close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Родинне свято-подорож "До країни мистецтва"

код для вставкиСкачать

Родинне свято - подорож
Загадка.
На землі великій є одна країна:
Гарна, неповторна, красна, як калина.
І живуть тут люди добрі, працьовиті.
І скажу, до речі, ще й талановиті.
Землю засівають і пісні співають,
На бандурі грають вірші складають:
Про ліси і гори, і про синє море,
Про людей і квіти.
Вчитель. - То скажіть, діти, що це за країна?
Учні. Наша славна Україна.
Вчитель. Щасливі ми, що народилися і живемо в такій чудовій, багатій, мальовничій землі - в нашій славній Україні. Тут жили наші предки, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського. Україна - це наша земля, наш рідний край, наша країна з талановитими людьми, із чарівною піснею. Що дивує весь світ, із мальовничою природою, багатющими народними традиціями.
Що таке Україна?
Під віконцем калина,
Тиха казка бабусі, Ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата,
Під тополями хата,
Під вербою криниця,
В чистім полі - пшениця,
Серед лугу - лелека
І діброва далека.
Вчитель. І сьогоднішнє свято ми присвячуємо нашому рідному краю, землі, що зветься Україна, бо
Народитись українцем - це велика честь і слава.
Рідний край свій полюбити - найважніша з усіх справа!
(Виходять три учні).
1. - Хто ти, хлопчику маленький?
- Син я України-неньки.
2. - Хто ти, дівчинко мала?
- Українка молода.
Українка я маленька,
Українці батько й ненька.
На Вкраїні родилася,
В свою маму удалася.
3. - А по чім тебе впізнаю?
- По вкраїнському звичаю.
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.
1. Так завжди ми будем жити,
Рідний край будем любити.
2. Українцям помагати,
Бо Вкраїна - наша мати.
Пісня про Україну.
Вчитель. Ми з вами належимо до давнього славного українського народу. Він має глибоке коріння, цікаву історію, багаті звичаї та традиції, чудові обряди та свята. То ж запрошуємо вас до нас на свято.
1. Добрий день вам, милі люди!
Хай вам щастя - доля буде.
Не на день і не на рік
А на довгий-довгий вік.
2. Починаймо наше свято,
Людей зібралося багато,
Щоб веселитись і співати
І вас на святі розважати.
3. Ми раді вас вітать у цій світлиці
І дарувати хліб із золота-пшениці.
4. Щоб хліб святий у всіх був на столі,
Щасливі були люди у місті і в селі!
5. Серця в нас сповнені любов'ю, миром,
Бажаємо, щоб зустріч наша була щирою.
(Ставлять коровай)
Вчитель. Сьогодні ми здійснимо подорож "По Країн Барвінковій", ознайомимось із джерелом народної мудрості і народного мистецтва, чистим і життєдайним. А допоможе здійснити цю подорож наша ведуча - Берегиня. Країна Барвінкова має 7 станцій, 7 зупинок. Отже, в путь.
1. Одна Батьківщина, і двох не буває.
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
2. У рідному краї серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни течуть.
3. Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї.
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов'ї.
Зупинка 1. "ХАТА МОЯ, БІЛА ХАТА..."
Смерекова хата - батьківський поріг.
Смерекова хата - на крутій горі.
Як прийду до неї, коліном припаду,
Грудочку землі своєї до уст прикладу.
Ведучий. Рідна хата - наша берегиня. Вона зігріта теплом материнської любові, мудрим усміхом батька. Біла хата... Біла барва в Україні. Гарна біленька хата у вишневому садку, мов дівчина у вінку. В ній - корінь нашого роду. Вона - символ добра, надії.
1. Я люблю свою хату
І подвір'я й садок,
Де і сонця багато,
І в жару - холодок.
2. Тихо й затишно квіти
Коло хати цвітуть.
І невтомно все літо
Бджоли в цвіті гудуть.
3. Все для мене тут рідне -
Стіни білі, як сніг,
І віконце привітне,
І дубовий поріг.
4. І ряденця строкаті,
Й рушники на стіні.
Навіть дим в нашій хаті
Рідно пахне мені.
5. Рідна казка про гнома,
Рідна стежка і сад...
Всюди добре, а вдома
Краще, кажуть, стократ.
Ведучий. Українська хата - це колиска нашого народу. З неї пішли у світ велетні духу і думки Григорій Сковорода, Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко... Перелік можна продовжити.
Батьківська хата - це родинне вогнище. Звідси ми мандруємо у широкий світ з піснею, повчанням.
Пісня "Хата моя, біла хата"
Ведучий. А хіба можна вести мову про Україну, батьківську хату, не згадавши про красуню-калину? Зупинка 2. "ПРИ ДОЛИНІ КУЩ КАЛИНИ"
При долині кущ калини
Нахилився до води.
Ти скажи, скажи, калино,
Як попала ти сюди.
Ведучий. Калина полюбила українську землю, на які вона дуже добре росте, а народ шанує її за пишну вроду й цілющі властивості. Немає на Україні такого села, де б за тином чи біля криниці, у лузі чи на березі водойми не росла, не квітла калина рясним білим цвітом навесні, не рум'яніла червоними ягодами аж до зими.
Калина - найулюбленіший в Україні кущ. Про його походження розповідає народна легенда.
ЛЕГЕНДА
Давно це було, коли на нашу країну нападали турки й татари. Вони грабували, вбивали літніх і старих людей, а дівчат і хлопців забирали в полон. Одного разу вони помітили гарну дівчину захотіли її спіймати, але вона почала втікати. Вже була втекла, та зачепилась за кущ своїм червоним намистом. Воно розірвалось, а червоні намистини розсипались по землі. Загинула дівчина на чужині, а з намистинок виросли прекрасні кущі із червоними кетягами. Назвали їх калиною.
Біжить стежина рушникова
У світ від рідного порога,
Біжить до чистої криниці,
У ній купаються зірниці.
І загляда на пишну вроду
Калина у прозору воду.
Ведучий. Дуже любив калину й оспівував у своїх творах великий український поет Тарас Шевченко. У своєму Кобзареві слово "калина" вжив аж 385 разів.
Тече вода з-під явора,
Яром на долину,
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явір молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють...
Ведучий. Без калини не можна уявити бабусиної хати, маминої пісні, рідної Вітчизни.
1. Калина - це символ України. "Без верби й калини нема України".
2. Калина - символ дівочої вроди, чистоти, вірності.
3. Калина - вірна супутниця людини протягом усього життя.
4. Калина - це і пам'ять про матір. Мамина калина росте біля хати, сюди прилітає зозуля кувати.
Ведучий. Про калину складено багато віршів, пісень.
Учень. Говорила мати:
- Не забудься, сину,
Як будуєш хату,
Посадить калину.
Учениця. Білий цвіт калини - Радість України,
А вогнисті ґрона -
Наша кров червона.
Учень. Зоряна калина -
І краса, і врода.
Нашої Вкраїни,
Нашого народу.
Учениця. Пам'ятай же, сину,
Що сказала мати:
- Посади калину
В себе біля хати.
Пісня-танок "Ой єсть в лісі калина".
Вчитель. То ж нехай завжди ваше життя прикрашає калина, хай приносить вона у ваш дім лише радість і щастя.
Вінок - барвистий оберіг
Принесли ми на свято.
Тому запрошуєм усіх
На цю зупинку завітати.
Зупинка 3. "ВІНОЧОК - БАРВИСТИЙ ОБЕРІГ"
Ведучий. Найкращою прикрасою дівчини зроду-віку були віночки. Український віночок - це не просто окраса, а й оберіг, "знахар душі", бо в ньому є така чарівна сила, що болі знімає, волосся береже. До віночка впліталося багато різних квітів. Переважна більшість з них має лікувальні властивості. А всього в українському вінку 12 квіток. І кожна - лікар, оберіг від злих сил.
Вчитель. Послухайте загадки і відгадайте, які ж квіти вплітають в український віночок.
Загадки
1. У вінку зеленолистім, у червоному намисті
Видивляється у воду на свою хорошу вроду. (Калина)
2. Стоять у лузі сестрички, золотенькі очі, біленькі вії. (Ромашка)
3. Синьоока чарівниця, часто в полі в нас вертиться,
Де вінки вона спліта, пшениці рідкі й жита. (Волошка)
4. З яких квітів сплела Маруся сорочку для свого брата, щоб звільнити Його розум від турецьких чар у турецькому полоні? (Мак)
5. Цвіте синьо, лист зелений, квітник прикрашає.
Хоч мороз усе побив - його не займає. (Барвінок)
6. Біля хати, біля тину свічкою росту на волі.
Володію ніжним цвітом, маю красу долі. (Мальва)
7. Квітів насіяла мати у моїм світанковім краю
Та й навчила веснянки співати про квітучу надію свою. (Чорнобривці)
8. Стоять красуні на воді, вінки на них білі й золоті. (Лілії)
Сплели ми вінок український сьогодні
Із мальв, чорнобривців, калини,
З барвінку та жита, із м'яти, нагідок,
З жоржин, чебрецю та вербини.
Ведучий. Кожна квітка щось символізує.
1. Барвінок - символ життя і безсмертя людської душі. Він прикрашає весільний вінок молодої, святковий коровай.
2. Рута, мальва і півонія, за давньою легендою - це три сестри, які символізують віру, надію, любов.
3. Цвіт вишні та яблуні - символи материнської відданості і любові.
4. Ромашка у вінку приносить не лише здоров'я, а й доброту і ніжність, це символ дівочої чистоти.
5. Любисток добавляли, щоб хлопці любили. А любисток і волошка - символи відданості.
6. Калина - символ дівочої вроди та нашої України.
Вчитель. Доторкніться двома пальчиками до цього цілющого оберега.
Ведучий. До дівочого вінка в'яжуть кольорові стрічки - теж символи. Перша в середині світло-коричнева - символ землі-матінки, побіч неї жовті - символ сонця.
За ними світла і темна зелена - символи живої природи, краси і юності. Синя і голуба стрічки у вінку - символи неба і води, що дають силу і здоров'я. Оранжева стрічка - символ хліба, фіолетова - символ мудрості людини, малинова - символ щирості та рожева - символ багатства, достатку. По краях в'язали білі стрічки - символ чистоти. На лівій білій внизу вишивали сонце, а на правій - місяць. Ці два знаки - найважливіші обереги голови.
Плести віночок - то велика наука, мистецтво. Дівчину завжди по вінку впізнають: "Хто вміє віночок вити, той вміє життя любити!"
1. Ми у гай підемо і зберемо квіти.
З них сплетем віночки, що найкращі в світі.
2. В них краплинки сонця і духмяні трави,
Що зігріті ніжним сонечком ласкавим.
3. Вдягнемо віночки, будемо співати,
В хороводі ріднім землю прославляти.
4. І блакитне небо, і барвисті квіти,
Що вплели в віночки українські діти.
Пісня "Український віночок"
Ще сьогодні ми зібрались,
Щоб відкрити чудеса.
Що здавна назбирала
Скриня бабина оця.
Зупинка 4. "БАБУСИНА СКРИНЯ"
1. Дерев'яна синя скриня
В хаті - справжня господиня.
Все бабуся тут надбала,-
Й нам у спадок передала.
2. Синя скриня всіх взуває,
Синя скриня й зодягає.
В синій скрині є убори
Без узорів і в узорах.
В синій скрині є обновки
Полотняні, з льону й шовку.
Ведучий. В скринях українці зберігали найчастіше одяг. Головним одягом людини була і залишається сорочка, про що свідчать приповідки :
- Своя сорочка ближча до тіла.
- Щасливий, бо в сорочці народився.
Сорочка оберігає людину від злих вітрів, недоброго ока. Сорочка обов'язково була вишита. Улюбленими кольорами українців є червоний і чорний. Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.
Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
- На, вдягай, синочку.
В нитці сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Сорочку-вишиванку
Мали всі дівчатка.
Щоденно радо одягали
І на роботу, і на свято.
Пісня "Мамина сорочка"
3. В дерев'яній синій скрині
З торочками є хустина.
Ця хустина, мов жар-птиця,
Жаром грає та іскриться.
4. В синій скрині є намисто,
Самоцвітне, променисте.
5. Плахта є, є і запаска -
Теж з бабусиної ласки.
6. В синій скрині дерев'яній
Скатертина є в буянні.
Скатертина ця прадавня - Про бабусю - пам'ять славна.
7. Рушники у синій скрині,
Мов птахи - зелені й сині.
Зупинка 5. "РУШНИКИ ВИ МОЇ, РУШНИКИ..."
Ведучий. Український рушник... Оздоблений квітками, зірками, птахами. Скільки він промовляє серцю кожного з нас! Від сивої давнини і до наших днів у радості і в журбі рушник супроводжував все життя. Рушник на стіні - давні наш звичай. Немає в Україні жодної оселі, де б не полум'яніло різнобарв'я вишитих рушників. Вчитель. - Як про це говориться у прислів'ях ? 1. Хата без рушників - це родина без дітей.
2. Рушник на кілочку - хата у віночку.
3. Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати, -
Буде чим гостей шанувати.
Ведучий. В хаті рушник - ознака великої любові й незрадливості своїй оселі. З давніх-давен живе ця традиція серед народу. Її коріння губиться в давній культурі. Вимережуючи хрестиком орнаменти, жінки вкладали в них своє мистецтво, любов, удачу, щедру долю.
Вишиті рушники - це обереги, це символи щасливого життя.
1. Дивлюся мовчки на рушник,
Що мама вишивала.
І чую: гуси зняли крик,
Зозуля закувала.
2. Знов чорнобривці зацвіли,
Запахла рута-м'ята,
Десь тихо бджоли загули,
Всміхнулась люба мати.
3. І біль із серця раптом зник,
Так тепло-тепло стало...
Цілую мовчки то рушник,
Що мама вишивала...
Ведучий. Є багато звичаїв, обрядів, пов'язаних з рушниками.
Вчитель. - А чи знаєте ви, діти, їх?
1. Гостей зустрічають з хлібом-сіллю на рушникові.
2. Дівчина перев'язує рушником сватів, коханого. 3. Діжу з тістом, спечений хліб накривають рушником.
4. Рушником пов'язують руки молодим і стають вони на рушничок щастя. 5. Рушник - оберіг дається синові, який вирушає з рідної домівки в далеку дорогу.
Ведучий. Цей звичай відображено і в сучасних піснях. А.Малишко написав "Пісню про рушник". Послухайте її.
"Пісня про рушник"
Ведучий. Вишиваючи довгими зимовими вечорами сорочки, рушники, дівчата співали українські пісні.
Зупинка 6. "ПІСНЯ - ДУША НАРОДУ"
Ведучий. Яке це диво - українська народна пісня! Кого тільки не полонила її вічна краса! Українська пісня - то живий скарб, що йде від покоління до покоління, несучи радість чи смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу й натхнення.
Вчитель. - А чи знаєте ви, звідки пісня взялася на Україні? Ось послухайте легенду.
ЛЕГЕНДА
... Якось Господь Бог вирішив наділити своїх дітей талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці - любов до господарювання, німці - дисципліну і порядок, діти Польщі одержали здатність до торгівлі. Італійці дістали хист до музики... Обдарувавши усіх, підвівся Господь Бог зі свого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.
- Хто ти? Чого плачеш? - запитав Господь.
- Я - Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж, сини мої на чужині на роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.
- Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?
Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.
- Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це пісня.
Узяла дівчина Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.
Пісня наша, пісня - це душа народу.
Пісня українська, рідна, чарівна.
Гарна, мов зірниця,
Мелодійна, ніжна, серцю дорога.
Ведучий. Любов до рідного краю, мови починається з маминої колискової. В ній - материнська ласка і любов.
Колискова пісня "Мати доню колихала"
Ми веселі і завзяті діти України,
Дуже любимо співати пісню солов'їну.
Гей, хто любить наш козацький край,
З нами пісню дзвінко заспівай!
Козацька пісня "Будем козаками"
Ведучий. Багато знає і співає український народ календарно-обрядових пісень. Ось послухайте одну з них.
Пісня "Вийшли в поле косарі"
Бігла стежка в далеч і губилась,
А мені у безтурботні дні
Назавжди, навіки полюбились
Ніжні і замріяні пісні.
Пісні "Несе Галя воду", "Черевички"
Ведучий. Любить народ український співати, любить він і жартувати. То ж давайте і ми пожартуємо. Зупинка 7. "ЖАРТІВЛИВА"
Смішинки і жарти.
Ведучий. Розвеселили нас жарти, а під гарний настрій завжди хочеться співати. То ж заспіваймо пісень жартівливих.
Пісні "Дві кумасі", "Я лінива трохи зроду"
1. Друзі шановні,
Бабусі, матусі і тата,
Вдячні ми всім,
Хто прийшов на це свято!
2. Все, що в серці мали, вам подарували:
Світлі мрію й казку, нашу пісню й ласку,
Щебет України й звичаї Вкраїни...
3. Ми - українці - велика родина,
Мова і пісня - у нас солов'їна.
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для нас всіх - Україна!
Пісня "Молитва за Україну"
Вчитель. Шановні гості! Дорогі діти! Ось і закінчилось наше свято, але не закінчується зустріч з народним мистецтвом. Зростати громадянином своєї країни - це значить прагнути до знань, до мудрості, до корисної людям діяльності, дізнаватися про історію свого народу, берегти усе краще, що нам дісталося від дідів-прадідів, шанувати традиції українського народу.
Любіть свою Україну, її чарівну мову, дзвінкоголосу пісню, продовжуйте традиції й обряди нашого народу, зберігайте й поповнюйте творчу спадщину неньки-України.
Є хороший звичай, діти, в нас на Україні,
Гарно пригощати гостей наших милих.
Ведучий. Розміщайтесь всі у хаті страви наші куштувати.
З жита та пшениці - гарні паляниці,
Вареники з сиром, сметаною политі.
Автор
margaritafl
Документ
Категория
Поэзия
Просмотров
560
Размер файла
1 832 Кб
Теги
країна, мистецтва, свято, подорож, родинне
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа