close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Шуйський І. В. Пам'ятник "розстріляного відродження" у Харкові

код для вставкиСкачать
Шуйський, І. В. Пам'ятник "розстріляного відродження" в Харкові [Електронний ресурс] : з виступу 7 листопада 2012 року на акції "Біль", присвяченій репресованим українським письменникам/ Ігор Шуйський. - Електрон. текстові дані. - Харків : ХДНБ, 201
Ігор Шуйський, старший науковий редактор Редакційно-видавничої групи Харківського тому серії "Реабілітовані історією"Пам'ятник "розстріляного відродження" у Харкові З виступу 7 листопада 2012 року на акції "Біль", присвяченій репресованим українським письменникам
У Харкові зберігся будинок, у якому 16 січня 1927 року був урочисто відкритий "Будинок літератури ім. тов. Блакитного". На відміну від приміщень будинку "Саламандри" і палацу газетного магната Юзефовича, з якими пов'язані перші спроби утворення письменницького клубу, внутрішнє планування приміщень дому по вулиці Каплунівській, 4, було здійснене з урахуванням побажань літераторів і специфіки праці. Фрески на стіні з зображеннями письменника, друкаря, читача нагадували про творчу ниву господарів. На верхньому поверсі велика зала з балконом, унизу - бібліотека, читальня, кімнати відпочинку; були також більярдна, їдальня. Миттєво Будинок літератури отримав широку популярність. Він презентував українське письменство численним гостям, був місцем проведення зборів, мистецьких виставок, творчих зустрічей і гарячих дискусій. Іноді доходило навіть до бійок (що поробиш, коли на невеликій за розміром площі збиралися люди молоді й темпераментні!).
Президію складали живі класики першого післяжовтневого покоління українського мистецтва (як би не змінювалися акценти і оцінки): Микола Куліш, Лесь Курбас, Сергій Пилипенко, Павло Усенко, Остап Вишня, Микола Христовий, Андрій Хвиля. Директор Максим Лебідь запам'ятався сучасникам рідкісним організаторським хистом. Його зусиллями бібліотека (у якій працював Василь Мисик) отримала унікальні видання, також читальня мала примірники всіх літературних часописів, опублікованих у СРСР. "І хоч би така дощечка на стіні: "У цьому будинку буяла в пореволюційні роки юна українська радянська література", - переймався колишній "плужанин" Василь Минко.Влітку 1934 року Президія, разом з учасниками 1-го Українського з'їзду письменників, що розпочинав роботу в Харкові, перебралася до нової столиці. Незадовго до події стався останній публічний виступ Григорія Косинки на обговоренні доповіді І. Кулика про новітні завдання письменників у дусі сталінських вказівок. Оцінка, що в штучних умовах справжня творчість неможлива, підкріплена словами "Братья писатели, в нашей судьбе что-то лежит роковое", викликала бурхливу реакцію зали. Кінець яскравої промови потонув у оплесках гальорки, що перекрили погрози комуністів.Відомий другий бік історії Будинку. У підтримку ідеологічного наступу на українізацію, тут розпинали колишніх колег за безпринципність, шкідливі прояви і тенденції. Надавали нещадну відсіч спробам публікацій "ворожої літератури", чіпляючи тавро "войовничих буржуазних націоналістів" окремим авторам і цілим літературним об'єднанням. 1929 року газети рясніли лайливими натисками на адресу обвинувачених процесу "СВУ". Десятки листів обуреної трудової радянської інтелігенції, які ганьбили "запроданців буржуазії", випередив лист українських радянських письменників...
Ніщо було не в змозі зупинити жахливу репресивну машину, яка швидко набирала обертів. За версією ДПУ, Будинок літератури слугував місцем проведення таємних зустрічей та зборів, на котрих новоявлені "терористи підпільники" обговорювали деталі майбутніх акцій. Після суду над "СВУ" виникли кримінальні справи "УНЦ" та "УВО", обвинувачені яких опинилися в північних таборах за ухвалами "трійок". Сценаристи ДПУ продовжували марити гучним судовим процесом, який мав демонструвати рефлексію залишених на волі недобитків, які перешкоджали радянському будівництву в УСРР...
"Просимо вияснити в МГБ, де і чому зникли з української літератури 223 письменники?", - запитало з Нью-Йорку в 1954 році Об'єднання Українських Письменників "Слово" 2-й Всесоюзний з'їзд письменників СРСР. Автори телеграми навели підрахунки стосовно долі 259 українських письменників, твори яких друкували 1930 року. Вісім років по тому друкованими залишилися тільки 36 літераторів. На те додали пояснення: 17 розстріляних, 8 покінчивших самогубством, 16 зниклих безвісти, 7 померлих і, найбільша група з 175 осіб - репресованих і засланих на тривалі терміни до концтаборів. Природно, ніякої відповіді за кордоном не отримали. Не мало її й радянське письменство.
Колишній будинок літераторів був зайнятий фізиками, які швиденько переобладнали приміщення під лабораторії. Зберігся його фасад, кілька масивних дверей і мармурові центральні сходи. Побродити коридорами режимного об'єкту, згадуючи мистецьке минуле, було неможливо. Пояснень перетворенню кілька. Стримана до визнання помилок, побоюючись, що Будинок стане своєрідним меморіалом страченим, радянська влада прибігла до навмисного знищення рештків літературного осередку. І мала сенс: інтерес до подій, пов'язаних з руйнацією української літератури, як і до неї самої, не зникав ніколи. Проте така позиція існувала багато років, поки на необхідність увічнення пам'яті звернуло увагу Українське товариство охорони пам'ятників історії та культури.
Післявоєнному поколінню харків'ян відома нова назва вулиці - Червонопрапорна. Щоправда, на будинку з'явилася меморіальна дошка, яка повідомляє "тут у 1927-1931(? - І.Ш.) роках містився республіканський Будинок літераторів імені Василя Блакитного, який відвідували: М. Горький, В. Маяковський, П. Тичина, В. Сосюра, О. Довженко, А. Головко, Ю. Яновський, А. Барбюс, А. Зегерс, М.-А. Нексе, Й. Бехер та інші видатні діячі радянської та зарубіжної літератури". На мій погляд, сентенція "про інших" не видається такою вже недоладною. Так, вони були іншими, навіть не схожими між собою. Обрали тернистий шлях, більшість дістала трагічну долю - чи не єдине, що за любов'ю до літератури та рідного краю їх об'єднало.
Акція "Біль", присвячена репресованим українським письменникам. Будинок "Слово", Харків, 7.11.2012р.
Автор
468   документов Отправить письмо
Документ
Категория
История
Просмотров
74
Размер файла
523 Кб
Теги
письменники, Шуйський І., Харків, репресії
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа