close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Do PZ 4 (2)

код для вставкиСкачать
 Проблеми і гіпотези в дослідженні ЗЕД.
1.Концепція дослідження.
Концепцію розуміють:
По-перше, як комплекс засадничих ідей, принципів, правил, які розкривають суть та взаємозв'язки досліджуваного явища або системи, що дозволяє визначити систему показників, чинників і умов, сприяючих рішенню проблеми, формуванню стратегії фірми, встановленню правил поведінки особи;
По-друге, як комплекс положень, пов'язаною загальною початковою ідеєю, визначаючих діяльність людини (дослідницьку, управлінську і ін.) та спрямованих на досягнення певної мети.
Метою дослідження може бути:
- створення нової концепції;
- розробка концепції дозволу комплексу проблем;
- розробка концепції нової теорії та ін.
Концепціями дослідження є система основоположних поглядів, ідей та принципів дослідження, загальний його задум, тобто комплекс методологічних положень, що визначають підхід до дослідної роботи та організації її проведення, сприяючих вирішенню проблем. Структурно концепція може містити такі розділи, як характеристика об'єкту концепції, мета та завдання концепції, основні принципи концепції, основні напрями діяльності, механізм реалізації концепції.
При вивченні системи дослідник повинен також приділяти уваги розробці концепції дослідження, предметом якої можуть бути, наприклад процеси в комплексі управлінських однорідних проблем в управляючій підсистеми соціально-економічної системи організації.
2. Гіпотеза: суть, логічна структура, види. Роль гіпотези у дослідженні. Вимоги до гіпотез. Важливу роль грає гіпотеза (від греч. hypothesis - припущення) - наукове попереднє недостатньо доведене пояснення (припущення, пророцтво) нових явищ і подій, що вимагає в наступному експериментальної перевірки.
Окрім приведеного визначення, під терміном "гіпотеза" розуміють:
- імовірнісне знання, пояснення, розуміння;
- варіант пояснення при недостатній інформації;
- пробне пояснення причинно-наслідкових зв'язків і поведінки;
- наукове допущення або припущення, істинне значення якого не визначене;
- апріорне, інтуїтивне припущення про можливі властивості, структур, параметри, ефективність досліджуваного об'єкту або процесу.
По суті, гіпотеза - орієнтовне пояснення (ні в якому разі не категоричне) причинно-наслідкових зв'язків досліджуваного об'єкту. Це свого роду форма переходу від невивчених фактів до законів та закономірностям, що дозволяє використовувати гіпотезу як необхідний інструмент наукового дослідження різних об'єктів. Кожна з гіпотез, що приймається, як правило, на основі досвіду, інтуїції і наявної попередньої інформації, у більшості випадків може бути вираженням первинної орієнтованості досліджень на досягнення певної мети.
Це дозволяє концентрувати зусилля дослідників найбільш перспективному та результативному напрямі і, до певної міри, знижувати витрату ресурсів на проведення дослідницьких робіт.
Гіпотези відрізняються від звичайних припущень та допущень тим, що вони приймаються на основі аналізу наявної достовірної інформації та відповідності певним критеріям науковості.
У загальному вигляді гіпотезу можна розглядати: - як частина наукової теорії;
- як наукове припущення, що вимагає наступною експериментальної перевірки.
Перша група гіпотез є частиною фундаментальних досліджень, а друга прикладних.
За ієрархічною значимістю гіпотеза може бути генеральною; при необхідності її структурують на допоміжні гіпотези інших рівнів.
Генеральна гіпотеза зв'язується, як правило, з головним питанням дослідження, його цільовою установкою, а допоміжні відносяться до завдань, що нижче рівня.
По широті використання гіпотези можуть бути універсальними та приватними. Перші поширюються на усі без виключення випадки. При підтвердженні вони можуть перерости в теорії та зробити великий вплив на розвиток науки. Їх розробка ґрунтується на багатьох приватних гіпотезах, які дають орієнтовні пояснення конкретним одиничним явищам.
До найчастіше використовуваних гіпотез такого характеру відносяться статистичні, імовірнісні та подібні до них.
По мірі обґрунтованості гіпотези можуть бути первинними (це свого роду перші варіанти, що служать основою для розробки більше обґрунтованих гіпотез), та вторинними, які висуваються при необхідності замість первинних, що багато в чому обумовлюється спростуванням первинних емпіричними даними.
У соціально-економічних системах пояснення окремих явищ та фактів на початкових етапах досліджень нерідко здійснюється по-різному, тобто розробляється одночасно декілька гіпотез, які називають робочими гіпотезами або версіями.
Поняття "Робоча гіпотеза" є попереднім припущенням, що висувається на початковому етапі дослідження та служить первинним умовним поясненням досліджуваного явища.
Надалі, з уточненням умовних пояснень та отриманні знань за допомогою робочих гіпотез, приходять до прийняття конкретної гіпотези.
Гіпотези сприяють мінімізації використання ресурсів для досягнення поставлених цілей дослідження.
Вони дозволяють концентрувати зусилля дослідників на первинних напрямах пізнання та вивчення систем управління.
При проведенні дослідження гіпотези можуть прийматися по відношенню до:
- цільового результату ефективності системи;
- властивостям системи (сутності та структури, методології, функціонування і розвитку) та їх обмеженням;
- відношення системи із зовнішнім середовищем;
- відношення у внутрішньому середовищі;
- відношення з виробничою системою соціально-економічної системи організації;
- елементам та побудові підсистем і систем в цілому;
- складу чинників, причин та їх впливу на результати функціонування системи.
- варіантам проведення експериментів та вдосконалення системи.
Вимоги до гіпотез.
При дослідженні системи до гіпотез пред'являються вимоги, основні з яких :
1.Цілеспрямованість, що забезпечує пояснення усіх чинників, характеризуючи вирішувану проблему.
2.Релевантність (доречний), тобто опора на факти, що забезпечує допустимість визнання гіпотези як в науці, так й в практиці. Якщо гіпотеза не використовує факти, то її називають іррелевантною. 3.Прогностичність, що забезпечує прогнозування результатів дослідження.
4.Перевіреність, що дозволяє мати принципову можливість перевірки гіпотези емпіричним шляхом на основі спостережень або експериментів. Це повинно забезпечити або її спростування (фальсифікування) та підтвердження (верифікування). Проте не можна стверджувати, що усі гіпотези можна перевірити. Існують: по-перше, гіпотези, які не можливо перевірити в справжній період часу з-за недосконалості технічних засобів, невідкритих ще досі законів та закономірностей і т. п.; по-друге, гіпотези принципово не перевіряються на основі фактів; по-третє, універсальні математичні гіпотези, що відносяться до абстрактних об'єктів дослідження та не допускають емпіричного підтвердження.
5.Несуперечність, що досягається логічною узгодженістю усіх структурних компонентів гіпотези. 6.Сумісність, що забезпечує зв'язок висунених припущень з існуючими науковими теоретичними та практичними знаннями. У разі наявності несумісності та протиріч висуненої гіпотези з наявними знаннями необхідно перевірити закони та факти, на які спирається дана гіпотеза та колишнє знання.
7.Потенційність, включаючи можливості використання гіпотези по кількості та якості дедуктивних виводів та наслідків, їх силі та впливу на розвиток системного управління.
8.Простота, що ґрунтується на системності та меншому числі початкових посилань, що містяться в гіпотезі, для отримання виводів та насідків, а також на з'ясовних нею фактів. При цьому гіпотеза одночасно може носити загальніший характер. Простота гіпотези, звичайно, не може виключати використання для її підтвердження складного математичного апарату.
При цьому виникає багато питань, пов'язаних з підтвердженням або спростуванням гіпотез. Проте найважливішим критерієм того або іншого, тобто істинності гіпотези, являється все-таки її емпірична перевірюваність. Вочевидь, що між підтвердженням та спростуванням гіпотези існує повна протилежність. Проте якщо сенс підтвердження має, як правило, відносно тимчасовий характер, то спростування - викінчений.
Більше того, для спростування досить дедуктивного обґрунтування помилки усього лише одного наслідку гіпотези. Підтвердження істинності її на основі доказовості частини тверджень робити неправомірно. У останньому випадку укладання робиться з використанням індуктивного методу. 3. Формування і розвиток гіпотези
Формування гіпотез - одна з важких та формалізованих процесів дослідження. Проте, увесь процес формування та розвитку гіпотез в контексті усього дослідження у більшості випадків можна підрозділити на декілька стадій: 1. Підготовча - збір інформації та виявлення проблеми; визначення конкретного об'єкту та предмету дослідження; постановка цілей та завдань дослідження; накопичення та попередній аналіз фактичного матеріалу, формулювання на його основі первинних припущень (робочих гіпотез).
2. Дослідний - аналіз наявної інформації та визначення причин виникнення проблеми, її змісту та характеристик; виявлення чинників, що впливають на проблему, та зв'язків; виявлення наслідків з сформованих пропозицій та визначення на їх основі можливих результатів; збір фактів та даних, необхідних для оцінки точності зроблених на основі гіпотетичних пропозицій; визначення умов, шляхів та методів рішення завдань; формулювання початкових гіпотез.
3. Експериментальна - роботи, передбачені методикою дослідження, у тому числі: планування, організацію та проведення експериментів, аналіз та узагальнення отриманих результатів; перевірку правильності та достовірності отриманих передбачуваних результатів на практиці та уточнення гіпотез на основі результатів перевірки.
Тема 3. ПЗ 6. Проблеми і гіпотези в дослідженні ЗЕД. Поняття гіпотези і її структура
Гіпотезою називається спосіб мислення, котрий полягає в побудові припущення про те, що таке досліджуване явище, та в доведенні цього припущення. Термін "гіпотеза" уживається з подвійним значенням. Під гіпотезою розуміють і саме припущення, котре пояснює спостережуване явище, і спосіб мислення в цілому, який включає висування припущення, його розвиток і доведення. Гіпотеза є метод пізнання предметів і явищ навколишнього світу. Гіпотеза створюється для того, щоб дати пояснення "це не поясненим явищам, фактам, подіям". Пізнання будь-якого явища в дійсності, як відомо, розпочинають із збирання і нагромадження окремих фактів, що відносяться до цього явища. Фактів, наявних на початку пізнання явища, завжди недостатньо, щоб повністю й відразу пояснити це явище, дати достовірний висновок про те, що воно таке, які причини його виникнення, закони розвитку тощо. Тому пізнання явищ і подій зовнішнього світу відбувається у формі гіпотези: не очікуючи, доки накопичуються факти для кінцевого, достовірного висновку про характер і причину досліджуваного явища, роблять на по Гіпотеза - це форма розвитку наших знань. Мислення людини не знає інших способів логічного опрацювання емпіричного матеріалу і проникнення в сутність речей, окрім гіпотези. Побудова гіпотез у науці дає змогу переходити від окремих фактів, що стосуються явищ, до пізнання закону розвитку цього явища.
Ф. Енгельс, даючи оцінку ролі гіпотези в пізнанні, зазначав: "Формою розвитку природознавства, оскільки воно мислить, є гіпотеза. Спостереження відкриває який-небудь новий факт, що робить неможливим старий спосіб пояснення фактів, належних до тієї самої групи. З цього моменту виникає потреба в нових способах пояснення, яка спирається спершу тільки на обмежену кількість фактів і спостережень. Подальший дослідний матеріал приводить до очищення цих гіпотез, усуває одні з них, виправляє другі, поки, нарешті, не буде встановлений у чистому вигляді закон. Коли б ми захотіли чекати, поки матеріал буде готовий у чистому вигляді для закону, то це означало б припинити доти мисляче дослідження, і вже через одне це ми ніколи не дістали б закону". Побудова гіпотез - необхідний шлях до створення наукової теорії. Всяка наукова теорія висловлюється спочатку як гіпотеза. Науково доведена і підтверджена на практиці гіпотеза стає науковою теорією. Логічна структура гіпотези складна. Гіпотеза не зводиться до якогось одного судження чи умовиводу. Вона - система суджень, понять і умовиводів. Якесь одне окремо взяте судження або умовивід ще не складає гіпотези.
Гіпотеза може складатися одночасно із різних видів умовиводів: індукції, аналогії і дедукції. Наприклад, судження-припущення може бути висловлене за аналогією чи індукцією, а потім розвинуте й доведене у формі дедукції. Але припущення в гіпотезі може бути висунуте не тільки у формі індукції чи аналогії, воно висловлюється часто дедуктивне, а доводиться потім у формі індукції або дедукції тощо. Гіпотеза - процес розвитку думки. Процес мислення в гіпотезі має певні стадії.
Розрізняють дві такі стадії побудови і доведення гіпотези: 1) висування гіпотези і 2) доведення гіпотези. Дехто виділяє в гіпотезі не дві, а три, чотири чи п'ять стадій: 1) вивчення обставин досліджуваного явища (збирання фактів), 2) формування гіпотези, 3) виведення із гіпотези наслідків (розвиток гіпотези), 4) перевірка цих наслідків на практиці і 5) висновок про істинність або хибність висунутої гіпотези.
Висування гіпотези. Гіпотеза будується не на голому місці. Щоб її висунути необхідно мати певну сукупність фактів, що відносяться до спостережуваного явища, котрі б обґрунтовували імовірність якогось припущення, пояснювали імовірність невідомого. Тому побудова гіпотези завжди пов'язана зі збиранням фактів, які мають відношення до того явища, котре ми пояснюємо. На підставі зібраних фактів висловлюється припущення про те, що таке досліджуване явище, тобто формулюється гіпотеза. Припущення в гіпотезі в логічному відношенні є судження (або система суджень). Його висловлюють унаслідок логічного опрацювання зібраних фактів.
Факти, на підставі яких висувається гіпотеза, можуть бути логічно осмислені у формі аналогії, індукції чи дедукції. В одних випадках гіпотезу висувають за аналогією, в інших - вони е висновком індуктивного чи дедуктивного умовиводу. Наприклад, гіпотеза про існування життя на Марсі висунута за аналогією. На підставі схожості Марса і Землі в одних ознаках, а саме в тому, що Марс і Земля є планетами сонячної системи, що обидві вони обертаються навколо сонця, мають атмосферу, воду, зміну пір року, дня й ночі і т. д., зроблено припущення про схожість цих планет і в інших ознаках, а саме, що на Марсі, як і на Землі, існує життя. Гіпотеза Лаверє про існування планети Нептун була висунута шляхом дедукції. Висування припущення, тобто формулювання гіпотези, становить основний зміст гіпотези.
Припущення - головний елемент будь-якої гіпотези. Припущення є відповіддю на поставлене запитання про сутність, причину, зв'язки спостережуваного явища. Припущення містить те знання, до якого доходять унаслідок узагальнення фактів. Припущення - та серцевина гіпотези, навколо якої відбувається вся пізнавальна і практична діяльність. Припущення в гіпотезі - це, 3 одного боку, підсумок попереднього пізнання, те головне, до чого доходять унаслідок спостереження і узагальнення фактів; з другого боку - це відправний пункт подальшого вивчення явища, визначення напрямку, яким має відбуватися все дослідження. Гіпотеза дає змогу не тільки пояснити наявні факти, а й виявити нові факти, на котрі не була б звернута увага, коли не була б висунута ця гіпотеза.
Доведення гіпотези. Висунута гіпотеза має бути доведеною. Доказ гіпотези здійснюється так. Припускаючи висунуту гіпотезу істинною, із неї дедуктивним методом виводять ряд наслідків (фактів), котрі мають існувати, якщо існує гадана причина, а потім ці наслідки перевіряють на практиці. Якщо наслідки відповідають дійсності, підтверджуються практикою, то це свідчить про те, що ця гіпотеза є правильною. Якщо ж наслідки, логічно виведені з гіпотези, не відповідають дійсності, нашим дослідом не підтверджені, то це означає, що висунута гіпотеза хибна. Логічний процес виведення наслідків із висунутого припущення і обгрунтування істинності або хибності гіпотези відбувається досить часто у формі умовно-категоричного силогізму. Із гаданої причини Л виводять наслідок В. Логічно це виражається в такому судженні; "Якщо є Л, то є В". Потім наслідок В перевіряють на практиці, чи дійсно він існує. Якщо наслідок В насправді не існує й існувати не може, то за правилами умовно-категоричного силогізму від відсутності наслідку доходять висновку про те, що й гадана причина Л також не існує, тобто до імовірного висновку про хибність висунутої гіпотези.
Види гіпотез
Гіпотеза може пояснити або явище (подію) в цілому, або якийсь окремий бік явища, одну його властивість, один зв'язок. Тому розрізнюють гіпотези загальні й часткові.
Загальна гіпотеза - це припущення, котре пояснює причину явища або групи явищ у цілому.
Часткова гіпотеза - припущення, яке пояснює якийсь окремий бік чи окрему властивість явища чи події.
Так, гіпотеза про походження гір - це загальна гіпотеза, а гіпотеза про походження якоїсь однієї гори - часткова гіпотеза. У судовому дослідженні припущення про злочин у цілому є загальною гіпотезою, а припущення, що пояснює окремий бік злочину, наприклад, припущення про мотив злочину, про шлях проникнення злочинця до приміщення, про спосіб скоєння злочину тощо е частковою гіпотезою.
Поділ гіпотез на загальні й часткові має сенс, коли ми співвідносимо одну гіпотезу з другою. Цей поділ не є абсолютним, гіпотеза може бути частковою стосовно однієї і загальною стосовно інших гіпотез.
Окрім загальних і часткових гіпотез, існують гіпотези наукові й робочі.
Наукова гіпотеза-це гіпотеза, що пояснює закономірність розвитку явищ природи І суспільства. Таким" є, наприклад, гіпотеза про походження сонячної системи гіпотеза про походження життя, гіпотеза про походження людини, вулканів, нафти тощо.
Робоча гіпотеза - це тимчасове припущення або здогад, яким користуються, будуючи гіпотези. Робот гіпотеза є припущенням - пробою, тимчасовим варіантом, що допомагає побудувати ту чи іншу гіпотезу. Робоче гіпотеза дає змогу перевірити, чи можна це явище якось пояснити. Висунувши робочу гіпотезу і переконавшись що вона не може пояснити явище, котре нас цікавить, чи пояснює його неправильно, її відкидають, замінюють іншою робочою гіпотезою. Робоча гіпотеза створюється як тимчасовий здогад, тобто таке припущення, котре пояснює явище умовно. За допомогою таких робочих гіпотез тимчасово групують факти, а потім уже її формулюють. Робоча гіпотеза може стати в ході подальшого дослідження науковою гіпотезою. чатку здогадане пояснення спостережуваного явища, а потім цей здогад розвивають і доводять.
Документ
Категория
Разное
Просмотров
103
Размер файла
45 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа