close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Інтерактивні технології

код для вставкиСкачать
Застосування інтерактивних методів
на уроках технічної праці з метою
підвищення ефективності навчання
та модернізації навчального процесу
ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ –
шлях до активізації та модернізації навчально-виховного
процесу
Сьогодні, враховуючи надзвичайно високий рівень обсягу
інформації, функція вчителя полягає не в передачі знань, а у
формуванні навичок їх здобувати. Особливістю сучасності є те, що
людина, щоб реалізуватися в суспільстві, повинна вчитися
практично все своє життя. Якість сучасної освіти, тобто
відповідність до вимог суспільства, визначається не стільки тим,
що дитина знає і чого вона навчилася в школі, скільки здібностями
і вміннями здобувати нові знання та використовувати їх у нових
умовах.
Одним із завдань вчителя сучасної національної школи є
розвиток кожної дитини як неповторної індивідуальності. Вчитель
повинен приділяти значну увагу формуванню в учнів творчого
потенціалу, прагненню до самостійності в пізнавальній діяльності,
вмінню ставити та вирішувати нові проблеми, впроваджуючи в
навчальний процес різноманітні системи індивідуального та
диференційованого
навчання,
створюючи
атмосферу
взаєморозуміння, доброзичливості, щирості, дружніх відносин,
педагогічного співробітництва.
Мета – пробудити в душі школяра інтерес до знань, виховати
комунікативну, готову до змін, що постійно відбуваються в житті,
особистість. Цього можна досягти завдяки застосування
інтерактивних методів навчання.
Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що
навчальний процес відбувається за умов постійної, активної
взаємодії всіх учнів: співнавчання, взаємонавчання (колективне,
групове навчання в співпраці), де і учень і вчитель є
рівноправними,
рівнозначними
суб’єктами
навчання.
Термін “інтерактивний” прийшов до нас з англійської і має
значення “взаємодіючий”. Які сильні сторони інтерактивних
методів навчання? Перш за все – підвищення “ККД” процесу
засвоєння інформації.
Результати досліджень засвоєння інформації відображені у
«Піраміді навчання».
Лекція - 5% засвоєння
Читання – 10% засвоєння
Відео/аудіо матеріали – 20% засвоєння
Демонстрація – 30% засвоєння
Дискусійні групи – 50% засвоєння
Практика через дію – 75% засвоєння
Навчання інших/ застосування отриманих знань відразу ж – 90%
засвоєння
З піраміди видно, що найбільших результатів можна досягти
за умов інтерактивного навчання.
В основі інтерактивного навчання лежать принципи:
- безпосередньої участі кожного учасника занять, що зобов’язує
вчителя (організатора навчального процесу) зробити кожного
учасника занять активним шукачем шляхів і засобів розв’язання тієї
чи іншої проблеми;
- взаємного інформаційного, духовного збагачення (при цьому
навчальний процес слід організувати таким чином, щоб учасники
його могли обмінятися життєвим досвідом, отриманою
інформацією);
- особистісно зорієнтоване навчання.
Застосування інтерактивних технологій потребує старанної
підготовки вчителя та учнів. Вони мають навчитися успішно
спілкуватися, використовувати навички активного слухання,
висловлювати особисті думки, вміти ставити запитання й
відповідати на них.
Ефективність інтерактивних технологій залежить від вміння
вчителя:
- давати завдання учням для попередньої підготовки:
прочитати, обміркувати, виконати самостійні підготовчі
завдання;
- відбирати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які
дали б учням «ключ» до освоєння теми;
- під час інтерактивних вправ давати учням час подумати над
завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно
або «граючись» виконали його;
- на одному занятті використовувати одну-дві інтерактивні
вправи, а не їх калейдоскоп;
- здійснювати спокійне глибоке обговорення за підсумками
інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому
матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;
- проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з
різноманітних
матеріалів
теми,
не
пов’язаних
з
інтерактивними завданнями.
Залежно від мети уроку та форм організації навчальної
діяльності учнів розрізняють:
ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ
Інтерактивні
технології
кооперативного
навчання
Робота в парах
Ротаційні
(змінювані)
трійки
Два – чотири –
всі разом
Карусель
Робота в малих
групах
акваріум
Технології
ситуативного
моделювання
Технології
колективно групового
навчання
Симуляції або
імітаційні ігри
Обговорення
проблеми в
загальному колі
Спрощене
судове слухання
Мікрофон
Громадські
слухання
Розігрування
ситуацій за
ролями
Технології
опрацювання
дискусійних
питань
Метод ПРЕС
Займи – зміни
позицію
Незакінчені
речення
Неперервна
шкала думок
Мозковий штурм
Дебати тощо
Навчаючи – учусь
Ажурна пилка
(джиг-со)
Аналіз ситуації
Розв’язання
проблем
Дерево рішень
Основні переваги інтерактивних технологій навчання:
- інтерактивні технології допомагають забезпечити глибину
вивчення змісту. Учні освоюють усі рівні пізнання (знання,
розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка)
- учитель отримує можливість диференційованого підходу до
учнів із спеціальними потребами – особистісними та
інтелектуальними.
- змінюється роль учнів: вони приймають важливі рішення
щодо процесу навчання, розвивають комунікативні вміння й
навички, організаційні здібності.
- основним джерелом мотивації навчання стає інтерес самого
учня (відбувається перехід від зовнішньої мотивації (оцінки)
до внутрішньої (потреба знань).
- значно підвищується роль особистості педагога: він менше
часу витрачає на розв’язання проблем з дисципліною, педагог
більше розкривається перед учнями як лідер, організатор.
- учні, які отримують особистий досвід учителювання, з нової
точки зору дивляться на навчально-виховний процес, на роль
учителя та учня в ньому.
- завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних
методів при правильній їх організації зростає цікавість до
процесу навчання.
Сутність і види інтерактивних методів навчання.
Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві
великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають
взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти
осіб), другі – спільну роботу та взаємонавчання всього класу.
Час обговорення в малих групах – 3-5 хвилин, виступ – 3
хвилини, виступ при фронтальній роботі – 1 хвилина.
Групові методи:
1. Робота в парах.
Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота
вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи,
які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими
(обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести
підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного,
проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів
доповідає перед класом про результати.
2. Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах.
Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками,
підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).
3. Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки
класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення
один член трійки йде в наступну, один в попередню і
ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.
4. 2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом
певного часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять до
спільного рішення, потім об’єднуються і діляться набутим. Як
і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або
об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового
обговорення.
5. Карусель. Учні розсаджуються в два кола – внутрішнє і
зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається.
Можливі два варіанти використання методу – для дискусії
(відбуваються “попарні суперечки” кожного з кожним,
причому кожен учасник внутрішнього кола має власні,
неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із
зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).
6. Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей:
“спікер” – керівник групи (слідкує за регламентом під час
обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує
групу до роботи), “секретар” (веде записи результатів роботи,
допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні),
“посередник” (стежить за часом, заохочує групу до роботи),
“доповідач” (чітко висловлює думку групи, доповідає про
результати роботи групи). Можливим є виділення експертної
групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при
оголошенні результатів рецензують та доповнюють
інформацію.
7. Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в
центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта
груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього
кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.
Фронтальні методи:
1. Велике коло. Учні сидять по колу і по черзі за бажанням
висловлюються з приводу певного питання. Обговорення
триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти
слово після обговорення.
2. Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі
висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному
уявний “мікрофон”.
3. Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого
кола: відповідь учня – це продовження незакінченого речення
типу “можна зробити такий висновок…”, “я зрозумів, що…”
4. Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої
полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно
всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не
критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.
5. Аналіз дилеми (проблеми). Учні в колі обговорюють певну
дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поліваріантно).
Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору.
Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом
(наприклад, “чи платити податки, якщо країна не здатна їх
правильно розподілити?”).
6. Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну
роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після
чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній
групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад,
кожна первинна група аналізувала один вірш Т.Шевченка,
після переформування перша нова група повинна узагальнити
тематику всіх опрацьованих віршів, друга – ідейне
навантаження, третя – образи, четверта – форму).
Інтерактивне навчання на практиці.
Вимоги до впровадження інтерактивного навчання.
- Необхідно провести вступне заняття, адже учні абсолютно не
знайомі з подібними методами роботи, що різко змінюють
усталений стиль навчання. На цьому занятті слід: по-перше, чітко і
зрозуміло пояснити, що таке інтерактивне навчання, по-друге,
довести до відома учнів та опрацювати з ними правила роботи в
групах, складені у зрозумілій формі (практиці їх було розмножено і
видано кожному учневі для вклеювання в зошит):
Правила для учнів:
Кожна думка важлива.
Не бійся висловитися!
Ми всі – партнери!
Обговорюємо сказане, а не людину!
Обдумав, сформулював, висловив!
Говори чітко, ясно, красиво!
Вислухав, висловився, вислухав!
Тільки обґрунтовані докази!
Вмій погодитися і не погодитися!
Важлива кожна роль
- Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування
інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і
постійно підтримувати.
-До кожного заняття слід сумлінно готуватися. “Легке” за
формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя,
адже добитися дисципліни і уваги за рахунок “сидіть тихо!”
неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження,
робити його поступово. “Краще ретельно підготувати кілька
інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити
похапцем підготовлені “ігри”.
- “В роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні”.
Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем
контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті і
слабкі. Проте слід постійно “втягувати” їх в роботу, створювати
ситуації успіху.
-“Інтерактивні технології – не самоціль”. Потрібно постійно
контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні
бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі
переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти
недоліки.
- Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною
роботою. Оптимально (з практики) – 1-2 методи за урок.
- Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи
–
самостійним
пошуком,
традиційними
методами.
Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на
інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які
допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в
поєднанні з іншими.
Процес впровадження.
Впровадження інтерактивних методів навчання відбувалося за
логікою “від простого до складного”, паралельно застосовуючи як
фронтальні, так і групові методи за такою схемою:
Типові проблеми інтерактивного навчання:
- Головна проблема: учень часто не має (!) власної думки, а якщо
і має, боїться її висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі
учні пояснюють це так: “В нас рідко запитують власну
думку”, “Чи цінна моя думка?”, “А раптом вона не співпаде з
думкою вчителя чи колективу?”, “Вона суперечить думці
учня, що має в класі авторитет з цього предмету” тощо.
- Часто школярі не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати
їх думку, рішення.
-Учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку,
йти на компроміс.
-Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи
роботи.
-Труднощі в малих групах: лідери намагаються “тягнути” групу,
а слабші учні відразу стають пасивними.
-Часто трапляється висловлення відверто антисуспільних думок
з метою завоювання “авторитету”, привертання уваги. При
обговоренні замість аргументувати свою думку, учень починає
демагогію: “Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так
думаю і Ви мене не переконаєте!”
Проте за умови вмілого провадження інтерактивні методи
навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу,
сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в
колективі, взаємодії, дискусії, обговорення.
Активізація навчально – виховного процесу через впровадження
у практику інтерактивних технологій сприяє зростанню
інтелектуального, духовно – морального і культурного потенціалу
нації, що передбачено Національною доктриною розвитку освіти.
Використання інтерактивних методів на різних етапах уроку
Етап
уроку
Назва методу
Формування
мотивації
Асоціації на
дошці
Картинна
галерея
Джерела
інформації
Мозкова
атака
Кросворди
Перевірка
домашньої
роботи
Робота з
текстовим
матеріалом
Вивчення
основних
понять
Вивчення
нової теми
Інтелектуальна
розминка
Так-ні
Лицарський
турнір
Знайди
помилку
Сніжна
грудка
Концен
трація
Дискусія
Ланцюжок
Крипто
грама
Рухавки
Закріплення
та
узагальнення
Рефлексія
Домашнє
завдання
Контроль
шляхом
вибору
завдань
Слабка ланка
Баченонебачено
Чайнворд Кросворди
Крипто
грама
Модель
майбутніх
знань
Асоціативні
схеми
Зіпсований
телефон
Дружнє
відлуння по
половинах
Крипто
грама
Портрет
Погоня в
лабіринті
СКАНВОРД
Підіб’ємо
підсумки
Само
рефлексія
Кросворди
Крипто
грама
Творче
завдання
Вибери сам
Кубик
Кросворди
Кросворди
Хто
мене
чує,…
Чайнворд
Класифі
кація
альтерна
тива
Лото
КРОСВОРДИ.
Можна запропонувати такі варіанти роботи з кросвордом:
- розгадати кросворд, заповнивши порожні клітинки.
- сформулювати питання до слів у заповненому кросворді.
- заповнюючи кросворд, визначити, яке ключове слово виділено, і
пояснити його значення.
- створити кросворд самостійно, використовуючи терміни, які були
вивчені раніше.
АСОЦІАЦІЇ НА ДОШЦІ.
Цей метод залучає власний досвід учнів, має високий рівень
зацікавленості, проводиться фронтально. Його доцільно використовувати
під час мотивації вивчення теоретичного матеріалу. Залежно від змісту
має три форми проведення:
Поняття. Учитель вертикально на дошці записує основне поняття,
яке мають опрацювати учні. Далі він просить учнів назвати ознаки цього
поняття або асоціації, яке воно у них викликає.
Квітка. Учитель малює на дошці квітку (серединка та чотири
пелюстки). У серединці записує основне поняття. Після цього він просить
учнів назвати прояви й характеристики поняття й записує їх на пелюстках.
Прямокутник. Учитель малює на дошці прямокутник і записує на
ньому основне поняття. Потім він просить учнів назвати його синоніми,
антоніми, дієслова, що, на їхню думку, пов’язані з цим поняттям. Всі вони
записуються на відповідних сторонах прямокутника. Коли асоціації
закінчуються, вчитель пропонує учням з кожної групи відібрати по три
найхарактерніші. Із відібраними асоціаціями відбувається подальша
робота.
КАРТИННА ГАЛЕРЕЯ.
Учитель вивішує на дошці 4-5 картин (фотографій), які містять ознаки
основного поняття. Об’єднавши учнів у групи, він пропонує їх
представникам через деякий час назвати ознаки поняття, що зображені на
картинах. Після завершення роботи у групах представники називають
одну ознаку. Вчитель записує їх на дошці.
ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ.
Для активізації роботи й зацікавленості учнів на початку уроку вчитель
роздає газети, журнали або сторінки цих видань, де розміщено
інформацію, що стосується теми уроку. Учитель просить звернути увагу
на конкретну інформацію, наголошуючи на важливості її повсякденного
використання.
МОЗКОВА АТАКА.
Цей прийом полягає у колективній творчій роботі з розв’язанням певної
складної проблеми. Всіх учнів об’єднує спільна робота над пошуком
істини.
КЛАСИФІКАЦІЯ. АЛЬТЕРНАТИВА.
Якщо основним змістом, що вивчається на уроці, є моральні орієнтації
та цінності, доцільно використовувати названі методичні прийоми. Суть
методу «класифікація» полягає в тому, що учні отримують робочі картки, на
яких записані різні ознаки певних понять. Спираючись на власний досвід та
уподобання, учні повинні згрупувати їх за певними ознаками або критеріями.
У методичному прийомі «альтернатива» учні отримують робочу картку, на
якій записана певна моральна проблема і ряд альтернативних пропозицій
щодо їх розв’язання. Кожен учень повинен самостійно обрати тільки одну із
запропонованих альтернатив і пояснити свій вибір.
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА РОЗМИНКА.
Інтелектуальна розминка – це два-три не дуже складні питання для
розмірковування; основна мета такої розминки – налаштування дитини на
роботу.
ТАК – НІ.
Це універсальна гра, яка дуже подобається дітям і залучає до активної
участі в уроці. Учитель загадує щось (інструмент, пиломатеріал). Учні
намагаються знайти відповідь, ставлячи питання. На ці питання вчитель
відповідає словами «так», «ні», «так і ні». Питання треба ставити так, щоб
звужувати коло пошуку. Універсальність цього методичного прийому
полягає в тому, що його можна використовувати і для організації відпочинку
і для створення інтригуючої ситуації. Перевагами прийому є те, що він
навчає систематизувати відому інформацію, зв’язувати воєдино окремі факти
в загальну картину, навчає уважно слухати й аналізувати питання. Головне в
цьому прийомі – навчити виробляти стратегію пошуку, а не закидати вчителя
незліченною кількістю питань.
ЛИЦАРСЬКИЙ ТУРНІР.
Учень виходить до дошки і за пройденою темою ставить учителю
наперед підготовлені питання, на які він хотів би отримати відповідь. У свою
чергу вчитель ставить питання учню. Уся дія триває не більше 10 хвилин.
Проведення турніру оголошується заздалегідь. Питання мають бути стислі,
відповіді – короткі й по суті. Рефері може зняти неконкретне питання. Учні
оплесками або підняттям руки оцінюють дії учня й учителя.
ЗНАЙДИ ПОМИЛКУ.
Якщо матеріал, що перевіряється, добре знайомий учням, то цей
методичний прийом провокує виникнення ситуації успіху на уроці. А якщо
матеріал новий, то успішні пошуки помилки, присмачені щирою похвалою і
захопленням учителя, дозволять дітям відчути себе дослідниками й
експертами. Учитель у своєму повідомленні припускається помилок, які слід
знайти, або лунають тексти, в яких явно спотворена інформація або заплутані
визначення, маршрути, послідовність викладу, невірні тлумачення. Учитель
просить знайти у висловленому тексті помилки. Можна вказати кількість
помилок.
СНІЖНА ГРУДКА.
Як росте сніжна грудка, так і цей методичний прийом залучає до
активної роботи все більшу кількість учнів. Алгоритм цього прийому стисло
можна описати так: слово – речення – питання – відповідь. Учитель показує
на учня і говорить: «слово!». Той промовляє слово, яке стосується теми
уроку. Показує на іншого учня і говорить: «речення». Другий учень складає
речення з цим словом. Третій учень придумує питання до цього речення,
четвертий учень відповідає на нього.
ЛОТО.
Цей методичний прийом теж вимагає попередньої підготовки. На
аркуші щільного паперу або на картоні великими буквами записують назви
інструментів, дерев, тощо. Потім аркуш паперу розрізають так, щоб на
кожній частині паперу залишилися окремі букви. Розрізані частини лото (у
двох екземплярах) перемішують на столі. Учитель викликає двох учнів до
столу і пропонує скласти слова. Перемагає той, хто це зробить швидше і
правильніше. До гри можна ввести рефері, який оцінить і прокоментує
результати.
КОНТРОЛЬ ШЛЯХОМ ВИБОРУ ЗАВДАНЬ.
Контрольна робота виконується не шляхом розв’язування
запропонованих завдань, а шляхом вибору тих із них, які учень, на його
думку, може розв’язати. На столах розкладаються завдання трьох рівнів
складності. Кожний учень читає умови завдань і робить відмітки на картці з
допомогою оцінок за такими показниками: перші п’ять завдань –
найпростіші, наступні – складніші, і нарешті, останні п’ять задач – складні. В
останній графі ставиться буква «Н», якщо учень не розуміє задачі, і буква
«П», якщо він розуміє завдання.
ЛАНЦЮЖОК.
Перший учень ставить коротке питання другому. Другий – третьому, і
так до останнього учня. Час на відповідь – кілька секунд, учитель має право
зняти питання, яке не відповідає темі або недостатньо коректне. Кожний
учень має право відмовитися від участі в цьому турнірі, тому, щоб процедура
не зірвалася, учитель з’ясовує наперед, хто з учнів хотів би взяти участь у цій
дії. Як варіант для перевірки домашнього завдання можна запропонувати
влаштувати змагання між рядами на якийсь час, тобто яка з груп, не
перериваючи ланцюжок, правильно і швидше за інших відповість на питання.
КОНЦЕНТРАЦІЯ.
Клас ділиться на групи. Кожна група отримує текст на аркушах.
Аркуші перевернуті текстом униз. За сигналом учителя учні перевертають
аркуші, читають протягом визначеного часу (1-2хв) текст, а потім знову
перевертають аркуші та віддають їх учителю. Після цього кожен учень
записує в зошиті те, що запам’ятав із тексту. Далі група записує спільний
текст на окремому аркуші. Виграє та команда, що найбільш повно відтворить
текст.
ДИСКУСІЯ.
Існує декілька варіантів дидактичного визначення терміна «дискусія».
- публічне обговорення будь – якого суперечливого питання, проблеми.
- Цілеспрямований і впорядкований обмін думками, ідеями, поглядами і
судженнями заради пошуку істини.
- Дослідження та колективне обговорення проблемного питання, що
передбачає обмін думками між учнями або вчителем та учнями.
- Відстоювання своєї думки, свого погляду на те чи інше питання
шляхом обґрунтуванням.
СЛАБКА ЛАНКА.
Для того щоб закріпити нову термінологію, можна застосувати ігровий
методичний прийом «слабка ланка». Вчитель пропонує пригадати всі нові
терміни уроку. Перший учень називає один термін, другий попередній і свій,
третій – два попередні та свій і т. д. Порядок слів зберігається. Якщо учень
помилився, то наступний не виправляє його, а говорить: «слабка ланка».
БАЧЕНО – НЕБАЧЕНО.
Робота з вивчення термінів може проводитись і в групах. Учні
об’єднуються в декілька команд по п’ять – шість осіб. Учитель вивішує на
дошці заздалегідь виготовлений плакат, на якому різними кольорами
великим і дрібним шрифтом «уздовж і поперек» написано 15-20 слів. Після
закінчення наперед обумовленого часу (40с або 1хв) плакат знімається, а
команди записують усі слова, що запам’яталися. Потім команди
обмінюються своїми записами для перевірки. Командам бажано домовитися
вносити виправлення в чужі записи ручкою іншого кольору. Перевіряючі
виправляють помилки, і вписують «не побачені іншою командою слова»,
після чого кожний учень перевіряючої команди ставить свій підпис. Аркуші
повертаються колишній команді – тепер уже для перевірки перевіряючих.
Початковий плакат учитель знову вивішує на дошку для звіряння та
з’ясування можливих непорозумінь. Після цього визначають переможця.
Виграють ті команди, у записах яких виявилося менше всього помилок і
пропущених слів.
МОДЕЛЬ «МАЙБУТНІХ ЗНАНЬ»
Можна скласти пізнавальну модель предмета, що вивчається, і на
початку уроку видати її всім учням. Модель дозволить кожному учню
отримати цілісне уявлення про предмет, що вивчається. Методика роботи в
цьому випадку припускає штрихування різними кольорами тих елементів
моделі, які, з погляду учня, йому зрозумілі, осмислені, засвоєні. Наперед
обговоріть, якими кольорами користуватимуться ваші підопічні, скажімо,
червоний – «усе зрозуміло», оранжевий – «майже все зрозуміло», жовтий –
«50х50», зелений - «дещо зрозуміло», блакитний – «нічого не зрозуміло».
Кількість колірних позицій, які будуть вам підказувати, що треба повторити
або пояснити ще раз, залежить тільки від вашої фантазії й особливостей
предмета викладання. Ця модель може включити необхідні поняття, провідні
ідеї, процеси.
АСОЦІАТИВНІ СХЕМИ
Традиційно вважається, що новий матеріал краще запам’ятовується,
коли він занотований. Але сучасні дослідження вчених доводять, що
звичайне нотування – слово за словом, речення за реченням, тобто
інформація, яка розташована лінійно або стовпчиками, не зберігається у
мозку. Мозок запам’ятовує інформацію тоді, коли вона має вигляд певних
моделей, схем та асоціацій.
ЗІПСОВАНИЙ ТЕЛЕФОН
Зіпсований телефон також будується на принципах естафети. У класі
це можна зробити так: якесь слово пускається по середньому ряду, а крайні
ряди «ловлять слово», тобто намагаються його відгадати.
ДРУЖНЄ ВІДЛУННЯ ПО ПОЛОВИНКАХ
Сидячий за партами клас поділяється на дві частини. Одна половина –
судить, інша – працює. Для вчителя в цій ситуації головне – швидко
змінювати ролі між командами. Тоді темп вправи розминки трансформується
в ритм.
ПОРТРЕТ
Найкраще цю форму роботи застосовувати на уроках узагальнення
вивченого матеріалу. Вчитель зачитує твердження, в якому описово подані
відомості про верстат,… Учні намагаються впізнати об’єкт. Якщо не
вдається, учитель зачитує друге твердження, що містить більш точну
інформацію. Третє твердження містить таку інформацію, що не впізнати
загадуване не можна.
ПОГОНЯ В ЛАБІРИНТІ
Велике ігрове поле, яке виготовляють заздалегідь, являє собою
лабіринт. Основою лабіринту може бути малюнок, який відповідає темі гри.
На основі чітко нанесені маршрути лабіринту для чотирьох команд. Готують
чотири основні комплекти запитань та додатковий. Питання складають таким
чином, щоб мати на них коротку, чітку та однозначну відповідь. Правильна
відповідь на запитання означає проходження кожною командою одного
сектора. Хто швидше вийде з лабіринту, той і виграє.
ПІДІБЄМО ПІДСУМКИ
Одна з найпоширеніших прийомів усної рефлексії, що, як правило,
застосовується на етапі завершення уроку, - це промовляння за такою
схемою:
На уроці я …
- дізнався…
- зрозумів…
- навчився…
- найбільш мій успіх – це …
- найбільші труднощі я відчув …
- я не вмію, а тепер умію …
- я змінив своє ставлення до …
- на наступному уроці, я хочу
САМОРЕФЛЕКСІЯ
Учні відповідають на запитання: чи справдилися мої очікування? про
що мені хочеться поговорити? яку проблему хотілось би порушити?
ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ
Зазвичай воно використовується на добровільних началах і стимулюється
вчителем високою оцінкою й похвалою. Діапазон творчих завдань широкий.
Однак серед них можна виділити деякі типові групи. Наприклад, учням
пропонується розробити:
- чайнворди;
- кросворди;
- криптограми;
ВИБЕРИ САМ
На дошці заздалегідь записані домашні завдання трьох рівнів, і учні
вибирають собі комбінацію придатних для них варіантів за інтересом та
силою.
КУБИК
Якщо потрібно дати багато завдань різного типу, то вибір, що кому
робити, можна запропонувати кидаючи кубик. На дошці записані номери
завдань і залежно від комбінації цифр, які випадають на кубику, кожний
учень вибирає свою частину завдання на дошці.
КОРИСНІ ПОРАДИ ДЛЯ ОБРОБКИ ДЕРЕВИНИ
Щоб швидко зняти стару замазку, змочіть її розчином харчової соди і свіжовипаленого вапна (порівну).
Віконні рами, які туго відкриваються, не слід підстругувати, їх треба
змастити ядровим милом.
Як забити цвях чи закрутити шуруп у найтвердішу деревину? Дуже просто:
шурупи і цвяхи, натерті милом або вмочені в олію, легко увійдуть навіть у
найтвердішу деревину.
Давно вкручений у деревину шуруп легше викрутити, якщо нагріти його,
притиснувши до головки жало електричного паяльника.
Щоб почистити лаковані або поліровані меблі, закип’ятіть склянку пива зі
шматочком воску. Теплу масу нанесіть на меблі і дайте просохнути, а потім
відполіруйте вовняною ганчіркою.
Якщо ви випадково поставили на полірований стіл гарячу праску або чайник,
візьміть тампон з кухонною сіллю, змочіть його олією і круговими рухами
протирайте пляму. Старі плями треба покрити сумішшю з кухонної солі та
олії, а через 2-3 години добре витерти вовняною ганчіркою.
Лаковані меблі не варто протирати мокрою ганчіркою, бо від цього вони
тільки псуються. Краще буде, якщо ви призначену для витирання пилу
ганчірку просочите теплою сумішшю 1-процентного гліцерину і води. Потім
протягом кількох хвилин дасте підсохнути. Хоча ганчірочка і здається сухою,
але насправді вона добре вбирає в себе пил.
Щоб ліквідувати невеликі тріщини або щілини в підлозі, на рамах чи дверях,
приготуйте простий герметик. Візьміть силікатний клей і додайте в нього
товчену крейду і деревну тирсу, все у рівних частинах ( 1:1:1 ). Добре
перемішайте до отримання густої однорідної маси. Кольору надасть олійна
фарба-сурик чи вохра.
Щоб під час ремонту або після нього вапно або фарба, які потрапили на
підлогу, легко знімались, перед побілкою або фарбуванням покрийте підлогу
мильним розчином ( 20-30 г мила на 1 л води ).
РЕКОМЕНДАЦІЇ
семінару-практикуму вчителів технічної праці
з теми: «Застосування інтерактивних методів на уроках технічної праці»
1. Використовувати інтерактивні методи, адекватні вікові учнів,
їхньому досвіду.
2. Добирати до уроку таку інтерактивну вправу, яка давала б учням
«ключ» до засвоєння теми.
3. Враховувати темп роботи кожного учня та його здібності.
4. На одному уроці використовувати одну-дві інтерактивні вправи.
5. Вчити дітей доводити, обґрунтувати свою думку.
6. Задіювати комплекс методичних засобів, застосування яких
допомагає зробити завдання суб’єктивно значущими і посильними
для розв’язання дітьми з різним рівнем сформованості
пізнавальних інтересів.
РАДИМО ПРОЧИТАТИ
Гейко І., Мартиненко Л. Використання інтерактивних форм і методів
навчання// Тема. -2004, №3-4.- с.229-223.
Комар О. Інтерактивні технології – технології співпраці.// Початкова
школа.- 2004, №9 – с.28-31.
Мартинець А. Нові педагогічні технології: інтерактивне навчання.//
Відкритий урок. -2003, №7-8. – с.28—31.
Яремчик Н. Впровадження форм та методів інтерактивного навчання в
Навчально-виховний процес.// Завуч. -2004, №30. –с.6-8.
Дичківська І. Інноваційні педагогічні технології. –К.: Академвидав, 2004.
- с.170-189.
Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання. Сучасний урок:
Науково-методичний посібник.- К.:А.С.К., 2005.- с.8-12, 33-46.
Пєхота О. Освітні технології: Навчально-методичний посібник. –К.: А.С.К.,
2004. – с. 68-85.
Гетра Н. Розвиток пізнавальної активності учнів// Рідна школа.- 1999.-;
4. – с.45.
Дацун Н. Пізнавальна активність і самостійність як основа формування
особистості// Студентські наукові студії. Херсон: ХДУ, 2003.- с.24-26.
Житник Б.О. Актуалізація особистісно орієнтованого навчання.-Харків,
ТОРСІНГ, 2001.
Зеленкова Н.І. Формування пізнавальної самостійності як важливого
показника творчих здібностей особистості// Творча особистість учителя:
проблеми теорії і практики.- К.: НПУ, 1999.- Вип..3. – с. 346-350.
Марьяненко Л.В. Пізнавальна активність як прояв обдарованості//
Обдарована дитина.- №6.-1999.- с.12-16.
Щоголєва Л.О.Активізація пізнавальних інтересів учнів у навчальному
процесі.- Л., 1995.
Палійчук Н.Й, Комісарова С.М. інші Урок: інноваційні та традиційні підходи
(методичний посібник). – Чернівці, 2009
Автор
yura-xtop
Документ
Категория
Школьные материалы
Просмотров
2 067
Размер файла
347 Кб
Теги
інтерактивні, технология
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа