close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

kursovaya rabota 2013

код для вставкиСкачать
Вступ
Термін "прокрастинація" є відносно новим для вітчизняної психології. Громіздка калька з англійської "procrastination" поки що лунає незвично, проте феноменологія, що позначається цим словом, знайома кожному.Cлово "прокрастинація" від (лат. "crastinus" "Завтра", "pro" - на). У психологічній літературі під цим терміном розуміють свідоме відкладання суб'єктом намічених дій, незважаючи нате, що за цим з'являться певні проблеми. Перші науково-психологічні дослідження прокрастинації з'явилися в 1977 р. Незабаром також виділяється окремий напрям - академічної прокрастинації. , присвячений вивченню відкладання виконання навчальних завдань. Вважається, що саме навчальний процесс характеризується умовами, в яких найчастіше виникає прокрастинація, приводячи до негативних наслідків. Згідно з наявними даними, прокрастинація є одним з найбільш істотних чинників, що породжують труднощі у навчанні.
Таким чином, постає перспективним вивчити особливості саморегуляції студентів із різним рівнем прокрастинації.
Об'єкт дослідження - психічна саморегуляція.
Предмет дослідження-особливості психічної саморегуляції студентів із різним рівнем прокрастинації.
Мета даної роботи вивчити особливості психічної саморегуляції студентів із різним рівнем прокрастинації.
Задачі:
1.Проаналізувати сутність проблеми прокрастинації в сучасній психології.
2.Вивчити особливості саморегуляції поведінки студентів із різним рівнем прокрастинації.
3.Вивчити особливості локалізації суб'єктивного контролю студентів із різним рівнем прокрастинації.
4.Вивчити особливості багатомірного функціонального аналізу відповідальності студентів із різним рівнем прокрастинації.
5.Вивчити особливості спрямованості на пошук / пригадування інформації студентів із різним рівнем прокрастинації.
Методи збору інформації:
1.Опитувальник "Стиль саморегуляції поведінки (ССП-98)" (В.Н.Морсанової) .
2.Опитувальник "Локалізація суб'єктивного контролю особистості" (Є. Г. Ксенофонтова) .
3.Опитувальник багатомірного функціонального аналізу відповідальності (Прядеіна.В.П.).
4.Опитувальник "Діагностика спрямованості на пошук / пригадування інформації" (Е. А. Горюшина) .
В якості статистичного методу ми використовували t-критерій Стьюдента. Відповідно до мети дослідження були сформовані дві групи випробуваних із різними показниками прокрастинації. Для розподілу випробуваних по групах була використана методика "Шкала прокрастинації" С.Лея. Таким чином, першу групу склали студенти з низьким рівнем прокрастинації (19 осіб), другу - з високим рівнем прокрастинації (17 осіб). Усього в дослідженні взяли участь 36 студентів, віком 20-25 років, які навчаються в університетах м. Харкова.
Дипломна робота включає в себе вступ, два розділи, висновки і список літератури який складається 46 джерел і викладена на 44 сторінках.
Розділ 1. Проблема прокрастинації в сучасній психології
1.1.Історія прокрастинації, причини виникнення
Вважається, що вперше історичний аналіз феномена прокрастинації був зроблений в 1992 році, в роботі Ноаха Мілграма "Прокрастинація: хвороба сучасності", а широкі наукові дискусії про даний феномен почалися двадцятьма роками раніше. Проте згадки про прокрастинацію і опис цього явища можна зустріти набагато раніше, в тому числі в роботах часів розквіту індустріальної революції в середині XVIII століття, і в Оксфордському словнику 1548 року. Більш глибокі історичні дослідження показали, що ще римський консул Марк Туллій Цицерон в 40 році до н. е.. скаржився на прояви прокрастинації у вищих колах влади; 400 роками раніше Фукідід , афінський полководець, який виступав проти спартанців, говорив, що прокрастинація - риса характеру, корисна тільки у випадку очікування початку війни; Гесіод,грецький поет в 800 році до н. е.. пише про "відкладання справ на завтра".Необхідно підкреслити, що сучасні дослідники не вважають прокрастинацію,винятково негативним явищем,все частіше звертаючи увагу на її корисність[41,С.23]. Таким чином, можна зробити висновок, що прокрастинація була завжди. Але наприкінці XX століття актуальність проблеми зросла настільки, що з'явилася необхідність її вивчення, були створені теорії та методики вимірювання рівня прокрастинації, техніки її ослаблення.
Причини виникнення прокрастинації.Для прокрастинації існує величезна кількість мотивів:кожна людина виправдовує своє ухиляння від справи по-своєму. Доволі вочевидь, що основна причина прокрастинації - це відсутність бажання виконувати будь-яку справу, лінь та слабка сила волі. Виникає питання в тому, чому ці фактори проявляються в кожному конкретному випадку і що робити, щоб уникнути їх. Дж.Феррарі, відзначає, що початком прокрастинації є зволікання, яке виникає внаслідок непередбачливості[40,С.56]. Існує безліч теорій, які намагаються пояснити дане явище, але жодна з них не є загальновизнаною і універсальної.
Занепокоєння. За цією теорією, єдиною і основною причиною прокрастинації є почуття занепокоєння, стрес. Хто більше схильний до стресу, той більше схильний до прокрастинації. Одним з джерел занепокоєння є страх перед майбутнім: людина турбується, що не зможе виконати важливу роботу, проявити свою некомпетентність, не виправдає своїх очікувань, і тому несвідомо намагається відтягнути момент, коли доведеться показувати ці результати. Інше джерело - перфекціонізм, проявляється у спробі досягти досконалості, концентрації на деталях та ігнорування обмежень за часом. Перфекціоністи також часто отримують задоволення від крайніх строків, від ще більшого тиску обставин, від роботи "в останню ніч", вони свідомо чи підсвідомо переконані в тому, що якість їхньої роботи залежить від тиску згори, і чим воно більше - тим кращі результати.
Самообмеження.За цією теорією, прокрастінатор обмежує себе підсвідомим страхом стати успішним, виділитися з маси і показати себе краще, ніж інші. У будь-якому випадку, як і в першій теорії, ключовим словом є "страх". Непокорнісь(дух протиріччя).Відповідно до даної теорії, нас дратують нав'язані ролі, програми, плани, і ми відкладаємо справу, щоб продемонструвати (оточуючим, керівництву, миру) свою самостійність і здатність діяти у відповідності зі своїм власним рішенням. Будучи схильними зовнішньому тиску, ми вступаємо в конфлікт з масою або керівництвом. Цим способом "бунтарі", анархісти відстоюють свою власну думку. Вони завжди незадоволені своїм становищем і легко потрапляють в пастку пркрастинації - вони витрачають все своє життя на доказ своєї незалежності від громадської думки, що саме це робить їх рабами ідеї; і в результаті їхня діяльність обмежується саме генерацією ідей. Теорія тимчасової мотивації. Відповідно до теорії тимчасової мотивації, людина завжди оцінює корисність дії на підставі чотирьох змінних: величина очікування від дії, помножена на цінність для нас, зменшуються за рахунок величини чутливості ,помноженої на рівень нашого занепокоєння. Таким чином, людина вибирає те, що має не тільки хороші шанси на успіх, але й приємні наслідки. Розглядаючи цю теорію, можна зробити висновок, що рівень прокрастинації тим нижче, чим більше очікування від справи і чим більш цінні його результати особисто для людини, і тим вище, чим більш чутлива людина.Іншими словами, найкращим чином, робота виконується тоді, коли по відношенню до неї є високі очікування і особиста зацікавленість, а занепокоєння знижено до мінімуму.Прокрастинатор може не мати мотиву для виконання виняткових задач,до того часу поки вони для нього стануть важливими[45,С.44].
Прокрастинація як слабка вольова сфера.Щоб успішно здійснювати діяльність у певних умовах необхідно докладати вольові зусилля. Якщо цього не відбувається, то діяльність припиняється і людина починає лінуватися. Цей підхід до проблеми прокрастинації був і залишається традиційним. З даної точки зору найчастіше обговорюється лінь, даються рекомендації по її подоланню. Дійсно, відсутність сили волі іноді негативно позначається на виконанні певних дій. Особливо яскраво і виразно це проявляється в дитячому віці, коли тільки відбувається формування вольової сфери. Вважається, що "дитина повинна навчитися слухати батьків шляхом формування самовладання". Тобто головним моментом вольового дії виступає саморегуляція, відповідальність, самодисципліна: якщо рішення прийнято - залишається тільки його виконати. Одного тільки мотиву для досягнення результату недостатньо, яким би великим мотив не був. Приблизно до одинадцяти років дитина вчиться придушувати деякі свої потреби для задоволення інших. Це називається самодисципліна. Саме самодисципліна необхідна людині для інтеграції в суспільні відносини. "Двоїстість лежить в основі вольового акту і стає особливо помітною і наочною, коли в нашій свідомості зіштовхується кілька мотивів, протилежних прагнень, з них свідомості доводиться робити вибір"[12,С.230].І дуже часто виявляється важко докладати вольові зусилля і робити те, що потрібно, а не що хочеться в даний момент[8,С.23]. Рубінштейн зазначає, що "воля, що піднімається над рівнем одних лише природних органічних потягів, передбачає існування суспільного життя, в яких поведінка людей регламентується моральністю і правом ..."[34,С.132]. Не у всіх випадках суспільні норми приймаються і виконуються. У одних все значуще зведено до партикулярної - особистісним мотивам, а якщо вони і роблять вчинки, які відповідають приписам громадської моральності, то в цьому випадку моральний зміст не входить в мотиви людини і не детермінує його волі. У інших суспільно значуще усвідомлюється як належне, значиме, обов'язкове, але переживається як чужа зовнішня сила, що протистоїть самоототожненню і пережитому як своє особисте. Коли особистісні норми протистоять суспільним, людина найчастіше не діє, з точки зору оточуючих, віна лінується. Наприклад, майже в усіх культурах прийнято, що жінка повинна бути гарною господинею і все звідси випливає.Якщо у жінки якийсь час немитий посуд, вона вважається ледачою, але не обов'язково, що її думка збігається з оточуючими. Прокрастинація як низький рівень мотивації.Будь-який стан прокрастинації супроводжується небажанням щось робити. Ми б сказали, що прокрастинація- це не відсутність бажання щось робити, а бажання щось не робити. Тому що, якщо просто немає бажання, то немає і різниці робити це чи ні.Однак видно, що робити щось (якісь певні дії) не хочеться, отже, має існувати мотив який притягує людину до певного стану, наприклад, бажання повалятися в ліжку чи ще щось. Для такої ситуації можуть бути різні причини. Тимошенко, говорить про слідство несвідомого опору самої людини, яка в глибині душі раптом починає відчувати, що ніби як не зовсім туди йде і не зовсім те робить, людина не бачить особистісного сенсу. У таких випадках звинувачувати його в лінощах починають навколишні - зокрема, ті, кому необхідно, щоб він виконував роботу, яку йому робити не хочеться.Скажімо, батьки скаржаться на ледачу дитину, яка їм не допомагає, не хоче вчитися. Або, наприклад, ситуація, коли від людини не потрібно ніяких зусиль, за нього все роблять інші. В Америці таких людей називають прокрастинаторами. Зарубіжні психологи з'ясували, що у багатьох лінивців немає достатнього стимулу для того, щоб заробляти на життя. Третім варіантом може стати ситуація, коли людина не отримує ніякої особистої вигоди від дії, яке він повинен робити для когось. Як тільки з'являється шанс домогтися своєю працею всього, про що мрієш, дев'ять з десяти працюють по 10-12 годин на день. До цього можна віднести і лінь як ознаку невідповідальності характеру діяльності і структури особистості (наприклад, якщо демонстративну людину обмежити роботою тільки по дому, а інтроверта змусити постійно працювати з людьми, - у них незабаром зникне бажання робити таку роботу). Прокрастинація- також є ознакою так званої циклотимии (періодична зміна активності та депресії), що наступає саме в депресивній фазі. Циклотимик у фазі активності може робити кілька справ підряд, а в фазі депресії не виконує навіть те, що зобов'язаний робити за договорами (яких набрав у активній фазі)[8,С.44]. Прокрастинація як прагнення до задоволення.З. Фрейд, зазначав, що життєві сили й енергія людини прагнуть реалізуватися через отримання задоволення, і в наслідок отримати послаблення рівня внутрішньої напруги. В цьому полягає принцип задоволення. Тобто з точки зору класичного психоаналізу, прокрастинація це цілком нормальний і зрозумілий феномен-отримати задоволення в даний момент від процесу, не чекаючи результату. Невипадково, говорять про лінь молодших школярів і підлітків, однією з причин вказується віддаленість цілей, здійснення яких нескоро призведе до отримання задоволення. З іншого боку можна трактувати прокрастинацію не як прагнення до задоволення, а як прагнення уникнути незадоволення, пов'язаного з постійним "переступанням" через себе.На противагу принципу задоволення, який досить популярний в наші дні, можна аналізувати ідеї Франкла про те, що прагнення до задоволення аж ніяк не сенс життя людини.Задоволення - побічне явище, наслідок реалізації наших прагнень. А люди, які вважають, що сенс їхнього життя полягає в отриманні задоволеня, швидше за все мають викривлену ієрархію цінностей і часто стикаються з усвідомленням безглуздості свого існування[8,С.55].Також наявність у людини перфекціонізму може обумовлювати прокрастинацію [13,С.232].
Прокрастинація як побоювання відповідальності. Прокрастинація може виступати і як побоювання відповідальності,особливо це проявляється у чоловіків, тому що за формування відповідальності, в основному відповідає мати, яка виховує дитину. Це пов'язано з психоаналітичним трактуванням дитячо-батьківських відносин , дівчаток зазвичай навантажують хоча б побутовими справами. Коли в дитячо-батьківських відносинах переважає гіперопіка, то протягом тривалого часу дитину всіляко відгороджують від відповідальності за що-небудь. А потім уже дивуються, чому дитина виросла безвідповідальною і їй нічого не потрібно і вона ні до чого не прагне. Просто вона намагається уникнути будь-яку ситуацію, пов'язану з відповідальністю, тому що вона свідомо сприймається як загрозливою і травмуючи[8,С.70].
Прокрастинація як захисна реакція. Іноді небажання що-небудь робити буває результатом фізичного або розумового перевантаження. У фізіологів є такий термін - "охоронне гальмування". Суть його в наступному: той, хто довго працює на знос, одного разу не знайде в собі елементарних сил -організм просто відмовиться йому підкорятися. Таким страждають найчастіше ті люди, яких прийнято називати "трудоголіками". А коли організм захищається від такої діяльності, трудоголік говорить собі: "Щось я нині розледачівся, це недобре". І поступово починає працювати як мінімум почуття провини в тому, що він ледар . Захист може виявлятися і в інших випадках. Наприклад, синдром набутої безпорадності, коли людина не відчуває можливості взяти під контроль повторювані неприємні події.Це свого роду "лежачий страйк". Це нормальне прагнення уникати психотравмуючих ситуацій. Це своєрідний протест - бездіяльність - проти насильства над їх особистістю.В цьому випадку прокрастинація є показником будь-якої психічної травми і психологічним захистом. Прокрастинація як психологічний захист, наприклад, може виступати і як умовна приємність: не хочеться змінювати те, що так чи інакше вигідно [8,С.82].Щоб ефективно боротися з ведучою проблемою зволікань, дослідники повинні зосередити свої зусилля на роль часу у процесі прийняття рішень[46,С.68].
1.2.Психологічна характеристика прокрастинації
Вивчення прокрастинації отримало дивовижні результати: феномен відомий з 5 століття до н.е. Але з кожним століттям воно стає все більш актуальним. Вже на сьогоднішній день існують і теорії , і методики вимірювання рівня прокрастинації і, найголовніше, техніки зниження її рівня.
Procrastination - англ., "зволікання". А ті, хто схильні до "зволікання", називаються просто "прокрастінаторами". Прокрастинація - це просте і абсолютно зрозуміле визначення форми поведінки. Цей стан в тій чи іншій мірі знайомий кожному з нас. Але причиною для занепокоєння є його високий рівень, вплив на наші можливості функціонувати ефективно. Якщо прокрастанація стає постійною частиною нашого життя, то є привід замислитися про можливу психологічної проблеми або про виникнення будь-якого фізіологічного захворювання. Даний феномен поведінки демонструє нашу емоційну відповідь на якісь дії і справи. Він включає в себе: відстрочку, і контрпродуктивність. Прокрастинацією часто позначають як спосіб боротьби з тривожним станом. Вона часто пов'язана з незадоволеністю від своїх досягнень, з втратою відчуття перебігу часу, з невпевненістю в своїх силах, нерішучістю, а також з відсутністю або недостатнім розумінням своїх глобальних цілей. Прокрастинація визначається як добровільна затримка призначеного курсу дій,незважаючи при цьому на очікування,що гірше за затримку [43,С.90].Страх успіху або невдачі, страх потрапити під контроль і опір йому - одні з найчастіших причин. Людина може відчувати при цьому симптоми депресії. Всі подібні поведінкові і мотиваційні аспекти говорять про "напружену" форму прокрастинації. Деякі дослідники вважають, що до одних з форм прокрастинації також відносяться: • страх ризикувати; • нерішучість змінити навіть незадовольняючу ситуацію (наприклад, змінити місце роботи);
• небажання вступати в протиріччя з кимось; • повне наповнення життя звичними подіями і справами, які не мають великої цінності і користі; • перекладання відповідальності і провини за те, що не склалося на інших людей. Але й допускається прокрастинація на легкому рівні, коли зволікання з якимись справами обумовлено лише наявністю більш цікавих для людини занять.З точки зору прокрастинації,непрямі поведінкові шляхи можуть бути більш важливими,ніж великі маршрути для розуміння самого себе [44,С.110].Це класифікується як "розслаблена" прокрастинація. Типовими представниками з такої формою поведінки є більшість студентів. І взагалі цю форму більше "приписують" молодим людям. До прокрастинації, за спостереженнями, більш схильні чоловіки, ніж жінки. Менш схильні до зволікання люди аналітичного складу розуму і ті, хто з дитинства звикає до організованості і відповідальності. А ось мрійливим людям набагато "безпечніше" залишатися у своїх мріях, ніж приступати до "бойових дій". Хронічних прокрастінаторів серед офісних працівників дослідники нараховують близько 20%. До прокрастинації схильні і дуже емоційні, імпульсивні, люди. Вони в пріоритеті ставлять не найважливіші справи, а саме емоційно наповнені для них, що дають змогу звертають на себе увагу в певний момент або певними емоціями. Є й ті, хто обожнюють прокрастинацію за те щоб отримати "адреналін". Таких людей, за даними американських психологів, близько 10% від усіх прокрастінатор. Прокрастинація серед слов'янських народів навіть розглядаються як частина менталітету. Прокрастінаторами можуть вважатися люди, які захоплюються інтернетом. Виявляється,що близько 47% часу, проведеного в глобальній мережі, відведено на реалізацію зволікання. Існує також теорія поділу всіх нас на "моноактівних" і "поліактівних". Це розділення грунтується на схильності до ефективного виконання одного або декількох справ. І другою категорією, пов'язаної ставленням до проживання сьогодення. Одні орієнтовані на майбутнє і люблять вибудовувати його, а інші працюють над цим. Створено навіть класифікація працівників по відношенню до зволікання. Моноактівни-це "стратеги" і "гонщики". Перші орієнтовані на майбутнє і важко контролюють терміни на відміну від планів, а другі орієнтуються на теперішнє, виконуючи покрокові завдання, але при цьому, не бачачи підсумкової мети. До поліактівним психологи віднісять- "візіонерів" і "комунікаторів". Перші орієнтуються на майбутнє, бачать кінцеву мету, але часто нею захоплюються і не відстежують поточні події. А другі орієнтуються на сьогодення, але теж стурбовані більше всім проектом, ніж етапами, і можуть прийти до короткого кінцевого строку з безліччю невиконаних справ.Також люди із зовнішнім локусом контролю,будуть відкладати більше справ,тому що вони вважають,що оточуючі слідкують за їхніми справами[42,С.123].
Обираючи прокрастинацію як прояв поведінки, людина бажає полегшити перебіг власного життя. Але в підсумку виявляється дуже навпаки.
1.3.Академічна прокрастинація у студентів
За різними оцінками від 15 до 25% людей відчувають проблеми з приводу несвоєчасного завершення планованих або невідкладних справ, нездатні до визначеного терміну виконати певні завдання, схильні до зволікання і відкладання повсякденних життєвих завдань "на потім". Цей стан в психології отримало назву "прокрастинаціі", вона має на увазі під собою свідоме відкладання виконання намічених дій, незважаючи на те, що це спричинить за собою певні проблеми.Це визначення дає американський психолог П. Стіл в своїй книзі "Природа прокрастинації".Буквальним перекладом слова "прокрастинація" є вислів "на завтра.У "Великому психологічному словнику" Б.Г. Мещеряковим дається визначення прокрастинатор - як особистість, схильна до зволікання у прийнятті рішень, відтягування і відкладання виконання різних робіт "на потім"[29,С.344]. Прокрастинатор, використовує різні приводи, відкладає реалізацію задуманного, поки не настає так званий дедлайн (deadline - дослівно "лінія смерті") - термін, після якого вже пізно намагатися наздогнати втрачений час. Суб'єктивно пережитий емоційний стан при прокрастинації найчастіше оцінюється як негативне явище. Воно характеризуеться зростаючою тривогою, почуттям провини, невпевненістю в позитивному вирішенні ситуації. Освідомлення часових рамок та очікування оточуючих ще більше посилюють тривогу, створюють нервозну обстановку, псують самопочуття, і при цьому ніяк не сприяють якнайшвидшому вирішенню ситуації.
Прокрастинатором рухає страх перед усвідомлюваними негативними наслідками зволіканнями, які не мобілізують, а, навпаки, паралізують поведінку, змушуючи відкладати заплановані справи знову і знову, створюючи ефект "сніжної грудки". Звичка відкладати все "на потім" є досить стійкою і призводить часом до досить серйозних наслідків, у тому числі у фінансовому, професійному та особистому плані.Найпоширеніша форма прокрастинації- у студентів,вони спочатку відкладають свої справи,а потім коли не вистачає часу,починають працювати[39,С.101].
Згідно з даними А. Елліса і У. Кнауса, 95% американських студентів час від часу відкладають свої навчальні справи "на потім", тобто несвоєчасно здають контрольні та курсові роботи, звіти, домашні завдання, заліки та інші, що тягне за собою загрозу відрахування, фінансові труднощі, необхідність продовження навчання на невизначений термін, значно більше, ніж наказано програмами бакалаврату або магістратури . М. Спектер і Дж. Феррарі відзначають, що 46% учнів відкладають виконання принаймні половини навчальних завдань. Оцінюючи масштаб проблеми, Дж. Харіотт і Дж. Феррарі вказують, що приблизно кожен 4-6 представник західної цивілізації так чи інакше страждає від власної прокрастинації, крім того, за даними авторів, протягом останніх 30 років число таких людей неухильно зростає. Історія науково-психологічного дослідження прокрастинації нараховує всього кілька десятків років. У вітчизняній психології її розробка почалася порівняно недавно; можна назвати лише поодиноких авторів, які активно "просувають" цю тему. Так, в 2007 році в Санкт-Петербурзі Е.Л.Михайлової була захищена кандидатська дисертація на тему "Ситуаційні і особистісні детермінанти ліні, в МГУ проводиться дослідження з проблеми прокрастинації аспірантом Я.І. Варварічевой[7,С.121].
Згідно робочої класифікації, запропонованої Ноам Мілграмам, виділяють п'ять основних видів прокрастинації:
1)щоденна (побутова) - відкладання виконання справ, які повинні здійснюватися регулярно, наприклад, роботи по дому, закупівля продуктів;
2) прокрастинація у прийнятті рішень (в тому числі незначних);
3) невротична прокрастинація, тобто відкладання прийняття життєво важливих рішень; 4) компульсивна прокрастинація, при якій в одному суб'єкті поєднуються поведінкова прокрастинація і прокрастинація у прийнятті рішень; 5) академічна прокрастинація, тобто відкладання виконання навчальних завдань, підготовки до іспитів і т.п. Різні види прокрастинації не тільки взаємопов'язані і можуть співіснують в одній людині, а й концептуально перетинаються: так, прокрастинація в прийнятті рішень може включати в себе невротичну прокрастинацію. Для виявлення прокрастинації використовуються різні опитувальники, найбільш відомі з них: опитувальник загальної прокрастинації К. Лей Найбільшу заклопотаність серед викладачів викликають проблеми студентів, пов'язані з формуванням значної академічної заборгованості з предметів, несвоєчасного надання звітів по всім видам практик, курсових робіт і т.д., що вимагає включення заходів адміністративного характеру в плані посилення вимог до своєчасної здачі зазначеної вище звітності, які тим не менше не завжди виявляються ефективними та призводять до відрахування студентів.
Але не вивченим залишається глибинний, психологічний аспект даної проблеми, який, як ми вважаємо, пов'язаний з академічною прокрастинацію.
1.4.Студент як суб'єкт психічної саморегуляції навчальної діяльності
Наукові дослідження саморегуляції як специфічного процесу, що протікає в живих системах, стали здійснюватися лише на початку XX ст.
У психологічній науці питання саморегуляції вивчаються в працях С.Л. Рубінштейна, А.Н. Леонтьєва та ін. У 60-70-х рр.. ХХ ст. стала розроблятися концепція усвідомленої саморегуляції діяльності людини, в рамках якої формулювалися основні принципи саморегуляції діяльності людини (системність, активність, усвідомленість), обґрунтовувалися основні її механізми, а також зв'язок саморегуляції з продуктивністю психічних процесів[33,C.73]. Насамперед було відзначено, що система усвідомленої саморегуляції навчальної діяльності має структуру, єдину для всіх видів діяльності. Вона складається з наступних ланок: мета діяльності, модель значущих умов, програма дій, оцінка результатів діяльності, корекція.
Основною ланкою, що визначає особливості саморегуляції навчальної діяльності, є суб'єктивно прийнята мета[32,C.120]. Щоб організувати послідовність дій у відповідності з прийнятою метою, необхідно співвіднести мету з реальними умовами, в яких буде відбуватися її досягнення, і виділити умови, найбільш значущі з точки зору мети. Цей процес здійснюється - "суб'єктивною моделлю значущих умов діяльності". На базі такої моделі людина здійснює в "програма дій" упорядкування дій, засобів і способів. При цьому і модель, і програма можуть змінюватися, пристосовуючись, один до одного. Незмінною залишається ціль (до тих пір, поки людина не досягне її чи не відмовиться від неї на користь іншої мети).
Самостійною ланкою саморегуляції є оцінка результатів навчальної діяльності. У цій ланці інформація про результат зіставляється з критеріями успіху. Щоб при виконанні завдання студент усвідомлено здійснював послідовність дій, необхідно озброїти його інформацією про критерії успішності діяльності. Забезпечити студента інформацією про результати діяльності, як правило, буває нескладно. Однак навіть за наявності такої інформації в реальній практиці виявляється, що лише частина студентів покращує свої навчальні результати[4,C.153]. В іншої частини результати можуть навіть погіршуватись. Як нам відомо, це пов'язано з тим, що іноді суб'єктивні критерії точно відповідають заданим, а іноді їх необхідно формулювати самому студенту, оскільки вони залежать від його індивідуальних особливостей. Яскравий приклад тому - двоїста інструкція: дій як можна швидше і без помилок. Якщо критерій "без помилок" можна сформулювати однозначно, то критерій "якомога швидше" індивідуальний і визначається в ході хоча б декількох випробувань[15,C.5].
Суттєве значення для саморегуляції навчальної діяльності має вироблення у студентів навичок планування своєї роботи. Однак нерідко серед дослідників існує уявлення про те, що планування не може бути спеціальним педагогічним завданням, оскільки навички планування складаються ніби то попутно (стихійно) у процесі навчання[11,C.25].
Як нам відомо, в педагогічній роботі зі студентами необхідно спеціально формувати вміння планувати виконання навчальних дій. На початку це можуть бути дії за зразком, які поступово дозволяють опановувати навички без опори на зразок. Інструментом-посередником у діях студента можуть бути опорні схеми, плани самостійної роботи, структурно-логічні моделі, які сприяють усвідомленому сприйняттю завдань викладача, усвідомленого контролю за послідовністю своїх дій, правильністю їх організації[6,C.17]. Для послідовного навчання студентів плануванню, крім звичної роботи по готовому плану, можна використати вибір найбільш доцільного плану з двох-трьох, а потім вже переходити до самостійного його складання. Таке навчання плануванню забезпечує перенесення умінь, набутих студентом при виконанні одних завдань, на інші види діяльності.
Уявлення про свої можливості і про себе самого складаються у студента під впливом різних факторів. Найчастіше студенти з завищеними або заниженими уявленнями про свої можливості переносять їх і на майбутні ситуації в професійній діяльності[25,C.65]. Пов'язано це насамперед з тим, що у них погано розвинена здатність аналізу своїх досягнень і невдач, конкретних результатів своїх дій. Неадекватність до результатів та аналізу умов їх досягнення виявляється навіть у студентів випускних курсів[10,C.125].
Основним предметом особистісної регуляції є не стільки дії, спрямовані на перетворення в предметному світі, скільки дії, спрямовані на перетворення відносин (ставлення до інших людей, до самого себе і до тих видів діяльності, до яких особистість учня виявляється прилученою). Говорячи інакше, поряд з технологією діяльності студент оволодіває і технологією відносин, і їх правилами[1,C.93]. В даний час дослідниками розробляються спроби описати окремі моменти технології стосунків в освітньому процесі, сприяють більш ефективній взаємодії суб'єктів цього процесу як рівноправних. В результаті встановлено, що технологія діяльності визначає багато що в механізмах регуляції та саморегуляції виконавської (репродуктивної) діяльності, а технологія відносин диктує багато що в особистісної регуляції і регуляції творчої діяльності.
Тим часом особистісна саморегуляція і саморегуляція діяльності взаємодоповнюють один одного. І в тій, і в іншій мають місце регуляція дій і регуляція стосунків, але в саморегуляції діяльності переважає регуляція дій, а в особистісної саморегуляції - регуляція відносин. Ще раз підкреслимо, що саморегуляція будь-якого виду може здійснюватися тільки в певній дії, у прийнятті рішення та дотриманні їх[18,C.20].
При розгляді проблеми, пов'язаної з формуванням системи саморегуляції, О.А. Конопкін підкреслює специфіку цілеспрямованої людської діяльності і самої людини як свідомої істоти, активно будуючи свою діяльність і керуючого нею на основі врахування цілей своєї діяльності та реальних умов її здійснення. Саме з цієї точки зору людина виступає справжнім "суб'єктом діяльності, адекватно використовуючи зовнішні умови, а в ряді випадків долаючи ці зовнішні умови в інтересах поставленої мети"[16,C.23].
В умовах вузівського навчання студенти поступово відкривають для себе нові можливості бути суб'єктом діяльності. У міру зростання усвідомленості діяльності і усвідомленого аналізу моментів управління нею, що сполучається з постійним практичним випробуванням своїх можливостей у навчальній роботі, студент намагається зробити свою участь в регуляції діяльності більше ефективною. Значні зрушення в цьому відношенні відзначаються на заключному етапі навчання у вузі, коли саморегуляція діяльності та саморегуляція особистості досягають розквіту, коли студент цікавиться вже не тільки результатами своїх навчальних зусиль, але й своєю професійною позицією, своїми можливостями. Придбати ці навички та вміння студент може не шляхом уявного осягнення, не шляхом промовляння їх у ході діяльності, а тільки в реальному процесі її здійснення[24,C.84].
Розглянувши даний розділ, можна висловити те що, основною загальною особливістю людей, які мають таку рису характеру, є депресивний настрій, страх перед майбутнім чи побоювання не впоратися з поставленими задачами. Адже відомо, що розвиток самосвідомості нерозривно пов'язан з уявленнями людини про себе і свої можливості. З робіт психологів відомо, яким чином невірні уявлення про свої можливості відбиваються на продуктивності дій і вчинках людини. У вузівській практиці нерідко доводиться стикатися з неузгодженістю самооцінок студентів та їх дійсних можливостей. Вважається, що саме навчальний процес характеризується умовами, в яких найчастіше виникає прокрастинація, приводячи до негативних наслідків. Згідно з наявними даними прокрастинація є одним з найбільш істотних чинників, що породжують труднощі у навчанні. Розділ 2.Особливості саморегуляції студентів із різним рівнем прокрастинації
2.1.Організація дослідження
Об'єкт дослідження - психічна саморегуляція.
Предмет дослідження-особливості психічної саморегуляції студентів із різним рівнем прокрастинації.
Мета даної роботи вивчити особливості психічної саморегуляції студентів із різним рівнем прокрастинації.
Задачі:
1.Вивчити особливості саморегуляції студентів із різним рівнем прокрастинації.
2.Вивчити особливості локалізації суб'єктивного контролю студентів із різним рівнем прокрастинації.
3.Вивчити особливості багатомірного функціонального аналізу відповідальності студентів із різним рівнем прокрастинації.
4.Вивчити особливості спрямованості на пошук / пригадування інформації студентів із різним рівнем прокрастинації.
Відповідно до мети дослідження були сформовані дві групи випробуваних із різними показниками прокрастинації. Для розподілу випробуваних по групах була використана методика "Шкала прокрастинації" С.Лея. Таким чином, першу групу склали студенти із низьким рівнем прокрастинації (19 осіб), другу - з високим рівнем прокрастинації (17 осіб). Усього в дослідженні взяли участь 36 студентів, віком 20-25 років, які навчаються в університетах м. Харкова. В даній роботі використовані наступні методики, які дозволяють виявити:
Опитувальник "Стиль саморегуляції поведінки (ССП-98)"В.Н.Моросанової.
Опитувальник ССП-98 В.Н. Моросанової складається з 46 затверджень, до складу яких входять шість шкал, які виділяють відповідно з основними регуляторними процесами (планування, моделювання, програмування, оцінка результатів) та регуляторно-особистісними властивостями (гнучкості і самостійності).
Структура опитувальника така, що ряд затверджень входять до складу відразу двох шкал у зв'язку з тим, що їх можна віднести до характеристики як регуляторного процесу, так і властивості регуляції.
Шкала "Планування" (Пл) характеризує індивідуальні особливості ціле полягання й утримання цілей, рівень сформованості у людини усвідомленого планування діяльності.
Шкала "Моделювання" (М) дозволяє діагностувати індивідуальну розвиненість уявлень про систему зовнішніх та внутрішніх значних умов, ступень їх усвідомленості, деталізированості і адекватності.
Шкала "Програмування" (Пр) діагностує індивідуальну розвиненість усвідомленого програмування людиною своїх дій.
Шкала "Оцінка результатів" (ОР) характеризує індивідуальну розвиненість і адекватність оцінки досліджуваним себе й результатів своєї діяльності і поведінки.
Шкала "Гнучкість" (Г) діагностує рівень сформованості регуляторної гнучкості, тобто особливості у зв'язку з зміненням зовнішніх та внутрішніх умов.
Шкала "Самостійність" (С) характеризує розвиненість регуляторної автономності.
Опитувальник в цілому працює як єдина шкала "Загальний рівень саморегуляції" (ЗР), який характеризує загальний рівень сформованості індивідуальної системи усвідомленої саморегуляції активності людини.
Даний опитувальник є засобом для діагностики індивідуальних особливостей саморегуляції, який дозволяє виявити сильно і слабо розвинуті ланки та у випадку необхідності, намітити шляхи формування стилю з високим рівнем саморегуляції, тобто гармонійний стиль саморегуляції, який забезпечує високу успішність досягнення цілі. Опитувальник "Локалізація суб'єктивного контролю особистості" Є.Г.Ксенофонтова.
Опитувальник містить 40 тверджень, які представляються на слух або візуально (в бланковим або комп'ютерному варіантах). Опитуваному потрібно погодитися з кожним з висловлювань чи заперечити їх, відповівши або "так" або "ні".
Структура методики складається з основних розділів, яким відповідає підрахована сума балів, та які характеризують різні аспекти локалізації контролю, а саме:
1.ІЗ - загальна інтернальність. Характеризує людину як інтернала, тобто з внутрішнім локусом контролю, що виявляється в різноманітних життєвих ситуаціях. Чим нижче показник ІЗ, тим більш виражений зовнішній локус контролю - екстернальність.
2.Ж - інтернальність при описанні життя взагалі. Розуміється як судження життя особистості в цілому.
3.Я - інтернальність при описанні особистого досвіду.
4.ІД - інтернальність у сфері досягнень. Охоплює ситуації, пов'язані зі доконаними досягненнями в діяльності будь-якої людини і самого опитуваного, а також виявляють віру в можливість досягнення успіху в тих чи інших ситуаціях.
5.ІН - інтернальність у сфері невдач. Виявляє ставлення до ситуацій звершених або можливих невдач.
6.Ссоб - схильність до самообвинувачень. Схильність людини до того, щоб звинувачувати себе у всьому поганому,тобто, що саме з нею трапляється чи може трапитися.
7.ІП - інтернальність у професіональній діяльності. Охоплює ситуації навчальної, професійної та будь-якої іншої активності, що завершуються досягненням людиною конкретної мети.
8.ІПС - професійно-соціальний аспект інтернальності. Результати говорять про схильність (або її відсутність) виявляти ініціативу і приймати відповідальність на себе у сфері соціальних відносин на виробництві.
9.ІПП - професійно-процесуальний аспект інтернальності. Результати говорять про наявність чи відсутність розвинених навичок забезпечення процесу професійної діяльності.
10.ІМ - інтернальність у міжособистісному спілкуванні. Характеризує активність не ту, яка направлена на досягнення кінцевого результату, а на підтримання міжособистісних відносин у тій мірі, у якій це влаштовує дану людину.
11.ІМК - компетентність у сфері міжособистісних відносин. Людина вважає себе достатньо компетентною у міжособистісних стосунках при високих показниках за цією шкалою.
12.ІМВ - відповідальність у сфері міжособистісних відносин. Результати показують чи схильна людина брати на себе відповідальність як за позитивні, так і за негативні варіанти які склалися у міжособистісних відносинах.
13.ІС - інтернальність у сфері сімейних відносин. Прямо або посередньо може характеризувати поведінку у сфері сімейно-подружніх відносин.
14.ІЗ - інтернальність у сфері здоров'я. Прогнозує ставлення людини до здоров'я, а також профілактику та лікування можливих захворювань.
15.ЗА - заперечення активності. Характеризує переконання людини у безглуздості будь-якої діяльності, спрямованої на досягнення життєвих цілей.
16.ДТ - готовність до діяльності, пов'язаної з подоланням труднощів. Результати показують наскільки людина здатна подолати труднощі.
17.ДС - готовність до самостійного планування, здійсненню діяльності і відповідальності за неї. Дозволяє глибше зрозуміти природу і можливі прояви інтернальності (або внутрішнього локусу контролю) у одних індивідів і розібратися в причинах схильності до екстернальності (або зовнішньому локусу контролю) - у інших.
Локус контролю (ЛК) позначає систему переконань особистості щодо того, де розташовуються (або локалізуються) сили, що впливають на результати її дій і на її долю. Особи, які переконані в тому, що головні сили, що визначають їх життя, знаходяться всередині них самих (тобто зусилля, старання, здібності), називаються інтерналими. А особи, які переконані в тому, що відбувається з людиною залежить від зовнішніх чинників (будь то інші люди, доля чи випадок), називаються екстерналами.
Опитувальник багатомірного функціонального аналізу відповідальності В.П.Прядеіна.
Опитувальник складається з послідовного ряду затверджень, які стосуються деяких сторін особистості й характеру досліджуваного. При відповідях важлива перша реакція опитувального. В анкеті немає хороших затверджень. Кожне з них має право на існування.
Структура методики складається з основних розділів, яким відповідає підрахована сума балів, та які характеризують різні аспекти відповідальності, а саме:
1. ДЕ - динамічна ергичність. Відображає здібність суб'єкта до самостійного, без додаткового контролю, ретельного виконання важких і відповідальних завдань.
2. ДАЕ - динамічна аергичність. Пов'язана з низькою завадостійкістю, нерішучістю і необов'язковістю суб'єкта, схильністю до відмови від реалізації важких і відповідальних завдань.
3. МС - мотивація соціоцентрична. Розуміється як соціально-значуща мотивація, виражена у виконанні відповідальних справ через бажання бути серед людей, колективу, суспільства, пов'язана з почуттям обов'язку, переважанням суспільних інтересів.
4. МЕ - мотивація егоцентрична. Розглядається з позицій особово-значимої мотивації, вираженої в бажанні звернути на себе увагу в процесі реалізації відповідальних справ, отримати винагороду, уникнути особистих ускладнень, можливого покарання.
5. КО - когнітивна свідомість. Відображає глибоке і цілісне представлення якості, розуміння стрижньової основи відповідальності, її суть.
6. КОСВ - когнітивна обізнаність. Характеризується поверхневим розумінням відповідальності, розглядом якийсь однієї сторони, складової якості неспецифічного, загального характеру.
7. ПП - продуктивність предметна. Пов'язана з результатами діяльності суб'єкта при виконанні колективних справ, його самовідданістю і сумлінністю.
8. ПС - продуктивність суб'єктна. Відображає результати діяльності суб'єкта, пов'язаної з особистим благополуччям, самореалізацією, з розвитком різних сторін і якостей особи.
9. ЕС - емоційність стенічна. Пов'язана з переживанням позитивних емоцій при виконанні відповідальних справ. 10. ЕА - емоційність астенічна. Характеризує появу негативних емоцій при необхідності виконання в ході реалізації і при неуспіху у відповідальній справі.
11. РІ - регуляторна інтернальність. Відображає рівень самостійності суб'єкта, його самокритичності і незалежності при виконанні відповідальних справ.
12. РЕ - регуляторна екстернальність. Реалізація відповідальних справ ставиться в залежність від інших людей і зовнішніх обставин. 13. ТЛ - труднощі особові. Відображає труднощі внутрішнього порядку, такі як тривожність, невпевненість, поганий настрій і тому подібне.
14. ТО - труднощі операційні. Співвідносяться з труднощами, що виникають в процесі виконання завдання, залежні від характеру виконуваного завдання і навколишніх людей.
15. СИС - прагнення інструментально-стильові. Розуміються як спрямованість суб'єкта, що характеризується великою особистою енергією, рішучістю, бажанням зайняти лідируюче положення при виконанні відповідальних справ. 16. ССС - прагнення змістовно-смислові. Характеризуються великою обов'язковістю і сумлінністю, яка виявляється при виконанні справ альтруїстичного характеру, направлених більшою мірою на соціальне оточення.
Опитувальник діагностики спрямованості на пошук / пригадування інформації (Е.А.Горюшина).
Опитувальник містить 1 шкалу, що включає 55 тверджень. Респондент повинен оцінити ступінь згоди з ними за 4-бальною шкалою.
Особи з вираженою спрямованістю на пошук мають схильність до детального виявлення характеристик ситуації, тенденцію до розгляду ситуації як нової, тенденцію до дослідницької поведінки, мають кращі параметри організації зворотного зв'язку.
Особи з вираженою спрямованістю на пригадування мають тенденцію користуватися заготовками рішень (орієнтуватися на еталони), мають більш структуровану систему досвіду.
Методика призначена для виявлення індивідуальних відмінностей у особливостях побудови образу актуальної ситуації пов'язаних з однією із складових пізнавальної спрямованості особистості - це спрямованістю на пошук / пригадування інформації, тобто схильністю суб'єкта при відображенні та інтерпретації актуальної ситуації розглядати її детально, як нову або співвідносити з еталонними випадками з власної практики.
2.2.Особливості саморегуляції студентів із різним рівнем прокрастинації Дослідження саморегуляції студентів з різним рівнем прокрастинації проводилось за допомогою методики "Стиль саморегуляції поведінки ( ССП-98)" В.Н. Морсанової. Результати дослідження надано у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Показники саморегуляції студентів із різним рівнем прокрастинації (M±m)
ШкалаГрупиtp1група- низький рівень прокрастинації2група-високий рівень прокрастинаціїПланування 7,16+0,33 5,38+0,441,730,1Моделювання 5,88+0,41 5,72+0,410,28-Програмування 6,38+0,41 5,66+0,511,09-Оцінка результатів 5,94+0,36 5,44+0,360,97-Гнучкість 7,16+0,37 6,94+0,350,43-Самостійність 6,55+0,45 5,33+0,491,810,1Загальний рівень саморегуляції 30,77+1,10 29,33+0,970,98- У наведеній таблиці приведені дані, що отримані після обробки результатів. До першої групи входили студенти з низьким рівнем прокрастинації, до другої - з високим рівнем прокрастинації.
За шкалою "Планування" показник першої групи склав 7,16+0,33,в другій групі цей показник склав 5,38+0,44, що дозволило зафіксувати вірогідне підвищення показника в першій групі, при p≤0,1.Таким чином, студенти першої групи більш усвідомлено планують свою діяльність,мають чітко сформовані цілі та задачі.
За шкалами "Моделювання"(5,88+0,41та5,72+0,41)і "Програмування" (6,38+0,41 та 5,66+0,51) не було отримано вірогідних відмінностей між двома групами.
Не визначена значуща різниця між першою та другою групами за шкалами "Оцінка результатів" (5,94+0,36та5,44+0,36) і "Гнучкість"(7,16+0,37 та 6,94+0,35).
За шкалою "Самостійність" показник першої групи склав 6,55+0,45, в другій групі цей показник склав 5,33+0,49, що дозволило зафіксувати вірогідне підвищення показника в першій групі, при p≤0,1.Таким чином, студенти з низьким рівнем прокрастинації мають більш розвинену регуляторну автономність, ніж студенти з високим рівнем прокрастинації.
За шкалою "Загальній рівень саморегуляції" показник першої групи склав 30,77+1,10, в другій групі цей показник склав 29,33+0,97.Таким чином, за даною шкалою не було отримано вірогідних відмінностей.
2.3.Особливості локалізації суб'єктивного контролю студентів із різним рівнем прокрастинації.
Дослідження локалізації суб'єктивного контролю студентів із різним рівнем прокрастинації проводилось за допомогою методики "Локалізація суб'єктивного контролю" Є.Г.Ксенофонтової. Результати дослідження надано у таблиці 2.2.
Таблиця 2.2.
Показники локалізації суб'єктивного контролю студентів із різним рівнем прокрастинації
(M±m)
Шкала1група - низький рівень прокрастинації
2 група -високий рівень прокрастинаціїtpЗагальна інтернальність 4,67+0,40 5,50+0,651,07-Інтернальність при описанні життя взагалі 11,4+0,83 11,8+0,690,41-Інтернальність при описанні особистого досвіду 13,0+0,80 12,0+0,60 0,99- Інтернальність у сфері досягнень3,48+0,315,00+0,781,930,1Інтернальність у сфері
невдач4,50+0,324,00+0,400,96-Схильність до самообвинувачень-0,18+0,35 -1,83+0,391,760,1Інтернальність у професійній діяльності 9,11+0,599,56+0,550,54-Професійно-соціальний аспект інтернальності4,44+0,374,67+0,310,45-Професійно-процесуальній аспект інтернальності4,67+0,374,89+0,370,41-Інтернальність у міжособистісному спілкуванні8,44+0,608,61+0,490,21-Компетентність у сфері міжособистісних відносин4,06+0,384,39+0,410,59-Відповідальність у сфері міжособистісних відносин4,39+0,294,22+0,310,38-Інтернальність у сфері сімейних відносин 4,56+0,43 6,00+0,301,840,1Інтернальність у сфері здоров'я 6,22+0,433,44+0,421,980,1Заперечення активності5,67+0,587,37+0,701,800,1Готовність до діяльності,пов'язаної з подоланням труднощів4,56+0,39 4,72+0,490,26-Готовність самостійного планування,здійсненню діяльності і відповідальності за неї 5,56+0,405,22+0,480,52- У наведеній таблиці приведені дані, що отримані після обробки результатів. До першої групи входили студенти з низьким рівнем прокрастинації, до другої з високим рівнем прокрастинації.
За шкалою "Загальна інтернальність" показник першої групи склав 4,67+0,40, в другій 5,50+0,65. Вірогідних відмінностей за даною шкалою не було отримано.
Не визначено значуща різниця між першою та другою групами за шкалами "Інтернальність при описанні життя взагалі" (11,4+0,83 та 11,8+0,69), "Інтернальність при описанні особистого досвіду" (13,0+0,80 та 12,0+0,60).
За шкалою "Інтернальність у сфері досягнень" показник першої групи склав 3,48+0,31, тоді як в другій 5,00+0,78, що дозволило зафіксувати вірогідне підвищення показника в другій групі, при р≤0,1. Таким чином, студенти з високим рівнем прокрастинації більш схильні виявляти віру в можливість досягнення успіху в тих чи інших ситуаціях.
За шкалою "Інтернальність у сфері невдач" показник першої групи слав 4,50+0,32, тоді як в другій 4,00+0,40. Таким чином,за даною шкалою не було отримано вірогідних відмінностей.
За шкалою "Схильність до самообвинувачень" показник першої групи склав -0,18+0,35, тоді як в другій -1,83+0,39, що дозволило зафіксувати вірогідне підвищення показника в першій групі, при р≤0,1. Таким чином, студенти з низьким рівнем прокрастинації більш схильні звинувачувати себе у всьому поганому, що може трапитися або трапилось.
Не визначена значуща різниця між першою та другою групами за шкалами "Інтернальність у професійній діяльності" (9,11+0,59 та 9,56+0,55), "Професійно-соціальний аспект інтернальності" (4,44+0,37 та 4,67+0,31), "Професійно-процесуальній аспект інтернальності" (4,67+0,37 та 4,89+0,37).
За шкалою "Інтернальність у міжособистісному спілкуванні" показник першої групи склав 8,44+0,60, тоді як в другій 8,61+0,49.Таким чином, за даною шкалою не було отримано вірогідних відмінностей.
За шкалою "Компетентність у сфері міжособистісних відносин" показник першої групи склав 4,06+0,38, тоді як в другій 4,39+0,41.Також за даною шкалою не було отримано вірогідних відмінностей. Не визначена значуща різниця між першою та другою групами за шкалою "Відповідальність у сфері міжособистісних відносин" (4,39+0,29 та 4,22+0,31).
За шкалою "Інтернальність у сфері сімейних відносин" показник першої групи склав 4,56+0,43, тоді як в другій 6,00+0,30, що дозволило зафіксувати вірогідне підвищення показника в другій групі, при р≤0,1. Таким чином, студенти з високим рівнем прокрастинації більш схильні проявляти активну поведінку у сфері сімейно-подружніх відносин, дбати один про одного, піклуватися.
За шкалою "Інтернальність у сфері здоров'я " показник першої групи склав 6,22+0,43, тоді як в другій 3,44+0,42, що дозволило зафіксувати вірогідне підвищення показника в першій групі, при р≤0,1. Таким чином, студенти з низьким рівнем прокрастинації більш схильні уважно слідкувати за своїм здоров'ям , а також проводити профілактику та лікування можливих захворювань.
За шкалою "Заперечення активності" показник першої групи склав 5,67+0,58, тоді як в другій 7,37+0,70, що дозволило зафіксувати вірогідне підвищення показника в другій групі, при р≤0,1. Таким чином, студенти з високим рівнем прокрастинації більш схильні до екстернальності, вони вважають що не варто проявляти активність і змінювати щось у житті, оскільки це безглуздо.
Не визначена значуща різниця між першою та другою групами за шкалами "Готовність до діяльності, пов'язаної з подоланням труднощів" (4,56+0,39 та 4,72+0,49), "Готовність самостійного планування, здійсненню діяльності і відповідальності за неї" (5,56+0,40 та 5,22+0,48).
2.4.Особливості багатомірного функціонального аналізу відповідальності студентів із різним рівнем прокрастинації
Дослідження структури відповідальності студентів із різним рівнем прокрастинації проводилось за допомогою методики "Багатомірний функціональний аналіз" В.П.Прядеіна. Результати дослідження надано у таблиці 2.3.
Таблиця 2.3.
Показники багатомірного функціонального аналізу відповідальності студентів із різним рівнем прокрастинації
(M±m)
Шкала1група -
низький рівень прокрастинації
2 група - високий рівень прокрастинаціїtp Динамічна ергічність22,25+1,1021,55+ 1,131,25-Динамічна аергічність22,66+0,9920,38+1,041,730,1Мотивація соціоцентрична23,22+1,1123,01+1,140,10-Мотивація егоцентрична21,71+1,5421,44+1,410,13-Когнітивна усвідомленність26,22+1,2022,61+1,132,180,05Когнітивна обізнаність24,38+1,1723,01+1,040,88-Продуктивність предметна18,27+1,4316,83+1,470,70-Продуктивність суб'єктна23,35+0,9720,95+0,921,720,1Емоційність стенічна19,72+1,3816,72+1,071,750,1Емоційність астенічна16,55+0,9118,72+1,021,730,1Регуляторна інтернальність18,94+1,4415,88+0,861,800,1Регуляторна екстернальність21,85+1,3621,55+1,220,15-Труднощі особистісні21,16+1,1220,05+1,310,64-Труднощі операційні20,27+1,2016,18+1,161,760,1Прагнення емоційно-стильове19,94+1,4318,61+0,960,77-Прагнення змістовно-смислове22,27+0,9621,11+1,510,64- У наведеній таблиці приведені дані,що отримані після обробки результатів. До першої групи входили студенти з низьким рівнем прокрастинації, до другої - з високим рівнем прокрастинації.
За шкалою "Динамічна ергічність" показник першої групи склав 22,25+1,10, в другій групі цей показник склав 21,55+1,13. Вірогідних відмінностей за даною шкалою не було отримано.
За шкалою "Динамічна аергічність" показник першої групи склав 22,66+0,99,тоді як в другій 20,38+1,04,що дозволило зафіксувати вірогідне підвищення показника в першій групі, при р ≤ 0,1. Таким чином, студенти першої групи більш схильні відмовлятися від реалізування важких та відповідальних завдань.
За шкалою "Мотивація соціоцентрична" показник першої групи склав 23,22+1,11, тоді як в другій 23,01+1,14.Таким чином, за даною шкалою не було отримано вірогідних відмінностей. Не визначена значуща різниця між першою та другою групами за шкалою "Мотивація егоцентрична"(21,71+1,54 та 21,44+1,41).
За шкалою "Когнітивна усвідомленність" показник першої групи склав 26,22+1,20, тоді як в другій цей показник дорівнював 22,61+1,13, що дозволило зафіксувати вірогідне підвищення показника в першій групі, при р ≤ 0,05.Таким чином, студенти першої групи більш ясніше розуміють зміст відповідальності та її суть.
За шкалою "Когнітивна обізнаність" показник першої групи склав 24,38+1,17, тоді як в другій 23,01+1,04.Таким чином,за даною шкалою не було отримано вірогідних відмінностей. За шкалою "Продуктивність предметна" показник першої групи склав 18,27+1,43,тоді як в другій 16,83+1,47. Таким чином, за даною шкалою не було отримано вірогідних відмінностей.
За шкалою "Продуктивність суб'єктна" показник першої групи склав 23,35+0,97,тоді як в другій 20,95+0,92, що дозволило зафіксувати вірогідне підвищення показника в першій групі, при р ≤ 0,1.Таким чином,студенти з низьким рівнем прокрастинації більш самореалізовані, ніж студенти другої групи.
За шкалою "Емоційність стенічна" показник першої групи склав 19,72+1,38,тоді як в другій 16,72+1,07, що дозволило зафіксувати вірогідне підвищення показника в першій групі, при р ≤ 0,1.Таким чином,студенти з низьким рівнем прокрастинації більш схильні відчувати почуття радості, бадьорості, легкості при виконанні відповідальних завдань порівняно зі студентами з високим рівнем прокрастинації. За шкалою "Емоційність астенічна" показник першої групи склав16,55+0,91,тоді як в другій 18,72+1,02 , що дозволило зафіксувати вірогідне підвищення показника в другій групі, при р ≤ 0,1.Таким чином, студенти з високим рівнем прокрастинації більш схильні відчувати почуття пригніченості, зневіри, печалі під час виконання роботи.
За шкалою "Регуляторна інтернальність" показник першої групи склав 18,94+1,44,тоді як в другій 15,88+0,86, що дозволило зафіксувати вірогідне підвищення показника в першій групі, при р ≤ 0,1.Таким чином, студенти з низьким рівнем прокрастинації більш відображають рівень самостійності, незалежності. За шкалою "Регуляторна екстернальність" показник першої групи склав 21,85+1,36,тоді як в другій 21,55+1,22. Тож, як студенти з низьким так і студенти з високим рівнем прокрастинації залежні при виконанні відповідальних справ від оточуючих. За шкалою "Труднощі особистісні" показник першої групи склав 21,16+1,12,тоді як в другій 20,05+1,31. Таким чином, за даною шкалою не було отримано вірогідних відмінностей,так студенти з низьким та високим рівнем прокрастинації схильні до нервового напруження,поганого настрою.
За шкалою "Труднощі операційні" показник першої групи склав 20,27+1,20,тоді як в другій 16,18+1,16, що дозволило зафіксувати вірогідне підвищення показника в першій групі, при р ≤ 0,1.Таким чином, студенти з низьким рівнем прокрастинації більш схильні проявляти труднощі які виникають в процесі виконання роботи. За шкалою "Прагнення емоціонально-стильове" показник першої групи склав 19,94+1,43,тоді як в другій 18,61+0,96.Таким чином, за даною шкалою не було отримано вірогідних відмінностей.
За шкалою "Прагнення змістовно-смислове" показник першої групи склав 22,27+0,96,тоді як в другій 21,11+1,51. Таким чином, за даною шкалою не було отримано вірогідних відмінностей.
2.5.Особливості спрямованості на пошук / пригадування інформації студентів із різним рівнем прокрастинації.
Дослідження спрямованості на пошук / пригадування інформації студентів із різним рівнем прокрастинації проводилось за допомогою методики "Діагностика спрямованості на пошук / пригадування інформації" Е.А. Горюшина. Результати дослідження надано у таблиці 2.4. Таблиця 2.4. Показники спрямованості на пошук / пригадування інформації студентів із різним рівнем прокрастинації
(M±m)
Шкала1група-
низький рівень прокрастинації
2 група-високий рівень прокрастинації
tpСпрямованість на пошук / пригадування інформації 6,56+0,61 3,18+0,641,930,1 У наведеній таблиці приведені дані, що отримані після обробки результатів. До першої групи входили студенти з низьким рівнем прокрастинації, до другої з високим рівнем прокрастинації.
За шкалою "Спрямованість на пошук / пригадування інформації" показник першої групи склав 6,56+0,61, тоді як в другій 3,18+0,64, що дозволило зафіксувати вірогідне підвищення показника в першій групі, при р≤0,1. Таким чином, студенти з низьким рівнем прокрастинації більш схильні до детального виявлення характеристик ситуації, тенденцію до розгляду ситуації як нової, тенденцію до дослідницької поведінки.
Таким чином, розглянувши саморегуляцію поведінки студентів із різним рівнем прокрастинації, були отримані наступні результати дослідження які свідчать, що студенти з низьким рівнем прокрастинації більш усвідомлено планують свою діяльність, мають чіткі сформовані цілі, задачі та розвинену регуляторну автономність порівняно зі студентами з високим рівнем прокрастинації.
Розглянувши локалізацію суб'єктивного контролю студентів із різним рівнем прокрастинації, були отримані наступні результати дослідження які свідчать, що студенти з високим рівнем прокрастинації більш схильні до екстернальності, їм важко щось змінити у своєму житті, оскільки це безглуздо також схильні виявляти віру в можливість досягнення успіху в будь-яких ситуаціях.
Розглянувши дослідження відповідальності студентів із різним рівнем прокрастинації, були отримані наступні результати дослідження які свідчать, що студенти з низьким рівнем прокрастинації більш усвідомлено планують свою діяльність, мають чіткі сформовані цілі та задачі та розвинену регуляторну автономність порівняно зі студентами з високим рівнем прокрастинації.
Розглянувши дослідження спрямованості на пошук /пригадування інформації студентів із різним рівнем прокрастинації, були отримані наступні результати які свідчать, що студенти з низьким рівнем прокрастинації мають більш кращі параметри організації зворотного зв'язку, схильністю при відображенні та інтерпретації актуальної ситуації розглядати її детально, як нову або співвідносити з еталонними випадками з власної практики.
Висновки
Прокрастинація - це просте і абсолютно зрозуміле визначення форми поведінки. Цей стан в тій чи іншій мірі знайомий кожному з нас. Але причиною для занепокоєння є його високий рівень, вплив на наші можливості функціонувати ефективно. Якщо прокрастанація стає постійною частиною нашого життя, то є привід замислитися про можливу психологічної проблеми або про виникнення будь-якого фізіологічного захворювання. Даний феномен поведінки демонструє нашу емоційну відповідь на якісь дії і справи. Він включає в себе: відстрочку, і контрпродуктивність. Прокрастинацією часто позначають як спосіб боротьби з тривожним станом. Вона часто пов'язана з незадоволеністю від своїх досягнень, з втратою відчуття перебігу часу, з невпевненістю в своїх силах, нерішучістю, а також з відсутністю або недостатнім розумінням своїх глобальних цілей.
Відомо, що основною загальною особливістю людей, які мають таку рису характеру, є депресивний настрій,страх перед майбутнім чи побоювання не впоратися з поставленими зaдaчами.Вважається, що саме навчальний процесс характеризується умовами, в яких найчастіше виникає прокрастинація, приводячи до негативних наслідків. Згідно з наявними даними, прокрастинація є одним з найбільш істотних чинників, що породжують труднощі у навчанні. Таким чином, феномен прокрастинації є актуальним в наш час. Адже прокрастинація - це суб'єктивно пережитий емоційний стан,який характеризується негативно. Поступово починає зростати тривога,почуття провини,невпевненість в позитивному вирішенні ситуації. Звичка відкладати все "на потім" є досить стійкою і призводить часом до досить серйозних наслідків,у тому числі у фінансовому, професійному та особистому плані. Основною загальною особливістю людей, які мають таку рису характеру, є депресивний настрій, страх перед майбутнім чи побоювання не впоратися з поставленими задачами. Адже відомо, що розвиток самосвідомості нерозривно пов'язан з уявленнями людини про себе і свої можливості. З робіт психологів відомо, яким чином невірні уявлення про свої можливості відбиваються на продуктивності дій і вчинках людини. У вузівській практиці нерідко доводиться стикатися з неузгодженістю самооцінок студентів та їх дійсних можливостей. Вважається, що саме навчальний процес характеризується умовами, в яких найчастіше виникає прокрастинація, приводячи до негативних наслідків. Згідно з наявними даними прокрастинація є одним з найбільш істотних чинників, що породжують труднощі у навчанні.
У дослідженні особливостей саморегуляції студентів із різним рівнем прокрастинації, було виявлено, що студенти з низьким рівнем прокрастинації більш усвідомлено планують свою діяльність, мають чіткі сформовані цілі та задачі та розвинену регуляторну автономність порівняно зі студентами з високим рівнем прокрастинації.
У дослідженні особливостей локалізації суб'єктивного контролю студентів із різним рівнем прокрастинації, було виявлено, що студенти з високим рівнем прокрастинації більш схильні до ектернальності, їм важко щось змінити у своєму житті, оскільки це безглуздо також схильні виявляти віру в можливість досягнення успіху в будь-яких ситуаціях.
У дослідженні особливостей відповідальності студентів із різним рівнем прокрастинації, було виявлено, що студенти з низьким рівнем прокрастинації більш відповідальні, розуміють зміст відповідальності перед виконанням важкого завдання, незалежні та прагнуть до лідерства порівняно зі студентами з високим рівнем прокрастинації.
У дослідженні особливостей спрямованості на пошук / пригадування інформації студентів із різним рівнем прокрастинації, було виявлено,що студенти з низьким рівнем прокрастинації мають більш кращі параметри організації зворотного зв'язку, схильністю при відображенні та інтерпретації актуальної ситуації розглядати її детально, як нову або співвідносити з еталонними випадками з власної практики.
Представляється перспективним продовжити дослідження в вибраному напрямі та поширити діапазон психологічних особливостей , що можуть бути вивчені у межах окресленої проблеми.
Список літератури
1.Абульханова-Славская К.А. Личностные механизмы регуляции деятельности. Проблемы психологии личности / К. А. Абульханова-Славская. - М: Питер,1982.-С.92-98. 2. Аливердиева И.А. Психологические характеристики адаптации студентов к учебной деятельности / И.А. Аливердиева. - Л, 1982.- 16 с.
3.Абульханова-Славская К.А.Состояние современной психологии: субъектная парадигма / К. А. Абульханова-Славская // Теория и методология психологии: постнеклассическая перспектива / отв. ред. А. Л.Журавлев, А. В. Юревич. -М: Изд-во "Институт психологии РАН",2007.-С.428-450.
4.Бажин Е. Ф.Метод исследования уровня субъективного контроля /Е.Ф. Бажин // Психол. журн.- 1984. №3. -С.152-162.
5.Боровская Н.В. Психологические и психофизиологические предпосылки лености студентов: автореф. на соискание канд. психологических наук: спец. 19.00.07 - "Педагогическая психология".- СПб.,2008.- 18 с.
6.Быков С.В., Алашеев С.Ю. Диагностика локуса контроля личности в асоциальных подростковых группах/ С. В. Быков, С. Ю. Алашеев //Социологический журнал.-2003.-№1.-С.15-20.
7.Варваричева В.И. Психологические механизмы феномена лени/ В.И. Варваричева//Вопросы психологии.- 2010.-№3.- С.121-131.
8.Воробьева В.В. Психология лени: постановка проблемы/ В.В. Воробьева, И.С. Якиманская. Электронный ресурс.// (19.05.08)-Оренбург,2003. 9.Елисеев О.П. Локус контроля. Практикум по психологии личности /О.П.Елисеев. - СПб: Питер, 2003.- С.413-417.
10. Зейгарник Б.В., Холмогорова А. Б. Саморегуляция поведения в норме и патологии/Б.В.Зейгарник, А. Б.Холмогорова // Психолог. журн.- 1989.№2.- С. 122-132.
11.Зухарь Е. В. Личность и саморегуляция поведения. Экспериментальные исследования по проблемам общей и социальной психологии и дифференциальной психологии / Е. В. Зухарь. - Москва -1979.-С.24-27.
12. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы/ Е.П. Ильин.- СПб:Питер, 2000.- 512 с.
13. Ильин Е. П.- Работа и личность. Трудоголизм, перфекционизм, лень/Е.П. Ильин. -М: Питер, 2011.- 224 с.
14. Ильичева И.М.-Волевые проявления студентов в учебной деятельности: автореф. на соискание канд. психологических наук:спец.19.00.07-"Педагогическая психология" М., 2003. - 21с.
15.Карпинский К.В.Психология субъекта и психология жизненного пути, или о ближайшей и отдаленной перспективе проблемы личности в психологии (предисловие научного редактора) / К.В. Карпинский //Актуальные проблемы психологии личности: сб. науч ст./ ГрГу им. Якупалы; науч. ред. К.В.Карпинский.- Гродно.-2009.-С.3-10.
16.Конопкин О.А.Осознанная саморегуляция как критерий субъектности /О. А. Конопкин //Вопросы психологии.-2008.-№3.-С.22-34.
17.Конопкин О.А., Прыгин Г. С.Связь учебной успеваемости студентов с индивидуально-типологическими особенностями их саморегуляции /О. А. Конопкин, Г.С.Прыгин // Вопросы психологии.-1984.-№ 3.-С.42-52.
18. Конопкин О.А., Моросанова В.М.Стилевые особенности саморегуляции деятельности /О. А. Конопкин, В. М. Морсанова //Вопросы психологии.-1989.- №5. - С.18-26.
19. Ксенофонтова Е.Г. Исследование локализации контроля личности - новая версия методики "Уровень субъективного контроля"/Е.Г.Ксенофонтова // Психолог. журн.- 1999.№2. - С. 103 - 114.
20.Ламаш І.В.Особливості особистісної саморегуляції старшокласників із різним рівнем прокрастинації [Електроний ресурс] / І.В. Ламаш .- Режим доступу:http//www.rusnauka.com/9_NND_2012/Psihologia/8_105546.doc.htm
21.Леви В.Л.Лекарство от лени/В. Л. Леви. -М.:Метафора.,2005.-224с.
22.Левин М. Лень это миф. Развейте его!/М. Левин. -М.:АСТМОСКВА: Транзиткнига.,2006.-343с.
23.Михайлова Е.Л.- Ситуационные и личностные детерминанты лени: автореф. на соискание канд. психологических наук: спец.19.00.07-"Педагогическая психология" СПб.,2007.-23с.
24.Москова М.В. Личностные факторы эмоциональной дезадаптации студентов/ М.В. Москова //Психологическая наука и образование.- 2007.- №5.- С. 82-91.
25.Муздыбаев К.И. Влияние форм организации труда на ответственность личности на производстве/К. И. Муздыбаев // Психол. журн.- 1983. №3.-С.61-69.
26. Наследов А.Д. Математические методы психологического исследования. Анализ и интерпретация данных:учебное пособие/ А.Д. Наследов. СПб.: Речь, 2004.-392 с.
27.Пантилеев С.Р. - Методы измерения локуса контроля // Общая психодиагностика / Под ред.А. А. Бодалева, В.В. Столина. М.: Изд. МГУ, 1987. С.18, 23, 278-285.
28.Понарядова Т.В. Лень: причины, признаки, преодоления: учебное пособие/Т.В. Понарядова. СПб. : образование,1996.-95с.
29.Психологический словарь / Под ред. Б. Г. Мещерякова, В. П. Зинченко. СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2003.
30.Психология индивидуального и группового субъекта/под .ред. А. В. Брушлинского М.И.Воловиковой.-М.:ПЕРСЭ,2002.-368 с. 31.Прядеин А.П. Соотношение понятий "активность" и "деятельность"// Вопросы психофизиологии активности и саморегуляции личности:учебное пособие/А.П.Прядеин.Свердловск:1979.--С.3-10.
32.Рейнвальд А.С. Психологическая саморегуляция/А. С.Рейнвальд. М.:Изд. МГУ,1989.С.120-132.
33. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога/Е.И.Рогов. М.: Гума-нит. изд. центр ВЛАДОС, 1999.-84 с.
34. Рубинштейн. С.Л. Основы общей психологи/С.Л.Рубинштейн.- М,1989.-255с.
35.Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии /Е.В.Сидоренко.СПб.:ООО "Речь",2004.- 350с.
36.Собчик Л.Н. Диагностика индивидуально-типологических свойств и межличностных отношений. Практическое руководство/Л.Н.Собчик.- СПб.:2002. С.47 - 58.
37.Шерстюк Я.В.Структура відповідальності студентів з різним рівнем прокрастинації/Я. В. Шерстюк //"Наукові здобутки студентів і магістрів-освіти XXI".-2012.-С.375-377. 38.Шиліна А.А.Особливості толерантності до невизначеності студентів з різним рівнем прокрастинації [Електронний ресурс]/ А.А. Шиліна. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/32_PVMN_2011/Psihologia/5_97896.doc.htm 39.Burka. J. B. Procrastination: Why you do it, what to do about it. Reading /J.B. Burka, L.M.Yuen.MA: Addison Wesley,-1983.
40.Ferrari.S.R.W.G.Procrastination and task avoidance: Theory, research, and treatment./S.R. Ferrari.-New York:Plenum Press,-1995.
41.Givi A. The importanse of being lary: In praise of play, leisure and vacations/A.Givi:New York,-2003.
42.Jackson.T.Does procrastination mediate the relationship between optimism and subsequent stress?/T/Jakson:New York,-2000.
43.Lamba. G. Effect of gender-role and gus-efficacy on academic procrastination in college students/G. Lamba: New York,-1999.
44.Lay C. H. At last, my research article on procrastination //C.H. Lay: J. of Research on Personality. 1986. V. 20. N4. P. 474-495.
45.Steel P. The nature of procrastination: A meta-analytic and theoretical review of self-regulatory failure // Amer. Psychol. Assoc. Psychol. Bull. 2007. V. 133. № l. P. 65-94.
46.Tuckman B. The development and concurrent validity of the Procrastination Scale // Educat. and Psychol. Measur. 1991. V. 51. P. 473-480.
3
Документ
Категория
Рефераты
Просмотров
377
Размер файла
98 Кб
Теги
kursovaya, rabota, 2013
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа