close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Розряди сполучників теорія і практика

код для вставкиСкачать
Сполу́чник - це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль.
Сполучники
Суряднієднальніпротиставнірозділовіі
й
та(і)
також а також не тільки..., а йа але
та(але) зате проте
однакабо чи то
хоч або...,або
чи.., чи то.., то ні..., ні ані..., ані Підрядніз'ясувальні метиумовнічасовіпорівняльніпояснювальніпричинидопустовіщо щоб як щоб (щоби)
аби якщо
якби
аби
як
коли
коли б якщо...,то як...,тояк
щойно
ледве
колияк
мов
немов
немовби
наче
неначе мовбито немовбито
начебто неначебтоабо
тобто цебто
себто
а саме
як-отбо тому що оскількихоч хай нехайдля того щобчерез те щонезважаючи на те щояк тільки
у зв'язку
з тим щодарма що тільки-ноперш ніж
За будовою:
- прості: і (й), та, але, бо, чи, що; Слід розрізняти
Проте (= але) - про те
Зате (= однак) - за те
якби( (= коли б) - я(к би
Якже (= якщо) - як же
Якщо (= коли) - як що
Таж (= адже) - та ж
Теж (= і я) - те ж
Тож (= тому) - то ж- складні: якщо (як+що), щоб (що+б), немовбито (не+мов+би+то);
- складені: тому що, через те що, незважаючи на те що.
За вживанням:
- неповторювані (одиничні): а, але, зате, проте, однак;
- повторювані: і...і, ні...ні, то...то, чи...чи, чи то...чи то;
- парні:як...,так; хоч...,але; не тільки...,а й; якщо(коли)...,то; не стільки...,скільки.
За походженням:
- непохідні: а, але, та, бо;
- похідні: як, що, якщо, зате( походять з інших ч. м. і співвідносяться з ними)
Справжнє почуття хоча ні на кого й не зважає, проте (= але) й не ображає нікого... В криницю старості не заглядай, про те, яким ти будеш, не гадай (Д. Павличко).
Хоч мороз і припікає, зате (= однак) комарів немає (І. Франко). Я люблю тебе, друже, за те, що в очах твоїх море синіє (В. Сосюра).
Якби (= коли б) не було ночі, то не знали б, що таке день (Народна творчість). Як би там не було, комусь належало це перевірити... (О. Гончар).
Якже (= якщо) хто запізниться, чекати не будемо. Як же не хотілося розлучатися]
Якщо (= коли) не .можна бути вічно юним, то змолоду не будь старим бодай (Д. Павличко). - Що ти робиш? - Як що? Те, що ти мені доручив.
Між ними ще такого не бувало, щоб (= аби) доходили у будь-чому згоди (Ю. Збанацький). Про що б не писав поет..., він завжди кінець кінцем пише про людину... (М. Рильський).
Таж (= адже) величне приходить не черство, все величне - від серця іде (П. Тичина). "Та ж не в тім річ",-хвилювалась дівчина (О. Гончар).
Я теж (= і я) дотримуюсь такої думки. Він говорив те ж, що й інші свідки.
Ніч мине, як вже не раз минала, - тож (= тому) недарма темрява тремтить (Леся Українка). Народна пісня - то ж вона усії землі окраса
(М. Рильський).
Правопис сполучників
1. Разом пишуться складні сполучники: адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо, а також слова абощо, тощо.
2. Окремо - пишуться сполучники з частками би, б, ж, же.
- пишуться також складені сполучники: дарма що, для того щоб, замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, незважаючи на те що, після того як, при цьому, та й, так що, тимчасом як, тому що, у міру того як, через те що й подібні.
3. Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то.
ВПРАВА 1 Знайти у у реченнях сполучники, вказати їх розряд.
Митці не думають, чи потрібна комусь їхня творчість, вони творять. Працюють не тільки для поціновувачів (у випадку вчителів це учні, які прагнуть знань), а для всіх.
Тому що впливати на когось - означає віддавати комусь власну душу.
Ставлення до зробленої роботи має бути критичним настільки, наскільки якість роботи покращується. Тобто не змінювати кардинально ставлення до світу, а шукати універсальну форму, яка буде підходити тобі та приваблювати учнів. Для мене головним є моє, особисте розуміння, що я створюю якісний продукт, що у ньому закладена мистецька вартість, а не просто крок уперед до успішності. Адже це два різні поняття і вони один з одним рідко співвідносяться . Я намагаюсь керувати процесом. Проте я дозволяю собі певні технічні експерименти. Мені цікаво, як матеріал підходить до рішення теми. Саму тему я не міняю, мені просто цікаво, як ця тема зможе виразитись через нові, цікаві технічні підходи, використання сучасних технологій. Тобто, на одну тему я створюю декілька варіацій. Сама тема не має значення. Це може бути щось на зразок вази з грушами на столі. Але ви не уявляєте, скільки різних вражень відчуваєш від роботи, якщо її по-різному трактувати: у різній техніці, у різній композиції, у різному кольорі, у різній тональності. Свободи творчості тут достатньо і без зміни теми.
Мистецтво повинно нести у собі зміст. Існує три складові творчої роботи: тема (ідея), форма і зміст. Щось викинути з цієї тріади, означає взагалі позбавити змісту саме мистецтво. Але я не знаю, що очікує на мене далі. Можливо, моя творчість стане абсолютно некерованою, як наприклад, у надсучасних художників. Це, до речі, не менш цікаво, просто я не готовий до цього.
Коли людина виражається на підсвідомості - цінність не у тому, що вона спрогнозувала процес, а зробила зріз підсвідомого. Це дійсно цікаво. Я, наприклад, хочу йти з виставки, повний духовними відкриттями, а не здивованим, не розуміючи, навіщо все це? Тоді, виходить, у такому епатажі всі засоби нормальні.
Мабуть, сучасна людина стає черствою саме тому, що всі сучасні медіа, і художники, і композитори, і театр намагаються перейти цю межу, щоб подіяти на глядача. Тобто, ефект стає важливішим за зміст. Але не потрібно забувати, що існує розгортання процесу в часі. І якщо сьогодні епатована тобою публіка підняла тебе, то завтра, позбавлена цього впливу, публіка тебе ж зруйнує.
Є й інший підхід. У цьому приміщенні нас оточують предмети іншої епохи, які передають її тепло.
Повинен бути діалог: художник повинен прислухатись до колег, а меценат - слідкувати за напрямками у мистецтві, щоб зрозуміти, що потрібно підтримувати. У нас часто обласне управління культури як меценат, фінансує проекти, які не мають мистецької вартості. Вони фінансують художників, які більше ходять по кабінетах.
Художник виражає своє бачення в реальній фізичній формі, в даному випадку в фотографії. Він відчуває настрій місця чи людини, справжньої або видуманої, і передає це своєю фотографією. Глядачі в свою чергу реагують на його творчість.
Художник - досконало й майстерно володіє своїми інструментами. Коли він створює свої витвори, він виходить за межі загальноприйнятих уявлень, його сутність витає зверху та поєднується з тим, що він створює. Коли Художник не творить, він вдосконалює свої практичні навички та знання інструментів, проте коли він в роботі його камера стає продовженням його думок. При цьому він свідомо не думає про технічну сторону, оскільки він майже ідеально володіє своєю технікою.
Проводячи паралелі з музикою, музикант практикує своє вміння, але за грою, він не думає про переставляння пальців - він повністю віддається пристрасті моменту.
ВПРАВА 2 Зняти риску, перевірити за теоретичним матеріалом.
Справжнє почуття хоча ні на кого й не зважає, про/те й не ображає нікого... В криницю старості не заглядай, про/те, яким ти будеш, не гадай (Д. Павличко).
Хоч мороз і припікає, за/те комарів немає (І. Франко). Я люблю тебе, друже, за/те, що в очах твоїх море синіє (В. Сосюра).
Як/би не було ночі, то не знали б, що таке день (Народна творчість). Як/би там не було, комусь належало це перевірити... (О. Гончар).
Як/же хто запізниться, чекати не будемо. Як же не хотілося розлучатися]
Як/що не .ножна бути вічно юним, то змолоду не будь старим бодай
(Д. Павличко). - Що ти робиш? - Як/що? Те, що ти мені доручив.
Між ними ще такого не бувало, що/б доходили у будь-чому згоди
(Ю. Збанацький). Про що/б не писав поет..., він завжди кінець кінцем пише про людину... (М. Рильський).
Та/ж величне приходить не черство, все величне - від серця іде (П. Тичина). "Та/ж не в тім річ",-хвилювалась дівчина (О. Гончар). Я те/ж дотримуюсь такої думки. Він говорив те/ж, що й інші свідки.
Ніч мине, як вже не раз минала, - то/ж недарма темрява тремтить (Леся Українка). Народна пісня - то/ж вона усії землі окраса (М. Рильський).
Розбір сполучника як частини мови
Послідовність розбору
1.Слово.
2.Частина мови.
3.Що з'єднує сполучник.
4.Сполучник сурядності чи підрядності.
5.Група за значенням.
6.Група за будовою.
7.Група за вживанням
8. Група за походженням
9.Особливості правопису (якщо є).
Сипнули врозтіч галки чи ворони (Л. Костенко).
Зразок письмового розбору
Чи - сполучи., зв'язує однор. чл. (підмети), сурядн., розділов., прост., одинич., непох.
ВПРАВА 3
Розкрийте дужки; поясніть написання, у виділених реченнях поставте розділові знаки, поясніть їх призначення.
1. Мені ввижається, як в тихім, ріднім колі старий дідусь навча своїх онуків, Про давнину справдешні байки править, Про (те), що діялось на нашім світі (Л. Укр.).
2.Та(ж) не в тім річ,- хвилювалась дівчина (Гонч.).
3. То (ж) їдьте собі і їдьте, з дороги не звертаючи, а як(що) виникне бажання випити гарячої кави чи треба дозарядити машину пальним, тоді, будь ласка: на узбіччі траси, осторонь від її відпрацьованих газів, вас уже чекає станція обслуговування машин і придорожня кав'ярня (Гонч.).
4. З борців насміхалася доля, Зростала про(те) їх громада (Граб.). 5. Хліба цей рік видалися слабосилими не було дощів за(те) трави встигнувши вигнатись на зимовій волозі котилися зі степу на Кураєве важкими, шумуючими валами (Гонч.). 6. Зморишся весь, аж повіки злипаються, трохи не падаєш з ніг; Білими рожі червоні ввижаються, Білими на(че) той сніг (Граб.). 7. Хоч нічого особливого в Марисиній мові не було,- були то звичайнісінькі, майже сентиментальні слова втіхи, але може тому(що) йшли вони від серця і вчула мати в них щире вболівання за свого сина (Гонч.)
8 Що(б) колосом співали струни нив, Що(б) злий кукіль не забивав пшениці,- На вірний тон настроюй колектив (Рил.). 9. Як(би) все було скінчене, як(би) чужий гомін заповнив темні сходи і загриміли чужі чоботи тут, поруч, тоді він зірвав би чеку, останню чеку в своєму житті (Гонч.). 10. Мало не плакала Соломія й показувала своїми дужими руками як(би) вона поскручувала жовнірам голови (Коцюб). 11. Юрба нас невеличка за(те) (ж) (бо) гомінка (Рил.). 12. Дівчинка біжить ясноволоса, біжить, аж падає,- про(те) не промине волошки синьої (Рил.). 13. Зі мною тінь ходила Не(на)че(б)(то) водила По свіжому сліду (Ворон.). ВПРАВА 4
Розібрати за будовою
Невідчепно, ясноволоса, вдесятеро, обвітрено, повсякчасно, промине, нестерпно, неблизько, попрацювавши, по-приятельськи, писанина, залюбки, як-небудь, повік, голосно, обдумувати.
ВПРАВА 5
Вставити пропущені букви, пояснити написання
Освітлююч...шлях, розглядаюч... малюнки, пекуч... сльози, зачиняюч... двері, болюч... рани, заспокоююч... дитину, плакуч... верби, стрибаюч... через рівчак, сидів плачуч..., збираюч... гриби, даюч... дорогу.
ВПРАВА 6
Відредагувати речення
Вийшовши на гору переді мною відкрився чудовий краєвид.Сидячи на каруселі у мене заболіла голова.Підбігаючи до фінішу нам аплодували вболівальники. ВПРАВА 7
Поставити розділові знаки, підкреслити звороти.
Тільки під'їжджаюч... до рідного міста Ігор зрозумів наскільки він скучив за домом.
Два вершники легко скочили на коней прив'язали їх до обори і пригинаючись під пагіллям вишняків пішли до хати.
Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір зануривши в мілкі прибережки далеке полум'я хмар.
Притомившись на бічній лавці відпочивало кілька в'єтнамських дівчат. (Вказати ч.м)
Обличчя натхненно розшарілося і освітившись якимись новими думками стало мовби тоншим інтелектуальнішим багатшим. (Вказати ч.м)
Автор
225   документов Отправить письмо
Документ
Категория
Образование
Просмотров
722
Размер файла
77 Кб
Теги
практ, doc, теор, розряди, спол
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа