close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Підлітковий вік

код для вставкиСкачать

Підлітковий вік - важкий час і для дітей, і для батьків. І ще треба подумати кому тут гірше ... Зазвичай, батьки не знають, як поводитись з майже дорослими чадами...
Підлітковим віком психологи називають період з 10-11 до 18 років, коли прискорений фізичний розвиток дитини випереджає психологічний і соціальний.
Цей період вважається найбільш конфліктним. У підлітковий період відбувається формування цінностей, усвідомлення себе як особистості, з'являються власні погляди на життя. Ця ще дитина бореться за свою волю з відчаєм юнацького максималізму: скандалами, сигаретами, алкоголем, відходом від дому і батьків. Насправді йому потрібна не стільки сама свобода, скільки визнання права самому приймати рішення.
Підлітковий вік - це своєрідний "третій світ", який існує між дитинством і дорослістю. Біологічно це вік статевого дозрівання, поруч з яким стають більш зрілими й інші біологічні системи організму. Психологічно це період складного формування нової особистої і соціальної ідентичності, для якого характерні максимальні диспропорції у рівнях і темпах розвитку. Відбувається завершення орієнтації дитини на "жіночу" та "чоловічу" діяльність. Підлітковий вік схожий на міст між дитинством та зрілістю, по якому кожен повинний пройти, перш ніж стати відповідальною і творчою дорослою людиною.
Багато дітей у підлітковому віці сильно змінюються. Ласкаві, спокійні, слухняні раптом перетворюються на некерованих і грубих. Ворожість, замкнутість підлітків лякають і насторожують. Але перш ніж боротися з цим, давайте розберемося в причинах.
Проблем перехідного віку багато: поступово наростає невпевненість у собі, проявляються тривожність, сумніви у власній значущості для батьків та друзів. Підлітки готові бути в положенні "скривдженого, незрозумілого", шукати вихід з важких ситуацій невірними шляхами, часом небезпечними для здоров'я. Часом у них виникають агресивні спонтанні реакції захисту себе навіть у ситуації, коли загрози ніякої немає.
За будь-якою проблемною поведінкою дитини стоять певні мотиви. Причому, одна і та ж поведінка може бути викликана різними мотивами. Наприклад, агресивна поведінка може бути викликана і прагненням до лідерства, і компенсацією підвищеної тривожності. Отже, виховні методи в кожному випадку будуть індивідуальні. Тому в першу чергу необхідно з'ясувати мотиви поведінки, проблеми дитини. Ми зможемо допомогти дитині, якщо вона відчуває і розуміє, що педагоги і батьки розуміють її проблеми і приймають її такою, якою вона є. Тільки тоді дитина буде відкритою для спілкування і захоче змінити свою негативну поведінку. Причини та особливості негативної поведінки підлітків: 1. Дітям не вистачає уваги дорослих, які вічно зайняті. "Відстань!", "Не лізь!", "Не чіпляйся!", "Набрид!" - часто чує підліток. Сім'я не забезпечує психологічного комфорту, любові, підтримки, і підлітки прагнуть до лідерства серед своїх однолітків.
2. Високий рівень тривожності. У родині неправильно оцінюють можливості дитини: або занижують можливості і здібності ("Нічого хорошого з тебе не вийде! Все одно не зможеш впоратися з цим завданням"), або завищують, коли батьки чекають дуже високих результатів, показують підвищену стурбованість проблемами успішності, а підліток не може відповідати батьківським очікуванням.
3. Багатьом підліткам важко впоратися зі своїм холеричним темпераментом і акцентуацією характеру. Такі діти порушують дисципліну несвідомо.
4. Відсутність душевної близькості з батьками веде підлітка з будинку в двір, змушує шукати порозуміння з іншими підлітками чи дорослими. Найбільш характерні особливості підліткового віку.
Реакція групування. Підліткам властивий майже інстинктивний потяг один до одного. Так реалізується прагнення до неформального спілкування, до своєївікової групи, вирішується питання про своє місце в ній. Заборона ж дорослих дружити з тим чи іншим товаришем веде до протестних форм поведінки.
Реакція емансипації. Підліток може, а значить, і повинен проявляти самостійність. Якщо ми будемо весь час намагатися водити його за руку, то зустрінемо іншу характерну реакцією підліткового віку - реакцію емансипації. Чим сильніше затиснутий підліток, тим гостріше його прагнення завжди і скрізь чинити по-своєму. Незвичайні зачіски, одяг, "своя" музика - це виклик дорослим, протест. У цьому випадку, можливо, втрачається довіра до всіх дорослих і відкидається все, що пропонується ними, в тому числі й корисне, необхідне для підлітка. Реакція захоплення. Для становлення своє особистості підлітку необхідно мати яке-небудь захоплення. Батькам ці заняття можуть представлятися марними, і з об'єктивної точки зору це може відповідати істині. Але для підлітка захоплення завжди викликає позитивне емоційне забарвлення, дає почуття задоволення. Але для того щоб пізнати свої здібності, треба випробувати себе в різних видах діяльності. Допоможіть дитині у виборі захоплень. Реакція протесту. У незрілих підлітків зустрічаються поведінкові реакції, більш характерні для дитячого віку. Ці реакції протесту різноманітні: відмова від їжі, спілкування, відвідування школи, втечі з дому, агресія до кривдника, псування його речей. У такому разі важливо зрозуміти причини протесту й усунути їх.
Реакція імітації (наслідування). Для підлітка об'єктом імітації часто стають кумири молодіжної моди, зірки шоу-бізнесу та спорту. Підлітки наслідують їх стиль одягу, зачіски, манери, судження, смаки. Реакція імітації стає небезпечною, коли наслідують антигероя, антисоціальну особистість.
Романтичні стосунки з однолітками іншої статі.
Батьки повинні пам'ятати, що дитина виховується не тільки і не стільки в процесі проведених спеціально занять, скільки всім укладом життя сім'ї, тієї моральної, духовної, соціальної атмосфери, яка панує в ній, характером і системою взаємовідносин між батьками, та батьками і дітьми. Тут усе має значення: як розмовляють батько з матір'ю, що і як вони говорять про оточуючих, свою роботу і товаришів по службі, родичів і знайомих, який порядок підтримується в будинку, як ставляться до своїх обов'язків і багато іншого, з чого складається життя сім'ї.
Спробуйте зацікавити дитину
Як ви думаєте скільки навколо вас творчих людей? Одиниці? Ні, насправді творчим є абсолютно кожна людина. Просто не всі змогли розвинути свій талант, а деякі просто не вміють його показати.
Здібності є психічною особливістю людини, завдяки якій вона може успішно опановувати ті чи інші знання і навички. Творчі здібності можуть виявитися в різних сферах діяльності. Вони дозволяють створити що-небудь нове, що не існувало до цього. Завдання і батьків і педагогів допомогти дитині розвивати свої творчі здібності, свою обдарованість.
Ось деякі поради Девіда Льюїса (американського психолога) щодо розвитку дитини:
1.Відповідайте на запитання дитини терпляче і чесно, серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.
2.Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. Не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.
3.Відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.
4.Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.
5.Надавайте дитині можливість у виявленні турботи про вас.
6.Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення самостійно.
7.Показуйте дитині цікаві місця.
8.Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі.
9.Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.
10.Ніколи не карайте дитину приниженням.
11.Купуйте дитині книжки за її інтересами.
12.Привчайте дитину самостійно мислити.
13.Регулярно читайте дитині чи разом з нею.
14.Стимулюйте уяву та фантазію дитини.
15.Уважно ставтеся до потреб дитини.
16.Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.
17.Не сваріть дитину за невміння та помилки.
18. Хваліть дитину за навчальну ініціативу.
19.В результатах занять дитини завжди знаходьте щось гідне похвали.
20.Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.
21.Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.
22.Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.
23.Майте віру в дитину та довіряйте їй.
Дорослим - батькам і педагогам - потрібно знати, що творчі здібності в тій чи іншій мірі притаманні більшості дітей. А ось те, наскільки вони будуть розвинуті, чи зможуть згодом принести користь, залежить від оточення дитини.
Як часто ми, дорослі, не можемо описати те, що відчуваємо, переживаємо, не завжди здатні збагнути одразу, чим незадоволені. А що вже казати про дітей! Спробуйте вправи, що допоможуть дитині зрозуміти себе і дадуть вам змогу допомогти їй.
• Скажіть дитині: "Прислухайся до себе. Якби твій настрій можна було розфарбувати, то якого кольору він би став? На яку тваринку чи рослинку схожий твій настрій? А якого кольору радість, сум, тривога, страх?" Рекомендується також вести "щоденник настрою". В ньому дитина щодня (або й декілька разів на день) малюватиме свій настрій. Це можуть бути пейзажі, чоловічки - що їй більше до вподоби.
• Намалюйте контур чоловічка. Нехай дитина уявить, що чоловічок радіє, хай зафарбує олівцем те місце, де, на її думку, у тілі знаходиться це відчуття. Потім так само "відчуйте" образу, гнів, страх, щастя, тривогу тощо. Для кожної емоції дитина має вибрати свій колір. Зафарбовувати можна і одного чоловічка, і декількох (наприклад, якщо радість і щастя малюк хоче "розташувати" в одному місці).
• Обговоріть з дитиною способи вираження гніву. Нехай вона (а заодно і ви) спробує відповісти на запитання:
1. Що тебе може розгнівати?
2. Що ти робиш, коли гніваєшся?
3. Що відчуваєш, коли гніваєшся?
4. Що б ти зробив, аби уникнути неприємних відчуттів у ці хвилини?
5. Назви слова, які вимовляють люди, коли гніваються.
6. Що ти відчуваєш, коли чуєш слова, які ображають тебе. Що ти робитимеш при цьому?
7. Які слова для тебе найобразливіші?
Бажано записувати відповіді. Потім обговоріть з дитиною, які слова можна використовувати, коли розгніваєшся, а які не варто, тому що вони дуже різкі й неприємні.
Навчитися "приборкувати" гнів допоможуть спеціальні методики і вправи.
1. Кривляйтеся з дитиною перед дзеркалом. Зображуйте різноманітні емоції. Зверніть особливу увагу на міміку розгніваної людини.
2. Запропонуйте намалювати дитині забороняючий знак "СТОП" і домовтеся: тільки-но вона відчує, що починає сильно сердитися, то відразу дістає цей знак і каже вголос чи про себе "Стоп!" Ви теж можете спробувати цей знак для опанування свого гніву. Використання даної методики потребує тренування протягом декількох днів, щоб закріпити навичку.
3. Візьміть у руки якийсь предмет (іграшку, книгу). Завдання дитини - умовити вас віддати це їй. Ви віддаєте річ, коли захочете. Гру можна ускладнити: дитина просить тільки за допомогою міміки, жестів, але без слів. Можна помінятися місцями - ви просите дитину. Після закінчення гри обговоріть, як легше просити, які прийоми і дії вплинули на рішення віддати іграшку, які почуття ви відчували. Ця вправа навчить спокійному спілкуванню з оточуючими.
4. Вчіть дитину (і себе) виражати гнів у прийнятній формі.
Поясніть, що обов'язково потрібно обговорювати всі негативні ситуації з батьками чи друзями. Навчіть дитину словесних форм вираження гніву, роздратованості ("Я засмучений, мене це образило").
Запропонуйте скористатися "диво-речами" для "виплескування" негативних емоцій:
- чашка (в неї можна покричати);
- таз або ванна з водою (в них можна кидати гумові іграшки);
- аркуші паперу (їх можна м'яти, рвати, з силою кидати в мішень на стіні); - олівці (ними можна намалювати неприємну ситуацію, а потім заштрихувати чи пом'яти малюнок);
- пластилін (з нього можна зліпити фігурку кривдника, а потом зім'яти її чи переробити);
- подушка (її можна кидати, бити, футболити). Виділіть для цього окрему подушку. Назвіть її, приміром, Бу-Бу. Пришийте їй очі, ротик. Не варто використовувати м'які іграшки чи ляльки, а от боксерська груша підійде.
Усіма цими "диво-речами" можуть користуватися і дорослі!!!
5. Засіб "швидкої розрядки". Коли бачите, що дитина занадто збуджена, то попросіть її швидко побігати, пострибати чи заспівати пісеньку (дуже голосно).
6. Гра "Обзивалки". Щоб виключити зі щоденного спілкування образливі слова, обзивайтесь! Кидаючи один одному м'яч чи клубок, обзивайтеся необразливими словами. Це можуть бути назви фруктів, квітів, овочів. Наприклад: "Ти - кульбабка!", "А ти - кавун!" І так доти, поки вистачить слів. Чим корисна така гра? Коли, маючи навичку такої гри, дитина назве свого кривдника "огірком", ви, безсумнівно, відчуєте задоволення.
Вчіть дитину керувати своїми емоціями (з 5 років).
• Можна сильно стиснути кулачки, напрягти м'язи рук, потім поступово розслабити, "відпускаючи" негативні емоції.
• Сильно-сильно надавити п'ятками на підлогу, все тіло, руки, ноги напружені; зуби міцно зціплені. "Ти - могутнє дерево, дуже міцне, в тебе сильне коріння, що проростає глибоко в землю, тобі ніхто не страшний. Ти впевнений у собі".
• Якщо дитина починає гніватися, попросіть її зробити декілька повільних вдихів-видихів чи порахувати до 5 чи 10.
Як і дітям, так і дорослим дуже шкідливо заганяти емоції всередину, намагатися їх приховати. Наслідки таких дій - захворювання серця, неврози, підвищений тиск плюс нерозуміння оточуючих, висока дратівливість, агресивність, проблеми у спілкуванні. Тому навчіть дитину і навчіться самі проявляти свої емоції, "випліскувати" їх без шкоди для оточуючих.
Емоційне розвантаження необхідне для збереження здоров'я (фізичного та психічного), а вміння розповісти про свої негаразди допоможе налагодити стосунки з оточуючими, зрозуміти самого себе та інших.
Автор
Yanekova
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
597
Размер файла
154 Кб
Теги
підлітковий, вік
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа