close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

І. Кочерга

код для вставкиСкачать
 Немає в світі бурі, щоб вогонь
Могла задути вільний та правдивий...
Іван Кочерга
Іван Кочерга впродовж чотирьох десятиліть свого творчого життя написав понад двадцять драматичних творів. У його творчому добутку - драматична казка і романтична комедія, історична драма і п'єса - феєрія, драматична поема й філософська комедія. Пошуки в тематичних і жанрових площинах, намагання заявити про себе як митця - новатора, художника - філософа вигідно вирізняють його серед найвідоміших драматургів XX століття. Іван Антонович Кочерга народився 6 жовтня 1881 року в мiстечку Носiвка поблизу Нiжина на Чернiгiвщинi в родинi залiзничного службовця. Великий вплив на формування свiтогляду майбутнього письменника мали батьки, особливо мати, веселої вдачi, багата уявою й фантазiєю жiнка, яка зачаровувала сина цiкавими, нерiдко вигаданими фантастичними iсторiями. Свiт театру вабив Івана Кочергу ще з дитинства: хлопчик самотужки виготовляв сценiчнi макети і фiгурки, моделюючи сценки, баченi в театрi. Бтько об' iздив із сiм'єю Росiю, Польщу, Кавказ, Середню Азію, і лише згодом родина оселилася в Чернiговi. Така широка географiя збагачувала життевi враження хлопчика, до того ж вiн вiдвiдував вистави аматорських гурткiв і професiйних театрiв, ознайомлювався з вiтчизняною та європейською драматургiчною класикою.
У 1899 роцi Іван Кочерга закiнчив чернiгiвську гiмназiю, у 1903 - юридичний факультет Київського університету. Повернувшись до Чернiгова, Iван Антонович працює у контрольній палаті. Дослужившись до чину старшого ревізора, в 1914 році переїджає до Любліна, потім - до Житомира.
З1904 року майбутній драматург пробує себе як театральний критик, друкуючи свої рецензії в чернігівських періодичних виданнях.
Шлях у драматургiю Кочерга започаткував росiйськомовною романтичною казкою "Песня в бокале" (1910). У 1926 роцi її переклав українською мовою Павло Тичина, давши назву "Легенда про пiсню". Автор п'еси - казки звернувся до iсторичної тематики, змалювавши життя ремiсникiв німецького середньовiчного мiста ХV ст. П'еса приваблювала живим образом народного повстання, романтичними героями, iдеалами Краси, Мудростi й Поезії життя.
Початок становлення І.Кочерги - драматурга позначений невтомними пошуками, але відчутних результатів вони не давали. П'єси "Девушка с мышкой" (1913), "Цитата из книги Сираха" (1914), "Охота на единорога" (1915), "Полчаса любви" (1916), "Женина без лица" (1917) та інші з химерно - романтичними сюжетами, але низьким ідейно - естетичним рівнем, не задовольняли письменника. Він не залишав думки про написання таких творів, які б глибоко хвилювали глядачів порушеними проблемами і змальованими образами, виховували б високі моральні якості.
Національне самоусвiдомлення митця найвiдчутнiше виявляє себе у романтичний комедії "Фея гiркого мигдалю" (1925). Це був перший драматичний твір про життя українського мiста. Дiя п'єси вiдбувається 1809 року в Нiжині. Романтична лiнiя любові молодого графа Бжостовського до України і дивини - красуні Лесi переплiтається з мотивами соцiальної нерiвностi, безчинств і свавiлля панiв. Твiр вiдзначається соковитою, багатою мовою та яскравими комiчними засобами.
Наприкiнцi 20-х рокiв Кочерга утверджується як майстер iсторичної драматургії. Вищого рiвня жанр iсторичної драми досяг у п'єсi Кочерги "Алмазне жорно" (1927). Звертаючись до подiй гайдамацького повстання в Правобережнiй Україні в ХVIIІ ст., зокрема перiоду "коднянської трагедії" автор вiдтворює вiдповiдну iсторичну епоху, цiкавi епiзоди з життя героїв у реальнiй обстановці тих рокiв. Тема Коліївщини вже знаходила своє втiлення в українськiй лiтературi. Це, передусiм, "Гайдамаки" і "Холодний яр" Тараса Шевченка, "Сава Чалий" Миколи Костомарова, "Сава Чалий" Івана Карпенка - Карого. Сюжет твору Кочерги романтичний (пошуки алмазного жорна - величезного фамiльного алмаза княгині Вилькомирської, втраченого пiд час погрому замку гайдамаками). Щоб врятувати життя ватажковi повстання Василевi Хмарному, його наречена Стеся погоджується вiдшукати сімейну релiквію польської графинi. Переборюючи численнi труднощi, дiвчина знаходить коштовний алмаз, але його вiдбирає в неї граф Ружинський. У фіналi твору обдурена Стеся божеволiє, а Василь Хмарний вбиває кривдника своєї нареченої млиновим жорном. Як i в попередньому творi, письменниковi вдалося створити яскравi нацiональнi характери.
3 1928 року Кочерга працює в редакцiях житомирських газет "Радянська Волинь" і "Робiтник", активно спiвпрацює з театрами. У 1930 роцi створює драматичну поему "Свiччине весілля", яка стала окрасою української сцени. Прикметна особливiсть творчостi письменника - те, що драматургiчна дiя вибудовується навколо певного образу-символу, наприклад пiснi - у "Пiснi в келиху", алмазного жорна - в "Алмазному жорнi", свiчки - у "Свiччиному весіллі".
Пошуки митця в тематичному й жанровому планах не обмежувалися лише історичними сюжетами. На межi 30 -х рокiв з'явилися драма - феєрiя "Марко в пеклi" (1928), присвячена подiям громадянської вiйни в Україні, комедія - водевiль "Лiза чекає погоди" (1929), низка п'єс із життя села тощо. Житомирський перiод творчостi письменника позначений появою фiлософської комедії "Майстри часу" (1933), яку роком пiзнiше iнсценiзовано пiд назвою "Годинникар i курка".
У 1934 роцi драматург переїжджає до Києва, увесь свій час присвячує лiтературнiй роботi. У роки вiйни Кочерга був евакуйований до Уфи, потiм у Москвi редагував журнал "Театр" i газету "Лiтература і мистецтво", виступав iз публiцистичними статтями, написав кiлька п'єс. Пiсля повернення у звiльнений вiд фашистiв Київ письменник написав драматичну поему "Ярослав Мудрий'"(1944) - одну з найкращих українських п'єс на iсторичну тему.
У 1948 роцi Кочерга звертається до бiографiчного жанру, створює вiршовану трагедiю "Пророк", у якiй змальовує життя Тараса Шевченка в Петербурзi та в Українi після заслання.
Це був останнiй драматичний твiр невтомного майстра. 29 грудня 1952 року Іван Кочерга помер. Похований у Києві на Байковому кладовищi.
Іван Кочерга - один із найцікавіших українських драматургів XX ст.. Він залишив сценічну спадщину, багату на естетичну і філософську думку. Людинолюб - мрійник і драматург - мислитель, який завжди сповідував незалежність мистецьких принципів, він, попри несприятливість доби, творив драматичну класику. що витримала найтяжче випробування - часом.
Спадщина Кочерги - жива частина сучасної української культури. Ніщо творче не зникає безслідно, і краще п'єси драматурга, як цеглинки, покладені ним у стіни храму українського мистецтва, спроможні витримати значний тиск часу і обставин. Митці не вмирають.
Автор
samarenko.oksana
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
123
Размер файла
41 Кб
Теги
кочерга
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа