close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

medproekt pdf

код для вставки
Вінницька Правозахисна Група
«МОНІТОРИНГ
ДОТРИМАННЯ ПРАВ ПАЦІЄНТІВ
В КОМУНАЛЬНИХ УСТАНОВАХ
ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я МІСТА ВІННИЦЯ, УКРАЇНА»
Січень 2013- серпень 2013 р.р.
1
2
1. ПРАВА ПАЦІЄНТІВ
Права людини у сфері охорони здоров’я можна розділити на три основних групи.
До першої групи доцільно віднести права, що стосуються кожної окремої
людини, є універсальними та неподільними, з якими людина народжується і носієм
яких є все своє життя.
Другу групу складають права пацієнтів – людей, що звернулись за медичною
допомогою, або громадяни, яким медична допомога надається.
До третьої групи відносимо права, характерні для окремих категорій фізичних
осіб, що мають особливі ознаки. До цих ознак належать, зокрема, стан здоров’я,
заняття певними видами діяльності, вік, умови проживання, географічне
розташування та інші.
Основи законодавства України про охорону здоров’я регламентують права
неповнолітніх, вагітних жінок, інвалідів, працівників підприємств з шкідливими і
небезпечними умовами праці, військовослужбовців і т. ін., але не визначають прав
літніх людей, сім’ї, ув’язнених.
У звіті, що пропонується до Вашої уваги, йтиметься, виключно, про другу групу
прав людини у сфері охорони здоров’я, а саме, про права пацієнтів.
Згідно із Законом України «Основи законодавства України про охорону
здоров’я» пацієнтом є фізична особа, яка звернулася за медичною допомогою та/або
якій надається така допомога.
В українському законодавстві права пацієнтів не прописано в рамках одного
певного законодавчого документу, натомість, права пацієнтів відображено в
чисельних нормативно – правових актах. Такими актами є:
Міжнародні договори, ратифіковані Україною, зокрема, Загальна
декларації прав людини;
Конституція України, зокрема, Стаття 49, в якій чітко зазначено, що
«кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу, і медичне
страхування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я
медична допомога надається безкоштовно».
Закони, зокрема ЗУ «Основи законодавства України про охорону
здоров’я», Цивільно-процесуального Кодекс України;
Інші нормативно правові акти.
Найбільш вичерпно список прав пацієнтів відображено в ЗУ «Основи
законодавства України про охорону здоров’я». У законі найшли своє відображення
наступні права пацієнтів.
1) право на медичні профілактичні заходи;
2) право на доступність у галузі охорони здоров’я;
3) право на медичну інформацію;
3
4) право на згоду на медичне втручання та право на відмову від медичного
втручання;
5) право на свободу вибору в галузі охорони здоров’я, а саме: а) право на вільний
вибір лікаря, б) право на вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря,
в) право на вибір закладу охорони здоров’я, г) право на заміну лікаря д) право на
лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах
охорони здоров’я України;
6) право на медичну таємницю;
7) право на якісну медичну допомогу;
8) право на безпечну медичну допомогу;
9) право на інновації, а саме: а) право на медико-біологічний експеримент, б)
право на репродуктивні технології, в) право на донорство, г) право на терапевтичне
клонування, 5) право на корекцію (зміну) статі;
10) право на попередження страждань та болю;
11) право на індивідуальний підхід до лікування;
12) право на оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та
органів охорони здоров’я;
13) право на відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю;
14) право людини на життя і на повагу до людської гідності при наданні
медичної допомоги;
15) право на захист від незаконних форм дискримінації, пов’язаних із станом
здоров’я.
Крім Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»,
права пацієнтів визначено в Конституції України, Цивільному кодексі України, ЗУ
«Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ЗУ «Про
інформацію», Клятві лікаря та інших нормативно-правових документах.
Згідно ЗУ від 07.07.2011 № 3611 – VI, ЗУ, «Основи законодавства України про
охорону здоров’я» було доповнено ст. 24–1 Відповідно до цієї статті «правові,
економічні та організаційні основи захисту прав і законних інтересів пацієнтів
визначаються законом». Незважаючи на те, що дана норма передбачає наявність
спеціального закону, який би визначав механізми реалізації прав громадян (у тому
числі, пацієнтів) на охорону здоров’я та медичну допомогу, такий закон досі не
прийнятий.
Комітетом з економічних реформ при Президентові України було розроблено
програму на 2010–2014 роки – «Заможне суспільство, конкурентоспроможна
економіка, ефективна держава». Ця програма, поміж іншим, передбачає
реформування системи охорони здоров’я. Згідно з нею державою впроваджено
пілотний проект, організаційні та правові засади якого визначено ЗУ від 07.07.2011
№ 3612–VI «Про порядок проведення Реформування системи охорони здоров’я у
Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві».
4
Відповідно до ЗУ № 3612–VI у пілотних регіонах, в тому числі у Вінницькій
області, визначаються наступні рівні медичної допомоги.
Первинна медична допомога – вид медичної допомоги, що надається в
амбулаторних умовах або за місцем проживання (перебування) пацієнта. Первинна
медична допомога надається лікарем Загальної практики – сімейнім лікарем і
передбачає надання консультації, проведення діагностики та лікування найбільш
поширення хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності)
станів, здійснення профілактичних заходів, направлення, відповідно до медичних
показів пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому
вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної
допомоги; надання невідкладної медичної допомоги у разі гострого розладу
фізичного чи психічного здоров’я пацієнта, який не потребує екстреної, вторинної
(спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.
Вторинна (спеціалізована) медична допомога – вид медичної допомоги, що
надається в амбулаторних або стаціонарних умовах, у плановому порядку або
екстрених випадках и передбачає надання консультації, проведення діагностики,
лікування, реабілітацію та профілактику хвороб, травм, отруєнь, патологічних та
фізіологічних (при вагітності та пологах) станів, які можуть бути надані лікарями
відповідної спеціалізації (крім лікарів загальної практики – сімейних лікарів);
направлення пацієнта для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги з
іншої спеціалізації або для надання третинної (високоспеціалізованої) медичної
допомоги.
Третинна (високоспеціалізована) медична допомога – вид медичної
допомоги, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах, у плановому
порядку або екстрених випадках та передбачає надання консультацій, проведення
діагностики, лікування хвороб, травм, отруєнь, патологічних станів, ведення
фізіологічних та патологічних станів (при вагітності та пологах) із застосуванням
високотехнологічного обладнання та / або високоспеціалізованих медичних
процедур високої складності; направлення пацієнта для надання вторинної
(спеціалізованої) допомоги або третинної(високоспеціалізованої) медичної допомоги
з іншої спеціалізації.
Екстрена медична допомога – вид медичної допомоги, що полягає у здійсненні
медичними працівниками відповідно до закону невідкладних організаційних,
діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування та збереження
життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану
на її здоров’я.
В якості критерію для оцінки дотримання прав пацієнтів в установах Вінниці та
Вінницької області було вибрано Європейську хартію прав пацієнтів. Такий вибір
був зумовлений стратегічним курсом України на вступ до Європейського Союзу, що
підтверджується численними нормативно – правовими актами, зокрема ЗУ «Про
5
Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства
Європейського Союзу», угодами про партнерство й співробітництво між Україною и
Європейським Співтовариством та державами – членами, програмою Економічних
реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка,
ефективна держава Законом України «Про Загальнодержавну програму адаптації
законодавства України до законодавства Європейського Союзу», в якому охорона
здоров’я та життя людини визначена, як одна з пріоритетних сфер, в якій необхідне
внесення змін до законодавства України.
У 2002 році Європейським Парламентом була представлена Хартія прав
пацієнтів. І хоча вона не має в Україні жодної юридичної сили, Хартія є досить
універсальним інструментом для моніторингу дотримання прав пацієнтів.
Європейську хартію про права пацієнтів, яка затверджена у 2002 р., до цього часу не
ратифіковано в нашій державі. У цьому документі містіться перелік прав пацієнтів,
який гарантує високий рівень охорони здоров’я (ст. 35 Хартії фундаментальних прав
Європейського Союзу). Таким чином, визначається висока якість надання медичної
допомоги різними Національними системами охорони здоров’я в Європі. В Хартії
перераховані такі права пацієнтів:
1 – Право на профілактичні заходи
Кожна людина має право на відповідні послуги з метою попередити
захворювання.
2 – Право на доступність
Кожен має право на доступність медичних послуг, потрібних йому / їй за станом
здоров’я. Медичні служби повинні гарантувати рівну доступність для всіх без
дискримінації за ознаками наявності фінансових ресурсів, місця проживання, виду
захворювання або часу звернення за допомогою.
3 – Право на інформацію
Кожен має право на отримання будь-якого роду інформації про свій стан
здоров’я, про медичні послуги і способи отримання цих послуг, а також про
можливості, наявних в результаті наукових досліджень і технічного прогресу.
4 – Право на згоду
Кожен має право на отримання будь-якого роду інформації, що дозволить йому /
їй брати активну участь у прийнятті рішень щодо свого здоров’я; ця інформація є
обов’язковою попередньою умовою проведення будь-якої процедури і лікування,
включаючи участь у наукових дослідженнях.
5 – Право на свободу вибору
Кожен має право на свободу вибору між різними медичними процедурами та
установами (фахівцями) на основі адекватної інформації.
6 – Право на приватність та конфіденційність
Кожен має право на конфіденційність особистої інформації, включаючи
інформацію про свій стан здоров’я і передбачуваних діагностичних або
6
терапевтичних процедурах, а також на захист своєї приватності під час проведення
діагностичних оглядів, відвідувань медичних фахівців та в цілому при медичних і
хірургічних втручаннях.
7 – Право на повагу до часу пацієнтів
Кожен має право на отримання необхідного лікування без зволікання, протягом
заздалегідь встановленого строку. Зазначене право відноситься до кожного етапу
лікування.
8 – Право на дотримання стандартів якості
Кожен має право на доступність якісного медичного обслуговування на основі
специфікації і в точній відповідності зі стандартами.
10 – Право на інновації
Кожен має право на доступність медичних інновацій, включаючи діагностичні
процедури, відповідно до міжнародних стандартів і незалежно від економічних або
фінансових міркувань.
11 – Право на запобігання, по мірі можливості, страждань і болю
Кожен має право, в міру можливості уникнути страждань і болю на кожному
етапі свого захворювання.
12 – Право на індивідуальний підхід до лікування
Кожен має право на діагностичні або лікувальні програми, максимально
адаптовані до його / її особистих потреб.
13 – Право на подачу скарги
Кожен, в разі заподіяння йому / їй шкоди, має право скаржитися і отримувати
відповідь чи інший зворотний зв’язок.
14 – Право на компенсацію
Кожен має право на отримання протягом розумно короткого терміну достатньої
компенсації у разі заподіяння йому / їй фізичної чи моральної і психологічної шкоди
діями медичного закладу.
Методологія
Головна мета даного моніторингу – це поліпшення ситуації з правами пацієнтів в
Україні.
Завдання моніторингу:
1. Збір та аналіз інформації про дотримання прав пацієнтів в 10 конкретних
установах Вінниці та Вінницької області.
2. Порівняння отриманих даних з формально прийнятими в державі гарантіями в
сфері охороні здоров’я та існуючими нормами міжнародного права.
3. Пошук найкращих рішень для зміни ситуації з дотримання прав пацієнтів в
Україні.
У зв’язку з тим, що в даний момент в державі відсутня система оцінки
дотримання прав пацієнтів в державних установах охорони здоров‘я, в рамках
7
проведеного дослідження фахівцями Вінницької правозахисної групи було
розроблено інструментарій для такої оцінки.
В якості єдиного стандарту оцінки дотримання прав пацієнтів в державних
установах охорони здоров‘я була обрана Європейська Хартія прав пацієнтів,
оскільки права пацієнтів в Українському законодавстві не систематизовані в рамках
одного законодавчого акту, а «розкидані» по різних нормативно – правових актах, а
Хартія вважається тим Європейським стандартом, на який доцільно орієнтуватись.
Існує система оцінки стану реформування системи охорони здоров’я в пілотних
регіонах, затверджена Міністерством охорони здоров’я, але вона не містить цілісної
оцінки дотримання прав пацієнтів в державних установах охорони здоров‘я. При
розробці інструментарію для проведення моніторингу, враховувалися результати
попереднього аналізу ситуації, який включав в себе:
попередній аналіз права;
аналіз преси;
аналіз скарг громадян та проведення спеціальних фокус-груп;
візити до державних установ охорони здоров‘я.
На основі попереднього аналізу, також, вибудовувались попередні гіпотези щодо
проведення дослідження.
Вінницька правозахисна група вперше запровадила спеціально розроблений для
проведення моніторингу інструментарій, який можливо вважати досить досконалим
та універсальним, таким, що і в подальшому може бути використаний для оцінки
дотримання прав пацієнтів, як у Вінницькій області, так і в інших регіонах України.
Він дозволяє не тільки оцінити дотримання того чи іншого права, а й піддати аналізу
причини порушення конкретного права, а також, дозволяє виробити відповідні
рішення.
Важливою функцією даного моніторингу є діагностика ситуації з дотримання
прав пацієнтів в державних установах охорони здоров‘я. Аналіз результатів
моніторингу виявляє існуючі проблеми у дотриманні прав пацієнтів і дає цілісну
картину того, що відбувається. Більшість з існуючих проблем з порушенням
дотримання прав пацієнтів в державних установах охорони здоров‘я знаходили своє
відображення в публікаціях у пресі і скаргах громадян, але при цьому не було
комплексного підходу до їх аналізу з боку зацікавлених державних установ.
Наведені результати моніторингу можуть бути використані у якості бази для
більш детального аналізу ситуації, так і для конкретних дій щодо поліпшення
ситуації на різних рівнях, починаючи від конкретних установ і закінчуючи зміною
законодавства.
Під час проведення моніторингу використовувалися такі методи збору
інформації:
• пряме спостереження;
• аналіз документів, у тому числі моніторинг преси;
8
• опитування, в тому числі фокус-групи, анкетування та глибинні інтерв’ю.
Перелічені методи збору інформації дозволили отримати, як кількісні, так і
якісні характеристики дотримання прав пацієнтів.
Розроблений інструментарій, аналіз отриманих даних і національного
законодавства структурований таким чином, щоб можна було оцінити його
відповідність рівню дотримання прав пацієнтів, визначеному в Європейській Хартії
прав пацієнтів.
Для проведення моніторингу була підготовлена група людей, котрі брали участь
у його проведенні і зборі інформації, як шляхом анкетування так і іншими методами.
При проведенні анкетування вибірка визначалась, виходячи з потреб даного
моніторингу. Оскільки однією з основних функцій моніторингу є діагностична –
тобто аналіз ситуації та виявлення існуючих проблем з дотримання прав пацієнтів, а
не проведення соціологічного дослідження з високою точністю кількісних
показників, вибірка вираховувалась таким чином, щоб довірча вірогідністю в 95 %
могла бути екстрапольована на генеральну сукупність, що відповідає таким
характеристикам:
• пацієнти 10 вищеназваних закладів;
• розмір генеральної сукупності – 300 тисяч осіб.
Вид вибірки – стихійна.
Довірчий інтервал, в залежності від питань, коливається близько 3 %.
Це означає, що кількісні показники можуть, в деякій мірі, відрізнятися при
проведенні повноцінного соціологічного дослідження, але виявлені під час
моніторингу тенденції однозначно мають місце і вимагають відповідного
реагування. Виявлені в ході анкетування тенденції повністю підтверджуються при
використанні інших методів оцінки, таких як аналіз документів, опитування шляхом
проведення фокус-груп, глибинних інтерв’ю та прямого спостереження.
В ході моніторингу було проведено:
– 3 фокус-групи пацієнтів по 15-20 учасників;
– Ґрунтовне анкетування 1052 осіб- користувачів послуг державних установ
охорони здоров’я;
– Глибинне інтерв’ю 25 осіб;
– Моніторингові візити до медичних закладів – 20 візитів.
Структура звіту
Результат моніторингу оцінено та висвітлено через призму Європейської Хартії
прав пацієнтів. Проведено аналіз дотримання 14 прав пацієнтів, проголошених в
хартії, під час аналізу враховано відображення зазначених прав пацієнтів у
національному законодавстві. Також, розглядається право, що не відносяться до
9
хартії, але закріплене в Конституції України- право на отримання безкоштовної
медичної допомоги в державних і комунальних закладах охорони здоров’я.
Структура розділів:
1 Формулювання права.
2 Відображення даного права на рівні національного законодавства. (Повний та
вичерпний аналіз українського законодавства не надається).
3 Результати моніторингу по кожному окремому праву. Якісні та кількісні
характеристики.
4 Оцінка ситуації щодо дотримання кожного окремого права.
5 Висновки та рекомендації.
1. ПРАВО НА ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ
"Кожна людина має право на відповідні послуги з метою попередження
захворювання".
2 Відображення в національному законодавстві
Конституція України (стаття 49 ч.1, 2)
«Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне
страхування.
Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних
соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм».
Згідно Закону, поняття ПРОФІЛАКТИКА включено в поняття МЕДИЧНА
ДОПОМОГА
ЗУ « Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 3, абзац
4)
«медична допомога
діяльність
професійно підготовлених медичних
працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію
у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у
зв'язку з вагітністю та пологами».
Попереджувально-профілактичний характер є одним із принципів охорони
здоров‘я.
ЗУ « Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 4, п. 7)
10
попереджувально-профілактичний
характер,
екологічний та медичний підхід до охорони здоров'я;
комплексний соціальний,
Профілактика є не тільки правом, але й, у деяких випадках, обов’язком
ЗУ « Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 10, п. б)
«Обов'язки громадян у сфері охорони здоров'я...
б) у передбачених законодавством
випадках
проходити профілактичні
медичні огляди і робити щеплення»
ЗУ « Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 30 абзац
2)
«... Щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть
здійснюватися обов'язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні
та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України.»
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 31)
Обов'язкові медичні огляди
«З метою охорони здоров'я населення організуються профілактичні медичн і
організацій з шкідливими і небезпечними умовами праці, військовослужбовців
та осіб, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення
або підвищеною небезпекою для оточуючих.
Власники та керівники
підприємств, установ і організацій несуть
відповідальність за своєчасність проходження своїми працівниками обов'язкових
медичних оглядів та за шкідливі наслідки для здоров'я населення, спричинені
допуском до роботи осіб, які не пройшли обов'язкового медичного огляду. Перелік
категорій населення, які повинні проходити обов'язкові медичні огляди,
періодичність, джерела фінансування та порядок цих оглядів (1238-97-п)
визначаються Кабінетом Міністрів України.»
ЗУ « Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 53)
“Спеціальні заходи профілактики та лікування соціально небезпечних
захворювань
«З метою охорони здоров'я населення органи і заклади охорони здоров'я
зобов'язані здійснювати спеціальні заходи профілактики та лікування соціально
небезпечних
захворювань
(туберкульоз, психічні, венеричні захворювання,
СНІД, лепра, хронічний алкоголізм, наркоманія), а також карантинних захворювань.
Порядок здійснення госпіталізації та лікування таких хворих, у тому числі і у
примусовому порядку, встановлюється законодавчими актами України.»
11
Питання профілактики на соціально небезпечні та інші види інфекційних хвороб
відображені і в ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб»
3 Результати моніторингу
Під час моніторингу нас цікавило, чи проходили люди профілактичний огляд (за
останній рік), з чиєї ініціативи це відбувалося і чи розповідають пацієнтам сімейні
лікарі про профілактичні заходи. Йшлося, в основному, про вторинну профілактику
та вакцинації.
Кількісні показники:
Анкетування показало, що за останній рік люди проходили з метою
профілактики
Рентген
44,20%
Вимірювання тиску
34,60%
ЕКГ
28,80%
Тест на гипатит С
11,50%
Тест на ВІЛ/СНІД
9,70%
Інше
23,10%
Не проходили нічого
34,70%
Важко відповісти
3,90%
45
40
35
- Рентген(44,20%)
- Вимірювання тиску(34,60%)
25
- ЕКГ(28,80%)
20
- Тест на гепатит С(11,50%)
15
10
- Тест на ВІЛ/СНІД(9,70%)
5
- Інше(в тому числі вакцинація)(23,10%)
0
- Не проходили нічого(34,70%)
- Важко відповісти(3,90%)
Тобто в 61% випадків опитані проходили вибіркові, але не комплексні
профілактичні заходи.
30
12
34,7
3,9
61,41
не проходили ніяки процедур з метоб
профілактики(34,7%)
важко відповісти (3,9%)
проходили заходи з метою профілактики(61,41%)
Профілактичні заходи проводились за ініціативою:
Роботодавця
12,50%
Лікаря
11,00%
Власній
28,90%
Інше
12,10%
Важко відповісти
36,00%
40
35
30
25
20
15
10
5
0
Роботодавця(12,5%)
Лікаря(11%)
Власній(28,90%)
Інше(12,10%)
Важко відповісти(36%)
Невелика кількість опитаних проходили різні профілактичні заходи, як з власної
ініціативи, так і за ініціативою лікаря.
13
Чи розповідав вам лікар про заходи профілактики?
Так
23,00%
Ні
59,70%
Важко відповісти
17,30%
17,3
23
Так(23%)
Ні (59,7%)
Важко відповісти (17,3%)
59,7
В якості інших заходів профілактики, у відповідях найчастіше зустрічалися
щеплення і різні аналізи.
У процесі проведення глибинних інтерв'ю та фокус груп пацієнти медичних
установ розповідали, що за деякі процедури їм необхідно було заплатити,
незважаючи на те, що вони проводилися в державних чи комунальних закладах
охорони здоров'я.
«Звернувся в діагностичний центр при Міській клінічній лікарні швидкої
медичної допомоги. Аналіз крові моєї дружини обійшовся в 32 чи 33 гривні. Все йде
як благодійний внесок, дають талончик. Біля лабораторії, сиділа жінка, спеціально
записувала і їй платили гроші. »
При цьому чоловік зауважив, що коли, іншим разом, відмовився платити –
аналізи все одно зробили.
«Рентген: раніше було так, що з пенсіонерів навіть не брали цих 5 рублів, не
просили на благодійний внесок. І раптом посадили жінку, встановили касовий
апарат і 6 гривень з копійками. Дружина пішла, заплатила, зробила рентген. Дала
мені цей же чек і я з цим же чеком теж зробив рентген.
Днями дружина пішла в діагностичний центр в профілактичних цілях до
гінеколога. Послуги гінеколога 8 гривень з копійками. Але при цьому змушують йти в
аптеку і купити пакет, рукавички там і інші (набір для огляду - прим. Редактора). »
14
«Мені про необхідність профілактики сказав лікар. Я стою на обліку в
Пироговській лікарні. Потрібно було пройти кардіограму і рентген. І рентген мені
не стали робити до тих пір, поки я не заплатила, незважаючи на те, що я учасник
війни, і не дивлячись на те, що у мене друга група інвалідності .»
Така практика є досить поширеною, але слід зауважити, що профілактичні
медичні огляди, вкрай рідко, але проводяться і на безкоштовній основі.
«Я проходила проф огляд у зв'язку з тим, що мені потрібно було оформити
догляд за пристарілою людиною. Я проходила в першій лікарні. Доводилося для
огляду гінекологом купувати пакет (набір для первинного огляду). Але я не
пам'ятаю, щоб з мене гроші брали».
Щеплення дітям проводяться, в основному, безкоштовно (в медичних установах і
дитячих освітніх установах).
Профілактика соціально небезпечних захворювань часто проводиться з
ініціативи або за допомоги громадських організацій.
2. ПРАВО НА ДОСТУПНІСТЬ
«Кожен має право на доступність медичних послуг, яких він/вона потребує
за станом здоров’я. Медичні служби гарантують рівний доступ для всіх без
дискримінації за ознакою наявності фінансових ресурсів, місця проживання, виду
захворювання або години звернення за допомогою».
2 Відображення в національному законодавстві
Конституція України (стаття 49 ч.1, 2)
«Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне
страхування..
... Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян
медичного обслуговування. У державних та комунальних закладах охорони здоров’я
медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може
бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм
власності».
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (стаття 4, п. 3,4)
Стаття 4. Основні принципи охорони здоров’я
«Основними принципами охорони здоров’я в Україні є:
– гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських
цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними
15
інтересами, підвищення медико-соціального захисту найбільш вразливих
верств населення;
– рівноправність громадян, демократизм та загальнодоступність медичної
допомога та інші послуги у сфері охорони здоров’я».
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (стаття 7, п. в)
Стаття 7. Гарантії права на охорону здоров’я
«Кожен громадянин України має право на охорону здоров’я, що передбачає:...
в) Надання всім громадянам гарантованого рівня медичної допомоги у обсязі, що
встановлюється Кабінетом Міністрів України».
ЗУ «Про порядок проведення Реформування системи охорони здоров’я у
Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» (стаття 1, ч.
1, ч.2 п.1)
Стаття 1. Реформування системи охорони здоров’я
«1. Метою реалізації у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та
місті Києві пілотного проекту щодо реформування системи охорони здоров’я (далі –
пілотній проект) є впровадження та відпрацювання нових організаційно-правових та
фінансово-економічних механізмів, що спрямовані на підвищення ефективності та
доступності медичного обслуговування населення і є необхідними для розвитку
системи охорони здоров’я України.
2. Пілотній проект щодо реформування системи охорони здоров’я передбачає
проведення протягом 2011–2014 років структурно-організаційної та функціональної
перебудови системи медичного обслуговування у пілотних регіонах, що дасть змогу:
– підвищити рівень медичного обслуговування населення, розширити
можливості щодо його доступності та якості»…
– ЗУ «Про порядок проведення Реформування системи охорони здоров’я у
Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» (стаття
2, ч. 1, п.2)
Стаття 2. Мережа закладів охорони здоров’я пілотних регіонів
«... Функціонування мережі закладів охорони здоров’я у пілотних регіонах
здійснюється з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні,
необхідності створення умов для забезпечення належної якості такого
обслуговування, його своєчасності та доступності для громадян, ефективного
використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів».
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (стаття 18, ч. 4)
Стаття 18. Фінансування охорони здоров’я
«За рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів
16
фінансуються загальнодоступні для населення заклади охорони здоров’я. Кошти,
які не використані закладом охорони здоров’я, не вилучаються, і відповідне
зменшення фінансування на Наступний Період не проводиться.»
Цивільний кодекс України (стаття 18, ч. 4)
Стаття 283. Право на охорону здоров’я
«Фізична особа має право на охорону її здоров’я.»
3 Результати моніторингу
Незважаючи на те, що право на доступність закріплено в національному
законодавстві, виходячи з опитувань пацієнтів, з дотриманням права на доступність
медичної допомоги існують суттєві проблеми, так само як і з правом рівного
доступу до медичних послуг для різних груп населення.
Кількісні показники:
1 Чи відмовляли Вам в доступі до медичної допомоги?
Так, через відсутність окремого виду медичної допомоги
9,60 %
Так, інша причина (вкажіть)
17,30 %
Ні
63,50 %
Сам відмовився
3,80 %
Важко відповісти
7,70 %
70
60
50
40
30
Так, через відсутність окремого виду медичної
допомоги (9,6 %)
Так, інша причина (вкажіть) (17,3 %)
Ні(63,5 %)
Сам відмовився (3,8 %)
Важко відповісти (7,7 %)
20
10
0
Анкетування показало: вагомий відсоток пацієнтів, які вважають, що їм було
відмовлено в наданні медичної допомоги, становить 25 %. Це в тій ситуації, коли
від надання медичної допомоги відмовились 3,8 % опитаних. З аналізу глибинних
інтерв’ю та фокус груп чітко видно, що офіційна статистика відмов від лікування
набагато більше, оскільки, за розповідями опитаних, не є поодинокими випадки,
17
коли пацієнтам відмовляють у лікуванні, наприклад, через відсутність у пацієнта
можливості сплатити за медичні послуги, натомість, лікар наполягає аби в історії
хвороби сам пацієнт розписався за відмову від лікування. Також були випадки, коли
протягом певного проміжку часу пацієнтові відмовляли в наданні медичної
допомоги декілька кілька разів, причому, з різних причин.
25
7,7
63,5
не відмовляли (63,5 %)
сам відмовився(3,8 %)
важко відповісти (7,7 %)
відмовляли з інших причин (25 %)
3,8
Під час аналізу результатів анкетування виявлено, що у спектрі причин відмов у
наданні медичних послуг пацієнти часто вибирали графу «інші варіанти»наприклад, звернення не до свого сімейного лікаря, звернення до медичної установи
без відповідного направлення.
2 Чи існують у Вашому медичному закладі адміністративні перешкоди для
отримання медичної допомоги:
Так, вимагають паспорт
17,30 %
Так, наявність реєстрації
15,40 %
Так, відомче підпорядкування
9,60 %
Так, дільничний принцип обслуговування
11,50 %
Так, інше
3,90 %
Ні
15,40 %
Важко відповісти
50,50 %
18
60
50
Так, вимагають паспорт (17,3 %)
Так, наявність реєстрації (15,4 %)
Да, ведомственность (9,6 %)
Так, відомче підпорядкування (11,5 %)
Так, інше (3,9 %)
Нет (15,4 %)
Важко відповісти (50,5 %)
40
30
20
10
0
Близько 50 % опитаних не змогли відповісти на питання про наявність
адміністративних перешкод для отримання медичної допомоги,. Але, на думку 34 %
опитаних, такі перешкоди в тій чи іншій формі існують.
15,4
34,13
Адміністративних перешкод не існує(15,4 %)
Існують адміністративні перешкоди (34,1 %)
Важко відповісти (50,5 %)
50,48
3 Чи існують у Вашій медичній установі перешкоди економічного характеру?
Так, оплата до страхового фонду
Так, оплата до благодійного фонду
Так, оплата лікарю
Так, придбання медикаментів за власний кошт
Так, купівля витратних матеріалів
Так, оплата діагностичних послуг, аналізів
Так, можливість отримати допомогу (послугу) тільки в платній клініці
Так, інше
Ні
Важко відповісти
19
32,90 %
54,00 %
36,50 %
36,70 %
47,90 %
53,30 %
61,40 %
30,90 %
8,10 %
7,80 %
Так, оплата до страхового фонду
Так, оплата до благодійного фонду
Так, оплата лікарю
Так, придбання медикаментів за власний кошт
Да, покупка расходных материалов
Так, купівля витратних матеріалів
Так, оплата діагностичних послуг, аналізів
Так, можливість отримати допомогу (послугу) тільки в
платній клініці
Так, інше
Ні
Важко відповісти
70
60
50
40
30
20
10
0
Виходить, що 78,7 % опитаних вважають, що існують економічні перешкоди для
отримання медичної допомоги, в той самий час 13,5 % респондентів не змогли
відповісти на запитання.
.
7,79
13,5
Не існує економічних перешкод (7,8 %)
Важко відповісти (13,5 %)
Існують економічні перешкоди (78,7 %)
78,71
Чи всі діагностичні методики, медичні процедури та ліки, запропоновані
Вам лікарем були для Вас матеріально доступними?
Так, я міг розрахуватись за необхідне
19,40 %
Так, частково я платив, частково ліки було надано безкоштовно
6,60 %
Так, все лікування було безкоштовним
2,50 %
Так, я розрахувався, але для мого бюджету це було важко
21,00 %
Ні, я не зміг оплатити навіть необхідне
43,20 %
Важко відповісти
7,32 %
20
7,32
19,39
6,65
2,47
43,16
21,01
Так, я міг розрахуватись за необхідне (19,4 %)
Так, частково я платив, частково ліки було надано
безкоштовно (6,6 %)
Так, все лікування було безкоштовним 2,5 %)
Так, я розрахувався, але для мого бюджету це було важко
(21 %)
Ні, я не зміг оплатити навіть необхідне (43,2 %)
Важко відповісти (7,3 %)
Згідно з опитуваннями виходить, що для 64 % опитаних або не могли
розрахуватись за все необхідне, або це було важко для їх бюджету.
Чи легко в медичній установі отримати необхідну інформацію?
Графік
прийому
лікаря
Прізвище
лікаря
Телефон
реєстратури
Інформаці
ю щодо послуг
що надаються
Так
52,10 %
46,30 %
49,20 %
21,00 %
Ні
10,10 %
9,60 %
10,80 %
31,20 %
Важко відповісти
37,80 %
44,10 %
39,90 %
47,70 %
Чи легко дізнатись про графік прийому лікаря?
60
50
40
30
Так (46,3 %)
Ні (9,6 %)
Важко відповісти (44,1 %)
20
10
0
21
Чи легко дізнатись прізвище лікаря?
50
45
40
Так (46,3 %)
Ні(9,6 %)
Важко відповісти (44,1 %)
35
30
25
20
15
10
5
0
Чи легко дізнатись про телефон реєстратури?
50
45
40
35
Так (49,2 %)
Ні(10,8 %)
Важко відповісти (39,9 %)
30
25
20
15
10
5
0
Чи легко отримати інформацію про послуги, що надаються?
50
45
40
35
30
25
20
Так (21 %)
Ні(31,2 %)
Важко відповісти (47,7 %)
15
10
5
0
Чітко простежується тенденція, яку перевірено різними методами- якщо пацієнт
і знає про спектр медичних послуг, що надає певна медична установа, такий відсоток
пацієнтів є досить незначним.
22
Чи залежали відношення до Вас та допомога, що надавалась від:
Статі
Національності
Матеріального
положення
Релігії
Соціальног
о статусу
Інше
Так
1,90 %
3,00 %
23,00 %
0,40 %
9,80 %
5,80 %
Ні
65,50 %
63,50 %
40,80 %
61,20 %
47,20 %
Затрудняюсь
ответить
32,60 %
33,6 %
37,10 %
38,40 %
43,10 %
На думку пацієнтів, ставлення до них залежить від матеріального становища і
рідше, але досить часто, від соціального статусу.
У графі «інше», майже завжди, в якості фактора, від якого залежало ставлення до
пацієнта, вказували вік. З коментарів, фокус-груп і глибинних інтерв’ю стало
зрозуміло, що літні люди відчувають дискримінаційне (за віковою ознакою)
відношення та гірший рівень медичного обслуговування.
Стать
Національність
Матеріальне
положення
Релігія
70
70
70
60
60
60
50
50
40
40
30
30
20
20
10
10
0
0
50
45
40
35
30
25
20
15
10
5
0
40
30
20
10
0
Соціальний статус
50
45
40
35
30
25
20
15
10
5
0
Коментарі під час відповідей на питання щодо рівного доступу до медичної
допомоги:
«Не могли заплатити, без грошей не лікують».
«Якщо не заплатиш – погано ставляться, якщо платити за консультації та
маніпуляції – дуже ввічливо ставляться».
«Заважає тільки старість – моя хвороба – це хвороба старих людей, за які
найчастіше можуть платити тільки діти».
«Якщо немає грошей, багато чого тобі недоступно».
«Колі дізнаються про професію – відразу змінюється відношення, зрозуміло, на
краще». Респондент не уточнив, яка саме у нього професія.
«У лікарні був ром – їм відверто нехтували і стьобалися».
23
Всі результати по темі рівного доступу до медичних послуг та доступу до
медичних послуг взагалі, що отримано під час анкетування, знайшли своє
підтвердження і в процесі збору інформації іншими методами.
З’ясувалося також, що існує проблема доступності надання медичних послуг для
лежачих хворих та інших груп пацієнтів.
Ось, що розповідали учасники фокус груп і інші пацієнти відносно доступу до
медичної допомоги.
Адміністративні перешкоди
«Сусідка, учасник війни, людина похилого віку, далеко за 80, у неї син запив. Він
на роботу не вийшов і у нього такий стан, чи то він живий, чи то ні. Вона попросила
допомогти. Викликали «швидку допомогу». «Швидка допомога» приїхала
некваліфікована, хоча було чітке пояснення, з якою метою викликали. Стали
передзвонювати в наркодиспансер. Сказали «Приїздіть, не забудьте про паспорт».
Він живе в Зарванцях (Не у місті Вінниця – прим. Редактора) і не в силах поїхати за
паспортом. Через відсутність паспорта йому кваліфіковану допомогу не надали».
В іншому випадку медичну допомогу надали, але було інше ставлення (гірше
ставлення, за словами респондента).
«У мене захворів син і я викликала лікаря. Перше, що з порога вона мені сказала
«він у вас не прописаний, ви тут прописані одна» Я пояснила ситуацію. Лікар
послухала і дала направлення на рентген. «Можете робити, а може і не потрібно»...
Попросила прийти в певний день до неї з 50 гривнями.»
«Ми живемо неподалік від дитячої обласної лікарні і нам ближче і зручніше
звертатися саме туди. Хоча нам зазвичай говорять, що ми повинні звертатися в
лікарню на старому місті. Але в деяких випадках, якщо дуже сильно попросити, або
показати документи, що ми не можемо звернутися до Староміської лікарні
(наприклад там приймають тільки в понеділок, а сьогодні п’ятниця.)»
Економічні перешкоди.
Згідно з Конституцією України, медична допомога в державних і комунальних
установах надається безкоштовно. Існує відповідне рішення Конституційного суду, в
якому прямо зазначено, що медична допомога не повинна оплачуватися пацієнтом, в
тому числі і у вигляді благодійних внесків. Нажаль, у повсякденному житті оплата
медичних послуг та благодійних внесків, придбання за власний кошт необхідних
медикаментів, витратних матеріалів, є постійною ганебною практикою в
досліджуваних установах. Більш докладно це питання буде розглянуто в окремому
розділі. Під час проведення моніторингу було з’ясовано, що у разі відмови сплатити
певну суму в благодійний фонд або яким-небудь іншим чином, відсоток людей, яким
медична допомога надавалася, приблизно дорівнює відсотку тих, кому в такій
допомозі відмовляли. Але відсоток опитаних, які відмовлялися оплатити медичні
послуги досить незначний. За свідченнями пацієнтів, оплата впливає на якість і
24
обсяг наданої медичної допомоги та на ставлення лікарів і медичного персоналу до
пацієнта.
Це не означає, що вся надана допомога на практиці є платною, але факти того,
що відсутність коштів у людини не дозволяє отримати йому адекватну медичну
допомогу, свідчать про порушення права на доступність медичної допомоги.
«У 2010 році я перехворіла цим грипом (мається на увазі епідемія грипу взимку
2010 року – прим. редактора) і після цього мені потрібно проходити обстеження, в
тому числі щитоподібної залози. Чесно вам скажу, я жодного разу не проходила це
обстеження, тому що за все треба платити. Мінімум 500 гривень.»
«Нам дуже часто доводиться звертатись до лікарні. На сьогоднішній день
фактично немає жодного обстеження безкоштовного. Причому, неофіційного.
Частина офіційно, а частина – ні. Ми спеціально зверталися до Вінницької міської
ради, щоб нам надали список первинних обстежень, які в місті проводять
безкоштовно, за плату, і де. І нам основні (дослідження – Примітка редактора), за які
беруться благодійні внески написали, що вони безкоштовні. Хоча, насправді, вони
платні.»
В держаних медичних установах міста Вінниці, які піддавались моніторингу,
поширена практика оплати медичних послуг шляхом внесення платежів до
благодійного фонду. Відомі випадки, коли відмова сплатити деяку суму в
благодійний фонд не впливає на обсяг проведеного лікування, діагности, але
бувають і протилежні випадки, коли без оплати не надаються необхідні процедури.
Інші проблеми з доступом до медичної допомоги.
Виявлено специфічні проблеми в доступі до надання медичної допомоги,
характерні для певних груп громадян. наприклад:
«Моя мама лежить 13 років. Крім аналізу крові, матері нічого не призначають,
аналіз крові виконують через 2 місяці після їх призначення. Жодного іншого
обстеження лежачому інваліду не роблять. У матері був перелом стегна і хірург
поставив діагноз, як це кажуть, пальцем в небо – матір ніхто не лікував, обстеження
ніхто не проводив, тому що вона лежача Немає доступу зовсім.»
«Лікарі – фахівці недоступні для лежачих хворих. В медичній картці написали,
що необхідна консультація кардіолога і лікування. Порадили звертатись до
приватного лікаря.. Зараз з цього приводу маємо справу в суді.»
«Коли у хлопців з розумовою відсталістю є соматичні захворювання, про
лікування і не йдеться.»
Нововведення, за яким фахівці доступні пацієнтам тільки при одержанні
направлення у сімейного лікаря, викликають труднощі у особливо вразливих
категорій пацієнтів.
«Бувають випадки, коли хочеш звернутися до невропатолога. Приходиш до
сімейного лікаря, а він самостійно ставить діагноз і «обливає брудом» невропатолога
25
чи іншого лікаря, до якого я звертався. І ти виходиш і вже не знаєш, хто правий і що
тобі робити. Відмова сімейного лікаря дати направлення до лікаря-фахівця з
формулюванням «А що, і так незрозуміло, що тут остеохондроз?»
У більшості випадків медична допомога доступна для людей, але її обсяг і якість
дуже залежать від різних факторів, наприклад, таких, як матеріальне становище,
наявність захворювань.
У багатьох випадках для доступу до адекватної та якісної медичної допомоги
пацієнти використовують свої зв’язки, намагаються домовиться через знайомих.
Рекомендації
Всі зацікавлені сторони мають провести моніторинг доступності медичних
закладів для пацієнтів, включивши до складу робочих груп представників сервісних
громадських організацій, які надають допомогу інвалідам, людям похилого віку,
представників національних меншин.
Система охорони здоров’я України на сьогоднішній час має багато проблем, які
заважають як пацієнтам, так і самим лікарям.
Конституція України гарантує усім громадянам, іноземцям та особам без
громадянства, які живуть на території України, безоплатну медичну допомогу.
Найбільшу частину медичних закладів на Україні складають державні та комунальні
медичні заклади.
Практика показує неефективність цієї системи, і це на практиці порушує права
людини на доступ до медичної допомоги. Держава не має можливості забезпечити
фінансування якісної та дійсно безоплатної медичної допомоги. Стан багатьох,
особливо протитуберкульозних, лікарень дуже поганий. Фінансування не вистачає
навіть на ремонт приміщень.
Деякі медичні заклади намагаються вирішити проблему своєрідним шляхом,
примушуючи пацієнтів платити «благодійні внески». Наприклад, у випадках здавання
речовин для аналізу медичні працівники просять здати гроші для лабораторії. Під час
надання стаціонарної допомоги у багатьох випадках просять сплатити благодійний
внесок. Без оплаті цього внеску відмовляються надавати медичну допомогу чи
виписувати зі стаціонару, надавати медичну документацію. Оскільки ці гроші
документуються як «благодійний внесок» наданий пацієнтом добровільно, вже не
можна повернути ці гроші як незаконно сплачені.
Також розповсюджена практика, коли пацієнт, який лікується у стаціонарі, купує
сам всі необхідні ліки та медичне приладдя, а також приносить до лікарні свої
постільні речі й посуд. Мали місце випадки, коли пацієнту надавали список ліків та
перев’язувальних засобів, які значно перевищували дійсно необхідний обсяг. Куди
застосовувались ці медикаменти – пацієнти з’ясувати не змогли.
У правозахисні організації надходили заяви про те, що іноді люди не можуть
отримати необхідну медичну допомогу у стаціонарах державних та комунальних
медичних закладах, поки не сплатять гроші лікарю. У випадках, коли людині
26
необхідно термінове хірургічне втручання, така відмова у наданні медичної
допомоги без оплати може привести до трагічних результатів.
Юридичний парадокс: на території АР Крим діє державна програма «Здоров’я
кримчан» щодо надання безкоштовно деяких медичних послуг, які згідно з діючим
законодавством повинні надаватися безкоштовно у будь-якому випадку.
У багатьох випадках державні заклади не можуть забезпечити обстеження та
лікування, що потрібують використання сучасного обладнання, як, наприклад, УЗІ,
комп’ютерна томографія. Такі послуги можна отримати лише за плату. У результаті
велика частина населення, особливо пенсіонери та мешканці сільських районів,
через низькі доходи, не мають доступу до належного обстеження та лікування.
Спроби місцевих управлінь охорони здоров’я встановити квоти на використання
такого обладнання щодо соціально вразливих груп ведуть до зростання корупції.
Звернення до правозахисних організацій та анонімне анкетування Сімферопольської
благодійної організації «Подолання» свідчать, що скарги на порушення права на
безоплатну медичну допомогу складають чи не найбільшу частину скарг щодо
порушень прав людині у галузі охорони здоров’я. Співбесіди з заявниками та
результати анкетування показали, що більшість опитаних впевнена у неможливості
бюджетного фінансування належної медичної допомоги і готова оплатити медичні
послуги, коли вони будуть якісними.
3. ПРАВО НА ІНФОРМАЦІЮ
Кожен має право на отримання будь-якого роду інформації про свій стан
здоров'я, про медичні послуги і способи отримання цих послуг, а також про
можливості, виявлені в результаті наукових досліджень і технічного прогресу.
2 Відображення в національному законодавстві.
Конституція України (Стаття 32 ч. 3, 2)
«Кожен громадянин має право знайомитись в органах державної влади, органах
місцевого самоврядування, установах та організаціях з відомостями про себе, які не
є державною або іншою захищеною законом таємницею».
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 6, ч. 1,
п. е)
Стаття 6. Право на охорону здоров'я
«Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає:...
... е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я та здоров'я
населення,, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь ».
27
ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» (стаття 6, ч. 5)
Стаття 12. профілактичні щеплення
«Медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, повинні мати
відповідну підготовку відносно їх проведення та зобов'язані надати об'єктивну
інформацію особам, яким проводиться щеплення, або їх законним представникам
про ефективність профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні
ускладнення».
ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб » (Стаття 6, ч. 1, п. 2)
Стаття 19. Права осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є
бактеріоносіями
«Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, мають право
на:...
... Отримання достовірної інформації щодо результатів медичного огляду,
обстеження та лікування, а також, на отримання рекомендацій щодо запобігання
поширення інфекційних хвороб ».
Цивільний Кодекс України (Стаття 285, ч. 1,2,3)
Стаття 285. Право на інформацію про стан свого здоров'я
«1. Повнолітня фізична особа має право на достовірну й повну інформацію про
стан свого здоров'я, у тому числі, на ознайомлення з відповідними медичними
документами, що стосуються її здоров'я.
2. Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на інформацію про
стан здоров'я дитини або підопічного.
3. У випадку, коли інформація про хворобу фізичної особини може погіршити
стан її здоров'я або погіршить стан здоров'я фізичних осіб, визначених частиною
другою цієї Статті, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право
надати неповну інформацію про стан здоров'я фізичної особи, обмежитись
можливістю її ознайомлення з окремими медичними документами».
Рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення статей 3,
23, 31, 47, 48 Закону України «Про інформацію» та статті 12 Закону України «Про
прокуратуру»(справа К. Г. Устименка) від 30 жовтня 1997 року.
«1. Частина четверта статті 23 Закону України «Про інформацію»(2657–12) треба
розуміти» так, що забороняється не тільки збирати, а й зберігати, використовувати та
поширювати конфіденційну інформацію про особу без її попередньої згоди, крім
випадків, визначених законом, в інтересах національної безпеки, економічного
добробуту, прав та свобод людини.. До конфіденційної інформації, зокрема,
належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я,
дата й місце народження, майновий стан та інші персональні дані).
28
Згода на збирання, використання й поширення відомостей щодо недієздатної
особи надається членам її родини або законним представникам. У період збирання
інформації про недієздатну особу кожен дієздатний член родини або законний
представник недієздатного мають право знати, які відомості і з якою метою
збираються, як, ким і з якою метою використовуються. У період зберігання й
поширення персональних даних цієї ж особи мають право доступу до такого роду
інформації, заперечувати її вірність, повноту тощо.
2. Частину п'яту статті 23 Закону України «Про інформацію» треба розуміти так,
що кожна особа має право знайомитись із зібраною про неї інформацією в органах
державної влади, органах місцевого самоврядування, установах й організаціях, у
разі якщо ці відомості не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
Медична інформація, тобто свідчення про стан здоров'я людини, її хворобу, про
мету запропонованих досліджень й лікувальних заходів, прогнозу можливого
розвитку захворювання, в то му числі, й про наявність ризику для життя і здоров'я,
за своїм правовим режимом відноситься до конфіденційної, тобто інформації з
обмеженим доступом. На вимогу пацієнта лікар зобов‘язаний надати членам родини
пацієнта та пацієнту таку інформацію повністю та в доступній формі».
3 Результати моніторингу
Під час моніторингу дослідника цікавило, наскільки пацієнтові доступна його
медична інформація. Чи надається вона пацієнтові в достатньому обсязі і є
зрозумілою для нього. Чи надається інформація з ініціативи лікаря або ж на
прохання пацієнта. Чи надається пацієнту інша інформація, пов'язана з його
перебуванням у медичних установах.
Кількісні показники:
Чи знаєте Ви, що таке права пацієнта?
Так, розповіли лікарі
0,20 %
Так, дізнався самостійно
36,20 %
Ні, не здогадуюсь
15,90 %
Ні, не знаю
26,90 %
Важко відповісти
20,80 %
29
0,19
20,82
36,22
Так, розповіли лікарі(0,2 %)
Так, дізнався самостійно (36,2 %)
Ні, не здогадуюсь (15,9 %)
Ні, не знаю (26,9 %)
Важко відповісти (20,8 %)
26,9
15,87
Отримані результати свідчать про те, що в установах, де проводилось
дослідження, лікарі не розповідають пацієнтам про їхні права. Наразі лікарі не
мають обов‘язку щодо інформування пацієнта щодо прав пацієнта (не передбачено
жодним нормативно – правовим актом), але було б доцільним інформувати пацієнтів
щодо їх прав.
Чи роз’яснювали Вам правовий статус Ваших рідних чи законних
представників у випадку госпіталізації?
Так
12,20 %
Ні
71,00 %
Важко відповісти
16,80 %
12,17
16,83
Да (12,2 %)
Ні(71 %)
Важко відповісти (16,8 %)
71,01
Наприклад, більшість батьків, яких було опитано під час глибинних інтерв'ю та у
фокус групах також не знають, якими правами вони володіють, як законні
представники своїх дітей.
30
Чи отримували Ви виписки з медичних документів, історії хвороби, доступ до
них?
Так, без проблем
45,20 %
Так, важко
19,50 %
Ні, не міг
5,90 %
Ні, не мав бажання
13,20 %
Важко відповісти
16,20 %
50
45
Так, без проблем (45,2 %)
Так, важко (19,5 %)
Доступ до власної історії хвороби (5,9 %)
Інше (13,2 %)
Важко відповісти (16,2 %)
40
35
30
25
20
15
10
5
0
Самий розповсюджений коментар респондентів стосується того, що пацієнтам
невідомо про таку можливість.
Чи вносили на Вашу вимогу зміни до медичних документів?
Так, без проблем
3,50 %
Так, важко
7,70 %
Ні, не міг
2,80 %
Ні, не мав бажання
18,30 %
Ні, не знав про таку можливість
67,80 %
2,76
7,7
3,52
Так, без проблем (3,5 %)
Так, важко (7,7 %)
Ні, не міг (2,8 %)
Ні, не мав бажання (18,3 %)
Ні, не знав про таку можливість (67,8 %)
18,25
67,78
31
Чи отримували Ви інформацію, що стосується стану Вашого здоров‘я під
час лікування? Чи була вона повною та вичерпною?
Так, все було зрозуміло
23,30 %
Так, але не все було зрозуміло
33,60 %
Ні, але цікавився
15,90 %
Ні, не цікавився
11,50 %
Важко відповісти
23,29
15,70 %
15,68
11,5
33,65
Так, все було зрозуміло (23.3 %)
Так, але не все було зрозуміло (33,6 %)
Ні, але цікавився (15,9 %)
Ні, не цікавився (11,5 %)
Важко відповісти (15,7 %)
15,87
Коментарі в анкетах
«Про все потрібно дізнаватись самому, фотографувати всі документи, цікавитися
і це не подобається персоналу».
«Інформація була уривчастою, подавалася незрозуміло і хаотично».
«Інформація поверхнева – ми призначимо Вам те-то і те-то, без будь-яких
пояснень. Коли лікар під час обходу щось розповідав студентам – тоді і дізнався
більше».
На фокус групах та інтерв'ю пацієнти скаржились, що обсяг одержуваної
інформації та її зрозумілість, в основному, залежать від особистості самого лікаря.
Чи була у Вас можливість задавати питання в достатній кількості?
Так
42,60 %
Ні
51,60 %
Важко відповісти
5,80 %
32
Так (42,6 %)
Ні(51,6 %)
Важко відповісти (5,8 %)
5,8
42,59
51,62
Чи розповідали Вам про можливість відмовитись від отримання деякої
інформації?
Так
0,10 %
Ні
90,90 %
Важко відповісти
9,00 %
0,1 9,03
Так (0,1 %)
Ні (90,9 %)
Важко відповісти (9 %)
90,87
Хто Вам надавав інформацію про стан Вашого здоров‘я під час лікування?
Лікуючий/сімейний лікар
71,10 %
Інший медперсонал
30,90 %
Читав в мед. документах
24,00 %
Від родичів
31,10 %
Інше (вкажіть)
12,50 %
Не отримував
4,80 %
Важко відповісти
2,70 %
33
80
70
60
Лікуючий/сімейний лікар (71,1 %)
Інший медперсонал (30,9 %)
Читав в мед. документах (24 %)
Від родичів (31,1 %)
Інше (вкажіть) (укажіть) (12,5 %)
Не отримував (4,8 %)
Важко відповісти (2,7 %)
В графі «Інше» вказували книжки, друзів, Інтернет.
50
40
30
20
10
0
Чи відомий Вам був професійний статус Вашого лікаря та ФІБ?
Так, це доступна інформація/бейдж
40,30 %
Так, лікар представився
9,90 %
Так, сам запитав
40,21 %
Ні, запитав, але не отримав відповіді
0,29 %
Інше
6,65 %
Важко відповісти
9,51 %
45
40
35
30
25
20
15
Так, це доступна інформація/бейдж (40,3 %)
Так, лікар представився (9,9 %)
Так, сам запитав (40,21 %)
Ні, запитав, але не отримав відповіді (0,3 %)
Ні, не запитував (12,5 %)
Важко відповісти (9,5 %)
10
5
0
34
Так само вказувалось, що інформацію щодо прізвища лікаря і рівня його
професійності, можна дізнатись із особистих джерел – від знайомих, вказувалось,
що лікарі носять бейджі, але потрібно мати хороший зір, аби їх прочитати.
Наступний перелік проблем з правом на інформацію було виявлено в ході
проведення фокус груп та глибинних інтерв'ю.
Права пацієнтів.
«У першій фокус групі ніхто достеменно не знав, що таке права пацієнтів. У
другій групі про права пацієнтів знали або здогадувалися лише 11 осіб.
Але ніхто з них не дізнався про існування таких прав від лікаря або іншого
медперсоналу».
Доступ до медичної інформації.
«Проблема з тим, що в медичних документах записи написані нерозбірливо та
незрозуміло. Тому я відсканувала документи, відправила адміністрації медичного
закладу з проханням розшифрувати написане лікарем. Відповіли, що дана
інформація стосується виключно медичних працівників».
«У лікарні Ющенка для того, аби отримати доступ до своєї історії хвороби або
отримати виписку з діагнозом, необхідно написати заяву. Лікар оцінює те, наскільки
інформація, яку ти отримаєш, може зашкодити твоєму здоров’ю. Тільки після цього,
ти отримаєш або не отримаєш висновок.
Якщо це вимагає законний представник, то проблем немає. Необхідно
підтвердження, що людина є законним представником ».
«У лікарні Пирогова хворим у стаціонарі пропонують розписатися в порожній
історії хвороби, що вони ознайомлені з лікуванням. Мотивування «Ну ви ж довіряєте
лікарю ». »
Часто виписки з історії видають без проблем.
«Отримували без питань. Навіть з архіву можемо отримати.»
«Без проблем видали копію історії хвороби з архіву».
«Після знаходження в стаціонарі з інсультом, те лікування, котре було проведено,
відрізнялося від інформації, що містилась в історії хвороби».
4. ПРАВО НА ЗГОДУ
"Кожен має право на отримання будь-якого роду інформації, яка дозволить йому /
їй брати активну участь у прийнятті рішень щодо свого здоров'я; ця інформація є
обов'язковою попередньою умовою проведення будь-якої процедури і лікування,
включаючи участь у наукових дослідженнях".
2 Відображення в національному законодавстві
Конституція України (стаття 28 ч. 3)
«Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи
іншим дослідженням. »
35
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 43)
Стаття 43. Згода на медичне втручання
«Згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для
застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком
до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому
законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх
законних представників. {Частина перша статті 43 в редакції Закону № 1489-III
(1489-14) від 22.02.2000, із змінами, внесеними згідно із Законом № 1033-V (103316) від 17.05.2007, № 997-V (997-16) від 27.04.2007}
Згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання не
потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови
неможливості отримання з об’єктивних причин згоди на таке втручання від самого
пацієнта чи його законних представників.
{Частина друга
від 05.07.2012}
статті
43 в
редакції
Закону
№ 5081-VI
(5081-17)
Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар
зобов'язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від
лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при
неможливості його одержання – засвідчити відмову відповідним актом у
присутності свідків.
Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх
дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування. {Статтю
43 доповнено частиною згідно із Законом № 997-V (997-16) від 27.04.2007}
Якщо відмову дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта
тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування.»
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 44, ч. 2)
Стаття 44. Застосування методів профілактики, діагностики, лікування,
реабілітації та лікарських засобів
«Нові методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарські
засоби, які знаходяться на розгляді в установленому порядку, але ще не допущені до
застосування, можуть використовуватися в інтересах вилікування особи лише після
отримання її письмової згоди. Щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи)
зазначені методи та засоби можуть використовуватися за наявності письмової згоди
її батьків або інших законних представників, а щодо особи віком від 14 до 18 років –
за її письмовою згодою та письмовою згодою її батьків або інших законних
представників; щодо особи, цивільна дієздатність якої обмежується, – за її
письмовою згодою та письмовою згодою її піклувальників; щодо особи, визнаної у
встановленому законом порядку недієздатною, – за письмовою згодою її законного
36
представника. При отриманні згоди на застосування нових методів профілактики,
діагностики, лікування, реабілітації та лікарських засобів, які знаходяться на
розгляді в установленому порядку, але ще не допущені до застосування, особі та
(або) її законному представнику повинна бути надана інформація про цілі, методи,
побічні ефекти, можливий ризик та очікувані результати.»
ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» (стаття 12, ч. 6)
Стаття 12. Профілактичні щеплення
«Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі
відсутності у неї відповідних медичних протипоказів. Повнолітнім дієздатним
громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання
об'єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі
поствакцинальні ускладнення. Особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку чи
визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення
проводяться за згодою їх об'єктивно
інформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від
п'ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними
профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об'єктивної
інформації та за згодою об'єктивно інформованих батьків або інших законних
представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються
від обов'язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне
письмове підтвердження, а в разі відмови надати таке підтвердження – засвідчити це
актом у присутності свідків.»
ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» (стаття 6, ч. 1, п. 2)
Стаття 19. Права осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є
бактеріоносіями
«Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, мають право
на:...
... отримання достовірної інформації про результати медичного огляду,
обстеження та лікування, а також на отримання рекомендацій щодо запобігання
поширенню інфекційних хвороб;»
Цивільний кодекс України (стаття 284, ч. 3,4,5)
Стаття 284. Право на медичну допомогу
«...3. Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти
років, провадиться за її згодою.
4. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може
керувати ними, має право відмовитися від лікування.
37
5. У невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної
особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків
(усиновлювачів), опікуна, піклувальника. »
Цивільний кодекс України (стаття 286, ч. 4)
Стаття 286. Право на таємницю про стан здоров'я
«... 4. Фізична особа може бути зобов'язана до проходження медичного огляду у
випадках, встановлених законодавством.»
Етичний кодекс лікаря України
«3.5. Лікар повинен шанувати право пацієнта на вибір лікаря та його участь у
прийнятті рішень про проведення лікувально-профілактичних заходів, крім випадків
примусового лікування у встановленому законом порядку. Добровільну згоду
пацієнта на обстеження, лікування чи дослідження з його участю лікар повинен
одержати при особистій розмові з ним. Ця згода має бути усвідомленою, хворого
необхідно обов’язково поінформувати про методи лікування, наслідки їхнього
застосування, зокрема про можливі ускладнення, а також інші альтернативні методи
лікування. Якщо пацієнт неспроможний усвідомлено висловити свою згоду, то її дає
законний представник або постійний опікун пацієнта.
Проведення лікувально-діагностичних заходів без згоди пацієнта дозволено
тільки у випадках загрози його життю та здоров’ю у разі нездатності його адекватно
оцінювати ситуацію. Рішення в подібних випадках необхідно приймати колегіально і
за участі його близьких. Під час лікування дитини або хворого, який перебуває під
опікою, лікар зобов’язаний надавати повну інформацію його батькам або опікунам,
одержати їхню згоду на застосування того чи іншого методу лікування або
лікарського засобу.
Лікар повинен захищати інтереси дитини чи хворого, який не може самостійно
прийняти рішення, якщо очевидно, що інтереси його життя і здоров’я байдужі
оточуючим чи недостатньо ними усвідомлюються.»
3 Результати моніторингу
Право на згоду базується на отримання пацієнтом об'єктивної інформації у
доступній та зрозумілій для нього формі. Причому тільки пацієнт може оцінити
зрозумілість для нього наданої інформації.
38
Кількісні показники:
Якщо Вам була надана мед. допомога, то лікар розповідав?
Як вас
будуть
лікувати
Можливі
методи
лікування
Можливі
наслідки
лікування
Можливість Можливі
Про дію
відмовитись наслідки у
признавід
разі відмови
чених
лікування
від
препаратів
лікування
Так, зрозуміло
27,70 %
26,90 %
16,40 %
12,40 %
17,10 %
16,10 %
Так, але
незрозуміло
20,60 %
13,40 %
14,40 %
5,70 %
10,40 %
14,50 %
Ні, запитував
13,50 %
21,10 %
26,00 %
15,00 %
15,70 %
20,90 %
Ні, не запитував
6,10 %
7,80 %
12,50 %
34,80 %
26,30 %
19,70 %
Важко відповісти
32,10 %
30,80 %
30,70 %
32,30 %
30,60 %
28,80 %
Якщо Вам була надана медична допомога, то лікар розповідав, як Вас будуть
лікувати?
35
Так, зрозуміло (27,7 %)
Так, але незрозуміло (20,6 %)
Ні, запитував (13,5 %)
Ні, не запитував (6,1 %)
Важко відповісти (32,1 %)
30
25
20
15
10
5
0
Якщо Вам була надана медична допомога, то лікар розповідав про можливі
методи лікування?
35
30
25
20
Так, зрозуміло (26,9 %)
Так, але незрозуміло (13,4 %)
Ні, запитував (21,1 %)
Ні, не запитував (7,8 %)
Важко відповісти (30,8 %)
15
10
5
0
39
Якщо Вам була надана медична допомога, то лікар розповідав про можливі
наслідки лікування?
35
30
25
20
Так, зрозуміло (16,4 %)
Так, але не зрозуміло (14,4 %)
Ні, запитував (26 %)
Ні, не запитував (12,5 %)
Важко відповісти (30,7 %)
15
10
5
0
Якщо Вам була надана медична допомога, то лікар розповідав про
можливість відмовитись від лікування?
35
30
25
20
15
Так, зрозуміло (12,4 %)
Так, але незрозуміло (5,7 %)
Ні, запитував (13,5 %)
Ні, не запитував (6,1 %)
Важко відповісти (30,7 %)
10
5
0
Якщо Вам була надана мед. допомога, то лікар розповідав можливі наслідки
при відмові від лікування?
35
30
25
20
15
Так, зрозуміло (17,1 %)
Так, але незрозуміло (10,4 %)
Ні, запитував (15.7 %)
Ні, не запитував (26.3 %)
Важко відповісти (30,6 %)
10
5
0
40
Якщо Вам була надана мед. допомога, то лікар розповідав дію призначених
ліків?
30
25
Так, зрозуміло (16,1 %)
Так, але незрозуміло (14,5 %)
Ні, запитував (20,9 %)
Ні, не запитував (19,7 %)
Важко відповсти (28,8 %)
20
15
10
5
0
Чи пропонували Вам в медичному закладі підписати форму поінформованої
згоди перед запропонованою медичною маніпуляцією?
Так, і роз’яснено суть
11,60 %
Так, не роз’яснюючи суть
22,00 %
Ні
34,40 %
Важко відповісти
32,00 %
11,6
32,03
21,96
Так, і роз’яснено суть (11,6 %)
Так, не роз’яснюючи суть (22 %)
Ні (34,4 %)
Важко відповісти (32 %)
34,41
Чи всі маніпуляції і процедури проводились після отримання згоди?
Так
21,30 %
Ні
54,80 %
Важко відповісти
24,00 %
41
21,29
23,95
Так (21,3 %)
Ні (54,8 %)
Важко відповісти (24 %)
54,75
Наступні проблеми з правом на згоду були виявлені в ході фокус груп та
інтерв'ю
Згідно моніторингу відсоток опитаних, які отримали достатню інформацію для
прийняття рішень про своє здоров'я за різними темами, коливається від 15 до 30 %.
Це та кількість людей, у яких є хоча б знання інформації, котра б дозволила їм
приймати рішення.
Більше половини опитаних вважають, що не всі маніпуляції проводилися після
отримання згоди. Це не означає, що процедури виконувалися проти волі пацієнтів,
але виходячи з інформації отриманої на фокус-групах, та в інтерв'ю з лікарями,
далеко не завжди, хоча б усно, запитують згоди і надають достатню інформацію. Це
дуже тривожна ситуація.
Отримання інформації, яка б дозволила б взяти участь у прийнятті рішень,
щодо свого здоров'я
Ситуації, про які розповідали пацієнти:
- «Ніхто нічого не розповідав, щось запитували діти, відповідали неохоче,
більше говорили які препарати купити»
- «Після операції лікар відпустив додому, взагалі нічого не розповівши. Просто
сказав – ви можете йти. Потім діти їздили в лікарню і всі запитували, ловили
лікаря, її важко було застати у відділенні, або вона була на операціях. Шви знімала
інший лікар і сказала, що взагалі консультувати не зобов'язана, у нас є свій лікар »
- «Це не можна назвати» розповідав »- вони не люблять розповідати. Вони
заспокоюють і кажуть, що все буде добре. Про ліки дізнавалася в аптеці, коли їх
купувала, одного разу провізор порадила не купувати деяких ліків, коли я сказала про
це лікарю, він відповів, – ну як хочете, – потім шукала в Інтернеті як діють ліки і
говорила про це з лікарем і він не дуже сперечався, здається, він сам знав, що
прописує не дуже потрібні препарати, іноді злився і говорив, що якщо я така
розумна, то він випише і буду сама лікувати дитину вдома »
42
Наступну ситуацію в ЦПМСД описують волонтери, які проводили
опитування:
- «Щодо пояснень лікаря про дію призначуваних препаратів одна з учасниць
анкетування розповіла, що лікар пояснював які наслідки можуть бути при
одночасному прийом різних препаратів. На питання чи намагалися пацієнти
запитати про дію призначених ліків, почали розповідати про складність з'ясувати
всю необхідну інформацію і отримати її через те, що лікаря чекає ще велика
кількість пацієнтів і хто-небудь постійно відкриває двері, чим заважає
спілкуванню. »
- «Був позитивний досвід, коли я змушував лікаря мені все це розповідати. У
більшості випадків у психоневрологічній лікарні такої інформації лікар не надає»
- «Про щеплення. Розповідаються, наслідки відмови, але, на думку мами, – не
розповідаються можливі ускладнення. »
«Підтвердження від ще одного учасника, що така інформація не надається:
Ліки призначаються відповідно до протоколів. Ми хотіли отримати доступ в
лікарні до цих протоколів, оскільки мав підозру, що препарати призначаються не за
протоколом, а з урахуванням неофіційних домовленостей з аптекою, в якій
пропонують купити препарат. Нам відмовили. Є судове рішення, але воно, як і інші
не виконується і протоколи нам не надає. Зрозуміти, наскільки правильно
(відповідає) лікування протоколу, для «не медиків», звичайних людей неможливо.»
Учасники фокус-груп знають про поінформовану згоду і в різні періоди
підписували відповідний документ.
"Наприклад, в онкодиспансері перед пункцією. Бланк Згоди дали на руки.
Роз'яснили суть того, що я маю підписати."
«В психоневрологічному диспансері підписується перед психіатричним
обстеженням і роз'яснюються. Згода вклеюється в картку. »
Часто в стаціонарі при постановці крапельниці пацієнтам не пояснюється що
саме навіщо, навіщо, і якою буде дія ліків, які можуть бути загрози чи побічні дії
ліків.
Один з учасників фокус-групи розповів наступну історію:
«Друга лікарня швидкої допомоги. 2012 рік. Жінці робили гастроентероскопію.
При цьому вона сказала, що їй дану процедуру робити не можна. У процесі
проведення процедури почалася блювота. Медперсонал продовжив проведення
процедури. У медичних документах вказали гіпер реакцію на гастроентероскопію.
Через деякий час повторили аналогічну процедуру, тільки вводячи трубку вже через
ніс, застосовуючи фізичну силу для утримання пацієнта. Виникла повторна
блювота жовчю у пацієнта. Також пацієнт стверджує, що після цього у нього
піднявся камінь у жовчному міхурі. Лікарі запропонували операцію за 9 тисяч
гривень з видалення каменю. »
43
За результатами проведеного дослідження можна сказати, що письмова згода, в
основному, підписується пацієнтом перед операціями і складними процедурами. Не
завжди надається достатня і зрозуміла інформація для прийняття рішень про своє
здоров'я і не завжди в мед. установах запитують згоду пацієнта.
5. ПРАВО НА СВОБОДУ ВИБОРУ
"Кожен має право на свободу вибору між різними медичними процедурами і
закладами (фахівцями) на основі адекватної інформації."
2 Відображення в національному законодавстві
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 6, п. д)
Стаття 6. Право на охорону здоров'я
«Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає:
.... д) кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір
методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я;
{Пункт «д» частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 997V (997–16) від 27.04.2007}»
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 34, ч. 2, 3, 4)
Стаття 34. Лікуючий лікар
«... Лікуючий лікар обирається пацієнтом або призначається йому в
установленому цими Основами порядку. Обов'язками лікуючого лікаря є своєчасне і
кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта. Пацієнт вправі вимагати заміни
лікаря.
Лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не
виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони
здоров'я, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров'ю населення.
Лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого в разі відмови останнього від
медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.»
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 38)
Стаття 38. Вибір лікаря і закладу охорони здоров'я
«Кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням
йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може
запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його
рекомендацій."
"Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у
будь-якому закладі охорони здоров'я за своїм вибором, якщо цей заклад має
можливість забезпечити відповідне лікування."
44
{Стаття 38 із змінами, внесеними згідно із Законом № 997-V (997-16) від
27.04.2007; в редакції Закону № 3611-VI (3611-17) від 07.07.2011}»
ЗУ « Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у
Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» (стаття 3, ч.
3, абзац 4)
Стаття 3. Організація надання первинної медичної допомоги у пілотних
регіонах
«Порядок вибору та зміни пацієнтом лікаря загальної практики – сімейного
лікаря та порядок медичного обслуговування громадян центрами первинної
медичної (медико-санітарної) допомоги визначаються центральним органом
виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.»
Наказ від 04.11.2011 № 756 Про затвердження Порядку вибору та зміни
лікаря первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та форм первинної
облікової документації
Порядок вибору та зміни лікаря первинної медичної (медико-санітарної)
допомоги
«1. Цей Порядок визначає механізм забезпечення права особи вільно вибрати та
змінити лікаря, який надає первинну медичну (медико-санітарну) допомогу (далі –
ПМСД), – лікаря загальної практики – сімейного лікаря, терапевта дільничного,
педіатра дільничного.
2. Цей Порядок є обов'язковим для застосування у центрах ПМСД (далі –
ЦПМСД).
3. Кожна дієздатна особа, яка досягла віку 14 років, може самостійно
здійснювати вільний вибір/зміну лікаря, відповідального за надання їй первинної
медичної допомоги, з числа лікарів загальної практики – сімейних лікарів,
терапевтів дільничних, педіатрів дільничних та лікарів загальної практики –
сімейних лікарів, які провадять господарську діяльність з медичної практики як
фізичні особи – підприємці та перебувають з ЦПМСД у цивільно-правових
відносинах (далі – лікар).
4. Вибір/зміна лікаря для осіб, які не досягли віку 14 років, або осіб, визнаних
недієздатними в порядку, встановленому законом, здійснюється їх законними
представниками.
5. Вибір/зміна лікаря здійснюється особою один раз на рік. Особа, яка бажає
обрати/змінити лікаря, має звернутися до лікаря для заповнення реєстраційної
форми пацієнта лікаря первинної медичної (медико-санітарної) допомоги (z1478-11)
(далі – Реєстраційна форма) за формою, затвердженою у встановленому
законодавством порядку.
45
Перед заповненням Реєстраційної форми (z1478-11) особа має ознайомитись з
інформаційним листком для пацієнта, що наведений у Реєстраційній формі, та
надати письмову згоду на збір і обробку персональних даних, оформлену відповідно
до вимог Закону України «Про захист персональних даних» (2297-17).
У випадку зміни постійного місця проживання особа може реалізувати власне
право на вибір лікаря за новим місцем проживання (за межами території, що
закріплена за даним ЦПМСД), представивши талон про відкріплення від лікаря
первинної медико-санітарної допомоги за формою, затвердженою у встановленому
законодавством порядку.»
Цивільний кодекс України (стаття 284, ч. 2,4)
Стаття 284. Право на медичну допомогу
«...2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за
наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів
лікування відповідно до його рекомендацій.
...4. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і
може керувати ними, має право відмовитися від лікування. »
Цивільний кодекс України (стаття 286, ч. 4)
Стаття 286. Право на таємницю про стан здоров'я
«... 4. Фізична особа може бути зобов'язана до проходження медичного огляду у
випадках, встановлених законодавством.»
Етичний кодекс лікаря України
«3.5. Лікар повинен шанувати право пацієнта на вибір лікаря та його участь у
прийнятті рішень про проведення лікувально-профілактичних заходів, крім випадків
примусового лікування у встановленому законом порядку. »
3 Результати моніторингу
Кількісні показники:
Чи була у Вас можливість вибору на основі наданої інформації?
Лікаря
Препаратів
Методів
Місця
МедикаЗакладу,
діагностики проведення ментозного
в якому
діагностики лікування/ проводилось
операції
лікування
Так, сам вибирав
15,30 %
4,40 %
6,10 %
14,40 %
6,30 %
15,80 %
Так, але довірив
лікарю
4,80 %
15,80 %
11,50 %
11,70 %
13,60 %
1,50 %
Ні, лікар не
пропонував
41,90 %
46,60 %
44,30 %
34,70 %
44,30 %
48,80 %
Ні, але наполіг на
іншому варанті
4,90 %
3,70 %
3,20 %
2,10 %
3,43 %
3,50 %
46
Важко відповісти
33,10 %
29,60 %
35,00 %
37,30 %
32,30 %
30,50 %
Чи була у вас можливість вибору лікаря на основі наданої інформації?
45
40
35
Так, сам вибирав (15,3 %)
Так, але довірив лікарю (4,8 %)
Ні, лікар не пропонував (41,9 %)
Ні, але наполіг на іншому варіанті(4,9 %)
Важко відповісти (33,1 %)
30
25
20
15
10
5
0
Чи була у Вас можливість вибору на основі наданої інформації….?
50
45
40
35
30
25
20
Так, сам вибирав (4,4 %)
Так, аде довірив лікарю (15,8 %)
Ні, лікар не пропонував (46,6 %)
Ні, але наполіг на іншому варіанті(3,7 %)
Важко відповісти (29,6 %)
15
10
5
0
Чи була у Вас можливість вибору методів діагностики на основі наданої
інформації?
45
40
35
30
25
20
15
Так, сам вибирав (6,1 %)
Так, але довірився лікарю (11,5 %)
Ні, лікар не пропонував (44,3 %)
Ні, але наполіг на іншому варіанті(3,2 %)
Важко відповісти (35 %)
10
5
0
47
Чи була у Вас можливість вибору місця проведення діагностики на основі
наданої інформації?
40
35
30
Так, сам вибирав (14,4 %)
Так, але довірився лікарю (11,7 %)
Ні, лікар не пропонував (34,7 %)
Ні, але наполіг на іншому варіанті(2,1 %)
Важко відповісти (37,3 %)
25
20
15
10
5
0
Чи була у Вас можливість вибору медикаментозного лікування і/або операції
на основі наданої інформації?
45
40
Так, сам вибирав (6,3 %)
Так, але доверив лікарю (13,6 %)
Ні, лікар не пропонував (44,3 %)
Ні, але наполіг на іншому варіанті(3,43 %)
Важко відповісти (32,3 %)
35
30
25
20
15
10
5
0
Чи була у Вас можливість вибору закладу, в якому проводилось лікування, на
основі наданої інформації?
50
45
40
Так, сам вибирав (15,8 %)
Так, але довірився лікарю (1,5 %)
Ні, лікар не пропонував (48,8 %)
Ні, але наполіг на іншому варіанті(3,5 %)
Важко відповісти (30,5 %)
35
30
25
20
15
10
5
0
48
Чи звертались ви по консультацію до кількох фахівців
Так
41,70 %
Ні, не було можливості
26,60 %
Ні, не було бажання
23,80 %
Важко відповісти
7,90 %
7,89
23,76
41,73
так (41,7 %)
ні, не було можливості(26,6 %)
ні, не було бажання (23,8 %)
важко відповісти (7,9 %)
26,62
Вибір медичного закладу
«Був випадок, коли лікар повідомляв кілька місць, де можна провести
діагностику і говорив, які переваги і думки пацієнтів про кожне з цих місць.»
Часто буває, що альтернативи закладу в місті і області немає.
«Ні, вибору не було – в місті немає альтернативи цьому медичному закладу.»
«Ми живемо біля дитячої обласної лікарні і нам ближче і зручніше туди
звертатися. Хоча, нам зазвичай говорять, що ми повинні звертатись в лікарню на
старому місті (біля 15 кілометрів, 2 пересадки на громадському транспорті –
примітка автора). Але в певних випадках, якщо сильно попросити або показати
документи, що ми не можемо звернутись в староміську (наприклад, там лікар
приймає тільки в понеділок, а сьогодні п’ятниця) приймають.»
Вибір лікаря
На питання – "чи можна на власний розсуд вибрати сімейного лікаря, або когось
із фахівців", думки респондентів розділились. Дехто із учасників вважає, що
відсутність можливості вибрати спеціаліста пов’язано з тим, що їх не вистачає.
«Можливість звернутися до іншого спеціаліста є, але ставлюсь до неї
скептично.»
«В поліклініці на той час вів прийом один хірург, інших не було. Так що, і вибору
не було»
«Старалась все контролювати, але не завжди то виходило, лікаря для
проведення пологів вибирали заздалегідь»
49
Багато респондентів говорили, що звертаються до кількох спеціалістів одного
профілю, щоб отримати різносторонню консультацію. В певних випадках це
викликає негативну реакцію з боку лікаря.
«Попросив викликати іншого фахівця. Прохання задовольнили, але були дуже
незадоволені.»
«В лікарні на старому місті сказали, що необхідно провести певну процедуру.
Коли я повідомила, що хочу її проводити в лікарні швидкої допомоги, це викликало
негативну реакцію лікарів.»
Коментар медичного працівника закладу, який надає вторинну медичну
допомогу, на тему чи можуть пацієнти звертатися за консультацією до іншого
медичного закладу.
«Теоретично – так. Але, краще, щоб його лікар про це не знав. Багато пацієнтів
так і роблять.»
За законодавством пацієнт має право на вибір сімейного лікаря один раз на рік. В
закладах Вінниці прийнято, що протягом вересня пацієнти, за бажанням, можуть
перейти до іншого сімейного лікаря.
На практиці бувають випадки, що можна отримати консультацію або
направлення у того сімейного лікаря, який в даний момент здійснює прийом
громадян.
"ЦПМСД 5. Є можливість підійти до будь-кого з сімейних лікарів, хто приймає
в даний час."
Достатньо велика частина респондентів (41,7 %) сказали, що вони звертались до
кількох фахівців, при тому, що 26,6 % не мали такої можливості, незважаючи на своє
бажання. Моніторинг показав, що звернення до альтернативних фахівців часто
залежить від матеріальних можливостей пацієнта.
Вибір препаратів, методів лікування, діагностики і т. п.
Коментар медичного працівника, який надає вторинну допомогу на тему, чи
можуть пацієнти на основі наданої інформації самостійно вибирати препарати,
методи діагностики і т. п.:
«Це складне питання. Теоретично – так. Але з таким пацієнтом навряд чи
захочуть мати справу лікарі. Якщо пацієнт має статус і гроші – він може робити
все, що захоче.»
«поступив по швидкій допомозі, далі переводили як «новобранця» (молодого
солдата – примітка автора) – нічого сам не вирішував.»
Інший лікар розповідав про існування неформальних угод, домовленостей між
медичними закладами, лікарями і фармацевтичними компаніями, що впливає на
вибір лікаря.
Під час призначення ліків.
Думка представника фармацевтичної компанії з Європи «Я приїхав в Україну для
промоції препаратів, які ми випускаємо. Проводили презентацію для лікарів одного
50
із місцевих медичних закладів. До мене підійшла завідувачка відділення. Сказала, що
вона готова працювати з цим препаратом, але я маю в нагороду організувати їй
родині поїздку до Індії. Родина із 5 осіб. Я сказав, що це великий об’єм продажів, і
таку нагороду важко заробити. На що мені лікарка сказала, що примусить
продавати мій препарат всіх своїх підлеглих. Мені стало страшно. Таке просто
неможливо.»
Право на свободу залежить від інформації, яка надається пацієнту. Оскільки,
менш, ніж 30 % респондентів вважають, що вони отримують повну і зрозумілу для
них інформацію про стан їх здоров’я і лікування, що проводиться, важко
стверджувати про можливості збереження, дотримання права на свободу вибору в
означеному контексті.
6. ПРАВО НА ПРИВАТНІСТЬ І КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ
"Кожен має право на конфіденційність приватної інформації, в тому числі
інформацію про стан свого здоров’я і передбачуваних діагностичних або
терапевтичних процедурах, а також на захист своєї приватності під час проведення
діагностичних оглядів, відвідувань медичних фахівців та в цілому при медичних і
хірургічних втручаннях."
2 Відображення в національному законодавстві
Конституція України (стаття 32)
Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне
життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
«{Офіційне тлумачення положення частини першої статті 32 див. в Рішенні
Конституційного Суду № 2-рп/2012 від 20.01.2012}
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення
конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених
законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав
людини.
{Офіційне тлумачення положення частини другої статті 32 див. в Рішенні
Конституційного Суду № 2-рп/2012 від 20.01.2012}
Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах
місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є
державною або іншою захищеною законом таємницею.
Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну
інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої
інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної
інформації.»
51
ЗУ « Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 39-1)
Стаття 39-1. Право на таємницю про стан здоров'я
«Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за
медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному
обстеженні.
Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію
про діагноз та методи лікування пацієнта.
{Закон доповнено статтею 39-1 згідно із Законом № 997-V (997-16) від
27.04.2007}»
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 40)
Стаття 40. Лікарська таємниця
«Медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних
або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх
результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права
розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.
При використанні інформації, що становить лікарську таємницю, в навчальному
процесі, науково-дослідній роботі, в тому числі у випадках її публікації у
спеціальній літературі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта.»
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 78, п. г)
Стаття 78. Професійні обов'язки медичних і фармацевтичних працівників
«Медичні і фармацевтичні працівники зобов'язані:
г) дотримувати вимог професійної етики і деонтології, зберігати лікарську
таємницю;»
ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» (стаття 26, ч. 2)
Стаття 26. Лікування та правовий захист хворих на інфекційні хвороби, що
передаються статевим шляхом
«... Відомості про зараження особи інфекційною хворобою, що передається
статевим шляхом, проведені медичні огляди та обстеження з цього приводу, дані
інтимного характеру, отримані у зв'язку з виконанням професійних обов'язків
посадовими особами та медичними працівниками закладів охорони здоров'я,
становлять лікарську таємницю. Надання таких відомостей дозволяється у випадках,
передбачених законами України.»
Цивільний кодекс України (стаття 286, ч. 1,2,3)
Стаття 286. Право на таємницю про стан здоров'я
52
«1. Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт
звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її
медичному обстеженні.
2. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання
інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.
3. Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної
у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових
обов'язків або з інших джерел...»
Кримінальний кодекс України (стаття 132)
Стаття 132. Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на
виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної
інфекційної хвороби.
«Розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним
працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником
відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом
імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є
небезпечною для життя людини, або захворювання на синдром набутого
імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі у зв'язку з виконанням
службових або професійних обов'язків, карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або
виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до
трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років або без такого.»
Кримінальний кодекс України (стаття 145)
Стаття 145. Незаконне розголошення лікарської таємниці
Умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у
зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків, якщо таке діяння
спричинило тяжкі наслідки, – карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока
годин, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох
років.
Етичний кодекс лікаря України (Прийнято та підписано на Всеукраїнському
з’їзді лікарських організацій та X З’їзді Всеукраїнського лікарського товариства
(ВУЛТ) в м. Євпаторії 27 вересня 2009 року)
53
3.6. Лікар повинен поважати честь і гідність пацієнта, його право на
невтручання в особисте життя, ставитися до нього доброзичливо, з розумінням
сприймати занепокоєння рідних і близьких станом хворого.
«Кожен пацієнт має право на зберігання особистої таємниці. Лікар, як й інші
особи, які беруть участь у наданні медичної допомоги, зобов’язаний зберігати
лікарську таємницю навіть після смерті пацієнта, як і факт звернення за медичною
допомогою, за відсутності іншого розпорядження хворого, або якщо це
захворювання не загрожує його близьким і суспільству.
Таємниця поширюється на всю інформацію, отриману в процесі лікування
хворого (у т. ч. діагноз, методи лікування, прогноз тощо).
Медична інформація про пацієнта може бути розголошена:
у разі письмової згоди самого пацієнта;
у випадку мотивованої вимоги органів дізнання, слідства, прокуратури і
суду, санепідслужби;
якщо зберігання таємниці істотно загрожує здоров’ю і життю пацієнта
і/або/інших осіб (небезпечні інфекційні захворювання);
у випадку залучення до лікування інших спеціалістів, для яких ця
інформація є професійно необхідною.
Особи, які крім лікаря, користуються правом доступу до медичної інформації,
зобов’язані зберігати в таємниці всі отримані про пацієнта відомості, і мають бути
поінформовані лікарем про відповідальність, пов’язану з її розголошенням.
У процесі наукових досліджень, навчання студентів і підвищення кваліфікації
лікарів повинна дотримуватися лікарська таємниця. Демонстрація хворого можлива
тільки за згоди його, його батьків або опікунів.»
3 Результати моніторингу
Кількісні показники:
Чи запитували Вас в мед. установі питання особистого характеру, які не
мають відношення до постановки діагнозу, лікуванню?
Так, постійно
12,30 %
Так, але це буває не часто
17,10 %
Ні
28,50 %
Важко відповісти
42,10 %
54
Так, постійно (12,3 %)
Так, але це буває не часто (17,1 %)
Ні28,5 %)
Важко відповісти42,1 %)
12,26
17,11
42,11
28,52
Чи траплялись з Вами факти розголошення медичної інформації в медичних
закладах?
Ні
61,40 %
Так
26,20 %
Важко відповісти
12,40 %
12,36
26,24
Ні (61,4 %)
Так (26,2 %)
Важко відповісти (12,4 %)
61,41
Дані показники є дуже суттєвими і можуть свідчити про недотримання права на
конфіденційність в даному аспекті. Більш докладно це питання, з точки зору
прикладів, буде розглянуто нижче. Тут же наведемо кілька коментарів, які отримано
під час проведення анкетування.
Відповідаючи ствердно на це запитання, респонденти, в тому числі, вказали:
«Під час медогляду були присутні сторонні особи.»
«Лікар розповів представникам ЗМІ що я інвалід 2 групи.»
«Тьотя прийшла, запитала у медпрацівника – той все розповів .»
«У лікарні всі знають чому ти поступив (мається на увазі – госпіталізувався у
стаціонар – прим. автора) – це видно, чути, до інших приходять родичі – вони теж
все чують і бачать. Моя колега прийшла до своєї родички і запитала медсестру, як я
– вона відповіла їй. »
55
«Моїй дівчині розповідали про стан мого здоров'я, я не давав на це дозволу.»
« Онуку виписали з лікарні торік і все в школі вже знали її діагноз.»
«Знала хто від чого лікується в палаті, про мою дитину теж все всі знали .»
Чи обговорювалися лікарями при вас інформація про інших пацієнтів (так,
що ви знали або могли дізнатися про кого йдеться)?
Так
51,20 %
Ні
30,70 %
Важко відповісти
18.1 %
18,06
Так (51,2 %)
Ні (30,7 %)
Важко відповісти (18,1 %)
51,24
30,7
Чи були з Вами випадки, коли при обговоренні діагнозу, лікування, Вашої
особистої інформації в приміщенні знаходилися сторонні, на Ваш погляд, люди?
Так
59,20 %
Ні
28,50 %
Важко відповісти
12,30 %
12,26
Так (59,2 %)
Ні(28,5 %)
Важко відповісти (12,3 %)
59,22
28,52
56
Чи були з Вами випадки, коли при маніпуляціях в приміщенні знаходилися
сторонні, на Ваш погляд, люди?
Так
53,50 %
Ні
23,80 %
Важко відповісти
22,70 %
22,72
так (53,5 %)
Ні(23,8 %)
Важко відповісти (22,7 %)
53,52
23,76
Найбільш поширені коментарі при позитивній відповіді на два останні питання:
«Інші пацієнти.»
«Інші лікарі.»
«Невідомі мені люди.»
Чи пояснювали Вам в медзакладі, хто буде мати доступ до Ваших
персональних даних?
Так, зрозуміло
4,80 %
Так, але не зрозуміло
0,50 %
Ні, запитував
2,20 %
Ні, не запитував
76,20 %
Важко відповісти
16,40 %
80
70
60
50
40
30
Так, зрозуміло (4,8 %)
Так, але незрозуміло (0,5 %)
Ні, запитував (2,2 %)
Ні, не запитував (76,2 %)
Важко відповісти (16,4 %)
20
10
0
57
Чи підписували Ви форму згоди на обробку Ваших персональних даних?
Так, мені роз’яснили її суть
3,70 %
Так, але мені нічого не пояснили
13,20 %
Ні, відмовився
2,00 %
Ні, не пропонували
51,30 %
Важко відповісти
29,90 %
60
50
Так, мені пояснили її суть
Так, але мені нічого не пояснили
Ні, відмовився
Ні, не пропонували
Важко відповісти
40
30
20
10
Чи повідомляли Ви в мед. установі кому
можна надавати інформацію про Ваш
стан здоров'я та іншу медичну інформацію?
0
Так
7,90 %
Ні
55,70 %
Важко відповісти
36,40 %
7,89
36,41
так (7,9 %)
ні (55,7 %)
важко відповісти (36,4 %)
55,7
Чи маєте Ви можливість спілкуватися з відвідувачами наодинці?(питання
для пацієнтів стаціонару – прим. автора)
Так
46,50 %
Ні
30,10 %
Важко відповісти
23,40 %
58
Так (46,5 %)
Ні (30,1 %)
Важко відповісти (23,4 %)
23,38
46,48
30,13
Медична інформація
На питання – "хто має доступ до персональних даних, амбулаторних карток,
історій хвороби?" більшість відповіли - «Хто завгодно.» В основному, при отриманні
картки запитують прізвище, адресу і лікаря, до якого йде людина. Документів, які б
підтверджували особу, зазвичай не питають. Деякі з респондентів, забирають картки
додому. Більшість з присутніх на фокус групах вважає, що можна отримати картку
іншого пацієнта, знаючи ПІБ та адресу. Деякі навели приклад випадків, коли
отримували чужі картки, наприклад, своїх батьків. У Вінницькій психоневрологічної
лікарні ім. академіка Ющенка для первинних пацієнтів потрібен паспорт для
отримання картки, для інших – лише прізвище та адресу. Картку приносять
безпосередньо в кабінет.
Сторонні особи при спілкуванні з лікарем:
«Так, таке буває. Кілька пацієнтів в одному кабінеті. »
«Часто буває, що кілька лікарів приймають в одному кабінеті. Бувають різні
лікарі.
Бувають багато пацієнтів в одного лікаря в кабінеті. »
У стаціонарі, при обході лікарями, інформація про стан пацієнта, лікуванні, що
призначається, і прогнозах обговорюється з пацієнтом в палаті, де в цей момент
перебувають інші пацієнти, їхні родичі та знайомі, інший персонал установи.
«У стаціонарі постійно пацієнти знають інформацію діагноз і т. д. про тих,
хто лежить з ними в одній палаті. »
Персональні дані
Питання про згоду на обробку персональних даних у багатьох респондентів
викликало труднощі. Після уточнення – «чи підписували ви коли-небудь згоду на
обробку персональних даних?» всі учасники відповіли – «ні». Про захист
персональних даних більше половини учасників фокус-груп не знають.
59
1 людина розповіла, що при перереєстрації за місцем проживання в ЦПМСД
підписувалися форми згоди на обробку персональних даних. При цьому не
роз'яснювалося де зберігатимуться ці дані і хто саме буде мати до них доступ.
«В психоневрологічній лікарні підписувалася форма згоди на обробку
персональних даних.»
В інших установах деякі опитувані також підписували дані форми, але їм не
роз'яснювалося хто і як буде мати доступ.
Технічно немає спеціальних приміщень для спілкування з відвідувачами в
стаціонарі. (є в психоневрологічній лікарні)
«Спілкування відбувається або в палаті, або в коридорі, або на вулиці.»
7. ПРАВО НА ПОВАГУ ДО ЧАСУ ПАЦІЄНТІВ
"Кожен має право на отримання необхідного лікування без зволікання, протягом
заздалегідь встановленого строку. Це право належить до кожного етапу лікування."
2 Відображення в національному законодавстві
ЗУ « Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 78, ч. 1, п.
а)
Стаття 78. Професійні обов'язки медичних і фармацевтичних працівників
«Медичні і фармацевтичні працівники зобов'язані:
а) сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей, запобіганню і лікуванню
захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу;»
ЗУ « Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 16, ч. 1, п.
а)
Стаття 16. Заклади охорони здоров'я
Мережа державних і комунальних закладів охорони здоров'я формується з
урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності
забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для
громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.
ЗУ « Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 34 ч. 2)
Стаття 34. Лікуючий лікар
«... Обов'язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та
лікування пацієнта.»
ЗУ « Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 37, ч. 4)
Стаття 37. Надання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних
ситуаціях
60
«За несвоєчасне і неякісне забезпечення необхідною медичною допомогою, що
призвело до тяжких наслідків, винні особи несуть відповідальність відповідно до
закону.
{Текст статті 37 в редакції Закону № 5081-VI (5081–17) від 05.07.2012}»
Етичний кодекс лікаря України (Прийнято та підписано на Всеукраїнському
з’їзді лікарських організацій та X З’їзді Всеукраїнського лікарського товариства
(ВУЛТ) в м. Євпаторії 27 вересня 2009 року)
«3.3 …. Лікар зобов’язаний приділяти пацієнту достатньо часу і уваги,
необхідних для встановлення правильного діагнозу, виконання повного обсягу
допомоги, обґрунтування приписів і рекомендацій щодо подальшого лікування,
надання їх хворому у детальному і зрозумілому для нього вигляді...»
Міністерство охорони здоров'я України Наказ № 646
(05.10.2011 Про затвердження нормативно-правових актів Міністерства охорони
здоров'я України щодо реалізації Закону України «Про порядок проведення
реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській,
Донецькій областях та місті Києві»)
ПОРЯДОК МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ГРОМАДЯН
ПЕРВИННОЇ МЕДИЧНОЇ (МЕДИКО – САНІТАРНОЇ) ДОПОМОГИ
ЦЕНТРАМИ
«4. Надання пацієнтам медичної допомоги ЦПМСД передбачає:
….. визначення часу, відведеного на планове консультування пацієнта, відповідно до нормативів;
….. забезпечення надання невідкладної допомоги при гострих станах і раптових
погіршеннях стану здоров’я: високій температурі тіла (38º і вище), гострому і раптовому болю будь-якої локалізації, порушенні серцевого ритму, кровотечі, інших станах, захворюваннях, отруєннях і травмах, що потребують невідкладної допомоги.
5. Надання медичної допомоги за невідкладними показаннями здійснюється в
робочі години амбулаторії, МП без попереднього запису, поза чергою незалежно від
прикріплення пацієнта до закладу ПМСД. У позаробочий час амбулаторії, МП невідкладна допомога надається службою швидкої медичної допомоги.»
ПОРЯДОК
ОРГАНІЗАЦІЇ
МЕДИЧНОГО
ОБСЛУГОВУВАННЯ
ТА
НАПРАВЛЕННЯ ПАЦІЄНТІВ ДО ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я, ЩО
НАДАЮТЬ
ВТОРИННУ
(СПЕЦІАЛІЗОВАНУ)
ТА
ТРЕТИННУ
(ВИСОКОСПЕЦІАЛІЗОВАНУ) МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ
«1.6. Направлення пацієнтів до закладів ВМД та ТМД здійснюється у плановому
та екстреному порядку.
1.7. Направлення пацієнта до закладу ВМД чи ТМД у плановому порядку
передбачає попереднє узгодження дати і часу проведення обстеження, консультації
чи госпіталізації, що здійснюється лікуючим лікарем.
61
Максимальний узгоджений термін проведення обстеження, консультації чи
госпіталізації не може перевищувати одного місяця з дати заповнення направлення
на обстеження, консультацію чи госпіталізацію у плановому порядку, а для
онкологічних хворих – десяти днів.
1.8. Направлення пацієнта в екстреному порядку до закладу ВМД чи ТМД
здійснюється без попереднього погодження дати і часу госпіталізації (консультації).»
3 Результати мониторингу
Чи є у вас можливість вибрати зручний час для відвідування мед. установи
та / або конкретного лікаря?
Так
28,50 %
Ні
57,90 %
Важко відповісти
13,60 %
13,59
28,52
Так (28,5 %)
Ні (57,9 %)
Важко відповісти (13,6 %)
57,89
Чи траплялося Вам очікувати лікаря в поліклініці?
(під час анкетування просили назвати максимальний час)
Менше години
15,50 %
Більше години
27,20 %
Більше 3 годин
38,30 %
Більше дня
11,90 %
Більше тижня
3,50 %
Важко відповісти
13,10 %
62
40
35
Менше години (15,5 %)
Більше години (27,2 %)
Більше 3 годин (38,3 %)
Більше дня (11,9 %)
Більше тижня (3,5 %)
Важко відповісти (13,1 %)
30
25
20
15
10
5
0
Більшість відзначила, що не може вибрати зручний для себе час відвідування
лікарів. Це ж підтверджується і результатами анкетування (більше 50 %).
«Немає можливості вибрати зручний час для відвідування лікарів і проходження
діагностичний процедур і т. д. Навіть якщо ти записаний на певний час, це не
означає, що саме в цей час ти потрапиш. »
При звернення до ЦПСМД можливі ситуації, коли необхідно 3 дні щоб здати
аналізи.
«Ми в понеділок прийшли до сімейного лікаря, щоб взяти направлення на аналіз.
Виявилося, що здати його можна тільки з 8 до 10 ранку в понеділок, середу і
п'ятницю. У той же день ми вже не встигали. Довелося чекати середи»
Очікування в черзі в середньому визнали від 15 хвилин до 1,5 годин. Але,
бувають ситуації, коли не виходить потрапити до лікаря в день звернення.
« Бувають труднощі, коли лікар приймає наприклад з 9 до 11, можна зовсім не
потрапити до нього на прийом, навіть якщо прийшов в 9»
« У лікарні ім. Пирогова (і не тільки там) буває, що є дві черги, – тих хто
прийшов на прийом і тих, кого привели лікарі. Можна прочекати з 9 до половини
першого. Буває, що після 2 годин очікування пацієнт так і не потрапляв прийом,
так як час прийому закінчувався. »
«На прийом до лікаря в психоневрологічну лікарню можна потрапити без
проблем, але тільки в робочий час з 8 до 15. »
Позитивною зміною за останній період стало збільшення часу роботи ЦПМСД.
В амбулаторіях затверджуються режим роботи і графіки прийому пацієнтів лікарями
первинної меддопомоги з урахуванням обов'язкових вечірніх прийомів – для
забезпечення надання медичної допомоги працюючому населенню (з 19.00 до 20.00).
8. ПРАВО НА ДОТРИМАННЯ СТАНДАРТІВ ЯКОСТІ
«Кожен має право на доступність якісного медичного обслуговування на основі
специфікації і в точній відповідності до стандартів».
63
2 Відображення в національному законодавстві
Конституція України (стаття 49, ч. 1)
«Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне
страхування.»
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 6, п. д)
Стаття 6. Право на охорону здоров'я
«Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає:
.... д) кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір
методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я;
{Пункт «д» частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 997V (997–16) від 27.04.2007}»
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 34, ч. 2)
Стаття 34. Лікуючий лікар
«... Обов'язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та
лікування пацієнта. Пацієнт вправі вимагати заміни лікаря. »
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 37, ч. 4)
Стаття 37. Надання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних
ситуаціях
За несвоєчасне і неякісне забезпечення необхідною медичною допомогою, що
призвело до тяжких наслідків, винні особи несуть відповідальність відповідно до
закону.
{Текст статті 37 в редакції Закону № 5081-VI (5081-17) від 05.07.2012}
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 78, ч. 1)
Стаття 78. Професійні обов'язки медичних і фармацевтичних працівників
«Медичні і фармацевтичні працівники зобов'язані:
а) сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей, запобіганню і лікуванню
захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу;...»
ЗУ « Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у
Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» (стаття 1, ч.
2, п.1)
Стаття 1. Реформування системи охорони здоров'я
«...2. Пілотний проект щодо реформування системи охорони здоров'я передбачає
проведення протягом 2011-2014 років структурно-організаційної та функціональної
перебудови системи медичного обслуговування у пілотних регіонах, що дасть змогу:
підвищити рівень медичного обслуговування населення, розширити можливості
щодо його доступності та якості;...»
ЗУ « Про захист населення від інфекційних хвороб» (стаття 22, ч. 1)
64
Стаття 22. Заходи щодо осіб, хворих на інфекційні хвороби, контактних осіб
та бактеріоносіїв
«Особи, хворі на інфекційні хвороби, контактні особи та бактеріоносії, які
створюють підвищену небезпеку зараження оточуючих, підлягають своєчасному та
якісному лікуванню, медичному нагляду та обстеженням. Особи, які хворіють на
особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, є носіями збудників цих
хвороб або перебували в контакті з такими хворими чи бактеріоносіями, а також
хворі на інші інфекційні хвороби у разі, якщо вони створюють реальну небезпеку
зараження оточуючих, підлягають лікуванню, медичному нагляду та обстеженням у
стаціонарах відповідних
закладів охорони здоров'я чи наукових установ.»
ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (стаття 284, ч. 1)
Стаття 284. Право на медичну допомогу
«1. Фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.»
ЕТИЧНИЙ КОДЕКС ЛІКАРЯ УКРАЇНИ
«3.2. Лікар несе відповідальність за якість і гуманність медичної допомоги, яка
надається пацієнтам, та будь-яких інших професійних дій щодо втручання в життя
та здоров’я людини. У своїй роботі він зобов’язаний дотримуватись Конституції і
законів України, діючих нормативних документів стосовно лікарської практики, з
урахуванням особливостей захворювання, використовувати методи профілактики,
діагностики і лікування, які вважає найбільш ефективними в кожному конкретному
випадку, виходячи з інтересів хворого. У разі необхідності лікар зобов’язаний
звернутися за допомогою своїх колег.
У ситуаціях надання допомоги хворому, за обставин які не передбачені
законодавством, нормативними актами і посадовими інструкціями, лікар
зобов’язаний враховувати, насамперед, інтереси хворого, принципи лікарської етики
і моралі.»
КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (стаття 139)
Стаття 139. Ненадання допомоги хворому медичним працівником
«1. Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником,
який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо
йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або
виправними роботами на строк до двох років.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі
наслідки, 65
карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на
строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.{Стаття 139 із змінами,
внесеними згідно із Законом № 270-VI (270-17) від 15.04.2008}»
КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (стаття 140)
Стаття 140. Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або
фармацевтичним працівником
«1. Невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним
працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до
них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до п'яти років або виправними роботами на строк до двох років,
або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий
строк.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років.»
Про затвердження Концепції управління якістю медичної допомоги у галузі
охорони здоров'я в Україні на період до 2020 року (ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ
Міністерства охорони здоров’я України 01.08.2011 року № 454)
«Відповідно до Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки «Заможне
суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», наказу МОЗ
України від 11.05.2011 № 278 «Про затвердження плану заходів МОЗ України з
реалізації Національного плану дій на 2011 рік щодо впровадження Програми
економічних
реформ
на
2010-2014 роки
«Заможне
суспільство,
конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» та з метою удосконалення і
подальшого розвитку системи управління якістю медичної допомоги.
НАКАЗУЮ:
Затвердити Концепцію управління якістю медичної допомоги у галузі охорони
здоров'я в Україні на період до 2020 року (далі – Концепція), що додається.…..»
ПОРЯДОК контролю якості медичної допомоги (ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ
Міністерства охорони здоров’я України 28 вересня 2012 року № 752)
«...2. Цей Порядок спрямований на забезпечення одержання пацієнтами
медичної допомоги належної якості.
3. Якість медичної допомоги – надання медичної допомоги та проведення інших
заходів щодо організації надання закладами охорони здоров’я медичної допомоги
66
відповідно до стандартів у сфері охорони здоров’я. Оцінка якості медичної допомоги
– визначення відповідності наданої медичної допомоги встановленим стандартам у
сфері охорони здоров’я.
4. Контроль якості надання медичної допомоги здійснюється шляхом
застосування методів зовнішнього та внутрішнього контролю якості медичної
допомоги, самооцінки медичних працівників, експертної оцінки, клінічного аудиту,
моніторингу системи індикаторів якості, атестації/сертифікації відповідно до вимог
чинного законодавства України та законодавства Європейського Союзу.
7. Контроль якості надання медичної допомоги здійснюється за такими
складовими: структура, процес та результати медичної допомоги; організація
надання медичної допомоги; контроль за реалізацією управлінських рішень;
відповідність кваліфікаційним вимогам медичних працівників, у тому числі
керівників закладів охорони здоров’я; вивчення думки пацієнтів щодо наданої
медичної допомоги; забезпечення прав та безпеки пацієнтів під час надання їм
медичної допомоги...»
3 Результати моніторингу
Чи ставилися до Вас з повагою в медичному закладі?
так
28,60 %
ні
38,50 %
Важко відповісти
32,90 %
28,61
32,89
Так (28,6 %)
Ні (38,5 %)
Важко відповісти (32,9 %)
38,5
Чи стикалися ви з наступними фактами в медичному закладі?
Грубощі
неуважність
недобросовістність
Обман
так
59,20 %
64,90 %
65,40 %
43,50 %
Ні
13,00 %
15,80 %
11,40 %
25,80 %
Важко відповісти
27,80 %
19,30 %
23,00 %
30,70 %
67
Грубощі
27,76
Так (59,2 %)
Ні (13 %)
Важко відповісти (17,8 %)
59,22
13,02
Неуважність
19,3
Так (64,9 %)
Ні (15,8 %)
Важко відповісти (19,4 %)
15,78
64,92
Недобросовістність
23
Так (65,4 %)
Ні (11,4 %)
Важко відповісти (23 %)
11,41
65,4
68
Обман
30,7
43,54
Так (43,5 %)
Ні (25,8 %)
Важко відповісти (30,7 %)
25,76
Чи задоволені Ви якістю лікування/медичних послуг?
Так
10,10 %
Ні
59,20 %
Важко відповісти
30,70 %
10,08
30,7
Так (10,1 %)
Ні (59,2 %)
Важко відповісти (30,7 %)
59,22
Чи задоволені Ви умовами перебування в медичному закладі?
Nак
9,20 %
Ні
23,70 %
Важко відповісти
23,70 %
69
9,22
23,67
Так (9,2 %)
Ні (67,1 %)
Важко відповісти (23,7 %)
67,11
Чи були у Вас випадки постановки діагнозу із запізненням, що призвело до
негативних наслідків?
Так
21,50 %
Ні
26,30 %
Важко відповісти
51,90 %
21,48
Так (21,5 %)
Ні (26,3 %)
Важко відповісти (51,9 %)
51,9
26,24
Чи можуть Ваші родичі/знайомі відвідувати вас в медичному закладі (для
пацієнтів в стаціонарі прим. автора)?
Так
21,50 %
Ні
26,30 %
Важко відповісти
51,90 %
70
21,29
3,9
Так (21,5 %)
Ні (26,3 %)
Важко відповісти (51,9 %)
74,81
Підвищення якості медичних послуг, що надаються, було одним з головних
завдань впровадження пілотних медичних проектів. Однак, анкетування, фокус
групи, глибинні інтерв'ю та інші засоби збору інформації показали, що пацієнти, в
більшості, невдоволені якістю наданої медичної допомоги.
Згідно з опитуванням, кількість респондентів, яких задовольняє якість медичних
послуг та / або умови перебування в медстановах коливається в районі 10 %.
Даний моніторинг не ставив собі за мету оцінку медичної реформи, однак,
наведені вище показники є дуже тривожним сигналом і вимагають аналізу та
відповідних конкретних дій щодо зміни ситуації.
Якість медичної допомоги
Оцінка учасників однієї з фокус-груп якість медичного обслуговування за
5 бальною шкалою, (де – 1 – все погано, 5 – не маю зауважень)
Всі учасники оцінили загальної рівень якість в розглянутих медичних закладах
на 1–2. Тільки якість медичних послуг в психоневрологічній лікарні ім. академіка
Ющенка були оцінені на 3,5–4,5.
Поширена думка, що якість наданих послуг дуже сильно залежить від
особистості лікаря.
«Дуже багато залежить від лікаря до якого прийшов.»
«Якщо прийшов до лікаря не з конкретною проблемою, а просто з'ясувати стан
здоров’я, наприклад, очей дитини, практично автоматом пишуть, що все добре.»
«Навіть якщо ти платиш це не означає, що тобі нададуть хороші, якісні
послуги. Це найгірше. Тому що ти сподіваєшся, що заплатиш і все буде добре.
Нічого подібного. »
Ставлення лікаря до пацієнта
Якість наданої медичної допомоги залежить також і від ставлення лікаря до
пацієнта. Ми з'ясовували яке на думку пацієнтів, ставлення лікарів, з чим вони
стикалися і від чого це залежить.
71
Кількісні показники наведені вище. Більше 50 % опитаних стикалися з грубістю,
неуважністю або ж халатністтю лікарів.
Наступні варіанти відповідей були озвучені на запитання «Від чого залежить
ставлення лікаря до Вас?»
«Від фінансового становища та оплати послуг.»
«Від того скільки заплатив.»
«У мене дуже хороший дільничний у дитини. Вона завжди все пояснює. Дуже
ввічлива. Навіть коли багато пацієнтів (обхід) не поспішати піти, все розповідає. І
я ніколи їй не платила. Але один раз вона прийшла, коли була погана погода, було
вже пізно, і я дала їй 50 гривень. І все одно я відчула як змінилося її ставлення. Так,
що не можна сказати, що цього немає. »
«Від самого лікаря, його особистісних якостей і професійності, і коли лікар не
змішує особисте з професійним.»
«Від статусу пацієнта (чим вище або незрозуміліше статус, тим коректніше
відношення).»
«Від того, хто родичі цієї людини є (хто його знайомі) Які батьки у дитини, які
діти у літніх.»
Від віку пацієнта
«Залежить від віку пацієнта (до літніх ставлення гірше).»
Також приводилася в приклад фраза лікаря при зверненні за допомогою літньої
людини «А що ви хотіли? Старість не лікується. »
Від наявності інших проблем зі здоров'ям.
«гірше, коли в тебе хронічна хвороба…... до людей з серйозними захворюваннями
…якщо людина і так в будь-який момент або скоро може померти, то ставлення
досить недбале.»
«Якщо дитина аутист, то можна почути: « А що ж ви хотіли, у вас аутизм »,
навіть коли у дитини проблеми з шлунком або ногою. Якщо дитина аутист це не
означає, що його не треба лікувати .»
«Внутрішня етика і адміністрація установи так само повинні впливати, але
поки що цього немає.»
Якість умов.
Виникають проблеми, які можна віднести як до проблем доступності, так і
якості, наприклад для людей, що користуються інвалідними візками.
« (... якість...) Залишає бажати кращого. Візки не входять до туалету. Туалети
можуть бути закритими або тільки для співробітників. Не передбачені умови для
інвалідів. Вікна реєстратури високі для візочників. »
« ЦПМСД 5 (Козицького) багато пацієнтів, немає де сидіти. »
« Проблема в стаціонарах з гігієнічними процедурами. Іноді не буває гарячої
води. Душ недоступний для інвалідів, немає перегородок, поручнів, килимків, які б
унеможливлювали травмування на слизькій підлозі.... »
72
В цілому якість умов перебування оцінюється низько, що показує як спілкування
з пацієнтами, так і повідомлення в ЗМІ.
ПРАВО НА БЕЗПЕКУ
"Кожен має право на свободу від шкоди, заподіяної неналежним
функціонуванням систем охорони здоров'я, халатністю і помилками медпрацівників,
а також право на доступність медичних послуг і лікувальних процедур, що
відповідають високим стандартам безпеки."
2 Відображення в національному законодавстві
Конституція України (стаття 3)
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і
безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
«Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість
діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.»
Конституція України (стаття 28, ч. 2)
Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.
«Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи
іншим дослідам.»
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 42)
Стаття 42. Загальні умови медичного втручання
«Медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або
лікування, пов'язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому
разі, коли воно не може завдати шкоди здоров'ю пацієнта.
Медичне втручання, пов'язане з ризиком для здоров'я пацієнта, допускається як
виняток в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від застосування методів
діагностики, профілактики або лікування є меншою, ніж та, що очікується в разі
відмови від втручання, а усунення небезпеки для здоров'я пацієнта іншими
методами неможливе.
Ризиковані методи діагностики, профілактики або лікування визнаються
допустимими, якщо вони відповідають сучасним науково обґрунтованим вимогам,
спрямовані на відвернення реальної загрози життю та здоров'ю пацієнта,
застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки
73
пацієнта, а лікар вживає всіх належних у таких випадках заходів для відвернення
шкоди життю та здоров'ю пацієнта.»
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 44,
ч. 1)
Стаття 44. Застосування методів профілактики, діагностики, лікування,
реабілітації та лікарських засобів
«У медичній практиці застосовуються методи профілактики, діагностики,
лікування, реабілітації та лікарські засоби, дозволені до застосування центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері
охорони здоров'я.»
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 78,
ч. 1)
Стаття 78. Професійні обов'язки медичних і фармацевтичних працівників
«Медичні і фармацевтичні працівники зобов'язані:
а) сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей, запобіганню і лікуванню
захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу;...»
ЗУ « Про захист населення від інфекційних хвороб» (стаття 13, ч. 3)
Стаття 13. Вимоги до медичних імунобіологічних препаратів, контроль за їх
якістю та застосуванням.
«Державний контроль за якістю, ефективністю, безпечністю та правильністю
застосування вітчизняних та зарубіжних медичних імунобіологічних препаратів
здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів, у порядку,
встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони здоров’я.
{Частина третя статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
№ 5460-VI (5460–17) від 16.10.2012}»
ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (стаття 289, ч. 1)
Стаття 289. Право на особисту недоторканність
« 2. Фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському
або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню.»
ЕТИЧНИЙ КОДЕКС ЛІКАРЯ УКРАЇНИ
«3.8. У разі допущення лікарем помилки або виникнення в результаті його дій
непередбачених ускладнень він зобов’язаний поінформувати про це хворого,
старшого колегу або керівника підрозділу, а за їх відсутності адміністрацію
установи, в якій він працює, і негайно спрямувати свої дії на виправлення
негативних наслідків, не чекаючи вказівок. За необхідності слід залучити інших
74
спеціалістів, чесно поінформувати їх про суть помилки або ускладнення, що
виникли.
Лікар повинен ретельно аналізувати допущені помилки та обговорювати їх з
колегами і керівництвом з метою попередження подібних випадків в клінічній
практиці інших лікарів.
3.12. Лікар не має права залишати хворих у випадках загальної небезпеки.
3.14. Лікар не може пропонувати пацієнту методи лікування, лікарські засоби і
медичні вироби, не допущені до загального застосування Міністерством охорони
здоров’я України у визначеному законодавством порядку. Лікар може поінформувати
пацієнта про те, що за кордоном використовуються й інші засоби і методи лікування
його захворювання.»
3 Результати моніторингу
Чи відчуваєте ви себе в безпеці (впевнені в правильності дій лікаря і мед
персоналу) перебуваючи в лікарні (на обстеженні або лікуванні)?
1 –є почуття страху за свою безпеку і здоров'я
5 – відчуваю себе в повній безпеці
0
5
10
15
20
25
30
35
1
32,90 %
2
23,00 %
3
21,50 %
4
7,70 %
5
5,90 %
6
9,00 %
Більше половини опитаних не відчувають себе в безпеці в медзакладах
(поставили оцінку 1 або 2). Аналогічна ситуація спостерігалася у фокус-групах і при
проведенні глибинних інтерв'ю.
Краща картина спостерігається, у випадках, коли йдеться не про лікування, а
про діагностику захворювань.
75
«Коли я заходжу в лікарню я абсолютно не почуваюсь безпечно. Я абсолютно все
перевіряю по кілька разів. Якщо лікар не знайомий, я не вірю, що він мені якийсь
більш-менш об'єктивний діагноз поставить. Я питаю до кого зверталися мої
знайомі і мали позитивний досвід, і тільки тоді я йду до лікаря. З усіх лікарів, до
яких ми зверталися в дитячій лікарні один єдиний кому я довіряю. Знаю, що він мені
об'єктивно скаже. Знаємо його багато років і за кожен візит ми йому щось
платили. Оцінка за запропонованою шкалою – 2. »
«В психоневрологічній. У зв'язку з недостатнім фінансуванням і відсутністю
адекватного лікування пацієнт не може відчувати себе в безпеці. Оцінка – 3 .»
Також пацієнти розповідають про страх за свою фізичну безпеку.
«У даному випадку майже все було нормально з безпекою. Хіба що – не працював
ліфт і підніматися на 3й поверх було складно і небезпечно після операції .»Оцінка –
3.
«Якщо біля тебе немає родичів – дуже небезпечно, травми, в туалет,
повернутися, встати – все неможливо самому.» Оцінка – 2.
Часто не пояснюють які препарати вводяться і їх дію, а також побічні ефекти.
Іноді це інформація дається вже після введення препаратів.
«Лікарня Пирогова. Я попросила в приймальному відділенні записати в
документах, що у мене алергія. Мені сказали повідомити про це у відділенні. Коли
навіть конкретно записуєш, що тобі не можна певні препарати, буває, що лікар їх
призначає. Вони зазначені і в листочку препаратів, які потрібно купити. Мені
доводиться йти до лікаря і говорити, що ці препарати мені не можна, хоча це вже
зареєстровано в документах. »
«У дитячій обласній лікарні у пацієнта – дитини була алергія на анальгін. Це
було записано в мед. карті. Під час проведення ін'єкції, мама дитини запитала, що
саме коле лікар. Виявилось, що він збирається зробити укол з анальгін-димедролом.»
9.
ПРАВО НА ІННОВАЦІЇ
"Кожен має право на доступність медичних інновацій, включаючи діагностичні
процедури, відповідно до міжнародних стандартів і незалежно від економічних або
фінансових міркувань."
2 Відображення в національному законодавстві
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 45)
Стаття 45. Медико-біологічні експерименти на людях
«Застосування медико-біологічних експериментів на людях допускається із
суспільно корисною метою за умови їх наукової обґрунтованості, переваги
можливого успіху над ризиком спричинення тяжких наслідків для здоров'я або
життя, гласності застосування експерименту, повної інформованості і вільної згоди
76
повнолітньої дієздатної фізичної особи, яка підлягає експерименту, щодо вимог його
застосування, а також за умови збереження в необхідних випадках лікарської
таємниці. Забороняється проведення науково-дослідного експерименту на хворих,
ув'язнених або військовополонених, а також терапевтичного експерименту на людях,
захворювання яких не має безпосереднього зв'язку з метою досліду. {Частина перша
статті 45 із змінами, внесеними згідно із Законом № 997-V (997–16) від 27.04.2007}
Порядок
проведення
медико-біологічних
експериментів
регулюється
законодавчими актами України.»
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 47)
Стаття 47. Трансплантація органів та інших анатомічних матеріалів
«Застосування методу пересадки від донора до реципієнта органів та інших
анатомічних матеріалів здійснюється у визначеному законом порядку при наявності
їх згоди або згоди їх законних представників за умови, якщо використання інших
засобів і методів для підтримання життя, відновлення або поліпшення здоров'я не
дає бажаних результатів, а завдана при цьому шкода донору є меншою, ніж та, що
загрожувала реципієнту. {Частина перша статті 47 із змінами, внесеними згідно із
Законом № 997-V (997-16) від 27.04.2007}
Донором органів та інших анатомічних матеріалів може бути повнолітня
дієздатна фізична особа. Фізична особа може дати письмову згоду на донорство її
органів та інших анатомічних матеріалів на випадок своєї смерті або заборонити
його. {Статтю 47 доповнено частиною другою згідно із Законом № 997-V (997-16)
від 27.04.2007}
Взяття органів та інших анатомічних матеріалів з тіла фізичної особи, яка
померла, не допускається, крім випадків і в порядку, встановлених законом. {Статтю
47 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 997-V (997-16) від
27.04.2007}»
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 48)
Стаття 48. Штучне запліднення та імплантація ембріона
Застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно
з умовами та порядком, встановленими центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за медичними
показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, за
умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та
збереження лікарської таємниці. {Частина перша статті 48 із змінами, внесеними
згідно із Законом № 997-V (997-16) від 27.04.2007}
Розкриття анонімності донора може бути здійснено в порядку,
передбаченому законодавством.»
ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (стаття 281, ч. 3, ч. 7)
Стаття 281. Право на життя
77
«3. Медичні, наукові та інші досліди можуть провадитися лише щодо
повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою.
Клінічні випробування лікарських засобів проводяться відповідно до закону.
{Частину третю статті 281 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 3323-VI
(3323-17) від 12.05.2011}
...7. Повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на
проведення щодо них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій
згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством. {Стаття 281 із
змінами, внесеними згідно із Законом № 2135-IV (2135-15) від 02.11.2004}»
КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (стаття 141)
Стаття 141. Порушення прав пацієнта
«Проведення клінічних випробувань лікарських засобів без письмової згоди
пацієнта або його законного представника, або стосовно неповнолітнього чи
недієздатного, якщо ці дії спричинили смерть пацієнта або інші тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням
волі на той самий строк.{Стаття 141 із змінами, внесеними згідно із Законом
№ 270-VI (270-17) від 15.04.2008}»
КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (стаття 142)
Стаття 142. Незаконне проведення дослідів над людиною
1. Незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів
над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров'я, – карається
штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними
роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього,
двох або більше осіб, шляхом примушування або обману, а так само якщо вони
спричинили тривалий розлад здоров'я потерпілого, – караються обмеженням волі на
строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох
років або без такого.
КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (стаття 143)
Стаття 143. Порушення встановленого законом порядку трансплантації
органів або тканин людини
1. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин
людини –карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на
строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
78
2. Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин
з метою їх трансплантації карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той
самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років.
3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо особи, яка
перебувала в безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності від
винного, – караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням
волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
4. Незаконна торгівля органами або тканинами людини – карається обмеженням
волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
5. Дії, передбачені частинами другою, третьою чи четвертою цієї статті, вчинені
за попередньою змовою групою осіб, або участь у транснаціональних організаціях,
які займаються такою діяльністю, –караються позбавленням волі на строк від п'яти
до семи років з позбавленням права обіймати певні посади і займатися певною
діяльністю на строк до трьох років.
ЕТИЧНИЙ КОДЕКС ЛІКАРЯ УКРАЇНИ
3.1. Від моменту прийняття лікарем рішення про особисте надання будь-якій
людині необхідної лікарської допомоги або про залучення її до наукових досліджень
як волонтера він повинен планувати свої дії стосовно цієї людини і стосунки з нею
на засадах загальнолюдської етики і моралі, проголошеної Клятвою лікаря України,
лікарської деонтології, а також Етичного кодексу лікаря України та Міжнародного
кодексу лікарської етики.
В рамках даного моніторингу оцінити дотримання права на інновації можливо
оцінити тільки на законодавчому рівні.
10. ПРАВО НА ЗАПОБІГАННЯ ПО МІРІ МОЖЛИВОСТІ
СТРАЖДАНЬ І БОЛЮ
"Кожен має право в міру можливості уникнути страждань і болю на кожному
етапі свого захворювання."
2 Відображення в національному законодавстві
Конституція України (стаття 3)
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і
безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
«Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість
діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.»
79
Конституція України (стаття 28, ч.3)
Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.
«Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи
іншим дослідам. «
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 6, ч.1 п. ае)
Стаття 6. Право на охорону здоров'я
«... Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає:
а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне
обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я
людини;
б) безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;
в) санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він
проживає;
г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;
д) кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір
методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я;
{Пункт «д» частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 997V (997–16) від 27.04.2007}
е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я
населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;...»
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 52)
Стаття 52. Надання медичної допомоги хворому в критичному для життя
стані
«Медичні працівники зобов'язані надавати медичну допомогу у повному обсязі
хворому, який знаходиться в критичному для життя стані. Така допомога може також
надаватися спеціально створеними закладами охорони здоров'я, що користуються
пільгами з боку держави.
Активні заходи щодо підтримання життя хворого припиняються в тому випадку,
коли стан людини визначається як незворотня смерть. Порядок припинення таких
заходів, поняття та критерії смерті визначаються центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я
відповідно до сучасних міжнародних вимог.
Медичним працівникам забороняється здійснення еутаназії навмисного прискорення смерті або умертвіння невиліковно хворого з
метою припинення його страждань.»
80
ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (стаття 289, ч. 2)
Стаття 289. Право на особисту недоторканність
«2. Фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському
або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню.»
ЕТИЧНИЙ КОДЕКС ЛІКАРЯ УКРАЇНИ
«3.11. Лікар зобов’язаний перебувати поряд з вмираючим хворим до останньої
миті його життя, забезпечувати відповідні його стану лікувальні заходи і нагляд,
підтримувати можливий рівень життя, максимально полегшувати фізичні і психічні
страждання хворого і його близьких усіма доступними засобами.
Питання про припинення реанімаційних заходів слід вирішувати за можливості
колегіально і у випадку коли стан людини визначається як безповоротна смерть
відповідно до критеріїв, визначених Міністерством охорони здоров’я України.
Лікар не має права свідомо прискорювати настання смерті, вдаватися до евтаназії
або залучати до її проведення інших осіб.»
3 Результати моніторингу
Чи надавалось Вам знеболювання в достатній мірі?
Так
36,40 %
Ні
13,60 %
Не було необхідності
43,10 %
Важко відповісти
7,00 %
7,03
36,41
Так (36,4 %)
Ні (13,6 %)
Не було необхідності (43,1 %)
Важко відповісти (7 %)
43,06
13,59
Основною причиною відсутності знеболювання виявилося те, що пацієнт не міг
придбати взагалі, або придбав невчасно знеболюючі препарати.
81
«Не купив знеболювальні – от і мучився на анальгіні, потім купив – і все
нормально.»
«Відсутність препаратів.»
«Не все міг оплатити.»
«Перебуваючи в госпіталізації купували самостійно за рецептом.»
«Був випадок відсутності обезболення через те, що не було кому купити.»
«Перед операцією знеболювальні безкоштовно.»
«Оплата передопераційного знеболювання. Медикаменти та послуги
анестезіолога оплачувалися. »
11. -ПРАВО НА ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ЛІКУВАННЯ
"Кожен має право на діагностичні або лікувальні програми, максимально
адаптовані до його / її особистих потреб."
2 Відображення в національному законодавстві
Право на індивідуальний підхід до лікування в даному формулюванні не
закріплено на рівні Конституції і Законів. Окремі аспекти даного права реалізуються
через інші законодавчі норми.
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 6, ч. 1, п.
д)
Стаття 6. Право на охорону здоров'я
«Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає:
д) кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір
методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я;
{Пункт «д» частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 997V (997–16) від 27.04.2007}»
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 38, 39, ч.3,
43, ч. 3)
Стаття 38. Вибір лікаря і закладу охорони здоров'я
Стаття 39. Обов'язок надання медичної інформації
Стаття 43. Згода на медичне втручання
ЕТИЧНИЙ КОДЕКС ЛІКАРЯ УКРАЇНИ
«3.2. Лікар несе відповідальність за якість і гуманність медичної допомоги, яка
надається пацієнтам, та будь-яких інших професійних дій щодо втручання в життя
та здоров’я людини. У своїй роботі він зобов’язаний дотримуватись Конституції і
законів України, діючих нормативних документів стосовно лікарської практики, з
82
урахуванням особливостей захворювання, використовувати методи профілактики,
діагностики і лікування, які вважає найбільш ефективними в кожному конкретному
випадку, виходячи з інтересів хворого. У разі необхідності лікар зобов’язаний
звернутися за допомогою своїх колег.»
Як вже було вказано вище, право на індивідуальний підхід не закріплено прямо в
українському законодавстві. І на практиці діагностичні та лікувальні програми не
адаптовані до індивідуальних потреб людей.
«У нас немає перекладачів в лікарнях. Якщо хтось поступає і не знає українську
чи російську.... Ну,.... англійською... чи арабською.... то якщо є інтерни чи студенти
– то зможуть перекладати. Це важко.... Інваліди..... Це рідко буває. Якщо і
поступають на лікування – - то зі своїм візком. А колись була жінка німа (глухонімота – примітка автора). З нею намучилися. Ми її не розуміли – вона нас. Поки її
чоловік не приїхав. А його ж не можна всюди пускати.... Вона якось по губах
трошки читала, а ми її взагалі не розуміли.... Ніщо не враховується. »(інтерв’ю –
Працівник мед. закладу).
12. ПРАВО НА ПОДАЧУ СКАРГИ
"Кожен, в разі заподіяння йому / їй шкоди, має право скаржитися і отримувати
відповідь чи інший зворотній зв'язок."
2 Відображення в національному законодавстві
Конституція України (стаття 40)
Стаття 40. «Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові
звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого
самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані
розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.»
ЗУ « Про звернення громадян»
Стаття 1. Звернення громадян
«Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади,
місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій
незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб
відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та
пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо
реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних
інтересів та скаргою про їх порушення.»
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 6,
ч. 1, п. е)
Стаття 6. Право на охорону здоров'я
83
«Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає:
ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів
охорони здоров'я;»
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 9,
ч. 3)
Стаття 9. Обмеження прав громадян, пов'язані із станом їх здоров'я
«Рішення про обмеження прав громадян, пов'язані із станом їх здоров'я, можуть
бути оскаржені в судовому порядку.»
ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» (стаття 23, ч. 3)
Стаття 23. Відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносіями
«Рішення про тимчасову чи постійну непридатність осіб, які є бактеріоносіями,
для виконання певних видів робіт приймається медико-соціальними експертними
комісіями на підставі результатів лікування, даних медичних оглядів тощо. Таке
рішення медико-соціальної експертної комісії може бути в установленому порядку
оскаржено до суду.»
3 Результати моніторингу
Чи відома Вам процедура подання скарг у випадку, коли Ви вважаєте дії
лікарів, медперсоналу медичної установи або умови перебування в медичній
установі такими, що не відповідають нормам чинного законодавства? Чи
звертались Ви коли- небудь з відповідними скаргами?
Так, скаржився
7,30 %
Так, не скаржився
17,10 %
Ні, але хотів би поскаржитись
32,60 %
Ні, не було необхідності
19,30 %
Важко відповісти
23,70 %
7,32
17,11
23,67
Так, скаржився (7,32 %)
Так, не скаржився (17,1 %)
Ні, але хотів би поскаржитись (32,6 %)
Ні, але хотів би поскаржитись (19,3 %)
Важко відповісти (23,7 %)
19,3
32,6
84
Чи відома Вам процедура розгляду скарг?
Так
11,50 %
Ні
80,80 %
Важко відповісти
7,70 %
7,69
11,54
Так (11,5 %)
Ні (80,8 %)
Важко відповісти (7,7 %)
80,77
Чи маєте Ви досвід подання скарг щодо діяльності медичних закладів за
останній рік?
Так
2,60 %
Ні
86,40 %
Важко відповісти
11,00 %
2,57
11,03
Так (2,6 %)
Ні (86,4 %)
Важко відповісти (11 %)
86,41
Близько 40 % опитаних або скаржилися, або хотіли поскаржитися на дії мед
установи. Це, в певній мірі, є показником того, що робота медустанов не відповідає
потребам і бажанням громадян. Слід відзначити, що лише 24,4 % опитаних знали,
куди саме необхідно звертатися зі скаргами , а механізм їх розгляду відомий лише
11,5 %.
85
Суттєвий відсоток громадян боїться скаржитися, оскільки вважає, що це може
негативно відбитися на їх лікуванні і ставленні до них персоналу установи.
Приклади коментарів, отриманих у процесі анкетування:
- "Вмовила дітей не скаржитися, але насправді – їх судити треба."
- "Боюся скаржитися – це може відбитися на подальшому лікуванні."
- "Не вважаю, що винні понесуть покарання."
- "У мене немає сил і здоров'я на тяжби і грошей немає."
- "Марно і небезпечно для дитини. Одна моя знайома поскаржилася в цій лікарні
на головного лікаря, після цього до неї дуже погано ставилися у відділенні –
практично знущалися."
На фокус групах були озвучені випадки, коли, наприклад, звернення до вищого
органу допомагало вирішувати проблему і добитися отримання медичної допомоги
безкоштовно. Разом з тим, не говорили про те, що лікування стало більш якісним, а
ставлення персоналу прийнятним.
13. ПРАВО НА КОМПЕНСАЦІЮ
"Кожен має право на отримання протягом розумно короткого терміну достатньої
компенсації у разі заподіяння йому / їй фізичного чи морального і психологічного
шкоди діями медичного закладу."
2 Відображення в національному законодавстві
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (стаття 6,
ч. 1, п. і)
Стаття 6. Право на охорону здоров'я
«і) відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди;»
ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (стаття 22)
Стаття 22. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової
шкоди
ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (стаття 23)
Стаття 23. Відшкодування моральної шкоди
«1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок
порушення її прав.
2. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з
каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з
протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
86
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням
чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації
фізичної або юридичної особи. {Пункт 4 частини другої статті 23 в редакції Закону
№ 3261-IV (3261–15) від 22.12.2005}
3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно
від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань,
погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації,
ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для
відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і
справедливості.
4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає
відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено
договором або законом.»
ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (стаття 1169)
Стаття 1166. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду
«1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю
особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода,
завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі
особою, яка її завдала.
2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона
доведе, що шкоди завдано не з її вини.
3. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної
особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених
законом.
4. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках,
встановлених цим Кодексом та іншим законом.»
ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (стаття 1167, ч. 1, ч. 2 п.1, п.3)
Стаття 1167. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду
«1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними
рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за
наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади,
органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування,
фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
87
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю
фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;...
3) в інших випадках, встановлених законом.»
ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (стаття 1168)
Стаття 1168. Відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим
ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи
1. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може
бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
2. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її
чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також
особам, які проживали з нею однією сім'єю.
ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (стаття 1195)
Стаття 1195. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров'я
1. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому
заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або
загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані
необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання
ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
2. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент
завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з
розміру мінімальної заробітної плати.
3. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я,
відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або
пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.
4. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування
шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Під час реалізації проекту спеціальним завданням для моніторингу,
інформаційної кампанії було віднайти людину, яка отримала компенсацію за
заподіяну в медичному закладі шкоду. Спеціально для цього завдання, був
розширений термін заміру за часом і питання ставилося так – «чи маєте ви досвід
отримання компенсації за заподіяну вам в медичному закладі шкоду? Чи чули ви
будь-коли про це від своїх знайомих, друзів, колег, сусідів?»
На жаль, нам не вдалося виявити випадків компенсації з боку медичного закладу
у випадку заподіяння шкоди. Проте, вдалося виявити кілька справ, які в даний час
перебувають в судовому розгляді чи на етапі досудового слідства. Виконавці проекту
88
підтримують зв'язок з цими особами, надають консультаційну допомогу. Можливо,
через який час ми зможемо написати історію успіху в цих справах.
Висновки та рекомендації
Право на відшкодування шкоди виникає внаслідок незаконного поміщення людини до психіатричної або психоневрологічної установи, або внаслідок незабезпечення безпечних умов або розголошення конфіденційних відомостей про стан психічного здоров’я та надання психіатричної допомоги.
Судова практика України показує можливість відшкодування матеріальної шкоди. При обговоренні питання про відшкодування моральної шкоди суди вимагають
матеріальні докази отримання такої шкоди. У таких випадках, на думку суду, необхідно підтвердження того, що пацієнт через переживання отримав медичний діагноз
неврологічного або іншого характеру, проходив лікування. Сама наявність стресової
ситуації і моральних страждань найчастіше не дає судді підстав для оцінки моральної шкоди у грошовому еквіваленті і її стягнення з винної сторони.
Щодо осіб, які перебувають у психіатричних закладах, у чинному законодавстві
України передбачені такі права:
– спілкування з іншими особами, в тому числі з адвокатом або іншим законним
представником, без присутності сторонніх осіб згідно з правилами внутрішнього розпорядку психіатричного закладу;
– повідомлення будь-якої особи за своїм вибором про надання їм психіатричної
допомоги;
– забезпечення таємниці листування при відправці та отриманні будь-якої кореспонденції;
– доступ до засобів масової інформації;
– дозвілля, заняття творчою діяльністю;
– відправлення релігійних обрядів, додержання релігійних канонів;
– звернення безпосередньо до керівника або завідуючого відділенням психіатричного закладу з питань надання психіатричної допомоги, виписки з психіатричного
закладу та додержання їхніх прав;
– допомогу з отримання загальнообов’язкового державного соціального страхування або пенсії згідно з законодавством.
Цей обсяг прав максимально наближений до міжнародних стандартів. Однак закритість установ, де надається психіатрична допомога, відсутність незалежного органу, який спостерігає за їх реалізацією і виступає арбітром у випадку виникнення
спорів між пацієнтом та установою, зводить на нівець існування даного переліку
прав.
Згідно з діючим законодавством, рішення щодо обмеження прав осіб, яким надається психіатрична допомога, фіксується у медичній документації із зазначенням
89
строку його дії та може бути оскаржено до суду. Забороняється залучення осіб, яким
надається психіатрична допомога, до примусової праці.
Однак бувають випадки примусу хворих у психіатричних закладах до важкої
фізичної праці, так звана терапія працею, і різні види примусу хворих до праці у
випадках, коли вони не погоджуються працювати(нам відомі факти застосування
побиття хворих).
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ.
За даними ВООЗ, стан здоров’я та демографічні характеристики населення України продовжують залишатися надзвичайно складними і такими, що загрожують
національній безпеці держави.
За станом здоров’я громадян Україна посідає одне з найнижчих рейтингових
місць у Європейському регіоні.
Від 12 до 14 млн. жителів країни хворіють на серцево-судинні хвороби, понад
1 млн. українців страждають від онкологічних захворювань, більш ніж 1 млн.
100 тис. осіб хворіють на цукровий діабет, при цьому майже 200 тис. з них є інсулінозалежними.
Україна продовжує практику сумного лідерства в Європі за рівнями захворюваності на ВІЛ-інфекцію та туберкульоз.
Смертність в Україні складає 14,5 на 1000 населення проти 6,7 в країнах-членах
ЄС- за даними Держкомстату України.
Щорічно в Україні помирає понад 700 тис. громадян, третина з яких — це люди
працездатного і репродуктивного віку. При цьому смертність від серцево-судинних
захворювань є однією з найвищих у світі та становить близько 64 % у структурі загальної смертності, а смертність від онкологічних захворювань – 13 %. Фактично ці
два класи хвороб визначають майже 80 % щорічних втрат населення країни.
Такий стан справ визначається багатьма факторами:
— складною економічною ситуацією у державі;
—низьким, порівняно з розвинутими країнами Європи, рівнем добробуту
населення;
— низькими доходами українців;
— складною екологічною ситуацією;
— низькою якістю медичного обслуговування та повним ігноруванням
державою дотримання прав пацієнтів;
Відтак, в Україні існує величезна прірва між гарантіями держави в галузі охорони здоров‘я та фактичною ситуацією з дотриманням прав пацієнтів в державі.
90
Україна продовжує значно поступатися за обсягами фінансування охорони здоров’я переважній більшості країн Європейського регіону ВООЗ, в тому числі країнам-членам Європейського Союзу та сусіднім країнам – членам СНД.
Так, частка державних витрат у структурі загальних витрат на охорону здоров’я
за оцінками ВООЗ у 2010 р. в Україні складала лише близько 56 %, тоді як у сусідній Росії – більш як 62 %, а в середньому в країнах-членах ЄС – близько 76 %.
За оцінкою ВООЗ, у 2010 році рівень державних витрат на охорону здоров’я в
Україні склав лише 294 долари США з розрахунку на одного жителя, тоді як в середньому в Європейському регіоні цей показник складав еквівалент 1546 доларів
США.
Особливо турбує те, що, як і раніше, продовжує мати місце надзвичайно низький
рівень державних витрат на придбання лікарських засобів. Фактично усі необхідні
для лікування, в тому числі й у державних установах охорони здоров‘я лікарські засоби, громадяни України змушені купувати за власні кошти, що особливо важким
тягарем лягає на малозабезпечені сім’ї та пенсіонерів. Слід зазначити, що хворі
змушені купувати і розхідні матеріали (мило, пральний порошок, туалетний папір,
вологі серветки, спирт, вату, шприці, системи для проведення інфузій, тощо) через
вкрай незадовільний рівень матеріального забезпечення державних установ охорони
здоров‘я, через який хворі відчувають себе приниженими а позбавленими права на
людську гідність.
Крім того, в Україні продовжує мати місце високий рівень готівкових виплат сімей за послуги охорони здоров’я. За оцінками ВООЗ, у 2010 р. він становив більше
40 % від загальних витрат на охорону здоров’я, що у 2,5 рази вище, ніж в середньому в країнах-членах ЄС (16,5 %) та в 1,3 рази вище, ніж у сусідній Російській Федерації (31,4 %).
Безумовно, усе це чинить вкрай негативний вплив як на доступність, так і на якість та повноту медичної допомоги, що надається населенню України, робить громадян України залежними від фінансування галузі охорони здоров‘я, веде до зубожіння населення України, зниження працездатності та тривалості життя громадян
України.
В процесі проведення моніторингу з дотримання прав пацієнтів в державних
установах охорони здоров‘я міста Вінниці та Вінницької області зібрано та піддано
аналізу інформацію щодо дотримання прав пацієнтів в десяти державних установах
охорони здоров‘я міста Вінниці та Вінницької області.
У зв’язку з тим, що в даний момент в державі відсутня система оцінки
дотримання прав пацієнтів в державних установах охорони здоров‘я, в рамках
проведеного дослідження Вінницькою правозахисною групою було розроблено та
застосовано інструментарій для такої оцінки.
91
Інструментарій можливо вважати досить універсальним, таким, що і в
подальшому може бути використаний для оцінки дотримання прав пацієнтів, як у
Вінницькій області, так і в інших регіонах України.
Спеціально розроблений фахівцями Вінницької правозахисної групи та
застосований у ході моніторингу інструментарій дозволяє не тільки оцінити
дотримання того чи іншого права, а й проаналізувати причини порушення
конкретного права, а також, дозволяє виробити відповідні рішення.
Під час моніторингу проведено діагностику ситуації з дотримання прав пацієнтів
в державних установах охорони здоров‘я міста Вінниці та Вінницької області.
Аналіз результатів моніторингу лише підтвердив існуючі проблеми у дотриманні
всіх, без виключення, прав пацієнтів і надав можливість цілісного бачення картини
того, що відбувається з дотриманням прав пацієнтів в зазначених установах охорони
здоров‘я. Більшість з існуючих проблем з порушенням дотримання прав пацієнтів в
державних установах охорони здоров‘я знаходили своє відображення в публікаціях у
пресі і скаргах громадян, але при цьому не було комплексного підходу до їх аналізу з
боку зацікавлених органів державної влади України.
Наведені результати моніторингу можуть бути як базою для більш детального
аналізу ситуації, так і для конкретних дій щодо поліпшення ситуації на різних
рівнях, починаючи від конкретних установ і закінчуючи зміною відповідних
законодавчих актів.
Вінницька правозахисна група рекомендує провести подібне дослідження (
моніторинг) з дотримання прав пацієнтів в державних закладах охорони здоров‘я
Вінницької області, акцентуючи увагу на населених пунктах, де в умовах реформи
галузі охорони здоров‘я в Україні були закриті пункти медичної допомоги, що
значно погіршило доступ населення до медичної допомоги та право на
профілактику.
У зв‘язку з виявленими системними порушеннями прав пацієнтів у державних
установах охорони здоров‘я міста Вінниці та Вінницької області Вінницька
правозахисна група пропонує створити методичний посібник для пацієнтів,
активістів громадських організацій.
У зв‘язку з виявленими системними порушеннями прав пацієнтів у державних
установах охорони здоров‘я міста Вінниці та Вінницької області необхідно
Вінницька правозахисна група пропонує створити можливість індивідуального
консультування пацієнтів, права яких було порушено, з метою надання їм правової
допомоги. Таке консультування можливо запровадити на базі сервісних громадських
організацій, наприклад, рекомендуємо організувати роботу телефонної
консультативної лінії, онлайн- консультування в мережі Інтернет, через засоби
масової інформації, соціальні мережі.
92
Вінницька правозахисна група рекомендує органам державної влади та органам
місцевого самоврядування усіх рівнів звернути увагу на необхідність неухильного
дотримання вимог статей 3, 22, 49, 95 Конституції України та вимог відповідних
міжнародних договорів України та міжнародних зобов’язань України у частині забезпечення належної реалізації невід’ємного права кожної людини на рівний та
справедливий доступ до охорони здоров’я та якісної і своєчасної медичної допомоги.
Вінницька правозахисна група рекомендує Верховній Раді України
посилити парламентський контроль за виконанням органами виконавчої влади та
органами місцевого самоврядування положень зазначених вище статей Конституції
України, інших законів України, відповідних міжнародних договорів України, згода
на обов’язковість яких надана Верховною Радою України у частині, що стосується
охорони здоров’я населення та права особи на охорону здоров’я та медичну допомогу.
Вінницька правозахисна група рекомендує Кабінету Міністрів України
під час підготовки проектів законів України про Державний бюджет України на
2014 та на подальші роки передбачати збільшення державних асигнувань на охорону здоров’я а також збільшення обсягів державних витрат на закупівлю:
лікарських засобів, передусім необхідних для забезпечення профілактики і лікування хвороб, які є визначальними у формуванні загальної структури захворюваності та смертності населення України;
медичного обладнання, необхідного для належного забезпечення населення
первинною медичною допомогою та підвищення рівня її якості;
медичного обладнання та спеціальних транспортних засобів, необхідних для
належного функціонування системи екстреної медичної допомоги.
Вінницька правозахисна група висловлює подяку Програми ПольськоАмериканського Фонду свободи «Перетворення у регіоні»- RITA, за фінансової
підтримки якого стало можливим проведення представленого до Вашої уваги
моніторингу та підготовки звіту за результатами моніторингу.
Висловлюємо подяку Гельсинському Фонду з прав людини (Варшава) за
надання фінансової та консультативної допомоги в процесі здійснення моніторингу.
Проведення моніторингу стало можливим завдяки інформаційній підтримці
Вінницької правозахисної групи з боку регіональних громадських організацій
«ВІСЬ», «Авеста», та «Юзер».
93
ЗМІСТ
1. Права пацієнтів ...................................................................................................... 2
2. Право на профілактику. .............................................................................................
3. Право на доступність ............................................................................................ 15
4. Право на інформацію ............................................................................................ 27
5. Право на згоду ........................................................................................................ 35
6. Право на свободу вибору ...................................................................................... 44
7. Право на приватність і конфіденційність ............................................................ 51
8. Право на повагу до часу пацієнтів ....................................................................... 60
9. Право на дотримання стандартів якості .............................................................. 63
10. Право на безпеку ................................................................................................. 73
11. Право на інновації ............................................................................................... 76
12. Право на запобігання по мірі можливості страждань і болю ........................ 79
13. Право на індивідуальний підхід до лікування .................................................. 82
14. Право на подачу скарги ....................................................................................... 83
15. Право на компенсацію......................................................................................... 86
16. Висновки та рекомендації. .................................................................................. 90
94
Цей документ видано за підтримки Програми Польсько- Американського Фонду
свободи «Перетворення у регіоні»- RITA та Гельсинського Фонду з прав людини
(Варшава).
Зміст документу відображає позицію НГО Вінницька правозахисна група
Та за жодних умов не може вважатись позицією Програми ПольськоАмериканського Фонду свободи «Перетворення у регіоні»- RITA та Гельсинського
Фонду з прав людини (Варшава).
95
Автор
svitlana.poberezhets
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
504
Размер файла
984 Кб
Теги
pdf, medproekt
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа