close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Степан Васильович Кутлан

код для вставки
Кожен великий митець - це неповторність. Він формується як особистість у виняткових умовах. Постійно працює над собою, самовдосконалюється, і, як наслідок, шукає засоби для самовираження, прагне все нових і нових вершин. Степан Васильович Кутлан і
 Степан Васильович Кутлан
Кожен великий митець - це неповторність. Він формується як особистість у виняткових умовах. Постійно працює над собою, самовдосконалюється, і, як наслідок, шукає засоби для самовираження, прагне все нових і нових вершин.
Степан Васильович Кутлан із Фанчикова- один із таких... Він і спортсмен. Він і художник. Він і винятковий педагог. У періодиці початку XX століття час від часу з'являлись замітки, що різнобічно висвітлювали цю колоритну постать. Спортсмени писали як про спортсмена, мистецтвознавці - про художника, а педагоги захоплювались вмінням навчати дітей. Сьогодні вирізки з цих газет, як і всі інші документи, що стосуються життя і творчості відомого художника, вчителя, спортсмена Степана Кутлана бережно зберігаються у родинному архіві його внучки Ельвіри Дмитрівни Гудак. Степан Кутлан народився 6 січня І894 р. в родині дрібних господарів. Окрім нього, в сім'ї були ще два брати і три сестри. Початкову освіту здобув у с. Фанчиково, а педагогічну - в Сігеті (зараз Румунія). З юлих літ займався спортивною боротьбою. Це захоплення поділяли і його брати Антон та Андрій. Брати Кутлани упродовж 20-х років минулого століття були справжніми кумирами уболівальників та героями частих спортивних публікацій. Ось до прикладу. 1 жовтня І919 року газета "Гірек" повідомляла, що "відомий по всій країні Степан Кутлан показав всю красу боротьби, вміння задіяти всі частини тіла, м'язи ніг і рук, регулювати дихання, забезпечувати самоконтроль".
Спортсмен
Саме Кутлани стали на Закарпатті фундаторами стилю спортивної боротьби джіу- джитсу як основи дзюдо. Їм належить також ідея створення в Ужгороді спеціалізованої школи зі спортивної боротьби для дітей віком від 5 до 12 років, у тому числі й дівчаток. Навчання у цій школі, за повідомленням газети "Спорт ревю" від 21 грудня 1919 року, було безкоштовним. Згодом такі секції були і в інших містах Підкарпатської Русі. За тодішньою практикою тренувальні збори, показові виступи борців проводилися у будь-якому місці, де збиралися глядачі. Це могло бути і в антрактах між театральними виставами, і в ресторанах, на відкритих спортивних майданчиках, навіть на міських пляжах. Ось цікаве повідомлення газети за 25 листопада 1919 р. про тренувальний виступ за участю близько 200 борців в ужгородському ресторані "Корона". Ключовим моментом став поєдинок Іштвана Кутлана з професійним борцем з Праги, тодішнім чемпіоном світу, чехом Йозефом Вондрачеком. Тоді Іштван Кутлан зробив те, на що не сподівався й сам: Вондрачек не встояв перед могутнім захватом його рук і змушений був визнати поразку.
Ця ж газета у публікаціях 20-х років, захоплюючись силою й борецькою майстерністю братів Кутланів, називає їх "левами" і "тиграми", які не знають втоми і є бажаними гостями публіки у всьому краї. А ось в газеті "Хоторселі Уйшаг" за 1 січня 1920 року під рубрикою "Театр" сказано: "У вівторок, середу та четвер був показаний спектакль, написаний Кутланом. Дві ролі вдало зіграли брати Кутлани". У цих виставах Кутлан виконував роль бродяги з величезною силою, який заробляв собі на хліб, демонструючи прийоми з боксу, джіу-джітсу та класичної боротьби. А в газеті "Карпат футар" з Мукачева за 17 лютого того ж року міститься замітка про Степана Кутлана як актора кіно. Афіші того часу розповідають, що його з нетерпінням чекали у Мукачеві, Ужгороді, Севлюші. Квитки закуповувались глядачами заздалегідь. Для пропаганди спортивної боротьби Іштван Кутлан неодноразово виїжджав у населені пункти області і влаштовував показові виступи. При цьому спаринг-парнерами виступали брати Андрій та Антон. Визначним вважається і той факт, що в 1924 році Степан Кутлан був одним із кандидатів до складу збірної команди Чехословаччини для участі в олімпіаді в Парижі.
Митець
Починаючи з 1927 року, газети все менше пишуть про спортивну діяльність Степана Кутлана. Це не тому, що зникла зацікавленість в його спортивній діяльності, просто він більше уваги приділяв іншому улюбленому заняттю - мистецтву. І про нього вже в публікаціях згадують як про "художника Тиси". У 9 років намалював свою першу картину - "Рибалки". А в кінці 40-х років XX ст. два його етюди були придбані до колекції Третьяковської галереї. Перед широкою публікою перший раз С. В. Кутлан демонстрував свої картини в Ужгороді в 1923 році. Спеціалісти високо оцінили роботи молодого митця. Відтоді він неодноразово бере участь у конкурсах. А коли зайняв перше місце в конкурсі молодих талантів у Празі, отримав премію - поїздка в Париж у художню академію "Жуліен". Газета "Полгар" за 20 вересня 1927 р. повідомляла: "Ішт ван Кутлан. молодий, енергійний і талановитий художник із Підкарпатської Русі був посланий на навчання у Париж. Він перший художник, якого нагороджу є "школьний референт Гражданського управлення Подкарпатской Русі" такою великою премією, щоб навчатися у Франції, відвідувати музеї і виставки". Він там багато старанно малює, знайомиться з архітектурними шедеврами центру мистецтва. Там заводить щоденник "Мої роздуми про Париж". В сімейному архіві зберігаються привезені з Парижа ілюстровані каталоги "Салон", листівки, журнали, газети, словники. А на згадку перед від'їздом на знак дружби і поваги вчитель-скульптор виліпив його бюст з гіпсу.
Після повернення з Парижа С. В. Кутлан був запрошений видатним угорським митцем Івані-Грюнвальді Бейлом з Будапешта для організації персональної виставки. Він вважав за потрібне познайомити мешканців Будапешта з молодим, талановитим художником Підкарпатської Русі, який відображав у своїх картинах не тільки Карпати в різні пори року, але й побут людей того часу. Художник також малює ікони для різних церков району та області. Багато картин подаровано таприсвячено друзям, членам родини. Він багато їздив, зустрічався з своїми друзями. Малював Чорну гору, Тису, околиці Фанчикова, Хустський замок, сніжані гори поблизу Рахова. Не можна сказати, що вдавалося більше: пейзажі, інтер'єри, натюрморти чи букети різних квітів.
Найпершим своїм учителем і наставником Степан Кутлан вважав Шимона Холоші - видатного угорського живописця, організатора і беззмінного керівника великої художньої школи, що ввійшла у світове мистецтво під широко відомою назвою "Надьбанської школи". Досить великий філіал цієї школи знаходився у Тячеві. Великий вплив на художника мав Арнольд Беклін - представник німецької школи художників, Іван Соломко - представник російської школи, які в 1910 році жили і творили в Парижі. Під впливом Бекліна Кутлан намалював цикл романтично-фантастичних полотен "Русалка на скелях" , "Золотий ліс","Ворона-воровка" та інші. "Дещо наївні, але чистосердечні і по-людськи об'єктивні портрети Кутлана, які носять жанровий характер і будуються на виразності пози і жесту і, як колись сказав про особливість портретної майстерності А. Коцка, "на красномовності погляду". Щоправда, рисунок та моделювання форми у Кутлана інколи мінливі і приблизні, а живопису не вистачає багатства і широкої градації відтінків. Але це в деякій мірі компенсується енергійною манерою письма, сміливим поєднанням барв, декоративними контрастами кольору. Пейзаж захоплює потужною пластикою фактурного вирішення", так пише про роботи С. Кутлана мистецтвознавець, член Спілки художників України Олена Михайлівна Чернега-Валла. Талановитий художник працює двома способами - мастихіном та пензлем. Частина картин написана на фанері В творчому доробку багато акварелей та графічних робіт. І що характерно, він не готував свої роботи на продаж. Він пристрасно захоплювався образотворчим мистецтвом і був радий, коли його творчість давала людям задоволення. У 30-их роках у його двоповерховому будинку в Фанчикові на незаплановані художні планери і диспути збиралися видатні метри європейського живопису Дюла Рудної, Петер Сюле, Шандор Котоно, Янош Торно, Герман Липот. Бейла Івані-Грюнвальд. Разом з художниками з Будапешта прибувають актори та поети, добре відомі Угорщині на той час.
Педагог
Наші уявлення про значення творчого доробку будуть неповні, якщо оминути педагогічну діяльність. Степан Кутлан багато років віддав навчанню і вихованню дітей. Був учителем початкових класів. Учні ловили кожне слово вчителя, бо задачі, цифри, виявляється, можна подати захоплююче. У 1925 році вийшла у світ у друкарні "Свобода" м. Ужгород перша читанка для руських дітей - "Зорниця". У цій книжці є азбука русинська, азбука церковна і молитви. Її автором був Олександр Маркуш, а ілюстрував Степан Кутлан. Книжка містила дивні малюнки. Вони відтворюють побут і життя сільських мешканців того часу. Це і дитяча колиска, дерев'яний коник, корито для купання немовлят, різноманітні іграшки. Красиві ілюстрації допомагали краще засвоїти матеріал з читання та письма. У 1937 р. оформляє румунську азбуку "Лучефарул". В 1945 р оформляє угорські букварики, де є автором тексту і ілюстрацій. Роботи виконувались біля керосинової лампи. Сьогодні це не тільки підручник, але й культурно-історичний документ. З нього можна почерпнути цікаву інформацію про перший трактор, літак, комбайн тощо. Оновлював букварик кожні 5 років. Допомагали йому в цьому самі учні першого класу, від яких він у першу чергу зміг дізнатися, що подобається їм, а що ні. Якщо малюнок вважав невдалим, працював над ним до кінця. Доступність і надзвичайна краса характеризують тексти і малюнки тих буквариків. До слова, вони перевидавались шість разів.
З Олександром Маркушем також уклали підручники "Географія" та "Наша околиця".
Дружина Степана Васильовича, Варвара Іванівна, до кінця життя була надійною помічницею художника Кутлана: доброю і доброю і ніжною матір'ю своїх дітей. Численні відвідувачі будинку Кутланів завжди згадували її добрим словом і неодноразово присвячували їй свої твори. Вона дуже любила квіти і робила з них чудові букети, які потім просила свого чоловіка малювати. Так народився художній цикл "Букети нашого саду".
У 1970 р. С. В. Кутлан був нагороджений значком "Відмінник педагогічної освіти".
Помер С. В. Кутлан у 1969 р. в рідному Фанчикові. На жаль, сьогодні це ім'я відоме зовсім невеликому колу фахівців і ще менше знане в середовищі прихильників образотворчого мистецтва.
Минуле закономірно сприймається як історія. Історична пам'ять має властивість як віддаляти об'єкт, так і наближати його. Відстань у часі дозволяє оглянути об'єкт ніби зі сторони, осягнути його, цілісно-об'єктивний образ та побачити ті деталі й елементи, які раніше були приховані, замасковані. Вагомим кожного художника робить тільки велич його внутрішнього світу. Чим більший і складніший цей світ, тим складніше те мистецтво, яке він народжує. Сьогодні його пам'яті присвячені турніри із греко-римської боротьби у нашому місті. Перший пройшов у вересні 2007 року. З року в рік кількість учасників і команд збільшується. На даний момент турнір має статус міжнародного. Отже, досліджуючи життєвий і творчий шлях художника зауважимо на різнобічність даної постаті і на внутрішньому бажанні бути потрібним людям.
Ольга ГАЛ,
методист відділу культури і туризму
райдержадміністрації, член Виноградівського науково-культурологічного товариства
ім.Духновича.
Автор
librarymk
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
98
Размер файла
33 Кб
Теги
степан, кутлан, васильович
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа