close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

kursova Kulik Inni 52 gr ist f(1)

код для вставкиСкачать
 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ І. Я. ФРАНКА
Кафедра педагогіки
КУРСОВА РОБОТА
НА ТЕМУ:
Учнівське самоврядування у сучасній школі як засіб згуртування колективу школярів
Студентки 5 курсу 52 групи
Напряму підготовки історія
Спеціальності історія
Кулик Інни Миколаївни
Керівник Мирончук Наталія Миколаівна
Кандидат педагогічних наук доцент
Національна школа
Кількість балів________Оцінка ECTS______
Житомир - 2013рік
ЗМІСТ
ВСТУП ........................................................................... 3
РОЗДІЛ І. Теоретичні засади проблеми розвитку самоврядування учнів у сучасній школі як ефективного засобу згуртування колективу школярів .....................................................................................5
1.1. Місце та значення організації учнівського самоврядування у школі..........................................................................................5
1.2. Проблема організації учнівського самоврядування................10
1.3. Досвід роботи з організації учнівського самоврядування як ефективного засобу згуртування колективу школярів............................15
Висновки до розділу І...........................................................20
РОЗДІЛ ІІ. Основні шляхи удосконалення діяльності органів самоврядування...........................................................................21
2.1 Вирішення основних проблем шкільного самоврядування урахуванням принципів побудови моделі шкільного самоврядування.. ......21
2.2 Самоврядування педагогічного та учнівського колективу; участь батьків у шкільному самоврядуванні................................................23
Висновок до розділу ІІ.........................................................27
Висновки...........................................................................28
Список використаної літератури.............................................30
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. У нових умовах перед загальноосвітньою школою виникло багато соціально - педагогічних проблем і питань: яка її роль у розвитку демократичної і правової держави, громадянського суспільства, з допомогою яких механізмів можна забезпечити керований розвиток школи; що представляють собою наукове підгрунтя оптимального поєднання єдиноначальності та самоврядування в школі; якою мірою доцільно використання в сучасних умовах рекомендацій педагогічної науки в галузі внутрішкільного управління, підготовлені в попередній період.
Об'єкт дослідження - середня загальноосвітня (державна і муніципальна) школа. Предмет дослідження - процес самоврядування середньої загальноосвітньої школи в сучасних умовах. Гіпотеза - шкільне самоврядування буде успішно здійснюватися тільки при бажанні і прагненні самих школярів; також для успішного самоврядування необхідна хороша організація і опора на документацію. Завдання даного дослідження наступні: 1. Вивчити і проаналізувати масову практику шкільного самоврядування, виявити місце та значення організації учнівського самоврядування у школі. 2. Проаналізувати проблеми організації учнівського самоврядування, узагальнити досвід роботи з організації учнівського самоврядування як ефективного засоб
у згуртування колективу школярів. 3. Виявити соціально - педагогічні умови ефективного функціонування органів самоврядування школи. Визначити шляхи вирішення нової управлінської ситуації в школі. 4. Дослідити вплив педагогічного та учнівського колективу шкільного та учнівського самоврядування на виховання та розвиток учнів, їх самоактуалізацію. Методологічною базою обраної теми виступають використання методів: об'єктивізму, науковості, абстрагування, узагальнення, аналізу, синтезу, структурно - типологічної конкретності.
Структура курсової роботи виходячи з об'єкта дослідження робота складається з вступу, з двох розділів, п'яти підрозділів, висновку, списку використаної літератури.
РОЗДІЛ І. Теоретичні засади проблеми розвитку самоврядування учнів у сучасній школі як ефективного засобу згуртування колективу школярів.
1.1. Місце та значення організації учнівського самоврядування у школі
Учнівське самоврядування є уособленням демократичної атмосфери у школі, формою самодіяльної організації дитячого життя у ній, важливим чинником самовиховання особистості. Реалізують його органи учнівського самоврядування, котрі складаються з виборних або уповноважених осіб, яким колектив доручає спільно планувати громадські справи, розподіляти доручення між учнями, перевіряти їх виконання, координувати та об'єднувати роботу первинних осередків [2, c. 27 - 30].
Структура шкільного учнівського самоврядування не є стандартною. Постійним органом учнівського колективу в багатьох школах є учнівський комітет, під керівництвом якого в системі самоврядування діють такі комісії з представників класів:
1) навчальна (облік відвідування; керівництво роботою навчальних кабінетів, гуртків, наукових товариств; організація огляду знань, підготовка та проведення олімпіад, конкурсів, предметних вечорів тощо);
2) трудова (обладнання майстерень та кабінетів, організація таборів праці та відпочинку, створення кабінетів профорієнтації, організація трудових справ та ін.);
3) господарська (організація самообслуговування, облік збереження майна, дрібний і поточний ремонт, упорядкування території);
4) дисципліни та порядку (організація та контроль за чергуванням, боротьба за дотримання учнями правил поведінки);
5) санітарна (виставлення оцінок за чистоту, піклування про зовнішній вигляд учнів, боротьба за дотримання санітарно - гігієнічних вимог тощо).
У школі можуть бути й інші органи самоврядування, що працюють під керівництвом відповідних комісій: рада з туризму, рада навчального кабінету, рада фізкультури. Розбудова національної загальноосвітньої школи на демократичних засадах покликала до життя таку форму учнівського самоврядування, як Рада дитячої палати - законодавчий та виконавчий орган самоврядування, підзвітний загальним зборам [6, c. 2 - 15].
Рада дитячої палати: голова Ради дитячої палати, заступник Ради дитячої палати, радник інтелектуального центру, радник центру дисципліни і порядку, радник шефського центру, радник центру здорового способу життя, радник інформаційного центру, радник центру молодіжного дозвілля.
Права членів Ради дитячої плати: брати участь в роботі всіх напрямів дитячого самоврядування; представляти інтереси учнів; співпрацювати з педагогічним колективом та батьківською радою; проводити засідання, приймати рішення та виконувати їх; давати доручення учням і контролювати їх виконання [9, c.4].
Для ефективної діяльності учнівського самоврядування необхідні такі умови:
1) подолання формалізму в діяльності учнівського самоврядування і педагогічного керівництва ним. Воно має займатися конкретними справами, з його рішеннями повинен рахуватися і педагогічний колектив, і дирекція школи, і не вважати їх дитячими забавами;
2) залучення членів самоврядування до процесу оновлення змісту діяльності школи, боротьби з негативними явищами у середовищі учнів. Вони повинні активно допомагати педагогам у використанні нових форм виховної роботи з учнями, включатися у виховну роботу із запобігання і подолання серед школярів куріння, вживання алкоголю і наркотиків;
3) надання самоврядуванню реальних прав і обов'язків. Слід чітко визначити, за які питання шкільного життя та діяльності відповідає учнівське самоврядування, які конкретні права та обов'язки має кожен учень;
4) підбір до органів самоврядування найавторитетніших лідерів учнівського колективу, які мають бути взірцем для вихованців у ставленні до своїх учнівських обов'язків;
5) прагнення до розширення цих органів. За таких умов зростає кількість вихованців, які підтримують вимоги педагогічного колективу, більшій кількості учнів прищеплюється смак до суспільно корисної діяльності, створюються можливості для уникнення перевантажень найактивніших учнів, у залучених до громадської роботи вихованців виявляються нові сторони їх особистості, які знайшли простір для свого розвитку;
6) повага педагогів до самостійних рішень учнівського колективу і його органів, ненав'язування учням своєї волі у справах, які є компетенцією самоврядування;
7) кваліфікована, тактовна педагогічна допомога учнівському активу, навчання його складної справи управління;
8) практикування в дитячому колективі зміни функцій керівника і підлеглого. Тривале перебування школяра на керівній посаді може призвести до формування у нього небажаних якостей (зверхності, зазнайства та ін.). Тому педагогічно доцільно, щоб у роботі органів учнівського самоврядування брало участь якомога більше учнів, щоб воно постійно оновлювалося. Це дасть змогу значній частині школярів набути організаторських навичок;
9) систематичне звітування членів самоврядування перед колективом, що дає можливість здійснювати контроль за їх діяльністю, сприяє її поліпшенню, а також запобігає можливим зловживанням становищем у колективі [8; 14].
Кожен класний керівник прагне сформувати надійний актив, який став би його помічником у всіх справах класу, виявив належну активність у роботі, був взірцем для інших у навчанні, праці й поведінці. Актив колективу - це передусім члени органів самоврядування (ядро активу), а також рядові члени коллективу [16].
Кандидатури до дитячого самоврядування детально вивчають, підбирають тих, хто користується в учнів авторитетом, вимогливий до себе й до інших, принциповий в оцінці поведінки своєї і товаришів. Ураховують також імпульсивність, збудливість, які проявляються в учнів у формі неврівноваженості, уміння володіти собою. Адже неврівноважені активісти намагаються вирішити конфлікт або вплинути на товаришів не силою переконання, а криком, погрозами, що породжує нові конфлікти, негативно позначається на авторитеті органів самоврядування. Члени активу повинні усвідомити, що вони не мають особливих прав і привілеїв, на них покладено додаткові обов'язки і, отже, їм виявлено довіру [17, c. 124 - 150].
Учитель повинен вміло використовувати і такий важливий орган учнівського самоврядування, як збори колективу класу. Раціональна їх організація є могутнім чинником зміцнення учнівського колективу, важливим засобом виховання в учнів почуття честі і обов'язку, сміливості та мужності, принциповості й відповідальності за свої вчинки, вміння самостійно аналізувати питання, підпорядковувати особисті інтереси суспільним, казати правду у вічі та вислухати справедливу критику товариша [21, c. 39].
В усіх випадках слід зважати на вік учнів, їх підготовленість і розвиток, домагатися того, щоб питання, які розглядаються на зборах, були близькі, зрозумілі їм, цікавили їх. Ідейність і цілеспрямованість зборів теж не повинні випадати з поля зору вчителя [15, c. 38].
Співпраця керівництва школи з учнівським самоврядуванням передбачає: відмову від адміністративного характеру управління; повагу до особистості школяра; особливу організацію діяльності, яка породжує у школярів потребу в самоврядуванні; конкретну методику залучення учнів до процесу творення; дружні, товариські, довірливі стосунки між педагогами й учнями; захищеність школярів від приниження, звинувачень, докорів, образ підозрою у нездатності або небажанні брати участь у діяльності; унеможливлення примусу до діяльності; впевненість у досягненні мети; створення інтелектуального тла колективу; колективний, спільний аналіз загальної роботи; звільнення від звички мовчати [21].
Наш час потребує лідерів нової формації. Людей компетентних, відповідальних, здатних мислити неординарно. Проблема виховання молодих лідерів - це проблема підготовки людини майбутнього, людини, яка відповідає вимогам нового ХХІ століття.
Ось чому необхідні пошук і підтримка учнівської молоді, чиї особистісні переконання спрямованні на активну участь у громадському житті, молоді, яка, має організаторські здібності, усвідомлює себе потенційним лідером, має бажання використовувати свою енергію та здібності заради інших. Цілком очевидно, що навички управління суспільством стануть надбанням людини тоді, коли участь в учнівському самоврядуванні сприятиме набуттю вихованцем необхідних знань, умінь і досвіду соціальної дії.
Участь молодого покоління в учнівському самоврядуванні - важливий шлях і умова залучення учнівської молоді до радикальних перетворень, що відбуваються у нашому суспільстві. Найвідчутніші результати у формуванні соціально компетентної молоді дає широка варіативність учнівського самоврядування.
Основними функціями є:
* організаторська - самостійно керує свою суспільно корисною діяльністю;
* виховна - стає носієм моральних переконань;
* стимулююча - сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів усіх суспільно корисних справ, регулює поведінку своїх членів, їх відносин.
Основні заповіді в діяльності учнівського самоврядування:
* Робити добро!
* Любити своїх близьких!
* Допомагай іншим людям!
* Не лінись і не шукай виправдання своїм недолікам!
* Знайди свою мету в житті!
* Пізнай світ і себе!
* Внось у своє життя новизну!
Таким чином, учнівське самоврядування - це педагогічна технологія, яка сприяє розвитку громадянських якостей дитини в системі демократичних взаємин виховного колективу на принципах самореалізації, самодіяльності, самодостатності та самоорганізації особистості.
1.2. Проблема організації учнівського самоврядування
Учнівське самоврядування - це не наглядова структура, а спосіб організації життя колективу. Між радою учнівського самоврядування, педагогічним колективом та батьками існує нерозривний зв'язок, як між рівноправними партнерами. Рада учнівською самоврядування є вищою законодавчою ланкою для учнівських рад класних колективів, її рішення обов'язкове для них. У свою чергу рада враховує інтереси і запити кожного класу через чітко налагоджені соціологічні та інформаційні служби. Виходячи з даних соціологічних опитувань усіх членів учнівського колективу, створюються центри розвитку творчих здібностей, їх кількість буває кожен рік різною. Вона визначається потребами та завданнями на поточний навчальний рік [11, c. 126].
Етапами розвитку учнівського самоврядування є: І етап - організаційна робота. Його головне завдання полягає в зосередженні уваги педагогічного та учнівського колективів до проблем учнівського самоврядування, вивчення науково - методичної літератури, проведення нарад при директорові, засідань методичних об'єднань класних керівників, батьківських, учнівських зборів з проблем організації учнівського самоврядування.
На цьому етапі розв'язуються такі питання:
* розробляється оптимальна структура учнівського самоврядування з урахуванням специфіки нашого закладу;
* визначається мета і завдання учнівського самоврядування;
* розробляється документація (положення, інструкції, пам'ятки);
* визначаються права та обов'язки органів учнівського самоврядування (кожного органу з урахуванням структури);
* обирається актив.
Другий етап полягає в організації безпосередньої роботи учнівського самоврядування. У ході його реалізації організовується практична діяльність органів учнівського самоврядування, уточнюються функції кожного виконавчого органу, його членів, виходячи із їх прав і обов'язків, проводиться систематичне навчання активу з питань планування, проведення засідань, рейдів, чергувань тощо [13].
Третій етап характеризується постійним удосконаленням організаційної діяльності учнів. На цьому етапі:
* розширюється роль учнівського самоврядування в житті ліцею в міру нагромадження дітьми організаторського досвіду;
* у його структурі створюються нові підструктури (тимчасові формування, об'єднання, клуби за інтересами тощо);
* розширюються права та обов'язки органів учнівського самоврядування, вдосконалюється його структура.
Функції самоврядування:
1. Забезпечення порядку, організація чергувань у ліцеї, в класах.
2. Організація дозвілля.
3. Проведення загальноліцейних зборів, конференцій, виставок.
4. Організація самообслуговування в класах, контроль за дотриманням санітарно - гігієнічних вимог.
5. Організація роботи із збереження шкільного майна, води, електроенергії, підручників.
6. Організація роботи з благоустрою території ліцеї.
7. Керівництво роботою гуртків.
8. Підготовка і проведення конкурсів, творчих свят, змагань.
9. Контроль за відвідуванням.
10. Заслуховування звітів органів учнівського самоврядування.
11. Організація трудових загонів старшокласників.
12. Надання допомоги в організації оздоровчих таборів.
13. Проведення соціологічних досліджені, чи проблем життєдіяльності учнівських колективів.
14. Участь у розробці плану роботи ліцею на новий навчальний рік.
15. Участь у проведенні педагогічних рад, на яких розглядаються питання життєдіяльності учнівських колективів.
Одним із основних завдань органів управління системою загальної середньої освіти (ст.36 Закону України "Про загальну середню освіту") є сприяння розвитку самоврядування у загальноосвітніх навчальних закладах. Актуальність учнівського самоврядування зумовлена необхідністю виховання особистості, яка володіє не тільки певною сумою знань, умінь та навичок, але й має здатність активно включатися у демократичні процеси, що відбуваються в нашій країні. Елементи свідомої активної участі в суспільному житті держави моделюються в загальноосвітньому навчальному закладі засобами учнівського самоврядування, яке має діяти на основі демократичних цінностей [1, c. 77 - 112]. Учнівське самоврядування доцільно розглядати як форму творчої співдружності вчителів і учнів, як спосіб вияву організа торських і виконавських здібностей та мож ливостей школярів у різних видах діяльнос ті, спілкування та відносин, як засіб вироб лення управлінських навичок і вмінь. З метою досягнення зазначених вище цільових орієнтацій необхідно дотримуватись науково обґрунтованих правил та вимог до організації учнівського самоврядування. Визначають такі принципи організації та функціонування учнівського самоврядування:
* змістовне та діяльне наповнення роботи органів учнівського самоврядування;
* соціальна значимість діяльності органів учнівського самоврядування;
* відповідність змістовного та організаційно - структурного компонентів самоврядування рівню розвитку учнівського колективу;
* взаємозв'язок функцій, повноважень, реальних прав, можливостей органів учнівського самоврядування;
* добровільність та виборність органів учнівського самоврядування;
* ініціатива, самодіяльність та творчість дітей;
* гласність та актуальність прийнятих рішень, колегіальність їх розробки;
* поєднання діяльності постійних і виборних органів учнівського самоврядування, послідовність і систематичність їх роботи;
* обов'язкове представництво класних колективів в органах шкільного самоврядування;
* взаємодія всіх органів учнівського та шкільного самоврядування;
* співробітництво дітей та дорослих (педагогів та батьків) у процесі підготовки, прийняття та виконання рішень [2, c. 22 - 36].
Започаткування системи самоврядування в багатьох закладах освіти грунтувалося на важливих вимогах, без дотримання яких неможливо забезпечити повноцінне і практично корисне її функціонування.
Поле дії учнівського самоврядування в навчальному закладі - це забезпечення порядку, організація чергування в школі, в класах, дозвілля на перервах; проведення загальношкільних лінійок, зборів, конференцій, виставок; контроль за дотриманням санітарно - гігієнічних вимог; організація роботи щодо збереження шкільного майна, підручників, економного використання води, електроенергії, благоустрою території школи; керівництво роботою гуртків та секцій молодших школярів; підготовка і проведення конкурсів, творчих свят, змагань, акцій, фестивалів; контроль за відвідуванням учнями школи; заслуховування звітів органів учнівського самоврядування; організація трудових загонів старшокласників; надання допомоги в організації оздоровчих таборів для молодших школярів; проведення соціологі чних досліджень з проблем життєдіяльності учнівських колективів; участь у розробці плану роботи школи на новий навчальний рік, роботі педагогічних рад, на яких розглядаються питання життєдіяльності учнівських колективів [10].
Важливою умовою ефективності педагогічного керівництва учнівським самоврядуванням є постійний пошук цікавих та змістовних форм організаторської діяльності учнів. Основними завданнями педагогічного керівництва учнівським самоврядуванням є:
* визначення системи органів учнівського самоврядування в класах (школі) та уповноважених осіб з числа учнів;
* передавання учням досвіду організаторської роботи;
* залучення учнів до самоуправлінської діяльності в класі та шкільному колективі;
* надання представникам учнівського активу щоденної навчально - методичної допомоги.
Учнівське самоврядування ефективно функціонуватиме за таких педагогічних умов:
* усвідомлення адміністрацією школи та кожним членом учительського та батьківського колективу педагогічних можливостей дієвого учнівського самоврядування;
* чіткий розподіл обов'язків між членами педагогічного колективу щодо надання необхідної допомоги учням у процесі організації різних справ;
* організація органами учнівського самоврядування системи змагання (визначення видів діяльності, з яких організовується змагання, розробка умов та критеріїв оцінювання діяльності, забезпечення гласності засобами стінної преси, випуску бюлетенів, радіогазет тощо);
* розробка системи стимулювання, заохочення та нагородження класних колективів, творчих груп, органів учнівського самоврядування, учнів - лідерів, вчителів - консультантів тощо [10, c. 126 - 170].
Важливим критерієм ефективності учнів ського самоврядування є сформованість елементарного рівня організаційної культури учнів - лідерів (відповідальність, організованість, цілеспрямованість, емоційна єдність, дисциплінованість, багатий внутрішній духовний світ, потреба у творчості та виявленні ініціативи). Реалізація означеного завдання є можливою за умови визнання дорослими самоврядування як школи підготовки юних організаторів, управлінців, участі всіх членів колективу в обговоренні завдань; застосування практики переходу колективу від організації простих справ до дедалі складніших з урахуванням творчих можливостей колективу; неприйняття рішення без обговорення всіх запропонованих учнями альтернатив [8, c. 685 - 699].
Отже, підліткам потрібно доручати серйозні справи, адже громадська інфантильність призводить до інтелектуальної обмеженості. Тому головним завданням учнівського самоврядування є виховання взаємин, які дозволяють особистості вже в підлітковому віці безпосередньо спілкуватися з суспільством, відчу вати себе активним учасником громадського життя. З метою реалізації зазначеного вище завдання доцільно розробити заповіді учнів школи, враховуючи специфіку конкретного навчально - виховного процесу. 1.3. Досвід роботи з організації учнівського самоврядування як ефективного засобу згуртування колективу школярів
Для згуртуванню колективу враховують всі елементи діяльності, які відображені у декількох сталіях. На першій стадії (після організаційного оформлення колективу) важливо сформулювати систему педагогічних вимог, рішучих за формою, зрозумілих за змістом, з певними елементами навіювання. Важливо у цей період сформувати ядро активу з учнів, які добре вчаться, виконують вимоги шкільного режиму і правила для учнів, вимогливі до себе й до інших, мають організаторські здібності. Таку стадію розвитку колективу не слід затягувати. Якщо учні довго залежать лише від педагогічного колективу, вони звикають до цього і згодом їх важко змусити підкорятися органам учнівського самоврядування [24].
На другій стадії вимоги педагога підтримує частина вихованців, актив ставить вимоги до товаришів і до самих себе. Починається вона створенням органів самоврядування. В колективі триває процес вивчення один одного, пошуки товаришів і друзів. Оскільки ядро активу ще не має досвіду роботи, педагоги висувають до учнів категоричні вимоги, спираючись на ядро активу. Невиконання учнем вимог шкільного режиму розглядають як свідому протидію і вживають певних заходів впливу.
Особливу увагу приділяють засвоєнню органами самоврядування своїх прав і обов'язків, методів роботи. Розширюється актив. Іноді на цій стадії може сформуватися і неофіційна група, яка протиставляє себе активу. Проте наявність органів самоврядування допомагає вчителеві знаходити порозуміння з нею.
На третій стадії вимоги висуває колектив. Цього досягають, згуртувавши вихованців у спільній діяльності. Педагог працює з активом, допомагає йому здобути авторитет серед учнів, контролює його діяльність, прагнучи залучити до нього найбільше учнів з метою посилення його виховних можливостей. Вимоги педагогів і активу учнів стають лінією поведінки всього учнівського колективу.
На четвертій стадії кожен учень сприймає загальноприйняті у колективі вимоги як вимоги до себе. Формуються умови для нових, складніших вимог, розширюються права та обов'язки активу, ускладнюються види діяльності колективу.
На всіх стадіях розвитку учнівського колективу педагоги цілеспрямовано працюють над його згуртуванням Важливою у цій роботі є система послідовних цілей, досягнення яких зумовлює перехід від простого задоволення результатами роботи до глибокого почуття обов'язку.
Сприяє згуртуванню учнівського колективу обгрунтований і використовуваний А. Макаренком принцип паралельної дії, згідно з яким вихованцеві пред'являють вимогу не прямо, а через колектив, коли відповідальність за кожного покладається на колектив і його самоврядування. Цю методику можна застосовувати вже на другій стадії розвитку колективу. Такій же меті підпорядкована організація колективної діяльності. Різноманітна спільна діяльність робить життя дитячого колективу цікавим, сприяє налагодженню стосунків між первинними колективами, загальношкільним і первинними колективами, що згуртовує і первинні колективи, і загальношкільний. Особлива роль у згуртуванні учнівського колективу належить громадській думці, що формується переважно на третій стадії його розвитку. Формою її вияву є загальні збори колективу, на яких вирішуються всі важливі справи, проблеми, порушення норм поведінки (зловживати таким обговоренням не слід) [25].
Позитивно впливає на колектив і учнівське самоврядування. Педагоги повинні зміцнювати його авторитет серед школярів, частіше звертатися по допомогу до членів учнівського самоврядування, радитися з ними. За таких умов учні починають прислухатися до них. Проте не слід обмежуватися тільки роботою органів самоврядування. Важливо, щоб кожен учень виконував конкретну, хоча б невелику роботу для загального блага, виявляючи себе при цьому як учасника колективу.
Продумана організація дозвілля учнів - колективні відвідування кіно, театру, організація екскурсій, турпоходів, підготовка та проведення шкільних свят і вечорів відпочинку, участь у художній самодіяльності й інших заходах - допомагає об'єднати їх у повноцінний коллектив [24].
На згуртованості учнівського колективу позитивно позначається і згуртованість у діяльності педагогів, єдність вимог до нього. А. Макаренко вважав, що у згуртованому педагогічному колективі кожен педагог насамперед дбає про згуртованість загальношкільного колективу, відтак - про справи свого класу й лише потім - про власний успіх.
Про рівень розвитку учнівського колективу свідчать: мобільність у виконанні колективних справ і доручень, прагнення до вирішення складніших завдань, активна участь кожного в їх розв'язанні; товариські взаємини, уважність один до одного, готовність допомогти слабшому, поважання гідності однокласників, здатність до порозуміння без сварок і образ [22].
У школах, де порівняно слабкі учнівські колективи, часто утворюються невеликі групи негативного спрямування. Дослідження свідчать, що більшість педагогічно занедбаних учнів (70%) належать до таких груп. У стосунках між такими учнями немає рівності, кожен прагне бути лідером. Більшість цих груп мають прихований характер, їх учасники, як правило, ігнорують шкільний режим, традиції педагогічного й учнівського колективу, завжди чимось незадоволені, але явно не висловлюють своєї позиції, діють обережно, іноді відверто порушують дисципліну. Навіть після того як було зафіксовано порушення ними дисципліни, такі учні намагаються виправдатися, щоб сховати свою провину [19; 21, c 22].
Поведінка кожного учасника групи визначається й регулюється поведінкою самої групи, і навпаки, досить одному учневі стати на шлях порушень шкільного режиму, як із почуття солідарності подібно вчинить уся група.
Однією з важливих умов запобігання появі негативно спрямованих мікрогруп є комплектування класів або інших колективів з урахуванням індивідуальних особливостей педагогічно занедбаних учнів з таким розрахунком, щоб до одного класу чи гуртка не потрапило їх кілька. Новачок, який прибув з іншої школи, швидше стане на шлях виправлення, якщо з перших днів потрапить під вплив групи вихованців позитивного спрямування.
Нерідко негативні угруповання з'являються в школі через неправильну поведінку активу. Привілеї, якими іноді він користується, відсутність контролю за його діяльністю породжують непорозуміння, незадоволення діями активу, об'єднання педагогічно занедбаних підлітків задля протистояння йому [12].
Досвідчені педагоги роз'єднують негативно спрямовану групу, створюючи групи взаємодопомоги у навчанні тощо. Іноді достатньо відокремити лідера від негативної групи, що зведе його вплив на групу до мінімуму. Учнів, які належать до негативно спрямованої групи, включають у колективи позитивного спрямування, переконавши їх, що в нових умовах вони матимуть більше можливостей стати кращими. Важливо, щоб цілі вихованця узгоджувалися з цілями нового колективу. Чим більше можливостей для досягнення своїх цілей у новій групі він побачить, тим швидше сприйме її традиції, вимоги, погляди. З цією метою створюють спеціальні групи, які б задовольняли особисті інтереси вихованців (гуртки, спортивні секції, вокальні та інструментальні ансамблі тощо) [9, c. 128 - 169].
Педагогічно занедбані учні по - різному ставляться до нових колективів або груп: одні швидко звикають, інші довго намагаються підтримувати контакти з попередньою групою, треті конфліктують у новому колективі. Тому слід попередньо зорієнтуватися, які стосунки можуть скластися у таких дітей з новим оточенням. Це допоможе обрати відповідні виховні заходи, запобігти стихійному впливу групи, що може призвести до негативних наслідків.
Ефективним методом виховної роботи з групами негативного спрямування є розвінчання лідерів, поглиблення суперечностей в групі. Для розкладу такої групи необхідно переконати дітей в аморальності й незаконності норм, що їх об'єднують, навести яскраві приклади. Таким чином, на всіх стадіях розвитку учнівського колективу педагоги повинні надавати йому допомогу у виробленні єдиних установок, що виражається у правилах, законах життя навчального закладу; у створенні системи єдиних вимог; у впливі на тон і стиль стосунків у колективі; у формуванні, навчанні та координації діяльності органів самоврядування; у плануванні, підготовці та проведенні запланованих заходів; у координуванні міжособистісних і ділових стосунків у колективі [6].
Висновки до І розділу. По - перше, потреба в учнівському самоврядуванні має природно визріти в середовищі учнів, зростаючи на їхньому бажанні самим порядкувати шкільним життям. Відповідно до цього мають відбутися деякі зміни й у свідомості педагогів (готовність працювати в просторі громадянського суспільства, вміння діяти не задеталізованим планом, а дискурсивно, згідно з концептуальними засада ми), що буде основою подальшого співробітництва
По - друге, самоврядування має відповідати реальним і конкретним запитам учнів, які вони здатні задовольнити в основному особистими зусиллями.
По - третє, самоврядування потрібно розглядати не тільки як суто прагматичну річ, а й у ширшому контексті набуття учнями громадянського досвідуй проведення певної освітньої роботи серед майбутніх цілком дієздатних громадян України.
Отже, самоврядування, з одного боку, виконує функції внутрішньої самоорганізації учнів школи, а з іншого - має вигляд моделі май бутньої поведінки громадян України в умовах відкритого суспільства і, таким чином, сприяє реалізації завдань громадянської освіти.
РОЗДІЛ ІІ. Основні шляхи удосконалення діяльності органів самоврядування.
2.1 Вирішення основних проблем шкільного самоврядування з урахуванням принципів побудови моделі шкільного самоврядування. У наші дні в процесі докорінного перетворення роботи освітньої установи учнівське самоврядування виходить на якісно новий етап свого розвитку. Ключова проблема - зробити дитину активним учасником, суб'єктом освітнього процесу в школі. Беручи участь у діяльності органів дитячого самоврядування, школярівключаються в різнобічну позаурочну діяльність, ділове спілкування з дорослими на рівноправній основі, залучаються в практику громадянської поведінки і соціальної діяльності. У рамках шкільного самоврядування діти отримують можливість впливати на зміст освіти, на процес розробки, прийняття та реалізації локальних нормативно - правових актів школи, відстоювати свої права та інтереси в ній, задоволеність актуальні потреби в самовираженні, самоствердженні і самореалізації. Для досягнення самоврядування в сучасному освітньому закладі необхідно вирішити ряд проблем, таких як - формальне функціонування органів самоврядування, без урахування думки і бажання самих учнів. Принцип самодіяльності та ініціативи в роботі з учнями нерідко ігнорується. Педагоги надають прямий тиск на громадську думку школярів, самоврядування організується за формою, але не за своєю суттю. Самоврядування залишається привілеєм лише окремих школярів. При цьому забувається, що воно не тільки засіб, але і результат виховання, він передбачає широку варіативність [12]. Система самоврядування має безперечну цінність, оскільки вона розвиває в даних реальних соціальних умовах елементи особистого самоконтролю, визнання права іншого і терпимість по відношенню до інших дітей, повага до закону і авторитету, почуття цінності порядку і кооперації як фундаменту жодних зусиль та успіху. У цьому своєму вигляді система шкільного самоврядування визнається більшістю американських педагогів і все більш і більш проводиться в школах [21]. Спираючись на основні підходи в застосуванні методу моделювання в психологічних дослідженнях можна виділити основні принципи побудови моделі шкільного учнівського самоврядування. 1. Принцип рівневої ієрархічності побудови моделі шкільного самоврядування. Даний принцип використовується при позиційної, організаційної, управлінської моделі. 2. Модульний принцип побудови моделі самоврядування. Наявність у шкільного самоврядування значного числа взаємопов'язаних різнорідних елементів змушує нас провести аналіз можливих ступенів взаємодії між ними. Модульний принцип побудови моделі дозволяє розширити межі і можливості аналізу проблеми шкільного учнівського самоврядування. 3. Принцип структурності в побудові моделі шкільного самоврядування. Позиційна, організаційна, нормативно - правова, управлінська моделі. Структура повинна виражати те, що залишається незмінним за будь - яких зовнішніх і внутрішніх змінах умов протікання діяльності. 4. Принцип гуманізації в побудові моделі шкільного учнівського самоврядування. 5. Принцип міждисциплінарності у побудові моделі учнівського самоврядування. Зазначений принцип передбачає використання змісту і методів різних наукових і навчальних дисциплін. 6. Принцип самоврядування в побудові моделі учнівського самоврядування. Реалізація даного принципу створює можливості конструювання свого власного образу, проектування життєвої траєкторії [10]. Виділені принципи побудови моделі учнівського самоврядування повинні визначити спільний шлях її створення. Необхідно враховувати те, що всі складові елементи, знакові утворення відображали в максимальній повноті реальну діяльність шкільного, учнівського самоврядування, тобто розробляється модель повиннавідповідати всім вимогам надійності, що застосовуються до всіх методів наукового пізнання. 2.2 Самоврядування педагогічного та учнівського колективу; участь батьків у шкільному самоврядуванні Самоврядування педагогічного колективу: необхідно розглянути теоретичну концепцію шкільного самоврядування. Сучасна середня загальноосвітня школа - складне соціально - педагогічна установа, що включає в себе педагогічний та учнівські колективи, різні об'єднання та організації дорослих і дітей. Батьки учнів юридично не входять у шкільний колектив і взагалі колективу не утворюють, але вони не менш педагогів або дітей зацікавлені в успішній роботі школи. Будучи соціальними замовниками школи, народили повинні мати можливість впливати на її діяльність і брати участь у шкільному житті, в управління, життєдіяльністю школи [3, c. 27 - 30]. У демократизуючій школі кожен з колективів і об'єднань дорослих і дітей повинен мати право на самоврядування, самостійне вирішення своїх питань, задоволення потреб та інтересів в освітньому процесі. Цьому можуть служити їх роздільні органи самоврядування: педагогічного колективу - педагогічна рада (вищий орган самоврядування педагогів у школі), методична рада, методичні об'єднання вчителів, вихователів, класних керівників, малі педради, психолого - педагогічні консиліуми, правова, атестаційна та інші комісії педагогів; самоврядування учнівського колективу - збори учнів школи (вищий орган їх самоврядування в школі); шкільна учнівська конференція, яка є найвищим органом учнівського самоврядування в школі, яка не має умов для роботи шкільного учнівського зборів; обраний шкільним учнівським зборами чи конференцією рада учнів, учнівський комітет школи, його комісії, штаби і інші робочі органи самоврядування; класні збори учнів, класні учнівські ради та їх робочі органи; асоціації батьків школи - шкільне батьківські збори (вищий орган самоврядування в школі); шкільна учнівська конференція, яка є найвищим органом учнівського самоврядування в школі, не має умов для роботи шкільного батьківських зборів; обраний шкільним батьківськими зборами або конференцією батьківський комітет школи, його секції, комісії; класні батьківські комітети та їх робочі органи [7]. При організації діяльності органів самоврядування педагогів, учнів та їх батьків доцільно керуватися наступними позиціями: 1. Все, що вони можуть вирішувати, має передаватися їм з умовою, що прийняті ними рішення і здійснювані дії не будуть зачіпати інтереси і права інших учасників шкільного життя. 2. Кожен орган самоврядування наділяється реальними владними повноваженнями. 3. Жоден колектив або об'єднання в школі не має права диктувати свою волю іншим колективам і об'єднанням дорослих і дітей. Всі вони покликані взаємодіяти на основі принципів ради, злагоди, співробітництва та співуправління. 4. Пріоритетом користуються органи самоврядування безпосередньої демократії: загальне зібрання перед органами представницької демократії (конференції, ради, комітети та ін.) 5. У кожній школі діє прийнята відповідно до її Статуту погоджувальна система вирішення конфліктів і протиріч між органами самоврядування. 6. Шкільні працівники, учні та їх батьки, їх органи самоврядування не можуть діяти в школі ізольовано один від одного, не забезпечуючи координацію діяльності та взаємодії з актуальних шкільним проблемам. 7. Органами шкільного самоврядування керуються соціально - педагогічними принципами рівноправності, виборності, оновленою і наступності, відкритості і гласності, демократії, законності, педагогічної цілеспрямованості, колегіальності у прийнятті рішень і персональної відповідальності за їх вирішення [11].
Загальною метою як роздільних, так і спільних органів самоврядування учнів, їх батьків і педагогів у школі є реалізація їхніх потреб та інтересів. Робота будь - якого органу самоврядування у школі починається з виявлення актуальних потреб та інтересів своїх виборців, на основі яких потім визначаються зміст і основні напрями його діяльності, що в свою чергу, не визначає його організаційну структуру. Базова модель шкільного самоврядування включає в себе чотири підсистеми: учнівську, педагогічну, батьківську і систему співуправління педагогів, учнів та батьків, що є системи самоврядування всієї школи. Поряд з органами самоврядування загальношкільного рівня можуть і повинні діяти органи співуправління на базі первинних колективів та їх асоціацій.
Вищим органом самоврядування у педагогічному колективі є педагогічна рада школи, який обговорює і затверджує педагогічну концепцію школи, єдині вимоги до роботи з учнями, соціально - правові та психолого - педагогічні основи, взаємин з ними та їхніми батьками; визначає організаційну структуру педколективу у відповідності з нормативними документами школи, затверджує розподіл посадових обов'язків; виражає і відстоює інтереси педагогічного колективу та його окремих членів у школі та за її межами і т.д. Методичне об'єднання педагогів організовує самоосвіта, наставництво педагогів роботу над методичною темою, обмін досвідом роботи вчителів; займається вивченням та реалізацією нормативних та методичних документів і матеріалів, передового досвіду роботи вчителів; здійснює в своїй сфері експертну оцінкупедагогічних і методичних проектів, навчально - виховних результатів діяльності педагогів; висловлює рекомендації про присвоєння педагогам відповідноїкваліфікаційної категорії; виступає з клопотанням перед педрадою, директором школи про надання своїм членам працювати в режимі довіри і самоконтролю, про проведення позачергової атестації, нагородження вчителів відомчими нагородами і т.д.
Самоврядування учнівського колективу: Вищим органом учнівського самоврядування є загальні збори учнів, що проводиться в міру необхідності не рідше 1 разу на рік. Функції шкільного учнівського зібрання: 1. розглядає і затверджує перспективний план, основні напрями діяльності органів учнівського самоврядування на майбутній період, орієнтовані на реалізацію потреб учнів; 2. вирішує питання, пов'язані з участю учнів в управлінні школою; обговорює і приймає плани спільної роботи органів самоврядування учнів з педагогами, батьками, радою школи; 3. формує органи самоврядування в школі; 4. виробляє і формулює пропозиції учнівського колективу щодо вдосконалення навчально-виховного процесу; висловлює ставлення учнів до проектів шкільних документів, планів та програм їх здійснення; 5. розглядає і затверджує положення, правила, пам'ятки та інструкції, що регулюють внутрішню діяльність учнів у своєму колективі, роботу відповідальних та уповноважених колективом осіб; 6. заслуховує звіти та інформації, оцінює результати діяльності органів самоврядування. Вищим органом учнівського самоврядування школи між шкільними учнівськими зборами є шкільний учнівська рада, що скликається в міру необхідності не рідше 1 разу на чверть [6]. Вищим органом самоврядування класу та інших первинних учнівських колективів та об'єднань є загальні збори їх членів, що проводиться в міру необхідності, не рідше 1 разу на місяць. Вищим органом самоврядування в класі в період між учнівськими зборами є класний учнівська рада, що обирається класним зборами і проводить свої засідання в міру необхідності, не рідше 1 разу на місяць.
Участь батьків у шкільному самоврядуванні: вищим органом самоврядування батьків у школі є загальні збори, що скликаються в міру необхідності, не рідше 1 разу за навчальний рік. У школах, в яких немає умов для роботи батьківських зборів, його функції виконує шкільна батьківська конференція, на яку обираються делегати у рівній кількості від батьківської учнів кожного класу. Між шкільними батьківськими зборами діє шкільний батьківський комітет, у класах - класні батьківські збори.
Самоврядування у шкільному (класному) колективі - це самостійні чи спільні з дорослими членами шкільного співтовариства (батьками, педагогами) дії дітей з планування, організації та аналізу життєдіяльності у школі (класі), спрямовані на створення сприятливих умов для спілкування і розвитку учнівського загалу, вирішення інших соціально важливих педагогічних завдань [9].
Висновок до ІІ розділу. Головнмим цільовими орієнтаціями учнівського самоврядування виділяють по - перше, провідною функцією шкільного колективу має бути створення умов для особистісного зростання його членів. Участь школярів у роботі органів учнівського самоврядування допомагає сформувати такі якості як самостійність, активність, відповідальність, ініціативність, дисциплінованість, організованість. По - друге, без самоврядування неможливо налагодити дисципліну та порядок у школі, створити належні умови для професійного та особистісно - громадянського самовизначення учнів. По - третє, самоврядування дозволяє дитині розширити простір для виявлення своєї активності. Воно не повинно обмежуватись стінами шкільної будови. Виконання постійного чи тимчасового доручення може відбуватися там, де є можливим та педагогічно доцільним виявлення і розвиток соціально цінних прагнень дітей.
Висновки
Таким чином, школа - це модель майбутнього суспільства. Основи громадського становлення та демократії закладаються з дитячих років, і самоврядування допомагають учням організувати власне життя своїх товаришів. Учні потребують практичних навичок управлінської діяльності, і саме вчителі їх забезпечують. Головною умовою розвитку самоврядування стає наявність педагогів, які хочуть і вміють співпрацювати з учнями.
Саме від педагогів залежить, чи зможе він довіряти учням самостійно вирішувати більшість питань їхнього колективного життя, чи зуміє переконати їх у тому, що, крім них, ці обов'язки ніхто не зможе виконати. Тільки тоді самоврядування стане потребою колективу. Учнівському самоврядуванню притаманна раціональна внутрішня організаційність, що виявляється у загальній захопленості справою, нових ініціативних, високому рівні відповідальності за спільну справу.
На даний момент розвивається нова технологія навчально - виховного процесу на основі самоврядування. Байдужість або недовіра до учнівської ініціативи можуть згубно позначитися на паростках учнівського самоврядування. Для учнівського самоврядування відкрилися цілком інші перспективи, а саме: бути реальною часткою педагогічного процесу (участь та співпраця дорослих і дітей у спільних справах).
Учнівське самоврядування будується на підставі співзвучних потреб дитини на суспільстві. Головною задачею педагогів у цій системі є постійна підтримка мотиваційно - потребнісної сфери дитини, тобто підтримання такого стану, за якого стає необхідним постійне самовдосконалення та бажання і наміри стати гідним громадянином держави. Разом із тим реалізація завдань з організації учнівського самоврядування в школі пов'язана з необхідністю подолання такої суперечності: з одного боку, самоврядування потребує самостійності школярів, з іншого - воно неможливе без удосконалення педагогічного керівництва. Самоврядування не означає залишення дітей сам на сам, а є об'єктом і результатом найскладнішої, найвищої форми керівництва дитячим колективом.
Слід зауважити, що метою роботи дитячого самоврядування є згуртування учнівської молоді на корисні, добрі справи, виховувати в них кращі риси громадянина України, захищати їх права, інтереси, робити життя учнів насиченим і цікавим.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Бабанський Ю. Педагогіка. / Ю. Бабанський. - М.: Просвещение, 1988. - 377 с.
2. Бачинська Є. Організація учнівського самоврядування в закладах освіти Київської області. Навчальний - методичний посібник. / Є. Бачинська. - Біла Церква: КОІПОПК, 2002. - С. 90.
3. Березняк Є. Реалізація принципу демократизації в управлінській діяльності директора школи. / Є. Березняк. - К., 1996, - с. 27 - 30.
4. Бирженюк Г., Марков А. Основи регіональної культурної політики і формування культурно - дозвіллєвих програм. - Www.pedlib.ru. 5. Бочкарьов В. Директору школи про самоврядування. / В. Бочкарьов. - М.: ВЛАДОС, 2001. - 192 с. 6. Врублевська М. Орган учнівського самоврядування // Виховна робота в школі: Науково - методичний журнал. / М. Врублевська. - Харків. - 2006. - №10 (23). - С. 2 - 15.
7. Вульфов Б., Поташник М. Організатор позакласної та позашкільної виховної роботи. / Б. Вульфов, М. Поташник. - М.: Просвещение, 1983. - 425 с. 8. Доній В., Несен Г., Сохань Л., Єрмаков І. Мистецтво життєтворчості особистості: Науково - методичний посібник у 2 ч. / В. Доній, Г. Несен, Л. Сохань, І. Єрмаков. - К., 1997, - с. 685 - 699.
9. Данилів І. Структура учнівського парламенту // Виховна робота в школі: Науково - методичний журнал. / І. Данилів. - № 10 (23). - Харків. - 2006. - С. 4.
10. Жуков В. Учнівське самоврядування в школі: сьогодні і завтра. / В. Жуков. - Київ: Радянська школа, 1989. - 334 с. 11. Іванов В. Самодіяльність, самостійність, самоврядування, або кілька історій з життя школярів з питаннями, листами, монологами та документами: Кн. для старшокласників. / В. Іванов. - М.: Просвещение, 1991. - 126 с. 12. Кацинська Л. Виховний процес у сучасній школі. / Л. Кацинська. - Рівне, 1997.
13. Кашевський В. На допомогу шкільному самоврядуванню. / В. Кашевський. - Рівне, 1999.
14. Коротов В. Самоврядування школярів. / В. Коротов. - М.: Просвещение, 1981. - 207 с. 15. Кричевський В. Демократизація шкільного життя. / В. Кричевський. - М.: Знание, 1991. - 38 с. 16. Куракін П., Новікова Л. Шкільний учнівський колектив: проблеми управління. / П. Куракін, Л. Новікова. - М. Знання 1982. - 96 с. 17. Приходько М. Учнівське самоврядування в сучасному вимірі. Методичний посібник. / М. Приходько. - Біла Церква. - 2009. - с. 248.
18. Рогаткін Д. Школа учнівського самоврядування. - Www.pedlib.ru. 19. Рожков М. Розвиток самоврядування в дитячих колективах. / М. Рожков. - М.: ВЛАДОС, 2002. - 160 с. 20. Рожков М., Байбородова Л. Організація виховного процесу в школі: Навчальний посібник для студ. вищ. навч. Закладів. / М. Рожков, Л. Байбородова. - М.: ВЛАДОС, 2000. - 190 с. 21. Опаліхін В. Розвиток учнівського самоврядування в школі: (Актуальні проблеми). / В. Опаліхін. - К.: Знання, 1984. - 39 с.
22. Оржеховська В., Пилипенко О. Класний керівник у сучасній школі. / В. Оржеховська, О. Пилипенко. - К.: ІЗМН. 1996, - с. 37 - 40.
23. Учнівське самоврядування. Практичний порадник (колектив інструкторів Фонду "Освіта для демократії" під керівництвом Кшиштофа Становського). - Львів, 1999.
24. Учнівське самоврядування: проблеми та досвід. / Л. Кацинська. - Рівне, 2001 р.
25. Чашніков Л. Cучасні моделі інформаційно-аналітічного забезпечення шкільного управління // Питання психології. / Л. Чашніков. - К. - 1993. - № 9. С.36 - 41.
1
Документ
Категория
Рефераты
Просмотров
375
Размер файла
76 Кб
Теги
inni, ist, kursova, kuli
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа