close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Otchyot po praktike(1)

код для вставкиСкачать
 ЗМІСТ
Вступ...................................................................................3
Розділ 1. Теоретичні аспекти індивідуального та групового консультування в практичній діяльності соціального педагога................................................................................................5
1.1. Поняття та сутність соціального консультування як технології соціальної роботи............................................................................5
1.2. Принципи й типологія соціального консультування
1.3. Техніка та особливості процесу консультування у практиці соціального педагога.........................................................................
Розділ 2. Напрямки індивідуального та групового консультування в діяльності соціального педагога......................................................
2.1. Особливості консультування у діяльності соціального педагога
Особливості індивідуального консультування підлітків у практиці соціального педагога.........................................................................
2.2. Методи та форми індивідуального і групового консультування батьків...........................................................................................
Висновки.................................................................................
Список використаних джерел...................................................
Додатки
ВСТУП
Сьогодні професіонали, які займаються проблемами навчання і виховання дітей, спрямовують свої зусилля на пошук найкращих шляхів і способів розвитку дитини, майбутнього повноцінного, відповідального і самостійного члена суспільства.
У сучасних умовах дуже важливо знайти механізми впливу на соціалізацію особистості, розкрити способи впливу на цей процес, виявити умови, які забезпечують успішне входження дитини в життя суспільства, вибудувати систему якісної соціальної, психолого-педагогічної допомоги і підтримки. З цієї причини в школі народилися нові посади педагог-психолог і соціальний педагог, які надають два принципово нових види послуг: соціальна допомога - сприяння вирішенню проблем людини, психологічна допомога, консультування з проблем людини.
Коли людина стикається з соціально-педагогічними проблемами, вона потребує соціально-педагогічного консультування. Сучасному поколінню дітей з кожним роком складніше справлятися зі своїми проблемами.
На жаль, до цих пір, за даними літератури, немає чітких уявлень про зміст та основні підходи у соціально-педагогічному консультуванні, хоча необхідність розробки даної теми підкреслюється багатьма дослідниками і практиками соціальними педагогами.
Значний внесок у розвиток уявлень про соціально-педагогічне консультування внесли вітчизняні та закордонні вчені, зокрема:
Є. Холостова консультування в соціальній сфері визначає як кваліфіковану пораду, допомогу особам, які мають певні проблеми, спрямовану на відновлення й оптимізацію їхніх соціальних функцій з метою сприяння соціалізації особистості, вироблення соціальних норм спілкування
Професійно-орієнтований підхід до тлумачення "консультування" пропонує С. Гледдінг, який розглядає консультування як професію, що має справу з проблемами людини і її можливостями, що призвана ефективно впливати на особистість.
Консультування в соціально-педагогічній діяльності А. Капська визначає як вид соціальної послуги клієнту. Т. Алєксєєнко вважає, що консультування - це "процес взаємодії між двома або кількома людьми, в ході якої певні знання консультанта використовуються для надання допомоги тим, хто отримує консультацію".
Соціально-педагогічне консультування, на думку Т. Шишковець, - це кваліфікована допомога клієнтам, що відчувають труднощі в повсякденному житті, спрямована на оптимізацію соціальних зв'язків у вирішенні особистісних проблем клієнта.
На підставі аналізу наукових джерел встановлено, що консультування в соціально-педагогічній діяльності науковці визначають по-різному.
Все вищесказане підкреслює актуальність і велику соціальну значимість звернення до даної теми.
Об'єкт дослідження: соціально-педагогічне консультування. Предмет дослідження: процес індивідуального і групового консультування в практиці соціального педагога.
Мета курсової роботи: вивчити особливості соціально-педагогічного консультування в практиці соціального педагога.
Для досягнення поставленої мети виділяються наступні завдання:
1. Визначити поняття соціально-педагогічного консультування та його специфіку.
2. Вивчити особливості індивідуального консультування в роботі соціального педагога.
3. Вивчити методи та форми індивідуального та групового консультування батьків. Методи дослідження: аналіз соціально-педагогічної літератури з проблеми дослідження, вивчення документації, аналіз та узагальнення передового соціально-педагогічного досвіду.
РОЗДІЛ І.
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ТА ГРУПОВОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ В ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА
1.1. Поняття соціального консультування та його специфіка
Історія становлення консультативної практики починається значно раніше від того часу, коли вона виокремилася в самостійну галузь діяльності. Цей період не входить у галузь наукового знання, Але діапазон засобів впливу і здійснення допомоги в практиці повсякденного життя був досить широким і різноманітним. Консультантами-проповідниками називались - лікарі, вихователі, знахарі, що займались пошуком життєвої мудрості, інтерпретацією настроїв і почуттів, релігійними сповідями тощо.
На сьогодні поняття "консультування" не має єдиного трактування. Це пов'язано здебільшого з широким використанням термінів "консультація" і консультування" в різних галузях і сферах людської діяльності.
До перших галузей, за якими було офіційно закріплено право займатись консультативною практикою, належить психотерапія та психологія. Виникнення перших психотерапевтичних і психологічних шкіл обумовило автономізацію психотерапії. Психотерапію (як частину психіатрії) розглядають як систему лікувальних впливів на психіку і через психіку на організм людини; це специфічна ефективна форма впливу на психіку людини з метою забезпечення і збереження її здоров'я.
З. Фрейд намагався обґрунтувати той факт, що "причини деяких хвороб взагалі лежать за межами медицини і не можуть бути подолані з суто медичних позицій: це неусвідомлені комплекси, що набуті з дитинства, забуті конфлікти..." [9]. І, як наслідок, поступово склались два напрями в психотерапії:
медичний - клінічно-орієнтований, психологічний - особистісно-орієнтований (або немедична терапія).
У межах нашого дослідження ми розглядатимемо сутність консультування як виду професійної діяльності соціального педагога в рамках професійно-орієнтованого підходу.
Професійно-орієнтований підхід до тлумачення "консультування" пропонує С. Гледдінг, який розглядає консультування як професію, що має справу з проблемами людини і її можливостями, що призвана
ефективно впливати на особистість [1].
Слово "консультування" походить від лат. consultare, що означає радитись, піклуватися. В українській
мові це слово означає порада, роз'яснення спеціаліста з будь-якого питання, бесіда з метою розширення і
поглиблення знань.
На підставі аналізу наукових джерел встановлено, що консультування в соціально-педагогічній
діяльності науковці визначають по-різному. Так, зокрема, Є. Холостова консультування в соціальній
сфері визначає як кваліфіковану пораду, допомогу особам, які мають певні проблеми, спрямовану на
відновлення й оптимізацію їхніх соціальних функцій з метою сприяння соціалізації особистості,
вироблення соціальних норм спілкування [10].
Консультування в соціально-педагогічній діяльності А. Капська визначає як вид соціальної послуги
клієнту. Консультативні послуги, на її думку, мають сприяти поліпшенню взаємин клієнта з соціальним
середовищем, створенню психологічного комфорту в соціумі [7].
Т. Алєксєєнко вважає, що консультування - це "процес взаємодії між двома або кількома людьми, в ході
якої певні знання консультанта використовуються для надання допомоги тим, хто отримує
консультацію". Специфіка соціально-педагогічного консультування полягає в тому, що "консультант
намагається поліпшити життєву ситуацію іншого, не керуючи ним і його потенційними діями і
вчинками, а показуючи їх можливі наслідки, допомагаючи клієнту зробити самостійний правильний
висновок на основі чітко усвідомлених причинно-наслідкових зв'язків" [8, c. 231].
Соціально-педагогічне консультування, на думку Т. Шишковець, - це кваліфікована допомога клієнтам,
що відчувають труднощі в повсякденному житті, спрямована на оптимізацію соціальних зв'язків у
вирішенні особистісних проблем клієнта [11].
Л. Завацька "консультування" в соціально-педагогічній діяльності визначає як "технологію надання
соціальної допомоги шляхом цілеспрямованого інформаційного впливу на людину чи малу групу з
метою їх соціалізації, відновлення і оптимізації соціальних функцій, орієнтирів, розробки соціальних
норм спілкування" [2, с. 61].
Узагальнення визначень консультування в соціально-педагогічній діяльності дозволило нам встановити,
що його розглядають як: різновид соціальної послуги; кваліфіковану пораду; технологію надання
соціальної допомоги; окремий вид соціально-педагогічної діяльності; напрям соціальної допомоги;
процес і засіб втручання спрямований на допомогу клієнту у вирішенні проблем пов'язаних з
соціалізацією, оптимізацією соціальних функцій, соціальним вихованням, виробленням соціальних норм
життєдіяльності і спілкування. Зважаючи на те, що більшість дослідників визначають консультативну
діяльність саме через призму діяльнісного аспекту, ми в межах нашого дослідження будемо вважати
консультативну діяльність одним із видів професійної діяльності фахівця соціальної педагогіки, що є
різновидом соціальних послуг.
Розгляд консультативної діяльності як одного з видів професійної діяльності соціального педагога
потребував деталізації сутності та особливостей діяльності консультанта як суб'єкта професійної
взаємодії з клієнтом-об'єктом.
Консультант - це фахівець (компетентна особа), який здійснює консультативну діяльність з метою
інформування, допомоги та підтримки у знаходженні шляхів вирішення проблемних ситуацій клієнта.
Клієнт, у практиці соціально-педагогічної діяльності, це особа, яка звернулась з проханням про допомогу
до відповідної соціальної служби чи спеціаліста і користується їх послугами. У консультуванні клієнт
виступає користувачем послуг та суб'єктом подолання власних проблем.
Консультативний процес обумовлений взаємодією консультанта і клієнта, що передбачає певний зміст.
Взаємодія є процесом безпосереднього чи опосередкованого впливу різних об'єктів (суб'єктів) один на
одного, взаємозалежний обмін діями, що характеризується взаємообумовленістю, причинно-наслідковим
взаємозв'язком.
Таким чином, консультування в соціально-педагогічній діяльності є процесом взаємодії соціального
педагога і клієнта, що спрямований на допомогу у вирішенні різного типу проблем клієнта, зумовлюєвикористання його особистісних і соціальних ресурсів та передбачає встановлення запиту, з'ясування
причин виникнення проблеми, оптимізацію можливостей клієнта в пошуку шляхів її вирішення.
Соціальний педагог, який здійснює консультування клієнтів, повинен володіти теоретичними знаннями
щодо технології консультування; знати специфіку роботи з різними категоріями клієнтів; уміти
моделювати консультативний діалог відповідно до потреб і очікувань клієнта; вміти слухати,
пояснювати, визначати пріоритетне в соціальній проблемі; аналізувати й узагальнювати, переконувати,
стимулювати клієнта до комунікативної активності; регулювати динаміку консультативного діалогу;
вміти швидко знаходити ефективний шлях вирішення проблеми клієнта.
Для того, щоб ефективно здійснювати консультативну взаємодію, соціальний педагог має володіти
такими особистісними якостями, як: емпатія, повага до клієнта, доброзичливість, відкритість, емоційна
стабільність, інтегративність мислення, педагогічний такт, конкретність, чіткість, рефлексія. Однією з
вимог до особистісних якостей консультанта Р. Мей зазначає "особисту привабливість", яку визначає як
"зворотний бік зацікавленості в людях і задоволення від спілкування з ними" [3]. Це положення
підтверджується думками науковців, зокрема Л. Завацькою, А. Капською, Є. Холостовою.
На наступному етапі теоретично-методичного аналізу ми вважали за доцільне визначити види
консультативної діяльності соціального педагога та їх особливості.
Заслуговує особливої уваги науковий підхід Н. Нікітіної і М. Глухової, щодо класифікації видів
консультативної допомоги. Так, зокрема, за об'єктом консультування дослідниці визначають
індивідуальне, групове, сімейне; за віковими показниками (консультуваннядітей і дорослих); за
критерієм контакту з клієнтом (очне, заочне); за змістом запиту клієнта (сімейне, інтимно-особистісне,
психологічне, юридичне, медичне, ділове, соціально-педагогічне). Крім того, предметом соціально-
педагогічного консультування визначено: вирішення проблем шкільної дезадаптації; діагностика і
корекція відхилень у поведінці; сприяння у працевлаштуванні, оформленні пільг, субсидій, матеріальної
допомоги; сприяння в наркологічній допомозі дітям, підліткам, молоді, членам їх сім'ї [4].
В. Сорочинська в професійній діяльності соціального педагога визначає такі види консультування, як:
інтимно-особистісне (взаємини з близькими, особистісні проблеми, статеві тощо); сімейне (з проблем
сімейного неблагополуччя); психолого-педагогічне (з проблем навчання і виховання дітей,
взаємостосунків з учителями, професійного вибору); ділове (з питань професійного становлення, взаємин
у трудовому колективі). На її думку, кожний вид консультування передбачає визначення конкретних
завдань, зокрема: уточнення проблеми клієнта, інформування клієнта про реальний ступінь її
серйозності, вивчення особистості клієнта з метою з'ясування його можливостей самостійного
подолання проблеми, вироблення стратегічної лінії подальших дій клієнта, психопрофілактика,
запобігання можливих подальших життєвих ускладнень аналогічного типу [6].
Функціональний підхід до класифікації видів соціально-педагогічного консультування пропонує
Л. Завацька. Дослідниця визначає такі групи консультування: інформаційне (інформування об'єктів
соціально-педагогічної допомоги про шляхи і засоби вирішення проблем), психотерапевтичне
(використання психотерапевтичних засобів з метою допомоги клієнту у вирішенні соціальних проблем),
педагогічне (форма виховного впливу соціального педагога в роботі з дітьми та молоддю), організаційне
(визначення і прийняття організаційних рішень і координація зусиль суб'єктів соціально-виховної
діяльності, а також об'єктів соціально-педагогічної допомоги) [2].
Г. Раковська пропонує класифікацію видів соціально-педагогічної консультативної допомоги,
визначаючи такі, як: соціально-інформаційна (спрямована на забезпечення клієнтів інформацією з питань
соціального захисту, допомоги і підтримки, а також діяльності соціально-педагогічних служб і спектру їх
послуг); соціально-правова (направлена на дотримання прав людини, сприяння в реалізації правових
гарантій, соціальне виховання дітей; з житлово-побутових, сімейно-шлюбних та інших питань);
соціально-реабілітаційна (передбачає надання реабілітаційних послуг у закладах з відновлення
психологічного, морального, фізичного здоров'я); соціально-психологічна (спрямована на відтворення
сприятливого мікроклімату в сім'ї і мікросоціумі, усунення негативних впливів і труднощів
взаємостосунків із оточуючими, сприяння особистісному й професійному самовизначенню); соціально-
педагогічна (спрямована на створення необхідних умов для реалізації прав батьків на виховання дітей,
усунення педагогічних помилок і конфліктних ситуацій у взаємостосунках, забезпечення виховання
дітей у сім'ях груп ризику) [5].
На основі узагальнення класифікацій видів та напрямів консультативної діяльності соціального педагога
ми здійснили спробу визначити власний підхід до класифікаційних ознак та видів соціально-
педагогічного консультування, а саме:
 за кількістю клієнтів консультування: індивідуальне, групове;
 за тривалістю: короткотермінове (одноразове), довготермінове (проводиться протягом кількох
зустрічей), оперативне (швидко скоординоване);
 за видами контакту: очне (безпосередній контакт), заочне чи дистанційне (телефонне
консультування, переписка);
 за місцем проведення (кабінетне, вуличне);
 за джерелом передачі інформації (вербальне і невербальне (інформаційні стенди);
 за віком клієнтів: консультування дітей, підлітків, молоді, людей похилого віку;
 за змістом проблеми: інтимно-особистісне, соціально-правове, психолого-педагогічне;
 за функціями: інформаційне, підтримуюче, посередницьке, організаційне.
Крім того, здійснений нами аналіз сутності та класифікації видів консультативної діяльності соціального
педагога дозволив визначити ще одну класифікаційну ознаку, а саме - заклад, в якому відбувається
консультування. Встановлено, що консультативна діяльність соціального педагога реалізується в
закладах освіти, громадських організаціях,центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді,
спеціалізованих центрах (реабілітаційних центрах, центрах зайнятості, соціальних гуртожитках,
кризових центрах тощо). Соціально-педагогічне консультування містить елементи інших напрямів
консультативної діяльності, зокрема, юридичного, психологічного та соціального менеджменту.
Отже, на основі аналізу наукових підходів щодо визначення сутності "консультування", його специфіки
в соціально-педагогічній діяльності можна визначити "консультативну діяльність соціального педагога"
як організований процес комунікативної взаємодії суб'єктів консультування, під час якого соціальний
педагог здійснює інформування, психолого-педагогічну підтримку для задоволення запиту чи вирішення
проблеми клієнта. Консультування в діяльності соціального педагога може бути засобом втручання в
життя клієнта, що орієнтований на стимулювання його до саморозвитку, змін у поведінці та способах
життєдіяльності.
Крім того, важливо зазначити, що в якій би формі не здійснювалось консультування в соціально-
педагогічній діяльності, йому притаманна одна загальна характеристика - спрямованість на індивіда,
допомога у вирішенні особистісних проблем, подолання кризових станів, переадресація до установ, де
зможуть надати кваліфіковану допомогу, орієнтація в змісті та формах надання соціальних послуг.
1. Консультування як вид психологічної допомоги
Обравши фах психолога, кожен студент замислюється над тим, що у майбутній професійній діяльності йому обов'язково доведеться бути консультантом. Отож постають питання: "Що собою являє психологічне консультування і як слід розуміти цей термін? Спробуємо у цьому розібратися.
Психологи-науковці (Альошина Ю. Е,1999, Бодальов А. А., Сто-лин В. В., 1989; Петровская Л. А. 1989, Кочунас Р. 1999 та ін.) наголошують, що поняття "психологічне консультування" є чи не найбільш уживаним у літературі, присвяченій питанням психологічної допомоги.
Проте в його трактуванні різними авторами існують певні розбіжності. Оволодіння практикою роботи у галузі психологічної допомоги неможливе без подолання плутанини у вживанні цих понять,
без чіткого презентування окремих видів діяльності практичного психолога. У зв'язку з цим доцільно дотримуватися позиції розмежування понять "психологічне консультування" і "психокорекція", "психотерапія".
В україномовній науковій літературі існують також розбіжності вживання термінів "психокорекція" і "психотерапія". Напевно, що такі обставини поділу цих понять у вітчизняній психології пов'язані насамперед не з особливостями роботи, а з укоріненим і узаконеним положенням про те, що психотерапією можуть займатися лише люди, які мають спеціальну медичну освіту. Це обмеження, на наш погляд, є штучним, оскільки психотерапія має на увазі не медикаментозний, а психологічний вплив. До того ж термін "психотерапія" (psychotherapy) є міжнародним і в більшості країн світу однозначно використовується стосовно методів роботи, яку виконують професійні психологи. Однак традиція використання терміну "психокорекція" стосовно психологічної роботи в нашій країні вже склалася, і нам доведеться використовувати його поряд із терміном "психотерапія", що є загальноприйнятим у світовому співтоваристві.
Безсумнівно, що відмінності між психотерапією й консультуванням дещо умовні, що вже не одноразово відзначалося різними авторами (Sorey G., 1977; Поляков Ю. Ф., Співаковська А. С, 1985).
У віковій та педагогічній психології поняття "психологічне консультування" найчастіше трактується як вид психологічної допомоги, який має діагностично-рекомендаційний характер і є засобом підвищення психологічної компетентності педагогів і батьків (І. Дубровіна, Р. Овчарова).
Інколи завданнями психологічного консультування вважають не лише діагностичні та рекомендаційні, а й корекційні (Г. Бурменська, О. Карабанова, О. Лідере).
Поняття "психологічне консультування" вживають і в тих випадках, коли йдеться про інформування психологом різних спеціалістів (лікарів, юристів, політиків і т. д.) з тих чи інших питань, що потребують його компетенції.
Нарешті, психологічне консультування почасти розуміється як будь-яка послуга або комплекс послуг, що надаються у психологічній консультації.
Вищенаведене дає змогу стверджувати що, у вітчизняній психології поняття "психологічне консультування" вживається то в більш широкому, то в менш широкому значенні. При цьому кожний з цих аспектів у різних авторів представлений неоднаковим змістом.
Окрім цього зазначимо, що у теорії та практиці психологічної допомоги в нашій країні широко застосовуються праці представників західної психології, котра має свої традиції щодо тлумачення понять "психологічна допомога", "психологічне консультування", "психотерапія" тощо, які не завжди збігаються з вітчизняними.
Аналіз різних поглядів показує, що найсуттєвішою ознакою, за якою проводиться це розмежування, є характер завдань, котрі постають перед спеціалістом, який надає допомогу.
У психологічному консультуванні ця допомога не передбачає глибинних змін в особистості людини, в той час як психокорекція та психотерапія орієнтовані саме на такі зміни. Відповідно різняться між собою інші суттєві характеристики цих видів психологічної допомоги; тип клієнта, з яким має справу консультант, проблеми, що вирішуються у процесі психоконсультування, форми роботи, її тривалість тощо.
Розмежування названих понять не означає, звичайно, їх віддаленості одне від одного. Насправді, вони і ті реальності, що стоять за ними, близькі між собою: психологічне консультування майже завжди містить у собі психотерапевтичні елементи, часто передбачає подальшу психокорекцію чи психотерапію; у свою чергу психокорекція і психотерапія не обходяться без епізодів психологічного консультування. Узагальнюючи вищенаведене маємо змогу визначити сутність цього феномену.
Отже психологічне консультування це вид психологічної допомоги клієнтам, які опинилися у складній життєвій ситуації, і має на меті створення сприятливих психологічних умов для повноцінного особистісного розвитку.
Те, із якими проблемами прийшов клієнт, між особистісними або глибинними особистісними, часто виявляється вже у формах звернення до консультанта за допомогою, у специфіці скарг і чекань від зустрічі з психологом. Клієнти психолога-консультанта, звичайно, наголошують на негативній ролі інших у виникненні власних життєвих складностей; у клієнтів, орієнтованих на глибинну психокорекційну роботу, локус скарг, звичайно, Інший: їх частіше турбує власна нездатність контролювати і регулювати свої внутрішні стани, потреби й бажання. Так, для клієнта психолога-консультанта будуть характерні скарги типу: "Ми з чоловіком постійно лаємося" або "Жінка ревнує мене без усякого приводу". Ті, хто звертаються до психолога, частіше говорять про свої проблеми інакше: "Я не можу стримати себе, дуже запальна, постійно кричу на чоловіка" або "Увесь час не упевнений у тім, як до мене ставиться дружина, мені здається, що вона мене обманює, ревную її і, напевно, без усякої на те причини". Таке розмежування в локусі скарг має достатньо вагоме значення і, зокрема, те, що самим клієнтом уже здійснена певна робота з аналізу власних проблем і невдач. Той факт, що відповідальним за те, що відбувається з людиною вона сприймає на себе - крок, що вимагає неабиякої мужності, - гарантія того, що вона готова до глибокого й відвертого самопізнання.
У вітчизняній психології загальноприйнятим є розуміння психологічного консультування як виду психологічної допомоги здоровим людям у складній життєвій ситуації.
Однак при цьому в деяких працях сучасних науковців термін "психологічне консультування" вживається як синонім понять "психотерапія" (позамедична модель), і "психологічна корекція", оскільки вказані поняття, на думку авторів, тотожні як за змістом (використання групової динаміки, особливостей контакту консультанта і клієнта, спеціальних технік), так і за кінцевою метою - створення сприятливих умов для повноцінного особистісного розвитку, спілкування, життя в цілому тих, хто звертається по допомогу (Семья в психологической консультации: Опыт й проблеми психологического консультирования / Под ред. А. А. Бодалова, В. В. Столина. Москва, 1989).
Цікавими є підходи до обґрунтування деякими авторами означеного феномену, які не заперечуючи близькість за змістом понять "психологічне консультування" і "психотерапія", вважають доцільним усе ж закріпити поняття "психологічне консультування" за сферою допомоги здоровим людям, залишивши поняття "психотерапія" сфері допомоги психічно хворим, оскільки, по-перше, консультативна робота із здоровими людьми не є терапією (лікуванням) у точному значенні цього слова, по-друге, професійні дії психолога-консультанта і психотерапевта у цих різних сферах допомоги людям мають суттєві відмінності, що зумовлюються передусім мірою відповідальності спеціаліста за стан клієнта (Е. Ейдеміллер, В. Юстицький, Г. Абрамова).
Існує ще одна позиція, згідно із якою консультування зорієнтоване переважно на допомогу клієнтові в реорганізації його між особистісних стосунків, у той час як психотерапевтичний вплив спрямований насамперед на розв'язання глибинних особистісних проблем людини, покладених до основи більшості життєвих труднощів і конфліктів (Ю. Альошина, 1999).
Отже, як бачимо із вищенаведеного розмежування понять "психологічне консультування" і "психотерапія" тут здійснюється за ознаками розбіжностей змісту роботи, яку виконують психолог-консультант і психотерапевт, що зумовлює різні вимоги до ступеня їхньої психологічної підготовки.
Консультативна діяльність соціально-психологічної служби за своїми завданнями наближена до просвітницької та профілактичної і є однією з важливих форм їх проведення.
Разом із тим консультування - це специфічний вид практичної роботи психолога, що характеризується особливими формальними і змістовими ознаками.
Соціальне консультування - це кваліфікована порада, допомога людям, що мають різні проблеми, з метою їхньої соціалізації, поновлення й оптимізації їх соціальних функцій, вироблення соціальних норм спілкування. У рамках соціального консультування, поруч з іншими його видами (медико-соціальне, психолого-педагогічне, соціально-правове, соціально-управлінське та ін.), сьогодні виділяють і соціологічний напрямок.
Соціальний працівник у зв'язку зі специфікою своєї професійної діяльності часто виконує функції представників найрізноманітніших професій. Отже, соціологічне консультування включає в себе елементи інших напрямків соціальної консультативної діяльності.
Основною метою соціологічного консультування є надання допомоги клієнту в розв'язанні його соціальних проблем і в налагодженні міжособистісних стосунків з оточуючими. Така консультативна діяльність дозволяє клієнту розширити уявлення про себе і власну ситуацію, а потім пережити в собі свої нові можливості. Клієнт у результаті консультації повинен прийняти відповідальність на себе за те, що з ним відбувається. Особливість технології консультування полягає саме в активізації резервів і внутрішніх сил клієнтів для розв'язання проблемних, кризових або конфліктних ситуацій.
Психологічне консультування це, перш за все, робота з емоціями та почуттями людини. Психологічне консультування це психологічна робота з переживаннями людини, - з тим, що психічно складає його внутрішній світ. Є точка зору, що переживання людини практично не піддаються "обробці", ми вважаємо зворотнє. Тут нам близький підхід Ф.Є. Василюка, який стверджує: "... процесом переживання можна в якійсь мірі управляти - стимулювати його, організувати, направляти, забезпечувати сприятливі для нього умови, прагнучи до того, щоб цей процес в ідеалі вів до зростання і вдосконалення особистості - або принаймні не йшов патологічним або соціально неприйнятним шляхом. Переживання, таким чином, становить основний предмет докладання зусиль практичного психолога, який допомагає особистості в ситуації життєвої кризи. А раз так, то для побудови теоретичного фундаменту психологічної практики цілком природно процес переживання зробити центральним предметом загальпсихологічним дослідження проблеми подолання критичних ситуацій ". [1] Розглянемо психологічне консультування в якості професійної діяльності. Для вирішення даної комплексної завдання виділимо в різних основоположних консультаційних напрямках процесуальні мети психологічного консультування. Також ми з'ясуємо базові теоретичні принципи консультаційної роботи цих класичних підходів і виявимо сучасні уявлення цих шкіл про консультаційний контакті. Смислове змістовне позначення досліджуваних питань ми наводимо в Таблиці № 1, представленої нижче. Таблиця № 1. "Сучасні представлення базових психологічних напрямків про цілі, принципи психологічного консультування та консультативну контакті" [2].
Назва напрямуМета психологічного консультуванняОсновні теоретичні принципи в психологічному консультуванніРозуміння специфіки та завдань консультаційного контакту в процесі консультуванняПсихоаналітичний напрямокПеревести в свідомість витіснений у несвідоме матеріал; допомогти клієнту відтворити ранній досвід і проаналізувати витіснені конфлікти; реконструювати базисну особистість.Сутність людини визначається психічною енергією сексуальної природи і досвідом раннього дитинства. Основу структури особистості становлять три інстанції: ід, це і супер-его. Поведінка мотивується агресивними і сексуальними мотивами. Патологія виникає через витіснених в дитячому віці конфліктів. Нормальний розвиток ґрунтується на своєчасному чергуванні стадій сексуального розвитку та інтеграції.Консультант зберігає особисту анонімність, щоб клієнт міг вільно проектувати на нього свої почуття. Основна увага приділяється зменшенню опору, що виникає при аналізі реакції перенесення клієнта, і встановленню більш раціонального контролю. Консультант інтерпретує "поставляється" клієнтом матеріал і прагне навчити клієнта пов'язувати своє справжнє поведінку з подіями минулого.Адлеріанское напрямок (индивидуа-лістіческіх терапія)Трансформувати мету життя клієнта; допомогти йому сформувати соціально значимі цілі і скоригувати помилкову мотивацію за допомогою набуття почуття рівності з іншими людьми.Людина з раннього дитинстві формує унікальний стиль життя, творить свою долю. Поведінка людини мотивується прагненням до досягнення цілей і соціальним інтересом. Життєві труднощі сприяють формуванню несприятливого стилю життя. Нормальний розвиток особистості передбачає адекватні життєві цілі.Підкреслюється "позитивна природа" кожної людини. Акцентується поділ відповідальності між консультантом і клієнтом, обопільна довіра і повага, рівноцінність позицій, встановлення загальних цілей психологічного консультування.Терапія поведінкиВиправити неадекватну поведінку і навчити ефективному поведінки.Людина - продукт середовища і одночасно її творець. Поведінка формується в процесі навчання Нормальному поведінки навчають за допомогою підкріплення та імітації. Проблеми виникають у результаті поганого навчання.Консультант є активною і директивної стороною; він виконує роль вчителя, тренера, прагнучи навчити клієнта більш ефективному поведінки. Клієнт повинен активної апробувати нові способи поведінки. Замість особистих відносин між консультантом і клієнтом встановлюються робочі відносини для виконання процедур навчання.Раціонально-емоційна терапіяУсунути "само-руйнується" підхід клієнта до життя і допомогти сформувати толерантний і раціональний підхід; навчити застосування наукового методу при вирішенні поведінкових і емоційних проблем.Людина народжується зі схильністю до раціонального мислення, але це й зі схильністю до паралогичность. Він може ставати жертвою ірраціональних ідей. Життєві проблеми виникають через помилкові переконань. В основі нормальної поведінки лежать раціональне мислення і своєчасна корекція прийнятих рішень.Консультант виконує роль вчителя, а клієнт - учня. Особистим відносинам консультанта з клієнтом не надається значення. Клієнт збуджується до розуміння своїх проблеем і на основі цього розуміння - до зміни своєї поведінки, грунтуючись на раціональних передумовах.Екзистенційно-гуманістична терапіяДопомогти клієнту усвідомити свою свободу і власні можливості; спонукати до прийняття відповідальності за те, що відбувається з ним; ідентифікувати блокуючі свободу фактори.Основна увага приділяється здатності людини пізнавати свій внутрішній світ, вільно обирати свою долю, відповідальності і екзистенціальної тривозі як основний мотивуючий чинник, пошуку унікального сенсу в безглуздому світі, самотності і відносин з іншими, тимчасовості життя і проблеми смерті. Нормальний розвиток особистості ґрунтується на унікальності кожного індивіда.Основне завдання консультанта - вжитися в екзистенцію клієнта і зав'язати з ним автентичну зв'язок Контактуючи з консультантом, клієнт розкриває свою унікальність. Відносини між консультантом і клієнтом розуміється як контакт "людина - людина", ідентичний зустрічі двох рівноцінних людей "тут і тепер". Під час консультативного контакту змінюється як консультант, так і клієнт.Орієнтована на клієнта терапія (клієнт-центрована терапія)Створити сприятливий клімат консультування, що підходить для само-дослідження і розпізнавання факторів, що заважають зростанню особистості; заохочувати відкритість клієнта нового особистісному досвіду, впевненість в собі, спонтанність.Акцентується позитивна природа людини - властиве йому вроджене прагнення до самореалізації. Проблеми виникають при витіснення деяких почуттів з поля свідомості і спотворенні оцінки досвіду. Основу психічного здоров'я складають відповідність ідеального Я реальному Я, що досягається реалізацією потенціалу власної особистості, впевненості в собі, спонтанності.Консультативний контакт складає сутність процесу консультування. Особливо підкреслюються щирість, теплота, емпатія, повага, підтримка з боку консультанта і "передача" цих установок клієнтам. Засвоєні під час консультативного контакту навички клієнт переносить па інші відносини. Таким чином, ми спостерігаємо те, що є багато подібних визначень (смислових позначень) поняття (явища) психологічного консультування в основоположних психологічних школах. Як правило, будь-яке визначення психологічного консультування як процесу інтерактивної (дієвої) комунікації, понятійно грунтується на загальнолюдських, гуманітарних, християнських, гуманістичних (згадаємо гуманістичну психологію) цінностях. Всі ці визначення, характеристики класичного психологічного консультування, в більшості випадків, містять у собі кілька смислових непорушних положень: 1. Консультування допомагає людині вибирати і діяти на власний розсуд. 2. Консультування допомагає навчатися новому поведінки. 3. Консультування сприяє розвитку особистості. 4. У консультуванні акцентується відповідальність клієнта, тобто визнається, що незалежний, відповідальний індивід здатний у відповідних обставинах приймати самостійні рішення, а консультант створює умови, які заохочують вольове поведінка клієнта. 5. Серцевиною консультування є "консультативне взаємодія" між клієнтом і консультантом, засноване на філософії клієнт-центрованої терапії. [3] Основоположник клієнт-центрованої терапії, відомий американський психотерапевт Карл Роджерс, виділив три основні принципи цього психотерапевтичного напрямку: а) кожна особистість має безумовною цінністю і заслуговує поваги як така; б) кожна особистість може бути відповідальною за себе, в) кожна особистість має право вибирати цінності і цілі, приймати самостійні рішення. Таким чином, визначення (критерії, положення, принципи) психологічного консультування охоплюють собою стрижневі змістовні установки психолога-консультанта у відношенні людини взагалі і клієнта зокрема. Консультант приймає клієнта як унікального, автономного суб'єкта, за яким визнається право вільного вибору, самовизначення, право жити власним життям, - що, безумовно, поважається клієнтом. Тим більш важливо визнати, що будь-яке навіювання або тиск заважає клієнтові взяти відповідальність на себе і адекватно діяти. Відсутність особистісного психологічного тиску психолога на клієнта, до речі кажучи, є об'єктивним плюсом Інтернет-консультування. Що ж стосується Інтернет-консультування, то поки що не існує окремих (не "застосовних" до класичного психологічного консультування) його визначень. Тим не менш, можна виділити окремі специфічні особливості Інтернет-консультування. Це, по-перше, те, що процес Інтернет-консультування має двосторонню змістовну специфіку щодо критерію анонімність / публічність особистості клієнта. З одного боку, процес консультування для клієнта анонімний, що обумовлено тим, що в Інтернеті (в чаті, "де", як правило, і здійснюється Інтернет-консультування) клієнт (у переважній більшості випадків) виступає під вигаданим ім'ям ("Інком") . При цьому, навіть якщо клієнт буде званий своїм справжнім ім'ям (саме ім'ям), то все одно, йому практично гарантована анонімність, оскільки людей з однаковими іменами по країні (специфіка Інтернет-консультування ще й у тому, що воно географічно величезне) сотні тисяч. З іншого боку, процес Інтернет-консультування для клієнта публічний, так як таке консультування відбувається, як правило, в чатах або на форумах, "де" видно всі питання клієнта (причому питання конкретного клієнта "йдуть" під його конкретним "Інком") і відповіді консультанта. Таким чином, створюється публічність процесу Інтернет-консультування, тому що всі хто "сидить в чаті" або "перебуває на форумі", бачать на екранах своїх моніторів "процес Інтернет-консультування" (лапки умовні, так як для цих осіб віртуальна реальність не менш реальна, ніж буквальне, матеріальне їх оточення), - спостерігають порядок та послідовність питань і відповідей і оцінюють їх зміст. По-друге, змістовної особливістю Інтернет-консультування є його інтерактивний характер. У процесі Інтернет-консультування, його учасники (в першу чергу клієнти, але, іноді, і консультанти) можуть "втручатися" в процес консультування психологом конкретного клієнта, роблячи (інтеракція в повній мірі), даючи свої коментарі того, що відбувається, оцінюючи смислове підгрунтя обговорюваних тем . Причому, це може відбуватися як у довільному (свобода самовираження (в усіх сенсах, - і "технічно" і особистісно, ​​- з точки зору безпеки "самовиявлення"), - ще одна специфічна особливість процесу Інтернет-консультування)), так і в " заданому "порядку, - тоді, коли вже відомі один одному учасники (при груповому варіанті Інтернет-консультування) обговорюють, за допомогою психолога-консультанта (мабуть єдине значуще відміну консультаційних чатів та форумів від" звичайних "), загальні для них усіх проблеми. По-третє, змістовної особливістю (описуємо саме змістовні сторони досліджуваного явища, так як, наприклад, його дешевизна, теж є специфічною особливістю "електронних" консультацій, видається нам не змістовним умовою, а "матеріальним", фінансовим чинником) Інтернет-консультування є його доступність, куди ми включаємо, перш за все, психологічний зручність і фізичний комфорт (клієнт сидить вдома за своїм персональним комп'ютером) для користувача Інтернет-консультування. Тут яскраво проявляється можливість для клієнта функціонально швидко (легкість прийняття рішення) "увійти в чат" - що не обумовлює необхідність участі в обговоренні, так як іншим учасникам процесу Інтернет-консультування невідомо, хто саме "перебуває на чаті" (максимум відомо кількість осіб в режимі он-лайн "присутніх" на чаті чи форумі). Все це призводить до того, що у будь-якого учасника задовольняється потреба в психологічній безпеки, що, безумовно, дуже важливо в процесі будь-якого роду особистісної комунікації. По-четверте, смислову специфіку Інтернет-консультування складає його навчальний характер, тому що безліч людей може одночасно брати участь у даному процесі як просто спостерігаючи його, так і висловлюючись, коментуючи і навчаючись на "помилки" інших, - тоді, коли обговорюються "знані" або просто цікаві для конкретної людини проблеми. Таким чином, сама участь людини в процесі Інтернет-консультування, його "присутність" (лапки умовні, тому що в цьому процесі є дві базові сторони спілкування, що розуміється як діяльності (А. Н. Леонтьєв, А. В. Петровський, А. І. Донцов) [4], - комунікація і інтеракція)) на консультативному Інтернет-форумі або в консультативному Інтернет-чаті, має навчальний ефект в силу того, що інформативність такого роду взаємодії для окремо взятої людини порівнянна з продуктивністю участі його в процесі класичного групового консультування. Нарешті, по-п'яте, існує, на нашу думку, ще одна специфічна смислова змістовна особливість Інтернет-консультування, що розуміється нами в якості нової технології психологічного консультування. Мається на увазі професійна діяльність психолога-консультанта. Вважаємо можливим сутнісно (за основними властивостями) порівняти її з діяльністю консультанта, який здійснює групове психологічне консультування, і виділити основні подібності та відмінності в цих двох професійно-діяльнісних парадигмах (шляхи розвитку). Як нам видається, основне "зовнішнє" схожість цих двох консультаційних парадигм у їх колективності, "масовості", яка, тим не менше, безумовно, в рази вище в Інтернет-консультуванні. Також, ми вважаємо, що основним "внутрішнім" відзнакою Інтернет-консультування від класичного групового консультування є різний якісний характер третій базової сторони спілкування як взаємодії, - соціальної перцепції, професійно здійснюваної психологом-консультантом. Якщо в процесі класичного індивідуального і, багато в чому, класичного групового консультування психолог зобов'язаний у повній мірі "... слухати, емпатіровать і чекати", - як писав Ірвін Ялом, [5] то в процесі Інтернет-консультування психолога-консультанта зовсім не обов'язково настільки глибоко особистісно емоційно сприймати свого (своїх) клієнта (клієнтів) і емоційно зовні реагувати на їхні особистісні прояви. У процесі Інтернет-консультування психолога досить мати розвинену когнітивну особистісно-професійну складову, для того щоб бути успішним консультантом. Це істотно полегшує для психолога сам процес Інтернет-консультування, - знижує його емоційні витрати і дозволяє концентруватися на проблемі, а не на людині. Це ж істотно знижує продуктивність Інтернет-консультування, тому що відсутність емоційно-чуттєвої складової в соціальній перцепції, як доведено, наприклад, тим же Ірвіном Ялом, дуже негативно позначається на психотерапевтичний ефект консультативної взаємодії [6].
1.2. Принципи й типологія соціального консультування
Можна виділити ряд основних принципів соціологічного консультування: доброзичливе й без оцінне ставлення до клієнта; орієнтація на норми й цінності клієнта; заборона давати поради клієнту; анонімність консультування; включеність клієнта в процес консультування; розмежування особистих і професійних стосунків.
Процес консультування передбачає дотримання його основних принципів:
доцільності й цілеспрямованості (консультація повинна ставити конкретну мету, вирішувати суворо конкретне завдання, проблему);
добровільності й ненав'язливості (консультований має право в будь-який час відмовитись від допомоги консультанта; ефективність консультації визначається цінністю ідей, а не статусом консультанта);
методичної грамотності й компетентності (ядром технології консультування є встановлення довірливих взаємостосунків консультанта й консультованого; розумний консультант повинен мати широку ерудицію й бути компетентним в галузі проблеми, що обговорюється, уміти методично правильно, впевнено проводити консультації).
У практиці соціальної роботи зустрічаються й широко використовуються декілька типів консультування:
загальне консультування клієнтів спеціалістами соціальної роботи;
спеціальне консультування клієнтів за направленням соціальних працівників, спеціалістами соціальних служб або закладів;
навчальне консультування спеціалістами соціальних служб і організацій працівниками вищих організацій і закладів (робота з персоналом, роз'яснення змісту законів, соціальної політики, програм, процедур, спрямованих на покращення соціального обслуговування населення);
договірне консультування спеціалістами соціальних організацій з різних організаційних, економічних, професійних та інших питань.
Таким чином, за своєю технологією і формою консультація становить собою взаємодію між двома або кількома людьми, у ході якої консультант передає спеціальні знання й відповідну інформацію консультованій особі з метою допомогти їй у розв'язанні складних проблем, а також при підготовці соціальних прогнозів, перспективних програм тощо.
РОЗДІЛ ІІ.
НАПРЯМКИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ТА ГРУПОВОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА
2.1. Особливості консультування у діяльності соціального педагога
Соціально-педагогічна робота соціального педагога має подібність до діяльності психолога, лікаря, юриста. Але основною відмінністю взаємодії соціального педагога і клієнта є те, що при спілкуванні домінують суб'єкт-суб'єктні стосунки, які носять доброзичливий характер, при яких клієнт зберігає право на прийняття рішення. Тобто соціально-педагогічна діяльність спрямовується на допомогу клієнтові у розв'язанні його проблеми. При цьому соціальний педагог виконує роль радника, аніматора, психотерапевта, конфліктолога.
Соціальний педагог може бути консультантом, якщо він має додаткову спеціальність "практичний психолог". Оскільки у соціальній практиці він спілкується з клієнтом, тому завжди надає консультативну допомогу. Однак консультація соціального педагога відрізняється від консультації психолога і медика, тому носить назву соціальна консультація.
Консультування є одним із напрямів роботи, у процесі якого допомагає клієнтові проаналізувати і зрозуміти сутність його важкої життєвої ситуації і запропонувати різноманітні варіанти, які можуть бути використані для розв'язання проблеми. За змістом соціальне консультування - це технологія надання соціальної допомоги шляхом цілеспрямованого інформаційного впливу на людину чи групу людей з метою відновлення і оптимізації соціальних функцій, розробки соціальних норм спілкування.
Допомога клієнтові здійснюється тоді, коли клієнт сам прийшов до спеціаліста із своєю проблемою, тобто проблема уже існує, її потрібно уточнити, осмислити, знайти засоби для її розв'язання. Допомогти в такий момент може консультація, яку проводить фахівець. За своєю формою і методами консультація - це взаємодія між двома або декількома людьми, у ході якої консультант передає спеціальні знання і відповідну інформацію клієнту.
Методологічні основи консультування закладені у фундаментальних працях З. Фрейда, А. Адлера, К. Юнга, К. Роджерса та інших. В основу розроблених теорій консультування покладено механізми взаємодії людей, сприйняття та опанування інформацією.
Консультування виконує різні функції: - надання порад та рекомендацій; - надання підтримки щодо прийняття рішення та розв'язання проблеми; - надання інформації, необхідної для прийняття рішення. У залежності від названих функцій існують різні види консультування: психотерапевтичне, педагогічне, організаційне, інформаційне.
У соціально-педагогічній діяльності сутність інформаційного консультування полягає в інформуванні об'єктів соціально-педагогічної допомоги про шляхи і засоби вирішення тих проблем, з якими вони звертаються до спеціальних установ.
Видами консультативної допомоги є контактне консультування, яке відбувається безпосередньо з клієнтом і дистанційне або заочне, яке передбачає спілкування з клієнтом телефоном чи засобом листування.
Найбільш ефективними методами і засобами соціально-педагогічного консультування є: регламентування, нормування, інструктування, приклад, наслідування, заохочення, переконання, критика, інформування, перегляд і аналіз відео- та аудіо-записів, творчих робіт, ситуацій, написання сценарію вирішення проблеми, рольова гра та ін. Зокрема інформування передбачає передачу інформації без оцінки клієнта, без урахування особливостей клієнта, але з урахуванням особливостей його проблеми. Тому потрібно надавати інформацію так, щоб клієнт якомога повніше усвідомив найважливіші аспекти й окремі деталі тієї інформації, яка йому необхідна з приводу звернення. Інформування передбачає виділення головного, посилання на нормативні документи авторитетних осіб, свідчення інших людей тощо.
Для поширення інформації використовується пабліситі - прес посередництво, завдання якого є поширення інформації через засоби масової інформації. При цьому розробляється прес-реліз за принципом розмови із обізнаним і доброзичливим співбесідником. Іноді організація пабліситі включає організацію відпочинку для різних соціальних груп, організацій. Можна встановити стенди з інформацією.
Соціальний педагог повинен усвідомлювати наявність певних перешкод (бар'єрів) у сприйнятті інформації. Ці перешкоди умовно можна розділити на три групи: фізичні, соціально-психологічні, особистісні. Найчастіше бар'єрами можуть стати: непристосоване приміщення, відволікання соціального педагога (телефонні дзвінки, виклики керівництва тощо), власні дії (перебирання речей, погляди на комп'ютер та інші), зосередження на інших речах (одязі та зовнішності клієнта ...), сенсорні та інтелектуальні обмеження (поганий слух тощо), обговорення інформації з іншими людьми, які можуть бути некомпетентними тощо. Такі бар'єри можуть призвести до викривлення інформації і втрати її первісного значення.
З метою ефективного надання інформації соціальному педагогові потрібно дотримуватися правил:
- подавати інформацію у дозах, у межах означеної проблеми;
- не перевантажувати клієнта інформацією;
- обирати оптимальні способи надання кожного блоку інформації;
- визначати головне при наданні інформації;
- перевіряти, чи правильно зрозумів і засвоїв інформацію клієнт;
- основну інформацію потрібно повторювати у різній формі;
- повторювати та уточнювати запитання клієнта;
- повторювати та підсумовувати відповіді на запитання клієнта. При соціальному консультуванні фахівець повинен пам'ятати, що:
1. Для розв'язання проблеми клієнтові слід пропонувати декілька варіантів виходу із проблеми.
2. Давати не лише рекомендації, але й оцінку їх складності у виконанні. Клієнт повинен знати, чого буде вартий той чи інший варіант.
3. Потрібно пересвідчитися, що клієнт правильно зрозумів рекомендації.
4. Запропоновану рекомендацію клієнт повинен обирати самостійно.
5. У ході виконання рекомендації необхідно консультувати клієнта.
6. Клієнт може вносити зміни у хід процесу.
Соціальний педагог повинен вести облік проведення консультацій.
Додаток 10
до листа МОН України від 27.08.2000 р.№ 1/9-352
Протоколи індивідуальних консультацій соціального педагога (навчального закладу)
№ з/пДата проведенняПроблема зверненняКороткий запис змісту консультації1.2.3. Примітка: конфіденційна інформація про клієнта надається лише з дозволу директора районного (міського) центру практичної психології
Отже, у процесі консультування соціальний педагог не повинен нав'язувати клієнтові своє розуміння проблеми, а домагатися максимальному розширенню свободи вибору варіанта розв'язання проблеми. Тому соціальний фахівець виступає медіатором (посередником) або фасилітатором (стимулятором) ресурсних можливостей клієнта.
Висновок
Процес впливу на людину - це процес педагогічного і психологічного впливу. Цим займається соціальний працівник, соціальний педагог.
Завдання соціального педагога полягає в тому, щоб створити таку ситуацію, яка могла б допомогти людині вийти з кризи, в якому він опинився.
Сучасна школа потребує фахівців, які б:
· сприяли адміністрації, педагогічному колективу школи у створенні соціальної ситуації розвитку, що відповідає індивідуальності учнів і забезпечує умови для охорони здоров'я і розвитку особистості учнів, їх батьків (законних представників), педагогічних працівників та інших учасників освітнього процесу;
· сприяння у набутті учнями знань, умінь і навичок, необхідних для здобуття професії, досягнення успіху в житті;
· надавали допомогу навчаються у визначенні своїх можливостей, виходячи зі здібностей, схильностей, інтересів, стану здоров'я;
· сприяли педагогічним працівникам, батькам (законним представникам) у вихованні учнів, а також у формуванні в них принципів взаємодопомоги, толерантності, милосердя, відповідальності, здатності до активного, соціального взаємодії без утиску прав і свобод іншої особи;
· запобігали проблеми, вчасно виявляли і усували причини, що породжують їх, забезпечували превентивну профілактику різного роду негативних явищ (морального, фізичного, соціального плану) відхилень в поведінці людей, їх спілкування і, таким чином, сприяли оздоровленню навколишнього мікросередовища.
Іноді допомога соціального педагога може полягати лише в тому, щоб розібратися у відносинах своїх клієнтів з оточуючими. В іншому випадку - навчити контролювати свої вчинки, бути в собі впевненим. Але в тому й іншому випадках від соціального педагога потрібні чуйність і сердечність.
Професійна успішність соціального педагога визначається результативністю його діяльності і її суспільним визнанням.
В остаточному підсумку вся діяльність соціального педагога повинна сприяти створенню обстановки психологічного комфорту і безпеки особистості учнів, забезпеченню охорони їх життя і здоров'я, установленню гуманних, морально здорових відносин у соціальному середовищі. Переходячи до головного, слід сказати, що поставлені на початку роботи мети і завдання виконані. У роботі проаналізовано особливості індивідуального та групового консультування в практиці шкільних соціальних педагогів, що дозволяє більш широко і розгорнуто представити
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Абрамова Г.С. Психологічне консультування: теорія та досвід. М., 2001. - 423 с.
2. Альошина Ю.Є. Сімейне та індивідуальне психологічне консультування. М., 1995. - 290 с.
3. Бочарова В.Г. Педагогіка соціальної роботи. М., 1994. - 378 с.
4. Гуліна М. Основи індивідуального психологічного консультування. СПб., 2000. - 401 с.
5. Іванов В.А. Соціальні технології в сучасному світі. М.; Н. Новгород, 1996. - 455 с.
6. Кочюнас Р. Основи психологічного консультування. М., 1999.
7. Мартиненко О.В. Медико-соціальна робота: теорія, технології, освіта. М., 1999.
8. Майстерність психологічного консультування. ( Під редакцією А.А.Бадхена, А.М.Родиной )- СПБ, 2002.- 184 с.
9. Нельсон-Джоунс Р. Теорія і практика консультування. СПб., 2000.
10. Немов Р.С. Основи психологічного консультування. М., 1999.
11. Загальні основи методики соціальної роботи / Під ред. Г.Н. Філонова. М., 1996.
12. Обозов М.М. Психологічне консультування (методичний посібник). - Санкт-Петербург: Санкт-Петербурзький державний університет. Центр прикладної психології, 1993. 13. Овчарова Р.В. Довідкова книга соціального педагога.- М.: ТЦ Сфера, 2005. - 480 с.
13. Петровська А.А. Компетентність у спілкуванні: соціально-психологічний тренінг. М., 1996.
14. Прудченкова А.С. Соціально-психологічний тренінг міжособистісних відносин і спілкування. М., 1991.
15. Роджерса К. Про груповий психотерапії. М., 1993.
16. Словник-довідник з соціальної роботи / Під ред. О.І. Холостовой. М., 2000.
17. Теорія і практика соціальної роботи: проблеми, принципи, технології / Отв. ред. Холостова Є.І.. М., 1992.
18. Технологія соціальної роботи / Під ред. І.Г. Зайнышева. М., 2000.
19. Технології соціальної роботи: Учеб. / Під заг. ред. проф. О.І. Холостовой. М., 2000.
20. Хоббс Н. Груповий тренінг і терапія. М., 1992.
Глэддинг С. Психологическое консультирование / Сэмюэль Глэддинг ; гл. ред. Е Строганова. -
4-е изд. - СПб. : Питер, 2002. - С. 18.
2. Завацька Л. М. Технології професійної діяльності соціального педагога: навч. посіб. [для вищ.
навч. закл.] / Завацька Л. М. - К. : Видавничий Дім "Слово", 2008. - 240 с.
3. Мей Р. Искусство психологического консультирования. Как давать и обретать духовное здоровье /
Ролло Мэй ; пер. с англ. М. Будыниной, Г. Примочкиной. - М. : Апрель Пресс : Изд-во ЭКСМО-
Пресс, 2001. - С. 172.
4. Никитина Н. И. Методика и технология работы социального педагога : учеб. пособ. [для студ. пед.
училищ и коледжей, обучающихся по специальности "соц. педагогика"] / Н. И. Никитина,
М. Ф. Глухова. - М. : Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2007. - С. 79.
5. Раковская Г. Н. Социально-педагогические условия развития доверительного взаимодействия
субъектов консультирования: дис ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Раковская Галина Николаевна. -
Оренбург, 2000. - С. 13.
6. Сорочинська В. Є. Організація роботи соціального педагога : навч. посіб. [для студ. вищ. навч.
Закладів] / Сорочинська В. Є. - К. : Кондор, 2005. - С. 111.
7. Соціальна педагогіка : підручник / [за ред. А. Й. Капської]. - 4-е вид. випр. та доп. - К. : Центр
учбової літератури, 2009. - С. 427.
8. Соціальна педагогіка : словник довідник / [Т. Ф. Алєксєєнко, Ю. М. Жданович, І. Д. Звєрєва та ін.];
за заг. ред. Т. Ф. Алєксєєнко. - Вінниця : Планер, 2009. - 542 с.
9. Фрейд З. Психология и защитные механизмы / Фрейд З. - М. : Педагогика. Пресс, 1993. - 125 с.
10. Холостова Е. И. Социальная работа : [учеб.пособ.] / Евдокия Ивановна Холостова. - [2-е изд.]. -
М. : Издательско-торговая корпорация "Дашков и К", 2005. - С. 489.
11. Шишковец Т. А. Справочник социального педагога / Татьяна Анатольевна Шишковец. - М. :
ВАКО, 2005. - С. 89.
1
Документ
Категория
Рефераты
Просмотров
410
Размер файла
174 Кб
Теги
otchyot, praktike
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа