, то поліпшуються якість життя, психологічний
клімат у колективі. А це, у свою чергу, зумовлює нові
успіхи в роботі та задоволення від неї.
Колектив бібліотеки БДМУ, в якому працює 38 співробітників, переважно молодь, перебуває в постійному
пошуку нових форм та методів роботи. Колеги розуміють: якщо кожен вкладатиме у свою роботу душу,
енергію та вміння, то наша країна обов’язково зміниться на краще.
Повертаючись до епіграфа, зазначу, що ми працюємо в бібліотеці і творимо свою Батьківщину тут.
Творімо її разом – щиро і самовіддано, кожен на
своєму місці!
СТОРІНКА МЕТОДИСТА
С. Кравченко,
головний бібліотекар
Національної парламентської бібліотеки України
ЗБИРАННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ
ДАНИХ СТАТИСТИКИ В ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ В КРАЇНАХ ЄС
(за матеріалами міжнародного семінару) 1
Н
ИНІШНІЙ час вимагає від фахівців кожної
галузі детального аналізу діяльності – як в
окремих напрямах, так і в загальному контексті розвитку держави. При цьому важливим є внесення у статистичні вивчення показників, крізь призму
яких можна реально оцінити ситуацію.
Збирання та оцінювання даних статистики в царині
культури також відіграє велику роль при плануванні не
Не все, що має значення, можна обчислити.
А. Ейнштейн
лише культурного, а й соціального та економічного
розвитку країни. Саме цій темі було присвячено дводенний міжнародний семінар «Статистика в галузі
культури – роль, інструменти, виконавці», організований Міністерством культури України та Європейською комісією в Україні в рамках Програми зовнішньої
технічної допомоги ЄС TAIEX2 та практичного втілення
Стратегії розвитку української культури, налагодження
1
У статті використано матеріали з сайту Міністерства культури України. Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/
publish/article/429612;jsessionid=323EAD4A4C83FFEB38A15B5 BA3F93EF5.app1
2
Технічна допомога ЄС в рамках інструменту TAIEX передбачає сприяння національним і регіональним органам влади у приведенні
політики в різних сферах, зокрема в царині культурної статистики, у відповідність з нормами і стандартами ЄС. Проектну заявку на проведення міжнародного семінару з питань обміну досвідом, розроблену Українським центром культурних досліджень і підтриману
Міністерством культури України, зважаючи на її актуальність, було відібрано Європейською комісією з-поміж інших заявок від України.
16
4’2015 (70)
СТОРІНКА МЕТОДИСТА
європейсько-української співпраці в аналітичній і дослідницькій роботі в галузі культури.
Семінар відбувся в Києві 17–18 серпня 2015 р. Його
метою було набуття навичок з моніторингу та оцінювання політики в галузі культури, створення ефективних механізмів для отримання надійних даних, сумісних з європейськими стандартами.
У семінарі взяли участь європейські експерти:
Поліна Флоріянович, представник директора з міжнародних зв’язків Національного інституту в справах
музеїв і публічних колекцій у Польщі; Роберт Остергуйс, координатор наукових досліджень у галузі культури та ЗМІ міністерства освіти, культури і засобів масової інформації Нідерландів; Кароліна Фачоні, науковий співробітник Національного інституту статистики
Італії; Моніка Гаґедом-Заупе, заступник директора
Науково-дослідного інституту музейної справи Національного музею в Берліні (Німеччина).
Головна ідея семінару – гармонізація статистичних
показників із європейськими нормами та стандартами.
Європейський Союз створив свою систему оцінювання культури за різними напрямами: архіви, музеї,
нематеріальна спадщина, бібліотеки тощо. У цілому
країни ЄС мають статистичні форми, що систематично
заповнюються й опрацьовуються, а результати відповідно враховуються для подальшої організації діяльності (у т. ч. у сфері культури). В той же час кожна
країна має свої напрацювання в царині культурних
досліджень. Саме ці особливості стали предметом обговорення на семінарі.
П. Флоріянович, узагальнюючи основні напрями
розвитку статистики, висловила думку щодо важливості опрацювання статистичних даних при стратегічному плануванні. Вона підкреслила, що завданням
статистики є відображення тенденцій і прогнозування
розвитку на майбутнє. Це можливо тільки з використанням зворотного зв’язку. Голослівні твердження не
спрацьовують, вони мають базуватися на статистичних
даних у першу чергу, причому мають значення їх контекст та інтерпретація.
Статистика важлива для будь-якого проекту. Цикл
управління проектом передбачає:
Всі етапи реалізації проекту супроводжуються статистичними даними.
Основні ризики статистичних вивчень – підтасовування даних та їх викривлення. Крім того, велика кількість запитань під час опитувань чи інтерв’ю відлякує
людей.
Також важливою для працівників сфери культури є
необхідність пояснення статистичних даних фахівцям,
які не працюють у цій галузі, але приймають рішення.
Р. Остергуйс висвітлив цікавий досвід Нідерландів,
зокрема, розповів про видання щорічного збірника, в
якому висвітлюються тенденції культурних змін в європейських країнах, а також порівнюються статистичні
дані щодо галузі культури з даними країн ЄС, вираховується т. зв. індекс культурної практики. Основні засади культурної політики в Нідерландах такі: уряд не
може оцінювати культуру; уряд має підтримувати культуру; збереження національної спадщини – основа
культурної політики; культурою має бути охоплено
якомога більше людей незалежно від їх соціального
статусу і місця проживання. Останнім часом у країні
спостерігається збільшення використання Інтернету в
культурних цілях. Нідерландці дедалі активніше відвідують сайти бібліотек, музеїв, інших закладів культури,
що, у свою чергу, свідчить про зростання культурних
потреб населення.
Розвитку культури в Нідерландах сприяє розроблення та прийняття відповідних нормативно-правових актів. Наприклад, для установ культури знижено ставку ПДВ, здійснюється їх пряме субсидування. В країні працює незалежна рада з питань
культури, з якою уряд постійно консультується.
Фінансування закладів культури на 2/3 забезпечується муніципалітетами (1/3 – це залучені кошти). Уряд
фінансує заклади загальнодержавного рівня – Національну бібліотеку, Національний архів, Агенцію культурної спадщини тощо.
Р. Остергуйс також зазначив, що культура має вплив
на інші сектори суспільства. І позитивний результат
впливає на фінансування. Держава, аби здійснити
зміни в культурній галузі, аналізує певні дані, зокрема,
щодо змінення кількості населення та його вікового
складу, щодо розподілу населення за етнічним складом,
за рівнем доходів.
Органів статистики в Нідерландах не багато. Довготривалі розвідки проводить Інститут соціальних досліджень. Крім того, існують регіональні офіси статистики,
що співпрацюють з різними організаціями. Базові статистичні дані збирають і надають безпосередньо заклади культури (музеї, бібліотеки тощо).
Фундація «Букман» (BOEKMAN) складає Нідерландський культурний індекс. Для фахівців визначення
цього індексу є дискусійним, як і його інтерпретація.
Тобто ми бачимо, що проблеми стосовно тлумачення
статистичних даних актуальні й для розвинених країн.
Академічні вивчення в Нідерландах виконуються
комерційними установами. Завдання статистичних органів – координувати дослідження, залишати простір
для вільних розвідок, незалежно від владних органів
порівнювати статистичні дані з аналогічними міжнародними показниками.
Окремо Р. Остергуйс зупинився на питаннях бібліотечної політики в Нідерландах та ролі досліджень і
статистики. Фахівці бібліотек цієї країни фіксують зниження рівня читання загалом, але відвідування бібліотек залишається стабільним. Для цих закладів характерне зменшення кількості дорослих користувачів і
зростання числа молодих. Певною мірою це пояснюється можливістю безкоштовного користування послугами бібліотеки для молоді, тоді як для дорослих
існує плата. Отже, проблема читання є актуальною для
Нідерландів і її розв’язання підтримується на державному рівні. Так, тут існує Фундація читання, розроблено програми щодо читання і писемності.
Бібліотеки відкриваються за рішеннями муніципалітетів і фінансуються з місцевих бюджетів та із залученням пожертв. Процес закриття бібліотек складний,
адже, відповідно до Закону про бібліотеки, необхідно
4’2015 (70)
17
СТОРІНКА МЕТОДИСТА
дослідити стан справ у муніципалітеті. Приміром, у
2013 р. в Нідерландах було 160 публічних бібліотек, а в
2015-му – 157.
Робота бібліотек оцінюється в контексті ситуації, що
склалась у книговидавничій справі, де останніми роками спостерігається тенденція до зниження показників видання традиційних книжок і збільшення випуску електронних.
Цікава деталь: у Нідерландах для бібліотек існує
фіксована ціна на книжки, а електронні книжки фіксованої ціни не мають. Проблема впровадження цифрових технологій у бібліотеках існує, але є 10 тис. назв
електронних книг, які можна видавати користувачам
усіх бібліотек.
Р. Остергуйс підкреслив роль Національної бібліотеки, котра разом із Амстердамським університетом
розробляє програми досліджень, що стосуються бібліотечної справи, і узагальнює всі статистичні дані. Книгарні також передають дані до цієї бібліотеки. До речі,
статистичні відомості щодо книговидавничої справи в
Нідерландах збираються з 1914 р.
Під час проведення дослідження та збирання статистичних даних нідерландські бібліотекарі, як утім і
українські, стикаються з однаковими проблемами: нестачею коштів, недостатньою координацією між бібліотеками та органами статистики; неврахуванням у даних
бібліотечної статистики нових форм роботи і т. ін.
Про досвід роботи Національного інституту статистики Італії розповіла К. Фачоні. Вона зазначила, що
цей заклад розглядає проблеми культури в тісному
зв’язку з освітнім рівнем населення. Участь людей у
культурному житті залежить від їх освітнього та соціального рівня, адже Італія має певний відсоток населення старшого віку з низьким рівнем освіти. Це враховується при розробленні концепцій досліджень, що
дають змогу виявляти стан бібліотечної справи загалом та її окремих напрямів. Чому саме участь населення в культурному житті держави є об’єктом вивчень
італійських спеціалістів? Тому що це має значення для
якості життя.
Виміряти якість культурних послуг можна опосередковано, з допомогою статистичних даних щодо
читання книжок, книговидання, попиту на книжки.
Частково проблеми читання вивчаються через діяльність видавництв. Опитуються тільки ті з них, що випускають паперові книги і т. зв. активні – котрі видали протягом року хоча б одну брошуру обсягом не
менше 5 сторінок. Національний інститут статистики
Італії щорічно робить звіт щодо читання та видання
книг.
З 1957 р. проводяться розвідки кількох аспектів
життя італійців, що стосуються зміни соціальних індикаторів і питань добробуту. Дослідження дозвілля
здійснюються кожні 5 років. Чинником об’єктивності є
те, що при вивченні думки і життєвої ситуації не окремої людини, а сім’ї в цілому, вибірка включає опитування 50 тис. осіб. Це приблизно дорівнює 25 тис.
домогосподарств і охоплює 800 муніципалітетів усіх
регіонів Італії. Опитувальники містять запитання щодо
складу, особливостей сім’ї, зв’язків між її членами,
стосунків членів родини різного віку, наприклад,
батьків і дітей. Окремо розроблено блок запитань для
дітей від 6 до 17 років. Часом він торкається «делікатних» тем про стосунки з батьками. Наприклад, чи
викликає конфлікт у сім’ї щодо проведення дітьми
вільного часу або як діти ставляться до психотропних
речовин і т. д. На запитання, що пов’язані з мовою
18
4’2015 (70)
(володіння і використання), відповідають навіть діти
з 7 років.
Вивчається також користування населення мовами
нацменшин. Італійці не мають єдиної думки щодо мовного питання. Побутує твердження: мова може бути
мостом, а може – стіною.
Рівень культури певною мірою залежить від фінансового становища сім’ї. Опосередковані висновки робляться із вивчення суто побутових питань: чи є лептоп,
планшет. Запитувати, чи є телевізор, сьогодні немає
сенсу, адже перегляд телевізійних програм можливий
за допомогою інших засобів. Тому запитання щодо телебачення сформульовано таким чином: як часто Ви
дивитесь телепрограми? Скільки часу Ви переглядаєте
телепрограми?
У цих вивченнях простежується співвідношення між
робочим часом і часом дозвілля.
Особливий контент досліджень: чому люди не займаються культурною діяльністю, не читають книжок.
Це важливо з’ясувати, аби можна було змінити ситуацію на краще. Особа може не вважати себе читачем,
але при цьому читати для роботи, навчання, самоосвіти.
Велика увага приділяється аналізу дозвілля хворих
людей та людей з обмеженими можливостями.
Обсяг дослідження великий (29 розділів), але кваліфікація інтерв’юера передбачає добре знання змісту
опитувальника, вміння пояснити значення понять, сенс
питання, перевірити коректність заповнення тощо. Підсумком є звіт про сталий розвиток італійського суспільства.
Є ще одна цікава деталь, яку було б корисно запозичити в італійських фахівців: під час опитування респондент обов’язково має вказати, що, на його думку,
можна було б зробити за умови збільшення фінансування на 30%.
Важливою інформацією поділилася німецький експерт М. Гаґедом-Заупе, яка, крім усього, очолює комітет з музейної статистики. Хоч вона висвітлювала
проблеми музейної справи, бібліотекарям також було
цікаво. Власне, каталог стандартів ISO розпочався із бібліотечної статистики, на котрій базувалася статистика
ISO. Стандарти ISO – це рекомендації фахівцям для
збирання статистики у своїх країнах, які не можна копіювати, лише – купувати. Над створенням стандартів
працюють групи фахівців різних країн, дані порівнюються з різних джерел. ISO враховує пропозиції всіх
країн, що не суперечать одна одній.
Гостя з Німеччини розповіла і про досвід роботи
Інституту музейних досліджень – централізованої установи, яка документує інформацію про музейний сектор
та забезпечує річне опитування всіх музеїв. Опитувальник складається з чотирьох сторінок: на трьох з
них вміщено постійні запитання, на одній – змінні.
Останні стосуються, наприклад, стану оцифрування
музейних матеріалів, доступу до них через Інтернет,
участі волонтерів у музейній роботі, походження експонатів тощо. Принципово, що публікуються лише узагальнені результати цих досліджень, а відомості щодо
окремих музеїв широкому загалу не доступні.
Окрім доповідачів з ЄС, на семінарі виступав також
голова Музейної ради України В. Піоро. Він зупинився
на можливостях оцінювання установ (у даному випадку – музеїв) крізь призму державного статистичного спостереження (8-нк) та додаткових досліджень.
Модерував семінар директор Українського центру
СТОРІНКА МЕТОДИСТА
культурних досліджень Міністерства культури України
О. Буценко.
Слід зауважити, що українські бібліотеки зробили
значний крок у вирішенні проблем статистичного обліку завдяки впровадженню Електронної системи моніторингу базової мережі публічних бібліотек України
(ЕСМаР), яку на семінарі представила Л. Нікіфоренко,
начальник Управління соціокультурного розвитку регіонів Міністерства культури України.
Під час семінару європейські та українські фахівці
обговорили роль статистики в культурній політиці
та креативній економіці, міжнародні джерела статистики культури, використання статистичних даних
політиками, науковцями, менеджерами, а також способи ведення статистики в бібліотечній і музейній
роботі.
Напрацьовані під час семінару рекомендації буде
враховано під час збирання та аналізування статистичних даних Міністерством культури України, підвідомчими установами, обласними управліннями статистики та іншими організаціями. Також планується
продовжити співробітництво з Незалежною європейською організацією музейної статистики (EGMUS) в
галузі музейної справи, в дослідженнях культурної
спадщини і культурних індустрій.
З ДОСВІДУ РОБОТИ
Л. Залевська,
завідувач відділу
Кіровоградської міської централізованої бібліотечної системи
ПОРТФОЛІО РЕКЛАМНО-ІМІДЖЕВОЇ
ПРОДУКЦІЇ БІБЛІОТЕКИ
В
АЖЛИВИМИ аспектами роботи бібліотек КіСтандартів для портфоліо не існує. Це на власному
ровоградської МЦБС є створення власного прикладі продемонстрували бібліотекарі Кіровоградіміджу, пошук нових шляхів для самореклами ської МЦБС, які представили свої напрацювання в речерез збільшення кількості та покращення якості друко- кламному показі «Бібліотечна мозаїка», започатковаваної рекламної продукції.
ному працівниками відділу інноваційно-методичної
Привернути увагу членів громади до бібліотечної роботи Кіровоградської ЦМБ.
рекламної інформації досить складно, і тому треба роПрацівники філії № 6 підготували рекламний колаж
бити її такою, щоб вона мала для людей особливу «Бібліотека у просторі і часі». Філія № 8 у т. зв. дозначимість, пропонувала ефективні форми задово- рожній валізі розмістила різноманітні рекламні мателення інформаційних потреб.
ріали, створені в єдиному кольоровому рішенні.
Необхідно інноваційно підхоЦікавою рекламною продукцією
дити до просування традиційних поу вигляді будиночків та скриньок, а
слуг. Наприклад, створити портфотакож традиційними буклетами та
ліо власної реклами. З цією метою
альбомами порадувала філія № 11.
було оголошено конкурс на краще
Портфоліо бібліотеки-філії № 10 –
портфоліо рекламної продукції сепрекрасна сумочка, виготовлена
ред бібліотек-філій Кіровоградсьруками бібліотекарів, наповнена
кої МЦБС.
буклетами, закладками, оголошенЩо таке портфоліо? В перекладі
нями. Креативністю відзначалося
з англійської – «папка, справа, попортфоліо бібліотеки-філії № 2
сада»; з італійської – «папка з доку«У нас в бібліотеці».
ментами», «папка спеціаліста»; з
Більшість рекламно-іміджевої
французької – «викладати», «форЕкспозиція портфоліо бібліотек продукції філії № 14 присвячена клубу
мулювати», «нести», а також «арпри бібліотеці «Юний спортсмен».
куш», «сторінка» або «досьє», «зібДля членів клубу було виготовлено
рання досягнень».
чашки, магніти, іншу сувенірну проУ ХV–XVI ст. поняття «портфодукцію.
ліо» прийшло до нас із Західної
Яскравою, цікавою за формою та
Європи. У папці під назвою «Портзмістом виявилася реклама дитячої
фоліо» архітектори адресували клібібліотеки-філії № 12. Кожному маєнтам ескізи своїх будівельних пролюкові схочеться взяти до рук чудоектів. Уміст таких папок давав замоввого метелика – гарну книжечку конику можливість скласти уявлення
рисних порад «Якщо вдома ти
про професійні здібності майстра.
один», зроблену бібліотекарями.
Поняття «портфоліо» здебільВ українському стилі виготовшого стосується роботи дизайнерів, фотографів, архілено
картину-портфоліо
філії № 17 (селище Нове), на
текторів. Сьогодні портфоліо застосовують і для демонстрації досягнень бібліотечних працівників і самих якій розміщено запрошення, інформаційні буклети,
оголошення, візитівки.
бібліотек.
4’2015 (70)
19
З ДОСВІДУ РОБОТИ
«Здійсни мрію – стань героєм улюбленої книги», –
закликає стенд бібліотеки-філії № 19 для дітей. Він має
назву «Читач: Перезавантаження». Фото кращих користувачів бібліотеки з’явилося на обкладинках золотої колекції пригодницької літератури. Крім цього,
бібліотека надала іншу рекламну продукцію, яка вирізнялася чудовою поліграфією і містила зображення персонажів улюблених дитячих книг.
Поряд на стенді розмістилася реклама бібліотек-філій № 9 та № 13. Їх поради, запрошення, інформаційні листівки, плакати мають привабливий та
яскравий вигляд.
Різнокольоровими метеликами прикрашено рекламні листівки філії № 16. Така оригінальна форма
подання неабияк зацікавлює користувачів.
Лаконічний і стриманий вигляд має портфоліо рекламно-іміджевої продукції філії № 4. Буклети, закладки, запрошення, візитівки – усе виготовлено в одному стилі.
Портфоліо відділу обслуговування Кіровоградської
центральної міської бібліотеки розміщено в спеціальному органайзері. У ньому пропонуються: запрошення
(до бібліотеки, на масові заходи, наприклад, на театралізоване дійство «Тарасові музи»); календарики; сувенірна продукція (ручки з логотипом бібліотеки); буклети «Ти в цьому світі не один» (робота з людьми, що
мають вади слуху, за проектом «Чути тих, хто не чує»),
«Любко Дереш – лідер нового літературного покоління», «Юрій Олеша. Кумир метафор», «Книга твій
друг – бережи її»; розкладки «Бібліотека вічна, безмежна, безкінечна»; вебліографічний путівник «Оригінальні музеї України»; пам’ятки «10 порад з виховання
маленького читача», «Як вибрати книгу для читання»
тощо; альбоми «Виставки-інсталяції», «Час читати»,
«Організація книжкових виставок. Методичні поради»,
«Використання Інтернету»; листівки «Як пройти до бібліотеки?»; краєзнавчий літературний покажчик
«Кіровоградські письменники – дітям».
Інформаційний кошик рекламно-іміджевої продукції виготовила бібліотека-філія № 15. Його наповненням були рекомендаційні списки літератури,
буклети, закладки, листівки. Увагу маленьких користувачів привертав «Інформаційний вітрячок нових надходжень для малечі».
Презентація портфоліо рекламної продукції бібліотек «Бібліотечна мозаїка» стала креативною публічною
демонстрацією досягнень бібліотекарів, основна мета
якої – обмін ідеями та знаннями.
Ми вважаємо, що портфоліо – це живий документ,
який вимагає постійного корегування застарілих даних
і внесення нових матеріалів. Сподіваємося, бібліотекарі
Кіровоградської МЦБС і надалі працюватимуть над
його оновленням і вдосконаленням, а рекламних матеріалів про бібліотеки ставатиме дедалі більше.
Пропонуємо Вашій увазі матеріали, що надійшли до редакції від переможців
щорічного Всеукраїнського конкурсу «Бібліотека року».
Перше місце в конкурсі 2015 р. посіла Херсонська ОУНБ ім. Олеся Гончара,
а друге – бібліотека-філія № 4 Полтавської міської ЦБС.
Їхній досвід, сподіваємося, буде корисним для публічних книгозбірень України.
Н. Коротун,
генеральний директор
Херсонської обласної універсальної
наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара,
заслужений працівник культури України
ПРОСТА ФОРМУЛА УСПІХУ БІБЛІОТЕКИ:
РОЗДУМИ ДИРЕКТОРА
Х
ЕРСОНСЬКА ОУНБ ім. Олеся Гончара – не
тільки окрема сучасна будівля з читальними
залами та книгосховищами, а справжній інформаційний центр з новітніми технологіями та комфортними умовами для користувачів, високотехнологічна інформаційна система, здатна задовольнити запити найвибагливіших відвідувачів, відкритий інформаційний портал для широкої громади Херсонщини.
Для користувачів наша книгозбірня давно стала необхідним і незамінним компонентом культурної та інформаційної інфраструктури регіону.
Можливо, саме нестабільність державного фінансування спричинила необхідність вироблення бібліо-
20
4’2015 (70)
текою власного варіанта подолання соціально-економічних труднощів. Визначивши одним із пріоритетних
напрямів забезпечення свого розвитку фандрейзингову діяльність, бібліотека з кожним роком розширює
зону впливу як на потенційних, так і на реальних благодійників.
Започаткована ще в 2002 р. доброчинна акція «Меценат року», підсумки якої традиційно підбиваються
напередодні Всеукраїнського дня бібліотек, дала змогу
бібліотеці поліпшити її матеріально-технічний стан і
комплектування фонду, створити комфортні умови для
обслуговування користувачів та вирішити безліч інших
проблем. Сформувавши впродовж 13 років таке благо-
З ДОСВІДУ РОБОТИ
дійне середовище, до якого входять банкіри, підприємці, представники влади, приватні особи і навіть
громадяни інших країн, наша установа ніколи не забуває дякувати людям, котрі долучилися до цієї доброї
справи. В бібліотеці існує Почесна дошка «Меценат …
року», а також започатковано своєрідну галерею
світлин представників меценатського руху. І нині утворилося певне коло осіб, які всі ці роки не залишають
книгозбірню поза своєю увагою, постійно підтримують
її в будь-яких питаннях. Це спонукало створити при
бібліотеці Піклувальну раду, завданням якої є розвиток традицій кураторства стосовно бібліотеки з боку
херсонської громади та владних структур. Ефективна
співпраця із зазначеним громадським органом забезпечила бібліотеці членство у Херсонській торгово-промисловій палаті та Торгово-промисловій палаті України з 2006 р. Звичайно, така почесна і відповідальна
місія сприяє розвитку закладу, допомагає розширювати міжнародне співробітництво. Представники бібліотеки неодноразово були членами делегацій на міжнародних форумах.
Розвиток суспільства, основні показники його життєдіяльності мають величезний вплив на зміни у свідомості, освіті та організації щоденної роботи кожного
працівника. Ми з гордістю стверджуємо, що наш колектив – це єдина команда, яка прагне позитивних
змін. Сьогодні дуже важливо випереджати очікування
користувачів стосовно бібліотечних послуг. Саме тому
намагаємося максимально використовувати площу
книгозбірні, забезпечуючи відвідувачам комфортні
умови та надаючи сучасне обладнання, техніку, а відповідно – і нетрадиційні послуги.
Звичним для колективу стало креативно думати,
оперативно реагувати, діяти. Чи важко управляти професіоналами з досвідом? Важко. Сьогодні мало лише
відданості своїй справі. Важливо спіймати хвилю креативу та своєчасно запустити генератори бібліотечної
роботи. Так я, як керівник закладу, стала головним
менеджером у регіональній бібліотечній діяльності.
Колектив використовує всі бібліотечні ресурси для вирішення поставлених завдань. Ми навчилися бути відповідальними і усвідомлюємо те, що кожен працівник
бібліотеки доповнює один одного. Тобто командне бачення нових ідей є стратегічно важливим у розвитку
бібліотеки.
Наш заклад став важливим середовищем для реалізації нових ідей та успішної діяльності. Безперечно,
має бути стимулювання кращих працівників колективу. Саме тому, завдячуючи тісному співробітництву
з обласним комітетом профспілок працівників культури і профспілковим комітетом бібліотеки, ми щороку
проводимо професійні конкурси та заохочуємо здобуття працівниками другої вищої спеціальної освіти.
Так, уже традиційними стали конкурси на кращого бібліотекаря року, кращий відділ, проект та відео. Від
профспілкового комітету переможці отримують грошову нагороду, а за другу освіту – разовий фінансовий
бонус. Це і демократично, і соціально справедливо.
Дуже важливим для зміни бачення діяльності бібліотеки стало залучення самих користувачів до проведення соціокультурних заходів. Давно ліквідовано стереотип щодо примусового відвідування останніх або
походи до бібліотеки лише за книгою. Нині користувачі
стають і організаторами, і ініціаторами, і учасниками
заходів. Так, з їх ініціативи проведено он-лайн-конкурс
«Якби я був губернатором», проходять щомісячні засідання «Муніципальної лабораторії ідей», тижні фінан-
сової грамотності, Таврійський тиждень мистецтв, реалізується міні-проект вихідного дня «Уїкенд в
Гончарівці». Користувачі стають учасниками інтерактивних уроків, заходів Арт-підвалу, Арт-паті, Боді-арту
для майбутніх мам.
Сьогодні бібліотека багато уваги приділяє залученню членів громади до читання. На це завдання було
спрямовано багато проектів минулих років («Велике
читання Великої людини», «Херсон, читай!», «Полювання за книгою» тощо). У 2015 р. ми працювали над
реалізацією проекту «Сім’я в інтер’єрі бібліотеки»,
завдання якого – відродити традиції відвідування бібліотеки всією родиною. Програма включала безліч цікавих, захопливих заходів. Наприклад, надзвичайну
акцію «Книги на вагу», коли кожна сім’я, що любить
читати, могла зважити підібрані нею документи і записати вагу на вимірювальному стенді. Родина, яка за час
акції прочитала найбільше «книгокілограмів», і стала
переможцем. На їх честь було організовано виставку
під умовною назвою «Улюблені книги нашої сім′ї».
Зацікавив відвідувачів і вітражний проект «Скляна
Маляна. Подорож країною барвистої картини» з циклу
«Бібліотечне дозвілля: творчі розваги для тих, хто любить читати». Він мав на меті залучити батьків з дітьми
до бібліотеки та запропонувати їм малювання прочитаних книг на склі. Паралельно для дітей різного віку
було презентовано різні форми популяризації нових
надходжень «Сучасні книги – сучасним дітям».
В інтернет-центрах для літніх людей і людей з проблемами зору працюють волонтери, навчаючи їх користування комп’ютером, Інтернетом, пошуку цікавих
веб-ресурсів.
Для відвідувачів у бібліотеці створено всі умови для
навчання і самоосвіти. І водночас у ній по-домашньому
затишно і комфортно завдяки привабливому інтер’єру
та облаштуванню чудових зон для відпочинку й спілкування. «Весь простір – для користувачів» – це гасло
спрацьовує. Книгозбірня стала територією, де можна
співати в караоке, збиратись у клубах за інтересами,
організовувати свої майстер-класи та власні творчі виставки тощо. Ми маємо актову залу із сучасним звуковим і підсилювальним обладнанням, кілька залів, пристосованих для проведення конференцій і круглих
столів. Адже бібліотека давно стала не лише культурно-освітнім, а й соціальним центром. Ми стверджуємо,
що користуватися послугами бібліотеки – це круто,
це вигідно, це цікаво, це актуально! Сучасна бібліотека – не тільки місце для книг, а й місце для спілкування, творчості, дозвілля. Тому учасники тандему «бібліотека – користувач – бібліотека» завжди мають діяти
спільно.
Крім того, ми повсякчас намагаємося враховувати
інтереси користувачів. Так, за їхнім бажанням у 2015 р.
було створено зону бібліотечного релаксу, велосипедний паркінг, SMART-зони.
Колектив Херсонської ОУНБ ім. Олеся Гончара – це
велика сім’я однодумців, які прагнуть створити установу, котра відповідала б міжнародним стандартам публічної бібліотеки, і водночас дбають про збереження
традицій. Щодня віддаючи своє тепло людям, які приходять до книгозбірні, ми намагаємося сформувати у них
позитивні стереотипи сприйняття її як місця, де поважають Користувача і його точку зору. Тож ми вже готові
з новими проектами, цікавими творчими заходами зустрічати Користувача 2016 р.
4’2015 (70)
21
З ДОСВІДУ РОБОТИ
Г. Панюта,
завідувач бібліотеки-філії № 4
Полтавської міської централізованої бібліотечної системи
У
ПОЛТАВСЬКІ ЗУСТРІЧІ:
ПОПУЛЯРИЗУЄМО УКРАЇНСЬКУ КНИГУ
МОВА успішної діяльності сучасної бібліотеки – її готовність до інновацій. Відчувши необхідність змін, колектив бібліотеки-філії № 4
Полтавської МЦБС зробив основний акцент на оновленні методики популяризації книги, урізноманітнюючи традиційні форми роботи.
Філія № 4 щорічно обслуговує близько 4 тис. полтавців та гостей міста. Станом на 2014 р. книговидача
становила 89 тис. пр. документів, показник відвідування – 37 210, у т. ч. масові заходи відвідало 3 588
осіб; документний фонд нараховував 39 618 пр., з них
художньої літератури – 21 056 пр. У 2014 р. бібліотеки отримали 239 012 грн. з міського бюджету та
42 467 грн. позабюджетних коштів.
Бібліотечні інновації, на думку працівників філії, –
це оригінальні нестандартні ідеї, методики, проекти,
що виходять за межі традиційних форм і, головне,
відповідають очікуванням користувачів. Основна мета
заходів – підтримка читання і позитивної думки про
нього у членів громади. Сьогодні потрібно, щоб інформація подавалась яскраво, динамічно і, бажано, стисло.
Головне в пошуку креативних форм роботи – привернути увагу, викликати емоційну реакцію, бажання взяти
книгу в руки.
Позиція колективу: бібліотекар – помічник користувача. Він допомагає знаходити відповіді на питання,
оволодівати навичками отримання інформації чи роботи з книгою. Залежно від особливостей аудиторії
працівники бібліотеки намагаються спілкуватися з користувачами чи в ігровій формі, чи у формі зустрічей,
робити бібліотечні заходи змістовними і водночас цікавими, драйвовими, з гумором, а інколи й надавати їм
загадкового забарвлення. І тоді вдається знайти відгук
у душі кожної людини, зацікавити її, викликати бажання не тільки прочитати, а й обговорити книгу, поділитися враженнями з іншими.
Тому вже традиційними в нас стали «дегустації» літературних новинок, як, наприклад, «55 смаколиків»,
«Для мам і тат, для школярів і малят», «Читайте з насолодою!», «Смачного читання!». Особливість такої
форми роботи – новизна у назві, діалог бібліотекаря з
користувачами і користувачів між собою, ігрові моменти, активна участь присутніх у проведенні заходу.
Перегляди літератури «”Асорті” для дорослих», «”Десерт” для дітей», «Смаколики по-українськи», «Книжковий вінегрет» доповнюються інформаційними листками з біографіями письменників, критичними статтями, відгуками про книги.
Фішка бібліотеки – у креативній роботі з популяризації читання. Ведеться вона зусиллями бібліотекарів і
волонтерів-порадників. Експрес-огляди та експрес-репортажі «Новинки “Коронації слова”», «“Делікатеси”
від сучасних українських письменників чи видавництв», «Дитячі смаколики» допомагають присутнім
зорієнтуватися в новинках, дістати поради чи рекомендації. Протягом цих заходів бібліотекарі чи волонтери
проводять експрес-опитування, щоб наприкінці визначити «Екзотичну страву дня» (найкращу книгу).
Учасники мають змогу знайти однодумців – прихиль-
22
4’2015 (70)
ників улюблених жанрів чи письменників, обговорити
нову книгу, зустріти літературних гурманів, поспілкуватися. Прикметно, що бажання спілкуватися не згасає і
після обговорення книги – читачі продовжують зустрічатися на інших заходах.
Інноваційними родзинками «дегустацій» чи днів
нової книги стали скайп-зустрічі «Замов письменника»
з відомими українськими авторами, які мешкають далеко за межами Полтави, літературні подорожі, ігри
разом з героями книг.
У День нової книги бібліотека презентувала нові
видання А. Бачинського «Неймовірні пригоди Остапа і
Даринки» та «Канікули Остапа і Даринки». Юні користувачі бібліотеки взяли участь у літературній грі
«Неймовірні пригоди з Остапом і Даринкою», шукали
скарби опришків, здійснили «екскурсію» до Кременецького замку, разом відшукали закляття, щоб звільнити душу Івана, побратима Олекси Довбуша, «перехитрили» жорстоку королеву Бону та її вершників,
ознайомилися з легендами Карпатського краю. Цього ж дня відбулася скайп-зустріч із А. Бачинським.
Батьки і діти дістали задоволення від спілкування, але
головне – твори автора та книги, які він порадив прочитати, викликали величезне зацікавлення.
Скайп-зустріч з автором було проведено і під час
презентації книг львівської поетеси К. Міхаліциної
«Бабусина господа» та «Тінь у дзеркалі». Щира і відверта розмова про улюблених письменників, важливість читання, творче натхнення, кризу в роботі, художні смаки та вподобання, співпрацю з видавництвами
(К. Міхаліцина – літературний редактор «Видавництва
Старого Лева») доповнилася читанням віршів як самої
авторки, так і присутніх на заході гуртківців із Центру
естетичного виховання учнівської молоді «Юний журналіст».
Під час презентації видання Т. Щербаченко «Як не
заблукати в павутинні» бібліотекарі запропонували
учасникам пройти лабіринтами велетенської інформаційної Глобальної мережі, а нова книга «Видавництва
Старого Лева» допомогла дітям не заблукати в Інтернеті.
Команди «Монітор» та «Мишка» активно ділилися
своїми знаннями, розгадували ребуси, шаради, писали-читали листи за допомогою японських смайликів,
блукали лабіринтом – сторінками книги, інколи потрапляючи в халепи. Але до фінішу дійшли справжніми
друзями з розривом лише в один бал. Завдання гри,
підібрані за книгою Т. Щербаченко, діти розгадували,
використовуючи не тільки Інтернет, а й словники і довідники.
Атмосфера неформального спілкування, що панує в
бібліотеці, спонукає дітей до розмови, заохочує їх відкритися. Так, книги О. Лущевської «Друзі по листуванню», «Найкращі друзі», «Інший дім» для багатьох
підлітків стали улюбленими вже після першої скайп-зустрічі з авторкою, яка зараз живе в Америці. Бажання
обговорити їх виникло у самих читачів. Друга скайп-зустріч видалася ще цікавішою: діти, прочитавши та обговоривши між собою книги, швидко знайшли спільну
мову з письменницею.
З ДОСВІДУ РОБОТИ
У 2012 р. бібліотека почала співпрацювати з видавництвом «Зелений пес», яке стало партнером у проведенні презентації нових книг. У 2014–2015 рр. нам
вдалося розширити зв’язки з видавництвами «НораДрук», «Дуліби», «Братське», «Грані-Т», «Світ дитини»,
«Видавництвом Старого Лева», організувати творчі
зустрічі з братами Капрановими, І. Малковичем, К. Ковальською, В. Шклярем, А. Кокотюхою, Ж. Куявою,
О. Есауловим та В. Левицькою, провести Дні письменників з М. Павленко, І. Роздобудько, М. Гримич,
Кузькою Кузякіною, Л. Ворониною, З. Мензатюк.
Співпраця з видавництвами дає змогу бібліотеці виконувати одне з основних завдань – допомагати книзі
якнайшвидше знайти свого читача.
Захопливими й емоційними є заходи, що проводяться в рамках Днів письменника. Це зустрічі з літераторами, бесіди-роздуми, літературні ігри за книгами
автора, години спілкування, бесіди-діалоги «Запитуйте – відповідаю», автограф-сесії. Обов’язковими в Дні
письменника, на творчих арт-зустрічах стали літературні дебюти, сторінки творчого натхнення, літературні
сторінки, під час яких відвідувачі презентують власні
вірші, нариси, оповідання, есе і мають змогу віч-на-віч
поспілкуватися з відомими письменниками, почути
оцінку своїх творів, вислухати поради.
Сьогодні до бібліотеки приходять не тільки за книгою чи інформацією, а й для спілкування, відновлення
душевного комфорту. Досвід переконує: навіть якщо
користувачі приходять у бібліотеку тільки послухати
концерт, зустрітися з цікавими людьми, поговорити з
психологом, вони все одно рано чи пізно звернуть увагу на книги, а отже, їх можна залучити до читання.
Особливо популярними в книгозбірні є дні козацтва,
солдатської слави, рідної мови. Ця форма масової роботи не обмежує спілкування в часі: відвідувачі можуть
отримати певну інформацію без поспіху, вибрати вподобаний захід і відвідати його чи поодинці, чи з рідними, друзями, однокласниками.
Бібліотека тісно співпрацює з батьками, запрошує їх
до участі у заходах, оскільки саме вони забезпечують
нерозривність читацького ланцюжка.
Яскравим прикладом того, що бібліотека може бути
популярним місцем спілкування і дорослих, і дітей став
День дозвілля «Варто просто повірити в себе!».
Наймолодших читачів чекали серйозні випробування,
адже вони вперше взяли участь у грі «Поле чудес».
Кмітливість, рішучість, знання, здобуті у школі, прочитані книги та віра у власні сили допомогли пройти всі
лабіринти «Поля» і прочитати назву книги, яку було
презентовано («Казочки-куцохвостики» З. Мензатюк).
Потім діти із задоволенням читали й слухали нові
казки. Музичні, поетичні та хвилинки гумору нікого не
залишили байдужим.
Шестикласники зіграли в літературну гру за книгою
Л. Ворониної «Таємне Товариство Боягузів та Брехунів».
Оминаючи пастки синьомордів, жуків-скарабеїв, ворожих агентів, команди успішно завершили операцію
«Антижаб-2». Крім того, кожен охочий мав змогу поділитися враженням від прочитаної книги сучасних українських авторів. Хлопці говорили про пригоди героїв
книг А. Бачинського, О. Есаулова, С. Гридіна. Дівчатам
же до вподоби книги Т. Крюкової, М. Павленко,
О. Лущевської, О. Сайко, В. Йорта, Б. Космовської.
Інформаційні огляди дитячих журналів, нових
книг, книжкова виставка «Творчість не має кордонів»
та презентація виробів, виготовлених юними читачами власноруч, знайшли шанувальників і серед
дітей, і серед дорослих. У повному захваті була малеча від майстер-класу «Паперова чудасія».
Запрошення завітати на День казки «Казка залишається з тобою!» отримали всі, хто любить ці чарівні
історії. Розпочався захід презентацією виставки-вернісажу «Кольорові казки» робіт вихованців Полтавської
художньої школи. Учасники грали в літературні ігри
«Відгадай, хто “Я”», «Чи уважний ти читач?», «Виправ
помилку у казці!», «Для кмітливих ерудитів», які були
підготовлені бібліотекарями для різних вікових категорій. Особливе захоплення присутніх викликало те,
що всі правильні відповіді тут же вправно ілюструвались на стенді викладачем художньої школи. Перегляд
літератури «Чарівне царство казок» яскравими обкладинками книг вабив тих, хто любить українські казки – як народні, так і авторські. В цей день було презентовано нові книги Л. Ворониної та З. Мензатюк,
збірку віршів для дітей Є. Гуцала «Зайці в полі варять
борщ». Експрес-репортажі «Казки для дорослих»,
підготовлені бібліотекарями за книгами «Даогопак:
Анталійська гастроль та “Шляхетна любов”», «Казки
Сашка Лірника», «Чуб» О. Ком’яхова, «Скегги потерянный» І. Баранька знайшли прихильників серед
батьків. Родзинкою заходу став майстер-клас «Сто
смайликів». А на спогад про День казки всі його маленькі учасники, за бажання, могли зробити на долоньках тату «Мій улюблений герой». Щасливі діти
ділилися враженнями із друзями, батьками, демонструючи їм власних котиків, динозавриків, слоників
Ґудзиків, химериків, лисичок, Машу та Ведмедя.
Надзвичайно патріотичним видався День рідної
мови «Звернись до мене солов’їною, відповім тобі я
калиновою», до якого користувачі бібліотеки долучилися залюбки: українською розмовляли геть усі, навіть
ті, у кого це виходило не дуже вдало. Всі охочі мали
змогу переглянути виставки найцікавіших книг українських видавництв: «Топ-10 України й світу», «Книжковий вернісаж з автографами від авторів», «Імена, які
ми відкрили для себе», «Літературні хіти бібліотеки». Зі
школярами бібліотекарі провели бесіди про необхідність захисту рідної мови, а також здійснили віртуальну
мандрівку до «Видавництва Старого Лева», під час якої
діти дізналися, як готують книги до друку та хто бере
участь в їх підготовці. Також цього дня підлітки спілкувалися по скайпу з письменницею О. Лущевською.
Дорослі читачі зустрілися з К. Ковальською, авторкою
детективів «Сепуку по-київськи» та «Отрута для Меркурія». Всім учасникам заходу бібліотекарі пропонували відповісти на запитання «За що я люблю рідну
мову» на паркан-газеті. Жоден з відвідувачів не пішов з
бібліотеки без книги.
Упродовж Шевченківського дня «Полтавськими дорогами Кобзаря», учасником якого міг стати кожен
охочий, заходи, присвячені 200-річчю Т. Шевченка,
пройшли в особливому форматі (http://www.
odnoklassniki.ru/video/ 8447986254). Вихованці дитячих садочків здійснили віртуальну мандрівку «Шевченко в Полтаві», після чого маленькі гості бібліотеки
разом зі своїми вихователями читали улюблені твори
Кобзаря. Школярі зустрілися з головою Полтавського
громадського Шевченківського комітету, який розповів маловідомі факти із життя поета. Зі старшокласниками бібліотечні фахівці говорили на тему «У кожного з нас свій Шевченко». Підлітки читали власні вірші, доповнені малюнками. Також усі охочі могли долучитися до акції вишивання рушника-оберегу «Полтавські дороги Кобзаря».
4’2015 (70)
23
З ДОСВІДУ РОБОТИ
Улюбленими заходами юних читачів і батьків стали
фольклорні посиденьки, бібліоподорожі, майстер-класи, віртуальні мандрівки.
Бібліотека-філія № 4 є справжнім центром спілкування для жителів усього міста, намагаючись задовольнити найрізноманітніші потреби. Зокрема, було
проведено вечір-діалог «Мудреці Сходу», вечір запитань і відповідей «Семь препятствий к долголетию».
Особливого розголосу набула презентація книги «12
дней из жизни Тамерлана», що проходила з участю
М. Норбекова, який, давав рекомендації, поради, ділився мудрістю «цілителів душі» з далекого Сходу,
читав рубаї Омара Хайяма та Нізамі.
З великим успіхом у бібліотеці проходять години
відвертої розмови з психологом. Дізнатися про них, як
і про нові видання, можна за допомогою інформації
на блозі бібліотеки «БібліоСмаколики» (http://
biblsmak. blogspot.com/).
Аукціон цікавих повідомлень «Йде Великдень в
кожну хату» об’єднав дорослих і дітей, ставши традиційним родинним святом. На ньому «продавалися»
ідеї: присутні мали змогу придбати їх за великодні
вірші, пісні, легенди і навіть цікаві спогади чи оповідки. Найактивніші швидко наповнили Великодній
кошик, а хто забарився, тому стали у пригоді видання,
представлені на перегляді літератури «Готуймося до
Великодня». Учасники аукціону дістали естетичну насолоду від вернісажу «Хай буде з нами Великодня
казка»: виконані з величезною майстерністю користувачами бібліотеки ікони, великодні вишивки, мальованки, дряпанки, писанки, оздоблені в техніках квілінг
і фріволіте, бісером, а також писанкові фантазії у декупажі викликали загальне захоплення. Чудовий
майстер-клас «Виготовлення крапанки власноруч»
провела для учасників заходу писанкарка В. Здойма.
Всі охочі мали змогу прикрасити власними писанками
і різнокольоровими стрічками Великоднє дерево.
Вже традиційною напередодні Всеукраїнського дня
бібліотек стала організація бібліотечного уїк-енду. У
2014 р. він мав назву «Бібліотека – це місце ідей» і девіз
«Мрії здійснюються!». Працівниками бібліотеки попередньо було проведено вуличне опитування «Бути чи
не бути нашій бібліотеці», також полтавці отримали візитівки, буклети та запрошення взяти участь у круглому
столі «Бібліотека нашої громади: якою їй бути?» та викласти на паркан-газеті власну думку «Я хочу, щоб в
нашій бібліотеці…».
Під час уїк-енду читачі мали змогу переглянути
новинки літератури «Калейдоскоп нових видань»,
виставку-вернісаж «Таланти наших читачів», узяти
участь у літературно-мистецькому вечорі «Мрії здійснюються!». Виступам артистів-аматорів, користувачів
бібліотеки, передували розповіді бібліотекарів про
читацькі біографії людей, які впродовж багатьох років
користувалися саме цією бібліотекою, про їх досягнення, доводячи, що мрії обов’язково здійснюються.
Досвід підказує, що в роботі з юнацтвом необхідно
сміливіше використовувати оригінальні, близькі цій
категорії користувачів форми. Зрозуміло, що молоде
покоління віддає перевагу дискусійним, діалоговим,
ігровим засобам спілкування, що й стало основою
роботи з юними користувачами. Такі заходи посилюють пізнавальну й читацьку активність, спонукають
до самостійного мислення, вміння відстоювати власну
думку. «Просимо вас не ділити Україну», – написали
школярі своє побажання на пелюстках «Квітки сподівань» 1 вересня 2014 р., у День єдності в бібліотеці.
24
4’2015 (70)
Цього дня користувачі бібліотеки мали змогу висловити свої думки та побажання під час круглого столу
«Україна єдина! Прошу слова!», обговорити творчість
Т. Антиповича, який вразив своєю далекоглядністю в
романі «Хронос», книги «Острів Білої Сови» М. Гримич та «Луганський щоденник» С. Жадана. Учасники
заходу відверто ділилися своїми думками та надіями
щодо подій у нашій державі, які нікого не залишають
байдужими, дискутували стосовно вислову Г. Сковороди «Не вчіть яблуню родити яблука. Краще відженіть від неї свиней». Також користувачі бібліотеки
могли оглянути книжкову виставку «Українцями ми
народилися» та взяти участь у переглядах літератури
«Україна моя: незалежна, єдина, свята» та «Рідні голоси з далеких континентів».
Фахівці закладу працюють з молоддю в атмосфері
неформального спілкування за рахунок зниження офіціозності та збільшення ступеня довіри у відносинах.
Добре зарекомендував себе новий підхід, коли бібліотекар відверто визнає себе «не фахівцем» у питаннях,
що обговорюються за круглим столом, і має право не
відповідати на всі запитання, через що для присутніх
з’являється додатковий стимул інтерактивного спілкування. Публічна суперечка, ігрові методи дають змогу
учасникам долати відчуженість, навчитися працювати
в команді, імпровізувати, творчо висловлювати своє
«я», власну думку щодо прочитаної книги чи проблеми.
На бесіду за круглим столом «Полтавщина у вогні
революцій» було запрошено старшокласників. Обговорювали події на Полтавщині в 1917–1924 рр. Кожний
із присутніх мав змогу висловити свій погляд на проблеми патріотизму, менталітету полтавців та їх участі в
революції 1917 р. і подіях сьогодення. Розмова вдалася,
адже до обговорення долучилися гості – викладач історії України І. Рева та кандидат історичних наук
В. Ревегук, автор книги «Полтавщина у вогні революції».
Великої популярності набув унікальний проект
«Одна книга», головна мета якого – стимулювання
суспільного інтересу до книги і читання. Проект «Серія
книг "39 ключів"», започаткований у 2013 р., було спрямовано на підвищення зацікавленості в читанні шляхом
залучення школярів до читання книг із серії «39 ключів»
з наступним обговоренням їх у бібліотеці та проведенням літературних квестів «У пошуках 39 ключів»
(три тури). Результати проекту перевершили очікування. Бібліотекарям вдалося створити вільний, позитивний, комфортний простір з гостинною атмосферою,
а читачі, які взяли участь у змаганнях, продемонстрували не тільки знання прочитаних книг, а й ерудованість, терпіння, вміння грати в команді.
Свою думку щодо прочитаних книг читачі висловлюють і на сторінках блогу бібліотеки «БібліоСмаколики». Відвідувачі блогу також мають можливість
дізнатися про новинки бібліотеки, нові книги різних
видавництв, залишити коментарі щодо проведених
заходів, отримати інформацію про наступні заходи та
результати акції «Подаруй бібліотеці книгу».
Сучасні реалії вимагають від бібліотечних працівників швидко реагувати на потреби часу, враховувати
інтереси користувачів, одночасно збільшуючи творчий
потенціал і підвищуючи професіоналізм у впровадженні нових нетрадиційних форм роботи. Саме цього
прагне колектив бібліотеки-філії № 4 Полтавської
МЦБС.
ТОЧКА ЗОРУ
Шановні читачі!
Нещодавно в Інтернеті було опубліковано тези та пропозиції
генерального директора видавництва «Фоліо» О. Красовицького
щодо питання реформування бібліотечної галузі.
З огляду на те, що ці тези викликали неабиякий резонанс, редколегія нашого часопису,
з дозволу автора, пропонує їх вашій увазі в перекладі з російської
і запрошує до обговорення порушених проблем.
О. Красовицький,
генеральний директор видавництва «Фоліо»
ДО ПИТАННЯ РЕФОРМ У БІБЛІОТЕЧНІЙ ГАЛУЗІ
П
ЕРШОЧЕРГОВИМИ реформами є:
– кваліфікаційні вимоги до кадрів, зміна
ставлення до системи управління;
– створення єдиного електронного каталогу
бібліотек області, єдиного обласного читацького квитка;
– зміна системи закупівель, єдиний електронний каталог пропозицій до закупівель.
Тези.
1. Вводиться трирівневий принцип комплектування
бібліотек. Міністерство культури України відповідає за
національні та державні бібліотеки, Міністерство разом
з областями паритетно відповідає за обласні та районні; місцеві громади відповідають за сільські і міські
бібліотеки.
2. Вводяться норми комплектування на душу населення, і норми бібліотечного обслуговування. Наприклад, одна бібліотека на громаду, не менше ніж на
30 000 осіб, решта – за бажанням. Наприклад, закупівлі
не менше 0,3 книги на душу населення на рік. Якщо менше – питання про опротестування бюджету префектом.
3. Обов’язкове введення єдиного електронного каталогу, починаючи з району й вище. Під’єднання безправних сканованих електронних документів до каталогу з можливістю безоплатного доступу через Wi-Fi у
приміщенні бібліотек.
4. Створення платної електронної платформи з
єдиним реєстром авторських прав (вести його можна
спільно з Мін'юстом).
5. Кваліфікаційні вимоги і переатестація бібліотекарів від районного рівня.
6. Щорічні дослідження незабезпеченого попиту,
статистика фізично й морально застарілих книг по всій
базі бібліотек, розгорнута електронна звітність по фондах бібліотек.
7. Одночасне створення комісії по фондах відразу
після створення єдиного електронного каталогу.
8. Виділення коштів у бюджеті–2016 на такий каталог, на єдину платформу, на комплектування.
9. Скасування тендерів на закупівлю у виробників
книжок і створення нової системи закупівель Міністерства культури України. Створення єдиного міжвидавничого каталогу для закупівель бібліотеками.
10. Нормативи щодо наявності у фондах бібліотек
книг мовами європейських країн і мовами країн ООН.
І нацменшин.
11. Створення дорожньої мапи.
Таким чином, перша теза щодо бібліотечної дорожньої мапи.
1. Єдиний електронний каталог книг у бібліотеках України. Єдиний читацький квиток (електронний – картка), знов ж таки – в єдиній базі.
Крім того, що це є в більшості цивілізованих, і не
дуже, країн, хочу пояснити плюси цих явних, але нереалізованих у нас речей:
а) облік і контроль. Суспільство буде знати, які
книги є в наявності і в яких бібліотеках, які книги є в
нових надходженнях (і, о жах, за якими цінами придбані);
б) зручність описів. Ми привчені до того, що списувати книги не можна. До речі, в сучасних європейських
бібліотеках термін життя широковживаних книг –
10–12 років максимум;
в) зручність контролю за популярністю тих чи інших
книг чи авторів, вивчення незадоволеного попиту;
г) перший крок для переміщення книг до читача із
метрополії до околиць, з міста до села. Пошта, бібліобус, кур’єр і т. д. (щодо платника – є варіанти);
д) економія на фондах. При вирішенні питання
щодо переміщення, частину книг достатньо мати в районних бібліотеках;
е) формування бібліотечного замовлення на новинки без корупції;
є) колосальна економія трудовитрат при внесенні
каталожних карток у базу;
ж) скорочення мережі бібліотек за рахунок реально
не працюючих.
Теза друга щодо бібліотечної реформи.
2. Нормативи:
а) ніхто не заперечує, що наша країна – бідна.
16 000 публічних бібліотек нам не потрібно, навіть
10 000 ми не потягнемо. Це невиправдане навантаження на місцеві бюджети. Краще мати одну велику
бібліотеку на громаду з 25 000 чоловік, ніж 15 ніяких.
Кошти краще направляти на нові фонди, ніж на опалення зберігання макулатури та відмивання грошей на
ремонті сільських клубів;
б) однак, разом із можливістю зекономити, місцевій
владі для запобігання надлишковому прагненню до
ліквідації бібліотек варто спустити норматив щодо мінімальних норм бібліотечного обслуговування населення, – мінімум одна бібліотека на .... жителів. Як гадаєте, скільки? Мінімум 5–6 примірників книг не ста4’2015 (70)
25
ТОЧКА ЗОРУ
ріше 15 років на душу населення у фондах бібліотек
громади. Мінімум 0,3–0,4 книги на душу населення,
закуплених на рік за бюджетні або спонсорські кошти.
Певні якість інтернету й кількість робочих місць за
комп’ютерами в бібліотеці. Вимоги щодо каталогізації.
Щодо кваліфікації працівників. Щодо проведення культурних заходів і т. д.;
в) говорячи про нормативи постачання, я би відразу
поставив питання про відповідальність бюджетів різних
рівнів. Наприклад, відповідальність Мінкультури виключно за національні бібліотеки. Відповідальність
Мінкультури паритетно з обласною владою за обласні
й районні бібліотеки. Відповідальність влади області й
міста паритетно за сільські і місцеві бібліотеки.
Третя теза щодо бібліотечної реформи.
За даними на початок 2014 р. в країні було близько
20 000 шкільних, 600 вишівських, не менше 1 000 відомчих бібліотек. І це плюс до 16 000 публічних. На нашу
бідну країну, котра багато років не купує практично
книги у фонди бібліотек, – майже 40 000 книгосховищ,
які ми утримуємо. І це – у ХХІ ст., коли саме логістичні
рішення замінюють подібні непотрібні склади.
а) почнемо зі шкільних бібліотек. Всі вони зберігають переважно фонд підручників (бо кожний підручних купується для використання протягом 5 років,
по факту – 7–8, незважаючи на програми). При змінюваному складі учнів, чи не буде краще мати районний
чи обласний фонд підручників з мобільним переміщенням за потребою?
Сільські школи з малою чисельністю підручників
зазвичай розміщуються по сусідству з сільськими бібліотеками з незначною кількістю відвідувачів. Якщо до
сьогодні можливість об’єднання блокувалася належністю шкільних і публічних бібліотек до різних відомств,
то зараз усе перебуває під впливом однієї громади і їй
вирішувати. Можна лише грамотно порадити й запропонувати механізм такого злиття. Адже в громаді не
буде управлінь культури і освіти... Це дасть змогу вирішити ще одне важливе питання – потрапляння книги в
таку об’єднану бібліотеку знімає питання і дорослого
читача, і підлітка. Особливо це стосується класичної
художньої літератури і науково-популярних, історичних, етнографічних видань. Треба вивчити досвід
Рівненської області з об’єднання шкільних та публічних
бібліотек та запропонувати громадам інструктивні документи щодо такого об’єднання;
б) вишівські бібліотеки. Сьогодні при визначенні
ліцензійних вимог до вишів є й вимоги щодо наявності
та поповнення бібліотек. Проблема в тому, що на ці
вимоги легко заплющують очі, але також і в тому, що
самі вимоги виписані більш ніж поверхово. Сучасний
же європейський виш має не тільки прекрасні наукові і
навчальні фонди бібліотек, а й уважно стежить за тим,
щоби на полиці потрапляли твори класичної і сучасної
літератури в якісних друках у твердій палітурці.
в) відомчі і спеціальні бібліотеки. Можливо, їх забагато (якщо вважати, що ми вже вирішили питання з
логістикою). Але головна біда медичних, театральних,
аграрних, наукових бібліотек – відсутність нових надходжень, у т. ч. іншими мовами, відсутність передплат
світових баз даних, відповідних електронних спеціалізованих видань, навіть вітчизняних електронних
платних ресурсів.
г) нормативи і кваліфікація. Розроблення сучасних
вимог до бібліотек стосується не тільки публічних бібліотек. Бачу роль Міністерства культури саме в цьому –
організації не тільки системи обліку, а й в якісному на-
26
4’2015 (70)
ближенні вимог щодо бібліотек різного типу відповідно
до світових стандартів.
Четверта частина бібліотечної «Книги змін».
Електронні книги. Оцифрування. Авторські права.
Піратство.
а) у нас досі відсутня практика системної законної
видачі бібліотеками електронних книг читачам із дотриманням авторських прав. У світі існують декілька
методів роботи бібліотек з читачами: 1. Повністю електронні бібліотеки, що працюють через свої портали
(платник – споживач або держава), для зареєстрованих читачів (я тут не кажу про приватні сайти електронних книг, тільки про державні бібліотеки).
2. Бібліотеки, що надають доступ до електронних книг
тільки на своїй території, через паролі для планшетів з
обмеженням скачування й пересилання через Wi-Fi або
на стаціонарних комп’ютерах, підключених до локальної мережі без виходу в Інтернет. 3. Бібліотеки, що
надають доступ тільки до оцифрованих чи електронних
книг, права на котрі є загальнонаціональним надбанням. 4. Бібліотеки періодичних, наукових і електронних документів і реєстрів державних органів з обмеженим доступом (починаючи з 01.10.15 Мін'юст розкрив велику кількість таких реєстрів для вільного доступу. 5. Бібліотеки, котрі видають книги на захищених
від копіювання носіях різного типу. 6. Архіви;
б) в Україні держава не виділяє бібліотекам кошти
для оплати прав на електронні книги для розрахунку з
правовласником за видані читачам електронні книги. В
Росії, наприклад, в останні роки це – 500 млн руб.
тільки з Федерального бюджету. Питання вирішується
просто. Потрібно, нарешті, на державному рівні визнати електронну книгу для бібліотек рівноцінним паперовій книзі носієм інформації. В такому випадку має
бути або закупівля електронних носіїв з книгами чи
базами даних як матеріальних предметів зберігання,
або виділення бібліотекам грошей на оплату послуги з
права доступу;
в) електронні книги можуть надаватися бібліотекам
кожній окремо, а може бути створений єдиний національний портал (у т. ч. й на грантові гроші) для надання
бібліотечних послуг через паролі, що надаються акредитованим бібліотекам. Це зовсім не складно, враховуючи, міжнародний досвід і програмне забезпечення;
г) оцифрування. Сьогодні – це справа кожної бібліотеки. Абсурд. Держава оплачує працю людей, які в
різних містах дублюють один одного. При єдиному національному реєстрі оцифрованих книг, при каталогізуванні за відповідним стандартом скасування дублювання не тільки зекономить трудовитрати, а й
прискорить процес повної інформатизації бібліотечного ресурсу. Надзвичайно важливо забезпечити контроль за якістю там, де примірники пошкоджені, і контроль за правністю для видань, де діють права авторів
та їх нащадків;
д) це питання стосується не тільки книг і не тільки
бібліотек. Певен, що дуже скоро ми перейдемо до єдиного реєстру авторських прав – нотаріального або
державного;
е) боротьба з піратством. Наша держава все ще залишається в списках головних піратів світу. Рік-півтора – і нас змусять дотримуватися законів, котрі вочевидь зрозумілі для будь-якої цивілізованої країни.
Стосовно бібліотек, то тут не потрібні окремі закони,
але потрібні інструкції у сфері електронного книговидання від Мінкультури. Наприклад, свіжа історія існування сайту, де за гроші надавався доступ практично до
ТОЧКА ЗОРУ
будь-якої дисертації та наукової публікації з Бібліотеки
імені В. І. Вернадського. Наприклад, фактичний крах
навчального книговидання для вищої школи стався з
вини вишівських бібліотек, котрі вважали, що сканування підручників для студентів вишу не має стосунку
до видавця, який видав підручник. Якщо відкриється
інформація про те, що оцифровано в провінційних і
вишівських бібліотеках, видавцям і авторам не буде
сумно в судах протягом найближчих років...
П’ята теза. Держзакупівлі.
Все просто:
а) найпростіша теза. Для того, щоби запобігти корупції, не купувати будь-що, достатньо забрати в чиновників центральних відомств функцію щодо необхідності вибирати книги. А для цього треба розподілити
всю суму фінансування між бібліотеками, де планується закупівля книг. Якщо потенційна робота Міністерства культури і Держтелерадіо полягає тільки у
створені міжвидавничого відкритого каталогу книг, забезпеченні договірної роботи з видавництвами, логістики й руху грошей, – нема де вкрасти і нема кого
підозрювати;
б) міжвидавничий каталог. Також легко, це має
бути електронна форма, котра на сайті Міністерства
культури України заповнюється видавцями. Справа
Міністерства – перевірити авторські договори, можливо, зразки книг зібрати і виставити, відфільтрувати
книги, що не підходять за жанром (рекламні, еротичні,
навчальні). У разі наявності такого каталогу – всі закупівлі книг українських видавництв від виробників можуть бути звільнені від тендерних процедур, бо ціна
єдина;
в) відбір. Кожна бібліотека отримує свою суму віртуальних грошей (або кожна область, чи район), по
вертикалі передають своє замовлення по міжвидавничому каталогу, після чого виконується зведена закупівля Міністерством (чи областями, в даному випадку
неважливо). Якщо до грошей бюджету Міністерства будуть додані місцеві бюджетні або спонсорські гроші –
система та сама;
г) імпортні книги – на тендер цінових пропозицій.
Знову ж таки, має бути створений єдиний електронний
каталог за принципом голландського аукціону – на пониження. Обов’язковим нормативом має бути потрапляння в бібліотеки книг мовами європейських країн,
а не тільки з Росії. Це один із ключових моментів.
Ми – в Європі, і наш шлях до зближення з нею веде
через культуру й освіту.
Бібліотеки. Шоста теза. Кадрова. Спроби говорити про це завжди наражаються на звинувачення в
неполіткоректності.
а) з моєї точки зору, бібліотекарі – одна з найконсервативніших професій. Природно, є винятки, й вони
підтверджують правила;
б) за сьогоднішніх дуже малих надходжень новинок – надто мало відвідувачів (у середньому в перший рік в Україні кожну новинку бере в руки півтора
читача, в Німеччині при поповненні фондів в 40–60
разів більше кожна новинка цікавить 4 читачів протягом першого року);
в) у такій ситуації в багатьох працівників бібліотек,
крім ентузіастів книжкової справи, відсутній стимул до
розвитку бібліотек. Зарплата низька, але й робити майже нічого не треба, якщо нема відвідувачів. Особливо
це стосується сільських бібліотек;
г) для запобігання такому підходу до справи, крім
обов’язкових нормативів нових надходжень книг, потрібно встановити низку кваліфікаційних вимог для
персоналу – іспит з інформатики, іспит із сучасних бібліографічних знань, починаючи з районного рівня –
зі знання державної мови, книгознавства та ін.;
д) нові програми навчання і держзамовлення на випускників відповідних спеціальностей, а не по 120 випускників на рік на всю країну;
е) заміна звичної «галочки» при перекваліфікації
керівників бібліотек на реальне навчання;
є) введення в практику бібліотек роботи з носіями
інформації, якими можуть похвалитися сучасні європейські медіатеки: відео, аудіо, комп’ютерних програм,
ігор, електронних книг.
Переклала з російської С. Басенко,
провідний бібліотекар
Національної парламентської бібліотеки України
КОНФЕРЕНЦІЇ. СЕМІНАРИ. ЧИТАННЯ
С. Ковальчук,
канд. культурології, завідувач сектору
Національної парламентської бібліотеки України
ТРАДИЦІЙНА ВСЕУКРАЇНСЬКА ШКОЛА МЕТОДИСТА В НПБУ
З
9-го по 13 листопада 2015 р. в Національній
парламентській бібліотеці України проходила
V Всеукраїнська школа методиста – захід, що
проводиться раз на два роки. Тема цьогорічної школи –
«Реформування публічних бібліотек: регіональні
методичні служби у пошуках оптимальних шляхів».
Представники бібліотек з 23 регіонів нашої держави та
запрошені фахівці шукали відповіді на важливі питання
функціонування бібліотечної галузі. Окрім методистів,
у роботі школи активну участь взяли працівники науково-дослідного відділу НПБУ. Захід відвідали й представники бібліотечної спільноти Києва, вперше офіційно долучилися колеги з обласних бібліотек для
дітей.
Своє бачення проблеми, яка розглядалась на школі,
висловили начальник Управління соціокультурного
розвитку регіонів Міністерства культури України
Л. Нікіфоренко та представники організаторів заходу:
4’2015 (70)
27
КОНФЕРЕНЦІЇ. СЕМІНАРИ. ЧИТАННЯ
генеральний директор НПБУ
Т. Вилегжаніна і
заступник директора програми
«Бібліоміст»
(IREX) / Україна
Я. Титаренко.
Йшлося про необхідність виважених дій, про важливість об’єднання зусиль, координації та співпраці учасників бібліотечного процесу в
умовах проведення адміністративної реформи тощо.
Власний погляд на актуальні проблеми книгозбірень, читання та культури України в цілому виклав
відомий український видавець, письменник, публіцист
і громадський діяч Д. Капранов. Учасники з цікавістю
слухали про читання як «фізкультуру для душі», «культурну практику, котра потребує щеплення у кожному
поколінні» та бібліотеки як «криївки культури». Своїм
виступом Д. Капранов ще раз акцентував увагу на важливості роботи бібліотекаря, зокрема висловивши переконання, що «читання виховує можливість взаєморозуміння, а там, де є розуміння, немає війни».
Так само учасників не залишив байдужими тренінг
декана Києво-Могилянської бізнес-школи, кандидата
економічних наук О. Саврука, що був присвячений
сучасному стратегічному мисленню. Криза – це нові
можливості, переконував гість. Навчання видалося
несподіваним, цікавим і спонукало
зовсім по-іншому
поглянути на бібліотечну діяльність,
глибше замислитися над питаннями місії бібліотек у суспільстві та цінностей, на яких
має базуватися стратегічна ідея кожної бібліотеки,
над необхідністю брати на себе відповідальність за
«формування середовища, де книга та читач зустрінуться».
Під час круглого столу «Електронна статистика як
основа прийняття управлінських рішень» особливо активно обговорювалося запровадження, згідно з наказом Міністерства культури України № 780 від
2.10.2015 р., Електронного моніторингу базової мережі
публічних бібліотек України (ЕСМаР) та відповідно –
питання щодо особливостей роботи з програмою
ЕСМаР, яка протягом 2015 р. діяла в тестовому режимі.
Учасникам психологічного тренінгу «Робота з колективом в умовах реорганізації
установи», проведеного президентом ГО «Центр
сучасної психології “Мірадо”»
А. Черниш, було
цікаво попрацювати в групах над
вирішенням проблемних ситуацій, що можуть виникати в діяльності
сучасних бібліотек, розглянути моделі ефективної взаємодії з колективом.
Про своє бачення бібліотек в українському суспільстві, перспективи їх співпраці з видавцями докладно розповіла медіа-експерт компанії ПР-Prime, К. Мацкевич, яка оригінально представила низку сучасних
видань, що також викликало велике зацікавлення
аудиторії.
Більшість учасників знайомили присутніх з діяльністю книгозбірень свого регіону у формі змістовних
доповідей-презентацій (до слова, у планах організаторів – видання збірника матеріалів школи).
Програма форуму методистів, який тривав п’ять
днів, була дуже насиченою і включала виступи, тренінги, круглі столи, віртуальні та реальні екскурсії, ділові ігри тощо. Відчуття спільної справи, зацікавлений
обмін ідеями та досвідом, атмосфера, сповнена корисного професійного спілкування, – так можна коротко
охарактеризувати V Всеукраїнську школу методиста,
результати проведення якої, сподіваємося, позитивно
вплинуть на подальшу діяльність публічних бібліотек
України.
ЛИТОВСЬКА РЕСПУБЛІКА – УКРАЇНА:
ОБМІН ДОСВІДОМ У СФЕРІ КУЛЬТУРНОЇ ПОЛІТИКИ 1
У
Києві 12–16 жовтня 2015 р. відбувся цикл семінарів, присвячений розгляду основних принципів і цілей культурної політики Литовської
Республіки, а також документів та фінансових інструментів її реалізації. Ці заходи було орієнтовано на відповідальних за формування культурної політики політичних діячів, державних службовців, які працюють у
сфері культури, керівників організацій культури і фахівців, а також усіх зацікавлених у гармонійному та
сталому розвитку галузі культури та суспільства в ці1
лому. Організаторами виступили: Міністерство культури Литовської Республіки у співпраці з Міністерством
культури України, Українським центром культурних
досліджень, за сприяння та підтримки Національного
музею Тараса Шевченка та Національної академії мистецтв України.
Фахівці Міністерства культури Литовської Республіки поділилися своїм досвідом щодо особливостей
роботи, виконаної за 10 років членства в ЄС, інформацією про нові тенденції в галузі стратегічного плану-
При підготовці статті використано матеріали сайту Українського центру культурних досліджень (http://uckd.org/).
28
4’2015 (70)
КОНФЕРЕНЦІЇ. СЕМІНАРИ. ЧИТАННЯ
вання, суттєві зміни в якому на державному рівні відбулись у 2010 р., коли розпочалася реалізація спеціального проекту з удосконалення управління, орієнтованого на результат.
Доповідачі з Литви переконували на власному
досвіді у необхідності ключових зрушень: переходу від
стратегічного планування до стратегічного управління,
від адміністративної культури до культури менеджменту, від фрагментарного підходу до системного.
Вони підкреслили важливість відповідальності на всіх
рівнях управління, постійного моніторингу, оцінювання
та зворотного зв’язку.
Йшлося також про фінансування та управління,
засновані на доказах, системі статистики культури,
про нову логіку інвестування, де основний акцент робиться на діяльності організацій та маркетинговій
стратегії.
Литовські колеги наголошували, що ЄС фінансує
культуру як економічний ресурс, як джерело соціально-економічного розвитку. І хоча кожна реформа в
секторі культури займає тривалий час, але дає й дивіденди. Як приклад наводилася трирічна ґрунтовна робота Міністерства культури Литви, котре намагалося
донести інформацію про цінність культури до різних
міністерств країни. Результатом зазначеної діяльності
стало отримання від цих установ ресурсів для культурної сфери.
Особливу увагу доповідачі приділяли проектному
фінансуванню в Литві, джерелам та системі децентралізації проектного фінансування. При цьому наголошу-
валося на важливості формування альтернативних
(недержавних) джерел фінансування культури і мистецтва.
Було висвітлено і питання презентації литовських
культури і мистецтва за кордоном, пріоритетів у сфері
осмислення історичної пам’яті та виховання національної самосвідомості. В окремих доповідях ішлося
про ініціативи щодо стимулювання читання, медіаграмотності, видання гуманітарної літератури литовською
мовою, поширення оцифрованих культурних об’єктів,
підвищення кваліфікації працівників культури тощо.
Крім того, було представлено досвід Литви у сфері
кіно.
Окремий семінар присвячувався обговоренню політики литовських музеїв, системі оцінювання їх діяльності, досвіду оцінювання музейних цінностей, a також
унікальній практиці з атестації реставраторів рухомих
культурних цінностей.
Також відбувся семінар, присвячений програмі ЄС
«Креативна Європа», її особливостям та пріоритетам,
кращим результатам участі в програмі – на прикладі
литовського досвіду.
По завершенні корисних дискусій та обговорень
учасники висловили побажання щодо продовження
спільних заходів у майбутньому.
Підготувала С. Ковальчук,
завідувач сектору
Національної парламентської бібліотеки України
БІБЛІОТЕЧНІ ПРОЕКТИ
Я. Титаренко,
заступник директора
програми «Бібліоміст», IREX/Україна
Я
ПРОЕКТИ IREX/УКРАЇНА В 2015–2016 РР.:
БУДУЄМО НОВІ МОСТИ
К ми повідомляли раніше, програма «Бібліоміст» (www.bibliomist.org), котру Рада
міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX/Україна) впроваджує з 2009 р., наразі
перебуває на завершальному етапі. Модернізація
приблизно 2 тис. публічних бібліотек України, підвищення кваліфікації бібліотечних фахівців підготували
бібліотеки до активної участі в інших проектах міжнародної технічної допомоги, і в 2015 р. IREX/Україна
започаткувала три нові проекти. Йдеться про Програму
медіаграмотності для громадян, проекти «Працевлаштування та розвиток трудових ресурсів у бібліотеках» і «Моя нова поліція: громадська підтримка реформи Національної поліції». Докладніше про кожну
ініціативу – нижче.
По-перше, з метою закріплення результатів попередніх зусиль та надання публічним бібліотекам і місцевим громадам нових можливостей для розвитку
IREX/Україна розпочала Програму медіаграмотності
для громадян за підтримки Міністерства закордонних
справ та міжнародної торгівлі Канади (DFATD Canada)
в партнерстві з Академією української преси, IREX та
громадською організацією «Центр медіареформ»
(StopFake).
Проект триватиме до березня 2016 р. Його метою є
посилення стійкості громадян проти дестабілізуючого
впливу неправдивої інформації через підвищення їх
спроможності встановлювати надійність своїх джерел
інформації та новин і збільшення попиту на правдиву
інформацію в 14 областях. Тренінги проводяться в
Київській, Чернігівській, Черкаській, Миколаївській,
Одеській, Херсонській, Запорізькій, Кіровоградській,
Дніпропетровській, Полтавській, Сумській, Харківській, а також у частині Луганської та Донецької областей.
Проект реалізується спільно з бібліотеками та місцевою консультативною групою, до якої входять українські
медіа-експерти, журналісти, активісти, соціологи та
представники громадянського суспільства. В рамках
проекту розроблено навчальну програму з медіаграмотності, підготовлено тренерів, які проводитимуть тренінги
для громадян, а також інформаційну кампанію для підвищення обізнаності в питаннях протидії пропаганді та
маніпуляціям. Майданчиками для проведення тренінгів
4’2015 (70)
29
БІБЛІОТЕЧНІ ПРОЕКТИ
вибрано Чернігівську, Харківську, Херсонську ОУНБ та
Черкаську міську ЦБС.
По-друге, нині реалізується проект «Працевлаштування та розвиток трудових ресурсів у бібліотеках», який виконується в рамках Української ініціативи з підвищення впевненості (UCBI), що фінансується
Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та
адмініструється IREX/Україна в рамках програми
«Бібліоміст».
Метою проекту є допомога внутрішньо переміщеним особам (ВПО) в питаннях працевлаштування
або започаткування власного підприємства в їхніх
нових громадах після проходження відповідних тренінгів на базі сучасних бібліотек Запорізької, Дніпропетровської, Харківської, Донецької та Луганської
областей, що беруть участь у проекті. 5–9 жовтня тренінг за новим проектом у Києві пройшли 16 бібліотекарів-тренерів. Вони, у свою чергу, в жовтні та на початку
листопада вже провели 12 тренінгів для 217 учасників.
Проект триватиме до лютого 2016 р.
По-третє, IREX/Україна розпочинає проект «Моя
нова поліція: громадська підтримка реформи
Національної поліції», до участі в якому запрошено
публічні бібліотеки. Проект здійснюється IREX у партнерстві з Міністерством внутрішніх справ України,
Міжнародною організацією з розвитку права (IDLO) за
фінансової підтримки Бюро з міжнародної боротьби
з наркотиками та правоохоронної діяльності Держдепартаменту США (INL). Міста-учасники: Київ, Львів,
Одеса, Миколаїв, Харків та Дніпропетровськ. Термін
виконання проекту – з жовтня 2015 р. по червень
2016-го.
Ця ініціатива має на меті вибудувати довіру та встановити плідні стосунки між новою поліцією та громадянами, для яких вона працює і яких має захищати. Вона
підвищуватиме обізнаність громадськості з таких питань, як зміна ролі поліції в рамках нового закону «Про
Національну поліцію» та практичний вплив нововведень на щоденне життя громадян. Залучення бібліотек
до інформаційної кампанії, поширення достовірної інформації та організації заходів для безпосередньої
комунікації громадян і місцевої поліції допоможе
ефективно впровадити проект, а також вкотре продемонструє важливість бібліотек для громади. Проектом
передбачено забезпечення бібліотек ресурсами для
проведення інформаційно-освітніх заходів і налагодження контактів між місцевими ЗМІ та поліцейськими
прес-службами.
Відбір бібліотек для участі в проекті відбувався за
такими критеріями: в кожній з областей, визначених
донором за принципом першочерговості розгортання
реформи поліції, запрошено бібліотеку обласного/
національного рівня, центральну міську бібліотеку і
кілька філій. До уваги бралися успішність співпраці
бібліотек у попередніх ініціативах «Бібліомосту», вмотивованість бібліотекарів та розмір населених пунктів
із тим, щоб охопити проектом якомога більшу кількість населення. До участі в проекті запрошено: Національну парламентську бібліотеку України, Публічну
бібліотеку ім. Лесі Українки для дорослих м. Києва та
4 бібліотеки-філії, Дніпропетровську ОУНБ ім. Первоучителів слов’янських Кирила та Мефодія, Центральну
міську бібліотеку м. Дніпропетровська та 4 бібліотеки-філії, Миколаївську ОУНБ ім. О. Гмирьова, Центральну міську бібліотеку ім. М. Л. Кропивницького
ЦБС для дорослих м. Миколаєва та 4 бібліотеки-філії,
Одеську ОУНБ ім. М. Грушевського, Центральну міську бібліотеку ім. А. Гайдара Одеської ЦБС для дітей
та 4 бібліотеки-філії, Харківську ОУНБ і Центральну
міську бібліотеку ім. В. Г. Бєлінського ЦБС Дзержинського району м. Харкова та 4 бібліотеки-філії.
В рамках першого етапу проекту «Моя нова поліція» IREX провів триденні тренінги для працівників
бібліотек у період з 7-го по 16 грудня 2015 р. на базі
Національної парламентської бібліотеки України. На
тренінгу учасники зустрілися з представниками МВС
України та дізналися з перших вуст про реформу, її
комунікаційну складову, налагодили зв’язки з відповідальними за неї особами, здобули знання та отримали інтерактивні матеріали, які допоможуть при
проведенні заходів із залученням громадян та місцевої поліції.
Ми переконані, що робота у вищезазначених проектах IREX збудує нові мости для розуміння, довіри і
продуктивних відносин між громадянами, поліцією,
бібліотеками, громадськими організаціями, ЗМІ, місцевою владою та сприятиме подальшому розвитку бібліотек як активних центрів громад в Україні.
ПОДІЇ. ФАКТИ
«КНИЖКОВИЙ ВИКЛИК»
В
Україні набирає обертів
проект bookchallenge_ua,
або «Книжковий виклик»,
що стартував 30 вересня – у Всеукраїнський день бібліотек. Його
ініціатори – письменники К. Бабкіна
та М. Лівін – пообіцяли прочитати
протягом року до 200 книг, заявивши, що таким чином вони популяризуватимуть читання. «Про це
зараз багато говорять, тобто читати нібито модно,
круто, потрібно, але у більшості людей читання лиша-
30
4’2015 (70)
ється тільки на словах», – зазначили
вони.
Станом на кінець жовтня 2015 р.
до проекту в соціальних мережах
долучилися понад 1,5 тис. людей.
Учасники обіцяють прочитати в середньому 70 книг на рік. На початок
грудня вже понад 4 тис. осіб звітували про процес за гештегом
#bookchallenge_ua.
З враженнями К. Бабкіної та М. Лівіна про хід проекту можна ознайомитися на сайті www.buro247.ua.
ПОДІЇ. ФАКТИ
Зокрема, Марк поділився там власними обнадійливими спостереженнями та інформацією про те, що в
книжкових магазинах Києва «Літера» та «Є» збільшилися продажі. В останньому навіть бувають черги.
Почастішали випадки читання паперових книг у вагонах метро. А в соціальній мережі Вконтакте люди на
базі гештегу #bookchallenge_ua почали обмінюватися книгами, бо для них уже бракує місця. «Я справді починаю думати, ніби ми скоро почнемо читати
більше за всіх у світі», – оптимістично заявив
М. Левін.
Л
У планах ініціаторів проекту – проведення нового
дослідження щодо читання. Вони переконані, що результати будуть втішними. Читаймо більше!
Підготувала С. Ковальчук,
завідувач сектору
Національної парламентської бібліотеки України
Режим доступу:
http://www.buro247.ua/culture/books/bookchallenge-start.html
http://uainfo.org/blognews/1446662684-v-ukrayini-nabiraeobertiv-proekt-bookchallenge-ua-uchasniki-obitsyayut.html
http://www.buro247.ua/culture/books/bookchallenge-first-week.html
http://www.radiosvoboda.org/content/article/27337508.html
УРОДЖЕНКА УКРАЇНИ СТАЛА ЛАУРЕАТОМ
НОБЕЛІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ З ЛІТЕРАТУРИ
АУРЕАТОМ Нобелівської премії з літератури у 2015 р. стала
білоруська письменниця українського походження С. Алексієвич –
«за багатоголосе звучання її прози,
увічнення страждання і мужності».
67-річна С. Алексієвич, яка народилася в Івано-Франківську і відома своїми книгами «У війни не жіноче обличчя», «Цинкові хлопчики», «Зачаровані смертю», «Останні свідки», «Чорнобильська молитва», була головним фаворитом цьогорічної премії.
Торік письменниця з успіхом випустила книгу «Час
секонд хенд» – заключну із циклу «Голоси Утопії».
«"Час секонд хенд" – це мій діагноз нам, діагноз
тому, що ми зробили за 20 років, нашому злочинному
романтизмові та, як зараз вважаю, нашій мовчанці,
нашій теперішній німоті й мовчанню еліти», – зазначила авторка.
Нобелівська премія з літератури – щорічна нагорода за досягнення в галузі літератури. Вручається з
1901 р. Нобелівським фондом. Кандидатів на здобуття
премії висувають члени Шведської королівської академії та академій інших країн, професори літератури
та лінгвістики, лауреати премії попередніх років та
голови письменницьких організацій. Щороку в жовтні
академія розсилає 600–700 запрошень своїм колегам
із різних країн, аби вони до 31 січня висунули кандидатів на Нобелівську премію. Традиційно Шведська
академія протягом весни визначає в
цьому списку спочатку 20 найдостойніших письменників, а потім скорочує
його до п’яти кандидатів. Улітку члени академії ще раз знайомляться з
творчістю номінантів, аби обговорити
їх кандидатури восени. Новий лауреат
обирається голосуванням на засіданні
за півтори години до оприлюднення рішення. Розмір премії – 10 млн шведських крон.
Останнім часом вимоги до творів, представлених на
Нобелівську премію, було дещо послаблено: тепер можуть розглядатися не тільки твори, написані за останній
рік, а й більш ранні роботи автора, якщо «їх значущість
не була оцінена до недавнього часу».
Шведська королівська академія у своєму виборі
пов’язана не тільки загальними рамками статуту Нобелівського фонду (робота, представлена на премію,
повинна принести максимальні блага всьому людству), а й окремим зауваженням А. Нобеля про те, що
літературний твір має надавати це благо в «ідеалістичному напрямі».
Режим доступу:
http://gazeta.ua/articles/culture/_urodzhenka-ukrayini-stalalaureatom-nobelivskoyi-premiyi-z-literaturi/651365
http://espreso.tv/news/2015/10/08/urodzhenka_ukrayiny_
alyeksiyevych_otrymala_nobelivsku_premiyu_po_literaturi
Підготував Ю. Ворона, головний бібліотекар
Національної парламентської бібліотеки України
ДВІ УКРАЇНСЬКІ КНИГИ ВВІЙШЛИ ДО КАТАЛОГУ
НАЙКРАЩИХ ДИТЯЧИХ ВИДАНЬ СВІТУ
К
НИГИ «Війна, що змінила Рондо» та «Мій маленький Київ» увійшли до престижного міжнародного каталогу дитячих видань «Білі
круки». Каталог щорічно укладають у Міжнародній
молодіжній бібліотеці в Мюнхені, і цього року до нього
ввійшли 200 книг із 55 країн. Презентація каталогу від-
булася під час Франкфуртського книжкового ярмарку
15 жовтня 2015 р.
Книга «Мій маленький Київ» є ілюстрованим путівником столицею України, який побачив світ у видавництві Laurus. Автори проекту: А. Денисенко (ідея і
текст), О. Старанчук та О. Грищенко (ілюстрації).
4’2015 (70)
31
ПОДІЇ. ФАКТИ
Книга «Війна, що змінила
Рондо» Р. Романишин і А. Лесіва вийшла у «Видавництві
Старого Лева». Автором її візуального оформлення є творча
майстерня «Аґрафка». Цей твір
є приводом для вдумливої розмови з дітьми (або й із собою)
про те, що діється нині в країні
чи деінде у світі, у форматі чарівної історії, яка завжди залишає місце для надії та оптимізму.
Книгу вже перекладено
французькою та словацькою мовами. Крім того, вона
отримала спецвідзнаку журі в конкурсі Bologna Ragazzi
Award 2015 – одному із найпрестижніших і найвідоміших
конкурсів дитячої книжки у
світі – в категорії «Нові горизонти».
Книги «Видавництва Старого Лева» вже потрапляли до
переліку «Білі круки»: у 2012 р.
до нього ввійшла «Казка про
Старого Лева» М. Савки, а в
2014-му – «Хто зробить сніг»
Тараса і Мар’яни Прохаськів.
Режим доступу:
http://www.hromadske.tv/culture/ukrayinskiknigi-----sered-naikrashchikh-dityachik/
Підготувала С. Ковальчук
ЮВІЛЕЇ ТА ЮВІЛЯРИ
М. Довгань,
в. о. директора Чернівецької обласної
універсальної наукової бібліотеки ім. Михайла Івасюка,
заслужений працівник культури України
СКАРБНИЦЯ КНИЖКОВОЇ МУДРОСТІ
(Чернівецькій ОУНБ ім. Михайла Івасюка – 75 років)
І
СТОРІЯ однієї з найбільших бібліотек Буковини
розпочалася в липні 1940 р. Створено її було відповідно до постанови Раднаркому УРСР, і підпорядковувалася книгозбірня відділу народної освіти
Чернівецького повітового виконкому.
Одразу розпочалися активні
пошуки приміщення для новоствореного закладу. Громадськість Чернівців виступала за розміщення бібліотеки в центральній
частині міста. Очевидно, міська
влада зважила на думку чернівчан, доказом чого стало рішення
виконкому від 9 вересня 1940 р.
про виділення для книгозбірні
приміщення на центральній вулиці Панській, 19 (нині О. Кобилянської).
Вже в 1940 р. бібліотека мала у своїх фондах
30 тис. пр. творів друку і обслуговувала 4 тис. осіб.
Спочатку тут існували три відділи – абонемента, читальня, комплектування та обробки літератури.
Директором закладу було призначено випускника
Харківського бібліотечного інституту Ф. Дудка, який усе
своє життя присвятив розбудові книгозбірні.
У 1941 р., під час окупації Чернівців румунсько-німецькими військами, діяльність бібліотеки було призупинено. Частину літератури вивезли загарбники,
частину було втрачено. Після визволення міста в
1944-му бібліотека відновила свою роботу.
У 1947 р. було створено методичний кабінет, після
чого книгозбірня стала обласним методичним центром
для бібліотек краю. З 1949 р., коли запрацював бібліографічний відділ, вона почала виконувати функції обласно-
32
4’2015 (70)
го краєзнавчого депозитарію, покликаного збирати і
зберігати відповідну літературу.
У 1950–1960-і рр. бібліотека активно розвивалася: поступово зміцнювалася її матеріально-технічна
база, вдосконалювалися форми і методи популяризації книги. Розгалуженішою стала і
структура закладу: окрім відділів
комплектування та обробки літератури, абонемента, методичного, бібліографічного, почали діяти МБА, спеціалізовані читальні
зали, відділи нотно-музичної літератури та господарський.
У 1960 р. відділ абонемента запровадив нову форму обслуговування читачів – відкритий доступ
до книжкового фонду. А звернення до послуг МБА давало їм
змогу використовувати фонди
інших провідних бібліотек країни. Популярними серед
відвідувачів були тематичні виставки, читацькі конференції, літературні вечори, обговорення книг, літературні зустрічі та диспути.
З розширенням штату книгозбірні зросли її виробничі показники, поліпшилася структура. Для диференційованого обслуговування читачів у 1970 р. було створено книгосховище, в 1971-му – відділи технічної літератури, документів іноземними мовами, обслуговування працівників сільського господарства.
У 1973 р. бібліотека стала державною науковою обласною, що значно підвищило її статус в єдиній інформаційній системі країни та регіону.
Процеси демократизації та суспільного оновлення в
1990-х рр. внесли зміни і в бібліотечну галузь. Завдяки
творчим пошукам і зусиллям тодішнього директора бі-
ЮВІЛЕЇ ТА ЮВІЛЯРИ
бліотеки І. Ярошенка з 1990 р. було запроваджено елементи госпрозрахунку, додаткові платні бібліотечні послуги.
У 1995 р. колектив ОУНБ очолила А. Іваницька. В
той період бібліотека розпочала активну участь у різних
проектах щодо впровадження нових технологій з формування і розповсюдження інформаційних ресурсів та
найсучасніших форм обслуговування користувачів.
У 1998-му постановою Кабінету Міністрів України
бібліотеці присвоєно ім’я українського письменника,
фольклориста, нашого земляка М. Івасюка. Цього ж
року Міжнародним фондом «Відродження» було підтримано проект «Створення єдиної системи автоматизації бібліотечно-інформаційного обслуговування користувачів у Чернівецькій ОУНБ».
У 2001 р. завдяки гранту Посольства США в Україні
«Інтернет для читачів публічних бібліотек (LЕАР)» створено інтернет-центр, оснащений сучасним комп’ютерним обладнанням, а в 2004 р. при редакційно-видавничому відділі – регіональний інформаційний
центр та портал «Буковина».
У 2006-му за сприяння Посольства США в Україні
розпочав роботу інформаційно-ресурсний центр «Вікно
в Америку»; спільно з Товариством «Український Народний Дім в Чернівцях» узято участь у проекті «Розвиток мережі регіональних ЦЄІ (Центрів європейської
інформації) на базі ОУНБ», у результаті чого було створено ЦЄІ «Буковина – Європа».
У 2009 р. у відділі обслуговування організовано
Центр доступу до офіційної інформації, а на базі філії
обслуговування юнацтва – Центр екологічної інформації. Наступного року відкрито регіональний тренінговий центр програми «Бібліоміст».
«Простягни руку допомоги» – назва проекту програми «Бібліоміст» для людей з обмеженими можливостями, реалізація якого розпочалася в 2011 р.
Спільно з Повітовою бібліотекою ім. І. Сбієру м. Сучава (Румунія) Чернівецька ОУНБ ім. М. Івасюка взяла
участь у проекті ЄС «Бібліотеки – відкриті ворота до
знань», зокрема, в його рамках – у спільній операційній програмі прикордонного співробітництва «Румунія – Україна – Республіка Молдова на 2007–2013 з
пріоритету популяризації діяльності “Люди до людей”»,
метою якої було поповнення фондів публічних бібліотек області румунською літературою для представників цієї національної меншини.
Сьогодні Чернівецька ОУНБ ім. Михайла Івасюка –
провідна книгозбірня Буковини. Це книгосховище
вітчизняних творів друку, цінних і рідкісних книг, депозитарій краєзнавчої літератури і бібліографії, осередок
новітніх інформаційних технологій та духовного відродження. Щорічно бібліотека обслуговує понад 35 тис.
користувачів. Книговидача становить понад 700 тис. пр.
У книжковому фонді налічується більш як 600 тис. друкованих видань – 512 тис. книг і брошур, 92 тис. журналів і газет, 3 тис. документів на інших носіях інформації. Передплата періодичних видань на рік становить
300 назв газет і журналів.
Маємо 15 тис. пр. цінних і рідкісних книг. Це видання 1863–1869 рр. із Хотинської повітової бібліотеки; зібрання книг та літературознавчих матеріалів із
приватних бібліотек доктора філологічних наук Чернівецького державного університету (ЧНУ) ім. Ю. Федьковича І. Співака; професора М. Фатова; професора,
нашого земляка з діаспори, А. Жуковського; колекція
нот з примітками композитора В. Івасюка з бібліотеки
родини митця; професора, викладача П. Рихла; нау-
ковця, історика О. Масана; приватна бібліотека науковця, літературознавця, краєзнавця О. Романця та ін.
Державні джерела комплектування протягом останніх
років доповнювали безкоштовні надходження від
Правничої фундації, екологічної інспекції, Українськоамериканського доброчинного фонду «Сейбр-Світло»,
Британської ради в Україні, Гете-Інституту, МФ «Відродження», приватних осіб з Канади, Великої Британії,
Німеччини та інших країн.
Щороку бібліотечні працівники оформляють понад
300 тематичних виставок, рекламних інформаційних
експозицій, виставок-персоналій, ювілейних, виїзних
на замовлення, виставок-презентацій. Також бібліотека проводить близько 150 літературно-мистецьких
акцій, заходів, конкурсів, присвячених пам’ятним подіям та видатним діячам України, і Буковини зокрема.
Активно впроваджуються в бібліотеці інформаційні
технології. У 2000 р. створено відділ інформаційних
технологій, працівники якого зосередили увагу на формуванні електронних каталогів, баз даних краєзнавчого характеру. Цей структурний підрозділ забезпечує
роботу веб-сайту бібліотеки (http:// www.library.cv.
ua). Також окремі відділи ведуть 9 блогів.
Наразі всі галузеві підрозділи працюють над ретроспективним та поточним аналітичним розписом періодичних видань. Набуває поширення корпоративна
форма каталогізації. Так, з 2003 р. бібліотека є учасницею Центрально-Українського Кооперативного
Каталогу (ЦУКК) разом із 12 ОУНБ України. З 2004-го
спільно з науковою бібліотекою ЧНУ ім. Ю. Федьковича
веде краєзнавчий каталог «Буковина».
В останні роки в бібліотеці активізувалася науково-видавнича діяльність. Щороку тут виходить майже
40 бібліографічних покажчиків та методично-бібліографічних матеріалів.
Зі створенням у 2007 р. відділу краєзнавства розвивається і краєзнавча видавнича діяльність: розширюється не лише тематичний діапазон видань, а й застосовуються нові інформаційні технології. Бібліотечні видання завойовують визнання і користувачів, і науковців.
Доречно відзначити творчу співпрацю у видавничій діяльності з науковцями, письменниками, журналістами, діячами культури: Б. Мельничуком, Ю. Гусаром,
В. Вознюком, О. Масаном, П. Рихлом, В. Селезінкою,
М. Лютиком, Б. Бунчуком, І. Буркутом, М. Лазаруком,
О. Савчуком, В. Стариком та ін. Неможливо перелічити
всі краєзнавчі видання бібліотеки, що стали в пригоді
багатьом студентам, викладачам, ученим, літературознавцям та ін. Найвагомішими є бібліографічний покажчик «Пам’ятаймо! (календар знаменних та пам’ятних
дат Буковини)», що видається з 1964 р. та популяризує
довідковий матеріал про важливі події в історії області,
ювілеї уродженців краю та видатних діячів, життя і діяльність яких пов’язані з Буковиною; краєзнавчий бібліографічний покажчик літератури про Чернівецьку область за ... рік «Буковина»; щорічний анотований каталог
видань з фондів ОУНБ ім. М. Івасюка «Книга Буковини»;
біобібліографічні довідники «Видатні діячі культури та
мистецтв» (вип. 1, 2), «Михайло Івасюк», «Ольга Кобилянська», «Юрій Федькович» та багато інших.
Чернівецька ОУНБ робить свій внесок у взаємозбагачення етнокультур краю, працюючи в рамках реалізації
обласної Програми підтримки і розвитку культур національних меншин. Переважна більшість літературно-мистецьких акцій, що проводилися в області, не обходилися без участі в них бібліотеки. Це є показовим
прикладом активного співробітництва книгозбірні з на4’2015 (70)
33
ЮВІЛЕЇ ТА ЮВІЛЯРИ
ціонально-культурними товариствами та об’єднаннями
національних громад, місцевими органами влади.
Тісною є співпраця і з науковцями вишів Буковини,
обласними організаціями національних спілок письменників, художників України, громадськими об’єднаннями
краю, культурологічними товариствами, асоціаціями
фермерів, виноградарів, бджолярів, творчими спілками
та ін. У бібліотеці діють клуби та об’єднання за інтересами: «Дебют-Читання», «Літературна здибанка», «Альтернатива», «Школа соціальної адаптації підклітка», «Крокуємо разом», 4 англомовні клуби: для початківців, дитячий, розмовний Universum, клуб любителів гри «Мафія»
англійською, клуби з вивчення польської, румунської,
італійської мов, любительської фотографії.
Науково-методичну діяльність бібліотеки спрямовано на вдосконалення методичного керівництва та
координацію діяльності публічних бібліотек області,
підвищення професійної майстерності їх працівників,
упровадження інноваційних послуг у ЦБС області, реалізацію державних програм та проектів програми
«Бібліоміст».
Успіхи бібліотеки визначає насамперед її творчий
колектив, що складається з фахівців, відданих улюбленій справі, захоплених і креативних. Серед них –
наші ветерани: А. Іваницька, О. Баннікова, І. Щербаєва,
Н. Александрова, О. Серебріян, Р. Повержук, Т. Сендульська, Т. Макарейчук, Р. Ярова, Н. Бабчук, К. Сергійчук,
В. Кугут та ін. Свої професійні знання, досвід вкладають
у розвиток бібліотеки працівники Л. Шилюк, М. Ріга,
О. Гаврилюк, Г. Григорець, І. Рудько, О. Блошко, Т. Ми-
китюк, Г. Добровольська, Л. Шарабуряк, І. Щудло,
Н. Філяк, А. Лупан, Г. Якубчак. Молоді бібліотекарі –
О. Кицюк, К. Легун, О. Нагаєва, Ю. Боганюк, В. Безпальченко, Г. Цироніна, Н. Павлюк, М. Шкрібляк,
X. Смандич та багато інших – активно впроваджують
різноманітні інноваційні ідеї в практику роботи.
Трьом працівникам закладу – А. Іваницькій,
О. Банніковій, М. Довгань – надано звання заслуженого працівника культури України. Лауреатами обласної Літературно-мистецької премії ім. С. Воробкевича стали М. Довгань, О. Гаврилюк, О. Серебріян;
Обласної премії імені Олекси Романця за розвиток
краєзнавства, збереження культурної спадщини Буковини – І. Щербаєва, Р. Повержук, Л. Шарабуряк,
Ю. Боганюк; Обласної літературної премії ім. І. Бажанського – С. Лупан, Л. Шарабуряк.
Варто також згадати наших колишніх працівників, які
вже перебувають на заслуженому відпочинку, але свого
часу доклали багато зусиль для розвитку бібліотеки.
Це К. Боднар, Г. Осадчук, В. Вавринчук, Н. Кузьміна,
Т. Боріна, Н. Абрамович, Є. Борець, К. Желобнюк,
Л. Сухарєва, Т. Дегтярьова, Л. Козлова.
Без перебільшення можна стверджувати, що Чернівецька ОУНБ імені Михайла Івасюка є справжньою
скарбницею мудрості, потужним інформаційним, просвітницьким, культурним центром Буковини і водночас – гостинним, затишним домом для кожного, хто
любить книгу, закладом, який служить людям, їх духовному збагаченню.
ЯСКРАВА ОСОБИСТІСТЬ, ТАЛАНОВИТИЙ КЕРІВНИК
О
ЛЕНА Миколаївна Гаращенко добре відома в бібліотечному світі. Вона є
директором Кіровоградської ОУНБ
ім. Д. І. Чижевського, фонд якої налічує 800 тис. документів 43 мовами
світу: від манускриптів XV ст. до сучасних видань. У сфері інтересів
О. Гаращенко – також фонди і кадри
всіх бібліотек області, електронний
музей книги. А її успіх як керівника
полягає в дотриманні кредо: «Не за
бібліотекарем має йти читач, а бібліотекар – за читачем».
Олена Миколаївна – чудовий організатор. Вона вміє згуртувати й надихнути людей на те, що не завжди входить до їх
прямих обов’язків, але спрямовується на створення і
підтримання позитивного іміджу бібліотеки як наукової
установи. Її стратегія й тактика в роботі з кадрами – відкривати та підтримувати в кожному різноманітні вектори бібліотечної професії, навчити аналітично мислити і в той же час захоплюватися й захоплювати інших, розвивати здорові амбіції, самовдосконалюватись і вдосконалювати роботу в команді.
О. Гаращенко має свій стиль керівництва бібліотекою: послідовність та чіткість завдань, своєчасний
контроль, стимулювання, і це дає позитивні результати.
34
4’2015 (70)
Олена Миколаївна – інтелігентна,
красива жінка із гарним смаком. До
того ж вона є справжнім трудоголіком.
Лише серед останніх її ініціатив – медіа-проект «Єлисаветградськими стежками Кобзаря», сучасний інформаційний ресурс, в якому зібрано джерела,
що дають уявлення про те, ким був і є
Т. Шевченко для багатьох поколінь
наших земляків; електронний ресурс у
форматі Viki «Видатні особистості Кіровоградщини»; повнотекстова цифрова
бібліотека; аудіопроект з подкастами
«Голоси з війни»; документальний
фотопроект «Автограф війни»; бібліографічний покажчик до 75-річчя з
дня утворення Кіровоградської області, де зібрано
3 222 описи книг і статей з періодики; участь бібліотеки
в загальнодержавній акції «Допоможи українській
армії»; започаткування музею ОУНБ ім. Д. І. Чижевського та ін.
З-поміж креативних масових заходів бібліотеки –
«Різдвяна ніч у бібліотеці», «Бібліофестиваль на Великій Перспективній», програма літнього відпочинку
дорослих і дітей «Бібліотека під зеленими вітрилами»,
краєзнавчі студії, клуб мандрівників і цікавих оповідачів та ін. Все це Олена Миколаївна називає образно
не «масова робота бібліотеки», а «бібліотечний печ-
ЮВІЛЕЇ ТА ЮВІЛЯРИ
ворк» (за аналогією з виставками знаменитої майстрині Л. Кривенко).
У час, коли інформаційні технології витісняють
книгу, О. Гаращенко шукає вихід, використовуючи зарубіжний бібліотечний досвід. Вона пройшла стажування в Бібліотеці Конгресу США та ще у 20 книгозбірнях різних країн.
На сьогодні очолюваний нею заклад уклав більше
десятка угод про соціальне партнерство з громадськими об’єднаннями, творчими спілками та національними товариствами. Тут в Олени Миколаївни свій
девіз: «Не ми – за кимось, а хтось – за нами».
Активною є громадська діяльність О. Гаращенко в
Кіровоградській регіональній бібліотечній асоціації та
Обласній інформаційній службі з актуальних питань
жіноцтва (ОЖІС), які вона створила й очолила на початку свого директорства, 18 років тому. За цей період
бібліотека реалізувала понад 40 бібліотечних і громадських проектів.
Дбає директор не тільки про високий рівень роботи
бібліотеки, а й про відпочинок співробітників, шукає
спільне, що може об’єднати колектив у відзначенні
свят, проведенні дозвілля. Стали вже традиційними
запропоновані нею поїздки працівників історико-культурними місцями України у Всеукраїнський день бібліотек, а також вечори відпочинку в календарні свята, в
яких Олена Миколаївна сама бере активну участь, маючи веселу натуру й почуття гумору.
О. Гаращенко є заслуженим працівником культури
України, кавалером ордена княгині Ольги III ступеня, її
відзначено дипломом «Кращий директор обласної універсальної наукової бібліотеки». Очолюваний нею колектив нагороджено багатьма почесними грамотами й
подяками від Кабінету Міністрів України, Почесною відзнакою Кіровоградської області «Честь і слава Кіровоградщини», почесними грамотами й подяками від ОДА
та місцевих рад, громадських організацій, партнерів.
Щиро вітаємо Вас, Олено Миколаївно, з днем
народження! Хай і в подальшому доля збагачує Вас
життєвою мудрістю, енергією, натхненням та радістю
сьогодення!
З пошаною, колеги
ТАЛАНТ, ПОМНОЖЕНИЙ НА ПРАЦЮ
С
ЕРЕД викладачів Київського національного університету культури і мистецтв (КНУКіМ), чия
діяльність спрямована на підготовку бібліотечно-інформаційних фахівців, особливе місце посідає Тетяна Василівна
Новальська – відомий український бібліотекознавець, педагог, доктор історичних
наук, професор.
Тетяна Василівна народилася 8 листопада 1955 р. в м. Києві, в робітничій сім’ї,
де панували сімейна злагода, добропорядність, щирість. Батьки – Василь Тимофійович та Євдокія Тимофіївна Кадуки –
виховали у трьох своїх дітях дисциплінованість, працелюбність, старанність, обов’язковість та
зробили все від них залежне, аби ті здобули гарну
освіту.
Після закінчення загальноосвітньої середньої школи
дівчина розпочала свою трудову діяльність у Державній
республіканській бібліотеці УРСР ім. КПРС (нині НПБУ)
на посаді секретаря-друкарки, пізніше – бібліотекаря
відділу обслуговування. Її першими наставниками були
відомий бібліотекознавець, бібліограф, талановитий
керівник – директор бібліотеки В. Бабич, а також професіонал своєї справи В. Приходько, яка очолювала
відділ обслуговування.
Прагнення до знань, відкриття нового були притаманні Т. Новальській зі шкільної лави. В 1976 р. вона
вступила до Київського державного інституту культури
(нині КНУКіМ) на бібліотечний факультет, поєднуючи
навчання з роботою. Починаючи з 1979 р. трудова діяльність Тетяни Василівни пов’язана з цим вишем, де
вона успішно пройшла всі щаблі професійного зростання: 1979–1984 рр. – лаборант, старший лаборант,
викладач; 1984–1988 рр. – навчання в аспірантурі; з
1989 р. – кандидат історичних наук, доцент; з 1991 р. –
на посаді професора кафедри; 2001–2004 рр. – нав-
чання в докторантурі; з 2007 р. – доктор
історичних наук; з 2008-го – професор,
2008–2013 рр. – завідувач кафедри книгознавства і бібліотекознавства, декан факультету культурології.
Т. Новальська – член спеціалізованих
вчених рад: Д 26.165.01 – у Національній
бібліотеці України імені В. І. Вернадського
(2009–2012); Д 64.807.02 – у Харківській
державній академії культури (2010–2012);
Д 26.850.01 – у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв (2012–
2015).
Тетяні Василівні поталанило працювати в атмосфері творчості, взаємодопомоги, партнерства з авторитетними науковцями галузі:
В. Пілецьким, Л. Одинокою, Л. Калібердою, А. Чачко,
Т. Ківшар, Г. Семендяєвою, А. Кондрашовою, Ж. Долею,
Є. Куделько, Є. Завадською, В. Загуменною.
Особливо організаторські здібності, талант керівника в Т. Новальської виявилися в роки, коли вона очолювала кафедру книгознавства і бібліотекознавства та
факультет культурології. Тетяна Василівна згуртувала
команду однодумців, завдяки яким факультет став одним із авторитетніших підрозділів у питанні підготовки
фахівців галузі культури. Під її керівництвом активізувалася науково-методична робота кафедр, значно
оновилися навчальні та робочі програми курсів.
Викладаючи впродовж багатьох років курс «Бібліотечно-інформаційне обслуговування», Т. Новальська
вдосконалила та запровадила нові теми, що пов’язані з
концептуальним розвитком зазначеного напряму бібліотечної роботи. У цей період, одночасно з навчанням студентів, здійснювалася підготовка наукових
кадрів, зокрема, на кафедрі було розглянуто та рекомендовано до захисту 9 кандидатських дисертацій.
Плідна співпраця Тетяни Василівни як керівника кафедри і факультету з генеральним директором Націо4’2015 (70)
35
ЮВІЛЕЇ ТА ЮВІЛЯРИ
нальної парламентської бібліотеки України Т. Вилегжаніною, директором Національної історичної бібліотеки України А. Скорохватовою, генеральним директором Національної наукової медичної бібліотеки
України Р. Павленко, директорами Державної науково-педагогічної бібліотеки імені В. О. Сухомлинського
П. Роговою, Національної бібліотеки України для дітей
А. Кобзаренко, Державної бібліотеки України для юнацтва Г. Саприкіним, Київської обласної бібліотеки для
дітей М. Зніщенком, керівниками ОУНБ та багатьма
іншими директорами та співробітниками книгозбірень
сприяла вдосконаленню практичної підготовки майбутніх фахівців; розробленню наскрізної та робочих
програм їх практики з урахуванням сучасних трансформаційних процесів у бібліотеках; розподілу випускників кафедри в бібліотеки; здобуттю вищої бібліотечної освіти на базі першої вищої освіти співробітниками бібліотечних закладів.
Наукові інтереси Т. Новальської стосуються проблеми підготовки бібліотечно-інформаційних фахівців,
вивчення та задоволення інформаційних потреб користувачів бібліотек; розвитку соціології книги та читання; концепцій вітчизняних та зарубіжних науковців у
галузі книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства. Тетяна Василівна є автором близько 100 наукових та науково-методичних праць, рецензентом монографій та збірників наукових праць, членом редколегії фахових видань. Вона також входить до складу
робочої групи з розроблення державного Стандарту
вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» за спеціальністю 6.020102 «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографія» та «Магістр» за спеціальністю 8.020102 «Книгознавство, бібліотекознавство,
бібліографія».
Науковий досвід Т. Новальської відіграв важливу
роль у становленні та професійному зростанні багатьох
Б
4’2015 (70)
Вітаючи Т. Новальську з ювілеєм, слова щирої поваги і подяки за передані знання та досвід, розуміння й
підтримку з побажаннями міцного здоров’я, нових
сміливих творчих задумів і їх успішного здійснення,
успіхів у всьому висловлюють: колектив кафедри бібліотекознавства і бібліографії Рівненського державного
гуманітарного університету з особливою вдячністю за
важливу консультативну та практичну допомогу; учні
Тетяни Василівни, нині кандидати історичних наук, –
Ж. Вертій, Т. Кулієва, А. Литвин, І. Романченко – з гордістю, що мають такого мудрого наставника; випускники Калуської філії Г. Пристай, Г. Хіміон, Г. Штогрин
та Ужгородської філії КНУКіМ – з подякою за подаровану віру у власні сили й натхнення.
КОЛИ ЖИВЕШ БІБЛІОТЕКОЮ
ІБЛІОТЕКАР, як відомо,
дуже давня професія. В
різні часи та епохи це був
і хранитель, і проповідник, і співбесідник, і психолог, і науковець,
який серед тисяч і тисяч книг, газет і журналів міг легко знайти те,
що вкрай необхідно людині. На
шляху до знань та людської мудрості він завжди залишався справжнім помічником і порадником.
Саме про такого відданого своїй
справі бібліотечного працівника –
Надію Антонівну Качмар – поведемо мову. Адже цій професії пані Надія, завідувач
відділу комплектування та опрацювання літератури
Центральної міської бібліотеки ім. Лесі Українки для
дорослих м. Львова, віддала 30 років життя, всі свої
сили, знання та любов.
У 2015 р. цій чудовій жінці виповнилося 75 років,
за якими – чималі здобутки, надбання, люди і книги,
без яких наша ювілярка не уявляє свого життя. Така
дата стала не тільки славним ювілеєм, а й бібліотечною подією.
36
учених. Під її керівництвом захищено 7 кандидатських
дисертацій. Вона керує аспірантами, здобувачами, магістрами та є науковим консультантом докторантки.
Виступає опонентом на захисті кандидатських наукових робіт.
Т. Новальська також є активним членом Української
бібліотечної асоціації.
Життєве і професійне кредо ювілярки можна сформулювати так: професіоналізм, порядність, жага до пізнання нового, мудрість, любов до студента, відданість
справі.
Щиро вітаємо Тетяну Василівну з ювілеєм, бажаємо
міцного здоров’я, творчого довголіття, втілення інноваційних ідей і задумів, вірності друзів і колег, щастя,
благополуччя!
Завідувач кафедри книгознавства і
бібліотекознавства КНУКіМ, доцент, кандидат
педагогічних наук Н. Бачинська,
кандидат історичних наук, доцент НАКККіМ
І. Тимошенко
***
Народилася Надія Антонівна
10 листопада 1940 р. в с. Ушковичі
Перемишлянського району Львівської області, в сім’ї хліборобів. Її
дитинство і юність припали на
важкі воєнні й повоєнні роки, але
вона ніколи не цуралася роботи,
якої в селі завжди було вдосталь.
Рано довелося подорослішати та
допомагати батькам.
Працювала на різних місцях і
посадах, поки примхлива доля не
привела її в ЦМБ для дорослих
м. Львова, де пані Надія успішно
працює вже багато років. Увесь цей час її діяльність
пов’язана з поповненням та збереженням бібліотечних
фондів, обробленням нових надходжень, їх каталогізацією і систематизацією шляхом складання спеціальних карток, управлінням персоналом, створенням та
використанням технічної бази відділу. Н Качмар душею
вболіває і за комплектування фондів книгозбірень бібліотечної системи в цілому. Також пані Надія бере активну участь у науково-дослідній та методичній роботі
бібліотеки, в розробленні та реалізації програм її роз-
ЮВІЛЕЇ ТА ЮВІЛЯРИ
витку, планів бібліотечного обслуговування населення.
Н. Качмар – неординарна особистість: активна,
дієва, комунікабельна і водночас самокритична, з почуттям гумору. Вона завжди знаходить спільну мову і з
відвідувачами, і зі співробітниками.
Надія Антонівна виховала трьох дітей, нині вже тішиться онуками. Для цієї жінки дуже важливою є спадкоємність, адже, на її думку, справу, почату одним,
повинні підтримати й продовжити інші. Тому, мабуть,
єдину свою дочку, Любов, теж привела в бібліотечну
професію.
Колектив ЦБС для дорослих бажає чудовій ювілярці
здоров’я, добра, радості та творчого натхнення, щоб
книги – вічне джерело мудрості – завжди потрапляли
до свого читача, а в бібліотеках весь час було людно і
там працювали лише віддані люди – збирачі духовних
скарбів. Дякуємо і зичимо многая літа!
Від імені колективу Т. Мирош
ОФІЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 491/2015
Про відзначення державними нагородами України
з нагоди Дня незалежності України
(Витяг)
За значний особистий внесок у державне будівництво, консолідацію українського суспільства, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, активну громадську діяльність, вагомі трудові
здобутки та високий професіоналізм постановляю:
Присвоїти почесні звання:
«Заслужений діяч науки і техніки України»
БЕРЕЗІВСЬКІЙ Ларисі Дмитрівні – директорові Державної науково-педагогічної бібліотеки України
ім. В. О. Сухомлинського Національної академії педагогічних наук України, доктору педагогічних наук, м. Київ
«Заслужений працівник культури України»
ПІРУС Тетяні Петрівні – завідувачу бібліотеки Української гімназії № 1 Івано-Франківської міської ради
Президент України
П. ПОРОШЕНКО
21 серпня 2015 року
Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/4912015-19353
***
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 572/2015
Про відзначення державними нагородами України
працівників підприємств, установ та організацій
(Витяг)
За вагомий особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток
Української держави, забезпечення конституційних прав і свобод громадян, багаторічну сумлінну працю та високий
професіоналізм постановляю:
Присвоїти почесні звання:
«Заслужений працівник культури України»
ФЕТІСОВІЙ Надії Йосипівні – директорові Самбірської районної централізованої бібліотечної системи,
Львівська область
Президент України
П. ПОРОШЕНКО
7 жовтня 2015 року
Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/5722015-19488
***
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 586/2015
Про відзначення державними нагородами України працівників
Національного університету «Києво-Могилянська академія»
(Витяг)
За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, підготовку висококваліфікованих спеціалістів,
багаторічну плідну науково-педагогічну діяльність та з нагоди 400-річчя заснування Національного університету «Києво-Могилянська академія» постановляю:
Присвоїти почесні звання:
«Заслужений працівник культури України»
ЯРОШЕНКО Тетяні Олександрівні – віце-президентові університету з наукової роботи та інформатизації
Президент України
П. ПОРОШЕНКО
15 жовтня 2015 року
Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/5862015-19508
***
4’2015 (70)
37
ОФІЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 632/2015
Про відзначення державними нагородами України з нагоди
Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів
народного мистецтва
(Витяг)
За значний особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та високу
професійну майстерність постановляю:
Присвоїти почесні звання:
«Заслужений працівник культури України»
РОЗКОЛУПІ Наталії Іванівні – ученому секретареві Національної парламентської бібліотеки України, м. Київ
ЦУРІНІЙ Інні Олексіївні – завідувачеві відділу Національної парламентської бібліотеки України, м. Київ
Президент України
П. ПОРОШЕНКО
9 листопада 2015 року
Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/6322015-19552
***
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 18 листопада 2015 р. № 946
Київ
Про внесення зміни до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України
від 23 квітня 2014 р. № 117
Кабінет Міністрів України постановляє:
Внести зміну до пункту 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 р. № 117 «Про здійснення
попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (Офіційний вісник України, 2014 р.,
№ 34, ст. 916, № 76, ст. 2151, № 92, ст. 2653, № 97, ст. 2782; 2015 р., № 62, ст. 2032), доповнивши абзац перший після
слова «крім» словами «передплати періодичних видань».
Прем’єр-міністр України
А. ЯЦЕНЮК
ДО УВАГИ ЧИТАЧІВ
Міністерство культури України
Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв
Інститут публічного управління та кадрової політики
Кафедра інформаційних комунікацій та бібліотекознавства
ОГОЛОШУЄ НАБІР СТУДЕНТІВ
на спеціальність 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа»
Кваліфікації:
•
«бібліотекознавець, менеджер бібліотечно-інформаційної діяльності»
•
«документознавець, менеджер документно-інформаційних систем і ресурсів»
Термін навчання:
за освітнім ступенем «бакалавр»:
– на базі повної загальної освіти – 4 роки;
– на базі середньої спеціальної освіти I рівня акредитації або після двох років навчання у вищому
навчальному закладі – 2 роки.
за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» – 1 рік.
за освітнім ступенем «магістр»:
– на базі освітнього ступеня «бакалавр» або освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» – 1,5 роки
Форми навчання: денна, заочна.
Дні відкритих дверей:
19.02.2016 р.
18.03.2016 р.
08.04.2016 р.
13.05.2016 р.
Додаткова інформація – на сайті НАКККіМ (http://nakkkim.edu.ua/)
та на сайті Української бібліотечної асоціації (УБА) (http://ula.org.ua/)
Телефони для довідок:
Приймальна комісія: +38 (044) 288 80 81
Інститут публічного управління та кадрової політики: +38 (044) 280 34 04
Кафедра інформаційних комунікацій та бібліотекознавства: +38 (044) 531 94 35
Контактна особа: зав. кафедри Загуменна Віра Вікторівна
Чекаємо на Вас в АКАДЕМІЇ
на кафедрі інформаційних комунікацій та бібліотекознавства
за адресою: вул. Лаврська, 9, корпус 18, аудиторія 27, м. Київ, Україна
38
4’2015 (70)
ПОКАЖЧИК ПУБЛІКАЦІЙ У «БІБЛІОТЕЧНІЙ ПЛАНЕТІ» ЗА 2015 РІК
№ 1/67
Рубрика
Колонка головного редактора
З досвіду роботи
Автор
Реформування бібліотечної галузі – невідкладне
завдання сьогодення
Сватула Т.
Сучасна бібліотека – європейський рівень
обслуговування (портфоліо Херсонської ОУНБ
ім. Олеся Гончара)
6–8
Лехцер В.
Українська художня книга: досліджуємо думку
користувача
9–11
Деякі аспекти комплектування фонду документів
іноземними мовами НПБУ
11–14
Робота з молоддю – шлях до подолання кризи
читання
14–15
Маслова Т.
Бібліотека для дітей: у головній ролі – книга
15–18
Петров В.,
Крючин А.
Перспективи використання оптичних носіїв для
зберігання цифрових електронних ресурсів
18–20
Волохін О.,
Літвінова Є.
Центрально-Український Кооперативний Каталог – складова корпоративної каталогізації
21–22
Стовба О.
Жаборовська Н.
Бібліотеки України
До 200-річчя
від дня народження
Тараса Шевченка
Кисельова В.
Без автора
Федорова М.
Події. Факти
Книжкова полиця
Ворона Ю.
[за матеріалами сайтів]
Кононенко В.
Рева Л.
Ювілеї та ювіляри
Стор.
Вилегжаніна Т.
Кот Н.
Інформаційні технології
Назва публікації
Президія УБА
Бабій Л.
Загуменна В.,
Новальська Т.
Колектив відділу
читальних залів НПБУ
Блог як інноваційний шлях до надання
електронно-бібліотечних послуг у публічних
бібліотеках України
Національна історична бібліотека України –
науково-методичний центр краєзнавчої
бібліотечної діяльності та історичної бібліографії
Конкурс до ювілею Т. Шевченка, проведений
Чернігівським обласним відділенням УБА
Рік Шевченка в Полтавській ОУНБ імені І. П. Котляревського
«100 тисяч книжок для сільських бібліотек»: новий
проект УБА; Нагороджено лауреатів Шевченківської премії
4–6
22–26
27–31
31–33
33–34
34
До виходу у світ покажчика, присвяченого Ліні
Костенко
35
Видання до ювілею Кобзаря
35–36
Українська бібліотечна асоціація – 20 років разом!
36–37
Бібліотека – феномен подначасся
38–40
Знакова постать української бібліотечної справи
[до ювілею В. Пашкової]
40–42
За покликом серця [до ювілею завідувача сектору
НПБУ С. Солодовник]
42
№ 2/68
Рубрика
Автор
Назва публікації
Стор.
Колонка головного редактора
Вилегжаніна Т.
Толерантність: через бібліотеки – до миру і злагоди
До 150-річчя
Національної парламентської
бібліотеки України
Зворський С.
Конференції. Семінари.
Читання
Ковальчук С.
Факти з історії Національної парламентської
бібліотеки України. Перші 25 років діяльності
(1866–1891 рр.)
У центрі уваги: шляхи реформування публічних
бібліотек. VIII Всеукраїнська науково-практична
конференція «Бібліотека і книга в контексті часу»
Талалаєвська М.
На шляху до інституціональної модернізації
публічних бібліотек: результати паспортизації
4’2015 (70)
4–5
6–8
8–9
9–16
39
ПОКАЖЧИК ПУБЛІКАЦІЙ У «БІБЛІОТЕЧНІЙ ПЛАНЕТІ» ЗА 2015 РІК
З досвіду роботи
Безручко О.
Розмову вела С. Ковальчук
Журавльова А.
Загревська С.
Волян Н.
Українська культурологія
Погляд фахівця
Більченко Є.
Білик І.
Бібліотечний простір для дітей: аспекти змін
16–20
Бібліотека – місце реалізації потреб творчих
особистостей, громадської активності та соціальної
адаптації (інтерв’ю з київською майстринею
Т. Серебренніковою)
20–22
Концепція бібліотеки в контексті проекту Onleihe
Гете-Інституту в Україні
23–25
«Читаючий трамвай» – перший у Харкові
25–26
Сучасні бібліотеки змінюють життя: успішні
практики бібліотек Рівненщини (за матеріалами
Четвертого обласного фестивалю-конкурсу
інноваційного бібліотечного досвіду «Бібліофест»)
27–28
Бібліотека як транскультурний простір: діалог
минулого і сучасного
29–31
Чи потрібна бібліотека в селі? Роздуми бібліотекаря
32–33
Сторінка методиста
Козаченко Г.
Методист: професія чи покликання?
(за результатами соціологічного дослідження)
33–37
Події. Факти
Рогальчук Л.
Семінар для бібліографів у НПБУ
37–38
Ювілеї та ювіляри
Рибачук Н.
Колектив Закарпатської ОУНБ
ім. Ф. Потушняка
Лукеча Е.
Колектив Львівської обласної бібліотеки
для дітей
Офіційні документи
Пам’яті колег
До уваги читачів
Клюй Т.
НАКККіМ
НПБУ
Мудрий керівник, наставник, учитель [до ювілею
директора Волинської ОУНБ ім. Олени Пчілки
Л. Стасюк]
Простір її життя [до ювілею Л. Григаш –
колишнього директора, нині вченого секретаря
Закарпатської ОУНБ ім. Ф. Потушняка]
Вдячність учителю : [до ювілею
Г. Черевко колишнього педагога Ужгородського
коледжу культури і мистецтв]
Весняний ювілей : [до ювілею директора Львівської
обласної бібліотеки для дітей Л. Лугової]
Указ Президента України № 126/2015 «Про
відзначення державними нагородами України з
нагоди Міжнародного жіночого дня»
Світлій пам’яті Наталії Іванівни Лисенко [директора
Чернігівської ОБ для дітей ім. М. Островського в
1977–2012 рр.]
Світлій пам’яті Петра Івановича Красножона
[колишнього директора Білоцерківської ЦБС та
завідувача відділу культури і туризму
Білоцерківської міської ради]
[Оголошення про набір абітурієнтів за напрямом
підготовки «Книгознавство, бібліотекознавство і
бібліографія»]
Відкриття передплати на календар знаменних дат
«Дати і події» на 2016 рік
39
39–40
40
41
41
42
42
3 с.
обкл.
3 с.
обкл.
№ 3/69
Рубрика
Автор
Колонка головного редактора
Вилегжаніна Т.
До 150-річчя
Національної парламентської
бібліотеки України
Зворський С.
Назва публікації
Стор.
Публічні бібліотеки України: різноманітність форм
діяльності та єдність цілей
4–6
Факти з історії Національної парламентської
бібліотеки України: «думський» період діяльності
(1891 – лютий 1917 р.)
6–9
Сторінка дослідника
Богуш Т.
Книга та читання як предмет бібліотекознавчих
досліджень
9–12
З досвіду роботи
Рабош А.
Електронна газета як засіб самовираження
бібліотеки
12–13
40
4’2015 (70)
ПОКАЖЧИК ПУБЛІКАЦІЙ У «БІБЛІОТЕЧНІЙ ПЛАНЕТІ» ЗА 2015 РІК
Кулієва Т.
Зеленська Н.
Ковальчук Ю.,
Хоменко І.
Коханова І.
Долаймо бар’єри (про створення першої
української дейзі-бібліотеки)
«Сторінки, обпалені війною» (про виставку в
Кіровоградській ОУНБ ім. Д. І. Чижевського,
присвячену діяльності українських видавництв у
роки Другої світової війни)
Піар-офіси сучасних бібліотек України [своїм
досвідом діляться керівники піар-офісів
Рівненської ОУНБ та Кіровоградської МЦБС]
Психолого-педагогічні аспекти бібліотечної
діяльності: на прикладі роботи бібліотеки
Котовського навчально-реабілітаційного центру
14–15
16–18
19–21
22–24
Кибкало Н.
Літнє дозвілля в ЦМБ ім. В.Г. Короленка
м. Маріуполя
Ільченко А.
Особливості подання вебліографічної інформації
на сайтах ОУНБ
25–27
Аліференко І.
Електронна бібліотека Чернігівської ОУНБ
ім. В.Г. Короленка
27–29
Сторінка методиста
Кравченко С.
Портрет регіональної бібліотеки крізь статистичні
показники матеріально-технічної бази
29–33
Рецензії
Михайлова Р.
Каталог раритетів наукової бібліотеки КНУКіМ
33–34
Головній книгозбірні Закарпаття – 70 років
34–37
Інформаційні технології
Ювілеї та ювіляри
Григаш Л.
Бібліотечна спільнота
Колектив Вінницької ОУНБ
ім. К. А. Тімірязєва
Колеги з Наукової бібліотеки
Чернівецького національного університету
ім. Ю. Федьковича
Події. Факти
Постаті культури
Пам’яті колег
Ковальчук С.,
Ворона Ю.
[за матеріалами сайтів]
Від імені колективу
Н. Кравчук
Друзі, колеги, учні
Вдячні колеги і учні
24
Державній бібліотеці України для юнацтва –
40 років
Справжній лідер бібліотечної справи, вимогливий
керівник, чарівна жінка [до ювілею директора
Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва Н. Морозової]
Омріяна професія [до ювілею заст. директора
Наукової бібліотеки Чернівецького національного
університету ім. Ю. Федьковича Н. Загородної]
Вчені створили «Питну книгу», яка очищає воду;
GOOGLE продає електронні книги в Україні; В
Україні розпочав діяльність благодійний фонд
«Бібліотечна країна»; В Іспанії відкрилося
«Кладовище забутих книг»
Тридцять років служіння своїй справі
[про Л. Шпукал – колишнього директора
бібліотеки Вінницького національного медичного
університету ім. М. І. Пирогова]
Пам’яті хорошої людини – науковця і педагога
[М. Слободяника]
37
38
39
39–40
40–41
41–42
Світлій пам’яті Лініни Павлівни Одинокої
42
№ 4/70
Рубрика
Автор
Назва публікації
Стор.
Колонка головного редактора
Вилегжаніна Т.
Деякі аспекти національно-патріотичної діяльності
публічних бібліотек України
4–6
До 150-річчя
Національної парламентської
бібліотеки України
Зворський С.
Факти з історії Національної парламентської
бібліотеки України (лютий 1917-го – 1991 р.)
6–9
Сторінка дослідника
Бібліотеки України
Любаренко Л.
Цимбал В.
Нові інформаційні технології в публічних бібліотеках України (за результатами загальнодержавного дослідження, проведеного НПБУ в (2014–
2015 рр.)
Бібліотека Буковинського державного медичного
університету як важлива складова системи
підготовки майбутніх лікарів
4’2015 (70)
9–14
15-16
41
ПОКАЖЧИК ПУБЛІКАЦІЙ У «БІБЛІОТЕЧНІЙ ПЛАНЕТІ» ЗА 2015 РІК
Сторінка методиста
З досвіду роботи
Збирання та оцінювання даних статистики в галузі
культури в країнах ЄС (за матеріалами міжнародного семінару)
16–19
Портфоліо рекламно-іміджевої продукції
бібліотеки
19–20
Проста формула успіху бібліотеки: роздуми
директора
20–21
Панюта Г.
Полтавські зустрічі: популяризуємо українську
книгу
22–24
Красовицький О.
До питання реформ у бібліотечній галузі [тези]
25–27
Традиційна Всеукраїнська школа методиста в
НПБУ
27–28
Литовська Республіка – Україна: обмін досвідом у
сфері культурної політики
28–29
Проекти IREX/Україна в 2015–2016 рр.: будуємо
нові мости
29–30
«Книжковий виклик»; Уродженка України стала
лауреатом Нобелівської премії з літератури; Дві
українські книги ввійшли до каталогу найкращих
дитячих видань світу
30–32
Скарбниця книжкової мудрості (Чернівецькій
ОУНБ ім. Михайла Івасюка – 75 років)
32–34
Яскрава особистість, талановитий керівник
[до ювілею О. Гаращенко]
34–35
Талант, помножений на працю [до ювілею
Т. Новальської]
35–36
Коли живеш бібліотекою [до ювілею Н. Качмар]
36–37
Кравченко С.
Залевська Л.
Коротун Н.
Точка зору
Конференції. Семінари.
Читання
Ковальчук С.
Підготувала Ковальчук С.
Бібліотечні проекти
Події. Факти
Ювілеї та ювіляри
Титаренко Я.
Підготували Ковальчук С.,
Ворона Ю.
[за матеріалами сайтів]
Довгань М.
Колеги
Бачинська Н.,
Тимошенко І. та ін.
Від імені колективу Мирош Т.
Офіційні документи
До уваги читачів
НАКККіМ
Укази Президента України (витяги):
Про відзначення державними нагородами України
з нагоди Дня незалежності України [Березівської
Л., Пірус Т. ]; Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ
та організацій [Фетісової Н.]; Про відзначення
державними нагородами України працівників
Національного університету «Києво-Могилянська
академія» [Ярошенко Т.];Про відзначення
державними нагородами України з нагоди
Всеукраїнського дня працівників культури та
майстрів народного мистецтва [Розколупи Н.,
Цуріної І.]
Постанова Кабінету Міністрів України від
18 листопада 2015 р. № 946: Про внесення зміни до
пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від
23 квітня 2014 р. № 117
[Оголошення про набір студентів на спеціальність
029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна
справа»]
Покажчик публікацій у «Бібліотечній планеті» за
2015 рік
42
4’2015 (70)
37–38
38
39–42
Документ
Категория
Журналы и газеты
Просмотров
410
Размер файла
727 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа