close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Харченко А.С.ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО ПОЧУТТЯ ЛЮБОВІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ: ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

код для вставки
У статті обґрунтоване значення професійно важливого почуття любові майбутніх педагогів, що лежить в основі гуманістичної спрямованості особистості. Проаналізовано його зміст, структуру і прояви.
УДК 159.923.2
Харченко Анжела Станіславівна
Полтавський національний педагогічний університет, м. Полтава
ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО ПОЧУТТЯ ЛЮБОВІ
МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ: ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ
У статті обґрунтоване значення професійно важливого почуття любові
майбутніх педагогів, що лежить в основі гуманістичної спрямованості
особистості. Проаналізовано його зміст, структуру і прояви.
Ключові слова: професійно важливі якості педагогів; гуманістична
спрямованість особистості; почуття любові; професійна підготовка майбутніх
педагогів.
В статье обосновано значение профессионально важного чувства любви
будущих педагогов, которое лежит в основе гуманистической направленности
личности. Проанализированы его содержание, структура и проявления.
Ключевые
слова:
профессионально
важные
качества
педагогов;
гуманистическая направленность личности; чувство любви; профессиональная
подготовка будущих педагогов.
In the article the value professionally of important sense of love of future
pedagogical workers is reasonable in the article, that is the basis of humanistic
orientation of personality. The structure, content and displays of love are analyzed.
Keywords: professionally important qualities of teachers; humanistic
orientation of personality; sense of love; professional preparation of future teachers.
Постановка проблеми. Інтеграція України у світовий освітній простір і
пов’язані з цим зміни у напряму гуманізації вмагають від майбутніх педагогів
(учителів, вихователів, соціальних педагогів) не тільки системи знань, умінь і
навичок з різних циклів дисциплін (гуманітарної, соціально-економічної,
математичної, природничо-наукової та професійно-практичної підготовки), але
й здатності розуміти психіку інших людей, уміння відчувати настрій дитини, її
внутрішній світ, поважати гідність дитини як особистості, по-справжньому
любити дітей, уміння ділитися емоційною наснагою свого серця, що загалом
складає основу психологічної культури. Педагог має бути фасилітатором
особистісного розвитку дитини.
Успішність і ефективність педагогічної діяльності залежить від наявності
в її суб’єкта професійно важливих якостей. У працях психологів показано, що
професійно важливі якості педагога включають основні характеристики його
особистості, серед яких емоційному компоненту належить особлива роль. Адже
багате внутрішнє життя, досвід глибоких переживань, високий рівень розвитку
вищих почуттів роблять особистість емоційно збагаченою, здатною до
побудови гармонійних відносин з іншими.
Навчання у виші характеризується як період сенситивного розвитку у
студентів вищих почуттів. Одним з професійно важливих вищих почуттів
майбутніх педагогів є любов. Вона сприяє гуманізації особистості, підвищує
мотивацію до професійної педагогічної діяльності, її успішності, є умовою
ефективності самоактуалізації студентів, підвищує якість їх життя.
Проте вищі педагогічні навчальні заклади (у межах цілеспрямованої
діяльності,
спеціально
створених
ситуацій)
недостатньо
забезпечують
формування і закріплення у свідомості майбутніх педагогів почуття любові як
основи гуманістичної спрямованості особистості. Відсутність
усвідомлення
цієї необхідності призводить до надто абстрактного сприймання ними любові
до дітей, до інших людей, до професії, скептичного до неї ставлення і не
виявляється у їхніх ставленнях.
Рівень наявних у психології теоретичних уявлень про любов як
професійно важливе почуття майбутніх педагогів не дозволяє вирішити такі
практико зорієнтовані задачі, як підвищення рівня їх професійної підготовки,
психологічної культури, оптимізувати відносини педагогів і дітей, педагогів та
інших людей. Адже останнім часом до педагогічних вишів частіше
потрапляють молоді люди з недостатньо сформованим світоглядом, у яких
виявляється пріоритет матеріальних інтересів над моральними цінностями, що
веде до збіднення емоційно-чуттєвої сфери, відсутності задоволення від
здійснення професійної діяльності.
Недорозвинення у майбутніх педагогів почуття любові, невміння
виявляти й дозувати його призводить, з одного боку, до порушення ставлення
до дітей (людей) і професії, з іншого боку, до емоційного неблагополуччя
самих майбутніх фахівців і труднощів у їх саморозвитку і самореалізації.
.Аналіз
останніх досліджень і публікацій. У психології і педагогіці
здійснено дослідження, які присвячені вдосконаленню професійної підготовки
майбутніх учителів (О.Г. Асмолов, Ф.Н. Гоноболін, І.О. Зімняя, І.А. Зязюн,
В.А. Кан-Калик, Н.В. Кузьміна, А.К. Маркова,
В.Ф. Моргун, Л.М. Мітіна,
М.Д. Нікандров, О.Б. Орлов, А.О. Реан, В.О. Сластьонін та інші), вихователів
(Г.В. Бєлєнька, Г.В. Борин, Н.Г. Грама, Т.Г. Жаровцева, Ю.М.Косенко,
Н.В.
Лисенко, О.М. Пєхота, С.А.Петренко, З.П. Плохій, Л.М.Тригуб, Г.В.Троцко та
інші), соціальних педагогів (О.С.Андрієнко, М.Р.Баяновська, О.В.Безпалько,
Н.П.Бурая,
Р.Х.Вайнола,
К.В.Дубровіна,
Н.В.Гордієнко,
І.Д.Звєрєва,
Н.В.Заверіко,
О.І.Гура,
Т.О.Дмитренко,
А.Й.Капська,
Б.С.Кобзар,
Л.Г.Коваль, Г.М.Лактіонова, А.О.Малько, С.Я.Марченко, Ю.Р.Мацкевич,
Л.І.Міщик, В.А.Поліщук, С.Я. Харченко та інші).
Професійно важливі і значимі якості педагога на різних етапах
професіоналізації досліджували
А.В.Ветхов,
І.Є.Авдоніна, О.М.Богачов, Ю.П.Вавілов,
В.І.Діанова, О.Ю. Дмитрієва, І.А. Зязюн, Л.Я. Єлисеєва,
О.П.Журавльова, Г.Г.Карпова, Т.В.Кісільова, В.І.Кравченко, Н.В.Кузьміна,
М.І.Лук’янова, Н.І.Мазурчук, О.Ю.Максимова, В.Л.Марищук,
А.К.Маркова,
Л.М.Мітіна,
О.Г.Роміцина,
А.Я.Найн,
С.В.Саликова, К.Ю.Самарцева,
Н.Г. Сушко,
С.В. Тарасов,
О.К.Прончева,
В.В.Рибалка,
В.А.Семиченко, Т.Г.Сиріцо,
О.М. Устюжанінова,
О.Г.Старцева,
І.Ш. Шавалієва,
М.Ю. Шамшурова, О.В. Яковлєва, Л.О.Ястребова та інші.
У сучасних філософських дослідженнях любов розглядається як вид
буття (Бреус Т.В.), екзистенціал людського буття (Омарбекова С.В.), соціальна
цінність у суспільних відносинах (Жулай В.І.), смисложиттєва цінність
(Базарова М.В.), основа самореалізації людини (Сабекія Р.Б.), принцип в етиці
(Євтушенко С.П.), діяльність у просторі Безмежності (Уроженко О.О.), смисл і
виправдання людського життя (Пятилетова Л.В.), основоположне (разом з
вірою і надією) почуття в житті людини (Джидар’ян І.А.). Розроблено
концептуальну модель бачення буття і людини, в якій універсальною
«скріпою» є любов, що спроектована на всі рівні буття (Шигімагіна Л.А.).
Особливості
О.А.Баранов,
емоційної
Р.Бернс,
сфери
вчителя
Л.B.Варначева,
вивчали
Р.Б.Джузенова,
О.С.Асмаковець,
Т.В.Зайчикова,
Л.М.Карамушка, Н.В. Клюєва, B.C. Мерлін, Л.М.Мітіна, А.О. Реан, К.Роджерс,
О.Я. Чебикін, В.М. Чернобровкін та інші.
Любов була предметом аналізу як російських і українських психологів
(Т.В.Андреєва,
Б.С.Братусь,
Л.Я.Гозман,
Є.В.Вараксіна,
Є.П.Ільїн,
В.М.Куніцина, С.Д.Максименко, В.Ф.Моргун, В.М.Мясищев, С.В.Петрушин,
К.К.Платонов, В.В.Рибалка, С.Л.Рубінштейн, П.В. Сімонов, Т.О. Флоренська,
Л.Б.Шнейдер, Е.Г.Ейдеміллер, В.В.Юстицькіс та інші), так і зарубіжних
(А.Адлер, Е.Берн, К.Ізард, А.Маслоу, В.Франкл, З.Фройд, Е.Фромм, К.Юнг та
інші).
Цілі статті полягають в обґрунтуванні значення професійно важливого
почуття любові майбутніх педагогів,
що лежить в основі гуманістичної
спрямованості їх особистості, а також визначенні його змісту, структури та
проявів.
Виклад основного матеріалу.
Любов є невід’ємною складовою
людського існування; це інтимне і глибоке почуття, яке може бути спрямоване
на іншу особистість, людей у цілому, ідею.
У психології любов розглядається, принаймні, у двох значеннях, межі
яких умовні [8]. У першому значенні любов являє собою суб’єктивний феномен
внутрішнього світу особистості: почуття, пережите людиною як ставлення до
об’єкта любові, вид переважно емоційного, позитивного ставлення. У другому
значенні любов являє собою діадичний феномен – міжособистісні стосунки з
коханою людиною.
Любов – це начало особистості, «… вона існує раніше особистості, і вона
породжує
(визначає,
детермінує)
процес
її
створення
(як дива)» [6, С. 326].
Ставлення любові розуміється у широкому та вузькому значенні.
У
широкому сенсі – це особлива життєва орієнтація, яка пов’язана з можливістю
переживати цінність широкого кола об’єктів, у вузькому – як можливість і
здатність людини переживати цінність конкретного іншого.
Ставлення любові – це
«складне емоційно-когнітивне і поведінкове
утворення особливого роду, яке пов’язане з переживанням особливої цінності і
значущості якогось об’єкта, який не лише задовольняє базові (найбільш
важливі) потреби суб’єкта, але й є джерелом його нових потреб» [12,c. 108].
Любов веде до збільшення обопільної безпеки учасників цих відносин і
підвищення їх взаємного задоволення.
На думку В.Ф. Моргуна [7],
любов
виявляється у взаємоприйнятті,
продовженні роду, взаємодопомозі у пізнанні та перетворенні оточуючого
середовища, інших людей і власних індивідуальностей.
Цінність любові полягає в прагненні людей до позитивних самозмін для
руху до власних ідеалів, саморозкриття нових сторін особистості і виявлення їх
в оточуючих, проявів відчуттів понад-можливостей і бажання зробити
щасливим увесь світ [5].
Любов сприяє
усвідомленню особистістю самої себе, розвитку її
духовного світу, спонукає до самовдосконалення. В.В.Рибалка [11] вважає
любов проявом індивідуально-психологічного самопіднесення цінності власної
особистості людиною.
Людина, яка любить, стає чутливішою до краси, до глибини і сенсу
відносин з оточуючими. У неї виникає бажання вдосконалювати життя, яке
будується за законами краси, добра, свободи і справедливості [14].
У різних теоретичних підходах обґрунтовуються такі види любові:
романтична, харизматична, «поклоніння», батьківська любов, любов дітей до
батьків, до людини іншої статі, педагогічна любов тощо.
У працях педагогів і психологів любов педагога розглядається як
найважливіший
складник
гуманізації
освіти
(Г.О.Балл);
ставлення
(М.І.Розенова); прояв духовності (В.А.Кушнір, Е.М.Молчан, В.Д.Шадріков);
вище почуття (Д.Я Баннікова); ціннісна орієнтація, професійна цінність
(В.Г.
Александрова,
Л.В.Долинська,
Н.П.Максимчук);
мотив
Д.О.Григорович,
К.В.Пірумова,
З.В.Румянцева,
О.О.Коростельов,
педагогічної
Є.Г.Лушичева);
діяльності
Є.В.Лопаткін,
складова
О.С.
Красилова,
(О.К.Байметов,
Н.Г.Рукавишникова,
педагогічної
спрямованості
(К.О.Андреєва, О.В.Гладкова, В.М. Гриньова, Л.Я.Єлисеєва, Н.В.Кузьміна,
М.Д. Левітов, Г.М.Лужецька, Н.Ю.Марчук, Л.М.Мітіна); морально-вольова
властивість (П.Ф.Каптерєв); професійно важлива, значима якість (О.В.Абізова,
В.Г. Александрова, Ш.О.Амонашвілі, Ф.У. Базаєва, Т.І.Гаськова, Т.О.Гомонова,
Т.Г.Горбунова, Ф. М. Гоноболін, Л.В. Загрекова, Н.В.Кислинська, Р.С. Немов,
Н.М.Нікітіна, Н.М.Ніязбаєва, Л.Б. Пегарєва,
Н.В. Пернай,
Г.В.Руда,
Г.Я. Скорнякова, І.Я.Хазанов, Н.В.Чеснокова).
Педагогіка Любові і Свободи запропонована Ю.П. Азаровим[2].
Д.О.Бєлухін [3] порівнює любов і ненависть у педагогічному процесі.
Н.М. Ніязбаєва визначає любов педагога як «… діяльну участь у житті
вихованця з метою посилення його особистісних можливостей, знання,
розуміння й прийняття його унікальності та необхідності, відкриття й реалізації
його ціннісної перспективи» [ 9,с.314].
На думку Л.Б. Пегарєвої [10], педагогічні контакти, які ґрунтуються на
любові між суб’єктами взаємодії (погляді заохочення, похвалі, увазі тощо),
мають реальну життєву силу (наснагу, натхнення, оптимізм, віру у власні сили).
В екзистенційному розумінні любові відмічається така особливість:
відсутність зв’язку між здатністю любити і ставленням суб’єкта до самого себе.
Акцент робиться на встановленні зв’язку між здатністю любити і ставленням у
цій любові до іншого. В «екзистенційній любові» на перший план виходить не
суб’єкт, а об’єкт бажання. Більш значимою є не та людина, яка любить, а яку
люблять (саме вона стає цінністю). Любов дозволяє побачити перспективу,
відкриває унікальні можливості людини, яку люблять. Тому, вирішуючи
питання любові, екзистенціалісти активно оперують поняттями «турбота»,
«знання», «посилення», «відкриття», «розуміння», «прийняття», що є особливо
актуальним у педагогічній взаємодії [9].
У різних теоретичних підходах до феномену любові виділяють такі її
складові: турбота, відповідальність, повага, знання, влада, статус тощо.
М.І.Розенова [12] визначає головні структурні компоненти цілісної і
зрілої здатності до любові:
1. Уміння інтегрувати амбівалентні переживання і почуття (перш за все,
ніжність і агресію) до одного й того ж об’єкта – ставлення любові
передбачають
постійну
суперечливість
і
неоднозначність
переживань,
пов’язаних з об’єктом любові.
2.
Здатність витримувати високий рівень невизначеності – людські
відносини це завжди зона невизначеності, в силу того, що будь-яка людина є
активною, має свободу волі, отже, мало передбачувана.
3. Уміння приймати і віддавати, дарувати любов, турботу, увагу і т.п.
4. Уміння інтегрувати біологічні, соціально-психологічні та ціннісні
аспекти ставлень.
5. Уміння цілісного (емоційного, ментального) прийняття іншого і високу
толерантність до недоліків інших.
6. Виражені тенденції аллоцентризму (вміння і бажання розуміти й
задовольняти наявні й приховані потреби іншого, незважаючи на власні
витрати).
Найважливішим
з
проявів
педагогічної
любові,
на
думку
Л.Б. Пегарєвої [10], слід вважати турботу, тобто активну і безкорисливу дію у
ставленні до іншого, бажання знати іншого і співпереживати, давати все для
його зростання. Турбота учителя
виявляється у безперервній активності,
спрямованій на благо своїх учнів.
За О.Г.Роміциною [13], показниками любові до дітей є гуманізм,
доброзичливість, чуйність, бажання прийти на допомогу, уважність і
душевність.
Л.Л. Шевченко [15] характеризує прояв любові як ступінь розвитку
моральної свідомості вчителя. Довіра, повага, вимогливість, почуття міри,
справедливість, великодушність, доброта визначають відносини вчителя і учнів
у любові. Також до перелічених якостей відносяться взаємодопомога,
взаєморозуміння, взаємоповага, взаємна вимогливість і відповідальність.
О.В. Абизова та І.М. Деветьярова [1] виділили якісні ознаки любові до
дитини: бажання захистити її від негативних проявів навколишньої дійсності;
віра в дитину, опора на її позитивні якості; потреба дарувати дитині красу і
знайомити її з естетичної стороною життя; наявність знань для навчання та
виховання дитини в любові тощо.
Ставлення любові передаються й формуються у відносинах любові
батьків до дитини, вчителів до учнів. Основи здатності любити закладаються на
ранніх етапах онтогенезу, переважно через систему відносин дитини з батьками
і найближчим оточенням [12].
Т.О.Гомонова [4] вважає, що процес виховання почуття любові у
майбутніх педагогів відбувається успішніше, якщо враховується комплекс
таких педагогічних умов: прийняття суб’єктами навчально-виховного процесу
у виші особистісно зорієнтованих принципів освіти; обґрунтування любові як
етичної основи педагогічного професіоналізму та творчості; переведення
педагогічної любові в категорію професійно значимих якостей особистості
майбутнього
педагога;
включення
до
змісту
педагогічної
освіти
антропологічного матеріалу.
Висновки. Таким чином, любов є професійно важливим почуттям,
основою
гуманістичної
ресурсом майбутніх
спрямованості і найважливішим педагогічним
вихователів, учителів, соціальних педагогів. Розвивати
професійне почуття любові майбутніх педагогів необхідно у період навчання у
виші.
Проте, зважаючи на важливість досліджених питань, слід констатувати
відсутність у сучасній вітчизняній психології системних уявлень про
професійне почуття любові майбутніх педагогів.
Перспективи подальшого вивчення проблеми.
Подальші наукові
пошуки можуть бути пов’язані з вивченням психологічних закономірностей,
механізмів та способів оптимізації
почуття любові майбутніх педагогів як
основи їх гуманістичної спрямованості у процесі навчання у виші.
Література
1. Абызова Е.В. Качественные признаки проявления любви к ребенку в
педагогическом процессе / Е.В. Абызова, И.Н. Деветьярова // Культура.
Наука. Интеграция. – 2010. – № 3, т. 11. – С.137–139.
2. Азаров Ю.П. Педагогика Любви и Свободы / Юрий Петрович Азаров. – М. :
Топикал, 1994. – 607 с.
3. Белухин Д.А. Основы личностно ориентированной педагогики. Ч. 1. /
Дмитрий Алексеевич Белухин. – М. : Институт практической психологии. –
Воронеж : НПО «МОДЕК», 2006. – 320 с.
4. Гомонова Т.А. Воспитание педагогической любви как профессионально
значимого качества будущего учителя: дисс. ... канд. пед. наук : 13.00.01 /
Гомонова Татьяна Александровна. – Оренбург, 2000. – 206 c.
5. Кочеткова Т.М. Трансформация воззрений на любовь как предмет научного
исследования [Електронний ресурс]
/ Т.М.Кочеткова, О.В.Литвин
//
Современные исследования социальных проблем : электронный научный
журнал. – 2012. – №12 (20). – Режим доступу до журн. : http://sisp.nkras.ru/eru/issues/2012/12/litvin.pdf.
6. Максименко
С. Д. Психологія учіння людини : генетико-моделюючий
підхід : [монографія] / Сергій Дмитрович Максименко. – К. : Видавничий
Дім «Слово», 2013. – 592 с.
7. Моргун В.Ф. Методика исследования мотивации любви в свете концепции
многомерного развития личности // Семья и личность. Ч. 1. / Владимир
Федорович Моргун. – М. : МГУ, 1986. – С. 237–252.
8. Несына С.В. Романтическая любовь в ранней юности как психологическое
явление : дисс. ... канд. психол. наук : 19.00.13 / Несына Светлана
Вадимовна. – Тамбов, 2004. – 198 c.
9. Ниязбаева
Н.Н.
Экзистенциальные
основания
феномена
любви
в
педагогическом взаимодействии / Н. Н. Ниязбаева // Поиск. – 2005. –
№ 4(2). – С. 310–314.
10. Пегарева Л.Б. Особенности проявления педагогики любви в личностноориентированном взаимодействии учителя и учащихся / Л.Б.Пегарева
//
Мир науки, культуры, образования. – 2010. – № 5. – С. 98–100.
11. Рибалка В.В. Психологія честі та гідності особистості: культурологічні та
аксіологічні аспекти : [наук.-метод. посіб.] / В.В. Рибалка, НАПН України,
Ін-т пед. освіти і освіти дорослих; Ін-т обдарованої дитини; МОН України,
Укр. наук.-метод. центр практ. психології і соц. роботи. – Київ – Вінниця,
ТОВ фірма «Планер». – 2010. – 382 с.
12. Розенова М. И. Отношения любви в контексте образования и развития
личности: дисс. ... доктора психол. наук : 19.00.07 / Розенова Марина
Ивановна. – М., 2006. – 479 с.
13. Ромицына Е.Г. Развитие профессионально значимых личностных качеств
педагога-психолога в системе повышения квалификации : автореф. дисс. на
соискание учен. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.08 «Теория и методика
профессионального образования» / Е.Г. Ромицына. – Майкоп, 2007. – 20 с.
14. Хазанов И.Я. Формирование этической мировоззренческой категории
«педагогическая любовь к детям» у будущих учителей / И.Я. Хазанов //
Альманах современной науки и образования. – 2009. – № 4 (23), ч. I. –
C. 179–180.
15. Шевченко Л.Л. Практическая педагогическая этика / Людмила Леонидовна
Шевченко. – М. : Изд-во «Соборъ», 1997. – 506 с.
Автор
anzhelaohara
Документ
Категория
Наука
Просмотров
30
Размер файла
104 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа