close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Бутрим Від осені до літа святам радіють діти

код для вставкиСкачать
Всеукраїнська газета для вчителів
початкових класів, вихователів, методистів
Виходить 4 рази на місяць
загальним обсягом 128 сторінок
ШЩдля
ти х ’
ХТО ШШ б
і про тих, хто
вчиться
35264
газ. «Початкова освіта»
22063
пільгова передплата на 6 і 12 міс.
91831
«Початкова освіта.
Методичний порадник» 4-й номер місяця
06645
«Початкова освіта. Бібліотека»
91841
газ. «Початкова освіта» +
«Початкова освіта. Бібліотека»
23318
газ. «Початкова освіта» +
газ. «Дитячий садок»
95517
«Початкова освіта. Дидактичні матеріали»
91519
«Початкова освіта» +
«Початкова освіта. Дидактичні матеріали'
Е-таіІ: овУИа @ 1veresnya.com.ii
Бібліотека «Шкільного світу»
Заснована у 2003 р.
Валентина Бутрім
ВІД ОСЕНІ
ДО ЛІТА СВЯТАМ
РАДІЮТЬ ДІТИ
Початкова освіта. Бібліотека
Київ
«Шкільний світ»
2009
ББК 74.200.58
Б93
Редакційна рада:
Т. Бишова, О. Кондратюк, М. Мосієнко —
канд. філол. наук, Г. Кузьменко, О. Шатохіна
Б93
Бутрім, Валентина.
Від осені до літа святам радіють діти / В. Бутрім. — К .: Шк. світ,
2009. — 112 с. — (Бібліотека «Шкільного світу»).
ІБВК 978-966-451-000-1.
В В К 978-966-451-293-7.
До збірника увійшли авторські сценарії свят, що традиційно проводяться в
початковій школі, а також кількох театралізованих заходів. Завершують збірник
розробки заходів для проведення предметних тижнів.
Для вчителів початкових класів, педагогів-організаторів, вихователів груп
подовженого дня, студентів педагогічних навчальних закладів.
ББК 74.200.58
І Б В М 9 7 8 - 9 6 6 - 4 5 1 - 0 0 0 - 1 (б-ка «Шк. світу»)
© Бутрім В., 2009
IS B N 9 7 8 -9 6 6 -4 5 1 -2 9 3 -7
®
Видавництво «Ш кільний світ»,
дополіграфічна підготовка, 2009
Зм іст
День Зн а н ь ..............................................................................................4
Інтелектуальна гра-змагання «Свято зн ан ь»............................... 6
Перші канікули, або От ми і справжні школярі! ........................9
День Святого Миколая. Театралізована вистава......................... 17
З Новим роком! ................................................................................... 23
Новорічна подорож у казку, або Закляття Яіуани.
Новорічне свято для батьків і учнів 3— 4-х класів.........................ЗО
Грипу — бій! П’єса з основ здоров’я ..............................................41
Для вас завжди відкриті двері школи!
Сценарій концерту для вечора зустрічі випускників .................... 45
Мамина весна. Сценарій свята 8 Березня ......................................49
У колі сім’ї. Родинне св ято ................................................................ 59
День матері ...........................................................................................66
Вшанування Букваря ....................................................................... 74
Предметний тиждень для малят як ланцюжок веселих свят
Увійди в казковий світ! Свято книги і рідної мови.
1-й клас .............................................................................................85
України дух глибинний. Літературний ранок.........................90
У казковому царстві граматики. Олімпіада з рідної мови.
2-й клас .............................................................................................98
Математичний марафон. Сценарій ранку-олімпіади.
4-й клас ........................
100
Дорожня пригода. П’єса з правил дорожнього руху ........... 107
ДЕНЬ ЗНАНЬ
Ведучі.
І знову вересень прийшов,
Запахло кавунами...
Дзвенить дзвінок у школі знов,
Вже скучив він за нами!
Іще земля у всій красі,
Іще пташки співають.
Вони школяриків усіх
Зі святом знань вітають!
Учитель. Я також вітаю вас зі святом. 1 вересня — всенародне свято,
День Знань. Знання— величезний скарб, що належить людству. Здобувати
знання — це і духовна, і матеріальна потреба людини. Суспільство
намагається задовольнити її якнайширше. Поміркуймо, як саме.
Бесіда.
Усі діти нашої країни мають можливість учитися в школі й здобувати
знання. 1 вересня розпочинаються заняття й у школярів, і в студентів
вищих навчальних закладів. Як квітка тягнеться до сонця, так і кожна
людина прагне до знань. Чому? Що вони дають людям? Чи такі вже
вони необхідні? Послухайте вірш, який прочитають наші ведучі, і
поміркуйте над цим.
Ведучі по черзі читають вірш.
Як маленьке мишеня дізнавалось про знання
Одне маленьке мишеня
Замислилося про знання:
Чи так вони потрібні?
Чи й справді необхідні?
«Скажіть, — запитує в коня, —
А що воно таке — знання?»
«Знання, — кінь каже, — сила,
Міцні, потужні крила.
4
Д ень знань
Комбайн, і потяг, і літак
Знаннями створені. Ось так!»
Кіт слухав їх розмову
І власне вставив слово:
«Знання важливі, ясна річ.
Без них не зробиш теплу піч,
Будинок, стіл і ліжко.
Знання потрібні, мишко!»
Тут соловейко підлетів.
«Додати, — каже, — я б хотів:
Знання — це ще й натхнення
Зміцнити сьогодення,
Ще більших досягти висот,
Знання — двигун прогресу, от!»
Прийшло мурашок троє:
«Знання — могутня зброя!
А ще запам’ятай, дитя:
Знання рятують нам життя.
Вони важливі дуже
І необхідні, друже!»
В розмову втрутився комар:
«Знання — це світло, це ліхтар!
Воно долає морок!
Воно злим силам -— ворог!»
Із кротовини виліз кріт:
«Знання — це скарб, вам знати слід,
Багатства незліченні,
Безмежні, нескінченні!»
Розмову мовчки слухав грак.
А про знання він думав так:
«Знання, звичайно, — сила,
І щит, і меч, і крила.
5
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
ра дію ть діти
Та ще є істина стара:
Знання — добро в руках добра».
Учитель. Висловіть і ви свої міркування. Як ви розумієте думку
грака: «Знання — добро в руках добра»? Чи може знання бути злом?
Бесіда.
— На які добрі справи ви спрямуєте свої знання? Яка галузь знань
цікавить вас найбільше?
— Пропоную вам у цей святковий день цікаву гру-змагання «Свято
знань».
Інтелектуальна гра-змагання
«Свято знань»
Правила гри
1. Грають три команди (три ряди парт). У кожній — свій капітан,
якого ви обираєте.
2. Шляхом жеребкування капітани визначають порядок виступу
команди (1-ша, 2-га, 3-тя). У такому порядку обирається тематика
запитань: «Природа», «Великі українці», «Культурна спадщина».
3. Команда має право на дві підказки: Знайко дає правильну підказку,
Незнайко — навпаки.
4. Після жеребкування капітан обирає один із трьох символів і бере
картку із запитанням (другий капітан вибирає із двох символів, а третій
забирає останню картку).
5. Капітан зачитує завдання і, порадившись із командою, дає
відповідь. Можна скористатися підказками, вони лежать у відповідних
конвертах біля намальованих Знайка і Незнайка (або їх надають
ведучі).
Запитання
Наводиться по два зразки запитань до кожного з циклів.
Ц икл «Природа»
1 .1 І І І І І І І І І Дерево
Підказки
Знайко: Плоди у дерева дрібні,
М ’які, солодкі і смачні.
Незнайко: Це дерево хвойне. Плоди ось такі:
Великі, як груша, і дуже гіркі.
Відповідь: шовковиця.
6
Ден ь знань
2.
Тварина
Підказки
Знайко: Куций хвіст, чотири ніжки,
На голівці — гострі ріжки.
Незнайко: Хижий звір, трави не їсть,
Лап у нього цілих шість!
На зріст він більший від коня
І неохайний, як свиня!
Відповідь: коза.
Ц икл «Великіукраїнці»
1.
Лікар
Підказки
Знайко: Чудотворця Миколая
Цілий світ чудово знає!
Операція на серці —
Справа дуже непроста!
Тут потрібні вмілі руки,
І талант, і доброта.
Незнайко: Хто ж цей лікар? Підказати?
Айболітом його звати!
Відповідь: Амосов.
2.
Письменник
Підказки
Знайко: Із Галичини він родом,
Вчився він у Львові згодом.
Всі його з дитинства знають,
Казку «Ріпка» поважають!
Незнайко: У фарбованого лиса
Є одна важлива риса:
Народила його мати.
А кого ж Іваном звати?
Відповідь: Франко.
Ц икл «Культурна спадщина»
Літературний термін
1.
7
Бутрім
В.
Від о се ні до літа с вя т ам
ра дію ть діти
Підказки
Знайко: Композитори, письменники — творці.
Світові відомі люди ці.
Але є творці і безіменні,
їх творіння просто незліченні!
Незнайко: Ні, не дам я вам підказки!
Краще розповім вам казку,
Загадку або прислів’я.
Хочете, щоб розповів я?
Відповідь: фольклор.
Зброя
Підказки
Знайко: Підказати я вам радий!
Символ гетьманської влади!
Незнайко: На «а» починається,
На «б» кінчається.
Іграшка для козаків,
Вони нею граються!
Відповідь: булава.
Підбиття підсумків гри-змагання.
Учитель. Вельмишановна дітвора,
Чи сподобалась вам гра?
Усі ви в ній перемогли,
Бо знань ще більше здобули,
А це — ваш скарб, ваш капітал!
Тож всі ви вийшли у фінал!
Вітаю вас зі святом Знань,
З новим навчальним роком!
Усім вам — здійснення бажань!
Цікавих вам уроків!
ПЕРШІ КАНІКУЛИ, або
ОТ МИ І СПРАВЖНІ
ШКОЛЯРІ!
Учителька. Любі гості і малята,
Свято розпочати час!
На найпершім нашім святі
Рада я вітати вас!
Лінь (вихователька з подушкою в руках).
Я теж вітаю вас! Я — Лінь.
Живу вже сотні поколінь!
Мене всі люблять, всі чекають.
Коли прийду — не проганяють.
Я теж вас, діточки, люблю.
За лінощі вас поважаю!
Сама нічого не роблю
І вам усім того ж бажаю!
Учителька. Не соромно? Що кажеш ти?!
Не псуй нам свята, геть іди!
Тебе не кликали на свято,
У нас старанні всі малята,
І ледарів між нас нема!
Лінь. І тут прогнали... Та дарма,
Я все одно на вас не злюся.
Покличете — умить з’явлюся!
Я сяду тут і почекаю,
Послухаю, попозіхаю... (Сідаєзбоку.)
Учителька. Минуло два місяці, як ви, любі діти, стали першоклас­
никами, школярами. Ви вже дечого навчилися, встигли полюбити школу,
свій клас, подружитися. Розкажіть про свій клас, нехай і гості, і Лінь
послухають.
Діти.
Ми — чудовий перший клас!
Двадцять троє в класі нас —
2 307
9
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
радію ть діти
Дванадцять подружок-дівчат
Та одинадцять ще хлоп’ят.
Ми маленькі, шестирічні,
Дуже-дуже симпатичні!
Ми веселі і слухняні
(дивиться у бік Ліні),
Не ліниві, а старанні!
Просто завтра в перший раз
Канікули почнуться в нас.
Значить, вже ми справжні учні,
Школярі! Ми — перший клас!
(Хлопчик тримає іграшку і звертається до неї.)
Ти малюк, а я школярик! ■
Я читаю свій «Букварик»!
Зачекай! Спочатку — справи,
А вже потім — до забави.
Всі ми учимось дружити.
В колективі добре жити!
Ми тепер — одна родина,
І мета у нас єдина —
Добре вчитися щодня,
Здобуваючи знання,
Щоб пишалися батьки:
Ось які в нас малюки!
Учителька. Давайте разом заспіваємо пісню про школу.
Діти виконують пісню «Рідна школа».
Учителька. А тепер розкажіть про свої мрії та плани на майбутнє.
Навіщо вам потрібна школа?
Діти.
Я прийшов учитись, звісно,
Адже вирішив давно:
Стану класним футболістом
Або зіркою кіно!
10
Перші канікули,
або
От
ми і с п р а в ж н і
Я прийшла до школи вчитись,
Бо у мене є мета —
Генеральшею зробитись,
А це справа непроста!
Я старанно вчитись буду
І міцні знання здобуду.
Стану я дослідником,
Славетним винахідником!
Буду вчитися як слід
І прославлюсь на весь світ,
Щоб пишалися батьки
Славнозвісної дочки!
Я також не підведу —
У політики піду!
Буде наша Україна
Найславетніша країна!
В мене теж чудові плани:
Буду вчитися старанно,
Спершу стану я студентом,
Трохи згодом — Президентом.
Стану я артисткою,
Може, танцюристкою,
Може, буду я співати —
На таланти я багата!
Мрію я пілотом стати,
Літаками керувати.
Буду вчитися як треба
І злечу у синє небо!
В мене мрії є також
Неабиякі, атож!
Буду архітектором
Чи шкільним директором.
2*
11
школярі!
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
радію ть діти
Я також зроблю кар’єру:
Стану супермодельєром!
Я художницею буду,
Малюватиму споруди,
І портрети, і пейзажі —
Все, що мама мені скаже!
Я у космос полечу
Або черезІнтернет
Мови нашої навчу
Мешканців усіх планет!
Учителька. Мрійте! Мріяти не рано!
Роки швидко-швидко мчать.
Якщо будете старанні,
Всього в школі вас навчать.
Лінь. Я сиділа, позіхала,
Все чекала і чекала,
Коли хтось мене гукне.
Ви що — не любите мене?
Я — Лінь! Учитись не бажаю
І школи я не поважаю...
Учителька. Ми ж тобі казали вже:
Нема тут ледарів!
Лінь. Невже?
Учителька. Діти, покажемо всім, та й Лінь нехай переконається, що
ви вчитеся старанно і вже багато чого знаєте і вмієте. Згодні?
Діти. Так!
Діти відповідають на запитання вчительки.
Учителька. Діти вміють рахувати,
Додавати й віднімати.
Скільки ніг у двох зайчаток? (Вісім.)
Скільки крил у трьох курчаток? (Шість.)
Сім сомів і два лящі —
Скільки разом, полічіть! (Дев’ять.)
П ’ять ворон і три сови.
Суму всіх птахів назвіть! (Вісім.)
12
Перші
канікули,
або
От ми
і справжні
школярі!
Діти вміють вже читати,
Зі складів слова складати.
ЛО, МИ, СО, НА — це склади.
Швидше слово з них складіть!
(Соломина.)
І моделі діти знають,
Де тут «молоко», впізнають!
— О = о
— о'
—О
— о
—О
—О —о —О
— о — бг =
Діти вміють міркувати,
З даних букв слова складати!
Це цікава дуже гра.
Що за слово, дітвора?
Учителька показує картки з наборами букв.
милон
ЛИСВА
НАСАНА
СИЛИНА
(Лимон, слива, ананас, лисина.)
Проказати вмієм вірші,
Від артистів ми незгірше.
Хто бажає виступати?
Нумо віршики читати!
Учні по черзі читають вірші напам ’ять або з книжки.
Учителька. Вірші добре ви читали!
А загадки б відгадали?
1. Хоч сама мовчить, всіх розуму вчить. (Книжка.)
2. Маленькі значки стали в рядки.
Хто читати вміє, той їх розуміє. (Букви.)
3. На «б» починається,
А на «р» кінчається.
З нього вся наука
В школі починається! (Буквар.)
Ну й кмітливі в нас малятка,
Відгадали всі загадки!
От бачиш, Лінь, тут ледарів немає!
Лінь. Не вірю я, такого не буває!
Я ще до вас у клас прийду
І друзів тут собі знайду!
13
о
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
ра дію ть діти
Учителька. Діти, є серед вас такі, що хочуть бути ледарями?
Діти. Ні!
Учителька. То скажіть їй це самі.
Діти.
Всі в нас учаться старанно,
Пишуть майже бездоганно!
Краще, Лінь, звідсіль тікай,
Ледарів у нас немає!
Всі ми любимо трудитись,
Хочемо відмінно вчитись.
Так що, Лінь, іди від нас!
Ми — старанний перший клас!
Зошити у нас чистенькі,
Акуратні, чепурненькі.
Добре бачиш ти сама:
Ледарів, бруднуль нема!
Лінь. Ну добре вже, переконали,
Піду, раз ви мене прогнали... (Іде, але повертається.)
Дозвольте залишитися!
Я буду теж трудитися!
Учителька. Молодці! Навіть Лінь переконали, що треба працю­
вати! А хто добре працює, тому варто й відпочити. Тому завтра у вас
розпочинаються осінні канікули, під час яких ви наберетеся сил для
подальшого навчання.
Лінь. Авжеж, мої бідашки,
Учитись — це так тяжко...
Учителька. Ти так гадаєш? Тоді тобі цікаво буде подивитися виста­
ву, яку підготували наші малята.
Діти розігрують виставу «Знання — найлегша ноша» (див. дода­
ток).
Учителька. Учіться, діти, й ви сумлінно,
Як наш Горобчик, на «відмінно»!
Знання, неначе крила, вас
Піднімуть вгору, прийде час!
Лінь. Я нарешті зрозуміла —
Не тягар знання, а крила!
14
Перші
канікули,
або
От ми
і справжні
школярі!
Учителька. А тепер —- цікава гра.
Нумо грати, дітвора!
Гра «Семеро козенят» покаже, чи добре ви знаєте один одного, чи
упізнаєте за голосом однокласників!
Семеро учнів відвертаються, а один («вовк»), змінюючи голос, го­
ворить: «Ваша мама прийшла, молочка принесла». «Козенята» по черзі
пробують вгадати, хто був «вовком». Хто не вгадав, сідає на місце.
Учителька. Скінчилося свято, скінчилася гра,
І нам попрощатись із вами пора.
Канікули перші почнуться у вас,
Це відпочинку осіннього час.
Доброго вам відпочинку, малята!
Буду на вас з нетерпінням чекати!
ДОДАТОК
ЗНАННЯ — НАЙЛЕГША НОША
П ’єса
Сценою пробігає Горобчик із портфелем. Кіт, Песик і дві Синички
дивляться йому вслід.
Синички. Наш Горобчик, славний хлопчик,
Вже до школи мчиться.
Так,Горобчик — славний хлопчик,
Він відмінно вчиться.
Дуже поважає школу,
Не лінується ніколи.
Песик. А от наш котусь Тимоха
Не старається нітрохи.
Страх, який лінивий кіт!
Мріє тільки про обід!
Кіт (жує печиво). А навіщо вчитися?
Задарма трудитися?!
Ще й носити ті книжки!
Вчення — це тягар важкий!
Синички. Той, хто вчиться так, як треба,
З легкістю злетить у небо!
Шлях до здійснення бажань —
Це і є дорога знань!
Кіт. Та замовкніть, пустомелі!
Із таким важким портфелем
15
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м р а д і ю т ь д і т и
Не злетить Горобчик ввись!
Ноша завжди тягне вниз.
Синички тікають, коли Кіт на них кричить.
Песик. Ледацюга... Ну й лежи!
Замість знань нагулюй жир!
Песик виходить. Кіт теж іде й за кулісами підкладає під сорочку
подушечку, щоб стати «пузатеньким». Тим часом звучить мелодія
пісні «Черная стрелка обходит циферблат...». Сценою йде хлопчик у
костюмі годинника.
Годинник. Час пройшов, пробіг, промчав.
Поки Горобець навчавсь,
Кіт на сонечку лежав,
Лапки вгору задирав.
Відростив собі животик.
Ось такий зробився котик!
Кіт (входить на сцену і лягає). Песику, подай-но чашку!..
Песик (презирливо). Що? Піднятися так важко?
Бачиш, лінь яка важка:
Не дійдеш до молока! (Подає Котові чашку.)
Синички. А Горобчик, подивись,
Звився у небесну вись!
Бо знання — найлегша ноша!
Це не твій живіт, Тимошо!
Горобчик. Знання не давить на плече,
Воно нікуди не втече.
Знання врятує від біди.
Воно з тобою назавжди!
Це шлях до здійснення бажань,
Усіх надій і сподівань.
Найлегша ноша — це знання,
Яскраве світло серед дня!
ДЕНЬ СВЯТОГО МИКОЛАЯ
Театралізована вистава
Дійові особи: Святий Миколай, двоє янголят, сестри Маргарита й
Даринка, кицька Марта й песик Гоша, ведучі.
Ведучі.
День Святого Миколая
У нас в Україні
Всенародно відзначають
Здавна і понині.
І любили, й шанували
Всі цього святого,
Що зробив добра чимало
Для люду простого.
Грім, пожежа, шторм чи вихор —
У страшну годину
Чудом врятував від лиха
Не одну людину!
Образ Чудотворця мали
Люди в кожній хаті,
У тяжку дорогу брали —
Лихо відвертати.
А найбільш це світле свято
Діти шанували.
З нетерпінням всі малята
Цього дня чекали.
Про святого Миколая
Буде й наша казка,
17
Б у т р і м В. В і д о с е н і до лі та с в я т а м р а д і ю т ь д і т и ____
Що от-от початись має.
Слухайте, будь ласка!
Звучить музика. На сцені — декорації кімнати. На дивані сидять
песик Гогиа і кицька Марта, розмовляють між собою.
Гоіііа. Люблять і дорослі, і малята
Це чудове і таке веселе свято,
Свято Чудотворця Миколая.
Особливо дітвора його чекає.
Марта. А чому? Що дітворі від того?
Гоша. Діти — це ж улюбленці Святого!
Він завжди дарує їм гостинці.
Марта. Отже, Йаргариті і Даринці...
Гоша. Не спіши! Я чув, не всім малятам
Буде він гостинці роздавати.
Тільки добрим і слухняним дітям.
Подарунок треба заслужити!
Входить дівчинка. Це Маргарита. Вона проганяє кицьку і песика з
дивана, сама сідає.
Маргарита. Геть! Розсілись тут...
Марта. Ця Маргарита
На котів завжди така сердита...
Гоша. На собак також страшенно зла.
Хоч би кісточку коли дала...
Невдоволено озираючись на Маргариту; песик і кицька сідають у
куточку\ а Маргарита бере ручку і папір.
Маргарита. Треба Миколаю написати...
Що б собі такого забажати?
Може, ляльку? Може, черевички?
Чи м’які пухнасті рукавички?
Ні, мабуть, намисто кришталеве!
Так, а ще і платтячко рожеве
Із таким великим гарним бантом,
А також каблучку з діамантом!
Що ж іще?
Марта (до песика). їй і цього замало?!
Різочки я б їй подарувала!!!
Гоша. Цур тобі! Вона і так нас б’є!
До кімнати заходить друга сестра, Даринка. Вона підходить до
тварин, лагідно гладить Готу і Марту по голівках і годує їх.
18
День Святого Миколая
Даринка (до Гогиі). Ти голодний, серденько моє?
Ось тобі шматочок хліба й каша...
Гоша. Дякую, заступнице ти наша!
Даринка (до Марты). А тобі, кицюню, молока...
Марта. Добра в нас Даринка!
Гоша. Ще й яка!
Даринка береться до роботи: підмітає; прибирає, співає.
Даринка (співає). Скоро свято, скоро свято!
Треба все поприбирати.
Замету я чисто хату,
Щоб було все до ладу.
Витру пил, протру полиці,
Буде чисто у світлиці —
Скрізь порядок наведу!
По закінченні пісні Даринка з відерцем вибігає з хати. Маргарита
невдоволено дивиться їй услід.
Маргарита. От, ніяк їй не сидиться!
Метушиться, метушиться...
Краще б думала про свято,
Про дарунки, так, як я.
Тільки й знає: прибирати
Та базік тих годувати (вказує на Гогиу й Марту)!
Ні з ким і порозмовляти...
Тьху!.. І це сестра моя!..
Гоша (до Марти). Так, Даринка й Маргарита —
Різні, як вогонь і лід!
Маргарита встає з дивана і, замахуючись на Гогиу й Марту; виганяє
їх із хати.
Маргарита. Вам би тільки їсти й пити!
Геть! Провітритися слід!
Маргарита залишає сцену. Песик Гоша і кицька Марта тепер на
вулиці, вони туляться один до одного і дрижать від холоду.
Марта. От завжди ця Маргарита
На котів така сердита!
Вигнала в мороз із хати...
Доведеться пропадати...
Гоша. Ой, дивись! Дивись, мала:
Чудотворець* Микол ай!
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
ра дію ть діти
Марта. Так! А з ним і янголята!
Як чудово! Буде свято!
Гоша і Марта радо кружляють у таночку. Тим часом підходять
святий Миколай і двоє янголят.
Миколай (до Марти і Гоші). Що, малі? Позамерзали?
Хвостики попіджимали?
Ось, тримайте теплі шубки!
Буде наче біля грубки!
Дарує шубки, Гоша і Марта гріються.
Марта. От спасибі! Чудеса!
Тепло як! Яка краса!
Миколай. А скажіть-но, у цій хаті
Є хлоп’ята чи дівчата?
Гоша і Марта. Так, Дї ринка й Маргарита!
1-ше янголятко. В першої душа відкрита,
Добра, щедра! Маму й тата
Вона звикла поважати.
І слухняна, й працьовита.
2-ге янголятко. Зовсім інша Маргарита.
Неслухняна й дуже зла.
Завжди заздрісна була.
Жадібна, а ще лінива.
Марта. І до нас несправедлива.
1-ше янголятко. Так, жорстока до братів
Наших менших — до котів.
Гоша. І собак не поважає!
Миколай. Прикро це мене вражає...
Що ж, раз так, тоді гостинці
Подаруємо Даринці...
Янголята розв ’язують мішок, який приніс святий Миколай, діста­
ють різні подарунки.
2-ге янголятко. Славній дівчинці Дарині
Віднесу оцю хустину!
Хай душа її чудова
Почувається квітково!
Марта. Вся у квіточках хустинка!
Така ж гарна, як Даригка.
Правда ж, Гошо?
20
День Святого Миколая
Гоша. Правда, Марто.
І Даринка цього варта.
1-ше янголятко дістає каблучку, а 2-ге — намистечко.
1-ше янголятко. Золоті у неї ручки,
Варті гарної каблучки!
2-ге янголятко. А за добре серце — ось,
Ще й намистечко знайшлось!
Дуже гарне, кришталеве!
1-ше янголятко. Ось і платтячко рожеве
Із великим гарним бантом!
Гоша (обнюхуючи каблучку). А каблучка з діамантом!
Марта. Що ж, Даринка цього варта!
Правда ж, Гошо?
Гоша. Правда, Марто.
Лунає музика, янголята відносять подарунки Дарит і, яка виходить
у цей час на сцену. Трохи згодом виходять і всі виконавці: Маргарита
і ведучі, всі кланяються глядачам.
Ведучі.
От і казочці кінець.
Той, хто слухав, — молодець.
Хто зумів ще й зрозуміти, —
Молодчинка двічі, діти!
Про яке велике свято
Наша казочка, малята? (Про свято Миколая Чудотворця.)
Хто готовий нам назвати
День, коли прийде це свято? (19 грудня.)
А тепер скажіть, будь ласка,
Чи сподобалась вам казка?
А чи добре, що гостинці
Віддали одній Даринці?
Чи поводитесь ви, діти,
Так, як наша Маргарита?
Хто з вас вдома прибирає
І батькам допомагає?
21
Хто не кривдить кошенят
І годує цуценят?
Миколай любив звірят
І того ж навчав малят.
Він усім допомагав,
Вдячності не вимагав,
І тому він дітям потай
Все гостинці дарував.
Янголята.
Із чудовим святом світлим
Ми вітаємо малят!
Миколай вас любить, діти,
Як маленьких янголят!
Миколай. Будьте чемні та слухняні,
Інни, Яни, Діми, Мані
І маленькі Миколаї!
Всім вам успіхів багато!
Даринка і Маргарита. Не ганьбіть своє ім’я,
Щоб пишалася сім’я,
Щоб хвалили вас батьки:
«От які в нас малюки!»
Гоша і Марта. Пам’ятайте нашу казку!
Будьте добрими, будь ласка!
З НОВИМ РОКОМ!
Принц (тримає книгу казок).
Яка цікава казка
«Дванадцять місяців»!
Чи так бува насправді? —
Спитаю мудреців.
Підходить до двох королівських учених-мудреців в окулярах,
щось читають.
Ви королівські вчені,
У вас поважний вік.
Скажіть, а чи підсніжники
Ростуть під Новий рік?
Мудреці.
Цього не може бути,
Панує скрізь зима.
Мороз доволі лютий,
Підсніжників нема.
У цю холодну пору
Де візьмуться квітки?!
Весна іще нескоро.
Облиште ці казки!
Корисне щось читайте,
Ви ж принц, а не малюк!
Принц. Я вам не вірю, знайте!
Мудреці. Упертий, як віслюк.
Принц (бере папір). Я оголошую указ:
«Хай принесуть сюди до нас
Букет підсніжників!» О, так!
Наказувати я мастак!
А що ж за це пообіцяти?..
А от що! Буду танцювати
З тією в новорічну ніч!
І поцілую, ясна річ...
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
р а д ію ть діти
Та вже ж! Не золото ж давати!
Вже краще раз поцілувати.
Мудреці (зі свого кутка невдоволено коментують дії принца).
Не диво й не подвиг —
Указ підписати!
Та квітів нікому
Не вдасться нарвати!
Принц і мудреці залишають сцену. Звучить мелодія української
народної пісні, під яку танцюють дві сороки. Діти співають.
Пісня сорок
Ой чули, чули, чули?
Чи чули ви указ?
Він дівку поцілує!
Кумедний принц у нас!
Ой чули, чули, чули?
Ой чули, чули ви?
Підсніжники у лісі
Ростуть під рік новий!
На сцену входять двоє дівчат, сестри Попелюшки.
1-ша сестра. Ти чула, сестричко,
Про принців указ?
Є шанс до палацу
Потрапить у нас.
2-га сестра (мрійливо). Я буду в новорічну ніч
Із нашим принцом віч-на-віч!
1-ша сестра. Чого це ти?! А може, я!
2-га сестра. Поїде наша вся сім’я!
Я, ти і мама.
1-ша сестра. А Валюшка?
До речі, де ця Попелюшка?
2-га сестра. Та он на дворі чистить сніг.
Тут саме входить Попелюшка, скидаючи верхній одяг, хоче сісти.
Попелюшка. Ну й сніг!
Такий глибокий ліг!
1-ша сестра. Ти не сідай! До лісу йди,
Скоріш підсніжників знайди!
Попелюшка. Які підсніжники?! Зима!
Там дуже холодно.
24
З Новим роком!
1-ша сестра. Дарма!
Без квітів хоч і не вертайся!
2-га сестра. Нарвати більше постарайся!
Сестри виштовхують Попелюшку з кімнати.
Пісня сорок
Ой чули, чули, чули?
Жаль дівчину до сліз!
Які жорстокі люди!
Відправили у ліс!
Ой чули, чули, чули?
У лісі ж не весна!
Ой чули, чули, чули?
Заблудиться вона!
Попелюшка. Куди ж у холод я піду?
У лісі смерть свою знайду.
З ’являються двоє зайчиків.
1-й заєць. Не бійся нічого! Я допоможу,
Коротку дорогу тобі покажу!
2-й заєць. Ми знаємо в лісі всі стежки-доріжки!
За нами! Вперед! Тобі холодно?
Попелюшка. Трішки.
2-й заєць. Он бачиш — вогонь? Там дванадцять братів.
Усі місяці! Я до них тебе вів!
Зайці відходять, Попелюшка йде до вогнища, де сидять дванадцять
місяців.
Попелюшка. Здорові були! Чи погрітися можна?
Грудень. До нас потрапляє людина не кожна!
Чого тобі треба? Навіщо прийшла?
Попелюшка. Біда, зла недоля до вас привела.
Підсніжників сестри звеліли нарвати.
Без них я не можу додому вертати.
Місяці.
Хороша ти дівчина! І працьовита,
Ще й добра, привітна, душею відкрита.
Тебе поважаємо й любимо ми!
И весну подаруємо серед зими!
Грудень. На кілька хвилин заступи мене, Квітню.
Нехай Попелюшка нарве собі квітів.
25
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
ра дію ть діти
Квітень. Ану зупиніться, вітри і морози!
Хай тануть сніги і цвітуть верболози!
Цвітіть, первоцвіти! А ти поспішай!
Бери собі квіти й назад вирушай.
Попелюшка бере від Квітня букет підсніжників.
Попелюшка. Спасибі, спасибі, брати-місяці!
Місяці. На щастя тобі будуть квіточки ці!
Пісня сорок
Ой чули, чули, чули?
Оце так новина!
Знайшла у лісі квіти!
Вертається вона!
1-ша сестра. Принесла? Принесла?
Ну й дивні діла!
І де вона квіти узимку знайшла?
2-га сестра. Давай їх сюди!
1-ша сестра (вириває собі). Ні, давай їх сюди!
Я перша!
2-га сестра. Ні, я!
Я побігла!
1-ша сестра. Зажди!
Удвох біжать до палацу. Входить принц і його почет.
2-га сестра (до принца). Зробила я все, як велів Ваш указ.
Ось, ваша високосте, квіти для вас!
1-ша сестра (відштовхує 2-гу). Ні, я це зробила, я квіти знайшла!
Сестра в мене силою їх відняла!
Цілуйте мене!
2-га сестра. Ні, мене! Ні, мене!
Королівський прокурор (намагається розчепити сестер).
Здається, одна з вас тюрми не мине!
Дізнаюсь я швидко, неправду хто каже!
Хто з вас мені місце квітуче покаже?
Сестри перелякано озираються.
1-ша сестра. Це наша сестра...
Попелюшкою звати...
2-га сестра. Вона примудрилася квітів нарвати.
Прокурор іде по Попелюшку і веде її до принца.
26
З Новим роком!
Принц. Сюди Попелюшку!
Мудреці. Вона вже іде.
Її прокурор королівський веде!
Принц задоволено оглядає Попелюшку, усміхається.
Принц. Таку й нареченою можна назвати...
Я буду з тобою всю ніч танцювати!
З 'являється місяць Грудень.
Грудень. А ти заслужив на таку наречену?!
Указ написав, як невіглас невчений!
Тому Попелюшку візьму я з собою,
Не буде вона танцювати з тобою.
Лише коли знайдеш ти дівчину сам,
Тоді я тобі Попелюшку віддам!
Принц. Ти хто? Ти чаклун?!
Грудень. Я один з місяців.
Принц. Який?
Грудень (насмішливо). Запитай у своїх мудреців!
Грудень іде разом із Попелюшкою.
Мудреці. Це Грудень. До півночі влада його.
Принц. Тоді треба швидше за ними, бігом!
Біжить геть. Придворні також залишають сцену.
Пісня сорок
Ой чули, чули, чули?
Чи чули ви, зайці?
Забрали Попелюшку
У принца місяці!
Ой чули, чули, чули?
За нею він побіг!
Ой чули, чули, чули?
Не казка — просто сміх!
Зайці спостерігають, як принц іде лісом.
1-й заєць. А він молодець. Сам, бач, лісом блукає.
2-й заєць. Напевно, він любить її,
Раз шукає...
1-й заєць. Давай-но покажемо принцеві шлях,
Бо ніч, уже холодно.
2-й заєць. Холодно — страх!
Гей, принце! За нами!
27
4*
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
р а д ію ть діти
За нами іди!
Ми знаємо в лісі таємні ходи!
Принц іде за зайцями і виходить до вогнища, де сидять дванадцять
місяців і Попелюшка.
Місяці.
Дивіться! А принц, як не дивно, прийшов!
І як це опівночі він нас знайшов?
Напевно кохання його привело,
І шлях показало, і сили дало.
Зайці (регочуть). Яке ми кохання?
Ми просто зайці!
Які недогадливі ці місяці!
Грудень. Коли вже прийшов —
Попелюшка твоя.
Тепер у палац повертаю вас я.
Січень. Вже північ, а значить, настав рік новий!
Хай буде він добрий для вас, чарівний!
Місяці.
Щасливий!
Казковий!
Успішний!
Багатий!
Вітаємо всіх вас зі святом!
Зі святом!
Королівський прокурор. Тепер починаються танці, пісні,
І тільки веселі, ніяк не сумні!
Пісня сорок
Скінчилась наша казка
«Дванадцять місяців»!
Усі, хто її слухав,
Звичайно, молодці!
Ой чули, чули, чули?
Сьогодні свято в нас!
Ой чули, чули, чули?
Вітаємо ми вас!
Концерт триває.
Учитель. Зібрались ми у школі,
В сімейнім дружнім колі.
28
З Новим роком!
Веселе наше свято
Давно вже розпочато,
Але воно триває:
(Тетянка) виступає!
Діти читають вірші.
Проводяться ігри та конкурси, у яких беруть участь діти і
батьки.
НОВОРІЧНА
ПОДОРОЖ У КАЗКУ,
або ЗАКЛЯТТЯ ЯГУАНИ
Новорічне свято для батьків
і учнів 3—4-х класів
Новорічна вітальна
Пісня у виконанні учнів класу.
Раді вас зі святом привітати,
Пісенькою вечір розпочати!
Приспів:
Всі зібрались на чудове свято.
Вас вітають хлопці і дівчата!
Зала вся виблискує вогнями,
їде Дід Мороз уже санями!
Приспів.
Закружляли білії сніжинки
У танку веселім круг ялинки.
Приспів.
Діти сідають, на сцені залишаються ведучі.
1-й ведучий.
Любі гості, мами й тата!
Скоро новорічне свято.
Рік новий іде до нас,
Зі старим прощатись час.
2-й ведучий.
Зал прикрашений святково!
Будуть проводи казкові!
ЗО
Н о в о р і ч н а п о д о р о ж у казку, а б о З а к л я т т я
Ягуани
Зізнавайтеся, батьки,
Чи ви любите казки? (Так!)
Вам від нас дарунок — казка.
Тихо слухайте, будь ласка!
У виконанні учнів класу — вистава-карнавал. На сцені ялинка, під
нею — пакунки з подарунками. Двоє хлопчаків стоять поруч, позираючи
на пакунки.
Тимур. Вже скоро Новорічне свято.
Що нам купили мама й тато?
Юрко. Он під ялинкою пакунки.
Там, брате, наші подарунки!
Тимур. Подивимось? Батьків нема...
Юрко. Іще зарано... Та дарма!
Біжать до ялинки, витягують із пакета книгу «Казки» і теле­
фон.
Тимур. Що це за книга? Ф і... «Казки»!
Немовби ми ще малюки!
Юрко. А це що? Ніби телефон... (читає папірець)
«Казковий телепортеон».
«Інструкція».
Тимур. Ану читай!
Юрко (читає далі).
«У казку, друже, завітай!
Прочитай назви казок. Обери ту, в яку хочеш здійснити подорож.
Набери номер казки на телепортеоні. Коли захочеш повернутися, на­
тисни на кнопку «нуль», і подорож закінчиться».
Тимур. Дивись, ось зміст. Ось номери!
Десятий номер обери!
Юрко (насмішливо).
Це ж «Ріпка»! Що ти, брате?!
Ти мрієш ріпку рвати?
Натисну номер 25-й.
Тимур (обережно).
А може, спершу прочитати?
Юрко. «Закляття Ягуани» —
Ця назва непогана.
Тимур. А що, коли там щось страшне?
Юрко. То й що? Не бійся головне!
Юрко бере телефон, а Тимур книгу.
31
Бутрім
В.
Від о се ні до літа св я т а м
ра дію ть діти
Тимур. Ні, все ж я прочитаю... (Читає вголос початок казки.)
«У Тридев’ятому королівстві, що знаходиться на межі двох півкуль,
живе вже 800 років чаклунка Ягуана. Коли вона була маленькою, її
звали Ягусею, а тепер — бабою Ягою. Ягуана рідко виходить з дому,
але знає, що у світі робиться, бо має особливий, так би мовити, теле­
візор — всевидяче дзеркало...»
Юрко в цю мить натискує кнопки. Під звуки музики хлопці пада­
ють і ховаються під ялинкою. Вони вже «у казці». На сцену виходить
чаклунка Ягуана (краще, як її гратиме хлопчик). Вона сідає за стіл,
тасує колоду карт, і відкидає її роздратовано.
Ягуана. Ох і нудно мені жити!
Вже набридло ворожити.
Скільки можна чаклувати
Та пасьянси розкладати!
(Бере в руки дзеркало.)
Дзеркальце, скажи, мій друже,
Хто на цій землі не тужить?
Кому весело живеться?
Хто радіє і сміється?
Заглядає в дзеркало і з вигуком «О! О!» зникає. Хлопці зі схованки
під ялинкою спостерігають далі за розвитком подій у казці. На сцену
виходить під музику, кружляючи в танку, весела Білосніжка.
Білосніжка. Як чудово! Буде бал —
Новорічний карнавал!
Дня народження такого
В мене досі не було!
Ще з гостей нема нікого...
Хоч би більше їх прийшло!
Дзвонять. До Білосніжки прийшли гості. Із квітами, подарунками
входить група дітей у карнавальних костюмах.
Гості.
— Добрий вечір, Білосніжко!
— З днем народження, привіт!
— Наша люба, добра, ніжна,
Ти — красуня на весь світ!
— Ось дарунки й квіти теж.
Білосніжка. Це для мене все?!
Гості. Авжеж!
32
Н о в о р і ч н а п о д о р о ж у казку, а б о З а к л я т т я
Ягуани
Білосніжка. Дякую, я дуже рада!
Буде в нас веселе свято!
Починаймо карнавал!
Буде пречудовий бал!
Входить дівчинка в костюмі Лисички.
Лисичка, (у ідея! Геніальна!
Новорічно-карнавальна!
Кожен з нас хай виступає:
Чи танцює, чи співає.
Ось, наприклад, я — Лисичка,
Та, що з казки «Рукавичка».
Починаймо! Всі сідайте
І мій виступ споглядайте.
Діти сідають, Лисичка співає, розмахуючи рукавичкою.
Лисичка. Я лисичка, я сестричка,
Та, що з казки «Рукавичка».
Маю теплу хатку я.
Ось хатинонька моя!
Жити просто ідеально
У квартирі комунальній!
Є тут місце для зайців.
Тож запрошую жильців!
Гості (аплодуючи).
— Молодчина! Це чудово!
— Смішно! Весело! Казково!
— Далі карнавал триває!
— Попелюшка виступає!
Попелюшка. Разом з принцом ми для вас танцюватимемо вальс.
Звучить музика. Принц і Попелюшка танцюють.
Гості (аплодуючи).
— Ви прекрасно танцювали!
— Нас усіх зачарували!
— Так чудово! Бездоганно! Далі хто?
Несподівано з ’являється Ягуана.
Ягуана. Я, Ягуана!
Прийшла, щоб вас зачарувати,
Святковий настрій зіпсувати!
Я шуму й сміху не терплю
Й нікого в світі не люблю!
33
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
ра дію ть діти
Усі. Чому?
Ягуана. Чому?! Тому що так!
Білосніжна. Ах, ненависть — поганий знак!
Ягуана. Мене не любить теж ніхто!
А за останніх років сто
Ніхто мене не привітав,
Ніхто листа не надіслав!
А в мене... іменини! От!
Сьогодні —- рівно 800!
Гості.
— То це ж чудово, люба пані!
Салют шановній Ягуані!
— Із ювілеєм, пані, вас!
-— Приєднуйтесь і ви до нас!
— Сьогодні Новорічний бал,
У нас святковий карнавал.
Ягуана. Не буде баЛу!
Білосніжна. Що це? Жарти?
Ягуана. Не смій мене перебивати!
Закляття я кладу на вас!
В цю мить я зупиняю час!
О часе, зупинися!
Чути тривожні звуки: бом, бом, бом... Усі гості й Білосніжка за­
вмирають, плавно сідають і «засинають». Лише хлопці Юрко і Тимур
ворушаться під ялинкою. Один із них чхає, і Ягуана помічає їх.
Ягуана. Ви звідкіля взялися?!
Юрко (встає). Це я, Юрко, й мій брат Тимур.
Ми здійснюємо в казку тур...
Тимур (хапає квіти, які гості дарували Білосніжці, і дарує їх
Ягуані).
Прийшли ми привітати Вас.
Ці гарні квіти Вам від нас!
Ягуана бере квіти, нюхає й кидає букет, потім підходить ближче
до хлопців.
Що ж, дякую. Таких братів
Перетворю я... на котів.
То, кажеш, ти у нас Тимур?
Тепер твоє ім’я Мур-Мур!
Ягуана гладить Тимура по голові й одягає на нього маску кота.
34
Н о в о р і ч н а п о д о р о ж у казку, а б о З а к л я т т я
Ягуани
А ти як звався?
(До Юрка.)
Юрко. Я — Юрко...
Ягуана. Я дам тобі ім’я Мурко!
З дитинства я котів люблю.
(Гладить Юрка по голові й накидає котячу маску.)
Втомилася, піду посплю...
(Ягуана лягає на ліжко в кутку сцени.)
Тимур. Що ж нам робити? Ми — коти...
Юрко (озираючись, витягує зі штанів хвоста).
Мур-мур!
Тимур. В усьому винен ти!
Перш ніж кнопки натискати,
Треба казку прочитати!
Юрко. Ось наш телепортеон.
Зараз все мине, як сон!
Тисну «нуль» — і вдома ми!
Тимур. А чи зробимось людьми?
У цю мить до хлопців підходить іще один хлопчик у масці кота —
Кіт Воркіт, який з ’явився на сцені разом ізЯгуаною, але досі сидів біля
ліжка, де спала чародійка.
Воркіт. Це хороше запитання.
Юрко. Хто ти?
Воркіт (робить реверанс).
Вам мої вітання.
Ягуанчин кіт Воркіт!
Юрко і Тимур. Справжній?
Воркіт. Справжній.
З роду — кіт!
А ви ж — люди! Не біжіть,
Бідолахам поможіть!
Треба з них закляття зняти!
Юрко. Як, хотілося б нам знати?
Воркіт. Добре, я вам підкажу,
Що робити, розкажу.
Треба проти сонця стати
І закляття прочитати,
Задом наперед одначе,
Так: «ЯСИНИПУЗЕСАЧО».
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
ра дію ть діти
Воркіт тримає плакат зі словами «О часе, зупинися!» і читає цю
фразу з кінця, задом наперед.
Юрко. О часе, зупинися! Так...
А ти, Воркотику, мастак!
Воркіт. А Ягуану, поки спить,
На кішку ви перетворіть.
Погладьте по голівці
Й скажіть: «Гарненька киця!
Була ти Ягуаною,
А станеш Муркотаною!»
Ви знову станете людьми!
Тимур. Повинні це зробити ми!
Хлопці підкрадаються до Ягуани і «перетворюють» її на кішку,
вдягаючи на неї маску. Ягуана, нявкаючи, встає з ліжка, а хлопці про­
мовляють чарівну фразу: «ЯСИНИЗЕСАЧО!» — і скидають свої котячі
маски. Усі діти «прокидаються».
Діти (до Юрка й Тимура).
Ой, хто ви?
Юрко (бере під руку Ягуану).
Люба Білосніжко,
Ми вам даруємо цю кішку!
Із днем народження вітаємо,
Веселих свят усім бажаємо!
Тимур. А нам тепер додому час,
Батьки, мабуть, чекають нас.
Гості Білосніжки.
Батьки всі тут, у залі, ось!
Он скільки їх сюди зійшлось!
Тож казка хай триває!
Хай пісня не змовкає!
Лунає мелодія «Новорічної вітальної», яку підхоплюють діти.
Усі (співають).
Раді вас зі святом привітати,
Пісеньку веселу заспівати.
Всі зібрались на чудове свято.
Вас вітають хлопці і дівчата!
Білосніжка. Ми цю пісню вже співали!
Краще б віршик прочитали...
36
Н о в о р і ч н а п о д о р о ж у казку, аб о З а к л я т т я
Ягуани
Гості аплодують, хтось читає вірш або кілька, наприклад, дівчинка
в костюмі Зими.
Зима-білосніжка
Зима-білосніжка підкралася тишком,
Засипала землю пухнастим сніжком.
Сніжинки-пустунки в повітрі кружляють,
Сріблястою ковдрою землю встеляють.
Зима-білосніжка іде по землі,
За нею — морози й хурделиці злі,
Вітрища колючі, холодні, північні,
А також святкові вогні новорічні!
Отож, не боїться зими дітвора,
Радіє: настала весела пора!
На гірку мерщій! На санчатах кататись!
Старому морозу за ними не вгнатись!
Діти.
— Хто наступний буде в нас?
— Ми станцюємо для вас!
Дівчата в костюмах сніжинок виконують танок сніжинок. З ними
танцюють також Білосніжка та Ягуана, тепер Муркотана.
Ягуана-Муркотана.
Ой, я так не танцювала
Років триста! Це немало!
Гості. Далі — пісенька звірят:
Білочок, лисиць, зайчат!
Лунає пісня «У зимовім лісі» у виконанні дітей.
У зимовім лісі, лісі, лісі
Ввечері зібрався лісовий народ.
Білки, лосі, зайчики і лиси
/
. .
Весело і дружно водять хоровод. /
На поляні тісно, тісно, тісно.
Це не заважає, навіть навпаки!
Дружба, дружба — головне у лісі! /
Зайчиків не кривдять лиси і вовки. / Д®гчг
Горобці і ґави, ґави, ґави,
Білки і куниці водять хоровод.
37
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м р а д і ю т ь д і т и
Хвіст наліво, носики направо — І Двічі
От який веселий лісовий народ! /
Діти. Браво! Карнавал триває!
Ще хто вірш нам прочитає?
Можна прочитати вірш «Коли на Півночі тепло» або «Дід Мороз».
Коли на Півночі тепло
На далекій Півночі,
Серед хуртовин,
Гоїв свої прикрощі
Дід Мороз. Один.
Інеєм посріблений
Посох загорнув.
«Знову непотрібен я,
Карнавал минув...
Подарунки дітям я
Всі роздарував.
Заспівай щось, Віхоло», —
Дід засумував.
На північнім полюсі
Серед завірюх
Серцю сумно й холодно,
Хоч товстий кожух.
Раптом вітер-шибеник
Свиснув: «Не журись!
Лист, тобі написаний,
Я приніс, дивись!»
Дід Мороз здивовано
«Лист?! Мені?» — спитав
І конверт схвильовано
Взяв і прочитав:
«Дідусю Морозику!»
«Справді, це мені!»
На обличчі — усмішка.
Очі не сумні!
«Пише тобі Лідонька.
Дякую за те,
Що у тебе, дідоньку,
Серце золоте!
Зараз у нас літечко.
38
Н о в о р і ч н а п о д о р о ж у к а з ку , а б о З а к л я т т я Я г у а н и
Зараз не зима.
Малювала квіточки
Я тобі сама...»
Радісно всміхаючись,
Скинув дід кожух.
Стало серцю гаряче
Серед завірюх.
Дід Мороз
У царстві снігів, у північному краї,
Де вітер сердитий реве,
Де білі хурделиці в ’ються, кружляють,
Дідусь Морозенко живе.
І тільки у дні новорічного свята
З’являється він серед нас.
Кладе під ялинку дарунки малятам
І казку приносить щораз.
Діти. А до нас іще чомусь
Не прийшов Мороз-дідусь...
Снігуронька. Всюди музика звучить,
І ялиночка блищить!
Тож загадуйте бажання:
Дід Мороз на свято мчить!
Входять дід Мороз і Новорічко.
Дід Мороз. Добрий вечір вам, малята!
Я почув про ваше свято,
От і завітав до вас,
Не спізнився, встиг якраз!
Добрий вечір, малюки!
Добрий вечір вам, батьки!
З Новим роком всіх вітаю,
Щастя, радості бажаю,
Усмішок, краси, любові,
Щоб були усі здорові!
Снігуронька. Молодий, новенький рік
Починає щастя лік.
39
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
ра дію ть діти
Хай усім його прибуде!
Усміхніться, добрі люди!
Дід Мороз. Хай кожний день нового року
Дарує вам людське тепло,
Надії, задуми широкі,
Щоб щастя ріками текло!
Новорічко. З Новим роком, друзі, вас!
Хай у цей святковий час
Очі сяють, як свічки.
З Новим роком, малюки!
Звучить музика. Разом з Дідом Морозом і Снігуронькою всі водять
хоровод, потім дітям вручаються подарунки.
ГРИПУ - БІЙ!
П’єса з основ здоров’я
Дійові особи: Калинка, Шипшинка, Часник, Цибуля, Лимон, Віте­
рець, Вода, Мило, Смородинка, віруси (3— 4 хлопці) та їх командир, а
також лікар Нехворійко.
На сцені будинок, біля нього Калинка, Шипшинка, Часник. Калинка
вдивляється в бінокль.
Калинка. Хтось сюди, сестричко, йде.
Шипшинка. Дай-но я погляну... Де?
Ой, які вони малі!
А які обличчя злі!
Любий пане Часнику,
Чи на Вашому віку
Зустрічалися такі
Злі істоти і бридкі?
Передає бінокль Часникові.
Часник. Бачу... Як нахабно йдуть!
І який мішок несуть!..
Так, здається, я їх знаю...
От що, любі. План я маю.
Ви, Шипшино і Калино,
Кличте пані Цибулину.
Калинка. Братика Лимона теж?
Шипшинка. І Смородинку?
Часник. Авжеж!
Усі розбігаються. Під звуки маршу на сцену входять віруси грипу.
Вони несуть мішок і співають. На мішку написи: ломота, нежить,
лихоманка, кашель, головний біль.
Марш вірусів
Ми віруси, ми віруси,
Малі — дарма!
У нас немає совісті,
Жалю нема!
б'07
41
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
ра дію ть діти
Зненацька нападаємо,
Зненацька нападаємо!
Славетне ім’я наше — грип!
Рип-рип.
Командир вірусів. Стій! Раз-два! Вільно!
Треба відпочити,
Добре зуби нагострити.
Потім розпочнемо бій.
Віруси.
— Візьмемо мішечок свій
І розв’яжемо його...
Ой, що буде! Ого-го!
— Всіх примусимо лежати!
— Всіх примусимо дрижати!
Далі всі співають.
Будуть ліки всі ковтати,
*
Будуть кашлять і чихати!
А закладені носи
/ п ■■
тт
Додадуть
усім краси!і
// Двш
Всіх примусимо хворіти
І до школи не ходити!
А закладені носи
Додадуть усім краси!
Щоб заняття пропускали,
У навчанні відставали.
А закладені носи
/ тт ■ ■
тт
|
Двічі
Додадуть усім краси!
/
Ха-ха-ха!
Командир вірусів. Молодці! Оце хлоп’ята!
От бійці! От чортенята!
Віруси.
Хай живе на світі грип!
Хай живе! Ура! Гіп-гіп!
Ура! Ура! Ура! Ура!
Командир. Тепер в атаку всі! Пора.
Встають і наближаються до будинку. їм загороджують путь
Часник і його команда.
Цибулина. Не даю робити зла!
Битися пора прийшла!
/
42
Г р и п у — бі й !
Часник (хапає мухобійку). Я оголошую війну
І зараз бити вас почну!
Решта з команди Часника дістають мухобійки, дезодоранти
тощо.
Смородинка. Ми, Смородина, й Шипшина,
І Калина, й Цибулина,
І Лимон — ми всі нараз
Звідси виженемо вас!
Віруси (вкриваючись покривалами).
— Не здавайтесь! Не здавайтесь!
— Всі під ковдрами ховайтесь!
Лимон. Боягузи! Поховались!
Ковдрами позакривались!
Як їх вигнати з кімнати?
Шипшина. Це і я б хотіла знати...
Вітерець. Тук-тук-тук! Кватирку цю
Відчініть-но Вітерцю!
У кімнату я влечу,
На мікробів дмухну трішки,
Повитягую їх з ліжка,
У таночок закручу!
Калинка (відчиняє віконце). Потанцюйте досхочу!
Звучить музика. У швидкому танку Вітру віруси, які теж танцю­
ють, знемагають і падають.
Віруси.
— Ми знесилені, ми впали!
— Ви мішок наш зіпсували!
— Так же жити неможливо!
Почуваюсь я жахливо!
Треба звідси забиратись...
Калинка. Раджу вам не повертатись!
Командир вірусів. Дуже треба! Всі — кругом!
Уперед назад! Бігом!
Тікають. Один із вірусів забирає мішок.
Це поганий дуже дім,
Не залишимося в нім!
Цибулина. Все. Останній вірус зник.
Молодчина наш Часник!
6*
43
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м р а д і ю т ь д і т и
Смородинка. І Лимон, і Цибулинка,
І Калинка, і Шипшинка!
І, звичайно, Вітерець —
Теж герой і молодець!
Входять Мило і Вода.
Вода. Молодці усі ви, друзі!
А катюзі — по заслузі!
Мило. Вірусам дали ви бій!
Дім відстояли ви свій!
Цибулина. Мило і Вода! Привіті
Вода. Ви зробили все як слід.
А тепер — за діло, брате!
Треба все поприбирати.
Шипшинка. У танку Мила і Води
Зникнуть Вірусів сліди.
Танок Мила і Води.
Лимон. Діти, ви запам’ятали,
Як Ъш вірусів прогнали?
Калинка. Клйчте нас, і ми завжди
Вас врятуєм від біди!
З ’являється лікар.
Нехворійко. Я лікар Нехворійко.
Здається, я спізнився?
Я бачу, поєдинок
Щасливо закінчився?
Лимон. Так! Ми їх перемогли,
Всі-всі віруси бридкі втекли!
Цибуля. Атож! Не витримали бою!
І мішок взяли з собою.
Там і нежить, і ломота,
Лихоманка, і нудота.
Нехворійко. Молодці! Я так і знав!
Я на вас надію мав!
Ви так добре потрудились,
Ліки і не знадобились.
ДЛЯ ВАС ЗАВЖДИ ВІДКРИТІ
ДВЕРІ ШКОЛИ!
Сценарій концерту для вечора
зустрічі випускників
Ведучі (учні).
Сьогодні ви — шановні гості школи,
І ми вітати дуже раді вас!
Ви тут, бо не забудеться ніколи
Ні перший ваш, ані останній клас.
Ви тут, і все знайоме вам до болю,
Бо школа — це навіки рідний дім.
Тут починали будувати свою долю,
Росли ви і дорослішали в нім.
Знайомі сходи, класи, коридори...
Ці стіни пам’ятають вас — малих.
І спогади хвилюють вас, як море,
І тепло вам, і солодко від них.
Згадались друзі вашого дитинства,
Учителі, улюблений предмет...
Література рідна українська?
Чи хімії «чаклунський» кабінет?
Сьогодні ви зустрілися з минулим.
Недавно чи давно воно було,
Та ви його і досі не забули,
І в грудях розливається тепло.
Скільки літ! Скільки зим!
Скільки спогадів прекрасних!
45
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
ра дію ть діти
Незабутні роки
І шкільні стоголосі дзвінки!
Дзвенять дзвіночки. Шкільний ансамбль виконує пісню «Незабутні
роки» (на мелодію завершальної пісні московської олімпіади).
Незабутні роки
Сяє сонце, промінчики бризка,
У віконця шкільні загляда.
Моя школа, дитинства колиска,
І весела, й завжди молода.
Скільки літ, скільки зим!
Скільки вереснів і травнів!
Незабутні роки,
Як твої стоголосі дзвінки!
Перший дзвоник і дзвоник останній,
А між ними — найкращі роки,
Перші успіхи, мрії, кохання,
Щира дружба й пісні гомінкі.
Скільки літ, скільки зим!
Скільки спогадів прекрасних!
Пам’ятаєш ти всіх
Педагогів і учнів своїх.
Заливається дзвоник протяжно,
Кличе він у незвіданий світ
І в серцях твоїх учнів назавжди
Залишає свій сонячний слід.
Скільки літ, скільки зим!
Скільки учнів ти зростила?
Добра слава твоя,
Рідна школо моя!
Ведучі.
Ми раді вам про школу розказати.
Ми дуже-дуже любимо її!
Ми раді тут навчатись, розвивати
Свої знання і здібності свої.
Розповідь про сьогодення школи: скільки учнів навчається, скільки
працює педагогів, які є гуртки, яких успіхів вдалося досягти.
46
Для вас з а в ж д и ві д к р и ті д в е р і школи!
Підростають в нас таланти —
Співаки і музиканти,
В ірту ози-танцюристи.
В нашій школі є артисти!
Виступ учасників шкільної художньої самодіяльності.
Ведучі.
Школа завжди рада вам,
Дорогим випускникам!
Ви її не забувайте
І, будь ласка, пам’ятайте:
Ваші перемоги — це гордість школи;
Ваші успіхи — це радість школи;
Ваша слава — це слава школи!
Пам’ятайте юний вік,
Зустрічайтесь кожен рік!
Не цурайтеся, зустрічайтеся!
Хай лине час, ідуть роки,
А зустрічі випускників
Хай нагадають знов і знов
Дитинство, дружбу і любов.
Дзвонику шкільний, дзвени,
В дитинства місто поверни!
Ансамбль виконує пісню «Місто дитинства» (на мелодію «Город
детства»). '
Місто дитинства
Місто дитинства — дивна земля.
Видно це місто тільки здаля.
Тепле, як літо, світле, як день,
Більше такого немає ніде.
Місто дитинства — білі сади.
Жаль, повернутись не можна туди.
Тепле, як літо, світле, як день,
Більше такого немає ніде.
Потяг, машини туди не домчать,
І літаками туди не летять.
47
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м р а д і ю т ь д і т и
Місто дитинства — дивна земля.
Видно це місто тільки здаля.
Ведучі.
Чи кожен, хто у цій зібрався залі,
Сказати міг би: «Школа ця — моя»?
Так, кожен! Подумки сказали
Усі ви так, бо ми — одна сім’я!
Хтось тут навчається або працює нині,
А хтось колись навчався, працював,
Та рідну школу, наче Батьківщину,
Своєю кожен подумки назвав.
Скажіть це вголос, вас благаю я!
Чия це школа? Вигукніть: «Моя!»
Лунає шкільний вальс. Випускники спілкуються, оглядають школу
тощо.
МАМИНА ВЕСНА
Сценарій свята 8 Березня
Ведучі (хлопчики).
Надходить весна, і земля оживає,
Яснішає небо, і день прибуває.
Приємним і лагідним став вітерець,
І проситься радість до наших сердець!
Куди не поглянь — скрізь промінчики сонця!
Вони зазирають у наші віконця.
Промінчики сонця, веселі, ясні —
Також у жіночих очах навесні.
Так, кожна жінка схожа на весну,
На радісну веселку осяйну,
Тому чудове березневе свято
Для вас, жінок, ми раді розпочати!
Нехай весна вас радує квітками,
А щастя розливається струмками,
І сонячні лелітки золоті
Не гаснуть хай у вашому житті!
Діти виконують пісню «Радісна весна» (на мелодію пісні «Уморя,
у синего моря»).
Радісна весна
Пишніше волосся жіноче,
І радістю світяться очі,
І веселішою стає хода,
Бо весна йде молода!
Приспів:
Іде весна, оживає все.
Весна нам красу і любов несе.
49
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
ра дію ть діти
О весно, зізнайся, скажи мені,
Чому серце співа навесні?
Як радісно сонечко сяє!
Земля навесні оживає,
Дарує перші чарівні квітки.
Веселішають думки!
Приспів.
Як радісно світяться очі!
У березні свято жіноче,
Бо жінка дуже схожа на весну,
Юну, свіжу, чарівну!
Приспів:
Іде весна, оживає все.
Весна нам красу і любов несе,
Дарує радість, тому пісні
Моє серце співа навесні.
Ведучі. Місяць березень дарує перші квіти.
Просить сонечко їх лагідно зігріти,
Щоб прекрасними весняними квітками
Привітали ми з жіночим святом маму!
Виконується пісня «Мамина весна» (на мелодію пісні «Листья
желтые»).
Мамина весна
Березень іде по світу /Д вічі
осяйнім. /Д вічі
Розцвітають перші квіти /Д вічі
весняні. /Д вічі
Приспів:
Місяць березень дарує перші квіти,
Просить сонечко їх лагідно зігріти,
Прикрашає землю першими квітками,
Найніжнішими, неначе руки мами.
Сяє сонечко на небі /Д вічі
все тепліш./Д вічі
Буде кожен день для тебе/Д вічі
веселіш./Д вічі
Приспів.
50
М а м и н а весна
Я дарую мамі пісню /Д вічі
про весну, /Д вічі
Лагідну, легку, барвисту /Д вічі
і ясну! /Д вічі
Приспів.
Далі діти виконують виставу за п ’єсою «Усе для тебе».
УСЕ ДЛЯ ТЕБЕ
П'єса
Дійові особи: мама, її син Андрійко, донька Марійка, Кіт, Зима,
Весна, Зайчик Сусанін, лісові духи Ох і Ух, Синичка, Замети, квіти:
Пролісок, Фіалка, Мімоза, Сонце.
І д ія
Дія розпочинається в кімнаті.
Марійка. Андрійку, скоро свято.
Матусю привітати
Повинні ми.
Андрійко (робить паперовий літачок). Звичайно, так,
Я подарую їй літак!
Марійка. Це несерйозно, брате!
Андрійко. Хотів пожартувати.
Ну, досить, сестро! Вище ніс!
Тепер серйозно: гайда в ліс!
Марійка. У ліс? Що там робити?
Андрійко. Шукати мамі квіти —
Найкращі квіти, весняні!
Марійка (недовірливо). Чи знайдемо?
Андрійко. Повір мені!
Звучить музика. Діти вдягаються і йдуть. Спочатку вони крокують
весело і жваво, потім ідуть усе повільніше, ніби втомившись.
Дія продовжується в лісі.
Марійка. Блукаємо, блукаємо...
Годину вже шукаємо,
А квітів весняних нема,
Бо в лісі сніг іще, зима!
Назустріч виходять лісові духи Ох і Ух.
Ох. Ох, що за галас, брате?
Хто не дає нам спати?
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
р а д ію ть діти
Ух. Це хто тут ходить? Ух я вас!
Навіщо розбудили нас?!
Марійка. Пробачте! Я — Марійка,
А це мій брат, Андрійко.
Ух. А я дух лісу, звуся Ух.
А Ох — мій брат і ліпший друг.
Ох. Чого прийшли? Блукаєте...
Чи не гриби шукаєте? (Сміється.)
Діти.
А квіти в лісі є, скажіть?
Знайти їх нам допоможіть.
Ох. Ох! Квітів ще немає,
Зима їх не пускає.
Ух. І Весну не пускає, ух!
Міцний іще зимовий дух!
Он, бачте, ходить-бродить
І страх на всіх наводить. (Вказує на Зиму, яка наближається.)
Ох. Ховайтеся, бо йде сюди!
Ходім подалі від біди,
Бо враз почне сваритися,
А то й сніжками битися!
Ох, і нестерпна ця Зима,
Хоча вона мені й кума! (Ховаються.)
Зима. Не хочеться здаватися,
На північ забиратися.
О, як же хочеться мені,
Щоб ліс перебував у сні,
Все попід снігом спало
І клопоту не знало!
І буде так! Бо на Весну
Я напустила чари сну
Ще й прив’язала в гаї.
Нехай собі дрімає!
Я господиня тут, Зима!
Весни-суперниці нема!
Кружляє в танку під мелодію пісні «Три белых коня», потім залишає
сцену. Входять лісові духи і діти.
Ух. Ух, капосна! Приспала,
А потім ще й зв’язала!
52
М а м и н а весна
Ідіть мерщій, будіть Весну,
Зніміть із неї чари сну.
Ви ж — ух! — хоробрі діти,
І вам потрібні квіти.
Діти. А ви? Ви з нами?
Ух. Ні, Зима,
Хоч капосна, та нам — кума.
Ми поки подрімаємо
Та вам поспівчуваємо... (Ідуть.)
Андрійко (розгублено). А де той гай?
З ’являється кумедний Заєць у шапці-вушанці. Це Сусанін.
Заєць Сусанін. Ідіть за мною!
Я теж так скучив за Весною!
Вперед! Я вам допоможу
І шлях до гаю покажу!
Співає під «Марш кавалеристів».
Я Заєць найхоробріший у лісі, так!
Заплутувать сліди — оце вже я мастак!
Прудкі у мене ніженьки,
Я знаю всі доріженьки,
Я в лісі — найкращий провідник!
II дія
Кімната. На килимочку дрімає Кіт. Приходить мама, шукає дітей.
Мама. Де ж це мої діточки?
Кіт. У ліс пішли, по квіточки.
Зранку ще...
Мама. Ой, де ж вони?!
Замерзнуть, Боже борони!
Кіт. Можна будь-чого чекати...
Мама. Побіжу я їх шукати! (Іде.)
Кіт (сам). Із дітлахами так завжди:
Лиш чекай од них біди!
Далі співає й пританцьовує.
З нас, котів, би приклад брати:
В ліс не ходимо гуляти!
Все ми робимо як слід,
Це підтвердить кожен кіт!
Ми слухняні і, між нами,
Не засмучуємо маму!
53
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
р а д ію ть діти
Все ми робимо як слід,
Це підтвердить кожний кіт.
Гладить сам себе по голові й мурчить.
Тим часом мама вже в лісі. Звучить тривожна мелодія.
Мама (іделісом). Де ж вони? Ау!!! Андрійку!
Донечко, озвись! Марійко!!!
Ох і Ух, затикаючи вуха, виходять назустріч.
Ух. Знову галас?! Ух я вас!
Хто це знову будить нас?
Мама. Вибачте, що я гукаю,
Я дітей своїх шукаю.
Чи не бачили?
Ох. Авжеж! Я їх бачив.
Ух. І я теж!
Мама. Де ж вони? Де мої діти?
Ох. Десь пішли Весну будити.
Мама. Чи не вкажете,1куди?
Ох і Ух. Прямо, прямо, прямо йди!
Зима виходить, але мама її не помічає.
Зима (домами). Гей, куди це ти прямуєш?
Зачекай! Ти що не чуєш?
Не почула... Геть пішла.
Хоч би Весну не знайшла.
Ще надумає будити...
Треба снігу навалити.
Гей, Замети! Ще не таньте.
Жінці на дорозі станьте!
Двоє хлопців слухняно загороджують мамі шлях.
Мама. Ну й замети! Не пройти...
Як же діточок знайти?
Пропустіть мене, благаю!
Я дітей своїх шукаю!
Замети (відступаючи). Материнське серце вмить
Може кригу розтопить...
Мама (помічає Весну). А хто це в лісі тут дріма?
Ти хто?.. Та це ж Весна сама!
Ти спиш? Прокинься, люба!
Прив’язана до дуба!.. (Одв’язує.)
Синичка. Цвірінь-цвірінь! Це все — Зима!
У неї совісті нема!
54
М а м и н а весна
Мама (будить Весну). Синичка-щебетушка
Співа тобі на вушко...
Та що ж за сон такий міцний?
Синичка. Зимовий сон! Він чарівний!
Зима її зв’язала
І сном зачарувала.
Щоб те закляття відійшло,
Потрібне сонячне тепло.
А сонечка немає...
Тому Весна й дрімає...
Мама. Ну, коли Сонечка нема,
Зігрію Весну я сама
Теплом долонь гарячих!
Прокинься!
Відігріває у своїх долонях руки Весни. З ’являється Зима.
Зима. Що я бачу?!
Вона гаки Весну знайшла!
Замети якось перейшла...
Ти хто? Я хочу знати!
Ги чарівниця?!
Мама. Мати.
Чується знайомий марш. Це Сусанін веде дітей.
?асць. Ну, ось і гай! От ми й прийшли.
Андрійко. Та ми ж сюди кругами йшли!
Заєць. Якими ще кругами?!
Ви йшли сюди ногами!
Я знаю в лісі всі ходи,
То я заплутував сліди...
Синичка. Він завжди отак петляє!
Хто ж Сусаніна не знає?!
Марійка. Ой! Тут мама! 1 Весна!
Вже прокинулась вона!
Мама. А чому ви в лісі, діти?
Діти (винувато). Ми шукали в лісі квіти...
Весна. Он вони! Вони вже йдуть!
Пробиваються, ростуть.
Вставай-но, Сонечко! Привіт!
Зігрій-но швидше білий світ!
Хай проростають квіточки,
Мої гарненькі діточки.
55
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
р а д ію ть діти
Сонце. Добридень, Весно чарівна!
Яка ти гарна, осяйна!
Ловіть промінчики мої!
Хай оживуть сади й гаї,
Хай зелен-трави проростуть,
І перші квіти зацвітуть!
Сонце змахує золотистими стрічками-промінцями, звучить музика
дзвіночків, Весна кружляє навколо Сонця, а кілька дівчат-квіточок, що
сиділи навпочіпки, починають помалу підніматися — «проростати».
Пролісок. Матусю Весно, подивись:
З-під снігу щойно я з ’явивсь
І пахну снігом талим!
Весна. Я так тебе й назвала —
Підсніжником, сміливий мій!
Сонце. Підсніжник — красень лісовий!
Пролісок. Веселі квіточки малі,
Ми — діти сонця і землі,
Біленькі і блакитні,
Ми — проліски тендітні.
Ми народились навесні
У дні погожі та ясні,
Щоб землю прикрашати
І радість дарувати.
Фіалка. Матусю Весно! Я росту!
Ти подивись, я вже цвіту!
Добридень, Весно й Сонечку!
Весна (обіймає Фіалку). Добридень, люба донечко!
Моя Фіалка чарівна!
Сонце. Яка гарнесенька вона!
Фіалка. Я гарна? О, я гарна!
Я розцвіла не марно!
Нехай фіалковий мій цвіт
Прикрасить землю, білий світ!
Мімоза. Я теж цвіту! Усім привіт!
Який у мене дивний цвіт!
Мої квітки жовтесенькі,
Круглесенькі, малесенькі.
Немов помпончики! Смішні!
Такі пухнасті й запашні!
На каченятко схожа я.
56
М а м и н а весна
Весна. Мімоза — ось твоє ім’я.
Сонце. Цвітіть, буяйте, діти,
Весняні первоцвіти!
Земля хай буде як вінок
У свято чарівних жінок!
Танок квітів — вальс.
Пролісок. Даруйте квіти всім жінкам —
Бабусям, сестрам, мамам!
Радіють хай вони квіткам,
Життя світліше з нами!
На сцену виходять усі дійові особи, серед них Кіт, лісові духи Ох і Ух.
Лісові духи і Кіт. Любі, чарівні жінки!
Ви самі — немов квітки!
Хай краса не в’яне ваша!
Всі прийміть вітання наші!
Діти дарують мамам і вчителькам квіти та листівки. Звучить
музика, діти співають пісню «Мамина весна».
ДОДАТОК
ЯК КОЛЯНІВНА ДИМОНІВНУ ВІТАЛА
Гумористична сценка
Двоє хлопців зав ’язують хусточки, вдягають спідниці й грають
двох подруг-бабусь.
Димонівна (дає подрузі пакунок із бантиком).
Колянівно! Ось я тебе вітаю.
Колянівна. Із чим?
Димонівна (чухаєпотилицю). Забула. Як його... склероз...
Згадала! З Восьмим березня вітаю!
Колянівна (здивовано). Жартуєш?!
Димонівна. Ні, Колянівно, всерйоз!
Колянівна. Ну ти, Димонівно, мене і здивувала!
Про день народження мого кота згадала!
А це, мабуть, для нього подарунок?
Ще й зав’язала бантиком пакунок!
Тут, мабуть, «Віскас»...
Димонівна (трохи ображено). Маска для лиця!
Колянівна. Навіщо Геркулесу маска ця?!
Димонівна. Колянівно! Ти що, не зрозуміла?
Я це тобі, а не коту купила!
57
Бутрі м В. Від осені до літа с в я т а м раді ють діти
З Жіночим днем хотіла привітати!
Бо нам усім потрібно пам’ятати,
До самого склерозу:
Ми — жінки!
Колянівна (дістає раніше схований букетик).
Тоді тобі, Димонівно, — квітки!
Доки тривають оплески, хлопці складають хустки і спідниці.
Хлопці. Оскільки не жінки ми, а хлоп’ята,
Ми всіх жінок вітаємо зі святом!
Відкривають пакунок із цукерками і всіх пригощають.
КРАСИ НІЧИМ НЕ ЗІПСУЄШ
Гумористична сценка
Двоє дівчат розмовляють по телефону. Одна бере слухавку; набирає
номер.
Яна. Каріно! Вдома я одна.
Приходь, не пожалкуєш...
Ну, я чекатиму!
Кладе трубку; трохи згодом у двері стукають.
Вона!
Входить Каріна.
Каріна. Ну, Яно, чим здивуєш?
Яна. Влаштуємо ми показ мод!
Чого це ти скривила рот?
Каріна. Де ж сукні? Що вдягати?
Яна. Та їх у нас багато!
Витягує кілька.
Дівчата (наперебій).
Це я вдягну!
Я це візьму!
А це? А це? А це кому?
Вони вдягають мамині сукні, туфлі на високих підборах, фарбують
помадою губи, обвішуються намистом тощо. Потім беруть по дзер­
кальцю і довго вдивляються в них.
Каріна. Ну як ? Себе ти впізнаєш?
Яна (замріяно). Краси нічим не зіпсуєш...
Вклоняються. Оплески.
Дівчата. Ми всіх жінок вітаємо!
Вам теж краси бажаємо і
У КОЛІ СІМЧ
Родинне свято
Свято можна провести як батьківські збори разом з учнями
напередодні 8 Березня або Свята Матері. Можна приурочити цей захід
до Дня сім’ї.
Ведучі (кілька учнів ведуть між собою бесіду).
— Виховання дітлахів —
Справа делікатна!
— Мало того, що важка,
Так іще й безплатна!
— І, як сто задач, складна,
Мушу вам сказати!
— Доброта тут — головна.
— А іще характер!
— Дуже цей процес складний —
Наше виховання.
— Хто у домі головний —
Непросте питання!
— Поговоримо про це
З нашими батьками!
— Починається концерт!
— П’єса про Багами!
Далі йде вистава «Семеро козенят, ado Мама їде на Багами» у
виконанні учнів класу
СЕМЕРО КОЗЕНЯТ, або МАМА ЇДЕ НА БАГАМИ
Гумористична п ’єса до 8 Березня
Дійові особи: мама-коза, тато-цап, семеро козенят, ведучий (ведуча).
Декорації: кімната, де мешкає сім’я (ліжка, стіл тощо).
1 дія
Мама-коза. Так, усе, здається, поробила:
Дім прибрала, їсти наварила,
На базар сходила, все купила,
Гудзики відірвані пришила.
Бутрім В
В і д о с е н і до лі т а с в я т а м р а д і ю т ь ді ти
Як чудово! Завтра вже субота,
Тож не треба бігти на роботу.
Можна буде вікна ще помити,
Хлопчикам нові штанці пошити...
В ипрасувать кізонькам спіднички,""
Виплести малятам рукавички...
Зараз іще винесу сміття...
Пішла. Входить тато-цап із газетою.
Тато-цап. Досить своєчасна ця стаття...
Вбігають козенята.
Козенята.
— Тату, тату! Завтра свято,
Треба маму привітати!
— Гарне щось подарувати,
Щоб приємно здивувати!
— Купимо їй гарні квіти!
Тато-цап (дістаючи папірець). Я про все подумав, діти.
Ось даруночок для мами —
Це путівка на Багами!
Козенята (плескаютьу долоні). Подарунок — вищий клас!
Входить мама-коза, діти з путівкою підбігають до неї.
Козенята.
— Ось тобі сюрприз від нас!
— Це путівка на Багами!
— Відпочинеш, люба мамо!
— Подарунок — вищий клас!
Мама-коза (трохи розгублено). Як же я залишу вас?
Тато-цап. Все нормально, не хвилюйся
І про нас ти не турбуйся:
Я також беру відпустку.
Купуватиму капустку,
Тож порядок буде в домі,
Запевняю тебе в тому!
Козенята. Мамо, йди збирати речі!
Тато-цап. Не турбуйся про малечу.
Мама-коза, Що ж, спасибі, коли так...
Діти-козенята (обіймають тата). На сюрпризи ти мастак!
Звучить музика. Сім \я збирає козу-маму в дорогу. На сцену входить
ведучий.
60
У колі с і м ’ ї
Ведучий. Ніч пройшла. Козуня-мама
Від’їжджає на Багами.
Проводжають її тато
І маленькі козенята.
Козенята і тато-цап співають пісню. Після цього всі залишають
сцену.
Пісня козенят і тата-цапа
На мелодію «На недельку до второго я уеду в Комарово».
Наша мама, наша мама
Від’їжджає на Багами,
Треба мамі відпочити
Від усіх домашніх справ.
Подарунок нашій мамі —
Відпочинок на Багамах!
Відпочинок на Багамах!
Тато знав, що дарував!
II дія
Цап і козенята сплять. Лунає дзвінок будильника.
Тато-цап (знехотя підводиться, позіхає).
Ранок вже, пора вставати
І діток нагодувати...
Що б таке приготувати?
Кізонька (лежачи в ліжку). Я б хотіла пиріжків...
Тато-цап. З ними клопоту багато!
Я ж, не забувайте, — тато,
І тому вам на сніданок
Приготую я салат.
Козенята (задоволено). Буде в нас «салатний» ранок!
Ти у нас найкращий з тат!
Цап бере капусту, відриває від неї листки і кладе на тарілки.
Підходять козенята і невдоволено спостерігають за приготуванням
сніданку.
Козенята.
— Що це ти приготував?
Капустинку порубав...
Ну який же це салат?!
— А казав, що буде лад...
♦
61
Б у т р і м В. Ві д о с е н і до лі т а с в я т а м р а д і ю т ь д і т и
Тато-цап. Цитьте! Не вередувати!
Це наказує вам тато!
Козенята мовчки жують капустяне листя.
Тато-цап. Одягайтеся мерщій, зараз підемо гуляти!
Козенята (радісно).
— Ти у нас найкращий тато!
— Уперед! Ура! Гуляти!
— Тату, вузол розв’яжи...
— Тату, тату, зачеши!
— Зав'яжи мені шнурки.. 4
— А мої де чобітки?
Діти навперебій підходять до тата з різними проханнями, він
намагається заплести доньці кіску, розплутати вузол, але врешті все
кидає і сердито кричить.
Тато-цап. Я не мушу вас вдягати!
Козенятко. От вам’і «найкращий тато»...
Тато-цап. Цитьте! Годі!.. Годі злитись.
Нумо мультики дивитись!
Усі йдуть за татом-цапом. Входить ведучий.
Ведучий. Перший день пройшов як слід:
Капустина на обід,
На вечерю — теж капустка.
Добре почалась відпустка...
Звучить музика. Козенята співають «Пісню козенят».
Пісня козенят
На мелодію «Живет моя отрада в высоком терему»
Матусина відпустка
Ще тільки почалась,
А нам така капустка
/
Не до смаку прийшлась. / Д6*4*
Невдалий подарунок
Ми вибрали до свят.
Не витримають шлунки /
Маленьких козенят.
/ Дв*4*
ПІ дія
Дзвенить будильник. Тато-цап не рухається, спить, а козенята
встають.
62
У колі с і м ’ ї
Козенята.
— Ранок вже, пора вставати
І сніданок готувати.
— Хочу тепленької каші,
Як готує мама наша!
Тато-цап (лежачи). Я не вмію так варити!
І без каші можна жити.
Козенятко. То не треба було маму
Відправляти на Багами!
Тато-цап. Ви хіба не добрі діти?
Мамі ж треба відпочити... (Перевертається на другий бік.)
Козенята.
— Лиш сон у тата на умі!
Кашу зваримо самі!
— Ось крупа.
— А ось і масло.
Треба масло в кашу класти.
— Сіль і цукор також треба.
— А родзинки?
— Так, для тебе!
— Дуже добра буде каша.
Так готує мама наша!
Згодом підходять до тата-цапа і будять його.
Тату, тату! Годі спати!
Тато-цап (схоплюється). Що! Вже хочете салату?
Козенята. Каша в нас готова вже!
Із родзинками!
Тато-цап (здивовано встає, бере тарілку й ложку). Невже?!
Козенята співають пісню «Яка смачненька каша!».
Яка смачненька каша!
На ту саму мелодію, що й «Пісня козенят».
Яка смачненька каша!
З родзинками, атож!
Таку матуся наша
Варила нам також.
Навчились готувати
Тепер і ми обід.
63
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
р а д ію ть діти
Для себе і для тата
/
. .
Все зваримо як слід. / ^
Залишають сцену.
Ведучий. А далеко на Багамах
Хвилювалась кізка-мама:
Як там її козенята?
Час додому вже вертати...
IV дія
Дзвенить будильник. Тато-цап спить, а діти-козенята, видно, вже
давно на ногах: прибирають, замітають, поливають квіти, варять
сніданок тощо. Тут входить і мама-коза.
Козеня. Ой, дивіться: наша мама!
Мама-коза. Як я скучила за вами! (Обіймає дітей.)
Козенята. Ми також, матусю наша!
Мама-коза. Зараз я зварю вам каші... (Підходить до каструлі.)
Що це? Каша?.. (Пробує на смак.) А вона,
Мушу визнати, смачна!..
Я й не знала, що вад/і тато
Так уміє готувати!
Молодець! А де ж він сам?
Козенята.
— Він ще спить.
— У ліжку, там...
— Прокидайся! Годі спати!
Вже готова каша, тату!
Тато-цап (крізь сон). А котлети?
Козенята.
— Є й котлети!
— Є і ковбаса з омлетом!
Тато-цап (усе ще лежачи). Приготуйте холодець...
Мама-коза (сміючись). Так, ваш-тато — молодець!
По закінченні вистави знову виходять ведучі.
Ведучі.
— Ну і що ви зрозуміли?
Хто у домі головний?
'Я ж казалф' виховання —
Це процес таки складний!
64
______________________ У к о л і с і м ’ ї________________
— Тож вітаємо зі святом
Вас усіх — і мами, й тата!
— Вам бажаємо з любов’ю
Щастя, успіхів, здоров’я!
— Щоб частіше наші мами
Виїжджали на Багами!
— Щоб варити кашу всі
Вміли наші татусі!
— Щоб усього нас навчали
І даремно не кричали.
— Щоб сюрпризи нам робили!
— Головне — щоб нас любили!
— Так, як любимо ми вас!
Усі (разом). Вас вітає трерйіслас!
Один ізбагьків (представник батьківського комітету).
А жінкам і ми, і діти
Від душі даруєм квіти.
ДЕНЬ МАТЕРІ
Ведучі (діти).
Вся земля убралася на свято,
Бо весна закінчується вже.
Хай благословенна Божа Мати
Матір-Україну береже!
Все, що є прекрасного навколо:
Сонце, небо, зіроньки ясні,
Цвіт бузковий і траву шовкову —
Все це, мамо, ти дала мені!
Мама нам життя подарувала,
Всю свою любов нам віддає.
Рідна моя, люба моя мамо,
Дякую, що ти у мене є!
Рано-вранці косу заплітаєш
І готуєш всяку смакоту.
Мамцю, ти завжди про мене дбаєш.
Дякую тобі за доброту!
Я заплачу — втішить, приголубить
Мамочка ріднесенька моя.
Над усе мене матуся любить,
Найдорожчий скарб для неї я.
Щиро успіхам моїм радіє.
І коли щось гарне я зроблю,
Каже: «Моя гордість і надія!»
Як же я слова такі люблю!
День матері
А яка матусенька майстриня!
В неї руки — просто золоті!
Мама у родині — берегиня,
Берегиня в нашому житті!
Хочу бути як моя матуся —
Кращої ж людини не знайти!
Я від мами щедрості навчуся,
І майстерності, і доброти.
Я завжди про маму буду дбати:
В лютий холод кригу розтоплю,
Зірку з неба спробую дістати,
Бо всім серцем маму я люблю!
Бо вона — мов сонячний промінчик,
Райдуга, що в небесах цвіте!
Мама любить навіть мій мізинчик,
В неї серце — просто золоте!
Я також матусеньку рідненьку
Поважаю дуже і люблю.
Сонечко моє, моє серденько,
Я тобі вітання нині шлю!
Діти виконують пісню «Грає веснонька».
ґ^)ає веснонька
Грає веснонька у трембіточку
Та й пробуджує кожну квіточку.
Гріє сонечко, посміхається.
Свято Матері наближається.
Грає веснонька у сопілочку
Та й пробуджує кожну гілочку.
Грає веснонька, у дзвіночки б’є.
Кожна пташечка вже гніздечко в’є.
Починається вистава «Серце матері».
67
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
р а д ію ть діти
СЕРЦЕ МАТЕРІ
На сцені — дівчинка в костюмі пташки. Вона тримає гніздечко
з двома яєчками. Вона сама доспівує третій куплет пісні «Грає
веснонька» (музика ще лунає).
Пташка (співає над гніздечком). Я співала вам колисаночку
Аж до самого до світаночку.
Та вже сонечко прокидається,
Он як лагідно усміхається!
Музика замовкає, пташка кладе гніздечко.
От я й дочекалася світлого дня:
Шкаралупу сьогодні проб’є пташеня.
Скоро вийдуть на світ дитинчата мої,
Буде щастя і радість у нашій сім’ї!
Лиш тільки на хвильку залишу я вас —
Матусі водиці напитися час.
Відбігає трохи вбік, аж тут ідуть хлопчик і дівчинка.
Дівчинка. Он пташка злетіла! Там, певно, гніздечко...
Так, справді! Дивись, тут маленькі яєчка!
Гарненькі які! Я візьму їх собі.
Як хочеш, одне подарую тобі.
Д ає одне яйце хлопчику.
Пташка (змахує розпачливо руками).
Залиште яєчка! Куди ж ви, куди?!
Ну хто міг чекати такої біди?
То ж діти мої, то надія моя!
Віддайте, благаю, благаю вас я!
Дівчинка. Кумедна пташина! Чого причепилась?
За нами летить... Ой, яєчко розбилось...
Хлопчик. Розіб’ємо й друге! (Кидає.)
П таш ка. Не треба! О, н і...
Які ви жорстокі... Ой, горе мені...
Як стогне, як плаче пташине серденько...
Мої сизокрилі, мої ви рідненькі!..
Д о пташки підходять лісові звірята — діти в костюмах зайчика,
білочки, оленятка, сови, мишки, ведмедика тощо.
Звірята.
Як бідкається пташка,
Аж боляче дивитись!
Лишилася, бідашка,
Сама на цілім світі!
68
День матері
Болить її сердечко,
Бо через тих малят
Не буде у гніздечку
Маленьких пташенят...
Вони втішають, обіймають пташку. Діти тим часом ходять лісом,
аж поки зупиняються і роззираються навколо.
Дівчинка. А пташка нас облишила, відстала.
Хлопчик. Здається, ми з тобою заблукали.
Куди йти далі, просто невтямки...
Звірята (наближаючись до дітей).
Це духи лісу сплутали стежки,
Ох, Ух і Ах. І правильно зробили!
Скажіть, яєчка нащо ви розбили?
Розбили серце матері-пташині,
Яка від горя гірко плаче нині!
А он і духи лісові ідуть!
На вас вони ще жаху наведуть!
Звучить тривожна музика. Підходять Ох, Ах і Ух із грізними
обличчями.
Діти (злякано). Ви хто?
Лісові духи. Ми духи лісові — Ох, Ух і Ах!
На злих людей наводимо ми жах!
Дівчинка. А ми не злі...
Лісові духи.
Тоді чому яєчка
Забрали із пташиного гніздечка?
Розбили серце матері-пташині,
Яка від горя гірко плаче нині!
Хлопчик. Ми не хотіли, правда! Ми не знали.
Ми просто так яєчка ті дістали...
Дівчинка. Пробачте нам, будь ласка, ми не злі.
Ми просто недосвідчені, малі.
Лісові духи (невблаганні).
Ми за жорстокість покарали вас!
Провину вам спокутувати час.
69
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м р а д і ю т ь д і т и
Ми, духи лісові Ох, Ух і Ах,
Вам обіцяємо цієї ночі жах!
Сова. І я всю нічку буду вас лякати,
Не дам ані хвилиночки поспати!
Летюча миша. Погані діти! От що я скажу:
Ви злі, і вас я, мабуть, укушу...
Дівчинка (злякано). Що нам робити, брате?
Хлопчик. Невтямки.
Дівчинка. Настане ніч, і нас з’їдять вовки!
І мама буде плакати за нами,
Як пташка за своїми діточками...
Діти починають плакати. Аж тут з ’я вляється пташка, вона
кличе їх.
Пташка. Фіть-фіть! Вперед, за мною йдіть!
Хлопчик. Дивись, пташина щось нам гомонить!
Пташка. Фіть-фіть! Ідіть, ідіть за мною!
Хлопчик. Вона нас кличе за собою!
Звучить музика. Діти йдуть за пташкою, яка у таночку «виводить»
дітей із лісу. Решта дітей співає пісню звірят.
Пісня звірят
Крилами маха пташина
І показує стежину.
Йдуть за пташкою малята,
А навколо темний ліс.
Скоро сонце ляже спати.
О, як страшно заблукати!
О, як страшно заблукати —
Небезпека в лісі скрізь!
Крилами маха пташина
І показує стежину.
Крізь кропиву, крізь ожину
Йдуть за нею дітлахи...
Скоро сонце ляже спати.
О, як страшно заблукати
В темнім лісі і не знати,
Де ховаються вовки!
70
День матері
Пташка. Фіть-фіть! Вперед, за мною йдіть!
Хлопчик. Нарешті стежка! Бачиш, бачиш, ось!
Нам все-таки знайти її вдалось!
Дівчинка. Це пташка нам дорогу показала.
Її ми скривдили — вона нас врятувала.
Пробач нам, пташечко!
Спасибі, прощавай!
Хлопчик. Нам дуже соромно, пробач.
Нам жаль, бувай!
Діти йдуть.
До пташки підходять звірята і лісові духи.
Лісові духи.
Ми так старалися, заплутали стежини,
Щоб не дійшли злі діти до хатини...
Навіщо ж ти сама їх врятувала?
Нехай би вони в лісі ночували!
Пташка. Я бачила біду на власні очі
І горя їхній матері не хочу...
Лісові духи і звірята (до глядачів).
Це казка. Вона трішечки сумна.
Нас доброти й любові вчить вона.
А ще вчить розуміти й шанувати
Ті почуття, що має в серці мати.
Це казка. Та, будь ласка, у житті
Не кривдіть матерів! Вони святі!
Діти співають пісню «Ти моя весна».
Ти моя весна
(Муз. В. Асмолова)
Мамо моя, рідна моя,
Я тобі пісню співаю.
Мамо моя, рідна моя,
Щастя тобі я бажаю.
Як я тебе люблю,
Я тобі заспіваю.
Приспів:
71
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
ра дію ть діти
Ти моя весна, ти моя весна сонячна!
Ти моя весна, ти моя весна сонячна!
Ти моя рідненька, ти моє серденько,
Мій найдорожчий скарб.
Ти моя рідненька, ти моє серденько!
Дякую за те, що ти дала мені життя,
За турботу, ласку і дитинства казку,
За твою любов, мамо.
Моя мамо, моя мамо, моя мамо рідненька!
Приспів.
Учень читає вірш «Мати».
Від пелюсток троянди що ніжніше?
Матусині обійми і вуста.
Від сонячного сяйва що світліше?
Це усмішка матусина проста.
Як затишно, коли матусй поруч!
Коли ще нам спокійно так було?
Ти чуєш неповторний рідний голос
І відчуваєш рук її тепло,
І ніби звідкись прибуває сила,
Упевненість і віра в майбуття,
І в тебе ніби виростають крила...
Вона нам знов і знов дає життя.
Свято закінчується піснею «Єдина моя» і вальсом у виконанні
дітей.
Єдина моя
(На мелодію пісні Ю. Візбора «Солнышко лесное»)
Мама мені дарувала життя і любов.
В жилах моїх — твого серця гарячого кров.
Ти — моя гордість, ти сяюча зірка моя.
Кращим, що маю, матусі завдячую я.
Приспів:
Сонечко моє,
Ти моє серденько!
Ти мені життя
Дарувала, ненько.
72
День матері
Мама навчила мене розуміти красу.
Радість і тугу — усе я до тебе несу.
Тільки тобі розказати про все можу я,
Рідна, кохана, єдина, веселко моя!
Приспів.
Мама навчила мене цінувати життя,
Вірити в правду, у світле, ясне майбуття.
Кращим, що маю, матусі завдячую я.
Ти найдорожча у світі, єдина моя!
Приспів.
ВШАНУВАННЯ БУКВАРЯ
Ведучі-першокласники.
Не позначено це свято
На листках календаря,
Та святкують всі малята
Радо свято Букваря.
До Країни Знань стежину
Всім показує Буквар.
Йде за ним у цю країну
Зацікавлений школяр.
Він незгоди всі долає,
Лінь-гультяйку геть жене,
Страх від нього сам тікає,
Як невпевненість мине.
Перш не вміла я читати,
Букви у склади зливати.
Приголосні й голосні
Навіть снилися мені!
Часом падали й сльозинки
На Букварика сторінку...
Не самі прийшли знання —
Ми трудилися щодня!
І старались ми не марно —
Вміємо читати гарно!
Учитель. Так, навчитися читати, подолати свою невпевненість
було зовсім нелегко! Заважала лінь-гультяйка, попервах було страшно
навіть розгорнути Буквар, бо незнайомі букви лякали і здавалися
74
В ш анування Букваря
непереможними. Пригадати ті часи нам допоможе вистава «Як це
було».
ЯК ЦЕ БУЛО
Учень (тримаючи Буквар). Що за каторга — читати!
Я ніколи не навчусь...
Страшно навіть розгортати
Цей Буквар... Боюсь, боюсь!
Там ці букви, ці карлючки!
І шиплять вони, й сичать,
Фиркають... Жахливі злючки!
Краще хай собі мовчать...
Кидає Буквар на стіл. На сцену входять Лінь і Жах.
Лінь. Молодець! Пограйся краще
Чи спочинь. Поспи, дитя!
Виростеш, як я — ледащом...
Кинь Букварик у сміття!
Жах. Так, не розгортай нізащо,
Там жахливий жах живе!
Він сичить, дзижчить і плаче,
Фиркає, шипить, реве!
Лінь. Хочеш дам тобі подушку?
Подивись, яка м ’яка!
Дай почухаю за вушком...
Учень. Відчепися, Лінь бридка!
Жах. Слухай нас! Нам краще знати!
Ти заняття це облиш!
Букв тобі не подолати,
Так життя змарнуєш лиш.
Учень. Що?! Підступна Лінь-гультяйка
І зануда підлий Жах
Будуть тут мені натякать
І учитись заважать?
Бере і розгортає Буквар. Жах і Лінь відступають, зачитають сцену.
Натомість входить фея Наука.
Фея Наука. Молодець! Ти справжній лицар!
Переміг ти лінь і страх!
Хто лінується й боїться.
Потрапляє в край невдах.
А тобі тепер відкрито
75
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
Інший шлях — до царства знань,
Чарівного царства світла,
щастя, здійснення бажань!
Учень. Хто ти?
Фея Наука. Я могутня фея,
Я — Наука, друже мій!
Учень. Звідки ти взялася, феє?
Фея Наука. Ти ж відкрив Букварик свій.
Він — найперший твій підручник,
Справжній друг і чарівник,
До країни знань премудрих
Це надійний провідник!
Підходять іще четверо дітей.
Діти.
Всіх навчив Буквар читати:
Кухаря й перукаря.
И академік, і бухгалтер
Починали з Букваря!
Космонавт, поет, біолог —
Швець, кравець і перукар,
Кухар, льотчик, археолог —
Кожен пам’ята Буквар.
Хто ступив на вірний шлях,
Не прийде у край невдах!
Твердо знає це школяр:
Шлях до світла — наш Буквар!
Нині Буквареве свято.
Раді ми його вітати!
Йди, Букварику, сюди,
Раді ми тобі завжди!
Підходить Букварик.
Буквар. Дуже вдячний вам, малята,
І за працю, і за свято.
Ви навчилися читати,
Отже, можна і пограти!
76
ра дію ть діти
Вшанування
Букваря
Мої ігри — загадкові!
Відгадайте, що за слово?
Показує картки з ігровими завданнями на відгадування слів. Діти
відгадують загадки Букваря.
Буквар. В цей святковий день і час
Я не сам прийшов до вас.
Скажіть-но, любі малюки,
А чи ви любите казки?
Діти. Так!
На сцену входять казкові герої в костюмах: Колобок, Курочка
Ряба, Оленка, Мишка, Кіт у чоботях (чоботи в торбі), Мальвіна,
Попелюшка.
Колобок. Що любите, ми віримо,
А чи знаєте, перевіримо!
Рум’яний я, пропечений
І Колобком наречений.
Чи знаєте, хто мене пік
І від чиїх зубів я втік?
Діти відповідають.
Курочка Ряба. Я живу у діда й баби,
Мене кличуть просто — Ряба.
Раз я сіла на гніздечко,
Знесла гарненьке яєчко,
Але хтось його розбив!
Хто зробити це посмів?
Оленка. Я — Оленка, маю брата,
Йвасиком малого звати.
Із калюжі він напився,
І вгадайте, ким зробився?
Мишка. Я мишка-шкряботушка,
Знайшла у лісі дім
І жабку-скрекотушку
Пустила жити в нім.
Хто прибіг за нею слідом,
Третім став моїм сусідом?
Кіт. Я — кіт, взуття я маю,
Яке? Хто відгадає?
Витягує з торби чоботи.
77
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
ра дію ть діти
Попелюшка. У палаці я була,
Та від принца утекла,
Черевичок загубила.
А чому я так зробила?
Мальвіна. Я — красунечка Мальвіна,
Маю друга Буратіно,
А ще ворога я маю.
Хто його ім’я згадає?
Кіт у чоботях. Молодці ви, малюки,
Добре знаєте казки!
А станете самі читати,
Будете ще більше знати!
Входять букви А, Б, У, Р, К, В.
Буква А. У цей святковий день і час
Ми, букви, теж прийшли до вас.
Та поки добиралися,.
Усі перемішалися
І дуже просимо всіх вас:
Розставте по порядку нас!
Складається слово БУКВАР.
Буква У. Дякуємо вам, малята!
Вмієте слова складати!
Всі тепер ми — по порядку
Й загадаєм вам загадки:
Тридцять три богатирі, всі живуть у Букварі! (Букви.)
Буква В. Чого в Букварі нема, а в азбуці є? (Буква 3.)
А чого нема в азбуці, а є в Букварі? (Букви В і Р.)
Буква Р. Тигреня весь день ричало.
Літеру яку вивчало? (Р.)
Буква Б. Пропоную вам пограти:
З нас шістьох слова складати!
(Куб, бук, буква, вар, раб, бар, рак, ура. рука, рукав, рубав, бура,
бурка тощо.)
Буква К. Досить! Молодці! Вітаю!
ІДе загадку загадаю:
На Б починається,
На Р кінчається.
Геть усі науки
З нього починаються! (Буквар.)
78
Вшанування
Букваря
Так, це винуватець свята.
І тепер для Букваря
Пропоную заспівати!
Усі діти співають пісню «Свято Букваря» (на мелодію пісні «Птица
счастья завтрашнего дня»).
Свято Букваря
Свята, свята, свята Букваря
Не знайдеш ти у календарях.
Тільки знаю я,
Тільки знаєш ти:
Краще свята просто не знайти!
Свято чудове у нас!
Букварику любий,
Прощатися час.
Добра наука твоя.
Ти книга найперша, найперша моя!
Свята, свята, свята Букваря
Не знайдеш ти у календарях.
Тільки знаю я,
Тільки знаєш ти:
Краще свята просто не знайти!
Любий Букварику мій!
Початок навчання, і планів, і мрій!
Книго найперша моя,
Повік пам’ятати тебе буду я.
Виступає Українська азбука.
Дівчинка (тримає букву А).
Я, діти, — Українська азбука,
Іще абеткою взиваюся.
У мене літер — 33,
По праву ними я пишаюся!
У словах «верба», «калина»
І у слові «Батьківщина»
Є перша літера моя!
Азбука — також на А!
Виступають троє дітей одразу:
79
— Я Барвінок! (Тримає букву Б.)
— Я Волошка! (Тримає букву В.)
— А мене зовуть Горошком. (Тримає букву Г.)
Дуже гарні ми рослини!
— Ми — окраса України!
Дівчинка тримає намальовану ґаву і низку гудзиків.
— Ґава теж до вас прийшла.
Кілька іудзиків знайшла,
Підібрала на стежині.
От гадзиня, так ґаздиня!
Учень тримає намальованого лелеку і літеру Е.
— Я про Е вам розкажу.
З нею я давно дружу.
Завжди, близько чи далеко,
Тільки з Е летить лелека.
Хлопчик тримає іграшкового єнота (або малюнок) і жучка.
— Це єнот. Від букви Є
Всім вітаннячко моє!
— Це жучок. Жу-жу, жу-жу!
З «Же» я все життя дружу!
Дівчинка несе зірку, у ній літера 3.
— У небі зіркою я сяю.
Я буква 3! Усіх вітаю!
Учень входить із карткою.
д ... м
— З И — це дим,
оізИЗ
А з і — це дім.
їжачок живе у нім!
И Я --*
Висунув він носик свій
І шукає букву «И»!
Ю Т и***,
Учень показує малюнок.
Учень тримає ілюстрацію до казки «Ко­
лобок» (Колобок на носі в Лиайці).
— Буква К у нас казкова;
Ось, погляньте: колобкова!
Я — також! Лисичка з ним.
«Колобка я, — каже, — з’їм!»
Входить дівчинка в костюмі Мальвіни з буквою М і пуделем,
на носі начеплена літера Н.
Ы
80
Вшанування Букваря
— Разом з М прийшла Мальвіна.
З казки я про Бураііно!
Щось і Артемон приніс.
«Н» він начепив на ніс!
Азбука. Ось і овочі ідуть.
Огірки сюди несуть!
Помідори й ріпку теж.
Підходять троє учнів з намальованими огірками і О, ріпкою — Р і
помідорами — Я.
Добрий урожай?
Овочі. Авжеж!
Учень з малюнком сонця.
— Он як сонце в небі сяє!
То нас буква С вітає!
Сяє сонце золоте.
Дружить з ним і буква Т,
Посилає нам тепло,
Щоб приємно всім було.
Входить дівчинка в українському костюмі з літерою У.
— Усміхайся, Україно,
Бо на У моя країна!
Входить дівчина з фіалками.
— Хай фіалка розквітає!
Буква Ф весну вітає!
Входить дівчинка з букетом хризантем і літерою X.
— А ми до зими цвітемо,
Гарні квіти хризантеми!
Входять літери Ц, Ч.
— Ми — цибулька й часничок,
Хоч печем вам язичок,
Але всім з любов’ю
Зичимо здоров’я!
Входить учень з малюнком, на якому зображені шпак і шпаківня.
— Шпак нам букву Ш несе!
Входить учень з буквою Щ.
— Буква Щ — хороше все:
Щастя, щирість
Та ще щедрість!
81
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м р а д і ю т ь д і т и
З ними всім нам
Добре так!
Входить учень з буквою Ь.
— М ’якість, лагідність, приємність
Нам дарує м’який знак.
Входить учень з буквою Ю.
— Юність в нас на букву Ю,
Юшку я також люблю!
Учень спочатку смокче з пляшки із соскою молоко, а потім бере
велику ложку.
Входить учень з буквою Я, тримає гілочку з квітами.
— Ну тепер, нарешті, я!
Я і буква, я і слово,
Прикрашаю рідну мову
Яблуневим цвітом я..
Діти.
Найперша книжечко моя,
Тобі навіки вдячна я,
Адже читатиму казки
Тепер сама я залюбки!
Про Буратіно й ріпку,
Про золотую рибку,
Про гномів, Білосніжку —
Яку завгодно книжку!
Про космос і про давнину,
І про тварин, і про війну —
Віднині будь-які книжки
сам прочитаю залюбки!
Я щодня читати буду
Із книжок знання здобуду.
Стану мудрим, далебі!
Все це — завдяки тобі.
Буду вчитися як слід.
Виросту, побачу світ.
82
Вшанування Букваря
Може, навіть вченим буду,
А тебе я не забуду!
Ми шануємо Буквар,
Бо знання — найкращий дар.
А читання — це знання,
Що зростатимуть щодня!
Прощавай Букварику,
Наш найперший друже!
Ми тобі, Букварику,
Дякуємо дуже!
Діти виконують пісню «Прощавай, Букварику!» (на мелодію пісні
«На трибунах становится тише»).
Прощавай, Букварику!
Ще недавно, Букварику любий,
Розгорнули тебе в перший раз.
Ти був мудрим і відданим другом,
Ти навчав і виховував нас.
Я востаннє візьму тебе в руки
І до серця свого пригорну.
Вдячні всі ми тобі за науку,
Нашу першу науку шкільну.
Приспів:
Прощавай, прощавай!
Прощавай, наш любий друже!
Вчи так добре, як нас,
Новий перший клас.
Я старанно учитися буду,
Прочитаю багато книжок,
А тебе я повік не забуду,
Мій Букварику, перший дружок.
Я візьму тебе в руки востаннє
І міцніш пригорну до грудей,
Як завжди, у хвилини прощання
Обіймаємо рідних людей.
Приспів.
83
Бутрім
В, В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
ра дію ть діти
ДОДАТОК
Фокуси
Учитель. Той, хто вміє читати, може іноді буквами керувати і навіть
словами! Переконайтеся самі.
Учитель показує цей фокус сам або навчає робити його одного з
учнів.
На дев ’яти картках написано слова, що мають різну кількість
літер від 4 до 8, наприклад: мова, школа, буквар, азбука, книга, казка,
перемога, свято, школярі.
Картки треба кілька разів перетасувати, одну (наприклад, із словом
«буквар») показати глядачам і покласти її під низ колоди карток.
Беручи зверху по одній картці на кожну названу букву слова «сло­
во», відкладаємо п ’ять карток, а решту — наверх. Знову взяти всі
д ев’я ть карток і проказати обране слово, наприклад, «буквар» (те,
що поклали під низ на початку), і на кожну букву слова знову брати
згори по одній картці (Гпепер — 6). Решту — наверх. Третій раз сказа­
ти: «Явись!» — відкладаючи по одній картці на кожну букву. Решту
карток — наверх.
Верхня картка буде та, яка потрібна («буквар»).
Кожного разу повторюється фраза: «Слово «буквар» (або якесь
інше — те, що було на першій картці) явись!»
ПРЕДМЕТНИЙ ТИЖДЕНЬ
ДЛЯ МАЛЯТ
ЯК ЛАНЦЮЖОК ВЕСЕЛИХ
СВЯТ
Увійди в казковий світ!
Свято книги і рідної мови.
1-й клас
Зал прикрашено ілюстраціями до казок, виставкою дитячих ма­
люнків на теми казок.
На сцену виходять ведучі (хлопчику костюмі й масці кота і дівчинка
в костюмі феї).
Хлопчик. Добрий день вам, малюки!
Чи ви любите казки? (Так!)
Дівчинка. Ми й самі це добре знали
І тому вас тут зібрали.
Прошу! Увійдіть, будь ласка,
В наш чудовий Дивосвіт,
Світ фантазії і казки!
Хлопчик. Ми, казковий кіт Воркіт
І казкова фея Ніжність,
Вам покажемо цей край —
Незабутній, дивовижний,
Чарівний! Сопілко, грай!
Звучить ніжна мелодія. Відкривається завіса лялькового театру. На
задній стіні — напис «Казковий Дивосвіт». З 'являються ляльки — каз­
кові персонажі, які проводять з дітьми вікторину
Кіт. Ласкаво просимо в наш світ!
Чи ви впізнали нас? Привіт!
85
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
ра дію ть діти
Фея. Дуже раді вам, малята!
Пропонуємо пограти.
Перша гра: з якої казки
Це яйце, скажіть, будь ласка?
Фея показує «золоте» яйце, діти відгадують, що воно з казки «Ку­
рочка ряба».
Фея. Відгадали! Діду й бабі
Його знесла курочка Ряба!
Кіт. А тепер спитаю я:
Ось ця річ, скажіть, чия?
Показує червоний капелюшок, діти кажуть, що він належить
Червоній Шапочці з казки Шарля Перро.
Фея. Ви розумні малюки,
Добре знаєте казки!
А тепер скажіть, хто знає,
Що за двері відмикає
Цей ось ключик золотий?
Зразу видно — непростий!
Діти відповідають, що золотий ключик відмикав двері, сховані
за намальованим вогнищем у комірчині старого Карло, і належить
Буратіно.
Кіт. Ой, які розумні дітки!
Ось іще червона квітка.
Де ця квіточка росла?
У чиїм саду цвіла,
Доки не зірвав комусь
Диво-квітку цю татусь?
Діти кажуть, що червоненька квіточка росла в саду чудовиська.
Ведучі знову виходять на сцену.
Кіт. Справді, наші малюки
Добре знають всі казки!
Няв! Чудова дітвора,
Ось для вас ще й друга гра.
Чи впізнаєте ви казку
За уривочком? Будь ласка!
Фея (читає з книги казок уривки).
«Бігла через гребельку,
Ухопила водиці крапельку,
86
_________
Предметний
ти ж де нь для
малят...
_______ __
Бігла через місточок,
Ухопила кленовий листочок».
(«Коза-Дереза».)
«Білка пісеньку співає
Та горішки розгризає,
А горішки не прості —
Шкаралупи золоті!»
(«Казка про царя Салтана».)
«Якщо ти запізнишся хоч на хвилинку,
Твоя карета знову зробиться гарбузом,
Коні — мишами, лакеї — ящірками».
(«Попелюшка».)
Кіт. Ви чудові малюки,
Добре знаєте казки!
Всі уривки відгадали.
А це ви намалювали?
Вказує на виставку дитячих малюнків на теми казок.
Бесіда.
Кіт і Фея запитують, чиї це малюнки, до яких казок. Під час бесіди
автори малюнків підходять і показують свої твори.
Кіт. А скажіть-но, малюки,
Хто читає вам казки?
Діти відповідають.
Фея. А зараз ви познайомитеся з дівчинкою, яка дуже любила сама
читати казки.
ПОДОРОЖ У КАЗКУ
Вистава лялькового театру
Перед ширмою — ведучі, дівчинка Катруся.
1-й ведучий. Катруся читала казки залюбки.
У неї і в ліжку лежали книжки.
Частенько Катруся читала до ночі,
Аж поки самі не злипалися очі.
2-й ведучий. От якось нову вона казку взяла...
Катруся (читає казку).
У замку одному чаклунка жила.
Той замок був сірий, старий і похмурий.
Малесенькі вікна, гранітнії мури.
Навколо росли колючки, будяки,
На стінах сиділи страшні павуки.
87
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
ра дію ть діти
До замку ніколи ніхто не приходив,
І пилом припали круті його сходи.
У селищі тім жив із сином кравець.
Дружина померла, він був удівець.
Та якось узяв собі жінку-вдовицю
З дочкою. В Іванка з’явилась сестриця.
На сцені лялькового театру декорації кімнати, де ляльки — хлоп­
чик Іванко, його зведена сестра Оленка, мачуха — починають розігру­
вати казку за словами Катрусі.
Катруся.
І мати, й дочка були підлі та злі,
Так, зліших, мабуть, не було на землі!
І капості вміли майстерно робити.
Надумали Йванка вони погубити.
Оленка (так зведену звали сестру)
Прикинулась хворою й каже...
Оленка. Помру.
Одне тільки може мене врятувати.
Залежить життя моє тільки від брата!
Хай сходить Іванко до замку вночі
І вкраде в чаклунки з кишені ключі.
Захована скринька в чаклунки під ліжком,
А в скриньці тій ліки — цілющі горішки.
Як тільки скуштую — хвороба мине.
Отож тільки Йванко врятує мене!
Катруся. А мачусі тільки цього було й треба!
Мачуха. Іванку, ти чуєш?! Темніє вже небо!
Хіба ти не бачиш? Хутчіше збирайсь!
Іди й без горішків назад не вертайсь!
Не дам тобі більше ні їсти, ні пити!
Декорації на сцені лялькового театру змінюються.
Катруся. Пішов він до замку. Що мав ще робити?
Наблизився хлопець до замку вночі.
Навколо зловісно кричали сичі.
А тут — де не взявся — ще й вітер жахливий,
Із чорної хмари пустилася злива!
Іванко, звичайно, страшенно боявся,
Заради сестри лиш до замку подався.
Тут блискавка, грім —
88
Предметний
тиждень
для
малят.
Все на мить освітилось.
Чаклунка прокинулась,
З ліжка схопилась,
Промовила відьма чарівні слова —
І обертом в хлопця пішла голова,
Важкі стали ноги і руки в Іванка.
Зробився він каменем ще до світанку.
Так бути не може!
Не хочу, щоб зло
Бодай і на мить переможцем було!
О! Як же я хочу потрапити в казку!
1-й ведучий. Тут звідкісь почулося:
«Хочеш? Будь ласка!
Потрапити в казку цю можеш і ти».
Малюнок у книжці став раптом рости...
Дерева верхівками тихо гойдали.
І ось наша Катря на стежечці стала.
Дівчинка Катруся заходить за ширму, а на сцені лялькового теат­
ру з ’являється лялька Катруся.
2-й ведучий. Катруся сміливо заходить до замку,
Постукала в двері, гукає хазяйку.
Чаклунка. Ти хто? Як посміла прийти, я питаю?
Катруся. Візьміть у служниці, будь ласка, благаю!
Візьміть, пожалійте мене, сироту!
Я вимию все тут і двір замету.
Чаклунка. Що ж, добре. Мерщій до роботи берися!
Служниця у замку мені знадобиться.
Лялька Катруся бере ганчірку, віник і прибирає.
1-й ведучий. Вже тиждень у замку Катруся жила.
Все справно робила: варила, пекла,
Прибрала і замок увесь, і подвір’я,
І цим заслужила чаклунки довіру.
2-й ведучий. Чаклунка дала їй ключі від кімнат,
Щоб всюди Катруся наводила лад.
А ще через тиждень маленька служниця
Вже знала чаклунчині всі таємниці.
От раз, коли відьма із дому пішла,
Катруся на камінь води налила,
Промовила дивну підслухану фразу —
І чари чаклунські розвіялись зразу!
89
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м р а д і ю т ь д і т и
Замість каменя з ’являється Іванко.
1-й ведучий. Звільнивши Іванка, Катруся взяла
Якісь два горішки й хлопчині дала.
Про дію їх навіть Катруся не знала.
Цілющої сили горішки не мали.
Але ж і Оленка не хвора була,
А просто хотіла Іванкові зла!
Іванко несе горішки Олещі.
Іванко. Оленко! Приніс я тобі ці горішки,
Тепер ти одужаєш, встанеш із ліжка!
Мачуха й Оленка беруть горішки, кладуть за щоки і раптом
зникають.
2-й ведучий. І мати з дочкою горішки взяли —
Не знаю, чи саме голодні були,
Чи просто з досади жувати їх стали —
Аж раптом... пропали! Гадюками стали!
1-й ведучий. Що ж, їм'— по заслузі!
То кара за зло!
А що ж із Катрусею далі було?
Вийшла вона на знайому доріжку —
І враз опинилась у власному ліжку!
Катруся (виходіть на сцену).
А ви б не хотіли потрапити в казку?
Це просто! Читайте їх, діти, будь ласка!
України дух глибинний
Літературний ранок
У святі беруть участь паралельні класи.
Учитель. Крізь народну творчість лине
України дух глибинний
Прямо в серце до дитини.
В нім — любов до Батьківщини!
Наш літературний ранок присвячено усній народній творчості
українців. У фольклорі відбито вікову мудрість нашого народу, його
кмітливість, спостережливість, його високу моральність, поетичну
душу.
90
___________ П р е д м е т н и й
ти ж де н ь для
м а л я т . . . ___________
Почнімо з малих жанрів — приказок, прислів’їв, загадок.
— Чи добре ви знаєте прислів’я?
— Чи зумієте точно дібрати потрібну «половинку»?
Учням різних класів дані частинки приспів ’їв. Діти по черзі читають
початок, а діти з іншого класу — закінчення.
Зразки прислів’їв
У лісі вовки виють...
(...а на печі страшно.)
Пошли дурня богу молитися...
(...то він і лобарозіб ’є.)
Торохтить Солоха...
(...як діжка з горохом.)
Краще погана дорога...
(...ніж поганий супутник.)
Вогонь добрий слуга...
(...та поганий хазяїн.)
На те й щука в річці...
(...щоб карась не дрімав.)
Хвалилась кобила...
(...що з возом горшки побила.)
Не той друг, хто медом маже...
(...а той, хто правду каже.)
Що вміть...
(...того за плечима не носить.)
Лінивий двічі робить...
(...а скупий двічі платить.)
Далі вчитель пропонує учням обох класів по черзі загадати один
одному загадки.
Учитель. Легенди, міфи і казки
Прийшли до нас через віки.
Ми змалку їх читаємо,
Із ними виростаємо.
В них є і вигадка, й урок.
Запрошую у світ казок!
Кожен клас показує невеличку виставу за змістом якоїсь народної
казки (див. додаток).
Учитель. Легендарні є рослини
В нашій любій Україні.
91
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
ра дію ть діти
Це тополя, і калина,
І барвінок, і ялина,
Папороть і кропива,
Сон-трава й розрив-трава...
їх багато-пребагато!
Звик народ наш шанувати
Й берегти з прадавніх літ
Чарівний рослинний світ!
Читання «Легенди про тополю».
Легенда про тополю
Ой давно це діялося, ой давно це сталось...
Понад степом українським буря розгулялась:
Кляті турки налетіли, старих порубали,
Молодих — дівчат і хлопців — у полон забрали.
У невільницькому гурті йшла струнка й висока
Дівчинонька молоденька, гарна, ясноока.
З кожним кроком були важчі її босі ноги,
Бо вела від Батьківщини в край чужий дорога...
Уночі і бранці, й варта полягали спати.
Дівчина, від пут звільнившись, кинулась тікати.
Але вершники турецькі рушили в погоню...
Вже за спиною десь близько заіржали коні...
Іще мить — і вхопить вершник дівчину за косу!
«Батьку степ! Матусю земле! — дівчинонька просить. —
Захистіть мене, врятуйте від ганьби й неволі!»
І одразу обернулась на струнку тополю...
Ой давно те діялося, та не забувайте —
Як побачите тополю, дівчину згадайте...
З того часу на Вкраїні є тополі свято:
Водять подругу-тополю всім селом дівчата.
Обирають найстрункішу, квітами вбирають,
І стрічками та намистом і пісні співають.
92
___________ П р е д м е т н и й
тиждень
для
м а л я т . . . ___________
Учитель читає вірш «Божий дар».
Колись таланти дарував Господь народам,
Багатства різні, силу та красу
І кинув погляд свій на неповторну вроду
Красуні-дівчини, тугу її косу,
її задумливі, прекрасні карі очі.
«Ти хто?» — «Я Україна», — мовить та.
«Тобі подарувати пісню хочу,
Таку, що понад хмарами зліта,
Що проникає в душу, в серце лине,
Несе добро, руйнує сили зла,
Підтримує у нелегку хвилину».
І дар цей Україна прийняла.
— Ви щойно почули поетичну легенду про українську пісню, яка
вражає своєю зворушливістю, чарівністю, мелодійністю, багатством
мотивів, тем, сюжетів. Послухаймо одну з таких народних пісень.
Звучить пісня.
Учитель (підсумовує).
Українські пісні, і легенди, й казки
Нам у душу навік западають,
Долинають до серця. Проходять віки,
А вони все живуть, не зникають.
ДОДАТОК
ЯЗИКАТА ХВЕСЬКА
П ’єса за мотивами однойменної народної казки
Дійові особи: селянин Петро, його дружина Хвеська, пан, веду­
чий.
Петро (копає землю, натикається лопатою на скриньку). Щось
тверде...
Це ж справжні гроші!
Будемо і ми багаті!
Тільки Хвеська — язиката,
Всім розплеще, як завжди,
И не уникнути біди...
От що: на базар піду,
Всіх круг пальця обведу!
93
Бутрім
В.
Від о се ні до літа с в я т а м
ра дію ть діти
Петро йде, входить ведучий.
Ведучий. На базар Петро сходив.
Риби й бубликів купив,
Потім потихеньку — в ліс
І розкидав рибу скрізь.
Бублики на кущ повісив —
І до жінки.
Петро в цей час розкидає по сіменірибу і розвішує по кущах бублики.
Пару рибин бере із собою.
Петро (до Хвеськи). Хвесько! В лісі
Нині рибний дощ пройшов!
Бачиш, кілька я знайшов,
Але там іще багато!
Тож ходімо вдвох збирати.
Хвеська (недовірливо). Ти смієшся з мене?
Петро. Ні. Все це правда, вір мені!
Хвеська. Ну, ходім...
Іде за Петром, бачить рибу і сплескує руками від подиву.
І справді! Диво!
Скільки риби! Рибна злива!
Збирає рибу, кладе в кошик.
Петре! Тільки подивись!
Звідки бублики взялись?
І родилась, і хрестилась,
А таке мені й не снилось!
Збирає з куща бублики.
Петро (посміхається і дістає скриньку з грішми).
Бачиш, нині день хороший:
Риба, бублики. Ще й гроші!
Ось вони! Ходім додому.
Не кажи про це нікому!
Хвеська. Обіцяю, не скажу,
Таємницю збережу.
Ідуть. Входить ведучий.
Ведучий. Хвеську звали «язиката»,
Бо базікала багато.
За годину півсела
Новина ця обійшла!
94
________ П р е д м е т н и й
тиждень
для
малят...
Тож і пан дізнався швидко,
І взяли його завидки.
Пан. Гроші — це вам не гриби!
В лісі не ростуть скарби.
Вся земля навкруг — моя,
Тож грошей хазяїн — я.
Скарб знайшов — віддай мені!
Підходить до Петра і Хвеськи.
Петре, скарб знайшов ти?
Петро (здивовано). Ні.
Пан (до Хвеськи). Ти що скажеш?
Хвеська. Так, знайшов!
Пан. А коли?
Хвеська. Як дощ пройшов!
Рибу в лісі ми збирали
Й бублики з куща зривали.
Гроші теж із тим дощем
Випали, і під кущем
їх тоді ми й підібрали!
Геть нічого ми не вкрали...
Пан (сердито). Що за вигадки?! Мені
Стільки наплела брехні!
Я велю тебе побити!
Як ти смієш так робити?!
Петро (заступаючись). Пане, вибачте! Вона
Розуму десь не сповна...
Ви не гнівайтесь на Хвеську...
Пан (заспокоюється). Бачу, що живеш ти кепсько...
Це ж таке придумать треба!
Бублики і риба — з неба!
Ведучий. Хвеська трішечки позлилась,
Та язик тримать навчилась
За зубами!
Вір — не вір —
Не базікає з тих пір.
95
Бутрім
В.
Від о се н і до літа св я т а м
ра дію ть діти
ПІВНИК І ДВОЄ МИШЕНЯТ
За мотивами однойменної народної казки
Д ійові особи: півник, мишенята Круть і Верть, ведучі.
Мишенята танцюють, стрибають. Півник із віником неподалік
замітає.
Півник. Круть і Верть! Гей, мишенята!
Не набридло танцювати?
Круть. Не набридло! Танцювати —
Не подвір’я підмітати!
Півник. Йдіть сюди! Кукуріку-у!!!
Я щойно річ знайшов таку!..
Верть (затикаючи вуха).
Ну, в півника і голосок!
Круть. Та це ж пшеничний колосок!
Коли б його обмолотити...
Півник. Хто це погодиться зробити?
Мишенята. Не я! Не я!
Півник. Ну, значить, я.
Така вже доленька моя...
К руть (до Вертя). Нумо знову танцювати!
Не люблю я працювати.
Верть. Зовсім інші в нас таланти!
Ми з тобою музиканти!
Ми співці і танцюристи!
Нам не позичати хисту!
Грає музика, мишенята скачуть. Тим часом півник повертається.
Півник. Мишенята! Подивіться:
Обмолочена пшениця!
Ціла мисочка зерна!
Круть. Треба нести до млина.
Намолоти борошенця.
Півник. Треба. Хто з вас цим займеться?
Круть. Я не буду.
Верть. І не я!
Півник. Що ж виходить — знову я ...
Півник іде.
Верть. А ми будемо співати,
Танцювати і стрибати!
Танцюють і стрибають, доки не повертається Півник.
96
___________ П р е д м е т н и й
тиж день для
м а л я т . . . ___________
Півник. От і борошно! Дивіться!
Треба й вам би потрудиться:
Дров, водиці наносити,
Потім тісто замісити...
Круть (облизується). Пиріжечків напекти!
Верть (до Півника). Це найкраще зробиш ти,
А ми будемо стрибати,
Танцювати і співати!
Півник господарює, а мишенята знову стрибають під музику,
співають частівки:
Не люблю я працювати,
Не люблю трудитися.
Будем, брате, танцювати,
Будем веселитися!
Круть (принюхується). Що це пахне? Смачно як!
Верть. Пиріжечки, мабуть!
Круть. Так!
Біжать до Півника.
Півник. Постривайте, не спішіть!
Перш за все мені скажіть:
Хто подвір’я став мести?
Мишенята (разом). Ти!
Півник. Колос хто зумів знайти?
Мишенята (разом). Ти!
Півник. Ви до млина його носили?
Мишенята (разом, усе тихіше). Ні!
Півник. Чи, може, воду ви носили?
Мишенята (разом). Ні...
Півник. А, може, тісто ви місили?
Мишенята (разом). Ні...
Півник. То, мабуть, пиріжки ліпили?
Мишенята (разом). Ні...
Півник. Хіба ж обід ви заслужили?
Мишенята схиляють голови і повільно йдуть геть.
Ведучий. Нашій казочці — кінець,
Хто послухав — молодець.
А хто висновки зробив —
Молодець той двічі!
Казка вчить, як треба жить.
97
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
ра дію ть діти
І через сторіччя
Її думка головна
Не старіє! Ось вона,
Всім її потрібно знати:
Всі повинні працювати!
Хочеш їсти калачі —
Не лежи на печі!
З криниці щоб напитися,
Треба нахилитися!
А ще не роззявляй роток
На сусідів пиріжок,
Бо лежням кожен відповість:
Хто не працює, той не їсть!
У казковому царстві
граматики
Олімпіада з рідної мови.
2-й клас
Учитель. Може, хтось із вас гадає, що граматика нудна?
Ми нині спробуємо вас переконати,
Що дуже весело граматику вивчати,
Бо цікава вельми і захоплива вона.
Із країни Граматичної,
Морфологічно-фонетичної
Сьогодні лист прийшов до нас.
Його нам прочитати час.
«Ш ановні другокласники! Пишуть вам мешканці казкової
Граматичної країни. Ми вирішили провести граматичну олімпіаду,
щоб виявити найрозумніших, найкмітливіших учнів, які добре знають
рідну мову, і нагородити їх спеціальними дипломами нашої цариці —
Граматики».
Перше завдання надіслав для вас Наголос-чарівник.
98
___________ П р е д м е т н и й
тиждень
для
м а л я т . . . ___________
Завдання (на картках): позначити наголос у виділених словах.
Прилетіло кілька сорок.
Я читав казку про Алі-Бабу і сорок розбійників.
Д руге завдання надіслав вельмиш ановний Знак Переносу.
Пам’ятаєте казку про нього й «золоті правила»? А тепер він пропонує
вам підкреслити слова, які не можна переносити.
Школяр, учень, олень, заєць, вода, олія, вчусь, учать, осінь, іній.
Третє завдання — від самої цариці Граматики. Воно із сюрпризом!
Сюрприз буде потім. А завдання таке: з поданих слів виписати лише ті,
які відповідають на питання що?
Голуб, книга, шука, айстра, золото, лисиця, комбайн, тракторист,
бібліотекар, учень, акація.
А тепер сюрприз: підкресліть перші букви записаних слів і складіть
їх докупи. Що виходить? (Казка.)
Правильно, казка. Це й буде останнє, четверте, завдання. Послухайте
казку «Чарівна паличка феї Великої Букви». Від цієї феї ви й отримаєте
четверте завдання.
Учитель читає казку.
Чарівна паличка феї Великої Букви
Колись у місті Алфавіті всі букви були однакові на зріст. Але якось
у місті з ’явилася прекрасна незнайомка — фея. У руках вона тримала
тоненьку прозору паличку. О! То була незвичайна паличка — чарівна!
Коли фея торкалася цією паличкою якоїсь букви, паличка починала
світитися, а буква миттєво виростала.
— І до мене доторкнися! І до мене! — наперебій просили літери.
І фея залюбки виконувала їхні бажання.
— Ми будемо називати тебе фея Велика Буква! — сказав хтось, і
всі зааплодували.
— Підлабузники! — пробурчав М ’який Знак. — А я ніколи не
погоджуся, щоб мене збільшили! Мені й так добре.
— І мені теж, — підтримала його буква И. — Ніколи не дам
торкатися себе тією паличкою.
— Не хвилюйтеся, — сказала фея Велика Буква. — Я збільшуватиму
вас тільки тоді, коли ви будете стояти на початку речення.
— А ми ніколи не станемо на початку речення, — відповіли И та
М ’який Знак. — Адже ми не починаємо жодного слова!
— Дійсно, — засмутилася фея. — Вам великими бути ні до чого.
99
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
ра дію ть діти
А от решта літер відтоді завжди стають великими, коли починають
речення.
Фея Велика Буква торкається своєю чарівною паличкою й тих літер,
з яких починаються імена, по батькові та прізвища людей, клички тва­
рин, географічні назви, назви планет, зірок, книг, журналів, кінофіль­
мів тощо, тобто власні назви. А загальні назви пишуться звичайними
маленькими буквами.
Утім, фея Велика Буква іноді робить такі дива! Якось завдяки її
чарівній паличці птах орел перетворився на велике місто! А хлоп’ятаблизнюки стали сузір’ям! Звичайні річкові риби й рак теж перетво­
рилися на сузір’я, а хвостатий лев — на Левка Івановича. Прекрасні
почуття — віра, любов і надія — за допомогою чарівної палички стали
не менш прекрасними жіночими іменами. Але найбільше здивувалися
мешканці Алфавіту, коли фея Велика Буква торкнулася своєю чарівною
паличкою до бублика з маком. Бублик раптом замахав хвостом і загавкав.
Знаєте, чому? Бо він став-песиком Бубликом!
Ось така дивовижна паличка у феї Великої Букви. А без неї моя
улюблена кицька Сніжинка, мабуть, давно б розтанула...
Бесіда.
— Чи сподобалася вам казка? А чому кицька розтанула б? Які ще
цікаві перетворення здійснила фея?
— А тепер уявіть себе цією феєю і зробіть чудо: складіть речення,
перетворивши подані слова так, щоб вони стали власними назвами:
терези, земля, сонце, буревій, козак, місяць.
Нагородження переможців олімпіади дипломами відбувається в
заключний день предметного тижня на «Параді переможців».
Математичний марафон
Сценарій ранку-олімпіади.
4-й клас
Учитель. Вельмишановна дітвора!
Сьогодні — незвичайна гра:
«Математичний марафон»
Запрошує всіх вас!
100
___________ П р е д м е т н и й
тиж день для
м а л я т . . . ___________
Тож покажіть свої знання.
Є шанс отримати звання
Й диплома «суперчемпіон».
На старт! Увага! Час!
І тур
Учитель. Розпочався перший тур —
Непростих обчислень штурм.
Калькулятор — ми самі,
Порахуємо в умі
Швидко й правильно, ось так!
Хто в цім конкурсі мастак?
Учням, які першими дадуть правильні відповіді, видаються фішки
з номерами: 1, 2, 3, 4, 5, щоб потім було легше виявити переможіте
олімпіади.
Завдання:
а) на застосування зручних прийомів обчислень:
25 - 16- 4 = 25 - 4 - 16= 1600;
15 • 5 • 8 • 4 = (5 • 8) • (15 • 4) = 40 • 60 = 2400;
867 - (799 + 67) = (867 - 67) - 799 = 1;
б) на уважність та кмітливість:
(52 • 25): (13 + 12) = 52 (обчислювати не потрібно, бо очевидно, що
множимо на 25 і ділимо на 25, отже, число не зміниться);
125 • 4 • (735 - 700 - 35) • 12 = 0 (очевидно, що один із множників — 0);
в) віршовані задачі для усної лічби.
Зразки віршованих задач.
Йшла від подруги додому
Черепаха з іменин
Без упину 3 години та ще 45 хвилин.
А туди голодна йшла —
Й швидкість іншою була,
Тож добігла за годину
Та ще 50 хвилин.
То на скільки черепаха
Довше лізла з іменин?
(На 1 год 55 хв.)
Упіймали дід і внук
5 кілограмових щук.
101
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
Стограмових карасів
Два десятки. Скільки всі
Ці рибини важать разом,
Порахуєте одразу?
(7 кг.)
Міль хвалилася кумі:
— У светрі дірочки самі!
100 штук — лише дві п’ятих їх!
Як полічити, скільки всіх?
(250 дірочок.)
300 гривень має Сава —
Це лише в кишені правій!
В лівій — більше на третину.
Скільки всіх? Рахуй, дитино.
(700 грн.)
Мавпа через джунглі йшла,
Повний гаманець знайшла.
47 монет — третина.
Скільки всіх? Рахуй, дитино.
(141 монета.)
Кота в мішку, живий товар,
Ніс Данило на базар.
Продав.
— За скільки? — кум пита.
— Три чверті вартості кота
Становить гривень 27.
Та вартість вся цікава всім.
Тож вам порахувати слід,
За скільки проданий був кіт.
(36 грн.)
Йде знов Данило на базар.
(Коти — це ходовий товар!)
Продав.
— За скільки? — кум пита.
— П ’ять восьмих вартості кота
102
ра дію ть діти
Предметний
тиждень
Становить гривень 35!
Зумів я вигідно продать!
А вам порахувати слід,
За скільки проданий цей кіт.
(56 грн.)
Зайчик Хрусь щоденно їсть
На обід морквинок 6.
Скільки він за серпень з ’їв?
Знаєш, скільки в серпні днів?
(186 морквинок.)
В лісі школа є нова.
Зветься «Школа лісова».
Вчаться лиси там, вовки,
Білки, лосі, їжаки,
І косулі, й ведмежата,
Й інші малюки-звірята.
Одна восьма з них — зайці,
60 цих стрибунців.
Ось питання для малят:
Скільки в школі всіх звірят?
(480 звірят.)
Мурахи великий будинок звели.
У тому мурашнику сходи були.
Чи скажете, сходинок скільки усіх,
Якщо 240 — третина лиш їх?
(720 сходинок.)
Мурахи ще більший будинок звели.
І сходи там, звісно, ще довші були.
648 — лише половина.
А скільки ж усіх, порахуєш, дитино?
(1296 сходинок.)
Мурашки ще й третій будинок звели,
Там сходи круті й довжелезні були!
103
для
малят.
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
ра дію ть діти
Сходинки ці порахуй-но, дитино.
570 — це лише їх третина.
(1710 сходинок.)
II тур
Учитель. Розпочнімо другий тур.
Це важкий «задачний штурм».
Щоб задачі «штурмувати»,
Треба, звісно, міркувати.
Є кмітливі серед вас,
А хто саме, скаже час.
Ось завдання чемпіонам
У «задачнім марафоні».
Зразки задач різних ступенів складності.
1-й рівень
Без упину 2 години та ще 35 хвилин
Доганяв старого зайця інший заєць — його син.
Та як тільки наздогнав, зрозумів, що не впізнав:
То не батько був, а ... лис.
Ох, і реготав весь ліс,
Як зайчисько знов, ще швидше,
Мчав, та напрям був вже інший!
Біг тривав на 2 години та ще 42 хвилини
Довше, аніж перший раз.
Запитання є й до вас:
Скільки весь пробіг тривав,
Поки заєць з ніг не впав?
(7 год 52 хв.)
2-й рівень
Щука вирушила в гості до карася. А карась цього не знав і в цей час
теж поплив до щуки. Відстань між ними тоді становила 45 км. Щука
пливла удвічі швидше, ніж карась. Через 3 години вони вже обіймалися.
Якою була швидкість карася? (5 км/год.)
3-й рівень (задача підвищеної складності)
Два кроти, риючи землю, одночасно вирушили назустріч один
одному на важливі перемовини. Перший мчав зі швидкістю 480 см/год, а
другий перші 3 хвилини навіть зі швидкістю 600 см/год, але потім забив
носика об камінчик і збавив швидкість удвічі. Через який час відбулися
перемовини, якщо відстань між кротами становила 80 см?
104
___________ П р е д м е т н и й
тиждень
для
м а л я т . . . ___________
Підказка: швидкість потрібно виразити у см/хв: 480 см/год =
= 8 см/хв, а 600 см/год = 10 см/хв.
Відповідь: кроти зустрілися через 5 хв.
III тур
Учитель. Третій марафонський тур —
Це «геометричний штурм».
Завдання: накреслити прямокутник, що має периметр 20 см, а
ширину — на 2 см коротшу, ніж довжину.
(Відповідь: 4 x 6 см.)
IV тур
Учитель. Марафон іще триває.
Тур четвертий настає.
Тур цікавий і незвичний,
Має назву він «логічний».
Зразки логічних завдань.
Щось зайве?
Зварили сосиски.
Поставили миски.
Як на кожну по 2 клали,
На одну не вистачало!
А як по одній поклали,
Тоді мисочки не стало!
Скільки було мисок
І скільки сосисок?
(З миски й 4 сосиски.)
Кому дістався м’яч?
Дід Мороз, червоний ніс,
Подарунки всім приніс.
Взяв не кубики Сашко,
Зайця вибрав не Мишко.
Не взяла його й Наталка.
Віра вибрала скакалку.
Підняла Наталка плач,
Що не їй дістався м’яч.
А кому? (Мишкові.)
105
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
ра дію ть діти
Чи лишився мед?
Дуже мед ведмідь любив,
Повний дзбан собі купив!
З’їв спочатку половину,
Потім відпочив з годину,
З’їв третину ще — не вдосталь,
Ще додав частину шосту.
І сказав: «Тепер наївся!»
В дзбані ще медок лишився?
(Ні.)
Скільки сторінок у книзі?
Книгу цікаву Микита дістав.
Шосту частину за день прочитав.
Другого дня він здолав половину,
В третій день —- решти четверту частину.
ЗО сторінок лишилось читати.
Скільки ж у книзі їх, можеш сказати?
(120 сторінок.)
V тур
Учитель. П ’ятий тур такий незвичний -—
Тур казок математичних.
Він останній, тож, будь ласка,
Нумо «штурмувати» казку!
Скарби Кощія Безсмертного
Математична казка-задача
У Кощія Безсмертного в окремих мішках зберігалося золото, срібло
й мідяки. Він нікому й ніколи не казав, скільки в нього мішків, але іноді
сам із собою розмовляв: «Мішків зі сріблом у мене на 8 штук більше,
ніж із золотом, але на 12 менше, ніж із мідяками. Жаль, що мідяків
ушестеро більше, ніж золота, а не навпаки».
Підслухала це Баба Яга. Порахувала й усім повідомила, скільки
мішків добра в скарбниці Кощія Безсмертного. Тепер це вже ні для
кого в казці не таємниця.
А для вас?
(Усіх мішків — 40, золота — 4, срібла — 12, міді — 24. Задача на
частини.)
106
___________ П р е д м е т н и й
тиждень
для
м а л я т . . . ___________
Дорожня пригода
П’єса з правил дорожнього
руху
Дійові особи: Світлофор, заєць-пішохід Вухасик, пес водій-таксист
(такса), культурний кіт-пішохід, ще кілька пішоходів.
Світлофор. Давайте познайомимось.
Я — Світлофор дорожній.
Три ока різних кольорів
Чудово знає кожний!
Червоним оком підморгну —
Стояти треба вам.
Готуйтеся! За мить одну
Я жовтим оком знак подам:
Морг-морг — все змінюється враз.
Це попередження для вас.
І ось нарешті, друзі, час:
Зелений вогник! Він для вас!
Ідіть, сміливо в путь рушайте
І не біжіть, не поспішайте!
Зелений вогник мій безпечний,
Тож зайвий поспіх недоречний.
Пес. Я — такса-автомобіліст,
Водій автомобіля.
За фахом, друзі, я таксист,
А звуся дядьком Віллі.
Усі дорожні правила
Я на «відмінно» знаю
І всю дорожну грамоту
З дитинства поважаю!
Заєць. Я — дикий заєць, з лісу родом,
Мандрую завжди пішим ходом.
Тож величати мене слід
Вухасик, заєць-пішохід.
Кіт. Я — котик, також пішохід.
Та я міський, не дикий кіт.
Дорожні правила я знаю
І дуже-дуже поважаю.
107
Бутрім
В. В і д о с е н і д о л і т а с в я т а м
ра дію ть діти
Разом. Не випадково ми в цей час
Прийшли усі сюди до вас
Й принесли подарунок-казку,
Її послухайте, будь ласка.
Звучить музика. Герої п ’єси, що відрекомендувалися, залишають
сцену, усі, крім зайця. Заєць іде й співає, йому назустріч ідуть інші
пішоходи, тримаючись правої сторони, але заєць весь час їх штовхає,
бо йде «зигзагом».
Заєць (співає). Іду я пішим ходом,
До міста я іду,
Зустрічних пішоходів
Висміюю ходу:
Ідуть, неначе гуси,
Один за одним вслід!
Лиш я розпушив вуса,
Вухасик-пішохід!
Іду собі, як хочу,
Як хочу, гак іду
Та інших пішоходів
Штовхаю на ходу!
Іду, усіх штовхаю:
Вузенький тротуар!
До міста поспішаю,
Біжу я на базар!
Кіт. Що за дикий пішохід?!
Знати правила вам слід!
Вам праворуч треба йти,
Як порядні всі коти.
Заєць. Я ходжу собі як хочу,
Голови вам не морочу!
Зараз ось туди піду. (Вказує на дорогу, яку хоче перебігти.)
Кіт. Ви накличете біду!
Переходу тут немає!
Заєць. Я й без вас дорогу знаю!
Переходжу там, де хочу!
Кіт. Тут потік машин!
Заєць. Проскочу!
Кіт. Он же поруч перехід!
Правила вивчати слід!
108
________ П р е д м е т н и й
ти ж де нь для
м а л я т . . . ____
Засць. Я сказав: ходжу, де хочу,
Між машинами проскочу!
Заєць біжить поміж машинами через дорогу. Чути гудки.
Ой, рятуйте! Не давіть!
Ой, машини зупиніть! (Падає.)
Пес. Що ж ти кинувсь під колеса?!
Хто ти? Прізвище, адреса?
Заєць (перелякано). Я Вухась, із лісу родом...
Звати диким пішоходом...
Ваших правил я не знаю,
В лісі я сяк-так ганяю.
Пес. Ну, тобі ще пощастило,
Що на смерть не задавило!
Що болить?
Заєць. Та лапка, права...
Пес. Перелом. Так, кепські справи...
Пішоходи підходять до Зайця.
Пішоходи.
— Правду кажуть мудрі люди:
Обережним треба бути!
— Треба вміти почекати,
Правила дорожні знати,
Не порушувати їх,
Бо дорога — це не сміх!
— На тротуарі не штовхайся
І краю правого тримайся.
— Дорогу ж переходить слід,
Де пішохідний перехід,
Лише по «зебрі» — це важливо!
На перехрестях особливо!
— Навскіс ніколи не ходи,
Щоб не накликати біди.
Світлофор. На світлофор дивись: ні кроку,
Коли горить червоне «око»!
Пішоходи.
— Без світлофора перехід —
Поглянути ліворуч слід.
Праворуч також, безперечно.
Спішити дуже небезпечно!
109
Бутрім
В.
Від о с е н і до літа с в я т а м
—- Машина близько чи трамвай -—
Нехай проїдуть, зачекай.
— Де рух стрімкий і небезпечний,
Підземний перехід доречний!
— Отож, на вулиці пильнуй!
Дорожні правила шануй!
Світлофор. Тепер, наш пішоходе дикий,
Закони знатимеш і ти!
А хто йому розкаже, діти,
Як перехрестя перейти?
Хтось із глядачів вистави розказує.
О! Пішохід культурний ти,
Чому я дуже радий.
А як автобус обійти —
Чи спереду, чи ззаду?
Учні відповідають.
Як вас приємно слухать, друзі!
І я хвалю вас по заслузі!
Тепер я ще вас запитаю:
А як обходити трамваї?
Учні відповідають.
Так, спереду! Ну й молодці!
Скажу лише наприкінці:
Ви правил цих не забувайте
І казку нашу пам’ятайте!
радію ть діти
Навчально-методичне видання
Бібліотека «Ш кільного світу»
Бутрім Валентина
В ід о с ен і д о л іт а с в я т а м р а д ію т ь д іт и
Літературний редактор Т. Небесна
Коректор Ю. Дудар
Художній редактор І. Сак
Верстка Я. Смолки
Підписано до друку 3.03.2009. Формат 60x84/16.
Папір офсетний № 1. Гарнітура Тайме. Друк офсетний.
Умовн. друк. арк. 7,44. Тираж 2500 пр.
Зам . 307,
ТОВ Видавництво «Ш кільний світ»
01014, Київ, вул. Тимірязєвська, 2
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів
видавничої продукції серія ДК № 775 від 21.01.2002
Видрукувано з готових діапозитивів в ОП «Житомирська облдрукарня»
10014, Житомир, вул. М ала Бердичівська, 17
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів
видавничої продукції серія Ж Т № 1 від 06.04.2001
Автор
annaanat
Документ
Категория
Школьные материалы
Просмотров
1 129
Размер файла
1 995 Кб
Теги
Від осені до літа святам радіють діти, бутрим
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа