close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Тертичний Володимир Дмитрович

код для вставкиСкачать
Буковинський прозаїк з
кіровоградським
корінням
Тертичний Володимир Дмитрович
(народився 1938р.)
Із розповіді Тертичного:
“У степу на
Кіровоградщині, неподалік
великого козацького
Хмельового, загубилася
купка біленьких хаток у
смарагдовій оправі
вишневих садочків. То
рідне село моє
Новоолександрівка. Забуте
тепер, розоране,
напіввимерле.”
Фото 2001р.
ДИТИНСТВО
“Там у 1938 році в селянській родині я народився, з
маленького пас корову, підрісши, працював у
колгоспі. Часто, забравшись на високу козацьку
могилу за селом, спостерігав, яка велика земля
навколо. Любив там помріяти, перебрати в пам’яті
легенди-розповіді старожилів про минувшину,
козацтво…”
Рідний степ
Навчання та праця
“1955 року закінчив я
Хмелівську середню школу
і подався шукати своє місце
у житті.
Навчався у Кіровоградському
технікумі механізації,
працював механіком у
с. Пилипи, що біля
Коломиї, зводив будови у
Кривім Розі, Калуші”
Колишня будівля школи
Учителювання
“А з 1966р. Після
закінчення Чернівецького
університету, працюю в
сільських школах
Заставнівського району на
Буковині. Навчаю дітей
любити рідну землю,
народ. І пишу. Пишу, бо не
можу не писати: болить
мені і доля буковинців, і
рідних мені степовиків
Кіровоградщини, і всієї
матері – України”
В. Тертичний. 1966р.
Твори у періодиці
Твори Володимира Тертичного друкувалися
у багатьох часописах.
Автор збірок прози “Двоє і вода” (Київ,
1999), “І прийде розвидень” (Тернопіль,
2001), “Самотній лелека за селом”
(Тернопіль, 2007), “Затужили горлиці”
(Чернівці, 2009)
Оптимізм
автора
За оцінкою П. Сороки “ проза
В. Тертичного має глибоку
життєву основу, він із тих
письменників, які знають
життя і яким є що сказати
читачеві…
Головні персонажі його твору –
селяни, ті, кого ми називаємо
сіллю землі. Село переживає
непрості часи, але автор вірить
у розвидень нашого народу”
В центрі уваги - люди
Ця книга про людські долі,
неповторні характери, драматичні і
складні ситуації. Написана вона в
простій і ясній оповідній манері,
прочитується з нестихаючою
цікавістю.
Хіба можна залишатись байдужими до
долі Стасика Супруна у голодному
1933 році (оповідання “ Збирали
колоски”), і чи можна погодитись
із діями батьків Мишка Дзюбася,
які вирішили запроторити бабусю
Оришку “ В баборню”
Збирали
колоски…
Автор добирає влучні художні
деталі:
І Сашко побіг.
“Ой, ох, хоч би той тікав
скоріше, а то заплітає
ногами, ніби не своїми…”
Відстань між ними все
скорочувалась. Ось уже й спина
Стасикова з латкою на плечі
перед очима, і дихання
поривчасте з присвистом чути.
На самому обніжку Стасик
озирнувся і Сашка вразили бліде,
злякане, зі страдницькою міною
лице товариша і німий докір в очах.
В. Лелеко. Ілюстрація
до уривку
Нова збірка
У книзі новелістики
відомого буковинського
прозаїка
В. Тертичного йдеться про
минуле й сучасне життя,
герої якого мають, не
лише буковинське
коріння, але й рідної
авторові Кіровоградщини
Летять листи
Листи В. Тертичного
на Кіровоградщину
- тремтлива і щемлива
стрічечка зв’язку із
земляками,
зворушливі спогади
про дитинство і
юність, творчі плани
на майбутнє
Використані матеріали
“Маловисківські вісті” 30.01 ст. 3
“Однокласник”, 1996, №10 ст. 6-7
Тертичний Володимир. І прийде розвидень. Тернопіль.
2001.
Тертичний Володимир. Самотній лелека за селом.
Тернопіль. 2007.
Тертичний Володимир. Затужили горлиці. Чернівці. 2009.
Фото В. Тертичного 1966 р. з особистого архіву
письменника.
Фото Хмелівської СШ №1 1974 р. з особистого архіву
Лелеко В. О.
Підготувала
вчитель
Хмелівської ЗШ І-ІІІ ст.
Валентина Олексіївна Лелеко
Автор
romanych_n
Документ
Категория
Презентации
Просмотров
80
Размер файла
5 820 Кб
Теги
тертичний, дмитрович, володимир
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа