close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Володимир Тільнов

код для вставкиСкачать
Підготувала
учитель
української мови
і літератури
Маловисківської
гімназії
Панченко О.М.
Відверта розмова з Володимиром Тільновим
Що
не рік
То все ближче до риски,
Де спитають:
А як ти прожив?
А у сни
Не приходить колиска, У
якій я
Маленьким тужив.
Але пам'ять уперто вертає
В ті краї,
Де дороги немає…
“З глибини дитячих років приходять до мене
спомини, наче птахи, що прилетіли навесні і
б’ються крилами у віконце рідної хати:
виходь, пощебечемо та політаємо!”
Мій батько – Борис Олександрович – агроном,
працював у сільському господарстві. Мати –
Валентина Дмитрівна – медпрацівник, працювала у
сільському фельдшерсько – акушерському пункті.
Сестра (на 2 роки молодша) Світлана Борисівна, зараз
проживає в с. Копанки.
«Не будьте байдужими
до того, що відбувається
довкола, шануйте
батьків, любіть свій
рідний край, а якщо
хтось любить писати
вірші, то не викидайте, а
зберігайте і продовжуйте
розвиватися в літературі.
Адже саме ці поетичні
рядки можуть стати
визначними».
Мені подобається тиша,
Коли село під ранок спить,
А вітер квіти ледь колише
Й тополя ледве шелестить
Мені подобається ранок
І на леваді сміх коси,
Умитий сонцем чистий ґанок
Й зі сну хрипливі голоси
Мені подобається вечір
І колір сонця, що сіда,
Як огортає спраглі плечі
Степліла ставкова вода
Мені подобається північ,
Коли десь тьохка соловей
І де – не – де співають півні,
І ллється спів з твоїх очей
Мені подобається жити,
Радіти сонцю і зіркам,
Трудитись, мріяти, любити
Й вклонятися твоїм рукам
Автор
romanych_n
Документ
Категория
Презентации
Просмотров
20
Размер файла
4 109 Кб
Теги
тільнов, володимир
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа