close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Kursach(61)

код для вставкиСкачать
Зміст
Вступ...............................................................................................................................5
1. Виробничо-фінансова характеристика господарства та організація облікової роботи..............................................................................................................................7
2. Формування доходів діяльності
2.1. Основні вимоги до визначення складу та оцінки доходів згідно П(с)БО 15 "Доходи".......................................................................................................................12
2.2. Класифікація доходів і відображення їх на рахунку бухгалтерського обліку.............................................................................................................................18 2.3. Оцінка доходу........................................................................................................19
3. Облікова політика підприємства............................................................................22 4. Облік доходів від реалізації продукції.
4.1. Первинна документація з обліку реалізації продукції......................................25
4.2. Облік собівартості продукції...............................................................................27
4.3 Облік доходів від реалізації продукції, робіт і послуг.
4.3.1 Облік доходів від реалізації продукції.............................................................37
4.3.2 Облік і визнання доходу, одержаного від надання послуг.............................40
4.4 Систематизація обліку доходів при журнально-ордерній формі обліку............................................................................................................................43
4.5 Автоматизація обліку доходів..............................................................................44
4.6 Напрямки вдосконалення обліку доходів...........................................................44
5. Організація охорони праці.
5.1 Юридично-правові аспекти охорони праці.........................................................46
5.2. Санітарно-гігієнічні вимоги на робочому місці бухгалтера.............................54
Висновки.......................................................................................................................57
Література.....................................................................................................................58
Вступ
Основою існування й розвитку суспільства є діяльність із виробництва необхідних матеріальних благ і надання послуг. Таку регулярну діяльність на постійній основі, що передбачає одержання доходу в грошовій, матеріальній або інших формах, називають господарською діяльністю.
Господарська діяльність, спрямована на виробництво певної продукції, є виробничою діяльністю, її результати - матеріальні блага: засоби виробництва (будівлі, машини, обладнання, сировина та матеріали) і предмети споживання (продукти, одяг, взуття та ін.).
Створені на виробництві матеріальні блага розподіляються, відбувається їх обмін і споживання. ці неперервні процеси утворюють процес відтворення, для нормального здійснення якого необхідне постійне спостереження за його перебігом.
Облік ведеться з метою контролю за господарською діяльністю підприємства та активного впливу на її результати. За допомогою обліку відображають і контролюють стан і рух коштів, а також господарські процеси, пов'язані з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ.
Отже, необхідність обліку випливає передусім із потреб виробничої діяльності та є важливою функцією управління.
Господарський облік - кількісне відображення та якісна характеристика господарської діяльності з метою контролю за процесом виконання бізнес-плану та управління діяльністю підприємства.
Основними функціями господарського обліку є спостереження, вимірювання та реєстрація окремих явищ, з яких складається господарська діяльність підприємства.
До господарського обліку висувають такі вимоги:
- точність і правдивість - усі враховані дані повинні достовірно відображати дійсність, обчислюватися без помилок;
- своєчасність - всі необхідні дані про господарську діяльність підприємств, що використовуються для виявлення та усунення недоліків, складання звітності, мають подаватися у встановлені терміни;
- порівнянність - необхідна для контролю за складанням і виконанням бізнес-планів;
- повнота - облік має охоплювати всі сторони господарської діяльності підприємства;
- економічність - витрати на ведення обліку мають бути мінімальними.
Існує три види господарського обліку: оперативний; статистичний; бухгалтерський. Оперативний облік - система спостереження та контролю за визначеними господарськими операціями з метою швидкого одержання інформації про перебіг процесу виробництва, реалізації продукції.
Оперативний облік охоплює різні процеси господарювання: рух товарно-матеріальних цінностей; економію товарно-матеріальних ресурсів; контроль за використанням робочого часу, раціональним та ефективним використанням основних фондів та ін.
Особливістю оперативного обліку є простота у фіксуванні даних, він не потребує спеціальних працівників для його ведення. Недолік оперативного обліку - недостатня точність і відсутність єдиної документації. Між оперативним і бухгалтерським обліком існує взаємозв'язок, що виражається в оперативно-сальдовому методі обліку матеріалів. Крім того, він використовується для підтвердження достовірності окремих даних бухгалтерського обліку.
Статистичний облік - вид господарського обліку, який забезпечує кількісне вимірювання окремих суспільних явищ. що вивчаються, у взаємозв'язку з їхнім якісним аспектом.
Для вивчення кількісного аспекту окремих суспільних явищ у статистичному обліку використовують дані оперативного та бухгалтерського обліку, що обробляються статистичними методами й слугують для контролю за виконанням відповідних показників.
Статистичний облік використовує показники бухгалтерського обліку для отримання різноманітної інформації про виконання виробничої та фінансово-господарської діяльності всіх галузей народного господарства. Дані статистичного обліку використовуються в бухгалтерському облік? з метою отримання інформації про трудові ресурси, основні фонди тощо, вони підвищують достовірність даних бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік система суцільного, неперервного спостереження й контролю за господарськими процесами підприємства, що передбачає виявлення, вимірювання, реєстрацію, накопичення. узагальнення, зберігання та передачу інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який веде підприємство. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, базуються на даних бухгалтерського обліку.
Мета ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності - надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
1. Виробничо-фінансова характеристика господарства та організація облікової роботи.
Організація бухгалтерського обліку на підприємстві регулюється Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, який визначає правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку виробничих запасів та складання фінансової звітності в Україні.
Однією з особливостей сільськогосподарського виробництва є його якісний зв'язок з біологічними процесами, а отже залежить від ґрунтово-кліматичних умов, місця розташування та інших природних факторів. Тому аналіз господарської діяльності сільгосппідприємств потрібно починати саме з цих питань.
Сільськогосподарське приватне підприємство ТзОВ "Горохів-насіння" Горохівського району створене 14.05.2004 року. Підприємство діє на підставі Статуту в особі директора Білик А. А. Місцезнаходження смт. Мар'янівка Горохівського району Волинської області. Предметом діяльності підприємства є виробництво, заготівля, переробка, зберігання, транспортування і реалізація с/г продукції.
Підприємство має самостійний баланс , розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку зі своїм найменуванням, зареєстровані у встановленому порядку, фірмову марку і товарний знак.
Майно підприємства складають основні фонди, обігові кошти та інші цінності , вартість яких відображена в балансі підприємства.
ТзОВ "Горохів-насіння" є власником майна , земельних угідь, коштів, майнових та інших прав, одержаних в результаті його фінансово-господарської діяльності , а також набутих на підставах , не заборонених чинним законодавством. Підприємство володіє, користується і розпоряджається своїм майном з метою отримання максимального прибутку при постійному нарощуванні виробничої та господарської діяльності за рахунок застосування нових технологій, ефективного використання землі та високого рівня організації виробництва та продуктивності праці.
ТзОВ "Горохів-насіння" спеціалізується в рослинництві по вирощуванню зернових (пшениця озима, яра, ріпак, соняшник та ін.), в тваринництві по виробництву молока, м'яса ВРХ .
Підприємство займається переробкою зерна на борошно, соняшника на олію та виготовлення сітки, секцій і стовпчиків для огорожі. А також підприємство пропонує спектр послуг, а саме: транспортні перевезення по Україні, посів, оприскування та збір зернових.
Однією із обов'язкових умов здійснення виробничого процесу є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) - сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції, робіт, послуг. Запаси займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, є найбільш важливою і значною частиною оборотних активів підприємства, обов'язково враховуються при визначенні результатів господарської діяльності суб'єктів господарювання,та при висвітленні інформації про їх фінансовий стан.
Запаси, з урахуванням їх економічної сутності, можна трактувати як сукупність матеріальних цінностей, які є на підприємстві в наявності на певну дату (незалежно від можливих джерел їх надходження).
У науковій економічній літературі термін "запаси" трактується з різних точок зору. Так, під запасами визначаються "всі товарно-матеріальні цінності, якими підприємство володіє на певну дату, незалежно від місця їх знаходження". Отже, в основі даного визначення лежить право власності на запаси, що поєднує в собі такі обов'язкові елементи як володіння, користування та розпорядження ними.
У вітчизняній літературі термін "запаси" з'явився із затвердженням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. До впровадження стандартів термінологія мала різну назву. Використовувались такі поняття як товарно-матеріальні активи, товарно-матеріальні запаси, матеріальні цінності, матеріально - виробничі запаси, предмети праці, матеріальні ресурси (улітературі 70-80 років термін мав широке вживання), виробничі ресурси, товарно-виробничі запаси .
На нашу думку, терміни "товарно-матеріальні активи" і "товарно-матеріальні запаси" не досить прийняті для застосування з причини охоплення ними активів, що мають матеріальну форму, які можуть бути як оборотними, так і необоротними. При цьому акцент робиться на можливість продажу таких активів. Так, під товарно-матеріальними запасами розуміють активи, які призначені для продажу або будуть використовуватися для виробництва товарів призначених для продажу.
Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Виробничі запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.
Так, в науковій літературі часто замінюють поняття "виробничі запаси", поняттям "матеріали". Деякі автори при визначенні поняття "матеріальні оборотні активи" застосовують термін "цінності". Однак, поняття "цінність" є описовою категорією, ознакою, якісним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, які мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди.
Слід відмітити, що такі економічні категорії як запаси, матеріальні ресурси, матеріальні запаси та виробничі запаси не є тотожними. Поняття виробничих запасів більш стисліше, вужче, ніж поняття матеріальних ресурсів. Адже матеріальні ресурси - це засоби виробництва, які включають крім засобів праці ще й предмети праці. Виробничі запаси - це складова частина матеріальних запасів, а матеріальні запаси - складова частина запасів. Для забезпечення ефективної організації бухгалтерського обліку виробничих запасів на підприємстві необхідно керуватися певними законодавчими та нормативними документами.
Нормативні документи, які приймаються законодавчими та виконавчими органами є основою роботи бухгалтерської служби підприємства, обов'язковими до виконання при організації бухгалтерського обліку на підприємстві.
Зокрема, організація бухгалтерського обліку на підприємстві регулюється Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, який визначає правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку виробничих запасів та складання фінансової звітності в Україні. Його норми поширюються на всіх юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також суб'єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до цього закону бухгалтерський облік запасів ґрунтується на таких принципах: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника, періодичність .
З метою забезпечення єдиних методологічних принципів організації бухгалтерського обліку та його відповідності вимогам сучасної економіки та системи управління Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів" від 28 жовтня 1998 р. № 1706.Програмою передбачається, що реформування системи бухгалтерського обліку є складовою заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування.
На виконання Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів,затвердженоїпостановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. № 1706, наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за № 751/4044. Метою даного стандарту є визначення підходу до обліку запасів, який базується на системі історичної собівартості. Норми П(С)БО 9 необхідно застосовувати усім підприємствам, організаціям та іншим юридичним особам незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Виходячи із реалій реформування в країні економічних відносин, зміни форм власності, а також враховуючи те, що одним із найбільш важливих елементів системи бухгалтерського обліку виступають бухгалтерські рахунки, - Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 затверджено "План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій", який на даний час повністю запроваджено у всіх суб'єктах господарювання, які ведуть облік з використанням бухгалтерських рахунків.У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку), зокрема для ведення обліку виробничих запасів передбачено рахунок 20 "Виробничі запаси" в розрізі відповідних субрахунків.
2. Формування доходів діяльності.
2.1. Основні вимоги до визначення складу та оцінки доходів згідно П(С)БО 15 "Доходи"
Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 "Дохід".
Дохід - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, внаслідок чого збільшується власний капітал підприємства (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків власників).
Під економічною вигодою розуміють потенційну можливість отримання підприємством.
Доходи і витрати відображають в бухгалтерському обліку та включають до Звіту грошових коштів від використання активів. Прикладом збільшення активів, а отже, про фінансові результати згідно з принципом нарахування й відповідності доходів і витрат. Принцип відповідності передбачає, що обов'язковою супровідною умовою одержання доходу є здійснення підприємством витрат для його отримання. Цей принцип забезпечує визначення фінансового відображення доходу в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, є зростання дебіторської заборгованості внаслідок відвантаження продукції з наступною оплатою результату звітного періоду (доходу) одночасно з витратами, які здійснено для отримання цих доходів. Наприклад, у момент реалізації одночасно відображають виручку від реалізації продукції (дохід) і списують собівартість цієї продукції (витрати).
Однак не всі витрати можна безпосередньо пов'язати з певним доходом. У зв'язку з цим витрати, безпосередньо не пов'язані з певними доходами, відображають у звітному періоді, в якому вони виникли. Наприклад, нестачі та втрати від псування цінностей слід списати в тому звітному періоді, в якому їх було виявлено, оскільки такі витрати не мають прямого зв'язку з доходом.
Відповідність доходів і витрат у Звіті про фінансові результати наведено в табл. 1.1.
Таблиця 1.1
Статті витрат12Дохід від реалізаціїСобівартість реалізованихготової продукціїготової продукціїтоварівтоварівробіт і послугробіт і послугАдміністративні витратиВитрати на збутІнші операційні доходиІнші операційні витративід реалізації іноземної валюти від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій) від операційної оренди активів від операційних курсових різниць отримані пені, штрафи, неустойки від компенсації списаних раніше активів від списаннявитрати на дослідження та розробки собівартість реалізованої іноземної валюти собівартість реалізованих виробничих запасів витрати на операційну оренду активів втрати від операційної курсової різниці визнані пені, штрафи, неустойки втрати від знецінення запасівкредиторської заборгованості одержані гранти та субсидіїнестача і втрати від псування цінностейСумнівні та безнадійні борги, інші витрати від операційної діяльностіДохід від участі в капіталіВтрати від участі в капіталівід інвестицій у підприємства асоційовані спільні дочірнівід інвестицій у підприємства асоційовані спільні дочірніІнші фінансові доходиФінансові витратидивіденди одержані відсотки одержані інші доходи від фінансових операційвідсотки за кредит інші фінансові витратиІнші доходиІнші витративід реалізації необоротних активів від реалізації фінансових інвестицій від реалізації майнових комплексів від не операційних курсових різниць безоплатно одержані активи інші доходи від звичайної діяльностісобівартість реалізованих необоротних активів собівартість реалізованих фінансових інвестицій собівартість реалізованих майнових комплексів втрати від не операційних курсових різниць уцінка необоротних активів інші витрати від звичайної операційної діяльностіНадзвичайні доходиНадзвичайні витративідшкодування збитків від надзвичайних подій інші надзвичайні доходивтрати від стихійного лиха втрати від техногенних аварій інші надзвичайні витрати У бухгалтерському обліку та фінансовій звітності доходи й витрати відображаються в момент їхнього виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Отже, бухгалтерський облік ведуть, а звітність складають на основі облікового принципу нарахування: доходи відображають у бухгалтерському обліку і відповідно у фінансовій звітності за відвантаженням продукції (товарів), виконанням робіт, наданням послуг незалежно від термінів одержання грошових коштів або Їхніх еквівалентів від покупців (замовників).
Одержані передоплати (аванси) не визнаються доходами, а видані - витратами, оскільки не призводять до зміни власного капіталу підприємства.
Таким чином, фінансова звітність, складена згідно з принципом нарахування, інформує користувачів не лише про операції, що відбулися та супроводжувалися виплатою чи одержанням грошових коштів, а й про зобов'язання виплатити грошові кошти в майбутньому та про ресурси у грошовому вираженні, які будуть одержані в майбутньому.
Вимоги П(С) БО 15 "Доходи" визначають принцип формування інформації про доходи підприємства у бухгалтерському обліку.
П(С) БО 15 не поширюється на доходи, пов'язані з:
- реалізацією цінних паперів;
- контрактами з надання послуг у галузі будівництва;
- страховою діяльністю;
- змінами у справедливій вартості фінансових активів і фінансових зобов'язань, а також із Їх ліквідацією (продажем, погашенням);
- змінами вартості інших поточних активів; природним зростанням поголів'я худоби, виходом продукції сільського й лісового господарства;
- видобутком корисних копалин. П(С) БО 15 регулює порядок обліку доходу, який виник у результаті:
- реалізації продукції (товарів, інших активів);
- надання послуг;
- використання активів підприємства іншими сторонами.
Надання послуг, як правило, передбачає виконання підприємством завдання, застереженого контрактом, протягом узгодженого часу. Послуги можуть надаватися протягом одного або кількох періодів.
У разі використання активів підприємства іншими сторонами дохід виникає у вигляді:
а) відсотків - плати за використання грошових коштів, їхніх еквівалентів або сум заборгованості підприємству;
б) роялті - плати за використання нематеріальних активів підприємства, наприклад, патентів, торгових марок, авторського права, програмних продуктів та ін.;
в) дивідендів - частини чистого прибутку, розподіленої між учасниками (власниками) пропорційно часткам участі в капіталі підприємства.
Критерії визнання доходів. Дохід визнається за дотримання таких умов:
1) збільшення активу або погашення зобов'язання, що зумовлює збільшення власного капіталу підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства);
2) оцінка доходу може бути достовірно визначена. Доходи, достовірну оцінку яких дати неможливо, у звітності не відображають, що відповідає одному з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності - принципу обачності, який передбачає відображення у фінансовій звітності всіх елементів (активів, зобов'язань тощо) за вартістю, яка б запобігала заниженню зобов'язань і витрат та завищенню активів і доходів підприємства. Згідно з П(С) БО цей принцип передбачає вибір методу оцінки. Йдеться насамперед про доходи, які можуть бути одержані у результаті претензійно-позовної роботи. Наприклад, підприємство подало позовні заяви на 5 000 гри., але е підстави вважати, що у процесі судового розгляду вимоги за позовом можуть бути задоволені в меншому розмірі. У такому разі дохід відображають у бухгалтерському обліку під час одержання рішення судового органу в сумі його визнання, а не в момент подачі позовної заяви до судових органів.
Названі критерії визнання доходу, як правило, застосовуються окремо в кожній операції. Однак за певних обставин для відображення суті операції застосовують критерії визнання до окремих елементів однієї операції. що підлягають оцінці, якщо це випливає з суті такої господарської операції. Наприклад, якщо вартість реалізованої операції включає суму за майбутні послуги (скажімо, монтаж), яку необхідно визначити, ця сума підлягає відстроченню і визнається доходом у періоді надання такої послуги. І навпаки, критерії визнання застосовуються до двох або більше операцій одночасно, якщо вони пов'язані таким чином, що суть господарської операції неможливо зрозуміти без з'ясування серії операцій у цілому. Наприклад, підприємство може реалізовувати товари і одночасно укладати окремі договори на пізніше придбання цих товарів, спростовуючи, таким чином, істотний результат операції. У цьому випадку операції розглядаються в цілому.
Не визнаються доходами суми. що отримані від інших осіб і не зумовлюють збільшення власного капіталу, зокрема:
- податок на додану вартість, акцизи, інші податки та обов'язкові платежі, які підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;
- надходження за договорами комісії, агентським та іншим аналогічними договорами на користь комітента, принципала та ін.;
- попередня оплата (аванс у рахунок оплати) продукції (товарів, робіт, послуг);
- завдаток під заставу або на погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;
- надходження, що належать іншим особам;
- надходження від первісного розміщення цінних паперів.
Отже, такі суми вилучаються з доходу. Наприклад, суми. отримані комісіонером від реалізації товару комітента. не збільшують його власний капітал, а отже, не е доходом. Доходом, зокрема, є сума комісійної винагороди.
Водночас названі, суми включають не лише до суми чистого доходу підприємства, а й до загальної суми валового доходу і відображають у бухгалтерському обліку на кредиті рахунків класу 7 "Доходи і результати діяльності", а відтак вилучаються з неї записом по дебету рахунків цього класу. Таким чином, на фінансові результати списуються лише суми чистого доходу від здійснення відповідних операцій і подій.
2.2. Класифікація доходів і відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку.
Визнані доходи від звичайної діяльності класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:
Доходи (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
Для узагальнення в бухгалтерському обліку інформації про реалізацію готової продукції (товарів, робіт, послуг), доходи від страхової діяльності, а також суми знижок, наданих покупцям, та інші вирахування з доходів Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено рахунок 70 "Доходи від реалізації", до якого відкривають такі субрахунки:
701 "Дохід від реалізації готової продукції";
702 "Дохід від реалізації товарів";
703 "Дохід від реалізації робіт і послуг";
704 "Вирахування з доходу".
Інші операційні доходи
Суми інших доходів від операційної діяльності підприємства відображаються на рахунку 71 "Інший операційний дохід" на відповідних субрахунках.
Доходи від участі в капіталі
Для узагальнення інформації про доходи від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі, призначено рахунок 72 "Дохід від участі в капіталі". Він має такі субрахунки:
721 "Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства";
722 "Дохід від спільної діяльності";
723 "Дохід від інвестицій у дочірні підприємства".
Фінансові доходи
Доходи, що виникають у процесі фінансової діяльності підприємства (дивіденди, відсотки, інші доходи, одержані від фінансових Інвестицій (крім доходів, що обліковуються за методом участі в капіталі), відображаються в бухгалтерському обліку на рахунку 73 "Інші фінансові доходи", який має такі субрахунки:
731 "Дивіденди одержані";
732 "Відсотки одержані";
733 "Інші доходи від фінансових операцій".
Інші доходи
Для узагальнення інформації про доходи, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства, призначений рахунок 74 "Інші доходи".
Надзвичайні доходи
Для відображення доходів, що виникли внаслідок надзвичайних подій, призначений рахунок 75 "Надзвичайні доходи". На кредиті рахунка відображають визнану суму відшкодування, зокрема від страхових організацій, втрат від надзвичайних подій, на дебеті - списання на рахунок фінансових результатів.
Склад доходів у відповідних групах установлено П(С) БО 3 "Звіт про фінансові результати" і зображено на рис. 5.1.
2.3. Оцінка доходу.
У бухгалтерському обліку дохід відображають у сумі справедливої вартості активів - отриманих або тих, що мають бути отримані.
Сума доходу, яка виникає у результаті господарської операції, як правило, визначається за домовленістю між підприємством і покупцем або користувачем активу. Вона оцінюється за справедливою вартістю отриманої компенсації або компенсації, яка може бути отримана, з урахуванням будь-якої торгової знижки, наданої підприємством.
Приклад
Підприємство відвантажило товар покупцеві за контрактною вартістю 12000 грн. (вартість товару - 10000 гри., ПДВ - 2000 грн.). Собівартість товарів - 9000 грн., адміністративні витрати - 500 грн., витрати на збут - 200 грн. Треба:
1. Відобразити цю операцію на рахунках бухгалтерського обліку, якщо перша подія: а) відвантаження товару; б) оплата товару.
2. Визначити суму податку на прибуток за обліковими даними.
3. Визначити фінансовий результат. В обліку ці операції відображають такими проводками (табл. 1.3.):
Таблиця 1.3
№п/пЗміст операційКореспонденція рахунківСума, грн.ДебетКредит12345А. Перша подія - відвантаження1.Відображено дохід від реалізації товарів у момент відвантаження36170212 0002.Відображено виникнення податкових зобов'язань за ПДВ70264120003.Списано суму доходу на фінансовий результат702791100004.Відображено собівартість реалізованих товарів90228190005.Списано собівартість товарів на фінансовий результат79190290006.Відображено собівартість реалізованих товарів90228190007.Списано витрати на збут791932008.Одержано грошові кошти31136112000Б. Друга подія - оплата1.Надійшла передоплата товарів311681120002.Нараховано податкові зобов'язання з ПДВ6436412 0003.Відображено дохід від реалізації товарів у момент відвантаження товарів36170212 0004.Списано податкові зобов'язання за ПДВ70264320005.Списано суму доходу від реалізації товарів на фінансовий результат702791100006.Відображено собівартість реалізованих товарів90228190007.Списано собівартість товарів на фінансовий результат79190290008.Проведено залік заборгованостей681361120009.Списано адміністративні витрати7919250010.Списано витрати на збут79193200Визначення податку на прибуток і фінансового результату1.Визначено податок на прибуток та відображено його у фінансових результатах: ((10 000 - 9 000 - 500 - 200) х 0,3)981 791641 98190 902.Визначено суму нерозподіленого прибутку: (10 000 - 9 000 - 500 - 200 - 90)791441210 На кредиті субрахунку 702 "Дохід від реалізації товарів" відображають загальну суму доходу включно з податком на додану вартість, сума якого відтак відображається на дебеті цього рахунка. На фінансовий результат діяльності підприємства відносять лише суму чистого доходу від реалізації товарів.
У разі відстрочення надходження грошових коштів (або їхніх еквівалентів) справедлива вартість компенсації може бути нижчою за номінальну суму одержаних грошових коштів чи ту, яку буде одержано. Різниця між справедливою вартістю і номінальною сумою грошових коштів або їхніх еквівалентів, що будуть одержані за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), визнається доходом у вигляді відсотків. Наприклад, підприємство може надати покупцеві відстрочення платежу за відвантажений товар (безвідсотковий кредит). Справедлива вартість компенсації в такому разі визначається дисконтуванням майбутніх надходжень із використанням умовної ставки відсотка. Різниця між визначеною таким чином вартістю і сумою компенсації, що надійшла, визнається доходом у вигляді відсотків у момент одержання грошових коштів.
3. Облікова політика підприємства.
Ефективна та раціональна організація бухгалтерського обліку на підприємстві починається з розробки його облікової політики, яка передбачає вибір комплексу методичних прийомів, способів та процедур організації та ведення бухгалтерського обліку підприємством з числа загальноприйнятих в державі. Тобто облікова політика конкретного підприємства залежить від політики держави в сфері бухгалтерського обліку.
Політика обліку - це сфера нормалізації обліку через певні правила, стандарти, методологічні норми з метою визначення загальних і докладних принципів функціонування обліку в даній країні (об'єднанні країн) на певний період.
Розмежування понять теорії, політики і практики має принципове значення для практичного розуміння політики обліку.
Теорія обліку не є національною, вона має за мету розробити загальні методи ведення обліку, такі, наприклад, як подвійний запис, рахунок, інвентаризація, складання балансів, способи оцінки і реєстрації господарських подій, таких як фінансова звітність тощо. Теорія обліку є не тільки наднаціональна, але й над часова. Наведені вище елементи методу обліку не зазнають змін, їх лише доповнюють в частині зміни організації та форми ведення обліку. Двоїстість, наприклад, є законом подвійного запису в усьому світі і ніяким змінам не підлягає.
В той же час політика обліку має і національний характер та відображає особливості ведення обліку кожного окремого господарюючого суб'єкта.
Закон "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" змінив існуючі раніше правила та принципи ведення обліку, а нововведення Закону, які практично вже реалізовані, змінили і доповнили існуючий донедавна, стереотип про єдиний і незмінний облік в усій державі.
На фоні стандартизації обліку створилась міжнародна стандартизація, що має наближені риси макрополітики обліку до принципів теорії обліку.
Враховуючи те, що багато держав пов'язані виключно з власною політикою бухгалтерського обліку або частково з використанням міжнародної політики бухгалтерського обліку, на рис. 1. представлено її відповідну класифікацію.
Політику бухгалтерського обліку слід розуміти як сферу діяльності державних органів (наприклад, Управління методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України) або інститутів, утворених через державні та міжнародні об'єднання бухгалтерів і направлені на нормалізацію чи стандартизацію бухгалтерського обліку. Політика обліку випливає з рівня значення норм у правовому врегулюванні технології ведення бухгалтерського обліку, які здобули перевагу над звичайними традиційними способами організації та ведення обліку.
Політику бухгалтерського обліку називають ще сферою діяльності нормалізації, яка знаходиться між практикою і теорією бухгалтерського обліку. Сформульована в такий спосіб сфера політики бухгалтерського обліку має загальний характер і не охоплює всієї облікової політики.
Для складання фінансової звітності відповідно до чинних нормативних актів та надання її користувачам керівництво підприємства формує облікову політику: обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність показників фінансових звітів.
Отже, облікова політика- сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності. Основна її мета - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.
Документальне оформлення облікової політики підприємства здійснюється у вигляді наказу про облікову політику підприємства, який після його затвердження набуває статусу юридичного документу. Наказ про облікову політику є основним внутрішнім документом, яким регулюється організація облікового процесу на підприємстві та є обов'язковим для виконання всіма службами і працівниками підприємства.
Наказ про облікову політику може складатись з таких розділів:
Преамбула
1. Організація бухгалтерської служби па підприємстві.
2. Методологічні аспект
3. Організаційно-технічні аспекти
В преамбулі вказується основні відомості про підприємство та основи документи, якими керуються при веденні бухгалтерського обліку н підприємстві.
Підготовка Наказу про облікову політику підприємства на практиці є досить трудомісткою справою і вимагає від учасників цього процес неабияких здібностей, комплексних знань всіх процесів, які відбувались на підприємстві за його межами в минулому, здійснюються зараз і проводитимуться в майбутньому. Усе це потребує ґрунтовного аналізу подій і фактів, вміння бачити перспективу, не ординарно мислити тощо.
Вибір облікової політики залежить від особливостей діяльності кожного конкретного підприємства.
4. Облік доходів від реалізації продукції.
4.1 Первинна документація з обліку реалізації продукції, робіт і послуг.
Облік і визнання доходу при обміні продукцією (товарами, роботами, послугами). Для операцій з обміну П(С)БО 15 установлює особливий порядок визнання доходу та відображення його в бухгалтерському обліку.
При здійсненні обміну продукцією (товарами, роботами, послугами чи Іншими активами) насамперед визначають, є такі активи подібними чи ні.
Згідно з пунктом 9 П(С) БО 15 обмін активами, які є подібними за призначенням і мають однакову справедливу вартість, не розглядається як операція, що приносить дохід. Дохід при цьому не визнається, отже, виручка від реалізації таких активів у бухгалтерському обліку не відображається. Однак факт обміну має бути зафіксований у реєстрах бухгалтерського обліку, що відповідає одному з основних принципів бухгалтерського обліку - принципу повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні й потенційні наслідки господарських операцій І подій, що здатна вплинути на рішення, які приймаються на її основі.
Порядок відображення таких операцій у бухгалтерському обліку демонструє приклад обміну подібними активами.
Як уже зазначалося, активи визнаються подібними лише в тому випадку, коли одержані й передані активи мають однакову справедливу вартість і однакове функціональне призначення.
Під час зарахування на баланс підприємства активів керуються пунктом 13 П(С) БО 9 "запаси", згідно з яким первісна вартість придбаних у процесі обміну запасів дорівнює:
- балансовій вартості переданих запасів, якщо ця вартість менша від справедливої вартості одержаних запасів;
- справедливій вартості переданих активів, якщо їхня балансова вартість перевищує справедливу вартість, а різниця, що виникає від цього в бухгалтерському обліку, включається до витрат звітного періоду.
Таким чином, при обміні подібними активами не одержують доходів, можуть бути лише витрати.
Оскільки дані, наведені в супровідних документах постачальника про вартість поставлених запасів, не відповідатимуть первісній вартості цих запасів згідно з вимогами П(С) БО, необхідно скласти документ-підтвердження, наприклад, оціночний акт.
Щодо податкового обліку, то при здійсненні бартерних операцій валові доходи і валові витрати визначають, виходячи з договірної ціни, але не нижчої за звичайну. Базою для оподаткування ПДВ у такому випадку е фактична ціна операції, що також не повинна бути нижчою за звичайну.
При обміні активами договірна вартість має збігатися зі справедливою вартістю.
Приклад
Підприємство здійснило обмін 5 тонн кутової сталі ("кутика") балансовою вартістю 600 грн. за тонну на таку ж кількість "кутикас 50. Балансові вартості переданого й одержаного "кутиків" рівні й становлять 700 грн. за тонну. Договірна вартість збігається зі справедливою і становить 3 500 гри., ПДВ - 700 грн., загальна вартість контракту - 4 200 грн.
Визначення первісної вартості придбаного "кутика" і відображення цієї операції в реєстрах бухгалтерського обліку здійснюють таким чином (табл. 3.1).
Таблиця 3.1
№ п/пЗміст операціїКореспонденція рахунківСума, грн.ДебетКредит1.Списано балансову вартість переданого" кутика" в момент відвантаження36120130002.Відображено виникнення податкових зобов'язань з ПДВ3616417003.Відображено первісну вартість одержаного "кутика"20163130004.Відображено виникнення податкового кредиту з ПДВ6416317005.Проведено залік заборгованостей6313613 700 Справедливі вартості та функціональне призначення обмінюваних активів однакові, отже, ці активи є подібними. Справедлива вартість переданих запасів (3 500 грн.) перевищує їхню балансову вартість (3 000 грн.), тому первісна вартість придбаного "кутика" дорівнює балансовій вартості переданого і становить 3 000 грн.
Щодо податкового обліку, то базою для обчислення податкових зобов'язань з ПДВ є договірна (справедлива) вартість.
Отже, валові доходи і валові витрати підприємства становитимуть 3 500 грн., а податкові зобов'язання і податковий кредит - 700 грн.
4.2. Облік собівартості продукції.
Виробництво продукції пов'язане з певними витратами, які мають назву "виробничі". Виробничі витрати - виграти на виготовлення продукції та загально виробничі (накладні) витрати.
Виробничі витрати поділяють на прямі та загально виробничі (накладні) витрати.
До прямих витрат належать:
- прямі матеріальні витрати (вартість сировини та матеріалів, які є основою продукції, що виготовляється;
куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів; допоміжних та інших матеріалів, які можна безпосередньо віднести до конкретного об'єкта витрат);
- прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші. виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції. виконанні робіт чи наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат);
- інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні цілі, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, витрати від браку).
До загально виробничих (накладних) витрат належать:
- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи та медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць та ін.);
- амортизація основних засобів загально виробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
- амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
- витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи для працівників, що зайняті вдосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищення її надійності та ін.);
- витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень;
- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників і апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);
- витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;
- інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв та ін.).
Загальновиробничі витрати поділяють на постійні та змінні.
До постійних загально виробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом. які залишаються незмінними (чи майже незмінними) із зміною обсягу діяльності. Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожний об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат та ін.) за нормальної потужності. Якщо випуск продукції у звітному періоді нижчий за нормальну потужність підприємства, то загальновиробничі витрати розподіляються згідно з нормальною потужністю підприємства (витрати в межах нормальної потужності списуються на виробничу собівартість, а витрати понаднормові - на фінансові результати). Якщо випуск продукції у звітному періоді вищий за нормальну потужність підприємства, всі загально виробничі витрати списуються на виробничу собівартість. Нерозподілені постійні загально виробничі витрати включають до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їхнього виникнення разом з виробничими витратами нормативними та понаднормативними. Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загально виробничих витрат не може перевищувати їхньої фактичної величини.
До змінних загально виробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо пропорційно (чи майже так) змінам обсягу діяльності. Змінні загально виробничі витрати розподіляються на кожний об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат та Ін.), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
Таким чином, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат і понаднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:
- прямі виробничі витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- інші прямі витрати;
- загально виробничі витрати.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлює підприємство.
Синтетичний облік виробничих витрат. Виробничі витрати, згідно з Інструкцією із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30. 11. 1999 р. №291, відображають на таких рахунках:
а) на рахунку 23 "Виробництво" обліковують витрати на виробництво продукції (дебетове сальдо на рахунку на кінець періоду показує суму незавершеного виробництва);
б) на рахунку 90 "Собівартість реалізації" відображають собівартість реалізованої продукції, робіт, послуг, фактичну собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок). Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включають до виробничої собівартості готової та реалізованої продукції. Інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду.
Рахунок 90 "Собівартість реалізації" має такі субрахунки:
901 "Собівартість реалізованої готової продукції";
902 "Собівартість реалізованих товарів";
903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг".
На субрахунку 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" ведеться облік виробничої собівартості готової продукції, відвантаженої протягом звітного періоду.
На субрахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" ведеться облік собівартості реалізованих товарів, яка визначається згідно з П(С) БО 9 "Запаси".
На субрахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" ведеться облік собівартості реалізованих протягом звітного періоду робіт і послуг.
Наприкінці звітного періоду сальдо з дебету рахунка 90 "Собівартість реалізації" списується на рахунок 79 "Фінансові результати";
в) на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати* ведеться облік витрат на організацію виробництва та управління галузями, цехами, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного виробництва, а також витрат, пов'язаних з утриманням та експлуатацією машин і обладнання.
Загальновиробничі витрати за вирахуванням повернення та вартості надлишків щомісяця або щокварталу списують на рахунок обліку витрат на виробництво за видами витрат і включають до собівартості продукції (робіт. послуг).
Цим рахунком користуються підприємства всіх видів діяльності, крім торгових. На дебеті рахунка 91 "Загальновиробничі витрати" відображають витрати за статтями, а на кредиті - списання кожного місяця (або кварталу) нагромаджених витрат на рахунок 23 "Виробництво" для включення їх до собівартості продукції, робіт, послуг.
Якщо фактичні обсяги виробництва досягли або перевищили очікуваний середній рівень виробництва, загально виробничі витрати списують на рахунок 23 "Виробництво", а відтак включають до собівартості готової продукції (в міру її виготовлення), що обліковується на рахунку 26 "Готова продукція":
Дт 23 "Виробництво";
К'Г91 "Загальновиробничі витрати".
Дт 26 "Готова продукція";
Кт 23 "Виробництво".
У міру реалізації готової продукції вона списується за собівартістю з рахунка 26:
Дт 90 "Собівартість реалізації";
Кт 26 "Готова продукція".
Якщо фактичні обсяги виробництва не досягли очікуваного середнього рівня, то до собівартості готової продукції (дебет рахунка 26) включають лише частину виробничих витрат. Не включені в готову продукцію накладні витрати списують на рахунок 90 одразу, у період їх виникнення, проводкою:
Дт 90 "Собівартість реалізації";
Кт 91 "Загальновиробничі витрати".
Для обліку витрат підприємства можуть бути використані рахунки класу 8 "Витрати за елементами". Вони призначені для суб'єктів малого підприємництва та організацій некомерційного спрямування, які використовують їх замість рахунків класу 9, однак можливим є й паралельне використання рахунків цих класів.
На рахунку 80 "Матеріальні витрати" обліковують матеріальні витрати за звітний період. Основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат викладено в П(С) БО 16 "Витрати".
Підприємства малого бізнесу можуть використовувати рахунок 80 та інші рахунки класу 8 замість рахунків класу 9; інші підприємства - як рахунок для управлінських цілей і для збирання статистичних даних.
На дебеті рахунка 80 "Матеріальні витрати" відображають суми визнаних матеріальних витрат, на кредиті - їх списання: на рахунки класу 9, якщо понесені витрати належать до витрат періоду (якщо підприємство не користується рахунками класу 9 - на рахунок 79 "Фінансові результати") або потребують додаткового розподілу (непрямі виробничі витрати); на рахунок 23 "Виробництво", якщо ці витрати включають до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг.
Рахунок 80 "Матеріальні витрати" має такі субрахунки:
801 "Витрати сировини й матеріалів";
802 "Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів";
803 "Витрати палива й енергії";
804 "Витрати тари і тарних матеріалів";
805 "Витрати будівельних матеріалів";
806 "Витрати запасних частин";
807 "Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення";
808 "Витрати товарів";
809 "Інші матеріальні витрати".
На субрахунку 801 "Витрати сировини й матеріалів" ведеться облік витрат сировини й матеріалів, що використовуються як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства.
На субрахунку 802 "Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих" ведеться облік витрат купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів в операційній діяльності підприємства.
На субрахунку 803 "Витрати палива та енергії" ведеться облік витрат придбаного палива та енергії всіх видів, що використовуються на технологічні, енергетичні та інші операційні цілі.
На субрахунку 804 "Витрати тари і тарних матеріалів" ведеться облік витрат тари і тарних матеріалів, що використовуються в операційній діяльності.
На субрахунку 805 "Витрати будівельних матеріалів" ведеться облік витрат будівельних матеріалів, які використовуються як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства.
На субрахунку 806 "Витрати запасних частин" ведеться облік витрат запасних частин, які використовуються для ремонту основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів підприємства.
На субрахунку 807 "Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення" ведеться облік витрат матеріалів сільськогосподарського призначення, які використовуються як основні та допоміжні матеріали в операційній ній діяльності підприємства.
На субрахунку 808 "Витрати товарів" ведеться облік витрат товарів, що використовуються для виробничо-господарських потреб, тобто продажу іншим особам.
На субрахунку 809 "Інші матеріальні витрати" ведеться облік виконаних для підприємства робіт і послуг виробничого та невиробничого характеру (окремі операції з виробництва продукції, обробки сировини та матеріалів; роботи з випробувань сировини і матеріалів, що використовуються у виробництві; транспортні витрати, що входять до технологічного процесу виробництва, та ін.).
Рахунок 81 "Витрати на оплату праці" призначений для обліку витрат на оплату праці за звітний період.
Для підприємств малого бізнесу рахунок 81 та інші рахунки класу 8 можна використовувати замість рахунків класу 9, інші підприємства можуть використовувати рахунок 81 для управлінських цілей і для збирання статистичних даних.
На дебеті рахунка 81 "Витрати на оплату праці" відображають суму визнаних витрат на оплату праці, на кредиті - їх списання на рахунки класу 9, якщо понесені витрати належать до витрат періоду (на рахунок 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не використовує рахунків класу 9) або потребують додаткового розподілу (непрямі виробничі витрати), і на рахунок 23 "Виробництво", якщо ці витрати включають до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг.
Рахунок 81 "Витрати на оплату праці" має такі субрахунки:
811 "Виплати за окладами й тарифами";
812 "Премії та заохочення";
813 "Компенсаційні виплати";
814 "Оплата відпусток";
815 "Оплата іншого невідпрацьованого часу";
816 "Інші витрати на оплату праці".
На субрахунку 811 "Виплати за окладами й тарифами" ведеться облік витрат на виплату основної заробітної плати персоналу відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві.
На субрахунку 812 "Премії та заохочення" ведеться облік витрат на виплату додаткової заробітної плати (премії, заохочення та ін.) відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві.
На субрахунку 813 "Компенсаційні виплати" ведеться облік витрат на гарантійні та компенсаційні виплати персоналу, пов'язані з індексацією заробітної плати тощо, розмір яких регламентується законодавством.
На субрахунку 814 "Оплата відпусток" ведеться облік витрат на оплату щорічних відпусток персоналу підприємства, щомісячні відрахування на створення забезпечення оплати відпусток.
На субрахунку 815 "Оплата іншого невідпрацьованого часу" ведеться облік витрат з виплат персоналу підприємства за невідпрацьований час, які передбачено законодавством.
На субрахунку 816 "Інші витрати на "оплату праці" ведеться облік інших витрат на оплату праці, які визнаються елементами витрат на оплату праці.
Рахунок 82 "Відрахування на соціальні заходи" призначений для обліку витрат, пов'язаних з відрахуваннями на соціальні заходи.
Підприємства малого бізнесу рахунок 82, як і інші рахунки класу 8, можуть використовувати замість рахунків класу 9, інші підприємства - як рахунок для управлінських цілей і для збирання статистичних даних.
На дебеті рахунка 82 "Відрахування на соціальні заходи" відображають збільшення понесених витрат, пов'язаних з відрахуваннями на соціальні заходи, на кредиті - їх списання на рахунки класу 9, якщо понесені витрати належать до витрат періоду (на рахунок 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не використовує рахунків класу 9) або потребують додаткового розподілу (непрямі виробничі витрати), і на рахунок 23 "Виробництво", якщо ці витрати включають до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг.
Рахунок 82 "Відрахування на соціальні заходи" має такі субрахунки:
821 "Відрахування на пенсійне забезпечення";
822 "Відрахування на соціальне страхування";
823 "Страхування на випадок безробіття";
824 "Відрахування на індивідуальне страхування". На цих субрахунках обліковують відрахування згідно з назвами субрахунків.
Рахунок 83 "Амортизація" призначений для обліку сум нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів.
Підприємства малого бізнесу рахунок 83 можуть використовувати замість рахунків класу 9, інші підприємства - як рахунок для управлінських цілей і для збирання статистичних даних.
На дебіті рахунка 83 "Амортизація" відображають суму нарахованих амортизаційних відрахувань, на кредиті - їх списання на рахунки класу 9, якщо понесені витрати належать до витрат періоду (на рахунок 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не використовує рахунків класу 9) або потребують додаткового розподілу (непрямі виробничі витрати), і на рахунок 23 "Виробництво", якщо ці витрати включають до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг.
Рахунок 83 "Амортизація" має такі субрахунки:
831 "Амортизація основних засобів";
832 "Амортизація інших необоротних матеріальних активи";
833 "Амортизація нематеріальних активів".
На субрахунку 831 "Амортизація основних засобів" ведеться облік сум нарахованої амортизації основних засобів.
На субрахунку 832 "Амортизація інших необоротних матеріальних активів" ведеться облік сум нарахованої амортизації інших необоротних матеріальних активів.
На субрахунку 833 "Амортизація нематеріальних активів" ведеться облік сум нарахованої амортизації нематеріальних активів.
Рахунок 84 "Інші операційні витрати" призначений для обліку операційних витрат, які не відображаються на інших рахунках класу 8.
Ці витрати переважно визнаються як витрати періоду, якщо не входять до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг. Зокрема, до інших операційних витрат належать вартість робіт, послуг, одержаних від сторонніх підприємств, нараховані податки та інші обов'язкові збори і платежі (крім податків на прибуток), втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінки активів, сума фінансових санкцій та ін.
Страхові організації можуть обліковувати на цьому рахунку витрати з перестрахування та виплати страхових відшкодувань.
На дебеті рахунка 84 "Інші операційні витрати" відображають суму визнаних витрат, на кредиті - їх списання на рахунки класу 9 (на рахунок 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не використовує рахунків класу 9 і на рахунок 23 "Виробництво", якщо ці витрати включають до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг).
4.3 Облік доходів від реалізації продукції, робіт і послуг.
4.3.1 Облік доходів від реалізації продукції.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається, якщо він відповідає таким умовам:
- покупцеві передано ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);
- підприємство уже не здійснює управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);
- сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;
- існує певність щодо збільшення у результаті операції економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з нею, можуть бути достовірно визначені.
У більшості випадків передача ризиків І вигод, пов'язаних із правом власності, збігається з передачею юридичного права власності на таку продукцію (товар, інший актив). Якщо підприємство залишає за собою істотні ризики й вигоди, пов'язані з правом власності, операція не вважається реалізацією і дохід не визнається, якщо:
- підприємство зберігає зобов'язання щодо незадовільного виконання робіт, яких не передбачається звичайними гарантійними положеннями;
- отримання доходу від певної реалізації залежить від доходу, який отримає покупець від власної реалізації цієї продукції (товарів, інших активів);
- відвантажена продукція підлягає подальшому монтажу, і вартість цього монтажу є істотною часткою контракту, який не було завершено підприємством;
- покупець має право анулювати придбання з причин, що визначені в контракті на поставку, і підприємство не має певності щодо ймовірності повернення такої продукції.
Якщо підприємство залишає тільки незначні ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив), операція вважається реалізацією і дохід визнається. Наприклад, продавець може зберігати за собою юридичне право власності на продукцію винятково з метою гарантування виплати певної суми на встановлену дату. У такому разі, якщо істотні ризики й вигоди, пов'язані з правом власності, підприємство передало, операція вважається реалізацією і дохід визнається. Іншим прикладом збереження підприємством лише незначного ризику від власності є роздрібний продаж, який передбачає виплату компенсації н разі незадоволення клієнта. У таких випадках дохід визнається на момент продажу за умови, що продавець може достовірно оцінити майбутній дохід на основі попереднього досвіду та інших відповідних чинників.
Дохід визнається лише у тому разі, коли існує вірогідність того, що підприємство матиме економічні вигоди від здійснюваної операції. У деяких випадках такої вірогідності не існує аж до одержання компенсації чи до усунення непевності. Наприклад, може існувати непевність щодо одержання дозволу іноземної урядової установи на переказ грошової компенсації від реалізації продукції. Якщо такий дозвіл надається, непевність зникає і дохід визнається. Однак коли непевність виникає щодо сплати суми. яка вже включена в дохід, але є сумою сумнівної та безнадійної заборгованості, така сума визнається витратами підприємства згідно з П(С) БО 10 "Дебіторська заборгованість", а початкове визнана сума доходу (виручка) не коригується.
Приклад
Підприємство відвантажило товар покупцеві на суму 900 грн., у тому числі ПДВ - 150 грн., з відстрочкою платежу на три місяці. Собівартість товару - 600 грн. Створено резерв сумнівних боргів у сумі дебіторської заборгованості. По закінченні визначеного терміну підприємство одержало відомості про неплатоспроможність покупця.
Цю операцію в реєстрах бухгалтерського обліку відображають такими проводками (табл. 3.3.1):
Таблиця 3.3.1
№ п/пЗміст операціїКореспонденція рахунківСума, грн.ДебетКредит1.Відображено дохід від реалізації товару покупцеві3617029002.Нараховано податкові зобов'язання з ПДВ7026411503.Списано собівартість реалізованих товарів9022816004.Списано на фінансовий результат дохід від реалізації товару7027917505.Списано на фінансовий результат собівартість реалізованих товарів7919026006.Створено резерв сумнівних боргів944389007.Списано безнадійну заборгованість за рахунок резерву сумнівних боргів38361900 Щодо коригування валового доходу і податкових зобов'язань у податковому обліку, то у регулюванні сумнівної, безнадійної заборгованості необхідно керуватися статтею 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22. 05. 1997 р. і п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03. 04. 1997 р. у чинних редакціях.
Згідно з П(С) БО 10 резерв сумнівних боргів створюється за дебіторською заборгованістю, що виникла внаслідок реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Поточна дебіторська заборгованість, не пов'язана з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що визнана безнадійною, списується з балансу з відображенням втрат у складі інших операційних витрат.
Як уже зазначалося, доходи і витрати, пов'язані з тими самими операціями або подіями, визнаються одночасно, що має назву "відповідність доходів і витрат". Однак дохід не може бути визнаний, якщо витрати неможливо достовірно оцінити. За таких обставин одержана за продаж товарів компенсація визнається зобов'язанням.
4.3.2 Облік і визнання доходу, одержаного від надання послуг.
Дохід, пов'язаний із наданням послуг, визнається, виходячи з міри завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінено результат цієї операції.
Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінено за відповідності всім наведеним нижче умовам:
- можливість достовірної оцінки доходу;
- вірогідність надходження економічних вигод від надання послуг;
- можливість достовірної оцінки міри завершеності надання послуг на дату балансу;
- можливість достовірної оцінки витрат, понесених для надання послуг, необхідних для їх завершення.
Визнання доходу через посилання на етап завершеності операції має назву "метод поетапного виконання". Згідно з цим методом дохід визнається в тих облікових періодах, у яких надаються відповідні послуги.
Дохід визнається лише за умови вірогідності економічних вигод підприємства, пов'язаних з операцією. У разі виникнення непевності щодо сплати суми, яку вже включено в дохід, несплачена сума або сума, щодо якої перестає Існувати вірогідність сплати (сумнівна та безнадійна заборгованість), визнається витратами згідно з П(С) БО 10, а сума початкове визнаного доходу від реалізації послуг коригуванню не підлягає.
Міру завершеності операції з надання послуг оцінюють такими трьома методами:
- вивченням виконаної роботи;
- визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, в загальному обсязі послуг, що мають бути надані;
- визначенням питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає лише витрати, які відображають обсяг послуг, наданих на ту саму дату.
Оцінка міри завершеності на підставі вивчення виконаної роботи є близькою до звичайного підписання акта про виконану роботу. Підписавши акт, сторони підтверджують факт вивчення наданих послуг і визначення міри Їх готовності, оцінених конкретною сумою. Цей метод оцінки і в майбутньому широко використовуватимуть підприємства, що надають послуги.
Проміжні й авансові платежі, одержані від клієнтів, нерідко не відповідають фактично наданим послугам, а тому не можуть бути використані для оцінки міри завершеності операції з надання таких послуг.
Якщо послуги охоплюють виконання невизначеної кількості дій (операцій) за певний період часу, то дохід визначають рівномірним його нарахуванням за цей період (крім випадків, коли інший метод точніше визначає міру завершеності надання послуг).
Приклад
Аудиторська фірма за консультаційне обслуговування одержала передоплату за І квартал у сумі 900 грн., у тому числі ПДВ - 150 грн. Собівартість таких послуг у січні становила 225 грн., у лютому - 200 грн., у березні - 275 грн.
Треба визначити суму доходу за кожний місяць кварталу та відобразити цю операцію в бухгалтерському обліку.
Оскільки оцінити такі послуги протягом місяця важко, дохід визначається рівномірним нарахуванням за відповідні звітні періоди: у січні - 300 грн., у лютому - 300 грн., у березні - 300 грн.
Цю операцію в бухгалтерському обліку відображають
відповідними проводками (табл. 3.3.2):
Таблиця 3.3.2
№п/пЗміст операціїКореспонденція рахунківСума, грн.ДебетКредит123451.Одержано передоплату за консультаційне обслуговування311699002.Нараховано податкові зобов'язання з ПДВ6436411503.Відображено дохід від реалізації послуг:Січень69703300Лютий69703300Березень697033004.Списано податкові зобов'язання з ПДВ:Січень70364350Лютий70364350Березень703643505.Віднесено на фінансовий результат дохід від реалізації:1Січень703791250Лютий703791250Березень7037912506.Списано собівартість наданих послуг;Січень90323225Лютий90323200 4.4 Систематизація обліку доходів при журнально-ордерній формі обліку.
Форма бухгалтерського обліку - сукупність реєстрів обліку, способи реєстрації та узагальнення в них інформації про всі господарські операції з урахуванням особливостей діяльності підприємства й технології обробки облікових даних вручну або з використанням комп'ютерів.
Застосування реєстрів бухгалтерського обліку регламентують Методичні рекомендації із застосування реєстрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29. 12. 2000 р. №356.
Форму бухгалтерського обліку підприємство обирає самостійно. За ручного ведення бухгалтерського обліку найпоширенішою є журнально-ордерна форма.
Журнально-ордерна форма обліку ґрунтується на принципі накопичення. Його суть полягає в тому, що для обліку однорідних господарських операцій використовуються накопичу вальні відомості.
Журнально-ордерна форма обліку включає такі облікові реєстри:
- журнали-ордери;
- відомості (накопичувальні та групувальні);
- розроблювальні таблиці;
- Головну книгу.
Журнали-ордери побудовані за кредитовою ознакою. На кредиті відповідного синтетичного рахунка облікова інформація в журналі-ордері систематизується у відповідних графах реєстру в розрізі кореспондуючих дебетованих рахунків. Журнали-ордери використовують як для окремого рахунка, так і для групи взаємопов'язаних рахунків.
Відомості (накопичувальні та групувальні) використовують для складання фінансової звітності.
4.5 Автоматизація обліку доходів.
Використання сучасних комп'ютерів зумовило появу діалогово-автоматизованої (комп'ютерної) форми обліку, яка передбачає застосування персональних комп'ютерів (ПК) для автоматизації фінансового та управлінського обліку і створення автоматизованих робочих місць (АРМ) бухгалтера, директора, спеціаліста та ін.
Працюючи на ПК у діалоговому режимі, бухгалтер на робочому місці один раз вводить інформацію про здійснювані господарські операції для наступного багаторазового використання, для вирішення не лише облікових, а й інших управлінських завдань у результаті створення єдиної бази даних (БД) на виділеному сервері.
Результатна інформація у вигляді аналітичних таблиць, реєстрів синтетичного обліку або форм звітності в регламентному режимі чи на запит бухгалтера виводиться на екран монітора або друкується на паперових носіях інформації.
Використання діалогово-автоматизованої форми обліку на основі сучасних комп'ютерних технологій уперше вивільнило бухгалтера від виконання другорядних функцій реєстратора господарських операцій, дало йому змогу ввійти до вищого управлінського персоналу підприємства.
4.6 Напрямки вдосконалення обліку доходів.
ТзОВ "Горохів-насіння" має свій арсенал ЕОМ, завдяки якому проводиться повна автоматизація бухгалтерського обліку господарських операцій. Для автоматизації обліку використовується комплексна бухгалтерська програма "1С: Бухгалтерія", розроблена з урахуванням відповідної форми обліку. Ця програма дозволяє при одноразовому введенні інформації з первинного документу зразу проводити її групування і відображення в Журналі проводок, а потім і в Оборотно-сальдовій відомості.
Важливим моментом діяльності всіх підприємств є перехід України на міжнародні стандарти обліку та внесення відповідних змін до минулої системи бухгалтерського обліку. В зв'язку з цим, в ТзОВ "Горохів-насіння" проводиться поступова зміна програмного забезпечення на більш сучасне із застосуванням нового Плану рахунків, також проводиться підвищення кваліфікації облікового персоналу.
На сьогодні в ТзОВ "Горохів-насіння" закінчився процес впровадження нової методики бухгалтерського обліку, що звісно потребувало додаткових витрат та певного періоду часу, в процесі якого проводилося ознайомлення працівників з системою та переведення всього обліку на національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.
На підсумок проведеної роботи були розроблені пропозиції щодо вдосконалення обліку у ТзОВ "Горохів-насіння" (табл. 3.6).
Таблиця 3.6. Пропозиції щодо вдосконалення обліку у фінансово-господарській діяльності ТзОВ "Горохів-насіння"
№Зміст пропозиціїРезультат1Створити нову класифікацію фінансових результатів, доходів і витратПриведе до більш швидкого впровадження обліку згідно із новим Планом рахунків, а також дасть можливість заповнювати нові форми бухгалтерської звітності2Підвищення кваліфікації бухгалтерів в зв'язку із останніми змінами в законодавчій базі обліку в Україні (семінари, курси)Дасть можливість працівникам бухгалтерії вільно реагувати на зміни, а також приведе до скорочення часу при переході на національні стандарти обліку3Впровадження управлінського обліку на підприємствіСтворить належну інформаційну базу для аналізу і прийняття ефективних управлінських рішень Таким чином, з урахуванням вищезгаданих удосконалень ТзОВ "Горохів-насіння" зможе розширити свою діяльність, при збільшенні обсягів діяльності зможе зменшити рівень витрат, а разом з тим - і підвищити рентабельність своєї діяльності.
5. Організація охорони праці:
5.1 Юридично-правові аспекти охорони праці.
Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозв'язаних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.
Питання охорони праці регулюються Кодексом законів про працю України, Законами України "Про охорону праці", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а також низкою постанов Кабінету Міністрів України та Указів Президента України.
Одним із найважливіших нормативно-правових актів про охорону праці є Закон України "Про охорону праці". Він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Закон встановлює пріоритет життя та здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, тобто в першу чергу мають дотримуватись вимоги нормативно-правових актів про охорону праці, щоб працівник під час операцій виробничого циклу не отримував травм, не зазнавав погіршення стану здоров'я, професійних захворювань або зменшення працездатності, і лише потім має звертатись увага на результати виробничої діяльності підприємства.
На роботодавця покладено обов'язок під час укладання трудового договору проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.
Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля, працівник має право відмовитися від дорученої роботи. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця.
Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.
Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.
На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.
Рівень розвитку техніки поки що не може забезпечити створення у всіх випадках і всім працівникам належних умов праці, що виключали б дію шкідливих факторів на їх організм.
Тому законодавець передбачає пільги і компенсації працівникам, зайнятим на роботах з важкими та шкідливими умовами праці.
Такі працівники безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі.
У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.
Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.
Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.
На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Зазначеними засобами повинні бути забезпечені і працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором.
Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.
У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.
Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.
Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.
За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах.
Застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), забороняється.
Забороняється також залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.
Законом України "Про охорону праці" передбачений обов"язок роботодавця одержати дозвіл на початок роботи та види робіт підприємства, діяльність якого пов'язана з виконанням робіт та експлуатацією об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
У разі коли роботодавець не одержав зазначеного дозволу, місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, вживає заходів до скасування державної реєстрації цього підприємства у встановленому законом порядку за умови, якщо протягом місяця від часу виявлення вказаних недоліків роботодавець не провів належних заходів з їх усунення.
Порядок проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. N 687, поширюється на всіх суб'єктів господарювання, які проводять огляд, випробування та/або експертне обстеження (технічне діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а також на підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності і господарювання та фізичних осіб, що використовують найману працю, які мають намір розпочати або здійснюють експлуатацію такого устаткування.
Крім того, в окремих галузях народного господарства об"єктивно існує підвищений рівень виробничої аварійності та травматизму. Це стосується, насамперед, вугільної промисловості, будівельного виробництва. З метою зниження рівня аварійності з тяжкими наслідками, виробничого травматизму та професійної захворюваності шахтарів Кабінетом Міністрів України затверджено Програму підвищення безпеки праці на вугільних шахтах (від 6 липня 2002 р. N 939), терміни виконання основних завдань якої розраховані на 2002 - 2005 роки.
На створення належних, безпечних і здорових умов праці на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності спрямована також Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001 - 2005 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1320.
На роботодавця згідно із чинним законодавством покладається обов'язок організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій. відповідно до Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. N 1094.
Роботодавець зобов'язаний інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд соціального страхування від нещасних випадків про стан охорони праці, причину аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.
Питання охорони праці вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється Кодексом законів про працю України, який містить спеціальну главу "Праця жінок".
Так, встановлено обмеження праці жінок на роботах у нічний час, заборону залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження.
Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди.
Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.
До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації.
Жінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років.
Питанню охорони праці неповнолітніх також приділена значна увага законодавця.
Так, згідно чинного законодавства, не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.
Неповнолітні можуть прийматися на роботу лише після попереднього медичного огляду за наявності письмового медичного висновку про відсутність протипоказань для участі у трудовій діяльності та в подальшому до досягнення 21 року щорічно підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам.
Прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років не допускається.
Проте, як виняток, можуть за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.
Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої праці, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
Для дітей, молодших 16 років, тривалість робочого часу обмежується відповідно до потреб їх розвитку та професійної підготовки. Час, витрачений дитиною за згодою власника або уповноваженого ним органу на професійну підготовку в межах встановленого законодавством робочого часу, зараховується як робочий час.
Забороняється залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.
Для неповнолітніх встановлюється скорочена тривалість робочого часу:
- для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень,
- для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.
Неповнолітнім надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.
Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що адміністрація підприємств (об'єднань), установ і організацій (незалежно від форм власності і господарювання) зобов'язана створювати безпечні і не шкідливі для здоров'я умови праці, вживати заходів, спрямованих на запобігання інвалідності, на відновлення працездатності інвалідів.
За інвалідами внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, які проходять професійну реабілітацію, у тому числі професійну підготовку і перепідготовку згідно з індивідуальною програмою реабілітації, якщо з моменту встановлення інвалідності минуло не більше року, зберігається середній заробіток за попереднім місцем роботи із зарахуванням пенсії по інвалідності протягом строку, передбаченого програмою. У таких випадках відшкодування витрат з урахуванням сплачених сум пенсій здійснюється підприємством (об'єднанням), установою і організацією, у період роботи на яких настала інвалідність.
У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій.
Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час не допускається.
Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" прийнято Верховною Радою України 23 вересня 1999 р.
Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків. Одним із джерел фінансування Фонду є внески роботодавців.
Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку.
При розрахунку розміру страхового внеску для кожного підприємства Фондом соціального страхування від нещасних випадків, за умови досягнення належного стану охорони праці і зниження рівня або відсутності травматизму і професійної захворюваності внаслідок здійснення роботодавцем відповідних профілактичних заходів, може бути встановлено знижку до нього або надбавку до розміру страхового внеску за високий рівень травматизму і професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці.
Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).
Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Підприємство, на яке протягом календарного року накладався штраф за порушення законодавства про охорону праці, втрачає право на знижку страхового тарифу.
У разі систематичних порушень нормативних актів про охорону праці, внаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, підприємство у будь-який час за рішенням відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на основі відповідного подання страхового експерта, який обслуговує це підприємство, може бути віднесено до іншого, більш високого класу професійного ризику виробництва.
За порушення законодавства про охорону праці юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, притягаються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу.
За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.
Підсумовуючи наведене, слід відзначити, що на шляху забезпечення охорони праці в державі не може бути перебільшень, оскільки здоров'я працівника є запорукою здоров'я економіки країни в цілому та однією з умов її розвитку. Тому нормативна база в галузі охорони праці потребує постійного удосконалення та приведення у відповідність до міжнародних стандартів та вимог.
5.2. Санітарно-гігієнічні вимоги на робочому місці бухгалтера.
Безперервність, рівномірність і ефективність роботи працівників бухгалтерської служби забезпечується правильною організацією робочих місць, що передбачає не лише їх оснащення необхідними засобами, але й їх раціональне розміщення і створення комфортних умов праці.
Фактори, які формують умови праці облікових працівників, поділяються на:
-фізіологічні
-соціально-психологічні.
До фізіологічних належать фактори, які впливають на організацію робочої зони бухгалтерської служби, тобто службового приміщення, де розташований даний підрозділ, та робочого місця кожного працівника.
Правильна організація робочого місця дозволить обліковим працівникам раціонально виконувати свої функції, підтримувати високу працездатність і гарний робочий настрій.
Одним з основних фізіологічних факторів, які впливають на ефективність роботи бухгалтерської служби, є мікроклімат приміщення, оптимальні умови якого визначено законодавством (таблиця 4.)
Таблиця 4.Оптимальні умови роботи облікових працівників
ХарактеристикаЗначенняПриміткиТемпература повітря, °С22-24у холодний період року16-18в теплий період року23-25у холодний період року для приміщень з ПЕОМВідносна вологість повітря, %60-40-Швидкість руху повітря, м/с0,1-Освітлення, люкс300за наявності люмінесцентного освітлення150за наявності освітлення лампами розжарювання Для уникнення шуму в робочому приміщенні бухгалтерської служби доцільно розміщувати облікових працівників не в одній великій кімнаті, а групами в окремих кімнатах, щоб на кожного працівника припадало не менше 3-5 м2 площі.
Для зручності відвідувачів і працівників облікового апарату бухгалтерську службу слід розміщувати на першому поверсі. Вхід до неї має бути вільним.
Робоче місце головного бухгалтера рекомендується обладнати в окремій кімнаті, оскільки його робота пов'язана з частим прийманням відвідувачів.
Службове приміщення бухгалтерської служби повинно добре опалюватися, провітрюватися та освітлюватися, оскільки недостатня освітленість робочого місця призводить до швидкої втоми працівника, а нормальна освітленість підвищує продуктивність праці на 10-15 %.
Робоче місце повинне мати таке обладнання: конторський стіл, стілець, письмове приладдя, електронно-обчислювальну машину (не є обов'язковим для всіх облікових працівників).
Бажано, щоб конторський стіл мав площу, достатню для розміщення обладнання, книг, регістрів, відомостей та інших документів, з якими працює бухгалтер. Зручними для користування є столи з висувними дошками справа та зліва.
Електронно-обчислювальна техніка може розміщуватися в окремому приміщенні або ж у кімнаті бухгалтерської служби, на робочих місцях окремих працівників.
В усіх випадках машини потрібно розміщувати так, щоб на них було зручно працювати. Для одного робочого місця з комп'ютером потрібно не менше 6 м площі і не менше 20 м об'єму приміщення.
Залежно від ступеня застосування обчислювальної техніки можна виділити два типи організації робочих місць: механізовані та автоматизовані.
Механізоване робоче місце бухгалтера передбачає обладнання столом, стільцем, картотекою, нормативно-довідковими матеріалами, таблицями, рахівничою технікою тощо. Особливу увагу кожного працівника слід звертати на вимоги до роботи з електронно-обчислювальними машинами. Відстань між очима працюючого та екраном комп'ютера повинна бути не меншою, ніж півтори довжини діагоналі використовуваного монітора.
Дисплей слід розташовувати нижче рівня очей на 15°, а клавіатуру- на відстані близько 40 см від тулуба.
Зап'ястя повинні розташовуватися так, щоб сонячне проміння і світло ламп не відбивалися від нього та не осліплювали працюючого. В ідеалі рівень яскравості екрану повинен відповідати яскравості світла в приміщенні, чого можна досягти за допомогою налагодженого монітора. Окрім вище перерахованих вимог до приміщення бухгалтерської служби, також необхідно, щоб на вікнах були штори (жалюзі), які закриватимуть монітор від прямого сонячного проміння, - від цього з'являються відблиски. Дослідження показали, що найбільша працездатність спостерігається в ранкові години -з 8 до 12 год. У період з 14 до 17 год. вона суттєво знижується.
Специфіка роботи облікових працівників, постійне спілкування з людьми справляють на них великий нервово-емоційний вплив. Тому в режимі робочого дня слід передбачити чергування праці й відпочинку, щоб звести втому до мінімуму. Відпочинок має бути активним. Для досягнення оптимізації річного режиму праці та відпочинку графіки відпусток плануються з урахуванням своєчасного складання періодичної і річної звітності, а також побажань окремих облікових працівників.
Висновки.
В умовах переходу України до ринкової економіки, зростає потреба в своєчасній і достовірній інформації для ухвалення обґрунтованих рішень. В цьому зв'язку зростає роль бухгалтерського обліку, звітності та економічного аналізу господарської діяльності всіх підприємств і організацій, незалежно від форм власності і виду діяльності. Господарська діяльність підприємства - це комплекс господарських процесів, які у свою чергу складаються з окремих господарських операцій.
Приуправлінні виробництвом постійно потрібна інформація за всіма господарськими процесами, їх характером і обсягом, про наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, про їх використання, про стан розрахунків з дебіторами і кредиторами та фінансові результати діяльності, а саме дані бухгалтерського обліку дозволяють дати таку комплексну оцінку діяльності підприємств і організацій.
Таким чином, управління виробництвом неможливе без бухгалтерського обліку, який єсистемою спостереження, виявлення змін і реєстрації процесів матеріального виробництва з метою контролю і управління ним.
Показники обліку дають необхідну інформацію для управління, аналізу і контролю, яка необхідна як для внутрішніх, так і для зовнішніх споживачів (фінансових і податкових органів, інвесторів, банків та ін.). Економічний аналіз ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, визначає рівень виконання завдань і зобов'язань, виявляє резерви підвищення ефективності господарської" діяльності підприємств і організацій. Бухгалтерський облік контролює дотримання законодавчих актів, які регулюють господарські взаємини. Дані статистичної звітності використовуються для контролю за розвитком економіки країни в цілому і окремо за галузями.
Впроваджувана обчислювальна техніка сприяє удосконаленню бухгалтерського обліку і звітності (використання математичного програмування і моделювання господарських процесів та ін.).
Отже, облік потрібен для відображення господарської діяльності підприємств і організацій, які мають в своєму розпорядженні необхідні господарські засоби - знаряддя і предмети праці, грошові кошти та ін.
Література.
1. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996 - XIV.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід".
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".
4. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вузів спеціальності 7,050 106 "Облік і аудит" / Вид. 2-ге, доп. і перероб. - Житомир: ЖІТ1, 2000.
5. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник / За ред. С.Ф. Голова. - Дніпропетровськ, ТОВ "Баланс-клуб", 2000.
6. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ЖІТ1, 2000.
7. Завгородний В.П. Бухгалтерський учет в Україні (С использ. Нац. Стандартів): Учеб. пособіє для студентів вузів / Изд. 5 е, доп. й пере-раб. К.:А.С.К., 200і.
8. Кужільний М.В., Лінник В.Г., Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К.: КНЕУ, 2001.
9. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник / Вид. 3-є, перероб. і доп. - К.: КНЕУ. 2000.
5
Документ
Категория
Рефераты
Просмотров
297
Размер файла
420 Кб
Теги
kursach
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа