close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Заняття з казкотерапії для дорослих "В кожній людині є коштовність"

код для вставкиСкачать

Заняття з казкотерапії Підготувала Кулик Л.А
Мета : познайомити вчителів з методикою проведення занять казкотерапії, згуртування педагогічного колективу; навчити сворювати та аналізувати казки; вселити віру в себе, в те , що кожна людина - коштовність; переконати , що життя складається як з поганих так і з хороших моментів.
Напевно, немає людини, яка б не любила казки. Ті з нас, хто не зацікавлений класичними варіантами казкових історій, дивляться бойовики, фільми жахів, читають детективи, любовні романи, фентезі. Але що це, якщо не тимчасові казки?
Людям властиво обмінюватися історіями. Для того, щоб їх розповісти і послухати, ми збираємося за святковим столом, дивимося шоу по телевізору і т. д.
Ритуал "Входу" в казку
А кому ще, як ні нам, по роду своєї професії жити поряд з казкою! Зараз я пропоную вам зануритися у світ казки . Ось ворота до казкової галявини Наш король повелів не пускати в країну тих, хто не уміє фантазувати. Але ви, я бачу, не такі. Проте наказ короля - закон, і тому приготувала для вас три випробування. Впораєтеся з ними - ворота відкриються.
Перше випробування. В одній казковій країні є огненна річка, нічого живого не росте у її берегів. Як можна neрейти вогняну річку?
Друге випробування. За лісами, за горами, за морями і полями тече Молочна річка Киселеві береги. Як ви думаєте, що буде з тим, хто в ній викупався?
Третє випробування. Перед вами Чудо-юдо - звір дивний. Відгадайте, яких звірів він в себе заховав?
Тепер я бачу, що вас можна пустити в нашу країну".
Гра "Давайте знайомитись"
Потрапивши в казкову країну , ми теж стаємо казковими персонажами, тому і маємо вибрати собі нові імена. Після хвилини роздумів презентуємо наші імена.
В кожному з нас є щось надзвичайне та неповторне , потрібно лише знайти в собі це.
Перегляд презентації та прослуховування казки "Коштовність"
"Казкові загадки" (гра)
Кожен з вас отримає картку, на якій написана загадка. Потрібно не просто відгадати її. Фантазія нескінченна, вона не має меж, тому треба придумати якомога більше відгадок на загадку. Відповідь ні в якому разі не має бути одна. Загадки вибирайте відомі і прості. У даній вправі важливе уміння бачити безліч варіантів відповідей. Наприклад: "Взимку і літом одним кольором". Варіанти відгадок : ялина, апельсин, сонце, крокодил, стеля, молоко, ворона, вода, хмара і т.д.
Казка "Моє полосате життя"
Автор: Эльфика
А зараз сядьте зручніше і до нашої казкової галереї увійде ще одна казка. Вона прийшла до мене в найважчий момент - коли дрібні невдачі, прикрості і інші капості досягли такої кількості, що злилися в суцільну, безпросвітну, нескінченну чорну смугу.
Ось точно говорять: "Прийшла біда - відчиняй ворота". Не ходять біди поодинці! Враження таке, що одна дрібна заморочка заскочить в мій особистий простір, подивиться, що тут простір і є де попустувати - а потім кричить в захваті: "Гайда! Усі сюди! Тут класно"!. А вже на її заклик махом з'являється цілий табун, з гиканням і свистом, і ну щипати молоду травичку моєї душі! Спробуй їх звідти вижени! А потім, коли вони усі зжеруть і куди-небудь далі поскачуть, на місці зеленої травички тільки витоптане поле і димлячі купи свіжого гною.
Загалом, усе у мене посипалося! На роботі - морок, в особистому житті - пітьма безпросвітна, в гаманці - взагалі чорна діра. Куди ні кинь - усюди клин. І дедалі страшніше. Нічого не поробиш, чорна смуга!
У Росії є два поширених і всенародних способу боротьби з "чорною смугою" - запивання і заїдання. Запивання мені не підходило - я алкоголь не люблю взагалі, він несмачний, а ось заїдання я застосовувала вже другий місяць, махнувши рукою на пухнучу талію. Чим же себе побалувати нещасній і дуже самотній дівчині, як не смачненьким? Конфетки-бараночки і інші кондитерські вироби стали моїми ліками від гірких дум.
Так, ще мені сусідка Валентина, у якої мама лікар-невропатолог, притягнула якихось пігулок для сну, а то для мене на тлі усіх цих жахів кращою подругою зробилася мадам Безсоння. І справді, пігулки допомагали - повноцінного сну, звичайно, не виходило, але я все-таки час від часу впадала в деяке напівзабуття.
Загалом, підсолодила я собі життя половиною коробки шоколадних цукерок "Чорний оксамит", догналась "Чорносливом в шоколаді", завершила сонною пігулкою і уляглася в ліжко з боязкою надією хоч уві сні трохи відпочити від чорних думок. Тут-то до мене і прийшла вона.
- Лежиш? Силишся заснути? А не вийде! - життєрадісно оголосила мені Зебра, матеріалізуючись у мого дивана.
- Тьху на тебе, - в'яло подумала я, намагаючись зрозуміти - це взагалі сон або просто Глюк?
- Це на тебе "тьху", - образилася Зебра. - Мало того, що другий місяць на мене лаєшся, так ще і плюватися почала. Ось піду зараз - знатимеш!
- Не йди, - поспішила відповісти я. - А то я знову одна залишуся. А мені не спиться. Не йди, побудь зі мною. Не лякайся, це романс такий.
- Романси заспівала? - заіржала Зебра. - Тужливо, нічого не скажеш.
- А чому б я раділа? - відгукнулася я.
- Від життя, наприклад, - запропонувала варіант Зебра.
- Від життя. - безрадісно відповіла я. - Немає життя - і це не життя!
- А що? - поцікавилася Зебра.
- А суцільна чорна смуга, - з досадою сказала я і протягнула руку - намацати на столику чергову цукерочку.
- Ну-ну, - іронічно сказала Зебра. - Це я вже не раз від тебе чула.
- Що чула? Коли чула? - не зрозуміла я.
- Що життя - як зебра. То чорна смуга, то біла. Любиш ти всякі прислів'я і приказки!
- Ну, напевно, - понуро погодилася я. - Ну і що?
- Ось і те, - переступила з ноги на ногу Зебра. - У тебе до мене претензії, ну так я прийшла розбиратися.
- У мене? До тебе?? Претензії??? - ну і галюцинація. Кошмар! - До претензій до сторонніх зебр я ще не дійшла.
- Я не стороння! - образилася Зебра. - Я, між іншим, твоє Життя!
- Життя - зебра. - зміркувала я. - Ну і гаразд. Іншому життю я і не заслуговую. Смугастий кінь - самий відповідний образ!
- Сама ти кінь смугастий! - розсердилася Зебра і тупнула копитом. - А ну здригнися! Я що, даремно сюди приперлася? Ти думаєш мене міняти? Ну, своє життя, тобто?
- Тебе - ні. Життя - гадаю. Тільки не знаю, як, - поскаржилася я.
- Ну так використовуй свій шанс, коли вже я тут, - запропонувала Зебра. - Запитуйте - відповідаємо. Які там у тебе пред'яви до життя, позитивна моя?
Я проковтнула "позитивну", тому що дуже втомилася від самотності, а тут хоч хтось намалювався для задушевної бесіди.
- Ось говорять, життя чорно-біле. А у мене - суцільна чорна смуга! - пред'явила свою головну претензію я. - Хіба так повинно бути?
- Не повинно! Після чорної смуги завжди йде біла! - охоче погодилася Зебра. - Тільки ти, моя хороша, чомусь пішла проти законів природи.
- Це як? - зацікавилася я.
- Ну, потрапила на чорну смугу, і бредеш уздовж неї. Я ж смугаста. Глянь уважно на мою шкуру, сама зрозумієш.
- Схоже на те, - підтвердила я, оглянувши її смугастий бік. - Бреду, значить, уподовж. І усе чорне, чорне.
- Ну і подобається тобі так?
- Ні, звичайно. Хіба це життя, коли жодного просвіту?
- Так зійди з чорної смуги! - зажадала Зебра. - Зроби ж що-небудь!
- А що? - знову зажурилася я. - На роботі - морок, в особистому житті - пітьма безпросвітна, в гаманці - взагалі чорна діра.
- Ага. А на столі - "Чорнослив в шоколаді" і "Чорний оксамит". А завтра ти надінеш на роботу, як завжди, джинси і чорну водолазку! Гаразд ще, хоч до чорної помади не докотилася! Хоча усе, щоб позбавити своє життя фарб, ти вже зробила!
- Я нічого такого не робила! Воно само! - запротестувала я. - Я, чи що, кризу придумала? Чи самотність?
- Знаєш, мила моя, - мотнула головою Зебра, - криза і самотність на оптимістів не діють. А ти не занадто-то звикла думати про хороше! Віддаєш перевагу проблемам смакувати! А чим більше ти їх смакуєш - тим сильніше вони стають. Ти ж ним свою енергію даєш!
- Ось здорово, - від обурення аж сіла на ліжку я. - Отже, я в усьому і винна?
- У тебе є на прикметі хто-небудь інший? - доброзичливо вискалила зуби Зебра. - Твоє життя, твоя чорна смуга, ти за це і відповідає.
- Ні, я не згодна, ти не права, - почала захищатися я. - Я прагну вибратися, але у мене нічого не виходить!
- Чудово! Подивитеся на неї! Вона старається! - саркастично заіржала Зебра. - Лопає безбожно цукерки і транквілізатори, реве в гордій самотності і роздумує, чому це життя не вдалося!
- Ну і неправда! - гордо заявила я. Хоча в принципі, усе вище перелічене було чистою правдою. Я відчула, що мої очі повільно наповнюються сльозами.
- Сльозами горю не допоможеш, - строго сказала Зебра. - Хочеш піти з чорної смуги - так ворушися ж! Роби що-небудь!
- Що робити? - тужливо запитала я.
- Та хоч цукерки зміни! - порадила Зебра. - Що ось у тебе усе чорне та чорне?
- Ну, якось само. - знизала плечима я.
- Ось-ось, у тебе усе "якось само", - докорила Зебра. - Живеш не усвідомлено, ось що! За принципом "життя б'є ключем, і усе по голові". Так ти хоч убік відійди! Не будь жертвою обставин!
- Слухай, Зебра. Ти не лайся! - попросила я. - Я ж не проти! Я і сама хочу вибратися з цієї найчорнішої смуги. Ти краще підкажи, як!
- А ну, вставай! - зажадала Зебра. - 10 годин вечора, а вона в ліжку!
- Ну, встала, ну і що? - завозилася я, намацувавши ногами тапочки.
- А то, що зараз буде генеральне прибирання! - скомандувала Зебра.
- О 10 годині вечора? - жахнулася я. - Може, краще завтра?
- Життя не можна відкладати на завтра! - проголосила Зебра, вправно відкриваючи копитом мою шафу. - Вивалюй усе!
Далі Зебра мене просто заганяла. Вона змусила мене переглянути увесь гардероб і викинути старі речі. Причому не просто викинути, а винести на смітник. "А то до ранку жаліти почнеш, знаю я тебе", - пояснила Зебра. Потім вона змусила мене вимити посуд, піч і усю квартиру. Потім погнала на ревізію холодильника. Після цього прийшла черга моєї косметички.
Загалом, коли о 3 годині ночі я після контрастного душу вийшла з ванни і знову побачила Зебру - сумнівів не залишалося: я з'їхала з глузду на ґрунті численних прикростей.
- У тебе є прикрості? - страшенно здивувалася Зебра, немов підслуховує мої думки.
- У мене? - настала черга дивуватися з мене. - По-моєму, були. Учора. Але зараз мені якось. бадьоро, загалом.
- Хочеш цукерочку? - запропонувала Зебра.
- Та ні, я б краще яблучко з'їла, - прислухалася до себе я. - Для свіжості дихання.
- Інша справа, - задоволено покивала Зебра. - Дивися: трохи посувалася, пару-трійку життєвих завалів розгребла, а як тонус підвищився?
- Яких "життєвих завалів"? Я ж квартиру прибирала! - заморгала я.
- А ти думаєш, твої думки на твоїй обстановці не відбиваються? Втім, як і навпаки! - парирувала Зебра. - Заберися в квартирі - і на душі чистіше стане, і в думках!
- І усе?
- Ні, не усе! Не застрягай на поганому, думай про хороше! Життя, вона взагалі оцінок не знає, для життя кожна подія - нормальна. Оцінки ти сама даєш. І в різні кольори події забарвлюєш - теж сама! Ну так і нічого в чорний колір їх фарбувати!
- А точніше? - не угамовувалася я. - Прошу конкретних прикладів!
- Звільнили тебе? Відмінно! Значить, для тебе приготована набагато краща робота, потрібно тільки її пошукати. Самотність? Чудово, є час подумати і позайматися собою. Гроші кінчилися? Та просто прекрасно! Сядемо на дієту і одночасно знайдемо гідне джерело доходу! Милий пішов? Удача! Отже, звільнив місце для сьогодення! Загалом, що б не сталося - усе відмінно! Тоді у тебе усе відмінно і буде, ось побачиш!
- Що робитимемо далі? - з ентузіазмом запитала я. Мене переповнювало жадання діяльності.
- А далі ти сама, - запропонувала Зебра. - Чорна смуга кінчилася. Та і поспати тобі трохи не завадило б.
- Не хочу я спати. Я жити хочу! Слухай, а можна так, щоб життя було без чорних смуг? - раптом осяяло мене. - Ну, щоб одні білі.
- Та не можна, проте! - спантеличилася Зебра. - Я ж від природи смугаста. Мені так належить!
- А давай я тебе пофарбую! У інший колір! Ти ж говориш, що моє життя - отже, я і вирішую, які смужки у тебе мають бути! Так?
- Ну ні фіга собі! - здивувалася Зебра. - В ідеї-то поперли. Ніколи про таке не чула! Але мені цікаво! Давай! Фарбуй! А чим фарбувати будеш?
Я на мить зупинилася? У мене не було ні гуаші, ні акварелі, ні іншого художнього приладдя. Тут мій погляд впав на цукерки.
- Шоколадом! - вирішила я.
Зебра тихо заіржала - мабуть, від захвату. Я швидко розтопила в мисці шоколадні цукерки - благо, запаслася на чорні часи, а вони все одно пройшли! Потім пристосувала колонковий пензлик для пудри, і ми із Зеброю влаштували справжній боді-арт. Закінчивши, я кивнула на дзеркало:
- Ну як?
- Відпаааад! - видихнуло моє смугасте Життя, оглядаючи свої біло-коричневі боки.
- Тепер, коли мене запитають про життя, я говоритиму: "Як зебра! То біла смуга, то взагалі шоколадна"!, - пообіцяла їй я.
Якщо я і з'їхала з глузду, то якось на рідкість успішно. Весело, можна сказати!
Уранці я прокинулася свіжа і відпочила, ніби і не скакала півночі з тазами і ганчірками. Повторила контрастний душ - вже дуже він мені сподобався! - і помчала на роботу. Маршрут пішов прямо з-під носа, але я анітрохи не розстроїлася.
- Відмінно! - сказала собі я. - Є привід пробігтися три зупинки риссю! Для підвищення тонусу!
І я бадьоро попрямувала по тротуару.
- Спізнюємося? А давайте тоді разом спізнюватися? - пролунало над вухом.
Я глянула - особа була смутна знайомим, але неначе з іншого життя. Здається, бродив по офісу такий боязкий парубок.
- Я Олег Дмитриев, я новий програміст. А ви - Марина! Я у вас вже тиждень працюю, тільки ви мене не помічали. Ви увесь час чимось зайняті були.
- Я - Марина, - підтвердила я. - Я вас згадала. А заняття мої успішно завершені! І можна просто жити!
- Тоді, може, і з роботи пішки? - запропонував Олег. - Разом? Для життєвого тонусу?
- А давайте! - легко погодилася я. - Якщо для життєвого - я завжди згодна!
Безумовно, я вступала в шоколадну смугу свого смугастого життя!Безперечно на життєвому шляху є хороші і не дуже моменти , але це все миті життя.
Перегляд презентації "Миті життя"
"Вихід із казки"
Що ж час вертатися у реальність. Перегляд презентації "Луг"
В занятті використана казка "Полосатая жизнь" - сказка от Эльфики
http://www.elfikarussian.ru/moya-polosataya-zhizn/
Автор
Lusien1213
Документ
Категория
Образование
Просмотров
362
Размер файла
53 Кб
Теги
казкотерапії, дорослих, заняття
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа