close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Bukvar-Vashulenko-Skrypchenko

код для вставкиСкачать
М. С. ВАШУЛЕНКО, Н. Ф. СКРИПЧЕНКО
ПІДРУЧНИК ДЛЯ 1 КЛАСУ
З а т в ер д ж ен о
Міністерством освіти і науки України
КИЇВ
« О С В ІТ А »
20 07
ББ К 81.2УКР — 922
В23
З а т в е рд ж ен о М ін іст ерст вом освіт и і науки України
(Рішення К о л е г ії Міністерства освіти і науки У кр а їни ;
лист № 1/11-356 від 05.0 3.04)
ВИ ДАНО ЗА Р А Х У Н О К Д ЕРЖ АВ Н И Х КОШ ТІВ . ПРОДАЖ ЗА БО РО Н ЕН О
М алю нки х у д о ж н и к ів
О. Б. БОГОМАЗ, А О. КУЩ И К, Ю. В. М ІТЧЕН КО
Права авторів та видавничі права ДСВ «Освіта» захищені Законом України «Про
авторське право і сум іж ні права» від 23.12.1993 р. (зі змінами від 11.07.2001 р.).
Д руковане копію вання книги або ї ї частини, будь-які інші контраф актні видання
тягнуть за собою відповідальність згід но зі ст.52 цього Закону.
В а ш у л е н к о М. С.
В23
Б у к в а р : П ід р уч . для 1 к л . / М . С. В а ш у л е н к о , Н. Ф . С к р и п ч е н к о . —
7-ме в и д . — К .: О світ а , 2 0 0 7 .— 143 с.
ІЗВМ 9 7 8 -9 6 6 -0 4 -0 6 9 4 - 0 .
Б Б К 8 1 . 2 УК Р —922
©
©
ІЗВМ 9 7 8 - 9 6 6 - 0 4 - 0 6 9 4 - 0
М. С. В аш уленко, Н. Ф . С крипченко, 2001
Видавництво «Освіта», худ ож нє
оф орм лення, 2001
© М. С. В аш уленко, Н. Ф . С крипченко, 2004,
з і з м ін а м и ; 2007
ДЕРЖАВНИЙ ГІМН УКРАЇНИ
Музика Михайла Вербицького
Слова Павла Чубинського
Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
П риспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
З
4
5
6
7
8
9
10
11
13
14
15
17
18
.4?
19
21
•%
23
25
— О, мама!
Мамо, мамо!
У м а м и _____
і_________ мама?
М а м а --------------
ма мо му ми мі
ам ом ум им ім
мама
мами
мамі
мамо
Ми і мама.
Ми ____ маму.
Ми
мамі.
— М а м о ,____
31
мама
мамо
Он мама і Ніна.
— Ніно, н а
Ану
Ніна ____ , а м а м а ____
2 В аш уленко «Буквар*
ВИ В ІВ
нива
нова
нові
вона
вони
34
нам
вам
Вона
Він .
Вони
Іван
вивів
нива
Он нива.
На ниві
Іван вивів на нивуч»
В і н ___________
36
V
В Івана нові ^
У Інни н о в а л ^ ;
Вони _____ в
А в Ніни нові<Г*
Вона на ____
37
а о у і
в ва во ву ві
л ла ло лу лі
і-«і-«і—і
мала
малаГ
малі
мали
Ліна
Ніла
а
л
м а -л и -н а
■
■
мо
ни
■
■
■|і в ■]
л
а
■
■
л о - ви -л и
Ліна мала 'г*'
Іван мав •*>'■ .
Вони маливали.
Ліна
Ніла
лила
Ніла і Ліна мили __
Ліна мила милом.
А Ніла лила ____ .
40
налила
лови
ловила
— Ліно, лови, лови!
Ліна ловила. А Інна?
Інна ____ .
41
с
в
л
у а
су са
ву ва
лу ла
і
сі
ві
лі
и
си
ви
ли
со + ва
ма
са
сос
сло
лис
ліс
лосі
сли
сосна
сосни
смола
сови
сова
слово
3 4 5 12
? сосна
43
носили
солила
насолили
М А М А І СИНИ
Іван і Сава носили мамі
Мама
солила.
Насолили сім
•
44
У лісі сосни. На сосні смола.
носила лісові
А он лосі. Усі вони на волі.
л и с и
■
■
а
45
синка
лина
коса
ко л о -с
сокіл
со ко л и к
кіл о к
висока
високі
високо
Микола
М иколка
Миколин
МИКОЛИН СОКІЛ
У Миколи сокіл Улан. Сокіл
сів високо на кіл о к.
А Микола кликнув:
— Улан! Улан!
І сокіл — у Миколи на коліні.
47
вінок
віщ ік
вікно
Коло малини Миколка.
У Килини маки.
Коло вікна калина.
На калині к в ін и .
В Оксанки вінок.
а о и і у
п па по пи пі пу
с са со си сі су
5 4 3 2 1
? ПИЛИП
пускали
скакали
3 2 1 4 5
ПИЛКА
палили
співали
пливи
пливли
/Г
НА ІВ А Н А К У П А Л А
У липні на Івана Купала
палили вовні і скакали. А
пускали на в о н у вінки. Вони спі­
вали: «Пливи, вінок, пливи!»
писав
списав
написав
Пилип і Панас писали слова
сапка, слива і липка. А Поліна
написала — калинові вінки.
си
виси
наси
52
пав
слива
сливки
г
поспіли
сливи
Сливи поспіли. Коло сливи Павлик і Полінка. У Г]авлика повна
миска слив.
А в Поліни? У Поліни ____ .
Павлик висипав половину слив
Поліні.
53
сира
сіра
54
рука
рукав
роса
росла
СКОРОМОВКА
Марина варила,
а Лариса солила.
рано
/
ранок
ранком
ранкові
коса
косар
косарі
скоромовка
косарка
скоро
краплини
морока
красиво
Коси, косо,
поки роси!
сорока
корок
КОСАРІ
Рано. А косарі в полі.
Вони косили просо. На просі
краплини роси. Красиво в полі!
56
СКОРОМОВКИ
та ті то ту ти
ат
іт от ут ит
ко — ти — ки
коти
ворота
туман
листок
сітка
стіл
віск
ліс
кити
плита
плитка
плитки
ластівка ------лавка
ласка
став
віл
авто
така
літак
СКОРОМОВКА
Кіт котив
коток по току,
коток попав
на лапу коту.
схукати
стукала
схукіт
ставили
поставили
вистава
«котик і півник»
Ми ставили виставу «Котик і
Півник». Тим ко — Котик, Антон — Півник, а Наталка —
Лиска.
60
От Лиска стала коло вікна.
— Півнику, П ів н и ку!..— сту­
кала вона у вікно.
А Півник:
— Т ок-ток! Он там К о то к!
61
е
і о
л
лі ло
п пе пи пі
т те ти
то
лан:
и
нка
поле
нива
по —ле — ті —ли
імена
іменини
кома
крапка
тире
Олена
Оленка
Семен
Семенко
море
океан
весло
МАМИНІ ІМЕНИНИ
У мами іменини. Тато приніс
мамі квіти. А Семенко — и уке р ки. Мама і Оленка спекли торт. |
Усі ми тепло привітали маму.
весело
веселе
веселка
великі — малі
веселі — сумні
теплі
— ?
СЕЛО ВЕСЕЛЕ
Оленка і Л е с и к
у селі.
Село Веселе. Навколо села степ.
У степу трактор. Семен оре поле.
Навесні стало тепло. І лелеки
64
прилетіли в село. На великому
колесі вони намостили _______ .
Тут і там клекіт.
Весело в селі Веселому!
Веселики на крилі весну при­
несли.
З Вящуленко «Буквар*
65
~
■г ^
г б
д
ра ді ли
т
ле ТІ ли
•
ло
Да
Та
ма
ра
КВІТИ
долина
Дмитрик
Даринка
липи
клени
тополі
діти^
дорослі
дерева
сад
садок
садили
садівник
ставок
смородина
По саду іду, іду
і в дуду: «Ду-ду! Ду-ду!»
П АРК НА ПУСТИРІ
Недалеко від села пустир.
— Посадимо на пустирі де­
рева і к в іт и ,— надумали діти.
Парк садили дорослі та малі.
Усім керувала Олена Данилівна.
— Тут посадимо липи, клени,
то п о л і,— мовила вона.
— А посередині парку — кв і­
т и ,— порадила Даринка.
68
Дм итрик і Семенко носили
від ставка воду. Діти поливали
молоді дерева та квіти.
СКОРОМОВКА
Ми носили воду в ситі,
та дерева не политі.
Воду в ситі не носити,
саду ситом не полити.
69
—
Г_—
а
с са
з за
возити
візок
віз
--Д ^ І
оу и і е
со су си сі се
зо зу зи зі зе
коза — коса
зерно — село
зір ка — сітка
СКАЗАТИ І ЗРОЗУМІТИ
Не водити за носа.
Не задирати носа.
ВЕСЕЛА ЗИМ А
Настала зима. Мороз прикра­
сив візерунками вікна. З ам уру­
вав у лід ріки, озера, ставки.
Тато залив коло дому ко в ­
занку. Ми стали на ковзани —
і на ковзанку!
А Дмитрик посадив малу Зіну
на сани і везе. Повезло Зіні!
Зима морозна, але весела!
СКОРОМОВКА
Мороз Мороза водив за носа.
71
У З О О П А Р КУ
Зіна з татком відвідали з о о ­
парк. У зо опарку — різні тва­
рини.
Кумедні мавпи лазили по ка­
нату. Вони весело позирали на
нас.
Ведмед ики просили морозива.
Слон Топко лив на спину воду.
В озері плавав крокод ил.
72
А на зеленому лузі весело кле­
котали пелікани та лелеки.
Посередині зоопарку — заліз­
ні клітки. Тут сиділи сердиті леви,
вовки, леопарди та орли.
Малі коники-поні катали по ко­
лу у візку діток.
У зоопарку Зіні весело.
А звірам?
но — ньо
ло — льо
то — тьо
пень
пеньок
лось — л ьон
карасі — карась
низько
вузько
слизько
ВІЛЬНО
сильно
пильно
льон
Льон — польова рослина. Кві
ти на ньому сині-сині.
і
\
НА С Т А В К У
‘ <'
Василько з дідусем ідуть ра­
ненько на ставок. Зупинились під
лозами. Дідусь сів на пеньок і за­
кинув вудку. Мить — і карась у
повітрі.
— Ото красень! — зрадів Ва­
силько.
б ік — пік
зуб — суп
76
Б — П
рибка — ріпка
рубати — купати
ВЕЛИКІ ДРУЗІ
У бабусі Дарини — о нук Бориско.
— Купи мені, бабусенько, будь
ласка, собаку,— попросив онук.
Подарувала бабусн онукові со­
баку. Бориско зрадів. Він назвав
собаку Бімом. Тепер Борис із
Бімом — великі друзі.
брели
брести
п о б рести
побродити
брід
бавитись
заборонив
Добери відповідь.
Де дупло білки?
Де плавала рибка?
Де зимував ведмідь?
в озері, у дубі,
у барлозі
БІЛКИ
У лісі під старими дубами ба­
вилась дітвора. Раптом Борис
крикнув: «Білки! Білки!»
Діти кинулись до звірків. Але
білки зникли в дуплі.
— Не ловіть білок! — за б о ­
ронив дідусь.
СКОРОМОВКА
Бурі бобри брід перебрели,
забули бобри забрати торби.
79
город
городина
о гір о к
голова
годинник
гумка
Гуска з гусаком
пливуть,
Богдан
Гнатик
Галйнка
Гулька
Сивко
Гнідко
81
ґ а - лаган
нок
ґрунт
агрус
ганок
ґелґіт
ґелґотали
ґелґотати
СКАЗАТИ І ЗРОЗУМІТИ
Ловити ґав.
Мати гостре око.
Закопилити губу.
СКОРОМОВКА
Дві гави
зранку
гасали
по ганку.
Ґ ави
просили
на ганку
сніданку.
■
а н о к
ВЕСЕЛА ГРА
За селом діти грались у гру
«Гуси, додому!». Богдан, Гнатик
та Ігор — гуси. Галинка — гос­
подарка, а Борис — вовк.
— Гуси! Гуси! Пора додому! —
голосно гукала Галинка.
— Вовк за горами! — відпо­
відали діти.
— Летіть, гусоньки, летіть та
вовкові в зуби не попадіть!
Гуси голосно гелготали і тіка­
ли. А вовк біг за ними і ловив.
84
ГОЛУБИ
— Тату, купи нам го л у б ів ,—
попросили діти.
— Гаразд,— сказав тато і не­
забаром приніс пару голубів.
— Сивко,— назвав Гнатик сво­
го голуба.
— А в мене буде Гулька,—
радо мовила Галинка.
Татко з Гнатиком зробили над
ганком голубник.
— Гулі-гулі! — лагідно клика­
ли діти голубів до себе.
85
дівчинка
Марічка
смерічка
порічки
чабан
чабани
річка
річечка
/
сонечко
віконечко
горличка
горлечко
співаночка
ЗАКЛИКАНОЧКА
Сонечко, сонечко,
визирни в віконечко!
На весннні квіточки,
на маленькі діточки.
СКОРОМОВКА
У голубки-горлички
туркотливе горлечко.
Горличка туркоче,
горличка воркоче.
НА ПОЛОНИНІ
У Марічки радість. Сьогодні
вона з татком іде в гори. Марічка
несе чабанам листи. А татко —
газети і книги.
Чабани зустріли дівчинку ра­
до. Увечері вона співала веселі
співаночки: про зелені смерічки,
високі гори і стрімку річечку.
А вівчарі довго розповідали
про красу полонин.
88
КА Р П А ТИ
Знов зелені стали
гори навесні,
з полонини чути
співи голосні.
І трембіти десь
над горами гудуть,
то вівчарики
з отарами ідуть.
•
ЗАГАДКА
Білі овечки по небу блукали,
впали додолу, в річку попали.
89
низький
казковии
липовий
гречаний
смачний
ко р и с ний
щи
Г а й
гайок
старий
новий
♦ Прочитай назви кольорів.
Знайди зайвий колір,
коричневий
синій
зелений
білий
чорний
І червоний
Нема квітів ... кольору.
А
У»
Зайчик Ой і зайчик Ай
побрели в дубовий гай.
- Ой, Ой, Ой! Ай, Ай, Ай! —
кличе мама на весь гай.
К А З К О В И Й СВІТ
Пірнула Надійка під воду, а там
диво дивне. Тварини й рослини
незвичайні. І такі різні кольори!
Тут і зелений, і червоний, і синій.
Чарівний казковий світ побачила
Надійка у морі.
П А С ІК А
Дідусь Матвій вивіз вулики у
липовий гай. А неподалік — гре­
чаний лан. З дідом був і малий
Анд рійко.
Ось із вулика вилетів моло­
дий рій.
— Ану, давай, внучку, відро.
Зберемо рій.
— А куди ми поселимо його?
— У новий вулик, А н д рійку.
Смачний, корисний буде мед —
і гречаний, і липовий.
92
ЗАЙЧИКУ, ЗАЙЧИКУ
(Народна пісенька)
— Зайчику, зайчику,
де ти бував?
— У березовім гайочку,
на зеленому горбочку
квіточки зривав.
— А кого ти, зайчику,
там зустрічав?
— Співучого соловейка
на калиновім гіллі
та знайому лисоньку
у старій норі.
93
хата
хатина
хатинка
хатинонька
хор
хористи
хоровий
хоровод
хліб
хустка
хлопчик
ЕШ Д
вихід
ходити
заходити
горіх
мухомор
муха
ховрах
слух
слухати
послухайте
входити
виходити
'
Захар
Захарко
Христина
Христинка
Михайло
Михайлик
95
ПІСЕНЬКА ПРО К О З Л И К А
— Послухайте, діти, нову пі­
с е н ь ку ,— сказала Ольга Трохимівна.
Усі тихо слухали.
— Чи хочете вивчити таку пі­
сеньку? — запитала вчителька.
— Хочемо! Хочемо!
А коли діти вивчили, то Ольга
Трохимівна сказала:
— Заспівай, Михайлику, за
козлика. А ти, В італ и ку,— за
вовчика.
І в класі залунала весела
пісенька про козлика:
Ми йдемо, ми йдемо
мостом через річку.
Несемо, несемо
ко зл и ку травичку!..
96
КО Л И С КО ВА ПІСЕНЬКА
Ходить сон коло вікон,
а дрімота коло плоту,
та й пита сон у дрімоти:
— А де будем ночувати?
— Де хатина теплесенька,
де дитина малесенька,
там ми будем ночувати
і дитину колихати.
ЗАГАДКА
Чорна корова всіх зборола.
А білий віл усіх звів.
4 В аш ул ен к о «Букви 11*
97
ла та ра
ля тя ря
!= •!
• 1-^1
лялька
малята
звірята
зозуля
яблуня
яблуко
яблучко
яблучний
колосся
знання
взуття
гілля
Ярослав
Яків
Леся
/
ЗАГАДКА
Я багато підіймав,
бо велику силу мав,
без утоми я трудився,
будівельникам згодився.
Й К Л М Н П Р С Т
4*
X
ч
99
маяк
яскраво
Ялта
Ясочка
«Мрія»
СВІТЛО М А Я К А
Яків Петрович — капітан теп­
лохода «Мрія». Далеко в морі
він водить свій корабель. З бе­
рега йому світить яскравий маяк.
100
Сьогодні теплохід «Мрія» при­
буде до Ялти.
Корабель прийдуть зустрічати
мама, А н д р ій ко і мала Ясочка.
Яся здалеку побачить корабель.
101
Чітко вимовляй звук [ж].
ноги — ніжки
роги — ріжки
смуги — смужки
дуги — дужки
Жали женчики, жали,
серпики поламали.
Серпики золоті,
женчики молоді.
* * *
Як діж дем о літа,
то нажнемо жита,
літечко тепленьке,
жито золотеньке.
СКОРОМОВКА
Ж атка в полі ж ито жне,
ж атку ж енчик дожене.
біжить
лежить
дружити
подружитись
журавель
ж уравлик
журавлиний
покажи
покаж іть
р озка ж и
р о зка ж іть
ЛИСИЧКА І Ж УРАВЕЛЬ
Лисичка і Журавель дуже по­
дружилися одне з одним. Якось
Лисичка й каже до Журавля:
— Приходь, куме, до мене в
гості.
Прибув Ж уравель до Лисички
на обід. А вона зварила мо­
лочний кисіль, розмазала його
тоненько по дну тарілки і поста­
вила перед гостем...
♦ Розкажи ка зку далі.
105
шахи
шашки
г
шахісти
шайба
швидко
шість
Грати в шахи — розвивати
розум. Грати в хокей — бути
сильним і спритним.
Х О Р О Ш А ГРА
Хлопчики з двох сусідніх дво­
рів вирішили пограти в хокей.
Вони створили команди «Сокіл»
і «Буран». А яка ж команда
сильніша?
І ось гра розпочалася. Швидко
мчать по льоду ковзани. Удар!
І перша шайба — у воротах «Со­
кола». Шумлять уболівальники.
— Сашко! Не підведи наш
двір! — кричать дівчатка ка п і­
тану.
І знову шайба! Усього під час
гри забили аж шість шайб. За­
гальний рахунок у грі — 3:3.
— Хороша була гра,— сказав
тренер-старшокласник.
Й К Л М Н П Р С Т
X
107
ПОСПІШ АЙ, СИНИЧКО!
Зустрілися в лісі дві синички.
— Чи ти снідала? — спитала
перша.
— Ні. Ось, може, якусь к о ­
машку в ко р і знайду.
— Так чого ж ти тут сидиш?
Лети швиденько до школи. Там
у саду аж шість годівничок! Чого
в них тільки нема! І пшоно, і шма­
точки сала, і ягоди шипшини та
горобини. Поспішай, синичко!
108
КОЖ УШ ОК
Йшов с н іж о к на т о р ж о к
продавати к о ж у ш о к.
Кіт купив того кож уха,
загорнувсь по самі вуха.
Як забіг у нім до хати,
хутро стало розтавати.
Сів В о ркоти к за мішком
та й умився ко ж у ш ко м .
П
л а т о н
В о р о н ь к о
109
У країна
у к раїн ка
укр а їн о ч ка
укра їнська
по-українському
•
•
Київ
киянин
киянка
кияночка
У кр а їн а — край наш
славний,
аж по Чорне море.
У кр а їн а — і лан пишний,
і степи, і гори.
НА ЕКСКУРСІЇ
До Василька в Київ приїхали
Леся з Петриком.
— Сьогодні ж оглянемо старий
Київ. Почнемо з А н д р іїв с ь ко го
узвозу.
— А чому Київ старий? —
запитала Леся.
— Бо йому понад тисячу років!
Побували діти в парку Слави,
на схилах Дніпра, оглянули Ми­
хайлівський Золотоверхий собор.
— А завтра куди поїдемо? —
запитав Петрик.
— Поїдемо до лялькового те­
атру. Подивимось виставу «Кіт
у чоботях».
ца цо цу це ци
ця цьо цю — ці
сцена
залізниця
хлопець
царівна
зайці
лисиці
цапок
цирк
цукор
цукерка
Ц И РКО ВА ЗАЛІЗНИЦЯ
Сашко з Грицем побували в і
цирку. Там виступали різні тва­
рини. Усе відбувалося на за л із­
ниці. Слониха підмітала перон.
Квитки продавала Лисиця. Під
віконцем каси стояли Білочки.
А начальником станції був Цап.
Довго сміялися хлопці, коли
на арену вивели Зайця. Хотів
Зайчик проїхати без квитка. Та
не вдалося!
5 Вашуленко «Буквар*
113
^
Юля
Юрко
любити
малювати
п осп іш аю '
повертаю
чекаю
струм ок — крю чок
кяуб — ключ
снідаю
дякую
співаю
граю
стрибаю
ПІСЕНЬКА ВЕСНЯНОЇ ВОДИ
З гір на долину
біжу, стрибаю, рину!
Місточки збиваю,
всі гребельки зриваю...
Л е с я
У к р а ї н к а
И І ї 0 у ЮБ В Г ГДжз
■іг
114
♦
3 я к о ї це казки?
От матуся прийшла до берега
та й кличе:
— Івасику-Телесику, приплинь,
приплинь до бережка! Дам я тобі
їстоньки, їстоньки-питоньки.
— Чую, чую, матінко, човник
верну. Човник повертаючи, воду
горну! Тут я ось, тут!
умію
читаю
малюю
юнак
юний
бігаю
слухаю
запитують
допомагають
ДЕСЯТЬ РОБІТНИКІВ
Зайшов я до одної жінки в ха­
ту. Одаркою звали її. Глянув, а
в хаті у неї так гарно! Діти
умиті, обід зварений.
— І як це ви встигли усе самі
поробити? — запитую.
• •
116
— Я маю аж десять робітни­
ків. Вони мене слухають, один
одному допомагають.
— Які ж у вас робітники?
— А ось вони! — засміялась
Одарка і поклала на стіл свої
десять пальців.
За
М
и х а й л о м
К о ц ю
б и н с ь к и м
117
не де те ле се
не дє те лє сє
блакитне
І синє
весняне
1
! літнє
малює
розуміє
Євгенко
Євгенія
Євгенівна
Єва
співає
радіє
ЗАГАДКА
Барвисте коромисло над річкою
повисло.
V
грає
виграє
виливає
бризкає
І
БАРВИСТЕ КОРОМИСЛО
Над річкою синіє хмара. Через
усю хмару — барвиста веселка.
Грає-виграє вона в небі. Немов
казкове коромисло повисло над
річкою.
Десь там за лісом, на високій
горі, сидить могутній велетень
Грім-Буревій. Це він міцно тримає
в своїх дужих руках дивне к о ­
ромисло. Набирає відрами воду
з річки і виливає ї ї на хмару. А
хмара бризкає цією водою на
поля, на сади, на ліси і напуває
все живе на землі.
За
В а с и л е м
С
у х о м
л и н с ь к и м
119
МОРОЗІВ М АЛЮ НОК
Малий Євгенко бачить за в ік­
ном Мороза. Він ходить між
яблунями, посипає гілля срібним
інеєм. Потім заглядає у вікно.
— Ти хочеш мені розповісти,
де ти був? — питає Євгенко.
Мороз дістає зі своєї торбини
пензлик і малює.
Ось на склі виростає дерево.
Біля нього — малі деревця.
— Розумію... У лісі був,—
шепоче Євгенко.
М ороз малює траву і квіти.
— Був на зимовому л у з і...—
радіє хлопчик.
А М ороз тихесенько стукає
в ш ибку і промовляє:
— На добраніч, Євгенку!
Розкажи, які морозові малюн­
ки на шибках ти спостерігав.
120
ЗИ М А І ВЕСНА
— Насуплю я б р о в и ,—
говорить зи м а ,—
і вітер з морозом повіє:
усе скр ізь загине —
рятунку нема!
Під снігом замре, заніміє.
— А я за с м ію с я ,—
весна одм овля,—
і сонце пекуче засяє:
прокинуться луки, ліси
і поля.
Усе розцвіте, заспіває.
С п и р и д о н
Ч е р к а с е н к о
Коли мороз міцніє, тоді лід
товстіє.
Хоч і мороз припікає, зате ко ­
марів немає.
Хоч лютий лютує, а весну чує.
121
батько
батьківський
Батьківщина
Можна все на світі
вибирати, сину,
вибрати не можна
тільки Батьківщину.
В а с и л ь
С и м о н е н к о
НАША БАТЬКІВЩИНА
Батьківщина — це земля не
тільки наших батьків, а й дідів,
прадідів. Батьківщина — це край,
де здавна звучить наша рідна
мова і материнська пісня. Наша
Батьківщина зветься У кр а їн о ю .
Україна — це б е зкр а ї лани
пшениці, квітучі поля льону, виш­
неві сади. Це гори Карпати і шах­
ти Донбасу. Це широкий ДніпроСлавутич, що несе свої води в
Чорне море.
У країна — це і той край, де
ви живете.
Людина без Батьківщини
що пташка без пісні.
—
Тане с н іж о к.
Оживає луж ок.
День прибуває.
Коли це буває?
березень
квітень
травень
Д В А Н А Д Ц Я ТЬ
Із дванадцяти братів
троє землю прикрашали,
троє сонцем огрівали,
Сонце пече.
Липа цвіте.
Ж ито поспіває.
Коли це буває?
червень
липень
серпень
Спустіли поля.
Мокне земля.
Дощ поливає.
Коли це буває?
вересень
жовтень
листопад
БРАТІВ
троє сипали дощами,
троє віяли снігами.
Як же звати цих братів?
Сніг на полях.
Лід на річках.
Віхола гуляє.
Коли це буває?
грудень
січень
лютий
125
фара
фарба
ферма
Фермер
126
кофта
фартух
туфел ьки
шарф
Соф ійка
Ф аїна
Ф едько
Гафійка
^
фазан
фрукти
фіалка
І
форма
футболка
шофер
професія
фабрика
асфальт
Про яку професію мріють діти?
Як допомогла вам про це д ізн а ­
тися форма одягу? Знайдіть на
малюнку шофера.
®В_
СЩ ^
Й к Л М Н П Р С Т Ф Х Ц чшщь
«і І **. &і. І ^ ^ їїІ З
127
гдзига
г
л:
Д З В ІН К О
дзеркало
дзвоник
дзвенить
задзвенить
[Д3] [Д3]
д зь о б
д зь о бати
вид зь о бувати
ЛІСОВИЙ МАЙСТЕР
— Стук! Стук! — чути дзвінку
дятлову пісню.
— Щ о ти робиш, дятле? —
запитує сойка.
— Нове дупло видзьобую.
— Гарна, затишна хатка буде.
А стару ж кому залишив?
— Іншим пташкам. Вони таких
міцних дзьобів не мають. Нехай
живуть, шкідливих комах знищу­
ють. І дерева оберігають.
ЗАГАДКА
Вірно людям я служу,
я дерева стережу,
дзьоб міцний і гострий маю,
шкідників ним добуваю.
Де багато пташок, там нема
комашок.
129
.....дС У
■—
—
—
Д ж у -д ж у -д ж у ! —
бриніла бдж ілка.
Д зу-дзу-дзу! —
дзвеніла пилка.
[дж]
ДЖ М ІЛЬ
Піднімає джміль ф іранку,
каже: — Д о б р о го вам ранку!
Як вам, б д ж іл ко , ночувалось?
Чи дощу не почувалось?
Л
ін а
К
о с т е н к о
джерело
джерельце
джерельна
130
ДЖЕРЕЛЬЦЕ
^
4*
і
^
~\
< ^
5
Джерельце під вербою
виблискує водою.
Прийду до нього
й до ладу
порозчищаю, обкладу.
І задзвенить, і заспіва
вода джерельна,
мов жива.
131
і
АПОСТРОФ
Мар’яна
Д е м ’ян
п од вір ’я
дев’ять
п’ ять
п ір ’я
п’ ють
в’ ють
ВЕСНЯНКА
Вийди, вийди, сонечко,
на дідове полечко,
на бабине зіллячко,
на наше подвір’ячко.
132
ОЙ ТИ, С О Л О В Е Й К У
— Ой ти, соловейку,
ти, рання пташко!
Ой чого так рано
ти з вир’їчка прилетів?
А ще по горах та сніги лежать,
а по дорогах та криги стоять!
— А я тії сніги
крильцями розмету,
а я тії криги ніжками потопчу.
ПРИСЛІВ'Я
Пташка красна пір'ям, а людина
знанням.
Ранні пташки росу п'ють, а пізні
слізки ллють.
133
ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО
На цьому портреті ви бачите ве­
л и ко го укра їн ського, поета Тараса
Шевченка.
Ще малим хлопчиком він почав
малювати і писати вірші. У своїх
віршах він оспівував рідну Україну,
ї ї чудову природу. Закликав л ю б и­
ти і шанувати рідну мову.
134
* * *
Тече вода із-за гаю
та попід горою.
Хлюпощуться качаточка
поміж осокою.
А качечка випливає
з качуром за ними,
ловить ряску, розмовляє
з дітками своїми.
Т а р а с
Ш
е в ч е н к о
135
ІВАН ЯКОВИЧ Ф РАНКО
Великий у кр а їн сь ки й письменник Іван Ф р а н к о в дитинстві часто
бував у батьковій кузні. Спостері­
гав за н елегкою працею коваля.
Іван Ф р а н к о написав про тяжке
життя селян багато творів. А для
дітей він створив цікаві казки.
Найбільш відомі «Ріпка» і « Ф а р б о ­
ваний Лис».
136
До я ко ї казки цей малюнок?
Прочитай уривок із казки «Ріпка».
...Тішиться дід, аж не знає, де
стати. «Час, — каже, — нашу ріпку
рвати!» Пішов він у город — гуп,
гуп! Узяв ріпку за зелений чуб.
Тягне руками, упирається ногами.
Мучився, потів увесь день, а ріпка
сидить у землі, як пень...
Кличе дочка собачку Ф інку: «Хо­
ди, Ф ін о ч ко , не б іж и , нам ріпку
вирвати поможи!..»
137
ЛЕСЯ У К Р А ЇН К А
Леся Українка — велика україн­
ська поетеса. Вона ніжно любила
Україну, свій народ. Написала для
дітей і дорослих багато віршів та
казок.
★* *
Он ярочки зелененькі,
стежечки по них маленькі,
перевиті, мов стрічечки,
збігаються до річечки.
138
ВИШЕНЬКИ
«Ой вишеньки-черешеньки,
червонії, спілі,
чого ж бо ви так високо
виросли на гіллі?»
«Ой того ми так високо
виросли на г іл л і,—
якби зросли низесенько,
чи то ж би доспіли?»
Л е с я
У к р а ї н к о
139
ПРО ДВОХ ЦАПКІВ
З одного берега йде до річки
білий цапок, а з другого берега
підходить чорний цапок. І той хоче
через річку перебратися, і другий.
А через річку кладка. Така вузень­
ка, що тільки один може перейти,
а двом тісно.
Не схотів білий цапок зачекати,
поки перейде через кладку чорний.
А чорний і собі не схотів заждати,
щоб перейшов білий.
Ступили обидва цапки на кладку,
зійшлись посередині та й ну один
одного лобами й рогами бити!
140
Б ил и сь, б и л и с ь та й п о п а д а л и
о б и д в а у воду.
А дві к із о ч к и — ті б ул и р о з у м ­
н іш и м и . С т р іл и с я вони на в у з е н ь к ій
с т е ж е ч ц і. З о д н о г о б о к у — г л и б о ­
кий рів, а з д р у г о г о — в и с о к а та
к р у т а го р а . Р о з м и н у т и с ь н ія к не
можна.
П осто яли вони, п о сто я л и , п о д ум а л и -п о д у м а л и . А тод і о д н а к із о ч к а
ля гла на с т е ж е ч ц і і п р и т и с н у л а с ь
с п и н о ю д о го р и . А д р у г а о б е р е ж н о
п е р е с ту п и л а ч е р е з н е ї і п іш л а с о б і.
М
и х а й л о
К о ц ю
б и н с ь к и й
141
ПЕРО І ОЛІВЕЦЬ
— А чому перо пером зветься? —
запитав у дідуся Сашко.
— Бо в давні часи,— відповів
дідусь,— писарі писали гусячим пе­
ром. Від нього і назва залишилась,
хоч тепер воно сталеве.
142
— А звідки ж назва олівця? —
зацікавився хлопчик.
— Нашим прадідам служила для
письма та ко ж паличка. її виготов­
ляли з олова.
••
; Здогадайся тепер сам, звідки пішла назва
«олівець».
143
Навчальне видання
ВАШУЛЕНКО Микола Самійлович
СКРИПЧЕНКО Надія Федорівна
БУКВАР
П ід р у ч н и к для 1 класу
З а т в е р д ж ен о М ін іст ерст вом освіт и і науки України
ВИ ДАНО ЗА Р А Х У Н О К Д ЕРЖ АВН И Х К О Ш ТІВ . ПРОД АЖ ЗА Б О РО Н ЕН О
Відповідальна за випуск О. Ю. Камишанська
Редактор Т. Г. Риж ова
Х удожній редактор Н. Г. Антоненко
Технічний редактор Ц. Б. Ф едосіхін а
Ком п’ ютерна верстка Л. С. Кришень
Коректори
А. В. Лопата, Л. В. Липницька
Підписано до друку з діапозитивів 19.12.06. Ф орм ат 70x100/16. Папір офс.
Гарнітура Букварна. Друк офс. Ум. друк. арк. 11,70+0,33 форзац.
Ум. фарбовідб. 48,77. Обл.-вид. арк. 13,96+0,58 форзац.
Тираж 310 140 прим. (2-й завод 110 105-210 122 прим.).
Вид. № 37224. Зам. № 7-556.
Набір та верстка ко м п ’ютерного центру видавництва «Освіта»
Видавництво «Освіта», 04053, Київ, вул. Юрія Коцюбинського, 5
Свідоцтво ДК № 27 від 31.03.2000 р.
Віддруковано з готових діапозитивів ТОВ «Оберіг»
61140, Харків, пр. Гагаріна 62/97.
Свідоцтво ДК № 2249 від 01.08.2005 р.
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
80
Размер файла
10 959 Кб
Теги
bukva, skrypchenko, vashulenko
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа