close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Перша всеукраїнська краєзнавча конференція (1925 р.) на сторінках газет

код для вставкиСкачать
Перша всеукраїнська краєзнавча конференція (1925 р.) на сторінках газет [Електронний ресурс] : [добірка ст.] / Харків. держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка ; уклад. О. М. Дмитрієва. - Електрон. текстові дані. - Харків : ХДНБ, 2010. - Назва з титул.
Перша всеукраїнська краєзнавча конференція (1925 р.) на сторінках газет
В текстах статей збережено правопис оригіналу







Всеукраинская конференция по краеведению // Коммунист. – 1925. – 11 апр.
Буценко А. К конференции краеведов / А. Буценко // Коммунист. – 1925. – 28 мая.
Всеукраинская конференция по краеведению // Коммунист. – 1925. – 29 мая.
Конференция по краеведению // Коммунист. – 1925. – 30 мая.
Всеукраинское совещание по краеведению // Харьк. пролетарий. – 1925. – 30 мая.
Дубняк К. До краєзнавчої конференції / К. Дубняк // Вісті ВУЦВК. – 1925. – 30 трав.
1-ша Всеукраїнська краєзнавча конференція : Радянська влада, народнє господарство та
краєзнавство. Сучасний стан краєзнавства в СРСР // Вісті ВУЦВК. – 1925. – 30 трав.
 Закриття Всеукраїнської краєзнавчої конференції : Вивчення сучасного села // Вісті ВУЦВК. –
1925. – 4 черв.
 Проблема краєзнавства й принципи краєзнавчої роботи : резолюції Всеукраїнської краєзнавчої
конференції, що відбулася 28-31 травня в Харкові // Культура і Побут. – 1925. – 7 черв. (№21).
 Лазарис А. До підсумків І-ої Всеукраїнської краєзнавчої конференції / А. Лазарис // Культура і
Побут. – 1925. – 14 черв. (№22).
Всеукраинская конференция по краеведению // Коммунист. – 1925. – 11 апр.
В первых числах мая в Харькове состоится первая всеукраинская конференция по краеведению.
Конференция имеет целью организовать, объединить и дать определенное направление работе по
краеведению на Украине.
На повестке конференции стоят следующие вопросы: советская власть, народное хозяйство и
краеведение (тов. Буценко); современное положение краеведения в СССР, II всесоюзная
конференция по краеведению и всеукраинский съезд производительных сил (т. Лазарис); доклады с
мест; проблема краеведения и принципы краеведческой работы (тов. Перов); организация
краеведения на Украине в новых советских формах (тов. Лазарис); краеведение и село; краеведение,
политпросветработа и молодёжь, краеведение в школе (т. Чатунов); методология и практика
краеведческой работы (проф. Ковалевский).
Буценко А. К конференции краеведов / А. Буценко // Коммунист. – 1925. – 28 мая.
В последнее время широкая трудовая интеллигенция поняла свою неразрывную связь с рабочекрестьянской властью. Местные и всеукраинские съезды засвидетельствовали это со всей
категоричностью, и надо думать, что всеукраинская конференция по краеведению также станет на
этот путь и проявит максимум энергии и внимания к делу восстановления нашего народного
хозяйства.
IХ-й всеукраинский съезд советов и ІІІ-й всесоюзный съезд советов только что подвели итоги нашей
работы за прошлый период. Дальнейшее восстановление народного хозяйства и наша работа в
области руководства промышленностью и сельским хозяйством требуют от нас строгой плановости,
и особенно тщательного изучения естественных условий нашей страны. Для этой работы советская
власть стремится привлечь как можно больше научных сил страны. Конференция краеведов должна
будет остановиться на конкретных задачах в области краеведения. Главная наша задача – поднятие
производительных сил страны и точный их учет – мыслима только при естественноисторическом
исследовании, которое базировалось бы на материалистическом понимании развития сил страны.
Поэтому всякая научная работа по краеведению должна иметь промышленный уклон, ибо в основу
социалистического строительства, как его главный элемент, ложится промышленность.
Кроме того, необходимо приспособить нашу исследовательскую работу к условиям местной жизни с
таким расчетом, чтобы она была понятна широким рабоче-крестьянским массам, была бы популярна
и проста для малограмотного крестьянства.
В этой работе следует использовать как можно шире сельскую интеллигенцию – учительство,
агронома, врача, статистика, техника и других, а в рабочих районах – механика, инженера,
профессора и простого пролетария, непосредственно связанного с производственной жизнью.
Наряду с этим необходимо, как можно больше вовлекать в краеведческую деятельность
общественные организации на местах.
Есть еще одна область, которая связана тесно с краеведением – это наше советское строительство, в
частности та административная реформа, которая нами сейчас проводится. Правильное построение
территорий отдельных административных единиц, точный учет всех элементов, которые могли бы
способствовать развитию района, округа или, хотя бы сельсовета, является основной предпосылкой к
организации местной власти и к предоставлению ей полной возможности осуществить
хозяйственные и культурные задачи, на нее возложенные.
Мы эту работу проводим на основе строгого учета всех местных условий, но уточнение
административного деления территории требует самой серьезной проработки, а, следовательно, –
развития в этом направлении краезнавчевской работы.
Организация местного бюджета, правильный учет всех объектов, которые могли бы быть
использованы как источники для пополнения местных ресурсов, и учет всех природных богатств,
которые могли бы быть использованы в будущем, также нуждаются в услугах наших краеведческих
организаций.
Наконец, электрофикация страны, в частности Днепрострой, который должен разнести по
бесконечным проводам энергию для значительной территории степной полосы Украины, – эта
проблема должна приковать к себе максимум внимания открывающейся конференции.
Вот, примерно, те практические вопросы хозяйственной и культурной жизни страны, которые
должны встать во весь рост перед нашими институтами, перед нашими научно-культурными
организациями и, в первую очередь, перед организациями, которые занимаются краезнавчевской
работой.
Ко всем этим вопросам конференция краеведов должна подойти вплотную и дать им надлежащее
разрешение, какого ждут от нее трудящиеся массы Украины.
А. Буценко
Всеукраинская конференция по краеведению // Коммунист. – 1925. – 29 мая.
Вчера в Харькове открылась первая всеукраинская конференция по краеведению, на которую
прибыли делегаты провинциальных краеведческих организаций на Украине, представители
губернских плановых комиссий и пролетарского студенчества. Конференцию приветствовали от
имени украинского правительства т. Буценко и от Наркомпроса т. Солодуб. Отчет будет дан в
следующем номере.
Конференция по краеведению // Коммунист. – 1925. – 30 мая.
Открывшаяся в Харькове первая всеукраинская конференция по краеведению должна разрешить ряд
важных вопросов в области изучения Украины, исследования ее естественных богатств и выработки
методов планомерной работы по краеведению.
На первом заседании конференции выступил секретарь ВУЦИК'а т. Буценко с докладом о народном
хозяйстве и краеведении.
– Роль краеведения, – сказал т. Буценко, – огромна. Социалистическое хозяйство может значительно
шире развиваться, если мы будем иметь полные и точные знания о всех природных богатствах и
производительных силах страны. В основу работы; по краеведению необходимо положить
обследование природы, изучение производительных сил края и его отдельных районов и изучение
состояния промышленности и путей к ее развитию. В работу по краеведению должны быть втянуты
широкие массы трудящихся, а также сельская и городская интеллигенция – учителя, агрономы,
врачи, статистики и служащие фабрик и заводов. Необходимо привлечь к работе и общественные
организации на местах – комнезамы, Комитеты взаимопомощи, кооперацию, комсомол, Червоный
Хрест, профессиональные организации и т. д.
Далее тов. Буценко указал, что переход на трехстепенную систему управления требует особенно
широкого развития дела краеведения. Работы по районированию, точное сформирование окружного,
районного и сельского бюджетов, правильная организация местного хозяйства возможны лишь на
основе точного изучения каждого района.
В заключение тов. Буценко выразил уверенность, что краеведческие организации Украины успешно
выполнят все поставленные перед ними задачи.
Всеукраинское совещание по краеведению // Харьк. пролетарий. – 1925. – 30 мая.
Вчера, в зале Ветеринарного института открылось 1-ое Всеукраинское совещание по краеведению.
Совещание заслушало приветствия ВУЦИКа, Наркомпроса, а также телеграммы от Академии Наук,
от НКПроса РСФСР тов. Луначарского, от института имени Тимирязева и много приветствий с мест.
Затем секретарь ВУЦИКа тов. Буценко сделал доклад на тему – «Советская власть, народное
хозяйство и краеведение».
Доклад тов. Буценко
Октябрьская Революция раскрепостила не только работников и селян от эксплуатации, но и науку от
старой буржуазной идеологии.
В 8-й год пролетарской революции мы наблюдаем огромный рост нашего народного хозяйства,
параллельно с которым идет широкая творческая инициатива трудящихся.
В дальнейшем возрождение нашего народного хозяйства должно идти строго по пути плановости на
основе тщательного изучения всех отраслей хозяйства.
Для разрешения этих задач роль краеведения чрезвычайно важна: – социалистическое хозяйство,
конечно, может значительно шире развиваться, если мы будем иметь полное и точное знание о всех
природных богатствах и производительных силах страны. В старое время рабоче-селянские массы не
были привлечены к работе по краеведению. Мы же сейчас ставим основным заданием использовать
знания населения в отношении местной природы, широко втянув в эту работу все пролетарские и
общественные организации.
Необходимо подчеркнуть особое значение, какое краеведение приобретает в условиях проведения
районирования республики. Административное упорядочение и размежевание территории идет
главным образом, опираясь на итоги краеведческой работы. Переход на 3-х степенную систему
требует особенно широкого развития дела краеведения. Развитие работ по районированию,
правильная организация местного хозяйства и точное сформирование окружного районного и
сельского бюджетов возможно лишь при точном изучении нашего хозяйства, что можно проводить
лишь на основе краеведческой работы.
Дубняк К. До краєзнавчої конференції / К. Дубняк // Вісті ВУЦВК. – 1925. – 30
трав.
Велика пролетарська революція висунула на життьову арену могутню творчу силу – пролетаріят, що
озброєний наукою й технікою будує тепер нове радянське життя.
Пройшли роки громадянської війни, голоду і Радянські республіки повільно, але твердо й упевнено
відновлюють своє народнє господарство, з кожним днем збільшують свою міць, як економічну, так і
державно-політичну.
Будуючи нове життя, всі активні верстви радянського суспільства, майже одночасно й одностайно в
усіх республіках великого Радянського Союзу, прийшли до тих висновків, що одним з шляхів до
господарчого та культурного відродження країни до політично-економічного її зміцнення, – є
краєзнавство, всебічне й цілковите вивчення й використання природних багацтв і, взагалі,
продукційних сил краю.
Краєзнавство, краєзнавча ідея все шириться, охоплюючи все більші кола робітництва, селянства,
молоді, учительства та инших верств активного радянського суспільства. Краєзнавство стає могутнім
громадянсько-політичним рухом, воно стає базою планового державно-економічного будівництва,
стає на чільне місце в системі нашої шкільної освіти. Утворюються й працюють численні місцеві
краєзнавчі організації – музеї, гуртки, ячейки, осередки й т. и. Скликаються в ріжних центрах СРСР
краєзнавчі
з'їзди, конференції, наради всесоюзного, окремо-республіканського, краєвого,
округового, районового значіння.
В кінці квітня відбулася скликана Тимірязівським Ін-том у Москві краєзнавча нарада, що висунула
як правильну установку для краєзнавства – вивчення продукційних сил та виробничих відносин,
иншими словами, виробниче краєзнавство.
У Харкові відкрилася 1-ша Всеукраїнська Краєзнавча конференція, що ставить своїм завданням
підсумувати здобутки краєзнавства на місцях, поставити питання про організацію краєзнавчої праці
на місцях в радянських умовах, скерувати стихійний краєзнавчий рух в правильне русло шляхом
зв'язання краєзнавчої роботи з загальним плановим партійно-радянським будівництвом, притягти до
об'єднаної державно-планової краєзнавчої праці усі активні верстви радянського суспільства.
Зовсім не випадково в старих стінах Ветеринарного Ін-ту говориться про Дніпробудівництво, про
грунти степу й лісостепу, про вплив війни й революції на українське село, про новий побут і т. и. То
з'їхались активно-культурні сили республіки, і не тільки інтелігентні сили, а й робітники від станка й
селяни від плуга, по заклику Радянської влади, щоб допомогти піднести народнє господарство,
знищити злидні й неписьменність, поліпшити добробут народній.
Фізична природа, як фундамент для господарчої діяльності людини; саме людина, як продукційна
сила; виробничий ефект ділання людини на природу. Така в схематичних рисах постановка
сучасного краєзнавства. А наслідки будуть великі. Правильне сільське господарство лісостепу й
степу, Запоріжжа – могутній внутрішній каботажний порт, та культурно-пролетарський осередок,
цілковита і всебічна електрофікація села, відсутність неграмотних, знищення малярії, сифілісу та
инших хвороб і т. и. і т. ин. Немає схоластики, немає «гробокопательства», збирання церковної
старовини, а є будування нового творчого життя самими робітниками і селянами в контакті з наукою.
К. Дубняк
1-ша Всеукраїнська краєзнавча конференція : Радянська влада, народнє
господарство та краєзнавство. Сучасний стан краєзнавства в СРСР // Вісті
ВУЦВК. – 1925. – 30 трав.
Радянська влада, народнє господарство і краєзнавство
На вечірньому засіданні конференції 28-го травня ц. р., з великим докладом про сучасні завдання
краєзнавства, виступив секретар ВУЦВК тов. Буценко.
— Жовтнева революція, зазначає тов. Буценко, роскріпачила не тільки робітників та селян від
експлоатації та буржуазного гаду, вона роскріпачила також і науку від реалістичного світогляду, від
старої буржуазної ідеології та буржуазної політики, що мала класовий характер в інтересах
пануючого капіталу.
— Радянська республіка, перш за все будується на основі широкої самодіяльности мас. І нині, на 8му році пролетарської революції, помічається велика ініціятива широких трудящих мас нашої країни
в галузі відновлення народнього господарства, підвищення продуктивних сил країни.
— Дальніше відродження та розвиток народнього господарства і радянського будівництва, повинно
йти плановим шляхом. Для цього потрібне уважне вивчення окремих галузів господарства країни і
всіх його елементів. До цієї праці й закликає Радянська влада пролетарську науку, щоб наукові та
громадські сили з'єднались для культурного та громадського будівництва нашого життя.
Тов. Буценко зазначає, що краєзнавство — це одне з найважливіших завдань щодо відродження
вашого господарства, яке може проходити лише по певному і точному облікові всіх природніх
багацтв і всіх продуктивних сил країни.
Але підходити до цього треба зовсім з новими поглядами, треба цілком розірвати з старими
методами краєзнавства, які тільки мали своєю метою охорону інтересів буржуазії. Треба до
краєзнавства притягнути широкі робітничо-селянські маси й тим самим використати знання
населенням місцевости, природи та инш. Також треба направити краєзнавчу роботу в галузь
вивчення побуту самого населення.
Основними передмовами правильної краєзнавчої роботи, тов. Буценко вважає слідуючі. Перше —
матеріялістичний підход як до окремих елементів роботи, так і до краєзнавства в цілому. Друге —
природничі досвіди, вивчення продуктивних сил країни, стану промисловости і т. д. Третє —
використати в краєзнавчій роботі найширше сільську інтелігенцію, а в робітничих районах —
технічний персонал, втягувати до цієї роботи громадські організації на місцях, студентство тощо й
четверте — популяризація нашої дослідчої роботи та її методів до розуміння широких кол населення.
Тов. Буценко торкається взаємовідносин між краєзнавством та роботою в справі районування
республіки, кажучи, що перехід на нову трьохступневу адміністраційну систему вимагає особливої
краєзнавчої роботи і Радянська влада проведе його на підставі обліку всіх місцевих умов за даними
краєзнавчих організацій, то-що.
Національне будівництво республіки, та­кож повинно зацікавити краєзнавчі організації. В
Радянському союзі ми вперше підходимо до правильного вирішення національного питання і лише
завдяки краєзнавчій праці ми зможемо поглиблювати питання національного будівництва і, зокрема,
дальніше виділення самостійних адміністраційно-територіяльних одиниць.
Говорячи про практичну роботу краєзнавчих організацій, тов. Буценко зазначає, що до роботи в них
повинні бути притягнені широкі громадські організації, ВУЗ'и, музеї, КНС, комсомол, учительство і
т. д. Завдання краєзнавства дуже велике і його слід по мірі сил виконувати, популяризуючи в
широких колах його значіння.
Сучасний стан краєзнавства
Вчора був заслуханий доклад секретаря Оргбюро по скликанню першої Всеукраїнської наради по
краєзнавству тов. Лазаріса, в якому він намалював сучасний стан краєзнавства в СРСР і дав
коротеньку характеристику роботі краєзнавчих установ, що існують нині.
Докладач на початку свого докладу зупиняється на тому напрямкові, що мало краєзнавство до
революції, кажучи, що тоді вся краєзнавча робота була пристосована здебільшого до потреб окремих
зацікавлених капіталістів, більш глибока ж робота велась аматорами, а робота по поглибленню
національних питань то-що взагалі «не рекомендувалась» колишнім урядом.
Тільки після Жовтневої революції, краєзнавча справа поставлена була серйозно і на неї була
звернена увага не тільки відповідних установ, але й широких громадських мас.
Нині, після Всесоюзної конференції по краєзнавству є надія, що краєзнавча робота піде широким
шляхом, для цього особливо важливе притягнення широких кол робітниче-селянської маси, які в
своєму буденному житті є краєзнавцями, що інколи знають особливі умови своєї місцевости краще
за инших вчених.
Тов. Лазаріс зазначає, що особливо велику роботу в галузі краєзнавства веде нині Вищий Інститут
краєзнавства імени Тімірязева, який вже за останні роки проробив багато даних і зібрав силу
матеріалів.
Зазначаючи ті завдання, що виникають нині перед новим радянським краєзнавством, тов. Лазаріс
каже, що нині цією справою дуже зацікавлена широка студенська маса і її слід використовувати для
великої краєзнавчої роботи.
В новому радянському краєзнавстві слід відмовитись від старих методів, потрібний більший
матеріялістичний підход в галузі вивчення побуту, природних багацтв та продуктивних сил країни,
щоб на підставі них будувати народнє господарство Республіки Рад.
Тов. Лазаріс, кінчаючи свій доклад, закликає місцевих краєзнавців звертати свою увагу й свої знання
на ці нові головні завдання радянського краєзнавства і уважно збирати дані й матеріали, що так
важливі для Радянської Республіки.
Після докладу, відбулися жваві дискусії, в яких приймало участь багато делегатів з місць.
Нарада триватиме кілька днів.
Закриття Всеукраїнської краєзнавчої конференції : Вивчення сучасного села //
Вісті ВУЦВК. – 1925. – 4 черв.
На останньому засіданні наради було заслухано доклад т. Білецького про завдання краєзнавчих
організацій в справі вивчення села.
Докладач зазначив, що вивчення села набирає нині величезної ваги і мусить піти по таких
напрямках: — статистично-економічне обслідування села, (загальний характер господарства
місцевости, типи селянських господарств та бюджети ріжних груп селянства), торговля, базар та
ярмарки, кооперація, — розвиток її та пристосованність до потреб населення, стан селянського
кредиту, рільництво, спроби колективізації, державна й суспільна допомога с.-г. та инші питання
сільської економіки, що при сучасному радянському будівництві мають величезне значіння.
Крім того, необхідне вивчення сільської промисловості та ремісництва, а також вплив заводської
промисловости на сільське господарство.
Що до побудових обставин села, то слід провадити вивчення сучасних груп сільського населення та
їх життя, нових засобів експлоатації незаможніх — куркульством, ролю сількорів в освітлення цих
питань, партію на селі, молодь та ЛКСМ й таке инш.
В справі організованого вивчення села, потрібна активна допомога центру. І центральні краєзнавчі
організації повинні про це подбати.
Далі нарадою були ухвалені резолюції по окремих докладах, в яких зазначалась необхідність
провести організаційну роботу в справі краєзнавства на Україні, звязатись з иншими краєзнавчими
організаціями та инше.
Закінчилася нарада обранням Центрального комітету краєзнавства України з 15 чолов. —
представників ИП [нерозбірливо. - Ред.] Робітос, Робземлісу, Держплану, ЦБ Пролетстуду, С.-г.
наукового комітету, Держвидаву, ЦСУ, НТО ВСНХ, ВУС та инших.
Президія Центрального Комітету обрана з 3-х чоловік в складі т. Яворського, Лазариса та
Кривородченка.
Крім того, двічі на рік ухвалено скликати пленум Українського комітету краєзнавства, який в числі
52 членів, складається з представників з місць та ріжних організацій.
Проблема краєзнавства й принципи краєзнавчої роботи : резолюції
Всеукраїнської краєзнавчої конференції, що відбулася 28-31 травня в Харкові //
Культура і Побут. – 1925. – 7 черв. (№21).
Проблема краєзнавства й принципи краєзнавчої роботи
Резолюції всеукраїнської краєзнавчої конференції, що відбулася 28 – 31 травня в Харкові.
I. Проблема й зміст краєзнавства
1) Краєзнавство є способом комплексного використування всіх наук (їх методів і досягнень), для
вивчення краю в цілому, яко передпосилки до пізнання головних законів і головних дієвих чинників
суспільного розвитку.
2) Край треба розуміти лише як територіяльну підвалину роботи, тобто: на підставі найдокладнішого
вивчення всіх особливостей і на матеріалах обмеженого району треба виявляти загальні закони й
чинники розвитку природи й суспільства.
3) Межі територіяльні визначаються об'єктивними умовами роботи краєзнавчої організації, але в
основу визначення меж треба класти послідовно: господарчу одиницю, господарчий район,
природничий район і т. далі.
4) Зміст краєзнавчої роботи й її принціпи визначає відповідна історична доба, що й дає підвалини до
оцінки краєзнавства в минулому й до визначення змісту й принціпів його в сучаснім.
5) Змістом краєзнавчої роботи нині мусить бути дослідження:
а) природи, яко природнього оточення людини, що в процесі розвитку створило людину й біологічну
й соціальну яко базу розвитку природничих сил і безкрайній запас виробничих можливостей
суспільства;
б) людини – яко продукційної сили в його минулім так і особливо в сучаснім;
в) виробництва в його минулім і особливо сучаснім стані, а також і тих технічних можливостей, що
їх до розвитку виробництва подають місцеві умови;
г) побуту – яко безпосереднього оточення людини;
д) ідеології – світогляду людини й всіх чинників, що його створювали й творять нині.
II. Принципами краєзнавчої роботи визнати
1) Підхід до краєзнавства мусить бути практичним, тобто краєзнавство мусить підготовляти грунти
для поширення виробничої наукової й освітньої роботи.
2) В основу всіх краєзнавчих дослідів мусить лягти завдання як найбільшого й найшвидчого
підвищення виробничих сил нашого суспільства.
3) Досліди ні в якім разі не повинні замикатися в рямці академізму, який здебільшого приводить до
простої схоластики й цілком відриває науку від життя.
4) Краєзнавча робота мусить базуватися на втягування в цю роботу як найширших пролетарських
мас села й міста.
5) Краєзнавча робота мусить провадитися планово й мусить бути увязана й провадитися на місцях в
постійнім контакті з місцевими плановими установами.
6) Краєзнавство мусить бути увязаним з роботою усіх учбових й наукових інституцій і закладів.
7) Методом краєзнавчої роботи мусить бути єдиний метод марксизму – діалектичний матеріялізм.
ОРГАНІЗАЦІЯ КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ НА УКРАЇНІ В НОВИХ РАДЯНСЬКИХ ФОРМАХ
(По доповіді тов. Лазаріса А.)
1. Низовими осередками краєзнавчої роботи на селі – селянські будинки, хати-читальні, де таких
немає – школи. В поселенцях міського типу – робітничі клуби.
Примітка: Там, де нема зазначених інституцій, можлива організація окремих гуртків краєзнавства,
які в своїй роботі звязуються з територіально ближчими до них зазначеними вище інституціями.
2. Існуючі в містах наукові гуртки або товариства, що ведуть краєзнавчу роботу, лишаючись
окремими організаціями в своїй плановій роботі зв’язуються з зазначеними масовими організаціями.
3. Для планування й загального керування краєзнавчою роботою в окрузі мають бути улаштовані
окружні бюра краєзнавства, які працюють при Наросвіті в повному контакті з окрпланами.
Бюра обираються на окружних конференціях, краєзнавчих організацій та инших окружних установ,
що фактично ведуть краєзнавчу роботу.
Примітка: Для проведення підготовчої роботи по скликанню окружних конференцій Українському
Комітетові Краєзнавства доручається призначити уповноважених з кола робітників місцевих
краєзнавчих організацій. Цим уповноваженим дозволяється при потребі організувати на місцях
тимчасові бюра.
4. Для загального керування роботою обрати тимчасовий Український Комітет Краєзнавства, якому
доручається:
а) призначати тимчасових уповноважених;
б) встановити зв’язок з усіма організаціями, що ведуть краєзнавчу роботу, для планового охоплення
роботи по дослідженню України;
в) виробити загальний план краєзнавчої роботи по всій Україні;
г) подбати про здобутки коштів і підведення матеріяльної бази для всієї роботи;
д) подбати про забезпечення краєзнавчої роботи виданням відповідної літератури, бібліографії
краєзнавчої літератури, періодичного органу й в першу чергу матеріялів конференції, для чого увійти
в згоду з Головнаукою й ДВУ.
е) вжити заходів до збирання матеріялів і розроблення методів краєзнавчої роботи;
ж) виробити зразковий статут всієї мережі краєзнавчих організацій та їх остаточну структуру;
з) повести підготовчу роботу з метою утворення Центрального Науково-дослідчого Інституту
Краєзнавства;
і) не пізніше 1928 року скликати Всеукраїнський З'їзд по краєзнавству;
к) Комітету доручається зробити облік всіх існуючих установ та осіб, що працюють по краєзнавству
й втягнути їх в спільну планову роботу, без порушення праці цих установ.
5. Український Комітет Краєзнавства перебуває в Харкові при Головнауці й складається з постійного
Комітету – кількости 15 чол., що весь час перебувають в Харкові, й Пленуму, що складається з
представників місць, – по 1 від округи, обраному на окружній конференції й представників
наукових, державних, господарчих, студентських установ і організацій молоді.
Точний спис цих установ і організацій, а також норму представництва від них у Пленумі,
доручається визначити Українському Комітетові.
6. Пленуми скликає Комітет не менш 2 разів на рік
Примітка: Як що до скликання пленуму в якісь окрузі не було переведено окружної конференції, то
представником від цієї округи являється уповноважений Українського Комітету Краєзнавства.
МЕТОДИ КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ.
Новий напрямок краєзнавчої роботи й цілковита відсутність обліку цієї роботи з боку
методологічного й методичного не дають можливости нині вже подати повні методологічні й
методичні підвалини, а тому приймаючи до відому доповідь секції етнології й краєзнавства катедри
історії культури України, конференція визначає за потрібне доручити Українському Комітетові
Краєзнавства:
1) Перевести облік методологічного боку краєзнавчої роботи на місцях.
2) Разом з відповідними науковими інституціями почати вироблення головних методологічних і
методичних підвалин і складання відповідних інструкцій для переведення роботи по всіх галузях
краєзнавства, бо брак цих матеріалів гальмує розвиток роботи на місцях.
3) Розробляти зазначений методологічний й методичний матеріял треба маючи на увазі за головні
елементи роботи: масову, шкільну, дослідчу-сутонаукову.
Лазарис А. До підсумків І-ої Всеукраїнської краєзнавчої конференції / А. Лазарис
// Культура і Побут. – 1925. – 14 черв. (№22).
На протязі 28-31 травня б. р. в Харкові відбулася 1-ша Всеукраїнська конференція краєзнавчих
організацій, скликана Головнаукою НКО.
Перед конференцією стояла низка важливих питань, скерованих на розвиток краєзнавчої праці на
Україні.
Гасла: виробниче краєзнавство, вивчання продукційних сил окремих округів та районів України для
найдоцільного використування їх на місці, краєзнавство наука працюючих і для працюючих,
краєзнавство об'єднує науку з життям, – проходили червоною ниткою через всю працю конференції.
Тов. Буценко зробив велику й вичерпуючу сучасні завдання радянського краєзнавства доповідь, в
якій було підкреслено велике значіння конференції й дуже повно й влучно висловлено, чого чекають
широкі працюючі верстви від краєзнавчої конференції.
Перед краєзнавством, як способом комплексного використання всіх наук (методів і досягнень) стоять
тіж самі завдання, над вирішенням яких працює радянська країна, а саме вивчення всієї території до
найдальніших закутків, підрахувати де й скільки лежить «скарбів» природи, вивчити людину яко
продукційну силу в його минулім так і особливо в сучаснім, – вивчити все для того, щоб
найдоцільніше його використати для підвищення народного господарства і добробуту держави.
Це перше завдання.
Це одне з головних досягнень конференції.
Друга низка питань, що вирішила конференція – це організаційне оформлення краєзнавчого руху.
Конференція визнала, що до цього часу краєзнавство росло стихійно, безпланово, не набувало в
своїй роботі системи, не втягувалося в орбіту радянсько-громадського впливу.
Й зараз, коли перед краєзнавством стоять великі практичні завдання, коли робітник і селянин є база й
основа для успіху краєзнавчої роботи, необхідне утворення нових форм переведення цієї роботи, як
на низах так і в центрі.
Конференція цілком погодилась з новими організаційними формами, що їх висунула Головнаука та
ухвалила пропозицію про об’єднання всього краєзнавчого руху в одну велику науково-громадську
організацію, що буде керувати і планувати роботу всіх краєзнавчих організацій України.
Центральним керовником має бути комітет при Головнауці, що в своїй практичній роботі
знаходиться в постійнім контакті з Держпланом і його місцевими відділами. Таким чином
краєзнавство буде з одного боку під науковим керовництвом наукових установ держави, а з другого
боку воно звяжеться зо всією господарчою роботою держави.
Багато часу конференція віддала на обговорення організаційних питань, особливо, що до створення
низової мережі – низового осередку.
Конференція визнала, що низовий осередок є базою для втягнення в краєзнавчу роботу широких кол
робітників і селян і рахуючись з цим встановлює єдину систему масової роботи. Сільбуди й
робітничі клуби це осередки, де можна концентрувати цю роботу. Робота низових осередків, її
планування й керовництво в окружному масштабі буде проводитися через окрбюро краєзнавства.
Вони будуть утворені при окрнаросвітах.
Третьою групою питань на конференції – це взаємовідносини краєзнавчої роботи з роботою
політосвітніх установ на селі, шкільно-освітньою працею та инш.
Як наслідок роботи конференція обрала український комітет краєзнавства, якому надала цілу низку
директивів для переведення цих постанов в життя.
Основне завдання, поставлене перед обраним комітетом, це виявлення існуючих краєзнавчих
організацій і встановлення звязку в роботі з усіма організаціями, що ведуть краєзнавчу роботу, для
планового охоплення їх.
Комітетові також доручено виробити загальний план краєзнавчої роботи по всій Україні, і остаточну
структуру всіх краєзнавчих організацій.
Для переведення підготовчої роботи, до скликання округових краєзнавчих конференцій, доручено
комітетові призначити уповноважених.
Це ті головні практичні питання – фундамент майбутньої роботи – що їх вирішила конференція.
Величезне значіння конференція має не тільки для України, а й для всього Радянського Союзу. Це
перша конференція за часи революції, що дійсно підійшла конкретно до вияснення й ув'язки
краєзнавства з усім практичним життям.
А. Лазарис
Автор
468   документов Отправить письмо
Документ
Категория
История
Просмотров
91
Размер файла
106 Кб
Теги
краєзнавство, краєзнавчий рух
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа