close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Країна №36 сентябрь 2017

код для вставкиСкачать
”ДОРОСЛИЙ ТОЙ, ХТО ВМІЄ ВІДОКРЕМИТИ ГОЛОВНЕ ВІД ДРУГОРЯДНОГО” 20
Тарас КОСТАНЧУК, юрист
П О - У К Р А Ї Н С Ь К И
№ 3 6 ( 3 8 9 )
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
УКРАЇНСЬКИЙ
КРЕАТИВНИЙ КЛАС
МАЄ ПОВСТАТИ 16
договірна
Ж У Р Н А Л
Ціна
Т И Ж Н Е В И Й
42 ГРИВНІ
ВАРТІСТЬ ПЕРЕДПЛАТИ НА МІСЯЦЬ
ЖУРНАЛУ ”КРАЇНА”
ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС – 37278
ПЕРЕДПЛАТУ НА ЖУРНАЛ ”КРАЇНА”
МОЖНА ОФОРМИТИ
В БУДЬ-ЯКОМУ ПОШТОВОМУ
ВІДДІЛЕННІ УКРАЇНИ
ЧИТАЙ ЖУРНАЛ ”КРАЇНА” У FACEBOOK
http://www.facebook.com/kraina.journal
ПОДІЇ
ЗАСНОВНИК І ВИДАВЕЦЬ ТОВ
”ВИДАВНИЧИЙ ДІМ ”НОВА ІНФОРМАЦІЯ”
головний редактор Володимир Рубан
заступники головного редактора Ірина
Буланенко, Лілія Дворецька, Роман
Запорожченко, Тетяна Порхун, Ольга
Столига
редактори відділів: новини Сергій Дзех,
політика Ірина Патлатюк, гроші, робота,
нерухомість Мирослава Бондаренко,
скандали Таміла Михеєва, культура
Іван Столярчук столиця Оксана Худояр,
коментарі Сергій Демчук, освіта, наука,
техніка, авто Володимир Мукан, Донбас,
Крим Ольга Юркова, репортаж і зірки
Анна Балакир, люди Світлана Корженко,
спорт Роман Шахрай, світ і подорожі
Оксана Снігур, здоров’я, їжа, сад-город,
дім Таїса Олійник, історія і мова Денис
Мандзюк, відео Ельдар Сарахман
фото Лариса Петрушенко, верстка Алла
Дейнега, дизайн Володимир Онопрійчук,
Олексій Прийдан, інфографіка Дмитро
Скаженик, коректура Людмила Рукасова
директор з розвитку Сергій Матяш,
реклама Лілія Дєдковська, реалізація
Денис Ковальов, просування Ірина
Нерубайська передплата Тетяна Малик,
Олена Петя, технічне забезпечення
Андрій Гайдук, фінанси Алла Желізняк,
господарство Костянтин Вовк-Мельник
Юридичний партнер консалтингова
компанія ”Де Факто – Консалтинг Груп”
Журнал ”Країна” – засновник
і видавець ТОВ ”Видавничий ДІМ ”Нова
інформація”. Реєстраційне свідоцтво
КВ №20675-10475ПР від 17.04.2014 р.,
видане Міністерством юстиції України.
Адреса редакції м. Київ,
бульвар Вацлава Гавела, 4, факс
0(44) 496 33 63, електронна адреса
office@gpu.ua, секретар 0(44) 496 86 51,
реклама 0(44) 496 86 53, реалізація
0(44) 496 86 54. Для листування: Україна,
а/с 31, м. Київ, 03067.
Відповідальність за зміст реклами несе
рекламодавець
Підписано до друку 18 вересня
2017 року, наклад 21 800. Віддруковано
у друкарні ”Юнівест Принт”,
01054, м. Київ, вул. Дмитрівська,
44-Б, тел. 0(44) 494 09 03,
www.univest-print.com, замовлення
№ 180/08308
Адреса редакції у Вінниці
вул. Скалецького, 7, електронна
адреса vinnica@gpu.ua, редактор
Валентина Мураховська, секретар
0(432) 55 43 73, реклама Ірина Бойчук
0(432) 55 43 75, реалізація Олександр
Березін 0(432) 55 43 75
Адреса редакції у Львові вул. Зелена,
44, електронна адреса lviv@gpu.ua,
редактор Ірина Левицька, секретар
0(32) 240 81 55, реклама Оксана
Мишопита 0(32) 240 81 50, реалізація
0(32) 240 81 52
Ольга ШВЕД
Нам і в Україні
добре
МІЖНАРОДНИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД ВИРІШИВ ВІДКЛАСТИ НАДАННЯ УКРАЇНІ ЧЕРГОВОГО
ТРАНШУ – 1,9 МІЛЬЯРДА ДОЛАРІВ – БО ВЕРХОВНА РАДА НЕ ПІДТРИМАЛА ПЕНСІЙНУ
І ЗЕМЕЛЬНУ РЕФОРМИ. ВОНИ БУЛИ ГОЛОВНИМИ УМОВАМИ МВФ ДЛЯ ВИДІЛЕННЯ КОШТІВ.
”ПЕСИМІСТ ЗАКРИВАЄ ДІРКИ НА СВОЇХ КИШЕНЯХ ЛАТКАМИ, А ОПТИМІСТ НИМИ КИШЕНІ
ПРИКРАШАЄ”, – СТВЕРДЖУЄ ХУДОЖНИК ВОЛОДИМИР КАЗАНЕВСЬКИЙ
105 783
140 Сдаешь экзамен
на знание истории –
и все. Европа
открыта
55 МІЛЬЯРДІВ ДОЛАРІВ ВТРАТИЛА ЕКОНОМІКА РОСІЇ
В РЕЗУЛЬТАТІ ДІЇ САНКЦІЙ КРАЇН ЗАХОДУ. ЇХ ЗАПРОВАДИЛИ
ЗА ОКУПАЦІЮ КРИМУ І ВІЙНУ НА ДОНБАСІ
А Кристина в садик ходит
при общине. Венгрия
вообще очень закарпатцам
помогает. Можно выиграть
гранты на бизнес, учебу
детей, образование
за границей. И гражданство
оформляют по упрощенной
процедуре. Достаточно
документы только принести,
что твои предки жили
на территории АвстроВенгрии. Сдаешь экзамен
на знание истории – и все.
Европа открыта.
Киваю на українські
біометричні паспорти
в руках Єви.
– Да мы просто с мужем
не чувствуем себя
венграми. Нам и в Украине
хорошо. Правда, с работой
проблема. Надежда
на реформу образования.
По ней в наших школах
наконец начнут
преподавать по-украински.
А я ведь – педагог. И мову
знаю получше, чем многие
в Чопе. Подам резюме
в школу.
”Багато українців визначаються з власною
ідентичністю і вибирають її ознаки, наче зі своєрідного
меню. Чимало беруть із нього синьо-жовту символіку,
тризуб, гімн. Але це все лише зовнішні ознаки українця. Внутрішня ознака – це мова. Її не можна купити.
На неї потрібно зважитися й почати в ній жити.
Психологічно – це найважчий пункт з усього меню”, –
Юрій АНДРУХОВИЧ, письменник
Адреса редакції у Черкасах вул.
Шевченка, 266, оф. 310 електронна
адреса cherkasy@gpu.ua, редактор Оксана
Прітченко, секретар 0(472) 32 28 49,
реклама Юлія Ільченко 0(472) 32 28 43,
реалізація Микола Осокін 0(472) 32 28 42
З кумом піднімалися
ліфтом до мене у квартиру
на дев’ятий поверх. Десь між
сьомим і восьмим підйомник
спинився – й полетів різко
вниз. Обірвалися троси.
Нас притиснуло до підлоги.
Думав, це кінець. Кум
голосно зачитав ”Отче
малюнок на обкладинці: Володимир
Онопрійчук, Олексій Прийдан
ДІТЕЙ ЖИВУТЬ В УКРАЇНСЬКИХ
ІНТЕРНАТАХ. ІЗ НИХ КРУГЛІ
СИРОТИ – 8741 ДИТИНА
КІЛОГРАМІВ РОСІЙСЬКИХ МОНЕТ НОМІНАЛОМ 10 РУБ.
ПРИНЕСЛИ СУДОВИМ ВИКОНАВЦЯМ ОКУПОВАНОГО
КРИМУ КРИМСЬКІ ТАТАРИ. НИМИ ЗАПЛАТИЛИ ШТРАФ
ЗА АКТИВІСТКУ ЗАРЕМУ УМАРОВУ. ЇЇ ПОКАРАЛИ ЗА ПРОУКРАЇНСЬКІ ПОСТИ
В СОЦМЕРЕЖАХ
Адреса редакції у Полтаві
вул. Гоголя, 20а, електронна адреса
poltava@gpu.ua, редактор Анна Лакиза,
секретар 0(532) 60 30 85, реклама Вікторія
Тітаренко 0(532) 60 30 88, реалізація
В’ячеслав Андрієнко 0(532) 60 30 91
рубрики ”пропозиція”, ”подія”,
”компанія”, ”турбота”, ”поради”
і ”конкурс” публікуються на правах
реклами
– Вы по-русски или повенгерски говорите? Она
не понимает украинский, –
каже Єва.
У прикордонному Чопі
обнімає 5-річну доньку
Крістіну. Разом чекаємо
на потяг до угорського міста
Захонь. Пригощаю дівчинку
яблуками.
– Ви – угорці? – питаю
матір.
– Нет. Украинцы самые
натуральные. Просто у нас
бабушка с дедушкой –
венгры и дома говорят
на венгерском языке.
наш”. А на нижчих поверхах
спрацювали аварійні гальма.
Коли піднявся додому,
не впізнав себе у дзеркалі.
Враження, що за кілька
секунд падіння постарів
років на 15. Відтоді ліфтами
не користуюся.
Олексій ДЕНИСЕНКО
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
№ 3 6 ( 3 8 9 )
К Р А Ї Н А
3
У К Р А Ї Н А
Саакашвілі має запропонувати
проект демонтажу політичної
системи
У Міхеіла Саакашвілі є три завдання.
Перше – об’єднати опонентів президента Петра Порошенка. Друге – збудувати
свою політичну силу. Третє – запропонувати суспільству проект законного
демонтажу теперішньої політичної
системи. Щоб ніхто не міг звинуватити його у розхитуванні Української
держави. Цей проект повинен дати
альтернативу сьогоднішній владі. Поки
що виборець не бачить її.
Сергій ГАЙДАЙ, політтехнолог
Попереду – поєдинок за Крим
Якби українсько-російська війна за Донбас була поєдинком із професійного боксу, то зараз починався би восьмий раунд.
Суперник уже ”поплив”. Він іде на нав’язаний йому сценарій бою – миротворча
місія, відмова від ЛНР-ДНР, жодних
переписувань української Конституції.
Однак ворог не відмовляється від маніакальної ідеї виграти. Він сподівається,
що ми розслабимося і пропустимо несподіваний хук у вигляді негайних виборів
на контрольованих миротворцями територіях, координації місії з бойовиками.
Тому треба холодно й уважно дограти
цей раунд. Попереду – найважливіше,
а потім новий поєдинок – за Крим.
Субота, 16 вересня, 21:51
Сергій ТАРАН, політолог
Близько 500 одеситів штурмують міську раду. Штовхаються з бійцями Національної гвардії, які перекрили вхід до мерії на Думській площі. Вимагають зустрічі з міським головою
52-річним Геннадієм Трухановим і його заступником Зінаїдою Цвірінько, 58 років. Вони
відповідальні за пожежу в дитячому таборі ”Вікторія”, вигукують люди.
Під будівлею складають шини й пробують ставити намет. Їм заважає муніципальна охорона. Починається бійка. Проти людей застосовуються світлошумові гранати.
– Влада вкотре показала своє справжнє обличчя, – каже Сергій Стерненко, 25 років. –
Це – лице корупційної гідри. Вона має сміливість наживатися на протипожежній безпеці,
але не здатна відповідати за це.
У таборі ”Вікторія” було 150 дітей. Близько опівночі 15 вересня сталось загорання, не спрацювала пожежна сигналізація, а в гідранті на території табору не виявилося води. Загинули троє
дівчат – 8-річна Софія Мазур, 9-річна Анастасія Кулинич і Сніжана Арпентій, 12 років.
Трагедії можна було уникнути, якби дерев’яні корпуси будували з якісних матеріалів і обробляли
вогнетривкими розчинами, кажуть фахівці. На реконструкцію табору витратили понад 60 мільйонів гривень. Ще 11 мільйонів торік – на автоматичну пожежну сигналізацію.
Наступного дня Геннадій Труханов зустрічається з людьми
Путін – не собака
Російське посольство в Німеччині протестує і вимагає вибачень за те, що Путіна назвали собакою.
Канцлер Анґела Меркель боїться путінської собаки, але не боїться собаки-Путіна, сказано в публікації журналу Focus.
Згадали історію, як 2007 року під час
її зустрічі з президентом РФ у приміщення пустили його пса. Меркель пізніше
зізналася, що їй було некомфортно – колись її вкусив собака. Путін, на думку
канцлера, знав про це і спеціально зробив так, щоб у кімнаті з’явився пес.
Уперше в житті я цілком солідарний
із російським посольством. Я теж обурений і ображений. Путін – не собака.
Він – яскравий приклад того, що
людина може бути набагато гіршою
за тварину.
А в цей час:
– ГАДИНА, ВІДДАВАЙ, БО ПРИБ’Ю НА МІСЦІ! –
КРИЧИТЬ КИЯНКА 32-РІЧНА МАРИНА ШУПКО.
Б’є по обличчю молоду циганку. Та заскочила за жінкою у трамвай, вихопила гаманець
Ігор ЕЙДМАН, російський соціолог
4
К Р А Ї Н А
№ 3 6 ( 3 8 9 )
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
із задньої кишені джинсів. Коли вискочила
на вулицю, її затримав перехожий.
Після двох ударів злодійка жбурляє гаманець на землю. Виривається й тікає.
– Рік тому в мене вкрали так телефон. Тоді
теж їхала трамваєм, – розповідає Марина. –
У К Р А Ї Н А
ФО ТО : УН І А Н
Знайомий
купив спрей
від комарів.
Відпочивав
у лісі й обприскався ним із ніг
до голови. Але
комахи його покусали найдужче. Повернувся
додому червоний від укусів.
Його донька переклала з англійської,
що спрей не відганяє, а приваблює комах. Його треба розпилювати на речі
чи дерева подалі від людей.
Артем КВАША, 45 років, Запоріжжя
До сусідки повернувся чоловік –
після 22 років життя з коханкою.
Попросився пожити кілька місяців і пообіцяв зробити ремонт. Сусідка була
в шоці, але погодилася. Так він у неї
й залишився. А ремонту не зробив.
Марта, Львів
Українські програмісти анонсували
запуск соціальної мережі ”Єсвоє”. Реєстрація в ній розпочнеться 29 вересня.
У соцмережі буде доступ до безкоштовного кіно і музики, на відміну від інших
українських проектів. Раніше вітчизняні програмісти запустили мережу
Ukrainians. Однак вона користувалася
малим попитом, її закрили у серпні.
Догорає дерев’яний корпус дитячого табору ”Вікторія” в Одесі. Пожежа почалася близько півночі 15 вересня.
У закладі були 150 дітей. Троє дівчат загинули. Наступного дня в місті почалися масові протести
Добре, цього разу все обійшлося. Мобільний чуть увести його жінку. Не думав, що дійде
брала у кредит за 9 тисяч гривень, виплачу- до мене. Прийшов у гості, коли він ще був
ватиму ще п’ять місяців.
на роботі. Олена пригостила чаєм. Батько
зайшов, побачив, як сидимо на кухні разом –
ХАРКІВ’ЯНИН 26-РІЧНИЙ ВІТАЛІЙ ВОРОТИНі кинувся з кулаками. Поки не попросить
ЦЕВ ВИБІГАЄ З ПІД’ЇЗДУ БАГАТОПОВЕРХІВКИ.
пробачення – не буду спілкуватися з ним.
Хусткою витирає кров з обличчя. Викликає
таксі, їде додому.
– НЕ ЧОЛОВІКИ, А ЖЛОБИ ОДНІ ПІШЛИ, – ГОВОЙому розбив ніс і губу батько Володимир,
РИТЬ 27-РІЧНА АЛЛА ШЕРСТЮК ІЗ ДНІПРА.
54 роки. Запідозрив, що син залицяється
Виходить із ресторану в центрі міста.
до його дружини 25-річної Олени.
Прийшла туди на побачення зі знайомим
Олегом. Коли принесли рахунок за вечерю,
чоловік вийшов на перекур – і зник.
– Олега знала через спільних друзів. Пару
ПОБАЧИВ, ЯК СИДИМО
днів тому подзвонив і запросив на побаченНА КУХНІ РАЗОМ –
ня. Сам вибрав дорогий ресторан, – розповіІ КИНУВСЯ З КУЛАКАМИ
дає Алла. – Гарно посиділи, поїли. Офіціант
приніс рахунок на півтори тисячі гривень.
Найдорожче обійшлося вино, салати з морепродуктами і запечене м’ясо. Олег виду
– Мати з батьком розлучилися позаторік,
не подав. Сказав, вийде перекурить. Чекала
після майже 30 років спільного життя, –
півгодини. Тоді зрозуміла, що не вернеться.
каже Віталій. – Чому так вирішили – не поТелефон теж відключив. Прийшлося платияснили. Ми з сестрою Іриною продовжили
ти зі своєї кредитної картки.
спілкуватися з обома. Місяців 10 тому тато
познайомився з цією Оленою в ресторані. За- Наступного дня чоловік прислав повідомлення з вибаченням. Не міг заплатити, бо мав
крутилося у них конкретно. Три місяці тому
лише 800 грн, пояснив. Пообіцяв пізніше перерозписалися. Відтоді батька, як підмінили.
казати Аллі витрачені гроші на картку.
Всіх знайомих чоловіків підозрює, що хо-
На полігоні Гончарівське в Чернігівській області успішно випробовували
розвідувально-ударний комплекс
”Сокіл”. Це спільна робота українського
підприємства ”ЧеЗаРа” з польськими
партнерами. Складається з однієї
розвідувальної та трьох ударних
бойових машин. Знаходить і вражає цілі
противника. Б’є боєприпасами фугасної,
осколкової і термобаричної дії.
анекдоти
Депутати Верховної Ради насправді патріотичні. Бо крадуть тільки
у свого народу.
У США презентують продукцію Apple
і розповідають про нові технології. У Росії продовжують сперечатися, чи спав
їхній цар із балериною 120 років тому.
Росія – це така держава, де народ
готовий пожертвувати життям
заради вождя. А вождь – народом
заради свого життя.
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
№ 3 6 ( 3 8 9 )
К Р А Ї Н А
5
ФО ТО : E LLA ME SMA . C O . UK
Танго з мови нігерійського народу ібібіо перекладається як ”танець під барабан”
Танго придумали нігерійці
”ЦЕЙ ТАНЕЦЬ – ТРИХВИЛИННИЙ ЕКСТРАКТ ЖИТТЯ
ЧОЛОВІКА Й ЖІНКИ, ЇХНІХ ВІДНОСИН І ПОЧУТТІВ.
Любов, образа, ревнощі, прощення, гордість, пристрасть, ненависть – усе це відображене в різких
і суперечливих, як перепади настрою, рухах танцюристів”, – пише англійська дослідниця Крістін
Денiстон про перше публічне виконання танго
29 вересня 1897 року. Танець продемонстрували
під час прем’єри вистави ”Креольський суд” у театрі
”Олімпіо” в Буенос-Айресі, столиці Аргентини.
Вигадують і популяризують його вихідці з Африки
в бідних районах міста. Назва перекладається
як ”танець під барабан” – з мови народу ібібіо,
що живе в Нігерії. Спочатку танго виконують тільки
чоловіки. Вони демонструють різкі, пристрасні рухи
перед жінкою – аби привернути її увагу. Пізніше
танцюють у парі – спочатку в будинках розпусти,
потім – на вулицях, де живуть бідняки.
Перша музика для танго з’являється 1857-го.
Спочатку це були сороміцькі народні пісні під
акомпанемент гітари, флейти і скрипки. Пізніше
флейту витіснило піаніно, а потім – різновид
гармоніки бандонеон.
”Танго з’явилося в борделях близько 1880 року –
так розповідав мій дядько, а він був знаним
розпусником. Танець дає двом людям відчуття,
що вони – одне ціле. І як усе справжнє, танго
таїть у собі секрет”, – казав аргентинський письменник Хорхе Луї Борхес (1899–1986).
Вищі кола танець не сприймають через ”непристойність”. Пара мусить бути в тісних обіймах,
обличчя й тіла перебувають у нерозривному
контакті, кожен танцівник рухається автономно,
6
К Р А Ї Н А
№ 3 6 ( 3 8 9 )
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
але чоловік ”вказує” і веде, а жінка ”відповідає”.
Недоброзичливці поширюють легенду про походження основних рухів у танго. За нею, зігнуті
в колінах ноги партнера – результат давно непраних
зашкарублих штанів. Повернена від чоловіка жіноча
голова – небажання нюхати неприємний запах
немитого тіла, а рука на стегні партнера мала на меті
дослідити його кишені.
КОЖЕН ТАНЦІВНИК
РУХАЄТЬСЯ АВТОНОМНО,
АЛЕ ЧОЛОВІК ”ВКАЗУЄ” І ВЕДЕ,
А ЖІНКА ”ВІДПОВІДАЄ”
На початку XX ст. танго і його музика ширяться
Європою. У Парижі масово влаштовують танго-вечірки. Учасники відверто одягаються і зловживають
алкоголем. Школи танго виникають у Лондоні, НьюЙорку, Берліні, Петербурзі.
Англійська королева заявляє, що ніколи не танцюватиме ”це”. Папа Римський Пій Х називає танго ”безсоромним”. В Австрії його забороняють танцювати
солдатам у військовій формі.
Зараз розрізняють уругвайське, американське,
фінське танго. Найбільше навчальних закладів
та клубів – в Аргентині. 2003-го в Буенос-Айресі вперше провели всесвітній танцювальний
чемпіонат із танго. Через шість років ЮНЕСКО
визнало цей танець частиною нематеріальної
культурної спадщини людства.
26 вересня 1908 року бойовики Польської соціалістичної партії під керівництвом
майбутнього президента
Юзефа Пілсудського пограбували поштовий поїзд
на станції Бездани – нині
містечко біля литовської
столиці Вільнюс. Потяг
перевозив гроші з Варшави
до Петербурга. До групи
входили чотири жінки
і 16 чоловіків. Зокрема три
майбутні прем’єр-міністри
Польщі. Нападники кинули
бомбу в поїзд, коли він
зупинився. Замки сейфів
підірвали динамітом.
Викрали 200 812 руб. У той
час місячна зарплата
поліцейського була 40 руб.,
а міського голови – 200.
27 вересня 1854-го на шляху
з англійського міста Ліверпуль до Нью-Йорка в США
затонув пароплав ”Арктик”.
Через сильний туман він
зіштовхнувся з набагато
меншим судном ”Веста”
неподалік острова Ньюфаундленд біля Північної Америки. На кораблі було 385
пасажирів. Паніка завадила
провести евакуацію на рятувальні човни, що могли
вмістити половину кількості людей на борту. Місця
в них зайняли члени екіпажу
та найсильніші чоловіки – 85
осіб. Ніхто з жінок і дітей
не врятувався. ”Веста”
теж мала пробоїну, тому
не зупинилась для надання
допомоги, а попрямувала
до найближчого берега.
28 вересня 1774 року ватажок невдоволених ліквідацією привілеїв для козаків Ємельян Пугачов назвався царем
Петром ІІІ. У місті Яїцьк –
тепер обласний центр
Уральськ у Казахстані – видав маніфест, яким пообіцяв
забезпечити всіх козаків
землями і провіантом.
Зібралися повстанці, готові
йти на столицю і скинути
імператрицю Катерину ІІ.
За 11 місяців вони захопили
більшість населених пунктів
Західного Сибіру та Поволжя. Контролювали міста
Саранськ, Пензу й Саратов.
Їхній виступ підтримали
понад 100 тис. осіб. При
спробі взяти Царицин – тепер Волгоград у Росії – урядові війська розбили загони
Пугачова. Його схопили
і стратили в Москві.
ФО ТО : P IX .A V A X NE W S.C O M
Д А Т И
Уболівальники беруться розбирати бейсбольний стадіон Yankee в Нью-Йорку 30 вересня 1973-го. Щойно на ньому
завершили останню гру перед реконструкцією, що триватиме два роки. Доти спортивна споруда діяла півстоліття
130
ГОДИН І 27 ХВИЛИН ТРИВАВ ПОЛІТ ДИРИЖАБЛЯ
”ОСОАВІАХІМ”. ПІДНЯВСЯ В НЕБО 29 ВЕРЕСНЯ
1937 РОКУ З МІСТЕЧКА ДОЛГОПРУДНИЙ НЕПОДАЛІК
МОСКВИ. НА ТОЙ ЧАС ЦЕ БУВ СВІТОВИЙ РЕКОРД ДЛЯ ЛІТАЛЬНИХ
АПАРАТІВ ТАКОГО ТИПУ. ЙОГО ЗБУДУВАВ ІТАЛІЙСЬКИЙ КОНСТРУКТОР
УМБЕРТО НОБІЛЕ (1885–1978) НА ЗАМОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОГО
УРЯДУ. ДИРИЖАБЛЬ ПРОЛЕТІВ МІЖ МІСТАМИ НОВГОРОД, ІВАНОВО,
БРЯНСЬК, КУРСЬК, ВОРОНЕЖ. 16 ЧЛЕНІВ КОМАНДИ ЧЕРГУВАЛИ
ПО 8 ГОД. АПАРАТ ПЛАНУВАЛИ ВИКОРИСТОВУВАТИ ДЛЯ
ПАСАЖИРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ МІЖ МОСКВОЮ ТА ПІВНІЧНИМИ
МІСТАМИ. ЧЕРЕЗ ТРИ МІСЯЦІ ПІСЛЯ РЕКОРДНОГО ПОЛЬОТУ
ДИРИЖАБЛЬ ЗАЗНАВ АВАРІЇ БІЛЯ МІСТЕЧКА КАНДАЛАКША –
ТЕПЕР МУРМАНСЬКА ОБЛАСТЬ РОСІЇ
підготувала: Ольга ШВЕД
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
№ 3 6 ( 3 8 9 )
К Р А Ї Н А
7
Вода набуває форми будь
власної не має. Так само вл
8
К Р А Ї Н А
№ 3 6 ( 3 8 9 )
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
ФО ТО : FI LM. R U
К У Л Ь Т У Р А
30 серпня – 9 вересня в Італії пройшов
74-й Венеційський кінофестиваль.
Про найцікавіші фільми розповідає
критик Антон ФІЛАТОВ, 29 років
”ФОРМА ВОДИ”,
США, режисер Гільєрмо ДЕЛЬ ТОРО, головна нагорода
Венеційського кінофестивалю ”Золотий лев”
”МИ З НИМ ПОДІБНІ: САМОТНІ Й ОТОЧЕНІ ВОРОЖИМ СВІТОМ”, – зізнається сусідові про свою
любов прибиральниця Елайза. Німа з 4 років
жінка працює в таємній лабораторії уряду
США в місті Балтимор. Туди з Амазонки
привозять невідоме науці створіння – людину-амфібію. Має синьо-чорну шкіру, зябра
й чорні очі. Жінка закохується в неї. Дія фільму відбувається 1962 року, в розпал холодної
війни. За істотою полює радянський шпигун
Міхалков. Американці проводять болючі
експерименти. Без слів бранця розуміє лише
Елайза. Разом слухають музику і танцюють.
Те, над чим ламає голову купа спеціалістів
із фізіології, вдається прибиральниці – налагодити живий контакт із людиною-амфібією.
ЗА ЛЮДИНОЮ-АМФІБІЄЮ
ПОЛЮЄ РАДЯНСЬКИЙ
ШПИГУН МІХАЛКОВ
Англійська актриса 82-річна Джуді Денч (у центрі, з блакитною стрічкою) в фільмі ”Вікторія й Абдул” зіграла
королеву Великої Британії. Останнім фаворитом монаршої особи був на 44 роки молодший служник-індус
ь-якої посудини –
аштована любов
У першій половині ХХ ст. монстри майже
завжди були метафорою чужого, ворога суспільства й держави, яких треба знищити.
Від протиприродності Дракули, Франкенштейна глядач здригався. У картині мексиканця
дель Торо лякають люди. Вони готові на все
задля досягнення своїх цілей. У лабораторії,
де працює Елайза, з’являється агент-красень,
холоднокровний садист. Між двома чоловіками вона обирає не альфа-самця, а безпорадну
амфібію. Вирішує врятувати його.
Вода набуває форми будь-якої посудини –
власної не має. Гільєрмо дель Торо говорить,
що так само влаштована любов.
Фільм ”Форма води” – не тільки історія кохання,
а й політичне висловлювання. Режисер виступає
проти нетерпимості й тоталітаризму, завжди –
на боці слабшого чи меншини: дітей, жінок,
калік, гомосексуалістів, інтелігентів, монстрів.
”ТРИ БІЛБОРДИ ЗА МЕЖАМИ
ЕББІНГА, ШТАТ МІССУРІ”,
Велика Британія, США, режисер Мартін МАКДОНАХ,
нагорода за найкращий сценарій ”Золоті Озелли”
”ЖЕРТВА Є, А АРЕШТІВ ДОСІ НЕМАЄ, ЯК ЖЕ
ТАК?” – три рекламні щити зі зверненням
до шерифа розмістила на виїзді з міста головна
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
№ 3 6 ( 3 8 9 )
К Р А Ї Н А
9
>
К У Л Ь Т У Р А
героїня фільму. Її доньку зґвалтували і вбили.
За сім місяців злочинця не знайшли. Досі місто
співчувало жінці, але поступово налаштовується проти. Всі симпатизують шерифу, якого
вважають гідною та чесною людиною. Яскраві
білборди порушують спокій провінціалів.
Їх дратує наполегливість жінки в пошуках
справедливості. Спочатку Мілдред умовляють
відступити, потім – погрожують. Вона не здається, а йде в наступ.
Незабаром про першопричину конфлікту
починають забувати. Винесений на білборди скандал спричиняє хвилю агресії.
Режисер робить героєм-одинаком власницю будівельної крамнички. Звичний для
вестерну поділ на ”хороших” і ”поганих” тут
перестає діяти. У кожного персонажа є своя
правда, і тому він упевнений, що захищає її.
Хто вбивця – не тільки залишається невідо-
мо, але й втрачає значення. Співучасниками
злочину так чи інакше є всі жителі Еббінга.
У стрічці чимало динамічних сцен, якісних
діалогів. Мартін Макдонах – прекрасний
театральний драматург. Це далося взнаки.
ХТО ВБИВЦЯ – НЕ ТІЛЬКИ
ЗАЛИШАЄТЬСЯ НЕВІДОМО,
АЛЕ Й ВТРАЧАЄ ЗНАЧЕННЯ
”ВІКТОРІЯ Й АБДУЛ”,
Велика Британія, США, режисер Стівен ФРІЗ,
позаконкурсна програма
ПІД ЧАС ПРИЙОМУ НА ЧЕСТЬ 50-РІЧЧЯ ПРАВЛІННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ КОРОЛЕВИ ВІКТОРІЇ ДО ЇЇ
НІГ УПАВ 24-РІЧНИЙ ІНДУС АБДУЛ КАРІМ. Це
сталося 1887-го. Між монаршою особою
та простолюдином різниця у віці 44 роки.
Але Абдул стає останнім фаворитом Вікторії. Їхні стосунки тривали 15 років, до самої смерті королеви. Вікторія мала титул
Імператриці Індії. Абдул Карім став для неї
вікном у східну культуру. Він напам’ять знав
Коран. Королева вивчила його рідну мову
урду, вела нею щоденник. Саме ці записи використали при створенні сценарію стрічки.
Всі інтимні моменти стосунків залишилися
у таємниці. Будь-які документи, що могли б
про них розповісти, знищили рідні Вікторії
одразу після її смерті.
У фільмі наголошується, що стосунки
”учень – наставник” не залежать від становища в суспільстві. Кожен може бути
для когось учителем.
текст: Катерина ЛУК’ЯШКО
Р Е КЛ АМА
>
42
*
10
К Р А Ї Н А
№ 3 6 ( 3 8 9 )
ГРИВНІ НА МІСЯЦЬ КОШТУЄ ПЕРЕДПЛАТА ЖУРНАЛУ ”КРАЇНА” НА 2017-Й
ЇЇ МОЖНА ОФОРМИТИ В НАЙБЛИЖЧОМУ ПОШТОВОМУ ВІДДІЛЕННІ
ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС – 37278
*без урахування послуг пошти
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
К У Л Ь Т У Р А
Режисер іде від почуттів героя,
а не від життєвих обставин,
у яких той опинився
Про 10 найкращих театральних режисерів України і творчі методи кожного
з них розповідає театрознавець Ганна ВЕСЕЛОВСЬКА
ФО ТО : DAY. K YI V. UA
Андрій БАКІРОВ, 56 років
НЕВЕЛИКУ КІЛЬКІСТЬ ДЕКОРАЦІЙ РЕЖИСЕР
КОМПЕНСУЄ РОБОТОЮ З АКТОРАМИ. Стали його
”універсальними солдатами” – працюють
як циркові, музичні й драматичні артисти.
Вистави Бакірова вирізняються мінімалістичною і стильною сценографією. Вибудовує
театральний простір за допомогою комбінацій
поєднання акторів.
Прикметна в цьому сенсі його ”Комедія помилок” за Шекспіром. Актори, мов ртуть, розпорошуються по сцені, потім об’єднуються. І так весь
час, що надає виставі відчуття безупинного руху.
Режисер дозволяє акторам усіляко імпровізувати. Це робить його вистави жвавими і живими.
Спектаклі Бакірова завжди несуть заряд
позитивної енергії. Навіть якщо вони сумні
й трагічні. Ймовірно, це – результат того,
що режисер і актори переймаються образами
та долями персонажів, як рідних, близьких.
За кожним героєм Бакіров бачить його історію.
Знаходить і виділяє головну емоцію, прита-
АКТОРИ РОЗПОРОШУЮТЬСЯ
ПО СЦЕНІ, ПОТІМ –
ОБ’ЄДНУЮТЬСЯ
манну персонажу, – гнів, сум, роздратування
чи співчуття. Йде від почуттів героя, а не від
життєвих обставин, у яких той опинився.
Бажано переглянути вистави: ”Наше містечко”,
”Комедія помилок”, ”Ніч перед Різдвом” –
Чернігівський обласний академічний музично-драматичний театр ім. Тараса Шевченка.
Андрій БІЛОУС, 41 рік
РЕЖИСЕР ПЕРЕВЕРТАЄ ЛІТЕРАТУРУ ”ДОГОРИ ДРИҐОМ”. Відкидає стереотипні моделі
сприйняття тексту. Намагається відшукати
нові смисли і пропонує глядачеві нестандартне бачення класики. Як приклад – вистава ”Горе з розуму”.
Ганна ВЕСЕЛОВСЬКА
55 років, театрознавець
Народилася в Києві.
Закінчила з відзнакою театрознавчий факультет Київського інституту театрального
мистецтва ім. Івана Карпенка-Карого.
Професор мистецтвознавства. З 1998 року –
старший науковий співробітник Національного центру театрального мистецтва
ім. Леся Курбаса.
Лауреат премії ім. Олександра Білецького
Національної спілки письменників України
в галузі літературно-мистецької критики.
Автор навчального посібника "Дванадцять
вистав Леся Курбаса", монографії "Театральні перехрестя Києва 1900–1910-х рр.
Київський театральний модернізм".
Автор понад 100 друкованих наукових
праць у фахових збірниках і часописах
українською, російською, польською, німецькою й англійською мовами.
У київському театральному університеті
веде курс "Основи театрознавства".
Член і голова журі кількох міжнародних
і всеукраїнських театральних фестивалів,
зокрема, "Мельпомена Таврії" у Херсоні,
"Золотий ключик", Донецьк, "Добрий театр",
Енергодар. Одружена. Донька Катерина Суглобіна народилась опівдні 24 серпня 1991
року. Скрипалька, вчиться у Вищій школі
музики в німецькому Кельні
У п’єсі Олександра Грибоєдова зі шкільної програми завжди було важливо, куди
повертається Чацький. А Білоус конкретизує: звідки він повертається – з війни. Від
цього у героя інше бачення світу, побутових
обставин, ставлення до сімейних цінностей, любові. І зрозуміло, у повсякденності
він – зовсім чужий. Також Білоус робить
героїнею не Соф’ю, а Лізу – дівчину просту
й чутливу, не манірну. Так з’являється трагедія відторгнення людини суспільством.
КОСТЮМ – НЕ ОДЯГ,
А ШКІРА, ВДЯГАЮЧИ
ЯКУ, АКТОР СТАЄ ІНШОЮ
ЛЮДИНОЮ НА СЦЕНІ
Режисер відверто показує всі найгірші якості персонажа. Примушує глядачів сприймати людську природу такою, як вона є.
Не заплющувати очі на її непривабливу
частину. Адже вона є в кожному з нас.
Зазвичай працює з художником Борисом
Орловим. Його образна система допомагає
проявити ті особливості героя, які цікавлять
режисера найбільше. Борис починав як актор,
тому костюми героїв йому інколи важливіші
за сценографію. Багато працює з деталями.
Для Орлова костюм – не одяг, а шкіра, вдягаючи яку, актор стає іншою людиною на сцені.
Варто подивитися п’єси: ”Украдене щастя”,
”Загадкові варіації”, ”Горе з розуму”, ”Однорукий” – у київському Молодому театрі, ”Лоліта”
й ”Небезпечні зв’язки” – у столичному Театрі
драми та комедії на Лівому березі Дніпра.
Дмитро БОГОМАЗОВ, 53 роки
ПЕРШИМ З УКРАЇНСЬКИХ РЕЖИСЕРІВ ВІДМОВИВСЯ ВІД КЛІШЕ ПОБУТОВО-ЕТНОГРАФІЧНОГО ТЕАТРУ. Замінив його глибоким психоло-
гізмом і експресією у показі почуттів героїв.
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
№ 3 6 ( 3 8 9 )
К Р А Ї Н А
11
>
З А П И Т А Н Н Я
Батьки забрали
собі президентську
стипендію
Стокгольмський суд визнав 53-річного місцевого жителя
винним в образі почуттів вірян і в розпалюванні ненависті
за расовою або національною ознакою.
Він у приміській електричці їв бекон
перед трьома мусульманками у хіджабах.
Жінки пересіли на інше місце, але чоловік
пішов за ними і знову сів навпроти. У суді
обвинувачений заявив, що не хотів образити їхні почуття.
Чоловіка оштрафували на 9 тисяч крон – майже 30 тисяч
гривень. Також він повинен виплатити по 5 тисяч крон
кожній з ображених жінок-мусульманок.
МИ ЗАПИТАЛИ В ЧИТАЧІВ: ЗА ЩО ВАС ШТРАФУВАЛИ?
700 євро заплатив у Німеччині,
бо 3-річний син сидів не в дитячому кріслі. У Берліні взяли напрокат авто. Не встигли проїхати
20 кілометрів, як зупинила
поліція. Довго читали мораль,
скільки дітей щороку гинуть через батьківську недбалість. Ми
пообіцяли, що купимо
крісло в першому ж
магазині. Але поліцейські були
невблаганні.
Ярослав ГАЛИШ,
31 рік, менеджер, Львів
Рвав цвіт липи над
трасою. Верхні гілляки не зміг дістати
і зрізав. У цей момент
натрапили контролери з екології.
Нарахували
11 877 гривень
штрафу. Виявилося, це
був заповідник – Алея вікових лип.
Сергій ЧЕРНЮК,
35 років, підприємець, Вінниця
Податкова оштрафувала
на 1200 гривень за те, що пра-
цівниця мого магазину
в селі продала трактористу дві цигарки з пачки. Тоді це було заборонено.
Олександр КОТ, 36 років,
журналіст, Київ
У дев’ятому класі
виграла всеукраїнську
олімпіаду з біології.
Отримувала президентську стипендію –
800 гривень щомісяця.
Збирала гроші на перший
комп’ютер. Якось у п’ятни14
К Р А Ї Н А
№ 3 6 ( 3 8 9 )
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
цю подруги намовили піти з ними
на нічну дискотеку. У батьків
запитати боялася – не пустили
б. Коли заснули, утекла через
вікно. Мама побачила під ранок
порожнє ліжко. Думала, по-
сварять – і все. А вони
відібрали в мене стипендію. Тато сказав: ”Проштрафилася”. На ті гроші зремонтував
свій Volkswagen.
Катерина СЕЛЬВЕСТРУК,
29 років, стоматолог, Луцьк
Мою фірму оштрафували за те,
що працівнику відпускні
видали не за три доби
до відпустки, а за дві.
Теодор ДЯКІВ,
60 років, підприємець, Львів
Суд призначив 11 тисяч штрафу за продаж яблук. Торгувала
домашніми біля свого дому.
Муніципальна поліція
попереджала, а потім
склали чотири протоколи. Штраф не платила. Його
почали вираховувати з пенсії.
Надія ПАНЕНКО,
77 років, пенсіонерка, Вінниця
У Коктебелі плавали на каяках
(вузькі довгі човни. – Країна).
Наздогнав патруль
на моторному човні.
Сказав, що мали взяти дозвіл
у Міністерстві культури.
Юлія КАЗДОБІНА,
40 років, радник міністра інформаційної
політики, Київ
записали: Інна УДОВЕНКО, Анна ЧИРУК,
Тетяна ЦУРКАНОВСЬКА
малюнок: Дмитро СКАЖЕНИК
РЕ К Л А МА
Р Е КЛ АМА
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
№ 3 6 ( 3 8 9 )
К Р А Ї Н А
15
ОЦІНКИ
І Н Т Е Р В ’ Ю
”Український
креативний клас
має повстати”
НЕ МОЖЕ РОЗВИВАТИСЯ КРАЇНА, ДЕ ВСІ ХОЧУТЬ ОБДУРИТИ ОДНЕ
ОДНОГО, – КАЖЕ АНАЛІТИК ОЛЕКСІЙ ЖМЕРЕНЕЦЬКИЙ
Україна здатна на економічний прорив?
– Так. Питання, чи складуться обставини.
Треба, щоб до влади прийшли вмотивовані
люди, які розглядають країну як ресурс
своєї самореалізації. Західні еліти – не такі
вже й альтруїсти. І розвивають свої держави
не тільки заради добра для людей. Батьки-засновники облаштовували США для себе, для
своїх родів і елітарних кіл. Їх представники
досі обіймають ключові посади в країні.
Нашій еліті Україна потрібна як невелике
підсобне господарство. У них досі містечкове
мислення 1990-х, яке прийшло з голодних
радянських часів. Вони навіть не думають
створити країну для своїх нащадків. А тим
більше – якось впливати на події в світі.
Політикам і топ-менеджерам доступна
вся статистика. Вони бачать руйнування
СТАРІ ЕЛІТИ ЙДУТЬ
НА ПОСТУПКИ –
У НЕПРИНЦИПОВИХ
ДЛЯ ВЛАСНОГО
ЗБАГАЧЕННЯ ПИТАННЯХ
інфраструктури, міграцію талантів, падіння рівня життя й освіти. Якби в них було
бажання зберегти країну, спробували б
домовитися між собою: як використовувати ресурси взаємовигідно й довго.
Після Революції гідності до влади просочилося трохи інших людей. Старим елітам
стало складніше робити свої темні справи.
У непринципових для власного збагачення
питаннях ідуть на поступки. Впроваджують
у містах програму ”Бюджет участі” (мож16
К Р А Ї Н А
№ 3 6 ( 3 8 9 )
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
ливість жителів долучитися до розподілу
коштів місцевого бюджету. – Країна). Запровадили електронні декларації. Але за умови відсутності механізмів розслідування
походження статків. Запровадили систему
”Прозорро” (публічні електронні державні
закупівлі. – Країна). Однак все ще існують
способи її обходити.
із виробничими потужностями можна
запровадити іноземні юрисдикції.
Необхідні оази, куди не зможуть залізти корумповані чиновники. Наприклад,
міський голова й об’єднана громада можуть
створювати гавань для іноземних інвестицій. Засновувати під них освітні заклади,
корпоративні школи, знижувати податок
на землю. Але для цього потрібні зміни
в законодавстві. І треба прибрати обласні
Що ще нам потрібно для поступу?
– Неформальна практика. Не все можна вре- державні адміністрації.
гулювати законодавством. Бажано, щоб усе
суспільство було налаштоване на взаємовигідну співпрацю. Щоб гравці не конкурували
за ресурс, коли одному дістається все, а іншо- ВИДОБУТОК КОРИСНИХ
му – нічого. А працювали на примноження.
КОПАЛИН І СІЛЬСЬКЕ
Щоб заробити могли всі. Український бізнес ГОСПОДАРСТВО МАЮТЬ
має перейти до стратегії кооперації. Що більНАЙНИЖЧУ ДОДАНУ
ше гравці обманюють одне одного, то більше
ВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ
треба витрачати на запобіжники: адвокатів,
підкуп суддів, аудити, перевірки, служби безпеки й охорони. Це поглинає великі ресурси.
Відвоювати у влади ці поступки значно
Країна, де всі хочуть обдурити одне одного,
складніше, ніж те, що вона вже віддала. Поне може розвиватися.
трібно продовжувати тиснути на систему.
Також в Україну мають зайти великі інвестиції. У нас дуже застаріли технології, Наступна умова розвитку – інноваобладнання. Не вистачає висококваліції. Не вдасться побудувати майбутнє
фікованих кадрів у складних галузях. Їх
на старих індустріальних потужностях
треба запрошувати з-за кордону. А потім чи аграрному секторі. Видобуток користут вирощувати своїх.
них копалин і сільське господарство мають найнижчу додану вартість продукції.
Потрібен заклик до всього світу. Лі Куан
Тонна зерна коштує, як один мобільний
Ю (перший прем’єр-міністр Сингапуру,
один із творців тамтешнього ”економічного телефон. В України нижча вп’ятеро
врожайність, ніж у розвинених крадива”. – Країна) переконав світових лідерів
їн – наприклад, у Нідерландах. Можемо
і корпорації, що Сингапур перетворюєтьпідняти її до такого рівня, але це – межа
ся на фінансову гавань планети. Україна
здатна запропонувати спеціальні економіч- для сільського господарства. А от у галузях типу штучного інтелекту, Big Data
ні зони, де компанії матимуть мінімальне
(дані великого об’єму і набір інструментів
державне регулювання. На територіях
>
І Н Т Е Р В ’ Ю
>
та методів їх обробки. – Країна), віртуальної реальності, космічних технологій
додана вартість у рази вища за витрати
на виробництво.
Хто здатен впровадити ці зміни?
– Україні потрібне повстання креативного класу. Державну систему узурпували
люди, не зацікавлені у розвитку. Але ж вони
не надто розумні. Не вміють користуватися інструментами ХХІ століття, не мають
внутрішньої культури співпраці. Не здатні
кооперуватися, щоб стати сильнішими.
Креативний клас – це підприємці, представники сфери творчого продукту: ІТ, піару, музики, кіно, комп’ютерних ігор, перформансів
тощо. На них роблять ставку всі розвинені
країни у світлі четвертої промислової революції (розвиток і злиття автоматизованого
виробництва, обміну даних і виробничих
НАША ПЕРЕВАГА
В ДЕШЕВІЙ РОБОЧІЙ
СИЛІ ЗНИКНЕ. У ЗАХОДУ
НЕ БУДЕ МОТИВАЦІЇ
ЩОСЬ ТУТ БУДУВАТИ
технологій в єдину саморегульовану систему
з мінімальним або відсутнім втручанням
людини. – Країна). Автоматизація підірве
ринок праці, зникнуть низькотехнологічні
робочі місця. Велика Британія розгорнула
програму створення мільйона робочих
місць у творчих галузях. Бо їх неможливо
автоматизувати.
Проблема в тому, що український креативний клас – зокрема, працівники ІТ-сектору – реалізується на експорт. Якби продавали свою роботу за внутрішніми цінами,
то заробляли б значно менше. Їм ніби
непогано живеться. Але Майдан і висока
активність у законотворчій діяльності
показують: чимало хто хоче змін у країні. У цьому прошарку висока культура
комунікації. Всі – на ”ти”. Самореалізація
креативного класу – це створення нового,
а не показне споживання, посади й маєтки.
Коли ці групи донесуть до інших необхідність змін, Україна перетвориться на великий стартап (компанія, що будує свій бізнес
на основі інновацій. Ще не вийшла на ринок або тільки почала й володіє обмеженими ресурсами. – Країна). Зробити можна
багато що: фінансову систему з блокчейнами і криптовалютами на державному
рівні, організаційну культуру типу холакратії (спосіб децентралізації, який дає
18
К Р А Ї Н А
№ 3 6 ( 3 8 9 )
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
можливість вибудувати ієрархію так, щоб
кожен співробітник міг впливати на життя
компанії і мав повну владу в межах своєї
ролі. – Країна), як у Силіконовій долині
(регіон в американському штаті Каліфорнія
зі значною щільністю високотехнологічних
компаній. – Країна). Україна – територія
для втілення найсміливіших ідей, на які
консервативні західні країни не підуть.
Креативний клас здатен змести примітивні
системи маніпуляцій, які зараз застосовують на виборах, і розгорнути власні, значно
ефективніші системи впливу на виборців.
Коли креативний клас може об’єднатися?
– В Україні він існує не так давно. Великі
успіхи нашого ІТ-сектору – справа останніх
п’яти років. Тільки зараз почали створюватися компанії, що конкурують на світовому
ринку. З’явилися люди із західною освітою.
У Facebook нині вісім мільйонів українців.
А торік було п’ять мільйонів, три роки
тому – мільйон. Тривають глобальне об’єднання і розквіт стартапів. Багато команд
працюють над соціальними проектами.
У наступні кілька років пазли доскладуться.
Як Україні втримати кращих?
– Навіть якщо люди виїжджають за кордон,
зберігається зв’язок із родичами й друзями.
Чимало хто повертається, інвестує в батьківщину. Щонайменше, передають знання
й контакти. Українці за кордоном – це
місточки з розвинутим світом. Коли креативний клас переможе, вони повернуться додому. Стануть ресурсом для розвитку країни.
управляють протезами імпульсами мозку. В інтелектуальних галузях неможливо буде створити стільки робочих місць,
скільки зникне в інших сферах.
Людина бачитиме свої життєві плани
не в тому, щоб вижити чи втриматися
на плаву, а в творчості, пошуку себе,
пізнанні світу. Насолоджуватиметься подорожами. За 10 років кількість мандрівників збільшилася вдесятеро. Тривалість
робочого тижня в розвинутих країнах
зменшилася до 25 годин. У Швеції офіційно запроваджений 6-годинний робочий
день. У Німеччині по 40 днів відпустка.
А в нерозвинених країнах продовжуватимуть голодувати. Виникне конфлікт
цивілізацій, як між Римською імперією
та варварами. Почнеться велике переселення народів. Толерантні європейці перестануть бути такими. Побачимо жорсткі
заходи, як у часи Другої світової.
Єдиний вихід – інвестувати в нерозвинені країни. Насаджувати кращі зразки
культури, освіти. Щоб вони могли себе
забезпечувати.
ВИНИКНЕ КОНФЛІКТ
ЦИВІЛІЗАЦІЙ, ЯК МІЖ
РИМСЬКОЮ ІМПЕРІЄЮ
ТА ВАРВАРАМИ
Як зміниться розклад сил у світі?
– Китай та Індія стануть найбагатшими
у найближчі 20 років – у валовому об’ємі.
Жорсткіше проштовхуватимуть свої інтеСкільки є часу для перемоги?
реси на міжнародній арені. Китай уже будує
– Не більше 10 років. Зношення інфрав Африці заводи, інфраструктуру, переселяє
структури в країні сягнуло 80 відсотків.
Настане комунальний і промисловий колапс. туди своїх громадян. Років за 30 ці території
будуть демографічно китайськими.
Почнуть руйнуватися будівлі й підприємПротистояння перейде в інформаційну
ства. Почастішають техногенні катастрофи.
й культурну сфери. Західна й Східна цивіліВитоки зі сховищ токсинів, забруднення
зації боротимуться за свідомість і лояльність
річок. Уже спостерігаємо це. Руйнування
людей, за їхні поведінкові стратегії.
екосистеми тягне за собою поширення хвороб. Наростає розрив із розвиненим світом.
Виробництво автоматизується, тому наша
Яке майбутнє тоді у Росії?
перевага в дешевій робочій силі зникне. У За- – Дезінтеграцію Росії й конфлікти між ресходу не буде мотивації щось тут будувати.
публіками в найближчі 10 років прогнозує,
наприклад, американська розвідувальноаналітична компанія Стратфорд. Республіки
Які тенденції сьогодні формують завтрашРФ домовляться про поглиблення автономії.
ній світ? Яке місце України в ньому?
Це не буде формальний розвал – децентралі– На розвинені країни чекають демозація. Відірваність у розвитку між Москвою
графічний спад і зменшення кількості
й регіонами поглиблюватиметься. Периферобочої сили. В Китаї, Південній Кореї,
Японії, Німеччині – на понад 20 відсотків рія тотально деградуватиме. Слід очікувати
здачі територій Китаю – як поступки. Владдо кінця 2050 року. Прийде тотальна авному класу вони все одно не потрібні.
томатизація, зміна способу спілкування
між людьми. Багатьма процесами можна
текст: Оксана ХУДОЯР, Сергій ДЕМЧУК,
фото: Тарас ПОДОЛЯН
буде керувати силою думки. Люди вже
К О Л О Н К А
Ярослав ГРИЦАК, історик
Дресирування
влади
ТІЛЬКИ ЛІНИВИЙ НЕ ГОВОРИТЬ ПРО ”ПРОРИВ СААКАШВІЛІ” ЧЕРЕЗ
ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ КОРДОН. А обговорювати, по суті, нема
чого. Справа кристально чиста. Нами знову правлять люди, які
вважають державу за свою приватну власність та використовують її органи для зведення особистих рахунків.
Те, що я критикую тут владу, не значить, що маю симпатії до жертви. Хочете знати про Саакашвілі, розпитайте одеситів, які йому
вірили. Його молоду тамтешню команду, яку він кинув ”легким
порухом руки”. Зрештою – грузинів, які зазнали ласк його влади.
Не можна вірити жодному політику. Ці слова треба написати
як щоденне нагадування на найвиднішому місці. Над ліжком, при
вході у школу, рухомою стрічкою на екрані телевізора, а особливо – над Верховною Радою та Адміністрацією президента.
Гірше за владу є тільки ї ї відсутність. Але між цими двома
крайнощами – абсолютною владою і ї ї повною відсутністю –
лежить розлоге поле для дії. Цією дією є дресирування політиків, аж доки вони навчаться поводитися інакше. Інше ми
приречені на те, що Україна залишатиметься цирком – тільки
білети для нас, глядачів, ставатимуть усе дорожчими.
Є легенда про берлінського мельника. Пруському імператору
Фрідріху Великому докучав шум сусідського млина і він захотів його викупити. Коли власник відмовився продати, Фрідріх
пригрозив: ”Чи він знає, що я можу забрати його млина своїм
імперським наказом, не заплативши ані гроша?” На що мельник нібито відповів: ”Звичайно, Ваша Величносте, Ви могли б
це зробити, якби не Вищий суд у Берліні”.
Ця легенда основана на справжньому сюжеті історії сім’ї
Арнольдів – мельників, у яких несправедливо забрали млина,
й у справу яких мусив втрутитися Фрідріх Великий. Цей казус
став приводом для його указу від 11 грудня 1779 року. Він
починався словами ”Виходячи з того, що всі люди рівні перед
законом…” – які, як думають, у свою чергу інспірували відомий
рядок з американської Декларації незалежності.
Гегель вважав пруську державу ідеальною. Це не врятувало її від
нацизму: кожна система може давати збої. Але навіть у серці темряви, яким був нацистський режим, можна було добитися справед-
ГІРШЕ ЗА ВЛАДУ Є ТІЛЬКИ
ЇЇ ВІДСУТНІСТЬ
ливості. Коли ранньою весною 1943 року дійшла черга до знищення
євреїв, які перебували у змішаних шлюбах, їхні дружини влаштували вуличний протест у Берліні – й уряд відступив.
Звісно, Порошенко – не Гітлер, Саакашвілі – не єврейська жертва,
а Тимошенко, навіть при її харизматичності й всеприсутності, не замінить жіночу демонстрацію. Але важливі не деталі, а сама аналогія: навіть найгірша влада надається на дресирування.
У цій ситуації я жалкую, що не був серед пасажирів поїзду Перемишль – Київ, яких зняли з вагонів, бо там сидів Саакашвілі,
і пересадили в автобус. Бо тоді я мав би формальний привід
подати на українського президента в суд – за прецедентом
берлінського мельника. Хай би в суді довели, що мої особисті
права не були порушені.
Я об’єднався б з іншими пасажирами. У восьми вагонах поїзду
№715 є майже півтисячі місць. Разом ми оформили би позов
на пару мільйонів гривень – скажімо, рівно на стільки, скільНе вірте їхнім стурбованим обличчям та щирим інтонаціям у гоки значиться як прибуток в електронній декларації нашого
лосі. Якщо вони кажуть, що захищають наші інтереси – значить,
чогось від нас хочуть. Якщо ми їм повірили – пропали. Знову піде- президента. Він обіцяв стати бідним – підемо назустріч його
мо, як стадо баранів, за новим самопроголошеним лідером – щоб обіцянкам. А щоб він не підозрював, що ми хочемо розбагатіти його коштом, то зразу оговоримо: всі виграні нами гроші
за рік-два його чи її зненавидіти й шукати нового проводиря.
Треба твердо пам’ятати слова лорда Актона: ”Кожна влада ко- підуть на дитячі будинки або на воїнів АТО.
румпує – абсолютна влада корумпує абсолютно”. Наша головна Маю мрію і надію, що серед тих, що читає ці рядки, буде хтось із папроблема – не у владі. Вона є зіпсованою за визначенням.
сажирів злощасного поїзду, і вони скористаються з моєї підказки.
Наша головна проблема у нас – до тієї міри, як ми дозволяємо
Пора зайнятися дресируванням нашої влади. Якщо не зараз –
їй швидко й абсолютно псуватися.
то коли? Якщо не ми – то хто?
НЕ МОЖНА ВІРИТИ
ЖОДНОМУ ПОЛІТИКУ
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
№ 3 6 ( 3 8 9 )
К Р А Ї Н А
19
Щ О Д Е Н Н И К
Тарас КОСТАНЧУК
53 роки, ЮРИСТ
”СМЕРТІ НЕ БОЮСЬ.
БУДЕ – ТО Й БУДЕ. ДО НЕЇ НЕ МОЖНА ПІДГОТУВАТИСЬ”
Тарас КОСТАНЧУК
батальйону спецпризначення
”Донбас”. Підрозділ звільнив
Лисичанськ, СіверськодоНародився 9 березня 1964-го
в місті Комунарськ – теперішній нецьк, Попасну й Артемівськ
Луганської області. Потрапив
Алчевськ на Луганщині, в сім’ї
інженерів-фізиків. Батько пра- в оточення в Іловайську.
цював в Інституті теплофізики Створив громадську орАкадемії наук УРСР, мати – в ін- ганізацію учасників АТО
”Справедливість”. Займається
ституті ”Атоменергопроект”.
юридичною практикою. СпівпМає на 5 років старшого брата
рацює з державною службою
Дмитра. У 3 роки з родиною
України з питань ветеранів
переїхав до Києва.
війни та учасників АТО.
Не вступив у комсомол.
”З 13 років знав, що головний
Нагороджений орденом
кат усіх народів – Ленін. Перші
”За заслуги” ІІІ ступеня, меконцтабори заснував він. Усе,
даллю ”За військову службу
що розповідають про Другу
Україні”, нагородною зброєю
світову війну, – брехня”.
Міністерства внутрішніх справ
Навчався в медичному учили- та нагородною зброєю СБУ.
щі. Служив у радіотехнічних
Представлений до ордена
військах у Грозному Чечен”За мужність”, І ступеня.
ської Республіки. Вступив
Захоплюється футболом, дайна біологічний факультет
вінгом і прогулянками лісом.
Київського університету імені
Улюблені фільми – ”Амаркорд”
Тараса Шевченка.
Федеріко Фелліні і ”Зелена
миля” Френка Дарабонта.
1988-го втік із СРСР. Майже
”У дитинстві прочитав понад
10 років жив у Римі. Працював на будівництві. Вивіз туди тисячу книжок – усе, що було
в нашій домашній бібліотеці.
30 українців. Зустрічався
віч-на-віч із Папою Римським Зараз не виходить багато читати. Остання книжка – ”ІлоІваном Павлом ІІ.
вайськ” Євгена Положія”.
2005-го створив громадську організацію ”Дніпро-Україна”, яка
Перша дружина Тетяна
відшукала і перепоховала понад з доньками 29-річною Оль700 бійців Другої світової війни.
гою і 22-річною Олексан2006 року закінчив юридичний
дрою-Марією живуть в Італії.
факультет Академії МВС України. Має ще позашлюбного
Під час сутичок на майдані Не- 31-річного сина і 10-річного
сина від останнього шлюбу.
залежності 19 лютого 2014-го
отримав поранення. В АТО був
Живе сам у місті Вишневе
командиром штурмової групи
під Києвом
З ЮНОСТІ ВІДЧУВАВ, що живу не в той час і не в тому місці.
НЕНАВИДІВ РАДЯНСЬКУ СИСТЕМУ. З 1987 року з другом Віктором розробляли плани втечі з СРСР. Спочатку збирались до Фінляндії – через болота Карелії. Потім думали вкрасти літак, долетіти до Туреччини і спуститися на парашутах. За третім планом мали перепливти
Чорне море на надувному човні. Втекли через Польщу.
НІКОЛИ НІКОГО НЕ СЛУХАВ, коли приймав важливі рішення.
Батьки хотіли, щоб робив кар’єру тут, – я ж вирішив тікати.
Дружина теж була проти – діяв, як вважав за потрібне.
ДОРОСЛИЙ ТОЙ, ХТО ВМІЄ ВІДОКРЕМИТИ
ГОЛОВНЕ ВІД ДРУГОРЯДНОГО
ДОРОСЛИЙ ТОЙ, хто вміє відокремити головне від другорядного.
В юності й молодості це неможливо.
ЧАС – потяг, який рушив і набирає швидкість. Його катастро-
фічно не вистачає.
БРЕХНЯ Й ОБМАН – різні речі. Перша має тільки негативне значення, її не можна пробачити. Найстрашніша брехня – це зрада.
Обман припускає позитивний аспект.
ДРУЖИНА – ЧУЖА ЛЮДИНА, ЯКА СТАЛА
БЛИЗЬКОЮ
ДРУЖИНА – чужа людина, яка стала близькою.
НАЙСКЛАДНІШІ СТОСУНКИ – зі старшим сином. Дуже важко
виховував його. Але вдалося, бо не поступався своїми принципами. Не робив ведмежих послуг.
МЕТУ ЖИТТЯ ЗНАВ ІЗ 17 РОКІВ. На випуску в школі сказав: ”Коли буду
старий-старий, догребу до військового летовища, вкраду бомбардувальник, долечу до Москви і бахнусь у Кремль”. То – виплодок усього зла. Вони так пишаються цим ідіотством – великими стінами,
рубіновими зірками, що їх треба знищити, щоб ніхто не відновив.
НІКОМУ НЕ ВІРЮ. Завжди кажу це прямо. Хоча до друзів і родини є довіра. Вона формується або протягом багатьох років, або
миттєво у надскладних умовах. Такі були на війні. Побратимам
із батальйону не можу не довіряти.
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
№ 3 6 ( 3 8 9 )
К Р А Ї Н А
>
21
Щ О Д Е Н Н И К
>
ЄДИНИЙ ПОЗИТИВ ВІД ВІЙНИ – ми здобули друзів, яких не отри-
мали за все мирне життя.
НА ВІЙНІ СТРАХ СМЕРТІ ЗНИКАЄ ПІСЛЯ ДРУГОГО БОЮ. Якщо
не поборов його – воїном не станеш. Краще одразу вертатися
додому. У першу чергу гинуть ті, хто боїться.
ДРУЗІВ ОТРИМУЄМО В ДИТИНСТВІ, рідше – в юності, майже ніко-
ли – у зрілому віці.
СМЕРТІ НЕ БОЮСЬ. Буде – то й буде. До неї не можна підготуватись.
ДО ВІЙНИ ВВАЖАВ СВОЄ ІСНУВАННЯ БЕЗГЛУЗДИМ. Думав: життя
настільки позбавлене сенсу й цинічне, що краще застрелитися.
Ніщо було не цікаве – ні гроші, ні кар’єра, ні подорожі. Війна
стала переломним моментом. Зрозумів, для чого я потрібен.
ПОДОБАЄТЬСЯ БУДЬ-ЯКЕ ПЕРЕМІЩЕННЯ У ПРОСТОРІ, яке не по-
ПЕРЕМОГА – це добре, поразка – погано. Проте тактична пораз-
СВОБОДА ОДНІЄЇ ЛЮДИНИ НЕ ПОВИННА ОБМЕЖУВАТИ СВОБОДУ
ка часто спричиняє стратегічну перемогу.
ІНШИХ.
МІЖ ЧОЛОВІКОМ І ЖІНКОЮ МОЖЕ БУТИ ДРУЖБА. Але одразу
ПРИРОДА ЗРОБИЛА ХИТРО: спочатку люди народжують дітей,
зникне, якщо виникли якісь почуття.
а потім розуміють, як влаштований світ. Якби було навпаки,
дітей народжували б у рази менше.
Я – абсолютний оптиміст. Це тримає на плаву, допомагає рухатися вперед. Переконаний, що все одно настане добро, але для
цього треба багато працювати.
ПОГАНИЙ НАСТРІЙ БУВАЄ. З ним не борюся, просто переживаю – і все. Зараз маю постійно стривожений внутрішній стан,
напруження. А звідки взятися радості? Війна ж не закінчилася,
люди гинуть.
ТАКТИЧНА ПОРАЗКА ЧАСТО СПРИЧИНЯЄ
СТРАТЕГІЧНУ ПЕРЕМОГУ
требує зусиль. Уперше за кермо сів на моторолер, зараз воджу
автомобіль. Транспорт дає відчуття свободи. Юним із задоволенням їздив у тролейбусі.
НА ВІЙНІ СТРАХ СМЕРТІ ЗНИКАЄ ПІСЛЯ
ДРУГОГО БОЮ. ЯКЩО НЕ ПОБОРОВ ЙОГО –
ВОЇНОМ НЕ СТАНЕШ
НАЙГОЛОВНІШЕ В ЖИТТІ – нація. Якби мусив вибирати між
інтересами нації і життям дітей, я би застрелився.
НІКОЛИ НЕ ЗВАЖАВ НА ЗАКОНИ ДЕРЖАВИ. Живу за своїми
внутрішніми. Збігаються із загальнолюдськими – добре,
ні – вибачте.
СВІТ ВРЯТУЄ ДОБРО, а не кохання. Людина має діяти з позиції
доброти, навіть якщо чинить жорстко.
НАЙГІРША РИСА – ненависть. Її не може бути до батьків і дітей.
Якщо є – значить, людина психічно хвора.
2010 РОКУ ГОТУВАВ ЗАМАХ НА ЯНУКОВИЧА, але не довів до кінця.
Щоб зіпсувати інавгурацію, подзвонив і сказав, що замінував
проїзд президентського кортежу. Хотів насолити. Знав, дзвінок зіпсує йому настрій. СБУ потім набрехала, що затримали
40-річного неадекватного чоловіка.
КІЛЬКІСТЬ ГРОШЕЙ ВИЗНАЧАЄ СТУПІНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ЇХ ВЛАСНИКА ВІД СУСПІЛЬСТВА. Гроші і фінансові відносини вигадала
СПРАВЕДЛИВОСТІ В ШИРОКОМУ ПОНЯТТІ НЕ ІСНУЄ. Є лише внут-
гірша частина людства. І взяла в залежність усіх інших.
рішня – в кожного окремо.
ЯКЩО МАТИМУ 10 МІЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ, то 9 роздам чужим людям, 10-й поділю між родичами. Для життя потрібно небагато:
на квартиру, їжу, одяг, подорожі.
ВІРА УКРІПЛЮЄ ЛЮДИНУ, допомагає їй вижити й рухатися вперед
у несправедливому світі. А церква може бути або не бути. Більшість віруючих до неї не ходять. Я також не відчуваю потреби.
З ДИТИНСТВА МАЮ ДВІ МРІЇ – літати й побачити світ. Із часом
ЖІНКИ ШВИДШЕ ПРИЙМАЮТЬ РІШЕННЯ. 90 відсотків чоловіків
вони не змінилися, нічого цікавішого не знайшов. Маю ще
стратегічну мрію – викинути все це лайно з країни, щоб нарешті почали рухатися вперед.
просто не хочуть робити цього.
ЗАХОПЛЮЮСЯ ДАЙВІНГОМ, бо це – свобода. Свобода пересування в просторі в усіх напрямках.
НЕ ХОЧУ БУТИ НЕМІЧНИМ І КОГОСЬ ОБТЯЖУВАТИ. Коли хворію,
то йду в гараж і лежу там два дні. Якщо помиратиму – то або
в Кремль на бомбардувальнику, або кудись заповзу, щоб
і не знайшли. Нехай краще думають, що пропав.
МРІЯ МАЄ БУТИ НЕДОСЯЖНОЮ АБО ВАЖКОДОСЯЖНОЮ. Не можна
ЗАВЖДИ РОЗУМІВ ЖІНОК. Маю багато подруг з юності.
мріяти про автомобіль, квартиру. Труднощі змушують не зупинятись, іти далі.
СНИ БАЧУ РІДКО. Раніше любив їх, бо літав, не хотів прокидати-
ся. Зараз сниться війна.
БОЮСЯ ВТРАТИТИ МОЖЛИВІСТЬ НАГОДУВАТИ СВОЇХ ДІТЕЙ АБО
ПЕРЕЖИТИ ЇХ.
22
К Р А Ї Н А
№ 3 6 ( 3 8 9 )
текст: Олександра ВАСИЛЕНКО, Роман ЗАПОРОЖЧЕНКО, фото: Тарас ПОДОЛЯН
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
Р Е Й Т И Н Г
”Доки не заплатиш
2100 гривень, тата
ховати не буду”
НИКА – В БОРДЕЛІ З ПОВІЯМИ.
Висунули йому підозру в їх
вербуванні. Отець Микола
Кірєєв із Всеволожського
району Ленінградської області з дому вирушив за два
дні до того. Рідним сказав,
що збирається в паломницьку поїздку Московською
областю. Через добу перестав відповідати на дзвінки.
Його дружина звернулася
в поліцію.
3
15 ЛИПНЯ
ЦЬОГОРІЧ
У МІ-
СТІ ЖОВКВА
НА ЛЬВІВЩИНІ
НАСТОЯТЕЛЬ ЦЕРКВИ СВЯТИХ АПОСТОЛІВ
ПЕТРА І ПАВЛА МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ 72-РІЧНИЙ
СТЕПАН ХОМИН НЕ ВІДЧИНИВ
ДВЕРІ ХРАМУ ПЕРЕД ТРУНОЮ
ІЗ ЗАГИБ ЛИМ БІЙЦЕМ АТО.
Євангеліє не прочитав,
у поминальні дзвони
ПОКАЗАВ СЕРЕДНІЙ
ПАЛЕЦЬ
9 СКАНДАЛЬНИХ ВИТІВОК СВЯЩЕНИКІВ
Священик Української греко-католицької церкви Іван
Громик відмовився безкоштовно відспівати померлого чоловіка в селі Коропуж Городоцького району на Львівщині
у вересні цьогоріч. Вимагав, аби родичі покійного заплатили 700 грн йому і 200 – диякону, яким є його дружина.
– Отець сказав, що мій батько не ходив у церкву.
Значить, у храм його не можна заносити, а закопати,
як скотину. Відспівати батька вмовили за 700 гривень, –
розповідає донька померлого Галина Швець.
Священик звинувачення заперечує
1
НАПРИКІНЦІ СЕРПНЯ
СВЯТОЇ ТРІЙЦІ МОСКОВСЬКОГО
2017 РОКУ В СЕЛІ ПОВЧА
ПАТРІАРХАТУ ВІТАЛІЙ БУГА
ДУБЕНСЬКОГО РАЙОНУ
ВИБИВ ЗУБ СВЯЩЕНИКУ КИЇВ-
РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ НАСТО-
СЬКОГО ПАТРІАРХАТУ ОЛЕК-
ЯТЕЛЬ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
САНДРОВІ ТИМОЩУКУ.
– Отець
Віталій
підійшов до машини, в яку я сів.
Був у підряснику і з хрестом
на грудях. Вдарив у обличчя.
Кров розбризкалась по салону.
Кричав, що це мені за хрещення у нього на парафії, – згадує
отець Олександр. Пішов на конфлікт, бо Тимощук показав йому
середній палець, стверджує
настоятель церкви МП. Обидва звернулися до поліції.За
тиждень Віталій Буга попросив
прощення в отця Олександра.
Йому заборонили служіння
у церкві й позбавили посади
настоятеля.
2
У БІЛОРУСЬКОМУ ВІТЕБСЬКУ 4 СЕРПНЯ 2017-ГО
ПРАВООХОРОНЦІ ЗАТРИ-
МАЛИ РОСІЙСЬКОГО СВЯЩЕ2 1
не забив. За півгодини, коли сержанта
ховали, у церкві вдарили
весільні дзвони – священик
проголошував шлюб.
– Нас ніхто не попередив,
що треба відкрити ворота,
задзвонити, – каже дружина
отця Надія Хомин. – Ми – канонічна церква й не можемо
молитися з розкольниками.
4
У ЛИПНІ 2017-ГО ПАСТОР
ЦЕРКВИ ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ
ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ
ЗВЕРНУВСЯ ДО ГОЛОВИ СЕЛА
ГРУДКИ КАМІНЬ-КАШИРСЬКОГО РАЙОНУ НА ВОЛИНІ З ПРОХАННЯМ ПРОВЕСТИ НА ОЗЕРІ
ХРЕЩЕННЯ. Голова
погодився,
але згодом відмовив. Мотивував тим, що проти – священик
Української православної церкви Московського патріархату
Василь Гайдук. Баптисти
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
№ 3 6 ( 3 8 9 )
К Р А Ї Н А
>
23
Р Е Й Т И Н Г
>
назвали ці дії незаконними.
У спланований час прийшли
хреститися. На озері був
отець Василь із парафіянами.
Тримали хрест із хоругвами.
Священик проводив літургію.
Виникла суперечка. Зрештою
православні пішли зі словами: ”Нехай хрестяться, може,
хто з них утопиться”.
5
У МІСТІ БРОВАРИ ПІД
КИЄВОМ У СІЧНІ ЦЬОГОРІЧ У САУНІ З ГОЛИМИ ДІ-
6
КЕРУЮЧИЙ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЮ ЄПАРХІЄЮ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ МСТИС-
7
6 ВЕРЕСНЯ ПОЗАТОРІК
СТОЛИЧНА ПАТРУЛЬНА
ПОЛІЦІЯ ЗУПИНИЛА
MERCEDES-BЕNZ НАСТОЯТЕ-
ЛАВ ГУК ІЗ ТРЬОМА СВЯЩЕННО-
ЛЯ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВ-
СЛУЖИТЕЛЯМИ РОЗВАЖАВСЯ
РИ ПАВЛА ЛЕБІДЯ.
В МІСЦЕВОМУ НІЧНОМУ КЛУБІ
ЗМУШУВАВ
ПАРАФІЯН МОЛИТИСЯ
НА МЕРТВУ МАТУШКУ
Порушив
правила дорожнього руху
при в’їзді в Лавру. Виписали
штраф. Реакцію владики записали на відео: ”Ви сьогодні
в церкві були? Подумайте про
душу, тоді будете робити мені
зауваження. Я не хлопчик,
щоб стояти тут”.
ВЧАТАМИ ПОМЕР ПРОТОІЄРЕЙ
27 вересня торік
на свято Воздвиження Хреста
Господнього камери зняли,
як батюшки п’ють алкоголь,
танцюють із дівчатами
й б’ються з відвідувачами.
Після оприлюднення відео
Мстислава направили на покаяння в монастир і відсторонили від богослужінь.
Глава УАПЦ Макарій попросив вибачення за поведінку
архієпископа.
”СІТІ” У ПІСТ.
8
НА КИЇВЩИНІ НАСТОЯТЕЛЬ ПОКРОВСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
61-РІЧНИЙ МИКОЛА НАСЛУДОВ
ПЕРЕД ВІВТАРЕМ ХРАМУ ПОСТАВИВ ТРУНУ З ТІЛОМ ПОКІЙНОЇ
ДРУЖИНИ 48-РІЧНОЇ ТЕТЯНИ
В ЛЮТОМУ 2015-ГО. Відкопав
її через півроку після захоронення. Змушував парафіян
молитися на мертву матушку,
бо вважав її святою. Казав
поклонятися й цілувати ”мощі”.
9
У КВІТНІ 2012 РОКУ
НА ЛЬВІВЩИНІ ОТЕЦЬ
УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КА-
ТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ СТЕПАН
ПАЛІЙ ВІДМОВИВСЯ ВІДСПІВАТИ ЧОЛОВІКА, БО СІМ’Я ТОГО
ЗАБОРГУВАЛА ЦЕРКВІ 2100 ГРН.
Така сума набігла за два роки.
Стільки часу в селі щомісяця
здавали по 100 грн із кожної
хати нібито на ремонт храму.
– Покликав доньку до другої
хати і каже: доки не заплатиш
2100 гривень, тата ховати
не буду. Відповіла, що не
маємо такої суми. Батько
хворів весь час, гроші йшли
на ліки, – говорить дружина
померлого Олена Демчук.
Небіжчика безкоштовно поховав священик із сусіднього
містечка.
підготувала: Ярина ЛУКОМСЬКА
Р Е КЛ АМА
ІОАНН КОРНУТА, 26 РОКІВ. Під
час відпочинку в нього відірвався тромб. Служив у Свято-Введенському чоловічому
православному монастирі
Московського патріархату
в столиці. Чоловік – уродженець Закарпаття. Його
тіло знайшли співробітники
сауни. Дівчата втекли. В Іоанна зник мобільний телефон
і дорогий ланцюжок. Поруч
із ним лежало водійське
посвідчення.
Труна з напіврозкладеним тілом два тижні простояла в церкві. Проти священика відкрили
кримінальне провадження
за наругу над могилою.
24
К Р А Ї Н А
№ 3 6 ( 3 8 9 )
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
І Н Т Е Р В ’ Ю
”Можливо, потрібно
зробити новий Майдан –
проти нас самих”
У МАЙБУТНЬОМУ КРИМ І ДОНБАС МОЖУТЬ СТАТИ
НАЙДИНАМІЧНІШИМИ РЕГІОНАМИ УКРАЇНИ, –
КАЖЕ ПРАВОЗАХИСНИК МИРОСЛАВ МАРИНОВИЧ
Що вас надихає, а що засмучує в сучасній
Україні?
– Довгий час вона залишалася пострадянською, я б сказав, квазірадянською. Люди скинули з себе ідеологічні
ознаки, але не стереотипи мислення.
І це мене страшенно дражнило. Весь
час відчував себе в середовищі ”совка”.
А потім усе почало змінюватися. А Революція гідності покликала до життя
покоління, яке вже не є homo soveticus,
нею, ніж прокладати нову. А це небезпечно, тому що ця колія вивела і Кучму,
і Януковича в дуже небажаний кут. Треба прощатися з радянською системою.
Тут немає альтернатив. Але одна річ –
розуміти, що потрібно міняти, а інша –
спроможність до цього. Нових людей
не треба силувати – вони вже живуть
альтернативною Україною.
Декомунізація здатна зцілити людей
старшого і середнього віку?
– Соціологи кажуть: від тих поколінь
треба відкупитися, тобто забезпечити
БАГАТО ХТО ПРИ ВЛАДІ СТАЄ нормальні умови для їхньої старості.
ЖЕРТВОЮ ЗАКОНУ СТАРОЇ Вони повинні мати достатньо комфортне життя, щоб перестати порівнювати,
КОЛІЇ. ЛЕГШЕ ЙТИ НЕЮ,
марити тією країною, якої насправді
НІЖ ПРОКЛАДАТИ НОВУ
не було. Треба, щоб вони забули про порожні холодильники. Вони сьогодні ходять дорогими магазинами, але стражінакше сприймає свободу. Молоді 1990-х дають, що в них немає грошей. Тому
думають, що в тому світі у них це все
вона впала до рук, і вони не знали,
було. Не було. Але навіть за нормальних
що з нею робити, але нинішня молодь
соціальних умов вони не змінять своїх
уже має її всередині. Це покоління
ідеологічних установок. Бо сприймають
є носієм цінностей нової України, яка
життя не логікою, а емоціями.
ось-ось уже підходить. Ще влада може
його не помічати, залишаючи йому сфе- Мойсей 40 років водив юдеїв пустелею
ру громадської та бізнесової активності. не тому, що не було коротшої дороги.
Але за 5–10 років ігнорувати це покоА щоб не дійшли покоління, які завжди
ління стане неможливо, і воно почне
оглядатимуться на Єгипет.
брати участь у вирішальних процесах
Символи комунізму мають зникнути
країни. Це буде вже та Україна, заради
з нашого життя. Вважаю, що лише коли
якої я жив.
рештки праху Леніна, що зберігаються
в мавзолеї, будуть віддані землі – комуНа жаль, багато хто при владі стає
жертвою закону старої колії. Легше йти нізм повністю відійде в історію. Доки
Ленін там – будуть реінкарнації цієї
системи, як тепер. Бо Путін – це чекістський дух, який іде звідти.
Навесні в Україні заборонили російські
соцмережі і деякі сайти. Багато говорять,
що треба такий підхід застосувати і до Української православної церкви Московського
патріархату, бо це теж питання безпеки.
– Коли небезпечною стає певна релігійна група, не треба вигадувати нових
законів. У демократичній державі вони
вже є. Їх треба просто застосувати.
Якщо б Служба безпеки України відстежувала дії священиків Московського патріархату, то знайшла б тих, які ведуть підпільну і антиукраїнську діяльність. І їх можна
покарати за вже чинним законом.
СИМВОЛИ КОМУНІЗМУ
МАЮТЬ ЗНИКНУТИ
З НАШОГО ЖИТТЯ
Усвідомлюю, яким великим гальмом
у країні є нинішня православна церква
Московського патріархату. Висловлюю
симпатії до тих, хто відійшов від неї через
її антиукраїнські позиції. Однак протестуватиму, якщо всій релігійній організації
нав’язуватимуть одне клеймо. Тому що ми,
греко-католики, теж були під таким
ярликом. Але якщо людина діє на шкоду
>
2 1
25
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
№ 3 6 ( 3 8 9 )
К Р А Ї Н А
І Н Т Е Р В ’ Ю
>
Мирослав МАРИНОВИЧ
Україні – має бути покарана. Наприклад,
мене шокували випадки, коли священики
Московського патріархату відмовлялися
ховати учасників АТО.
ШОКУВАЛИ ВИПАДКИ,
КОЛИ СВЯЩЕНИКИ
МОСКОВСЬКОГО
ПАТРІАРХАТУ
ВІДМОВЛЯЛИСЯ ХОВАТИ
УЧАСНИКІВ АТО
Українці довіряють волонтерським організаціям і майже не довіряють – інститутам
влади. Як змінити цю ситуацію?
– По-перше, це наші одвічні національні
традиції. Українцям психологічно комфортно докоряти владі й звинувачувати її у всіх
гріхах, бо довго жили під чужими владами.
Це сидить у підсвідомості. По-друге, це – патерналізм. Надія на те, що держава ощасливлюватиме нас там, де це не її обов’язки.
На жаль, залишки цього патерналізму
в нас потужні. Можливо, потрібно зробити
новий Майдан – проти нас самих. Може
бути, це мине саме – коли нове покоління
прийде до влади. Бо воно вже не очікує від
держави, що вона їх ощасливить.
Є й інші причини. Влада не вміє спілкуватися
з народом. Це зміниться, лише коли відійдуть
квазірадянські елементи у ній. Таке враження, ніби кожен чиновник – від високого рівня
до найнижчого – дотримується радянського
правила: ”На поводу улицы не пойдем”. Для
них народ – це щось чуже, небезпечне.
У СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ
НЕ ВИСТАЧАЄ
”МОРАЛЬНОГО
ДИСИДЕНТСТВА”
Повинна змінитися система спілкування. Представники нинішньої влади
озвучують свої перемоги і здобутки так,
що я не вірю жодному слову. Це емоційно.
Бо розумію: так, вони справді зробили
ту реформу, але є ще негаразди, які замовчують. І це викликає недовіру.
Ви говорите, що в країні не вистачає дисидентства. За радянських часів держава уособлювала зло, і дисидентство було зрозуміле.
А яким воно може бути в сучасній Україні?
– Ідеться про потребу ”морального диси26
К Р А Ї Н А
№ 3 6 ( 3 8 9 )
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
>
68 років, правозахисник, публіцист, релігієзнавець, віце-ректор Українського католицького
університету
Народився 4 січня 1949-го в селі
Комаровичі Старосамбірського
району на Львівщині. Закінчив
школу із золотою медаллю.
У Львівському політехнічному
інституті здобув спеціальність
”інженер напівпровідникових
приладів”.
Був секретарем комітету
комсомолу на Дрогобицькому
долотному заводі. Працював
перекладачем на івано-франківському заводі ”Позитрон”.
Познайомився зі львівськими
й київськими дисидентами.
22 травня 1973 року в столиці
вперше затримала й обшукала
міліція, коли покладав квіти
до пам’ятника Тарасові Шевченку.
1977-го заарештували за ”антирадянську агітацію та пропаганду”.
Відбув семирічне ув’язнення в таборі суворого режиму у Пермській
області Росії й трирічне заслання – у Казахстані.
Повернувся до Дрогобича
на нафтопереробний завод.
Працював кореспондентом місцевої газети ”Галицька зоря”.
1990 року видав друком написану
в таборі книжку ”Євангеліє від
юродивого”. Далі з’явилися ”Україна на полях Святого Письма”,
”Спокутування комунізму”, ”Україна: дорога через пустелю”.
Від початку незалежності
викладав історію християнства в Україні – у Дрогобицькому педагогічному інституті.
Започаткував Інститут релігії
та суспільства при Львівській
богословській академії – тепер
Український католицький університет. Нині його віце-ректор
з питань призначення та місії
Університету.
Співзасновник численних
громадських ініціатив, зокрема,
Української Гельсінської групи,
Української асоціації Міжнародної
амністії. Член Ініціативної групи
”Першого грудня”, у 2010-1014 роках президент Українського центру міжнародного ПЕН-клубу.
Вважає себе дисидентом
до сьогодні. Знає англійську
та польську мови. Одружений
із ровесницею Любов’ю, колишньою літературною редакторкою Українського католицького
університету.
Дітей не має
І Н Т Е Р В ’ Ю
дентства”. Тодішнє домагалося свободи.
Найкраще визначення дав росіянин
Андрій Амальрік: ”Живучи у невільній
державі, ці люди поводилися так, начебто
вони вільні”. Так от сьогодні, живучи
в аморальній державі, треба поводитися
морально. Бути новим тілом суспільства, яке житиме згідно з моральними
принципами.
Важливо не сприймати цінності й мораль
лише як ідеологічну передвиборчу агітку.
Як гачок, яким можна зачепити електорат,
а потім від нього відмовитись, отримавши
владу. Альтернатива до аморальності може
бути лише в тому, що ця нова група не зрікається своїх моральних принципів навіть
коли їх дотримання їй шкодить. Не зрікаються, навіть якщо програють вибори,
втрачають роботу тощо.
воно може занепасти. Але це не станеться
”по щучьему велению”. Мусимо працювати, творити альтернативу реаліям так
званих донбаських республік чи Росії.
Вона дуже болісно реагує на кожен успіх
України. Тому що має не допустити
до свідомості і росіян, і людей на окупованих територіях, що Україна здатна
бути успішною.
НА НАШИХ ОЧАХ УЖЕ
ПАДАЛА ДЕРЖАВА, ЯКА
ЗДАВАЛАСЯ ВІЧНОЮ
Мені здається, через якийсь час Крим
і Донбас можуть стати найдинамічнішими нашими регіонами. Розвиватимуться
дуже швидко й налаштовуватимуть
Теперішня Верховна Рада не стільки неквана певний тон усю Україну. В Криму це
ліфікована, як безціннісна, вважаєте ви.
– Одна львів’янка підійшла до мене ради- станеться, якщо кримські татари притися. Мовляв, вирішила йти в народні де- йдуть до управління півостровом. Жоден
путати, бо хоче щось змінити. Запитувала, інший етнос так не любить Крим. Тепер,
заплативши дуже важку ціну, вони перечи правильно робить? Кажу: добре, йди.
творять тамтешні землі на сад.
Я не проти, щоб громадські діячі ставали
політиками. Але маю сумнів, бо вона йде
у вже існуючу партію. А я хочу якісно
іншої альтернативи теперішнім політсилам. Слово ”альтернатива” у нас розуміють, як іншу ідеологію чи програму. Я ж
маю на увазі партію, що обстоюватиме
цінності – навіть собі на шкоду.
Таких немає. І ми потрапляємо у ситуацію нардепа Ігоря Мосійчука (представник Радикальної партії Олега Ляшка.
Позаторік у Верховній Раді Генпрокуратура показала відео з прихованої камери,
на якому він домовляється з невідомими
про 100 тис. грн та кілька тисяч доларів
за вирішення питань із державними органами і за депутатський запит. – Країна).
Мосійчук переконаний, що його партія – альтернатива для України. Він сам
із Майдану, боровся проти Януковича,
за іншу країну. Тепер його політична сила
потребує грошей. Звідки дістати? Він домагається хабарів. Ось цього не має бути.
Бо тут цінності є розмінною монетою.
Учасники групи ”Першого грудня” закликали владу і суспільство не погоджуватися на ”мир” ціною капітуляції, бо це тільки
заохотить ворога до агресії. То як нам
здобути мир, повернути Крим і Донбас?
– Не буде легкої перемоги. Але на наших
очах уже падала держава, яка здавалася вічною. Тому є така американська
приказка never say never. Зло захопило цю
територію зненацька, так само раптово
28
К Р А Ї Н А
№ 3 6 ( 3 8 9 )
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
За Януковича ”донецкие” заполонили всю
Україну, дійшли до Галичини, половину
її скупили. Вони дуже активні, але мають
хибну ціннісну основу. Замініть її – і ці
люди зможуть бути творцями нового
Донбасу. А він стане ”локомотивом” усієї
України.
Якщо ж станеться так, що ті території ніколи
не повернуться до України, то це означатиме, що цивілізаційний кордон зупинився
по лінії розмежування. Тут буде Європа,
а там – Євразія.
1990-го вододіл між прозахідною і проросійською частинами був по Збручу. Захід
голосував за демократію, а решта України
була совкова. Наступні вибори 1996 року –
поділ по Дніпру. 2004-го – Ющенка підтримали Сумщина, Чернігівщина. Ця лінія
залишалася тривалий час. Була Україна
і був ”юго-восток”. А під час і після Революції гідності українськими стали Херсон,
Дніпро, Одеса. Путінська ”Новоросія”
не спрацювала. Кордон посунувся до тієї
зболеної лінії на Донбасі і в Криму.
текст: Ольга ЛЬВОВА, засновник Ініціативи з розвитку
та дослідження аналітичних центрів Think twice UA,
фото: Валерій ШМАКОВ
Р Е КЛ АМА
>
Р Е П Л І К А
15 ВЕРЕСНЯ ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ
СУД МІСТА КИЄВА АРЕШТУВАВ
КОЛИШНЬОГО МІНІСТРА ЮСТИЦІЇ
ОЛЕКСАНДРА ЛАВРИНОВИЧА НА 60 ДІБ
БЕЗ ПРАВА ЗАСТАВИ. ЙОГО ЗВИНУВАЧУЮТЬ У ТОМУ, ЩО 2010-ГО ДОПОМІГ
ВІКТОРУ ЯНУКОВИЧУ ЗАХОПИТИ ВЛАДУ
Микола ДАВИДЮК, 29 років, політолог
ЧЕРЕЗ ПОВЕРНЕННЯ ДО КОНСТИТУЦІЇ
1996 РОКУ. ВОНИ РОЗШИРИЛИ ПОВНОВАЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА Й ЗМЕНШИЛИ –
ПАРЛАМЕНТУ Й УРЯДУ. РІШЕННЯ ПОГОДИВ КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД. ПОТІМ
ЗА НЬОГО ПРОГОЛОСУВАЛА ВЕРХОВНА РАДА. ЛАВРИНОВИЧУ ЗАГРОЖУЄ 10 РОКІВ УВ’ЯЗНЕННЯ
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
№ 3 6 ( 3 8 9 )
К Р А Ї Н А
29
ЛЮДИ ТА РЕЧІ
Учні першого класу сидять на уроці в Ціпківській школі. Із п’яти дітей троє переїхали цьогоріч з Донбасу та Криму
”СТАРШУЮ ДОЧЬ СТАЛИ ЗА
БРАТЬ РОССИЙСКОЕ ГРАЖ
Я ВОЗМУТИЛАСЬ”
30
К Р А Ї Н А
№ 3 6 ( 3 8 9 )
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
АСТАВЛЯТЬ
ЖДАНСТВО.
Р Е П О Р Т А Ж
боялися. Це як організм – не буде
школи в селі, щитай, почку відрізали.
Вирішили запрошувати багатодітні
родини. На кожну дитину з сільського
бюджету видавати по 5 тисяч гривень
разової допомоги. За 35-45 тисяч тут
можна придбати квартиру чи будинок.
Помогло телебачення – прокрутило
сюжет із нашим зверненням.
ВОДІЙ ОЛИВКОВОГО DAEWOO LANOS
Після цього телефон був червоний.
ВИСАДЖУЄ НАС У ЦЕНТРІ СЕЛА ЦІПКИ
Я голос зірвала. У день приймала
ГАДЯЦЬКОГО РАЙОНУ НА ПОЛТАВЩИНІ.
до 200 дзвінків. Довелось обійти село,
Тут живе 574 особи. Школу-дев’ятирічку знайти всі порожні будинки, де можмали закрити торік через нестачу учнів. на жити. Фотографували, відсилали
Село покликало багатодітні сім’ї з Дон- людям, розповідали про Ціпки.
басу й Криму, аби врятувати заклад.
Коли приїздила родина, зустрічали
Оголошення розмістили в соцмережах, всім селом. Обов’язково щось дарувамісцевій газеті, зверталися на телебали, годували, допомагали розвантачення. Перші переселенці приїхали
житись. Ми з чоловіком навіть козу
у жовтні торік. Зараз їх – 10 родин
свою віддали. Коли останню килимову
із 48 дітьми. 23 з них пішли до школи.
доріжку з хати винесла новій родині,
він попросив заспокоїтись і про свою
БІЛА ДВОПОВЕРХОВА БУДІВЛЯ ШКОЛИ
сім’ю теж пам’ятати.
ДІТИ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ
УРЯТУВАЛИ ШКОЛУ
ВІД ЗАКРИТТЯ
ЗАХОВАЛАСЬ МІЖ ВИСОКИМИ ЯЛИНАМИ. Збоку стоять сміттєві баки для
роздільного сортування. На клумбах
серед квітів – фігури білих лебедів
з автомобільних покришок.
7 вересня зранку в приміщенні тихо.
Йде другий урок. На стінах коридору –
портрети бійців-земляків, які загинули в АТО. Пахне свіжою фарбою.
Приїхали вночі, села
ніколи в житті не бачили.
За два дні повернулись
у Донецьк
Через хвилин 10 після сюжету по телебаченню подзвонив Альоша Гузовський із Мелітополя. У них із дружиною Юлею семеро дітей. Почав
детально розпитувати про будинок,
усі нюанси і дрібниці. Перепитав,
чи є лопата і сапа. Боялися, що приНа другому поверсі знаходимо бібліо- їде і винесе всім мозг. Виявилося –
порядні люди. Коли не зайди – завжтеку – невелику кімнату з кількома
стелажами для книжок і двома стола- ди чистота. Матом не ругаються,
ми. Біля вікна розмовляють 36-річна діток називають ”заєньки”. Ті всі –
спокійні й виховані. Одразу купили
Євгенія ФІЛІНОВА і 23-річна Яна
козу й курей, посадили город.
КОРОБКО. Вони – члени ініціаАльоша зараз найпотрібніша людина
тивної групи, що запросила в село
на селі – комп’ютерщик. Установлює
переселенців.
– Ніхто не здогадувався, що школі ка- програми, прошиває тюнери, ремонтує мобільні телефони і комп’ютери.
пєц. Тільки 1 вересня 2016-го взнали,
Дружині пропонувала працюващо заклад до 1 січня закриють, швидти в дитсадку. Вона відмовилася:
ше за все, – каже Євгенія, тендітна
”У мене вдома дитсадок”.
брюнетка із темними очима.
Виглядає на кілька років молодшою. Совість мучає за одну сім’ю з ДонеПрацює бібліотекарем і завідує сіль- цька. Роман зателефонував і попросив говорити російською, бо був
ським клубом.
на людях. Мав дружину на восьмому
– Був 21 учень, а потрібний мінімісяці вагітності. Приїхали вночі,
мум – 25, – продовжує Євгенія. – Запросити сюди переселенців вирішили села ніколи в житті не бачили. За два
дні повернулись у Донецьк, хоча ми
ми, п’ять подруг. Місцеві називають
їм запропонували найкращу садибу
нас ”Блєстящіє”, – сміється. – У жодв селі – з ремонтом і комунікаціями.
ної з нас діти в школу ще не ходили,
Але чомусь образилися на нас.
але втратити навчальний заклад ми
У день приймала
до 200 дзвінків. Голос
зірвала
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
№ 3 6 ( 3 8 9 )
К Р А Ї Н А
31
>
Р Е П О Р Т А Ж
>
ДИРЕКТОР ШКОЛИ 49-РІЧНА ЛЮБОВ
У САДОК ХОДЯТЬ 25 ДІТЕЙ. З ДЕСЯТОК
БІЛЯК ЗАПРОШУЄ ДО СВОГО КАБІНЕТУ
БІГАЮТЬ НА МАЙДАНЧИКУ. СКРИПИТЬ
НА ПЕРШОМУ ПОВЕРСІ. На стіні висить
МЕТАЛЕВА ГОЙДАЛКА.
портрет Тараса Шевченка, на столі –
новий комп’ютер.
Любов Валентинівна відсовує від
себе клавіатуру. Вона в синьому
костюмі й туфлях на невисоких підборах. На шиї – блакитне намисто.
– У селі була складна демографічна
ситуація, – розповідає. – До того ж
багато батьків віддавали дітей у Великі Будища в 11-річку. Зараз за кожну дитину йде війна. Директори шкіл
їздять по дворах і вмовляють батьків
віддати дітей саме до них. Приїзд 10
родин – це диво, в яке ніхто не вірив.
Однак виникла проблема, якої
раніше не було. Приїжджі діти без
поважної причини пропускають уроки. Якось школярка встала і пішла
з класу. Мовляв, нудно, захотілось
поїхати до Гадяча.
– Где моя уточка? – плаче один
із хлопчиків.
– Я сьогодні і за няньку, і за завідувачку. Не вистачає працівників, – вибігає
надвір 36-річна Лілія МІНЯЙЛО,
директор садка. Одягнена в футболку
та легкі бриджі, хоча на вулиці прохолодно. – За рік садок поповнили
11 переселенців. Раніше три кімнати
у нашому приміщенні орендувала
бібліотека. Довелося одну назад забрати – облаштували додаткову спальню,
закупили двоярусні ліжка.
Усі діти – в одній групі. Одна мама
не погоджувалася водити до нас
півторарічного сина. Думала, старші
ображатимуть. Я запропонувала спробувати. Вже рік так ходить. Старші діти
допомагають. Першими прокинулися,
вивертають малим колготки, взувають.
Діти-переселенці дивуються полтавським великим вареникам і манникам.
Кажуть, такого не куштували вдома.
Пришлось прятаться в погребе
от мин. Но уезжать не хотел
ЦІПКИ РОЗКИНУЛИСЯ НА КІЛЬКОХ ПАГОРБАХ, ПОСЕРЕДИНІ – СТАВОК. ДОРОГИ
У ШКОЛІ З’ЯВИВСЯ КЛАС НА П’ЯТЬ
КОМП’ЮТЕРІВ. Виграли грант як за-
клад із переселенцями. Громадська
організація Крим.SOS надала 25 тис.
грн на спортивний інвентар і ремонт
спортзалу.
У кожному класі – по вісім парт.
Навчається по четверо-семеро учнів.
За першою партою в 3-му класі
сидить Ілля ПЛАЧИНДА, 8 років.
З матір’ю і двома сестрами приїхали
з Криму торік у грудні.
– Сразу поехали в Днепр. Там после
мультиков увидел новости, где мальчик
Ярослав просил приехать в его село.
Он учился один среди четырех девочек
и очень хотел футбольную команду.
Мне стало его жалко, я плакал. Попросил маму помочь мальчику. Так
и переехали, – каже Ілля. Мне ґудзик
джинсового піджака.
Лунає дзвоник. У коридор виходить
чорнявий 13-річний Василь Фень.
Із батьками мусив тікати від обстрілів
у Попасній на Луганщині.
– Когда нас бомбили, неподалеку убило осколком маленькую девочку. Один
день пришлось прятаться в погребе
от мин. Но уезжать не хотел, – засовує
руки в кишені спортивної кофти. –
Сначала у нас ничего не было. Но уже
обжились, подружился с одним парнем.
Да и школа здесь лучше – двухэтажная.
32
К Р А Ї Н А
№ 3 6 ( 3 8 9 )
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
АСФАЛЬТОВАНІ. Селяни працюють
на агропідприємстві, коров’ячій фермі, їздять у Гадяч на сирзавод. Також
влаштовуються в бурову компанію
”Полтавагазвидобування”, що має
поблизу села 20 газових вишок. Переселенці переважно живуть із домашнього господарства.
Сідаємо в легковик Євгенії Філіної. Обіцяє повозити по родинах приїжджих.
Заходимо на велике подвір’я. З одного боку немає паркану. Стоять
два глиняні господарчі приміщення. Цегляна хата побілена. Двері
відчиняє 37-річний Олексій ГУЗОВСЬКИЙ із Мелітополя – худорлявий,
з темним волоссям і великими
очима. Усміхається.
– Мы с детьми 14 лет скитаемся
по квартирам. Решились приехать
сюда, потому что хотели собственный дом. Нас встретили несколько
девушек и парней, сельский председатель. Сразу принесли кастрюлю
каши. На утро проснулся как дома.
Соседи помогли провести воду
от колодца. Угощали картофелем,
медом. Месяца три назад подарили
крольчиху. Уже привела крольчат.
Впервые встретили таких доброжелательных людей. Думали с женой,
что где-то должен быть подвох.
Но до сих пор его не увидели.
За городом мекає коза. Олексій показує дерев’яний станок для доїння.
Змайстрував сам.
– Идею подсмотрел в интернете.
Заказал доски и склепал. Затем
приобрели кур, но они не неслись.
Решили серьезно заниматься гусями,
но для этого нужно больше земли.
Веде до низького дерев’яного сараю.
Він завалений пакетами зі сміттям.
Непотріб у Ціпках централізовано
вивозять раз на місяць.
– Мусор – одна из крупнейших
проблем. Пока ждем машину, собаки и кошки разрывают пакеты. Дал
объявление, чтобы вывезли за деньги,
но пока никто не позвонил. Также
Володимир ГРИСЮК
Не збрехала
З бабцею у сонцезахисних
окулярах і з рожевим волоссям
зустрічаємося в купе потяга. Їде
до родичів у Київ. Я ж у столиці маю робити пересадку
до Одеси.
– Не переживай, Володя. Все
у тебя будет хорошо, – каже вона
мені й кладе руку на плече. –
Есть люди, по которым это видно.
Главное, запомни два правила
жизни: первое – молчи, второе –
будь всегда уверенным в себе.
Бабця плескає мене по спині.
Запитую, чому в неї такі правила життя.
Тебе станет легче
от того, что услышишь
”сочувствую”?
Олексій Гузовський, 37 років, показує станок для доїння кози. В інтернеті знайшов інструкцію і сам змайстрував
Маршруткой поедешь в Гадяч – обратно
ее приходится ждать пять часов
плохо с транспортом. Маршруткой поедешь в Гадяч – обратно ее приходится
ждать пять часов. Из-за этого не можем
нормально закупаться и возить детей
в музыкальную школу. Берем такси,
а это дорого. Еще в селе нет аптеки, –
Олексій гладить коротку чорну бороду. – Все удивляются, что я не пью. Как
только поселились, зашел мужчина.
Будто познакомиться, но на самом деле
искал собутыльника. Когда я отказал,
начал буянить. Пришлось выгнать.
ГОРОД РОДИНИ ФЕНІВ ЗАСАДЖЕНИЙ КУКУРУДЗОЮ І ГАРБУЗАМИ. Біля сараю –
загородка з птицею. Поряд припнута
коза. Собака розривається на ланцюзі. Виходить високий засмаглий
чоловік, 60-річний Сергій ФЕНЬ.
Із дружиною 49-річною Іриною
та шістьма дітьми приїхали з Попасної Луганської області.
Господар запрошує до будинку. У передпокої складене прання, стоять банки
з фарбою та казанок з їжею для свиней.
Далі – зала з двома ліжками й невеликим телевізором. За шафою – ще ліжка.
Сергій кличе дружину.
– Тікали з Попасної, бо сильно стріляли. Жили в погребі з шістьма дітьми.
2 1
>
В Е Р Е С Н Я
– Допустим, радость у тебя
в жизни большая. Ты хочешь
с кем-то поделиться. Но вопрос –
зачем? Хочешь, чтобы кто-то
подумал, что ты молодец? Тогда
напоминаю о правиле ”два”.
Если у человека есть счастье
и он уверен в себе, ему незачем
рассказывать это другим. И если
тебя не спрашивают, молчи.
– А якщо біда? – питаю.
– Тебе станет легче от того,
что услышишь ”сочувствую”?
Слабые никому не нужны.
Вранці виходимо на перон
Києва-Пасажирського. Попутниця просить провести її до залу
відпочинку.
– Тут есть неплохой зал для
инвалидов. Сейчас мы тебя
пристроим. Помнишь, что я тебе
говорила?
Киваю головою. До нас підходить охоронець.
– Я инвалид Второй мировой, – каже жінка й показує
посвідчення.
Чоловік супиться:
– А це? Ваш онук? Супроводжує?
– Разве не видно? – відповідає
вона.
– Добре, проходьте.
Жінка поправляє пальцем сонцезахисні окуляри й усміхається:
– Заметь, я даже не соврала.
2 0 1 7
№ 3 6 ( 3 8 9 )
К Р А Ї Н А
33
Р Е П О Р Т А Ж
побудувати альтанку. Під ногами чвакають перестиглі груші й літають рої ос.
– Сюда заехали в руины. На огороде
были такие сорняки, будто лесом
поросло, – каже Сергій. Перепрошує,
що з перегаром – учора святкували день
народження доньки. – Здесь неплохо,
но как в гостях. И по друзьям скучаю.
– Думала, здесь никто со мной
не будет дружить. Но чужой себя
не чувствую, – говорить 15-річна Мирослава. Визирає з вікна будинку. –
Удивилась, как здесь варят борщ. У нас
он густой, жирный, красный. А в селе
какой-то оранжевый и как вода.
му училась в школе научного центра
астрофизики, потом – год в Вильнюсе.
Детям не привозят врача, чтобы
осмотрел перед школой и садиком.
Общественный транспорт практически
отсутствует. Открытые канализационные люки. Когда Дональд Трамп победил на выборах, сельский председатель
сказал: ”Наконец они с Путиным дадут
просраться этим бандерам”. Я здесь
жить больше не могу. В Днепре была
волонтером, помогала раненым в больнице Мечникова. Хочу обратно – там
друзья и цивилизация.
АВТОМОБІЛЬ СІЛЬСЬКОГО ГОЛОВИ
Хочу обратно
в Днепр – там друзья
и цивилизация
У ДВОРІ ПАНЕЛЬНОЇ ДВОПОВЕРХІВКИ
НА КЛУМБІ ВИРИВАЄ СУХУ ТРАВУ ЯРОСЛАВА ПЛАЧИНДА, 43 РОКИ. Побачив-
ши автівку, йде назустріч.
– Я родом из Крыма. Жили в горном
поселке под Бахчисараем. Было хорошо – маршрутка до Симферополя
Першокласниця Марія Фень дивиться з вікна свого будинку. Приїхала
каждые 40 минут, банкомат, ”скорая”
з батьками до Ціпків із-під Попасної Луганської області
приезжала мгновенно. Но после
референдума 2014 года старшую дочь
Ангелину в школе стали заставлять
> Потім до нас почали йти сусіди, на но- брать российское гражданство. Хотя
изначально обещали, что при желасилках зносили хворих пенсіонерів.
Ховались усі. Тоді й погріб розбомбили. нии ребенок сможет в 16 лет получить
паспорт Украины.
Дім зрівняли з землею, вціліла тільки
літня кухня. Скоро знову почалися бої. Я возмутилась. На что директор школы заявила: ”Да кто вас спрашивать
Накривало ”Градом” і ”Ураганом”. Хобудет?” На следующий день собрала
вали дітей під матрацами й килимами,
вещи и взяла билеты в Днепр. В Крыколи свистіли осколки, – плаче Ірина.
му остался отец. Он – астрофизик
и не скрывает проукраинскую позицию.
Его там прессуют спецслужбы, потому
что дети уехали в Украину. К тому же
мой дядя – украинский писатель Сергей Плачинда, – каже Ярослава.
Їй на ноги вмощується сірий кіт. Жінка
Інколи з української переходить на ровиховує 17-річну Ангеліну, 10-річну
сійську. Кличе 5-річну доньку Тамілу.
– Дитина і зараз боїться грому чи як за- Нелю та Іллю, 8 років.
водиться трактор, – продовжує жінка. – – Только приехали, сразу купили
двухкомнатную квартиру, прописаНас спочатку евакуювали в Чернігів,
лись, – Ярослава говорить тихо. Дижили на базі рятувальників. Не було
чого їсти, голодали. Повернулись у По- виться по сторонах. – Оказалось, я сделала самую большую ошибку в жизни.
пасну. Виявилось, нашу літню кухню
Мечтаю поскорее вернуться в Днепр.
ще й пограбували.
Не устраивает почти все. Старшая дочь
Сусідка розповіла про Ціпки. Тут
не смогла учиться в Великих Будищах,
нам сподобалось. Правда, роботи
потому что учителя постоянно вспонемає. І в школі дошки криві. А хоминают, как было хорошо при Янукочеться, щоб були рівні, бо про яку
виче, и ругают нынешних политиков.
каліграфію у дітей може бути мова.
Ірина показує місце в саду, де планують Перешла в вечернюю в Гадяче. А в Кры-
Дім зрівняли з землею, вціліла
тільки літня кухня
34
К Р А Ї Н А
№ 3 6 ( 3 8 9 )
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
42-РІЧНОГО ВАДИМА БІЛЯКА ЗУПИНЯЄМО НА ПЕРЕХРЕСТІ. Їде з Гадяча
після наради. В нього на шиї срібний
ланцюг, сорочка розстебнута на три
верхні ґудзики. На лівому безіменному пальці – печатка.
– Досвід Ціпків вивчають сусідні
села, – каже Вадим Миколайович. –
Виявилось, у Пліщивцях і Гречанівці
теж мають закрити школи, тому почали
запрошувати переселенців, – закриває
автомобіль та йде у сільраду.
Садити картоплю
для невеликої родини
невигідно – за оранку,
культивацію, яди
заплати
– До 20 родин приїхало в село, подивились і поїхали назад. Тими, що залишилися, можна гордитись. Є чоловік-переселенець, за яким бігають
з усього району, бо хороший тракторист. Ми необичні для них, вони – для
нас. Жінка з Красного Луча порахувала, що садити картоплю для невеликої родини невигідно – за оранку,
культивацію, яди заплати. Дешевше
купити чи допомогти сусідам її вибрати й отримати мішок картоплі. Для
селян це дивно, щоб город не засадити.
Із посмішкою дивились, як переселенці вчаться доїти козу по інтернету,
а на городі клумби садять.
Перші півроку ми допомагали, чим
могли. Але утримувати їх постійно
важко. Хто працює – той заробить. Ми
дали старт. Золотих гір не обіцяли і всіх
попереджали, що Ціпки – маленьке
село, буде важко.
текст: Денис СКРИЛЬ, Ірина БАБЕНКО,
фото: Денис СКРИЛЬ
С П О Г А Д И
Зрадницею виявилася
сусідка. Її повісили
у центрі села
ГАННА ЗАГАЛЮК МАЛА ПСЕВДО ”ДІБРОВА” І ”ЛІДА”
Наших – уп’ятеро
більше. Але поляки хотіли, щоб у школі викладання
було їхньою мовою. Тато з односельчанами ходив
по людях, збирав підписи, щоб того не допустити. Коли
віз їх у Тернопіль, його перестріли польські жандарми.
Документів не віддав. Навчання українською мовою
відстояли.
У СЕЛІ БУЛО 20 ПОЛЬСЬКИХ СІМЕЙ.
дня у селі вивісили синьо-жовтий прапор. Більшовики
зробили облаву. Вбили ще одного хлопця – Степана,
рідного брата Ілька Кирика, одного з похованих у тій
братській могилі.
У ЧЕРВНІ 1941 РОКУ ЛЮДИ ЗВІДУСІЛЬ З’ЇЖДЖАЛИСЯ ДО ТЕРНОПОЛЯ СВЯТКУВАТИ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ (30
РОБИЛИ ВЕЧОРНИЦІ ПО ХАТАХ. Дівчата
плели, вишивали.
Згодом приходили хлопці й приносили білети. Влаштовували конкурси краси – перемагала та дівчина,
на котру розкуплять їх найбільше. Вона першою йшла
в танець. Музики грали на скрипках.
один господар мав радіо.
В неділю виставляв його на вікно. Люди йшли з церкви
і слухали. Тільки двоє хлопців мали ровери (велосипеди. – Країна). Один із них робив дахівку, інший – торгував у кооперативі.
червня Українські Національні Збори з ініціативи ОУН Степана Бандери прийняли Акт відновлення
Української держави. – Країна). Ми з мамою і братом
поїхали фірою. Залишили її у селі Біла. Шикувалися
в колони, які тягнулися до центру міста. Там були виступи, концерт. Багато людей у вишиванках. Скрізь –
національні прапори.
НАШЕ СЕЛО БУЛО БІДНЕ. Лиш
НА КОНКУРСАХ КРАСИ ПЕРЕМАГАЛА
ТА ДІВЧИНА, НА КОТРУ РОЗКУПЛЯТЬ
НАЙБІЛЬШЕ БІЛЕТІВ
ГОЛОВУ СІЛЬСЬКОЇ ”ПРОСВІТИ” ВАСИЛЯ ДУПЕЛКУ АРЕШТУ-
Він був гарною людиною. Працював із молоддю. На його заняттях дівчата
робили вправи з рушниками й серпами. Влітку ставили
п’єси у сільських садках і стодолах. Зібрані гроші складали на читальню.
ЧОТИРЬОХ ХЛОПЦІВ
БІЛЬШОВИКИ РОЗСТРІЛЯЛИ,
РЕШТА – ВТЕКЛИ
ТАТО У СІЛЬРАДІ ВИРОБИВ НАМ ІЗ БРАТОМ ФАЛЬШИВІ
ДОКУМЕНТИ. Обом відняв по два роки, щоб не вивезли
на примусові роботи. Якось до нас додому прийшли поляк і двоє німців дивитися, кого можна забрати в Німеччину. Тато приготував їм обід, пригостив вином. Німці
були задоволені й наказали полякові не чіпати нас.
ВАЛИ СОВІТИ І ВИВЕЗЛИ НА СИБІР.
ЯК НІМЦІ НАСТУПАЛИ, ТО ХЛОПЦІ ЗІБРАЛИСЯ ВИЗВОЛИ-
Йшли полями,
селами. Але їх чекала зрада. Чотирьох більшовики
розстріляли, решта – втекли. Загиблим викопали
братську могилу на сільському цвинтарі. Наступного
ТИ В’ЯЗНІВ ІЗ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ТЮРМИ.
КОЛОНАМИ ГНАЛИ ЄВРЕЇВ ІЗ ТЕРНОПОЛЯ НА ПЕТРИКІВ
(приблизно 7 км. – Країна). Там їх розстрілювали. Йшли
сім’ями: старі й молоді. Деякі стрибали в річку. Я жила
тоді на квартирі. Бачила все з вікна.
З ДВОМА ДІВЧАТАМИ ПОЇХАЛИ У СТАНІСЛАВ (нині – Івано-Франківськ. – Країна) ПОСТУПАТИ В ЛІЦЕЙ. Місцеві
поліцаї показали приміщення допомогового комітету.
Там якийсь пан нагодував нас у столовій і сказав куди
йти. Вступили. Жили у бурсі. Самих дівчат нікуди не пу2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
№ 3 6 ( 3 8 9 )
К Р А Ї Н А
35
>
С П О Г А Д И
>
скали. По місту ходили групами з учителями. Одного
разу стали свідками розстрілу наших хлопців. Німці
арештували їх у міському театрі під час вистави.
ОЛЯ І ГАНЯ БУЛИ У ПОВСТАНСЬКОМУ ВІДДІЛІ ”МЕЧА”. Як пе-
рейшов фронт і стало спокійніше, дівчата захотіли провідати рідних. У селі Дубівці їх хтось упізнав і видав. Обох
заарештували. Відправили у ГУЛАГ.
ГАНЯ ІЗ СУСІДНЬОГО СЕЛА ПРИЇХАЛА ДО МЕНЕ ФІРОЮ. Просила
забрати ”Степа” з криївки і перевезти у безпечне місце. Якраз
був початок жнив. Ми його поклали зі зброєю на фіру, прикрили снопами. Серед білого дня повезли у Дітківці. Передала ”Степа” моїм родичам. Трохи побув у них, а далі пішов
собі. За деякий час його зняли з посади районного провідника
за боягузтво. Прийшли хлопці з якогось відділу УПА, просили показати дорогу. А він не схотів іти попереду.
СТАНИЧНОЮ У ДІТКІВЦЯХ БУЛА МАРІЙКА ПІДГАНЮК, ЯКА
ПРАЦЮВАЛА У СІЛЬСЬКІЙ РАДІ. Жила з мамою. Якось до неї
додому прийшли військові з обшуком. Марійка на кухні
вискочила у вікно – думала втекти. Але хата виявилась
оточеною. Автоматними чергами Марійці прошило ноги
і живіт. Прибігла мама, взяла її за руку. Військовий вистрілив Марійці в голову. Маму забрали в район, а доньку
лишили лежати на подвір’ї. Потім хлопці з СБ (Служби
безпеки ОУН. – Країна) провели слідство у цій справі.
Зрадницею виявилася сусідка. Повісили її у центрі села.
ОДНОГО ВЕЧОРА ПРИЙШЛИ ДО НАС У ХАТУ МОСКАЛІ. Вдавали
з себе бандерівців. Розказували, начебто їх розбили. Просили зв’язати з місцевими підпільниками. Мама вміла розпізнавати, де свої, а де – чужі. Відповіла: ”Нічого не знаю.
Маю дитину, тата старенького, нікуди не ходжу, займаюся
господаркою”. Але вони не відчепилися. Коли вивели маму
з рівноваги, вона закричала: ”Товариші, що ви від мене
хочете? Мої чоловік і син служать у Червоній армії!” Після
АВТОМАТНИМИ ЧЕРГАМИ МАРІЙЦІ
ПРОШИЛО НОГИ І ЖИВІТ. ПРИБІГЛА МАМА,
ВЗЯЛА ЇЇ ЗА РУКУ
цього перестали вдавати повстанців. Провели обшук, все
у хаті перевернули. Маму взяли попід руки і хотіли з собою забрати. Сестра давай плакати й просити. Пустили.
На другий день прийшли знову. Мами не було – ще зранку
подалася до сестри. Відтоді вона більше року ховалася.
Як тільки у селі починалася облава – тікала.
БУЛА У ДВОЮРІДНОЇ СЕСТРИ СТЕФИ В СЕЛІ МАЛАШІВЦІ, КОЛИ
Ганна ЗАГАЛЮК
бочицькому районі на Тернопільщині. Мала псевдо
”Діброва” й ”Ліда”.
Заарештували 5 вересня
1946-го в Тернополі. 14 ли91 рік, провідниця жіночої
стопада засудили на 10 років
сітки Організації українських
виправно-трудових таборів
націоналістів
і п’ять років – позбавлення
Народилася 23 січня 1926-го
громадянських прав.
у селі Дітківці Зборівського
Покарання відбувала у Воррайону на Тернопільщині.
куті – розташоване на одноБатько Теодор Завадинський
йменній річці місто на півночі
воював в Українській ГаРосії. Там був один із найлицькій армії. У довоєнний
більших таборів ГУЛАГу.
період працював кравцем,
Працювала на будівництві,
кілька років був на заробітках
видобуванні торфу й у швейв Аргентині. Мати Домінія
ному цеху.
Галась опікувалася домашнім
На волю вийшла 1956 року.
господарством.
Мала старшого на два роки бра- Повернулася у село Дітта Степана і молодшу на чотири ківці. Працювала швачкою
у Тернополі.
роки сестру Ярославу.
Реабілітована з проголошенПочаткову школу закінчила
ням незалежності України.
в рідному селі. Навчання
3 січня торік нагороджена
продовжила у селі Ігровиця.
орденом княгині Ольги ІІІ
Закінчила гімназію в Терноступеня.
полі й технологічний ліцей
Була заміжня двічі. Від перв Івано-Франківську.
шого шлюбу має сина Олега,
Була провідницею жіночої
63 роки.
сітки Організації українських
Живе в Тернополі
націоналістів у Велико-Гли-
ТОВАРИШІ, ЩО ВИ ВІД МЕНЕ
ХОЧЕТЕ? МОЇ ЧОЛОВІК І СИН
СЛУЖАТЬ У ЧЕРВОНІЙ АРМІЇ!
ВІД РОБОТИ В УПА МЕНЕ НА ДЕЯКИЙ ЧАС ВІДСТОРОНИЛИ.
Після звільнення мали провести перевірку. Була думка,
що з-під арешту відпускають лише зрадників. Приїхали
двоє незнайомих хлопців із СБ. Розпитали про арешт
і слідство. Після цього ще балакали зі свідками.
ЯКОСЬ У СВОЄМУ СЕЛІ ЗУСТРІЛА ДВОХ ПІДПІЛЬНИКІВ. Показали мені карточку на 13 осіб, яких мали ліквідувати.
Глянула, а там усі – жінки. В одної чоловік був головою сільради за перших Совєтів (радянська окупація
Західної України у 1939–1941 роках. – Країна). Німці
давно розстріляли його з сином. Інша була вагітною від
якогось москаля. Сказала хлопцям: ”Знаю цих людей
особисто. Якщо підете на це, то будете відповідати. Ви ж
у село приходите. Люди вас на нічліг пускають, годують,
допомагають. Як зробите біду, то більше сюди не прийдете”. Послухали. Повісили тільки одну.
ПОЧАЛАСЯ ОБЛАВА. Затримали обох. Привезли у село Ве-
ликий Глубочок у будинок НКВС. Із приміщення вивели
мою шкільну подругу впізнавати людей, яких тільки-но
привезли. Мене вона не побачила – я саме відвернула
голову. Слідчому сказала, що називаюсь Казимирою.
Коли викликав на допит, дивилася йому в очі, ні разу
не кліпнула. Сказала: ”Живу в селі Ігровиці. Брат служить в армії. Моя мама – полька. Збираємося виїжджати
в Польщу”. Відпустили.
36
К Р А Ї Н А
№ 3 6 ( 3 8 9 )
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
У МОЇЙ РОДИНІ БУЛО БАГАТО ПОЛЯКІВ. З ПОЛЬКОЮ ОДРУЖИВСЯ
РІДНИЙ БРАТ БАТЬКА. Сестра мого тата вийшла заміж за поляка. Моя двоюрідна сестра Геня також віддалася за поляка,
хоч не хотіла. Тато заставив, бо наречений був багатий
і порядний. Сестра пішла за невістку. Як прийшли молодята в хату, свекруха позривала рушники з образів, які моя
сестра принесла. Потім Геня втекла до своєї матері. Повернулася після того, як свекор виділив їй кімнату і пообіцяв,
>
у кімнату. Думав переночувати і завести зі мною ”неглибокий роман”. Я сказала: ”Йди, бо нароблю крику”. Пішов.
”ОКСАНА” НАКАЗАЛА ОРГАНІЗУВАТИ СТАНИЦІ ПО СЕЛАХ. До кож-
ної мали входити станична, господарча і зв’язкова. Я перевіряла їхню роботу. В кожному селі були довірені люди, в яких
їла, милася і ночувала. Потім жіночу сітку розпустили.
Багатьом дівчатам наказали легалізуватися. Була серед них.
1946-ГО ДАЛИ ДОВІДКУ, ЩО Я – ПЕРЕСЕЛЕНКА З ПОЛЬЩІ. Щоб
виробити паспорт, потрібно було влаштуватися на роботу.
Поїхала в Тернопіль. Знайшла місце у Харчпромі. Звідти
відіслали на бухгалтерські курси у Чортків. Через місяць
отримала документи на ім’я Марії Шевчук. Зробила довідку
про хворобу й пішла на лікарняний.
ЧОМУ ВАШЕ ПРІЗВИЩЕ
ШЕВЧУК, А ВАШОГО БАТЬКА –
ЗАВАДИНСЬКИЙ? ВИ Ж
НЕОДРУЖЕНА
БУЛА В ПОДРУГИ НА КВАРТИРІ. Допомагала поратися біля
Ганна Загалюк в образі козака. Тернопіль. Фото 1940-х років
дитини, коли почула дзвінок. Зайшов міліціонер, спитав
за будинкову книгу. Вибралася з квартири через інший вихід.
Пішла в напрямку Микулинецької вулиці. За хатою стежили. Підійшов чоловік і сказав: ”Покажіть документи. Де ви
живете?” Повела його на квартиру, де прописана. Дорогою
ще двоє осіб до нас приєдналися. Коли показала документи,
спитали: ”Чому ваше прізвище Шевчук, а вашого батька –
Завадинський? Ви ж неодружена”. Мене і господаря повели
у слідчий ізолятор. Він підкупив слідчого Журавльова. Після
цього мене перестали бити.
НА СУДІ ПРОСИЛА ПРО ОСТАННЮ ПЕРЕДАЧУ ВІД СВОЇХ БАТЬ-
>
що ніхто не надокучатиме. Разом із чоловіком одну неділю
йшли до костела, а другу – до греко-католицької церкви.
НА ПОЛЬСЬКЕ РІЗДВО ПОВСТАНЦІ ВИГАНЯЛИ ПОЛЯКІВ З ІГРОВИЦІ.
ГЕНЯ ЯКРАЗ БУЛА ВАГІТНОЮ. Її чоловік і свекор втекли у Терно-
піль, а вона лишилася в хаті зі свекрухою. Я просила хлопців:
”Там моя сестра, майте совість!” Їх не зачепили. Але вбили
польського священика.
МІСЦЕВІ ХЛОПЦІ ЗІ ”СТРИБКІВ” (від ”истребительный баталь-
он” – воєнізоване формування з цивільного населення, залучене до боротьби з повстанцями. – Країна) МЕНІ ЗАВЖДИ ПОМАГАЛИ. Раз дали фіру, щоб перевезла пораненого повстанця
в безпечне місце.
КІВ. ДОЗВОЛИЛИ. Прийшов тато. Розказав про справи у селі:
”Ганя вийшла заміж, Теклюня була за дружку”. Це означало,
що станичну з мого села Ганну арештували, а Текля її всипала (видала. – Країна). Наостанок тато спитав, що принести
перед відправкою в табір. Охоронець порадив взяти теплі
речі. Я відмовилася. Планувала тікати по дорозі.
НА РІЗДВО ОПИНИЛАСЯ НА ВОРКУТІ. Недаремно там співа-
ли: ”Воркута, Воркута, чудная планета, 12 месяцев зимы,
остальное – лето”. Працювали в господарстві, на будівництві
та добуванні торфу. Як було більше 30 градусів морозу, на роботу не вивозили. Потім записалася кравчинею у швейний
цех. Шила медсестринські халати. Ми працювали вночі,
а вдень – вільнонаймані. Нам перетинатися з ними не дозволяли. Вранці приходив начальник цеху і приймав роботу.
Мене хвалив.
ЗИМУВАЛА У КРИЇВЦІ У МАЛІЙ БЕРЕЗОВИЦІ. Вона була на сільському обійсті під кладовкою. 2 на 3 метри. Мала запасний
вихід для втечі. Годували нас господарі. Зі мною були хлопці НА СПЕЦПОСЕЛЕННІ ОДРУЖИЛАСЯ З МИХАЙЛОМ. Жили в ма”Кавка” і ”Дзвін” із відділу ”Чорного”. Потім ”Кавка” випадко- ленькій кімнатці разом із новонародженим сином. Пішла
на прийом до міністра Комі. Попросила дозволу відвезти
во підірвався гранатою.
малого в Україну. Не заперечував. Їхали два тижні. Сина
залишила у мами. Повернулася до нього через 10 місяців.
У СЕЛІ ЗАРУДДЯ ПІДІЙШЛИ ДВА ВІДДІЛИ УПА. Серед них було
Не пізнав.
багато хворих. Довелося доглядати. Жила у селі в господарів. Якось один із командирів провів мене додому. Зайшов
текст: Марта ГАВРИШКО, фото: із сімейного архіву Ганни ЗАГАЛЮК
38
К Р А Ї Н А
№ 3 6 ( 3 8 9 )
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
ФО Т О Н А Д А Н Е Г А Н Н О Ю Я Н О В С Ь КО Ю
Д О С В І Д
На крайній південній точці Південно-Африканської Республіки – мисі Доброї Надії – живуть пінгвіни. Люди з ними купаються
Хто жив у Харкові, в Кейптауні
не лякається
ПІВДЕННОАФРИКАНЦІ ЧУЛИ ПРО ФУТБОЛІСТА ШЕВЧЕНКА
І СТУДЕНТСЬКИЙ БУНТ
ПЕРЕКЛАДИ АФРИКАНСЬКИХ ПОЕТІВ ЧИТАЛА СЕРЕД ДРУЗІВ.
Позаторік поетеса Оксана Розумна запропонувала взяти
участь у проекті ”Я на тебе чекатиму під каїсе-дра”. Цей
проект – майданчик для мистецького спілкування. Гурт
AfriKan привіз африканську музику із Західної Гвінеї. Долучився хор ”Дивина” з Донбасу, який співав під барабани
українські та гвінейські пісні. Видали антологію ”Каїсе-дра
росте, де хоче”. Оксана переклала з французької сенегальського поета Леопольда Сенґора. У мене були нігерійські,
південноафриканські, зімбабвійські автори.
Чимало українок під час навчання у Великій Британії
одружились і подалися до чоловіків у ПАР
УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ
ДІЗНАЛАСЯ ПРО ЦЕЙ ПРОЕКТ. І в березні 2017-го запросили мене
й Оксану Розумну на ”Українські дні в Кейптауні”. Ми пред-
ставляли переклади чотирьох поетів із Південної Африки.
Українська громада взяла на себе організацію і фінансування.
Сприяло й наше посольство України в ПАР. Проект ”Українські дні” тривав більш як місяць. Показували нове українське
кіно, були концерти, виставки. У центральній бібліотеці
по скайпу спілкувалися з Оксаною Забужко. Гучно пройшов
Український фестиваль у передмісті столиці – Токай.
УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА В КЕЙПТАУНІ НЕЧИСЕЛЬНА, АЛЕ АКТИВНА – БЛИЗЬКО 90 ОСІБ. Потрапляють до Південно-Африканської Республіки по-різному. Хтось приїхав працювати.
Чимало жінок, які навчалися, наприклад, в Оксфорді. Одружилися там і подалися до чоловіків у ПАР. Одна з таких –
Дзвенислава Качур, лідер української громади Кейптауна.
КЕЙПТАУН НІБИ НАМОТАНИЙ НА ВЕЛИКУ СТОЛОВУ ГОРУ, ЯКУ
ВИДНО З БУДЬ-ЯКОЇ ТОЧКИ МІСТА. Велика гора з пласким вер-
хом-плато, звідси й назва. Вона є символом міста, зображена
на його прапорі. Преторія – адміністративна столиця ПАР,
а Кейптаун – законодавча. Історичний центр – на березі
моря, де стояв старий форт. Кейптаун належить до топ-20
найкрасивіших міст світу. Житлові райони перемішуються
із заповідниками. У них, наприклад, ходять зебри.
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
№ 3 6 ( 3 8 9 )
К Р А Ї Н А
39
>
Д О С В І Д
>
ТЕМНОШКІРИХ І БІЛИХ ПРИБЛИЗНО ПОРІВНУ. Перші представлені здебільшого народністю коса. У їхній мові два
характерні звуки: клацання горлове і язиком. Загальне
правило фонетики: звуки творяться на видиху. А в коса
є звуки, які виникають на вдиху. Коса і зулу – два основні автохтонні народи. Середнього зросту, кремезні,
широколиці, з не дуже чорною шкірою. Високі, чорні
й стрункі – це, зазвичай, приїжджі з Кенії.
НАМ БАГАТО РОЗПОВІДАЛИ ПРО МІСЦЕВУ ЗЛОЧИННІСТЬ. Але
якщо порівняти Кейптаун з тим місцем у Харкові, де
я живу, то нічого особливого. А мій район ”Нові дома” –
не найпохмуріший. Є, наприклад, ХТЗ. Можливо, ми
не потрапляли в неблагополучні кейптаунські райони.
За статистикою, 80 відсотків злочинів у ПАР трапляються
в певному соціальному середовищі. В нас було інше. Хіба
собаки із-за воріт гавкали – у приватному секторі.
АНГЛІЙСЬКУ МОВУ ЗНАЮТЬ УСІ. Книжки в книгарнях
Кейптауна переважно англійською. Трохи африкаанс –
це мова бурів, місцева версія нідерландської. Трапляються мовою коса. Зулу я не знайшла. Як правило, рідних
мов дві – англійська й коса, англійська й африкаанс.
ПІД ЧАС ЯРМАРКУ ПРОВОДИЛА МАЙСТЕР-КЛАС ДЛЯ ДІТЕЙ.
Навчала їх української абетки – для діаспори і всіх охочих. Найздібнішим був хлопчик Санґо, темношкірий.
ПРО УКРАЇНУ ЗНАЮТЬ МАЛО: ФУТБОЛІСТ ШЕВЧЕНКО, БУНТ
СТУДЕНТІВ. Наших авторів не читали.
ДУЖЕ ЦІКАВИЙ КАФЕДРАЛЬНИЙ СОБОР У КЕЙПТАУНІ. Саме
з нього йшли демонстрації проти апартеїду, які вів
Десмонд Туту, один із перших чорних архієпископів
англіканської церкви. Він діяв разом із Манделою. У підвалі собору – Музей боротьби за свободу. І джазовий
ресторан. А у дворі – викладений із бруківки великий
МЕШКАЛИ В ДОМІ ПІД СТОЛОВОЮ ГОРОЮ, У СВЕКРІВ ДЗВІНКИ
КАЧУР. Серед предків господині – Елізабет Фрай, яка боролася лабіринт. Прохід по ньому туди й назад еквівалентний
прочитанню молитви. Називається мовою коса – ”Сіяза права жінок і зображена на британській банкноті в 5 фунхамба” – ”Ми йдемо”. Я його пройшла.
тів. Інший предок хазяйки торгував вовною в Росії. Звідти
давні православні ікони і чавунна сковорідка на кухні.
РОЗЕТКИ В ПІВДЕННІЙ АФРИЦІ МАЮТЬ ТРИ ДІРОЧКИ. Дзвінка
одразу дала перехідник і наказала носити при собі.
На мисі Доброї Надії живуть африканські
пінгвіни. Люди купаються з ними
У ЦІЛОДОБОВИХ ДЕШЕВИХ КРАМНИЧКАХ ВИНО НЕ МОЖНА КУПУВАТИ ПІСЛЯ СЬОМОЇ ВЕЧОРА. Хоча в крутіших можна. Пересу-
ПЕРЕД ХУДОЖНІМ МУЗЕЄМ СТОЇТЬ ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ ВОДОМЕТ.
ватися Кейптауном без власного транспорту можливо хіба
на таксі. Маршруток мало і ходять рідко.
Ним розганяли демонстрації. Його майстри обплели бісером. Це вже не знаряддя терору, а експонат виставки і самостійний проект ”Трансформація терору в мистецтво”.
Житлові райони перемішуються із заповідниками.
У них ходять зебри
ЕНЕРГЕТИЧНО НАЙПОТУЖНІШІ РЕЧІ В ХУДОЖНЬОМУ МУЗЕЇ
НАЛЕЖАТЬ ТЕМНОШКІРИМ МИТЦЯМ. Часто це примітивізм.
За плечима в білих авторів – європейська традиція. У темношкірих – здатність перетворити життя на епос.
ҐРЕХЕМСТАУН – УНІВЕРСИТЕТСЬКЕ МІСТЕЧКО ВГЛИБ КОНТИНЕНТУ. Читати вірші в Національному музеї англомовної
літератури нас запросив Кріс Манн – поет, якого я перекладала. На відміну від Кутзее (Джон Максвелл Кутзее –
південноафриканський письменник, лауреат Нобелівської
премії. – Країна), його мало знають навіть у ПАР. Хоча
Манн – значний автор, англійський і водночас дуже африканський. Типовий африканер, нащадок бурів. У нього
є ім’я, подароване зулусами: ”Зітулеле” – ”мовчун”.
В УКРАЇНІ І В КЕЙПТАУНІ ПОРИ РОКУ ПРОТИЛЕЖНІ. На початку весни у них осінь. Середземноморське тепло, росте
виноград, хтось іще купається, хоча океан прохолодний.
Лагідний клімат, але кава там не росте. А на крайній південній точці, на мисі Доброї Надії, живуть африканські
пінгвіни. Люди купаються з ними.
У КЕЙПТАУНІ БУВАЮТЬ СИЛЬНІ ОКЕАНСЬКІ ВІТРИ. Ідеш по вулиці з капучино. Вітер залітає в дірку на кришці стаканчика й видуває рідину. Аж піна летить. Невдовзі, як ми
ЗА 12 КІЛОМЕТРІВ ВІД КЕЙПТАУНА Є РОБЕН-АЙЛЕНД, ОСТРІВ
В ОКЕАНІ. За апартеїду там були божевільня і лепрозорій. А ще приїхали, мав бути всесвітній велопробіг. Наша хазяйка
пішла ночувати до подруги – щоб ближче бути до події.
в’язниця, куди біла влада відправляла опонентів. Зокрема,
Повернувшись, показувала відео – вітер здував велосипевождів племен, що переставали коритися. Нельсон Мандела
ди і навіть перекидав їх. Велопробіг скасували.
(правозахисник, політик та юрист, президент Південно-Африканської Республіки з 1994-го по 1999 рік, національний
герой. – Країна) сидів там в одиночці розміром 2 на 2 метри.
ПРОЕКТ ”Я НА ТЕБЕ ЧЕКАТИМУ ПІД КАЇСЕ-ДРА” ДІЄ ДАЛІ.
На цьогорічному ”Книжковому Арсеналі” за віршами
НЕЛЬСОНА МАНДЕЛУ ШАНУЮТЬ І ЧОРНІ, Й БІЛІ. Ми жили в білих, наших і африканських поетів – зокрема, й перекладеного
мною Джона Метієра з Йоганнесбурга – робили виставу
дуже заможних. На кухні в них висить кругла мозаїка із зо”Пісок”. Балет, музика, пісня – усе разом. Я планую багато
браженням Мандели. В сувенірних крамничках продають
перекладати. Можливо, це виллється в окрему книжку
листівки з його портретом. І напис: ”Освіта є найсильнішою
якогось африканського автора. Може, вони перекладуть
зброєю у боротьбі з неволею”. Він відсидів 27 років і вийшов
когось з українців.
із бажанням не просто змін, а змін без помсти. Не дав білим
кривдити чорних, але й чорним не дозволив шкодити білим.
текст: Павло ВОЛЬВАЧ, фото: Віктор ФОМЕНКО
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
№ 3 6 ( 3 8 9 )
К Р А Ї Н А
41
П І Д С Л У Х А Н І
Р О З М О В И
”Мамо, вам дитину нільзя
оставить – рота роззявили
і до мавп побігли”
ПРО ЩО ГОВОРЯТЬ У КИЇВСЬКОМУ ЗООПАРКУ
На вихідних зранку
біля головного входу
в Київський зоопарк
батьки фотографують
дітей. Поблизу
великих скульптур
зубра й лева бігають
троє кошенят,
граються з листям.
До каси – черга,
працює одне вікно.
Дорослий квиток
коштує 60 гривень,
дитячий – 40
– МЕНІ ТРИ ВЗРОСЛИХ І ДВА
ДЄТСЬКИХ, – літня жінка
у квітчастому сарафані
й солом’яному капелюшку
розраховується купюрою
в 500 грн. Бере квитки,
звертається до молодих
жінок із двома хлопчика-
Пенсіонерки з під’їзду називають
мене олігархшою. Але який
я олігарх?
ми. – От, щитай, і півпенсії
немає. Зато внуків і невісток
у зоопарк звожу. Ресторан
і атракціони не потяну.
А зоопарк – пожалуста.
– Ми ж казали, самі заплатимо, – невістка бере
на руки сина.
– Нє, цього не буде. Хай
у мене мала пенсія, но не позволю собі за чийсь рахунок
жити. Я квартиру покійного
чоловіка здаю на Позняках.
42
К Р А Ї Н А
№ 3 6 ( 3 8 9 )
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
Мене наші пенсіонерки
з під’їзду називають олігархшою. Але який я олігарх?
По мінімуму беру зі студентів – 6 тисяч і комунальні, –
жінка йде до входу першою.
– Іван казав, мати обіцяла
дарчу на квартиру написати
на того з синів, хто її краще доглядатиме. Але
я вам уступаю.
Свекруха – ще
той кадр. З нею
і тижня не проживеш. Буде
кілька місяців
згадувати, як розщедрилася на зоопарк, – неголосно каже одна невістка жил. Знакомый снимал
другій.
здесь полгода квартиру. Его
уверили – почти сафари,
экологическая зона. Так он
ЧАСТИНА ЕКСПОЗИЦІЇ БІЛЯ
ВХОДУ ЗАВІШЕНА БАНЕРАМИ – ночью не спал совсем: гиены
хохотали, тигры и львы ревеВ ЗООПАРКУ ТРИВАЄ РЕКОНли, а за ними – обезьяны,
СТРУКЦІЯ. Біля вказівника
лошади, зебры. Весной, когда
з намальованими звірами
у тварей гонка, так орут, что
та шляхом до них розв ушах звенит. На Троещину
мовляють двоє молодих
переехал, там потише.
чоловіків.
– Мне бы так жить. ВыхоНа інформаційній табличці
дишь на балкон – и как
біля вольєра з левами вкав джунглях: жирафы, слоны, зано: самця звати Геркулес,
левиць – Христина, Дарина
зебры, – говорить той,
і Вілія.
що в чорній кепці.
У левів були бетонна яма й корито
з водою. Ходили худі та злі
Показує на балкони найближчої багатоповерхівки.
Її видно за деревами. Майже
по всьому периметру за огорожею височіють будинки.
– Ага, ты бы недолго так по-
– Востаннє була тут
27 років тому з батьками, –
розповідає 5-річній доньці
та чоловікові невисока жінка з довгим білявим волоссям. Дивляться на левиць.
Вони
гріються
на сонці.
У вольєрі
є дерева, струмок, камені.
– Так у левів були
лише бетонна яма
й корито з водою.
Ходили худі та злі.
Зверху всі плювали
й кидали сміття
в ту яму. Я боялася
йти сюди. Думала,
нічого не змінилося. Але стало краще.
Дивися, які вгодовані.
– А пам’ятаєш зоопарк у Ньїредьгазі
(місто в Угорщині. – Країна)?
Там, де п’ять
білих тигрів? –
П І Д С Л У Х А Н І
говорить її чоловік у бежевій сорочці та блакитних
джинсах. – Оце приклад
класного зоопарку. Кращий навіть за центральні
в Будапешті, Празі й Варшаві, кажуть. Звісно, така
територія – цілий острів
на річці. У тварин суперумови. У ветеринарному центрі
навіть МРТ роблять.
Біля вольєра з ведмедями
спорудили дерев’яне підвищення. За товстим склом
неспокійно походжають
двоє бурих.
– О, дивися, їх звати
Потап і Настя. Реально
похожі на співаків, – каже
Площадь кафешки больше,
чем вольер для гориллы. Ужас
хлопець, років 20. – Хоча
ведмедиця – худа сильно.
А Настя – дівчина в тілі.
– Олєг, Настя зараз
на дієті, схудла, – говорить дівчина з довгим
русявим волоссям. – Тобі
постійно здається, що всі
дівчата – повні.
цов, – говорить ретельно поголений чоловік
зі шкіряною сумкою через
плече. П’є каву з автомата. Його дружина втретє
купує квиток на дитячий
атракціон для доньки.
Дитина не хоче йти дивитися на звірів. Іграшковою
Деякі хитрожопі по схемах купляють
європейське ”решето”
У ЦЕНТРІ ЗООПАРКУ – КО-
Біля нього –
атракціони й автомати
для дітей.
– Это не зоопарк, а парк
аттракционов. Карусели, игровые автоматы,
развлекухи, заманухи для
взрослых и детей. Кафе,
лотки с китайским ширпотребом. Чтобы зверей
найти, нужно по указателям идти
и спрашивать
у продавЛЕСО ОГЛЯДУ.
вудочкою з магнітом
ловить пластикових рибок
із надувного басейну. – Где
это видано, чтобы площадь
кафешки была больше,
чем вольер для гориллы?
Ужас. Доця, идем на слоника посмотришь, я тебе
на базаре такую удочку
куплю. Папе скоро на работу нужно, а мы здесь уже
2 часа торчим и ни одного
животного не увидели.
– ТИ НА МІТИНГ ДО РАДИ
ЇЗДИВ? У тебе ”латиш” або
”поляк”? – високий худий
чоловік, років 30, питає
іншого, у спортивному костюмі. Їхні сини-дошкільнята розглядають вовчицю
Герду у вольєрі.
Р О З М О В И
Бо уважаю швагра, нормальний мужик.
– Ну він порівняв – свого ”Ланоса” й німецького
”Гольфа”. Його машина через кілька років
розвалиться.
– Не скажи. Оці ”бляхи”
українцям вже геть убиті
продають. Зверху – красавчик, а всередині – решето. Знайомий за півтори штуки ”Ауді” купив
на литовських номерах.
За місяць мотор полетів.
Треба стільки ж грошей
на заміну. Стоїть у гаражі
мертвим грузом.
Хлопчики просять батьків
показати їм, де живуть
гієни й тигри.
– АЛІНА, НЕ ПЕРЕХИЛЯЙСЯ
ЧЕРЕЗ ОГОРОЖУ, НЕ МОЖНА, – до вольєра із зебрами
підбігає жінка у велюровому рожевому спортивному
костюмі.
Тягне назад за руку 10-річну дівчинку в білій сукні.
До них підтюпцем підбігає
літня жінка у довгій спідниці та білій блузі.
– Юлінька, я тільки
на мінутку отойшла, а мала
до зебр побігла. Не вспіла
Завтра поїду. Доки погода гарна,
треба бульбу докопати
– ”Поляк”. ”Гольф”
третій. Усього йому 7
років, і взяв за 1,5 тисячі баксів. Нє, Ваня,
не їздив. Ти знаєш,
мене вже з тою євробляхою так задовбали
рідня і знайомі, що стидно
сідати за руль, не те що на
мітинг їхати. Прикинь,
були ми у швагра на ювілеї.
Він із Португалії приїхав,
ціле літо гарував на стройці. Каже: ”Я чесно відпрацював і взяв собі нового
”Ланоса”. Не те, що деякі
хитрожопі по схемах
купляють собі європейське
”решето”. Ще й рипаються,
щоб їм то все узаконили”. Я мовчу, очі опустив.
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
за нею, – відсапується.
– Мамо, ви вічно не вспіваєте, вам дитину нільзя
довірити. Ще вчора просила: не спускайте з внучки
очей. Вона хитра й шустра.
А ви рота роззявили та до
мавп побігли.
– Доця, я ж перший раз
їх бачу, от і задивилася.
Там мавпа з синьою дупою
в другої воші шукала.
Смішно, – виправдовується жінка. – Не злися, я ж
усього на три дні. Завтра
поїду. Доки погода гарна,
треба бульбу докопати.
Вам три мішка передам,
як завжди.
текст: Ольга ШВЕД,
малюнок: Дмитро СКАЖЕНИК
№ 3 6 ( 3 8 9 )
К Р А Ї Н А
43
Д О С В І Д
Одяг купили в секонді, сумку
знайшли під мостом, забрали
гроші, телефон і документи
9 КЛІЄНТІВ ІМІДЖМЕЙКЕРА ТЕТЯНИ ДЕМЧЕНКО
1
УСІ ЖІНКИ ЛЮБЛЯТЬ ЛИШЕ ГРОШІ – ВВАЖАВ ОДИН КЛІЄНТ.
Йому було 33 роки, через зайву вагу виглядав на 40. Від
нього аж віяло достатком. На таких чоловіків клюють жінки,
які люблять розкіш. У стосунках шукав турботи й уваги.
Коли починав зустрічатися, своїй дівчині ні в чому не відмовляв. А представниці протилежної статі про нього зовсім
не турбувалися, вимагали грошей на підтвердження почуттів.
Допомогла зміна іміджу. Переодягли його у джинси, плетені кардигани, став носити спортивне взуття. На роботу
ходив у костюмах, а ввечері переодягався і перетворювався на плюшевого ведмедика, якого хочеться погладити. Розказував: ”Друзі сміялися з мого нового образу”.
За місяць подзвонив: ”Зустрів жінку, яка зацікавилася
мною, а не грошима. Я щасливий”.
2
ЗВЕРНУЛАСЯ МОЛОДА ЖІНКА, ЯКА РАНО ЗРОБИЛА
Коли приїхали, він був стомлений, брудний, але в очах читалася сила. Розказував: ”3 години сидів без діла. Це було
трагедією. Коли навколо почали збиратися безпритульні,
вирішив організувати їх для роботи. Домовився із власником бази, що ніч працюватимемо. Розвантажили дві фури”.
Після цього перестав ганятися за речами з останніх
модних колекцій.
Розвантажили дві фури за ніч
4
КЛІЄНТКА ХОТІЛА ВЛАШТУВАТИСЯ В МІЖНАРОДНУ
КОМПАНІЮ. Але не бажала проходити всі етапи
співбесіди. Я попросила дізнатися, де й о котрій обідає
гендиректор.
Два тижні ходила в ресторан, де їв той чоловік. Пила каву
та дивилася, які люди оточують його. Помітила, йому
подобаються жінки в строгому облягаючому вбранні. Купила клієнтці подібну сукню. Прийшли в ресторан разом.
Жінка підійшла до нього і сказала: ”Давно спостерігаю
за розвитком вашої компанії. Мені було б цікаво у вас
працювати. Якщо матимете час і можливість, готова
КАР’ЄРУ. ”Кілька місяців виконую обов’язки директора. Приймаю рішення, маю право підпису, але на посаду не призначають. Мабуть, через вік”.
Я розуміла, причина – не в цьому. Проаналізувала її гардероб.
Шафа була заповнена одягом у квіточки, бантики. Це робило
Тетяна ДЕМЧЕНКО
її ”дитиною”. Керівника в такому образі уявити важко. Те,
що вона лише виконувач обов’язків, реакцію пом’якшувало.
Купили новий одяг, окуляри зі звичайним склом, зібрали
волосся у пучок. За місяць її призначили директором.
47 років, іміджмейкер
Народилася 19 лютого 1970го в Києві. Батьки – біологи,
працювали в науково-дослідних інститутах.
У школі займалася художньою
гімнастикою, відвідувала біологічний гурток, заняття з фоВ ІСПАНІЇ ПОЗНАЙОМИЛАСЯ З БІЗНЕСМЕНОМ. Одягнутий
тографії, шиття й плетіння.
”Хотіла вступати до Інституту
був красиво, аж сяяв. Під час зустрічей із партнерами
легкої промисловості на конй на переговорах почувається не в своїй тарілці, розказав.
структора жіночого одягу.
Помітила, доки дивиться у дзеркало, поводиться звично.
Але батько не вірив, що цим
А варто відвести погляд, як з’являється захисна реакція –
можна заробляти”.
зарозумілість, авторитарність. Це відлуння колишніх
Закінчила біологічний фапроблем: втрати бізнесу, боргів, труднощів у запуску нової
культет Київського універсисправи. Внутрішнє ”я” не гармоніювало із зовнішнім ідеаль- тету імені Тараса Шевченка,
за спеціальністю ”генетика”.
ним образом. Запропонувала спробувати ще раз прожити
”У 1990-х перспективи знайти
страх невдач. Найкраще для цього підходив образ безприроботу за фахом не було.
тульного – людини, яка все втратила.
Коли щось і траплялося,
Клієнт погодився. Одяг купили в секонді, сумку знайшли то треба було років шість-сім
під мостом. Відвезли його у промзону без грошей, телевести напівголодне існування,
фона й документів. Домовилися, заберемо за добу.
аби пробитися”.
Зустрів жінку, яка зацікавилася мною,
а не грошима
3
44
К Р А Ї Н А
№ 3 6 ( 3 8 9 )
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
Закінчила економічний факультет Київського університету технологій і дизайну. Працювала в бізнес-структурах.
”Підбирала персонал і складала посадові інструкції. Якось
начальник не захотів взяти
на роботу хлопця. Не підходить зовнішній вигляд,
пояснив. Так зацікавилася
іміджелогією”.
Два роки навчалася в Інституті репутаційних технологій
Art&Iмage в Москві.
З 2011-го працює іміджмейкером. Консультація коштує 150
євро. Година роботи – 50 євро.
Торік відкрила школу іміджу
Image&Promotion Studies.
Улюблений фільм – ”Парі-матч” американського режисера Артура Сейдельмана.
Любить кататися
на велосипеді.
Має чотирьох собак і трьох
котів.
Незаміжня. 20-річний син
живе й навчається в Польщі
>
Д О С В І Д
>
поговорити”. Поклала на стіл свою візитівку й пішла.
За тиждень він запросив на співбесіду. Узяв на роботу.
5
КРИМСЬКОМУ БІЗНЕСМЕНУ ПОРАДИВ ЗВЕРНУТИСЯ
6
”ЗРОБІТЬ МЕНЕ СЕКСУАЛЬНОЮ”, – ПОПРОСИЛА 57-РІЧНА
ДО МЕНЕ ХТОСЬ ІЗ ЙОГО ДРУЗІВ. Він видався хворим:
одяг на два розміри більший, плечі висять. Таким був
увесь його гардероб. Мав 48-й розмір, а носив костюми
52-го. Із шафи викинула майже все – залишила кілька
футболок і одні джинси.
КЛІЄНТКА. Розповіла, що стосунки з чоловіком стали
прохолодними. ”Раніше ми зводили будинок, створювали бізнес, ростили дітей. Дім є, бізнес розкрутили, діти
подорослішали. Наші інтереси розійшлися”.
Підключила тренера з особистісного та професійного
розвитку. Він допоміг скласти план, чим подружжя може зайнятися разом. Вирішили, почнуть подорожувати та зводити
будинок у якійсь із теплих країн, щоб жити там на пенсії.
Порадила з мандрівок привозити якнайбільше спільних
фотографій. Перегляд знімків зближував пару.
У гардеробі змінили домашній одяг дружини. Додали
суконь і спідниць. Кольори підібрала такі, що пасують
до інтер’єру. Стосунки ожили.
Подружжю з мандрівок варто привозити
якнайбільше спільних фотографій
7
ПЕРЕД ВИБОРАМИ 2012-ГО ПРАЦЮВАЛА ІЗ 42-РІЧНИМ
ЧОЛОВІКОМ – ВІН ХОТІВ ПОТРАПИТИ У ВЕРХОВНУ РАДУ.
Мала завдання: його повинна сприйняти аудиторія.
Маркетологи написали: його виборці – жінки 40-50 років. Попросила уточнити сімейний стан, наявність
46
К Р А Ї Н А
№ 3 6 ( 3 8 9 )
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
дітей. З’ясували, великий відсоток – матері-одиначки,
які виховують доньок. Вирішили використати образ
комфортного хлопця – жениха й майбутнього зятя.
Зняли з нього костюми й краватки. Почав носити туфлі
у спортивному стилі, сорочки з розстебнутими двома
верхніми ґудзиками, закочувати рукави – сигнал того,
що все може зробити. З усіма завжди вітався, перш
за все – із жінками. Зустрічі з виборцями проводив
у клубі, спілкувався без мікрофона.
Аудиторію завоював, але вирішив не йти в політику.
Речі розвішували два місяці.
Це був одяг на один сезон
8
”ПЕРЕНЕСЛА КУПУ ПЛАСТИЧНИХ ОПЕРАЦІЙ, А ЧОЛОВІ-
9
ОДИН ІЗ КЛІЄНТІВ МАЄ ГАРДЕРОБНУ КІМНАТУ НА 70 ”КВА-
КУ ДОСІ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ. Зробіть щось”, – просила
21-річна жінка. Працювати з нею відмовилася, бо вона
сама не знала, що хоче.
Відмовляти доводиться, коли матір просить щось змінити у своїй доньці, а чоловік – у дружині. Таким кажу:
”Не розумієте, як спілкуватися з донькою? Хочете, щоб
я була перекладачем?”
ДРАТІВ”. Переодягається чотири рази на день, щоб
на кожній зустрічі мати інший вигляд.
Звернувся до мене, коли з квартири перебирався в заміський будинок. Просив спроектувати шафи так, щоб,
обійшовши кімнату по колу, міг крок за кроком обирати
потрібні речі. Поставили шафи, купили гардероб і розвісили речі за два місяці. Це був одяг на один сезон.
текст: Світлана КОРЖЕНКО, фото: Тарас ПОДОЛЯН
І С Т О Р І Я
Чую в собі страх,
багато вогню
й енергії
СОЛОМІЯ КРУШЕЛЬНИЦЬКА 45 РОКІВ ЖИЛА І ВИСТУПАЛА ЗА КОРДОНОМ
повідала на його листи. – Тут така мода, що вечором
обідається по-панськи. По обіді зійшлося трохи народу
з аристократичного світу, та й урядилисьмо імпровізоСИТЬ БОРОТЬБИ З ЛЮДЬМИ, ТО ЩЕ Й САМІЙ З СОБОЮ
ТРЕБА БОРОТИСЯ. В МЕНЕ ТАКА ВДАЧА НЕЩАСЛИВА, ЩО НЕ ваний концерт. Подібні сходини повторяються досить
часто. Якби ви були тоді між нами, то б сказали: чисто
ТЕРПЛЮ НІЧИЄЇ ЛАСКИ, – пише оперна співачка 21-річна
Соломія Крушельницька 1 квітня 1894-го з італійського ідіоти або якісь не з того світа. Не увірите, як за музикою час сходить скоренько”.
міста Мілан до письменника Михайла Павлика (1853–
1915) у Коломию на Прикарпатті. – Міс Александер, почувши мій голос і довідавшись, що я не маю за що довго У МІЛАН БЕЗ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРИЇЖДЖАЄ БАТЬКО СОЛОМІЇ.
оставатися в Мілані, постановила мене своїм коштом
Налаштований забирати доньку. Захворів брат Володидовести до цілі. Я зразу, розуміється, зраділа на таку
мир, і потрібні гроші на лікування. Соломія тимчасово
пропозицію не тому, що знайшлася подібна особа, але
припиняє навчання й підписує піврічний контракт
просто тому, що я маю якусь вартість у людей”.
зі Львівською оперою. По його завершенні повертається в Італію. Із собою бере старшу сестру Олену.
”Я поїхала разом з нею як помічниця по господарській
частині, – згадує та. – Старалася полагоджувати всі домашні справи, щоб Соломія повністю могла присвятити
себе музиці й співу”.
”Я НЕ МОЖУ БУТИ ДОВОЛЬНА З ТОГО, ЩО ЖИВУ НА ЧУЖОМУ КОШТІ ОТУТ. АЛЕ ЩО МЕНІ, БІДНІЙ, РОБИТИ! НЕ ДО-
Прийшли англічанки й витягнули мене
з хати
Соломія закінчила консерваторію у Львові й почала виступати в тамтешньому оперному театрі. Щоб удосконалити спів, їде на навчання до Італії. Батько Амвросій
позичає в банку 2 тис. ринських. Таку суму отримував
депутат крайового комітету Галичини за шість років
роботи.
Більшість батькових грошей іде на квитки. Решта швидко
розходиться вже на місці. Соломія двічі просить кошти
на освіту в Галицькому сеймі, але їй відмовляють. Місцева
влада ображена, бо та припинила виступати у Львові.
У Мілані живе біля матері італійської співачки Джемми
Беллінчоні. Знайомі по спільних виступах у Львові. Випадково спів українки чує незнайома англійка й оплачує її навчання.
”Вчера, якраз коли я мала охоту і бажала написати
до вас, прийшли англічанки й витягнули мене з хати,
зразу на прохід до города, а потім забрали до себе
на обід, – пояснює Михайлу Павлику, чого довго не від-
Запрошують виступати.
Відмовляє, бо хоче вчитися.
Щодня по 5–6 годин займається
музикою й співами
Чутка про появу сильної співачки шириться між італійськими театрами. Соломію запрошують виступати. Відмовляє, бо хоче вчитися. Щодня по 5–6 год. займається
музикою й співами. Потім кілька годин – акторською
грою. Решту часу читає і вчить мови. Знала їх сім – італійську, іспанську, німецьку, французьку, англійську,
польську, російську.
”Як приїду де за пару літ до Львова, то мене публіка тамтешня не впізнає, – пише Павликові. – Витримаю до кінця
і переконаю всіх, що й руська душа є здібна обняти хоч би
й найвищий вершок в артизмі. Та й тим самим потягну
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
№ 3 6 ( 3 8 9 )
К Р А Ї Н А
47
>
І С Т О Р І Я
>
Чому ляхи щасливіші від українців?
других за собою, щоб не гнили там усе життя. Не знаю,
що мені сталося, що попала аж в такий патос. Я вам кажу,
що чую в собі страх, багато вогню й енергії”.
Виступає в усіх провідних європейських оперних
театрах, в Аргентині, Чилі та Єгипті. Повсюди на зустрічах із місцевою знаттю для спілкування вишукує
українців. Один із них – Іван Білинський – придворний лікар короля Єгипту. Після виступу в італійському місті Трієст він освідчується, але Соломія відмовляє. Наступного дня Іван запрошує її разом із сестрою
до себе на корабель.
”Чому ж то ляхи щасливіші
від українців, і коли Україна
буде мати щастя чути й бачити
художню перлину русько-української нації? О, як бажано б
вас почути!” – пише у листі
до Соломії Крушельницької
композитор Микола Лисенко
5 березня 1899 року.
В Одесі Соломія дає 35 виступів. Крім опери, бере участь
у благодійних концертах –
виконує українські пісні.
Знатні городяни запрошують
Крушельницьку додому.
Влаштовують вечори на її
честь. На одному з таких господар дістає ”Кобзар” Шевченка і цікавиться у Соломії,
чи вона бачила цю книжку.
Співачка прагне виступати
в українських містах Російської Крушельницька замість відповіді починає декламувати
імперії, але їй забороняють.
Київський губернатор заявляє, поему ”Кавказ”.
що не хоче бачити в місті
”Поступи великі я зробила.
”галицьку русинку”.
Всі те кажуть, та й сама
я виджу не лиш під взглядом
Виняток – Одеса. Тут Крувокальним, але також щодо
шельницька виступає взимку
1896-1897 років у складі італій- гри драматичної, – пише
до письменника Михайла
ської оперної трупи.
Павлика. – Представте собі,
”Їхали з Мілана залізницею
на Відень – Краків – Львів –
Тернопіль, попри нашу хату,
Розхвалюють
але не могли перервати їзди.
мене за гру.
Батько встиг до поїзда на поНе знаю, чи воно
лустанку перед Тернополем
і їхав з нами десяток хвилин, – правда, чи ні
згадує Олена Охримович,
сестра артистки. – До Одеси
дісталися під вечір. Перше,
що зі всіх артисток, що тут
що почули: ”Ізвощик! Подаразом зі мною виступають,
вай!” На залізничному двірці
мене ославили за таку,
нас зустріла група з дирекції
що найліпше грає. По газеОдеської опери. Ми заїхали
тах так і розхвалюють за редо готелю, побули там кілька
альну та правдиву, відчуту
днів. Потім прийшли до нас
гру. Я ні при чому і не знаю,
подружжя одеситів-євреїв,
чи воно правда, чи ні”.
що жили близько театру,
запросили Соломію і мене
На завершення гастролей
на свою квартиру. Там було
на сцені Одеського оперфортепіано, а одна їхня дочка
ного театру 3 березня 1897
вивчала музику. Нам було там року дають бенефіс Соломії
вигідно. Я господарила. Харчі, Крушельницької. Виконує
порівняно з Італією, були
партію Дездемони в опері
досить дешеві”.
Джузеппе Верді ”Отелло”.
Іван Білинський освідчується,
але Соломія відмовляє
– Можемо й мусимо служити своєму народу, щоб він
став у коло рівноправних народів світу, – говорить
Соломія. – Я – мистецтвом, співом.
– А я можу допомогти хіба що грішми, – каже Білинський.
– А я хіба тим, що берегтиму сестру, допомагатиму
їй, – додає Олена.
Між Крушельницькою та Білинським зав’язується
листування. Він перераховує гроші її сестрі Осипі Бандрівській та Володимиру Охримовичу, чоловіку Олени.
Їх розподіляють між талановитою молоддю Галичини.
Ім’я мецената, за його побажанням, не розголошують.
У 36 РОКІВ СОЛОМІЯ КРУШЕЛЬНИЦЬКА ЗАДУМУЄТЬСЯ ПРО
ЗАКІНЧЕННЯ ОПЕРНИХ ВИСТУПІВ. Купує триповерховий
будинок в італійському містечку Віареджо – на узбережжі моря. Наймає куховарку, гардеробницю й лакея.
”Тодішнє Віареджо – райський куточок. Містечко
Пил у повітрі був шкідливий для голосу,
тому не поїхала
простягнулося вздовж моря широкою смугою охайних
і привітних будиночків. Їхні власники – впливові люди
Європи, Росії та Америки. Соломія одразу знайшла
своє місце в тамтешньому знатному оточенні, – згадує
в мемуарах письменник Джорджо Папасольї. – Здавалося, вона народилася і сформувалася для нього,
або тодішнє Віареджо було створено саме для неї.
Висока, вродлива, бездоганно одягнена дама, вона
щодня виходила на свої незмінні ранкові прогулянки
по набережній”.
Виходить заміж за колишнього голову муніципалітету
Віареджо, на чотири роки старшого Чезаре Річчоні.
Він – адвокат, захищає її права у суді. Доводиться
відповідати за неявку на виставу в Палермо під час
виверження вулкана Везувій, що на шляху до міста.
Пил у повітрі був шкідливий для голосу, тому Соломія
не поїхала. Справу виграють.
У подружжя часто гостюють родичі й друзі. Вечорами
біля садиби збираються охочі послухати гру й спів
Крушельницької.
48
К Р А Ї Н А
№ 3 6 ( 3 8 9 )
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
Через кілька днів починаються
виступи. Одеська публіка звикла до оперних зірок світового
рівня і дуже вимоглива. Поганих акторів і співаків можуть
засвистати і вимагати замінити.
Після першої ж вистави розривають контракт з італійським
виконавцем ролі Фауста.
>
”Артистка показалася справжньою драматичною співачкою
з огнем, електризуючим і одушевляючим слухачів, – пише
”Новороссийский телеграф”. –
Гра Крушельницької свідчила
про се, що в талановитої
артистки сценічні здібності
не уступають її визначним
голосовим успіхам”.
”Оваціям, які виправила
їй зібрана публіка, не було
кінця, – написав львівський
часопис ”Зоря” про завершальний виступ. – При тім
дістала артистка хороші
подарунки: срібну корону
з написом ”Талановитій
артистці”, чудову бранзолєту
(браслет. – Країна) із написом ”Славній артистці від
земляків”, срібний ґранований сервіс столовий, альбом
із написом ”Ідеальній Дездемоні”, – не згадуючи про
цьвіти та букети. На прощанє
провели нашу землячку
на дворець желізниці наші
земляки українці, росіяни
та поляки”.
ФО Т О : М УЗ ИЧН О - М Е М О Р ІА Л Ь Н ИЙ М УЗ Е Й С О Л О М ІЇ КР УШ Е Л Ь Н ИЦЬ КО Ї У Л Ь В О В І
Соломія Крушельницька народилася
23 вересня 1872 року в селі
Білявинці – тепер Бучацький
район на Тернопільщині. Батько
Амвросій був греко-католицьким
священиком. Мати Теодора
Марія – зі священицького роду.
Мали двох синів і шість доньок.
Соломія в Тернополі закінчила
класичну гімназію і співала у хорі
”Руська бесіда”. Після Львівської
консерваторії навчалася в Мілані
та Відні. Як оперна співачка
виступала у всіх провідних театрах
Європи й Америки. 1908-го купила
будинок в італійському місті
Віареджо. Вийшла заміж за юриста
Чезаре Річчоні. 1920-го в Неаполі
востаннє співає оперну виставу.
Надалі виступає із сольними
концертами. 1939 року оселилася
у Львові. Давала приватні уроки
співу, а потім отримала звання
професора Львівської консерваторії.
Померла 16 листопада 1952-го від раку
горла. Похована на Личаківському
цвинтарі у Львові.
ФОТО: PHOTO-LVIV.IN.UA
Могила співачки Соломії Крушельницької на Личаківському цвинтарі у Львові. На ній – фігура легендарного античного музиканта і співака Орфея. Автор – львівський
скульптор Теодозія Бриж
>
”Ранок починався з розпитів про мистецькі та громадські справи у Львові, згадок про спільних знайомих. Не раз Соломія сама готувала сніданок, – згадує
племінниця Ярослава Музика про гостину у Віареджо
1935 року. – Гордилася своїм яровим розсолом. Він був
насправді знаменитий. Далі знову розпити. А там –
прогулянка по мальовничій околиці. Тітка зупиняється
на своїй улюбленій скалі й несподівано заспівує якусь
щемливу й тужливу арію. Увечері прийдуть гості.
Соломія фарбує свої посивілі коси. У великій вітальні
п’ємо м’яке вино, каву. Соломія не примушує довго себе
просити. Співає охоче, натхненно”.
До кожного звертається його мовою
БАГАТО ПІСЕНЬ ВИКОНУЄ ДЛЯ ГОСТЕЙ УКРАЇНСЬКОЮ. Вони
розпитують про народ, звичаї. Письменниця Сибілла Алерамо згадує один такий вечір: ”Коли Соломія
Крушельницька сідала за фортепіано й починала
наспівувати, то здавалося, що з неї спадала маска. Вона
вся спалахувала, робилася якоюсь незвичною. В першу
чергу тоді, коли співала українських народних пісень.
Вони були короткі, але співала їх із радісним пориванням, немов розкидаючи квіти в промінні ранкового
сонця. Ми не розуміли слів. З усмішки артистки можна
50
К Р А Ї Н А
№ 3 6 ( 3 8 9 )
2 1
В Е Р Е С Н Я
2 0 1 7
”Порівняно зі своїми уславленими
колегами, Соломія Крушельницька
виявилася набагато вищою як особистість.
Інколи загадковіша, часами ширша, майже
завжди складніша та більш цільна – троїста
і єдина особистість актриси-співачкимузиканта”, –
пише музикознавець Рінальдо Кортопассі в нарисі ”Мадам Батерфляй” 1939 року
було прочитати, що це були слова якогось сп’яніння,
здорового і сильного”.
Гостей пригощає власною випічкою – пиріжками,
варениками.
Подорожує Європою автомобілем. Водить сама. Цікаві
місця знімає фотоапаратом. До кожного звертається його
мовою. Багато читає. Добре розуміється на медицині.
Після смерті чоловіка 1938 року Соломія Крушельницька
вирішує поїхати на батьківщину. Друзі намагаються стримати. Уряд відмовляє у видачі закордонного паспорта. Проте вона виїжджає. Через війну й травму ноги залишається
у Львові до кінця життя. Її будинок у Віареджо постраждає
від бомбардувань. Потім його, без відома власниці, продадуть радянські дипломати.
текст: Олександр ГАНДЗІЙ
Д О К У М Е Н Т
ПІДШИВКА
ЖУРНАЛІВ,
МОНЕТИ,
ЯКІ ЛИПНУТЬ
ДО САПИ
ЩО СТАЛА СІМЕЙНОЮ РЕЛІКВІЄЮ
– Дядько мого діда Георгія Бржосневського
був депутатом Державної Думи Російської імперії від Подільської губернії, – розповідає жителька Кам’янця-Подільського Наталія ПУСТИННІКОВА,
64 роки. – Протягом 1912–1914 років двічі на рік їздив у Петербург на засідання. Перед тим обов’язково йшов до цирульні. Просив зробити пишні бакенбарди, за тодішньою
модою. Повертався зі столиці завжди з подарунками. Якось
племіннику Георгію привіз тижневик ”Вокруг света” – науково-популярне видання про подорожі та наукові відкриття.
Георгію тоді було 15. Журнал йому дуже сподобався. Попросив батьків оформити на нього передплату на 1914 рік. Примірники підшивав грубими білими нитками. А для зберігання річного комплекту виписав шкіряну суперобкладинку.
Наприкінці липня 1914 року почалася Перша
світова війна. 2 серпня Подільська губернія стала місцем
боїв між кавалерійською австро-угорською дивізією та другою зведеною дивізією 8-ї російської армії. 3 серпня Георгій
Бржосневський отримав останній номер ”Вокруг света”.
– На його першій сторінці був маніфест царя Миколи ІІ про
вступ Російської імперії у війну, – каже Наталія Пустинні-
кова. – Суперобкладинка до Кам’янця-Подільського так
і не надійшла. Але підшивку в сім’ї зберегли. Пожовклі сторінки були цікаві дітям усіх наступних поколінь. Особливо
довго розглядали картинки техніки й винаходів.
”Быстрый подъем сил и духа, освежение всего организма, успокоение нервной системы,
возбуждение аппетита, улучшение пищеварения. Все это делает Гематоген доктора Гоммеля.
Имеется во всех аптеках и аптекарских магазинах. Требуйте настоятельно имя доктора Гоммеля. Литература
и брошуры с отзывами врачей высылаются бесплатно”, –
йдеться в рекламному блоці журналу.
За оголошенням можна було домовитись про купівлю
”електричного апарата для знищення волосся” – бритви.
Замовити пристрій із гумових смужок – ”Целло №16”.
Його пропонували незадоволеним розміром свого носа.
– Зараз рідко дістаємо з книжкової шафи дідові журнали. Папір став крихкий від часу. Як родинну реліквію
бережемо їх для наступних поколінь – разом із кількома
дідовими книжками.
текст і фото: Ірина ПУСТИННІКОВА
”ВОДА НАБУВАЄ ФОРМИ БУДЬ-ЯКОЇ ПОСУДИНИ – ВЛАСНОЇ НЕ МАЄ.
ТАК САМО ВЛАШТОВАНА ЛЮБОВ” 8
Антон ФІЛАТОВ, кінокритик
”РЕЖИСЕР ІДЕ ВІД ПОЧУТТІВ ГЕРОЯ, А НЕ ВІД ЖИТТЄВИХ
ОБСТАВИН, У ЯКИХ ТОЙ ОПИНИВСЯ” 10
Ганна ВЕСЕЛОВСЬКА, театрознавець
”МОЖЛИВО, ПОТРІБНО ЗРОБИТИ НОВИЙ МАЙДАН –
ПРОТИ НАС САМИХ” 25
Мирослав МАРИНОВИЧ, правозахисник, публіцист
”ГЕГЕЛЬ ВВАЖАВ ПРУСЬКУ
ДЕРЖАВУ ІДЕАЛЬНОЮ.
ЦЕ НЕ ВРЯТУВАЛО ЇЇ ВІД НАЦИЗМУ” 19
Ярослав ГРИЦАК, історик
”ЗРАДНИЦЕЮ ВИЯВИЛАСЯ СУСІДКА. ЇЇ ПОВІСИЛИ У ЦЕНТРІ СЕЛА” 35
Ганна ЗАГАЛЮК, провідниця жіночої сітки Організації українських націоналістів
”ОДЯГ КУПИЛИ В СЕКОНДІ, СУМКУ ЗНАЙШЛИ ПІД МОСТОМ,
ЗАБРАЛИ ГРОШІ, ТЕЛЕФОН І ДОКУМЕНТИ” 39
Тетяна ДЕМЧЕНКО, іміджмейкер
”ЧУЮ В СОБІ СТРАХ, БАГАТО ВОГНЮ Й ЕНЕРГІЇ” 47
Соломія КРУШЕЛЬНИЦЬКА, співачка
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
13
Размер файла
25 847 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа