close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Лицар на білому коні

код для вставки
Віртуальна виставка до 80-річчя Василя Симоненка, українського поета, журналіста
Лицар на білому
коні
Віртуальна виставка
до 80 річчя від дня народження
українського поета, журналіста
В. Симоненка
Василь Симоненко – великий син України,
її талановитий поет
Скільки б не судилося страждати
,
Все одно благословлю завжди
День, коли мене родила мати
Для життя, для щастя, для біди.
Сторінками біографії
Хата Василя Симоненко
(тепер музей ) в селі
Біївці на Лубенщині
Василь Андрійович Симоненко
народився на другий день Різдвяних свят- 8
січня 1935 року в глухому поселенні Біївці
Лубенського району на Полтавщині.
Майбутній поет виріс у селянській
хатині, що стояла над Удаєм- річкою. Тепер
у ній облаштовано музей Василя
Симоненка.
З теплотою написав Василь про
рідну хату у віршах:
Ти приймала і щастя, і лихо,
Поважала мій труд і піт,
І з- під сірою теплої стріхи
Ти дивилася жадібно в світ.
Тяжкі роки випали на долю майбутнього
поета. Дитинство його було напівголодним,
напівсирітським.
Хлопець виростав без батька.
Дитинство письменника
Мати майбутнього поета – Ганна Щербань – тяжко
працювала в колгоспі заробляючи на шматок хліба.
Батько – Андрій Симоненко- покинув сім’ю, коли
маленькому Василькові не було ще й року, і тоді Ганна
Федорівна повернула собі дівоче прізвище – Щербань.
Матір для В. Симоненка- не просто рідна і близька
людина. Цей образ поет возвеличує до космічного рівня: жінкаматір – найсвятіше, що є у світі, те, що триматиме Землю попри
всі катастрофи, війни і терор.
Ще у школі Василь почав складати вірші, і школярі називали
його словом «поет».
У 1942 р. Василь Симоненко йде у перший клас. Після
початкової школи рік навчався в Єнківській семирічці, а потім
перейшов у Тарандинцівську школу, яку закінчив у 1952 р. із
«золотою медаллю».
Василько був надзвичайно старанним і наполегливим у навчанні:
«У класі Вася виділявся серед учнів, по-перше, своїм бідним
одягом, по-друге, своїм розумом. Навіть учителі не читали
стільки книжок, як наш найкращий учень» (спогад
вчительки).
Великою трагедією для хлопця була смерть діда Федора, який був хлопчикові першим
учителем життя.
Хай шалені гудуть
над планетами весни,
хай трава пнеться
вгору крізь листя старе...
Я не вірю,
що, дід із могили воскресне,
але вірю,
що ні —
він увесь не умре.
Безсмертя свого діда — рядової людини, невтомного сільського хлібороба — Василь
вбачав у невмирущості роду, адже саме дід зумів передати малому онукові всю правду
про свій народ, навчив любити Україну, її героїчну легенду і ліричну пісню. Дід розкрив
перед своїм онуком усю історію України, починаючи від славних сторінок Запорізької
Січі. Ось чому юний Симоненко уже в перших поетичних творах стане справжнім
літописцем свого роду і народу:
Україно! Доки жиги буду,
Доти відкриватиму тебе.
Творче життя поета
Вищу освіту В. Симоненко здобув у Київському
державному університеті імені Тараса Шевченка на факультеті
журналістики.
Працював у газетах «Черкаська правда» (літпрацівник
відділу культури), «Молодь Черкащини», «Робітнича газета». На
перший погляд , небагате на події коротке життя поета. Але за двома
датами, між якими пролягли його дороги – чимало добрих справ і
напружена творча праця.
За життя поета вийшла лише одна його збірка – «Тиша і
грім.» Непростий шлях долали його наступні книжки «Вино з
троянд», «Поезії”, „Лебеді материнства” та ще книжечка для дітей.
Поезія « Лебеді материнства» нагадує мелодію казкової колискової,
в якій від імені матері проголошуються вічні істини, без яких не
може існувати ні окрема людина, ні народ:
Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна матір рідну вибирати.
Уже перші поезії В. Симоненка засвідчили, що в літературу прийшов
поет незвичайного хисту й високої громадської свідомості
Найдорожчі люди
У Черкасах Василь познайомився з
дівчиною Люсею- кур’єром обласної друкарні, а
через три місяці вони одружилися. Йому тоді
було 22 роки. Про своє палке почуття він
написав у вірші «Вона прийшла».
Незабаром народився син Олесь.
Отримали квартиру. Помешкання було на
останньому поверсі, невеличке, двокімнатне, але
з видом на Дніпро.
Саме тоді до Василя в Черкаси приїхав
батько. Василь привітав його, щиро пригостив,
запросив переночувати, а вранці сказав «А
тепер, батьку, бувайте здорові. Ви пізно
прийшли до мене, я в дитинстві Вас виглядав
щодня».
Письменник перевіз із Біївців до Черкас
свою матір, яка одразу перейнялася опікуванням
та вихованням онука.
Навесні 1960 року в Києві був заснований Клуб творчої молоді, до
якого активно долучився і В. Симоненко.
Учасниками цього культурно-мистецького осередку також були Алла
Горська, Ліна Костенко, Іван Драч, Іван Світличний, Василь Стус, Микола
Вінграновський, Євген Сверстюк та інші.
1963 року В. Симоненка прийнято до Спілки письменників України.
У багатьох поезіях Василь Симоненко звертається до образу України, бо вона
для нього — найдорожча у світі.
Україно! Ти — моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
(«Україно, п'ю твої зіниці...»)
Тонкий і ніжний лірик
Окремою сторінкою короткої творчої біографії Василя Симоненка є
інтимна лірика. Проживши таке коротке життя (28 років) поет зазнав не лише
радості кохання, а й батьківської любові до маленького сина., підніс інтимну
лірику до глибоких філософських узагальнень:
Мені здається, — може, я не знаю, —
Було і буде так у всі часи:
Любов, як сонце, світу відкриває
Безмежну велич людської краси.
Усі твори Василя Симоненка розкривають його як людину. Тонкий і
ніжний лірик, він своєю натхненою і щирою лірикою примушував
замислюватись кожну людину над загальнолюдськими проблемами добра і
зла, сенсу життя, значущості людини.
1964 року вийшла друга, посмертна збірка творів поета — «Земне
тяжіння», до якої увійшли його найкращі твори, які несли в собі упевненість
у майбутньому, віру в перемогу добра й справедливості.
Вірші В. Симоненка
Останні роки життя
письменника
• Улітку 1962 року між буфетницею тамтешнього ресторану і Симоненком
випадково спалахнула щонайбанальніша суперечка: за кільканадцять
хвилин до обідньої перерви самоправна господиня відмовилась продати
Василеві пачку цигарок. Той, звичайно, обурився. На шум-гам нагодилося
двоє чергових міліціонерів які жорстоко побили Василя біля залізничної
станції у місті Смілі. Після чого Василь лежав у номенклатурній обласній
лікарні, біля нього чергувала дружина, приходили товариші, колеги. А
Василь, лежачи, продовжував записувати вірші у свій блокнот.
Після чого Василь Симоненко переніс відмову нирок і невдовзі помер
у головній обласній лікарні 13 грудня 1963 року.
Невигойною раною запеклася смерть поета в серці його матері Ганни
Федорівни, яка пережила сина на 35 років.
• Василя Симоненка посмертно нагороджено Державною премією України
ім. Тараса Шевченка за збірку «Лебеді материнства». А його вірші,
покладені на музику, стали піснями.
Таким його пам’ятають
Творча спадщина письменника
Видання Василя Симоненка
Симоненко В. У твоему імені живу: поезії,
оповідання, щоденникові записи, листи/В.
Симоненко; упорядк. В. Яременка ; авт. передм. О.
Гончара. - 3-тє вид.- К.: Веселка, 1994. - 293 с.
➢ Книга видатного українського поеташістдесятника Василя Симоненка містить не
тільки хрестоматійні твори, а й низку таких, що
друкуються вперше.
Здобутком широкого загалу читачів стануть
поезії, оповідання, щоденникові записи, велика
добірка листів до українських письменників,
біографічні матеріали. оригінальною є й заключна
частина - спогади та віршові посмертні посвяти В.
Симоненкові.
Збірник доповнює альбом фотографій.
Симоненко В.А. Земне тяжіння: поезії/ В.А.
Симоненко. - Київ.: Молодь,1964.-123 с.
➢ Це перша збірка, що вийшла одразу по
смерті Василя Симоненка. Кажуть, що
тримав у руках її верстку, проте не
дочекався...
Симоненко В. А. Лебеді материнства:
поезія/В.А Симоненко. - Київ.: Молодь, 1981. 345 с.
➢ Поезія написана в період, коли В. Симоненко
працював у газеті «Молодь Черкащини».
Провідна думка твору - найдорожчим для
кожної людини є Батьківщина, котру не
обирають, як і рідну матір, а люблять
такою, як вона є.
Симоненко, В. Берег чекань / В.
Симоненко. – К. : Наук. думка, 2001. – 248 с.
Симоненко, В. На схрещених мечах:
вибрані твори / В. Симоненко. – К. :
Пульсари, 2004. – 384 с.
➢ Видання охоплює поетичні, прозові твори,
статті, щоденник, листи поета. Василь
Симоненко витворив художній портрет
митця і громадянина на тлі тогочасної
оманливої дійсності.
ПАМ'ЯТІ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА
❑ Творчість Василя
Симоненка стала
народним здобутком.
❑ Йому, палкому
патріотові України,
присвячують свої
вірші сучасні поети,
перед його пам’яттю
схиляються мільйони.
Минають дні, роки, десятиліття,
А ти, Василю, завжди молодий...
Над прірвою віків, минувши лихоліття,
Сьогодні ти із нами, ти — живий!
Живий, бо все, що зв'язане з тобою,
Не гасне в наших думках ні на мить.
І на могилу ми йдемо з журбою,
І серце так у кожного болить...
Болить у матері, у сина і у друзів,
І сумно нам без тебе у ці дні...
Та ген твоє ім'я на виднокрузі
Встає назустріч сонячній весні.
І пахне степом, голубіють ночі,
А човен твій пливе в казковий світ.
Ми бачимо твої веселі очі,
І мужній голос чуємо з тих літ.
А думи дідові додумають онуки,
Бо не стоїть земне людське життя,
І вірю я, що не було розлуки,
Не смерть була, а довге майбуття.
Микола Дашківський
Музей В. Симоненка у Черкасах
Похований В. Симоненко в Черкасах.
У Черкасах існує Літературномеморіальний музей Василя Симоненка.
Експозиція розмістилась са́ме в
колишньому кабінеті Василя Симоненка і
розповідає про життєвий шлях та творчість
поета і журналіста.
Тут, зокрема, представлені фотографії,
документи, листи, які він одержував і писав
дописувачам, працюючи у відділі листів.
У музеї є особисті речі Василя
Симоненка, передані його мамою — плащ,
капелюх, ручка, книги. Тут же відтворено сам
робочий кабінет, де представлені меморіальні
предмети, якими користувався молодий
журналіст, працюючи в редакції.
❖ Ім’ям поета названі вулиці у
багатьох містах України, зокрема у
1999 році в Голосіївському районі
Києва (вулиця Василя Симоненка
(Київ)).
❖ 25 грудня 2008 року Національний
банк України випустив в обіг
пам’ятну монету номіналом 2
гривні присвячену поету.
❖ 17 листопада 2010 року у місті
Черкасах на вулиці Фрунзе, біля
палацу одружень (історичний
Будинок Щербини), був відкритий
пам’ятник поетові. Автор
монумента — Владислав Димйон.
Василь Симоненко належить до тих особистостей, що залишають
пам’ять про себе на віки.
Він живе у своїх творах як взірець гідності і стійкості для нас.
Не померкла з літами його поетична зоря, горить високим, чистим
світлом на небокраї українського письменства.
Використана література
1.
2.
3.
4.
5.
Історія української літератури ХХ століття: у 2 кн.: підручник. Кн. 2.
Друга половина ХХ століття / за ред. В. Г. Дончика. - К. : Либідь, 1998. 456 с.
Срібний птах: хрестоматія з української літератури для 11 кл.
загальноосвітніх навчальних закладів. Ч.2 / упоряд. Г. Ф. Семенюк. - 2-ге
вид. - К. : Освіта, 2006. - 576 с.
Відлуння десятиліть. Українська література другої половини ХХ ст.:
навчальний посібник/ Упоряд. М.О. Сорока.-К.: Грамота, 2001.-463 с.
Хоменко Олена. «Життя, мов спалах блискавки»:літературно- музична
композиція до 80-річчя від дня народження Василя Симоненка / О.
Хоменко // Дивослово. Українська мова й література в навчальних
закладах: щомісячний науково- методичний журнал Міністерства освіти і
науки України.- 2015.-№1.- С.39-42.
Симоненко В. У твоему імені живу: поезії, оповідання, щоденникові
записи, листи / В. Симоненко ; упорядк. В. Яременка ; авт. передм. О.
Гончара. - 3-тє вид. - К. : Веселка, 2003. - 382 с.
Використані
інтернет- ресурси
❑ http://uk.wikipedia.org/wiki
❑ http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php
❑ http://www.pisni.org.ua/persons/42.html
❑ http://ukrclassic.com.ua/katalog/s/simonenko-vasil/1198-vasilsimonenko-biografiya
❑ http://www.telekritika.ua/kontekst/2015-01-08/102306
❑ http://www.ukrlit.vn.ua/author/simonenko.html
❑ http://vasylsymonenko.in.ua/informatsiya/fotoarhiv/
❑ http://litopys.org.ua/heroes/hero05.htm
❑ Підготувала бібліотекар абонементу Гриценко Ганна
Документ
Категория
Презентации
Просмотров
24
Размер файла
1 789 Кб
Теги
Василь Симоненко
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа