close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Історія дерев'яної ляльки

код для вставкиСкачать
Видання розповідає про улюбленців усіх дітей – дерев’яних хлопчаків Піноккіо та Буратіно. Ви дізнаєтеся про письменників Карло Коллоді та Олексія Толстого, які створили ці чудові образи. Зможете порівняти, чим відрізняються й чим схожі між собою їхн
ДЕПАРТАМЕНТ КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ
ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
___________
ОКЗ «ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ДІТЕЙ»
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
ХАРКІВ • 2015
ББК 91.9:83
І - 89
Історія дерев’яної ляльки : інформаційний лист
для організаторів дитячого читання / ОКЗ «Харківська
обласна
бібліотека
для
дітей»
;
уклад.
Г. Ю. Чебослаєва. – Х., 2015. – 8 с.
Видання розповідає про улюбленців усіх дітей –
дерев’яних хлопчаків Піноккіо та Буратіно. Ви дізнаєтеся про
письменників Карло Коллоді та Олексія Толстого, які створили
ці чудові образи. Зможете порівняти, чим відрізняються й чим
схожі між собою їхні історії.
Інформаційний лист розрахований на організаторів
дитячого читання та може бути використаний у підготовці до
уроку.
Матеріал підготувала:
Редактор:
Відповідальний за випуск:
Чебослаєва Г. Ю.
Загревська С.М.
Трохименко Г.В.
© ОКЗ «ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ДІТЕЙ»
http://www.bibl.kharkiv.com
www.bibliomiste4ko.kharkiv.ua
Казка виникає з будь-чого.
Було б тільки бажання – і от зі снігу
з’являється Снігуронька. Овочі і
фрукти створюють власну країну,
де живе Цибуліно зі своїми
друзями. Із пшеничного зернятка
виростає
ніжна
дівчинка
–
Дюймовочка. А якщо потрапить до
рук поліно – із нього можна вистругати хлопчика,
дерев’яного, але живого, з довгим носом. Саме так з’явилися на
світ майже близнюки: Буратіно і Піноккіо.
Спочатку може здатися, що дерев’яні хлоп’ята абсолютно
схожі, але пригоди, що випали на їхню долю зовсім різні. Тому
вам буде цікаво прочитати обидві книжки «Пригоди Піноккіо»
Карла Коллоді та «Золотий ключик чи Пригоди Буратіно»
Олексія Толстого. Можливо, ви захочете порівняти їх між
собою. Давайте разом з вами спробуємо це зробити.
Першою на світ
з’явилася книжка «Пригоди
Піноккіо. Історія однієї
маріонетки», яку у 1881
році написав італійський
письменник Карло Коллоді.
Через деякий час, ця
чудова казка потрапила до
рук Олексія Миколайовича
Толстого, і справила на нього таке враження, що він вирішив –
казку повинні прочитати не лише італійські діти та почав
працювати над перекладом.
Спочатку він просто скорочував текст та удосконалював
книгу. Іноді письменник зближував казкові образи Коллоді з
образами російських народних казок.
На початку 30-х років Олексій Миколайович
запропонував свою переробку С. Я. Маршаку, який у той час
очолював дитячу та юнацьку редакцію Держвидава. Однак
Самуїл Маршак вважав, що було б помилкою використовувати
талант Толстого лише у скромній ролі перекладача «Пригод
Піноккіо». Самуїл Якович був впевнений, що такий розповідач,
як Олексій Толстой, збагатить свій переказ Коллоді гумором,
фантазією та вигадкою. Згодом Маршак згадував: «Толстой
взялся за работу с большим аппетитом. Он как бы играл с
читателем в какую-то веселую игру, доставлявшую
удовольствие прежде всего ему самому».
Пізніше сам Олексій Толстой писав: “Я работаю над
«Пиноккио», вначале хотел только русским языком написать
содержание Коллоди. Но потом отказался от этого, выходит
скучновато и пресновато. С благословения Маршака пишу на ту
же тему по-своему”.
Усім добре відомо, яких успіхів досяг письменник –
веселий Буратіно вже багато років залишається улюбленцем
дітей.
Але чому ж письменника так захопила історія
дерев’яного чоловічка? Для цього треба розшифрувати рядки з
його листа: «…пишу на ту же тему по-своему». Пам’ятаєте, у
передмові до «Буратіно» Толстой попереджав, що «Піноккіо»
він читав давно, але потім часто розповідав своїм друзям –
кожен раз по-новому, адже книжка загубилася? Це необхідно
було для того, щоб виправдати форму вільного переказу
Коллоді. До речі, цієї форми Олексій Толстой дотримувався
лише у перших главах. Потім він почав писати зовсім нову книгу
про пригоди саме свого
Буратіно, а не «Піноккіо»
Карло Коллоді.
У чому ж схожість
та у чому відмінність цих
двох книг? Що письменник
зберіг у своєму «Золотому
ключику», а що змінив?
Перш за все, що
цінив
Толстой
у
«Піноккіо»? Глибоко народну основу книги Коллоді. Давайте
пригадаємо, як вона починається:
«Жил-был…»
«Король!» – немедленно
воскликнут
мои
маленькие
читатели.
Нет,
дети,
вы
не
угадали….»
І насправді, коли почнете
читати
«Піноккіо»,
ви
дізнаєтесь,
що
жили-були
італійські бідні трудівники,
пустотливі школярі, синьйор
Манджафоко. У книзі також ви
зустрінете різних тварин, риб,
птахів та комах, а у затишному
будиночку
–
заступницю
Піноккіо, добру дівчинку з
волоссям лазурного кольору та
пуделя Мєдоро. На сторінках своєї книги про
Буратіно
О.Толстой дав нові імена персонажам К.Коллоді. Одним він
збільшив ролі, іншим – скоротив, а третім – переписав їх заново,
відповідно до зміненої розповіді.
Слідкувати за перетворенням героїв Коллоді на героїв
Толстого дуже цікаво.
В першу чергу змінився сам головний герой. Разом з
іншим ім’ям (Буратіно – італійською дерев’яна лялька) він набув
нових рис. Звичайно, багато він успадкував від Піноккіо: міцні
дерев’яні ноги, надзвичайно довгий ніс та добре людське серце,
що зумів вкласти тато Джеппетто у свого дерев'яного чоловічка.
Щоправда, у Коллоді про це ніде не йдеться, найчастіше
Піноккіо – упертий, неслухняний та невдячний хлопчисько, але
його герой всім доведе, що він насправді добрий та здатен на
благородні вчинки. Також зробить це й Буратіно. Та навіть
швидше, ніж Піноккіо. Адже Олексій Толстой не занадто
вимогливий до свого героя.
Як же відбувався процес перевиховання у Коллоді та у
Толстого?
Перевтілення Піноккіо на розсудливого та працьовитого
хлопчика – це довгий та складний шлях. Лінощі, відраза до праці
та до книг спричиняють те, що він потрапляє з однієї халепи до
іншої. Герой навіть перетворюється на віслюка на Острові
Розваг, куди він вирушив разом зі своїм другом Фітильом. Але
врешті-решт, Піноккіо стане розсудливим настільки, що добра
Фея перетворить його на справжнього хлопчика.
У Толстого цей процес значно коротший та менш
драматичний, ніж у Коллоді. Буратіно потрапляє у неприємності
через хлопчачу пристрасть до «страшних пригод».
Змінюючи характер свого героя, письменник змінював й
інших героїв книги. Він не
механічно перевів їх на
сторінки свого твору з
повісті Карло Коллоді.
Давайте
ще
раз
перечитаємо
«Піноккіо»:
головна сила, яка впливає
на героя та керує ним, це
прекрасна Фея з лазурним
волоссям.
А у в Толстого? У
нього головний герой – сам
Буратіно, а Фея перетворилася на ляльку Мальвіну з театру
Карабаса Барабаса. Спочатку вона нагадує героїню Коллоді. Але
потім її характер змінюється.
У книзі Толстого Буратіно (на відміну від Піноккіо) не
потребує заступництва. Саме він рятує Мальвіну і П’єро від
Карабаса Барабаса (а не навпаки).
Сам же директор лялькового театру лише зовні нагадує
синьйора Манджафоко з повісті Коллоді.
Насправді, Манджафоко був зовсім непоганою людиною.
П’ять золотих він подарував Піноккіо абсолютно безкорисливо.
Щоправда, Карабас Барабас теж дарує Буратіно гроші, але лише
після того, як він дізнався, що у коморі тата Карло прихована
таємниця Золотого ключика.
Крім того, синьйор Манджафоко у Коллоді грає маленьку
епізодичну роль (він з’являється лише один раз. Проте Карабас
Барабас у Олексія Толстого стає другою за значимістю діючою
особою.
Та, власне, й
сюжет значно
змінився.
Вся
повість
італійського
письменника присвячена перевихованню
Піноккіо.
Врешті-решт,
дерев’яний
чоловічок стає хлопчиком.
Олексій Толстой дивився на свого
Буратіно зовсім по-іншому. У вчинках та
думках героя вгадується пустотливий
хлопчисько-школяр, який за казковою
традицією звертаючись за допомогою
до тварин та птахів, може раптом
крикнути: «Наших б’ють!» Жартівлива
справжність
дерев’яного чоловічка допомагає автору встановити дружні
стосунки між читачами та героєм книги.
«Золотий ключик чи Пригоди Буратіно» (як й «Пригоди
Піноккіо») – книга достатньо серйозна, та багато чого може
навчити. Тільки мораль у ній ненав’язлива, проте засвоюється
читачами непомітно.
Читайте ці книги із задоволенням!
Бібліографічний куточок
Коллодi К. Пригоди Пiноккiо / К. Коллодi ; пер. з iтал.
Ю. Авдеєв. – К. : Школа, 2006. – 176 с. : iл. – (Дитячий свiтовий
бестселлер).
Толстой О. М. Золотий ключик, або Пригоди Буратiно :
казка / О. М. Толстой ; пер. з рос. Н. Кир’ян; обкл. та iл.
Ю. Мiтченко. – К. : Школа, 2006. – 144 с. : iл. – (Казкова
планета).
Це цікаво:
Довге життя казки. Літературних переробок і продовжень
«Піноккіо» літературознавці налічують близько 27.
Величезною популярністю серед
юних італійських дітей користується
парк
Піноккіо,
що
розкинувся біля тосканського містечка Пеше, на
батьківщині письменника. Саме там скульптор
Еміліо Греко увічнив дерев’яну ляльку та Фею з
блакитним волоссям. На пам’ятнику викарбовано
напис: «Безсмертному Піноккіо – вдячні читачі від
чотирьох до семидесяти років»
ХОБД, 2015
Зам. № 16
Тираж 50
Автор
hobd
hobd87   документов Отправить письмо
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа