close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

керівник року

код для вставкиСкачать
ДОВБИШ НАДІЇ ОЛЕКСАНДРІВНИ 2011 рік
Прізвище, ім'я, по батькові: Довбиш Надія Олександрівна
Рік народження: 1962
Освіта: вища
Назва навчального закладу, який закінчила, рік закінчення: Чернігівський державний педагогічний інститут, 1996 р. Спеціальність за дипломом: вчитель ЗТД і праці
Посада, яку займає: керівник гуртків "Природа і фантазія", технічного моделювання
Педагогічний стаж: 20 років
З якого часу працює в даному закладі: з 2003 року
Кваліфікаційна категорія, звання: 10 тарифний розряд
Нагороди: Диплом управління освіти і науки Чернігівської обласної державної адміністрації, 2006 рік, Почесна грамота відділу освіти Носівської районної державної адміністрації, 2008 рік, Грамота відділу у справах молоді та спорту, служби в справах дітей Носівської райдержадміністрації, 2008 рік, Грамота відділу освіти Носівської районної державної адміністрації, 2010 рік, Грамота обласного управління освіти та науки, 2009 рік, Почесна грамота Носівської районної державної адміністрації, 2010 рік
Курсова перепідготовка: 2010 рік
Проходження атестації: чергова, 2006 рік
Домашня адреса: м. Носівка, вул.Вокзальна, 3/3
Носівська районна станція юних техніків
Опис власного досвіду роботи
керівника гуртків "Природа і фантазія", технічного моделювання Довбиш Надії Олександрівни
"Розвиток творчої особистості дитини в процесі гурткової роботи"2011 рік
Анотація власного педагогічного досвіду
Працюючи керівником гуртків вже 20 років маю життєве кредо і план дій як педагога : "Учень - це факел, якій потрібно запалити".
Спираючись на досягнення педагогічної науки, використовуючи методи народної педагогіки, я шукаю нові підходи у навчанні та вихованні, які відповідали б потребам розвитку творчої особистості, були б спрямовані на досягнення творчих і культурно-національних цінностей. Не секрет, що хороший керівник гуртка цілеспрямовано реалізує не тільки навчальну, а й виховну функцію, пов'язану з розвитком особистості дитини, має свою оригинальну виховну систему, відмінну від інших.
Моя система роботи спрямована на вирішення проблеми, над якою працює педагогічний колектив СЮТ: "Розвиток творчої особистості дитини в процесі гурткової роботи". Працюючи над цією проблемою, визначила головні завдання,
мету:
прищеплювати дітям любов до духовної спадщини українського народу;
формувати у них національну самосвідомість;
залучати їх до скарбниці народної творчості.
Розпочинаю свою роботу з гуртківцями з вивчення індивідуальних особливостей кожного. Мене цікавить не лише питання навчання та ставлення до нього, а рівень вихованості учня, його ставлення до людей різних професій, батьків, друзів, самого себе. І тому у перші тижні роботи з набраною групою, намагаюсь провести якомога більше різноманітних справ: екскурсії, походи, прогулянки, диспути. Це допомагає мені сформувати дитячий колектив і спланувати навчальну та виховну роботу гуртка, враховуючи потреби вихованців. До складу гуртка входять діти з різних класів, тому приділяю велику увагу згуртуванню дитячого колективу, створенню в ньому позитивного морально-психологічного клімату, адаптації кожної дитини в новому колективі. Заняття намагаюсь організувати, щоб дітям було цікаво. Тому практикую проведення занять в ігровій формі, провожу музхвилинки, спортивні розминки, вікторини, конкурси, розповідаю цікаві історії, демонструю відеофільми, слайди, провожу екскурсії на виставки тощо. Вважаю, що при проведенні гурткової роботи основними ворогами є сухість, монотонність, формалізм. І тому завжди шукаю шляхи, щоб викликати у дітей живий інтерес до виконання завдання, "запалити" їх до творчої праці. Вважаю, що процес навчання дітей в гуртках має відбуватися на позитивному емоційному тлі, в психологічно комфортних, ситуативно адекватних для дітей умовах. Гурткова робота базується на заохоченні і стимулюванні учнів до обраного виду діяльності, а також формуванню в них стійкого інтересу й потреби у творчій самореалізації. А тому стало традицією проводити в гуртках "Дня іменинника", "Дня здоров'я", авторських виставок робіт, різноманітних свят тощо.
Планування виховної роботи провожу разом з гуртківціями. Це дає змогу враховувати здібності і можливості кожної дитини. Вважаю, коли діти мають право на ініціативу, самостійний вибір справ та заходів, можливість виявляти фантазію, тоді й виховна робота з ними має позитивні плоди. З особливим задоволенням можу відмітити, що такий підхід допоміг розвинути творчі здібності багатьох. В своїй роботі намагаюсь використовувати інноваційні методи та підходи до організації навчально-виховної діяльності гуртківців. Зокрема впроваджую в своїй роботі "метод проектів". Творчі групи вихованців працють над певним проектом, який обирають самостійно, потім представляють проект на розгляд комісій "Юний технік" або "Юний дизайнер" в залежності від того за яким напрямком обрано роботу. Після обговорення в комісіях, опрацьовують відповідну літературу, спільно з керівником гуртка розробляють технологічну карту виготовлення даного експонату або експозиції. З найбільш вдалих можна назвати роботи "На ярмарок", "Казковий млин", "Дзвонять дзвони величаво", "Я на сонечку лежу", "Соняшникове диво", "Обереги рідного дому", "Не все мишам рай", "Щасливого різдва" та інші. За останні роки вихованці моїх гуртків брали активну участь у демонстрації своїх поробок на всеукраїнських, обласних, районних виставках-конкурсах декоративно-прикладного мистецтва, початкового технічного моделювання, фітодизайну і ставали їх переможцями та призерами. Неодноразовими переможцями виставок, конкурсів різних рівнів є Бистрицький Ростислав, Климович Владислав, Сало Анастасія, Золов Дмитро, Микуленко Ірина та інші.
Такий підхід до навчання та виховання вважаю актуальним завжди.
Характеристика
професійної педагогічної діяльності керівника гуртків "Природа і фантазія" Довбиш Надії Олександрівни.
Кожна людина народжується і формується в умовах та обставинах свого часу. Але не кожна всім своїм єством прагне до самовідданої праці. Сповнена сил, енергії та життєвого досвіду, завжди у творчому пошуку, повсякденній педагогічній роботі уже 8 років працює керівником гуртка "Природа і фантазія" Носівської районної СЮТ Надія Олександрівна Довбиш. Вона глибоко володіє методикою проведення гурткових занять і тому навчання та виховання проходять на високому методичному рівні. Це забезпечується насамперед високою вимогливістю до себе і до учнів, старанною підготовкою до кожного заняття.
Працюючи над проблемою: "Розвиток творчої особистості дитини у процесі гурткової роботи", Надія Олександрівна взяла за основу своєї діяльності систему індивідуально-диференційованого підходу до учнів у процесі навчання. Вона вдало впроваджує елементи цього методу через систему занять, виховних заходів, створюючи сприятливі умови для розвитку кожної дитини.
Основними завданнями для себе Надія Олександрівна визначила: Формувати у дітей практичні навички та вміння з основ фітодизайну, художнього конструювання, моделювання.
Розвивати у кожній дитині пізнавальні інтереси, творчі можливості, уяву, фантазію, художньо-естетичні смаки.
Сприяти відродженню традицій, звичаїв, обрядів, створювати нові цікаві форми організації їх проведення.
Формувати навички здорового способу життя, трудові навички.
У кожній дитині бачити наповторну особистість, індивідуальність.
Кожну хвилину перебування дитини на занятті перетворити для неї на радість.
Надія Олександрівна вважає, що необхідною умовою підвищення ефективності занять з технічної творчості є зацікавленість вихованців, активне їх ставлення до процесу творення виробу, художнього образу, до результатів індивідуальної та колективної робіт. Тому основні прийоми і засоби, які вона використовує на заняттях спрямовані на активізацію творчої діяльності гуртківців. Насамперед - це створення емоційного комфорту на заняттях, спеціальні пізнавальні завдання, які стимулюють творчу уяву та ініціативу.
Протягом підготовки і проведення занять керівник гуртка пам'ятає, що не можна ігнорувати жодним завданням - навчальним, виховним, художньо-освітнім. Вона пробуджує в дитини бажання творчо мислити, дає їй можливість виявити самостійність і водночас застерігає від копіювання та наслідування інших, сприяє загальному її розвитку. Надія Олександрівна завжди шукає шляхи, щоб викликати у дітей живий інтерес до виконання завдання і тому для цього використовує різні методи та підходи. Перед початком практичної роботи, вона проводить бесіду про творчість, народні ремесла, художні твори, розповідає легенди, казки, проводить кскурсії на різноманітні виставки та ін. Розповідь часто пов'язана з прослуховуванням музики або демонстрацією відеофільмів, слайдів, що сприяє пробудженню у дітей естетичних вражень, заохочує їх до творчості. На заняттях завжди панує взаєморозуміння між керівником та учнями, тобто "творча атмосфера". Керівник гуртка прагне, щоб заняття приносили дітям моральне задоволення, і тому намагається відразу включити кожну дитину у творчий процес, підібравши до неї індивідуальний "ключик". Не рахуючись з часом і можливостями, Надія Олександрівна охоче передає дітям свої знання і вміння, свій життєвий досвід і багатогранний талант. Під час практичної роботи Надія Олександрівна навчає дітей прийомам та навичкам конструювання та моделювання, виготовлення поробок з природних матеріалів (фітодизайн, флористика), паперу (аплікація, оригамі, витинанки, папьє-маше), ліплення з пластиліну, глини. Народні промисли, мистецтво є джерелом невичерпної наснаги і творчої самобутності керівника гуртка.
Ігрові моменти, вдало вплетені в структуру заняття, підсилюють пізнавальний інтерес гуртківців до занять технічною творчістю, пробуджують творчу уяву, фантазію. А іноді Надія Олександрівна використовує їх просто, як форму відпочинку, задля психологічної розрядки, з метою поновлення працездатності дітей.
Надія Олександрівна запроваджує в своїй роботі "метод проектів", який дозволяє найбільш творчо підійти до організації навчальної роботи з учнями, сприяє розвитку пізнавальної активності, самостійності вихованців.
Вона активний учасник засідань методичних рад, засідань динамічної групи (є керівником динамічної групи), семінарських занять, на яких ділиться своїм досвідом роботи, передає свої вміння, надбання колегам.
Керівник гуртка Довбиш Н. О. є автором чисельних методичних розробок, які подаються на районні та обласні конкурси педагогічної майстерності педагогів-позашкільників.
Вироби її гуртківців експонуються на виставках та конкурсах різних рівнів і займають призові місця, про це свідчить колекція грамот та дипломів.
Директор СЮТ В. В. Кияниця
НОСІВСЬКА РАЙОННА СТАНЦІЯ ЮНИХ ТЕХНІКІВ
Підготувала: Довбиш Н. О.,
керівник гуртка
2010 - 2011 н. р.
Носівська районна станція юних техніків
План-конспект відкритого заняття гуртка "Природа і фантазія"
Керівник гуртка: Довбиш Надія Олександрівна Носівка - 2011
Тема заняття: Виготовлення колажу з використанням берести, гілок та іншого природного матеріалу. Мета: - ознайомити гуртківців із правилами виконання колажу та основними прийомами роботи з природним матеріалом;
- навчити виконувати пейзажні аплікації з висушених рослин, берести тощо;
- розвивати творчу уяву і фантазію, відчуття міри, форми, перспективи і кольору;
- виховувати старанність, акуратність під час виконання практичних робіт.
Наочність: Журнали, книги, картини
Інструменти та матеріали: демонстраційний матеріал - зразки робіт, виконаних за різною тематикою з природного матеріалу, шаблони; матеріали - сухі рослини, берест, тканина для основи, основа (цупкий картон або фанера), сіліконовий клей, клей ПВА; інструменти - ножиці, ніж, пінцет, пензлик, лінійка-трафарет, шило.
План заняття
Організаційна частина Повідомлення теми і мети заняття. Проведення бесіди про дотримання правил техніки безпеки при роботі з інструментами та матеріалами. Повторення матеріалу.
Основна частина 2.1. Виклад нового матеріалу. Ознайомлення гуртківців з основними прийомами роботи. 2.2. Ознайомлення гуртківців зі зразками робіт, демонстрація робіт на різну тему.
Підготовка до практичної роботи - організація робочого місця, ознайомлення із завданням заняття та методикою його виконання.
2.3. Практична робота. Виготовлення сюжетної аплікації "Захід сонця".
Заключна частина Аналіз та оцінювання виконаних робіт. Підсумок заняття.
Хід заняття
І. Організаційна частина Повідомлення теми і мети заняття. Проведення бесіди про дотримання правил техніки безпеки при роботі з інструментами та матеріалами.
ІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності.
Учні відповідають на питання поставлені керівником гуртка, пов'язані з повторенням теми, опрацьованої на попередньому занятті.
Як впливає колір на емоційний стан людини?
Що таке контраст?
Які виражальні засоби використовуються в композиції?
Насіння яких рослин ви використали у своїх роботах?
ІІІ. Виклад нового матеріалу.
Сьогодні ми познайомимось з окремим жанром створення сюжетної аплікації. Жанр визначається змістом картини. В аплікації можуть бути використані наступні жанри: портрет, пейзаж, натюрморт. Ми зупинимось на пейзажному жанрі.
Пейзажем називаються картини, у яких художники зображають природу, краєвиди міст, сіл. Природа дає нам величезну естетичну насолоду під час спілкування з нею. Дуже багато художників у своїх творах віддавали перевагу зображенню природи, тобто писали пейзажі. Але вони передавали красу навколишнього світу за допомогою фарб, а флористи - за допомогою природного матеріалу, який додає пейзажам особливого звучання. Твір мистецтва тільки тоді зворушує глядача, коли він передає почуття художника, тобто картина не тільки копіює природу, а й передає її стан. Добре коли в пейзажі ясно читається пора року, погода, перспектива.
Дивлячись на картини, ми відчуваємо глибину простору: одні предмети розташовані ніби ближче до нас, інші - далі. Завдяки спеціальній побудові художник зорово надає плоскій картині, що має тільки два виміри - довжину й ширину, третього виміру - глибини.
Погляньте вдалечінь, і ви побачите, що предмети однакового розміру сприймаються по-різному: чим далі від нас, тим вони здаються меншими. Зупиніть погляд на лінії горизонту. Подивіться, яку площину землі видно. Присядьте, не зводячи очей з лінії горизонту. Ви побачите, що видима площина землі стала набагато меншою. Поволі вставайте. Спостерігайте, як лінія горизонту ніби піднімається разом з вами.
Це явище назвали перспективою, а зміни, що відбуваються з предметами в просторі називають перспективними. Тобто перспектива - це видиме скорочення розмірів предметів, що віддаляються від нас. Знаючи закони перспективи, можна в картині передавати глибину простору.
Явище перспективи особливо помітне, коли дивимось на стрічку шосе або залічну колію, які зникають вдалині. Рейки ніби поступово зближаються між собою, а на горизонті сходяться. Точка до якої збігаються лінії називається - точкою сходження.
А тепер розглянемо, як створюються пейзажі з ріноманітного листя та квітів. Щоб створити пейзаж за допомогою рослинного матеріалу, потрібно мати малюнок. Роботу слід починати з вибору теми, пори року. Усе залежить від вашої фантазії і вміння малювати. А для тих, що не дуже вміє малювати можна скопіювати вподобаний пейзаж за допомогою копіювального паперу. При виборі пейзажів, віддавайте перевагу таким, де добре відчувається настрій, є красиві поєднання барв, тощо. Слід пам'ятати, що небо - найсвітліше місце на малюнку, а земля - найтемніше. Кольори першого, другог, третього планів повинні бути різними. Чим далі предмети розміщені, тим більше переважатимуть у них блакитні, сірі відтінки (повітряна перспектива), бо їх видно крізь шари повітря. Задній план має м'які переходи одного кольору в інший.
Перш за все слід підготувати основу. Що це може бути? Це може бути картон, фанера, оксамитовий папір. Далі ми повинні визначити розмір та форму основи (овал, квадрат, коло), підібрати рамку, вирізати скло.
На основі олівцем наносять контур пейзажу: небо, гори, річку, береги, дорогу тощо. Немає необхідності вимальовувати деталі, оскільки вони зникнуть під наклеєним фоном.
Важливе значення в пейзажі має небо. У кожен період доби і пору року небо має певні особливості, тому так важливо звернути увагу на його зображення. Коли художник малює небо, він ніколи не кладе фарбу вертикальними рухами пензля, завжди - горизонтальними. Так само роблять і флористи. Обривають руками, а не ножицями довгі смужки листка і наклеюють їх горизонтально, так, щоб нижній листок накривався верхнім. Можна небо зробити спочатку однорідним, а потім наклеїти хмарки різних відтінків. Небо задає настрій усьому пейзажу, орієнтує його на певний час доби чи пори року.
Матеріалом для неба слугуватиме зворотний бік листя сріблястої тополі, яке біле або голубувате, листки гостролистого клену, мати-й-мачухи, малини (пізньої осені з вивороту воно має світлий, ніжний тон). Листки каприфалію, якщо їх зірвати і зразу покласти в морозильну камеру, стають синіми, з них виходить похмуре небо або далекі гори. Але найкраще для зображення неба підходить листя кукурудзяних качанів або листя конвалії: у них буває дуже красивий рожевий відтінок, який колоритно передає колір неба при сході та заході сонця. Листя краще клеїти маленькими смужками, ретельно притираючи ножем або пропрасовуючи не дуже гарячою праскою. В останньому випадку листки приклеюються швидко і гладенько, що дуже важливо, так як нерівності та зморшки при наклеюванні неба зіпсують увесь пейзаж.
Наклеївши небо, бажано покласти пейзаж на рівний стіл, накрити газетою, а потім склом, притиснути вантажем і залишити на кілька годин.
Після неба починайте клеїти фон картини, дотримуючись кольорової перспективи - далечінь "малюйте" світлими холодними тонами: сірим, блакитним, бузковим. Чим ближче до переднього плану, фарби стають темнішими й теплішими. Одночасно зображаються гори, ріки, озера. Як правило, небо завжди віддзеркалюється у воді (якщо біля води немає дерев, будівель), тому вода "виконується" з того ж матеріалу, що й небо.
Коли з фоном закінчено, починаємо зображувати предмети та деталі пейзажу заднього плану. Перш за все слід визначити, з якої сторони світить сонце, щоб зображувати всі предмети відповідно до їх освітлення. Якщо є на горизонті гори, то освітлена сторона гори повинна бути більш світліша, ніж затемнена. Якщо джерело світла знаходиться у лівій верхній частині картини, то ліва сторона всіх предметів буде більш світліша, а тінь від предметів буде спрямована направо.
Також необхідно дотримуватись повітряної перспективи: ті предмети, що розташовані далі, повинні бути не тільки меншими, але й неяскравими.
Складаючи композицію, постарайтесь включити в неї якомога більше цілих рослин або великих частин з мінімальними змінами форми. Це дасть можливість реальніше зобразити пейзаж.
Потрібно налаштуватись на те, що ваша перша спроба буде не дуже вдалою, але можливості для творчості в цьому виді мистецтва величезні.
Рослини дають можливість поєднувати в одній композиції різноманітні форми, лінії, фактури, кольори та їх відтінки. А ваше завдання полягає в тому, щоб знайти гармонійне поєднання цих готових елементів. Із часом ви набудете необхідних навиків і оволодієте законами перспективи, композиції, колористики.
Аплікації з кори дерев.
У дерев, які віджили свій вік, кора висихає, обсипається і лежить біля підніжжя. Зазвичай вона з'їдена жучками-короїдами, які перетворюють кору на твори мистецтва.
Цю кору збирають і обов'язково кип'ятять у воді, щоб не занести у дім личинок жучка. Потім із неї після деякої обробки отримуються величні гори та скелі.
Соснова кора має шарувату структуру. Обережно розшаровуючи тупою стороною широкого ножа шматок соснової кори, можна отримати багато пластинок різноманітної конфігурації, які нагадують то фігурки людей, то птахів, то персонажі народних казок.
Збирати кору слід із засохлих дерев. Для аплікації найкраще підходить кора берези. Зовнішня частина кори називається берест або березовий луб. Розмочений берест легко розшаровується на багато напівпрозорих біло-рожевих пластинок, вони гнучкі та міцні.
Здавна робота з березовою корою займала провідне місце в народній творчості. На бересті писали, з нього робили взуття, посуд, різні предмети побуту. Також використовували в будівництві: ізолювали будівлі від води, обшивали човни - берестянки. Жінки створювали красиві віяла, робили трафарети узорів для рукоділля. Багато народів користувались берестяними відрами, каструлями. Така каструля, наповнена водою і поставлена над вогнем, не горіла. Служила кора і декоративним матеріалом для обклеювання різноманітних виробів із дерева. На ній витискали і випалювали узори, робили поверх виробів об'ємні накладки.
Заготовляють берест весною. Міцну й щільну кору дають берези, які ростуть на сухому і кам'янистому ґрунті. А в дерев, які виросли на торф'яниках і болотах, кора ламка, має нерівну поверхню.
Інструментом для зняття березової кори служить гострий ніж. Її знімають шарами і стрічкою. Усю зовнішню (білу) сторону кори зачищають ножем або шкуркою. Внутрішню сторону звільняють від залишків пористої коричневої кори і протирають вологою ганчіркою. Товсту кору розпарюють і розшаровують в сухому, темному і прохолодному місці. Розшарований берест краще тримати під вантажем. Його можна пофарбувати аніліновими барвниками.
Оксамитна, із сіточкою тоненьких рідких смужок, поверхня бересту красива уже сама по собі, без розпису чи різьби. Характерні для природного забарвлення бересту відтінки золотисто-медових, приглушених червоно-коричневих тонів чудово гармонують один з одним. Цю особливість бересту можна використати для виконання різноманітних картин і панно: пейзажів, портретів, побутових сценок (методом інтарсії).
Інтарсія- це свого роду інкрустація деревом по дереву, берестом по бересту, мозаїка по дереву. Про інкрустацію соломкою ми дізнаємося детально на наступних уроках.
Інтарсія, так само як і інкрустація, вперше виникла в Древньому Єгипті. Вона розвивалась у Древній Греції та Римі. Древньогрецькі саркофаги, виготовлені з кипарису, кедра і тису, прикрашали орнаментами складних рослинних форм, використовуючи клен, самшит, дерен.
Для аплікації можна використовувати натуральну й пофарбовану кору берези. Колір бересту залежить від виду берези і місця її зростання, а також від віку дерева: від білого до жовтувато-коричневого. Підбираючи відтінки й кольори відповідно до художнього задуму, ви можете створити досить складні у кольоровому вирішенні твори.
Текстура кори може відчутно змінюватись при сприйнятті залежно від освітлення і віддаленості глядача.
Світлі частини рисунка на темному фоні здаються більшими, а темні на світлому фоні - меншими ніж реальні розміри. Вплив контрасту знижується, якщо границю між різними тонами бересту обвести темним або світлим контуром. Темний контур створює враження тіні, а світлий - виділяє рисунок. Тільки враховуючи всі ці принципи, можна створити красиву аплікацію.
Вибір рисунка має велике значення. Він не повинен складатись з великої кількості дрібних деталей, оскільки можливості текстури й кольору кори досить обмежені. Крім того, важливий і розмір рисунка. Він не повинен бути дуже великим: у цьому випадку берестяний рисунок вийде трохи грубуватим. І не повинен бути дуже маленьким: це зробить його невиразним і важким у виконанні.
Спочатку підбирається основа для майбутньої роботи (фанера, берест, папір, дерево), продумується композиція.
Вибраний малюнок частинами переносять на берест певної текстури, при цьому враховують напрям смужок малюнка та колір. Вони відіграють основну роль у зоровому сприйнятті об'ємності картини, тому потрібно спочатку підібрати кору, а потім вирізати.
IV. Практична робота. Виконання пейзажу за допомогою висушених рослин. Аплікація з бересту.
Матеріали та інструменти: сухі рослини, берест, ножиці, ніж, пінцет, клей, фанера, олівці, пензлик, папір.
Керівник гуртка зосереджує увагу на дотриманні правил безпеки праці, на послідовності виконання пейзажу з висушених рослин. Учні знайомляться з технологічними картками, вибирають об'єкт праці.
Технологічна картка №1
Виконання пейзажу
1. Підберіть основу пейзажу, нанесіть на неї рисунок, продумайте, з яких рослин за формою і кольором будуть складатися деталі майбутньої роботи.
2. Заповніть основу деталями зображення, починаючи із заднього плану, поступово переходячи від великих листків до менших, від країв до центру. Необхідно слідкувати, щоб нижня частина кожної рослини була перекрита частиною наступної.
3. Старайтесь створити певний акцент композиції.
4. Коли композиція буде складена і внесені певні поправки, обережно відділіть деталі від основи, змастіть її клеєм і приклейте. Акуратно через пористий папір або тканину пригладьте пальцем або тильною стороною руки.
Деталі композиції можна фіксувати і без клею за допомогою ниток нейтрального кольору, прокладених короткими стібками. Деколи вдаються до змішаної техніки: великі деталі пришивають, дрібні - приклеюють.
5. Щоб створити ілюзію водяної поверхні, приклейте тоненькі смужки з листків горизонтально.
6. Стовбури дерев виріжте із засушеної шкірки банана, темно-коричневого листя канн, кори берези, соломки. Зображуйте дерева так, щоб відчувалася форма, об'єм. Для цього край стовбура слід трохи затемнити або висвітлити.
7.Для зображення крони дерев гарно підходить мох, свіже та пріле листя лопуха, кінського щавлю. Відриваючи від них невеликі шматочки, можна "створити" крону будь-якого дерева. Природна крона виходить із гілочок медяниці та подрібненого, розмеленого сухого листя (площину крони змащують клеєм та посипають).
Якщо є свіже листя лопуха, то його треба попередньо обробити. Для цього по поверхні листка б'ють залізною щіткою до тих пір, поки він не перетворить в "мереживо". Потім, не забираючи цей листок з аркуша, його кладуть під прес. У ході роботи від висушеного листка відривають шматочки і "моделюють" крону будь-якого дерева.
8. Можна використати для аплікації "голочки" хвойного дерева, їх ряд за
рядом накладають одні на одні й приклеюють клеєм ПВА. За потреби довжину хвої можна змінити, підрізаючи її ножицями.
V. Підсумок заняття. Оцінювання робіт гуртківців. прибирання робочих місць.
VІ. Завдання додому. Принести картон, різноманітне насіння, очерет, траву-осоку, мішковину.
ценарій свята
Автор:Довбиш Н. О.,керівник гуртків м. Носівка 2010 рік
Мета: - Познайомити вихованців з образом Святого Миколая та з
обрядом зустрічі свята Миколая;
- показати красу і велич українських народних свят;
- виховувати любов і пошану до народних традицій.
Обладнання. Святково прибрана зала (на стінах - вишиті рушники,
серветки, гілочки ялинки, на дошці - ікона Святителя Миколи
Чудотворця).
Ведучий: Як затанцюють за вікном сніжинки
І білим килимом укриють край, То знак, що до Івася і Галинки
Святий прибуде з неба Миколай!
З ним ангели, мов голуб'яток зграя, І кожен з зіркою на ясному чолі,
А у санках Святого Миколая
Пакуночки великі і малі.
Мандрує по снігу Святий Миколай,
Всю ніч не спочиває не на мить,
До пласту йде, до Суму чи до школи, Або в кімнату, де дітвора спить.
То в руки дасть, до серед ночі тихо
Під подушку подарунок покладе
Малій дитині на велику втіху, А сам до інших діточок іде.
Святий дідусь дітей кохає ніжно.
Однак на пустунів він скоса погляда.
Тож кайтеся, ще поки не запізно,
Бо в смутку вас застане коляда. Ведуча: Є в нашого народу чудові традиції: колядки, щедрівки, є і
вечорниці.
Ось настав чудовий день.
Повний сонця і пісень.
Повний пахощів для друзів, Що зібрав їх в дружнім крузі.
Показати хочем нині,
Як у нашій Україні
Ми святкуєм Миколая.
А чи є між вас, хлопчики й дівчатка, ті, хто не знає, що це за
свято?
Діти (разом) Нема!
Ведуча: Поки він ще не прийшов,
Станьмо разом в коло знов.
Миколаю заспіваймо,
В гості діда закликаймо.
(Діти разом виконують пісню "Ой хто, хто Миколая любить").
Ведучий (розповідає легенду): Давним-давно, понад 1600 років тому, жив у місті Мирах, хлопець Миколай. Був він сирота. Його батько й мати померли, залишивши синові велике майно.
У серці Миколая була велика доброта, і він вирішив роздати своє добро бідним. Кожної ночі накладав Миколай повен міх усякої їжі - м'яса, хліба, медяних паляниць, а також одягу і грошей і непомітно від служби виходив з дому, розносив по селу і розкладав біля порога хатин, де жили бідні діти.
Уранці придивлявся Миколай з даху свого дому, як раділи бідні діти.
А старий слуга Миколая затривожився, коли побачив, що в коморах щораз менше припасів. "Напевно, хтось краде їх", - подумав він. - " Треба зловити злодія!". Слуга став спостерігати кожної ночі й одного разу йому вдалося зловити "злодія". Яким же було здивування слуги, коли він впізнав свого господаря.
Коли помер Миколай і його душа стала перед Господнім престолом, Господь спитав: Чого бажаєш, мій Миколаю, в нагороду за добре життя на землі?
Нічого не бажаю, тільки дозволь мені, Боже, сходити час від часу з неба на Землю і відвідувати дітей. Усміхнувся ласкаво Господь і сказав:
Знав я, яке буде твоє прохання. Щороку в день твоїх іменин зможеш сходити на Землю.
І від того часу кожного року, в день своїх іменин - 19 грудня, Святий Миколай ходить по Землі й розносить добрим дітям дарунки. Знає Святий Миколай, що всі малі діти добрі й чемні, мають відкриті серця, люблять Бога, свій рідний український народ і рідний край - Україну.
Цим дітям будуть чудові дарунки, а тим, хто не дуже поважав старших, не слухав батьків і вчителів, погано поводився, - покладе Миколай під подушку прутика.
Ведучий: У нашого народу в пошані Миколай Чудотворець. Святий
Миколай вважається покровителем усіх бідних і знедолених.
Ведуча: Він піклується про дітей, наставляє їх на праведну путь. У ніч з 18 на 19-те грудня з неба на кришталевих санях спускається на Землю Святий Миколай. Він заходить до кожної хати і кладе під подушку дітям свої небесні гостинці.
1-й учень: Сніги покрили поля і гори,
Інеєм блищить і ліс, і гай.
Іде до нас крізь ниви й гори
Святий угодник Миколай.
2-й учень: Що він несе в своїй торбині?
Багато гарних забавок
Несе чемненькій він дитині,
А для нечемних - жмут різок.
1-а учениця: За ним рушають янголята,
Тримають книги у руках,
Що, де, кому з нас треба дати, - Усе списали в тих книжках.
Ведуча: От цікаво, які подарунки мріють отримати наші діти від
Миколая.
Діти, ви знаєте, що є звичай писати Миколаю листи. Сьогодні ми напишемо такі листи. Тільки дуже прошу вас діти, не будьте жадібні, не просіть забагато. Просіть чогось невеличкого, корисного для вас, а, найголовніше, просіть доброго здоров'я для матусі, тата і усіх рідних.
(Звучить пісня "Листи до неба". Діти по черзі кидають листи до Святого Миколая в скриньку, промовляючи побажання.)
1-а учениця: Я ляльок багато маю,
Але прошу Миколая,
Щоб приніс мені новеньку, Кучеряву і гарненьку.
1-й учень: А мені - коня швидкого,
Ще і шабельку до нього.
2- й учень: А для мене - з гуми мишку.
2-а учениця: А мені - цукерок трішки.
3-й учень: Я у Бога завжди прошу
Не цукерок і не грошей,
А здоров'я мамі й тату,
Миру, щастя в нашу хату,
Слави й волі всій родині,
Нашій рідній Україні.
( Дзвонять дзвоники. Входить козак.)
Козак: Добрий вечір, любі діти,
Мандрував я білим світом,
І зустрів я Миколая,
Як виходив він із раю.
Ніс дідусь оцю торбину,
І сказав мені він:"Сину,
Візьми ось одну торбину,
Ці дарунки ти віддай,
І скажи, що Миколай
Ще прийде до найчемніших,
Як вони заснуть у тиші".
На порозі Новий Рік
І Різдво Христове,
Реферат виховної бесіди на тему:
Вам, діти будувати майбутнє. Отже, щоб впевнено орієнтуватися в житті, щоб стати освіченим і творити майбутнє нації, ви повинні знати минуле свого народу, його історію, культуру, традиції і звичаї.
Рідна мова, історія, народне мистецтво, народні ігри, інші національні традиції, звичаї і обряди як основні засоби етно педагогіки мають надзвичайно важливе значення у навчанні і вихованні дітей. Засоби народної педагогіки втілюють у собі національну свідомість, духовність, вони є основою формування особистості.
Нам педагогам необхідно розглядати виховання підростаючого покоління як єдиний комплекс цілеспрямованих дій родини, школи, позашкільних установ у формування особистості.
Провідна роль у розвитку дитини належить родині. Тому починаючи роботу з батьками з бесіди про виховання ментальності в родині, особливу увагу треба звертати на виховання дитини рідною мовою. Бо "рідна мова - то найголовніший наріжний камінь існування народу, як окремої нації, то основа нашої історії, як душа цього народу".
Виховання в родині є джерелом національного духу. Разом з рідною мовою батька й матері дитина сприймає українські звичаї, пісні, приказки, віру. На ідеалах родинної любові і молосердя виростає любов до землі, на якій народився, і любов до України. Зігріті домашнім теплом, діти шанобливо ставляться до інших родичів, свято бережуть сімейні традиції.
Важливе значення у вихованні має народний календар: це система дат, свят, традицій. Свято українського народу вказує на його культурний рівень, ступінь талановитості, глубокий гуманістичний потенціал. Народні свята, обряди, традиції були постійними супутниками людського життя. Вони допомагали зберігати національну культуру, розвивати естетичні почуття та смаки народу.
Відродженню національної культури і вихованню української ментальності сприяють заняття вишивання, писанкарства, народознавства, технології швейного виробництва та ін. На заняттях необхідно використовувати такі засоби впливу на формування особистості, як: словесні методи як засіб активізації у сприйманні матеріалу; бесіди про звичаї та обряди, символіку у вишивці та писанці; бесіди про народні пісні, їх походження та побутування, які переплітаються показом обрядів з виконанням українських народних пісень під час роботи; народну творчість - вірші, пісні, приказки, прислів'я.
Багато символів має наша рідна Україна? і вербу, і червону калину, і тополю, і писанку. Але найшанобливишим символом України є рушник. Це символ єдності сім'ї, символ любові до рідної землі, матері, коханої дівчини, символ працелюбності нашого народу. Його можна поєднати з піснею, витканою чи вишитою нитками на полотні. У вишиванках переважають чорний та червоний кольори. За давніми легендами та переказами чорна гама символізувала жіночу тугу. Як тут не згадати рядки пісні:
Два кольори мої, два кольори:
Червоний - то любов,
А чорний - то журба.
Вишивка має бути своєрідною прикрасою помешкання: на рушниках, скатертинах, подушках. Така оздоба нашого помешкання підносить дух, національну свідомість, розвиває смак. Оскільки рушник - один із найшанованіших антрибутів традиційних народних свят на Україні, розглядаємо на заняттях, як і коли в родині використовували рушники. А відповідь на ці питання знаходимо в усній народній творчості. Слід підкреслити, що високою ознакою української гостинності є хліб і сіль на вишитому рушнику:
На рушник розшитий
Хліб кладемо з сіллю,
Носівська районна станція юних техніків
Методична розробка заняття гуртка початкового технічного моделювання
Підготувала:
Довбиш Н. О., керівник гуртка м. Носівка
Чернігівська область
Тема: Сюжетна аплікація. Створення композиції до казки " Солом'яний бичок".
Мета: Поглибити знання учнів про сюжетну аплікацію,
удосконалити вміння виготовлення аплікаційних зображень,
навчити створювати композиції на теми українських
народних казок; розвивати творчість, художню уяву,
просторове мислення; виховувати естетичний смак,
акуратність у роботі, уважність, посидючість.
Обладнання: Демонстраційний матеріал - зразки сюжетних аплікацій на
різну тематику, зразки аплікацій до казки "Солом'яний
бичок"; для індивідуального користування - аркуш
альбомного паперу, кольоровий папір (односторонній та
двосторонній), олівець, ножиці, клей ПВА, пензлик для клею.
Хід заняття
1. Організаційний момент
Керівник гуртка перевіряє наявність необхідних матеріалів та інструментів. На дошці розвішує зразки аплікацій до казки.
2. Повторення пройденого матеріалу.
Що таке аплікація?
Як називається аплікація, на якій зображено один предмет?
Що таке декоративна аплікація?
Що таке орнамент?
Які види орнаментів ви знаєте?
Які їх особливості?
Як називається аплікація, виконана із засушеного листя?
3. Повідомлення теми та мети заняття
Сьогодні ми поглибимо знання про сюжетну аплікацію та порядок її виконання. Навчимося виконувати сюжетні аплікації з кольорового паперу в техніці оригамі. Виготовимо ілюстрацію до української народної казки "Солом'яний бичок". 4. Виклад нового матеріалу
- Діти, давайте згадаємо персонажів цієї казки. (Розповіді учнів). Так, молодці згадали. У багатьох казках персонажами є звірі та птахи. Зараз я прочитаю вам вірші, а ви скажете, з яких казок ці рядки і хто є головними дійовими особами.
Котику-братику,
Несе мене лиска
По каменю-мосту
На своєму хвосту.
Порятуй мене! ("Котик і півник".)
Я по коробу метений,
На яйцях спечений,-
Як од баби та й од діда втік,
Так і од тебе втечу! ("Колобок".)
Я коза-дереза, Півбока луплено,
За три копи куплена.
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, -
Тут тобі й смерть. ("Коза-дереза".)
(Діти відповідають).
- Діти, а які ще українські казки ви знаєте? (Відповіді учнів). Добре, я бачу, що ви знаєте багато казок. У кожній казці відбуваються якісь події, які можна описати словами, намалювати, або зобразити за допомогою аплікації. Аплікації, які відображають якісь події, ситуації або явища, називаються сюжетними. На минулих заняттях ми виконували аплікації з природного матеріалу. Сьогодні ж ми зробимо аплікацію з кольорового паперу і відтворимо події, що відбуваються у казці "Солом'яний бичок". Давайте пригадаємо про що йдеться в цій казці:
- Жив собі дід та баба. І такі вони бідні були, нічого не мали. От баба й напалась на діда: "Зроби та зроби мені, діду, солом'яного бичка." Дід - нічого робить - взяв і зробив солом'яного бичка і осмолив його смолою. Переночували, а на ранок взяла баба мички і погнала того бичка пасти. Сама сіла, пряде кужіль і приказує: "Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду". Поти пряла, поки й задрімала. Коли це з темного лісу, з великого бору біжить ведмідь. Побачив бичка, питає: "Хто ти такий?" А бичок: "Я бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений." От ведмідь і каже: "Коли ти солом'яний, смолою засмолений, то дай мені смоли обідраний бік залатати!"
Да як ухопить бичка за бік, давай смолу оддирати. Оддирав-оддирав, та й зав'яз зубами, та й ніяк і не вирве. Сіпав, сіпав - ні! Затяг того бичка бозна-куди. От баба прокидається, аж бичка нема. Коли дивиться - ведмідь у бору бичка тягає. Вона бігом до діда: "Діду, діду, бичок наш ведмедя привів, - іди його вбий!"
Дід вискочив, оддер ведмедя, взяв і закинув його у погріб.
Наступного дня, ще ні світ, ні зоря, баба уже набрала кужелю і погнала бичка пасти. Сама сіла під могилою, пряде кужіль і приказує: "Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду!"
Поти пряла, поки й задрімала. Коли це з темного лісу вибігає сірий вовк та й до бичка: "А хто ти такий?".
- Я бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений.
- Коли ти смолою засмолений, - каже вовк, - дай і мені смоли засмолити бік, а то собаки обідрали.
- Бери!
Вовк зразу до боку, хотів смолу оддерти та й застряв зубами. Баба прокинулась побачила, що вовк бичка тягає та й побігла діда звати. Дід і вовка кинув у погріб.
Так було і наступні дні. Потрапили у погріб і лисичка, і зайчик-побігайчик.
От як назбиралось їх, дід сів над лядою у погребі, давай гострити ніж. Ведмідь його й питає: - Діду, навіщо ти ніж гостриш?
- Щоб з тебе шкуру знять та зробить з неї і собі, й бабі кожухи.
- Ой не ріж мене, дідусю, пусти краще на волю, я тобі багато меду принесу.
- Ну, гляди!
Взяв і випустив ведмедика. Сів над лядою, знов ножа гострить. Вовк його й питає:
- Діду, навіщо ти ножа гостриш?
- Щоб з тебе шкуру знять та на зиму теплу шапку пошить.
- Ой не ріж мене, дідусю, я тобі за це цілу отару овечок прижену.
- Гляди!
І вовка випустив. Сидить та ще ножа гострить. Почала лисичка проситися, та обіцяти і гусей, і курей принести. Випустив дід і лисичку, а за нею й зайчика, який пообіцяв сережок, намиста гарного.
А вранці чують баба з дідом, як хтось гупає у ворота. Відчинили, аж то ведмідь цілий вулик меду приніс, а вовк повен двір овечок понагонив, лисичка принесла гусей, курей, усякої птиці, зайчик понаносив стьожок, намиста доброго, Серьожо... І дід радий, і баба рада. Взяли попродали овечки та накупили волів, та став дід ходить тими волами у дорогу, та так розбагатіли, що не треба краще.
А бичок, як не стало вже треба, поти стояв на сонці, поки й розтав.
Ось, діти, ми з вами пригадали казку, її персонажів. За мотивами цієї казки будемо виготовляти тепер аплікацію. (Демонстрація зразка.) Що на ній зображено? (Розповіді учнів). Сюжетна аплікація, як і будь-яка картина, має три плани: задній, середній і близький. На задньому плані аплікації зображаються предмети, які найбільш віддалені від спостерігача, а на близькому - ті, що розташовані дуже близько. Враховуючи ці закономірності, аплікацію слід виконувати таким чином. Спочатку готують фон. Потім вирізують, складають деталі аплікації, розміщують їх на фоні і закріплюють. Спочатку наклеюють деталі розташовані на задньому плані, потім деталі середнього, а вже потім деталі переднього плану.
Сюжетна аплікація до казки "Солом'яний бичок" виконується у такій послідовності:
Складіть ескіз аплікації.
Підготуйте основу аплікації і наклейте на неї фон.
Доберіть папір необхідних кольорів для виготовлення деталей.
Складіть деталі (схеми 1, 2, 3, 4).
Розмістіть деталі на основі і позначте олівцем їх положення.
Намажте зворотний бік деталей клеєм, наклейте їх на основу, накладіть зверху аркуш газетного паперу й обережно пригладьте. Аплікація готова.
А зараз ми повторимо правила безпеки при роботі з клеєм, під час користування ножицями і приступимо до виконання практичної роботи.
V. Практична робота
Учні виконують практичну роботу, користуючись визначеним планом. Керівник гуртка слідкує за підготовкою основи, наклеюванням фону, допомагає у правильному виконанні всіх належних деталей, фігур персонажів, підборі кольорів.
Проводиться фізкультхвилинка.
Трішки ми попрацювали,
Наші сили підупали.
Отже, слід нам відпочити - Знову сили відновити.
Руки вгору, руки в боки,
Кілька зробимо підскоків,
Руки вгору політаймо.
- До роботи знов сідаймо.
Учні продовжують виконувати практичну роботу. Керівник гуртка нагадує їм правила розміщення деталей аплікації і користування клеєм, допомагає в виготовленні деталей персонажів, слідкує за організацією робочого місця, культурою праці гуртківців.
VI. Підбиття підсумків заняття
Керівник гуртка улаштовує виставку робіт вихованців. Проводить аналіз виконаної роботи. Звертає увагу на акуратність, робіт, дотримання правил роботи.
Носівська районна станція юних техніків
Автор
linaigor
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
434
Размер файла
167 Кб
Теги
керівник, року
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа