close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Розд л 3

код для вставкиСкачать
3 КОМПЛЕКСНА МЕХАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ
3.1 Забезпечення мікрокліматом[2]
3.1.1 Розрахунок вентиляційної системи
Кратність повітреобміну, тобто кількість повних змін повітря в приміщенні за одиницю часу, якою прийнято годину, визначають за формулою К = , (3.1)
де К - кратність повітреобміну повітря в приміщенні , тобто скільки разів на протязі години за допомогою вентиляціїї повністю змінюють повітря в приміщенні;
Vmax - максимальний об'єм повітря, який за нашими розрахунками
необхідно подавати в приміщення на протязі години за
допомогою системи вентиляції, щоб забезпечити нормований мікроклімат для тварин (птиці), м3;
Vпр - корисний об'єм приміщення, м3, визначають я добуток внутрішніх габаритів приміщення.
Проектні організації, які проектують вентиляційно-опалювальне обладнання тваринницьких підприємств максимальний об'єм повітря Vmax визначають за декількома умовами:
- мінімально допустимий об'єм свіжого повітря Vз , м3, який необхідно подавати в приміщення за годину згідно зоотехнічних вимог;
- потрібний годинний повітреобмін Vг, м3, за вмістом у повітрі приміщення вуглекислого газу. При дотриманні допустимої норми концентрації вуглекислого газу вміст інших забрудників (сірководень, аміак тощо) у повітрі приміщення як правило не перевищує допустимого, тому за цими показниками розрахунок не роблять; - потрібний годинний повітреобмін Vв , м3, виходячи з допустимого нормами вмісту в повітрі приміщення водяної пари.
З отриманих трьох значень приймають найбільше (максимальне Vmax) і за ним розраховують кратність повітробміну в повітрі. За вимогами СніП та ВНТП проектні організації проектуючи приміщення всі ці три показники визначають помісячно. Коли мається типовий проект і його пристосовують до реальних умов то перевірку ведуть для літнього зимового і перехідних (весна, осінь) періодів. В жарку пору року повітреобмін перевіряють ще й за умовою теплового балансу в приміщені.
Потрібну кратність повітрообміну з формули (3.1) достатньо визначити за мінімально допустимим об'єм свіжого повітря Vз та за вмістом у повітрі приміщення вуглекислого газу Vз для холодного періоду.
Мінімально допустимий об'єм свіжого повітря Vз , м3, за зоотехнічними вимогами розраховують за виразом Vз = 0,01bі mi Mі , м3, (3.2)
де bi - мінімально допустима норма повітреобміну на 100 кг живої маси
для тварини чи на один кілограм живої маси для птиці, м3/год.
Слід пам'ятати, що для точних розрахунків значення bі різняться
залежно від пори року [1, 3, 4, 6, 9, 12, 13, 15 - 17]. В холодний період року рекомендують приймати не менше: для дорослого скоту і молодняку bi = 15, для телят - bi = 18, для свиней - bi =
= 30 м3/год. на 100 кг живої маси; для курей в клітках - 0,70, курей на підлозі - 0,75, індиків - 0,60, качок - 0,70, гусей -
0,60 м3/год. на один кілограм живої маси; для молодняку курей
віком 1 - 9 тижнів - (0,7 - 1,0) м3/год., 10 - 26 тижнів - 0,70
м3/год.; для молодняку індиків, качок, гусей віком 1 - 9 тижнів -
(0,65 - 1,0) м3/год., старше 9 тижнів - 0,60 м3/год. на один кілограм живої маси.
Mi - середня жива маса однієї тварини чи птиці і - ї групи, кг. Мінімально допустимий об'єм свіжого повітря в свинарнику №1
Мінімально допустимий об'єм свіжого повітря в свинарнику №2
Потрібний повітреобмін за годину Vг, м3, за вмістом у повітрі приміщення вуглекислого газу розраховують за формулою Vг = м3, (3.3)
де Ci - виділення вуглекислого газу від однієї тварини (таблиця 2) чи птиці (таблиця 3) і - ї групи, л/год.;
Cді - допустима межа концентрації вуглекислого газу в приміщенні,
л/м3, для тварин чи птиці і - ї групи. За вимогами ВНТП [1, 3,4, 6] ці значення наступні: ВРХ: телята до 3-місячного віку - Cд.т = 2 л/м3, решта вікових груп - Cд.д = 2,5 л/м3; свині - Cд.с = = 2 л/м3; птиця - Cд.п = 2,5 л/м3.
Cп - концентрація вуглекислого газу в свіжому повітрі, л/м3. За звичай вона коливається в межах Cп = 0,3 - 0,4 л/м3; kс - поправочний температурний коефіцієнт. Для зимового і перехідних періодів його приймають kс.х =0,9, для теплого
періоду kс.т = 0,87.
З двох значень Vз, Vг, повітреобміну, отриманих за формулами, відповідно, (3.2 і 3.3), в якості розрахункового Vmax повітреобміну слід прийняти найбільше значення і за ним розраховувати кратність повітреобміну за формулою (3.1)
3.1.2 Кількість припливних і витяжних каналів і вибір вентиляційних установок
Виходячи з того, що коефіцієнт повітрообміну менше к<3 то застосовуємо для свинарника №1 природню вентиляцію. Для свинарника №2 застосовуємо штучну вентиляцію так, як к>3. При застосуванні природної вентиляції загальну площу витяжних каналів Fв розраховують за формулою: , (3.4)
де V - швидкість руху повітря в каналі, визначається за формулою:
, (3.5)
де h׳ - висота шахти, (h׳ = 5м); τ1, τ2 - різниця температур внутрішнього і зовнішнього повітря, °С.
Кількість витяжних каналів nв визначається за відношенням:
(3.6)
де fв - площа поперечного перерізу одного каналу, м2.
Переріз витяжних каналів рекомендують приймати таких розмірів: 0,4 х 0,4; 0,5 х 0,5; 0,6 х 0,6; 0,7 х 0,7; 1 х 1 м. Загальну площу перерізу припливних каналів Fпр визначають для цегляних стін Fпр = 0,7 Fв ,м2 , (3.7)
У разі застосування примусової системи вентиляції сумарну продуктивність витяжних вентиляторів Vв визначають із певним запасом:
Vв=(2...3)Vmax,м3/год., (3.8)
Дозволяє регулювати мікроклімат у приміщенні і не потребує постійного вмикання установок.
Продуктивність припливних вентиляторів повинна на 10- 20 % перевищувати продуктивність витяжних установок, тобто
Vпр = (1,1...1,2) Vв ,м 3/год , (3.9)
щоб створювати у приміщенні дещо підвищений тиск повітря. Завдяки цьому зовнішнє холодне повітря, пиловидні частинки і хвороботворні мікроорганізми не будуть надходити у приміщення крізь щілини стін, вікон та дверей.
Виходячи з отриманих значень Vв і Vпр , орієнтуючись на план і розріз приміщення та на схему його вентиляції, вибирають тип вентиляторних установок і розраховують їх потрібну кількість за формулами
і , (3.10) де nв і nпр - потрібна за розрахунками кількість відповідно витяжних і приточних вентиляторів, шт.;
Qв і Qпр - подача вентиляторів, вибраних, відповідно, для
витяжних і приточних каналів, за їх технічною
характеристикою,м3/год.
Визначимо кількість приточно - витяжних установок ПВУ-9
Отримані значення кількості витяжних установок округлюємо в більшу сторону.
3.2 Водопостачання та напування[2]
3.2.1 Витрати води тваринницьким підприємством приймаємо з 2 розділу (3.11)
Споживання води на фермі розподіляється дуже нерівномірно як протягом року, так і протягом доби. З урахуванням цього максимальна добова потреба води Qдоб.мах для ферми становить:
м3 (3.12)
а величина максимального споживання води за годину:
(3.13)
де αд, αг - коефіцієнти нерівномірності добового та годинного споживання води, відповідно αд = 1,3; αг = 2-2,5.
Секундна витрата води визначається за формулою:
(3.14)
Діаметр зовнішнього трубопроводу визначають за формулою:
мм, (3.15)
де V - швидкість руху води в трубопроводі, (V = 0,5м/с)
3.2.2 Розрахуємо продуктивність водяного насоса
Необхідну продуктивність водопідіймального обладнання визначають за максимальними витратами води на фермі:
(3.16)
де Тн - тривалість роботи насоса протягом доби. Рекомендують
приймати не більше Тн = 14-16 год.
вибираємо по робочій характеристиці тип і марку насосу - заглибний насос ЭЦВ5-2,5×160
Розрахункову потужність Nпр, споживану приводом водяного насоса, визначають за формулою:
,(3.17)
де Qн - продуктивність насоса, м3/с;
ρ - щільність води, кг/м3;
Н - повний тиск насосу, (Н = 160м);
К3 - коефіцієнт запасу потужності (К3 = 1,1-2);
q - прискорення вільного падіння, q = 9,81м/с;
ηп, ηн - відповідно ККД насоса і передачі (ηп = 0,6; ηн = 1,0).
3.2.3 Вибір водонапірної споруди [2]
Вибір водонапірної споруди виконали в 2 розділі дипломної роботи, приймаємо водонапірну башту БР-15
3.2.4 Необхідну кількість напувалок для ферми в цілому розраховують за відношенням:
(3.18)
де ті - кількість тварин даної групи, голів; т1і - кількість голів, що обслуговується однією напувалкою.
Напувалки приймаємо соскові 10094-2USA Голландія , одна напувалки обслуговує 25 голів
3.3 Приготування комбікорму[2]
Приготування комбікорму відбуватиметься наступним чином спочатку концентровані корми із сховища концкормів за допомогою пневмотранспортера будуть транспортувати до кормоцеху де малогабаритний комбікормовий агрегат буде готувати комбікорм. Потім готовий комбікорм завантажують до бункера для зберігання комбікорму також за допомогою пневмотранспортера.
3.3.1 Розрахунок лінії приготування комбікормів Зерно доставлятиметься на кормоцех і подаватиметься з бункера пневмотранспортером у агрегат для приготування комбікорму. Готовий комбікорм засипають у бункер для комбікорму.
визначимо добову потребу в комбікормі:
кг, (3.19)
де Ni- кількість тварин у групах, гол;
qі1- кількість комбікорму в раціоні тварин, кг./гол приймають відповідно до кормового раціону.
Кількість необхідних концентрованих кормів для приготування разової порції комбікорму
Визначимо потребу в комбікорму на одну даванку:
кг, (3.20)
де - добова потреба комбікормі, кг;
n - кількість даванок протягом доби.
кг.
Маючи значення потреби кормоцеху у комбікормі на одну даванку, знайдемо годинну продуктивність ПТЛ приготування концентрованих кормів
кг/год, (3.21)
де- потреба в комбікормі на одну даванку, кг./год;
- допустима тривалість приготування корму, год.
кг/год.
Визначимо мінімальну місткість бункера для зберігання та подачі комбікормів. Оскільки завантаження його бункера відбувається не більше одного разу на добу, то коефіцієнт запасу приймаємо рівним Кз= 1,0.
м3, (3.22)
де - добова потреба в комбікормі, кг;
Кз - коефіцієнт запасу об'єму бункера;
- об'ємна маса комбікорму, кг./м3;
- коефіцієнт використання об'єму бункера.
м3.
Отже, ми визначили добову потребу у комбікормах , годинну продуктивність лінії та мінімальний об'єм бункера для подачі зернових. За цими параметрами підбирається необхідне обладнання для потоково - технологічної лінії.
3.3.2 Вибір обладнання Необхідна кількість обладнання визначається за формулою:
(3.23)
де: Wi-продуктивність технологічної лінії кг/год, Wм-продуктивність машини, кг/год.
Необхідна кількість міні комбікормових установок MARKO приймаємо Приймаємо 1 установку. Необхідна кількість бункерів накопичувачів для комбікорму:
Приймаємо один бункер накопичувач в який із складу комбікормів буде завантажуватися комбікорм.
Необхідна кількість пневмотранспортера ПЗТ-14:
Приймаємо 1 машину.
3.4 Роздавання комбікорму
Роздавання кормів відбувається наступним чином готовий комбікорм з бункера завантажують до мобільного агрегату, потім мобільний агрегат транспортує комбікорм до бункерів. Які знаходяться біля приміщень де утримуються тварини. Роздавання відбувається канатно - дисковим роздавачем у групові годівниці.
3.4.1 Розрахункову продуктивність технологічної лінії роздавання кормів визначимо з виразу
Qл = , т/год., (3.24)
де Gд - кількість корму, яку лінія повинна роздати тваринам за добу, т;
К - кількість передбачених на фермі годівель тварин на протязі доби;
Т - прийнята на фермі тривалість разового роздавання кормів, год. 3.4.2 Кількість корму, яку лінія повинна роздати за добу, розрахуємо з формули Gд = 10-3 т, (3.25)
де qij - добова норма видачі і-го виду корму одній тварині j-ї групи, кг/гол.;
mj - кількість тварин в j-й групі, гол.;
z - кількість груп тварин з однаковою нормою видачі даного виду
корму.
Для транспортування комбікорму до бункерів , які знаходяться біля приміщень використовують трактор МТЗ-82 та ЗСК-10ПТ. 3.4.3 Розрахуємо кількість мобільних засобів для завантаження бункерів МТЗ-82+ЗСК-10ПТ
Вантажопідємність мобільного роздавача
(3.26)
де Vб - об'єм бункера, м3 β - коефіцієнт заповнення бункера 0,8 ρ - щільність корму, кг/м3
Тривалість циклу роздавання (3.27)
де tх - час транспортування пустого причепа (3.28)
tз - час завантаження кормороздавача, год
(3.29)
tт - час транспортування завантаженого корму, год
(3.30)
tр - час на розвантаження
(3.31)
Кількість циклів за час роздавання знаходимо
(3.32)
де Тр - тривалість розвантаження приймаємо 0,4год
Кількість циклів для годівлі всих тварин
(3.33)
Потрібна кількість мобільних засобів для транспортування становить
(3.34)
Для свиноферм з груповим або індивідуальним (в станках) способами обслуговування тварин застосовують комплекти шайбових кормороздавачів КШ-0,5. Роздавач являє собою шайбовий транспортер з об'ємними груповими дозаторами та системою зволоження сухих кормів у годівницях. Діаметр дисків - 50 мм, крок по канату - 100 мм. Привід контуру оснащений мотор-редуктором потужність - 1,5 кВт. Продуктивність контуру - 1000 кг/год.
Кількість стаціонарних кормороздавачів nп в приміщенні визначимо так: (3.35)
де Qл - продуктивність лінії роздавання в приміщенні, т/год.;
Qр - паспортна продуктивність вибраного кормороздавача за його
характеристикою, т/год.
Приймаємо 2 комплекта кормороздавачів КШ-0,5 .
3.5 Прибирання гною[2]
Утримання свиней проводиться у станках всих технологічних груп тому приймаємо систему самосплавного видалення періодичної дії при безпідстилочному утриманні свиней складається з гноєприймального канала розділеного бетонними перегородками на ванни. Розмір ванн залежить від розмірів і розташування станків ля утримання свиней, а також від розмірів панелей решітчастої підлоги. Дно ванн виконують без нахилу. Під кожним гноєприймальним каналом прокладений пластиковий поздовжній колектор, який складається з пластикових каналізаційних труб діаметром 200..315 мм. Гноєприймальні канали в кожному станку повністю або частково повинні бути перекриті решітчастими панелями.
Кожна бетонна ванна з'єднана з пластиковим бетонним колектором через пластиковий трійник, який знаходиться в середній частині ванни. Отвір кожного трійника закритий заслінкою пробкового типу. Навкруги трійника з пробкою облаштовано приямок.
Початок кожного колектора має повітряний клапан. Пластикові поздовжні колектори з'єднані з поперечним колектором через пластикові перехідник, відвід або трійник. Пластиковий колектор прокладають під гноєприймальним каналом з нахилом і = 0,005 в сторону поперечного колектора (магістрального трубопроводу зовнішньої каналізаційної системи) або гноєзбірника, який знаходиться за межами свинарника.
Працює схема наступним чином. Гній від свиней накопичується в гноєзбірній ванні,провалюючись туди через решітчасту підлогу. Після заповнення ванни відкривають пробку і гній через трійник через поздовжній і поперечний колектори стікає в гноєзбірник.
Проектування системи самосплавного видалення періодичної дії зводиться до розрахунку параметрів складових системи. Параметри гноєзбірної ванни: площа не менше V ≤ 35 м2, місткість приймають з розрахунку накопичення гною на протязі до двох тижнів, довжина l дорівнює глибині станків, ширина b ≥ 0,25 l, висота h = 0,5...0,8 м, кут нахилу дна = 0°, гнойова чаша розміром 500 х 500 мм або радіусом 500 мм і глибиною 100 мм.
Параметри труб каналізаційних колекторів: матеріал - пластик, діаметр 200...315 мм, нахил в сторону стікання і = 0,005.
Місткість однієї секції карантинного резервуара для рідкого гною і стоків повинна бути не менша за:
(3.37)
де пс - кількість секцій, Gдоб - добовий вихід гною Gдоб приймаємо з 2 розділу; Dк - тривалість карантинного витримування гною, Dк = 6-18 днів Загальна місткість основного сховища для зберігання гною приймаємо з 2 розділу
3.6 Висновки
В даному розділі ми розрахували всі технологічні процеси на свинофермі та вибрали відповідне обладнання, економічну ефективність вибраних нових технологій приведемо у 8 розділі дипломної роботи.
На 2 та 3 листі графічної частини зобразимо спроектовані лінії.
Документ
Категория
Рефераты
Просмотров
51
Размер файла
308 Кб
Теги
розд
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа