close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Курсовий2 (2)

код для вставкиСкачать
I. Розрахунковий розділ
1. Визначення числа лісовозних автомобілів 1.1.1 Число ходових лісовозних автомобілів ( Мх ) визначається за формулою:
(1,1)
Де Qp - річне виробниче завдання, м3;
Dp - число робочих днів за рік;
Hв - норма виробітку за зміну м3
nзм - число змін за добу;
1.1.2 Норма виробітку на вивозці лісу ( Нв ) в метрах кубічних визначається за формулою:
(1,2)
Де Тзм - час робочої зміни, хв.;
Тпз - час на підготовчо-заключну роботу на зміну, хв. (2.с.16 додаток 1 );
t0 - час нульового пробігу 1 км в обох напрямках, хв. (2.с.16 додаток 1 );
l0 - відстань нульового пробігу, км ( l = 1-5 км );
Q - навантаження на рейс, м3 (1.с.184, 2.с.16 додаток 2 );
k - коефіцієнт, що враховує вплив відстані вивозки на середню швидкість руху автомобіля.
, (1,3)
де lм - відстань вивозки по магістралі, км.
tм - час пробігу 1 км в обох напрямках по магістралі, хв. (1,с,186,2с 16 додаток 1);
lyc - відстань вивозки по усах, км;
tyc - час пробігу 1 км в обох напрямках по усах, хв. (1,с,186,2,с,16,додаток1);
Т2 - час перебування автомобіля під навантаженням і розвантаженням на рейс, хв.;
(1.4)
Де ty - час на встановлення автомобіля під навантаження, хв. (1,с,185,2,с,17 додаток 3).
tn - час на навантаження 1 м3 деревини, хв. (додаток 3)
tp - час на розвантаження автомобіля, хв. (додаток 3)
хв
1.1.3 Підставляючи значення в формули ( 1.2 і 1.1 ) отримуємо
(1,5)
1.1.4 Облікове число лісовозних автомобілів ( М0 ) визначається за формулою:
, (1,6)
де ηт.г. - коефіцієнт технічної готовності
1.1.5 Число лісовозних причепів ( Кпр ) визначається по числу лісовозних автомобілів з запасом 15-20% на капітальний ремонт.
(1,7)
1.2 Визначення числа трелювальних тракторів
1.2.1 Число ходових трелювальних тракторів визначається за формулою
(1,8)
1.2.2 Норма виробітку трелювального трактора ( Нвт ) в м3 визначається за формулою
, (1,9)
де Пн - час на підготовчо-заключну роботу і відпочинок, Пн = 44 хв. (2,с.20)
Т1 - час на пробіг відстані трелювання в обох напрямках, хв./рейс (2,с21,додаток 4)
Т2 - час на чокерування , набирання пачки дерев, відчеплювання і знімання чокерів, хв./рейс (2,с22, додаток 5 )
Qm - рейсове навантаження на трактор, м3 (2.с22,додаток 6)
1.2.3 Облікове число трелювальних тракторів ( Мот ) визначається за формулою
(1,10)
1.3 Визначення кількості паливо-мастильних матеріалів.
1.3.1 Норма витрати палива лісовозними автомобілями з розпуском (Qa) в літрах для виконання річного виробничого завдання визначається за формулою:
, (1,11)
де Нл - норма витрати палива на лісовозний автомобіль з розпуском, л/100км. (4,с.203,додаток7);
Lp - річний пробіг лісовозних автомобілів, км
, (1,12)
дe l - відстань вивозки, км.
1,05 - коефіцієнт, що враховує нульовий пробіг.
Нw = норми витрати палива на кожні 100т.км. транспортної роботи, л/100км (1,с 187)
W - транспортна робота, т.км
, (1,13)
де q - питома маса деревини, т/м3 q = 0,9
Підставляючи значення в формулу отримаємо:
1.3.2 Норма витрати мастильних матеріалів для автомобілів визначається у відсотках від витрати палива (3, с.263, додаток 8 )
1.3.2.1 Витрата мастильних матеріалів автомобілями з карбюраторними двигунами становить:
Моторне масло ......................0,024* = 4628,15 л
Трансмісійне масло ...............0,003* = 578,5 л
Спеціальне масло ..................0,001* = 192,8 л
Пластичні масла ....................0,002* = 385,7 кг
1.3.2.2 Витрата мастильних матеріалів автомобілями з дизельними двигунами становить:
Моторне масло ......................0,032* = 6170,9 л
Трансмісійне масло ...............0,004* = 771,4 л
Спеціальне масло ..................0,001*= 192,8 л
Пластичні масла ....................0,001* = 192,8 кг
1.4 Визначення трудозатрат на поточний ремонт.
1.4.1 Річні трудозатрати на поточний ремонт автомобілів ( Тра ) в людино-годинах визначаються за формулою
, (1,14)
де tp - норма трудозатрат на поточний ремонт, люд-год (1,с.25, додаток 12)
П - коефіцієнт, що враховує підвищення продуктивності праці, П = 0,965 (2,с28)
1.4.2 Річні трудозатрати на лісовозні автомобілі ЗІЛ-131 з розпуском визначаємо за формулою
(1,15)
Становить:
1.4.3 Річний пробіг господарських автомобілів ( Lpa ) визначається за формулою:
, (1,16)
де Мо - облікове число госопдарських автомобілів даної марки;
lзм - змінний пробіг господарських автомобілів, км.
ЗІЛ-130 ГАЗ - 53-12 ЗіЛ-131 УАЗ-452 Річні трудозатрати на поточний ремонт автомобілів інших марок визначається аналогічно, результати розрахунків заносимо в таблицю 1.1.
1.4.4. Річні трудозатрати на поточний ремонт тракторів ( Трт ) в людино-годинах визначають за формулою.
, (1,17)
де Lp - річне напрацювання трелювальних тракторів, люд-год.
, (1,18)
де η - коефіцієнт переводу машиногодин в години, для трелювальних тракторів η = 0,65, для інших тракторів η = 0,85 (3с20)
ТДТ - 55 ЮМЗ - 6Л МТЗ - 80 Т - 40 Т - 25 1.4.5. Річні трудозатрати на поточний ремонт тракторів ( Трт ) в людино-годинах визначаються за формулою
, (1,19)
де tp - норма трудозатрат на поточний ремонт, люд-год (1,с.40,додаток 12).
(1,20)
Трудозатрати на поточний ремонт тракторів інших марок визначаються аналогічно. Результати обчислень заносимо в таблицю 1.1.
Таблиця 1.1
Марка машини Річний пробіг,км,мото-год Норма трудоз.
Люд-год
1000км, 100 мото-год Річні трудозатрати на ремонт люд-год ЗІЛ-131 2857б,68 13,5 4860,56 ГАЗ-53-12 1020,6 6 1071,63 УАЗ - 452 1428,82 6,2 1550,3 ЗіЛ - 130 1224,72 11,4 2443,3 Всього 9925,79 ТДТ - 55 5552,064 30 1607,32 ЮМЗ - 6Л 5552,064 7 270,1 Продовження таблиці 1.1 Т - 40 6940,08 6,6 442,01 Т - 25 4164,048 6 241,1 МТЗ-80 8328,096 8,5 683,11 Всього 3243,64
1.5 Визначення трудозатрат дільниці.
1.5.1 Трудозатрати на слюсарно-механічні роботи ( Тд ) в людино-годинах визначається у відсотках від трудозатрат на поточний ремонт (2,с.29) і приведені в таблиці 1.2
Таблиця 1.2
Вид машин Річні трудозатрати люд-год. % Трудозатрати дільниці, люд-год. Автомобілі карбюраторні 9925,79 5,5 545,9 Автомобілі з дизельним двигуном 3243,64 14,2 460,6 Всього 13169,43 19,7 1006,5 1.5.2 Трудозатрати на додаткові роботи ( Тдод ) в людино-годинах становить 69% від трудозатрат на основні роботи
(1,21)
1.5.3 Загальнітрудозатрати дільниці на слюсарно-механічні роботи (Тд) в людино-годинах дорівнюють сумі основних і додаткових трудозатрат
(1,22)
люд.год.
1.6 Визначення числа робітників дільниці
1.6.1 Число явочних робітників (Ря) визначається за формулою:
, (1,23)
де, Фн - номінальний річний фонд часу робітника, год
(1,24)
1.6.2 Облікове число робітників (Ро) визначається за формулою
(1,25)
Де, Фд - дійсний фонд часу робітника, год
(1,26)
=1
Приймаємо 1 робітника 4-го розряду.
1.7 Вибір обладнання дільниці
Назва Тип, марка К-сть Габарити Площа Ацитиленовий акселератор АСК-1-63 1 1520х865 1,31 Слюсарний верстак ОРГ-01944 1 1200х800 0,96 Стільцеві лещата ГОСТ-7225-54 1 300х300 0,9 Стелаж ОРГ-1019-502 1 1400х500 0,7 Обдерально-шліфувальний верстат ЗА-382 1 1000х660 0,66 Електрозварювальний трансформатор ТС-500 1 470х1168 0,549 Стіл для електро зварювання ОРГ-1019-210 1 1400х650 0,91 Ванна БМ-31315 1 900х700 0,63 Шкаф витяжний 2378 1 900х700 0,63 Ковальське горно КГ-016 1 1100х1000 1,1 Прес КБ-2124 1 1280х1020 1,3 Молот пневматичний М-410 1 1640х600 1,57 Продовження таблиці 1.3 Ножниці НБ-633 1 1700х600 1,02 Ящик для піску 1019-703 1 500х400 0,2 Умивальник --- 1 400х500 0,2 Наковальня --- 1 500х500 0,25 Ящик для вугілля --- 1 2000х550 1,1 Клещі --- 3 Молоток --- 3 Аптечка --- 1 Пожежний щит --- 2 Щиток для зварювання --- 1 Горілка зварювальника --- 1 1.8 Визначення виробничої площі
1.8.1. Площа дільниці (Fд) в метрах квадратних визначається за формулою
, (1,27)
де, fo - площа, зайнята обладнанням, м2;
K - коефіцієнт, який враховує проходи (2, с.34, дод. 9)
Приймаємо розміри дільниці 7х10м
1.9 Розрахунок електроенергії
1.9.1 Електроенергія використовується на освітлення і живлення електродвигунів
Річна потреба в електроенергії ( Р заг ) в кіловат-годинах визначається за формулою
(1,28)
Де, Р ав - необхідна кількість електроенергії для освітлення, кВт-год
Загальна потужність, необхідна для освітлення всієї площі ( Рл ) в ватах визначається за формулою
, (1,29)
де, р - питома потужність на 1м2 площі, Вт, р = 15 Вт/м2
S - площа дільниці, м2
1.9.2 Витрата електроенергії на освітлення визначається за формулою
, (1,30)
де, К - коефіцієнт одночасності використання світильників, для виробничих приміщень К=0,5-1,0 (2, ст. 57)
N доб - число годин освітлення на добу
N c - ККД сітки, N c=0,95-0,97 (2, ст. 57)
(1,31)
1.9.3 Витрата електроенергії для живлення електродвигунів визначаються за формулою
, (1,32)
де, N дв - сумарна потужність всіх електродвигунів дільниці, кВт;
Ф о - річний фонд робочого часу обладнання в одну зміну, год;
N o - коефіцієнт одночасної роботи обладнання, N o = 0,6-0,7
N зав - коефіцієнт завантаження обладнання, N зав = 0,85-0,90
N дв - коефіцієнт дії електродвигуна, N дв = 0,85-0,90 (2, ст. 57)
Річний фонд робочого часу обладнання в одну зміну ( Фо ) в годинах визначається за формулою
, (1,33)
де, N т.г. - коефіцієнт технічної готовності обладнання, N т.г. = 0,92-0,95 (2, ст..33)
Підставляючи значення в формулу, отримаємо
Річна потреба в електроенергії становить
1.10 Розрахунок водопостачання
1.10.1 Витрата води для побутових потреб в м3 визначається за формулою
(1,34)
Де, Wn - витрата води на одного працюючого в день, Wn = 20-25л
II. Технологічний розділ
2.1. Зварювання і наплавлення
Зварювання та наплавлення є прогресивними і найбільш широко поширеними способами відновлення деталей. Зварюванням називається процес отримання нероз'ємного з'єднання металевих деталей шляхом місцевого нагрівання їх до розплавленого (зварювання плавленням) або пластичного (зварювання тиском) стану. Зварювання застосовується для з'єднання та закріплення відламаних і додаткових деталей (втулок, зубчастих вінців, пластин і т.п.) для усунення тріщин і отворів. Наплавленням називається процес нанесення на поверхню деталі шару розплавленого металу або сплаву. Найчастіше наплавлений шар утворюється в результаті використання різних процесів зварювання плавленням. Наплавлення застосовується з метою відновлення розмірів зношених деталей, а також підвищення зносостійкості поверхонь тертя. При відновленні деталей використовують наступні способи зварювання й наплавлення: а) газову і ручну електродугове; б) механізовані. В залежності від характеру дефекту, матеріалу, термічної обробки, призначення і конфігурації деталі застосовують той або інший вид зварювання або наплавлення. При газовому зварюванні плавлення металу відбувається за рахунок тепла, що виділяється при згорянні пального газу (ацетилену, природного газу та ін) в струмені кисню. Найбільшого поширення набула газова зварка ацетіленокіслородним полум'ям. В залежності від співвідношення кисню і ацетилену розрізняють три види полум'я: нормальне (1,0 - 1,2), науглероживается (0,8-0,9) і окисне (1,2-1,5). Вид полум'я надає безпосередній вплив на якість зварювання та наплавлення. Зварювання та наплавлення деталей науглероживается полум'ям (при надлишку ацетилену) приводить до підвищення твердості і крихкості металу і застосовується для відновлення деталей з низьколегованих сталей, а також при наплавленні твердими сплавами. Зварювання деталей окислювальним полум'ям призводить до утворення оксидів в розплавленому металі, які погіршують якість з'єднання. Окисне полум'я непридатне для зварювання та наплавлення деталей. Зазвичай зварювання і наплавлення деталей ведуть нормальним полум'ям. При газовому зварюванні створюється велика зона теплового впливу (температура ацетилено-кисень полум'я знаходиться в межах 3000 ° С), що викликає деформацію окремих частин деталей внаслідок їх нерівномірного нагрівання або охолодження. Для усунення або зменшення деформації (викривлення) доводиться приймати спеціальні заходи - попередній підігрів всієї деталі і подальше повільне її охолодження. З метою запобігання розплавленого металу від окислення і розчинення утворюються оксидів застосовують флюси. Флюси раскисляют розплавлений метал і, утворюючи шлаки, спливають на його поверхню, захищаючи тим самим метал від окісленія.В залежності від роду зварюваного металу застосовують різні флюси. При електродугової зварюванні і наплавленні плавлення металу відбувається за рахунок тепла, що виділяється в електричній дузі (температура зварювальної дуги близько 6000 ° С). Ручне електродугове зварювання і наплавлення можуть бути здійснені неплавким вугільним або плавиться металевим електродом. Обидва способи зварювання були запропоновані російськими інженерами: перший-Н. Н. Бенардос в 1885р. і другий - Н.Г.Славяновим в 1890р. Зварювання та наплавлення вугільним електродом виробляється постійним струмом. У практиці відновлення деталей дугове зварювання вугільним електродом постійним струмом знаходить застосування головним чином для зварювання кольорових металів і їх сплавів, наприклад, для зварювання деталей з свинцю, алюмінію. В залежності від того, з яким електродом з'єднується деталь при зварюванні постійним струмом, розрізняють пряму і зворотну полярності. При прямій полярності зварювана деталь з'єднується з позитивним полюсом зварювального генератора, а електрод - з негативним полюсом. При зворотній полярності з деталь з'єднується з негативним полюсом зварювального генератора, а електрод - з позитивним полюсом. У першому випадку деталь нагрівається більше, що має велике практичне значення. Струмом зворотної полярності ведуть зварювання тонкостінних деталей (товщиною до 2,5 мм), щоб їх не пропалити, а також зварювання деталей з легованих сталей деяких марок і холодну зварювання деталей з чавуну стальними електродами, так як в цьому випадку небажаний нагрів зварювальних деталей до високої температури. При зварюванні постійним струмом електродами без покриттів дуга горить більш стійко, ніж при зварюванні змінним струмом та шов виходить більш високої якості. Однак якщо для зварювання змінним струмом застосовують електроди з покриттям, стійкість горіння цілком задовільна, а шов такий же, як і при зварюванні постійним струмом. У процесі зварювання, поряд з розплавленням металу і його наступним затвердінням, відбуваються структурні зміни в основному металі, прилеглому до зварювального шву. Характер цих змін залежить від складу металу, температури нагрівання та швидкості охолодження. Зварювальний шов має структуру литого металу. Поруч зі швом знаходяться зони перегріву з крупнозернистою структурою, яка знижує пластичні властивості металу. До зон перегріву примикає зона нормалізації з дрібнозернистою структурою і, отже, підвищеними механічними властивостями, в порівнянні з основним металом. Метал другої і третьої зон в процесі зварювання нагрівається до температури 900 ... 950С. Зона нормалізації межує з основним металом, не витерпіли структурних змін. Зварювання і наплавлення багатьох відповідальних деталей ведуть з попереднім підігрівом і повільним охолодженням після зварювання.
2.2 Марки електродів
Електрод - у дуговому зварюванні металевий стержень, який проводить електричний струм до точки формування електричної дуги. Зазвичай електрод плавиться і стає основною частиною шва.
Марки електродів для зварювання вуглецевих та низьколегованих сталей: АНО-4, АНО-4И, АНО-6, АНО-6р, АНО-6У,АНО-17,
АНО-21, АНО-21М, АНО-21У, АНО-24, АНО-36, АНО-37, МР-3, АНО-27, ВН-48, УОНИ 13/45, УОНИ 13/55, ЦУ-5, ТМУ-21У, АНО-12, АНО-ТМ, АНО-ТМ60;
Марки електродів для зварювання високолегованих сталей: ОЗЛ-6, ОЗЛ-8, ЦЛ-11, ЭА-395/9, ЭА-400/10У, ЦТ-15, ЗИО-8, ОЗЛ-17У, ОЗЛ-9А, ОЗЛ-25Б, АНЖР-3У, НЖ-13, НИИ-48Г;
Марки електродів для зварювання та наплавлення чавуну: ЦЧ-4, МНЧ-2;
Марки електродів для наплавлення: Т-590, Т620, ЦН-6Л, ЦН-12М, ЭН-60М, ОЗН-400, "Сормайт".
2.3 Зварювання чавунних деталей
З чавуну різних марок виготовляються блоки циліндрів, паливопроводи системи живлення, картери коробок передач, корпуси насосів, кронштейни і інші деталі. Зваркою і наплавленням в деталях цієї групи усувають такі дефекти як тріщини, облом, пробоїни. Трудність відновлення деталей з чавуну обумовлена його вибілюванням при нагріві і швидкому охолоджуванні, появою пор і тріщин, поганою зварною здатністю.
До технологічних заходів, направлених проти появи вибілювання і тріщин, можна віднести такі: правильний вибір способу зварки; попередження перегріву зони зварки; зниження внутрішньої напруги в металі деталі за рахунок зменшення об'єму наплавленого металу; вибір температурних режимів зварки і охолоджування; проковування швів в гарячому стані.
Зварка деталей з чавуну може проводитися без підігріву, з місцевим і із загальним підігрівом. Оптимальна температура попереднього підігріву деталей знаходиться в межах 600-650°С. Нагрівання вище 750°С призводить до необоротного зростання кристалів чавуну. При низьких температурах (менше 400°С) відбувається швидке охолоджування металу шва.
Для відновлення деталей з чавуну використовується газова і електродуга зварка плавким і неплавким електродом. Якість зварки регламентується показниками міцності і щільності (герметичності) зварних з'єднань.
Газова зварка деталей з чавуну проводиться ацетиленокисневим полум'ям з попереднім місцевим або загальним підігрівом. Зварка ведеться нейтральним або відновним полум'ям. Потужність пальника Q вибирається виходячи з товщини зварюваного матеріалу. Як присадний матеріал використовуються чавунні стрижні мазкий А і Б діаметром 4, 6 і 8 мм (ГОСТ 2671-70). Стрижні марки А застосовуються при зварці масивних деталей, а Б - дрібних. Видалення із зварювальної ванни оксидів здійснюється флюсами складу: технічна бура - 56%, вуглекислий натрій - 22%, вуглекислий калій 22%; газоподібним флюсом БМ-1; технічною бурою (ГОСТ 8469-69). При товщині матеріалу до 5 мм тріщини не обробляються. Поверхня в зоні тріщини очищається від масла, бруду і корозії.
Якщо товщина зварюваного матеріалу більше 5 мм, тріщини обробляються з кутом розкриття 90° і притупленням 3 мм.
При зварці деталей з чавуну як присадний матеріал можуть використовуватися дротики з латуні Л62 або стрижні марки НЧ-1 і НЧ-2. Потужність пальника при цьому приймається рівною Q = (60-75) h л/ч.
Для дротиків НЧ-1 застосовують флюс ФСЧ-1, для НЧ-2 - флюс ФСЧ-2, для латуні Л62 - суміш бури - 70%, хлористого натрію - 20%, борної кислоти - 10%.
Добрі результати при зварці латунню і стрижнями НЧ дає застосування пропан-бутан-кисневого полум'я.
Зварку рекомендується вести з можливо більшою швидкістю без затримки полум'я на одному місці і відведення його від шва. Пруток занурюють в зварювальну ванну тільки після нагріву його кінця до світло-червоного кольору, оскільки холодний пруток може викликати місцеве вибілювання чавуну.
Холодна електродугова зварка деталей з чавуну проводиться на постійному струмі зворотної полярності, короткими ділянками, зворотно-ступінчастим методом. Деталь при зварці не повинна нагріватися більше 80-100°С.
При зварці товстостінних деталей (більше 10 мм) тріщини обробляють V-образним скосом, кінці тріщин насвердлюють свердлом діаметром 3- 6 мм. Після закінчення зварки шви проковують.
Для холодної зварки деталей з сірого чавуну застосовують електроди 03Ч-1, МНЧ-2, ЦЧ-4, УЗТМЧ-74, МСТ, ЦНІІВТ, біметалічні, пучок з міді і заліза, порошковий дріт ПП-4-1; для деталей з ковкого чавуну - латунь Л62, монель-метал, 034-1, ЛОК-59-1-03.
Найбільше розповсюдження для зварки чавунних деталей на ремонтних підприємствах отримали електроди 03Ч-1, МНЧ-2, ЦЧ-4.
Електроди 03Ч-1 і 03Ч-1П є мідним дротом з фтористо-кальцієвим покриттям, що містить залізний порошок. Метал шва містить 89% міді і 11% залоза. Електроди 03Ч-1 рекомендується застосовувати для зварки в нижньому, вертикальному і напівстельовому положеннях на постійному струмі зворотної полярності, електроди 03Ч-1П - на змінному і постійному струмі.
При підвищених вимогах до якості обробки і щільності зварного з'єднання електроди 03Ч-1 рекомендується застосовувати в комбінації з електродами МНЧ-2 (перший шар - 03Ч-1; верхній шар МНЧ-2).
Електроди МНЧ-2 і МНЧ-2П є дротом із сплаву Нмжмц 28-2 (монель) або Мнмц - 40-1,5 (константан) з фтористо-кальцієвим покриттям. Електроди МНЧ-2 застосовують для зварки в нижньому, вертикальному і напівстельовому положеннях на постійному струмі зворотної полярності, а МНЧ-2П - на змінному і постійному струмі. Наплавлений метал від електродів МНЧ є залізо-нікель-мідним сплавом, твердість якого рівна 135 НВ, а перехідної зони - 160 НВ.
Електроди ЦЧ-4 є дротом Св-08 (Св-08А) з фтористо-кальцієвим покриттям, що містить ванадій (у металі до 9,5%).
Для напівавтоматичної зварки чавуну застосовується дріт діаметром 1- 1,2 мм марки МНЖКТ 5-1-02-02. Зварка ведеться в середовищі аргону марки А (ГОСТ 10157-62). Наплавлений метал піддається механічній обробці.
2.4. Плазмове наплавлення
Плазмове наплавлення металу можна реалізувати двома способами:
1) струмінь газу захоплює і подає порошок на поверхню деталі;
2) у плазмовий струмінь вводиться присадочний матеріал у вигляді дроту, прутка, стрічки.
Як плазмоутворюючий газ можна використовувати аргон, гелій, азот, кисень, водень і повітря. Найкращі результати наплавлення виходять з аргоном і гелієм.
Газ подається при тиску в 2...3 ат, утворюється електрична дуга із силою струму 400...500 А і напругою 120...160 В, іонізований газ досягає температури 10...18 тис. °C, а швидкість потоку - до 15 000 м/с. Катодом служить неплавкий вольфрамовий електрод.
2.5. Охорона праці
Створюється на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності та виду діяльності для виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.
Для реалізації перелічених вище цілей служба охорони праці повинна вирішувати такі завдання:
а) здійснювати контроль за безпекою виробничих процесів,
устаткування, будівель і споруд;
б) забезпечувати працюючих засобами індивідуального та колективного захисту;
в) забезпечувати професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників із питань охорони праці, вести пропаганду безпечних методів праці;
г) забезпечувати оптимальні режими праці і відпочинку працюючих;
д) вимагати професійного добору виконавців для визначених видів робіт.
Служба охорони праці створюється на підприємствах, установах та організаціях із кількістю працюючих 50 і більше осіб. В організаціях із чисельністю до 50 працюючих цю службу може представляти інженер, призначений за сумісництвом. При чисельності до 20 працюючих для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. На підприємстві, де працює 50 осіб і більше, чисельність служби охорони праці визначається згідно Рекомендації щодо структури та чисельності служби охорони праці, що є доповненням до типового положення про службу охорони праці. Працівники служби охорони праці повинні мати вищу спеціальну освіту з охорони праці, а також практичний досвід роботи у відповідній галузі виробництва. По важливості діяльності та оплати праці вони прирівнюються до працівників провідних відділів та служб підприємства або установи. Підпорядковується служба охорони праці безпосередньо власнику.
Система управління охороною праці підприємства (СУОП) включає службу охорони праці та керівництво підприємства і керується у своїй діяльності законодавством України про охорону праці і про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці і Положенням про службу охорони праці.
2.6. Пожежна безпека
1. Загальні положення
1.1. Інструкція про заходи пожежної безпеки (далі - Інструкція) розроблена відповідно до вимог Закону України "Про пожежну безпеку", НАПБ А.01.001-2004 "Правила пожежної безпеки в Україні" і встановлює правила дотримання пожежної безпеки в усіх будинках, будівлях, спорудах, виробничих, службових, складських, допоміжних та інших приміщеннях підприємств усіх форм власності та підпорядкування.
1.2. Працівники підприємств, установ та організацій зобов'язані:
- дотримуватися вимог пожежної безпеки;
- не допускати дій, які можуть призвести до виникнення пожежі;
- знати й дотримуватися усіх вимог нормативних актів пожежної безпеки та цієї Інструкції;
- користуватися тільки справними інструментами, приладами, обладнанням, дотримуватися інструкцій з їх експлуатації;
- виконувати вказівки керівників та відповідальних за пожежну безпеку;
- після закінчення роботи прибирати робочі місця від горючих відходів, знест-румлювати електроспоживачі, які за умовами виробництва не повинні працю-вати в неробочий час;
- уміти застосовувати наявні засоби пожежогасіння, знати порядок дій у разі ви-никнення пожежі.
1.3. Відповідальність за дотримання протипожежного режиму в приміщеннях підрозді-лів підприємства покладається на керівників підрозділів та осіб, відповідальних за пожежну безпеку, а в неробочий час - на чергових (охоронців).
1.4. Під час зміни чергові зобов'язані перевіряти:
- протипожежний стан приміщень, які вони охороняють;
- справність засобів зв'язку, сигналізації та засобів пожежегасіння.
1.5. У разі виявлення порушень вимог пожежної безпеки черговий зобов'язаний повідо-мити керівництво й ужити заходів щодо їх усунення.
1.6. Керівник підприємства зобов'язаний:
- контролювати виконання усіма працівниками вимог цієї Інструкції;
- проводити інструктажі з питань пожежної безпеки;
- періодично перевіряти стан пожежної безпеки на об'єкті та перебіг чергування;
- забезпечити утримання у справному стані засобів пожежегасіння та шляхів евакуації.
1.7. Ця Інструкція поширюється на територію, будинки, будівлі, споруди, виробничі, службові, складські, допоміжні та інші приміщення підприємства і встановлює основні вимоги до забезпечення пожежної безпеки в них.
Інструкція є обов'язковою для вивчення й виконання всіма працівниками.
2. Основні вимоги пожежної безпеки
2.1. Вимоги пожежної безпеки щодо утримання території
2.1.1. До всіх будівель і споруд слід забезпечити вільний доступ.
2.1.2. Протипожежні розриви між будинками, спорудами, відкритими майданчиками для зберігання матеріалів, устаткування тощо повинні відповідати вимогам будівельних норм. Забороняється захаращувати їх, використовувати для складування матеріалів, улаштування стоянок транспорту.
2.1.3. Сміття та відходи необхідно регулярно вивозити у спеціально відведені для цього місця.
2.1.4. Проїзди та проходи до будівель, споруд, пожежних вододжерел, підступи до зовнішніх стаціонарних пожежних драбин, пожежного інвентарю, обладнання та засобів пожежегасіння повинні бути завжди вільними, утримуватися справними й перебувати в задовільному стані будь-якої пори року.
2.1.5. Забороняється зменшувати нормативну ширину проїздів.
2.1.6. На території на видних місцях повинні бути розміщені таблички із зазначенням на них порядку виклику пожежної охорони, знаки із зазначенням місць установлення первинних засобів пожежегасіння.
2.2. Вимоги пожежної безпеки щодо утримування будинків, будівель, споруд та приміщень.
2.2.1. Для всіх будинків, будівель, споруд тощо та приміщень виробничого, складського призначення й лабораторій необхідно визначати категорії вибухопожежної та пожежної небезпеки за ОНТП 24-86 і класи зон за ДНАОП 0.00.1-32-01 "Правила бу-дови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок (ПБЕ)".
2.2.2. На вхідних дверях у зазначених приміщеннях слід розміщати таблички із зазначенням категорії вибухопожежної та пожежної небезпеки та класу зони.
2.2.3. Усі будинки, будівлі, споруди та приміщення повинні своєчасно очищатися від горючого сміття, відходів виробництва й постійно утримуватись у чистоті.
2.2.4. Меблі й обладнання слід розміщати так, щоб забезпечувався вільний евакуаційний прохід до виходу з приміщення. Навпроти дверного прорізу необхідно залишати прохід, який повинен дорівнювати ширині дверей, але не менше 1,0 м.
2.2.5. За наявності в приміщенні лише одного евакуаційного виходу дозволяється перебувати в ньому не більше 50 осіб.
2.2.6. Евакуаційні шляхи (проходи, коридори, вестибюлі, сходові марші тощо) й виходи слід постійно утримувати вільними, нічим не захаращувати.
2.2.7. Забороняється:
- влаштовувати кладові чи інші допоміжні приміщення під сходовими маршами;
знімати з дверей пристрої для самозачинення, фіксувати такі двері у відчиненому положенні;
- зберігати, в тому числі тимчасово, інвентар та різні матеріали у тамбурах виходів, у шафах (нішах) для інженерних комунікацій;
- замикати на замки та зачиняти на інші запори, що погано відчиняються з сере-дини, зовнішні евакуаційні двері під час перебування в будинку людей. За необхідності встановлення на вікнах приміщень, де перебувають люди, ґрат, останні повинні розкриватися, розсуватися або зніматися. Під час перебування в цих приміщеннях людей грати повинні бути розкриті (розсунуті, зняті).
2.2.8. Установлювати глухі (незнімні) грати дозволяється в касах, складах та інших приміщеннях, де це передбачено нормами й правилами, затвердженими в установленому порядку.
2.2.9. Заряджання та перезаряджання вогнегасників повинно виконуватися відповідно до інструкції з їх експлуатації. Перезаряджанню підлягають також вогнегасники із зірваними пломбами.
2.2.10. Усі працівники зобов'язані вміти користуватися вогнегасниками та внутрішніми пожежними кранами.
2.2.11. Горище, венткамери, електрощитові та інші технічні приміщення не повинні використовуватися не за призначенням (для зберігання меблів, устаткування, інших сторонніх предметів).
2.2.12. Двері горищ, підвальних приміщень, технічних поверхів, венткамер, електрощитових слід утримувати замкненими. На дверях цих приміщень повинно бути вказане місце зберігання ключів.
2.2.13. Стан вогнезахисної обробки слід перевіряти не рідше одного разу на рік зі складанням акта перевірки.
2.2.14. У разі перепланування приміщень, зміни їх функціонального призначення слід дотримуватися протипожежних вимог чинних нормативних документів будівельного та технологічного проектування.
2.2.15. Зберігання різних речовин і матеріалів у складських приміщеннях повинно здійснюватися з урахуванням їхніх пожежонебезпечних фізико-хімічних властивостей і сумісності. Спільне зберігання легкозаймистих і горючих рідин з іншими матеріалами (речовинами), зберігання кислот у місцях, де можливе їх стикання з речовинами органічного походження, не дозволяється.
2.2.16. У складських приміщеннях матеріали необхідно зберігати на стелажах або укладати в штабелі, залишаючи між ними проходи завширшки не менше 1,0 м. Відстань між стінами та штабелями повинна становити не менше 0,8 м.
2.2.17. Зберігання матеріалів навалом та впритул до приладів і труб опалення не дозволяється.
2.2.18. У підвальних приміщеннях не дозволяється зберігати й застосовувати легкозаймисті й горючі рідини (далі - ЛЗР і ГР), балони з газами, карбід кальцію, інші речовини й матеріали, що мають підвищену вибухопожежонебезпеку.
2.2.19. Приміщення, де використовуються персональні комп'ютери, слід оснащувати переносними вуглекислотними або порошковими вогнегасниками місткістю 3,0 л. із розрахунку: один вогнегасник на кожні 20м² площі підлоги захищуваного приміщення. Персональні комп'ютери після закінчення роботи на них повинні відключатися від електромереж.
2.2.20. Спецодяг працюючих із лаками, фарбами та іншими ЛЗР і ГР слід своєчасно прати й ремонтувати, зберігати у розвішеному вигляді в металевих шафах, установлених у спеціально відведених приміщеннях.
2.3. Заходи пожежної безпеки під час застосування відкрито¬го вогню
2.3.1. Розводити багаття, застосовувати відкритий вогонь на території та в приміщеннях забороняється.
2.3.2. Електрозварювальні та інші роботи, пов'язані із застосуванням відкритого вогню, допускаються тільки з письмового дозволу керівника (власника) або особи, яка виконує його обов'язки.
2.3.3. Дозвіл на проведення вогневих робіт належить оформля¬ти напередодні проведення цих робіт. До проведення вогневих робіт допускаються тільки кваліфіковані працівники, які мають при собі посвідчення газоелектрозварника та посвідчення про проходження пожежно-технічного мінімуму. Виконувати вогневі роботи дозволяється тільки після вжиття заходів щодо забезпечення пожежної безпеки при справному газо електрозварювальному обладнанні. Вогневі роботи повинні негайно припинятися на вимогу відповідального за їх безпечне проведення та органів державного пожежного нагляду.
2.4. Правила утримування технічних засобів протипожежного захисту
2.4.1. Будівлі й приміщення повинні оснащуватись установками пожежної сигналізації (УПС) та автоматичними установками пожежогасіння (АУП) відповідно до вимог чинних нормативних документів.
2.4.2. Усі установки повинні бути справними, утримуватися в робочому стані та мати сертифікати відповідності.
2.4.3. Для утримування в робочому стані УПС та АУП слід виконувати такі заходи:
- технічне обслуговування для збереження показників безвідмовної роботи на весь термін служби;
- матеріально-технічне (ресурсне) забезпечення для безвідмовної роботи в усіх режимах експлуатації, підтримання і своєчасне відновлення робочого стану;
- опрацювання необхідної експлуатаційної документації для обслуговуючого та чергового персоналу.
Організації, які здійснюють технічне обслуговування, монтаж і налагодження установок, зобов'язані мати ліцензію на право виконання цих робіт.
2.4.4. Будинки й приміщення повинні бути обладнані системами протидимного захисту, технічними засобами оповіщення про пожежу та засобами зв'язку відповідно до вимог будівельних норм.
2.4.5. Мережі протипожежного водопроводу повинні забезпечувати нормативні витрати й напір води.
2.5. Утримування інженерного обладнання
2.5.1. Силове й освітлювальне електроустаткування, електропроводка та інші споживачі електроенергії повинні виконуватися та експлуатуватися відповідно до ПУЕ, ПБЕ та Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕ).
2.5.2. Електропроводка, розподільні пристрої, апаратура, електрообладнання, вимірювальні прилади, а також запобіжні пристрої різного типу, рубильники та інші пускові апарати й пристрої слід монтувати на негорючих основах (текстоліт, гетинакс та інші матеріали).
2.5.3. Для загального відключення силових і освітлювальних мереж складських приміщень, архівів та інших подібних приміщень необхідно встановлювати пристрої відключення ззовні вказаних приміщень на негорючих стінах.
2.5.4. Розподільні електрощити, електродвигуни та пускорегулювальні апарати необхідно періодично оглядати та очищати від пилу. Приєднання нових споживачів електричної енергії (електродвигунів та іншого електрообладнання) повинно проводитися з відома відповідального за експлуатацію електрогосподарства. Зіпсовані електроапарати та прилади, які можуть спричинити коротке замикання, слід терміново ремонтувати або заміняти на інші.
2.5.5. Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням номінального струму вставки (клеймо заводу-виробника або електричної лабораторії). Використання саморобних некаліброваних плавких вставок забороняється.
2.5.6. Електроустаткування й електроапаратуру ущільненого та захисного виконання необхідно систематично перевіряти на герметичність, при цьому особливу увагу слід звертати на стан ущільнювальних прокладок.
2.5.7. Настільні лампи, вентилятори, холодильники та інші електроприлади слід умикати в мережу тільки через справні штепсельні розетки й електрошнури.
2.5.8. Експлуатація тимчасових електромереж забороняється.
2.5.9. Заміри опору ізоляції в силових та освітлювальних мережах необхідно проводити не рідше одного разу на два роки.
2.5.10. Забороняється встановлення електропобутових приладів (телевізорів, холодильників тощо) в нішах меблів.
2.5.11. Під час вечірньої перевірки службових приміщень і робочих кабінетів черговий електрик зобов'язаний знеструмити електрообладнання, електроапаратуру та інші електричні прилади, перебування яких у нічний час під напругою необов'язкове.
2.5.12. Обігрівання приміщень повинно здійснюватися тільки центральним водяним опаленням.
2.5.13. Приміщення вентиляційних установок слід завжди утримувати в чистоті. У разі виникнення пожежі потрібно негайно вимкнути (відключити) вентиляційну систему (за відсутності її аварійного відключення).
2.5.14. Вентиляційні камери, шахти та повітроводи необхідно очищати від горючих предметів і пилу не рідше ніж 2 рази на рік та після капітального ремонту. Зберігання горючих матеріалів у вентиляційних камерах та використання камер для інших потреб забороняється.
2.5.15. Під час експлуатації побутових кондиціонерів забороняється:
- використовувати як опорні конструкції горючі елементи рам (у разі встановлення кондиціонера у віконному прорізі);
- кустарно (самотужки) переобладнувати кондиціонери;
- заміняти триполюсні штепсельні роз'єднувачі на двополюсні;
- встановлювати кондиціонери у внутрішніх протипожежних перегородках та стінах.
2.5.16. Відпрацьовані ЛЗР і ГР, стоки речовин, які під час взаємодії з водою виділяють вибухопожежонебезпечні гази (карбід кальцію та інші), зливати до каналізаційної мережі забороняється.
2.6. Порядок огляду, приведення до пожежобезпечного стану і закриття приміщень, корпусів, будівель тощо після закінчення роботи
2.6.1. Після закінчення роботи працівники повинні впорядкувати робочі місця, зачинити вікна й вимкнути електроживлення приладів та обладнання, якими вони користувалися (настільні лампи, друкарські та лічильні машинки, вентилятори, побутові кондиціонери, комп'ютери, радіоприймачі й т. ін).
2.6.2. Відповідальний за пожежну безпеку після закінчення роботи зобов'язаний оглянути приміщення, пересвідчитись у тому, що нема порушень, які можуть призвести до пожежі, перевірити відключення електроприладів, обладнання, освітлення.
3. Обов'язки та дії працівників у разі виникнення пожежі
3.1. У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожен працівник зобов'язаний:
- негайно повідомити про це пожежно-рятувальну службу за телефоном "01", вказати при цьому точну адресу, кількість поверхів, місце виникнення пожежі, наявність людей, а також своє прізвище;
- вжити (по можливості) заходів щодо евакуації людей і матеріальних цінностей, гасіння пожежі з використанням наявних вогнегасників та інших засобів пожежегасіння;
- повідомити про пожежу керівника (власника).
3.2. Керівник (власник), якого повідомлено про виникнення пожежі, зобов'язаний:
- перевірити, чи викликана пожежно-рятувальна служба;
- перевірити, чи людей оповіщено про пожежу;
- вимкнути (за необхідності) струмоприймачі та вентиляцію;
- у разі загрози життю людей негайно організувати їх евакуацію, вивести за межі небезпечної зони всіх осіб, які не беруть участь у ліквідації пожежі;
- забезпечити дотримання техніки безпеки працівниками, які беруть участь у гасінні пожежі;
- організувати зустріч підрозділів пожежно-рятувальної служби, надати їм допомогу під час локалізації та ліквідації пожежі.
3.3. Після прибуття на пожежу пожежних підрозділів забезпечити безперешкодний доступ їх до місця виникнення пожежі.
3.4. Якщо є потерпілі, необхідно надати першу (долікарську) допомогу, викликати лікаря або вжити заходів щодо транспортування їх у найближчий медичний заклад.
2.7. Охорона навколишнього середовища
Охорона навколишнього середовища на підприємстві характеризується комплексом вжитих заходів, які спрямовані на попередження негативного впливу людської діяльності підприємства на навколишню природу, що забезпечує сприятливі та безпечні умови людської життєдіяльності. Враховуючи стрімкий розвиток науково-технічного прогресу, перед людством постала складна задача - охорона найважливіших складових навколишнього середовища (земля, вода, повітря), схильних сильному забрудненні техногенними відходами і викидами, що призводить до окислення грунту і води, руйнування озонового шару землі та кліматичним змінам . Промислова політика всього світу привела до таких незворотних і суттєвих змін в навколишньому середовищі, що це питання (охорона навколишнього середовища на підприємстві) став загальносвітовою проблемою і примусив державні апарати розробити довгострокову екологічну політику зі створення внутрішньодержавного контролю за ПДВ.
Основними умовами для поліпшення екології в країні є: раціональне використання, охорона і трата запасів природного резерву, забезпечення безпеки екології та протирадіаційні заходи, підвищення і формування екологічного мислення у населення, а також контроль над екологією в промисловості. Охорона навколишнього середовища на підприємстві визначила ряд заходів для зниження рівня забруднень, що виробляється підприємствами:
Виявлення, оцінка, постійний контроль та обмеження викиду шкідливих елементів в атмосферу, а також створення технологій і техніки, які охороняють і зберігаючих природу і її ресурси.
Розробка правових законів, спрямованих на охоронні заходи навколишнього середовища та матеріальне стимулювання виконаних вимог і профілактики комплексу природоохоронних заходів.
Профілактика екологічної обстановки шляхом виділення спеціально відведених територій (зон).
Крім екологічної безпеки об'єкта (охорона навколишнього середовища на підприємстві) не менш важлива і безпека життєдіяльності (БЖД) на підприємстві. У це поняття входить комплекс організаційних підприємств і технічних засобів для запобігання негативного впливу виробничих факторів на людину. Для початку всі працівники підприємства прослуховують курс по техніці безпеки, що інструктує безпосередній начальник або працівник з охорони праці. Крім простої техніки безпеки робітники повинні також дотримуватися ряду правил по технічним вимогам і нормативам підприємства, а також підтримувати санітарно-гігієнічні норми і мікроклімат на робочому місці.
Всі норми і правила екологічної та робочої безпеки повинні бути визначені і зафіксовані в певному документі. Екологічний паспорт підприємства - це комплексна статистика даних, що відображають ступінь користування даним підприємством природних ресурсів і його рівню забруднення прилеглих територій. Екологічний паспорт підприємства розробляється за рахунок компанії після погодження з відповідним уповноваженим органом і піддається постійному коригуванню у зв'язку з перепрофілюванням, змінами в технології, обладнанні, матеріалів і т.д.
Для правильного складання паспорта підприємства та уникнення шахрайства контролювання вмісту шкідливих речовин у навколишньому підприємство природі веде спеціальна служба екологічного контролю. Працівники служби беруть участь у заповненні і оформленні всіх граф екологічного паспорта, враховуючи сумарний вплив шкідливих викидів у навколишнє середовище. При цьому враховуються допустимі концентраційні рівні шкідливих речовин на прилеглих до підприємства територіях, повітрі, поверхневих шарах грунту і водойм.
Документ
Категория
Рефераты
Просмотров
128
Размер файла
368 Кб
Теги
курсовий
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа