close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

diplom SERGEJ - gotovy ukorocheny do 89 listov

код для вставкиСкачать

ДИПЛОМНА РОБОТА
ТЕМА:
"Загальні аспекти психологічної підготовки боксерів"
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.........................................................3-4
ВСТУП...............................................................................................4-7
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ..........................................................................................7-30 1.1. Стан питання по даним науково-методичної літератури..........................7-11
1.2. Роль особистості психолога в підготовчому процесі боксерів..................11-14 1.3. Психолого-вольові аспекти в підготовці боксерів ................................14-17
1.4. Психологічне забезпечення підготовки, тренування і змагань боксерів......17-29
1.4.1. Основні засоби й методи психологічної підготовки боксерів........17- 25 1.4.2. Психологічна підготовка боксера до змагань............................25-27 1.4.3. Система емоційно-вольової підготовки боксерів .......................27-29 ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ І................................................................29-30
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ..........................30-52
2.1 Діагностика стану психічної готовності боксерів .................................30-34
2.2 Методи відновлення і психорегуляції (гетерорегуляція, ауторегуляція, фрустрація, психогігієна) .............................................................................34-46
2.3 Методи підвищення рівня психологічної підготовки боксерів..................46-51 ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ...............................................................51-52
РОЗДІЛ ІІІ. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ................................52-75
3.1. Оцінка психологічних показників боксерів.........................................52-63
3.1.1. Аналіз роботи психолога з боксером в період підготовки, тренування, змагань.................................................................................................... 52-58
3.1.2. Оцінка характеристик психологічної готовності боксерів ....................58-63
3.2. Динаміка психічного стану боксерів.................................................63-65
3.3. Аналіз результатів отриманих даних психологічного контролю...............65-67
3.4. Розробра рекомендацій..................................................................67-71
ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ ІІІ................................................................71-75
РОЗДІЛ ІV. ОХОРОНА ПРАЦІ.............................................................75-80
4.1. Загальні вимоги безпеки................................................................75-77
4.2. Вимоги з правил безпеки та попередження травматизму у боксерському спортивному залі........................................................................................77-79
ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ IV..............................................................79-80
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.....................................................................80-82
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ............................................................................................82-87
ДОДАТКИ.......................................................................................87-89
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВС - вправи на снарядах ВТТМ - вдосконалення технико-тактичний майстерності ВБ - вільні бої
Сп - спаринги ЗФП - загальна фізична підготовка
КеА - коефіцієнт ефективності атаки КеЗ - коефіцієнт ефективності захисту Кебд - коефіцієнт ефективності бойових дій Кв - коефіцієнт витривалості Ксп - коефіцієнт спеціализованості
КЛБ - кислотно-лужний баланс
СП - спеціальна підготовка СПВ - спеціально-підготовчі вправи
САН - Методика діагностики оперативної оцінки самопочуття, активності і настрою ЧСС - частота серцевих скорочень
ЕВП - система емоційно-вольової підготовки
ВСТУП
АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ
Актуальність цього дослідження визначається високою значимістю психологічної готовності боксерів, яка полягає у вихованні волі боксера, впевненості в собі, зниження рівня особистої тривожності і підвищення спортивної мотивації в спортивному удосконаленні, досягненні високих результатів у спорті. Практика роботи з боксерами показує, що на етапі поглибленої спортивної спеціалізації (11-12 років) відбувається великий відсів з тренувальних груп. Як показують дослідження (Р. А. Пілоян, 1984; Є. Г. Бабушкін, 2000; А.П. Шумилін, 2003 та ін), основною причиною відсіву в боксі є ослаблення спортивної мотивації, несформованість психологічної готовності спортсменів. У зв'язку з цим актуальність даного дослідження є безсумнівною. Ми вважаємо, що своєчасне формування психологічної готовності і розвиток спортивної мотивації у боксерів дозволить зміцнити і зберегти її на довгі роки, що, у свою чергу, буде сприяти їх спортивного довголіття та успіху в змаганнях. Бокс як вид спорту пред'являє винятково високі вимоги до психіки спортсмена. Значно легше досягти певного рівня фізичної та техніко-тактичної готовності до турніру, ніж готовності психологічної. Стан психологічної підготовленості відіграє особливу роль, часто воно є вирішальним у сутичці. Спортсмен, який не вміє впоратися з надмірним збудженням напередодні виходу на ринг, невпевнений у своїх силах, під час бою не зможе швидко мобілізуватися і розумно діяти. Навпаки, якщо боксер добре психологічно підготовлений, спокійний, упевнений у собі, легко управляє своїм настроєм і діями у бою, він при сильно діючих факторах (пропуску сильного удару, невдачі в атаках і т. п.) зуміє мобілізуватися, правильно оцінити обстановку, врахувати можливості свої і супротивника і успішно вирішити тактичні та технічні завдання. В даний час прийнято ділити психологічну підготовку спортсмена на два етапи - етап загальної психологічної підготовки і психологічну підготовку до змагань. Обидва цих етапу взаємопов'язані, разом з тим кожен з них має свої особливості, які необхідно враховувати в методиці спортивного тренування. Загальна психологічна підготовка спрямована на формування необхідних властивостей особистості: вона повинна стимулювати розвиток психічних процесів, що сприяють успішному виконанню боксерських завдань. ивченню психологічної готовності присвячено ряд досліджень (Г. П. Фураєв, 1980; Р. А. Пілоян, 1984; Г.Д. Бабушкін, Є. Г. Бабушкін, 2000; Є. П. Ільїн, 2000; А.П. Шумилін, 2003 і ін.) Однак у даних роботах представлений в основному діагностичний аспект мотивації. У деяких з них пропонуються методики формування спортивної мотивації в єдиноборствах.
Методичні аспекти формування психологічної готовності розроблені недостатньо. У навчальних програмах для спортивних шкіл не представлені засоби і методи формування психологічної готовності у юних боксерів на тому чи іншому етапі спортивного вдосконалення. Природно, що тренери у своїй роботі не приділяють належної уваги формуванню психологічної готовності у своїх учнів. У результаті відбувається ослаблення спортивної мотивації, неготовність до поразки, важкі психічні травми, що призводить до того, що не окріпнув, юний боксер приймає рішення припинити займатися спортом (А. П. Шумилін, 2003). Теоретичний аналіз стану проблеми формування психологічної готовності дозволили нам сформулювати наступне протиріччя: між необхідністю формування у кваліфікованих боксерів психологічної готовності та стійкої мотивації до занять спортом і недостатньою розобленістю цього питання в теорії фізичного виховання і спортивного тренування. Чим й зумовлено вибір теми даного дослідження "Загальні аспекти психологічної підготовки боксерів". МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ
Виявлення теоретичних та методичних аспектів психологічної готовності боксерів.
ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ: 1. Проаналізувати теоретичні основи психологічної та вольової підготовки боксерів.
2. Вивчити методичні основи психологічної та вольової підготовки боксерів.
3. Дослідити роботи психолога з боксером в період підготовки, тренування, змагань. 4. Дати оцінку характеристик психологічної готовності боксерів. ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ: Процес психологічної підготовки боксерів. ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ: Теоретичні та методичні аспекти психологічної готовності боксерів. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ: аналіз та узагальнення літературних джерел та документів.
НАУКОВА НОВИЗНА роботи полягає у виявленні та класифікації даних спеціальної літератури щодо шляхів психологічної підготовки боксерів.
ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ РОБОТИ. У результаті проведеного дослідження виявлено особисті аспекти психологічної готовності кваліфікованих боксерів, що дозволить удосконалити їх тренувальний процес. СТРУКТУРА ТА ОБСЯГ РОБОТИ. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел.
Робота виконана на 89 аркушах, зокрема 73 аркушів основної частини. РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ
1.1. Стан питання по даним науково-методичної літератури
Аналіз літературних джерел спрямовувався на інтерпретацію отриманих даних для узагальнення відомостей по проблемі, яка вивчається. Це дозволяе з'ясувати сучасний стан питання, яке досліджується, сформулювати мету та завдання дослідження.
При вивченні проблеми впливу психологічної підготовки боксера на спортивні досягнення аналізувалися роботи вчених, які досліджували питання особистості у спорті, аспекти формування морально-вольових якостей у боксерів. Такий аналіз дозволив встановити сучасний стан вивчення проблеми, а також дозволив оцінити та узагальнити інформацію про методики психічної підготовки боксерів. Психологія спорту вивчає психологічні особливості спортивної діяльності. При сучасних напругах на тренуваннях і змаганнях питання вивчення психіки і методи психологічної підготовки є дуже важливою ланкою в підготовці спортсменів високого класу. Без ясного розуміння всієї складності психології спортивної діяльності, її різноманіття неможливо створити раціональну методику тренування, що відповідає сучасним науковим і педагогічним вимогам [9].
Бокс як вид спорту пред'являє винятково високі вимоги до психіки спортсмена. Значно легше досягти певного рівня фізичної та техніко-тактичної готовності до турніру, ніж готовності психічної. Не про всякому боксера можна сказати що він "боєць", навіть якщо він володіє високою технікою, тактикою та фізичною підготовкою.
Стан психологічної підготовленості відіграє особливу роль, найчастіше є вирішальним у двобої. Спортсмен, який не вміє впоратися з надмірним збудженням напередодні виходу на ринг, невпевнений у своїх силах не зможе швидко мобілізуватися і розумно діяти вчасно у бою. Навпаки, якщо боксер добре психологічно підготовлений, спокійний, упевнений у собі, легко управляє своїм настроєм і діями у бою, він і при сильно діючих факторах (пропуску сильного удару, невдачі в атаках і т. п.) зуміє мобілізуватися, правильно оцінити обстановку, врахувати можливості свої і супротивника і успішно вирішити тактичні та технічні завдання. Не треба забувати, що боксер, беручи участь у турнірі, який триває до 12 днів, має три-чотири бої і повинен бути психологічно готовий до кожного з них [8].
При психологічної підготовки боксера на перший план висуваються його індивідуальні якості, тому тренер повинен бути достатньо ерудицію у галузі психології, педагогіки, фізіології і лікарського контролю з тим, щоб досконально вивчити свого підопічного і найбільш індивідуалізувати підготовку з урахуванням його здібностей та умов їх розвитку. В даний час прийнято ділити психологічну підготовку спортсмена на два етапи - етап загальної психологічної підготовки і психологічну підготовку до змагань. Обидва етапи взаємопов'язані, разом з тим кожен з них має свої особливості, які необхідно враховувати в методиці спортивного тренування.
Загальна психологічна підготовка спрямована на формування необхідних властивостей особистості: світогляду, розмаїття інтересів, вольових рис характеру; повинна стимулювати розвиток психічних процесів, що сприяють успішному виконанню боксерських завдань: відчуттів, сприймань і т. д.
У завдання психологічної підготовки до змагань входить створення у боксера готовності до виступу, яка повинна зберігатися і в бою. А. Ц. Пуні вважає, що готовність до змагань - це психологічний стан спортсмена, яке характеризується упевненістю і собі, прагненням боротися до кінця і бажанням перемогти, значною емоційною стійкістю, вмінням керувати своїми діями, настроєм і почуттями, здатністю мобілізувати всі сили для досягнення мети [43, c.76-78]. Таким чином, роль психолога в підготовці боксерів велика. Вона повинна поєднувати в собі виховну й формує характер підготовку. При цьому психолог повинен чітко уявляти собі індивідуальні особливості свого підопічного. Роль психолога полягає в тому, щоб боксер після невдач під час тренувань або змагань продовжував працювати над собою, тренуватися і добиватися певних висот. Роль психолога у даному випадку можна охарактеризувати як стимулюючу. Без психолога в боксерському колективі тренер з меншою ймовірністю зможе вивести їх на високий рівень. Практична психологія спорту, на думку Г.Д. Горбунова, цілком може бути названа спортивно-педагогічною психологією або спортивно-психологічної педагогікою, але краще за все для сприйняття і точніше по суті - психопедагогіки спорту. В її основі лежить психологія вивчення і впливу, а головне її завдання - психологічне забезпечення підготовки спортсмена. [19, С. 260-268.] Таким чином, в рамках системи психологічного забезпечення практичний психолог отримує можливість найбільш продуктивно будувати свою діяльність, виділяючи в ній основні напрямки та проблеми. До основних проблем можна віднести: 1. Розробка та подальша робота з дослідження особистості спортсмена і тренера; психологічне забезпечення організації систем "спортсмен-тренер", "спортсмен - спортсмен", "спортсмен-команда", "спортсмен-сім'я", "спортсмен - кар'єра" і т.д. , а також підготовки і змагань; 2. Розробка дослідних програм з психології управління спортивним рухом; вдосконалення освітніх програм навчання і виховання займаються спортом (мають і не мають відхилення у фізичному розвитку) і т.д. До напрямків професійної діяльності психолога можна віднести організаційно-методичну, дослідницько - аналітичну, психотерапевтичну та консультаційну роботу, а також вдосконалення професійної компетентності та умов освоєння та вдосконаленні спортивної діяльності. Психологічна підготовка боксера до майбутнього бою, природно, диктується завданнями, які треба вирішити в конкретному змаганні. До їх числа належать:
1. Усвідомлення своєрідності спортивних завдань майбутнього змагання; 2. Вивчення сильних і слабких сторін супротивників і підготовка до дій відповідно до обліку цих особливостей;
3. Формування твердої впевненості у своїх силах і можливостях для досягнення перемоги; 4. Подолання негативних емоцій, викликаних майбутнім змаганням, і створення стану психологічної готовності до бою; придбання готовності до максимальних вольовим і фізичним напруженням і вміння проявити їх в умовах змагання; 5. Вміння максимально розслабитися після бою і знову мобілізуватися до подальшого бою [2].
Отже, сутність психологічної підготовки боксера зводиться до напрямку його свідомості та дій на рішення тренувальних і змагальних завдань. Підсумком психологічної підготовки боксера має з'явитися стан психічної готовності, яке знаходить своє вираження в максимальній мобілізованості спортсмена, віддачі всіх сил для досягнення найкращих результатів у змаганнях. 1.2. Роль особистості психолога в підготовчому процесі боксерів Бокс як вид спорту пред'являє винятково високі вимоги до психіки спортсмена. Значно легше досягти певного рівня фізичної та техніко-тактичної готовності до турніру, ніж готовності психічної. Не про всякому боксера можна сказати що він "боєць", навіть якщо він володіє високою технікою, тактикою та фізичною підготовкою. При психологічної підготовки боксера на перший план висуваються його індивідуальні якості; тому психолог повинен бути достатньо ерудований в галузі педагогіки, фізіології і лікарського контролю з тим, щоб досконально вивчити свого підопічного і найбільш індивідуалізувати підготовку з урахуванням його здібностей та умов їх розвитку. Фахівці цілком обгрунтовано виділяють в психологічній підготовці загальну підготовку до тренувально - змагальної діяльності і спеціальну - до певного змагання. Психологічна підготовка боксерів до змагань включає в себе [27, c. 254-255]: 1. Ранню психологічну підготовку, що починається за два-три тижні до змагань; 2. Безпосередню підготовку до виступів (у день змагань); 3. Психологічну підготовку в ході турніру; 4. Психологічну підготовку між раундами; 5. Психологічний вплив після закінчення виступів на рингу. В основу психологічної підготовки покладено формування особистості боксера, здатного виявляти бійцівські якості, яка володіє значним потенціалом психофізичним, вміє творчо і з бажанням вести роботу для виходу на більш високий рівень майстерності, а в підсумку - для досягнення наміченої мети. У боксі, як у будь-якому виді діяльності, без психічного напруги немає продуктивної роботи. У напружені періоди спортивної роботи підвищується чутливість спортсмена до різних стимулів, рівень занепокоєння й невизначеності, зростає кількість причин, що призводять до виникнення у боксера конфліктних і кризових ситуацій. Ці стани - наслідок багатьох протиріч діяльності, з якими стикається спортсмен. Дуже важливо пояснити боксерам, що такі критичні ситуації є необхідними компонентами їх спортивного розвитку. Психологічна підготовка повинна включати в себе методики соціально-психологічного тренінгу, побудовані на обговоренні різного роду критичних ситуацій, навчання техніці їх аналізу. Моделювання комунікативної критики, негативних переживань, конфліктів і криз має складати необхідну частину психологічної підготовки спортсмена. Він повинен навчитися бути незалежним від критики, повинен вміти ефективно переживати негативні почуття, використовувати стреси і конфлікти для власного розвитку [46, c. 36-38]. З метою підготовки боксерів до виконання великих за обсягом та інтенсивністю навантажень, зустрічей з важкими супротивниками, формування прагнення до максимальної мобілізації сил в тренуванні і змаганнях, до подолання будь-яких перешкод, щоб запобігти виникненню надмірної напруженості в бою, їх треба поступово і систематично адаптувати до обстановки змагань. У практиці передзмагання для цього використовується моделювання майбутньої змагальної обстановки з притаманними їй труднощами і несподіванками. Для цього на тренуваннях створюються відповідні умови, які відтворюють змагальну обстановку, бойові ситуації, манеру різних супротивників, застосовуються інтенсивні спеціально-підготовчі вправи і вправи зі снарядами в "рваному" темпі, з несподіваними прискореннями і ривками; тренування проводять під відкритим небом при несприятливих метеоумовах , при поганому освітленні і т.д. В результаті у спортсменів відпрацьовуються відповідні психічні процеси і стани, і психіка боксерів адаптується до змагальних умов і можливих труднощів. У цьому аспекті дуже актуально поняття оптимального бойового стану (ОБС) як стійкого стану організму боксера (в тому числі і його псіховолевого компонента), при якому спортсмен здатний показати максимальний результат, відповідний ступеня найкращою готовності в даний тренувальний період. ОБС, таким чином, це вершина спортивної форми, яка може триматися більш тривалий час, ніж того вимагає одне змагання [38, c. 46-49]. У досягненні ОБС, в умінні свідомо організувати своє найкраще самопочуття в екстремальних умовах змагання істотну допомогу може надати метод самонавіювання, зокрема, психорегулюючий тренування. Відзначимо, що в останні роки все яскравіше проявляється здатність молоді діяти з високим ступенем мобілізації ресурсів свого організму в екстремальних ситуаціях, в сучасній життєдіяльності виникають найчастіше непередбачуваний. Бокс сприяє формуванню необхідного "запасу" функціональних і психічних можливостей організму при життєдіяльності в екстремальних ситуаціях, що вимагають термінової мобілізації ресурсів свого організму. Зрозуміло, вирішальну роль в ефективності психологічної та вольової підготовки грають психолог і сам боксер. Тривале вивчення досвіду роботи провідних психологів і тренерів дає підставу говорити про те, що видатні результати не можуть бути досяжні без копіткої індивідуальної роботи, без психологічного взаєморозуміння і створення психологічно комфортної атмосфери в екстремальних умовах виснажливих тренувань і боксерського поєдинку. Безсумнівно, проблеми психологічної підготовки боксерів потребують подальшої розробки та більш якісного застосування у навчально-тренувальному процесі, під час змагань, а також після їх закінчення. Результати психологічної підготовки особливо виявляються під час змагань, які є відповідальним випробуванням для боксера, підбиттям підсумків і в той же час служать засобом подальшого вдосконалення майстерності. Виступи у змаганнях сприяють розвитку вольових якостей, бойового мислення лише за умови, що боксер бере участь в них цілком підготовленим, кількість змагань відповідає рівню його спортивної підготовки, індивідуальним фізичним і психічним можливостям, труднощі змагань зростає поступово, і учасники зустрічаються з суперниками, рівними їм по силі [3, c. 96-98]. 1.3. Психолого-вольові аспекти в підготовці боксерів До психолого - вольовим аспектів у підготовці боксерів можна віднести наступні види виховання: Виховання ініціативності Ініціативність - найбільш цінна якість боксера. Взяти ініціативу бою в руки - значить наполовину виграти його. Нав'язуючи противнику свою тактику, боксер підкоряє своїм задумам хід бою, і, навпаки, йдучи на поводу у супротивника, він лише пристосовується до нього, втрачає ініціативу. Ініціативність властива вольовим людям, ця риса властива кращим майстрам боксу. Вони не чекають, коли почне діяти противник, а з самого початку бою прагнуть захопити ініціативу і диктувати противнику свою тактику. У ході тренування психолог і тренер повинні приділяти велику увагу вихованню ініціативності у боксера [1, c. 98-100]. Деякі тренери пригнічують ініціативу боксера своїм авторитетом, нав'язуючи йому свою думку. Такі тренери забувають, що боксер - головна особа у змаганнях, і від того, наскільки він буде самостійний і ініціативний, залежить успіх бою. Боксер, який звик діяти в бою тільки за вказівкою, часто втрачається, особливо зустрічаючись з незнайомим супротивником. Виховуючи ініціативність, слід надати займаються можливість самостійно вирішувати поставлені перед ними завдання. З цією метою тренер використовує вправи у вільному бою, встановлюючи в них різні тактичні завдання, способи вирішення яких має знайти сам боксер. Велике значення у вихованні ініціативності має різноманітність тренування боксера, наприклад часта зміна партнерів для вільного бою. Різні за манерою бою партнери ставлять боксера в найрізноманітніші бойові умови і змушують його критично оцінювати складається обстановку, самостійно знаходити кошти виграшної тактики. Ініціативний боксер, ніколи не розгубиться в складній обстановці бою, завжди знайде вихід зі скрутного становища. Виховання впевненості Впевненість боксера виражається в невимушеному, вільному поведінці на рингу, в неквапливих, але своєчасних і точних діях, які збігаються з його тактичними задумами. Впевненість у собі, у своїх силах - результат копіткої і наполегливої ​​роботи боксера над собою, результат його бойового досвіду. Виховна роль психолога в бойовому самовизначенні боксера величезна. Але саме тренер підводить боксера до оволодіння майстерністю, послідовно озброюючи його потрібними навичками і якостями. На кожному етапі своєї педагогічної роботи тренер зобов'язаний оцінювати ступінь загальної підготовленості боксера і його вміння володіти окремими бойовими засобами. Тренер повинен благотворно впливати на психіку боксера, виховувати у нього почуття впевненості в собі, не приховуючи його недоліків і вказуючи шляхи подальшого вдосконалення. Для цього необхідна довга робота психолога з тренером. З метою навчити останнього основам психології, щоб він міг правильно вести виховну роботу і психологічну підготовку боксера протягом процесу навчання техніці бою [18, c. 135-137]. Виховання сміливості Сміливість боксера заснована на його впевненості у своїх силах, в надійності засвоєної техніки. Приймаючи сміливі рішення, боксер втілює їх у дії, грунтуючись не на беззвітній відважності, а на суворому розрахунку, на глибокому знанні техніки і тактики боксу, на мужність і силу волі. Боротьба за моральну перевагу виражається особливо яскраво в бою на рингу. Невміння придушити страх вольовим зусиллям, невміння змусити себе боротися за перемогу завжди викликає у боксера почуття безсилля [24, c. 256-258]. Не слід, проте, ототожнювати почуття страху з відомим кожному спортсмену хвилюванням перед боєм. Це хвилювання, якого не можуть уникнути навіть самі досвідчені боксери, - не острах, а прояв психологічної підготовки боксера до майбутнього бою, тобто мобілізації його на боротьбу за перемогу. Безпосередня боротьба за моральну перевагу відбувається в самому бою, в якому боксер повинен діяти мужньо, енергійно і цілеспрямовано. Зайва обережність і прагнення уникати гострих положень не в'яжуться з гідністю боксера, котрий прагне здобути рішучу перемогу. Щоб довести боротьбу до кінця, зломити опір противника, потрібна спрямована воля до перемоги. Сміливість виховують у боксера в систематичних навчально-тренувальних заняттях. Ставлячи перед боксером у бойових вправах з партнером різні тактичні завдання, тренер повинен вимагати від нього свідомих, активних і сміливих дій. Виховання рішучості Здатність боксера швидко приймати в бою необхідні рішення і неухильно здійснювати їх у діях має найважливіше значення в боротьбі за перемогу. Боксер повинен вміти гостро сприймати і критично оцінювати складаються в бою положення, обдумано, сміливо і швидко приймати рішення, логічно випливають з ходу бою і спрямованості його тактики, а в потрібних випадках сміливо йти на ризик [24, c. 258-260]. Рішучість боксера виражається в його несподіваних і сміливих атаках, в його прагненні руйнувати атаки супротивника енергійними контратаками. Виховання стійкості Стійкість виражається у здатності боксера завзято і наполегливо домагатися перемоги, незважаючи на важкі умови бою. Ця риса не слід розуміти спрощено, як здатність боксера терпляче переносити сильні удари і продовжувати бій, ні на що не звертаючи уваги. Стійкість в боксі особливо цінна, якщо вона поєднується з майстерністю, заснованим на ретельній захисту і майстерному володінні технікою і тактикою. Виховання стійкості, волі в навчанні і тренуванні здійснюється в ході самих занять. Боксерові, що виконує заданий вправу, доводиться витримувати значне навантаження протягом певного відрізка часу. Це сприяє вихованню не тільки фізичної витривалості, але і вольовий стійкості. Вправляючись у вільному бою, боксер привчається стійко триматися проти партнера, чому сприяє виховує вплив тренера та психолога. Психолог морально зобов'язує боксера сумлінно виконувати на тренуванні всі вправи. Боксер, що направляється і контрольований психологом, не відмовиться від бойового вправи і не припинить раунд тренувального бою раніше встановленого терміну [25, c. 369-371]. 1.4. Психологічне забезпечення підготовки, тренування і змагань боксерів
1.4.1. Основні засоби й методи психологічної підготовкибоксерів До основних засобів та методів психологічної підготовки боксерів, можна віднести такі:
1. Виховання моральних якостей особистості боксера. Виховання спортсмена передбачає формування його світогляду, потреб, інтересів, а також наполегливості, цілеспрямованості, сміливості, рішучості, сили волі, самовладання, активності та інших якостей. Основну роль при цьому відіграють спортивний колектив, його тренер (вихователь). Він спрямовує роботу колективу, налагоджує взаємовідносини спортсменів, індивідуально працює з кожним під час тренувальних занять, зборів, змагань, зміцнює інтерес вихованців до спорту, створює правильну мотивацію їхніх занять, розвиває прагнення до самовиховання, використовуючи вплив колективу, особисте спілкування з боксерами, свій авторитет. Тренер постійно веде роботу по збереженню дисципліни на заняттях, правилам санітарії та гігієни, виконання боксерами спортивного режиму, виховує у спортсменів високу вимогливість до себе [18]. У добре організованому колективі кожен спортсмен має право розраховувати на товариську допомогу, психологічну підтримку під час занять і змагань. Взаємна довіра дозволяє боксерам швидше опановувати спортивною майстерністю (наприклад, більш слабкий спортсмен може спокійно, без скутості і напруги боксувати з більш сильним). Тренер повинен сприяти розвитку позитивних інтересів шляхом правильного планування навчально-тренувального процесу, дотримання педагогічних принципів навчання, формування прагнень до самостійної тренуванні, до творчого мислення, обговоренням підсумків змагань, цікавістю до життя боксера, допомогою у навчанні, трудової діяльності, налагодженням хороших взаємин з товаришами по команді і т. п. [44].
Виховання особистості через спорт, зокрема бокс, - складний і багатогранний процес, який може бути оптимально вирішене тільки спільними зусиллями колективу, тренера та боксера на базі спільності мети, постійного контакту і товариської допомоги.
2. Розвиток спеціалізованих психічних процесів у боксера. Досягнення високої спортивної майстерності багато в чому залежить від рівня розвитку спеціалізованих психічних процесів і якостей, які дозволяють боксерові реалізувати свої фізичні та техніко-тактичні можливості. Для найсильніших боксерів характерне сприйняття і швидка оцінка бойової обстановки, точний розрахунок часу й дистанції, вміння миттєво знаходити потрібні моменти для ударів і захистів, тонке увагу, блискавична реакція [11].
Аналізуючи результати виступів вітчизняних і зарубіжних боксерів, можна встановити характерні особливості психічних процесів, які дозволили цим спортсменам добитися видатних результатів. У знавців боксу завжди викликало захоплення виключне почуття дистанції у В. Енгибарян, В. Бистрова і В. Агеєва, вміння знаходити потрібні моменти для нанесення завершальних ударів Т. Шаткова і В. Попенченко. Розглянемо найбільш важливі психічні процеси, характерні для боксерів у ході тренування і участі в змаганнях [25]. 3. Сприйняття. У спорті особливо важливі просторово-часові, без яких немислимий аналіз рухів, і спеціалізовані м'язово-рухові сприйняття. Це - почуття дистанції, часу, орієнтування на рингу, почуття положення тіла, свободи рухів, відчуття удару, увагу, бойове мислення, швидкість реакції.
Вони повинні бути тісно взаємопов'язані між собою і впливати один на одного [29].
Почуття дистанції - вміння боксера точно визначати відстань до противника. У боксі почуття дистанції проявляється у двох формах - при атаці і при захисті. Так, для боксера контратакуючої манери веління бою характерно почуття дистанції, пов'язане із захисними діями. На різних дистанціях це почуття у боксерів не однаково. У бою на середній і ближній дистанціях для оцінки відстані до супротивника основне значення набувають м'язово-рухові сприйняття. На дальніх дистанціях це почуття залежить від рівня розвитку зорового сприйняття, швидкості реакції. Боксер, проводячи бій з партнером, повинен постійно привчати себе стежити за найменшими змінами дистанції між ним і супротивником і чітко фіксувати момент, коли дистанція відповідна для атаки. Вибір моменту атаки вимагає від атакуючого почуття дистанції,: яке пов'язане з почуттям часу [48]. 4. Почуття часу визначається особливостями протікання фізіологічних і психічних процесів у організмі. Врівноваженість процесів збудження і гальмування створює передумови для утримання від несвоєчасного руху.
Деякі боксери володіють відмінним відчуттям часу і вміють вибрати момент атаки тоді, коли супротивник вже не в змозі уникнути удару. Завдяки розвиненому відчуттю часу, боксер в стані оцінити тривалість раунду, перерви, окремих часових інтервалів бойових дій і раціонально витрачати сили. Його можна розвивати головним чином у бою з партнером, коли необхідно точно визначати час для ударів і захистів, а також у вправах на швидко переміщаються снарядах (м'ячі на резинах, пневматичних грушах і на лапах) [11]. 5. Орієнтування на рингу. Ведучи напружений бій, маневруючи, атакуючи, контратакуючи противника і захищаючись від його ударів, боксер повинен вміти в будь-який момент визначити своє становище на рингу щодо його кутів, канатів: атаки набагато ефективніше, якщо супротивник у цей час знаходиться в незручному положенні (наприклад, в кутку або біля канатів).
Для вироблення вміння орієнтуватися на рингу можна одному з боксерів дати завдання проводити бойові дії в кутах і близько. Канатів й частіше робити виходи звідти, а іншого партнера - не допускати цього і триматися на середині рингу. Під час проведення вільних боїв тренер повинен звертати увагу боксерів на вміння вибирати місце для атак і контратак, орієнтуватися на рингу. Слід більше практикувати вправи у пересуванні [30].
6. Почуття положення тіла. Під час бою боксер постійно шукає зручне вихідне положення для атак, захистів і контратак. Уміння контролювати положення свого тіла по відношенню до супротивника створює передумови для успішних бойових дій. Боксер повинен навчитися варіювати бойовий стан, вибираючи найбільш зручну позицію для своїх дій, зокрема використовувати положення при захистах для наступних контратак [56].
7. Відчуття свободи рухів. Одна з відмінних рис майстерності боксера - уміння не напружуватися зайве, в складних умовах поєдинку триматися вільно й невимушено. Дивне відчуття свободи рухів демонстрував на XVII Олімпійських іграх К. Клей (пізніше став професіоналом). На дальній дистанції почуттю свободи сприяє гарне пересування і невразливість. На ближній і середній - надійні захисту за допомогою тулуба (нирки, ухили).
Основою для розвитку почуття свободи рухів є оволодіння координацією рухів і правильною технікою з оптимальним чергуванням розслаблення і напруження м'язів, умінням наносити удари різної сили, що виховує впевненість у собі. Удосконалюється свобода рухів у змаганнях, які є також засобом контролю цього почуття [9]. 8. Почуття удару. Найважливішою якістю боксера є почуття удару, пов'язане зі сприйняттям швидкості та обліком моменту зіткнення кулака з метою. Боксер повинен навчитися наносити удари різної сили, швидкості і довжини і з різних вихідних положень. Найбільш складно навчитися сильним, акцентованим ударів. Боксер повинен бути впевнений в тому, що своїм ударом потрясе противника. Нокаутуючий ефект удару залежить від уміння завдати удару в момент, коли супротивник його не очікує (недостатньо уважний), від точності удару, сили удару, місця попадання. Крім цього, удар повинен бути нанесений тією частиною кулака, яка забезпечує найбільшу жорсткість. Розвиток почуття удару виробляється у вправах на мішках, снарядах і лапах, причому тренуватися треба не в бойових рукавичках, а в рукавичках для снарядів, або шінгардах, щоб найбільш чітко відчути місце, яким наноситься удар [21]. 9. Увага. Увага - це спрямованість і зосередженість психічної діяльності на якому-небудь об'єкті. Найбільш важливі властивості уваги - інтенсивність і стійкість.
Боксер повинен бути гранично уважним під час бою. Тренер стежить за випадками падіння інтенсивності, концентрації і стійкості його уваги. Без загостреної уваги важко правильно сприймати і переробляти інформацію, продуктивно мислити, вчасно реагувати на зміну тактичної обстановки і контролювати свою діяльність [52].
Підтримання високого рівня уваги вимагає великих витрат нервової енергії. Коли організм стомлюється, інтенсивність уваги знижується внаслідок охоронного гальмування.
10. Бойове мислення. Мислення як процес узагальненого відображення дійсності відбувається у словесній формі. Разом з тим воно спирається на конкретні образи, що відображають предмети і реальні явища. Мислення спортсмена характеризується тісним зв'язком з сприйняття-ми і уявленнями. Необхідною умовою успішного вирішення тактичних завдань (тактичного мислення) є спостережливість, зорова пам'ять і уява спортсмена. Адже для досягнення перемоги на рингу необхідно вміло застосовувати найбільш доцільні методи боротьби, знаходити оптимальні в даних умовах способи і прийоми (несподівані для противника удари та захисту), створювати ситуації, вигідні для себе і невигідні для нього, і т. д. У цьому випадку творче мислення реалізується в тактичній діяльності боксера і, таким чином, набуває найважливіше значення для успіху в змаганні. Вибір наявних "під рукою" варіантів - предмет оперативного мислення [21]. Розвитку мислення боксера сприяють глибокі знання з анатомії, біомеханіки, психології, фізіології, знання принципів планування спортивного тренування. 11. Швидкість реакції. "Реакцією називається свідоме відповідь дію, при якому спортсмен заздалегідь знає про майбутні дії і заздалегідь готується відповісти на них певним чином" (П.А. Рудик). Кожному боксерові в бою притаманний певний тип рухової реакції, пов'язаний з характерним для нього розподілом уваги: психологи розрізняють реакції сенсорного, моторного і нейтрального типу [13]. Виховання зазначених почуттів, звичайно, пов'язано і з рівнем техніко-тактичної і фізичної підготовки. Психічна підготовка є основою в оволодінні техніко-тактичним майстерністю.
12. Вольова підготовка. Важливим фактором для перемоги є воля, під яким розуміють здатність керувати собою - своїми діями, вчинками, думками, переживаннями - для досягнення свідомо поставлених цілей. К. Маркс і Ф. Енгельс писали, що людина робить свою життєдіяльність об'єктом своєї волі і свідомості. Про це ж говорив російський фізіолог І.М. Сєченов: "Людина владний не тільки над своїм тілом, управляє не тільки своїми вчинками, але влада його поширюється навіть на думки, бажання, пристрасті та ін" [17]. Виробивши серйозне ставлення і інтерес до боксу, слід розвивати у боксера прагнення до самовиховання волі. А. Ц. Пуні вважає, що процес самовиховання волі грунтується на наступних принципах [49, 50]: а) потрібно навчитися володіти собою, робити не те, що хочеться, а те, що потрібно; б) вдосконалюватися завжди і у всьому, робити все і завжди найкращим чином, точно, акуратно, намагаючись передбачити результати і наслідки своїх дій;
в) стежити за собою і завжди шукати причини неуспіхів і невдач насамперед у самому собі, а не в об'єктивних причинах чи інших людей - бути самим суворим суддею для себе. Тренер зобов'язаний заохочувати самовиховання волі боксерами, оцінювати результати їхньої роботи над собою, залучати до обговорення проблем самовиховання весь колектив, знайомити з літературою з питань вольового виховання і т. д. Прагнення до самовиховання волі має бути суттєвим мотивом діяльності боксера. Найважливішим завданням тренера є виховання у боксерів цілеспрямованості, яка виражається в ясному розумінні цілей і завдань, активному і неухильне підвищення своєї майстерності, в працьовитості. Справжня цілеспрямованість властива боксерам, які відносяться до боксу як мистецтву і глибоко зацікавлені у спортивних досягненнях, як особистих, так і свого колективу. "Виробити у боксера тверду цілеспрямованість - це означає більше, ніж наполовину вирішити питання про його вольовий підготовленості, тому що справжня цілеспрямованість - потужний важіль розвитку інших вольових якостей боксера", - пише Н. А. Худадов [55, 56].
Необхідною якістю, що забезпечує досягнення наміченої мети, є наполегливість. Для виховання наполегливості важливо, щоб боксер вірив у перспективу своєї спортивної діяльності, був переконаний, що працьовитість на тренуваннях і стійкість у бою будуть сприяти формуванню його майстерності. Щоб своєчасно приймати рішення в найбільш гострі моменти поєдинку, без коливання приводити їх у виконання, долаючи страх і інертність, боксерові потрібні сміливість і рішучість. Виховання цих якостей доцільно починати з вироблення у боксера впевненості, віри у свої сили, розкриття його позитивних сторін і переваг, навчання вмінню розбиратися в бойовій обстановці. Воля проявляється в самовладанні, витримці, ініціативи та дисциплінованості. Самовладання і витримка необхідні боксерові для успішного подолання негативних емоційних станів: розгубленості, пригніченості або перезбудження, які можуть виникнути перед боєм і в бою. Ці якості необхідні також для подолання наростаючого стомлення у процесі бою, стійкого перенесення ударів [12].
Ініціативність боксера виражається у здатності вносити нове в виконання технічних і тактичних прийомів як під час тренування, так і в бою, творчо використовувати вивчену техніку ведення бою. 1.4.2. Психологічна підготовка боксера до змагань Результати психологічної підготовки особливо виявляються під час змагань, які є відповідальним випробуванням для боксера, підбиттям підсумків і в той же час служать засобом подальшого вдосконалення майстерності. Виступи у змаганнях сприяють розвитку вольових якостей, бойового мислення лише за умови, що боксер бере участь в них цілком підготовленим, кількість змагань відповідає рівню його спортивної підготовки, індивідуальним фізичним і психічним можливостям, труднощі змагань зростає поступово і учасники зустрічаються з суперниками, рівними їм по силі.
Особливе значення для боксерів набуває психологічна підготовка до турнірного змагання, де боксерові протягом 10-12 днів має провести кілька боїв, від бою до бою зберігати на високому рівні психічний і фізичний стан, утримувати бойова вага (масу) і до кінця турніру не отримати ушкоджень [14]. Психологічна підготовка до змагань має чотири етапи: 1) рання психологічна підготовка (приблизно за місяць до змагань і до жеребкування), 2) психологічна підготовка до бою (від оголошення результатів жеребкування і до початку поєдинку), 3) психологічний вплив на боксера і активна саморегуляція його емоцій під час турніру, 4) психологічний вплив після закінчення змагань (залежно від результатів виступу боксера) [47].
На першому етапі ставляться завдання (по А. Ц. Пуні) [49, 50]: визначення головного завдання виступу боксера в майбутньому змаганні; формування суспільно значущих мотивів виступу; програмування майбутніх дій на основі інформації про передбачувані умовах змагання та особливості майбутніх супротивників; уточнення наміченої програми під час предсоревновательной тренування, вдосконалення спортивної майстерності в умовах збору; налаштування на саморегуляцію почуттів, розвиток сприятливих емоцій; забезпечення нервової та фізичної "свіжості"; розвиток здатності до максимальних нервовим і фізичним навантаженням аналогічним тим, які зустрінуться в процесі змагань; вдосконалення до вищого рівня відстаючих компонентів спортивного майстерності (техніки, тактики, фізичної і бойової підготовки); дотримання режиму тренування, відпочинку, харчування та підготовка бойового ваги; приведення організму в відмінний стан.
На психологію боксера в цей період підготовки впливають головним чином тренер, лікар і колектив, в якому він тренується. Вони переконують спортсмена у важливості успіху в майбутній виступ для. колективу, міста, республіки або для всієї країни, вселяють впевненість у його здатності перемагати [46]. Правильно організовані тренування (оптимальний підбір партнерів для вдосконалення спортивної майстерності, хороші умови занять, увагу тренера до боксера, цікаві та різноманітні вправи), індивідуалізація навчальних завдань підвищують настрій боксера, зміцнюють його волю до перемоги. Упевненості боксера сприяє об'єктивна характеристика його майбутніх супротивників. Для реалізації поставлених завдань у цьому періоді психологічної підготовки використовують такі засоби та методи: створення відповідних сприятливих умов тренування, відпочинку, трудової діяльності; дотримання режиму; словесне вплив; різні прийоми самовиховання волі, рішучості, прийоми навіювання та самонавіювання; прослуховування музичних творів для створення гарного настрою, прогулянки, цікаві зустрічі та ін. [3]. 1.4.3. Система емоційно-вольової підготовки боксерів Система емоційно-вольової підготовки складається з 10 етапів [Філатов А. Т. та ін, 1982], які, однак, в кінцевому рахунку можна звести до 5 основним під задач [51]: 1) вивчення особистісних якостей спортсмена; 2) навчання заспокійливому варіанту аутогенного тренування; 3) навчання мобілізуючою варіанту; 4) застосування ЕВП до, під час і після тренувань і змагань (тут автором виділяються окремі "етапи"); 5) робота над вдосконаленням особистих якостей за допомогою ЕВП. Навчальний курс проводиться під керівництвом психотерапевта або психолога (2-4 заняття гетеротренінга на тиждень) [5]. Індивідуальні заняття проводяться щоденно, як мінімум 3 рази: відразу після пробудження, не встаючи з ліжка, під час перерви на роботі і перед сном. Спочатку засвоюється "успокаівающаячасть" ЕВП. Після викликання "маски релаксації" спортсмен послідовно розслаблює м'язи шиї, грудей, живота, спини, рук, ніг, переконуючи себе: "М'язи шиї повністю розслаблені. М'язи грудей повністю розслаблені "і т. д. Одночасно психотерапевтом суггестіруется: "Ви відчуваєте повне заспокоєння. Усі м'язи Вашого тіла розслаблені. Немає ніякого бажання рухатися. Ніщо вас не турбує. Ніщо вам не заважає. Цілковитий спокій ви відчуваєте у всьому вашому тілі".Остання модифікація ЕВП (1982) представляє собою творчу переробку та адаптацію до особливостей спортивної діяльності модифікацій Г. С. Бєляєва та І. М. Перекрестова. Так, наприклад, відчуття тяжкості викликаються за допомогою формул самонавіювання в модифікації Г. С. Бєляєва (використовуваних і нами в репродуктивній тренуванні): "Я дуже хочу, щоб моя права рука стала важкою", "Дуже хочу, щоб моя права рука стала важкою " і т. д., до "Рука важка". Однак між кожною фразою вводиться "шепітної підтекст" (І. М. Перекрестов) психотерапевта [20]. Аналогічним чином проводяться вправи, спрямовані на викликання відчуття тепла або легкості: "Я дуже хочу, щоб моя права рука стала легкою". Психотерапевт суггестірует: "Ви відчуваєте, як ваше самонавіювання швидко діє. Чи відчуваєте легкість у правій руці. Права рука все легше, стає легше лівою. Відчуваєте, що права рука менше спирається на постіль. Вона дійсно стає легкою, майже невагомою. Ви продовжуєте вселяти легкість правій руці. Подумки повторюйте за мною наступну формулу самонавіювання: "Дуже хочу, щоб моя права рука ..." і т. д. Використовуючи у нашої останньої модифікації подібні прийоми, які, як показує досвід, справді надзвичайно ефективні, в той же час можна відзначити, що рекомендовані А. Т. Філатовим формули гетеросуггестіі кілька розтягнуті, а застосування послідовно коротшають формул самонавіювання при їх значному часовому і, як наслідок, змістовому і процесуальному "відриві" один від одного не відіграє тієї ролі, яка їм відводиться в модифікації Г. С. Бєляєва і наших спільних подальших модифікаціях [Бєляєв Г. С, Лобзин В. С, Копи-лова І. А., 1977]. У процесі ЕВП спортсмени навчаються прийомам саморегуляції діяльності серцево-судинної і дихальної системи, при цьому також використовуються достатньо (іноді, на нашу думку, навіть надмірно) широкі формули гетеро-та аутосуггестии, що певною мірою зближує застосовуються методи з прийомами самогіпнозу або ступінчастого гіпнозу [7]. На заключних етапах ЕВП за допомогою психотерапевта, психолога і тренера спортсмен складає індивідуальний план виховання (шостий етап по А. Т. Філатову) необхідних йому рис характеру та вдосконалення особистісних якостей (десятий, заключний, етап). Близькі за змістом прийоми рекомендувалися нами [Решетніков М. М., 1981] та іншими авторами [Агишева Н. К., 1979]. ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ І
Аналіз та узагальнення теоретичних і експериментальних досліджень з проблеми морально-вольової підготовки боксерів показав, що під час її провадження в основному вирішуються такі завдання:
1) усвідомлення своєрідності спортивних завдань майбутнього змагання; 2) вивчення сильних і слабких сторін супротивників і підготовка до дій відповідно до обліку цих особливостей; 3) формування твердої впевненості у своїх силах і можливостях для досягнення перемоги; 4) подолання негативних емоцій, викликаних майбутнім змаганням, і створення стану психологічної готовності до бою; 5) придбання готовності до максимальних вольовим і фізичним напруженням і вміння проявити їх в умовах змагання; 6) вміння максимально розслабитися після бою і знову мобілізуватися до подальшого бою. РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Діагностика стану психічної готовності боксерів Психічну готовність до змагання слід розглядати як одне з різноманітних психічних станів людини. Питаннями психічних станів людини займаються в нашій країні М. Д. Левітов, В. Н. м'ясницький, А. Г. Ковальов та інші [33]. Кожен психічний стан виступає для людини як переживання і в той же час як прояв активності у зовнішніх діях і поведінці. Усі психічні стани мають тимчасовий характер, проте тривалість їх може коливатися в дуже значних межах (від секунд до багатьох днів). Фізіологічною основою психічних станів є "певний функціональний рівень кори великих півкуль головного мозку" (Н. А. Костенецький, В. П. м'ясниці) залежить від діяльного або покійного стану кори, від різних фазових її станів, особливо пов'язаних з вирішенням важких завдань і т . д. Функціональний рівень кори, а, отже, і психічні стани завжди детерміновані впливом зовнішнього середовища, в якому живе і діє людина, а також взаємодіє з нею внутрішнім середовищем організму людини [12, c. 96-101]. Психічний стан при багаторазовому їх виникненні можуть набувати сталого характеру і відновлюються при повторенні тих самих чи подібних умов життя і діяльності, а також зміни внутрішнього середовища організму, якими вони первинно були викликані. Однак зміна цих умов, особливо різке або раптове, може призвести до настільки ж різкій зміні психічних станів.
Спираючись на дані загальної психології та використовуючи результати численних досліджень передстартових станів, вольової підготовки до змагань професор А. Ц. Пуні так сформулював розуміння стану психічної готовності до змагання: "Воно являє собою складні, цілісні, прояви особистості, що характеризуються тверезої упевненістю спортсмена в своїх силах , прагненням активно боротися до кінця за досягнення наміченої мети, оптимальним рівнем емоційного збудження, високим ступенем завадостійкості по відношенню до різних несприятливих чинним зовнішнім і внутрішнім впливам, здатність довільно керувати своїми діями, думкам, почуттями, всім поведінкою, адекватно виникають й нескінченно мінливим ситуацій спортивної боротьби, і все це в умовах надзвичайно напруженою, аффектірующей атмосфері змагань [43, c 145-149]. Якщо проаналізувати цю лаконічну характеристику, то можна виявити, що цілісний прояв особистості відрізняються, перш за все, різноманітністю вираження, що залежить від типологічних характерність спортсмена. Якщо дещо деталізувати комплекс ознак складових описаний вище синдром стану психічної готовності до змагання, то можна сказати що в нього входять [50, c. 69-72]: 1. Всі вольові якості при провідній ролі: а) цілеспрямованості б) витримки в) самовладання г) самостійності: 2. Критичності і гнучкості розуму 3. Спостережливості 4. Стенические емоції при оптимальному рівні їх вираженості 5. Повна зосередженість, і стійкість уваги на процесі діяльності 6. Здатність доцільно регулювати свої почуття, думки, дії і все поведінку протягом періоду змагань. Як і всяке психічний стан, стан готовності до змагання має складну внутрішню картинку. Це ціла гама переживань. Спортсмен перебуває у стані очікування майбутнього змагання, перипетій спортивної боротьби, зустрічі зі своїми партнерами і противниками, готуватися до вступу в боротьбу, передбачає її перебіг і можливі результати (етапні і кінцеві). У той же час ці переживання характеризуються зовнішніми проявами (поведінка, дія) по яких, до речі кажучи, можна об'єктивно судити про психічний стан і її динаміці у спортсмена. Стан психічної готовності до змагання має, звичайно, дуже складну фізіологічну основу, і як будь-психічний стан є тимчасовим, тобто характеризується тією чи іншою тривалістю. Стан психічної готовності виникає не спонтанно. Є загальне прагнення до поліпшення спортивних досягнень у змагальних умовах. Воно викликається і закріплюється всім ходом виховання і навчання спортсменів у процесі тренування. Це прагнення ще спеціально формується в процесі спрямованої психологічної підготовки до кожного конкретного змагання, тому що відомо, що участь у будь-якому змаганні для будь-якого спортсмена, є зіткнення двох неповторних складових: неповторності умов змагань з неповторною індивідуальністю спортсмена. Діагностику стану психічної готовності до змагання слід розглядати як одну з найважливіших сучасних проблем психології спорту. Ця проблема перебуває в самій початковій стадії розробки. При діагностиці стану психічної готовності до змагання слід орієнтуватися на ознаки, що входять в синдром цього стану, і отже використовувати певний комплекс діагностичних методів. У такий комплекс слід включити [29, c. 5-25]: 1) проби які можуть бути використані без урахування специфіки кожного виду спорту. 2) проби спеціальні, тобто відбивають специфіку боксу. Діагностика цього стану пов'язана з дотриманням ряду умов, по-перше, необхідно щоб діагностичні проби стали звичними для спортсмена, щоб був усунутий елемент новизни та впливу факторів упражняемости, по-друге, показники характеризують кожну ознаку, повинні бути типізовані, і в той же час персоналізовані. В існуючій практиці діагностики стану психічної готовності до змагання використовуються такі методи. Для визначення тверезої впевненості у своїх силах: асоціативний експеримент (Л. П. Радченко), тести для встановлення рівня домагань і самооцінки (Є. Генова, Л. П. Радченко), теппінг тест з установкою на максимальний темп (Ю. Я. Кисельов ). Для дослідження рівня емоційного збудження: 1) треморометрія (Ю. Я. Кисельов) 2) реакція на час (В. М. Петрович) 3) теппінг-тест в модифікації - "спокійно", "швидко", "максимально швидко" (Ю. Я. Кисельов) Для визначення завадостійкості: тести Бурдені-Анфімовіча в різних модифікаціях з ускладненнями, з введенням емоційно збудливих або несподіваних зовнішніх перешкод. (Є. Герон, Г. Д. Горбунов) Для з'ясування можливості довільної регуляції рухових дій: теппінг тест з установками "максимально швидко - вдвічі повільніше "," спокійно - удвічі швидше ", або" повільно "(Ю. Я. Кисельов), цей же тест в наступної модифікації" в зручному темпі - уповільнено "," в зручному темпі - максимально швидко "," в зручному темпі ". Доцільно уточнити, що якщо у визначенні та аналізі психічної готовності до змагання, в діагностиці прогалин у цьому стані, у з'ясуванні їх етіології, основна роль у спільних зусиллях тренера та психолога належить психологу, то коли мова йде про шляхи і засоби психологічної підготовки до змагання, про шляхи та засоби подолання прогалин у психічній підготовленості спортсменів, провідне положення займає тренер. 2.2. Методи відновлення і психорегуляції (гетерорегуляція, ауторегуляція, фрустрація, психогігієна) Психорегуляція у спорті - це комплекс заходів, спрямований на формування у спортсмена психічного стану, що сприяє найбільш повної реалізації його потенційних можливостей. Психофізіологічної основою такого стану служить оптимальне співвідношення робочої (ерготропной) і відновлювальної (трофотропной) систем організму. У будь-який момент з домінуючою функціональною системою, що забезпечує ту чи іншу діяльність людини або підтримує його стан (стан спокою з метою відновлення), конкурує інша з представлених систем [29, c. 5-25]. Конкуруючу систему називають субдомінантного. Наприклад, якщо спортсмен виконує якесь певне завдання на тренуванні, то цей процес забезпечується домінуванням ерготропной системи. Однак у цей же час субдомінантні трофотропной система робить все можливе, щоб організм не перевитратив свою енергію. Відомо, що організм людини не може переходити від одного виду діяльності до іншого відразу. Іноді цей процес може значно затягуватися. Особливо часто такий вид переходу виражається при зниженні психічної працездатності. Але, як показує спортивна практика, часто саме в періоди зниження психічної працездатності спортсмену необхідна висока активність і значна швидкість психічної реакції. Методи психорегуляції різноманітні і досить численні. Можна говорити про різні принципи їх класифікації, але найбільш раціональним є принцип, запропонований В. М. Мельниковим [40, c. 56-59]. Виділяються дві групи методів: 1) гетерорегуляціонние (можуть бути реалізовані в звичайному стані неспання або в зміненому стані свідомості - гіпноз); 2) ауторегуляціонние (це методи саморегуляції). Розглянемо схему класифікації методів психорегуляції Методи гетерорегуляціі [40, c. 59-65] Вербальні методи навіювання поділяються на бесіду, переконання, наказ і раціональне навіювання (у звичайному стані). Бесіда передбачає спілкування зі спортсменом з метою зняти нервову напругу або передстартову апатію (зазвичай застосовується той чи інший спосіб відволікання). Переконання переслідує більш чіткі цільові завдання: налаштувати спортсмена на конкретну діяльність; переконати в нераціональності тієї чи іншої поведінки, стану. Наказ - найбільш імперативна форма навіювання в спати. Він повинен бути конкретним, чітким і коротким. Раціональне навіювання - це більш складний метод вербальної гетерорегуляціі. Він включає в себе наступні завдання: 1) логічно переконати спортсмена в необхідності виконати якийсь комплекс заходів, налаштуватися на ту чи іншу діяльність; 2) усунути непотрібне емоційне напруження або, навпаки, підняти нервово-психічну активність; 3) вибудувати сприятливу перспективу, яка могла б бути у спортсмена, якщо б він слідував пропонованим психогігієнічним радам. Серед вербальних методів гетерорегуляціі, що вимагають для їх реалізації особливих психічних станів, слід виділити різні варіанти гіпносуггестіі (навіювання уві сні): 1) фракційний гіпноз (частковий) полягає в тому, що процес навіювання як би розбивається на частини. Після того як людина занурюється в стан сну і перебуває в ньому протягом декількох хвилин, його пробуджують і уточнюють, чи не було будь-яких перешкод, домовляються з ним про стилі подальшого проведення навіювання, знову занурюють у сноподобнимі стан; 2) гіпносуггестія (метод максимального включення в реальну спортивну ситуацію, "репортаж") полягає в тому, що після занурення в сон фахівець, провідний сеанс, починає як би вести репортаж про матч або поєдинку за участю спортсмена, який перебуває під гіпнозом. Серед невербальних методів гетерорегуляціі виділяють апаратурні і безаппаратурние. У апаратурних методах для формування сноподобнимі стану використовують апарати типу "Електросон". Методи ауторегуляції [40, c. 65-68] Аутогенне тренування вперше була запропонована австрійським лікарем І. Шультц. Визначається вона послідовним самонавіюванням почуття важкості та тепла в кінцівках, відчуття тепла в області сонячного сплетення, в області серця, відчуття приємного прохолодного дотику до чола. Все це сприяє розслабленню, зняття нервової напруги. Крім того, перебуваючи в такому стані, спортсмен може вирішувати завдання, пов'язані з самонастроювання, подоланням невпевненості, страху, концентрацією уваги і т.п. "Наївні" методи саморегуляції - це прийоми, які з'явилися в ході тренувань і змагань, де їх використання дало той або інший ефект, пов'язаний з успіхом, вдалим виступом на змаганнях. Ці методи саморегуляції виникають випадково і часто стають ніби ритуальними. Наприклад, багато спортсменів вимовляють про себе, як правило, одну й ту ж фразу самонапутствія або самонакази, при цьому дана фраза досить часто набуває нав'язливого характеру. Найпростіші методи саморегуляції на відміну від "наївних" необхідно спеціально тренувати. Це вербальні та невербальні методи, вони природні для кожної людини, притаманні його звичайній поведінці. До вербальним відносяться методи самопереконання, самонакази, прийоми психічної захисту. Невербальні - дихальні і мімічні вправи; вправи, засновані на спеціальних м'язових відчуттях. Ідеомоторне тренування (уявне виконання певних рухових актів чи своєї поведінки в тих чи інших обставин, коли спортсмен подумки промовляє завдання, називаючи якісь рухи) [6, c. 101-103]. Регуляція психічних станів може здійснюватися двома шляхами [37, c.89-91]: 1) попередженням їх виникнення; 2) ліквідацією вже сформованих станів. Для проведення цього процесу може використовуватися безліч засобів і методів впливу ззовні або саморегуляція. Найбільшу актуальність для психорегуляції мають такі психічні стани, як стомлення, надмірне нервово-психічне напруження (включаючи передстартову лихоманку), фрустрація (розчарування). Кожне з цих станів може деталізуватися, так як має збірний характер, тому розробка сеансу психорегуляції повинна містити вирішення оперативних завдань, спрямованих на відновлення працездатності, емоційного стану, бойового настрою. При цьому неодмінно повинні враховуватися умови кожного конкретного випадку окремо. Втома [23, c.69-74] Процес розвитку стомлення протікає складно: спочатку спортсмен відчуває млявість, сонливість, апатію, зниження інтересу до виконуваної діяльності, потім у нього спостерігається підвищена збудливість, швидка зміна настрою; на останній стадії відзначається комплекс яскраво виражених невротичних явищ: нестійкість настрою, порушення сну, низька працездатність, апатія, різні функціональні розлади (головний біль, болі в серці, вегето-судинна дистонія тощо). Часто наростання стомлення супроводжується захворюваннями і травматизмом. Слід підкреслити, що в періоди перевтоми рекомендується знизити не тільки фізичні, але і психічні навантаження, надзвичайно корисно використовувати всі види психорегуляції, в яких присутні засоби мистецтва і культури. Але необхідно пам'ятати, що ці кошти повинні грати відволікаючу роль. Наприклад, можна подивитися легкий, веселий фільм. Однак якщо для цього потрібне переміщення спортсмена на значну відстань (їхати до місця демонстрації фільму на транспорті або достатньо тривалий час йти), то це вже не буде психорегуляції і ніякої для спортсмена в стані перевтоми користі не принесе. Корисними можуть бути гіпносуггестівних кошти, при використанні яких слід в першу чергу приділяти увагу навіюванню спокою, розслаблення, відпочинку. Дуже важливі апаратурні методи психорегуляції. З їх допомогою процес розслаблення і розвитку сноподобнимі стану протікає набагато легше. Не можна не відзначити роль самонавіювання спокою, розслаблення і сну у вечірні години. Це буває особливо важливо, коли з різних причин процес засинання утруднений. Надмірне нервово-психічне напруження [23, c. 74-76] Надмірне напруження, безумовно, заважає виконувати спортивні дії і раціонально використовувати функціональні можливості організму.
Практичний досвід показує, що одним з найбільш дієвих методів для усунення надмірного напруження можна вважати психорегуляції в стані неспання. Крім того, досить раціональний метод - це створення нового осередку збудження, який зіграє роль відволікаючого чинника. Дуже важливо з метою профілактики перезбудження дотримувати основні принципи психогігієни, особливо в ігрових видах спорту. Використовувати тільки заспокійливі заходу тут буде недостатньо. Необхідно: 1) визначення причини надлишкової хвилювання; 2) її пояснення та усунення; 3) виконання прийомів саморегуляції. При надмірному нервово-психічній напрузі методи саморегуляції, організовані у вигляді пауз, можуть бути досить ефективними. Головне, глибоко усвідомлене самовплив спортсмена має бути спрямоване на десенсибілізацію до очікуваної діяльності. Але при цьому не можна допускати, щоб спортсмен впав у протилежну крайність і довів себе до повної байдужості. Мобілізуюче вплив на стан спортсмена можуть надавати ідеомоторні уявлення, пов'язані з очікуваною ситуацією і його конкретними діями. Найскладнішим проявом надмірної напруги вважається його виникнення в ході змагальної боротьби. Тут особливо важливо, щоб спортсмен мав певний індивідуальний арсенал засобів саморегуляції, які заздалегідь відпрацьовуються в нейтральних умовах, потім систематично удосконалюються в реальній діяльності. Фрустрація Стан фрустрації пов'язано з раптовою різницею між очікуваними подіями і реальним результатом. Супроводжуване негативними емоціями, цей стан може поєднуватися з втомою і з надмірною нервово-психічним напруженням. Воно може виступати і як самостійний феномен. Фрустрація може призводити до трьох форм поведінки (реакцій) [30, c. 94-98]: екстрапунітівной, інтрапунітівной і імпунітівной. Досить часто зустрічається перша форма реагування - екстрапунітівная, пов'язана з виникненням внутрішнього "підбурювача" або з мотивацією агресії. Таким чином, можна сказати, що різні методи та засоби психорегуляції слід застосовувати з урахуванням специфіки ситуації, індивідуальних особливостей спортсменів та їх психічного стану, щоб здійснити загальну тенденцію формування у них оптимального психічного стану, в якому вони можуть найбільш повно реалізувати свої фізичні та технічні можливості [17, 125-127]. Особливе місце в регуляції психічних станів спортсменів займає саморегуляції. Саморегуляція передбачає вплив людини на самого себе за допомогою слів, уявних уявлень та їх поєднання. Розрізняють самопереконання і самонавіяння. Самопереконання - вплив на самого себе за допомогою логічно обгрунтованих доводів, на основі пізнання законів природи і суспільства. Самонавіювання - спосіб впливу, заснований на вірі, на довірі до джерела, коли істина приймається у готовому вигляді, без доказів, але від цього вона не стає менш значущою, ніж пізнана істина. За допомогою засобів саморегуляції можна управляти процесами, які в звичайних умовах регуляції не піддаються. Як приклад наведемо загальновідомі досягнення йогів в регуляції обміну речовин, роботи серця, температури тіла. У культурі та науці народів світу накопичено великі відомості про саморегуляцію. У спорті найчастіше використовуються чотири різновиди психічної саморегуляції: аутогенне тренування, психорегулюючий тренування, психом'язового тренування і ідеомоторна тренування. Дихальна психорегуляція - різновид методики саморегуляції бокс єра, заснована на застосуванні дихальних вправ, що впливають на його психічний стан: швидкий вдих, толчкообразние різкі видихи у поєднанні з певними звуками, коротка гіпервентиляція. Ці вправи сприяють активізації діяльності головного мозку, підвищення рівня емоційного збудження і психічного стану. Інші вправи: глибокі видихи, поєднані з затримкою дихання; переходи від частого поверхневого дихання до сповільненого; ритмічне дихання в певних позах - призводять до зниження рівня активності цих процесів. У практиці зарубіжних боксерів застосовуються комплекси дихальних вправ, що включають ритмічні дихальні рухи, вправи із затримкою дихання на вдиху і видиху, гіпервентиляцію, поєднуватися з уповільненим диханням, дихальні вправи з різкими штовхоподібними видихами та ін Більш ефективними є дихальні вправи, які сприяють зниженню нервово-психічної напруженості і емоційного збудження боксерів. Їх нерідко включають до деяких системи психорегуляції, використовувані в підготовці спортсменів. Прийоми дихальної психорегуляції застосовуються в тренувальних заняттях (у кінці їх основної частини або завершальної), а також у різний час дня залежно від поставлених завдань (заспокоєння або активізація стану бокс єра). [51] Ефективність психорегуляції в кінцевому підсумку буде залежати від того, якою мірою боксери оволоділи навичками психічної саморегуляції. Навчати боксерів цим навичкам доцільно за певною системою, умовно названої псіходідактікі. Під нею розуміється використання різних засобів і методів психорегуляції, спрямованих на послідовне (поетапне) удосконалення процесів самоконтролю і саморегуляції, аж до вироблення самонакази. На першому етапі передбачається використання різних засобів гетерорегуляціі (тобто регулювання ззовні за допомогою тренера, психолога або інших осіб, а також будь-яких засобів впливу, наприклад апаратурних) з метою створення у боксера уявлень про те, чого він повинен потім досягти самостійно. Наприклад, боксерові пояснюються відчуття розслаблення, тепла і тяжкості. Потім психолог або тренер вселяє йому ці стани, а він намагається їх відчути. Відомо, що гетерорегуляція на перших порах дає значно більший ефект, ніж саморегуляція. На цьому етапі дуже бажано застосування різних апаратурних або підсобних засобів впливу, особливо коли боксерові не вдається сформувати потрібне відчуття. Так, при поганому відчутті тепла в руках чи ногах можна направити на ці ділянки тіла світло від спеціальних рефлекторів або опустити кінцівки в теплу воду і проводити при цьому навіювання тепла. Щоб полегшити входження в стан релаксації, доцільно користуватися апаратами "Ленар" і "Пела". Боксер на даному етапі навчання швидше пасивний: всі відчуття йому вселяють, а він лише фіксувати їх у пам'яті. Так, навчаючи боксерів навичкам формування ОБС, спочатку проводять з ними сеанси гетеровоздействія (гіпносуггестіі), в яких за допомогою формул, складених самими боксерами, психолог вселяє їм ОБС по частинах або повністю. Відгуки боксерів свідчать про те, що за таких сеансах ОБС відтворюється легше і яскравіше, ніж при самонавіянні [17, c. 135-137]. На другому етапі боксери вже самі повинні вчитися формувати ці стани. Даний етап можна підрозділити на два підетапи. На першому підетапи триває освоєння досвіду саморегуляції, але ще використовуються різні засоби, які можуть допомогти краще сформувати потрібний стан. На другому підетапи допоміжні засоби не застосовуються. Тут вже важливо визначити, що називається, "ключ до себе". Під цим мається на увазі конкретний прийом або засіб самовпливу, за допомогою яких можна домогтися необхідного ступеня розслаблення або, навпаки, мобілізації. Наприклад, один боксер краще відчуває тепло в м'язах, коли представляє, як м'яз заповнюється теплою кров'ю, а інший - коли "бачить" себе в теплій ванні або під гарячим душем. Тому перший відчуває відповідні йому формули, а другий - зовсім інші образи і слова. Точно так само для одного боксера буде більш ефективним яскраве, образне уявлення потрібного відчуття, а для іншого - багаторазове словесне "зображення" його. На третьому етапі система саморегуляції відпрацьовується до автоматизму. При цьому роль активного, свідомого процесу зменшується. Людина може навіть повністю не усвідомлювати яке-небудь знову з'являється відчуття, але воно вже здатне включати комплекс корисних захисних психофізіологічних механізмів. Наприклад, при отриманні травми, пов'язаної з сильним болем, у рукопашника спрацьовує реакція самоанестезію, і він як би не помічає біль. Або, щоб миттєво розслабитися і відновитися в процесі сутички, рукопашник використовує будь-яку паузу, під час якої за допомогою самонакази "Розслабитися!" Швидко входить в стан релаксації. Третій етап псіходідактікі вельми складний. При навчанні боксерів психічної саморегуляції повинен дотримуватися принцип спрямованості засобів і методів психорегуляції на вирішення завдань тренувальної та професійної діяльності [2, c. 89-91] Психогігієна спорту - область загальної гігієни та медичної психології, що розробляє заходи щодо збереження та зміцнення нервово-психічного здоров'я боксера. Вона тісно пов'язана з психопрофілактики, що займається виявленням і запобіганням нервово-психічних і психосоматичних (тобто тілесних, але викликаних впливом психологічних причин) захворювань [16, c. 78-79]. У сфері боксу ці галузі науки ставлять завдання визначити вплив різних фізичних і психічних навантажень, а також ударів в голову на інтелект, психічні процеси і стани боксерів, діагностувати відхилення від норми в психічному здоров'я в ході тренування та виступів у змаганнях, розробляти заходи, що дозволяють запобігати психічне перенапруження і стомлення, виникнення психологічних травм і невротичних станів, сприяти нервово-психічному відновленню спортсменів після важких навантажень. [52] Головне завдання психогігієни боксу - забезпечення психічного здоров'я боксера, що тісно пов'язано з психологією особистості спортсмена, психологією спортивного колективу, психорегуляції, психопрофілактики і психотерапією. Спортивна діяльність нерідко змушує спортсменів приховувати зовнішні прояви психічної напруженості через небажання показати свою слабкість, боячись не потрапити в команду, і т.п. Все це, природно, впливає на здоров'я спортсменів, тому в основі психогігієни лежить чіткий об'єктивний контроль за психічним станом спортсмена з обов'язковим критичним осмисленням отриманих даних. З цією метою можуть активно застосовуватися різні методи психодіагностики спорту. Науково-практичні дослідження показують, що психічні розлади у спорті пов'язані, в основному, зі зниженням рівня працездатності. З метою відновлення психічної працездатності психогігієна пропонує ряд спеціальних методів. В якості таких методів можуть застосовуватися [5, c. 16-19]: 1. Навіювання у стані неспання. Зі спортсменом проводиться бесіда. У простій, ненав'язливій формі йому пояснюються причини його невдач і рекомендують доступні варіанти їх оперативного подолання. Дуже важливо, щоб спільно зі спортсменом обговорювалося все, що необхідно усунути в процесі психорегуляції. Спортсмен повинен відчувати себе активним партнером психолога (тренера), проводить з ним бесіду, а не виступати в ролі споживача. 2. Гіпносуггестія. Під вербальними гіпносуггестівних впливами мається на увазі формування у спортсмена (за допомогою слів) особливого сноподобнимі стану, в якому процеси відновлення будуть протікати набагато ефективніше, ніж у сні або в стані неспання. 3. Апаратурні методи. Застосування словесних методів у деяких випадках буває недостатньо. Слід зазначити основні причини: 1) недостатня сугестивність спортсмена; 2) невміння користуватися методами психорегуляції; 3) відсутність умов для проведення сеансу; 4) значне зниження або, навпаки, підвищення нервово-психічної напруги; 5) невіра в ефективність словесних методів впливу. При появі причин недостатності застосування словесних методів велику користь у здійсненні відновлення психічної працездатності надають апаратурні методи. З метою психопрофілактики та психогігієни у спорті використовуються різні психофармакологічні кошти. Доцільність їх використання пояснюється тим, що: 1) основна дія цих препаратів допомагає нормалізувати психо-вегетативні реакції; 2) вони значно підвищують фізичну і розумову працездатності. Психофармакологические кошти діляться на п'ять груп [5, c. 19-21]: 1) транквілізатори справляютьседативну, заспокійливу дію, знижують психічну напругу, страх і тривогу, нормалізують психічний стан і зменшують вегетативні розлади; 2) антидепресанти (два різновиди): одні заспокоюють і підвищують настрій, інші стимулюють психічну активність; 3) психостимулятори надають тонізуючу, енергізірующее дію і стимулюють мотивацію досягнень; 4) ноотропи діють на розум, покращують діяльність вищих психічних функцій, використовуються в якості засобів оптимізації розумової діяльності і підвищення адаптації до тривалих фізичних навантажень; 5) адаптогени дуже численні, широко використовуються в народній медицині. Виділяють дві групи адаптогенів: а) переважають економізується властивості (препарати женьшеню, елеутерококу, золотого кореня та ін); б) виражені стимулюючі властивості (препарати китайського лимонника, левзеї та ін.) Психофармакологічні засоби повинні використовуватись за призначенням лікаря у випадках необхідності, тільки в послесоревновательном або тренувальному періоді [17, c. 144-146]. 2.3. Методи підвищення рівня психологічної підготовки боксерів Зміст конкретних засобів і методів, що застосовуються в процесі психічної підготовки спортсменів, розкриває наступна класифікація. За мету застосування засоби і методи психічної підготовки діляться на [32, c. 54-59]: 1) мобілізують; 2) корегуючі (поправляють); 3) релаксуючі (розслаблюючі). За змістом засоби і методи психічної підготовки діляться на наступні групи [32, c.59-61]: 1) психолого-педагогічні (переконують, що направляють, рухові, поведінково-організуючі, соціально-організуючі, комбіновані); 2) переважно психологічні (сугестивні, тобто вселяють; ментальні, що поєднують вплив словом і образом; соціально-ігрові, комбіновані); 3) переважно психофізіологічні (апаратурні, психофармакологічні, дихальні, комбіновані). За сферою дії засобу і методи психічної підготовки діляться на: 1) кошти, спрямовані на корекцію перцептивно-психомоторної сфери (тобто на якості, пов'язані зі сприйняттям ситуації і моторними діями); 2) засоби впливу на інтелектуальну сферу; 3) засоби впливу на вольову сферу; 4) засоби впливу на емоційну сферу; 5) засоби впливу на моральну сферу. По адресата засоби і методи психічної підготовки діляться на: 1) кошти, спрямовані на психічну підготовку тренера; 2) засоби управління безпосередньо спортсменом або командою. За часом застосування ці засоби і методи діляться на: 1) попереджувальні; 2) передзмагальному; 3) змагальні; 4) постсоревновательние. За характером застосування їх поділяють на саморегуляцію (аутовоздействія) і гетерорегуляцію (впливу інших учасників педагогічного процесу - тренера, психолога, лікаря, масажиста і т. д.). На вибір конкретних засобів і методів істотний вплив роблять фактор часу, місце змагання, соціально-психологічний клімат у команді, індивідуальні особливості спортсмена. Мобілізують засоби і методи спрямовані на підвищення психічного тонусу, формування установки на активну інтелектуальну та моторну діяльність спортсмена. Сюди відносять такі словесні засоби, як самонакази, переконання; такі психорегулирующим вправи, як "психорегулюючий тренування" (варіант "мобілізація"), вправи на концентрацію; такі фізіологічні впливу, як збудливий варіант акупунктури, збудливий масаж [45, c. 95-98]. Психолого-педагогічні засоби належать до компетенції не тільки психолога, а й тренера, грунтуються на вербальному (словесному) впливі і спрямовані переважно на моральну й етичну сферу спортсмена. Уміле використання слова - найважливіший засіб психічної підготовки. Психофізіологічними умовно називаються засоби фізіологічні за технологією, але несуть у собі психічний вплив, в основному непряме. Такими засобами є акупунктура, масаж, розминка, особливо якщо вона психологічно грамотно побудована і має на меті формування у спортсмена необхідного настрою. Значний розділ засобів психічної підготовки складають прийоми довільної саморегуляції. За способом застосування такими прийомами можуть бути переконання, самонавіяння (самонаказ), рухові і дихальні вправи, використання механізмів представлення і уяви (наприклад, за допомогою засобів ідеомоторного тренування). Важливість спеціальної психологічної підготовки в сучасному спорті важко переоцінити. Сьогодні рівень фізичної та технічної підготовки у провідних спортсменів практично вирівнявся. Стабільно перемагають саме ті спортсмени, чий рівень психологічної підготовки вище. Тобто, ті, хто краще навчився управляти своїм функціональним станом. Основні напрямки використання аутогенного тренування в спорті [5, c. 89-94]: Прискорення і підвищення якості технічної підготовки (тренування і розучування нових елементів рухів, виправлення помилок, формування оптимальних рухових стереотипів тощо). Освоєння здатності викликати оптимальне функціональне стан перед стартом, під час тренувань. Прискорення і підвищення якості процесів відновлення після змагальних і тренувальних (інтенсивних) навантажень. Розвиток спеціальних навичок (швидкість реакції, витривалість і т.п.). Корекція характерологічних особливостей, підвищення мотивації до досягнення максимальних результатів. Регулювання може здійснювати спортсменом спільно з тренером завчасно. Цьому будуть сприяти такі методи. Зниження рівня домагань як спосіб зняття психічної напруги [49]. Причиною психічного напруження спортсмена можуть бути складність що стоїть перед ним завдання і його невпевненість у можливості її рішення (досягнення поставленої перед ним мети). У цьому випадку доцільно знизити вимоги до спортсмена. Якщо ж спортсмен сам ставить перед собою важкі мети, має високий рівень домагань - завдання ускладнюється. Знизити рівень домагань спортсмена можна лише шляхом переконання, але це може призвести до неприємних наслідків, демобілізацією і відходом спортсмена від боротьби. Тому краще змінити напрямок думок спортсмена зі спортивного результату і уявлення про спортивній боротьбі на точне, технічно правильне виконання вправи, на тактично грамотне ведення поєдинку. Потрібно змусити спортсмена думати не стільки про результати, скільки про способи їх досягнення. Крім того, необхідно виключити загрозу покарання спортсмена за невдалий виступ. Вплив тренера в ситуації психічної напруги в значній мірі залежить від сугестивності спортсмена, тобто його віри навіть в ті доводи, які висловлюються тренером в неаргументованою формі. У цьому випадку спортсмен орієнтується не стільки на зміст впливу, його аналіз і осмислення, скільки на форму впливу і його джерело, на ту особу, що дає вказівки або поради. При передзмагальному нервово-емоційній напрузі сугестивність зростає, що пов'язано, очевидно, зі збільшенням тривожності і невпевненості спортсменів у результаті поєдинків. Використання методу десенсибілізації (зняття чутливості до факторів, що викликають тривогу і страх). Спочатку складається перелік ситуацій та людей, які викликають у спортсмена стан тривоги навіть в незначній мірі. Потім цей перелік ранжирується в послідовності від факторів, що викликають значні побоювання і страхи, до чинників, що викликають невелику тривогу. Після цього спортсменові пред'являються спочатку ситуації, що викликають незначну тривогу. Після адаптації до них переходять до факторів, що викликають середній рівень тривоги. Далі переходять на більш високий рівень, і так до тих пір, поки спортсмен не адаптується до всіх стресогенним для нього факторів [26, c. 145-148]. На рівні загальнопідготової діяльності виявляються такі якості: Якості, що характеризують загальну мотиваційно-вольову спрямованість спортсмена [39, c. 59-61]. а) ідейно-моральна спрямованість особистості спортсмена, що визначається за допомогою спостережень і методів оцінки тренера та психолога, взаимооценок спортсменів та самооцінки; б) показники взаємовідносин та взаємодії спортсмена в групі, що визначаються за допомогою соціометрії та взаимооценок; в) рівень мотивації досягнення і рівень захопленості спортивною діяльністю, оцінювані за допомогою спостережень, експертних оцінок за спеціальною схемою; г) загальні вольові прояви характеру (цілеспрямованість, сміливість, наполегливість, стійкість і т. д.), які визначаються за допомогою спостережень, методу узагальнення незалежних характеристик та ін Загальні вищі психічні функції і психомоторні якості (увага, оперативне мислення і пам'ять, загальна швидкість простої реакції, загальна рухова активність), діагностуються за допомогою поширених неспецифічних тестів (наприклад, модифікованих таблиць Шульте, тесту В. Пушкіна, реакціометріі, теппінг-тесту). Загальна здатність до самоконтролю і саморегуляції поведінки і емоційних станів у специфічних умовах спортивного режиму. У першому випадку визначається здатність правильної самооцінки показників рухових дій і працездатності шляхом порівняння об'єктивних і суб'єктивних показників діяльності, здатність до корекції рухової діяльності за допомогою експертних оцінок. У другому - здатність до самооцінки емоційного стану за допомогою порівняння суб'єктивних оцінок і об'єктивних даних (пульсу, електрошкірного опору), здатність до довільного управління емоційним станом і ін. ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ ІІ
Бокс як вид спорту пред'являє виключно високі вимоги до психіки спортсмена. Значно легше досягти певного рівня фізичної і техніко-тактичної готовності до турніру, чим готовності психологічної. Особливо це складно, якщо боксер є новачком.
Під психологічною готовністю спортсмена до змагання розуміється можливість успішно виступати на змаганнях. У психічної готовності відводиться велика роль впевненості, волі і т.д., які не піддаються виміру та формалізації і тому можуть лише доповнювати отримані об'єктивні дані досліджень. Багато психологів спорту вбачають сутність психологічної готовності спортсмена в різних впливу на нього екстремальних умов змагань та можливості своєчасно прийняти оптимальне рішення в конкретній ситуації, в єдності діяльності та стану, в безперервному контролі і регуляції поведінки. Основне завдання тренера з боксу це розвиток у спортсменів цілеспрямованості, що є невід'ємною частиною психологічної підготовки боксерів. В даний час прийнято ділити психологічну підготовку спортсмена на два етапи - етап загальної психологічної підготовки і психологічну підготовку до змагань. Обидва цих етапу взаємозв'язані, в той же час кожен з них має свої особливості, які необхідно враховувати в методиці спортивного тренування.
Для молодого боксера психічна підготовка особливо важлива, оскільки є основний в опануванні техніко-тактичної майстерності.
РОЗДІЛ ІІІ. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
3.1. Оцінка психологічних показників боксерів
3.1.1. Аналіз роботи психолога з боксером в період підготовки, тренування, змагань Особливістю психологічної підготовки в боксі є [19, c. 46-48]: 1) відповідальність перед колективом за особисті дії; 2) велика кількість сильних збивають факторів під час змагань; 3) сильно виражені компоненти спортивної майстерності та їх взаємодії для досягнення мети (техніка, тактика, фізична і психологічна підготовки); Складність турнірів (перерви між боями не дають можливості повністю відновити організм, велику кількість турнірів, контроль над масою тіла, профілактика травм та ін.) Бокс як вид спорту пред'являє винятково високі вимоги до психіки спортсмена. Значно легше досягти певного рівня фізичної та техніко-тактичної готовності до турніру, ніж готовності психічної. Не про всякому боксера можна сказати що він "боєць", навіть якщо він володіє високою технікою, тактикою та фізичною підготовкою. Стан психологічної підготовленості відіграє особливу роль, найчастіше є вирішальним у сутичці. Спортсмен, який не вміє впоратися з надмірним збудженням напередодні виходу на ринг, невпевнений у своїх силах, вчасно бою не зможе швидко мобілізуватися і розумно діяти. Навпаки, якщо боксер добре психологічно підготовлений, спокійний, упевнений у собі, легко управляє своїм настроєм і діями у бою, він і при сильно діючих факторах (пропуску сильного удару, невдачі в атаках і т. п.) зуміє мобілізуватися, правильно оцінити обстановку, врахувати можливості свої і супротивника і успішно вирішити тактичні та технічні завдання. Не треба забувати, що боксер, беручи участь у турнірі, який триває до 12 днів, має три-чотири бої і повинен бути психологічно готовий до кожного з них [34, c. 48-51]. При психологічної підготовки боксера на перший план висуваються його індивідуальні якості, тому тренер повинен бути достатньо ерудицію у галузі психології, педагогіки, фізіології і лікарського контролю з тим, щоб досконально вивчити свого підопічного і найбільш індивідуалізувати підготовку з урахуванням його здібностей та умов їх розвитку. Необхідно цікавитися мотивами занять боксом та участі у змаганнях. Під мотивами розуміють думки, прагнення і почуття, пов'язані з усвідомленням тих чи інших потреб та спонукають до діяльності. Такими спонуканнями можуть бути задоволення від переваги в єдиноборстві над іншими, спортивна слава, прагнення різнобічно розвити себе фізично, окремі якості (витривалість, силу, спритність); виховати в собі сміливість, впевненість, рішучість і т. д. [39, c. 45-46] Найбільш значна мотивація - навчитися майстерно боксувати, потрапити в збірну команду республіки і країни, домогтися високих спортивних результатів, захищати честь Батьківщини за кордоном, передати досвід іншим боксерам. Звичайно, наведені мотиви далеко не вичерпують тих прагнень, які спонукають спортсменів різного віку і досвіду займатися боксом і удосконалювати свою майстерність. Знання мотивів має велике практичне і педагогічне значення, так як дозволяє тренерові оцінити властивості особистості займаються. До основних складових психологічного забезпечення підготовки спортсменів слід віднести аналіз вимог, пропонованих боксом, до психіки спортсменів, планування підготовки спортсменів з урахуванням психологічних факторів, навчальні та розвиваючі програми, спрямовані на формування необхідних спортсменам психотехнічних навичок, розвиток професійно важливих властивостей психіки; корекційні та реабілітаційні програми, пов'язані з наданням допомоги спортсменам та тренерам у вирішенні виникаючих у них психологічних проблем; програм забезпечення виступів у відповідальних змаганнях; програми психологічного контролю. Основними факторами психологічної підготовки до конкретного змагання є [42, c.158-160]: Психологічна самопідготовка. Під цим розуміється психологічна установка, думки, переживання, вольові явища які відбуваються у боксера у зв'язку з конкретними змаганнями. Боксер перед змаганнями обов'язково повинен жити майбутніми боями. Проте це повинні бути такі переживання, які мобілізують його сили, по-бойовому налаштовують і в кінцевому рахунку в значній мірі допомагають досягненню перемоги. Вплив тренера. Тренер, який добре знає свого вихованця вже за зовнішніми ознаками поведінки може визначити зрушення в його емоційній сфері. Якщо завжди жвавий у присутності тренерів юнак ставати замкнутим, то це означає що він знаходиться в стані важких психічних переживань, пов'язаних з виступом на майбутніх змаганнях. Тренеру слід непомітно вивести свого підопічного з цього стану, переключити його увагу на інше. Одним із завдань тренера в психологічній підготовці є попередження психічне перенапруження напередодні майбутнього змагання. У деяких випадках питання, пов'язані з майбутніми змаганнями треба розібрати з колективом і в особистій бесіді. Тренер повинен допомогти спортсменові оцінити свої власні сили й сили супротивника, одночасно тренер повинен дещо змінити режим тренувань. Вплив середовища. Під поняттям "середовище" треба розуміти в першу чергу той спортивний колектив, у складі якого спортсмен повинен виступати на майбутніх змаганнях. Психологічний стан членів колективу взаємно впливають на них. Тому дуже важлива установка всього колективу щодо майбутнього змагання. Коли колектив налаштований по-бойовому, впевнений у своїх силах, в перемозі, це є важливим чинником в психологічній підготовці до змагання. У психологічній підготовці велике значення має також ставлення родини, товаришів, знайомих. Тут не слід забувати, що середовище спортсмена може грати як позитивну, так і негативну роль. Йдеться, зокрема, йде про такі випадки, коли впливу середовища доводять спортсмена до певного перенапружено стану, виводять його з рівноваги (коли "наснагу" переходить нормальні межі) Процес психологічної підготовки спортсмена ділиться на ряд етапів. Етап, відразу наступний за змаганнями. На цьому етапі, виходячи з перемоги або поразки, спортсмен бере ту або іншу установку щодо подальшої тренування і майбутнього змагання. Наступні змагання може бути через місяці. Проте психологічна підготовка до нього починається після закінчення попередніх змагань. У разі перемоги треба поставити перед боксером більш високі цілі, а в разі поразки треба викликати прагнення до реваншу, і у всіх випадках серйозно розібрати технічні, тактичні та психологічні недоліки, ось що важливо виконати на цьому етапі психологічної підготовки до змагання [48, c. 98-101]. Етап тренування, що передує змагання. Цей етап - найтриваліший з усіх. Основне завдання: вирішення питань загальної психологічної підготовки, тобто вивчення особливостей психічних якостей боксера і їх прояв під час змагань, і вибір заходів необхідних для розвитку цих якостей. Необхідно, щоб психологічна підготовка була важливою складовою частиною всього процесу підготовки спортсмена до майбутнього змагання. Етап безпосередньої підготовки до змагання. Цей етап визначається такими зрушеннями, які відбуваються в емоційній сфері спортсмена. Зрушення бувають здебільшого настільки значними, що накладають певний відбиток на настрій спортсмена. У цей час треба розвіяти тривожні думки, усунути занепокоєння і постаратися створити у спортсмена стан бойової готовності. Процес самого змагання. У процесі змагання, особливо коли змагання тривають дні а то й тижня, важлива психологічна налаштування. Психологічна настройка спортсмена до змагання дуже складний процес, який відбувається систематично, за заздалегідь розробленим планом і має важливе, іноді навіть вирішальне значення для досягнення успіху в змаганнях. У цьому процесі важлива роль належить спортсмену, тренеру і колективу, спільними зусиллями яких, можна досягти правильною і необхідної психологічної підготовки і забезпечити успіх в майбутніх боях. Психологічна підготовка боксера до майбутнього бою, природно, диктується завданнями, які треба вирішити в конкретному змаганні. До їх числа належать [40, c. 53-56]: 1. Усвідомлення своєрідності спортивних завдань майбутнього змагання; 2. Вивчення сильних і слабких сторін супротивників і підготовка до дій відповідно до обліку цих особливостей; 3. Формування твердої впевненості у своїх силах і можливостях для досягнення перемоги; 4. Подолання негативних емоцій, викликаних майбутнім змаганням, і створення стану психологічної готовності до бою; 5. Придбання готовності до максимальних вольовим і фізичним напруженням і вміння проявити їх в умовах змагання; 6. Уміння максимально розслабитися після бою і знову мобілізуватися до подальшого бою. Отже, сутність психологічної підготовки спортсмена зводиться до напрямку його свідомості та дій на рішення тренувальних і змагальних завдань. Психолог в боксі повинен бути не тільки фахівцем з діагностики, а й педагогом-психологом. Сучасні поняття про професіоналізм психолога вимагають від нього не лише глибини теоретичних знань та володіння методами вивчення людини, але й уміння тактовно і своєчасно видавати спортсмену, тренеру ефективно впливає, корисну інформацію. Для цього психолог-практик зобов'язаний володіти методами впливу так само якісно, ​​як він володіє методами дослідження. Боксу потрібен психолог, який може, тривало перебуваючи на учбово-тренувальних зборах, зжитися зі спортсменами, організувати колектив і настрій в ньому. Він повинен виховувати значущі для спорту властивості особистості, створювати потрібні психічні стани, знімати наслідки монотонії; проводити сеанси гіпнозу, викликаного відпочинку, гетеротренінга, групового психотренінгу. Він може навчати спортсменів прийомам саморегуляції; ненав'язливо проводити зі спортсменами бесіди про тренуваннях та змаганнях (а також про навчання, роботі, любові, музиці, кіно, театрі, книгах і т.д.). [19, c. 34-39]. Зацікавлені психологи доповнюють базову освіту роками самостійної роботи та самоосвіти, освоюють, апробують і вдосконалюють методи впливу у своїй практичній діяльності. Якщо психолог не переходить від методів дослідження до методів впливу, він навряд чи отримає втішну оцінку від спортсмена і тренера. Головний критерій діяльності практичного психолога спорту - бути корисним спортсмену і тренеру, своєю безпосередньою участю сприяти зростанню спортивних результатів і вдосконалення особистості спортсмена. Ця корисність і продуктивність діяльності психолога спорту визначається системою окремих ланок його професійної підготовки: 1) базовим теоретичним, психолого-педагогічною освітою; 2) оволодінням методами психологічного дослідження та грамотної інтерпретацією одержуваних даних; 3) оволодінням методами психолого-педагогічного впливу. 3.1.2. Оцінка характеристик психологічної готовності боксерів З позиції методики психологічна підготовка не відрізняється від будь-якої іншої підготовки - фізичної, технічної, функціональної і т. д., її основні закономірності вивчені і багаторазово підтверджено ще в радянський період. Але психологічна підготовка має свої форми і засоби, а також способи і критерії оцінки, які далеко не завжди так очевидні, як в інших напрямках тренування. Нижче перераховані основні види діяльності психолога в процесі психологічної підготовки [35, c. 236-238]: 1) оцінка поточного рівня психологічної підготовленості (базова психодіагностика); 2) розробка індивідуальної програми дій (програмування психологічної підготовки); 3) організація зворотного зв'язку про стан спортсмена (моніторинг та оперативна діагностика); 4) застосування при необхідності додаткових заходів (коригування); 5) створення адекватного психічного стану (налагодження); 6) управління психічним станом спортсмена в змаганнях (секундірованіе); 7) компенсація негативних наслідків (відновлення). Оцінка поточного рівня психологічної підготовленості (базова психодіагностика). На цьому етапі (зазвичай на початку змагального циклу) проводиться вивчення потенційних можливостей спортсмена, домінуючих психічних станів і стійких переваг, як у змагальній діяльності, так і в поведінці в цілому. Оцінюються індивідуальні особливості нервової системи, когнітивних процесів - сприйняття, пам'яті, мислення, уваги, психомоторної сфери, рівень володіння засобами психорегуляції, ступінь розвитку властивостей характеру, зокрема мотивації та вольової сфери, і т. д. Для ефективної групової роботи актуальна оцінка сумісності членів команди або спортивної групи. Отримані дані використовуються для визначення ступеня відновлення після попереднього циклу, індивідуального стилю тренувальної та змагальної діяльності, оптимального режиму і напрямків подальшої роботи з психологічної підготовки, стають початковим показником для оцінки ефективності подальшої підготовки. У базовій діагностиці немає хороших чи поганих результатів, вивчаються індивідуальні особливості психіки спортсмена, і на них не можна будувати прогноз успішності виступу [35, c. 236-238]. Головне завдання цієї роботи - виявити слабкі сторони спортсмена і визначити методи їх усунення або компенсації. Розробка індивідуальної програми дій (програмування психологічної підготовки). Дані, отримані в процесі базової діагностики, стають обгрунтуванням комплексного впливу на спортсмена з метою досягнення його максимальної психологічної готовності до головних змагань циклу. Заходи конкретизуються за формою, змістом і обсягом навантаження, оптимально розподіляються по всьому циклу, відповідно до змагальних календарем визначаються терміни контрольних стартів (або діагностичних зрізів). Психолог розробляє конкретні завдання і вправи для розвитку потрібних психічних якостей і передає їх тренеру для включення до загального плану підготовки спортсмена. При необхідності плануються індивідуальна робота зі спортсменом і групові заходи, наприклад для згуртування команди. Природно, що психолог повинен обгрунтувати свої рекомендації, добиватися впровадження їх в тренувальний процес і контролювати якість виконання своїх завдань. Тільки в цьому випадку він може і повинен нести відповідальність за результат виступу [36, c. 8-16]. Головне завдання цієї роботи - постановка далеких і ближніх цілей змагального циклу і створення з урахуванням індивідуальних особливостей спортсмена плану психологічної підготовки. Організація зворотного зв'язку про стан спортсмена (моніторинг та оперативна діагностика). Тренувальний процес спортсмена високого класу - це переважно одноманітна робота з великими фізичними навантаженнями протягом тривалого періоду часу, тому серед інших у завдання психолога входять боротьба з монотонною і підтримка оптимальної працездатності спортсмена. Будь-які незаплановані події порушують програму підготовки, а отже, можуть призвести до недостатньої готовності в потрібний момент. Але в житті не можна все передбачити, а людина - це не робот, тому існує безліч ситуацій, які вносять зміни в запланований режим. Деякі з них очевидні, деякі ретельно ховаються, а про деякі можуть не здогадуватися навіть самі спортсмени. Зазвичай тренери покладаються на результати медичних або фізичних тестів, але психіка людини - дуже складна структура, і багато змін у ній не можна зафіксувати цими способами. Тому психологічний моніторинг як відстеження змін у стані спортсмена, його настрої, відносин з оточуючими і т. д. - теж завдання психолога. Причому стандартні діагностичні процедури з інших областей психології можуть бути абсолютно непридатні, тому що занадто громіздкі або не дають потрібної інформації. Саме проти такого втручання - відволікаючий і безглуздого найчастіше і заперечують тренери. Спортивний психолог - творча професія, коли постійно доводиться вирішувати нестандартні задачі. Спеціалізована оперативна діагностика може виявити зміни в стані спортсмена раніше, ніж він сам відчує їх, тому не можна покладатися і на його самопочуття. Як правило, уважний психолог отримує достатньо сигналів, щоб вчасно розпізнати тривожну ситуацію: зміни в поведінці, настрої, спілкуванні і т. п. - і це ще один привід для того, щоб психолог був постійним учасником підготовки [47]. Головне завдання цієї роботи - організувати систематичну діагностику без істотного впливу на тренувальний режим. Застосування при необхідності додаткових заходів (корекція). Діагностика проблеми - це важлива, але все ж частина роботи психолога. Подальші дії узгоджуються з іншими фахівцями - тренером, лікарем, сім'єю спортсмена. У ситуаціях перетренованості, міжособистісних та внутрішньоособистісних конфліктів і т.п. потрібно кардинальна зміна програми підготовки, але часто для компенсації буває досить ввести додаткові вправи, провести позачерговий сеанс релаксації або змінити ритуали поведінки. При створенні цільових завдань для психологічної підготовки слід враховувати завдання етапу та індивідуальні особливості спортсмена. Такі цільові завдання можуть бути разовими або постійними вправами, одиночним або системним впливом, коли до роботи залучені і інші люди. Спрямованість цільових завдань може бути комплексною чи тематичної: "на релаксацію", "на корекцію", "на мобілізацію" або "на розвиток психічних якостей", "на регуляцію емоційної сфери", "на управління мотивацією" і т. д. Створення адекватного психічного стану (налагодження). Саме в налаштуванні спортсмена на змагання і управлінні його психічним станом зазвичай бачать функції психолога. Це справедливе твердження, але тільки за умови, що у психолога зі спортсменом встановлені довірчі відносини і вироблені механізми можливого впливу. А ось для створення цього умови потрібні і час, і знання, і удача [47]. Про процес психологічного налаштування написано і сказано чимало. Це дуже індивідуальний, навіть інтимне питання, який у більшості ситуацій є "професійним секретом" і спортсмена, і психолога. Слова або інтонація, міміка або жести, дії або їх відсутність - все може бути камертоном для психіки. Важливим є не тільки сам день змагань, а й кілька попередніх. У боксі оцінки психологічних показників тренованості приділялася і приділяється велика увага. Перш за все, увага загострюється на оцінці рухових реакцій боксерів, оскільки реакції ці тісно пов'язані з рівнем тренованості. Рухові реакції бувають прості, складні і антиципирующую. Прості реакції в меншій мірі відображають рівень тренованості, оскільки в чистому вигляді в боксі майже не зустрічаються. Останнім часом для визначення специфічних реакцій використовувалася апаратура, що дозволяє моделювати умови характерні для діяльності боксерів. Зокрема, в якості певного подразника використовується не просте запалювання лампочки, а певні пози боксерів (бойова стійка, нанесення удару правою в голову), які висвічуються на спеціальних діапозитивах. Випробуваний повинен реагувати певною дією (або бездіяльністю) на ту або іншу позу, зображену на диапозитиве. Почуття часу у боксерів можна визначити за допомогою Декатрон миллисекундомером. Випробуваному пропонується кілька разів зупинити стрілку або заряд секундоміра на певній точці, а потім повторити все це, але вже без зорового контролю. Враховується величина помилки і кількість передчасних і запізнілих реакцій. Для оцінки психічних станів, і зокрема емоційного стану, найчастіше використовується треморометрія і вимір електрошкірного опору (ЕКС) [36, c. 8-16]. Методика треморометріі грунтується на реєстрації мимовільного тремтіння рук або пальців (тремор). Приладами для вимірювання тремору служать тремометри самих різних конструкцій, найбільш придатними для оцінки психічного стану боксерів Треморометрія і вимір ЕКС виявилися особливо інформативними при дослідженні передстартового стану боксерів. Всі описані вище методи оцінки психічного стану спортсменів досить прості і надійні, не потребують багато часу і безсумнівно знайдуть широке застосування в практиці боксу. Основними методиками оцінки психологічного стану можна назвати різні види анкетування (зокрема, анкета самооцінки), також такі методики, як "САН" і "градусник" Ю.Я. Кисельова, більш докладно описані в додатку до даного дослідження. До оцінки психічних показників слід підходити особливо уважно, оскільки вони вельми варіативні і багато в чому визначаються індивідуальними особливостями людини. Оцінка цих показників вимагає в кожному конкретному випадку спеціального порівняльного аналізу, на підставі якого і визначається діагностична цінність тесту, і здійснюється інтерпретація даних, отриманих з його допомогою. [39, c. 121-123] 3.2. Динаміка психічного стану боксерів
На підставі отриманих даних можна судити про динаміку психічного стану спортсмена в процесі безпосередньої підготовки до змагання, його емоційної стійкості, психічної переносимості навантажень, здатності до психічної саморегуляції в напружених умовах підготовки. На рівні змагальної діяльності можуть бути використані візуальні та експертні оцінки різних проявів психічної діяльності і стану спортсменів, коли вони не можуть бути піддані будь-яких об'єктивних обстежень. Основу роботи щодо психологічного забезпечення підготовки складає розробка та впровадження в практику рекомендацій з використання даних психодіагностики для оптимізації тренувального процесу та психологічної підготовки спортсменів. Під психологічною підготовкою прийнято розуміти систему психолого-педагогічних впливів на спортсмена, що сприяють підвищенню рівня його психічної надійності й готовності на змаганнях. Умовно її поділяють на цілорічну і передзмагальному. Основними проблемами цілорічної підготовки є [50, c. 36-39]: 1) формування певних властивостей особистості спортсмена, що сприяють успішному і стабільному виступу у відповідальних змаганнях; 2) вдосконалення психічних процесів і якостей, які допомагають оволодінню високим рівнем технічної та тактичної майстерності або компенсаційних окремі недоліки фізичної підготовленості; 3) створення позитивних стійких емоційних станів і вироблення вміння регулювати їх в екстремальних умовах; 4) сприяння відновленню психічної працездатності після високих навантажень. У залежності від того, на які психічні якості і функції (неспецифічні або специфічні для даної діяльності) здійснюється психолого-педагогічний вплив, цілорічну психологічну підготовку ділять на загальну і спеціальну, причому їх співвідношення і зміст змінюються в різні періоди тренування. Так, в завершальний період підготовки переважають засоби впливу на неспецифічні прояви психічних якостей, у підготовчий період співвідношення впливів на загальні та специфічні психічні якості вирівнюється, а в змагальний - переважає спеціальна психологічна підготовка. Найважливішим завданням психологічної підготовки до конкретного змагання є досягнення і збереження психічної готовності в умовах щоденних виступів. При цьому психологічна підготовка ділиться на ранню передзмагальному і безпосередню в ході змагань (перед кожним виступом, в ході одного виступу, після його закінчення й у перервах між виступами). На кожному з цих етапів застосовуються у різному співвідношенні загальні та спеціальні методи психологічного впливу на боксера [45]. Весь аналізований розділ роботи практично виконується тренером за участю психолога, який повідомляє тренеру результати психодіагностичних обстежень і спільно з ним розробляє рекомендації для впливу на спортсмена. У деяких випадках психолог (або лікар) може безпосередньо впливати на спортсмена. 3.3. Аналіз результатів отриманих даних психологічного контролю
У результаті аналізу даних психологічного контролю можуть бути дано характеристики загальнолюдських якостей боксера, що мають значення як для успіху змагальної та тренувальної діяльності, так і для створення і підтримання сприятливої ​​психологічної атмосфери, необхідної для підготовки, і запропоновані рекомендації щодо удосконалення цих якостей. У процесі тренувальної діяльності на початку періоду підготовки до змагань виявляються такі якості [19, c. 164-168]: 1. Якості, що характеризують передзмагальному мотиваційно-вольову спрямованість боксера - конкретні мотиваційні установки (їх сила і стабільність), прояви спортивного характеру (здатність самостійно виконувати намічений план в умовах перешкод, рішучість, ініціативність), здатність до максимальної мобілізації, стійкість, стійкість до фізичного дискомфорту і несприятливих умов, ставлення до значущих чинників тренувальної діяльності. Ці показники визначаються за допомогою шкалірованних експериментальних оцінок і методики виявлення значущих факторів діяльності. 2. Психічні функції і психомоторні якості, найбільш значущі для того чи іншого виду легкої атлетики (наприклад, почуття часу, ритмо-темпова чутливість, здатність до концентрації уваги та ін.) Ступінь їх прояву і стабільність певною мірою свідчать про рівень пристосованості нервово-психічних механізмів спортсмена до тренувальних навантажень. Наприклад, можна визначити продуктивність і концентрацію уваги, оперативну пам'ять і мислення за допомогою експериментальних оцінок і спеціалізованих тестів, час зорово-моторної реакції розрізнення і простої реакції (реакціометрія), загальну моторну активність, ритмо-темпової чутливість (теппінг-тест), відчуття часу (хронометрирование). Ряд психологів вважають за необхідне в цей період підготовки зібрати дані про рівень здатності боксера до самоконтролю і самооцінки рухових дій (з допомогою об'єктивних апаратурних тестів), що дозволяє спортсменові отримати термінову інформацію про той чи інший параметрі руху або комплексу рухів. На рівні тренувальної діяльності в період безпосередньої підготовки до виступу зазвичай визначається динаміка різних показників психічних станів спортсмена. До їх числа, перш за все, відносяться найбільш чутливі із згаданої групи важливих для даного виду показників, які у великій мірі схильні до впливу різних психічних і фізичних навантажень. Однак для характеристики поточного психічного стану боксерів недостатньо знання комплексу зазначених показників, вони повинні бути доповнені деякими загальними показниками, що характеризують рівень активності спортсмена, і даними його самооцінки. Таким чином, для загальної оцінки психічних станів спортсмена застосовуються, по-перше, зазначені методики визначення функціональної активності, по-друге, методики визначення найбільш чутливих із значущих показників, не віднімають багато часу на обстеження (1 - 2 хвилини), і, по- третє, методи самооцінки психічного стану (методика "САН", "градусник", запропонований Ю. Кисельовим і т. д. (див. додатки 1,2)), що дозволяють оцінити деякі параметри психічного стану в кількісних показниках. За допомогою цих же методик визначається і здатність спортсмена до самооцінки і саморегуляції емоційного стану під впливом різних стресорних впливів на передзмагальному етапі підготовки [29, c. 5-25]. 3.4. Розробра рекомендацій
Можна виділити кілька видів рекомендацій, що розробляються спортивними психологами [46, c. 52-55]. 1. Рекомендації щодо корекції і формування особливостей особистості та міжособистісних відносин, що стосуються можливостей використання різних методів морального впливу, виховання морально виправданих мотивів тренування і виступи в змаганнях, підвищення інтелектуального рівня спортсмена і т. п.; рекомендації щодо створення в ході підготовки різних труднощів і вибору стимулів для розвитку вольових якостей, з навчання способам самовиховання волі; рекомендації з формування міжособистісних відносин та психологічної атмосфери. 2. Рекомендації щодо вдосконалення різних психічних функцій і психомоторних якостей, спрямовані на вдосконалення самоконтролю за різними параметрами рухів в процесі тренування та змагання. 3. Рекомендації щодо використання даних психодіагностики для оптимізації процесу тренування (дозування і розподіл навантажень і оптимальне їх чергування з різними видами відпочинку з урахуванням індивідуальних психологічних особливостей атлетів). 4. Рекомендації з регулювання психічного стану, що стосуються застосування прийомів свідомої оцінки власного стану атлета, організації раціональної системи відпочинку та розваги, способів мобілізації і розслаблення безпосередньо перед виступом і під час його. В окремих випадках псіхорегулятівного впливу повинні брати участь спеціально підготовлені лікарі-псіхогігіеністи. У цілому ж успіх психологічного забезпечення підготовки спортсменів залежить від цілеспрямованості і координації зусиль тренерів, психологів, науковців, лікарів, масажистів - словом, всіх, хто бере участь в управлінні процесом тренування, а також від їх професійної підготовленості в галузі спортивної психології. На підставі аналізу досвіду спортивної психології можна запропонувати наступні рекомендації з організації вітчизняної системи психологічного супроводу [47]: 1. Закріпити психологів за кожною секцією. Одна секція - як мінімум один фахівець! Тільки такий підхід допоможе індивідуалізувати зусилля фахівця, побудувати довгострокову стратегію психологічної підготовки. Процес адаптації боксерів до психолога і навпаки вимагає часу, і максимальний ефект можна отримати тільки при систематичній та індивідуальній роботі, в умовах взаємної довіри і спільності цілей. Змагальна активність і методики викладання в боксі специфічні за своїм змістом. Перекидання фахівця з однієї секції в іншу не сприяє реалізації всіх його можливостей і вимагає великого досвіду роботи для подібних перемикань. 2. Для вирішення проблеми кадрів можна використовувати різні форми, серед яких найбільш вдалим є співпраця на договірних умовах з фахівцями з різних галузей психології. Прагнення використовувати тільки штатних співробітників спортивних організацій і установ сьогодні нічим не обгрунтоване й істотно обмежує вибір фахівців. Це може бути викликано лише невмінням або небажанням шукати оптимальні варіанти конструктивного співробітництва. Договірні умови дозволяють економічно і оперативно підбирати найбільш ефективного в конкретній ситуації фахівця без шкоди для його професійної кар'єри. 3. Для реалізації системного підходу слід створити умови для психологічної підготовки протягом усього змагального циклу, тому що нервова система - це складна система організму. Це означає, що психолог повинен бути активним учасником всіх етапів підготовки - від базового періоду до відновлювального, а не лише напередодні змагань, коли вже буває пізно що-небудь змінювати. Особливо актуально це умова для підготовки олімпійського резерву, тобто при довгостроковому плануванні тренувального процесу. 4. Перед психологом потрібно ставити конкретні завдання і добиватися впровадження в тренувальний процес його пропозицій, за які він, природно, несе відповідальність. Психолог повинен бути повноправним членом тренерського штабу. На жаль, сьогодні деякі тренери, навіть припустивши психолога до боксера, ігнорують його рекомендації. Звичайно, не завжди рівень кваліфікації запрошеного фахівця відповідає поставленому завданню, але це привід для заміни психолога, а не для відмови від психологічної підготовки. Типовими завданнями психолога, які перед ним ставить тренер, можуть бути наступні: освоєння методів психорегуляції, зниження рівня тривожності, оцінка готовності до змагання, розвиток конкретних психічних якостей - уваги, реакції і т. п. 5. Обов'язково слід організувати зворотний зв'язок з тренерами і спортсменами для оцінки ефективності психологічного супроводу. Критерій роботи спортивного психолога - виступ спортсмена на змаганнях [47]. Без довіри з боку тренерів і спортсменів ефективної роботи психолога не вийде, а це можливо тільки в тому випадку, коли конкретний фахівець буде не нав'язаний рішенням чиновника, а вибраний і тому затребуваний самими учасниками тренувального процесу. Психологічні проблеми, що виникають при підготовці боксерів, вимагають різних форм свого рішення - від групових обговорень до конфіденційних бесід на самі інтимні теми. Далеко не вся інформація, отримана психологом від спортсмена, може бути передана іншим людям, але облік її в процесі підготовки і виступу часом має принципове значення. 6. Важливо організувати систематичний обмін досвідом і оперативне поширення інновацій. Будь-який фахівець зобов'язаний розвиватися сам і готувати учнів. На сучасному етапі розвитку техніки кваліфіковану консультацію можна отримати з будь-якої точки світу і нічим не можна виправдати небажання вдосконалювати професійну майстерність. У великому спорті зупинка сьогодні - це відставання завтра [47]. Майстерність у будь-якій справі приходить з досвідом роботи, але з досвідом приходить і шаблонність мислення, тобто у фахівця "замилюється очей". Для підготовки боксера в умовах підвищеної конфліктності і непередбачуваності змагальної боротьби немає дрібниць, ігнорування зовні незначного фактора може стати причиною поразки. Тому творчий пошук нових методів і рішень у спорті життєво необхідний, а постійне експериментування має залишати право на помилку, що, втім, не знімає відповідальності за неї. Відповідальність за результат виступу спортсмена на змаганні - це багатогранна проблема, яка вимагає окремого обговорення, але в будь-якому випадку вона повинна розподілятися між усіма учасниками підготовки. А передати основи майстерності спортивного психолога можна тільки в поєднанні теорії і практики, навчаючи майбутніх фахівців у тісному контакті з юними спортсменами ДЮСШ, УОР, клубів і т. д. 7. При довгостроковому плануванні тренувального процесу важливо передбачити спадкоємність фахівців, щоб перехід на новий рівень (у клуб, збірну команду, вікову категорію і т. п.) не порушував системи психологічної підготовки конкретного спортсмена. Така наступність може бути забезпечена тільки однаковістю вимог фахівців. У сфері психології - це діагностичні процедури, методи регуляції психічних станів, розвитку якостей і т. д. Із завершенням змагань робота психолога не закінчується, а переходить в іншу форму, не менш відповідальну, ніж перед змаганням. Але ця проблема сьогодні не тільки не вирішується, а часто взагалі не усвідомлюється ні тренером, ні самим спортсменом. А адже це великий обсяг роботи для досвідченого психотерапевта. ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ ІІІ
Роль особистості психолога в підготовчому процесі боксерів юнацького віку велика. Вона полягає в наступних моментах: 1. Підтримка спортсмена у важкі періоди (невдалі виступи, особисті переживання і т.д.) 2. Формування волі спортсмена 3. Навчання боксерів методиками подолання психологічних труднощів 4. Робота з тренером, навчання його психологічним тонкощам. Це необхідно для повноцінної роботи з боксерами навіть у період тимчасової відсутності психолога. Психологічне забезпечення підготовки та тренування спортсменів полягає в: 5. Інформуванні боксера про майбутні труднощі 6. Створення настрою на ефективну роботу 7. Формуванні волі до перемоги Психологічна підготовка до змагань має чотири етапи: 1. Рання психологічна підготовка (приблизно за місяць до змагань і до жеребкування); 2. Психологічна підготовка до бою (від оголошення результатів жеребкування і до початку поєдинку); 3. Психологічний вплив на боксера і активна саморегуляція його емоцій під час турніру; 4. Психологічний вплив після закінчення змагань (залежно від результатів виступу боксера). До психолого-вольовим аспектів у підготовці юнаків-боксерів можна віднести виховання: 5. Ініціативності 6. Впевненості в собі і своїх силах 7. Сміливості 8. Рішучості 9. Стійкості. Наявність цих якостей у молодого боксера - запорука подальшої продуктивної роботи спортсмена і його просування по кар'єрних сходах в боксі. Діагностика стану психічної готовності боксера, як і оцінка характеристик його психологічної готовності, засновані на наступних методиках: 1. Треморометрія 2. Реакція на час 3. Теппінг-тест в модифікації "спокійно", "швидко", "максимально швидко" по Ю.Я. Кисельову 4. Асоціативний експеримент 5. Тести для встановлення домагань і самооцінки 6. Методика "САН" До методів відновлення і психорегуляції в основному відносять техніки гетерорегуляціі і ауторегуляції. Методи гетерорегуляціі Наказ - найбільш імперативна форма навіювання в спати. Він повинен бути конкретним, чітким і коротким. Раціональне навіювання - це більш складний метод вербальної гетерорегуляціі. Він включає в себе наступні завдання: 1) логічно переконати спортсмена в необхідності виконати якийсь комплекс заходів, налаштуватися на ту чи іншу діяльність; 2) усунути непотрібне емоційне напруження або, навпаки, підняти нервово-психічну активність; 3) вибудувати сприятливу перспективу, яка могла б бути у спортсмена, якщо б він слідував пропонованим психогігієнічним радам. Серед вербальних методів гетерорегуляціі, що вимагають для їх реалізації особливих психічних станів, слід виділити різні варіанти гіпносуггестіі (навіювання уві сні): 1) фракційний гіпноз (частковий) 2) гіпносуггестія (метод максимального включення в реальну спортивну ситуацію, "репортаж") Серед невербальних методів гетерорегуляціі виділяють апаратурні і безаппаратурние. У апаратурних методах для формування сноподобнимі стану використовують апарати типу "Електросон". Методи ауторегуляції "Наївні" методи саморегуляції - це прийоми, які з'явилися в ході тренувань і змагань, де їх використання дало той або інший ефект, пов'язаний з успіхом, вдалим виступом на змаганнях. Наприклад, багато спортсменів вимовляють про себе, як правило, одну й ту ж фразу самонапутствія або самонакази, при цьому дана фраза досить часто набуває нав'язливого характеру. Найпростіші методи саморегуляції на відміну від "наївних" необхідно спеціально тренувати. Це вербальні та невербальні методи. До вербальним відносяться методи самопереконання, самонакази, прийоми психічної захисту. Невербальні - дихальні і мімічні вправи; вправи, засновані на спеціальних м'язових відчуттях. Методика дихальної психорегуляції, яка грунтується на правильному, релаксуючу диханні. Ідеомоторне тренування (уявне виконання певних рухових актів чи своєї поведінки в тих чи інших обставин, коли спортсмен подумки промовляє завдання, називаючи якісь рухи). Регуляція психічних станів може здійснюватися двома шляхами: 1) попередженням їх виникнення; 2) ліквідацією вже сформованих станів. Для проведення цього процесу може використовуватися безліч засобів і методів впливу ззовні або саморегуляція. Найбільшу актуальність для психорегуляції мають такі психічні стани, як стомлення, надмірне нервово-психічне напруження (включаючи передстартову лихоманку), фрустрація (розчарування). Фрустрація. Фрустрація може призводити до трьох форм поведінки (реакцій): екстрапунітівной, інтрапунітівной і імпунітівной. Досить часто зустрічається перша форма реагування - екстрапунітівная, пов'язана з виникненням внутрішнього "підбурювача" або з мотивацією агресії. При другій формі поведінки - інтрапунітівной - у спортсмена виникають стан тривоги, пригніченість, мовчазність, звинувачення самого себе в причинах розлади (дезорганізації) діяльності, усвідомлення своєї провини. Третя форма реагування - імпунітівние реакції, в яких фрустрирующая ситуація розглядається спортсменом як малозначна і виправна з часом. Краще за все в якості засобів боротьби з фрустрацією використовувати комплекс процедур раціональної психорегуляції, що включає в себе: 1) логічний аналіз ситуації; 2) вибір тактики придушення емоцій або психологічного захисту; 3) складання плану заходів, необхідних для виходу з цього становища. Найкраще для юнаків-боксерів в період відновлення та підготовки - це знати, що є людина, яка допоможе подолати всі виникаючі труднощі. Якщо спортсмен буде довіряти психолога команди, то їхня співпраця буде плідною, яку б методику ні застосував психолог. Аналіз роботи психолога з боксерами полягає в оцінці підсумків змагань. Чим вище підсумки (кількість завойованих боксером нагород, величина виставлених оцінок і т.д.), тим продуктивніше була проведена психологом і тренером робота. РОЗДІЛ ІV. ОХОРОНА ПРАЦІ
4.1. Загальні вимоги безпеки
Комплексні заходи профілактики ушкоджень, травм і попередження нещасних випадків при проведенні навчально-тренувальних занять і змагань класифікуються: 1) на профілактичні заходи зменшення ушкоджень і травм, дії виду подій, що можуть привести до травми або нещасного випадку; 2) на профілактичні заходи зменшення дії факторів причин, що можуть привести до травми чи нещасного випадку, як:
- психофізіологічні, організаційні і технічні;
3) - на профілактичні заходи зменшення дії факторів на місці ймовірних подій та порушення правил експлуатації устаткування , що можуть привести до травми чи нещасного випадку.
Весь склад НПП, викладачів-тренерів КФВіС, господарсько-адміністративних працівників, співробітників медчастини, деканатів, студентів беззаперечно зобов'язані виконувати розділи службових інструкцій з охорони праці, техніки безпеки та протипожежних правил. Приймати самі рішучі заходи щодо створення нормальних умов навчального процесу.
Суворо й систематично виконувати службові обов'язки, правила і заходи з попередження травм, нещасних випадків на навчально-тренувальних заняттях і змаганнях з урахуванням класифікації порушень та даних методичних указівок. Найбільший відсоток ушкоджень в ударних видах єдиноборств - боксі, кік-боксі, таеквандо та ін. приходиться на кисті рук, гомілки і коліна ніг. Найчастіше травми бувають, коли удари наносяться не забинтованими або неправильно забинтованими руками, від неправильного положення кінцівки при виконанні удару. У цих випадках можливі переломи п'ястних, зап'ястних і лад'євидних кісток, розтягання в лучезап'ястному суглобі, забиті місця великого та інших пальців кисті. Рідше зустрічаються ушкодження ліктьового і колінного суглобів. Вони можуть відбутися при надмірному розгинанні суглобів у момент удару об партнера або об "грушу", а також при "порожньому" ударі, коли партнер встиг в останню мить ухилитися від удару. Ушкодження обличчя, забиті місця на вилиці, чолі і щоках, кровотечі з носа особливо часто мають місце на контрольних сутичках і змаганнях студентів-новачків, які ще не опанували техніку володіння захистом. Садни, синці на обличчі, струси мозку та запаморочення, шокові стани виникають при недотепному захисті від частих повторних ударів у больові зони голови і тулуба, при поганій добротності і неправильній зав'язці рукавичок, а іноді при застосуванні заборонених ударів - відкритою рукавичкою. Ушкодження вушних раковин є наслідком неточних ковзних ударів або ударів передпліччям і відкритою рукавичкою. На шкірі тулуба можуть виникнути садни від тертя об канати рингу. Забиті місця області паху відбуваються у результаті застосування заборонених ударів нижче поясу. Засобом профілактики забитих місць служить строге виконання правил бою, а також носіння раковини. Суддям необхідно вчасно давати попередження боксеру, у якого намічається тенденція до ударів нижче поясу. Можуть бути пошкодження нижніх кінцівок: розтягання зв'язувань колінного і гомілковостопного суглобів, через підвертання стопи, розриви Ахіллова сухожилля, через обертання стегна при фіксованій стопі, внаслідок нерівності повстяної підстилки чи наявності грубих швів на верхній покришці. 4.2. Вимоги з правил безпеки та попередження травматизму у боксерському спортивному залі
Для боксу характерні пошкодження, викликані гострою специфічною травмою. Проте в цій групі виду спорту зустрічаються і хронічні захворювання на тлі перевантаження опорно-рухового апарату, пов'язані з технікою руху. Наприклад, навантаження призводить до хронічної тендопатіі власної зв'язки надколінника.
Переважна травма певної локалізації в боксі називається слабкою ланкою опорно-рухового апарату. Ці слабкі ланки не справжні, а придбані, так як їх локалізація пов'язана з технікою руху і розвивається при цьому зусиллями. В основі ж їх лежать різні порушення навчально-тренувального процесу. Знаючи слабкі ланки, можна успішно здійснювати профілактику, спрямовану на запобігання кумулятивної дії (ефекту) навантажень.
Виявлення основної технічної помилки, що обумовлює ймовірність перевантаження і виникнення травми у багатьом залежить від досвіду тренера, його творчого підходу до тренувального процесу, а також від свідомого самоаналізу боксером своєї діяльності, від оцінки і регуляції м'язово-суглобових відчуттів в процесі тренувань і змагань.
Як тільки з'являються перші провісники травм - болючість м'язів, їх ущільнення, судоми, необхідно ретельно проаналізувати тренувальну програму, звернувши особливу увагу на техніку рухів, так як вона може не усвідомлено змінюватися, що ще більше посилює початкові прояви ушкодження. [16, c.73]
Велику допомогу в профілактиці травм можуть надати електроміографічні дослідження м'язової діяльності, що дозволяють з великою точністю визначити участь окремих м'язових груп, що вимагають необхідної опрацювання в розвитку спеціальних швидкісно-силових якостей.
На основі цих досліджень можна визначити найбільш раціональні режими ізометричних напружень, включати в тренування вправи статичного і динамічного характеру.
Виконання змагальних і тренувальних вправ на тренажерних пристроях, створення полегшених умов функціонування опорно-рухового апарату сприяє оптимальному вирішенню основних педагогічних завдань: освоювати техніку вправи, раціонально дозувати навантаження.
У практичній діяльності перед тренером і боксером стоїть завдання постійної корекції та оновлення спортивної техніки, яка повинна відповідати індивідуальним морфофункціональним особливостям і планованому рівню спортивних досягнень. Це цілком закономірно, оскільки техніка рухів багато в чому залежить від рівня фізичної та психічної готовності боксера на даному етапі.
ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ IV
Як і в будь-якій сфері життєдіяльності, у боксі існують певні правила щодо дотримання техніки безпеки як в спортзалах, так і на відкритих майданчиках. Ці правила обумовлюються необхідністю попередження і профілактики травматизму під час тренувань і змагань. Персонал спортивних установ повинен суворо дотримувати правила з техніки безпеки, навчати цього своїх вихованців і стежити за виконанням цих правил боксерами.
Проведення тренувальних занять не допускається за відсутності тренера, так як він несе персональну відповідальність за ввірених йому вихованців. Тренер повинен особисто перевіряти справність і готовність обладнання спортивної споруди перед початком занять. У разі виявлення будь-яких несправностей при неможливості їх негайного усунення, необхідно призупинити тренувальний процес або змагання.
Тренер по боксу зазделегідь повинен ознайомити своїх вихованців з тим, як правильно виконувати ті чи інші складні вправи.
Перед виконанням силових вправ слід добре розігріти м'язи. Вага обтяжень повиннна збільшуватися поступово і бути в межах, доступних для даного контингенту, що займається. Використовуючи в роботі тренажери чи інші технічні засоби, слід подбати про те, щоб вони не стали причиною виникнення травм; потрібно ознайомити боксерів з принципом їх роботи.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. Психологічна підготовка в період перед змаганням, яку можна назвати ранньою психологічною підготовкою до змагання, починається приблизно за один місяць до виступу (мається на увазі, що боксер обов'язково братиме участь в змаганнях) і кінчається моментом жеребкування. Психологічна підготовка до бою (першому), тобто безпосередня психологічна підготовка до змагання, займає проміжок часу від оголошення результатів жеребкування до початку бою.
2. Найважливішим розділом психологічної підготовки до змагань є психологічна дія тренера на боксера після виступу на рингу, оскільки подальше відношення спортсмена до змагань і поведінки під час боїв змагань дуже часто багато в чому визначається комплексом переживань після закінчення попередніх виступів.
3. Психологічна підготовка в процесі турніру передбачає психологічну дію на спортсмена протягом декількох днів змагань (після закінчення боїв, під час відпочинку спортсменів, в ході тренувальних вправ, перед виходом на ринг і в перервах між раундами).
4. Психологічна підготовка боксера - тривалий і складний процес. Риси характеру, погляди, почуття, емоції, працездатність боксера, його спортивну майстерність багато в чому визначаються рівнем психологічної підготовки. Тренер повинен розуміти моральний стан боксерів, націлити на майбутнє виступ і витягти позитивні уроки з поразки. Крім користі боксерові цим він підвищить свій авторитет в очах спортсменів, викличе повагу, довіру і прихильність до себе.
5. На формування психологічної готовності до змагань у боксерів істотний вплив роблять: привабливість спаринг-партнера для спортсмена; характер міжособистісних взаємин у спаринг - групі; стиль спілкування тренера зі спортсменами. У групі боксерів, характеризується сприятливими міжособистісними взаєминами, виявлені більш високі (Р <0,05) показники психологічної готовності до змагань в порівнянні з групою, яка характеризується менш сприятливими взаєминами. У зв'язку з цим у проведенні роботи з формування психологічної готовності та спортивної мотивації до змагальної діяльності боксерів доцільним буде встановлення сприятливих взаємовідносин між спаринг-партнерами. 6. Бокс як вид спорту пред'являє винятково високі вимоги до психіки спортсмена. Значно легше досягти певного рівня фізичної та техніко-тактичної готовності до турніру, ніж готовності психологічної. Стан психологічної підготовленості відіграє особливу роль, часто воно є вирішальним у сутичці. Спортсмен, який не вміє впоратися з надмірним збудженням напередодні виходу на ринг, невпевнений у своїх силах, під час бою не зможе швидко мобілізуватися і розумно діяти. Навпаки, якщо боксер добре психологічно підготовлений, спокійний, упевнений у собі, легко управляє своїм настроєм і діями у бою, він при сильно діючих факторах (пропуску сильного удару, невдачі в атаках і т. п.) зуміє мобілізуватися, правильно оцінити обстановку, врахувати можливості свої і супротивника і успішно вирішити тактичні та технічні завдання. Зрозуміло, що таке розділення психологічної підготовки боксера до змагань має декілька умовний характер. У матчевих зустрічах спортсменові зазвичай відомо, з ким з противників йому доведеться боксувати в єдиному бою, і він ще в ході ранньої психологічної підготовки налаштовується на конкретну, зустріну.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Алексеев А.В. Себя преодолеть. // А.В. Алексеев: - М.: Физкультура и Спорт, 2005. - 192 с.
2. Алимов А. Бокс. Пособие по применению, или Путь мирного воина //А. Алимов: - Феникс, М., 2008. - 177 с.
3. Асмолов А.Г. Деятельность и установка.// А.Г. Асмолов: - М.: Физкультура и спорт,1999. - 123 с.
4. Бабаян К.Л. Факторная структура волевых качеств спортсменов // Теория и практика физической культуры. - 1997.- №10. - С. 3-8
5. Бабушкин Г.Д., Смоленцева В.Н. Аутовоздействие и гетеровоздействие при развитии самообладания у спортсменов // Г.Д. Бабушкин, В.Н. Смоленцева: - Саратов: СГПИ, 1996. - 233 с.
6. Батурин Н.А. Психология успеха и неудач в спортивной деятельности . изд.: Психология в спорте. // Н.А. Батурин: - Омск. 1998. - 112 с.
7. Белкин А.А. Идеомоторная тренировка в спорте. // А.А. Белкин: - М.: ФиС, 2003. - 128 с.
8. Бокс: Ежегодный справочник для тренеров.// М.: Физкультура и спорт, 2000. - 4 выпуск. - 311 с.
9. Бокс: Учебник для институтов физической культуры. /Под редакцией Дягтерева А.К. М.: Физкультура и спорт,1999. - 422 с.
10. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словник-довідник з психодіагностики. - СПб, 1999. - с. 151.
11. Бутенко Б.И. Специализированная подготовка боксера.//Б.И. Батурин: - М.: Физкультура и спорт, 1997. - 143 с.
12. Василюк Е.Ф. Психология переживаний. Анализ критических ситуаций.// Е.Ф. Василюк: - М.: Физкультура и спорт,1994. - 244 с.
13. Волынкина Г.Ю., Суворова Н.Ф. Нейрофизиологическая структура эмоциональных состояний человека.// Г.Ю. Волынкина, Н.Ф. Суворова: - изд. "Ленинград", СПб, 1991. - 301 с.
14. Вяткина Б.А. Управление психическим стрессом в спортивных соревнованиях.// Б.А. Вяткина: - М.: Физкультура и спорт, 2001. - 276 с.
15. Гаськов А.В., Кузьмин В.А. Теоретические аспекты построения спортивной тренировки в единоборствах: Монография // А.В. Гаськов, В.А. Кузьмин: - Красноярский государственный университет. - Красноярск, 2002. - 289 с.
16. Генов Ф.П. Психологические особенности мобилизационной готовности спортсмена. М.: Физкультура и спорт, 2001. - 221 с.
17. Гиссен Л.Д. Психология и психогигиена в спорте.// Гиссен Л.Д.: - М.: ФиС, 2003. - 149 с.
18. Гогунов Е.Н., Мартьянов Б.И. Психология физического воспитания и спорта: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб, заведений. // Е.Н. Гогунов, Б.И. Мартьянов: - М.: Издательский центр "Академия", 2000. - 288с.
19. Горбунов Г.Д. Практический психолог в спорте //Г.Д. Горбунов: - Спортивная психология в трудах отечественных специалистов / Сост. и общая редакция И.П. Волкова. - СПб.: Питер, 2002. - 398 с.
20. Горбунов Г.Д. Психопедагогика спорта.// Г.Д. Горбунов: - М.: ФиС, 2006. - 207 с.
21. Градополов К.В. Бокс: Учебник для институтов физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 2005. - 325 с.
22. Джамгаров Т.Т. Психология физического воспитания и спорта: Учеб. пособие для институтов физической культуры// Т.Т. Джамгаров под ред. А.Ц. Пуни - М.: Физкультура и спорт, 1999. - 265 с.
23. Джероян Г.Ф., Худадов Н.А. Предсоревновательная подготовка боксера.// Г.Ф. Джероян, Н.А. Худадов: - М.: Физкультура и спорт. 2001. - 406 с.
24. Дыхательная психорегуляция// Энциклопедия бокса: АмВох (сайт аматорского и профессионального бокса): - <http://www.ambox.su/673-dykhatelnaja-psikhoreguljacija.html>
25. Жаров К.П. Волевая подготовка спортсменов.// К.П. Жаров: -М.: Физкультура и спорт, 1996. - 149с.
26. Ильин Е.П. Психология спорта // Е.П. Ильин: - Питер-Пресс, 2008. - 462 с.
27. Ильин Е.П. Психология физического воспитания. // Е.П. Ильин: - М.: Физкультура спорт,1997. - 320 с.
28. Ильин Е.П. Психология физического воспитания: Учебник для институтов и факультетов физической культуры. // Е.П. Ильин: - 2-е изд. - СПб: Изд-во РГПУ им. А.И. Герцена, 2000. - 486 с.
29. Кадочников А.А. Психологическая подготовка к рукопашному бою// А.А. Кадочников: - Феникс, Москва, 2003. - 304 с.
30. Калашников Г.А. Влияние опасных движений на мышечное чувство // Теория и практика физической культуры-2002.-№10. - 29-33 с.
31. Киселев Ю.Я. Некоторые психологические аспекты оптимизации спортивной деятельности // Ю.Я. Киселев: - Психологические проблемы предсоревновательной подготовки квалифицированных спортсменов: Сб. науч. тр. - СПб.: СПНИИФК, 1997. - 543 с.
32. Кретти Б. Психология в современном спорте.// Б. Кретти: - М.: Физкультура и спорт,1998. - 298 с.
33. Кулакова Э.А. Приемы психорегуляции в спорте.// Э.А. Кулакова: - М.: ГЦОЛИФК, 2001. - 23 с.
34. Лаптев Л.А. Управление тренированностью боксеров.// Л.А. Лаптев, П.И. Лавров, П.К. Левитан: - М.: Физкультура и спорт.1993 - 154 с.
35. Левитов Н.Д. Психология характера.// Н.Д. Левитов: - М.: Физкультура и спорт, 2004. - 321 с.
36. Легурский К.Е. Методика психодиагностики в спорте. // К.Е. Легурский: - М.: Физкультура и спорт, 2000. - 78 с.
37. Марищук В.Л. Методики психодиагностики в спорте: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов.// В.Л. Марищук, Ю.М. Блудов, В.А. Плахтиенко, Л. К. Серова: - 2-е изд. - М.: Просвещение, 2000. - 232 с.
38. Марищук В.Л. Назначение и применение психодиагностических методик // В.Л. Марищук, Ю.М. Блудов: - М.: Просвещение, 2002. - С. 8-16.
39. Методика диагностики оперативной оценки самочувствия, активности и настроения (САН)// Психологические тесты <http://psylist.net/praktikum/41.htm> 40. Методика діагностики мотивації до досягнення успіху Т. Елерс / Розанова В.А. Психологія управління - М., 1999. С.105-106. 41. Методика исследования волевой организации личности // Твоя профессиональная карьера: Учеб. Для 8-11 кл. общеобразоват. Учреждений /М.С. Гуткин, Г.Ф. Михальченко, А.В. Прудило и др.; Под ред. С.Н. Чистяковой, Т.И. Шалавиной. - М.: Просвещение, 2000. - 191с. - с.175-182
42. Методы измерения психических состояний// Физической воспитание человека: - <http://fkpriv.ru/4-psichologiya-fizicheskogo-vospitaniya-i-sporta/5-1-metodi-izmereniya-psichicheskich-sostoyaniy/vse-stranitsi>
43. Некрасов В.П. и др. Психорегуляция в подготовке спортсменов. // В.П. Некрасов и др.: - М.: ФиС, 2005. - 132 с.
44. Никифоров Ю.Б., Викторов И.Б. Построение и планирование тренировки в боксе. // Ю.Б. Никифоров, И.Б. Викторов: - М.: Физкультура и спорт, 1998. - 176 с.
45. Палайма Ю.Ю. Опыт измерения относительной силы мотива в спорте. М.: Физкультура и спорт,1996. - 144 с.
46. Психологическое обеспечение спортивной деятельности / Мельников В.М., Непопалов В.Н., Романина Е.В. [и др.] // Юбилейный сборник трудов ученых РГАФК, посвященный 80-летию академии. - М.: 1998. - Т. 3. - С. 365-371.
47. Психология: Учеб. для институтов физической культуры // под ред. В.М. Мельникова: - М.: Физкультура и спорт, 2007. - 467 с.
48. Психология: Учебник для институтов физической культуры/ Под редакцией Рудика П.А. М.: Физкультура и спорт 1999. - 498 с.
49. Пуни А.Ц. Некоторые вопросы теории воли и волевая подготовка в спорте // А.Ц. Пуни: - Психология и современный спорт.- М.: Физкультура и спорт, 1993. - 232 с.
50. Пуни А.Ц. Особенности процесса психологической подготовки к соревнованию: Учеб. пособие для институтов физической культуры. // Под ред. Т.Т.Джамгарова, А.Ц.Пуни.: - М.: Физкультура и спорт, 1999. - 351 с.
51. Родионов А.В. Психологические аспекты подготовки спортсменов высокого класса // Психология и современный спорт: Междунар. сб. научных работ по психологии спорта. Сост. А.В.Родионов, Н.А.Худадов. - М.: Физкультура и спорт, 2002. - 102 с.
52. Романенко М.И. Молодому боксеру.// М.И. Романенко: - М.: Физкультура и спорт, 1998. - 89 с.
53. Сивицкий В.Г. Система психологического сопровождения спортивной деятельности// В.Г. Сивицкий: - Международный гуманитарно-экономический институт, Минск, 2005. - 76 с.
54. Смоленцева В.Н. Развитие самообладания у боксеров на этапе начальной спортивной подготовки с учетом индивидуально-психологических особенностей: Канд. дисс. // В.Н. Смоленцева: - Омск, 1997. - 147 с.
55. Худадов Н.А. О ранней психологической подготовке боксёров к соревнованиям // Бокс. Ежегодный сборник материалов для тренера. Вып. Четвертый. Сост. Худадов Н.А.- М.: Физкультура и спорт, 2000. - С. 67-74.
56. Худадов Н.А. Психологическая подготовка боксеров// Н.А. Худадов: -М.: Физкультура и спорт 1998. - 322 с.
57. Энциклопедия бокса (электронный словарь терминов): -<http://boxing.ru/enciclopaedia/letters/p/index.shtml>
ДОДАТКИ
Додаток А Методика "САН" Методика діагностики оперативної оцінки самопочуття, активності і настрою (САН) Опитувальник складається з 30 пар протилежних характеристик, за якими випробуваного просять оцінити свій стан. Кожна пара являє собою шкалу, на якій випробуваний зазначає ступінь вираженості тієї чи іншої характеристики свого стану в момент обстеження. Інструкція: Вам пропонується описати свій стан, яке ви відчуваєте в даний момент, за допомогою таблиці, що складається з 30 полярних ознак. Ви повинні в кожній парі вибрати ту характеристику, яка найбільш точно описує Ваш стан, і відзначити цифру, яка відповідає ступеню (силі) виразності даної характеристики. Обробка даних: При підрахунку крайня ступінь вираженості негативного полюса пари оцінюється в один бал, а крайня ступінь вираженості позитивного полюса пари в сім балів. При цьому потрібно враховувати, що полюси шкал постійно змінюються, позитивні стану завжди отримують високі бали, а негативні - низькі. Отримані бали групуються відповідно до ключа в три категорії і підраховується кількість балів по кожній з них. Самопочуття (сума балів за шкалами) - 1, 2, 7, 8, 13, 14, 19, 20, 25, 26. Активність (сума балів за шкалами) - 3, 4, 9, 10, 15, 16, 21, 22, 27, 28. Настрій (сума балів за шкалами) - 5, 6, 11, 12, 17, 18, ​​23, 24, 29, 30. Отримані результати по кожній категорії діляться на 10. Середній бал шкали дорівнює 4. Оцінки, що перевищують 4 бали, говорять про сприятливий стан випробуваного, оцінки нижче 4 свідчать про зворотне. Нормальні оцінки стану лежать в діапазоні 5,0 - 5,5 балів. Слід врахувати, що при аналізі функціонального стану важливі не лише значення окремих його показників, але і їх співвідношення. Типова карта методики САН [54] Ф.І.О.______________________________ Пол_________Возраст_________________ Дата______________Время____________ 1. Самопочуття добре 3 2 1 0 1 2 3 Самопочуття погане 2. Відчуваю себе сильним 3 2 1 0 1 2 3 Відчуваю себе слабким 3. Пасивний 3 2 1 0 1 2 3 Активний 4. Малорухливий 3 2 1 0 1 2 3 Рухомий 5. Веселий 3 2 1 0 1 2 3 Сумний 6. Гарний настрій 3 2 1 0 1 2 3 Поганий настрій 7. Працездатний 3 2 1 0 1 2 3 Розбитий 8. Повний сил 3 2 1 0 1 2 3 Знесилений 9. Повільний 3 2 1 0 1 2 3 Швидкий 10. Бездіяльний 3 2 1 0 1 2 3 Діяльний 11. Щасливий 3 2 1 0 1 2 3 Нещасний 12. Життєрадісний 3 2 1 0 1 2 3 Похмурий 13. Напружений 3 2 1 0 1 2 3 Розслаблений 14. Здоровий 3 2 1 0 1 2 3 Хворий 15. Байдужий 3 2 1 0 1 2 3 Захоплений 16. Байдужий 3 2 1 0 1 2 3 Схвильований 17. Захоплений 3 2 1 0 1 2 3 Похмурий 18. Радісний 3 2 1 0 1 2 3 Сумний 19. Відпочилий 3 2 1 0 1 2 3 Втомлений 20. Свіжий 3 2 1 0 1 2 3 Виснажений 21. Сонливий 3 2 1 0 1 2 3 Збуджений 22. Бажання відпочити 3 2 1 0 1 2 3 Бажання працювати 23. Спокійний 3 2 1 0 1 2 3 Заклопотаний 24. Оптимістичний 3 2 1 0 1 2 3 Песимістичний 25. Витривалий 3 2 1 0 1 2 3 Стомлюємося 26. Бадьорий 3 2 1 0 1 2 3 Млявий 27. Міркувати важко 3 2 1 0 1 2 3 Міркувати легко 28. Розсіяний 3 2 1 0 1 2 3 Уважний 29. Повний надій 3 2 1 0 1 2 3 Розчарований 30. Задоволений 3 2 1 0 1 2 3 Незадоволений Додаток Б Методика "градусник" Ю.Я. Кисельова [53] Експрес-оцінка емоційних станів спортсмена визначається за допомогою "градусника" станів, запропонованого Ю.Я. Кисельовим. "Градусник" являє собою шкалу, що складається з 10 поділок або з 100 ділень (в цьому випадку можна відразу виявити процентне співвідношення). Бланк для методики "градусник" Ю.Я. Кисельова з десятьма поділами. Спортсмену пред'являється дана шкала, на якій він повинен зробити відмітку рівня стану, яке він відчуває в даний момент. Вимірюються наступні показники: 1) самопочуття; 2) настрій; 3) бажання тренуватися; 4) задоволеність тренувальним процесом; 5) відносини з друзями; 6) ставлення з тренером; 7) спортивні перспективи (на дане змагання); 8) готовність до змагань. Тест займає мінімум часу, і з його допомогою можна виміряти будь-який момент, а також будь-які компоненти передстартового, змагального і послесоревновательного стану. 1
Документ
Категория
Рефераты
Просмотров
394
Размер файла
482 Кб
Теги
diplom, gotovy, sergej, listov, диплом, ukorocheny
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа