close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Kursach(94)

код для вставкиСкачать
Зміст
Вступ..........................................................................................2
Розділ 1. Теоретичні засади функціонування системи пільгового оподаткування...............................................................................4
1.1. Економічний зміст, класифікація та види податкових пільг..................4
1.2. Історичні аспекти становлення та розвитку системи пільгового оподаткування..............................................................................10
Розділ 2. Аналіз сучасного стану системи пільгового оподаткування в Україні........................................................................................15
2.1. Оцінка стану використання податкових пільг..................................15
2.2. Аналіз впливу податкових пільг на бюджетні надходження................19
Розділ 3. Шляхи вдосконалення системи пільгового оподаткування..........23
3.1. Світовий досвід у сфері пільгового оподаткування та можливості його застосування у вітчизняній практиці............................................23
3.2. Недоліки та напрями удосконалення системи пільгового
оподаткування в Україні..................................................................29
Висновки та пропозиції...................................................................34
Список використаних джерел...........................................................37
Додатки......................................................................................40
Вступ
Головним інструментом мобілізації фінансових засобів для покриття державних витрат є загальнодержавні податки і збори. Державне регулювання за допомогою податків і зборів залежить від типу податкової системи, податкових ставок, а також видів та розмірів податкових пільг. Податки в державному регулюванні економіки мають дві ролі : - головне джерело фінансування державних витрат; - інструмент регулювання. Так як у задачу державних бюджетних органів входить не тільки обкладання податком джерело прибутків, але й створення тонкого механізму впливу на господарську діяльність. В державному регулюванні економіки податкові пільги, також, відіграють значну роль у завдяки тому, система пільг є своєрідним орієнтиром для юридичних і фізичних осіб під час вибору ними сфери діяльності, форми одержання доходів, пільги зменшують податковий тиск на платників. Завданням податкових пільг є рівність в галузі оподаткування, виходячи з матеріального становища суб'єкта оподаткування. Пільги надаються на окремий податок або збір і в залежності від обставин, які визначають тип пільги - це звільнення від податку в повному обсязі або часткове. Україна використовує далеку від ідеалу систему пільгового оподаткування, високі втрати низька ефективність стимулюючої функції та інші результати цієї системи потребують покращення. Саме тому питання щодо вдосконалення системи пільгового оподаткування в Україні є досить актуальним та відкритим питанням на даний момент.
За своєю суттю, податкові пільги є високоефективним економічним інструментом, який має за мету стимулювання розвитку певних видів діяльності, галузей та регіонів. Однак через надання безпідставних та необґрунтованих пільг держава щороку втрачає мільярди бюджетних коштів. Безсистемне й невиправдане надання податкових пільг спричинює нерівномірне податкове навантаження і викривлення фіскального простору, створюючи окремим суб'єктам господарювання більш вигідні умови, одночасно знижуючи конкурентоспроможність інших підприємств. Відтак короткостроковий ефективний інструмент податкового стимулювання перетворюється у довгостроковий інструмент перерозподілу доходів бюджету на користь окремих галузей і суб'єктів господарювання. Отже, питання формування ефективної податкової політики для вирішення проблеми втрат бюджету
Об'єктом нашого дослідження є податкова система в цілому, а також держава, як регулятор економіки.
Предметом курсової роботи є саме податкові системи різних країн, в основному буде досліджено податкову систему України, систему пільгового оподаткування та методи застосування податкових пільг.
Податкові пільги завжди були і залишаються об'єктом особливої уваги та зацікавленості всіх платників податку, оскільки - наявність комплексу податкових пільг означає повне або часткове звільнення юридичних і фізичних осіб від обов'язкових платежів. В основу даної роботи взято Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI з подальшими змінами.
Для пошуків шляхів покращення розглянемо податкову пільгу як економічну категорію, проведемо аналіз зарубіжного досвіду та оцінку його застосування у вітчизняній практиці.
В умовах ринкових відносин вони виступають необхідною передумовою для активного використання всіх податкових інструментів з метою економічного і правового регулювання соціальних процесів, стимулювання розвитку виробництва тощо. Передбачені законодавством пільги надаються залежно від об'єктів та суб'єктів оподаткування і значення їх для розвитку народного господарства країни. Пільги мають носити постійний, сталий характер і не бути амністією для неплатників податків. На думку деяких економістів, податки повинні сплачу­вати всі, в кого виникає той чи інший об'єкт оподаткування. Пільги можливі й потрібні, якщо вони мають цілеспрямований характер - стимулюють інвестиційну та інноваційну діяльність, сприяють виконанню загальнодержавних програм і мова може йти тільки про пільгові податкові ставки, встановлені на якийсь термін. Причому, по-перше, надання таких пільг має бути виваженим процесом, а по-друге, - водночас вирішувати питання про компенсаційні заходи щодо доходної частини бюджету. В даній курсовій роботі спочатку досліджено теоретико-методологічні основи системи пільгового оподаткування в Україні, їх історичну складову. Проведено аналіз теперішньої ситуації податкової системи України, а саме системи пільгового оподаткування. Проведено оцінку зарубіжного досвіду і можливість його застосування у вітчизняній практиці.
Розділ 1. Теоретичні засади функціонування системи пільгового оподаткування
1.1.Економічний зміст, класифікація та види податкових пільг.
Важливим додатковим елементом податку, який однаково позитивно чи негативно впливає на ставку та об'єкт оподаткування, є податкові пільги. У Податковому кодексі України запропоновано таке їх трактування: "податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав" . Виділяють такі форми пільг: звільнення окремих платників від сплати податку; неоподаткований мінімум доходів; зниження податкових ставок; податковий кредит; вилучення із об'єкта оподаткування; прискорена амортизація основних засобів. Розглянемо класифікацію податкових пільг на Рис.1.1.
Рис. 1.1. Класифікація податкових пільг за елементами податку
Пільга - це звільнення (повне або часткове) платника податків (що враховує його особливості) від сплати податку. Тут необхідно підкреслити три обставини. По-перше, пільга - це звільнення саме від сплати, а не від податкового обов'язку, тому що при відстрочці обов'язку сплата податку залишається, а звільнення (на певний строк) стосується тільки перерахунку податку. Після закінчення цього терміну обов'язок підлягає реалізації (податковий кредит). Крім цього, податковий обов'язок включає кілька складових: податковий облік, сплату податку, податкову звітність. І якщо платник може бути звільнений від сплати податку, то обов'язок з обліку й звітності в нього залишиться. По-друге, звільнення можливо у двох обсягах: повному - коли платник повністю звільняється від сплати, і частковому - коли скорочується податковий тиск за рахунок зменшення суми або відстрочки сплати податку. Третя обставина - особливості платника. Вони можуть стосуватися як безпосередньо рис, що характеризують його (інвалід 1 або 2 групи, ветеран Великої Вітчизняної війни, підприємство з іноземними інвестиціями), так і конкретний вид діяльності, яким він займається (підприємство, що виготовляє сільгосппродукцію; підприємства, що здійснюють фрахт судів і т. д.). Багатовекторна спрямованість фіскальної політики держави та притаманних їй напрямів реалізації створюють передумови для широкого застосування різноманітних податкових пільг, класифікацію яких наведено у Додатку А
Використання податкових пільг у процесі оподаткування повинно відповідати низці вимог. По-перше, кожна пільга може використовуватися в межах сплати того чи іншого податку, як безпосередній його елемент. По-друге, метою звільнення від оподаткування є створення сприятливих умов для певних платників, галузей і форм господарювання, з діяльністю яких пов'язане досягнення відповідних суспільних пріоритетів. По-третє, використання податкових пільг повинно виступати у ролі ефективних тактичних інструментів втручання в розподільчі процеси шляхом маневрування формами організації фінансових відносин. По-четверте, застосування пільгових режимів треба здійснювати на всій території країни незалежно від наявності вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку.
Особливості застосування, механізм надання пільг та їхній вплив на
різні сторони фінансово-господарської діяльності платників податків доціль-
но розглядати в розрізі окремих податків та інших обов'язкових платежів.
Закладаючи основи надання податкових пільг, необхідно чітко визначити саме категорії платників, а не окремих юридичних або фізичних осіб, тобто виділяється певна однорідна група платників податків, що характеризується конкретною ознакою, на підставі якої й формується пільговий податковий режим. Усі інші платники податків визначають об'єкт оподаткування, обчислюють податкову базу й суму податків у повному обсязі згідно зі встановленими законодавством загальними правилами. Таким чином, податковою пільгою визнається звільнення платника податків від нарахування й сплати податку або сплата ним податку в меншому розмірі при наявності підстав, визначених законодавством України. Правове регулювання податкових пільг здійснюється на двох рівнях. Перший - Податковий кодекс України, що закріплює принципові винятки для певних категорій платників або галузей. При цьому йдеться про регулювання податкових звільнень на рівні визначення родової конструкції податкової пільги, підстав надання звільнень, різновидів пільг та закріплення відповідних податкових пільг за окремими податками та зборами, що встановлюються певними розділами особливої частини Податкового кодексу. Другий - підзаконні акти, що здійснюють тактичні цілі стосовно конкретних платників та деталізують процедурну реалізацію приписів щодо податкових звільнень.
Звільнення від сплати податку можливе в повному або частковому обсязі. При звільненні в повному обсязі платник податків цілком звільняється від нарахування й сплати податку. При звільненні в частковому обсязі платник податків звільняється від сплати податку тільки в певній частині його податкового обов'язку. Підставами для надання податкових пільг є особливості, які характеризують певну групу платників податків; вид їхньої діяльності й об'єкт оподаткування. Платник податків має право використати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування й у період усього строку її дії самостійно, без попереднього повідомлення податкових органів. Характеристика податкових пільг має бути заснована на рівності в оподаткуванні. При наданні пільг критерієм має бути матеріальне становище суб'єкта оподаткування. Навряд чи є правомірними підстави для надання пільг, якщо вони не пов'язані з майновим становищем. Класифікація податкових пільг може здійснюватися за різними принципами. Пункт 30.9 ст. 30 Податкового Кодексу України закріплює вичерпний перелік видів податкових пільг. Принциповим моментом для їх розмежування є момент надання такого звільнення - до того, як визначена сума для сплати чи після. З цих позицій у Податковому кодексі закріплена не досить зручна конструкція, яка поєднує два різних види пільги: вирахування та знижку. Перше звільнення використовується під час розрахунку суми податку, тоді як знижка передбачає зменшення вже розрахованої суми на певний розмір. Податкова пільга надається шляхом: 1) вирахування (вилучення) - вид пільги, при якій здійснюється виділення окремих складових частин із загального об'єкта оподаткування з метою зменшення на розмір об'єкта при нарахуванні й сплаті податку. Цей вид пільги характеризується тим, що механізм надання пільг проектується на об'єкт оподаткування, який безпосередньо зменшується. Подібні зменшення об'єкта з метою оподаткування можна класифікувати: а) за видами платників: повні - надаються всім платникам; часткові - надаються певним категоріям платників; б) за строками: постійні - діючі постійно протягом тривалого періоду часу; тимчасові - діючі протягом певного, обмеженого періоду (підприємства з іноземними інвестиціями); надзвичайні - надаються у зв'язку з появою певних раптових обставин; в) за елементами об'єкта: майнові - відрахування певної частини оподатковуваного майна; прибуткові відрахування - застосовуються до частини доходу платника; залежно від виду діяльності; 2) знижки - вид пільги в галузі оподаткування, що зменшує суму податку на певні величини. Сукупність цих величин, що становлять основу знижки, визначається сумою видатків платника, які законодавець виводить з-під оподаткування шляхом зменшення на еквівалентну суму податкової бази. У такий спосіб реалізується зацікавленість суспільства в певній діяльності платника, стимулюються його видатки в певному напрямі. Тут можна застосувати класифікацію вирахувань (вилучень) у галузі оподаткування (за видами платників; за строками; за елементами податкової бази): а) лімітовані знижки, розмір яких обмежений прямо або опосередковано; б) нелімітовані - знижки, при яких податкова база може бути зменшена на всю суму витрат платника податків; в) встановлення зниженої ставки оподаткування; г) звільнення від сплати податку та збору.
Рис.1.2.Класифікація податкових пільг за напрямами державної фіскально-економічної політики
Рис.1.3. Класифікація пільг за функціональним призначенням
Характеристика видів податкових пільг зазначених у Додатку А.
Цільові - кошти які стали доступними після надання пільги обов'язково використовуються в цільовому призначенні;
Нецільові - кошти які стали доступними після надання пільги використовуються за бажанням платника;
Звільнення від оподаткування носія податків - звільняється від оподаткування кінцевий споживач тобто фактичний носій податкового тягаря;
Звільнення від оподаткування платників на різних стадіях - від сплати можуть звільнятись, як підприємці для стимулювання розвитку підприємства, так і продавці товарів;
Безтермінові - не мають часового обмеження;
Тимчасові - встановлюються на певний період часу;
Загальнодержавні - пільга надається на всій території країни де встановлена;
Місцевого значення - пільга надається на певній адміністративній одиниці, або їх сукупності;
Звільнення від сплати податків окремих категорій платників - визначаються категорії платників які звільняються від сплати;
Зменшення об'єкта оподаткування - зменшується об'єкт в зв'язку з цим зменшується сума до сплати;
Обмеження величини податкової бази - встановлюються ліміти які оподатковуються, понад ліміт не оподатковується;
Зниження ставок податку - ставки оподаткування для певних категорій встановлюються зменшені;
Продовження термінів податкового періоду - надається відстрочка по сплаті податку;
Зменшення обчисленої до сплати суми податкового зобов'язання - надання можливості сплатити меншу суму ніж нараховано, застосовується до певних категорій платників.
На сьогоднішній день в Україні є велика кількість податкових пільг. Вони різняться за об'єктами оподаткування якому надається пільга, за економічним змістом пільги, також за іншими класифікаційними ознаками які наведено в Додатку А. Кількість податкових пільг та їх видів перевищує бажаний рівень, тому Держава несе збитки внаслідок пільгового оподаткування. Великих втрат зазнаю Державний бюджет України внаслідок повного звільнення від оподаткування, що можливо замінити на знижені ставки податку, або зменшенням бази оподаткування, встановленням лімітів, які оподатковуються пільговою ставкою або іншими можливими інструментами пільг та субсидій які застосовуються в зарубіжному досвіді. Велика кількість пільговиків фізичних осіб також є неприпустимою, люди користуються цим як привілегіями і зловживають на пільгах, підводячи себе під пільгову категорію. Схожа ситуація з підприємствами підводячи вид своєї діяльності під пільговий вони звільняються від сплати податку або користуються податковою пільгою, в свою чергу ведуть діяльність яка не підпадає під пільгову категорію.
Проблем у системі пільгового оподаткування України є достатньо, зарубіжний досвід дозволить нам використовувати помилки податкових систем інших країн для вдосконалення нашої.
1.2 Історичні аспекти становлення та розвитку системи пільгового оподаткування
Податки існують у суспільстві майже тисячу років, але й досі питання їхньої сплати лишаються вкрай важливим. Надвисокі податки ведуть до зубожіння населення, згортання господарської діяльності, перешкоджають економічному зростанню і процвітанню країни. Тому головним питанням у процесі розбудови податкової системи є визначення того оптимального рівня оподаткування, який відповідав би соціально-економічним інтересам держави і був прийнятний для суб'єктів господарювання й населення.
Перші податкові пільги виникли в стародавньому Римі, пільги і привілегії встановлювались для військовослужбовців. У мирні часи громадяни Римської Імперії які проживали не в Римі загальнодержавні податки не сплачували.
В давньокитайскій книзі правителя області Шин, описуються пільги які застосовувались для військовослужбовців.
Виникнення податків сягає сивої давнини. В Київській Русі податки з'являються вже в перші роки виникнення цієї древньої держави. І що важливо, давньоруські податки не запозичуються з інших країн, а мають своє власне, національне походження. Одним з найдавніших прямих податків Київської Русі, що проіснував на українських землях, було подимне. Назва походить від одиниці оподаткування - "дому". Тобто, "дому", селянського двору. Платили подимне натурою та часткового грішми. Інший древній податок - полюддя. Він збирався під час щорічних об'їздів Київської Русі князем та його дружиною. Першим на території Київської Русі ввів податкові пільги князь Олег, під пільговим оподаткуванням малось на увазі звільнення від оподаткування ново приєднаних територій та населення що на них проживало.
І ще одним джерелом наповнення казни було поплужне. Це земельний податок, одиницею оподаткування якого був плуг. Поплужне йшло на військові витрати, утримання велико - князівського двору та на дипломатичні місії. Цікаво, що ці три види податків так узвичаїлись, що й продовжили існувати тоді, коли Київської Русі не стало. Спочатку в землях Галицько-Волинського князівства, а потім за часів литовсько-української та литовсько-польської держави. Княгиня Ольга, розвиваючи і вдосконалюючи традиційну систему податків, збагачує їх оброками, втілює в життя рентні відносини. Останні стали важкою розплатою за смуту і нестабільність життя на Русі в ХІІ-ХІІІ ст. В епоху середньовіччя Русь сплачувала податки Литовській, Польській і Московській державам, час від часу, збільшуючи кількість прямих і непрямих, звичайних і надзвичайних податей, яких нараховувалося більше 30.
Починаючи з часів Руської Правди привілегії оформлялись у індивідуальному порядку, як милість царя, в основному для чиновників.
З XV століття вводиться такий прямий грошовий податок як половщина. Спочатку його сплачували селяни, виходячи з кількості худоби і землі. Згодом половщину почали сплачувати всі державні категорії залежного селянства. Понад триста років проіснував на українських землях такий натуральний податок як поштучне, запроваджений литовцями. Його сплачували селяни від кількості худоби та птиці, витканого полотна, ряден, рушників. З XVI століття приходить в Україну так зване Магдебурзьке право, яке стає визначальним у податковому та митному регулюванні. Магдебурзьке право - це письмовий королівський дозвіл на місцеве самоврядування, куплене мешканцями окремих міст і містечок, або дароване жителям окремих міст за особливі заслуги перед короною. Міський голова чи бургомістр за Магдебурзьким правом був найвищою виконавчою та судовою особою в місті. Він мав право встановлювати розміри податків та мита, відміняти їх чи звільняти від них окремих громадян, розглядав усі майново-боргові спори і виносив по них рішення. Міське населення було особисто вільним. Ковалі, гончарі, ювеліри, крамарі об'єднувались в окремі цехи і сплачували фіксовані подачки колективно. Завдяки Магдебурзькому праву почали швидко розвиватися міста. Чотириста років тому воно було запроваджено в Києві. За часів Магдебурзького права було запроваджено помірне торговельне мито. І сплачувалось воно з певної міри привізного товару. Розмір помірного був сталим і декілька століть не мінявся: два гроші за одну одиницю товару. Часто помірне торговельне мито органами міського управління змінялось іншими вимогами.
За часів Гетьманщини частину податків, що стягувалися з населення було скасовано. Шляхта, козацька старшина були звільнені від податків повністю. Лише міщани і селяни платили стацію - податок на утримання війська, а також сплачували податок з промислових прибутків. Повна руйнація українських податкових національних традицій, яка передбачала помірність і доцільність оподаткування, розпочалася з втратою Україною її незалежності і повного поневолення Російською Імперією. Помірне мито було замінене Московським податком, що становив 5 відсотків від продажної ціни товару. Було введено подвірне оподаткування. Тобто, запроваджено нову систему оподаткування населення прямими податками. Запровадження подвірного оподаткування значно збільшило кількість платників податків за рахунок введення в їх число тих категорій населення, що раніше були звільнені від оподаткування: "задвірних", "ділових людей", половників та інших. Загальну суму подвірного визначав уряд на чолі з урядником, а сільська громада чи міське управління розподіляли суму податку між всіма дворами. Подвірне оподаткування зберігалось до запровадження подушного, тобто до XVIII століття. Основний прямий податок Російської імперії подушне запроваджено в Україні в першій половині XVIII століття. Його сплачувало все чоловіче населення країни, крім дворян, духовенства і осіб, що перебували на державній службі. Розмір податку щороку визначався сумою, необхідною для утримання армії і флоту, і постійно збільшувався. У XVIII столітті подушне становило близько 50 відсотків усіх надходжень до державного бюджету Російської імперії. Подушне сплачували до кінця 19 століття. З появою іноземних капіталістичних інвесторів і розвитком в пореформений час сільськогосподарського і ремісничо-промислового підприємництва, подушна подать відміняється і вводяться майнові, та інші прямі податки .
В роки революції і громадянської війни податкова система змінюється прямим визиском, експропріацією. У 1919 році введено пільги для селян, а саме вони звільнялись від оподаткування надзвичайним податком. Елементи цивілізованого регулювання економіки шляхом запровадження прямих і непрямих податків запроваджуються в період коротко часового НЕПу. Льготи встановлювалися для малоймущих сімей, також для технологічних виробництв, для вирощування технічних культур. Сталінізація спростила податкову систему і в умовах тоталітарної системи вона стала по суті номінальною і набрала вироджених форм. Потреби в спеціальному податковому органі в умовах загальнодержавної форми власності на засоби виробництва не було. У складі Міністерства фінансів та його підрозділів в областях, районах, містах виділялись відповідні підрозділи держдоходів. Вони несли відповідальність за дотриманням діючого порядку справляння бюджетних доходів і за виконання плану надходжень платежів до бюджет). Пільги встановлювались для колгоспів у розмірі 25% від суми податкового зобов'язання. Створюється велика кількість категорій які не підлягають оподаткуванню взагалі.
Разом з набуттям Україною незалежності у 1991 році почала створюватися та інтенсивно розвиватися нова податкова система. Вона значною мірою відрізняється від тієї, що існувала в умовах командно адміністративної системи - з особливостями, характерними для всіх республік колишнього СРСР. Податкова система України, що формується нині, з одного боку, сягає своїм корінням у систему доходів державного бюджету колишнього СРСР, з іншого боку, потребує змін і реформ, що відповідали б вимогам становлення в країні ринкової економіки. Створена у 1991 році податкова система України зазнала численних значних змін, але так і не досягла прийнятного для уряду та суспільства стану.
У 1994 році був прийнятий новий Закон "Про систему оподаткування" з урахуванням змін та доповнень. До нього були включені платежі і податки, які існують на території України із розподілом їх на загальнодержавні та місцеві. Наступний етап в формуванні податкової системи настав у 1996 році, коли відбувалась важлива зміна в структурі органів податкової системи -утворення Державної податкової адміністрації (ДПА) та місцевих податкових інспекцій. Ці нововведення - не просто заміна назви, утворення ДПА являє собою новий і перший крок українського керівництва по притягненню в сферу оподаткування тіньового капіталу, котрий набув погрожуючих розмірів. До сих пір, в країні не існувало єдиної системи, контролюючої доходи всіх юридичних і фізичних осіб, - почала вона функціонувати з 01.01.97 р. В обов'язки місцевих податкових інспекцій включений аналіз економічної діяльності підлеглих підприємств, для чого створені відповідні відділи. В 1997 році почався новий етап формування податкової системи України, пов'язаний з утворенням замість колишніх податкових інспекцій нових шдрозділів - податкових адміністрацій в областях та містах Києві та Севастополі на чолі з Державною податковою адміністрацією України. Ця реорганізація спричинила подальше оновлення, яке відобразилося в необхідності створення Податкового Кодексу України. До вже існуючих податків та платежів додалися кілька нових (гербовий збір, відрахування до Пенсійного фонду з купівлі-продажу валюти, золота, дорогоцінних металів та каміння, автомобілів), разом з цим деякі платежі та збори до бюджету скасовано (відрахування в фонд Чорнобиля).
У 1997 році був прийнятий Закон України "Про внесення змін у Закон України "Про систему оподаткування", у якому була викладена нова редакція Закону "Про систему оподаткування". Відповідно до даного Закону в Україні стягуються:
- загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі); - місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).
З 1 січня 2011 року набрав чинності новий Податковий кодекс України, який значно змінює систему оподаткування в Україні. З прийняттям нового кодексу втратили чинність ряд Законів України, декретів Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради України та указів президента України. У новому кодексі змінено кількість та склад загальнодержавних і місцевих податків та зборів. Згідно Податкового кодексу в Україні на даний час діють 23 податки та збори, з них 19 загальнодержавних та 5 місцевих. Ситуація з наданням пільг по податку на додану вартість заслуговує на особливу увагу як з погляду теоретичних досліджень,так і нагальних потреб практики реалізації податкової політики в країні [10, с.105].
В українському законодавстві, зокрема в Законі України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР [37],що діяв до січня 2011 р. та в Податковому кодексі України (ПКУ) [1], пільги з ПДВ представлені у вигляді звільнених від оподаткування операцій, операцій, що не є об'єктом оподаткування та операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою.
Операції, які не є об'єктом оподаткування, не можна назвати податковою пільгою. Це скоріше елемент конструкції податку, інструмент, пов'язаний з визначенням складу об'єкта оподаткування. А от операції, що звільнені від оподаткування - є пільгою, тому що прямо відповідають змісту цього поняття
та мають соціально-економічну спрямованість.
Віднесення операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою, до податкових пільг теж спірне питання. Тому що нульова ставка становить особливий механізм стимулювання експорту і деяких інших видів діяльності, тобто не може розцінюватися як податкова пільга. Також не зрозуміло чим відрізняються операції, які не є об'єктом оподаткування від операцій, звільнених від оподаткування. По суті, ці два формулювання мають однаковий економічний зміст, різниця тільки у відображенні цих операцій у податковому обліку.
Розділ 2. Аналіз сучасного стану системи пільгового оподаткування в Україні
2.1. Оцінка стану використання податкових пільг
В Україні всі податкові пільги зібрані в Довіднику податкових пільг, де вказано витяги з законів, які визначають податкові пільги, і відповідні коди.
Структуру податкових пільг та втрат бюджету наведено у Додатку Б. Аналізуючи дані Додатку Б отримуємо дані про те що пільгове оподаткування ПДВ є найбільш значимим у видаткові частині бюджету у порівнянні з іншими податковими пільгами.
Вагомим вкладом у Державний Бюджет України відзначається ПДФО (податок на доходи фізичних осіб) і основна пільга на нього це соціальна податкова пільга.
Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо її розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (підпункт 169.4.1. статті 169 Кодексу)[1], тобто у 2013 році - 1610 грн. (1147 х 1,4).
На 2013 рік податкову соціальну пільгу встановлено в таких розмірах:
1) 100% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, а це - 573,50 грн. - для будь-якого платника податку, якщо сума його нарахованої заробітної плати за календарний місяць не перевищує 1610 грн.;
2) 100% відсотків вищезазначеної пільги, а це - 573,50 грн. - для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину. При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків визначається як добуток 1610 грн. та відповідної кількості дітей. Для другого з батьків для отримання пільги сума його нарахованої заробітної плати за календарний місяць не має перевищувати 1610 грн. (для застосування податкової соціальної пільги до доходу, підвищеного кратно кількості дітей, такий платник податку має зазначити про це у заяві працедавцю. При цьому у заяві повинно бути вказано, що чоловік (дружина) такого платника податку при одержанні податкової соціальної пільги за місцем своєї роботи не користується правом на збільшення розміру доходу кратно кількості дітей.);
3) 150% - 860,25 грн. - для платника податку, який:
- є одинокою матір'ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
- утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років;
- є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;
- є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;
- є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства (крім інвалідів І і ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни);
- є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;
- є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім учасників бойових дій під час Другої світової війни або осіб, які у той час працювали в тилу);
4) 200% - 1147 грн.- для платника податку, який є:
- Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями "За відвагу";
- учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом І і ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;
- особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;
- особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.
Умовою для отримання права на пільгу є подання платником податку за одним із місць роботи (якщо їх декілька), на якому він планує отримувати пільгу, заяву про застосування податкової соціальної пільги. Зазначимо, що платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати, отримуваного з джерел на території України, виключно в одного працедавця. Крім цього, до заяви необхідно додати документи, що підтверджують право на таку пільгу. Якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох підстав, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір (підпункт 169.3.1. статті 169 Кодексу)".
Аналізуючи сучасний стан використання податкових пільг в Україні бачимо деяке перебільшення кількості пільг, а також сум які втрачає бюджет внаслідок пільгового оподаткування. Загалом соціальним пільгам надано достатньо уваги можливо потрібно деяке спрощення , узагальнення категорій.
Економічним пільгам надано досить багато уваги, також є недоліки в законодавчій базі які дозволяють зловживати пільгами, і отримувати підприємствам досить високі прибутки за рахунок втрат державного бюджету, хоча ці пільги спрямовані на стимулювання окремих галузей економіки, стимулювання йде в напрямку прибутку підприємств. На мою думку стимулюватись має попит, тобто не повертати ПДВ підприємствам, а не включати суму ПДВ в ціну товару, тобто оподаткування за нульовою ставкою, це використовується в нашій країні в деякій мірі, проте список пільгових продуктів можна диференціювати і змінювати в залежності від потреб економіки.
Також не обов'язково використовувати нульову ставку, а користуючись міжнародним досвідом деякі групи товарів оподатковувати за зниженою ставкою. На мою думку це призведе до стимулювання попиту, а також дозволить бюджету втрачати менше ніж оподаткування нульовою ставкою або звільнення від оподаткування.
Так, за даними Державної податкової служби України, за 9 місяців 2012 року суми втрат бюджету внаслідок пільгового оподаткування дорівнювали 34,6 млрд. гривень. Найбільші з них: спеціальний режим оподаткування ПДВ сільськогосподарських товаровиробників - 8,7 млрд. грн.; перенесення збитків вiд операцій з цінними паперами - 4,4 млрд. грн.; оподаткування податком на прибуток операцій з цінними паперами на вторинному ринку - 3,0 млрд. грн.; оподаткування за нульовою ставкою ПДВ операцій з постачання природного газу (норма втратила чинність з 01.07.2012) - 1,5 млрд. грн.; звільнення вiд оподаткування ПДВ операцій з постачання виробів медичного призначення - 0,8 млрд. грн.; звільнення вiд податку на прибуток підприємств лiтакобудiвної промисловості - 0,6 млрд. гривень.
За інформацією Державної митної служби України, щодо сум умовно нарахованих податків і зборів за 2012 рік суб'єктами господарювання отримано пільг на суму 42,9 млрд. гривень, у тому числі за операціями з ввезення природного газу (22,7 млрд. грн.), ввезення лікарських засобів (3,3 млрд. грн.), ввезення повітряних суден за договорами оперативного лізингу (1,9 млрд. гривень).
2.2 Аналіз впливу податкових пільг на бюджетні надходження
Рис.2.1.
Найбільш масштабні обсяги втрат бюджету внаслідок пільгового оподаткування спостерігаються по таких видах податків: податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств та плата за землю. Аналізуючи рис. 2.2., основну частину втрат бюджету станом на 01.10. 2006 р. складали втрати бюджету через надання пільг з ПДВ (92,99%). За той самий період 2011 р. вони дорівнювали 70,05%, тобто на 22,94% менше. Наступні за величиною втрати зумовлені податком на прибуток 5,23% та 26,22% у 2006-му і 2011 рр. відповідно [8]. Якщо інші втрати, зокрема від надання пільг платникам акцизного збору, збору за спеціальне водокористування, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, місцевих податків та зборів, за 10 місяців 2006 р. становили 0,4% усіх втрат, то станом на 01.10.2011 р. ці втрати становили 3,28%. Таке зростання зумовлено значним збільшенням обсягів втрат бюджету внаслідок надання податкових пільг платникам акцизного збору із вироблених в Українi пiдакцизних товарiв і ввезених на митну територiю України пiдакцизних товарiв. Рис.2.2. Втрати бюджету внаслідок пільгового оподаткування по видах податків і зборів (обов'язкових платежів) станом на 01.10.2006 р. та станом на 01.10.2011 р
Державний бюджет втрачає значну частину грошових коштів в результаті застосування пільг по ПДВ (рис.2.3)
Рис.2.3. Втрати бюджету унаслідок пільгового оподаткування
Оцінимо динаміку втрат у зв'язку з застосуванням пільг до ПДВ починаючи з 2003 року. 2003 рік видався досить затратним для бюджету України, втрати від застосування пільг до ПДВ становили 26081,61 тис. грн. наступного 2004 року втрати зменшились до 7471 тис. грн., у відносних величинах ми маємо зниження втрат на 71,14%, що є дуже відчутним показником, далі бачимо стале зростання у 2005 році на 9,47% до 8178.57 тис. грн. , 2006 рік знову спостерігається зростання більш відчутне ніж в минулому році на 71,30% до 14010 тис. грн., 2007 рік охарактеризувався помітним спадом у втратах в результаті застосування пільг до ПДВ у розмірі 5503,75 тис. грн. (39,28%) , у наступному 2008 році бачимо показники дуже схожі до 2006 року,а саме 14965,13 тис. грн. 2009 рік зростання втрат к зв'язку з застосуванням пільг до ПДВ відбулося на 12,19% до 16788,64 тис. грн. У 2010 відбулося значне зростання до 34039.6 тис. грн. (102,75%). Аналізуючи наведені показники, а також графік зміни можна зробити висновок, що втрати бюджету неухильно зростають, що потребує втручання держави в даний процес з метою зменшення витратної частини державного бюджету.
Із прийняттям Податкового кодексу перелік податкових пільг для платників податків розширено, що, на нашу думку, може призвести до зростання податкових витрат. Аналіз даних Державної податкової служби України щодо обсягів втрат бюджету внаслідок пільгового оподаткування дає змогу розмежувати втрати державного та місцевих бюджетів (табл. 2.1). Таблиця 2.1
Суми втрат бюджету внаслідок пільгового оподаткування, 2005-2011 рр.
Станом наВсього
(тис. грн.)Втрати держбюджету
(тис. грн.)У % до всьогоВтрати місцевих бюджетів (тис. грн.)У % до всього200512 338 01112 076 553,2597,88261 457,412,12200613 502 68613 275 092,5898,31227 593,041,69200717 472 20117 021 535,8897,42450 665,362,58200822 845 41822 262 298,6397,45583 119,782,55200928 207 02927 507 407,5497,52699 621,722,48201037 127 37536 133 031,3297,32994 343,402,68 201140 382 56940 133 977,9399,38248 591,440,62
Як бачимо, протягом 2005-2011 років 97-99% втрат бюджету внаслідок пільгового оподаткування складають втрати держбюджету, і лише 1-3% - втрати місцевих бюджетів. Аналізуючи дані наведені у таблиці прослідковується тенденція після прийняття нового податкового кодексу у грудні 2010 року до скорочення частки втрат місцевих бюджетів з 2,68% (2010 р.) до 0,62% (2011 р.), на мою думку це є позитивною тенденцією так як місцеві бюджеті в основному знаходяться на фінансуванні у державного бюджету, а також бюджетів вищих рівнів, тому це зменшить кількість трансфертів з бюджетів вищих рівнів, а тому призведе до зменшення адміністративних витрат.
Рис.2.4. Динаміка втрат від надання податкових пільг та податкових надходжень, 2005-2010 рр., млрд. грн.
У 2005-2010 рр. простежується стійка тенденція зростання обсягів втрат бюджету від надання податкових пільг, тоді як у 2009 р. відбулось скорочення податкових надходжень унаслідок світової фінансової кризи (рис. 2.4) хоча втрати від надання податкових пільг продовжили своє зростання. Така тенденція призводить до зменшення обсягів державних фінансів, недофінансування програм соціально-економічного розвитку країни і неспроможності держави виконувати свої функції.
Розділ 3. Шляхи вдосконалення системи пільгового оподаткування
3.1 Світовий досвід у сфері пільгового оподаткування та можливості його застосування у вітчизняній практиці
Проведемо короткий аналіз зарубіжного досвіду у сфері пільгової системи оподаткування на прикладі Великобританії.
Підприємства Великобританії сплачують податок на прибуток після вирахування певної кількості податкових пільг, неоподатковуваних сум. Основна ставка податку на прибуток у 2011 р. становила 26 %. Знижена ставка 20 % застосовується до невеликих підприємств, у яких річні доходи не перевищують 300 тис. фунтів стерлінгів. Податкова ставка змінюється, поступово знижуючись. У 80-і роки вона становила 52 %, на початку 90-х - 35 %, у кінці 90-х - 33 %, у 2010 році - 28 %, у 2012 році планується оподатковувати прибуток корпорацій за ставкою 25 % .
Для підприємств із щорічними доходами від 300 тис. ф. ст. передбачена пільгова ставка, розмір якої знаходиться між основною і заниженою ставками. Деякі витрати на основні засоби, (наприклад, витрати на машини і обладнання, виробничі споруди, сільськогосподарські споруди, наукові дослідження) супроводжуються податковими пільгами. Для невеликих і середніх компаній у перший рік діяльності податкові пільги на купівлю машин і обладнання становлять 40 %. Надходження ПДВ у бюджетних доходах Великобританії займають друге місце після прибуткового податку і становлять приблизно 17 % бюджету країни. Стандартна ставка ПДВ збільшилася з 17,5 % до 20 % від 4 січня 2011 року. Водночас не оподатковуються податком такі види товарів і послуг: продовольчі товари повсякденного попиту, книги, ліки, імпортні та експортні товари, паливо й енергія для домашнього користування, оплата за воду і каналізацію, будівництво житлових будинків, транспортні послуги. За зниженою ставкою (5 %) оподатковується природний газ, мазут, електроенергія. Зареєструватися в управлінні для сплати ПДВ повинні всі підприємці, які мають очікуваний оборот більше 73 000 фунтів стерлінгів за рік.
У Німеччині Податкові пільги мають, як правило, регулятивний характер, стимулюючи інвестиції в розвиток тих чи інших регіонів, тобто вони спрямовані на економічне вирівнювання. Оскільки розподілений прибуток включено в особисті доходи акціонерів, які також підлягають оподаткуванню прибутковим податком громадян, виникає ситуація подвійного оподаткування цієї частини прибутку.
В Німеччині діє пільгова ставка в розмірі 7 %, за якою оподатковуються основні продовольчі товари і книжково-журнальна продукція.
При обчисленні ПДВ існує ряд особливостей. Так, підприємці з невеликими оборотами звільняються від його сплати. Але при цьому вони позбавляються права відшкодовувати суми податку у встановлених на нього регіонах. Такий підприємець є платником прибуткового податку, а не ПДВ. Він має право відмовитися від звільнення від ПДВ і вести податкові розрахунки на загальних підставах. При середніх доходах підприємець має право на регресивне оподаткування і вносить у бюджет лише 80 % від розрахованої суми ПДВ. Не оподатковуються податком обороти по експорту, медичні послуги і квартирна плата, а також послуги приватних шкіл, театрів, музеїв, благодійних союзів.
У Австрії стандартна ставка ПДВ становить 20 %, а для продовольчих товарів, книжно-журнальної продукції і медикаментів - 10 %. Деякі угоди звільнені від ПДВ, наприклад, фінансові операції, експортні угоди і угоди по продажу землі. Ставка податку на прибуток корпорацій в Австрії знижена у 2005 році до 25 % і залишається такою і у 2013 році.
При цьому передбачається сплата в обов'язковому порядку так званого мінімального корпоративного податку не залежно від результатів діяльності платника (для компаній з обмеженою відповідальністю - 437,5 євро, акціонерних товариств - 875 євро за кожний квартал, або 1 750 і 3 500 євро в рік відповідно). Для новостворених підприємств розмір мінімального корпоративного податку протягом першого року роботи знижений до 273 євро за квартал, або 1 092 євро в рік. У випадку отримання компанією збитку сплата мінімального корпоративного податку переноситься на майбутнє,до отримання прибутку.
В Італії Не оподатковуються купівля-продаж акцій і облігацій, земель, діючих підприємств; надання кредитів; угоди щодо об'єднання підприємств; витрати на медичне обслуговування; народну освіту і культуру; поштові послуги. Звільнені від оподаткування також експортні операції. Перерахування ПДВ фіскальним органам здійснюється щомісячно по підсумках попереднього місяця. Раз у рік складається підсумкова декларація по всьому обороту в рік. Від такої обтяжливої процедури звільнені дрібні підприємства, яким дозволено розраховуватися з державою раз у рік або раз у 6 місяців.
Ставки на прибуток корпорацій у США є диференційованими в залежності від прибутку який отримує корпорація від 0 до 50 000 - 15 %; від 50 000 до 75 000 дол. 7500 дол. + 25 % від перевищення понад 50 000 дол.; від 75000 до 100000 дол. 13 750 дол. + 34 % від перевищення понад 75 000 дол.; від 100000 до 335000 дол. 22 250 дол. + 39 % від перевищення понад 100 000 дол.; від 335000 до 10 млн. дол. 113 900 дол. + 34 % від перевищення понад 335 000 дол.; 10 млн. до 15 млн. дол. 3,4 млн. дол. + 35 % від перевищення понад 10 млн. дол.; 15 млн. до 18 333333 дол. 5 150 000 дол. + 38 % від перевищення понад 15 млн. дол.;
понад 18 333 333 - 35 %. Це пояснюється тенденцією до зниження законодавчих ставок оподаткування, введення ряду податкових пільг корпораціям при його сплаті, використання компаніями прискореної амортизації обладнання і законодавчо встановленим прискореним нормам амортизаційних списань.
В Японії Поточні пільгові процедури, які застосовуються до зниженої податкової ставки (10%) на дивіденди та доходи з капіталу від акцій, зареєстрованих на біржі, планується продовжити на 2 роки. При цьому ставка буде підвищена до офіційної ставки (20%) з січня 2014 року. Передбачено, що впровадження так званої японської системи ISA буде відстрочено до січня 2014 року. У сфері оподаткування корпорацій діючу ставку корпоративного податку (включає в себе державні та місцеві податки) передбачено знизити на 5% з метою залучення внутрішніх інвестицій та створення робочих місць. З цією метою діючий податок з корпорацій буде знижений з 30% до 25,5 (на 4,5%). Пільгову ставку корпоративного податку для малих і середніх підприємств планується знизити з 18% до 15%.
У Франції по податку на додану вартість застосовуються пільги для оподаткування товарів, робіт і послуг,вироблених і проданих у країні. Продажем визнається у Франції такий продаж, коли реалізація товарів, виконання робіт і послуг за умовами договору фактично виробляється в країні. Однак операції, які відносяться до експортних і які сплатили ПДВ, можуть скористатися правом на відшкодування ПДВ.
Щодо імпортних операцій, то вони підлягають оподаткуванню згідно з внутрішнім правом.
У законодавстві Франції передбачено два види звільнення від ПДВ.
До першого відносять компенсації ПДВ по експорту і компенсації в результаті різних ставок при купівлі і продажу. Звільняються також від ПДВ три види діяльності: діяльність суспільного і благодійного характеру; освіта: початкова, середня, вища і професійна; медицина і медичне обслуговування.
Крім того, від сплати ПДВ звільняються всі види страхування, казино, лотерея.
До другого виду звільнення від ПДВ належить надання можливості платнику вибирати - платити ПДВ чи прибутковий податок.
До таких видів діяльності належать: здача в оренду приміщень для будь-якого виду економічної діяльності; фінансова і банківська справа; літературна, спортивна, артистична діяльність,муніципальне господарство.
На сьогодні ПДВ у Франції має такі ставки:
- основна ставка 19,6 % застосовується для всіх операцій, по яких інші ставки не передбачені;
- знижена ставка 5,5 % діє при реалізації більшості продовольчих товарів, які реалізуються в продуктових магазинах, а їжа, яка реалізується в ресторанах, оподатковується за стандартною ставкою; продукція сільськогосподарського призначення; книги і медикаменти. Таку саму ставку застосовують і до окремих видів послуг: туристичні і готельні послуги, вантажні і пасажирські перевезення, видовищні заходи, обіди для працівників підприємств. Знижену ставку 2,1 %застосовують до періодичних видань, газет і деяких видів фармацевтичних товарів.
Аналіз статистичних даних по рентабельності дозволяє зробити висновок, що ринкові закони конкуренції не працюють на економічному просторі України. Галузева рентабельність відрізняється на декілька порядків. У кращих умовах перебувають підприємства енергетичного сектору і сировинних галузей, які в змозі підтримувати необхідний рівень цін у неконкурентному середовищі. Тобто, оподаткування повинно враховувати такі нерівномірності доти, поки погано працюють закони галузевої та міжгалузевої конкуренції і норма прибутку не усереднена. За допомогою податкової ставки можна вирішити, з одного боку, завдання створення рівних економічних умов для всіх економічних суб'єктів, що стимулює конкурентні відносини, а з іншого - створення кращих умов для підприємств, які інвестують свої доходи в модернізацію виробництва і наукові дослідження. Тому в українській практиці податкова ставка повинна бути низькою, але не однаковою для всіх підприємств. Мінімальну ставку 16 % доцільно застосовувати до підприємств з невеликим і середнім рівнем рентабельності.
Перехід до системи ПДВ у країнах Західної Європи в кінці 60-х на початку 70-х років був обґрунтований політичною і економічною доцільністю. Однак, якщо фактор політичної необхідності був загальним для всіх, то аргументами економічного спрямування були особливості систем оподаткування кожної країни. Щодо податку на прибуток корпорацій, то для нас цікавим є те, що регулятивна функція цього податку пов'язана з використанням прискорених методів амортизації та різними ставками з урахуванням доходів підприємств. Можливість використання різних ставок по податку на прибуток корпорацій насамперед була створена для підтримки малого бізнесу.
Порівняльний аналіз моделей податку на додану вартість і податку на прибуток корпорацій чітко показує, що проблеми, які виникли у цей період у зарубіжних країнах, багато в чому мають однорідний характер, але кожна країна вирішила їх по-своєму. Об'єднує їх усіх намагання максимально врахувати інтереси учасників податкових відносин - фіскальних органів і платників податків.
На мою думку щодо пільгового оподаткування ПДВ в Україні було би доцільно застосувати практику Австрії, Франції, Німеччини щодо застосування знижених ставок до продовольчої групи товарів, журнально-книжкової продукції та насамперед медикаментів. Можливо також застосування зниженої або нульової ставки по фінансовим операціям, проте у нас існує така практика. Її можливо вдосконалити введенням знижених ставок замість звільнення від оподаткування. Тобто Україні потрібно змінити пільгові категорії товарів вдосконалити систему введенням знижених ставок, мінімізувати кількість категорій які не є об'єктом оподаткування, переглянути категорії які звільнені від оподаткування, а також застосовувати знижені ставки замість нульової. Це призведе до зниження втрат внаслідок пільгового оподаткування, та сприятиме розвитку харчової промисловості, яка є пріоритетною в нашій економіці. Податок на прибуток корпорацій пільгових ставок не має передбачати, така практика застосовується в Австрії та Великій Британії, а саме 25%, проте щодо розміру ставки потрібно провести додаткове дослідження, попередньо ставку необхідно встановити не нижче ніж 25%.
Отже провівши аналіз та оцінку зарубіжногодосвіду скаладається така ситуація, Україна має всі можловості прийняття зарубіжного досвіду. Деякі тенденції вже застосовуються в нашій країні, проте в різних формах. Система пільгового оподаткування в Україні є перспективною і потребує розвитку, прийняття зарубіжного досвіду та застосування його на практиці матиме позитивний вплив на податкову систему України, та на економіку в цілому. Основним напрямом в якому потрібно проводити зміни і дослідження має бути зменшення втрат від пільгового оподаткування. 3.2 Недоліки та напрями удосконалення системи пільгового оподаткування в Україні
Основні недоліки системи пільгового оподаткування в Україні:
- Перелік податкових втрат бюджету і далі зростає;
- Одним із основних недоліків чинної системи пільгового оподаткування є те, що більшість податкових пільг надавалися нетривалий або невизначений термін та призводили до постійних втрат бюджетних надходжень. Навіть за умов обмеження терміну дії окремих податкових пільг він міг щороку продовжуватися. Прикладом є податкові втрати внаслідок надання пільг сільськогосподарським виробникам тваринницької продукції;
- Наявна система надання податкових пільг не дає змоги об'єктивно оцінити їх ефективність і доцільність для окремих галузей економіки. Наприклад, незважаючи на звільнення від сплати податків, виробництво "пільгової" продукції зменшується.
Важливим негативним фактором політики надання податкових пільг є не лише їх обсяг, а у першу чергу, ступінь вибірковості, тобто дискримінації різних секторів економіки. Якщо така дискримінація відповідає різному рівню провалів ринку, то вона є виправданою, якщо ж вона пов'язана з різною активністю зацікавлених груп у діяльності щодо лобіювання податкових пільг, то така активність призводить до викрив­лення розподілу ресурсів економіки (їх перерозподілу у менш ефектив­ні види діяльності) та зниження суспільного добробуту. Тому пільги, які зменшують суспільний добробут, мають бути скасовані навіть у тих ви­падках, коли не існує проблем фінансування державних видатків.
Оскільки податкові пільги за своєю сутністю є прихованою формою субсидіювання платників державою, умовно їх можна назвати податковими витратами. Отже, насамперед треба запровадити надання податкових пільг із застосуванням "касового" методу, який передбачає надходження до державного й місцевих бюджетів усіх нарахованих до сплати податків, зборів і обов'язкових платежів без будь-яких винятків. Це надасть можливість реально оцінити наявний фінансовий ресурс держави. Після закінчення звітного періоду платники податків можуть подати відповідні декларації для проведення остаточних розрахунків із бюджетом з урахуванням пільг, на які вони мають право, у тому числі отримання належних коштів.
Таким чином, пропонується використати принцип податкового кредиту, що застосовується при оподаткуванні доходів фізичних осіб, коли дозволяється зменшувати податкову базу податку з доходів фізичних осіб на суму наданої платником благодійної допомоги, плати за навчання, на частину суми процентів за іпотечним кредитом тощо. В результаті проведеного за підсумками звітного періоду перерахунку здійснюватиметься часткове повернення сплаченого податку.
Податкові витрати мають надаватися за рахунок коштів державного бюджету, виходячи з його можливостей на конкретний рік, та відображатися у звітності про його виконання. Тобто обсяги здійснення податкових витрат мають визначатися, як і видатки, при складанні проекту державного бюджету на плановий рік та обговорюватися під час його прийняття й затвердження. При цьому податкові витрати повинні проводитися за тими самими правилами та вимогами, що й інші бюджетні видатки.
Ще однією пільгою при оподаткуванні податком на прибуток підприємств (що не включена до переліку ДПА) вважається застосування прискореної амортизації, яка дозволяє стимулювати технологічне оновлення підприємств. Проте з 1 січня 2004 року дія даної пільги в Україні скасована. На нашу думку, варто відновити порядок застосування даної пільги для підприємств, що потребують оновлення основних виробничих фондів і дозволити її використовувати не тільки до основних фондів третьої групи, як було передбачено раніше.
Актуальним напрямом розвитку пільгових механізмів щодо оподаткування юридичних осіб є стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності підприємств. Одним із способів такого стимулювання може бути маніпулювання податковими ставками. Так, з метою стимулювання інноваційного розвитку підприємства, які впроваджують інноваційні технології, потрібно оподатковувати за мінімальною ставкою 10% протягом перших чотирьох - п'яти років. Про позитивний досвід застосування знижених ставок податку на прибуток для стимулювання розвитку підприємств свідчать проведені експерименти на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України.
Як доводить зарубіжна практика, важливою інвестиційно спрямованою пільгою щодо оподаткування прибутку підприємств є інвестиційний податковий кредит. Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" інвестиційний податковий кредит - це відстрочка сплати податку на прибуток, що надається суб'єкту підприємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальне зростання прибутку, що буде отриманий внаслідок реалізації інноваційних програм.
На жаль, крім визначення інвестиційного податкового кредиту, поданого в зазначеному Законі, сьогодні не існує чіткого механізму його застосування. Для України важливо обов'язково визначити величину такого кредиту. А.Савченко та Н.Москалюк пропонують на зразок США поставити величину інвестиційного податкового кредиту залежно від вартості інноваційного проекту. Однак, зважаючи, що даний кредит є лише допоміжним джерелом фінансування інноваційного проекту, його частка не повинна перевищувати 30% вартості інноваційного проекту.
На сьогоднішній день для формування раціональної податкової системи необхідно використовувати регулюючу функцію податкової системи у вигляді надання пільгового оподаткування, але пільги повинні запроваджуватись у виняткових випадках і мати загальнодержавне поширення. Але необхідно уніфікувати ці пільги, різко скоротити їх кількість, зробити більш прозорими та підвищити їх стимулюючі й регулюючі властивості. Також необхідно визначити, що повинно стимулюватися податковими пільгами, а що - шляхом прямого бюджетного фінансування, визначити цілі надання пільг та їх реалістичність.
Дослідження механізму пільгового оподаткування прибутку підприємств в Україні свідчать, що оптимальний період дії податкової пільги становить чотири роки. За менший час пільга не спрацьовує, а за більший виникають можливості зловживань і втрати ефективності.
До основних причин необхідності удосконалення норм національного податкового законодавства в частині використання податкових пільг розробниками Кодексу називалася необхідність скорочення використання таких вилучень з загальних правил оподаткування, недопущення їх застосування у схемах мінімізації податкових зобов'язань, а також необхідності проведення оцінки ефективності використання податкових пільг та встановлення доцільності їх застосування в податковій системі України. Крім того, для стимулювання ділової активності Кодексом передбачено поетапне зниження ставки податку на прибуток, застосування прискореної амортизації основних засобів, а також запровадження строкового звільнення від оподаткування податком на прибуток окремих галузей національної економіки (легка промисловість, літакобудування, суднобудівна промисловість, продукція машинобудування для сільського господарства та ін.). За результатами І півріччя 2011 року в сумі використаних пільг зі сплати податку на прибуток зазначені вилучення були не значними і за складали 6,9 % від загальних втрат бюджету з використаних пільг зі сплати податку.
Окремої уваги заслуговує питання використання в податковій системі альтернативних систем оподаткування, які є сукупністю спрощених режимів оподаткування (в Україні - спрощена систему оподаткування та фіксований сільськогосподарський податок) і характеризуються справлянням чітко визначених податків та зборів з окремих груп суб'єктів господарювання, введені державою з метою спрощення порядку їх нарахування та сплати, а також податкового стимулювання розвитку зазначених суб'єктів підприємництва. При чому на сьогодні в Україні їх застосування має більш соціальний характер, так як саме за рахунок запровадження спрощеної системи оподаткування для малого бізнесу вдалося частково вирішити питання зайнятості населення і тому питання її
реформування було найбільш гострим при прийнятті Податкового кодексу України.
Таким чином, діючий пільговий механізм прибуткового оподаткування в Україні має багато недоліків, водночас і великий регулювальний потенціал. Це вимагає виваженого використання механізму податкових пільг, адже надання економічно необґрунтованих пільг в оподаткування у жодному разі не можна вважати ефективними стимулами та регуляторами підприємницької діяльності. Податкові пільги повинні мати чітке цільове призначення, застосовуватися протягом обмеженого періоду, а їхнє надання - суворо контролюватися державними органами.
Висновки та пропозиції
Податкові витрати мають здійснюватися відповідно до бюджетного розпису й фактичного виконання бюджету, а також за цільовим призначенням. Після закінчення бюджетного року обсяги проведених податкових витрат мають відображатися у звітності про виконання державного бюджету. Вказана система надання податкових пільг використовується, приміром, у США.
Запровадження даного методу надання податкових пільг надасть можливість:
- створити систему якісного моніторингу податкових витрат для проведення аналізу ефективності їх впливу на окремі сектори економіки, а також надання надалі тільки економічно обґрунтованих, інноваційно спрямованих і соціально ефективних податкових пільг;
- уникнути випадків надання податкових пільг упродовж бюджетного року без відповідної компенсації втрачених бюджетних надходжень;
- забезпечити чіткий, прозорий і передбачуваний рух коштів державного бюджету, а також належний контроль використання податкових витрат. При цьому до контролю надання та цільового й ефективного використання коштів окрім податкових органів можливо буде залучати органи державної контрольно-ревізійної служби, а також контрольно-ревізійні підрозділи профільних міністерств (при виділенні коштів окремим підприємствам);
- для фізичних осіб-підприємців потрібно впровадити диференційований фіксований місячний податок та скасувати норму щодо заборони іншим платниками включати до своїх витрат суми потрачені на придбання
товарів, робіт, послуг у фізичних осіб-підприємців;
- впровадження спрощеної системи оподаткування малих підприємств та фізичних осіб-підприємців дозволило створити сприятливе середовище для розвитку малого бізнесу, збільшити кількість малих підприємств та зайнятих у них найманих працівників. Однак постійне посилення соціально-податкового навантаження на малий бізнес привело до того, що спрощена система оподаткування стала економічно не вигідною для платників, що її використовують, і тому кількість малих підприємств та фізичних осіб-підприємців в останні роки знижується.
Але, як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, при відсутності закону про малий бізнес і чітких критеріїв визначення малого бізнесу податковими пільгами малого бізнесу можуть користуватися великі фірми, які склада­ються з малих фірм і часто є монополістами на ринку нових технологій. З метою запобігання таким негативним проявам доцільно було б передбачити в законі систему контролю податкових, антимонопольних органів і банків за відповідністю рівня податкового характеру діяльності структурі та обсягу злиття власності. Зобов'язати банки та інші кредитні установи посилити відповідальність за неподання податковим органам відомостей про відкриття, зміну розрахункових та інших відомостей, включаючи ва­лютні й депозитні відомості про фінансово-господарські операції. Це дозволить повніше аналізувати та перевіряти господарську діяльність і не допускати застосування пільг оподаткування великим бізнесом, який маскується малими підприємствами.
Розрахунок можливих пільг має проводитись відповідно до можливостей бюджету ці пільги сплатити, а сама пільга має розглядатись як витрати бюджету і відноситись до видаткової частини бюджету. При дефіциті скорочувати максимально пільгове оподаткування.
Основне завдання пільгового оподаткування ми маємо запозичити у Німеччини, а саме пільгове оподаткування має регулювати внутрішню економіку країни, стимулювати галузі які потребують розвитку, також стимулювати інвестування.
Потрібно чітко визначити які пільги саме потрібні , запозичити це з зарубіжного досвіду, наприклад диференціювати податок на прибуток корпорацій як це практикується у Сполучених Штатах, що буде давати простір для отримання прибутків малим підприємствам і обмежувати мега-прибутки крупних гравців ринку.
Застосування окремих інструментів податкового регулювання в національній податковій системі України має значну та суперечливу історію, при чому визначення чітких пріоритетів у здійсненні податкової політики є одним з питань, яке постійно постає перед кожним урядом країни. Переважання фіскальних аспектів у здійснюваній державній податковій політиці, а також несистемне застосування інструментів податкового регулювання протягом всього періоду незалежності України призвело, також, і до суттєвих перекосів у оподаткуванні окремих галузей національної економіки та груп суб'єктів господарювання. Крім того, орієнтація системи оподаткування на фіскальну функцію, наявність суттєвих недоліків у адмініструванні податків (особливо ПДВ) стало однією з причин скорочення обігових коштів підприємств та зниження рівня безпосередньо підприємницької активності. Виходячи з вище зазначеного, саме прийняття Кодексу є одним з необхідних елементів як стабілізації нормативно-правової бази та зниження рівня податкових ризиків, так і створення стимулів для активізації економічних процесів в Україні. Однак, перші підсумки реалізації новацій Кодексу свідчать про недостатність запропонованих заходів податкового стимулювання та необхідність подальшого підвищення ефективності застосуванні інструментів податкового регулювання в національній податковій системі. Застосування податкових пільг найбільш доцільним є в частині оподаткування прибутку підприємств та відповідних нарахувань на фонд оплати праці. Саме зміщення акцентів з виконання фіскальної функції прямими податками на оподаткування споживання є резервом для зниження податкового навантаження на реальний сектор економіки. Необхідною умовою впровадження таких заходів є подальше розширення бази оподаткування шляхом упорядкування застосування податкових пільг та інших вилучень з загальних правил оподаткування, руйнуванням схем ухилення від сплати податків, залучення до такого оподаткування тіньових оборотів, що дозволить підвищити фіскальну ефективність національної податкової системи та відповідно знизити податковий тиск на платників податків України.
Міністерство доходів і зборів спільно з Міністерством економіки та Міністерством фінансів ініціювало інвентаризацію системи податкових пільг і дотацій, яку підтримала місія Міжнародного валютного фонду. У державному бюджеті на 2013 рік обсяг податкових пільг становить 70,4 млрд. грн.
Список використаних джерел
1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI з подальшими змінами.
2. Постанова Кабінету міністрів України Про затвердження Порядку обліку сум податків і зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг №1233 від 27.12.2010 р.
3. Головань М. Про реформування системи пільгового оподаткування [Текст] / М. М. Головань // Фінанси України: Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства фінансів України. - 2009. - № 11. - С. 47-52
4. Захарін С.В. Вплив оподаткування на заощадження та інвестиції [Текст] / С.В. Захарін // Фінанси України. - 2005. - № 10.- С. 83-90.
5. Луніна І. О. Проблеми й перспективи розвитку системи державних фінансів в Україні [Текст] / І О. Луніна // Фінанси України: Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства фінансів України. - 2010. - № 2. - С. 3-12
6. Соколовська А. М. Проблеми моніторингу ефективності надання податкових пільг в Україні / А. М. Соколовська // Фінанси України. - 2011. - № 3. - С. 42-53.
7. Непрямі субсидії в Україні: оцінка, тенденції та наслідки для економічної політики [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://www.ier.com.ua/files/publications/WP/2001/Wp10_ukr.pdf
8. Довідник № 58 пільг, наданих чинним законодавством по сплаті податків та зборів станом на 01.07.2011 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/DPA0897.html
9. Зведений звіт про втрати бюджету внаслідок пільгового оподаткування по видах податків, зборів (обов'язкових платежів) станом на 01.10.2011 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.sta.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=341741&cat_id=133904
10. Мельник П. В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці / П. В. Мельник. - Ірпінь : Академія ДПС України, 2007. - С. 362.
11. Жаліло Я. А. Теорія та практика формування ефективної економічної стратегії держави : монографія / Я. А. Жаліло. - К. : НІСД, 2009. - 336 с.
12. Історія оподаткування / Ярошенко Ф. О., Мельник П. В.,Андрущенко В. Л., Мельник В. М. - Ірпінь : Національна академія ДПС України, 2004. - 242 с.
13. Гаруст В. Ю. Зарубіжний досвід здійснення контролю за справлянням податків та інших обов'язкових платежів: можливість його використання в Україні / В. Ю. Гаруст // Право і безпека. - 2005. - № 1. - С. 57-60.
14. Державне право Німеччини : в 7-ми т. - Т. 2 / [Арним Г. Г., Бартлишпергер Р., Бетє Г. и др.]. - М. : Ін-т держави та права РАН, 1994. - 311 с.
15. Кримский Д. И. ПДВ в державах світу: загальна модель и оцінка еффективності / Д. И. Кримский//. - 2008. - № 6. - С. 69-77.
16. Молодіжний науковий вісник УАБС НБУ, Серія: Економічні науки, №4/2013
17. World Tax Rates 2010 / 2011 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.taxrates.cc.
18. http://www.sta.gov.ua. 19. Ринкова трансформація економіки України: проблеми регулювання : монографія /за ред. В.Ф. Беседіна, А.С. Музиченько. - К. : Вид-во НДЕІ, 2005. - 551 с.
20. Фінансове право України. Загальна частина. Навч. посібник / За ред. Дмитренко В. - К., 2006 21. Кузнеченкова В.Є. Поняття та класифікація податкових пільг / / Фінансове право, 2004, № 2. - С. 14-21.
22. Податкове право: Підручник / за ред. С.Г. Пепеляева. - М., 2009. - 591с.
23. Державні фінанси: теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / За ред. Ю. Немеца, Г. Райта. - К.: Основи, 1998. - 542 с.
24. Іванов Ю.Б. Функції податків та податкове регулювання / Ю.Б. Іванов // Формування ринкової економіки в Україні. - 2009. - № 19. - С. 36-43.
25. Романюк М.В. Податкове регулювання як дієвий інструмент антикризової економічної політики // М. В. Романюк // Фінанси України. - 2009. - № 12. - С. 66-71.
26. Звіти про результати діяльності органів ДПС України за 2005-2010 роки. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.sta.gov.ua.
27. Реформування податкової системи України : теорія, методологія, практика : монографія / Ярошенко Ф.О., Мельник П.В., Мярковський А.І. та ін., за заг. ред. М. Я. Азарова. - К.: Міністерство фінансів України, 2011. - 656 с.
28. Захарін С.В. Вплив оподаткування на заощадження та інвестиції [Текст] / С.В. Захарін // Фінанси України. - 2005. - № 10.- С. 83-90.
29. Соколовська А. Визначення категорії "податкова пільга" та його практичне значення [Текст] / А. Соколовська, І. Луніна // Економіка України. - 2005. - № 9. - С. 21-30.
30. Куценко Н.А. Вплив податкових новацій на економічний розвиток країни [Електронний ресурс] / А.Н. Куценко, В.О. Стеценко // Режим доступу: http://taxation.lg.ua/index.php?option=com_content&view=category&id=41&Itemid=69
31. Закон України від 22.12.2011 р. № 4268-VI Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки сільськогосподарських товаровиробників
32. Закон України від 24.05.2012 р. № 4834-VI Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм
33. Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1233 Про затвердження Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг
34. Закон України від 07.06.2012 р. № 4915-VI Про внесення змін до Податкового та Митного кодексів України щодо узгодження їх окремих норм
35. Мікловда В. П. Ефективність діяльності малих підприємств на регіональному ринку послуг // В. П. Мікловда, К. С. Товт //Регіональна економіка. - 2009. - № 4. - С. 33-39.
36. Нормативні засади процедури погашення податкового боргу // Вісник Міністерства доходів і зборів від 12.07.2013, № 26
37. Про податок на додану вартість Закон України від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР
38. ВІСНИК ЖДТУ. 2012. № 1 (59) Коротун В.І., к.е.н. Національного університету ДПС України ПРАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ ПОДАТКОВИХ ПІЛЬГ В УКРАЇНІ
Додатки
Додаток А Класифікація податкових пільг
Класифікаційні ознакиВиди податкових пільгНапрями державної фіскально-еконо-
мічної політикиекономічнісоціальніФункціональне призначеннястимулюючіпротекціоністськіЦільове використання звільнених від оподаткування коштівцільовінецільовіСуб'єкт пільгового стимулювання товаропросуваннязвільнення від оподаткування носія податківзвільнення від оподаткування платників на різних стадіяхПеріод діїбезтерміновітимчасовіРівень встановленнязагальнодержавнімісцевого значення
У розрізі
елементів податку
звільнення від оподаткування окремих категорій платниківзменшення об'єкта оподаткуванняобмеження величини податкової базизниження ставок податкузастосування спеціальної методології податкового облікупродовження термінів податкового періодузменшення обчисленої до сплати суми податкового зобов'язаннярозстрочка та відстрочка сплати податків
Додаток Б Обсяги втрат бюджету в грошовому еквіваленті та у відсотковому співвідношенні
Податок20092009 (%)20102010 (%)20112011 (%)ПДВ25 830 61690%34 449 70692%41 453 21770%Податок на прибуток2 023 9457%2 130 7436%15 501 41126%Акцизний збір з вітчизняних товарів3290%7610%2 011 0573%Плата за землю608 8612%901 6572%253 0130%Податок з власників транспортних засобів87 0730%89 4510%0%Акцизний збір з імпортних товарів0%0%114 1200%Місцеві податки та збори6 6150%9 3440%0%Збір за використання водних ресурсів2 6710%2 5710%0%Збі за забруднення природи2 8150%1 4520%0%Туристичний збір0%0%6440%Державне мито1420%1550%1010%Паркувальний збір0%0%1790%Збір за використання лісових ресурсів1360%0%0%Платежі за користування надрами20%10%0%Всього28 563 204100%37 585 841100%59 333 741100%
2
Документ
Категория
Рефераты
Просмотров
338
Размер файла
278 Кб
Теги
kursach
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа