close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Kursach(15)

код для вставкиСкачать
 ЗМIСТ :
ВСТУП3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ:
1.1. Поняття рекреаційного потенціалу в роботах вітчизняних вчених5
1.2. Структура рекреаційного потенціалу8
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРИМОРСЬКОГО РАЙОНУ:
2.1. Природно-рекреаційний потенціал Одеської області14
2.2. Природно-рекреаційний потенціал Миколаївської області16
2.3. Природно-рекреаційний потенціал Херсонської області18
2.4 Проблеми та перспективи використання природних рекреаційних ресурсів областей Причорноморського регіону21
ВИСНОВКИ24
Використані джерела25
Додаток..........................................................................................28
ВСТУП
Актуальність дослідження. Останні десятиліття ознаменувалися інтенсивним розвитком у Світі рекреаційної індустрії, яка на сьогодні є однією з найбільш прибуткових і динамічних галузей світового господарства. Стрімкий розвиток рекреаційної сфери обумовлений низкою економічних, екологічних і соціальних чинників. Виходячи з цього, актуальною задачею є сталий розвиток рекреаційного природокористування з урахуванням всіх перелічених чинників та механізми відтворення рекреаційних ресурсів.
Ця задача є актуальною для України, оскільки вона займає одне з провідних місць в Європі за забезпеченістю рекреаційними ресурсами. У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення - є найвищою соціальною цінністю. Україна володіє значними природними та культурними ресурсами природно-заповідного фонду, які створюють основу для розвитку туризму та рекреації відповідної території. Проте рекреаційний потенціал її територій використовується лише на 50% від реальних можливостей. Саме тому оцінка рекреаційного потенціалу території є дуже актуальним питанням.
Метою роботи є оцінка проблем і перспектив використання рекреаційних ресурсів Причорноморського району України.
У відповідності до мети досліджено було сформовано наступні завдання:
- Визначити поняття рекреаційного потенціалу території.
- Проаналізувати структуру потенціалу території.
- Охарактеризувати природно-рекреаційний потенціал Одеської області.
- Охарактеризувати природно-рекреаційний потенціал Миколаївської області.
- Охарактеризувати природно-рекреаційний потенціал Херсонської області.
- Проаналізувати проблеми та перспективи використання природних рекреаційних ресурсів Причорноморського регіону України.
Об'єктом курсової роботи є рекреаційний потенціал території.
Предметом роботи є рекреаційні ресурси Причорноморського району України.
Під час написання курсовою роботи були використані такі методи дослідження як: історичний, статистичний, картографічний.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів з підпунктами, висновків та списку використаних джерел.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
1.1. Поняття рекреаційного потенціалу в роботах вітчизняних вчених
Відпочинок людини у спеціальній літературі називається рекреацією, а її поведінка, спрямована на задоволення своїх потреб у відпочинку, лікуванні, компенсації життєвої енергії, - рекреаційною діяльністю. В окремих країнах склались потужні комплекси відпочинку, курортного лікування, туризму. Такі комплекси одержали назву рекреаційних [15, c. 218]
У сучасній науці питанню рекреаційної сфери, а також особливостям використання рекреаційного потенціалу регіонів нашої держави присвячені праці таких науковців як Бейдик О.О, Герасимчук З.В, Гуменюк, Глядіної М.В , Коленди Н.В, Любіцевої О.О, Черчик Л.М, Шабардіної Ю.В, Шаблія О.І та інших дослідників. Авторами виділено основні характерні риси рекреаційного потенціалу, здійснено спроби його комплексної оцінки, при цьому до кінця не визначеними залишаються питання значення рекреаційної сфери в структурі функціонування регіональної економіки, а також розвитку рекреаційного потенціалу, як одного з основних її елементів.
Рекреація - це система заходів, пов'язана з використанням вільного часу людей для їх оздоровчої, культурно-ознайомчої і спортивної діяльності на спеціалізованих територіях, які знаходяться поза їх постійним помешканням. Розрізняють рекреацію короткотермінову (з поверненням на ночівлю в постійне місце проживання) і тривалу [8, c. 186].
Необхідною умовою розвитку рекреації є наявність рекреаційного потенціалу, який може оцінюватися в різних масштабах: на рівні світу, країни, району, тощо. У географічному словнику подано наступне визначення. Рекреаційний потенціал - наявність рекреаційних ресурсів, які використовуються для задоволення потреб постійного і тимчасового населення у відпочинку та оздоровленні.
Термін потенціал (від лат. potentia - сила) трактується як можливості, наявні сили, запаси, засоби, що можуть бути використані. В Українській екологічній енциклопедії (2003) потенціал розглядається, як наявна можливість, здатність, що може виявитись у разі потреби за певних умов; достатність ресурсів, сил для здійснення планів, програм, забезпечення певного виду діяльності. Слово "потенціал" вчені використовують для терміноутворення - рекреаційний потенціал, потенціал ландшафту, природно-ресурсний потенціал, економічний потенціал, вітроенергетичний потенціал, потенціал людини [8, c. 141].
Важливою складовою частиною рекреаційного потенціалу є рекреаційні ресурси, під якими розуміють об'єкти і явища природного і антропогенного походження, які використовуються для оздоровлення, відпочинку і туризму. Розрізняють рекреаційні ресурси природні (природно-територіальні комплекси, їх компоненти і окремі властивості) і культурно-історичні (наприклад, пам'ятки історії, архітектури, археології, мистецтва, пам'ятки природи і інші). [25, с. 69]
Огляд наукових праць за тематикою дослідження показав, що не існує єдиного визначення та чіткого розмежування термінів туристично-рекреаційний, туристичний природно-рекреаційний, курортно-рекреаційний потенціал. Проте правильне тлумачення даної дефініції є важливим, адже воно повинно відображати найбільш суттєві елементи змістовної частини проблеми в теоретичному та прикладному плані і найбільш точно відображати сутність даного явища.
Так, науковці Давиденко І.В, Бережна І.В та інші розглядають рекреаційний потенціал через призму рекреаційних ресурсів, які використовують для задоволення потреб та організації рекреаційної діяльності. Але окрім ресурсів в рамках рекреаційного потенціалу слід врахувати й систему забезпечуючих елементів: розвиток транспортного сполучення, інфраструктура території, її інвестиційна привабливість, відповідність послуг, що надаються, світовим стандартам та вимогам. Автори Смаль І.В, Кифяк О.В, Фоменко Н.В та інші дотримуються думки, що змістовною основою рекреаційного потенціалу є передумови, які створюються для розвитку рекреаційної діяльності на певній території. Ми абсолютно погоджуємося з такою позицією, але зауважимо, що для комплексної реалізації та використання сукупності передумов необхідне якісне управління, яке є основою активізації рекреаційних можливостей території, а відтак і її рекреаційного потенціалу.
Масляк П.О. [15] також розглядає рекреаційний потенціал як сукупність наявних природних, соціально-економічних і культурно-історичних передумов певної території в організації рекреаційно-туристичної діяльності. Таким чином, будь-яка територія чи країна постійно знаходиться у більшій або меншій невідповідності між наявним рекреаційним потенціалом і рівнем, характером та ефективністю його використання.
Трушин Я.К. розглядає рекреаційний потенціал як "кількість ефекту, яку може отримати максимальна кількість рекреантів при найбільш сприятливих параметрах середовища з урахуванням екологічних обмежень" [1]. Тлумачний словник-довідник з екології під цим терміном розуміє "ступінь здатності природної системи справляти на людину під час відпочинку позитивний фізичний, психічний та соціально-психологічний вплив" [10]. Шаблій О.І. та Касянчук З.О. визначають рекреаційний потенціал як систему природних і суспільних об'єктів, їх властивостей і відношень, які можуть використовуватись або використовуються з метою цілей оздоровлення чи відновлення (рекреації), поповнення, розширення чи нагромадження (акумуляції) духовних і фізичних сил людини у вільний від основного виду її діяльності час [17]. В екологічній енциклопедії дане поняття трактується, як сукупна продуктивність розвіданих природних ресурсів та культурних цінностей територій, які можуть бути залучені та використані для відпочинку, лікування, туризму [8].
Розглядаючи рекреаційний потенціал з позиції здатності більшість вчених обумовлюють її через рекреаційні ресурси, якими володіє територія. Проте, слід відзначити, що доцільно здатність розглядати також через призму рекреанта, як споживача рекреаційний послуг, через його приналежність до того чи ін. виду відпочинку, бюджет вільного часу, фінансові можливості тощо, а також з позиції виробника рекреаційних послуг, зокрема через наявність у регіоні висококваліфікованих спеціалістів, які здатні виробляти та реалізовувати якісний та конкурентоспроможний рекреаційний продукт.
Враховуючи вищесказане, рекреаційний потенціал регіону - інтегрована система взаємозв'язків та властивостей, що характеризуються здатністю використовувати природні ресурси, реалізовуючи при цьому можливості, через призму умов, які продукують готовність до ведення рекреаційної діяльності, що здійснюється під впливом комплексу засобів для задоволенню потреб рекреанта у відпочинку та відновленні. Таким чином, дослідження змістовного наповнення дефініції рекреаційний потенціал регіону полягає у комплексному розгляді його регіональних особливостей, через призму категорій "потенціал", "рекреація", що в свою чергу формує нове бачення даного поняття
1.2. Структура рекреаційного потенціалу
Вищевикладені у попередньому пункті поняття дають можливість проаналізувати основні складові рекреаційного потенціалу, а саме природні ресурси, історико-культурні комплекси і об'єкти та соціально-економічні показники. Природні ресурси в Українській екологічній енциклопедії (2003) трактуються, як елементи природи, що використовуються як джерело засобів існування людського суспільства. Розрізняють рекреаційні, мінеральні, земельні, кліматичні, водні, лісові та біологічні природні ресурси. В міру розвитку науки і техніки роль природних ресурсів дедалі зростає, збільшується й число галузей, що їх використовують. За таких умов великого значення набувають питання раціонального використання їх, відновлення й охорони окремих ресурсів та їхніх територіальних комплексів [8]. Історико-культурні комплекси та об'єкти охоплюють визначні місця, споруди, а також території чи водні об'єкти, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього поглядів і зберегли свою автентичність. Визначивши рекреаційний потенціал ми зможемо забезпечити раціональне використання рекреаційних ресурсів. В результаті з'явиться можливість запобігти негативним змінам природних ресурсів та втраті рекреаційних властивостей.
З огляду на специфіку рекреаційного потенціалу території більшість науковців, зокрема Стецько Н. П. , пропонує вивчати його в два етапи [25,c. 76]. На першому етапі необхідно виділити рекреаційний потенціал території (РПТ) як єдине ціле і визначити його територіальні межі. В план такого дослідження вводять тільки ті компоненти природи і культурно-історичні об'єкти, які використовують або можуть використати в рекреаційних цілях. Виділення РПТ інколи ускладнене тим, що визначену територію використовують не тільки для рекреації, вона є складовою лісопромислових, агропромислових та інших комплексів. У таких випадках можна говорити про взаємне формування різних типів комплексів, які поєднані між собою певними зв'язками та пов'язані з іншими видами природно-ресурсного потенціалу. За критерій визначення територіальних меж РПТ багато вчених беруть інтенсивність рекреаційної діяльності території. Можливим на цьому етапі є визначення економіко-географічного РПТ, який охоплює займану площу; просторове розміщення; розміщення щодо великих міст і міських агломерацій, транспортних магістралей, туристичних маршрутів загальнодержавного та міжнародного значення. На другому етапі аналізують компонентну структуру РПТ, зокрема природних і культурно-історичних рекреаційних ресурсів з погляду розвитку різних видів рекреації та їхньої ролі в структурі господарства реґіону. Перша ланка такого дослідження - вивчення концентрації певних видів рекреаційних ресурсів у районі, міру їхньої освоєності, доцільність подальшого освоєння і можливість розвивати нові види рекреації. Другою ланкою компонентного дослідження РПТ є аналіз ролі всіх рекреаційних ресурсів у формуванні певних галузей рекреації, а також виявлення перспективних рекреаційних ресурсів, їхнього впливу на створення нових видів рекреації. Необхідно також виділити головні рекреаційні галузі, які розвиваються на базі використання РПТ, і з'ясувати їхнє місце в галузевій структурі господарства реґіону. Це дасть змогу визначити міру впливу тих чи інших видів рекреаційних ресурсів на формування компонентної структури РПТ, а також порівняти його з іншими видами потенціалів території. Третя ланка компонентного дослідження РПТ полягає в розробці шляхів подальшого розвитку тих видів рекреації, яким відповідають найсприятливіші рекреаційні ресурси і рекреаційне природокористування [18, c. 226] . Один з варіантів методики оцінки природного рекреаційно-ресурсного потенціалу навів Бейдик О.О. [2, с. 47-79]. Численні характеристики природно-ресурсного потенціалу тут зроблені в розрізі областей і АР Крим, їх можна безпосередньо використовувати в реґіональних і локальних рекреаційно-географічних дослідженнях. Надалі наведено головні характеристики природно-антропогенних рекреаційних ресурсів країни та її реґіонів. У природному блоці О.О. Бейдик виділив такі складові ресурси: > геологічні (спелеологічні), > орографічні, > кліматичні, > гідрографічні, > рослинні, > тваринного світу. Вибір цієї групи відображає значимість цих ресурсів для організації рекреаційної діяльності. Бал оцінки спелеологічних ресурсів реґіону визначено з урахуванням: 1) закарстованості; 2) довжини порожнин; 3) глибини порожнин. У разі оцінювання орографічних ресурсів до уваги брали якісні характеристики рельєфу, враховували найвідоміші гірські вершини в межах тієї чи іншої області (автономії). Кліматичні ресурси оцінено за показниками: 1) середня температура липня; 2) тривалість періоду з температурою понад +10°С; 3) річна кількість опадів. У разі оцінювання гідрографічних ресурсів враховували площі актуальних смуг і рекреаційних акваторій морів, актуальних смуг та акваторій річок, озер, водосховищ. Під час бального оцінювання рослинних ресурсів до уваги брали дві характеристики лісопокритої площі території (лісам як вагомішому для організації рекреації та туризму типу рослинності віддавали перевагу порівняно з іншими типами - рослинністю степів, луків, боліт): 1) площу лісів; 2) залісненість території. Бальну оцінку мисливсько-промислових тварин (тваринних ресурсів) виконували за такими складовими: 1) щільності заселення лисиці звичайної; 2) поширення та щільності заселення куниці лісової та куниці кам'яної; 3) щільності заселення зайця-русака; 4) щільності заселення кабана; 5) щільності заселення оленя благородного; 6) щільності заселення козулі європейської; 7) щільності заселення лося європейського. Інтегрувальний бал природного блоку визначили як суму складових балів покомпонентної оцінки. За основу бальної оцінки природно-антропогенних рекреаційних ресурсів (геосистем, у складі яких є природні й антропогенні об'єкти, які використовують у туристично-рекреаційному господарстві, - природні та біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, ботанічні сади, зоологічні, дендрологічні, регіональні ландшафтні парки) було взято площу природоохоронних територій реґіонів України. Рекреаційній оцінці підлягають території, які за властивостями природного середовища, призначенням і станом ландшафтів можна розглядати як потенційні ресурси рекреації та лікування (оздоровлення). Рекреаційна придатність природно-антропогенних ландшафтів виявляється стосовно окремих видів рекреації. Природний потенціал рекреації органічно доповнюється багатим арсеналом пам'яток історії, культури, архітектури. Історико-культурні туристичні ресурси (ІКТР) - це пам'ятки історії і культури, що створені людиною, мають суспільно-виховне значення, становлять пізнавальний інтерес і можуть бути використані в туристичній діяльності. До ІКТР належить пам'ятки історії, архітектури, мистецтва, етнографічні пам'ятки і пам'ятки народної творчості [16, с. 59]. Кузик С.П. запропонував бальну систему оцінок ІКТР. У цій методиці подано 13 підгруп, які отримані в результаті структуризації п'яти підвидів ІКТР. Кожна із підгруп характеризується логічним набором показників, які оцінюються за п'ятибальною шкалою [16, с. 61-77]. До суспільно-історичних рекреаційних ресурсів належать архітектурно-історичні, біосоціальні, подієві ресури, яким притаманна своя специфіка, ексклюзивний пізнавальний потенціал, методика дослідження. Суспільно-історичні рекреаційні ресурси є однією з головних складових туристичного іміджу території, важливим компонентом змісту туристичних карт. З аналізу опублікованих картографічних творів і спроби окреслити властивості об'єкта, які визначають його рекреаційну цінність, випливає, що пам'ятки історії та культури повинні мати на карті такі ознаки: матеріальність (чи втілена пам'ятка в матеріальний об'єкт); ступінь збереженості; форму, призначення і використання; хронологію; значення (цінність). Крім того, окремі види пам'яток можуть мати інші ознаки: зв'язок з історичними подіями та життям окремих видатних осіб; тип історичної події (для пам'ятників і пам'ятних місць); рід діяльності особи; архітектурний стиль тощо. Розгорнута й деталізована методика дослідження архітектурно-історичних рекреаційних ресурсів розроблена О.О. Бейдиком [2, с. 89-115]. Основа бальної оцінки архітектурно-історичних рекреаційних ресурсів - кількість найвизначніших архітектурно-містобудівних споруд. Зрозуміло, що вона є однією з перших спроб методологічного осмислення феномена пам'яток архітектури у вітчизняній географії [1]. У разі бальної оцінки інфраструктурних рекреаційно-туристичних ресурсів України розглядають такі показники: 1) кількість закладів оздоровлення та відпочинку; 2) кількість туристичних готелів. Бал оцінки інфраструктурного блоку адміністративної одиниці визначають за загальною кількістю готелів, закладів оздоровлення та відпочинку. Біосоціальні рекреаційні ресурси об'єднують культурно-історичні та інші об'єкти, пов'язані з певним життєвим циклом або епізодом тієї чи іншої видатної особи (народження, діяльність, перебування, поховання). Подієві рекреаційні ресурси охоплюють найсуттєвіші прояви соціального та природного руху, знакові події в історії певної території (політичні, військові, культурні, економічні, екологічні). Цей різновид рекреаційно-туристичних ресурсів уведений у вітчизняну рекреаційну географію О.О. Бейдиком, який запропонував і відповідну методику їхнього дослідження [2, с. 115-120]. За основу бальної оцінки біосоціальних та подієвих рекреаційних ресурсів узято кількість найвизначніших біосоціальних і подієвих ресурсів. Отже, рекреаційний потенціал - це система природних, історико-культурних об'єктів та їхніх властивостей, які використовують (або які можна використовувати) у рекреаційній діяльності [25]. Він є функціональною основою рекреації і, в певному розумінні, її складовою частиною. Оцінка рекреаційного потенціалу території показує, що його якісні і кількісні параметри в поєднанні з суспільно-географічними чинниками є важливими об'єктивними передумовами розвитку рекреаційного комплексу реґіону. РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРИМОРСЬКОГО РАЙОНУ
2.1. Природно-рекреаційний потенціал Одеської області
Одеса - один із головних економічних центрів України, що поєднує в собі найбільший морський порт, розвинену промисловість, курортно-рекреаційний комплекс, транспортну, фінансову і соціальну інфраструктуру. Основними господарськими функціями, які виконує Одеса на рівні міжнародного поділу праці, є транспортна та зовнішньоторговельна. Одеса представляє собою єдиний повністю сформований в Українському Причорномор'ї локальний територіально-виробничий комплекс - промисловий вузол [29].
Одеська область, згідно з Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2015 року, належить до тих регіонів України, де пріоритетним напрямком розвитку на державному рівні визначено розвиток рекреаційно-туристичної сфери. Розглянемо основні передумови ефективного розвитку цієї сфери Одеській області, а саме - це [29]:
В Україні у 2010 - 2011р. функціонували 3012 санаторно-курортних і оздоровчих закладів, з них 14,2% - розташовані на території Одеської області, в яких оздоровлено та відпочило 2941,6 тис. осіб, з них 9,3% - у закладах Одещини. Рекреаційний комплекс є одним із найважливіших секторів господарства Одеської області. Мережа санаторно-курортних і оздоровчих закладів Одеської області налічує 428 суб'єкта господарювання, з яких - 32 санаторії (з них 9 дитячих), 9 санаторіїв-профілакторіїв, 8 будинків та пансіонатів відпочинку, 1 дитячий оздоровчо-санаторний заклад цілорічної дії, 377 баз відпочинку та 1 самостійний заклад 1-2 денного перебування. За кількістю санаторно-курортних і оздоровчих закладів за регіонами України у 2010 році Одеська область займає друге місце, на її території знаходиться 14,2% таких закладів в Україні [22].
Інфраструктура туристичної галузі включає: 126 готелів та інших об'єктів, призначених для тимчасового проживання; 31 санаторно-курортний заклад. В Одесі знаходиться 648 об'єктів ресторанного господарства (ресторанів, кафе, барів та ін.). У 2010 р. Одеську область відвідали 34,9 тис. іноземних туристів (на 19,6% більше, ніж у 2009 р.) із 48 країн світу, що склало 10,4% від загальної кількості іноземних туристів, обслугованих суб'єктами туристичної діяльності України (турагентами та туроператорами), з яких лише 5,1% - особи у віці до 28 років. На відпочинок прибуло в Одеську область 90,4% від загальної кількості іноземців. Кількість наданих туроднів становила 107,1 тис, що на 25,9% більше, ніж у 2009 році [19]. Туризм виступає дієвим засобом формування ринкових механізмів, поповнення державного і місцевого бюджетів, створення нових робочих місць. Туристичний бізнес завжди характеризувався як діяльність, спрямована на надання різних видів послуг, а також орієнтацію галузевого виробника на випуск товарів, що користуються попитом у туристів.
На думку фахівців Координаційної ради, основними функціями туристичного інформаційного центру має буди надання всієї необхідної інформації туристам, які відвідують Одесу, маркетинг, PR, співпраця з туристичними агентствами, формування брендингу Одеси та просування його на світовому ринку. Асоціацію туристичного бізнесу пропонується створити як громадську організацію, в якої кількість асоційованих членів необмежено, а управління здійснюється за принципом туристичного кластеру. Членами АТБ можуть бути різні організації, фізичні та юридичні особи, які зацікавлені в розвитку туристичної індустрії [29].
Незважаючи на загострення конкуренції з боку інших туристичних регіонів України, посилення виїзного туризму за кордон у зв'язку з низьким рівнем надаваних послуг і високих цін на них, значний природно-екологічний, історико-культурний і рекреаційний потенціал, інтерес до проведення виставок, семінарів і тематичних конференцій дозволяє туристичному комплексу Одеси розвивати ряд специфічних напрямків туристичної галузі. Так, наприклад, одним з найперспективніших видів відпочинку сьогодення стає зелений туризм. Ідеї охорони довкілля стали надзвичайно популярними, охопили також й індустрію туризму, внаслідок чого виник попит на так звані "зелені" подорожі. Згідно з офіційними статистичними даними Всесвітньої туристичної організації, "зелені" подорожі займають від 7 до 20 % у загальному обсязі турпоїздок. Темпи зростання зеленого туризму оцінюються від 10 до 30% у рік, а його частка в доходах від міжнародного туризму сягає 10 - 15% [20]. 2.2. Природно-рекреаційний потенціал Миколаївської області
Територія Миколаївської області - 259,8 км2., загальна площа природно-заповідного фонду (ПЗФ) України складає 55268,35 га або 2,19 % території [21]. Протягом останніх 75 років 126 ділянок області набули природоохоронного статусу відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", дві території увійшли до списку водно-болотних угідь міжнародного значення згідно з Рамсарською конвенцією
Степова зона в межах Миколаївської області включає три підзони, кожна з яких представлена одною провінцією. Природна рослинність Північностепової підзони представлена різнотравно-кострицево-ковиловими угрупованнями, які сьогодні збереглись не більш, ніж на 10 % території. з найвидатніших природоохоронних об'єктів України розташованих тут, є регіональний ландшафтний парк (РЛП) "Гранітно-степове Побужжя", який створено 18 березня 1994 р. та розширено в 1995, 1996 та 1999 роках. У парку представлені заплавні ліси і луки, прибережно-водна рослинність, наскельні діброви і кам'янисті степи. Рідкісними для України є асоціації байрачних лісів - дубово-татарськокленова (Querceta (roboris) acerosa (tatarici)) i дубово-скумпiєва (Querceta (roboris) cotinosa), потребує охорони формація глечиків жовтих (Nuphareta luteae), угруповання ковили гранітної (Stipa graniticola Klokov), чистецю вузьколистого (Stachys angustifolia M. Bieb.). Тут зростають вузьколокальні ендемічні види - смiлки бузька (Silene hypanica Klokov), мерінгія бузька (Moehringia hypanica Grynj et Klokov), яку включено до "Червоної книги України" та "червоного" списку IUCN, а також вид Європейського червоного списку гвоздика бузька (Dianthus hypanicus Andrz.); гiрсько-лiсовi папороті - фегоптерис з'єднуючий (Phegopteris connectilis (Michx.) Watt) i голокучник дубовий (Gymnocarpium dryopteris (L.) Newman), відомі в степовій зоні України лише на території парку [21]. Кількість видів судинних рослин РЛП "Гранiтно-степове Побужжя" сягає 800. Більше 60 видів місцевої флори ендемічні для Причорномор'я, 26 видів рослин занесені до "Червоної книги України", шість видів - до Європейського Червоного списку, 20 видів - до списку регіональної охорони [5, c. 337]. Русло Південного Бугу з численними островами та порогами є останнім в Україні місцем, де представлені автентичні ландшафти Запорозької Січі. Збереження унікальних природних об'єктів "Гранітно-степового Побужжя" та його околиць є одним з головних завдань природоохоронної справи України та найвагомішим потенціалом державної туристичної індустрії.
Великий рекреаційний потенціал має долина р. Південний Буг на ділянці від м. Первомайськ до с. Олександрівка і нижче за течією. Поєднання надзвичайно красивих краєвидів, унікальної біоти, пам'яток історії та археології, слаломних трас та маршрутів для скелелазіння відкриває можливості щодо розвитку тут організованого туризму. Заклади відпочинку Миколаївської області розташовані головним чином у курортних зонах Очакова та Миколаєва. Є 4 санаторії і пансіонати з лікуванням, 17 будинків та пансіонатів відпочинку, численні бази відпочинку, дитячі табори [30]. Основні рекреаційні зони Миколаївщини знаходяться в південній частині області, на узбережжі Чорного моря та лиманів. У цих зонах зосереджено 169 рекреаційних закладів. Миколаївщина за кількістю оздоровлених осіб посіла шосте місце серед регіонів України. По забезпеченості готельними та іншими місцями для тимчасового проживання серед областей південного регіону Миколаївщина посідає друге місце (11,1 місць на 1000 жителів) після Херсонщини (19,7). У санаторіях і закладах відпочинку в 2009 році лікувалось і відпочивало понад 134 тис. осіб. Переважна більшість (88%) оздоровлених відпочивали протягом тривалого часу, решта - упродовж 1-2 днів. Послугами санаторно-курортних (оздоровчих) закладів області у 2008/09 році скористалися також 12,9 тис. іноземних громадян [21, с.15]
Миколаївська область має значний рекреаційний потенціал, раціональне використання якого сприятиме покращанню як здоров'я, так і матеріального стану людей. Не дивлячись ні на що, індекс забезпеченості природно-рекреаційними ресурсами області не настільки високий, як наприклад, у АР Крим (5,52) і дорівнює 0,57, для розвитку туризму і рекреації наявним є доволі потужний потенціал [9, c. 161].
2.3. Природно-рекреаційний потенціал Херсонської області
Область має унікальний природно-ресурсний потенціал. На території Херсонщини розташовані два біосферних заповідники світового класу з унікальною флорою і фауною. Вони внесені в списки ЮНЕСКО. А також Азово-Сивашський ландшафтний заповідник і більше двох десятків мисливських заказників [12].
Усе більшого значення набуває річковий, екологічний і сільський туризм. У Новій Каховці відкритий яхт-клуб для обслуговування досить заможних людей. У Голій Пристані створюються гольф-клуб і база зеленого сільського туризму. Тут розуміють: не можна далі, намагаючись підняти економіку, робити ставку лише на кволе сільське господарство. Потрібні інші пріоритети. У ряді районів області - у тому числі Скадовському, Генічеському, Бериславському - організовані відділи туризму. Більше 100 тисяч чоловік, тільки за даними фірм, що мають ліцензії на надання туристичних послуг, відпочивають щорічно в області. За даними райдержадміністрацій, їх раз у п\'ять більше. В області приблизно 300 баз відпочинку при вартості одного місця від 10 до 600 гривень на день. Однак відпочиваючих із приморських санаторіїв на екскурсії з усього узбережжя Херсонщини возять в Асканію-Нова, а також в Одесу, Севастополь, Миколаїв. Треба розробити туристичні маршрути й до Херсону.
Ізраїль славиться Мертвим морем, але за лікувальними властивостями і складовими солей йодисті озера в Цюрупінському районі, Сиваш у Каланчаку і Соляне озеро в Голій Пристані якщо не перевершують, то й не поступаються йому. Однак на узбережжі Сивашу лікуватися поки що не можливо: немає ні пляжів, ні пансіонатів, ні під'їзних шляхів [28].
Обласна адміністрація ввела мораторій на виділення ділянок у курортній прибережній зоні до проведення інвентаризації і затвердження органами місцевого самоврядування генеральних планів забудови. У приморських курортних селищах панує повний хаос. Пляжні зони забудовані хаотично і безсистемно.
У Голопристанскому, Генічеському, Скадовському і Каланчакському районах уздовж узбережжя Чорного та Азовського морів розташувалося 376 здравниць. В області 12 міст і сіл мають статус курортів. Це дозволяє підняти продажну ціну чи плату за оренду. В області 1200 гектарів земель вважаються рекреаційними, хоча ні наукових, ні маркетингових досліджень у цьому напрямку не проводилося. В даний час на вторинному ринку "сотку" угідь у берега Чорного моря в Скадовскому і Голопристанському районах можна придбати за $100, гектар - за $10 000, чи навіть дешевше, тоді як вартість гектара землі на південному березі Криму доходить до мільйона доларів [30].
На території Залізного Порта, Більшовика, Блакитного від так званих "земель запасу" у радіусі 3- 5 кілометрів від моря практично нічого не залишилося - ділянки піщаних дюн або розпродані, або розподілені між місцевими жителями, що перепродали їх заїжджим комерсантам під кафе, приватні готелі і мини-маркети.
Багато об'єктів, побудовано на узбережжі методом "самозахоплення", без оформлення документів на землю.
Останнім часом керівництво області вирішило вивчити положення справ на курортному узбережжі. У 2000 році був прийнятий Закон України "Про курорти", що передбачає створення державного кадастру курортних територій з визначенням їхньої медичної спеціалізації й охоронних санітарних зон. Перший етап програми - Залізний Порт і Більшовик. Він обійдеться бюджету в 100 тисяч гривень. А для повного переобліку знадобиться сума в десять разів більша [14].
Поки що рекомендовано місцевим органам самоврядування утриматися від продажу угідь несільськогосподарського призначення за завищеними цінами. Але оскільки гроші для поповнення скарбниці здравницям теж необхідні, пропонується альтернатива: найбільш "перспективні" ділянки узбережжя здавати в оренду за конкурсом, закріплюючи за орендарями право наступного викупу земель.
Серйозні інвестори вкладають у будівництво значні суми і готові вкласти ще більші. Інфраструктура ж не розвивається десятиріччями. Немає доріг, освітлення, прямо біля парканів красенів-пансіонатів розміщені смітники, випасаються свійські вівці і кози. Порядок забудови хаотичний, наприклад, прямо на пляжі, у самої води, "відітнувши" неабиякий його шматок, побудували дискотеку.
У Залізному Порті, як і в курортному Більшовику, де приходиться вирішувати масу питань, пов'язаних із проблемами туризму, селищних рад взагалі немає. Є селищна рада тільки в Новофедорівці, що знаходиться в 12 кілометрах від курорту [12].
Очисні споруди Залізного Порту зараз знаходяться в оренді у Дніпровської торгово-промислової асоціації. Частина їх була викуплена раніше ще одним підприємцем. Тепер їх треба повернути у комунальну власність, тому що сума угоди була занижена мінімум у 10 разів. Київським архітекторам замовлений проект розвитку курорту.
У Залізному Порту ділянки землі на узбережжі виділяли незрозуміло кому і як.
В області кожне літо людей відпочиває в п\'ять разів більше, ніж значиться в офіційних довідках, - близько 500 тисяч чоловік. Наприклад, щодня в розпал сезону в Залізний Порт прибувають десятки автобусів з відпочиваючими, готовими витрачати гроші. Це повинно стати джерелом фінансового вирішення питань із вдосконалення інфраструктури курортів.
З Росії і Білорусі за сезон в області відпочиває біля восьми тисяч чоловік. З далекого зарубіжжя - усього кілька десятків [13].
Для поліпшення фінансово-екологічного стану туристичної діяльності в області потрібно [21, c. 139]]:
- провести науково-обгрунтовану інвентаризацію всіх земель в береговій зоні, виявити напрямки їх подальшого застосування;
- відповідно до вимог земельного кадастру провести грошову оцінку земель рекреаційного призначення;
- розробити програму розвитку туризму і рекреації в області з максимальним залученням місцевих історичних пам'яток та природно-заповідного фонду;
- рекламувати туристичні і рекреаційні об'єкти області у ЗМІ різного рівня;
- залучати кошти різних джерел надходження в розвиток інфраструктури курортів.
2.4 Проблеми та перспективи використання природних рекреаційних ресурсів областей Причорноморського регіону
Південний регіон України має цінні кліматичні, рекреаційні та лікувальні ресурси. Найбільшою популярністю користується морське узбережжя. Рекреаційність його визначається якісним складом, кількістю і характером поєднання кліматичних умов, бальнеологічних та ландшафтних ресурсів, морських пляжів і прибережних акваторій моря [16, 5-7]. Україна посідає перше місце за довжиною берегової лінії Чорного та Азовського морів серед шести причорноморських держав, яка сягає 3480 км і має рідкісний природно-ресурсний потенціал. Довжина берегової лінії у межах Херсонської області сягає майже 500 км уздовж Чорного моря та 350 км уздовж Азовського, Миколаївської області - 150 км, побережжя Криму - 2 тис. км, в межах Одеської області - 500 км. Однак стан природно-ресурсного потенціалу південного регіону України є незадовільним з причин нераціонального використання природних ресурсів. Через забруднення навколишнього середовища, відсутність діючого управлінського механізму в приморській зоні, країна втрачає близько 1,7 млрд. грн. щороку [18, c. 390].
В даний час в Причорноморському регіоні застосовуються практичні заходи охорони природи рекреаційних територій. Вони спрямовані на регулювання чисельності відвідувачів і режиму їх поведінки, на оптимальне розміщення споруд служби відпочинку (доріг, житлових корпусів, господарських споруд та ін.). Великий Причорноморський регіон, безсумнівно, є одним з найбільш пріоритетних та перспективних макрорегіонів, важливих для динамічного розвитку України як держави - одного з регіональних лідерів. Але розвиток рекреаційної сфери регіону має ряд проблем: рекреаційне перевантаження одних районів і недовантаження рекреаційних ресурсів інших; дефіцит трудових ресурсів у сезон пік; висока вартість рекреаційних послуг; адаптація рекреаційної галузі до ринкових умов. Для успішного вирішення рекреаційних проблем в даному регіоні потрібно: туристичні і курортно-рекреаційні бази повинні створюватися в межах уже сформованих курортних районів і рекреаційних зон; збереження і підтримка біологічної розмаїтості екосистеми Чорного моря; реконструкції матеріально-технічної бази курортів; розширення набору рекреаційних послуг і видів дозвілля; підвищення кваліфікації і заробітної плати обслуговуючого персоналу; залученні іноземних інвестицій [5]. Отже, Причорноморський регіон має достатні природно-рекреаційні можливості для становлення і розвитку туризму. Осмислюючи причини незадовільної ситуації на сучасному туристичному ринку, перше місце в списку займає нераціональне використання рекреаційних ресурсів, недостатня увага з боку органів місцевої влади до цієї галузі. Це видно з того, що розроблена Програма соціально-екологічного розвитку зон відпочинку Причорноморського регіону не втілюються в реальне життя. Не виконуються в повному обсязі і Програми розвитку туризму в регіоні на 2002-2010 рр. через відсутність фінансування відповідних заходів, які визначають такі напрями розвитку туризму: удосконалення системи управління галуззю; зміцнення матеріальної бази туризму; розширення міжнародної співпраці у туристичній галузі; поліпшення інформаційного та рекламного забезпечення; поліпшення кадрового забезпечення.
ВИСНОВКИ
В ході проведеного дослідження були використані наступні завдання:
1. Була проведена суть поняття"рекреаційний потенціал регіону" в роботах вітчизняних вчених та зроблений наступний висновок: всі формування "рекреаційного потенціалу регіону" в роботах вітчизняних вчених, які досліджували цю тему є подібними і висвітлюють найголовніші ознаки або риси рекреаційного потенціалу регіону, хоча кожен з вчених робить свій акцент на певних компонентах. Враховуючі всі вище сказане можна вивести узагальнююче поняття рекреаційного потенціалу регіону. Рекреаційний потенціал регіону - інтегрована система взаємозв'язків та властивостей, що характеризуються здатністю використовувати природні ресурси, реалізовуючи при цьому можливості,через призму умов, які продукують готовність до ведення рекреаційної діяльность, що здійснюється під впливом комплексу засобів для задоволення потреб рекреанта у відпочинку і відновленні.
2. Причорноморський регіон найкраще в Україні забезпечений рекреаційними ресурсами. Рекреаційним потенціалом регіону є кліматичні, гідрологічні, бальнеологічні, ландшафтні та історико-культурні ресурси. Найбільше значення для організації багатьох видів оздоровлення і відпочинку мають кліматичні ресурси, які повною мірою визначають тривалість сезону їх функціонування. Можна з впевненістю стверджувати, що в формуванні туристично-рекреаційних комплексів Причорноморського регіону і в галузі туризму зокрема, проблемним сьогодні є неефективне та нераціональне використання природно-рекреаційних ресурсів та недостатня увага з боку держави і органів місцевої влади до цієї галузі. Малорозвинена інфраструктура, низька якість обслуговування, відсутність якісної реклами та глибинної інформації про курорти, санаторії говорять про низький ступінь задоволення рекреаційних потреб в Причорноморському регіону.
Використані джерела
1. Бедяєв В.Г., Багров М.В., Трушиньш Я.К. Рекреаційна система Криму: деякі проблеми управління // Вісн. АН УРСР. - 1983. - № 11. - С. 70-77. 2. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування. - К.: КНУ, 2001. - 397 с. 3. Бейдик О.О. Світові рекреаційно-туристські ресурси // Український географічний журнал. - 2007. - №2. - с. 49-55
4. Будзович Г.В. Науковий зміст і сутність поняття - рекреаційний потенціал // [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Ekolnauky/2012_2/content.pdf
5. Географічна енциклопедія України. - Т. 2. - К.: Головна редакція УРЕ, 1990. - 480 с.
6. Географічний словник-довідник. // [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://ukr-tur.narod.ru/dovidnyk/slovnykp/p1/potenzrekr.htm
7. Горбаль У. Рекреаційний потенціал як об'єкт наукового аналізу в суспільній географії. Вісник Львів. УН-ТУ Серія географічна. 2007. Вип. 34. С. 52-55
8. Екологічна енциклопедія: У 3 т. / Редколегія: А.В. Толстоухов (головний редактор) та ін. - К.: ТОВ "Центр екологічної освіти та інформації", 2007. - Т. 1: А-Е. - 432 с.: іл. - (Вопр.). 9. Історія Української географії і картографії. Матеріали наук. конф. - Тернопіль, 1995. - 275 с. 10. Кондратюк Є.М., Хархота Г.І. Словник-довідник з екології. - К.: Урожай, 1987. - 160 с. 11. Кусков А.С. Рекреационная география: учебно-методическое пособие. /А.С.Кусков, В.Л.Голубева, Т.Н. Одинцова. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://revolution.allbest.ru /geography/00012713_0.html. 12. Марус В. Блиск і убогість херсонського туризму // Гривня № 18 (486) від 29 квітня 2004р., с.8.
13. Марус В. Про проблеми малих курортів //Гривня № 19(487)від 6 травня 2004р.,с. 14.
14. Марус В. Херсонщина залишається потенційно привабливим регіоном для туристів // Гривня № 20 (488) від 13 травня 2004р., с.8.
15. Масляк П.О. Рекреаційна географія. Навчальний посібник. - К.: Знання, 2008. - 343 с.
16. Науково-методичні засади реформування рекреаційної сфери ⁄ Кравців В.С., Гринів Л.С., Копач М.В., Кузик С.П. - Львів: НАН України. - ІРД НАН України. - 1999. - 78 с. 17. Официальный сайт города Одесса [Электронный ресурс]. − Режим доступа: http://www.odessa.ua/ru/announce/39213 18. Петранівський В.Л. Туристичне краєзнавство: навчальний посібник./ В.Л. Петранівський, М.Й. Рутинський./за ред.. проф. Ф.Д.Заставного.-К.: Знання.-2006.-575с. 19. 3О. Програми розвитку туристично-рекреаційної галузі Одеської області на 2011-2015 р.р., затверджена рішенням Одеської обласної ради від 26 серпня 2011 р. № 204-VI // [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.culture.odessa.gov.ua 20. Про розвиток рекреації в Одеській області [за редакцією Котвицької Л.Е.] // Головне управління статистики в Одеській області. - 2011. - 25 с.
21. Руденко В.П. Український природно-ресурсний потенціал: Серія оцінкових картосхем: Ч.3. / Руденко В.П.- Чернівці: Рута, 2005. - 248 с.
22. Санаторно-курортне лікування, організований відпочинок та туризм в Одеській області [за редакцією Котвицької Л.Е.] // Головне управління статистики в Одеській області. - 2010. - 120 с.
23. Топчієв О.Г.Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики: Навч. посібн. - Одеса: Астропринт, 2005. - 632 с. 24. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія. К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 312 с.
25. Учитель Ю.Г. SWOT - анализ и синтез - основа формирования стратегии организации / Ю.Г. Учитель, М.Ю. Учитель. - М: Либроком, 2010. - 328 с.
26. Шаблій О.І. Основи загальної суспільної географії. - Львів: ВЦ Львів. ун-ту ім. І. Франка, 2003. - 444 с.
27. Шаблій О.І., Касянчук З.О. Нові підходи до категорії "рекреаційний потенціал" // Економічна та соціальна географія. - К., 1995. - Вип. 47. - С. 38-47.
28. Шаргородський М. Чи будуть розпродувати в Одесі Чорне море? // Урядовий кур'єр, №74 від 20 квітня 2003 року, с.8.
29. Штембуляк Д.О., Буслаєва Г.В., Кусик Н.Л., Одеська область як перспективний регіон України для розвитку туризму та рекреації // [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/Portal/soc_gum/znptdau/2012_2_5/18-5-44.pdf
30. Яновський С. Клондайк у рідній Батьківщині // Київські відомості, №75 (3172) від 8 квітня 2004 , с. 3.
2
Документ
Категория
Рефераты
Просмотров
661
Размер файла
146 Кб
Теги
kursach
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа