close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Віктор Погрібний

код для вставкиСкачать
Мандрівка поетичними рядками
Віктора Погрібного
Підготувала учитель
української мови і літератури
Маловисківської гімназії
Панченко О.М.
„Як жити, то жить для усіх”
(„Гей, життя”) 1958р
.
“Замела заметіль Матусівку,
вишняки до вершків замела.
Пам'ятаю: така на причілку
кучугура іще не була.
„Замела заметіль Матусівку”
(1960р.)”
Родом з Матусівки…
За далеким отим косогором, де
спішить до Синюхи Вись…
”За далеким косогором”(1962)
• 05.08.1935 року
народився в селі
Матусівка
Маловисківського
району у родині
колгоспника.
У житті ми такі непосиди…
”За далеким косогором”(1962)
• Закінчив факультет
журналістики Київського
державного університету
(1958).
• Студентські роки разом з
Симоненком, Б. Лепким,
• Б. Олійником та ще цілим
гуртом знаних сьогодні
поетів.
“Борозна лягла осіннім ланом,
літепло на ясенах бринить.
Тітка Варка трактористу Йвану
принесла джерельної води…”
• Працював у
колгоспі
їздовим,
трактористом.
Був літературним
працівником
„Кіровоградської правди”.
Нині заступник редактора газети
„Кіровоградська правда”.
Ініціатор створення
заповідника «Карпенків край».
Подвижництво Віктора Погрібного
• Двадцять років
життя віддав
відродженню і
збереженню
родового гнізда
родини
Тобілевичів у селі
Арсенівці –
святого для
кожного українця
місця.
Літературна спадщина
Друкується з 1957 року. З - під його пера з’явилися
такі збірки творів: „Прости мій гнів”, „Надпис на
шибці”, „Царина”, „Маркове пекло”, „Серед
українців”.
Твори В. Погрібного – це стан душі людської.
“Хочеться доторкнутися до чогось
безмежного чистого, чистого і вічного”
“У лабіринтах слави і хули,
не загубись, прошу, єдине слово,
як та на щастя знайдена підкова,
будь при мені і просто говорить
вели.”
“Нічого у світах, повірте, не боюся
хай і пекельне затанцює скерцо..
одного я боюся, зізнаюсь,не мати б в грудях штучне серце.”
(1972р)
Люблячий син України
Не ждіте клятви – не
ловлюсь на слові,
Не треба в голосі ноти
шукать сумні.
Краще дайте гніву
мені.
Дайте гніву мені – для
любові…
(„Не кличте – любові
мені не треба”,
1970р.)
Післямова
• Редактор «Молодого комунара», власний
кореспондент «Сільських вістей»,
«Літературної України», заступник редактора
«Кіровоградської правди».
• Очолює обласне літературне об’єднання
«Степ». Лауреат літературних премій імені
І. Нечуя-Левицького та Є. Маланюка.
• Ініціатор створення заповідника «Карпенків
край». Заслужений журналіст України.
• Проживає у Кіровограді
Автор
romanych_n
Документ
Категория
Презентации
Просмотров
91
Размер файла
10 805 Кб
Теги
погрібний, віктор
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа