close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

KURSACh vipr 1

код для вставкиСкачать
Красноградський коледж
Комунального закладу
"Харківська гуманітарно-педагогічна академія"
Харківської обласної ради
Циклова комісія трудового навчання та предметів естетичногоспрямування КУРСОВА РОБОТА
з методики музичного виховання
на тему: "Роль видів музичної діяльності на уроках музики в початкових класах"
Студентки IV курсу I групи
спеціальності 5.01010201
"Початкова освіта"
Назаренко А.В.
Керівник: викладач музичного мистецтва, спеціаліст вищої категорії, старший викладач
Мудрик П.М.
Національна шкала__________
м. Красноград - 2014 рік
ЗМІСТ
ВСТУП..........................................................................................
РОЗДІЛ I: ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЗМІСТУ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ.........
1. Сутність, мета і завдання музичного виховання школярів, зміст музичної освіти..........................................................................................
1.1 Сутність музичного виховання......................................................
1.2 Мета і завдання музичного виховання.............................................
1.3 Зміст музичної освіти..................................................................
2. Характеристика основних музичних видів діяльності та їх роль:
3.1 Музично-ритмічні рухи .............................................................
3.2 Хоровий спів ...........................................................................
3.3 Гра на дитячих музичних інструментах..........................................
3.4 Слухання музики .....................................................................
РОЗДІЛ II: СТВОРЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЕКТУ ЗА ПРОГРАМОЮ "INTEL. НАВЧАННЯ ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО".......................................
ВИСНОВОК....................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..........................................
ВСТУП
РОЗДІЛ I: ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЗМІСТУ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
2. Сутність, мета і завдання музичного виховання школярів, зміст музичної освіти
2.1. Сутність музичного виховання.
Сутність музичного виховання соціально цілеспрямоване формування активного естетичного ставлення людини до музичного мистецтва.
Суспільність естетичного виховання полягає в тому, щоб навчити дітей відчувати і розуміти прекрасне в житті і в мистецтві знати його любити берегти і створювати прекрасне.
Музичне виховання - це цілеспрямований процес розвитку дітей, формувати здатності і розуміти і глибоко переживати музику творити і виконувати її.
У широкому значені музичне виховання - це формування духовності людини її моральних, естетичних уявлень, здатності розуміти й оцінювати крізь призму мистецтва життєві явища, у такому розумінні це виховання людини. У вузькому значенні музичне виховання - це формування музичного сприймання яке здійснюється у різних видах музичної діяльності і спрямований на розвиток музичних здібностей, здатності до емоційного і осмисленого осягнення й переживання змісту музики її виразного виконання у такому розумінні це формування музичної культури людини.
Музичне мистецтво виступає в школі не лише як шкільний предмет а як засіб впливу на дітей. Педагогіка розглядає навчання як спеціально організовану взаємодію, з метою передачі молодому поколінню змісту соціального досвіду: а) виховання як цілеспрямована формування емоційного ставлення до дійсності, відповідно до певної системи цінностей, звідки витікають поняття музичного навчання, музичного виховання.
Музичне навчання - це процес взаємодії вчителя і учня з метою передачі одному і засвоєння іншим досвіду музичного діяльності.
Музичне виховання - це цілеспрямоване формування естетичного ціннісного, особистого ставлення до творів мистецтва. На кожному уроці ставлення завдання засвоєння музичних знань, формування навичок, а також формування емоційно-ціннісного ставлення до творів музичного мистецтва.
2.2. Мета і завдання музичного виховання школярів
Метою музичної освіти в початковій школі є формування музичної основи як важливої і невідємної духовної культури особистості і тісному зв'язку з культурою її народу у програмах реалізована концепція музичного виховання школярів на основі української національної культури.
Завдання музичного виховання випливають з видів музичної діяльності на уроках.
1. Введення учнів в світ добра і краси який відбитий в музичній літературі, засвоєння ними музичних знань про особливості художньо образної мови музичного мистецтва формування музичної грамотності.
2. Розвиток чуттєво-емоційного сприймання навколишнього світу крізь призму музичного мистецтва, приучення учнів до животворного джерела людських почуттів, переживань втілених у музиці.
3. Збагачення емоційного естетичного досвіду учнів підведення їх до осягнення художнього образної суті музичного мистецтва його найпростіше втілення.
4. Сприяння розвитку образного мислення, уяви, загальних та музичних здібностей учнів.
5. Формування здатності до різних видів активної музично-творчої діяльності (повноцінне сприймання музично правильний емоційний спів, гра на дитячих музичних інструментах, рух під музику) опанування елементарних практичних умінь і навичок.
6. Формування універсальних (духовних, моральних, громадських, естетичних) якостей творчої особистості.
7. Виховання особисто-ціннісного ставлення до музичного мистецтва формування музичних потреб. Зазначимо, що метою загальної музичної освіти в основній школі є особистісний розвиток учня і збагачення його емоційно, естетичного, досвіду підчас сприймання та інтерпретації творів музичного мистецтва і музично-практичної діяльності а також формування ціннісних орієнтацій потреби в творчій самореалізації та духовно-естетичного самовдосконалення.
Загальна мета конкретизується в основних завданнях які спрямовані на формування освітніх компетенцій.
1. Формування культури почуттів збагачення емоційного естетичного досвіду, розвиток універсальних якостей творчої особистості (це є загальна культурна компетенція).
2. Опанування вокально-хоровими вміннями та навичками, (це здатність керувати набутими музичними знаннями та вміннями у процесі самостійної діяльності та сомо освіти) предметна компетенція та компетенція особистісного сомо вдосконалення. 3. Формування здатності сприймати та інтерпретувати музичні твори, висловлювати особистісне ставлення до них аргументуючи свої думки оцінки (комунікативна) компетенція.
4. Формування музичної грамотності уявлення про сутність, види та жанри музичного мистецтва, особливості його інтонаційно образної мови основних музичних понять та відповідної термінології це пізнання навколишнього світу засобами музичного мистецтва, інформаційна та навчальна пізнавальна компетенція. 5. Виховання ціннісних орієнтацій ц сфері музичних інтересів, смаків, потреб, розвиток загальних і музичних здібностей творчого потенціалу особистості (ціннісно-сенсова компетенція).
6. Розуміння учнями св'язків музики з іншими видами мистецтва природними і культурними середовищами життєдіяльністю людини (загально предметна та загально культурна компетенція).
2.3. Зміст музичної освіти
Цілком погоджуємось з думкою,що зміст музичної освіти у вузькому розумінні зміст музичної освіти -це система знань умінь і навичок якими повинні оволодіти учні.
У широкому розумінні за Кабалевським зміст "предмету музика" - це живий художньо педагогічний процес і педагогічне спілкування. Державний стандарт базової і повної середньої освіти, він містить положення стандарту освіти предмету музики. Державний стандарт має декілька освітніх галузей, музика входить в освітню галузь яка називається естетична культура. Ця галузь має такі змістові лінії:
а) Музична змістова лінія,
б) Візуальна (образна),
в) Мистецько-систематична, хореографічне мистецтво,
г) Театральне мистецтво, екранні мистецтва,
д) Культуролегійна змістова лінія
Згідно з документом державного стандарту вимогів до рівня знань учня, зростають поступово початкова школа, основна школа, старша школа. Також є тенденції інтегрованого підходу до освіти.
3. Характеристика музичних видів діяльності
3.1 Музично-ритмічні рухи
Добре розвинута моторика дитини сприяє знайомству її з навколишнім світом і позитивно впливає на розумовий розвиток. Виконання і вдале завершення нового, складнішого руху сприяє формуванню позитивних рис характеру учня: уваги, наполегливості, сміливості.
Про роль моторики в розвитку музичних здібностей говорив іще І. Сєченов: "Я не в силах подумки проспівати собі лише звуками; а співаю завжди м'язами; тоді пригадуються і звуки. Пам'ять зорову І чисто дотикову можна назвати просторовою. Слухову ж і м'язову - пам'яттю часу".
На роль рухів та моторних моментів у музичній педагогіці вказував і Б. Теплов: "Сприйняття мистецтва - активний процес, який включає в себе і руховий момент (ритм), і емоційне переживання, і роботу уяви".
Проте питання про значення нервово-м'язової діяльності в музичному розвитку дитини досі залишається мало вивченим, хоч педагогічна практика стверджує, що введення активних рухових моментів на уроках музики (оплески, ходьба, біг, танцювальні рухи, гра на іструментах, рухи рук та ін.) неодмінно підвищують зацікавленість, активність сприйняття музики дітьми, сприяють розвиткові чуття ритму, ладу, музичної пам'яті; вони допомагають дітям розібратися у побудові твору, в засобах музичної виразності, відіграють значну роль у розвитку творчої ініціативи та уяви.
Потребу дітей рухатися необхідно використовувати і правильно спрямовувати. "У дітей наявна ще одна особливість - вони живуть емоціями, мислять образами, їм необхідно допомогти виявити їхню емоційну сторону. І тут на допомогу приходить музично-рухове виховання. У поєднанні рухів з музикою рухові реакції зливаються з законами музичного ритму, моторні центри виховуються завдяки музиці, зливається діяльність нервово-м'язових центрів і слуху, виробляється координація рухів, зберігаються сили".
Таким чином, "корисна віддача" від руху двостороння: він дає радість дитині, підвищує її життєвий тонус, позитивно впливає на загальний фізичний стан і водночас сприяє розвитку її музичних здібностей. Відомо, що руховий аналізатор на момент вступу дитини до школи розвинутий ще недостатньо і енергійний розвиток його відбувається протягом кількох шкільних років. Визрівання ядра рухового аналізатора в мозку відбувається у дітей до 12-13 років, коли досягається той ступінь зрілості його, який спостерігається в дорослих. Отже, саме у початковій школі треба будувати музичне навчання з використанням моторного аналізатора.
В роботі із школярами молодших класів ми використовуємо в основному ті рухи, які знайомі дітям із життя і не потребують окремого часу для їхнього виявлення та засвоєння: прості рухи рук, біг, ходьба, елементарні танцювальні кроки.
Рухи під музику слід включати в усі види діяльності на уроці: під час знайомства з музичною грамотою, для кращого запам'ятовування музичного матеріалу, під час слухання музики, для вироблення чистоти інтонації під час гри на дитячих ударних інструментах. Наприклад, під час ознайомлення дітей із сильними і слабкими долями ми використовуємо тактування, простукування, оплески. Пояснюючи тривалості, їх співвідношення, вчитель вводить марш І легкий біг відповідно чвертям і восьмим, оплески та простукування паличками. Говорячи про розміри, ми вводимо танцювальні рухи польки, вальсу, маршу. Пояснюючи учням побудову музичних творів, темп, динаміку, вчитель пропонує їм різноманітні танцювальні кроки, зміну їх при зміні музичних частин, темпу, динаміки.
Для кращого запам'ятовування музичного матеріалу проводять спів в хороводах "Во поле береза стояла", "Как у наших у ворот", "Во саду ли в огороде". А твори для слухання музики майже всі можуть супроводжувати рухи, причому участь дітей у маршируванні, танцях, вправах під цю музику допоможе визначенню характеру даних творів та кращому запам'ятовуванню їх, легшому й швидшому засвоєнню дво-і тричастинної форми цих п'єс та яскравішому сприйняттю засобів музичної виразності. Досить нагадати, що в музичний матеріал для слухання в 1-му і 2-му класах входять такі твори, як Полька, Вальс, "Марш дерев'яних солдатиків", "Камаринська" П. Чай-ковського, Марш С. Прокоф'єва, "Сміливий вершник", "Веселий селянин" Р. Шумана, "Клоуни" Д. Кабалевського та ін. [11, 33].
Під час роботи з розвитку звуковисотного слуху як доповнення слід використовувати ручні знаки, взяті з релятивного методу. На першому етапі вони є одним із основних прийомів роботи по виробленню чистоти інтонації. Тому про ручні знаки релятивної системи ми повинні говорити не лише як про цікавий дидактичний прийом, але й як про один із основних та головних компонентів розвитку звуковисотного слуху учнів. Виконання певних ручних знаків, закріплених за кожним ступенем ладу, набагато прискорює розвиток звуковисотного слуху, бо завдяки участі моторики руки в процесі формування даної здібності значно збільшується кількість інформації, що надходить у кору головного мозку, і в роботу включається "центральна станція" рухового аналізатора.
В міру оволодіння учнями кількістю ступенів, що позначаються ручними знаками, виникає можливість розучувати частини пісень, а пізніше й усі пісні з допомогою знаків руки. Так, з допомогою ручних знаків можна вивчити білоруську народну пісню "Савка та Гришка", "Тень-тень-потетень" В. Калинникова, латвійську народну пісню "Ой-я, жу-жу", кубинську народну пісню "Моя мама", польську народну пісню "Мисливська жартівлива" і т. д. Учні повинні самі показувати ручними знаками відповідні ступені.
В кожний урок музики вводяться спеціальні вправи на розвиток чуття ритму. Займаючи на уроці не більше 4-5 хвилин, вони вносять різноманітність у навчальну діяльність і дають високі результати у розвитку в учнів почуття ритму. Помітивши, що діти легше й з меншою кількістю помилок простукують і проплескують ритм, ніж виконують ритмічний рисунок притупуванням, ми вже з перших уроків включаємо оплески і простукування, поступово вводячи марширування і притупування. Робота над розвитком Чуття ритму проводиться у формі ігор, побудованих спершу на найпростіших вправах, що складаються з четвертної тривалості й четвертної паузи. Ускладнюючи з кожним уроком завдання протягом двох років навчання, ми домагаємось виконання таких складних ритмічних вправ, як "ланцюг реалізації" - (термін 3. Жака-Далькроза) з одночасним маршируванням.
Використання на урокам образно-ігрових рухів допомагає розкриттю й сприйняттю засобів музичної виразності, музичної характеристики того чи іншого образу. Наприклад, під музику п'єс "Гра в конячки" П. Чайковського, "Сміливий вершник" Р. Шумана або "Кавалерійська" Д. Кабалевського діти своїми ігровими рухами наслідують хлопчика, що скаче на іграшковому конику, горде гарцювання вершника, відчайдушний галоп кавалеристів. Виконуючи пісню В. Калинникова "Тень-тень-потетень", діти передають у рухах характерні риси лисиці, зайця, ведмедя і т. д. Ця елементарна творчість дає дітям велику, радість, розвиває в них фантазію, образне мислення.
Не залишається без уваги на уроках і музикування на ударних інструментах. Діти придумують ритмічний акомпанемент на дитячих барабанчиках, бубнах, з допомогою паличок, олівців, брязкалець до таких пісень, як "Перше травня" Д. Кабалевського, "Повітряна пісня" М. Старокадомського.
Незважаючи на те, що рухи включаються в усі види діяльності на уроці, вони не потребують багато спеціального часу. Якщо рухова активність використовується під час хорового співу, розспівування, при знайомстві та засвоєнні музичних понять, під час слухання музики, то вона проводиться за рахунок часу, відведеного на цей вид роботи на уроці. Спеціальні вправи на розвиток чуття ритму займають на кожному уроці 3-5 хвилин. Дослідження показали, що в першому півріччі першокласники посидющі й уважні на уроці лише протягом 30 хвилин, у другому - протягом 35 хвилин.
Рухи можна застосовувати як на початку уроку, так і в кінці його. Це залежить від конкретних завдань, мети кожного уроку та характеру застосовуваних рухових вправ. Незначні рухи рук, ходьба на місці можуть включатися до будь-якого розділу уроку, а рухи ігрові, танцювальні, які збуджують емоційний стан дітей, краще проводити в кінці уроку, включивши після них заспокійливу ходьбу. Слід зауважити і те, що в основному в роботу включаються незначні рухи руки, кроки та притупування на місці! Це пояснюється умовами та можливостями аудиторій, у яких проводяться уроки музики. У школах це найчастіше звичайний клас, який має невелику площу і заставлений шкільними меблями. Однак і ці нескладні рухові завдання значно допомагають у музичній роботі з дітьми.
3.2 Хоровий спів
Хоровий спів - один з найулюбленіших видів музичної діяльності дітей. Його значення різноманітне: сприяє розвиткові не лише музичних здібностей і голосу дитини, а й мислення, мовлення, розширенню словникового запасу. Хоровий спів, викликаючи в молодших школярів яскраві емоції, впливає на естетичні і моральні почуття.
Проблеми вокального виховання дітей розглядали Т. Овчинникова, Н. Орлова, С. Гладка, А. Менабені, Г. Стулова, Ю. Юцевич та інші.
Значну роль у навчанні співу відіграють правильно сформовані співацькі навички. Як відомо, навички - це закріплені, автоматизовані прийоми і способи роботи, що є складовими моментами в складній, свідомій діяльності. Результати досліджень, проведених науковцями, дають підставу стверджувати, що співацькі навички забезпечуються лише через відповідність реального звучання і внутрішніх музично-слухових уявлень учнів. Внутрішні музично-слухові уявлення пов'язані з руховими і створюють настроєність у рухах, готовність до певних дій, що відповідають художньому завданню.
Вокальними навичками є співацька установка, дихання, звукоутворення і звуковедення, дикція й чистота інтонування.
Співацька установка, створюючи сприятливі умови для виразного співу, забезпечує зручне положення корпусу, голови, правильне відкривання рота під час співу. Від неї залежать дихання і звукоутворення; крім того, вона дисциплінує дітей, є першою організуючою ланкою колективного співу.
Під час співу важливе значення має дихання. Уміння чи невміння дихати позначається на якості звуку, чистоті інтонування й на інших характеристиках хорового звучання. Розрізняють три види співацького дихання: грудне, діафрагматичне і грудодіафрагматичне (останнє вважають найраціональнішим). Педагоги-музиканти зазначають, що слід не акцентувати увагу дітей на диханні, а виробляти його в процесі навчання поступово, у комплексі з іншими вокальними навичками.
Співацьке звукоутворення і звуковедення багато в чому залежить від співацької установки й дихання; якщо ці навички не сформовано, робота над звукоутворенням навряд чи буде успішною. Формувати в голосі дітей співочість, навчити їх "тягти" звук - одне з головних завдань вокального виховання. Від чіткого вимовляння голосних і приголосних звуків залежить розвиток у голосі дзвінкості й рівності - важливих властивостей співацького голосу.
Важливою умовою хорового звучання є точне виконання звуків за висотою, тобто стрій і співацька інтонація. Хороший стрій у хорі залежить від того, якою мірою розвинений музичний слух учнів, від їхньої уваги та вміння володіти своїм голосом і співацькими навичками, від фізичного й емоційного стану співаків.
Ансамбль, як відомо, означає суцільність, урівноваженість, узгодженість голосів. У хоровому співі розрізняють інтонаційний, ритмічний, тембровий, дикційний, а також художній ансамблі.
Складність формування співацьких навичок у тому, що молодшим школярам важко проаналізувати навчальне завдання, побачити зв'язок між окремими навичками, що формуються в комплексі, перенести досягнені результати з вивченого завдання на нове.
Ефективним засобом формування співацьких навичок є вокально-хорові вправи - багаторазово повторені спеціально організовані вокальні дії. Під час розучування вправ слід додержуватися принципу єдності художнього й технічного, прагнути до емоційно-виразного забарвлення голосу. Для стимулювання позитивних емоцій доцільно розучувати вправи, що звучать у мажорному ладі.
На початковому етапі навчання мелодію нової вправи бажано підтримувати акомпанементом. Це потрібно не лише для досягнення чистоти інтонування, а й для розвитку гармонійного слуху учнів. Коли інтонація в них буде стійкою, можна обмежитися гармонійною підтримкою. Іноді для розвитку координації слуху й голосу корисно співати вправи без супроводу (з попередньою ладовою настройкою).
Початкові вокально-хорові вправи слід співати неголосно, на природно відтворених звуках (так званий примарний тон, найчастіше це фа* - соль1. Поступово діапазон вправ розширюється. Водночас вибір поєднань голосних і приголосних звуків зумовлений завданнями вокально-хорового розвитку учнів конкретного класу. Корисні різні співацькі вправи, зокрема на легато, стаккато, з різним звуковисотним і ритмічним малюнком. Головна умова результативності - продуманість вокально-хорової роботи, що запобігає безцільним повторенням.
Як показали спостереження за роботою з 6-7-річними дітьми, чистота співацького інтонування формується в них повільно, що пояснюється зокрема недостатньою цілеспрямованістю навчання. Учитель повинен особливу увагу приділити початковому етапові становлення співацької інтонації в дітей.
На підготовчому етапі роботи було поставлено, в основному, два навчальних завдання: розвиток музичного сприймання учнів; розвиток зовнішньо-внутрішнього слуху, їх реалізували послідовно, оскільки ми вважали за доцільне спочатку допомогти дітям накопичити музичні враження, розвинути уяву, фантазію, музичну пам'ять. Друге завдання пов'язане з використанням у музичній практиці набутих знань і навичок.
Конкретизуємо перше завдання: під час слухання музики звертати увагу дітей на музичний звук та його основні властивості (зокрема звуковисотність), враховуючи, що розвиток зовнішнього слуху сприятиме розвиткові внутрішнього.
Друге завдання підготовчого етапу реалізували на основі формування внутрішніх музично-слухових уявлень, що відповідають реальному звучанню. Учням було запропоновано такі завдання:
1. Послухати два різні за висотою звуки (послідовно), потім знову послухати їх (під час повторення один із них змінено) і визначити, який звук змінився і як саме.
2. Визначити, чи правильно вчитель співає звук порівняно з тим, що прозвучав на фортепіано (звук навмисно відтворювали неправильно).
3. Послухати три звуки на фортепіано (рух поступеневий), під час повторного прослухування визначити, який з них пропущено.
Величезну роль у навчанні співам відіграють навички сприйняття музики. Тому, в першу чергу, на музичних заняттях у дітей необхідно розвивати емоційну чутливість до музики. Через активні співи у дітей закріплюється інтерес до музики, розвиваються музичні здібності.
Під час співів діти навчаються музичній мові, що підвищує сприйняття музики. Поступово вони пізнають жанрову основу пісні. У них формується здатність відчувати темброві висотні та ритмічні зміни в музиці. Дитина-дошкільник не просто пізнає мову музики, вона починає свідомо активно цим користуватися у своїй виконавській діяльності.
Загальний розвиток дітей старшого дошкільного віку, вдосконалення процесів вищої нервової діяльності роблять позитивний вплив на формування голосового апарату і на розвиток слухової активності. Але ж голосовий апарат, як і раніше, відрізняється крихкістю, він ще недостатньо розвинутий. Зв'язки короткі. Звук дуже слабкий. Він посилюється резонаторами. Низький резонатор розвинений слабше, ніж головний (верхній), тому голос у дітей несильний, хоча часом і дзвінкий. Слід уникати форсування звуку, під час якого у дітей розвивається низьке, невластиве їм звучання.
Діти старшого дошкільного віку можуть співати вже в більш широкому діапазоні. Низькі звуки звучать більш напружено, тому в роботі з дітьми треба використовувати такі пісні, в яких зустрічається більше високих звуків. Зручними звуками для старшого дошкільного віку найчастіше є фа-до2. Саме в цьому діапазоні звучання найбільш легке, природне. До старшого дошкільного віку діти вже можуть досить чисто інтонувати контрастні звуки по висоті,розрізняти гучну і тиху музику, передавати нескладний ритмічний малюнок ударами, в русі, грою на металофоні, вгадувати за тембром музичні інструменти.
Старші дошкільнята повинні мати певний фундамент музичного розвитку, бути активними на музичних заняттях, проявляти ініціативу в самостійної музичної діяльності.
Однак рівень музичного розвитку, рівень розвитку мелодійного слуху, музичної пам'яті, співочих навичок у дітей ще низькі. Деякі з них можуть вірно інтонувати мелодію в межах 3-4 звуків, але є ще й ті, хто співає монотонно, низько чи високо, але фальшиво. Це ускладнює роботу педагога, який повинен навчити кожну дитину співати досить чисто, щоб всі діти мали певний обсяг стійких співочих вмінь.Діти до 6-ти років повинні самостійно розрізняти звуки по тривалості і по висоті в межах квінти. Відрізняти на слух чи є спів вірним.
У роботі з дітьми в навчанні співу важливо використовувати вправи на розвиток музичного слуху та голосу. З огляду на особливості сприйняття дітей, потрібно орієнтуватися на вправи у формі коротких пісень з ігровим змістом. Такими вправами є маленькі пісеньки. Вправи відрізняються різноманітністю ладо-гармонійної забарвлення, мелодійних оборотів, яскравими музичними образами.Використовуються вправи - ігри в комплексній дії різноманітних видів музичної діяльності (слухання, співи, музично-ритмічне ігрові дії, гра на металофоні). Все це допомагає більш міцному закріпленню в слуховий пам'яті дітей відповідних пісенних інтонацій.
Систематичне використання пісень - вправ допомагає сформувати стійкі співочі навички, які будуть закріплюватися, вдосконалюватися при розучуванні пісенного матеріалу. Гра на дитячих музичних інструментах сприяє формуванню у дітей уміння співати в ансамблі, разом, з однаковою силою звучання, в єдиній манері виконання. Цей вид діяльності розвиває пам'ять, почуття ритму, допомагає активізувати сором'язливих дітей.
3.3 Гра на дитячих музичних інструментах
Класифікація дитячих музичних інструментів:
* інструменти-іграшки зі звуком невизначеної висоти: брязкальця, бубни, барабани, кастаньєти, трикутники;
* інструменти, що видають звук тільки однієї висоти: дудки, молоточки;
* інструменти-іграшки з фіксованою мелодією: музичні скриньки органчики;
* інструменти з діатонічним або хроматичним звукорядом, серед яких можна виділити: струнні - цитри, домри, балалайки; духові флейти, саксофони, кларнети; клавішні - баяни, акордеони, гармоніки; ударні - металофони, ксилофони; клавішно-духові - тріолі.
Навчання дітей гри на дитячих музичних інструментах Знайомство дітей з музичними інструментами починається вже в ранньому віці. Раннє музичне навчання відіграє істотну роль у музичному розвитку дитини, але воно має бути прибраний в форми, доступні та цікаві для дітей раннього віку. Не можна не враховувати ступінь готовності до таких занять, як навчання грі на інструментах, які вимагають від дітей значної уваги, зосередженості, усвідомленості та фізичної зрілості. Перші музичні враження педагог прагне дати хлопцям у цікавій ігровій формі. Навчання починається з групи ударних інструментів, не мають звукоряду. Заняття проводяться з невеликими групами дітей та індивідуально. Доцільно використовувати музичні інструменти і в повсякденному житті, щоб закріпити у дітей з'являється відчуття ритму музики. У другій молодшій групі діти вже можуть грати на бубні, дерев'яних ложках, кубиках, брязкальця, музичних молоточка, барабані, дзвіночку. У цьому віці вони знайомляться з металофоні. Перш ніж приступити до розучування з дітьми мелодії на металофоні, дорослий сам повинен кілька разів грамотно виконати цю мелодію на металофоні, діти слухають. Потім показують бажаючим, з яких пластинках і скільки разів треба вдарити. Відразу запам'ятати всю мелодію важко, краще розучувати її частинами, наприклад вивчити заспів пісні, а коли дитина засвоїть його, показати, як грати приспів або першу частину мелодії, потім - другу. Можна чергувати гру вихователя з дитячим виконанням: заспів грає вихователь, а дитина на іншому металофоні - приспів, або навпаки. Бажано, щоб дитина, засвоївши частину або весь музичний твір, виконав його з вихователем (на двох металофона). Заняття з навчання грі на металофоні ведуться з дітьми індивідуально. Для виконання на металофоні спочатку беруться нескладні і добре знайомі дітям мелодії. У такому випадку вони вдаряють по пластинках не механічно, а весь час регулюють слухом своє виконання. Вдаривши не ту платівку, дитина чує помилку, намагається її виправити. Інша важлива умова при виборі творів - будова мелодії. Звуки мелодії повинні бути розташовані близько один від одного, великі інтервали для гри важкі дітям. Грати мелодії, побудовані на одному звуці, недоцільно, та й нецікаво дітям. У середній групі вперше починають навчати дітей гри на музичних інструментах, мають звукоряд. Найбільш зручний для цього металофон. Він досить простий у використанні, не вимагає постійної налаштування, як струнні інструменти. Діти вже знайомі з тембром цього інструменту, прийомами гри. Існує кілька способів навчання грі на мелодійних музичних інструментах: по нотах, за колірним і цифровим позначенням, по слуху. Навчання дітей гри по нотах дуже трудомістким процесом, хоча іноді використовується на практиці. Далеко не всі дошкільники оволодівають нотною грамотою, якщо не ведеться постійна індивідуальна робота. Важливо, щоб діти розуміли зв'язок розташування нот на нотному стані зі звучанням їх в мелодії, виключивши механічне відтворення нотних знаків. Колірна система, поширена за кордоном, зручна для швидкого оволодіння дітьми грою на інструментах. Певне колірне позначення (кольорові клавіші, пластини металофона) закріплюється за кожним звуком. Дитина має запис мелодії в колірному позначенні: використовуються кольорові кружечки або кольорове зображення нот, з ритмічним позначенням та без нього. Грати по цій системі дуже легко, але при такому способі гри (бачу зелене позначення ноти - натискаю на зелену клавішу) слух не бере участь у відтворенні мелодії, дитина грає механічно. Подібним способом дітей навчають грати по цифрах, наклеєним біля кожної пластини металофона, і записи мелодії в цифровому позначенні. Може моделюватися і позначення тривалості (довгі і короткі палички і т. д.) Цифрова система, запропонована в 30-і рр.. Н. А. Метлова, в той час, може бути, була виправданою, але надалі стала використовуватися рідше, тому що вона призводить до механічного відтворення мелодії. Обидва способи навчання дітей (з використанням колірних і цифрових обозначеній0 дозволяють легко і швидко отримати потрібний результат, але не мають розвивального еффекта6 занадто велика в цих способах частка механічного відтворення мелодії. Найбільший розвиваючий ефект навчання досягається лише при грі по слуху. Цей спосіб вимагає постійного розвитку слуху, серйозної слуховий підготовки. Починаючи з молодшого віку важливо спонукати дітей прислухатися до звуків мелодії, порівнювати їх, розрізняти по висоті. Щоб накопичувати слуховий досвід, розвивати слухове увагу дітей, використовуються дидактичні посібники, що моделюють рух мелодії вгору, вниз, на місці. Це музична драбинка, що переміщається з квітки на квітку (ноти) метелик і т. д. Одночасно пропевается звуки мелодії, відповідні по висоті модельованим співвідношенням звуків. Можна також показувати рукою рух звуків мелодії, одночасно відтворюючи її (голосом або на інструменті). Методика навчання дітей гри на музичних інструментах по слуху побудована на поступовому розширенні діапазону виконуваних попевок. Спочатку дитина грає мелодію, побудовану на одному звуці. Перш ніж відтворити мелодію, він слухає її у виконанні музичного керівника, який спочатку співає її, привертаючи увагу до того, що звуки мелодії не відрізняються по висоті, потім грає на металофоні і одночасно співає. Пропевание попевок дозволяє дітям краще уявити напрямок руху мелодії, розвиває музично-слухові уявлення. Дітей вчать прийомам звуковидобування: правильно тримати молоточок (він повинен вільно лежати на вказівному пальці, його лише злегка притримують великим), направляти удар на середину пластини металофона, не затримувати молоточок на пластині, а швидко знімати його (як підстрибуюче м'ячик). Коли граються довгі ноти. Молоточок повинен підстрибувати вище, короткі ноти - нижче. Коли дитина грає мелодію на одному звуці, він повинен точно відтворити ритмічний малюнок. Для цього, пропевая мелодію зі словами, можна орієнтуватися на ритм віршів. Для усвідомлення співвідношень тривалостей звуків мелодії застосовується моделювання їх за допомогою довгих і коротких паличок або позначень, прийнятих в нотного запису (чверть, восьмі). Щоб діти добре засвоїли ритмічний малюнок мелодії, можна, використовуючи прийняті позначення, викладати його на фланелеграфе. При цьому ефективний прийом підтекстовки тривалостей, прийнятий у релятивної системі: чверті позначаються стилем та, а більш короткі восьмі - стилем ти. Широко застосовується прийом прохлопиванія ритмічного малюнка мелодії або відтворення його на музичних інструментах. Після того, як діти навчилися передавати ритмічний малюнок різних мелодій, побудованих на одному звуці, освоїли прийоми гри на металофоні, можна переходити до гри попевок на двох сусідніх звуках. Щоб полегшити дітям розуміння розташування звуків по висоті, застосовуються названі прийоми: викладання звуків-кружечків на різній висоті на фланелеграфе, пропевание, показ рукою руху мелодії, дидактичні посібники та ігри. Крім цього, можна скористатися "німий" (намальованої) клавіатурою металофона: дитина показує на ньому розташування звуків і під спів "відтворює" мелодію.
У старшій і підготовчій до школи групах діапазон попевок розширюється. Діти вже краще орієнтуються в розташуванні звуків мелодії, діють більш самостійно. Навчаючи грі на музичних інструментах, педагог повинен враховувати індивідуальні можливості кожної дитини. Одні діти досить легко підбирають поспівки, з іншими необхідна більш детальна підготовча робота. Після того як металофон освоєний, діти в старшій і підготовчій до школи групах навчаються грі на інших мелодійних інструментах - струнних, духових, клавішно-язичкових. Кожна дитина може поступово оволодіти грою на декількох музичних інструментах. Корисно поєднувати індивідуальну роботу з дітьми та роботу по підгрупах, а також з усією групою. У міру того як діти навчаться грати на металофоні, можна показати їм, як користуватися цитрами. Щоб діти легше орієнтувалися в розташуванні струн, також використовуємо цифрову систему - в нижню частину гітари підкладаємо під струни паперову смужку з цифрами, причому цифра 1 відповідає звуку до 1 і т. д. На цитрі грають медіатором - пластмасовою пластинкою з загостреним кінцем. Тримати медіатор треба трьома пальцями - великим, вказівним та середнім, роблячи рух кистю руки вправо. Для зручності грі на цитрі і кращого резонансу інструмент кладуть на дерев'яний столик. Лівою рукою діти злегка піднімають верхній кут гітари, тримаючи лікоть на столику. Це робиться для того, щоб дитина не нахиляв занадто низько голову і щоб йому було видно цифрове позначення струн. Іноді цитри не тримають ладу, колки слабшають. У такому випадку треба закріпити колки шматочками фанери. Порвані струни замінюють тонкими балалаечному струнами. Для навчання дошкільнят грі на акордеоні найкраще користуватися дитячим хроматичним акордеоном "Білорусь". На ньому з правого боку 20 клавіш з діапазоном до 1 - сіль 2, ліворуч - чотири акорду. Перш ніж навчати грі на акордеоні, слід показати дітям, як правильно сидіти і тримати інструмент. Дитина сидить на стільці, займаючи приблизно половину сидіння, ноги стоять на підлозі. Один ремінь акордеона надягають на середину правого передпліччя, інший - на середину лівого. Перший ремінь довший, короткий ремінь на лівому передпліччі надає інструменту стійкість. Акордеон встановлюють на коліні таким чином, щоб ліва частина корпусу акордеона і хутро під час гри підтримувалися лівою рукою. Освоївши гру сидячи, дитина зможе грати і стоячи. У дитячому саду учимо грати тільки правою рукою, яка вільно лежить на клавіатурі. Під час гри діти торкаються клавіш подушечками пальців. Лікоть опущений, пальці напівзігнуті. Треба стежити, щоб діти не грали одним пальцем. Для кожної мелодії вказується зручне розташування пальців (апплікатура). Грати двома руками дошкільнятам важко. Якщо дитині складно грати п'ятьма пальцями правої руки, на перших порах можна користуватися четирехпальцевой системою гри: великий палець під клавіатурою в природному положенні, як на баяні. При навчанні грі на акордеоні користуємося цифрами, як і на металофоні, цитрі. Цифри наносять на верхню частину білих клавіш. Поступово діти перестають дивитися на цифри, грають не дивлячись, користуючись м'язовим відчуттям. На акордеоні можуть грати не всі діти; деяких хлопців ускладнює одночасне виконання мелодії пальцями правої руки і роздування хутра лівої. Коли діти навчаться грати на акордеоні, більш здатних можна вчити грати на духовому інструменті. З духових інструментів рекомендується брати духову гармоніку "Мелодія-26". У духовий гармоніки з фортепіанної клавіатурою 26 клавіш з діапазоном сі малої октави - ​​до 3. Інструмент тримають лівою рукою, чотири пальці охоплюють ручку, великий палець упирається в інструмент із зворотного боку знизу. Мундштук беруть до рота. Інструмент треба тримати злегка похило вниз. Ліва рука і лікоть підведені. Права рука приймає те ж положення, пальці трохи зігнуті і вільно пересуваються по клавіатурі. Грають п'ятьма пальцями, як на фортепіано. Спочатку можна користуватися четирехпальцевой системою, як на акордеоні. На верхню частину білих клавіш наносять цифри. Коли діти освояться з клавіатурою, цифри можна зняти. Звук, що виймається під час гри, залежить від струменя повітря. Дути потрібно без напруги. Після закінчення гри слід видалити накопичену вологу. Для цього користуються спеціальним клапаном: натискають кнопку на зворотному боці інструменту і легко дмуть в мундштук. Освоєння нового інструменту рекомендується починати з вже знайомих попевок (на одному, двох, трьох звуках), які діти підбирають по слуху після знайомства з прийомами гри, спосіб звуковидобування. Важливо, щоб діти відчули виражальні можливості нових інструментів, навчилися використовувати різноманітність тембрових фарб. У старшому дошкільному віці діти вже усвідомлюють, що за допомогою кожного інструмента, навіть не має звукоряду, можна передати певний настрій. Таким чином, навчання грі на музичних інструментах включає в себе три етапи: на першому- діти слухають і запам'ятовують мелодії, пропевают їх, знайомляться з прийомами гри, на другому- підбирають поспівки, на третьому - виконують їх за своїм бажанням. 3.4 Слухання музики
Слухання музики - один з основних видів музичної діяльності учнів. Ознайомлення з кращими зразками вітчизняної та зарубіжної музичної культури сприяє розвитку загальної культури учнів, вихованню в них художнього смаку, вміння оціночно ставитись до творів мистецтва.
Навчити дітей слухати музику - одне з найскладніших педагогічних завдань. Вчитель повинен не тільки навчити дітей правильному сприйманню музичних творів, але й вмінню аналізувати прослухане.
Для кращого та глибшого сприймання музичного твору корисне використання ілюстративного матеріалу. Підбирати ілюстрації, вчитель повинен з урахуванням їх наближеності до змісту музичного твору. Це можуть бути малюнки, світлини, репродукції тощо. Вдало підібраний ілюстративний матеріал допомагає учням краще вникнути в музичний образ твору, зрозуміти його зміст, запам'ятати, а потім згадати прослухану музику. Ілюстрвції можна розлядати як перед слуханням музики, так і після нього.
Сам процес слухання музики найчастіше будують за такою схемою:
* Вступне слово вчителя.
* Первинне слухання.
* Бесіда про прослуханий твір.
* Аналіз твору.
* Вторинне слухання.
* Підсумок.
Такі етапи роботи є досить умовними і найбільш придатними у випадку ознайомлення дітей з музичним твором, який їм не відомий.
Вступне слово вчителя може бути у формі розповіді, бесіди, складання невеличких оповідань за змістом творів, спогадами про деякі явища та картини, які діти спостерігали в житті.
Слуханню музики може передувати розповідь про цікаві факти з життя композиторів та історії написання музичних творів. Так, перед слуханням "Польки" М. Глінки можна розповісти про дитинство композитора, про те, як він любив слухати народні пісні та танці, а перед слуханням уривків з дитячої опери М. Лисенка "Коза-Дереза" вчитель може розказати учням про першу постановку цієї опери в домі композитора, де виконавцями були його діти та їхні друзі.
В окремих випадках можна перед слуханням музики стимулювати творчу активність учнів, пропонуючи уявити зміст твору через складені ними короткі оповідання. Так, наприклад, перед слуханням фортепіанних п'єс П. Чайковського "Хвороба ляльки" та "Нова лялька" вчитель може запропонувати учням скласти невеличкі оповідання з такими ж назвами.
Перед слуханням музичного твору вчитель може запропонувати учням згадати певні явища та події, які вони спостерігали в житті. Наприклад, перед слуханням п'єси В. Косенка "Дощик" учні згадують накрапання дощу, а потім, слухаючи твір, визначають, у яких частинах вони почули це накрапання.
Після первинного слухання учні діляться своїми враженнями про почутий твір. Наступний етап - аналіз твору.Аналізуючи з учнями прослуханий музичний твір, варто керуватися такими методичними вказівками. Учителю потрібно чітко уявляти кінцеву мету аналізу - допомогти учням ближче і глибше спийняти музичний твір, естетично його пережити й оцінити.Доцільно починати аналіз твору одразу ж після прослуховування, поки його звучання ще свіже у пам'яті учнів.
Перш, ніж аналізувати музичний твір, треба, щоб у дітей створилося загальне враження про нього. Приступати до аналізу твору варто лише після того, як діти вільно висловилися про своєї враження від прослуханої музики. Мислення дітей новинне націлюватися на з'ясування того, яка це музика, які почуття і переживання виражає, якими засобами вона цього досягає. Шлях аналізу твору йде від розкриття його змісту, задуму, від загальної характеристики музики до деталей і окремих виразових засобів.
На першому етапі спиймання вчитель повинен спрямовувати увагу дітей не на окремі якості твору, а на сам процес руху, його організацію, динаміку. При повторному сприйманні слово вчителя повинно підводити учнів до розкриття виразових засобів, які особливо яскраво характеризують музичний образ. Аналіз твору може бути більш або менш глибоким, але обов'язково правильним. Аналіз твору повинен пробуджувати уяву дітей, їхні музично-слухові уявлення, викликати правильні, але у кожного свої асоціації. Бесіда про твір увесь час повинна пов'язуватись з живим звучанням, пояснювати його. Успіх і якість спостереження за музикою залежить від того, наскільки зрозуміле учням завдання, поставлене перед ними. Правильно поставлені запитання виховують уміння чути музику, розвивають музичне мислення. Якщо аналіз проведений вчителем методично грамотно, то під час вторинного слухання, учні сприймають музичний твір більш усвідомлено, оціночно.
Орієнтований репертуар зі слухання музики
(п'єси шкільного репертуару)
* Українські троїсті музики (за вибором учителя)
* М. Калачевський "Українська симфонія (I і II частини)
* К. Мясков "Урожайна" із сюїти "Наш рідний край"
* Г. Майборода "Гуцульська рапсодія"
* Українські пісні у виконанні народних хорів України
* Українські народні історичні пісні "За річкою вогні горять", "Розлилися круті бережечки"
* Українська народна дума "Маруся Богуславка"
* М. Лисенко. Увертюра до опери "Тарас бульба"
* Українські народні колядки та щедрівки в обробці М. Леонтовича
* С. Гулак - Артемовський. Танці з опери "Запорожець за Дунаєм"
* Є Cамійленко. Варіації на тему української народної пісні "Дощик"
* К. Данькевич. Метелиця з балету "Лілея"
* Грузинський народний танець "Лезгинка"
* А. Хачатурян. Гопак з балету "Гаяне"
* Л. Ревуцький. Пісня
* Українська народна пісня "Ой глибокий колодязю"
* Є. Кирейко "Речитатив і аріозо Мавки" з першої дії опери "Лісова пісня"
* Ю. Мейтус. Монолог Ярослава з опери "Ярослав Мудрий
* М. Лисенко "Безмежнеє поле"
* В. - А. Моцарт. Фантазія ре мінор
* П. Майборода "Тополя"
* Я. Степовий "Прелюд пам'яті Т.Г. Шевченка"
* К. Данькевич. Вступ і хор "Чорний крук у полі кряче" з першої дії опери "Богдан Хмельницький"
* І. Шамо "Володимира"
* Е. Гріг "Ранок"
* Українські народні пісні "Ой з-під горки все туман", "Реве та стогне Дніпр широкий"
* Українська народна пісня в обробці М. Леонтовича "Козака несуть"
* Л. Бетховен "Патетична соната"
* Українська народна пісня "Висока верба"
* П. Чайковський. Друга тема першої частини Шостої симфонії
* Ф. Шопен. Вальс (мі мінор)
* К. Данькевич. Арія Богдана з опери "Богдан Хмельницький"
* К. Данькевич. Хор "Ой, не радійте, Панове магнати"
* Й. - С. Бах. Органа фуга соль мінор
* М. Дремлюга. Прелюдія і фуга
* Л. Бетховен. П'ята симфонія (перша частина)
* Є. Станькович. Симфонія № 3 ("Я стверджуюсь")
* М. Лисенко. Увертюра до опери "Тарас Бульба"
* І. Дунаєвський.Увертюра до кінофільму "Діти капітана Гранта"
* М. Лисенко "Заповіт"
* В. - А. Моцарт. Рондо з "Маленької нічної серенади"
* П. Чайковський.Перший концерт для фортепіано з оркестром
* Українська народна дума "Про Марусю Богуславку"
* Ф. Шуберт "Лісовий цар"
* М. Лисенко. Експромт ля мінор
* Л. Бетховен. Увертюра "Егмонт"
* М. Лисенко. Друга рапсодія
* М. Равель. "Болеро"
* А. Пашкевич "Степом, степом"
* М. Березовський "Достойно єсть"
* Ф. Шопен.Вальс ре бемоль мажор і до дієз мінор
* Й. - С. Бах. Органна фуга (ля мінор)
* Д. Шостакович "Епізод нашестя" з першої частини Сьомої симфонії
* М.Глінка. Увертюра до опери "Руслан і Людмила2
* Д. Січинський "Лічу в неволі"
* Л. Ревуцький "Хустина"
* Й. - С. Бах. Токата і фуга ре мінор
* Л. Бетховен. Соната № 14 (перша частина)
* К. Стеценко. Хорова поема "Сон"
* Д. Шостакович. Дев'ята симфонія * С. Людкевич. Скерцо
* Й. Штраус. Полька - піцикато
* В. Івасюк "Червона рута", "Водограй"
* І. Лученок "Хатинь"
* Американський народний блюз "Роллем Піт"
* Негритянський спірічуелс "Молитва"
* М. Березовський. Адажіо й фуга з хорового концерту
* С. Гулак - Артемівський. Увертюра до опери "Запорожець за Дунаєм"
* Дж. Верді. Фінальна сцена з опери "Ріголетто"
* А. Ведель "Херувимська"
ВИСНОВОК
Музика є одним з найбагатших і дієвих засобів естетичного виховання, вона володіє великою силою емоційного впливу, виховує почуття людини, формує смаки.
Сучасні наукові дослідження свідчать про те, що розвиток музичних здібностей, формування основ музичної культури - виховання потрібно починати в дошкільному віці. Відсутність повноцінних музичних вражень у дитинстві з працею надолужується згодом. Музика має схожу з промовою інтонаційну природу. Подібно процесу оволодіння мовою, для якої необхідна мовна Середа, щоб полюбити музику, дитина повинна мати досвід сприйняття музичних творів різних епох і стилів, звикнути до її інтонаціям, співпереживати настрої. Відомий фольклорист Г.М.Науменко писав: "... у дитини, що потрапляє в соціальну ізоляцію, відбувається затримка розумового розвитку, він засвоює навички та мову того, хто його виховує, спілкується з ним. І яку звукову інформацію він вбере в себе в ранньому дитинстві, та й буде основним опорним поетичним і музичним мовою в його майбутньому свідомому мовному і музичному інтонуванні. Стає зрозумілим, чому ті діти, яких заколисували під колискові, виховували на пестушках, розважали примовками і казками, з якими грали, виконуючи потешки, за численними спостереженнями, найбільш творчі діти, з розвиненим музичним мисленням ... "
Музичний розвиток надає нічим не замінні вплив на загальний розвиток: формується емоційна сфера, удосконалюється мислення, виховується чуйність до краси в мистецтві і життя. "Тільки розвиваючи емоції, інтереси, смаки дитини, можна долучити його до музичної культури, закласти її основи. Дошкільний вік надзвичайно важливий для подальшого оволодіння музичною культурою. Якщо в процесі музичної діяльності буде сформовано музично-естетичну свідомість, це не пройде безслідно для подальшого розвитку людини, його загального духовного становлення ".
Займаючись музичним вихованням, важливо пам'ятати і про загальний розвиток дітей. Дошкільнята мають невеликий досвід уявлень про почуття людини, що існують в реальному житті. Музика, що передає всю гаму почуттів та їх відтінків може розширити ці уявлення. Крім морального аспекту, музичне виховання має велике значення для формування у дітей естетичних почуттів: прилучаючись до культурного музичному спадщини, дитина пізнає еталони краси, привласнює цінний культурний досвід поколінь. Музика розвиває дитину і розумово. Крім різноманітних відомостей про музику, що мають пізнавальне значення, бесіда про неї включає характеристику емоційно-образного змісту, отже словник дітей збагачується образними словами і виразами, що характеризують почуття, передані в музиці. Уміння представити і відтворити висоту звуків в мелодії так само припускає розумові операції: порівняння, аналіз, зіставлення, запам'ятовування, що так само впливає не тільки на музичне, але й на загальний розвиток дитини.
Як вже було сказано, музика розвиває емоційну сферу.
Емоційна чуйність на музику - одна з найважливіших музичних здібностей. Вона пов'язана з розвитком емоційної чуйності й у житті, з вихованням таких якостей особистості, як доброта, вміння співчувати іншій людині.
Розвиток музичних здібностей, одна з головних задач музичного виховання дітей. Кардинальним для педагогіки є питання про природу музичних здібностей: чи становлять вони собою вроджені властивості людини чи розвиваються в результаті впливу навколишнього середовища, виховання та навчання. Б.М.Теплов у своїх роботах дав глибокий всебічний аналіз проблеми розвитку музичних здібностей. Він визнає вродженими деякі особливості, схильності людини, задатки. "Самі ж здібності завжди є результатом розвитку. Здатність по самому своїй істоті є поняття динамічне. Вона існує тільки в русі, тільки в розвитку ". Здібності залежать від вроджених задатках, але розвиваються у процесі виховання та навчання. Всі музичні здібності виникають і розвиваються в музичній діяльності дитини. "Не тому річ - пише учений - що здібності виявляються в діяльності, а в тому, що вони створюються в цій діяльності".
Це твердження стало загальноприйнятим у педагогіці і психології.
Підводячи підсумок зазначимо, що музичне мистецтво в школі це один із головних компонентів навчального процесу. Аналіз значної кількості уроків музики показав, що музична діяльність дає результати: у дітей поліпшується пам'ять, увага, розвивається фантазія, творчі здібності та любов до музики в цілому.
Підведений аналіз дає підстави для висновку, що усі види МД мають право на існування в навчально-виховному процесі.
Отже, музичне мистецтво - це, насамперед, дуже складне та важливе явище, в якому дитина неодмінно розвивається і виховується, при цьому, усі складові її організму поліпшують свою працездатність. Таким чином, усе викладене вище дозволяє сформулювати висновки, щодо музичного виховання в школі, а зокрема його важливих складників - видів музичної діяльності: музика повинна існувати у освітніх закладах. За відсутності цього предмета учні не матимуть змоги повноцінно розвиватись, а згодом і деградувати.
Документ
Категория
Рефераты
Просмотров
385
Размер файла
61 Кб
Теги
vipr, kursach
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа