close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Харченко А.С.

код для вставкиСкачать
УДК 159.923
Харченко Анжела Станіславівна
Полтавський національний педагогічний університет, м. Полтава
ТВОРЧО-ГУМАНІСТИЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ
МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА: ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ
У статті обґрунтоване значення творчо-гуманістичної спрямованості
особистості майбутніх педагогів. Також визначені задачі її психологічного
дослідження.
Ключові слова: спрямованість; професійна спрямованість; гуманістична
спрямованість особистості; творчо-гуманістична спрямованість особистості
майбутнього педагога.
В
статье
обосновано
значение
творчески-гуманистической
направленности личности будущих педагогов. Также определены задачи ее
психологического исследования.
Ключевые слова: направленность; профессиональная направленность;
гуманистическая
направленность
личности;
творчески-гуманистическая
направленность личности будущего педагога.
The value of creatively-humanistic orientation of personality of future teachers
is reasonable in the article. The tasks of
psychological research of creatively-
humanistic orientation are also certain.
Keywords: orientation; professional orientation; humanistic orientation of
personality; creatively-humanistic orientation of personality of future teacher.
Постановка проблеми. Тенденція до дегуманізації сучасного суспільства
і, як наслідок, руйнування позитивного образу людини актуалізує потребу в
«олюдненні» всіх сфер соціального життя. Адже «деформація соціальних
властивостей людини, викликана антигуманним характером суперечливих
суспільних відносин, згодом може призвести і до деформації самої сутності
людини…» [12, с.186].
Важливим чинником гуманізації суспільно-економічних відносин є
освіта, результатом якої має бути «…становлення людини, здатної до
співпереживання,
готової
до
вільного,
гуманістично
орієнтованого
вибору…» [8, с.42], гуманізація особистості. Н. О. Бочаріна [2] вважає, що
гуманізація особистості передбачає єдність загальнокультурного, соціальноморального та професійного розвитку людини, який можливий завдяки
демократизації освіти, створення умов для творчого саморозвитку особистості.
Сутністю гуманізації особистості є емпатія й глибока повага до неї, врахування
її індивідуальності, її ціннісне ставлення до суспільства та до іншої людини.
Проте, як свідчать результати досліджень науковців, «освіта під тиском
індустріального
технократизму
і
ринкового
утилітаризму
втрачає
гуманістичний зміст і перетворюється на утилітарне навчання вузькому спектру
професійних знань і умінь» [12, с.186]. У сучасних умовах освіта у вищому
педагогічному навчальному закладі набуває особливого значення, оскільки
існує необхідність підготовки педагога, який орієнтований на розвиток
особистості – виявляє ставлення до людини як до найвищої цінності, визнає її
права на свободу і щастя, вільний розвиток і прояв своїх здібностей, має
професійну гуманістичну спрямованість.
Початковий період навчання в педагогічному виші є сензитивним у
формуванні гуманістичної спрямованості. Проте у мінливому сьогоденні
майбутній педагог має підходити до вирішення педагогічних проблем на
принципово нових засадах, які відрізняються новизною, оригінальністю,
високою ефективністю, що породжує нове ставлення до себе й свої діяльності,
спонукаючи його до саморозвитку. «Саме творчість створює культуру і
гуманізує світ. Гуманізуюча роль творчості визначається … тим, що її продукт
ніколи не буває реалізацією тільки однієї цінності. В силу того, що творчість є
відкриття або творення нових, невідомих раніше цінностей, вона, створюючи
навіть «одноціннісний» предмет, разом з тим збагачує і людину, розкриває в ній
нові здібності, залучає її до світу цінностей і включає в складну ієрархію цього
світу» [11, с.114-115]. Тому творчі компоненти у гуманістичній спрямованості
майбутнього педагога виявляються вкрай важливими. Знання психологічних
особливостей
творчо-гуманістичної
спрямованості
майбутніх
педагогів
значною мірою сприяє психологічно обґрунтованому вирішенню завдань
здійснення відбору до вишу, навчанню у ньому та плануванню професійної
кар’єри.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вітчизняні психологи
розглядають спрямованість як «динамічну тенденцію» (С. Л. Рубінштейн),
«смилосутворювальний
мотив»
(О. М. Леонтьєв),
«тенденцію,
яка
домінує» (В. М. Мясищев), «основну життєву спрямованість» (Б. Г. Ананьєв)
тощо. Проте головним у структурі спрямованості є стійке домінування якоїсь
потреби, інтересу. «Тільки стійке домінування потреби або інтересу, що
виступають у ролі довготривалих мотиваційних установок, може формувати
стрижневу лінію життя… Установка повинна стати стійко домінуючою…» [6,
с.175]. Такими установками найчастіше є соціальні установки, які пов’язані з
міжособистісними та особистісно-суспільними відносинами, ставленням до
праці тощо [6].
Таким чином, «… спрямованість особистості у мотиваційному процесі
притягує до себе і спрямовує активність людини, тобто в певному ступені
полегшує прийняття рішення про дії в даній ситуації» [6, с. 176].
Психологи відзначають, що на низькій стадії розвитку спрямованість
виявляється у формі потягу, бажання, інтересів, а на вищому ступені розвитку –
у формі схильностей, якостей, переконань. Окремі компоненти спрямованості в
процесі розвитку диференціюються, а потім інтегруються у більш стійкі і
глибокі психологічні утворення.
Проявом
загальної
спрямованості
особистості
є
професійна
спрямованість. Вона є системоутворювальним фактором особистості фахівця і
визначає як рівень його досягнень в професійній діяльності, так і вектор
вдосконалення.
Як
свідчать
дослідження
психологів,
професійна
спрямованість
особистості «… приводить до гармонізації відносин між суб’єктом і професією,
вона детермінує активність особистості і забезпечує успішність процесу
професіоналізації, сприяє формуванню готовності до майбутньої професійної
діяльності, здатності до активного життєвого і професійного цілепокладання,
орієнтації суб’єкта професіоналізації на саморозвиток засобами професії» [4,
с.3] .
У сучасній психології існує, принаймні, два підходи до визначення
професійної спрямованості [9]. У межах першого підходу професійна
спрямованість розуміється як бажання, прагнення, внутрішня потреба,
схильність, здатність людини до виконання певної професійної діяльності.
Причому акцентується увага дослідників на професійно важливих якостях
особистості та їх відповідності вимогам професійної діяльності.
Інший
підхід
розглядає
взаємовплив
професійної
діяльності
та
особистості, роль особистісних особливостей у професійній діяльності, вплив
професійної діяльності на формування особистості, значення гармонізації
особистісного та професійного аспектів розвитку людини для ефективної
організації професійної діяльності.
Психологи відзначають, що на низькій стадії розвитку спрямованість
виявляється у формі потягу, бажання, інтересів, а на вищому ступені розвитку –
у формі схильностей, якостей, переконань. Окремі компоненти спрямованості в
процесі розвитку диференціюються, а потім інтегруються у більш стійкі і
глибокі психологічні утворення.
Одним з видів професійної спрямованості, що відрізняється об’єктнопредметним змістом, є педагогічна спрямованість. На думку Л. М. Мітіної [10],
педагогічну спрямованість можна розуміти як у вузькому, так і у широкому
сенсі. Так, у вузькому розумінні – це професійно-значима якість, яка займає
центральне місце в структурі особистості вчителя
і зумовлює його
індивідуальну й типову своєрідність. У широкому (у плані інтегральної
характеристики праці) – це система емоційно-ціннісних ставлень, що задає
ієрархічну структуру мотивів особистості вчителя, які домінують і спонукають
до її утвердження у педагогічній діяльності та спілкуванні.
І. В. Фастовець [14] довела, що вищий рівень професійно-педагогічної
спрямованості характеризується орієнтацією вчителя на розвиток особистості
учнів і рефлексією цієї орієнтації.
Проблемі гуманістичної спрямованості особистості присвячені праці
психологів
і
педагогів
В. П. Бездухова,
О.А.
Аленинської,
Н. О. Бочаріної,
Г. О. Балла,
Т. М. Данилової,
І. Д. Беха,
С. П. Іванової,
С. М. Колкової, Ю. М. Кулюткіна, О. М. Лисенко, Н. В. Нерух, М.О.Поляніна,
Е. О. Помиткіна,
В. В. Рибалки,
Г. С. Сухобської,
Т. В. Титаренко,
В. А. Семиченко,
О.М.Смищенко,
Н. В. Чепелєвої,
С. В. Яремчук,
Г. Н. Яришевої та інших.
Особливості творчого розвитку і творчої спрямованості особистості
розкриваються
в
працях
В. М. Дружиніна,
Д. Б. Богоявленської,
В. А. Кан-Калика,
С. Д. Максименка,
О. М. Матюшкіна,
A. B. Брушлинського,
О. Г. Ковальова,
В. О. Моляко,
О. Н. Лука,
Я. О. Пономароьва,
B. С. Юркевич та інших.
Проте цілеспрямованого психологічного дослідження, присвяченого
формуванню творчо-гуманістичної спрямованості у студентів педагогічних
спеціальностей (майбутніх учителів, вихователів, соціальних педагогів), нами
не виявлено.
Мета статті полягає в обґрунтуванні значення творчо-гуманістичної
спрямованості особистості майбутніх педагогів, а також визначенні задач її
психологічного дослідження.
Виклад основного матеріалу. Гуманістична спрямованість є якісною
характеристикою
професійної
(педагогічної)
спрямованості
особистості
педагога.
У
сучасній
психолого-педагогічній
літературі
гуманістична
спрямованість особистості розглядається як розвиток ціннісно-мотиваційної
сфери особистості, вибіркове ставлення особистості до дійсності, як динамічне
особистісне утворення, як сукупність особистісно-ціннісних якостей людини,
готовність особистості до встановлення відповідних стосунків з оточуючими
[2].
Гуманістична спрямованість особистості педагога пов’язана з наявністю
професійно-педагогічного інтересу, ціннісною мотивацією вибору професії,
наявністю професійно-пізнавальних потреб, формуванням установки на
професійну підготовку, орієнтованістю особистості в професійно-педагогічних
цінностях, включенням особистості в професійно-педагогічну пізнавальну і
практичну діяльність[3].
Н. О. Бочаріна [2] вважає, що гуманістична спрямованість майбутнього
соціального педагога є інтегрованим особистісним утворенням, яке акумулює в
собі просоціальні мотиви, альтруїстичні установки, гуманістичні переконання
(вони визначають стиль педагогічної взаємодії на засадах морально-етичної
культури).
На думку Г. С. Сухобської, «вчитель-гуманіст – це насамперед педагог,
який
добре
орієнтується
в
головних
тенденціях
розвитку
загальноцивілізаційних процесів сучасного світу з його глобальними (а не
тільки локальними, «галузевими») проблемами. Здатність до глобального
мислення, а не тільки до розкладання всіх проблем «по поличках»
(«предметів»), здатність будь-які знання співвідносити з людиною, з усім, хто
живе на Землі, з природою та її захистом – усе це головні ознаки гуманістично
спрямованої гуманітарної свідомості вчителя як сучасної людини і як
вихователя майбутніх поколінь» [13, с.22-23].
С. П. Іванова [5] визначає гуманістичну спрямованість особистості
вчителя
як
систему ціннісних орієнтацій, що визначають його позицію в
професійно-освітньому середовищі і виявляються в особливостях усвідомлення
своєї ролі та призначенні у педагогічній професії, а також організації
міжособистісної взаємодії з іншими учасниками освітнього процесу.
Гуманістична спрямованість студента, як вважає Г. Н. Яришева [15], є
інтегративною якістю, що відображає систему установок, переконань і
інтересів, що визначають характер педагогічної взаємодії на основі моральних
мотивів, здобутих гуманістичних знань і соціально-морального досвіду.
На думку Н. О. Бочаріної [2], структура гуманістичної спрямованості
майбутнього
соціального
педагога
включає
соціально-когнітивний,
мотиваційний, емоційно-ціннісний та конативний компоненти. Критеріями її
сформованості
є
культурні
та
професійні
компетенції,
професійне
самовизначення й самореалізація, ціннісне ставлення до інших та до себе,
позитивна соціально-комунікативна активність.
Проте, як вважає Г. С. Сухобська [13], окрім загальної гуманістичної
орієнтації вчителя, яка лише визначає загальний напрямок, стратегію дій
вчителя, особливо важливо розвивати його професійно-особистісні якості, що
допомагають реалізувати стратегію в конкретних ситуаціях навчання з дітьми.
«Серед них найбільш значущими є такі, як емпатії, емоційна стійкість,
динамізм у ставленні до учнів і рефлексія у ставленні до самого себе» [13, с.
23].
Показниками гуманістичної спрямованості особистості вчителя
в
професійно-освітньому середовищі, за С. П. Івановою [5], визначаються такі:
ставлення
вчителя
до
педагогічної
діяльності
насамперед
як
до
людиноорієнтованої діяльності в усіх аспектах її прояву, що відображається в
спрямованості професійних орієнтацій, а також оцінці її успішності; рівень
усвідомлення
учителем
гуманістичного
сенсу
будь-яких
ситуацій
міжособистісної взаємодії і здатність до їх педагогічного осмислення;
установки на розуміння особливостей світосприйняття й спілкування сучасної
молоді, відображених у сучасній молодіжній субкультурі.
Основним
джерелом
формування
гуманістичної
спрямованості
особистості студента, на думку В. П. Бездухова [1], є узагальнений соціальноморальний досвід і наукове знання, що дозволяє актуалізувати аспекти
системного підходу до такого формування особистості учня, як методологія
наукового дослідження, виявити принципи підготовки фахівця (єдність
змістовного і процесуального, міжпредметних зв’язків тощо), обґрунтувати
організаційні форми і методи підготовки студентів до професійно-педагогічної
діяльності.
У визначенні сутності творчості виокремлюються дві основні тенденції:
перша передбачає розгляд творчості як створення чого-небудь принципово
нового, друга тенденція – можливість суб’єктивної творчості. Вона визначає як
творчий продукт оволодіння новими для даної особистості способами
пізнавальної
діяльності,
осягнення
нових
смислів
у
минулій
діяльності (С. Л. Рубінштейн). Ю. О. Карпова відмічає, що «найбільш істотним
результатом творчості є не створення оригінальних матеріальних цінностей, а
створення нового у творці, перетворення суб’єкта творчості, зміна його
внутрішнього світу, яка неминуче виявляється у творчій поведінці людини» [7,
с.127]. Творчість завжди пов’язана з породженням чогось нового: це може бути
нове знання, відкриття невідомих зв’язків між предметами і явищами, зміна та
розширення раніше сформованих парадигм, рішення професійних задач –
ситуацій, вміння пов’язати непов’язане, що є сутністю самої творчості. Щоб
створити щось нове, необхідно здійснити певну внутрішню роботу, яка
передбачає зміну деяких установок, відмову від стереотипів мислення й
поведінки, розгляд проблеми під іншим кутом зору.
За О. Л. Яковлевою [16], сутність творчої спрямованості особистості
визначається як сукупність креативних проявів і уявлень людини про себе, як
індивідуальну систему особистісних рис (активно-перетворювальне ставлення
до світу, чутливість до проблеми, відчуття новизни, жага пізнання, здатність
вирішувати протиріччя за принципом оптимальності, доцільності), що
визначають відносно стійку поведінку в різноманітних життєвих ситуаціях.
Розуміння
творчої
спрямованості
педагога
пов’язане
з
такими
характеристиками його особистості, як уміння реалізовувати свої творчі
можливості, що визначається стійким інтересом до педагогічної діяльності;
уміння адаптуватися до мінливих умов, пов’язаних з рефлексією власної
творчої поведінки; розкриття особистістю своїх творчих якостей відповідно до
потреб і творчої мотивації, що супроводжується реалізацією ціннісних
орієнтацій у поведінці та спілкуванні; реалізація стійкої потреби в творчому
саморозвитку, високій пізнавальній активності, прагнення до новизни в
педагогічній діяльності.
Творча спрямованість особистості пов’язується
розвитком
особливого
типу
мислення
дослідниками з
(Ю. М. Кулюткін,
B. Н. Пушкін,
O. K. Тихомиров, Г. С. Сухобська).
Творчо-гуманістична
спрямованість
розуміється
нами
як
якісна
характеристика професійної спрямованості особистості майбутнього педагога.
Вона є інтегрованим утворенням, яке має багаторівневу і багатокомпонентну
структуру.
Творчо-гуманістична спрямованість особистості майбутнього педагога є
критерієм успішності його професіоналізації. Причому особливості творчогуманістичної спрямованості студентів можуть бути зумовлені специфікою
їхньої професіоналізації.
Проте рівень психологічних знань про природу творчо-гуманістичної
спрямованості особистості майбутнього педагога не повною мірою відповідає
запитам підготовки його у виші. Тому очевидною стає суперечність між
необхідністю формування високого рівня творчо-гуманістичної спрямованості
особистості майбутніх педагогів, і недостатньою науковою обґрунтованістю
структурних
компонентів
і
умов
формування
творчо-гуманістичної
спрямованості особистості.
Таким чином, важливими завданнями у контексті вказаної проблеми є
такі:
обґрунтування
психологічної
концепції
творчо-гуманістичної
спрямованості особистості майбутнього педагога; розробка моделі змістової
структури
творчо-гуманістичної
спрямованості
майбутнього
педагога;
вивчення особливостей розвитку творчо-гуманістичної спрямованості студентів
педагогічних спеціальностей; виявлення відмінних та спільних рис у змістовій
структурі й рівнях сформованості творчо-гуманістичної спрямованості у
студентів
педагогічних
сформованості
спеціальностей;
творчо-гуманістичної
вивчення
зв’язку
спрямованості
і
між
рівнем
показниками
ефективності навчальної діяльності студентів; виявлення типів творчогуманістичної
спрямованості
студентів
педагогічних
спеціальностей;,
визначення теоретико-методологічних засад, принципів у формуванні творчогуманістичної спрямованості майбутніх педагогів; розробка й апробація
програми
формування
творчо-гуманістичної
спрямованості
особистості
майбутніх учителів, вихователів і соціальних педагогів.
На нашу думку,
формування творчо-гуманістичної спрямованості
майбутніх педагогів можливе, враховуючи їх смисли і цінності, якими вони
керуються у своєму виборі.
Слід мати на увазі, що творчо-гуманістична спрямованість особистості
формується на основі загальної спрямованості особистості. Тому абітурієнт,
який бажає обрати педагогічну професію, повинен мати певні психологічні
характеристики. У зв’язку з цим важливим є не лише процес професійного
становлення майбутніх педагогів, а й їх професійний відбір, що сприятиме
успішності їх особистісного й професійного розвитку, забезпечуючи якість
підготовки педагога в умовах вищої школи.
Висновки. Таким чином, спрямованість особистості визначає систему
базових ставлень людини до світу і самої себе, а також її поведінку і
виявляється в різних сферах діяльності. Творчо-гуманістична спрямованість є
інтегрованим утворенням, що
має багаторівневу і
багатокомпонентну
структуру. Розвивати творчо-гуманістичної спрямованості майбутніх педагогів
необхідно у період навчання у виші. Проте, зважаючи на важливість
досліджених питань, слід констатувати відсутність у сучасній вітчизняній
психології
системних
уявлень
про
творчо-гуманістичну
спрямованість
особистості майбутніх педагогів.
Перспективи подальшого вивчення проблеми. На сучасному етапі
розвитку вищої освіти в Україні значна увага має приділятися формуванню у
майбутніх педагогів творчо-гуманістичної спрямованості, що стимулює
самореалізацію їх особистості в професії. Тому подальші наукові пошуки
можуть бути пов’язані з вивченням психологічних закономірностей, механізмів
та способів оптимізації
творчо-гуманістичної спрямованості особистості
майбутніх педагогів.
Література
1. Бездухов В. П. Ценностный подход к формированию гуманистической
направленности
студента
–
будущего
учителя
/
В. П. Бездухов,
А. В. Бездухов. – Самара : СГПУ, 2000. – 185 с.
2. Бочаріна Н. О.
Психологічні
особливості
формування
гуманістичної
спрямованості майбутнього соціального педагога : автореф. дис. на здобуття
наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова
психологія» / Н. О. Бочаріна. – Переяслав-Хмельницький, 2012. – 20 с.
3. Жернов В. И. Профессионально-педагогическая направленность личности
студентов: теория и практика ее формирования : автореф. дис. на соискание
учен. степени д-ра пед. наук : спец. 13.00.08 «Теория и методика
профессионального образования» / В. И. Жернов. – Магнитогорск, 1999. –
46 с.
4. Зыбина Л. Н. Структурные компоненты и динамика профессиональной
направленности личности : на материале студенческой выборки : автореф.
дис. на соискание учен. степени канд. психол. наук : спец. 19.00.01 «Общая
психология, психология личности, история психологии» / Л. Н. Зыбина. –
Новосибирск, 2009. – 24 с.
5. Иванова С. П. Учитель XXI века: ноопсихологический подход к анализу
профессионально-личностной готовности к педагогической деятельности /
Светлана Павловна Иванова. – Псков : ПГПИ им. С.М. Кирова, 2002. – 228 с.
6. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы / Евгений Павлович Ильин. – СПб. :
Питер, 2002 – 512 с.
7. Карпова Ю. А. Инновации, интеллект, образование : [монография] /
Юлия Алексеевна Карпова. – М. : Изд-во МГУЛ, 1998. – 262 с.
8. Краевский В. В. Общие основы педагогики : [учеб. пособие для студ. высш.
пед.учеб. заведений] / Володар Викторович Краевский. – [2-е изд., испр.]. –
М. : Издательский центр «Академия», 2005. – 256 с.
9. Марчук Н. Ю. Оптимизация профессионально-личностной направленности
педагога : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. психол. наук :
спец.
19.00.07
психология»
«Педагогическая
/
Н. Ю. Марчук.
–
Екатеринбург, 2012.– 23 с.
10. Митина Л. М. Психология профессионального развития учителя / Лариса
Максимовна Митина. – Москва : Флинта : Московский психологосоциальный институт, 1998. – 200 с.
11. Педагогика
:
[учеб.
пособие
для
студ.
пед.
учеб.
заведений]
/
В. А. Сластенин, И. Ф. Исаев, А. И. Мищенко, Е. Н. Шиянов. – [3-е изд.]. –
М. : Школа-Пресс, 2000. – 512с.
12. Самойлов О. А. Соціально-психологічні чинники формування соціальногуманітарної спрямованості у ціннісних орієнтаціях сучасної студентської
молоді / О. А. Самойлов // Вісник Харківського національного педагогічного
університету
імені
Г. С. Сковороди
/
Харк.
нац.
пед.
ун-т
ім. Г.С. Сковороди. – Харків, 2011. – Вип. 41.– Психологія. – С. 186-196.
13. Сухобская Г. С. Гуманистическая направленность обучения будущего
педагога / Г. С. Сухобская // Человек и образование. – № 1 (22). – 2010. –
С. 22-24.
14. Фастовец И. В.
Формирование
профессионально-педагогической
направленности личности учителя : автореф. дис. на соискание учен. степени
канд. психол. наук : спец. 19.00.07 «Педагогическая психология»/
И. В. Фастовец. – Москва, 1991. – 20 с.
15. Ярышева Г. Н. Формирование гуманистической направленности студента в
образовательном пространстве колледжа : автореф. дис. на соискание учен.
степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Общая педагогика, история
педагогики и образования»/ Г. Н. Ярышева. – Оренбург, 2009. – 26 с.
16. Яковлева Е. Л. Психология развития творческого потенциала личности /
Евгения Леонидовна Яковлева. – М. : Флинта, 1997. – 224 с.
Автор
anzhelaohara
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
3
Размер файла
54 Кб
Теги
харченко
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа