close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

соціалізація молоді ПКостянтинівська

код для вставкиСкачать

1.
2.
3.
4.
Мета: вироблення нових підходів до виховання і навчання в умовах
гуманізації і соціалізації, способи впливу вчителів і учнів на процес
соціалізації.
План підготовки до педагогічної ради:
 Створення ініціативної групи з підготовки засідання педради.
 Вивчення педагогічної та психологічної літератури з проблеми.
 Проведення анкетування педагогів та учнів й обробка отриманих
результатів.
 Аналіз плану виховної роботи школи і планів класних керівників з
погляду реалістичності їхнього виконання, ефективності і погодженості,
відповідності завданням школи і вікові учнів.
 Підготовка проекту рішення педради.
План проведення:
Виступ на тему: «Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному
освітньому просторі»
Обговорення виступу директора:
2.1. Про функції виховання щодо управління процесом соціалізації
особистості (заступник директора з виховної роботи).
2.2. Про оцінку освітнього середовища, яке впливає на процеси соціалізації в
школі (результати анкетування, яке проводив педагог - організатор).
Практичний блок. Робота в групах.
Підсумок. Проект рішення педради.
Завдання для обговорення.
 Визначити пріоритетні якості особистості, що сприяють самореалізації і
самоактуалізації в сучасних умовах і шляхи їхнього формування в умовах
навчання у вашому класі.
 Визначити часткові, конкретні виховні завдання, спрямовані на розвиток
пошукової активності, беручи до уваги вік учнів, рівень розвитку їхньої
самостійності.
 Провести соціометрію класного колективу з метою визначення характеру
взаємин у класі, групі.
Хід педради
Виступ «Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому
просторі»
Соціалізація - це процес формування і розвитку особистості, що
відбувається під впливом виховної і навчальної діяльності. Під соціалізацією
розуміється процес засвоєння індивідом зразків поведінки, соціальних норм і
цінностей, необхідних для його успішного функціонування в даному суспільстві.
Виховання і навчання (у вузькому сенсі) - це спеціально організована діяльність
з метою передачі соціального досвіду індивіду і формування у нього певних,
соціально бажаних стереотипів поведінки, якостей і властивостей особистості.
Процеси виховання і соціалізації протікають паралельно і в той же час незалежно
один від одного, хоча і спрямовані на становлення особистості, набуття людиною
свого місця в житті. Різниця між цими процесами полягає в тому, що виховання,
яке здійснюється в сім'ї, в дитячому садку, в школі, може перериватися, а ось
соціалізація йде безперервно. Рання соціалізація здійснюється в сім’ї, де
складаються перші уявлення про світ, про добро і зло, де дитина усвідомлює
себе.
Сім’я – основний орган соціалізації.
Недоліки сімейної соціалізації:
- надмірна опіка, допомога, що гальмує процес дорослішання дитини;
- дефіцит елементарних обов’язків, ділових стосунків;
- невміння узгоджувати дії, розв’язувати конфлікти.
В процесі соціалізації бере участь все оточення дитини: сім’я, школа,
однолітки, сусіди, засоби масової інформації.
Існують три середовища соціального впливу на дитину:
І. Міжособистісна взаємодія. В ході спілкування, той, хто впливає, прагне
домогтися від іншого певних поступок, дає обіцянки, намагається виглядати
привабливим, постачає все нову і нову інформацію, часто не залишає
можливості на роздуми, вдається до позитивного підкріплення (усмішки,
пестливих рухів, прояву уваги, смачної їжі).
ІІ. Спеціально створене середовище переконування. Вихователь звертається до
вихованців, прагнучи переконати їх у чомусь, погодитися з його твердженням,
пропозицією виконати певну дію, в цьому разі він впливає одночасно на
багатьох дітей
ІІІ. Засоби масової інформації впливають на дитину опосередковано, проте
щоденно й ефективно, створюючи привабливі образи певних цінностей здоров'я, доброти, кмітливості, або навпаки - агресії, домінування сили,
надмірної сексуалізації життя. Отже, вони можуть «сіяти добро» або
нав'язувати дітям чужинні стандарти, штучних героїв, сумнівні авторитети, що
можна прийняти як норму. Вплив, який не позбавляє дитину свободи опору,
можливості уникнути погрози або фізичного обмеження свободи.
Важливими соціальними чинниками, що впливають на особистість, є:
• те, що кажуть авторитетні люди;
• те, що вони роблять;
• Характеристики конкретної життєвої ситуації.
Педагогові належить збалансувати важливий для формування соціальної
зрілості учнів уміння:
- уміння орієнтуватися у нових умовах життя;
- уміння пристосовуватися до навколишнього світу;
- уміння конструктивно впливати на оточення та самого себе.
Залежно від віку індивіда розрізняють 5 основних етапів (стадій)
соціалізації:
1. Первинна соціалізація, або стадія адаптації (від народження до підліткового
періоду дитина засвоює соціальний досвід некритично, адаптується,
пристосовується, наслідує).
2. Стадія індивідуалізації (з’являється бажання виокремити себе серед інших,
критичне ставлення до суспільних норм поведінки). У підлітковому віці стадія
індивідуалізації, самовизначення “світ і я” характеризується як проміжна
соціалізація, тому що все ще нестійке в світогляді і характері підлітка. Юнацький
вік (18-25 років) характеризується як усталено концептуальна соціалізація, коли
виробляються стійкі властивості особистості.
3. Стадія інтеграції (з’являється бажання знайти своє місце в суспільстві,
“вписатися” в суспільство). Інтеграція проходить благополучно, якщо
властивості людини приймаються групою, суспільством. Якщо ж не
приймаються, можливі такі виходи: збереження своєї несхожості і поява
агресивних взаємодій (взаємовідносин) з людьми і суспільством; зміна себе
(стати як всі); конформізм, адаптація.
4. Трудова стадія соціалізації охоплює весь період зрілості людини, увесь період
її трудової діяльності, коли людина не тільки опановує соціальний досвід, але й
відтворює його за рахунок активного впливу людини на середовище через свою
діяльність.
5. Післятрудова стадія соціалізації розглядає похилий вік як вік, що робить
істотний внесок у відтворення соціального досвіду, у процес передачі його новим
поколінням .
Для успішної соціалізації особистість повинна володіти певними якостями та
набути відповідних знань і навичок. У недалекому минулому за
загальноосвітньою школою був офіційно закріплений статус провідного
інституту соціалізації особистості. Дослідження в цій галузі свідчать, що
навчальна робота в школі не може цілком та повністю підготувати молоду
людину до самостійного життя в суспільстві.
Виступ заступника директора з виховної роботи
«Функції виховання щодо управління процесом соціалізації особистості»
Процеси виховання і соціалізації протікають паралельно і незалежно один від
одного, вони спрямовані на становлення особис¬тості, знаходження людиною
свого місця в житті, шляху соціального і професійного самовизначення. За своєю
сутністю ці процеси різні. Як же може виховання цілеспрямовано впливати на
стихійний, без¬перервний процес соціалізації? В даний час соціалізація все
частіше визначається як двосторонній процес. З одного боку, індивід засвоює
соціальний досвід, входячи у ви¬значене соціальне середовище. З іншого боку, у
процесі соціалізації він відтворює систему соціальних зв'язків за рахунок
активного входження в середовище. Іншими словами, людина в процесі
соціалізації не тільки збагачується досвідом, але й реалізує себе. Але якщо
придбаний досвід не сприяє життєвому і професійному самовизначенню
особистості, знання залишаються мертвим капіталом. У цьому і складається
принцип гуманізації: забезпечити такий рівень мотивації навчальної діяльності,
коли навчальний матеріал сприймається як особисто значимий.
Зіставлення особливостей процесу соціалізації і можливостей вихо¬вання
дозволяє визначити конкретні функції виховної діяльності щодо керування
позитивною соціалізацією учнів.
Перша функція — компенсація недоліків первинної соціалізації, що
здійснюється у родині. Саме тут складаються перші уявлення про світ, добро і
зло, дитина усвідомлює себе. В умовах соціальної нестабільності росте рівень
тривожності, конфліктності як серед дорослих, так і серед дітей. У цих випадках
компенсація браку сімейного тепла повинна від-буватися за рахунок гуманізації
позиції педагога. Важливо, щоб у дитини була людина, якій вона довіряє.
Друга функція керування процесом соціалізації особистості — по-передження
або корекція дитячих комплексів. Необхідно створити сприятливий моральнопсихологічний клімат у первинному колективі, ситуацію успіху і прийняття
особистості навколишніми.
Наступна функція процесу виховання пов'язана з відкритістю, си-нергетичністю
виховної системи, заснована на взаємодії із соціальним середовищем. Виховання
в даному випадку виконує функцію розширення соціального досвіду дітей.
Знову виявляється коригувальна функція виховання, спрямована на забезпечення
моральної витримки особистості до впливу негативних факторів середовища
(телепередачі, начебто спеціально розраховані на затвердження бездуховності,
егоцентризму, приниження навколишніх). Не принижуючи, не критикуючи
низькі, на наш погляд, пристрасті, переваги учнів, прилучити їх до всього
багатства культури, справжніх моральних цінностей.
Таким чином, виховання як цілеспрямований процес здатне впливати на
стихійний процес соціалізації підростаючого покоління за певних умов.
Виступ педагога – організатора
«Соціалізація дітей через учнівське самоврядування»
Першим етапом становлення незлежності, відповідальності, самостійності є
шкільні роки дитини. Ключова проблема – зробити дитину активним учасником,
суб’єктом освітнього процесу в школі. Беручи участь в діяльності органів
дитячого самоврядування, школярі включаються в різносторонню позаурочну
діяльність, ділове спілкування з дорослими на рівноправній основі, залучаються
до практики громадянської поведінки і соціальної діяльності. Тому сьогодні
дедалі поширенішою формою позанавчальної діяльності учнів стає учнівське
самоврядування.
Сучасна школа має завдання:
 Готувати учнів до змін;
 Розвивати в них мобільність, динамізм, конструктивність, гнучкість;
 Вчити самостійно розв’язувати проблеми в різних сферах діяльності;
 Використовувати в процесі навчання соціальний і власний досвіт.
Головне завдання соціалізації залучити дитину до різнобічної діяльності та
спілкування.
Учнівське самоврядування є універсальною формою активності учнів, яку з
однаковим успіхом можна вважати як засобом життя учнівського колективу, так
і прикладом творчої реалізації особистості. Самоврядування забезпечує участь
учнів у різноплановій і глибокозмістовній роботі навчального закладу, залучає їх
до управління справами колективу, допомагає їм зрозуміти свої права та
обов’язки, формує у них почуття керівника спочатку у групі, а потім у місті,
школі, державі.
Під час діяльності самоврядування учні мають змогу:
 Самостійно організувати шкільне життя, зробити позакласне життя
цікавим, а навчання – більш ефективним;
 Навчитися жити за принципами та законами демократії, закріпити на
практиці знання, отримані в курсі правознавства та історії;
 Підготуватися до майбутнього суспільного громадянського життя
дієздатного дорослого громадянина;
 Сформувати цілісну особистість, яка має такі риси: доброта, гуманність,
милосердя, увага, толерантність, совість, чесність, повага і любов до
людей та праці, порядність, правдивість, скромність, мужність, сміливість.
Ми повинні розуміти, що участь школярів в учнівському самоврядуванні – це
важливий шлях і умови формування в молодого покоління відповідальності,
ініціативи, творчості. Особлива увага приділяється можливостям забезпечення
кожному учневі престижної позиції, успіху в справах, широких контактів з
однолітками. Саме елементи дорослого громадського життя моделюються у
школі через учнівське самоврядування. Воно є важливою частиною
демократичних процесів як в школі, так і в суспільстві вцілому. На мою думку
учнівське самоврядування – це тісна співдружність вчителів і учнів, це спосіб
вияву організаторських і виконавчих здібностей та можливостей школярів у
різних видах діяльності, спілкування та відносин, засіб вироблення управлінських
навичок і вмінь. Ідеться про конкретне залучення до справ навчального закладу,
громади, суспільства, про розвиток лідерського потенціалу юнаків і дівчат уже в
стінах школи.
Доцільно організоване за змістом і формою учнівське самоврядування містить
потужний виховний потенціал, розвиває лідерські якості, формує соціальний
досвід та ціннісні орієнтації, створює простір для самореалізації, сприяє
усвідомленню особистісно своїх прав, свобод, обов’язків, вияву самостійності
дітей та учнівської молоді, задоволенню потреб у спілкуванні з однолітками,
самоствердженню, захищає від негативних впливів соціального середовища,
виховує активних громадян держави.
Потрібно доручати підліткам серйозні справи. Тому головне завдання
учнівського самоврядування - виховувати взаємини, за яких людина вже у
підлітковому віці безпосередньо спілкувалася б із суспільством, а кожен
вихованець відчував би себе активним учасником громадянського життя, конче
потрібним суспільству.
Учнівське самоврядування сприяє згуртуванню
шкільного колективу, розвитку громадської думки, формуванню в учнів
організаційних та управлінських умінь, ефективному входженню у доросле
життя. Діти cтають не пасивними спостерігачами життя, а його учасниками. Через
самоврядування відбувається підготовка активних громадян держави.
Підсумовуючи, зазначимо, що доцільно організоване за змістом і формою
учнівське самоврядування містить потужний виховний потенціал, розвиває
лідерські якості, формує соціальний досвід та ціннісні орієнтації, створює простір
для самореалізації, сприяє усвідомленню особистісно своїх прав, свобод,
обов'язків, вияву самостійності дітей та учнівської молоді, задоволенню потреб у
спілкуванні з однолітками, самоствердженню в суспільно-значущій діяльності,
захищає від негативних впливів соціального середовища, виховує активних
громадян держави.
У нашій школі сформована і діє сучасна модель шкільного самоврядування. На
засіданнях парламенту визначено конкретні напрямки роботи. Діяльність дітей –
творча. Важливий принцип для дітей, який є девізом – «Самі плануємо, самі
організовуємо, самі аналізумо!».
Діти під час планування не нав'язують свою точку зору, а всі разом проводять
обговорення, чи можливе виконання тих чи інших заходів у школі. Сьогодні я
хочу познайомити вас із заходами, які були проведені за пропозицією парламенту.
Діяльність органів самоврядування в школі сприяє згуртуванню шкільного
колективу, розвитку громадської думки, процесу соціалізації учнів, більш
ефективному входженню у доросле життя. Школа керується інтересами і
потребами дітей, вона прагне стати улюбленим місцем, де учні не лише вчаться, а
й живуть повноцінним і духовним життям. Через шкільне самоврядування
відбувається процес підготовки майбутніх активних громадян демократичної
держави. Діти - учасники життя, а не сторонні спостерігачі. Вони радіють роботі
і виявляють винахідливість у праці, бажаючи взяти на свої плечі важку справу. Ми
організовуємо свою роботу так, щоб вихованці вчилися поважати один одного та
дорослих, щоб панувала атмосфера доброзичливості та взаємної допомоги. Коли
є впевненість у своїх силах, легко подолати будь-які перешкоди і труднощі на
своєму шляху, легше зорієнтуватися. Діти відчувають відповідальність за
рішення, яке вони приймають, мають можливість впливати на розв’язання тієї чи
іншої проблеми.
4. Робота в групах. Ознайомлення з правилами гри.
1. Будьте активні.
2. Умійте слухати.
3. Говоріть коротко і за темою.
4. Пропонуйте ідеї.
5. Поважайте співрозмовника.
6. Співпрацюйте.
7. Проявляйте оригінальність
Вправа на розвиток емпатії.
1. Зустріньтесь поглядами.
2. Опустіть голови, на рахунок «три» одночасно підніміть голови.
3. Один, два, три.
4. Посміхніться один одному.
Інтелектуальна розминка
Хто автор цих слів?
* Щоб стати справжнім вихователем дітей, треба віддати їм своє серце.
(В. Сухомлинський);
* Щоб дати учням іскорку знань, учителю необхідно ввібрати в себе
море світла. (В. Сухомлинський);
* Учитель, який передає дитині лише знан¬ня, — це ремісник; той, хто
виховує харак¬тер, — справжній митець у своїй справі. (С. Русова);
* Раз добром зігріте серце вік не прохолоне. (Т.Г.Шевченко);
* Чим людина розумніша і добріша, тим більше вона помічає доброти
в інших людях» (Б.Паскаль)
Вправа «Незакінчене речення»
* Усі перемоги починаються... (з перемоги над собою).
* Хто не дивиться вперед, той... (залишиться позаду).
* Істина народжується в суперечках, та коли пристрасті вирують, істина...
(зникає).
* Щоб вести людей за собою, ... (йди за ними).
* Якщо можеш виправити наслідки помилки, ... (ти не помилився).
Мікрофон «Як створити умови для саморозвитку, самореалізації,
самовдосконалення особистості?». Обговорення питання
Теоретичний аукціон
На окремих аркушах написані назви визначення інноваційних форм виховної
роботи. Треба підібрати до них терміни.
1. Заняття, на якому представляються цікаві факти стосовно певної теми, які
потім складають основу для подальшого обміну запитаннями й відповідями.
(Брифінг)
2. Обмін думками між групами, які дотримуються протилежних поглядів, метою
якого є вироблення загальних положень. (Дебати)
3.Обмін думками всередині групи. (Дискусія)
4.Можливість обговорити або дізнатися про практичні підходи до здійснення
задуманого, подолання певних складних ситуацій. Акцент ставиться на
практичних, а не на теоретичних аспектах. (Майстерня)
5.Об'єднання заздалегідь підготовлених теоретичних матеріалів і практичне їхнє
ви¬користання в конкретних ситуаціях. (Психологічний практикум)
6.Колективне розв'язання педагогічних проблем. Учасники виконують різні ролі,
програють ситуацію і знаходять шляхи розв'язання проблеми. (Ділова гра)
7.Форма групової роботи, що розвиває навички співпраці та знаходження
компромісу. (Тренінг)
8.Форма діалогу, коли дітям пропонують обговорити проблему «на видноті»
перед класним або шкільним колективом. Група дітей вибирає довірену особу
(кілька осіб), яка від імені групи вносить свої пропозиції щодо проблеми. Решта
учнів виступає глядачами, звідси й назва. Таку форму роботи доцільно
використовувати на вечорах відпочинку, де делегати від окремої групи дітей
виступають перед великим загалом: так ми граємо в ігри, проводимо конкурси,
влаштовуємо міні-дебати. (Акваріум)
Запитання до першої групи:
1. Із переліку вам необхідно вибрати традиційні форми виховання: бесіда, класні
години, «відкрита трибуна», дебати, дискусія, тренінг, ділова гра, анкетування,
гра-подорож, «мозковий штурм», «майстерня», експедиція, «ток-шоу»,
практикум, «ажурна пилка», похід, трудова акція, прес-конференція, діалог,
«акваріум», вечори.
2. Які ви знаєте правила організації інноваційного виховання?
Запитання до другої групи:
1.Із переліку вам необхідно вибрати інноваційні форми виховання: бесіда,
«відкрита трибуна», класні години, «акваріум», дебати, дискусія, тренінг, ділова
гра, анкетування, «майстерня», гра-подорож, «мозковий штурм», експедиція,
«ток-шоу», «ажурна пилка», практикум, похід, трудова акція, прес-конференція,
діалог, вечори.
2. Які основні переваги інноваційного виховання?
Обмін досвідом. «Які форми виховання ви використовуєте в своїй роботі?»
Гра «Сонце». Вправа «Портрет сучасного класного керівника»
Завдання: Перед вами сонце. (Сонце зображене на слайді). Кожен промінь – це
риса характеру сучасного вчителя. Проміння сонця зігріють вихованців, якщо ви
назвете ті риси характеру, які на ваш погляд мають бути в сучасного класного
керівника.
Учителі називають риси характеру класного керівника, який зможе стимулювати
у вихованців прагнення до саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації.
Виступ вчителя української мови «Соціалізація особистості»
Традиційна освіта була спрямована на виконання існуючого в той час соціального
замовлення: дати учневі певні знання, уміння й навички. Опанувавши ними, він
міг успішно працювати на заводі, будівництві та в інших виробничих сферах. Міг
реалізувати себе. Цього було достатньо вчора, але мало сьогодні. Маємо
усвідомити: інформаційне суспільство ставить перед школою кардинально
відмінні від традиційних вимоги.
«Технології завтрашнього дня потребують не мільйонів поверхнево начитаних
людей, готових працювати в унісон на безкінечних монотонних роботах, не
людей, котрі виконують накази, не зморгнувши оком... а людей, котрі можуть
приймати критичні рішення…» (Тарутіна З.).
Таким є соціальне замовлення сьогодні, навіть якщо в українських реаліях воно
не до кінця осмислене і сприйняте. Вчитель сьогодні повинен думати про
завтрашній день, про соціалізацію учня в сучасних умовах. У вирішенні цієї
проблеми допоможуть, звичайно, нтрадиційні методи, застосування яких
пожвавлює урок, робить його цікавішим і динамічнішим, що відповідно впливає
на активність учнів. Мотивація із зовнішньої змінюється на внутрішню – інтерес
самого учня.
Інтерактивне навчання сприяє глибокому засвоєнню навчального матеріалу та
виробленню компетентостей, оскільки під час його застосування переважає
самостійна діяльність та взаємонавчання.
Нетрадиційні методи навчання передбачають, як мінімум, три види діяльності:
a) фізичну (зміна розташування в класі, говоріння, слухання, письмо тощо);
b) соціальну (обмін думками, враженнями, постановка запитань, відповіді на
них);
c) пізнавальну (внесення доповнень в інформацію вчителя, самостійний пошук
шляхів розв’язання проблеми).
Програма з української мови орієнтує вчителя-словесника на формування мовної
особистості учня, Тобто учень свідомо ставиться до опанування мови, розвитку
мислення та мовлення. Керуючись цим, потрібно добирати засоби навчання так,
щоб стимулювати учнів до активної мовленнєвої діяльності, найвищим виявом
якої є творчість.
Особливо це вдається на уроках розвитку зв’язного мовлення. Готуючись до
таких уроків, та враховуючи вікові особливості учнів, я виділила аспекти за
допомогою яких підбираю матеріали та завдання:
5-7кл. – досвід (власні спогади, випадки із життя, поради дорослих);
8-9кл. – творчий пошук (гра слів, логіка думки, порівняння визначень);
Наприклад:
5 клас. Вивчення теми «Діалог». Завдання: підготувати та розіграти діалог між
однокласниками, який ілюстрував би дружбу.
6 клас. Завдання: написати письмовий твір-роздум про вчинки людей на основі
власних спостережень.
9 клас. Завдання: написати доповідь на морально-етичну тему, використовуючи
складні речення.
У процесі цілеспрямованого і систематичного використання краєзнавчого
матеріалу на уроках української мови поглиблюються уявлення школярів про
навколишній світ, розвивається їхнє образне і логічне мислення,
удосконалюються мовні та мовленнєві вміння; здійснюється патріотичне,
морально-етичне та естетичне виховання учнів. З метою виховання у дітей
патріотизму, поваги до народних традицій, звичаїв та обрядів, духовних цінностей
українського народу я вирішила організувати роботу дитячого фольклорного
гуртка, оскільки саме фольклорне виконавство допомагає глибше пізнати
особливості внутрішнього світу народу, секрети народної творчості.
Робота фольклорного колективу має багато граней. Це, насамперед, вивчення
й збереження народнопісенної творчості, обрядів і звичаїв, дитячого фольклору,
народноприкладного мистецтва, а також відтворення (виконання) кращих зразків
фольклору. Його різножанровість збагачує дітей, розвиває їхню самодіяльну
творчість і фантазію.
Метою програми є формування компетентностей особистості засобами
фольклорного колективу.
Основні завдання полягають у формуванні таких компетентностей:
1. Пізнавальної, що забезпечує ознайомлення з поняттями та знаннями
фольклорного жанру, народнопісенної творчості нашого народу; народної манери
виконання.
2. Практичної, що сприяє виконанню кращих зразків народнопісенної
творчості нашого народу.
3. Творчої, що забезпечує формування творчих здібностей, музичного
мислення, вокального слуху та голосу; формування почуття ритму, пластики та
грації; розвиток виконавської майстерності.
4. Соціальної, що сприяє вихованню дбайливого та шанобливого ставлення до
народних традицій, сценічної культури, національної свідомості; формування
естетичного смаку; популяризації фольклорного жанру.
Виховання підлітків має свої труднощі, пов’язані перш за все з
особливостями їх фізіологічного розвитку, що впливає і на розвиток пізнавальних
процесів (відмічаються деякі зниження темпів наростання розумової
працездатності, швидка втома), проявляється в їх загальній реакції на виховні
впливи (більшої збудженості і подразливості, немотивованим негативізмом). При
правильно організованому вихованні, враховуючи особливості фізичного
розвитку і їх відображення в розвитку учнів, наявності здорової атмосфери,
дружби і товаристськості в шкільному колективі і при сприятливих в сім’ї всі ці
труднощі в педагогічному керівництві формування особистості підлітка можна
запобігти. Цьому сприяє і соціальне середовище і діяльність організацій школи, а
також товариство, яке об’єднує зусилля активно залучати учнів цього віку в різні
види діяльності.
Таким чином, головним завданням учителів в роботі з учнями цього віку є
педагогічна правильна організація їх діяльності як в школі, так і поза школою при
здійсненні індивідуального підходу до нього, дотримування необхідного такту і
виявлення педагогічної витримки і терпіння.
Підсумкова частина
Якими якостями повинні володіти молоді люди в самостійному житті
Якості, здібності та вміння, що допомагають людині жити повноцінним та
самостійним життям .
1. Щоб досягти бажаного в житті (навички адаптації до змін у житті,
вміння ставити мету, терплячість, гнучкість, цілеспрямованість, здатність іти до
мети, вимогливість до себе).
2. Щоб формувати позитивні взаємостосунки (вміння бачити в іншій людині
добре, вміння вислухати, вміння вибачити, толерантність, - вміння висловити
свої думки, почуття гумору, вміння попросити пробачення).
3. Щоб вдосконалювати особистість (самосвідомість, вдосконалення своїх
талантів, застосування своїх знань, творчий підхід, самоаналіз).
4. Для гармонійної особистості (самостійність, різносторонність,
самовдосконалення, віра у власні сили).
5. Щоб розвивати довіру (моральність, доброзичливість, чесність, порядність,
почуття відповідальності)
Рефлексія.
Наша зустріч підійшла до завершення. Важливо знати, наскільки ефективною
була наша робота.
Учителі дають відповіді на аркушах на такі запитання.
1. Як, на ваш погляд, було висвітлено питання, запропоноване до обговорення:
а) глибоко й усебічно;
б) частково;
в) поверхово?
2. Що дала вам педрада:
а) збагатила цінним досвідом;
б) поглибила знання;
в) викликала творче натхнення;
г) принесла розчарування?
Притча «Шлях до сердець учнів»
Засумували вчителі, не можуть знайти шлях до Сердець своїх учнів, щоб сіяти в
них насіння добра.
— Можливо, врятує Мудрість? — спитали вони.
І знайшли Мудреця, який сидів у печері.
О, Мудрецю, — почали благати вони, — вкажи нам шлях до Сердець наших
учнів, щоб сіяти в них зерна добра, інакше покоління стає жорстоким!
Сказав їм Мудрець:
— Дам вам шлях до Сердець ваших учнів, але віддайте мені натомість «дар»
Ваш!
Учителі перезирнулися: якого «дару» від них вимагає Мудрець?
Тоді Мудрець сказав:
— Якщо в когось є роздратування, дайте мені роздратування. Якщо в когось є
гнів, дайте мені гнів. Якщо в когось є жорстокість, дайте мені жорстокість. Якщо
в когось є грубість, дайте мені грубість. Якщо в когось є сумнів, дайте мені
сумнів. Якщо в когось є ненависть, дайте мені ненависть. Якщо в когось є злоба,
дайте мені злобу. Якщо в когось є страх, дайте мені страх. Якщо в когось є зрада,
дайте мені зраду. Якщо в когось є марновірство, дайте ме¬ні марновірство. Якщо
в когось є сарана думок дайте мені сарану думок. А якщо дасте пригор¬щу
дурних звичок, я прийму й ці запилені бряз¬кальця. Але не забудьте, чого вартий
той, хто відніме одного разу подароване. Отже, я прийняв увесь бруд вашого
Серця, і воно стає чистим. А вам відкриваю Мудрість: шляхом до Серця учня є
чисте Серце вчителя.
Проект рішення педради
1. Здійснювати процес соціалізації підростаючого покоління шляхом:
1.1.Гуманізації навчально-виховного процесу, створення сприятливого
морально-психологічного клімату в колективі.
1.2. Створення кожному учневі ситуації успіху, де б він міг себе реалізувати як
особистість.
1.3.Підвищення потреб у вихованні дбайливого ставлення до історії, культури і
традицій народу.
1.4.Корекції дитячих комплексів.
1.5.Розширення виховного простору на основі зв’язків із соціальним
середовищем.
1.6.Виховання моральної стійкості вихованців до впливу негативних факторів
соціального середовища.
Постійно. ЗДВ, класні керівники
1.7. Проводити індивідуальні консультації для учнів і батьків із проблемних
питань сучасної соціалізації. Постійно.
2.Бібліотекарю створити інформаційний банк літератури для учнів з питання «Я і
соціум».
До 01.04.2016 р.
3. Вчителям – предметникам:
3.1. З метою забезпечення єдності вимог у навчанні та вихованні вчителям
керуватися програмами «Обдарована дитина», «Здоров’я».
Постійно.
3.2.Використовувати інноваційні форми організації навчального процесу для
активізації діяльності учнів.
Протягом року
4. Класним керівникам:
4.1. Постійно здійснювати системний соціально – педагогічний супровід класу.
Постійно.
4.2. Провести дослідження учнів та їх батьків із освітніх та соціально –
культурних проблем.
До 25.05.16 р.
5.3. Активізувати позакласну виховну роботу з метою забезпечення успішної
самореалізації та закріплення навичок соціалізації.
Протягом року.
5.4. Провести цикл виховних годин:
«Культура спілкування – основна вимога людських відносин».
«Життя і здоров’я людини – найвища цінність держави».
Лютий-квітень
Додатки до педради
Анкета для батьків
1. Клас, у якому навчається наша дитина, можна назвати дружним (підкреслити
обрану відповідь).
• Зовсім згодний
• Згодний
• Важко сказати
• Не згодний
• Зовсім не згодний
2. У середовищі своїх однокласників наша дитина почуває себе комфортно (далі
відповіді даються за аналогією з першим питанням).
3. Педагоги виявляють доброзичливе ставлення до нашої дитини.
4. Ми почуваємо взаєморозуміння в контактах з адміністрацією і вчителями.
5. У класі, в якому навчається наша дитина, гарний класний керівник.
6. Педагоги справедливо оцінюють досягнення навчання нашої дитини.
7. Наша дитина не перевантажена навчальними заняттями й домашніми
завданнями.
8. Учителі враховують індивідуальні особливості нашої дитини.
9. У школі проводяться заходи, що корисні й цікаві нашій дитині.
10. У школі працюють різні гуртки, клуби, секції, де може займатися наша
дитина.
11. Педагоги дають нашій дитині глибокі й міцні знання.
12. У школі піклуються про фізичний розвиток і здоров'я нашої дитини.
13. Школа сприяє формуванню гідної поведінки нашої дитини.
14. Адміністрація і вчителі створюють умови для прояву і розвитку здібностей
нашої дитини.
15. Школа по-справжньому готує нашу дитину до самостійного жиггя.
Анкета для учнів «Задоволеності учнів шкільним життям»
1. Я йду в школу з радістю.
 Зовсім згодний
 Згодний
 Важко сказати
 Не згодний
 Зовсім не згодний
2. У школі в мене зазвичай гарний настрій.
3. У нашому класі гарний класний керівник.
4. До вчителів завжди можна звернутися за порадою і допомогою у важкій
життєвій ситуації.
5. У мене є улюблений учитель.
6. У класі я можу завжди висловити свою думку.
7. Я вважаю, що в нашій школі створені всі умови для розвитку моїх
здібностей.
8. У мене є улюблені шкільні предмети.
9. Я вважаю, що школа по-справжньому готує мене до самостійного життя.
10. На канікулах я нудьгую за школою.
Анкетування вчителів
Дайте характеристику освітнього середовища школи, виберіть із запропонованого
переліку
характерні
риси.
1. Адміністрацію в цілому можна охарактеризувати наступними рисами:
Честолюбна, інертна, думаюча, безпринципна, демократична, лояльна,
авторитарна, роз'єднана, байдужна, безвідповідальна, уважна до своїх
працівників, не розуміюча своїх працівників, активна, вимоглива, грамотна,
компетентна, чуйна, моральна, необов'язкова, строго виконуюча свої обов'язки.
2. Педагогічне співтовариство можна охарактеризувати в цілому наступними
рисами:
Честолюбне, інертне, думаюче, безпринципне, дружне, демократичне, лояльне,
авторитарне, роз'єднане, не розуміюче учнів, байдужне, безвідповідальне, уважне
до своїх учнів, активне, вимогливе, строге, грамотне, чуйне, компетентне,
моральне, необов'язкове, професійне, строго виконуюче свої обов'язки.
3. Дитячий колектив у цілому можна охарактеризувати наступними
рисами:
Честолюбний, інертний, думаючий, безпринципний, дружний, демократичний,
добрий, чуйний, розуміючий тільки авторитарний стиль керівництва, роз'єднаний,
не розуміючий своїх учителів, байдужний, безвідповідальний, уважний до своїх
однокласників і вчителів, активний, вимогливий до членів колективу і до себе,
серйозний, грамотний.
Автор
filonenkogala
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
222
Размер файла
607 Кб
Теги
соціалізація, молод, пкостянтинівська
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа