close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Культурне і духовне життя в Україні

код для вставкиСкачать
Культурне і духовне життя в Україні
*
Особливості розвитку мистецтва та церковного
життя
Роботу виконав
Учень 10-Акласу
Нагаба Владислав
Визвольна боротьба українського народу 1917-1921 рр.
відкрила нову сторінку в історії культури. Крах
Російської імперії з її багатовіковою
централізаторською і русифікаторською політикою,
боротьба за утворення суверенної української держави,
глибокі соціально-економічні зрушення і пов'язана з цим
хвиля сподівань та надій викликали духовне піднесення
в суспільстві, яке проявилося у галузі культурного
життя.
*
Емоційно-радісним збудженням
просякнута поема молодого Павла
Тичини «Золотий гомін», написана
1917 р.
Присвячена
святкуванням з
нагоди
проголошення
Першого універсалу
Центральної Ради .
Помітною течією в поезії
цього періоду був
романтизм, що його
представляли В. Сосюра,
В. Чумак, В. ЕлланБлакитний та інші.
В.Сосюра
Елан
Блакитний
Гурток молодих українських
літераторів, які об'єдналися навколо
журналу «Книгар», започаткував
знамените літературне угруповання
«неокласиків». Це - М. Зеров, П.
Филипович, М. Рильський, М. ДрайХмара, Ю. Клен (О. Бурґгардт).
*
* Період 1917-1920 рр. визначається як надзвичайно складний і
суперечливий в розвитку культури України. Це була епоха української
національно-визвольної революції, доба суверенітету і незалежності,
початку відродження української культури. Водночас Україна
переживала соціально-класові зрушення, жорстоку і кровопролитну
громадянську війну. На розвиток культурно-мистецьких процесів в
Україні справили величезний вплив обидва фактори. Досить рельєфно
вони виявились у театральному мистецтві, яке є невід’ємним
компонентом культурно-мистецького життя суспільства. Театральне
мистецтво, попри військові дії та соціально-економічні негаразди,
переживало період розквіту. Піднесення його ролі в громадськополітичному житті в роки революції пояснювалося тим, що поряд з
естетично-просвітницькою місією воно виконувало агітаційнопропагандистські функції. Тому і національні уряди, і радянська влада
приділяли значну увагу розвитку театру.
*
В першій половині ХХ ст., особливо на етапі національного
відродження в 20-ті роки, значно пожвавився
новаторський рух у галузі образотворчого мистецтва.
Поштовх в цьому напрямі надала Українська Академія
Мистецтв, утворена в 1917 р. Перший ректор Академії,
видатний художнік-графік Г. Нарбут (1886 – 1920 рр.),
залишив помітний слід в історії української культури.
О. Мурашко
З 1917 р. в Україні працював видатний графік
Г. Нарбут. На замовлення Центральної Ради, а
пізніше гетьманського уряду він виконував
проекти грошових знаків, поштових марок,
державного герба і печатки, форми для
війська, обкладинок до ратифікаційних актів,
грамот з нагоди різних урочистих подій
тощо.
*
У травні 1919 р. було опубліковано декрет РНК УСРР «Про
знесення з майданів та вулиць пам'ятників, збудованих
царям та царським посіпакам». Натомість
рекомендувалося відкривати пам'ятники видатним
революціонерам. У Києві, Харкові, Одесі, Катеринославі
були відкриті пам'ятники К. Марксу, встановлені погруддя
В. Леніна, Я. Свердлова, Р. Люксембург, Ф. Енгельса.
Особливої художньої цінності вони не мали і служили
своєрідними ідеологічними символами нового режиму.
Церковне життя
Православна церква слугувала
опорою царського режиму на Україні.
Після того як київський митрополит у 1686 р.
був поставлений під зверхність
московського
патріарха, вона перейняла московські
церковні канони, стала посилювати
русифікацію, проповідувати вірність царю та
імперії. І хоч під кінець XIX ст. серед
нижчого
духовенства Й особливо семінаристів
почала поширюватися національна та
соціальна свідомість, ставлення
української інтелігенції до церкви
залишалося в цілому.
21 жовтня 1921 р. під час собору, на
який зібралося 500 делегатів (у тому
числі 64 священики), Рада зробила
рішучий крок. Нехтуючи канонами та
ігноруючи погрози ієрархів, Рада
обрала одного із своїх членів,
священника Василя Липківського,
митрополитом, який тут же
висвятив архієпископа й чотирьох
єпископів. Вони, в свою чергу,
рукопоклали кількасот священиків та
дяків. Далі Рада підтвердила свою
попередню ухвалу створити
Українську автокефальну
православну церкву (УАПЦ). Нова
церква швидко зростала. У 1924 р.
вона вже мала 30 єпископів, близько
1500 священиків, понад 1100 парафій
(із загальної їхньої кількості).
Документ
Категория
Образование
Просмотров
16
Размер файла
4 555 Кб
Теги
Культурне і духовне життя в Україні
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа