close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Kursovoy pustoy

код для вставкиСкачать
 ЗМІСТ
ВСТУП
АНАЛІЗ РИНКУ
Основні техніко-економічні та споживчі характеристики нового виробу.
Чи є виріб, який пропонується, зовсім новим або модифікацією товарів, що виробляються?
Які потреби покупців повинен задовольняти пропонує мій виріб?
Хто потенційні покупці виробу?
На яких ринках виріб буде продаватися?
Який очікується попит на виріб? Яким методом продажу виріб віддати перевагу?
Як буде організоване після продажне обслуговування?
Які можливі обсяги продаж виробу?
ОЦІНКА РІВНЯ ЯКОСТІ ВИРОБУ
Вихідні положення
Обґрунтування системи параметрів пристрою "Приймач шукача контура заземлення" Визначення коефіцієнтів вагомості параметрів
ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВИРОБУ
РОЗРАХУНОК СОБІВАРТОСТІ ВИРОБУ
ВИЗНАЧЕННЯ ЦІНИ ВИРОБУ
ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Економіка - жива і динамічна наука, яка розглядає і вивчає все нові і нові проблеми. У центрі її уваги перебувають передусім процеси ринкової економіки.
Економіка будучи органічно пов'язаною з матеріальними проблемами людей, функціонуванням об'єктів господарювання, формуючи базу світогосподарських зв'язків, справляє визначальний вплив на політичне життя, соціальне самопочуття, духовний розвиток суспільств.
Із вступом вітчизняної економіки в ринкову стадію свого розвитку змінились форми ведення господарської діяльності. Господарюючим суб'єктом надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, виборів способом організації виробництва, збуту продукції. При цьому підприємства виходять із власних ресурсних можливостей на ефективність використання виробничого потенціалу.
Економіка підприємств - це наука про ефективність виробництва, шляхи і методи досягнення підприємством найкращих результатів при найменших затратах. Предметом вивчення економіки підприємств є методи і способи раціонального поєднання і ефективного використання всіх елементів виробничого процесу на рівні підприємства. При цьому економічні і організаційні питання розглядаються в тісному з'язку з технікою і технологією.
Підприємство - основна ланка народного господарства, самостійний суб'єкт, який забезпечує планомірне виробництво більшості товарів і послуг, здійснює науково-дослідницьку, комерційну діяльність з метою привласнення доходу (прибутку). Для досягнення цієї мети підприємство може ставити перед собою конкретні техніко-економічні цілі зокрема досягнення вищих і стабільних темпів економічного зростання, збільшення обсягу продаж тощо.
Як у первинній ланці народного господарства на підприємстві зосереджена сукупність продуктивних сил (засобів праці, працівників,землі,сировини тощо) й відносин власності. Останні функціонують з приводу привласнення наявних на підприємстві об'єктів власності та розподілу створеного працівниками необхідного та додаткового прибутку. Ознаки підприємства як юридичної особи - наявність у нього свого статусу і балансу доходів і витрат, рахунку в банку і права укладати договори з іншими юридичними особами. Як юридична особа підприємство має свою назву, під якою виконує свої обов'язки. Кожне підприємство вступає у відносини з іншими підприємствами (сплачуючи податки до бюджету тощо), банками (отримуючи кредити та сплачуючи відсотки до них). Крім того на підприємстві відбувається одиничний поділ праці. Залежно від технологічного процесу виробництва, розміру підприємства на ньому функціонують основні, допоміжні цехи, дільниці, різні служби відділи.
АНАЛІЗ РИНКУ
Основні техніко-економічні та споживчі характеристики нового виробу.
Пристрій для відкриття дверей призначений для автоматичного закривання - відкривання дверей за допомогою телефонної мобільної мережі. Цей пристрій має слідуючі показники:
Номінальний струм;
Напруга живлення схеми;
Потужність
Опір
Чи є виріб, який пропонується, зовсім новим або модифікацією товарів , що виробляється?
Даний виріб, що буде вироблятися на підприємстві, є зовсім новим. Які потреби покупців повинен задовольняти пропонує мий виріб?
Даний виріб має показники кращі, ніж у конкурентів. Прилад має дуже велику чутливість. Має високу надійність, якість, простий у використанні і має низьку ціну. Прилад малопотужний, тому має високі малогабаритні.
Хто потенційні покупці виробу?
Описаний пристрій має широку галузь використання. Пристрій може бути використано на багатьох дрібних підприємствах, магазинах і навіть оселях, де потрібно закривати - відкривати двері. Інформацію про стан дверей дають датчики. Команди відкривання та закривання формуються мікроконтролером і подаються на виконуючий механізм, який виконаний на кроковому двигуні. Проаналізувавши вище зазначені фактори можна сказати, що коло потенційних покупців буде досить широким. Отже потенційними замовниками приладу можуть бути як звичайні люди, так і різні організації, підприємства.
На яких ринках виріб буде продаватися?
Виріб буде продаватись на ринку монополістичної конкуренції, тому що там широкий діапазон цін, а також широкий вибір товарів. Тому підприємство намагається розробити різні плани маркетингової діяльності для різних елементів ринку, щоб до даного виробу привернути увагу якомога більшої кількості покупців.
Який очікується попит на виріб?
В зв'язку зі збільшенням кількості передачі інформації саме підземним шляхом виникає потреба в шукачах трас кабелів. Тому прогнозується значний приблизно 12000 екземплярів виробу.
Яким методом продажу виробу слід віддавати перевагу?
Підприємство бере на себе функцію збуту товару, використовуючи метод прямого маркетингу, тобто самостійно виходить на покупця.
Як буде організоване після продажне обслуговування?
Підприємства бере на себе повну відповідальність і цілий комплекс послуг пов'язаних з монтуванням, експлуатацією, гарантійним обслуговуванням.
Які можливі обсяги продаж виробу?
Виходячи з того, що максимальне потужність підприємства складає 12000 екземплярів, ми можемо, при необхідності, випускати 12000 екземплярів на рік. Тобто при необхідності можна збільшити прогнозує мій продаж виробів на 1000 екземплярів на рік.
2. ОЦІНКА РІВНЯ ЯКОСТІ ВИРОБУ.
2.1 Вихідні положення
Оцінка рівня якості виробу приладу, (програмного продукту) проводять з метою порівняльного аналізу і визначення найбільш ефективного в технічному відношенні варіанта інженерного рішення. Така оцінка проводиться на стадії створення нової і модернізованої діючої техніки, при впровадженні її в виробництво, в процесі проведення функціонально-вартісного аналізу тощо.
На різних етапах оцінки рівня якості виробу має свої особливості.
На стадії створення нових, або модернізації діючих виробів (при проведенні функціонально-вартісного аналізу) коли по варіантах, що підлягають розгляду, недостатньо інформації щодо кількісної характеристики властивості виробу, узагальнюючий показник рівня якості - коефіцієнт технічного рівня (КТ.Р.) розраховується для кожного варіанту інженерного рішення за формулою :
К_(Т.Р.j)=∑_(i=1)^n▒φ_ij B_ij(2.1)
де φ_ij - коефіцієнт вагомості і-го параметра якості j-го варіанта сукупності прийнятих для розгляду параметрів якості ;
B_ij - оцінка і-го параметра якості j-го варіанта в балах ;
n - кількість параметрів виробу, які прийняті для оцінки.
Кращим варіантом інженерного рішення виробу з прийнятих до розгляду, є варіант якому відповідає найбільше значення коефіцієнта технічного рівня :
К_(Т.Р.)^еф=max⁡〖К_(Т.Р.j) 〗(2.2)
де К - кількість варіантів інженерних рішень, які були прийняті для порівняльної оцінки.
При наявності кількісної характеристики властивостей виробу коефіцієнт технічного рівня можна визначити за формулою :
К_(Т.Р.)=∑_(i=1)^n▒φ_i q_i(2.3)
К_(Т.Р.)=
де q_i - відносний (одиничний) і-ий показник якості.
2.2 Обґрунтування системи параметрів виробу і визначення відносних показників якості.
Для характеристики розробляємого приладу використовують наступний параметр :
Х1 - напруга живлення 1;
Х2 - напруга живлення 2;
Х3 - струм 1 ;
Х4 - струм 2 ;
Х5 - температура ;
Х6 - частота ;
Х7 - вхідна напруга ;
З даних технічної літератури і досвіду попередніх розробок визначаємо гірші, середні та кращі значення параметрів :
Таблиця 2.1
Назва параметруУмовні позначенняОдиниці виміруЗначення параметругіршесереднєкращенапруга живлення 1UВнапруга живлення 2UВструм 1IмАструм 2IмАтемператураt℃частотаfГцвхідна напругаUВ Для кожного параметра виробу будують графічні залежності бальної оцінки параметра від його абсолютного значення ( рисунок 2.1 - рисунок 2.7) використовуючи дані таблиці 3.1. В цих графіках значення будь-якого параметра оцінюється в балах. Краще значення параметра оцінюється в 10 балів, гірше - в 1 бал.
Рис. 2.1 - Графік залежності 1-го параметра виробу в балах від його абсолютного значення.
Рис. 2.2 - Графік залежності 2-го параметра виробу в балах від його абсолютного значення.
Рис. 2.3 - Графік залежності 3-го параметра виробу в балах від його абсолютного значення.
Рис. 2.4 - Графік залежності 4-го параметра виробу в балах від його абсолютного значення.
Рис. 2.5 - Графік залежності 5-го параметра виробу в балах від його абсолютного значення.
Рис. 2.6 - Графік залежності 6-го параметра виробу в балах від його абсолютного значення.
Рис. 2.7 - Графік залежності 7-го параметра виробу в балах від його абсолютного значення.
Відносні (одиничні) показники якості по будь - якому параметру q_i , якщо вони в лінійній залежності від якості, визначаються за формулами :
q_1=〖Р_ні/Р〗_бі(2.4)
q_1=Р_бі 〖/Р〗_ні(2.5)
Формула 2.4 використовується при розрахунку відносних показників якості, коли збільшення величини параметра веде до покращення якості виробу (наприклад, продуктивності виробу) і формула 2.5 коли зі збільшенням величини параметра якість виробу погіршується (наприклад маса, споживча потужність).
q_1=
2.3 Визначення коефіцієнтів вагомості параметрів.
Вагомість кожного параметра в загальній кількості розгляданих при оцінці параметрів, визначається методом попарного порівняння. Оцінку проводить експертна комісія, кількість членів якої повинна дорівнюватись непарному числу (не менше 7 чоловік). Експерти повинні бути фахівцями в даній предметній галузі.
Визначення коефіцієнтів вагомості передбачає : визначення ступенів важливості параметрів, шляхом присвоєння їм різних варіантів ; перевірку придатності експертних оцінок для подальшого використання ; виявлення і оцінку попарного пріоритету параметрів ; обробку результатів і визначення коефіцієнтів вагомості (φ_i). Після детального обговорення і аналізу кожний експерт оцінює ступінь важливості параметрів шляхом присвоєння їм рангів. Результати експертного рангування даються в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2. Результати рангування параметрів.
Парам. Назва
парам.Одиниці
виміруРанг парам. за оцінк. експертаСума
ранг.
RiВідхилен.
∆i Квадрат
відхилен.
(∆i)2 1 2 3 4 5 6 7 Х1 вх.напр. U X2 напр.
живл.1 U Х3 напр.
живл.2 U Х4 струм 1 I Х5 струм 2 I Х6 частота f Х7 температ. t Перед подальшою обробкою перевіряється сума рангів по кожному стовпцю, яка має дорівнювати : (n (n+1))/2 ;
де n - кількість оцінюваних параметрів.
В результаті перевірки я виявив що таблиця вірна, так як сума рангів співпадає.
Визначення можливості використання результатів рангування параметрів для подальших розрахунків проводяться на підставі розрахунку коефіцієнта конкордації (узгодженості) експертних оцінок. Для цього :
а)Визначають суму рангів кожного показника (по рядках) :
R_i=∑_(i=1)^N▒r_il (3.1)
R_i=
де r_il - ранг і - го параметра, визначений 1-м експертом ;
N - число експертів .
Проводять перевірку загальної суми рангів, яка повинна дорівнювати :
R_i=N_n (n-1)/2(3.2)
R_i=
б)Обчислюють середню суму рангів (Т) за формулою :
Т = 1/n ∙ R_ij(3.3)
Т = 1/7∙28=4
в)Визначають відношення суми рангів кожного параметра (R_i) від середньої суми рангів (Т) :
∆і = R_i - Т(3.4)
∆і =
Останні розрахунки виконую в таблиці 2.2.
Сума відхилень за всіма параметрами повинна дорівнювати 0 :
г)Обчислюють квадрат відхилень за кожним параметром (∆i2) та загальну суму квадратів відхилень :
S=∑_(i=1)^n▒∆_i 2(3.5)
S=
д)Визначають коефіцієнти узгодженості (конкордації) за формулою :
W = 12 ∙ S / N2 ∙ (n3 - n)(3.6)
W = Виконавши розрахунок коефіцієнта узгодженості я визначив що W>Wн (Wн=0,8) тобто визначені дані заслуговують на довір'я і придатні до використання.
Таблиця 2.3. Попарне порівняння параметрів.
Парам.ЕкспертиПідсумкова оцінкаЧислов. знач.1234567Х1 і Х2
Х1 і Х3
Х1 і Х4
Х1 і Х5
Х1 і Х6
Х1 і Х7
і т.д.>
>
>
>
>
>>
>
>
>
>
>>
>
>
>
>
>=
>
>
>
>
>>
>
>
>
>
>=
>
>
>
>
>>
>
>
>
>
>>
>
>
>
>
>
1,5
1,5
1,5
1,5
1,5
1,5
Х2 і Х3
Х2 і Х4
Х2 і Х5
Х2 і Х6
Х2 і Х7
і т.д.=
>
>
>
>>
>
>
>
>>
>
>
>
>>
>
>
>
>>
>
>
>
>>
>
>
>
>>
>
>
>
>>
>
>
>
>
1,5
1,5
1,5
1,5
1,5
Х3 і Х4
Х3 і Х5
Х3 і Х6
Х3 і Х7
і т.д.>
>
>
>>
>
>
><
>
>
>>
>
>
>=
>
>
>>
>
>
>>
>
>
>>
>
>
>
1,5
1,5
1,5
1,5
Х4 і Х5
Х4 і Х6
Х4 і Х7
і т.д.=
>
>=
>
>>
>
>=
>
>>
>
>=
>
>=
=
>=
>
>
1,0
1,5
1,5
Х5 і Х6
Х5 і Х7
і т.д.>
>>
>>
>>
>=
>>
>=
>>
>
1,5
1,5
Х6 і Х7
і т.д.>>>>>>>>
1,5
В даний час найбільш широко використовується наступні значення коефіцієнтів переваги (а_ij) : а_ij = {█(1,5 при Хі>Хj@1,0 при Хі=Хj@0,5 при Хі<Хj)┤
де Хі і Хj - параметри, які порівнюються між собою.
На основі числових даних а_ij таблиці 3.3 складають квадратну матрицю : А = ||а_ij||
Таблиця 2.4. Розрахунок вагомості параметрів.
ХіПараметри ХіПерша інтеграц.Друга
інтеграц.Х1Х2Х3Х4Х5Х6Х7ВіφіВ'іφ'іХ1Х2Х3Х4Х5Х6Х7
Розрахунок вагомості (пріоритетності) кожного параметру φі проводиться за наступними формулами :
φі = Ві /∑_(i=1)^n▒bi(3.7)
φі = Останні розрахунки виконую в таблиці 2.4.
bi = ∑_(j=1)^n▒а_ij (3.8)
bi = Останні розрахунки виконую в таблиці 2.4.
де bi - вагомість і-го параметра за результатами оцінок всіх експертів ;
визначається як сума значень коефіцієнтів переваги (а_ij) даних усіма експертами по і - параметру .
Результати розрахунків заносять в таблицю 2.4. Відносні оцінки вагомості (φі) розраховують декілька раз, доки наступне значення буде незначно відхилятись від попереднього (менше 9%) . На другій і наступних інтеграціях значення коєфіціента вагомості (φ'і) розраховується так :
φ'і = В'i / ∑_(i=1)^n▒b'i(3.9)
φ'і = де b'i визначається
b'i = а_i1 b1+ а_i2 b2+ а_in bn(3.10)
b'i = Відносна оцінка, яка отримана на останній інтеграції розрахунків, приймається за коефіцієнт вагомості (φі) і-го параметру. За абсолютним значення φі судять по вагомості (пріоритетність) певного параметру виробу.
3. ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВИРОБУ
Оцінка конкурентоспроможності виробничо-технічного призначення передбачає певну етапність:
На основі вивчення ринку і потреб споживача визначається вся сукупність технічних та економічних параметрів виробу, які будуть аналізуватися і є суттєвими для споживача.
Розраховується зведений параметричний технічний індекс Іт, який визначається за формулою 3.3, як коефіцієнт технічного рівня.
Розрахований показник Іт - при якому рівні витрат може бути задоволена потреба споживача. Для рішення цієї проблеми необхідно провести порівняльний аналіз економічних показників, які входять в "Ціну споживання". В загальному випадку "Ціна споживання" складається з наступних елементів:
- ціна виробу;
- витрати на доставку, монтаж, налагодження;
- витрати на експлуатацію;
- витрати на капітальний ремонт.
Далі починаю як і в таблиці 2.2 рангувати ці параметри і заносити в таблицю 3.1.
Таблиця 3.1 Результати рангування економічних показників.
Парам.Назва парам.Одиниці виміруРанг параметру за оцінкою експертаСума рангів RiВідхил. ∆іКвадрат відхилен. (∆і)21234567Х1Ціна виробугрн.Х2Витрати на експлуат.грн.Х3Витрати на капітальний рем.грн.Х4Витрати на доставкугрн.Х5Витрати на утилізац.грн.
Потім повторюю всі розрахунки які проводились по формулам 3.1 - 3.10:
а) Ri1 = б) Т = в) W = Останні розрахунки виконую в таблиці 3.1.
Виконавши розрахунок коефіцієнта узгодженості я визначив що W>Wн(Wн=0,58) тобто визначані дані заслуговують на довір'я і придатні до використання.
Таблиця 3.2 Попарне порівняння параметрів
Парам.ЕкспертиПідсумкова оцінкаЧисл.
значен.1234567Х1 і Х2
Х1 і Х3
Х1 і Х4
Х1 і Х5
і т. д.Х2 і Х3
Х2 і Х4
Х2 і Х5
і т. д.Х3 і Х4
Х3 і Х5
і т. д.Х4 і Х5
і т. д. В даний час найбільш лироко використовуються наступні значення коефіцієнтів переваги (аij):
а_ij = {█(1,5 при Хі>Хj@1,0 при Хі=Хj@0,5 при Хі<Хj)┤
де Хі і Хj - параметри, які порівнюються між собою.
На основі числових даних аij таблиці 3.6 складаютть квадратну матрицю:
А = ||а_ij||
Таблиця 3.3 Розрахунок вагомості параметрів
ХіПараметри ХіПерша інтеграціяДруга інтеграціяХ1Х2Х3Х4Х5ВіφіВ'іφ'іХ1Х2Х3Х4Х5 Для цієї таблиці проводжу також всі розрахунки згідно формул 3.14, 3.15, 3.16. 3.17.
bi = φі = φ'і = b'i = Останні розрахунки виконую в таблиці 3.3.
РОЗРАХУНОК СОБІВАРТОСТІ ВИРОБУ
Калькуляція собівартості.
При розрахунку собівартості виробу необхідно вказати тип виробництва - серійне, та в подальшому використовую необхідні нормативи. Калькуляцію собівартості складаю згідно з "Типовим положенням з планування, обміну і калькулювання собівартості (робіт, послуг) у промисловості". До типової номенклатури статей калькуляції міністерства можуть вносити зміни з урахуванням особистостей галузі, об'єднувати деякі статті в одну або виділяти однієї типової статті кілька статей калькуляції. Використовую статті калькуляції які найчастіше використовуються на підприємства електротехнічної галузі виробництва.
Сировина та матеріали.
Витрати на придбання матеріалів обчислюються на підставі норм їх витрачання і цін з урахуванням транспортно-заготівельних витрат.
См = КТ.З. ∑_(i=1)^n▒〖q_вмі Ц_мі 〗(4.1)
де q_вмі - норма витрат і - го параметру на одиницю продукції, грн. ;
Ц_мі - ціна одиниці матеріалу, грн. ;
КТ.З. - коефіцієнт, який враховує транспортно - заготівельні витрати.
(КТ.З. = 1,05 - 1,1)
Розрахунки зводяться в таблицю 4.1.
Таблиця 4.1 Витрати на матеріали.
Найменування матеріалівНорма витратОдиниця виміруЦіна, грн..Сума, грн. Склотекстоліт ПрипойБензосумішФлюсЛакПровідМетизиВсього Покупці комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій. Витрати за цією статтею розраховуються аналогічно витратам на матеріали, виходячи з необхідної кількості покупних виробів, напівфабрикатів та їх цін. Розрахунки зводяться до таблиці 4.2 .
Таблиця 4.2
Найменування виробівКількість шт.Ціна, грн.Сума, грн. Основна заробітна плата.
Витрати за цією статтею розраховуються по кожному виду робіт (операцій) залежно від норми часу (нормативної трудомісткості) та погодинної тарифної ставкам робітників:
ЗП = Рі ∙ Nі (4.2)
ЗП = Рі = Тст ∙ Тшт/60(4.3)
Рі = Останні розрахунки виконую в таблиці 4.3.
Таблиця 4.3 Розрахунок річного фонду заробітної плати основних (виробничих) робіт.
№ операц.Норма
часу
(год.)Розряд
робітТарифна ставка
(грн/год)Розц.
(грн.)Прям.
фонд ЗПДопл.
20%Осн.
фонд
ЗПРозрах.
на соц.
та ін.
фонди123456789005010015020025030035 ЗОвиріб = ∑_(i=1)^m▒〖P_від∙n〗(4.4)
де m - кількість операцій техпроцесу ;
n - коєфіціент приробітку ;
ЗОвиріб = Останні розрахунки виконую в таблиці 4.3.
Додаткова заробітна плата.
Витрати за цією статтею визначаються у відсотках до основної заробітної плати. Під час переддипломної практики норматив додаткової заробітної плати, як і інші нормативи для розрахунку собівартості, слід взяти на підприємстві. Як орієнтовна величина норматив додаткової заробітної плати для приладобудівних підприємств може бути прийнятий у розмірі 20%.
Здод. = %ЗПд ∙ ЗОвиріб / 100(4.5)
Здод. = Останні розрахунки виконую в таблиці 4.3.
Відрахування на соціальне страхування.
За діючим на 01.01.2001 р. нормативами відрахування на соціальне страхування складає 39,5% від суми основної та додаткової заробітної плати.
Соцстрах = (ЗОвиріб + Здод) ∙ 39,5 / 100(4.6)
Соцстрах = Загальні витрати.
Враховуючи що собівартість виробу визначається на ранніх стадіях його проектування в умовах обмеженої інформації щодо технології виробництва та витрат на його підготовку у загально виробничі витрати включаються, крім власне цих витрат, витрати на освоєння нового виробництва; відшкодування зносу спеціальних інструментів; пристроїв цільового призначення; утримання та експлуатацію устаткування. При цьому загально виробничі витрати визначаються у відсотках до основної заробітної плати. При такому комплексному складі загально виробничих витрат їх норматив досягає 600%.
ЗВ = %ЗПд ∙ ЗОвиріб / 100(4.7)
ЗВ = Адміністративні витрати.
Ці витрати відносяться на собівартість виробу пропорційно основній заробітній платі на приладобудівних підприємствах становлять 296%.
АВ = %АВ ∙ ЗОвиріб / 100(4.9)
АВ = Таблиця 4.4 Калькуляція собівартості виробу.
№Статті витратСума, грн.Питома вага, %1.
2.
3.
4.
5.
6.Сировина та матеріали.
Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх
підприємств та організацій.
Основна ЗП.
Додаткова ЗП.
Відрахування на соціальне страхування.
Загально - виробничі витрати.Виробнича собівартість.7.
8.Адміністративні витрати.
Позавиробничі (комерційні) витратиПовна собівартість Позавиробничі (комерційні) витрати.
Витрати за цією статтею визначаються у відсотках до виробничої собівартості (звичайно 3%).
ПЗ = %ПЗ ∙ Свир / 100(4.10)
ПЗ = Сума за наведеними вище статтями калькуляції являє собою повну собівартість продукції. Результати виконаних розрахунків зводяться до таблиці 4.4.
ВИЗНАЧЕННЯ ЦІНИ ВИРОБУ
Серед різних методів ціноутворення на ранніх стадіях проектування поширений метод лінійних цін. При цьому визначається нижня та верхня межа цін.
Нижня межа ціни (Цн.м.) захищає інтереси виробника продукції і передбачає, що ціна повинна покрити витрати виробника, пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції і забезпечити рівень рентабельності не нижчий за той, що має підприємство при освоєному виробництві продукції.
Цн.м. = Цвід ∙ (1 + андс / 100)(5.1)
Цвід = Спов ∙ (1+Рн/100)(5.2)
Цвід =
Цн.м. =
Необхідність врахування податку на додану вартість виникає в зв'язку з тим, що коли буде встановлюватись верхня межа ціни, а потім договірна ціна, то ціна базового виробу звичайно включає цей податок. Верхня межа ціни (Цв.м.) захищає інтереси споживача і визначається тією ціною, яку споживач готовий сплатити за продукцію з кращою споживчою якістю.
Цв.м.=〖 Ц〗_Б×К_(Т.Р)(5.3)
Цв.м.=
де ЦБ - ціна базового виробу ;
КТ.Р. - рівень якості виробу відносно базового.
Договірна ціна (Цдог) може бути встановлена за домовленістю між виробником і споживачем в інтервалі між нижньою і верхньою лінійними цінами:
Цн.м.<Ц_ДОГ<Ц_(В.М)(5.4)
Ц_ДОГ =
Визначення мінімального обсягу виробництва продукції.
Економічні показники визначають мінімальний обсяг виробництва за якого випуск продукції стає довільним. Це залежить від співвідношення умовно-змінних, умовно-постійних витрат у складі собівартості продукції та договірної ціни.
Визначення складової умовно-постійних та умовно-змінних витрат потребує спеціальних розрахунків та відповідної інформаційної бази. Для продукції електротехнічної промисловості можна прийняти, що у складі собівартості умовно-змінні витрати складають 70%, а умовно-постійні 30%. Тоді при розрахунковій річній потужності Х = 15000 шт., собівартість продукції складає:
С_Р=а〖 ∙С〗_ПОВ×Q+b∙C_ПОВ×Х(5.5)
С_Р= де - C_ПОВ повна собівартість одиниці продукції, грн. ;
а, b - відповідно умовно-змінні та умовно-постійні витрати у складі собівартості одиниці продукції ( а= 0,65 - 0,75 ; в= 0,25 - 0,35)
Х - розрахункова виробнича потужність підприємства з випуску продукції шт. /рік. ( Х = шт./рік.) ;
Q - річний обсяг випуску продукції шт./рік. (Q = шт./рік.) ;
Вартість річного випуску продукції:
Q_Р=Ц_ДОГ×Q(5.6)
Q_Р=
Побудуємо графік, на якому визначаємо при якому обсязі продукції (Q1) виторг від реалізованої продукції та її собівартість співпадають (прибуток дорівнює 0), що відповідає беззбитковості виробництва, та визначимо обсяг продукції (Q2), при якому буде досягнуто запланований рівень рентабельності (рисунок 5.1)
Аналогічно Q1 та Q2 можуть бути визначенні за формулами:
Q1 = b ∙ CПОВ ∙ Х / ЦДОГ - а ∙ CПОВ(5.7)
Q1 = Q2 = b ∙ CПОВ ∙ Х (1+РН / 100) / ЦДОГ - а ∙ CПОВ (1+РН / 100)(5.8)
Q2 = ТЕХНІКО - ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ.
Всі технічні та економічні показники виробу зводяться до таблиці 6.1.
Таблиця 6.1. Техніко - економічні показники.
№ПоказникОдиниці виміруЗначення1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11.Виробнича програма
Напруга живлення
Частота
Струм 1
Струм 2
Повна собівартість
Нижня межа ціни
Верхня межа ціни
Договірна ціна
Обсяг продукції
Обсяг продукції другийшт.
В
Гц
мА
мА
грн.
грн.
грн.
грн.
шт.
шт.
ВИСНОВОК
Виконавши всі розрахунки в курсовій я визначив, що коефіціент конкордації вище нормативного і задовільняє нормі, поріг беззбитковості наступає при програмі Q2 = шт. при собівартості продукції грн.
ЛІТЕРАТУРА
В.П. Бобров "Основи ринкової економіки", Київ, "Лебідь", 1995р.
Й.М. Петрович "Економіка виробничого підприємства", Львів, "Оксарт", 1996р.
С.Ф. Покропивний "Економіка підприємства", Київ, "Хвиля-прес", 1995р.
Методичні вказівки до виконання курсового проекту та організаційного економічного відділу дипломних проектів.
Рис 5.2 Визначення мінімального обсягу виробництва.
Документ
Категория
Рефераты
Просмотров
29
Размер файла
193 Кб
Теги
kursovoy, pustoy
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа