close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Реферат

код для вставкиСкачать
Реферат
На тему «Наркотики»
Учениць 9-а класу
Голяк Ольги, Сьют Марії, Охват Марії
Зміст
1 Визначення терміну
o 1.1 Згідно з Всесвітньою організацією охорони здоров'я
o 1.2 В Україні
o 1.3 Наркотичні препарати
2 Історія
3 Розповсюдження наркотиків
4 Дія наркотиків
5 Посилання
6 Див. також
7 Джерела
Нарко́тик (від грец. narkoticos — той, що призводить до заціпеніння,
одурманюючий) — дуже різні по відношенню до обміну речовин субстанції
природних чи штучних речовин, здатні викликати і фізичну залежність,
внаслідок заміщення однієї з речовин-учасників природного метаболізму, і —
психічну. Впливаючи на нервові центри головного мозку, наркотик може
створювати підняття настрою, чи надмірну сонливість, хворобливу, незвичайну
веселість — ейфорію, а іноді й порушення свідомості. У патологічних випадках
цей стан може бути цілком нереалістичним, викликати манію величі та
невразливості.
Згідно з Всесвітньою організацією охорони здоров'я[ред. • ред. код]
Наркотик — хімічний агент, що викликає ступор, кому або нечутливість до
болю. Термін зазвичай відноситься до опіатів або опіоїдів, які називають
наркотичними анальгетиками.[1][2]
В Україні[ред. • ред. код]
Офіційним визнанням речовини наркотичною в Україні є включення її до
переліку наркотиків наказом міністра охорони здоров'я.
Термін «наркотична речовина» включає три критерії:
медичний;
соціальний;
юридичний;
Вони пов'язані між собою і в ч'рт
аспекті зобов'язують визнавати речовину наркотичною лише за умови, якщо
вона відповідає всім трьом критеріям.
Медичний критерій полягає в тому, що речовина повинна справляти
специфічну дію на ЦНС (стимулюючу, седативну, галюциногенну та ін.), яка і є
безпосередньою причиною її немедикаментозного застосування.
Під соціальним критерієм мається на увазі, що немедикаментозне вживання
даного засобу набуває таких масштабів, які становлять серйозну суспільну
небезпеку.
Юридичний критерій базується на обох вищезгаданих і вимагає, аби відповідна
речовина була законодавчо внесена до списку наркотиків.
Класифікація наркотичних речовин ВООЗ (1990 р.):
1) Опіати (опіодіди)
2) Депресанти
— седативні
— снодійні
— транквілізатори
3) Стимулятори
— кокаїн
— амфетамін
— кофеїн
— кат — поширена в Азії рослина, що містить ефедриноподібну речовину, ;
4) Галюціногени
5) Інші речовини
— канабіс
— інгалянти
— фенциклідин
— кава і бетель — рослини поширені в Океанії.
Досить складною є чітка правова класифікація фармакологічних препаратів, які
віднесені до стимуляторів. Частина з них віднесена до наркотичних, а частина
до психотропних засобів. Ці препарати знаходяться під міжнародним
контролем.
Ряд речовин, переважно стимулятори, не віднесені до вищевказаних груп, стали
предметом зловживання спортсменами з метою підвищення спортивних
результатів. Такі препарати стали називати допінгами.
Наркотичні препарати[ред. • ред. код]
До наркотичних препаратів відносяться:
найнебезпечніші: героїн, морфій, опіум і інші наркотики; амфетаміни типу
метедріна та метамфетаміна що вводяться як ін'єкція;
менш небезпечні наркотики: кодеїн; стимулятори амфетамінового типу:
бензедрин і барбітурати;
найменш небезпечні: канабіс; препарати амфетамінового типу пониженої
активності, ЛСД.
Синтезовані препарати, наприклад екстезі, зазвичай є модифікаціями молекули
амфетаміна, змінюваної, щоб обійти закон, а також для отримання додаткових
ефектів, і можуть бути в багато разів сильнішими і небезпечними. Крек, форма
кокаїну, був створений виробниками наркотиків на початку 1980-х.
Докладніше: Історія наркотиків
Більшість сучасних наркотиків виготовляється хімічним способом — кокаїн,
героїн, ЛСД, амфетаміни — мають рослинне походження, традиції,
застосування, вживання яких на Сході сягає тисячі років.
Європейська цивілізація стала по-новому відкривати для себе ці речовини лише
у XIX ст. (при цьому лікарі сподівалися, що синтез нових ліків допоможе
здійснити прорив у терапії). Так, у 1845 році психіатр Жак Жозеф Моро
заснував у Парижі клуб аматорів гашишу. До речі, членами цього клубу були
Олександр Дюма, Теофіл Ґотьє, Ежен Делакруа. У 1860 році німець Альберт
Німан виділив із листя коки хлоргідрат кокаїну, а через 20 років Зиґмунд Фрейд
уже пропонував його своїм пацієнтам. Німець Генріх Дрезер у 1898 р.
синтезував героїн, що діє в сто разів сильніше ніж опіум-сирець. Морфій був
отриманий німцем Фрідріхом Сертюрмером ще в 1803 р. з опіуму.
Винахід у 1853 році Шарлем Габрієлем Провазом шприца для ін'єкцій
започаткував новий етап вживання наркотиків. Дія речовин, що потрапляють
прямо в кров, посилюється багаторазово.
Сьогодні вживання наркотиків пов'язують насамперед з ін'єкціями (хоча
необхідно зважити на те, що їх здійснюють у різні способи — курять, їдять,
п'ють, нюхають.)
Розповсюдження наркотиків[ред. • ред. код]
Нелегальний ринок розповсюдження наркотиків у своєму сучасному вигляді
склався нещодавно. Відома знаменита фірма вірменського ділка Закар'яна, яка
виникла в Каїрі у 1925 р. і під виглядом килимів поставляла до Європи героїн і
морфій. Самої ж значної на Далекому Сході та у США аж до Другої світової
війни вважалася фірма грека Епіопулоса.
У Європі спалах наркоманії припав на 1840 рік, коли в Англії було вжито
заходів боротьби з алкоголізмом. Тоді в Манчестері аптечні торговці
виготовляли опіумні пігулки для робітників, яким алкоголь, що подорожчав,
виявився недоступним. В Ірландії вибухнула епідемія ефіроманії (щоправда,
завдяки цьому було відкрито загальний наркоз). Застосування морфію під час
громадянської війни у США для знеболювання при пораненнях призвело до
поширення морфінізму. У 70-х роках XX століття емігранти з Китаю заразили
Новий Світ згубною пристрастю до куріння опіуму. В Росії у період революції
та громадянської війни використовувався кокаїн, який вважався ліками від
депресії. У США у 20 — 30 роки часів сухого закону багато людей перейняли у
робітників латиноамериканського походження звичку курити марихуану
26 червня — Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотиками й їхнім
незаконним обігом.
Дія наркотиків[ред. • ред. код]
Докладніше: Механізм дії наркотиків
Групу наркотиків у вузькому розумінні складають так звані опіати — речовини,
які добувають із маку: морфін, кодеїн, героїн, метадон. При їх вживанні
виникає ейфорія, тіло стає начебто невагомим, зникають тимчасові та
просторові межі. Проте, ціна гострих відчуттів є дуже високою: людина швидко
опиняється у фізичній та психологічній залежності від опіатів і набуває
толерантності, що змушує її постлогошлгойно підвищувати дозу.
Передозування нерідко призводить до пригноблення діяльності дихального
центру та смерті.
У 1970-х роках дослідники детально вивчили механізм дії наркотиків. За
хімічним складом в опіумі багато спільного з ендорфінами —
нейромедіаторами особливої групи, що входять до опіатної систему мозку.
Зазначена система забезпечує нам знеболювання, покращує настрій, але
«внутрішні наркотики» діють дуже м'яко і не завдають шкоди організму.
Навчившись виділяти нові похідні опіуму, хіміки і фармакологи, не бажаючи
того, здійснили свій внесок у поширення наркоманії. Так, у 1803 р. в Німеччині
з опіумного маку був отриманий морфін, який виявився у десять разів
сильнішим за опіум. Наприкінці XIX століття німецький лікар Дрезер (він
уперше застосував аспірин) синтезував на основі морфіну нову хімічну сполуку
— кодеїн. Її використовували для знеболювання та як засіб від кашлю. Кодеїн є
слабкішим за морфін, проте і він викликає фізичну залежність.
У десять разів сильніший за морфін інший опіат — героїн. Він викликає
відчуття блаженства, яке незабаром змінюється на почуття задоволення,
захищеності. Але виявилося, що фізична залежність від цього препарату в 91 %
осіб, які почали його вживати, виникає менш ніж через три тижні. Героїн
швидко руйнує мозок і нервову систему, людина миттєво деградує. Смерть від
передозування героїну може наставати вже через рік — півтора після першого
прийому.
Бензендрин був першим амфетаміном. Його застосовували в роки Другої
світової війни для подолання втоми солдат. У 70-х роках цей препарат лікарі
приписували для зниження апетиту і схуднення. Джоном Боулбі описано
клінічний стан застосування бензендріна, згідно з яким людина, що приймає
цей препарат, не відчуває провини за свої злочини.
Встановлено, що амфетаміни пригнічують апетит, збільшують частоту
серцевих скорочень, підвищують кров'яний тиск і у великих дозах викликають
почуття ейфорії. Вживання амфетамінів початково викликає відчуття фізичного
задоволення, людина почувається у формі. Внутрішньовенна ін'єкція
амфетаміну у великій дозі відразу ж викликає спалах гострої насолоди, що
можна порівняти із сильним оргазмом. Потім наступає стан інтелектуальної
збуджуваності, у людини з'являється непереборне бажання говорити, творити, а
також — ілюзорне почуття переваги над оточуючими.
Тривале вживання амфетамінів часто призводить до психологічних проявів
параноїдального типу: людина може почуватися зацькованою, і навіть незначні
дії з боку іншої особи можуть сприйматися як погроза.
Посилання[ред. • ред. код]
Енциклопедія наркотичних засобів
Що таке наркотики, як вберегти наших дітей? (рос.)
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Category:Drugs
Наркоманії
Опійні наркотики
Психотропна речовина
Психоактивна речовина
Психостимулятор
Антидепресант
Галюциноген
Коноплі
Стимулятор
Снодійно-седативні засоби
Наркоз
Шкідливість наркотиків для організму
Джерела[ред. • ред. код]
Вгору ↑ «Lexicon of alcohol and drug terms» (en). World Health Organization.
Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2010-11-20.
Вгору ↑ «Термины по вопросам, связанным с зависимостью от алкоголя,
наркотиков и других психоактивных веществ». Психологическая энциклопедия
(ru). Мир словарей. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2010-11-20.
Автор
andreyff115
Документ
Категория
Наука
Просмотров
51
Размер файла
25 Кб
Теги
рефераты
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа