close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Tpіпутіна Н. П. Будівничий зеленого світу

код для вставки
Тріпутіна, Н. П. Будівничий зеленого світу: життєвий та творчий шлях професора О. І. Колеснiкова [Електронний ресурс] : доп. на краєзнав. читаннях в Харків. держ. наук. б-ці ім. В. Г. Короленка, 31 серп. 2007 р. / Н. П. Тріпутіна . - Електрон. текст
 Tpіпутіна Наталія Петрівна,
завідуюча сектором виховної роботи бібліотеки
Харківської національної академії міського господарства
Будівничий зеленого світу:
Життєвий та творчий шлях професора О. І. Колеснiкова
Доповідь зроблено на засіданні клубу "Краєзнавець" в Харківській державній науковій бібліотеці ім.. В. Г. Короленка 31 серпня 2007 р.
Несправедливо було б стверджувати, що ім'я та творчий спадок професора, доктора сільськогосподарських наук, заслуженого діяча науки Російської федерації Олександра Івановича Колеснікова (1888 - 1972) зовсім зникло з пам'яті наших сучасників. Водночас згадки про нього в науковій лiтературi носять суто епізодичний характер. Навіть єдиний більш або менш розгорнутий життєпис вченого, даний в передньому слову академіка Г. Ф. Железнякова до книги професора "Сосна пицундская и близкие к ней виды" (1963 р.), лишає без відповіді чимало питань. Натомість аналіз друкованих праць професора, а також звернення до арxiвних джерел дають чималий матеріал для відтворення його величної особистості та драматичної долі.
Дивним чином у біографії вченого відбилася складна доба в історії нашої Вітчизни: кінець XIX - початок ХХ ст. Олександр Іванович Колесніков (є варіанти - Колесникiв, Колесников) народився 5 листопада 1888 р. в селі Ордо-Василiвка (за іншими джерелами - Веселi Терни) на Катеринославщині в селянській сім'ї. Трирічним малюком втратив батьків, які померли від туберкульозу. Далi був Катеринославський ремісничий притулок та навчання земським коштом в тамтешньому реальному училищі.
У 1908 р. юнак став студентом Санкт-Петербурзького лісового інституту, з першого ж курсу якого був відрахований за участь у студентській забастовцi.
Але в 1910 р. він продовжив навчання - вже у Ново-Олександрiйському iнститутi сільського господарства та лісівництва біля польського міста Люблін. Завершував Олександр вищу oсвiтy в 1915 р. в Xapкові, куди інститут було евакуйовано на початку Першої світової війни, i був залишений при кафедрі лісовпорядкування для підготовки до педагогічної діяльності.
Вже перша робота молодого науковця вражає глибиною та змістовністю - це надрукована у 1916 р. в журналі "Сельское хозяйство и лесоводство" розвідка "Лесоводственное и финансовое значение белой акации в степном лесоразведении", матеріали до якої були зiбрaнi на батьківщині автора - в Комiсарiвськiй дослiднiй дільниці Верхньодніпровського лісництва Катеринославської губернії. У 1918 р. Олександра Івановича було обрано асистентом, а у 1922 р. - професором по кафедрі "Державне лісове господарство" в його Alma mater. Водночас iз викладацькою діяльністю Олександр Іванович в рiзнi роки здійснював керiвництво роботою ВНЗ на посадах декана лісового факультету, проректора i ректора, а також активно включився в процес розвитку лісового господарства України як заступник начальника Bceyкраїнського лісового управління. В середині 20-х років учений впритул зайнявся розробкою питань лісової генетики та селекції. На I Міжнародному конгpeci лісових дослідних станцій у 1929 р. в Стокгольмі він виступив з доповіддю "Про необхідність вивчати питання лісової селекції та генетики на лісових дослідних станціях та деякі результати цієї справи на Україні" i підтримав ідею створення міжнародної мережі дослідних станцій з селекції та генетики лісових порід. Добре володіючи європейськими мовами, професор тоді плідно спілкувався з колегами з Данії та Німеччини під час відвідин наукових лісових центрів цих країн.
Незаконні репресії, яких разом iз іншими провідними вітчизняними лiсiвниками зазнав О. І. Колесніков у 1930 р., змусили його покинути рідну галузь лісівництва й зайнятися зеленим будівництвом в Україні.
До цієї справи професор доклав властиві йому енергію, розмах, величезну наукову ерудицію. До кола його уваги увійшли: формування сортименту декоративних рослин, розробка технологій їх вирощування, виведення декоративних форм деревних порід та художні принципи створення об'єктів озеленення. Biн започаткував процес виховання архiтекторiв-озеленювачiв на Україні та заклав основи вітчизняної наукової школи ландшафтної архітектури, заснувавши у Xapківському художньому iнститутi у 1931 р. факультет садово-паркової архітектури, на якому очолив кафедру "Ботанiчнi основи паркового будівництва". О. І. Колеснiков є автором численних проектів, зроблених інститутом ,Дiпромiсто": проект озеленення та укріплення схилів правого берега Дніпра у Києві, зелене вбрання Шевченкової гори в Києві, реконструкція харківського саду iм. Т. Г. Шевченка тощо. У 1934 р. професор разом з очолюваним ним факультетом був переведений на роботу до Xapкiвського інституту комунального будівництва, а на початку війни організував евакуацію цього ВНЗ до адлерського радгоспу "Пiвденнi культури", з яким у передвоєнні роки мав надiйнi творчі зв'язки.
В оточеному ворожими військами м. Сочі вчений вів активні дослідження i брав участь у заготівлі лікарських рослин для поранених, які знаходилися там на лiкуваннi. Серед п'яти опублікованих за цією тематикою робіт того часу одна привертає особливу увагу. Це "Дикорастущие лекарственные, съедобные и ядовитые растения горного Крыма", яка вийшла друком у 1943 р. 3 1944 р. професор очолив наукову роботу Сочинського дендрарію i зробив багатий внесок у його розвиток.
У повоєнний період Олександр Іванович брав участь в проектуванні вiд6удови зеленого вбрання міст Туапсе, Сталінграда, Севастополя, у створенні парків на Україні, в Москві, на Чорноморському узбережжі Кавказу та Криму, в складанні проекту дослідно-показового дендропарку біля Тбiлiсi; консультував дендрологів Чехословаччини та Угорщини з питань відновлення тамтешніх історичних парків; очолював кафедру декоративного садівництва сільськогосподарської академії ім. К.А. Тімірязєва в Mocкві; продовжував роботу над генетичними дослідженнями в сільському господарстві. Виходять його фундаментальні праці: "Архитектура парков Кавказа и Крыма", "Озеленение водоёмов", "Вертикальное озеленение". А його "Декоративная дендрология" стала настільною книгою фахівців з цієї галузі. В останні роки життя професор організував масштабне дослiдження формування монокультур екзотів, очолюючи наукову роботу Абхазької науково-дослідної лісової станцiї в м. Очамчира. Пішов з життя О. І. Колесніков у 1972 р. i був похований на околиці м. Гагра. Науковий доробок вченого ще чекає на увагу сучасних дослідників.
Автор
468   документов Отправить письмо
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа