close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Виховання особистості у груповій доброчинній діяльності

код для вставкиСкачать
Виховання особистості у груповій доброчинній діяльності
Тема з самоосвіти
“Виховання особистості у
груповій доброчинній
діяльності”
Підготувала вихователь недільної групи Запорізької школиінтернату №7
Рінденко Алевтина Олександрівна
2018 р.
ЗМІСТ
1.Актуальність.
2.«Доброчинна діяльність» в наукових працях.
3.Теоретичний аспект.
4.Розвиток особистості в підлітковому віці.
5. Доброчинна діяльність.
6.Висновки.
7.Список використаної літератури.
8.Додатки.
Актуальність
Душа діє доброчинно, коли в ній панує розум, і коїть зло, коли в ній
переважають незнання.
(Сократ)
Виховання соціально значущих якостей підростаючих поколінь є
обов’язковою умовою розбудови громадянського суспільства, оптимізації
соціального розвитку, відповідно до вікових потреб особистості і потреб
соціуму. На цьому наголошено у положеннях Законів України “Про освіту”,
“Про загальну середню освіту”, “Про дошкільну освіту”, “Про позашкільну
освіту”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в
Україні”, Національної доктрини розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті,
Національного плану дій щодо виконання Конвенції ООН про права дитини,
Програми виховання дітей та учнівської молоді, яка розроблена в Інституті
проблем виховання НАПН України.
Як засвідчують дані досліджень лабораторії соціальної педагогіки
Інституту проблем виховання НАПН України, численні труднощі та упущення
виховання часто спричинені недооцінкою ролі участі дітей у суспільному
житті та соціально-ціннісній діяльності, значення соціальних якостей для
успішної соціалізації. Складною науково-педагогічною проблемою є пошук
шляхів та механізмів оптимізації виховання таких якостей, тому тема школи
«Оптимізація навчально-виховного процесу як найважливіший фактор
реалізації та ефективності освіти в умовах санаторної школи – інтернату»
є актуальною.
Оптимізація (від лат. Optimum - найкраще) - процес вибору найкращого
варіанта з безлічі можливих. У такій складній, динамічної, багатопланової
иерархичній системі, як педагогічна, існують багато тисяч можливих варіантів
побудови, течії та організації навчально-виховної діяльності, досягнення
намічених цілей. Однак лише один з них буде найкращим в наявних
конкретних умовах. Відшукати його - головне завдання оптимізації, яка
вирішується шляхом порівняння можливих варіантів і оцінки наявних
альтернатив.
Простір, де стикаються нові цінності й технології, нові стилі життя,
вимагає нових, сучасних освітніх підходів. Гуманізація освіти, її орієнтація
на
розкриття особистісного потенціалу зумовили виникнення
й удосконалення нових науково-педагогічних підходів. Тому вимогою
сьогодення стає апробація й упровадження нових науково-педагогічних
підходів. Один з таких є волонтерство.
Зроби добро, Людино, і забудь,
Воно тобі сторицею віддасться,
Бо це єдина й непохитна суть
По-справжньому людського щастя.
У реальному житті ми по-різному розмірковуємо, висловлюємо свої
думки і бажання, поводимось, з різних причин і мотивів здійснюємо ті чи інші
вчинки, намагаємось проявити власні можливості, самовиразитись у
здібностях і талантах. Хтось більше дбає про своє благополуччя, а хтось
переймається проблемами інших, виявляє громадянську позицію, готовність
завжди прийти на допомогу тим, хто її потребує, брати на себе
відповідальність. Нас по-різному сприймають у соціумі: щось схвалюється, а
щось засуджується. У такій інакшості відображається розмаїття соціального
життя, насичене різними емоціями, ціннісними ставленнями, діями і
вчинками. Адже сутність людини протягом життя та в різних соціальних
ситуаціях знаходить свій індивідуально неповторний вияв, що репрезентує її
як особистість, яка водночас є суб’єктом і об’єктом взаємодії та діяльності,
творцем довкілля і власного життя, джерелом різних ідей, життєвих потреб та
можливих способів їх задоволення.
Особистістю не народжується – вона формується у процесі взаємодії
людини з іншими людьми, навчання, виховання та самовиховання.
Основним змістом кожної особистості є її соціальні якості, що
відображаються в рівні розвитку свідомості й самосвідомості, ціннісних
орієнтаціях і ціннісних ставленнях, особливостях соціальної взаємодії і
соціальних відносин з іншими.
Соціальні якості особистості виявляються в її діях, вчинках, ставленнях
до інших людей.
Соціально значущі якості особистості – це якості, що визначають її
ставлення до довкілля, інших людей, до самої себе і виявляються в діях і
вчинках, у закріплених формах поведінки, здійснюваних на основі соціально
значущої мотивації, та сприяють розв’язанню суспільно-значимих завдань,
соціальному і громадянському становленню особистості. За мірою їх прояву
в особистості можна судити про її внутрішній світ і духовність.
Сукупність соціально значущих якостей визначає неповторність та
унікальність особистості. Це пояснюється тим, що у характеристиці окремої
людини може бути різна кількість, свій набір таких якостей та в різних
комбінаціях. Завдяки ним в людині визначається Людське.
Особливу роль у житті особистості та суспільства відіграють такі
соціально значущі якості, як милосердя, альтруїзм, гідність, ініціативність,
відповідальність. Такі якості можуть слугувати показниками успішного
соціального розвитку особистості, її вихованості та сприяти розвитку
суспільства у різних його сферах.
Отже, соціальні якості особистості виховуються (формуються) тільки у
процесі її соціальної взаємодії і соціального розвитку, оскільки людина не
може пізнавати та перетворювати світ поза ним. Вони є певним проявом
здатності людини до соціальної діяльності та характеристикою її соціальної
поведінки.
В Україні існує давня традиція суспільної праці, взаємодопомоги,
піклування про ближнього. Осіб, які працювали у цій сфері, називали
громадськими діячами, альтруїстами, доброчинцями, добровольцями тощо.
Свою тему з самоосвіти “Виховання особистості у груповій доброчинній
діяльності” вважаю актуальною.
«Доброчинна діяльність» в наукових працях
Проблему доброчинності актуалізовано у Законах України “Про
волонтерську діяльність” (2011 зі змінами 2015 року) та “Про соціальну роботу
з дітьми та молоддю” (2011), “Про соціальні послуги” (2003). Показовим є те,
що Закон України “Про волонтерську діяльність” нині пропонує таке
визначення: «Волонтерська діяльність - добровільна, соціально спрямована,
неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання
волонтерської допомоги».
Доброчинність завжди була невід’ємною частиною української
культури та традицій. Як система, це явище склалося в Україні у другій
половині ХІХ століття, внаслідок особливостей розвитку соціокультурної
ситуації та розроблення нормативно-правового підґрунтя доброчинної
діяльності. Популярності такої діяльності сприяла ментальність українців,
зокрема їхнє милосердя до знедолених.
Питання доброчинної діяльності в Україні відображено у контексті її
історичного розвитку в наукових працях учених минулого (А. Братчиков, П.
Батюшков, М. Грушевський А. Дорошенко, М. Драгоманов, М. Костомаров та
інші) та сучасності (І. Звєрєва, З. Бондаренко, Н. Калениченко, О. Лавруненко,
Т. Лях, Т. Журавель, В. Мельникова, С. Поляруш, Н. Сейко, О. Сухомлинська,
О. Стрельникова, М. Сухоруков та інші). У науковому дискурсі особлива увага
приділяється проблемі мотивації до доброчинної діяльності. Соціологи
виокремлюють як домінуючі мотиви прагнення до суспільного визнання та
покращення іміджевої самооцінки (Р. Апресян, Т. Журавльова, О.
Стрельникова, Ю. Тазьмін, Т. Трегубова та інші). Соціальна психологія
наголошує на альтруїстичній мотивації благодійників. Учені, орієнтовані на
пошук духовних джерел соціальної активності (М. Бердяєв, П. Флоренський,
С. Булгаков, В. Соловйов та інші), зосереджують увагу на релігійних,
патріотичних та культурно-естетичних причинах доброчинності і вважають,
що моральність може бути лише в релігійних приписах.
Мені імпонує твердження філософа В. Соловйова про те, що моральна
людина творить добро незалежно від обставин. Мотиви доброчинної
діяльності він вбачав у жалості, милосерді та альтруїзмі, наголошуючи на
взаємопов’язаності цих понять: “Таким же чином, як сором виокремлює
Людину серед іншої природи та протиставляє іншим тваринам, так жалість
внутрішньо пов‘язує її з усім світом тих, що живуть. Внутрішньою основою
морального ставлення до інших істот може бути лише жалість чи співчуття, а
не співнасолода або співрадість”. В основі етики В. Соловйова ‒ положення
про існування у світі Добра як деякої ідеальної суті, як норми і належного,
його можливого втілення у всьому, включаючи і неживу природу, і здійснення
у творчому, спільному і дедалі більше солідарному житті людей.
Ця теза відповідає постановці моєї теми, щодо групової доброчинної
діяльності і бачення можливих сфер її здійснення. У соціально-педагогічній
практиці доброчинність розкривається в контексті доброчинної та
волонтерської діяльності, яка може здійснюватись як одноосібно, так і у складі
групи однодумців.
Доброчинна діяльність добре розвинена у громадянських суспільствах,
країнах з високим рівнем якості життя – насамперед у США та країнах Західної
Європи. Благодійність вважається соціальною нормою ставлення до людей,
що потребують допомоги, підтримки і співчуття.
Про динаміку розвитку доброчинної діяльності в Україні можна судити
за даними світового рейтингу благодійності, відповідно до яких у 2010 р.
Україна посідала 150 місце, у 2011 р. Ця тенденція до зростання рейтингу
зберігається та набуває масовості. У зв’язку з подіями під час та після
революції Гідності наприкінці 2013 – на початку 2014 рр. в українському
суспільстві спостерігається надзвичайно велике піднесення доброчинної
діяльності та волонтерського руху: участь у них беруть практично всі верстви
населення, а сама доброчинність виявляється в різних видах і формах. Від
того, на скільки учням
сподобається бути активними учасниками
доброчинних соціальних проектів, їхніми безпосередніми творцями і
реалізаторами буде залежати від нас – дорослих.
Теоретичний аспект
Розвиток особистості в підлітковому віці.
Підлітковий вік- це самий важкий і складний з усіх дитячих вікових
періодів, представляє собою період становлення особистості. У цьому віці
закладаються основи моральності, формуються соціальні установки,
ставлення до себе, до людей, до суспільства. Крім того, в цьому віці
стабілізуються риси характеру та основні форми міжособистісної поведінки.
Серед багатьох особистісних особливостей, властивих підліткові, особливо
виділимо
формуються
у
нього
почуття
дорослості.
Головні мотиваційні лінії цього вікового періоду, пов'язані з активним
прагненням до особистісного самовдосконалення, - це самопізнання,
самовираження
і
самоствердження.
Емоційна сфера.
Після відносно спокійного молодшого шкільного віку підлітковий здається
бурхливим і складним. Головна особливість підліткового віку - особистісна
нестабільність. Протилежні риси, прагнення, тенденції співіснують і борються
один з одним, визначаючи суперечливість характеру і поведінки дитини, яка
дорослішає.
Особистісні особливості.
Одним з особистісних новоутворень підліткового віку є почуття
дорослості. Звичайно, підлітку ще далеко до істинної дорослості - і фізично, і
психологічно, і соціально. Він об'єктивно не може включитися в доросле
життя, але прагне до неї і претендує на рівні з дорослими права. Нова позиція
проявляється в різних сферах, найчастіше - в зовнішньому вигляді, в манерах.
Наслідування зовнішніх форм поведінки. Найлегший спосіб досягти мети
«бути як дорослий» Підлітки, починаючи з 12-13 років (дівчатка дещо раніше,
хлопчики пізніше), копіюють поведінку дорослих, які користуються
авторитетом в їхньому колі. Сюди входить мода в одязі, зачіски, прикраси,
косметика, особливий лексикон, манера поведінки, способи відпочинку,
захоплення.
Крім дорослих зразками для наслідування з боку підлітків можуть стати
їх більш старші однолітки. Тенденція походити на них, а не на дорослих у
підлітковому
середовищі
з
віком
збільшується.
У дівчаток же більше спостерігається наслідування зовнішньої атрибутики
врослості:
одязі,
косметиці,
прийомам
кокетства
і
т.
п.
Почуття дорослості.
Одночасно із зовнішніми проявами дорослості виникає і відчуття
дорослості - ставлення підлітка до себе як до дорослого, уявлення, відчуття
себе в якійсь мірі дорослою людиною. Почуття дорослості стає центральним
новоутворенням
підліткового
віку.
Як виявляється почуття дорослості підлітка? Він претендує на рівноправність
у відносинах зі старшими і йде на конфлікти, відстоюючи свою «дорослу»
позицію. Почуття дорослості виявляється і в прагненні до самостійності.
Крім того, з'являються власні смаки, погляди, оцінки, власна лінія
поведінки. Підліток з жаром відстоює їх, навіть незважаючи на несхвалення
оточуючих. Оскільки в підлітковому віці все нестабільно, погляди можуть
змінитися через пару тижнів, але захищати протилежну точку зору дитина
буде
настільки
ж
емоційно.
Розвиток дорослості в різних її проявах залежить від сфери
самоствердження підлітка. Це можуть бути відносини з однолітками,
використання
вільного
часу,
різні
заняття,
домашні
справи.
Але зустрічаються й по-справжньому цінні варіанти дорослості, сприятливі
для особистісного розвитку підлітка. Це включення в дорослу доброчинну
діяльність, коли дитина турбується про сім'ю, участь у вирішенні як складних,
так і щоденних рутинних проблем, допомога тим, хто її потребує - молодшому
брату, сестрі, втомленою на роботі мамі чи хворої бабусі. Втім, лише невелика
частина підлітків досягає високого рівня розвитку моральної свідомості, і
небагато підлітків здатні прийняти на себе відповідальність за благополуччя
інших. Більш поширеною в наш час є соціальна інфантильність. Тому участь
підростаючої особистості у доброчинних справах сприяє вихованню в неї
потреби у творенні добра, наповнює її дозвілля змістовною корисною
діяльністю, відволікає від шкідливих звичок, формує соціальну
компетентність і ціннісне ставлення до життя та здоров’я, до родини, до
рідного міста чи села, Батьківщини. Дає змогу реалізувати актуальні потреби
щодо
самовизначення
і
самореалізації.
Це найважливіший етап у розвитку самосвідомості.
Доброчинна діяльність
В О Л О Н Т Е Р (від лат. „voluntarius” – воля, бажання, від англ.
„voluntary” – добровільний, доброволець, йти добровільно) – це особа, яка за
власним бажанням допомагає іншим.
В О Л О Н Т Е Р С Ь К И Й Р У Х— це доброчинна діяльність, яка
здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без
заробітної плати, без просування по службі, заради добробуту та
процвітання спільнот і суспільства в цілому.
Членами волонтерського руху можуть бути учні, що досягли 14 років,
молодші школярі – тільки у співпраці та взаємодії з педагогами.
Я працюю вихователем у групі вихідного дня з дівчатами 5- 9 класів.
Саме з ними я займаюся волонтерською діяльністю. У деяких дівчат моєї
групи є молодші сестрички та братики, які зноходяться в молодшії недільній
групі, рядом з нами на 3 поверсі. Дівчата допомагають їм у виконанні
домашніх завдань, грають у настільні ігри, естафети, проводять концерти
разом з ними, допомагають їм в самообслуговуванні.
Головна мета. Яку я ставлю перед собою: відродження кращих
вітчизняних традицій доброчинності; виховання у школярів таких соціальнозначущих якостей особистості, як альтруїзм, милосердя, відповідальність,
ініціативність; формування соціально-активної, громадянської, соціальноморальної позиції особистості.
Основні завдання моєї роботи:
– гуртування шкільного колективу навколо добрих справ;
– задоволення духовних інтересів та потреб школярів;
– патріотичне виховання;
– організація змістовного дозвілля;
– профілактика шкідливих звичок;
– пропагування здорового способу життя;
В організації доброчинної діяльності школярів акцентую увагу на такому:
1. Не примушувати учнів до доброчинної діяльності. Це має бути
добровільна участь дітей.
2. Доброчинність не завжди потребує коштів – адже багато що можна
зробити власними руками, посильною працею або на вербальному рівні
(тобто, у безпосередньому спілкуванні).
3. Не залучаю дітей до доброчинної діяльності без попередньої до цього
підготовки: поясню суть, зміст, необхідність. Таку підготовчу роботу
проводжу на виховних годинах, в індивідуальних та групових бесідах. З цією
метою також використовую перегляд фільмів з подальшим обговоренням
побаченого і пережитого. Важливо викликати у дітей емоційні переживання,
розвивати у них соціальну рефлексію, усвідомлену мотивацію до дії,
спрямованої на поліпшення ситуації.
4. У виборі об’єкту доброчинної діяльност Важливо викликати у дітей
емоційні переживання, розвивати у них соціальну рефлексію, усвідомлену
мотивацію до дії, спрямованої на поліпшення ситуації. З цією метою також
можна використовувати перегляд фільмів про становище знедо-лених чи стан
довкілля, які потребують поліпшення, а також, за можливості, організовувати
екскурсії до дитячих притулків, дитя-чих будинків, будинків людей похилого
віку та ін., які територіаль-но наближені до школи, з подальшим обговоренням
побаченого і пережитого. 4. У виборі об’єкту доброчинної діяльност
4. У виборі об’єкту доброчинної діяльності, можливих конкретних справ,
даю більше самостійності дітям, створюю їм умови для творчої
самореалізації , а не нав’язую свої ідеї.
5. Завчасно розробляю календар доброчинних днів та орієнтовний план
доброчинних справ.
6. Створюю учням безпечні умови для здійснення доброчинної діяльності:
в жодному разі не допускаю їх до виконання такої роботи, яка може завдати
шкоди їхньому здоров’ю.
Розробила кодекс волонтера
Волонтер повинен бути:
– безкорисливим;
– чуйним до проблем інших;
– милосердним;
– толерантним;
– відповідальним;
– ініціативним;
– вихованим.
Отже, у волонтерстві важливо бути ініціативним, відповідальним,
працьовитим і не розраховувати на матеріальну винагороду за свою працю.
Найважливіше – докладати зусиль для позитивних змін у суспільстві і
власного розвитку, робити це добровільно, компетентно і толерантно стосовно
інших членів суспільства.
Вже набули поширення серед школярів такі форми і зміст
учнівської доброчинності
• Виступи з самодіяльними виставами і концертними програмами:
«Добро починається з тебе», «Свято 8 березня», « День іменинника», «Свято
ввічливості».
Дівчата самі пишуть сценарії свят, в інтернете добирають музику,
розподіляють ролі, підбирають костюми, виготовляють атрибути. Це складна
узгоджена робота усього маленького колективу, іноді просимо допомоги
старших хлопців зіграти якусь роль.
Великий виховний потенціал містять доброчинні соціальні проекти–
участь у них сприяє формуванню потреби у творенні добра, допомоги
молодшим школярам, наповнює дозвілля змістовною корисною діяльністю,
відволікає від шкідливих звичок, формує соціальну компетентність і ціннісне
ставлення до життя та здоров’я, до родини, до рідного міста чи села. Їхній
виховний потенціал проявляється переважно з часом та у поліпшенні оцінних
ставлень школярів і їхніх взаємин, а також у позитивній динаміці змін рис
характеру і поведінки на краще. Підготовка і реалізація доброчинних
соціальних проектів є такою інновацією, що сприймається органічною
складовою виховної роботи у сучасній школі.
Соціальні проекти – це соціально-педагогічні технології, для яких
характерні домінуюча ідея, структурна і тематична цілісність (а не
“розпорошеність”, різноспрямованість, намагання одночасно охопити
турботою різні цільові групи), ієрархія цілей, дотримання етапів досягнення
мети, помірна кількість виконавців проекту, визначений термін реалізації,
чіткий розподіл завдань і очевидна результативність, орієнтованість на
відкритий соціум.
Кожен проект – це нова педагогічна ідея, простір для творчості. Його
розроблення та реалізація передбачає умовних і послідов-них “5П”:
1) постановку (визначення) проблеми та мети проекту;
2) планування діяльності на її розв’язання (розроблення заходів);
3) пошук необхідної для цього інформації та ресурсів;
4) проектну діяльність (безпосередня реалізація спланованих заходів);
5) презентація проекту та його результатів громадськості.
Участь у доброчинній діяльності дає школярам змогу реалізувати свої
актуальні потреби щодо самовизначення і самореалізації саме у малій групі
однодумців, відчути не тільки комфорт узгодженої командної, колективної
діяльності, а й виявити власну ініціативу та активність, ствердитись у своїй
компетентності, підвищити власну самооцінку і заслужити авторитет на
моральнісній основі, набути позитивного досвіду соціальної взаємодії. За
А.С.Макаренко, саме в колективі, особливо “первинному” (а такою є мала
група), є можливість чітко усвідомити і пережити, що таке норма, правило
поведінки, як співвідноситься “моє” і “наше”, збагатити соціальний досвід.
• Організація дозвілля молодших школярів:
Дозвіллєзнавство – це галузь науки, яка вивчає життєдіяльність,
відносини й організацію людей у сфері вільного часу. Дозвілля – це сукупність
занять у вільний час, за допомогою яких задовольняються безпосередні
фізичні, психічні і духовні потреби, в основному відновлювального характеру.
На відміну від природної основи відновлення сил людини, дозвілля є
специфічним, соціальним способом регенерації цих сил. До дозвілля
імовірніше всього можна віднести такі види занять, як читання, перегляд
телепередач, відвідування кінотеатрів, театрів, концертів, спілкування з
друзями, заняття спортом, розваги, прогулянки, ігри, пасивний відпочинок і т.
ін. Для занять у години дозвілля характерна в основному само особистісна
спрямованість їхнього змісту. Дозвілля розвиває особистість.Вже проведені
таки види організації дозвілля:
Квест – гра «Золота осінь». Турнір загадок «На лісовій галявині».
Інтерактивна бесіда «Красиве і некрасиве в поведінці дітей». Конкурс
«Найкраща зачіска»
Учнівський колектив створюється, зростає і міцніє у процесі
різноманітної діяльності. Вона робить життя колективу змістовним і цікавим.
Тому створення і згуртування учнівського колективу починається з
конкретних і корисних спільних справ, що потребують колективної та
узгодженої волонтерської роботи. Чим цікавіші колективні справи, чим довше
учні живуть спільними інтересами ‒ тим міцніший і згуртованіший учнівський
колектив.
• Допомога молодшим школярам у формуванні навичок самообслуговування.
Оволодіння способами самообслуговування дозволяє зменшити
залежність дитини від оточуючих, сприяє підвищенню її впевненості у своїх
силах, створює передумови для навчання іншим видам діяльності та
підготовки до самостійної життєдіяльності. Від рівня сформованості навичок
самообслуговування як найважливішого компонента самостійності залежить
соціальна адаптація молодших школярів, їх цілеспрямованість та включення у
суспільно корисну працю. Самообслуговування -це важливий засіб трудового,
морального і гігієнічного виховання учнів, умова підготовки їх до самостійної
життєдіяльності.
Дівчатам подобається піклуватися про молодших школярів. Вони із
задоволенням допомагають своїм молодшим братам та сестрам в одяганні,
роблять красиві зачіски, допомагають застеляти постіль, ніби грають в
сюжетну гру « Родина».
У дівчат моєї групи поступово формується вміння бачити результат
праці, встановлювати зв'язок між метою, трудовими діями і кінцевим
результатом. За допомогою цієї доброчинної діяльності виховується
самостійність, здатність до переборення труднощів, формуються трудові
навички. Проявляє турботу про інших дівчата залучається до справжньої
«дорослої» роботи. Важливо обґрунтовувати необхідність доброчинної
діяльності, тоді дівчата знаходять можливості зробити її більш творчою та
різноманітною. Саме доброчинна діяльність в самообслуговуванні
допомагають виховати такі якості особистості, як наполегливість,
ініціативність, завзятість, старанність.
• Написання листів підтримки бійцям АТО.
Прикладом патріотизму стала спільна доброчинна діяльність написання
листів підтримки бійцям АТО. Листи із теплими словами підтримки необхідні
хлопцям на передовій не менше, аніж теплий одяг та харчі. Вони чекають на
листи, немов малі діти. Їх це дуже підтримує там, в зонах бойових дій.
Хлопцям приємно отримувати будь-яку підтримку від тих, за кого вони
воюють.
Дівчата дуже прониклися цією темою, писали із задоволенням, від всієї
душі, жодного письма не було однакового, визначався високий рівень
творчого самовираження й духовності спрямований на психологічну
підтримку захисників України. Усі листи були передані волонтерами в зону
АТО.
• Виготовлення оберегів.
Цей проект, розроблений й реалізований дітьми під моїм керівництвом,
спрямований на підтримку бійців АТО
Лялька-мотанка за своєю суттю є оберегом. Мотанка виконується
виключно шляхом намотування, не має обличчя і несе в собі тепло людських
рук, любов і турботу, з якою створена…
В процесі мотання ниток енергетичні вихори з кожним витком
наповнюють майбутню ляльку магічним потенціалом. Кожен виток підсилює
міць оберега. В цілому оберіг Лялька-мотанка потужний енергетичний
захисник від всіх неприємностей, бід, хвороб, обстрілів, пристріту і псування.
Наша Мотанка виготовлялась із побажаннями на щасливу долю, на здоров’я,
на добро і злагоду.
Така волонтерська діяльність передбачає розкриття здібностей,
особливостей виховання у школярів кращих особистісних якостей,
налагодження між ними конструктивної взаємодії, а також духовний,
соціально-моральний розвиток дітей.
Участь підростаючої особистості у соціальних проектах та доброчинних
справах сприяє вихованню в неї потреби у творенні добра, допомоги
молодшим, наповнює її дозвілля змістовною корисною діяльністю, відволікає
від шкідливих звичок, формує соціальну компетентність і ціннісне ставлення
до життя та здоров’я, до родини, до рідного міста чи села, Батьківщини. Дає
змогу реалізувати актуальні потреби щодо самовизначення і самореалізації
саме у контексті соціально-ціннісної діяльності, у малій групі однодумців, не
тільки відчути комфорт узгодженої командної, колективної діяльності, а й
виявити власну ініціативу та активність, ствердитись у своїй компетентності,
підвищити самооцінку і заслужити справжній авторитет, набути позитивного
досвіду соціальної взаємодії
• Дитячі малюнки. Учні нашої санаторної школи – інтернату долучилися
до всеукраїнської підтримки наших захисників, воїнів АТО. З великим
ентузіазмом та гордістю створювали для захисників свої маленькі шедеври.
Учні щиро вірять, що їхні малюнки підбадьорять воїнів, дадуть їм ще більше
сили, та захистять у найстрашнішу хвилину. Малюнки різноманітні, яскраві
та різнобарвні. І в кожному - символіка Батьківщини, і в кожному - часточка
щирої дитячої душі, і в кожному - грандіозне бажання миру.
Малюнки ми передали волонтерами.
Різні форми і зміст доброчинної діяльності важко і не потрібно
порівнювати за соціальною значущістю – всі вони безцінні для тих, хто
потребує допомоги і підтримки.
Завдяки моїй роботі діти набувають ціннісних життєвих орієнтирів,
оволодівають
мистецтвом
життєдіяльності
особистості
шляхом
самовизначення, самоорганізації, самоосвіти та самовиховання, самореалізації
і самопізнання. Праця, спільна діяльність виступають об’єднуючим фактором
групи. Це найважливіший шлях створення колективу, без якого всі інші засоби
залишаються неефективними.
Опитування школярів, які вже мають досвід доброчинної діяльності
засвідчує, що їм подобається бути активними учасниками доброчинних
соціальних проектів, їхніми безпосередніми творцями і реалізаторами.
Зокрема, придумувати цікаві ідеї, назви проектів, планувати і
здійснювати заходи, які б допомагали оточуючим; фотографуватися з тими, на
кого їхня доброчинність спрямовується; оформляти за результатами проектів
альбоми на згадку та для історії школи. Особливу увагу школярі приділяють
пошуку тем і назв для своїх проектів. Як приклад, “Добро починається з тебе”,
“Серце в долонях” “ Свято ввічливості”– звучить красиво, креативно, з
глибинним смислом. Самі тільки назви проектів вже не залишають місця для
байдужості, певною мірою презентують їхній зміст саме як доброчинної
діяльності, зацікавлюють, спонукають до того, щоб ознайомитись з ними,
долучитись до творення добра.
Отже, за різними напрямами і у різних видах доброчинної діяльності, може
бути реалізовано багато оригінальних ідей, цікавих для школярів форм
діяльності: продуктивної, пошукової, творчої, волонтерської, рекламної,
інформаційно-просвітницької, театральної, концертної та інших.
Зараз можна стверджувати, що в активному доброчинному русі вже
визріває надзвичайно актуальна для сучасного українського суспільства
громадянська позиція учнівської молоді. Дуже сподіваємось, що такий рух
учнівської, молодіжної доброчинної ініціативи буде ширитись, по мірі чого
все менше залишатиметься егоїстів, конформістів, байдужих, інертних до
різних негативних явищ соціального життя і завдань розбудови успішного
суспільства, і все більше буде конструктивних просоціальних ініціатив,
конкретних і добрих справ, що наближатимуть нас до нього.
Висновки
Волонтерський рух— це доброчинна діяльність, яка здійснюється
фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної плати,
без просування по службі, заради добробуту та процвітання спільнот і
суспільства в цілому.
Головна мета доброчинної діяльності відродження кращих
вітчизняних традицій доброчинності; виховання у школярів таких соціальнозначущих якостей особистості, як альтруїзм, милосердя, відповідальність,
ініціативність; формування соціально-активної, громадянської, соціальноморальної позиції особистості.
Соціальні якості особистості виховуються (формуються) тільки у
процесі її соціальної взаємодії і соціального розвитку, оскільки людина не
може пізнавати та перетворювати світ поза ним. Вони є певним проявом
здатності людини до соціальної діяльності та характеристикою її соціальної
поведінки.
Завдяки моїй роботі діти набувають ціннісних життєвих орієнтирів,
оволодівають
мистецтвом
життєдіяльності
особистості
шляхом
самовизначення, самоорганізації, самоосвіти та самовиховання, самореалізації
і самопізнання. Праця, спільна діяльність виступають об’єднуючим фактором
групи. Це найважливіший шлях створення колективу, без якого всі інші засоби
залишаються неефективними.
На початку 2014 рр. в українському суспільстві спостерігається
надзвичайно велике піднесення доброчинної діяльності та волонтерського
руху: участь у них беруть практично всі верстви населення, а сама
доброчинність виявляється в різних видах і формах. Від того, на скільки
учням сподобається бути активними учасниками доброчинних соціальних
проектів, їхніми безпосередніми творцями і реалізаторами буде залежати від
нас – дорослих.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Абалкін М. В. Про виховання працьовитості у молодших школярів / М.
В. Абалкін // Початкова школа. - 1990. - № 5. - С. 17-23.
2. Алєксєєнко, А. П. Данілова, А.І. Конончук, Т. Ю. Куниця Т. Ф..
Доброчинна діяльність школярів : методичні рекомендації / під. заг. ред.
Т.Ф.Алєксєєнко. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2015.
3. Алєксєєнко Т. Ф. Соціальна поведінка особистості і групи: мотиви,
моделі, особливості розвитку / Т. Ф. Алєксєєнко // Сучасний виховний
процес: сутність та інноваційний потенціал : матеріали звіт. наук.-практ.
конф. Ін-ту проблем виховання НАПН України за 2012 рік / [за ред. О.
В. Сухомлинської, І. Д. Беха, Г. П. Пустовіта, О. В. Мельника]. – ІваноФранківськ : НАІР, 2013. – Вип. 3. – С. 26–33 .
4. Алєксєєнко Т.Ф. “Я” + “Інші”. Виховний потенціал шкільного
середовища і доброчинної групової діяльності школярів”. метод.
рекомендації. // Шкільний світ. — 2012. — № 46. – С.3-7.
5. Бех І. Д. Праця - головний вихователь школярів. Психологічний аспект
трудового виховання молодших школярів / І. Д. Бех. - К. : Знання,1983.
- 32 с.
6. Вайнола Р. Х. Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку [Текст]
/ Р. Х. Вайнола, А. Й. Капська, Н. М. Комарова. – К.: Академпрес, 1999.
– 285 с.
7. Василенко К. А. Волонтер – це стан душі [Текст] / К. А. Василенко //
Волонтер, 2001, – №10. – С. 24-32.
8. Волонтерство. Порадник для організатора волонтерського руху [Текст]
/ Укл. Т. Л. Лях, авт. кол.: О. В. Безпалько, Н. В. Заверіко, І. Д. Звєрєва,
Н.В. Зімовець та ін.– К.: ВГЦ «Волонтер», 2001. – 176 с.
9. Всеобщая декларация добровольчества / XVI Всемирная конференция
добровольцев Международной ассоциации добровольческих усилий
(IAVE), Амстердам, январь, 2001. – [Электронный ресурс]. –
http://www.volunteer.ru/5/1/5_1_dekl1.htm.
10. Типове Положення про Школу волонтерів центру соціальних служб для
сім’ї, дітей та молоді / Наказ Міністерства Україн у справах сім’ї, молоді
та спорту від 30.01.2006 № 204.
11.Учебное пособие по разработке и реализации социальных проектов (для
практиков и тренеров) / составитель Н. В. Крыгина. – М. : Фонд
социального развития и охраны здоровья“ФОКУС-МЕДИА”, 2007. – 195
с.
Автор
Ирина Кащенко
Документ
Категория
Образование
Просмотров
14
Размер файла
1 897 Кб
Теги
діяльності, Виховання особистості у груповій доброчинній діяльності
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа