close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Саппа М. Герої творів Гоголя і Харківщина

код для вставкиСкачать
Саппа М. Герої творів Гоголя і Харківщина / М. Саппа // Ленін. зміна. – 1986. – 9 жовт.
Саппа М. Герої творів Гоголя і Харківщина / М. Саппа // Ленін. зміна. – 1986. – 9
жовт.
Не варто, мабуть, доводити, що твори любимого радянським читачем М. В. Гоголя,
письменника-реаліста, ― це не “вільна, творча гра”, як колись запевняли буржуазні
літератори, а талановите відображення подій реального життя. Ще у дореволюційній
літературі траплялися натяки дослідників ― сучасників письменника ― на реальні
прототипи героїв творів Гоголя. Ширше розгорнулася робота у цьому напрямі в
радянські роки.
Так, у 1937 році у вечірній газеті “Харьковский рабочий” повідомлялося про знайдену
в Полтаві кримінальну справу “Про миргородського городничого Семена Браїлка та
колишніх квартальних наглядачів Миколу Дюкова, Порфира Коскіна та канцеляриста
Якова Бец-Харченка, що віддані до суду за протизаконні дії”. Пожовклі аркуші справи
розповідають про сучасників Гоголя, зокрема про городничого, який бере хабара “у
дрібних торговцев ― хустками або яким крамком, у юхтовщиків ― юхтою, у
дьогтярів ― чистим або возовим дьогтем, а коли бачить пасічників, то відбирає
медом, а коли приходять до нього за пачпортами своїми, то бере грішми…”. Як тут не
згадати невибагливого гоголівського городничого: “...Прийде у крамницю, і все, що
тільки трапиться, все бере. Сукно побачить, каже: “Е, любий, це гарне сукенце ―
віднеси-но його до мене...” Усякий дріб’язок бере: чернослив такий, що років із сім
лежить у бочці, у мене прикажчик не буде їсти, а він відтіля цілу жменю тягне”.
На сторінках творів Гоголя виведені численні його знайомі, урядовці, сусідні
поміщики. Один із прототипів гоголівських героїв ― М. Г. Бєлоусов, випускник
Харківського університету 1818 року. Вчитель Миколи Васильовича, він був
центральною дійовою особою “справи про вольнодумство” у Ніжинській гімназії, за
що його і покарав царський уряд. Спеціалісти вважають, що риси молодого вчителя
Олександра Івановича в перший главі другого тому “Мертвих душ” відтворюють
образ улюбленого і шанованого письменником ніжинського наставника Миколи
Григоровича Бєлоусова.
Значне місце в літературній спадщині М. В. Гоголя займає історична тема. Багато
років він збирав і вивчав літописи та документи, пов’язані з історією рідного краю,
мріяв написати історію України. Увагу Миколи Васильовича привернув бунтівний
отаман Яцько Остряниця (Яків Острянин), який підняв у 1638 році селянсько-козацьке
повстання на Україні. Письменник написав про це в повісті “Тарас Бульба”, гетьман
Остряниця був зображений М. В. Гоголем і в повісті “Гетьман”.
Наприкінці 1638 року Яків Остряниця із загоном з 948 козаків оселився на
Слобожанщині, на місці Чугуївського городища. Тут він разом з товаришами збудував
фортецю, тут було засноване місто Чугуїв. Тоді, як свідчить один з перших істориків
Харківщини Філарет Гумілевський, “...только небольшое число стрельцов и казаков
было выдворено навсегда в Чугуеве. Главными же жителями были черкесы,
пришедшие из-за Днепра с Яковом Остряницею или, как назывался он в московских
бумагах, Яцкою Остряниным. Им построены были дома, отведены земли под
Чугуевым...”. Шляхта вимагала від російського уряду видачі їй усіх повстанців, але
заступництво Росії зберегло народного ватажка гетьмана Остряницю та його
товаришів від помсти ворогів.
“Бий у минулому сучасне, і утричі посилиться твоє слово”, ― писав М. В. Гоголь.
Його історичні повісті були своєрідною реакцією на тодішню дійсність: героїчне
минуле волелюбного народу різко контрастувало із задушливою атмосферою
самодержавної Росії, сучасної авторові. Незважаючи на тривалі пошуки,
літературознавці не знаходили серед літературних, історичних та фольклорних джерел
аналога центральному епізодові “Тараса Бульби” ― вбивству та прокляттю батьком
сина, зрадника козацького товариства. Робилися навіть твердження, що епізод цей ―
плід фантазії письменника. Дослідниця К. С. Смирнова-Чикіна відзначила, що ще в
1852 році О.Герцен указував на подібний випадок, пов’язуючи сюжет повісті із
сучасним Гоголю повстанням українських козаків 1818 року, які відмовилися стати
військовими поселенцями. До повстанців Харківської губернії – центр повстання був у
Чугуєві ― приєдналися козаки інших місцевостей. Серед них були й козаки
Миргородської округи, неподалік від садиби Гоголів. Для придушення повстання до
Чугуєва прибув особисто Аракчеєв з 5 полками і артилерією, незабаром підійшли ще
два загони солдатів загальним числом понад три тисячі.
3 2003 заарештованих козаків 273 були засуджені до страти. Лише одиниці
розкаялися. Герцен писав: “Літній солдат, який відмовився підкоритися жорстокій
дисципліні військових поселень, витримав кілька тисяч кийкових ударів, після цього
мовчки спостерігав, як люто карали його старшого сина. Він лише спитав, чому не
покарали молодшого. А коли узнав, що той купив безкарність ціною покірності,
старий батько обняв старшого сина, а молодшого, який відступив від товариства,
прокляв. Потім він ліг на землю і помер”. Згуртованість, почуття єдності відзначали
повсталих. I тому проклятий батьком син був не просто людиною, що злякалася
покарання, ― це був покірний ворогові відступник від козацького товариства, зрадник
спільної справи. Хоча в Росії відомості про придушення чугуївського повстання й
покарання козаків не друкувалися (стаття О. Герцена і оповідання М. Тургенєва, де
також був описаний цей випадок у Чугуєві, публікувалися за кордоном), молодий
Гоголь міг дізнатися про них дома, у Василівці, якій теж загрожувала доля стати
військовим поселенням. Про чугуївські події йому міг розповісти і О. Пушкін, якого
називають автором гострої епіграми на Аракчеєва:
“В столице он капрал,
в Чугуеве ― Нерон,
Кинжала Зандова
везде достоин он”.
На закінчення розповім, що описаний у “Ревізорі” випадок у ті часи був досить
поширеним явищем. Героя, подібного Хлестакову, описав ще до Гоголя, в 1827 році,
наш земляк Г. Ф. Квітка-Основ’яненко в комедії “Приезжий из столицы, или Суматоха
в уездном городе” (вийшла друком лише в 1840 році). Наприкінці минулого сторіччя
“Харьковские губернские ведомости” вмістили звістку про такого ж “ревізора”, який у
волосній управі села Дергачів брав штрафи та складав акти на помічені недоліки в
роботі.
М. Саппа, член литературної секції Харківського відділення республіканського
товариства охорони пам’ятників історії та культури.
Автор
468   документов Отправить письмо
Документ
Категория
Литературоведение
Просмотров
9
Размер файла
46 Кб
Теги
Гоголь Н. В.
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа