close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Історія виникнення української мови

код для вставкиСкачать
Історія виникнення української мови
Виконала роботу
учениця 10-А класу
Бондар Ю.
Викладач:
Палій Л.В.
І. Історія української мови.
II. Періодизація.
III. ІІІ тис. до н. е. — сер. XIV ст. (Давньокиївська
література).
IV. 1667 р. — XVIII ст.
V. Русифікація та утиски української мови в Московії
та Російській імперії.
VI. Українська літературна мова початкового періоду,
формування її на народно - розмовній основі.
VII. Нова українська літературна мова.
VIII. 40 - ві роки XIX cт. – початок XX ст.
Висновок.
І. Історія української мови
Українська мова (вимовляється [ukrɑ'jınʲsʲkɑ 'mɔwɑ]) — мова,
поширена у південно-східній Європі, належить до слов’янської групи
індоєвропейської мовної родини.
Історію української мови мовознавець Юрій
Шевельов поділив на шість періодів:
протоукраїнський —VII-XI ст.,
давньоукраїнський —XI-XIV ст.,
ранньосередньоукраїнський —XV—
XVIст.,
середньоукраїнський — середина XVI —
перші роки XVIII ст.,
пізньосередньоукраїнський —XVIII ст.,
сучасний — від останніх років XVIII ст. до
сьогодні.
ІІ. Періодизація
Період від ІІІ тис. до н. е. до сер. XIVст.: виділення української мови з
праслов'янської, мови Русі.
Період від сер. XIV ст. до Люблінської унії 1569 р.: Велике князівство
Литовське, Молдавське князівство, Польське королівство.
Період від Люблінської унії 1569 р. до Андрусівського перемир'я
1667 р.: Річ Посполита.
Період від Андрусівського
перемир'я 1667 р. до кін. XVIII
ст.: Велике князівство
Московське (Царство Російське)
та Російська імперія
́ ія 1569 (від лат. unia —
Лю́блінська ун
союз) (пол. Unia lubelska; лит. Liublino
unija; біл. Лю́ блінская у́нія) — угода про
об'єднання Королівства
Польського та Великого князівства
Литовського в єдину федеративну державу
— Річ Посполиту, що була затверджена у
місті Любліні 1 липня 1569 року.
Особливої гостроти після Люблінської унії
набули проблеми віри та мови. Католицька
церква прагнула збільшити кількість своїх
прихильників. Тому в Україні
засновувалися єзуїтські школи й колегіуми.
Вони сприяли поширенню освіти: багато
українців отримали змогу, закінчивши їх,
навчатися в
західноєвропейських університетах. Проте
платою за освіченість ставало
зречення рідної мови та батьківської віри.
Через те, що в XVI столітті представники
нижчих верств мали обмежені можливості
для освіти, ополячення шляхти означало
втрату Україною сили здатної очолити
боротьбу за відновлення державності.
ІІІ. ІІІ тис. до н. е. — сер. XIV ст.
Розмовна мова Русі — один з етапів розвитку сучасної
розмовної та літературної української мови. Літературні мови часів
Русі (церковнослов'янська та давньокиївська писемно-літературна
мови).
Героїчна поема кінця XII ст,
одна з найвідоміших
пам'яток давньоруської літератури.
«Ізборник Святослава», 1073 р.
IV. 1667 р. — XVIII ст.
Після Андрусівського перемир'я
1667 р. у Гетьманщині стали широко
використовувати «просту мову» в
документах центральної та місцевої
влади. Українською провадили свої
записи
органи
місцевого
самоврядування та суди, українська
мова стала офіційною. Не зважаючи
на це, престиж польської мови навіть
на тих землях, де порушилися
політичні зв'язки з Польщею, не був
підірваний. Польську вживали як
писемну навіть представники вищого
православного
духівництва,
наприклад Л. Баранович.
Події
українськопольської війни на тривалий час
призупинили
процес
полонізації. Тепер для самої
Польщі на порядку денному
постало питання збереження
власної державності. Тому аж
до
межі
XVII-XVIII
ст.
полонізаційні процеси були
досить слабкими. Стимулювали
їх стабілізація польської влади в
Галичині та на Правобережжі й
повернення
шляхетських
порядків. 1696 р. за ухвалою
польського сейму в судах і
установах
Правобережної
України
запроваджувалася
польська мова.
V. Русифікація та утиски української мови в Московії та
Російській імперії
Свою назву Емський указ отримав
від німецького міста Бад Емс, де
Олександр II вніс поправки і підписав
підготовлений спеціальною комісією указ.
Указ забороняв:
1. Видавати українською оригінальні твори і
робити переклади з іноземних мов, тексти
для нот.
2. Друкувати будь-які книги українською
мовою.
3. Влаштовувати концерти з українськими
піснями.
4. Викладати українською мовою в
початкових школах.
5. Ставити українські театральні вистави
Вперше
повний
текст
(заборону знято у 1881р.)
«Емського указу» було надруковано у
книзі
Ф.
Савченка
«Заборона
українства 1876 р.
Валуєвський циркуляр
Мотивом
до
видання
циркуляру стали підозри царської
влади, що публікації книг українською
мовою
стимулюють
зростання
сепаратистських,
пропольських
та
антицарських настроїв.
Дію Валуєвського циркуляру
було закріплено і розширено шляхом
видання імператором Олександром
II Емського указу 1876 року, згідно з
яким видання творів українською
мовою
заборонялося
практично
повністю.
Валуєвський
циркуляр
вважається одним із яскравих виявів
шовіністичної політики російського
самодержавства,
спрямованої
на
посилення національного, духовного і
політичного гноблення українського
народу.
Фрагменти утисків української мови
20 грудня 1720 р. — Петро І видав указ київському губернському
князю Голіцину, щоб «в усіх монастирях, що залишаються в Російській
державі, продивитися та вилучити давні грамоти та інші куртуазні листи
оригінальні, а також книги історичні, рукописні та друковані [українською
мовою]».
1721 р. — наказ Синоду надсилати книги з українських друкарень у
«синодальну контору» для виправлення їх згідно з російськими вимогами та
вимовою й звірення клеймом цензора.
1763 р. — указ Катерини ІІ про заборону викладати українською
мовою в Києво-Могилянській академії.
1729 р. — наказ Петра І про переписування в Україні державних
постанов та розпоряджень з української мови на російську.
1765 р. — ліквідація Катериною ІІ козацького устрою на
Слобожанщині та козацьких шкіл.
VI. Українська літературна мова початкового періоду
формування її на народнорозмовній основі.
Києво-Могилянська академія як найважливіший осередок давньої
української літератури й літературної мови на Лівобережній Україні другої
половини XVII ст. і першої половини XVIII ст. (мова ділової, церковно-ораторської,
історично-наукової, мемуарної та художньої літератури різних жанрів, оригінальної
й перекладної тощо).
VII. Нова українська літературна мова
Народна основа мови творів І.Котляревського. Широке, але переважно
бурлескне використання І.Котляревським української розмовної мови і мовних
багатств усної народної творчості в «Енеїді». Строкатість у мові творів
І.Котляревського лексичних, фонетичних і граматичних явищ. Елементи давньої
української літературної мови в «Енеїді», мова п'єси «Наталка Полтавка.
«Енеїда» за жанром — ліро-епічна,
травестійно-бурлескна поема (епічна — бо
в ній події подаються в розповідній формі;
травестійна — бо античні герої
«перевдягнені» в українське вбрання,
перенесені в історичні умови українського
життя; бурлескна — бо події і люди
змальовуються в основному в жартівливознижувальному тоні).
Проте гумор «Енеїди» — не
розважальний. Ніби жартуючи,
Котляревський відтворив минуле України,
сучасне (другу половину XVIII ст. і початок
XIX ст.) і заглянув у майбутнє. Засобами
соковитого гумору він зумів оспівати
героїзм українського козацтва, його
побратимство, нестримну жадобу народу
до волі.
VIII. 40-ві рр. XIX — початок XX ст.
Започатковано
новий
етап у розвитку української
літератури
й
української
літературної мови у зв'язку з
появою «Кобзаря» Т. Шевченка.
Боротьба І. Нечуя –
Левицього за соціальні та
національні права.
Борис Грінченко-автор
перших підручників з
української мови та
літератури.
Іван Франко боровся
за єдину українську
літературну мову.
Відображення
стилістичної
різноманітності літературної мови й
особливостей мови різних соціальних
верств у художній літературі середини XIX
ст. — початку XX ст. (Марко Вовчок, Л.
Глібов, І. Нечуй-Левицький, М. Старицький,
Панас Мирний, І. Франко, І. Тобілевич, Леся
Українка,
М.
Коцюбинський,
П.
Грабовський, О. Кобилянська та ін.).
Питання граматичного й лексичного
унормування української літературної мови в
українській пресі XIX — початку XX ст.
Критична оцінка цих граматик і словників.
Правописні системи другої половини XIX —
початку XX ст. у Східній та Західній Україні.
Боротьба за створення єдиного українського
правопису.
Висновок:
Наша українська мова формувалася віками,
тисячоліттями, шліфувалася на землі предків,
передавалася з покоління в покоління, дедалі
точніше і повніше відображаючи душу народу
й водночас формуючи її, зазнала чималих
тортур. Дуже багато жорстоких літ і століть
пережила наша рідна мова, мужньо
витерпівши наругу і найлютіших царських
сатрапів, і своїх панів та підпанків.
Перетерпіла вона і циркуляр царського
міністра Валуєва, який заборонив друкувати
книги українською мовою, окрім творів
художніх, і ганебний із най ганебніших
Емський указ 1876 року, який зовсім
заборонив друкувати книги українською
мовою.
Українська мова – мова української
нації. В ній тисячолітня історія нашого
народу – історія тяжка, кривава, із
злетами і падіннями, осяяна духом
свободи та незалежності Української
держави, бо ж український народ
віками змушений був із зброєю в руках
оборонятися і відстоювати своє право
на вільне життя. Тому в українській мові
ми відчуваємо брязкіт схрещених
шабель уславлених на весь світ козаків
запорожців , незламних опришків і
гайдамаків, заповзятих січових
стрільців, феноменально мужніх
юнаків-лицарів, які смертю хоробрих
загинули під Крутами.
Автор
Ирина Кащенко
Документ
Категория
Презентации
Просмотров
13
Размер файла
1 579 Кб
Теги
Історія виникнення української мови
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа