close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Формування патріотичності у молодших школярів

код для вставки
Опис досвіду з виховної роботи
Формування патріотичності у молодших
школярів.
Автор упорядник:
Юдаєва Людмила Іванівна , вчитель
Шевченківського ліцею Шевченківської районної ради, спеціаліст вищої
категорії.
Мета даної роботи-виявити методи і прийоми, використовувані у виховній
роботі з формування патріотичної свідомості молодших школярів.
3
Посібник знайомить з засобами виховання патріотичних
почуттів, символами та надбанням українського народу. Розрахований
на вчителів початкових класів.
4
Зміст
Вступ ……………………………………………………………………...3
Розділ I. Аспекти патріотичного виховання …………………….……6
Розділ II. Приклади, практичні заняття з виховання патріотичних
почуттів серед учнів 1–4 класів…………………………………………8
Висновки ……………………………………………………….......15
Список використаної літератури …………………………………16
Додатки
Вступ
Наша Україна – молода держава, перебуває на шляху радикальних
політичних, соціальних та економічних перетворень, обравши шлях
переходу від тоталітарних ідеологій до свободи й демократії,
національного відродження, цивілізованої, соціально зорієнтованої
економіки, побудови нового громадянського суспільства.
Патріотичне виховання підростаючого покоління завжди було однією з
найважливіших завдань сучасної школи, адже дитинство і юність - сама
благодатна пора для прищеплення священного почуття любові до
Батьківщини. Під патріотичним вихованням розуміється поступове і
5
неухильне формування в учнів любові до своєї Батьківщини Патріотизм одна з найважливіших рис всебічно розвиненої особистості. У школярів
повинно вироблятися почуття гордості за свою Батьківщину і свій народ,
повагу до його великих звершень і гідним сторінок минулого. Багато що
потрібно від школи: її роль у цьому плані неможливо переоцінити.
Суть їх полягає в поясненні реальних понять добра і зла, зверненні
свідомості школярів до високих ідеалів вітчизняної історії та створенні у
них тим самим самостійних уявлень про гідне загальносвітовому значенні і
самоцінності Росії. Якщо вчитель у повсякденній роботі почне регулярно
звертатися до матеріалів збірника, то їх використання дозволить виростити
покоління людей переконаних, благородних, готових до подвигу, тих, яких
прийнято називати коротким і ємним словом «патріот». У міру
дорослішання у школярів, як відзначають вчені-дослідники, починає
формуватися так званий «джерельце героїзму» (А. Я. Бруштейн), що
вимагає реалізації, але, як не прикро це констатувати, він найчастіше
залишається незатребуваним. Зате
пробуджуються сили підростаючого організму можуть знайти своє
застосування в примиканні до антигромадських організаціям, потік яких
рік у
рік зростає. Тому тема і є актуальною.
Мета даної роботи-виявити методи і прийоми, використовувані
у виховній роботі з формування патріотичної свідомості молодших
школярів.
Суверенній Україні потрібні громадяни, які мають глибоко усвідомлену
життєву позицію. Виховати таких особистостей можна за умови розвитку
національної освіти, в якій система виховання та навчання ґрунтується на
ідеях народної філософії, засадах української етнопедагогіки,
народознавства, основах християнської релігії, наукової педагогічної
думки, родинного виховання тощо.
Розробка методологічних засад формування особистості учнів є провідною
проблемою української педагогічної науки.
Патріотичне виховання сучасного школяра серед різноманітних
теоретичних підходів у вирішенні цього питання займає одне з головних
місць. В умовах становлення української держави патріотичному
вихованню належить пріоритетна роль.
6
Сьогодні важливо відтворити в українському суспільстві почуття
істинного патріотизму як духовно-моральної та соціальної цінності,
сформувати у молоді громадянсько активні, соціально значущі якості, які
вона зможе проявити в усіх видах діяльності, і, перш за все, пов’язаних із
захистом інтересів своєї родини, рідного краю, народу та Батьківщини,
реалізації особистого потенціалу на благо української держави.
В надскладних умовах загрози нашій державності зі сторони іноземних
загарбників, в умовах економічної кризи, , відбувається інтенсивний
процес соціальної та моральної деградації значної частини учнівської
молоді, тому притупляються природні потреби в пізнанні й творчості,
втрачається інтерес до чесної праці, знецінюються духовні ідеали.
У вирішенні важливих завдань патріотичного виховання чинне місце
належить організації діяльності школи. Сучасна школа ще не змогла до
кінця подолати негативні стереотипи, притаманні комуністичній системі
виховання, не поставила особистість у центр виховної системи.
У закладах освіти ще й досі відсутні цілісність і систематичність в
організації патріотичного виховання ; до кінця не вирішено проблему до
навчання рідною мовою. У виховному процесі важливе місце мають
посісти народна філософія, народна мудрість, національні ідеї та ідеали,
що є тим підґрунтям, на якому зростає національна свідомість, гідність,
самоповага.
7
8
Розділ I.
Аспекти патріотичного виховання
Виходячи з того, що головним завданням патріотичного виховання є
формування світоглядної свідомості школяра, виділяємо наступні напрями
та методи.
1. Світоглядний: бесіди, розповіді, оповідання, повідомлення, читання.
Характерною особливістю методів патріотичного виховання в початкових
класах є їхня емоційність, яскравість і цікавість. Необхідно, щоб вони
будувалися на життєвих прикладах, ілюструвалися піснями, віршами,
загадками тощо. Важливо використовувати факти повсякденного життя
учнів, суспільної, політичної, трудової діяльності видатних людей
минулого та сучасників. Особливо впливають на почуття та свідомість
учнів розповіді про життя і діяльність героїв, які жили, працювали в даній
місцевості. За допомогою цих методів у дітей формується суспільна думка,
досвід особистого відношення до своєї країни та свого народу.
2. Суспільно-корисний: охорона пам’яток історії та культури, догляд за
могилами, екологічний рух, експедиції, походи, дослідження та облік
історичних пам’яток, поховань предків; краєзнавчий пошук і, як результат,
робота шкільних музеїв, вивчення історії свого міста, села, вулиці, школи,
родини.
3. Трудовий: свято першої борозни, обжинки, приліт птахів, освоєння
традиційних ремесел, народних промислів, витоплення альбомів, газет,
підготовка виставок, колекцій, гербаріїв. Використання методів трудового
напрямку допомагає вчителю довести до свідомості учнів, що вони своєю
участю в різноманітних справах допомагають країні й тим самим беруть
посильну участь у розбудові української держави. «Золоте правило»
народної педагогіки вчить: «Без праці людину не виховаєш, бо праця є
метою та сутністю людського життя».
4. Пізнавально-розвиваючий: бесіди, вікторини, олімпіади, турніри,
клуби народної творчості, інформації, усні журнали, конференції, диспути,
години запитань і відповідей, аналіз різноманітних ситуацій, заочні
подорожі, зустрічі з видатними людьми. Велике значення для
патріотичного виховання мають ці методи. Вони спрямовані на виховання
в школярів пізнавальної активності, розвиток творчих здібностей, уміння
відстоювати власну точку зору, розкривають перед учнями справжню
красу життя в нашій країні.
9
5. Художньо-естетичний: вечори народної пісні та танцю, свята рідної
мови, виставки народних промислів, конкурси дитячої творчості, свята з
використанням українських традицій, обрядів, звичаїв, етюди з натури.
6. Військово-спортивний: змагання з народних видів спорту, козацькі
змагання та забави, народні ігри, туристичні змагання. Ці методи сприяють
вихованню у дітей стійких моральних якостей(поваги до Збройних Сил
України, любові до Батьківщини, бажання стати на захист Вітчизни);
психологічних якостей (мужності, ініціативності, відваги тощо), фізичних
якостей (витривалості, швидкості, спритності та ін.0; духовних якостей
(доброти, товариськості, честі, громадянського обов’язку, справедливості,
історичної пам’яті).
Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчив, що патріотичні
почуття в дітей молодшого шкільного віку не виникають самі. Вони є
результатом цілеспрямованого виховного впливу на дитину ідеології,
політики, мистецтва, суспільного устрою, виховної роботи сім’ї, школи та
позашкільних закладів.
10
Розділ II.
Приклади, практичні заняття з виховання патріотичних почуттів
серед учнів 1–4 класів
У роботі з дітьми молодшого шкільного віку потрібно звертати увагу на
їхні вікові особливості. Ці діти не мають сталих інтересів, власну
ініціативу проявляють слабо, їхня увага нестійка. Вони потребують
постійної допомоги та порад учителя в організації свого дозвілля.
Мислення в дітей цього віку конкретно-образне, для них ще не властиві
узагальнення та абстрагування. Їх захоплює все яскраве, цікаве, тому що
вони мислять відчуттями, звуками, барвами. Це все необхідно враховувати
у виховній роботі зі школярами.
Саме тому пропонується проведення роботи по вихованню патріотичних
почуттів до своєї країни за наступними темами
- Ми діти твої, Україно!
- Скарбниці народної мудрості
- Любити и шанувати свій край
Насамперед необхідно передбачити накопичення школярами: знань про
походження українського народу, родинні свята, обряди та звичаї, про
хліб, про професії батьків і родичів; знання веснянок, закличок, легенд,
повір’їв;
Ці знання та поняття розширювалися та поглиблювалися в процесі бесід
про взаємовідносини в сім’ї та сімейні обов’язки, про походження
українського народу, родинні звичаї та свята, про працю батьків і родичів;
Тема. „Державні символи України”.
Знайомство учнів с державними символами України доцільно провести у
формі бесіди
Мета. Розширювати знання про державні символи України – Герб,
Прапор, Гімн та їхнє походження. Формувати національну свідомість.
Виховувати патріотів рідної держави, повагу до державних символів,
гордість за нашу Україну, її славне минуле.
Вчитель : Погляньте на карту Європи. На ній ви бачите багато різних
країн. Кожна з них має свою територію, історію, культуру, мову, традиції,
звичаї, вірування та символи. Україна - наша Батьківщина, розташована в
11
центрі Європи. Вона теж має свою землю, набрану століттями культуру,
історію, мову, має власні державні символи.
Запитання: – А що таке державний символ?
Вчитель : Державний символ – це предмет, який характеризує державу,
відображає її побут, традиції, господарювання, історичне минуле,
прагнення народу.
Запитання: – Які державні символи ви знаєте?
– Що вони означають?
Вчитель : Гімн – це головна пісня, яка виконується в державі під час усіх
урочистих подій (ще її називають похвальною піснею).
Запитання: – Де й коли ви чули Гімн України?
Вчитель декларує Гімн України та розтлумачує його зміст, при цьому
супроводжує розповідь кольоровими картинками ( Додатики)
Вчитель : Герб – розпізнавальний знак держави.
Прапор – полотнище певного кольору чи поєднання кольорів, часто з
певним зображенням, прикріплене до держака чи шнура. Це
офіційнаемблема держави, символ її суверенітету.
Запитання: - Де ви бачили Герб і Прапор України?
- Що вони відображають?
- Якого вони кольору та форми?
Вчитель : Герб має форму тризуба – це символ княжого роду Володимира
Великого та Ярослава Мудрого. Він відображає триєдність життя. Це –
батько-мати-дитя, які символізують собою силу, мудрість, любов. Синьожовтий прапор відображає колір неба та пшеничного лану, колір хліба,
зерна, що дарує життя всьому сущому на землі; це ще й колір
жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не
заколосився б життєдайний хліб на українських полях; це природна
симфонія Землі, Неба, Сонця, Хліба – символу плодючості й достатку
української держави.
Про це дуже виразно сказано у віршах В. Крищенка:
12
Під синім небом України зазолотилися жита,
У чуйнім серці воєдино з’єдналася палітра та.
Бо це дано нам споконвіку –
Від пращурів жива яса –
Душею, що не любить крику,
Єднати землю й небеса.
Запитання: - Який Гімн має наша держава?
- Як треба поводитися, коли звучить Гімн?
Давайте разом виконаємо Державний Гімн України.
- Що ви відчуваєте, виконуючи Гімн?
Вчитель : Кожен народ з повагою ставиться до своїх символів. Прапор,
Герб і Гімн є нашими державними святинями, тому їх слід шанувати й
берегти.
Пам’ятайте це завжди, діти, та шануйте наші святині! І тоді нас буде
шанувати світ!
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину
В. Симоненко
13
В продовж розмови вчитель знайомить дітей з символами України
Додаток
Тема. Скарбниці народної мудрості
Збагачення школярів патріотичними почуттями здійснювалося також під
час засвоєння ними українських народних обрядів та звичаїв, релігійних та
родинних свят. Це велика духовна зброя, яка вчить дитину любити
людей,природу, навколишній світ, учить глибоко цінувати все те, чим
багата українська земля.
Дітей бажано знайомити зі святом Миколая, Різдвом, Колядою,
Водохрещем, Стрітенням,Великоднем, Святою Трійцею, святом Івана
Купала, Маковія, Спаса, Воздвиження, Покрови та інші. Святкували День
захисника Вітчизни, Свято Матері, День Батька, День Родини.
Наприклад, знайомлячи молодших школярів із традиційним українським
релігійним святом Різдвом, треба розповісти , що це винятково багате,
веселе, радісне й велике свято, що відрізняється від усіх інших особливою
обрядовістю, багатством фольклору, оригінальністю етнографії,
найбільшим збереженням стародавньої культури.
Головною обрядовою традиційною їжею Святої вечері є кутя. Це варена
пшениця з медом та іншими приправами. Пшениця, її зерно щороку
оживає і тому є символом вічності. А мед сприяє успішному веденню
господарства й символізує багатство та здоров’я родини.
Наш народ вірив, що на Святвечір усі померлі предки приходять знову на
землю і йдуть до хати своїх дітей, онуків, правнуків. І разом з ними їдять
святу страву – кутю. Тому кожен, хто їсть кутю, з’їдає кілька ложок, а тоді
кладе ложку знову в свою миску, щоб дати змогу поїсти померлим
родичам.
Так начебто підтримується зв’язок між різними поколіннями роду. Отож і
виходить, що народ наш є без початку й кінця. Недарма існує приказка:
14
„Нашому роду нема переводу”.
Символічною була й сама Свята вечеря. Стравами з неї ділилися з
родичами. Таким чином відбувався обмін ритуальною вечерею, що
символізував спорідненість сімей, їхню приязнь та взаємну щедрість З
дітьми необхідно вивчити народні пісні, колядки, вірші та влаштувати
концерт-змагання з вивчених віршів та пісень
Колядки, пісні, вірші, які бажано довести до молодших школярів наведено
у Додатоку
Знайомлячи дітей з традиційними святами українців можна на прикладі
іншого надбання української народної творчості –присказок та прислів’я .
Дітям пропонується наступна гра
З'ясуйте, про які народні свята йде мова в прислів'ях та приказках.
1. На Благовіщення і пташка гніздо не в’є.(Благовіщення-7 квітня)
2. Верба красна – б’є прекрасно, верба біла – б’є за діло. (Вербний тиждень
перед Великоднем)
3. Дороге яєчко к Великому дню. (Великдень)
4. На Іллі новий хліб на столі. (Іллі — 2 серпня)
5. Прийшов Спас - пішло літо від нас. (Спас — 19 серпня)
6. Хто сіє по Покрові, той виводить в зимі по корові. (Покрова - 14 жовтня)
«Зобрази приказку»
Діти об'єднуються в підгрупи. Кожна підгрупа задумує якусь приказку
і зображує її за допомогою міміки та жестів. Приказки вибираються досить
прості, знайомі всім дітям. Друга група відгадує, яка приказка
зображується.
Ця гра сприяє розвитку вміння використовувати не тільки мовні
засоби спілкування.
Суттєво, щоб учні глибше познайомилися з художніми символами та
оберегами, з особливостями українського фольклору, легендами, казками,
переказами, оповіданнями про наших зелених друзів – рослини,
ґрунтовніше усвідомили значення історії України для її майбутнього. Діти
повинні дійти
висновку, що калина – символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати.
Вона символізує мужність і стійкість духу українського народу в боротьбі
за незалежність, пов’язана з патріотичними почуттями, любов’ю до
Батьківщини. Додаток
15
3. Люби та знай свій край
Напрям “Люби та знай свій рідний край” передбачає: вивчення історії
свого міста (села), вулиці, біографій відомих людей, які вийшли з
населеного пункту, де знаходиться школа; збір книг про рідний край;
ведення літопису міста (села); опис творчості народних майстрів із
біографіями авторів та оповідачів.
Напрям “Національні герої України” передбачає : догляд за могилами
героїв; пошукова діяльність у дослідженні невідомих сторінок історії;
збирання оповідей про героїчні вчинки наших предків, яким довелося
вести тяжку й виснажливу боротьбу проти чужинців, відстоювати свою
незалежність; запис розповідей старожилів про національних героїв.
Напрям “Від роду до роду слався, країно” передбачає: облік історичних
пам’яток, поховань предків, збирання предметів минувшини, записування
традицій, звичаїв, пісень, легенд, прислів’їв, різних видів народної
творчості, історії українських промислів; виявлення старовинних знарядь
праці; збір речей домашнього вжитку (національного вбрання – святкового
й буденного, рушників, вишивок, різьблених дерев’яних виробів та ін.).
Напрям “У боях відстояли Вітчизну свою” передбачає: зустрічі з
учасниками історичних подій та запис їхніх розповідей; упорядкування
могил воїнів; ведення літопису героїчних подій на території району, міста
(села).
Напрям “Про що співає рідна земля” передбачає: розробку карт
навколишніх полів, луків, водоймищ; дослідницьку діяльність у галузі
садівництва, городництва, лісівництва, охорони природного середовища;
пошук корисних копалин; збирання лікарських рослин; готовлення
гербаріїв.
Підсумком роботи з патріотичного виховання може стати проведення
свята „Вітчизна, як мати, у світі – одна!”.
Упродовж усього свята діє виставка виробів, виготовлених учнями за 4
роки: „Родинного альбому”; „Родовідного дерева”; малюнків, аплікацій,
карт „Пам’ятні куточки міста”; календарів „Видатні дати міста, країни”.
Додаток
16
Підсумком свята може стати свідоме прийняття дитячої присяги:
Ми є діти українські, хлопці і дівчата,
Рідний край наш – Україна, красна і багата.
Рідне небо, сонце ясне, місяць, зорі срібні.
Рідний народ – українці, всі до нас подібні.
Рідний прапор: злото-синій, як сонце на небі.
Ми за нього все, що маєм, віддамо в потребі.
Рідна віра – Свята трійця і Пречиста Мати.
Рідна мова – нею вчились Бога прославляти.
Присягаєм: край наш рідний над усе любити,
Рідний народ шанувати і для нього жити…
17
Висновки
Суверенній Україні потрібні громадяни, які мають глибоко усвідомлену
життєву позицію. Виховати таких особистостей можна за умови розвитку
національної освіти, в якій система виховання та навчання ґрунтується на
ідеях народної філософії, засадах української етнопедагогіки,
народознавства, основах християнської релігії, наукової педагогічної
думки, родинного виховання тощо.
Головним завданням патріотичного виховання є формування патріотизму,
а на сучасному етапі становлення української державності ця проблема
набуває особливого значення.
Патріотичне виховання молодших школярів буде ефективним, якщо :
- впливати на почуття,переконання та діяльність вихованців ;
- органічно поєднувати навчальні й виховні завдання, будуючи їх від
близького до дальнього;
- не нав’язувати патріотичні погляди зовні (дитина повинна прийняти їх
добровільно, за власною волею та бажанням );
- залучити до участі у виховній роботі школи батьків,громадськість,
ветеранів війни та праці, народних умільців,представників культури;
- систематично використовувати елементи народної педагогіки, традиції
національного виховання;
- створити банк творчих робіт учнів молодших класів, музей або куточок
історії школи (села, селища, міста ) як результат проведеної роботи з
патріотичному виховання.
Звісно, що кожний урок, кожний виховний захід, кожна зустріч з
вихованцями — це виховання людяності, доброзичливості, милосердя,
любові до Батьківщини. І ми, вчителі та батьки, повинні зробити все, щоб
життя нашим дітям посміхалося щирою посмішкою, щоб батьківський
край, дім, де так солодко спиться, де все таке до болю миле, щире і
знайоме, де вперше побачили світ, ніжилися під лагідним сонячним
промінням, ловили срібні крапельки роси на шовкових травах, щоб у
майбутньому вони сказали:”Це моя Батьківщина — найдорожча в світі,
Батьківщина дарована нам нашими батьками. У ній ми почуваємо себе
затишно і привітно, впевнено і захищено, з
Батьківщиною ми навічно зв’язані невидимими, тонкими, але надміцними
нитками”.
18
Список використаної літератури
1. «Національна доктрина розвитку освіти» від 17 квітня 2002 р. №
347/2002 // Освіта України. – 2002.- 23 квітня.(№ 33).-с. 4-6.
2. Жорник О. Використання дидактичних ігор у навчанні. // Рідна
школа. -2012. №4.-С. 63-64.
3. Історія української культури /За заг. ред. Івана Крип’якевича. – К.:
Либідь, 1994. – 556 с.:
4. Коркішко О.Г. Патріотичне виховання молодших школярів:
Методичні рекомендації вчителям початкових класів, вихователям
груп подовженого дня, організаторам виховної роботи//За заг. ред.
проф.Сипченка В.І. – Слов’янськ: Видавничий центр СДПУ, 2002. –
38 с.
5. Коркішко О.Г. Еколого-патріотичне виховання молодших школярів
засобами народного календаря //Гуманізація навчально-виховного
процесу: Збірник наукових праць. Випуск ХІІ /За заг. редакцією
В.І.Сипченка –Слов’янськ: Видавничий центр СДПІ, 2001. – С.162–
170.
6. Котеленко Н.Б. Сільський учитель Борис Грінченко //Педагогіка і
психологія. – 1994, – № 1. – С.146–154.
7. Л.І.Петрушина. Золоті зернятка народної мудрості// Розкажіть
онуку. -2010 №10. -№5
8. Л.О.Коленко. До джерел народної мудрості.// Розкажіть онуку 2010. №10.
19
Додатки
20
21
22
23
Пісня про рушник
(Рідна мати моя)
Слова: Андрій Малишко Музика: Платон Майбо
Рідна мати моя, ти ночей не доспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов
24
Як у нас на Україні
Слова: невідомий
Тече річка-невеличка,
Через гори, через гай.
Рано вранці небо кличе,
Вставай сонце - вставай.
Розбуди усе навколо,
Хай почує рідний край.
Пісню гарну, серцю милу,
Добрим людям співай.
Музика: невідомий
Приспів (2):
Як у нас на Україні Всі лани квітучі,
Так у нас на Україні Люди всі співучі.
Хай же щастя в домі
І пісень багато,
Бо без пісні в Україні
Не буває свята.
Тече річка в синє море,
Прокладає собі путь.
І малі струмки прозорі,
Сил мені додають.
По землі вода гуляє,
Напуває рідний край.
Все довкола оживає,
Співай земле, співай.
25
Чорнобривці
Слова: Микола Сингаївський
Музика: Володимир Верменич
Чорнобривців насіяла мати
У моїм світанковім краю,
Та й навчила веснянки співати
Про квітучу надію cвою.
Приспів:
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої моя мамо,
Твою ласку я чую рідненька.
Мамо, рідна ненько моя.
Я розлуки і зустрічі знаю,
Бачив я у чужій стороні
Чорнобривці із рідного краю,
Що насіяла ти навесні.
Приспів.
Прилітають до нашого поля
Із далеких країв журавлі,
Розцвітають і квіти, і доля
На моїй українській землі.
26
Колядки и щедривки
ДОБРИЙ ВЕЧОР, ГОСПОДАРУ
Добрий вечор, господару,
Винесь же нам ковбас пару.
Ой походи коло пічки,
Пошукай нам перепічки.
Ой походи коло кваски,
Пошукай же нам ковбаски.
Винесь сала, не скупися,
Щоб твій ячмінь уродився,
Щоб нажали сто кіп жита,
Щоб сім’я була вся сита.
Щоб скотина водилася,
Щоб пшениця родилася.
Щоб горілку випивали,
Колядничків частували.
Щедрий вечір, щедрівниця,
Добра з маслом паляниця.
А без масла не така,
Винесіть, дядьку, п’ятака.
27
Я ДІВЧИНКА МАЛЕНЬКА, У МЕНЕ СПІДНИЧКА РЯБЕНЬКА
Я дівчинка маленька,
У мене спідничка рябенька,
Чобітки корковенькі.
Будьте з празничком здоровенькі!
Календарно-обрядові пісні. Співають діти речитативом, ходячи на
Новий рік по хатах і розсіваючи в кожній хаті по жмені зерна.
ВАСИЛЕВА МАТИ ПІШЛА ГОТОВАТИ
Василева мати
Пішла готовати
Пирог на лопаті.
Роди, боже, жито
На новоє літо.
З одного колосочка
Жита повна бочка,
У клуньці положно,
У діжці всходно,
На припічку красно,
А у пічці ясно.

28
Автор
tatyanamashnina
Документ
Категория
Образование
Просмотров
370
Размер файла
1 299 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа