close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

KURSOVA 2013 ostatochno

код для вставкиСкачать
Вступ
Перегортаючи сторінки періодичних видань 100-річної давності, мимоволі переносишся в ту епоху, де - за відсутністю інтернету, мобільного телефону і телевізора, вся інформація концентрувалася в газетах та журналах, а функції сучасних білбордів виконували театральні та концертні афіші. Проте, завдяки активності періодики, відсутність передових технологій ані трохи не вплинула на процес висвітлення музичного життя Києва 1913 року. Щоб переконатись у цьому, достатньо відкрити сторінки щоденних міських газет, де чітко зафіксовані усі події повсякденного культурного життя киян. Вивченню історії Києва присвячено багато праць та досліджень у різних галузях науки і культури. Здавалося б, що ще нового можна внести у таку популярну нині тему? Але чим більше поринаєш у газетну періодику відповідного часу, тим більше стверджується думка про малодослідженість історії міста та його культурного і музичного життя зокрема. Детальне вивчення раніше не досліджуваних матеріалів збагачує науку низкою нових фактів, розширює погляд на історичні умови та загальний соціокультурний контекст відповідного історичного періоду.
Особливо актуальними такі джерелознавчі дослідження є сьогодні для провідного музичного вузу столиці - Національної музичної академії України ім..П. І. Чайковського, - в рік її 100-річного ювілею. Бажання детально дослідити культурно-музичний контекст міста, а також прослідкувати витоки зародження консерваторії становлять актуальність теми дослідження - "Музичне життя Києва у березні 1913 року (на матеріалі тогочасних періодичних видань)".
Мета роботи - розкрити панораму музичного життя Києва впродовж березня 1913 року, користуючись матеріалами газетних видань ("Киевлянин" і "Киевская мысль").
Для досягнення зазначеної мети поставлено наступні завдання:
* Опрацювати матеріали основних київських періодичних видань протягом березня 1913 року.
* Створити бібліографічний покажчик подій музичного життя Києва впродовж березня 1913 р.
* Систематизувати опрацьовані газетні матеріали за жанровим принципом.
* Створити хронологічну таблицю концертного життя Києва протягом березня 1913 року.
* Дослідити картину культурних заходів міста в зазначений період.
Об'єкт дослідження - музичне життя Києва на початку ХХ ст..
Предмет дослідження - специфіка проведення щоденних музичних заходів у Києві впродовж березня 1913 року.
Матеріали дослідження - дві щоденні київські газети "Киевлянин" і "Киевская мысль" 1913 р, та щотижнева - "Русская музыкальная газета"1. Також для написання роботи було використано матеріали з енциклопедичних та словникових видань. Актуальність дослідження - відкриття нових свідчень про музичне життя Києва на початку ХХ ст.
Структура роботи: робота складається зі вступу, основної частини, висновків, двох додатків та списку використаних джерел. У додатку №1 подано 3 таблиці, у додатку №2 - інформація про виконавців, імена яких з'являються на сторінках названих газет.
Основна частина
Для окреслення картини музичного життя Києва впродовж березня 1913 року нами були опрацьовані матеріали двох щоденних київських газет - "Киевлянин" і "Киевскаямысль". Як бачимо із запропонованих таблиць, концертне життя цього періоду було досить насичене. Пріоритетне місце серед музичних заходів у березні отримали симфонічні та камерні концерти. Адже, як відомо, впродовж Великого посту, який почався у 1913 р. 10 березня, оперний театр (на той час Міський театр) не давав жодного спектаклю. Що ж стосується концертного життя,то початок весни ознаменувався активними гастрольними турами зарубіжних митців: А. Коутса, С. Кусевицького, Г. Марто, Й. Гофмана, М. Баттістіні, Дж. де Лука, Г. Паретто, Л. Собінова, К. Гельцер2. Найбільш значна музична подія цього місяця - концертне турне симфонічного оркестру під керівництвом відомого російського диригента Сергія Кусевицького. Вперше київська публіка за чотири вечори(12, 13, 14, 15 березня) почула всі дев'ять симфоній Л. В. Бетховена, а також його концерти - фортепіанний (Es-dur,op. 73) та скрипковий (D -dur, op. 61). Анонси цього грандіозного дійства з'являються майже щодня у всіх газетах Києва під назвою "Бетховенские торжества". Так, напередодні видатного заходу читаємо: "...оркестр г. Кусевицкого мы услышим впервые. Однако как-бы г. Кусевицкий не справился с своей задачей, следует приветствовать его замысел дать симфонии божественного Бетховена в виде ценного цикла". 3
Важлива особливість проведення цієї акції - підготовка киян до зустрічі з творчістю Бетховена. Так, напередодні концертів С. Кусевицького 6 березня 1813 р. у Народній аудиторії4 відбулася лекція В. С. Оголевця5 на тему "Творчество Бетховена и его место в европейской музыке"; після лекції прозвучав концерт з творів Л. В. Бетховена. Просвітницька робота ведеться і на сторінках періодичних видань. Так, у газеті "Киевская мысль" (1913, № 71, с. 3) з'являється стаття А. Дзимитровського6 "Цикл бетховенських симфоний (к концертам Кусевицкого)", а "Киевлянин" (1913, № 71, с. 1) повідомляє про те, що спеціально до "Бетховенських святкувань" вийшов з друку "Популярно-критический очерк симфоний Л. Бетховена" В. С. Оголевця.7
Ретельне приготування до зустрічі з оркестром С. Кусевицького та надії на цікавий концерт виправдали себе вже після першого виступу оркестру, про що свідчать газети того часу: "...организации, подобной оркестру Кусевицкого, Киев еще не видал"8, "блестящий дирижер этого оркестра, С. Кусевицкий точно сросся душой с симфониями Бетховена и обратил эту гениальную музыку в собственную... каждый из публики чувствовал себя прикованным к этому царству одушевленной гармонии и испытывал готовность без конца еще слушать эту чарующую музыку" 9 .Єдиний недолік, на який вказують критики обох опрацьованих газет, це те, що на першому концерті було дуже мало публіки, однак вже наступного дня ситуація виправилась.
Відомо,що у другому та третьому концертах, окрім симфоній Л. Бетховена, виконувались його скрипковий та фортепіанний концерти. Однак, на відміну від захоплено-схвальних суджень щодо оркестру, критик газети "Киевлянин" О. О. Канєвцов досить негативно відгукується про солістів Л. М. Цейтліна (скрипка), М. Н. Мейчика (ф-но)10 та вокальний квартет, що виконував "Оду" з Дев'ятої симфонії: "...оба солиста не произвели хорошего впечатления, но все же значительно выиграли в сравнении с вокальными солистами, принимавшими участие в исполнении финала 9-й симфонии. Этот вокальный квартет, можно сказать, - единственное темное пятно (вспомним "Раек" Мусоргского!11), омрачившее бетховенские торжества и притом в самом их конце"12. При виконанні останнього твору в концерті брав участь і місцевий хор під керівництвом М. А. Надеждинського13, який, за словами критика, "...с честью выдержал нелегкую роль при исполнении гимна "К радости""14.
Ще одна важлива подія у концертному житті міста - виступи симфонічного оркестру під керівництвом А. К. Коутса, організовані київським відділенням Імператорського Російського музичного товариства. Ці концерти відбулися 4-го та 11-го березня і, таким чином, підготували виступи оркестру С. Кусевицького. Гадаю, саме з цих причин з програми концерту А. Коутса (4 березня) виключена П'ята симфонія Л. Бетховена (її було проанонсовано в афішах), яка була замінена симфонією Й. Брамса(c-moll).
Загалом, концерти А. К. Коутса пройшли з великим успіхом. Як пише про це Олександр Канєвцов, "...киевляне впервые познакомились с дирижерским талантом г. Коутса и, по видимому, оценили его справедливо, в теплых овациях... В нем действительно сказался прекрасный, чуткий, серьезный музыкант, энергичный дирижер, умеющий извлечь из оркестра все, что ему нужно"15. Головні претензії критика стосувалися підбору програми концерту, яка, за його словами, "не блещет новизной", адже усі твори цього концерту були репрезентовані у Києві раніше. Симптоматично, що і в наступному концерті (11 березня), де були представлені нові твори М. Равеля та К. Дебюсі (див табл. №3), забаганки київської публіки не вдалось задовільнити. Причиною тому стало упереджене ставлення киян до нової так званої "дикої" музики, про що свідчить рецензія того ж Канєвцова: "...пьесы Равеля и Дебюсси выбраны дирижером, вероятно, с целью показать - до какой нелепости доходят представители нового музыкального "толка" в своих диких приемах гармонизации и оркестровки. Во всяком случае, вместо этих пьес можно было найти что-нибудь более интересное. Если Равель и Дебюсси действуют искренно, то они, в таком случае, больные люди, страдающие ослаблением задерживающих музыкальных центров..."16. Як бачимо, напад Канєвцова засвідчує негативне сприйняття сучасної (для того часу) музики не лише публікою, але й професійною критикою.
Як і симфонічні концерти, на сторінках розглянутих газет рясно афішувалися концерти духовної музики, організовані Едуардом Гранеллі: 17 "В Киеве любят западную духовную музыку, интересуются ею и обыкновенно охотно посещают подобные концерты. Нужно лишь уметь устраивать их..."18. Репертуар цих концертів був представлений лише одним твором - месою "Stabat Mater" Дж. Россіні, яка прозвучала тричі (18, 20 та 21 березня) у приміщенні міського цирку Hipрo Palace та виконувалась у Києві вперше. Згідно задуму організаторів, концерт мав бути досить масштабним: в афішах зазначалось, що спеціально до цього концерту оркестр і хор київського Міського театру було збільшено до 200 осіб. Проте, така масштабність стала на заваді організації концерту: "...предпринимая такое интересное дело, дирижер, по видимому, не учел неблагоприятных для его затеи обстоятельств, благодаря которым все 3 сеанса не имели ни художественного, ни материального успеха... желая с избытком окупить большие расходы, связанные с участием хора и оркестра, устроитель этих концертов неудачно воспользовался помещением цирка, в отрицательных качествах которого (в смысле его плохой пригодности для музыкальных сеансов) публика уже убедилась по нескольким опытам... К причинам, неблагоприятно повлиявшим на сборы, можно добавить еще и неудачно выбранное для концертов время - вторая половина марта; ряд симфонических концертов (два местных и четыре - г. Кусевицкого ), гастроли Баттистини, концерты Гофмана, предстоящие спектакли Собинова порядком опустошили карманы обывателей и отвлекли последних от сеансов Гранелли"19.
Поряд із масштабними інструментальними подіями у березні відбулася і низка камерних концертів. Це - гастролі скрипаля Г. Марто, останній концерт відомого піаніста Й. Гофмана, вечір пісень О. Т. Гречанінова.
Зважаючи на схвальні відгуки критиків обох опрацьованих газет, концерти Г. Марто були найбільш вдалими. Як з'ясувалося, київська публіка вже була знайома з творчістю талановитого французького скрипаля. У 1898-1899 рр. артист давав у Києві два сольні концерти, а у 1900 р. виступав у одному з симфонічних концертів. Як зазначає кореспондент газети "Киевлянин" О. Канєвцов, "редко приходится получать такое эстетическое наслаждение, какое испытывали мы во вторник, 5 марта, в концерте скрипача-виртуоза Г. Марто - того самого, который 15 лет назад познакомил киевлян со своей великолепной игрой... Г. Марто вкладывает в исполнение всю душу... вся сила его интерпретации заключается во внутренней красоте, в той глубокой выразительности, которая способна расшевелить чувства слушателя; техника Марто - в полном равновесии с совершенством внутренней стороны его игры" 20. Такі ж позитивні відгуки звучать і на сторінках газети "Киевская мысль": "Игра этого художника до того прекрасна, до того совершенна, что приходится только преклоняться пред этим великим искусством. В игре скрипача гармонически слились все лучшие черты внешней и внутренней красоты, свойственные только избранным виртуозам. Концерт превратился в сплошной триумф для г. Марто, которому пришлось много бисировать"21.
Незабутніми для киян стали й чергові гастролі талановитого польського піаніста Й. Гофмана - неперевершеного інтерпретатора музики Ф. Шопена. З відгуків у газеті "Киевская мысль" щодо його заключного концерту дізнаємось:"...хотя в программу входили игранные виртуозом в предыдущих концертах шопеновские вещи, но одного имени Шопен, а также такого исполнителя как И. Гофман было достаточно для того, чтобы собрать большую публику... Все 5 концертов прошли при полном зале" 22. Головним номером програми у заключному 5-му концерті, що відбувся 8 березня, була соната Ф. Шопена b-moll, проте, як зазначає критик, "исполнение центрального номера вышло бледноватым,... не доставало задушевности в первой части и грациозности в скерцо... зато Impromptu As-dur и ноктюрн Fis-dur были сыграны Й. Гофманом с большим мастерством и вызвали всеобщий восторг"23.
Палітру камерних концертів березня складали й вокальні вечори. Так, зокрема 6 березня у Залі купцівського зібрання (нині Національна філармонія України) відбувся вечір пісень Олександра Гречанінова. Для киян прозвучали пісні з двох вокальних циклів композитора "Снежинки" та "Ad Astra". Твори виконувала співачка О. Бутомо24, а акомпанував сам автор. Як зазначає критик газети "Киевская мысль", "...г-жа Бутомо, спевшая все песни, сравнительно удачно справилась с этой нелегкой задачей. Певица обладает симпатичным mezzo soprano, довольно легким и звучным... песни, в особенности из детского цикла "Снежинки", очень понравились публике, и многие из них были певицей повторены. Сам А. Т. Гречанинов превосходно аккомпанировал"25.
Не зважаючи на те, що місцева оперна трупа не ставила спектаклів у великопостний період, у березні київська публіка мала нагоду відвідати гастролі видатних зірок італійського та російського оперного мистецтва. Серед таких - відомі італійські оперні співаки Маттіа Баттістіні (баритон), Джузеппе де Лука (баритон), іспанська співачка Грасіела Паретто (сопрано), а також російські співаки Леонід Собінов та Дмитро Смірнов.
Так, афіші "Киевлянина" повідомляють: "На второй и третьей неделе Великого поста состоятся гастроли знаменитого баритона Маттиа Баттистини"26. Репертуар співака включав переважно італійські опери. Це - "Ернані" та "Бал маскарад" Дж. Верді, "Тоска" Дж. Пуччіні, "Марія де Роган" Г. Доніцетті. Цікаво, що у програмі гастролей була й російська опера "Демон" А. Рубінштейна, дуже затребувана на той час.
Як з'ясувалося, приїзд Маттіа Баттістіні не був для Києва новиною, адже співак неодноразово приїздив до Києва з гастролями і раніше27. Як це типово для сприйняття іноземних виконавців київською публікою, оцінки його творчості були схвальними: "...идеальное meco voce, поразительная легкость и ясность в тончайших узорах мелизма и, наконец, художественно отделанная фразировка, - все эти прекрасные свойства певца как бы снова перенесли нас во времена расцвета старого belcanto"28. Однак, якщо до виконання італійських опер критика (почасти, О. Канєвцов) не мала ніяких претензій, то виконання партії Демона з однойменної опери А. Рубінштейна не задовольнило рецензента газети "Киевская мысль": "партия Демона является одной из интереснейших в русском оперном репертуаре...она представляет богатый материал для драматических узоров вдумчивого артиста. Но с течением времени на многих оперных сценах установилось трафаретное истолкование этого прекрасного образа, род оперного стереотипа, неизменно воспроизводимого всеми артистами. Тем более что в вокальном отношении партия Демона так богата мелодическими красками, что артисты стали для ее художественного выражения разрабатывать исключительно ее вокальный материал, совершенно не заботясь о ее драматическом воплощении. Таков и Демон г. Баттистини. К тому же певец не пожелал удовлетвориться точным воспроизведением рубинштейновской партитуры и не только украсил русскую оперу итальянскими эффектами, но даже вставил в финале второго акта целую музыкальную фразу, там, где ее нет у автора и где она совершенно неуместна. Конечно, в чисто вокальном отношении г. Баттистини был великолепен..."29.
Наступною оперною подією березня стали гастролі Джузеппе де Лука. В афішах зазначено: "с 25 марта в городском театре начинаются гастроли известного итальянского баритона де-Лука. Певец выступает в Киеве впервые, но за границей, особенно в Италии и Америке, он пользуется большой известностью. В первую половину поста де-Лука пел в Одессе, и музыкальная критика отзывалась о нем с единодушным восхищением"30. Свій талант співак виправдав і на київській сцені, особливо сподобалось публіці виконання партії Фігаро з "Севільського цирульника" Дж. Росіні. З цього приводу О. Дзимитровський зазначає: "комическое дарование артиста развернулось в этой роли с необычайным блеском, в тончайшей мимике и полной глубочайшего юмора фразировке. Сказать, что де-Лука оживил роль Фигаро - это мало. У зрителя такое впечатление, как будто не пьеса разыгрывается на сцене, а сама жизнь хохочет, суетится и изворачивается на его глазах, блистая самыми пестрыми, самыми забавными красками"31.
У кінці місяця також розпочались гастролі відомого російського співака Леоніда Собінова32. 26, 27 та 30 березня у Міському театрі пройшли три опери з його участю ("Євгеній Онєгін" П. Чайковського, "Вертер" Ж. Масне та "Ромео і Джульєтта" Ш. Гуно). З цього приводу критик газети "Киевская мысль" Абрам Дзимитровський пише: "Собинов, считающийся лучшим русским исполнителем Ленского и Вертера, счастливо избегнул многих обычных промахов. Тем не менее, созданные им роли нельзя назвать продуктом сильного вдохновения. Перед нами хороший артист, серьезный и вдумчивый, который местами увлекается, но в целом не оставляет глубокого следа. Внимание артиста направлено, по преимуществу, на отделку вокальной стороны каждой роли. Но и тут Собинов не везде остается победителем. Артисту приходится петь с большим напряжением на верхнем регистре и это делает голос его местами плоским, не звучным... образ Вертера лучше удается артисту и получается у Собинова более законченным и с вокальной, и с сценической стороны"33.
Ще одна зона критичного усвідомлення київського музичного життя - балетне мистецтво та його представники. Так, особливе місце серед музичних подій березня посідають гастролі відомої московської балерини Катерини Олександрівни Гельцер. Лише дві її гастролі (7 та 9 березня) викликали шквал критичних рецензій протилежного спрямування - від схвально-позитивних до негативних. Так, анонімний критик газети "Киевская мысль" пише: "г-жа Гельцер, по праву, числится звездой классического балета, но в то же время в танцах талантливой московской балерины много нового, свежего,... много от Айседоры Дункан...тесные рамки классического балета не удовлетворяют г-жу Гельцер, она ищет новых путей...Гвоздем программы, как и в прошлый приезд, является "Вакханалия" Глазунова... Гастроли прошли с большим, вполне заслуженным, успехом"34.Досить іронічно з приводу майстерності балерини висловлюєть на сторінках тієї ж газети автор під псевдонімом W35: "Г-жа Гельцер проявляет в своих танцах огромный хореографический темперамент... рождается смутное сознание, что в этой страсти, разработанной до мельчайших подробностей, чересчур много резвости. Что нега ее - слишком жеманна. И что вообще пляска г-жи Гельцер избыточно колоритна, эффектна и фейерверочная...это балерина внешне пылкая и кипучая, но сравнительно мало загорающаяся духовно"36. Суто професійну оцінку дає Н. Ніколаєв, який оцінює феномен "Гельцер" у контексті еволюції як творчості самої балерини (з точки зору наслідування традицій "дунканізму"), так і балетного мистецтва взагалі: "...кто был свидетелем первых выступлений г-жи Гельцер на киевской сцене, тот, смотря ее 9 марта в балетном дивертисменте, поставленном после "Травиаты", легко мог убедиться, как быстро движется русский балет от пути предначертанных гг. Фокиным и Дягилевым реформ... От прежней Гельцер не осталось, что называется, следа... характер ее танцев радикально изменился... Это был уже несомненно "дунканизм", но дунканизм, обладавший той облагороженной красотой... которая достигается только строгой школой классического балета"37. Поряд із значними високопрофесійними концертами та гастролями зарубіжних музикантів, що проходили переважно на сценах Залу купцівського зібрання, Міського театру і театру "Соловцов" (нині драматичний театр ім.. І. Франка), у Києві існували заклади, де виконувалась "легка", естрадна музика того часу. Це сімейний театр-варьєте "Аполло"38, театр кабаре-варьєте Вілла Жозеф39, театр Мяновського, театр Дагмарова40 та ін. Тут проходили різноманітні заходи розважального характеру: танці, виступи комедійних акторів, гумористів, акробатів тощо. Часто в програму входили і вокальні концерти (щось на зразок виступів сучасних естрадних співаків). Переважно це були циганські вокальні ансамблі та сольні виступи "зірок" циганських осередків. Тогочасна публіка захоплено сприймала подібні виступи. Репертуар таких артистів зазвичай був представлений найрізноманітнішими старовинними та сучасними циганськими романсами і ліричними піснями. Про популярність таких "циганських" концертів свідчить їх кількість та різноманітність впродовж розглянутого нами місяця. Так, у березні 1913 р. Київ відвідали такі знаменитості як С. Сокольський, А. В. Кальчевська, Л. Людвиковський (4 березня, "Аполло"), циганський ансамбль під керівництвом П. Паніної (4 березня, Вілла Жозеф); у театрі Мяновського пройшли гастролі Московського циганського табору (з 4-го березня), а в кінці місяця (26 березня) у театрі Дагмарова відбувся концерт юної циганської знаменитості, 15-річної Катюши Сорокіної. Не лишився поза увагою газетного анонсування і "вечір ліричної циганської пісні" М. О. Емської41, що проходив у Залі купцівського зібрання 27 березня. Для підтвердження популярності подібних концертів приводимо замітку з газети "Киевская мысль" (1913, №71,с. 3): "...в виду більшого успеха Московский цыганский табор остается еще на три гастроли".
Поширеним явищем у 19 та на початку 20 ст. для культурного життя Києва було проведення різноманітних благодійних акцій. Безперечно, саме музичне мистецтво стало однією із основних форм здійснення подібних заходів. Зокрема, у березні пройшла низка таких концертів, які організовувались з відповідною благородною метою, а саме: літературно-музичний вечір на користь другого єврейського благодійного товариства "Гмілус Хесед" (театр "Соловцов", 11 березня); Концерт-бал на користь товариства швидкої допомоги нужденним, які навчаються у вищих навчальних закладах (зал купцівського зібрання, 13 березня); Спектакль на користь студентів-медиків третього курсу університету св. Володимира (Художній театр "Мініатюр"42, 29 березня). Також у приміщенні педагогічного музею цесаревича Олексія43 було проведено 2 загальнодоступні концерти: 6 березня - концерт, присвячений російській пісні, а 20 березня - концерт духовної музики. Ще одною благодійною акцією став виступ хору під керівництвом М. А. Надеждинського, що відбувся 17 березня у Залі купцівського зібрання. Збір коштів з цього духовного концерту було використано на побудову храму в с. Столипіно44.
Цікаво, що саме у рамках благодійної акції у березні відбулося відзначення сотої річниці від дня народження батька української літератури Т. Г. Шевченка. Цій події було присвячено два концерти, інформація про які була досить скупо висвітлена у розглянутих періодичних виданнях (поза увагою залишилась навіть програма концертів). 7 березня у приміщенні клубу "Родина" відбувся перший концерт, участь у ньому взяли - г-жі: Абрамович, Вонсовська, Жабко, Маслянікова, Мамир, Мришук, Пергаменщик, Свиридова, Урвачова; гг.:Буцький, Карлашев, Лаврененко, Орлов, Фурдецький, Тарасевич45. Другому концерту, який відбувся 28 березня, судилося стати доленосним: частину зібраних коштів було використано для спорудження пам'ятника Тарасу Шевченку у Києві46.
Висновки
Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки щодо музичного життя Києва у березні 1913:
1. Жанрова палітра музичних заходів на початку весни була досить розвиненою і колоритною. Це: симфонічні концерти ("Бетховенские торжества" С. Кусевицького, симфонічні концерти під керівництвом А. К. Коутса), оперні спектаклі (гастролі зарубіжних та російських оперних співаків: М. Батістіні, Дж. де Лука, Г. Парето, А. Пінтучі, Л. Собінова, Д. Смірнова),
камерні концерти - інструментальні (гастролі Й. Гофмана і концерти Г. Марто) і вокальні (вечір пісень О. Гречанінова, концерт співачки М. А. Удовенко, вечір ліричної циганської пісні М. Емської, концерт М. М. Філімонова, присвячений російському романсу та ін..), балетні постановки (гастролі К. Гельцер та В. Жукова), хорові концерти (духовні концерти, організовані Е. Гранелі, концерт хору М. Надеждинського, концерт художньої капели В. Г. Завадського, виступи студентського хору університету св. Володимира під кер. О. Кошиця). 2. Багато музичних заходів цього періоду мали доброчинне спрямування. Це: благодійні концерти (вечір на користь другого єврейського благодійного товариства "Гмілус Хесед"; концерт-бал на користь товариства швидкої допомоги нужденним, які навчаються у вищих навчальних закладах; спектакль на користь студентів-медиків третього курсу університету св. Володимира),
загальнодоступні концерти (2 загальнодоступні концерти у Педагогічному музеї цесаревича Олексія, присвячені російській пісні та духовній музиці, 7-й загальнодоступний духовний концерт хору М. А. Надеждинського), вечори пам'яті видатних діячів (концерт пам'яті Т. Шевченка; вечір, присвячений О. Даргомижському і Р. Вагнеру, з нагоди 100-річчя обох композиторів). 3. Репертуар оперних спектаклів та програми симфонічних і камерних концертів переважно складали музичні твори західно-європейських (Л. Бетховен, Й. Гайдн, Й. Брамс, Р. Вагнер, Дж. Верді, Дж. Росіні, Ж. Масне, Дж. Пучіні, Г. Доніцетті, Ш. Гуно та ін.) та російських (М. Римський-Корсаков, П. Чайковський, С. Рахманінов, О. Гречанінов, О. Бородін, М. Мусоргський, О. Глазунов та ін..) композиторів. Серед українських композиторів у програмах зустрічаються лише 2 прізвища: А. Ведель та М. Лисенко47. Як бачимо, музика, що звучала у Києві 100 років назад, презентувала надбання різних національних культур. Як з точки зору репертуару, так і в плані виконавців пріоритетну позицію займають зарубіжні (західно-європейські) митці: італійці (М. Баттістіні, Дж. де Лука, А. Пінтуччі), іспанці (Г. Парето), французи (Г. Марто), поляки (Й. Гофман), англійці (А. Коутс). Наступне місце посідають російські виконавці (С. Кусевицький,О. Гречанінов, К. Гельцер, Л. Собінов, Д. Смірнов та ін..). Українська культура, в силу багатьох обставин (історичні умови, імперська політика Росії та ін.), представлена більш скромно (О. Кошиць, В. Завадський, М. Філімонов). 4. Важливе місце в культурному житті Києва займала музична критика, персоніфікована у названий період постійними рецензентами газет "Киевлянин" и "Киевская мысль" Канєвцовим О.О. ("Киевлянин") і Дзимитровським А.Н., а також авторами поодиноких статей Ніколаєвим М.І, Лініцьким А. і персонажем під псевдонімом "W." Музична критика того часу ще не набула стабільно високого рівня професіоналізму. Поряд з цікавими, переконливими роботами зустрічаємо статті описового характеру, з акцентом на симпатіях чи антипатіях автора; критичний тон - часто "розслаблений", майже позбавлений професійної аргументації і історичної далекоглядності. Серед яскравих прикладів - рецензія Олександра Канєвцова на 5-й симфонічний концерт А. Коутса з творів Равеля і Дебюсі: "Пьесы Равеля и Дебюсси, выбраны дирижером, вероятно, с целью показать - до какой нелепости доходят представители новаго музыкального "толка" в своих диких приемах гармонизации и оркестровки... Если Равель и Дебюсси действуют искренно, то они, в таком случае, больные люди, страдающие ослаблением задерживающих музыкальных центров...". Основні жанри музичної критики, які зустрічаються на сторінках розглянутих газет - анонс, рецензія, огляд.
Таке насичене музичне життя столиці на початку століття та активний потяг киян до все нових і нових музичних вражень безперечно вимагали появи відповідного музичного навчального закладу, який би готував високопрофесійних музикантів. Саме таким закладом стала Київська консерваторія, яка виникла у листопаді 1913 року на базі музичного училища Київського відділення Російського музичного товариства. 1 Див. додаток №2. Інформація про газети "Киевлянин", "Киевская мысль" та "Русская музыкальная газета".
2Дивись Додаток №2.
3Киевская мысль, 1913 № 71. С. 3.
4 побудована в1895 р. для Київського товариства сприяння початковій освіті. У будівлі Народної аудиторії регулярно проходили вечори-концерти М. В. Лисенко, виступи учнів музично-драматичної школи та інші культурно-освітні заходи. У 1918 році в приміщенні Народної аудиторії викладач музично-драматичної школи ім. Лисенка Л. Лук'янова (майбутній режисер Московського камерного театру) організувала Молодіжний драматичний театр. З 1921 року в цій будівлі почав працювати новоорганізованний Професійний український пересувний Шостий районний театр їм Лесі Українки (Київ (енциклопедичний довідник)/ред.. А. В. Кудрицького. - К.:Гол. ред..УРЕ, 1981. -с. 413).
5 Див. додаток№2.
6Див. додаток№2.
7 Праця Володимира Степановича Оголевця "Популярно-критический очерк симфоний Л. Бетховена" - єдина у його музикознавчому доробку. Більш відомим є рідний брат В. С. Оголевця Олексій Степанович Оголевець (1894-1967) -радянський музикознавець, літератор (його перу належить низка досліджень і статей).
8Киевлянин, 1913, № 73, с. 3
9 Киевская мысль, 1913 № 73. С 5
10Див.додаток№2.
11Здається, висловлювання "пятно" - розхоже місце у критичному лексиконі того часу (в "Райке" Мусоргского - "неприличное пятно").
12Киевлянин, 1913 №77, с. 3
13 Відомості про цю персону не вдалося установити. 14Там же.
15Киевлянин, 1913 № 65, с. 4
16Киевлянин, 1913, № 73, с. 3.
17Див. додаток№2.
18Киевлянин, 1913,№ 84 с. 3.
19 Киевлянин, 1913,№ 84 с. 3.
20Киевлянин, 1913 №66, с. 4
21Киевская мысль, 1913 № 66. С 5
22Киевская мысль,1913 №71, с. 3.
23Там же, рецензія Абрама Дзимитровського (псевдонім "Дз").
24Див додаток№2.
25Киевская мысль,1913 №68, с. 4.
26Киевлянин, 1913 №62, с. 1.
27У газеті "Киевсая мысль" (1913, №66) зазначається, що 7 років тому Маттіа Баттістіні вже приїздив до Києва та виступав на сцені театру "Соловцов" у опері Дж. Верді "Ернані" в ролі Дон Карлоса.
28Киевсаямысль, 1913 №66,с. 5.
29Киевсая мысль, 1913 №69,с. 5.
30Киевская мысль,1913 №78, с. 4.
31Киевская мысль,1913 №90, с. 6.
32 Див. додаток №2. Відомо, що Л. Собінов був учнем О. О. Сантагано-Горчакової, яка доживала віку у Києві та смерть якої співпала з початком гастролей Собінова (Олексендра Олександрівна Сантагано-Горчакова померла 25 березня 1913 р.). У газеті "Киевлянин" (1913, №86 с.3) міститься стаття-некролог пам'яті співачки.
33Киевская мысль,1913 №88, с. 4.
34Киевская мысль,1913 №73, с. 5.
35Пошуки "персонажа" під псевдонімом W. не увінчалися успіхом. У розглянутій нами літературі (Масанов И.Ф. Словарь псевдонимов руських писателей, ученых и общественных деятелей: В 4 т. - М., 1956-1960; Кто писал о музыке: био-библиографический словарь музыкальных критиков / Г.Б. Бернандт, И.М. Ямпольский, в 4-х томах. - М. : Сов. композитор, 1971-1979) зазначено безліч діячів, які підписувались саме так, але точних вказівок на конкретну особу, яка співпрацювала у 1913 р. з будь-якою з київських тогочасних газет, немає. Є припущення, що це могли бути Вольфінг (Метнер) Емілій Карлович (1872-1936) або Розенов Емілій Карлович (1861-1935). Серед їх робіт цього періоду (1913 р.) могли бути подібні музикознавчі статті, однак у розглянутих джерелах не вказано, що вищезазначені музичні критики співпрацювали з газетою "Киевская мысль".
36Киевскаямысль,1913 № 75, с. 5
37Киевлянин, 1913 №70, с. 3.
38 Один з найпопулярніших київських театрів-варьєте поч.. 20 ст., знаходився на вул.. Меринговській, 8 (нині вул.. М. Заньковецької). Дирекція театру запрошувала найкращих артистів. Тут виступали знамениті тогочасні гумористи, відомий хор "Ярославських циган", багаточисленні виконавці романсів на чолі з легендарною Плевицькою, акробати і ін.. На початку сезону сюди завертала уся тогочасна модна тусовка - банкіри, спортсмени, адвокати (газета Сегодня №242 (994) за 27.10.2001).
39 Театр сімейного вар'єте, виник у Києві в 1913 р., "...но, несмотря на интересную программу: загадочно-поразительные чудеса "Тайны Египта и Тибета", захватывающий ужас -- наводнение в волшебном царстве и даже летающий по всему театру с дамой в гондоле таинственный шар, успеха не принесли -- заведение потерпело крах" (газета Сегодня №242 (994) за 27.10.2001). 40 Інформацію про ці театри не вдалося знайти.
41Марія олександрівна Емська - концертна співачка поч..ХХ ст..(сопрано). Репертуар - від оперних арій до циганських романсів; багато записувалась на грам пластинки (інтернет ресурс. Режим доступу: http://kkre-48.narod.ru/emskaya.htm).
42Колишній театр Бергоньє, побудований у 1875 р., архітектором В. Н. Ніколаєвим. У 30-ті роки ХХ ст.. був реконструйований. Нині Національний академічний театр російської драми ім.. Л. Українки.(Інтернет ресурс. Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Театры_Киева).
43У зв'язку з тим, що закладання першого каменю будівлі музею відбулося в день народження престолонаслідника (30 червня 1910 р), йому було дано ім'я цесаревича Олексія. Відкриття музею - 1911 р. З 1917 р. у приміщенні засідала Центральна рада на чолі з М. Грушевським. З 1921р. - Пролетарський музей; у 1924 - музей Революції. Нині в цьому приміщенні знаходиться Дім вчителя та невеликий Педагогічний музей (Інтернет ресурс. Режим доступу: http://alyoshin.ru/Files/obstches/pedmuzey.html).
44Киевлянин,1913 № 68, с. 1.
45 Частково відомості про виконавців приведено у додатках, але не усі прізвища вищезазначених учасників концерту вдалось знайти. (Див. додаток Орлов, Вонсовська).
46Киевская мысль, 1913, №83. С 4.
47У жовтні 1912 р. композитора не стало, але його прізвище не сходило зі сторінок тогочасних періодичних видань. Так, у одному з випусків газети "Киевская мысль" (1913, №82, с. 3) обговорюється постановка опери "Тарас Бульба". (Див. додаток №2, повний текст статті). ---------------
------------------------------------------------------------
---------------
------------------------------------------------------------
3
Документ
Категория
Рефераты
Просмотров
25
Размер файла
77 Кб
Теги
ostatochno, kursova, 2013
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа