close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

РОЛЬ ПІДРУЧНИКА ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК САМОСТІЙНОСТІ ШКОЛЯРІВ

код для вставкиСкачать
 Управління освіти, сім'ї, молоді та спорту Дубенської міської ради Методичний кабінет
РОЛЬ ПІДРУЧНИКА ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК САМОСТІЙНОСТІ ШКОЛЯРІВ
Виступ на міському МО вчителів початкових класів підготувала вчитель початкових класів Дубенського НВК "школа-гімназія" Козлюк Валентина Миколаївна 6 грудня 2013 року Одним з найдоступніших і перевірених практикою шляхів підвищення ефективності уроку, активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці є організація самостійної навчальної роботи. Вона займає особливе місце на сучасному уроці, тому що учень набуває знань тільки в процесі особистої самостійної навчальної діяльності. Передові педагоги завжди вважали, що на уроці учні повинні працювати по можливості самостійно, а вчитель - керувати їхньою самостійною роботою. Під самостійною навчальною роботою розуміють будь-яку, організовану вчителем, активну діяльність учнів, спрямовану на виконання визначеної дидактичної мети в спеціально відведений для цього час: пошук знань, їх осмислення, закріплення, формування та розвиток умінь і навичок, узагальнення та систематизацію знань. Як дидактичне явище, самостійна робота, з одного боку, є навчальне завдання, яке повинен виконати учень, з другого - форма вияву відповідної діяльності: пам'яті, мислення, творчого відображення, поглиблення та розширення сфери дії раніше отриманих знань. За рівнем самостійної пізнавальної діяльності учнів виділяють три типи самостійних робіт: частково-пошукова (евристична), репродуктивна(копіюючи) та дослідницька. Кожний з цих типів має свою дидактичну мету.
Зміст роботи, форма її виконання повинні викликати інтерес в учнів, бажання виконати роботу до кінця. Самостійна робота організовується так, щоб вона сприяла виробленню в учнів навичок та звичок до праці. За формою організації самостійні роботи можна поділити на індивідуальні, фронтальні та групові.
1. Робота з книжкою. Це робота з текстом та графічним матеріалом підручника: переказ основного змісту тексту; складання плану відповіді за прочитаним текстом; короткий конспект тексту; пошук відповіді на раніше поставлені до тексту завдання; аналіз, порівняння, узагальнення й систематизація матеріалу кількох параграфів. Робота з першоджерелами, довідниками, науково-популярною літературою, конспектування та реферування прочитаного.
2. Вправи: тренувальні, відтворюючі і за зразком, складання завдань та запитань і їх розв'язання, рецензування відповідей інших учнів, оцінка їх діяльності, вправи, спрямовані на вироблення практичних умінь та навичок.
3. Розв'язання різноманітних завдань та виконання практичних і
лабораторних робіт.
4. Різноманітні перевірочні самостійні роботи, контрольні роботи, диктанти, твори.
5. Підготовка доповідей та рефератів.
6. Виконання індивідуальних та групових завдань.
7. Домашні лабораторні досліди та спостереження.
8. Технічне моделювання та конструювання.
Самостійна робота учнів з підручником - один з найважливіших методів набуття систематичних, міцних і ґрунтовних знань. Вона більше, ніж будь-які інші методи, залежить від вікових особливостей дітей та рівня їхнього розвитку.
Так, у 1 класі, коли в учнів ще не сформована навичка читання, на уроках корисно використовувати книжки - малюнки, книжки з бібліотечки для дошкільників; учні розглядають їх, читають окремі слова і речення, надруковані великим шрифтом, а вчитель використовує матеріал цих книжок для розповіді. Використання цих посібників поряд з "Букварем" у 1 класі і пізніше з "Читанкою" у 2 класі підвищує в учнів інтерес до книжки і до процесу навчання читання. Надалі вчитель використовує відповідні до віку книжки, які учні читають на уроці, а також в позаурочний час.
Вже з 1 класу варто періодично на уроках читання знайомити учнів з правилами користування книжкою та журналом (як їх брати в руки, орієнтуватися в змісті, знаходити сторінку, звергати увагу на прізвище автора, назву твору, ілюстрації, обкладинку) і надалі закріплювати ці навички.
У початкових класах учні опановують техніку читання, вчаться відрізняти головне від другорядного, поділяють прочитане в підручнику на складові частини, придумують заголовки до цих частин. Поступово прийоми роботи з друкованим текстом ускладнюються й урізноманітнюються: вибіркове читання і переказ, виписування, добір фактичного матеріалу за питанням, складання плану, конспекту, виписування тез, усний або письмовий виклад своїх зауважень щодо прочитаного, написання рецензій, анотацій, біографічних заміток, упорядкування термінологічних, статистичних, хронологічних, довідкових таблиць, схем, діаграм, підготовка повідомлень і доповідей учнів тощо. Поступово в учнів виробляється звичка працювати з додатковою літературою (словниками, енциклопедіями, каталогами, газетами, журналами, технічною літературою, технічною документацією, інструкційними картами та ін.).
Ця робота полягає в самостійному опрацюванні учнями друкованого тексту, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні. Робота над підручником передбачає дотримання певних рекомендацій і вимог. При вивченні нового матеріалу:
● попереднє ознайомлення з темою уроку для відновлення в пам´яті раніше засвоєних знань, на які буде спиратись вивчення нового матеріалу, або ознайомлення з питаннями, які будуть вивчатися на уроці;
● самостійне вивчення окремих питань програми;
● виконання завдань учителя: складання простих і розгорнутих планів, відбір і виписування прикладів, цитат, складання порівняльних характеристик певних явищ, процесів;
● читання художньої та науково-популярної літератури, документів тощо;
● підготовка повідомлень, рефератів, доповідей з окремих питань теми.
Під час закріплення матеріалу:
● читання і складання простих або розгорнутих планів (логічно послідовних заголовків з окремих параграфів чи розділів підручника);
● читання підручника і підготовка відповідей за планом викладання нового матеріалу вчителем;
● підготовка відповідей і розгорнутих виступів за спеціальним завданням учителя;
● виконання практичних завдань і вправ за підручником та навчальним посібником.
Під час узагальнюючого повторення:
● повторення важливих частин і розділів підручника;
● конспектування узагальнюючих розділів підручника
● підготовка відповідей за основними питаннями вивченого матеріалу;
● складання порівняльних характеристик, схем, таблиць;
● підготовка доповідей, рефератів.
Самостійна робота з підручником на етапі ознайомлення з новим матеріалом рідко практикується у початковій школі, особливо на перших порах навчання. Мотивується це тим, що у молодших школярів ще не сформовані навички самостійного учіння. Тому на даному етапі, майстерність вчителя саме і полягає в тому, щоб правильно визначити, що із нового матеріалу пояснити учням, а що запропонувати на самостійне опрацювання. Знаючи рівень розвитку свого класу, такі розрахунки можна зробити досить точно. Доречною у зазначеному аспекті є установка на сприймання тексту (Прочитайте і подумайте, чому..., Прочитайте і дайте відповідь..., Прочитайте і порівняйте... та ін.); проведення підготовчої бесіди; аналіз ілюстративного матеріалу підручника тощо.
Самостійне опрацювання нового матеріалу підручника є важливим засобом підвищення якості навчально-виховного процесу. Для цього вчитель насамперед повинен уміло підготувати учнів до самостійного вивчення матеріалу, ввівши їх в коло уявлень і понять, які діти мають засвоїти; зацікавити роботою; визначити конкретні завдання, які школярі повинні самостійно розв'язати в процесі вивчення нового; вказати на прийоми осмислення і запам'ятовування навчального матеріалу.
З метою закріплення вивченого матеріалу доцільно використовувати такі прийоми роботи з підручником: читання тексту по абзацах з наступним аналізом прочитаного; читання тексту з наступною підготовкою відповідей на вміщені після нього запитання; читання тексту підручника з метою підготовки до складання плану. Слід зазначити, що вся ця робота зазвичай проводиться під безпосереднім керівництвом учителя. На етапі систематизації та узагальнення навчальногго матеріалу необхідно залучати учнів працювати з підручником поступово, послідовно ускладнюючи запитання і завдання. Спочатку ці запитання, як правило, передбачають висвітлення фактів, подій тощо; визначення їх причин і наслідків; порівняння з подібними фактами, які мали місце в іншій ситуації або вивчалися раніше.
На цьому етапі вчителі в основному використовують бесіду та усне опитування. Однак, робота з навчальною книгою дає кращі результати за умови, якщо прийоми роботи з підручником і методи керівництва самостійною діяльністю учнів урізноманітнювати .
Таким чином, робота з підручником - це метод навчання, який передбачає роботу з кожним зі структурних компонентів навчальної книги, що може організовуватися на різних етапах уроку як під керівництвом вчителя , так і у формі самостійної діяльності учнів, унаслідок якого молодші школярі засвоюють навчальний матеріал та оволодівають умінням працювати з підручником. Робота з книгою - справа достатньо складна. І для учням необхідні відповідні знання, вміння і навики. У своїй учбовій роботі дітям доводиться постійно і багато працювати з різноманітною за призначенням літературою. Це - словники, довідники, енциклопедії, програмні навчальні книги, таблиці, схеми, географічні атласи, різні посібники з учбових дисциплін, літературні художні твори і так далі. Навики і вміння, природно, повинні відповідати специфіці роботи з конкретним джерелом (словник, атлас, підручник).
Вчитель вчить учнів технології роботи з книгою. У технологію можуть бути включені наступні етапи, розтягнуті в часі по роках навчання і обумовлені особливостями організації навчання. До них можна віднести:
● початкове навчання (оволодіння технікою читання, вчення осмисленого читання: вдумливо вникати в сенс прочитаного - як окремих фраз, так і всього змісту);
● формування мотивів і інтересу до книжкової інформації і навчальних занять;
● формування навиків свідомого, зосередженого читання;
● формування навиків відтворення прочитаного змісту, його осмислення; у зв'язку з виниклою необхідністю вміння виділяти і усвідомлювати варіанти логічних тлумачень змісту;
● формування вмінь вловлювати, наприклад, філософський, етичний, естетичний, математичний, науковий і інші задуми і ідеї прочитаного;
● вміння формувати своє відношення до прочитаного;
● вміння виділити головне, істотне в змісті, що вивчається, працювати з текстом в аналітико-синтетичному режимі, розчленовувати матеріал на логічно закінчені частини, узагальнювати вивчене, порівнювати з аналогічним, формулювати висновки по змісту, що вивчається, ставити питання і знаходити різні варіанти відповідей;
● вміння складати план пройденого, конспектувати головні думки, будувати логічно-структурні схеми, виконувати анотування, здійснювати реферування і складання довідки і т.д.;
● вміння виявляти суть питання і проблеми, що підлягає вивченню, визначати глибину і напрям вивчення;
● вміння збирати матеріал з питання, що вивчається, зіставляти з наявним; Робота з книгою не повинна розглядатися як чисто самостійний метод, а може забезпечувати високі результати навчання, розвитку і виховання тільки у поєднанні з іншими методами.
Дійсно, книга - це найкращий співбесідник, вчитель того, хто бажає і вміє її читати. Уміння працювати з книгою, культура читання, прагнення до неї тісно пов'язані з розвитком людини, її навчання. Тому потрібно дотримуватися певних умов організації роботи з підручником на уроці.
1. Роботу з підручником необхідно ретельно планувати, вважаючи її одним з видів самостійної діяльності школярів.
2. Діями учнів потрібно чітко керувати: що читати, з якою метою, на які питання відповідати, які вправи виконувати після прочитання параграфа і т.п.
3. Робота з підручником не повинна займати весь час уроку. Вона розумно поєднується з іншими видами навчальної роботи.
4. Недоцільно заучувати напам'ять прочитане. Важливо виділити головну ідею кожного абзацу або скласти план прочитаного.
5. Широко використовувати графічний матеріал підручника для самостійної роботи: аналіз малюнка, розповідь за картинкам; читання та аналіз графіків.
6. Необхідно цілеспрямовано працювати з тими запитаннями, які є в підручниках в кінці параграфа.
7. Роботу з підручником потрібно використовувати на всіх етапах уроку. При комплексному використанні вона створює певну систему.
8. Вчитель може скласти систему запитань, на які в тексті підручника потрібно знайти відповідь. Можна запропонувати учням переказати своїми словами основну думку прочитаного абзацу, доведення, розділити текст на частини, виділити в них опорні пункти, які є стрижнем абзацу чи тексту.
9. Складання різних планів тексту: простих, розгорнутих, усних, письмових, які складаються у вигляді запитань, цитат, тез.
10. Узагальнення та систематизація знань.
11. Робота з першоджерелами; позакласне читання.
Самостійна робота з книгою є засобом оволодіння учнями глибокими знаннями, формування у них активності й самостійності, розвитку розумових здібностей. Тому педагоги покликані прищепити учням уміння самостійно здобувати й застосовувати знання, ефективно працювати. Від цього великою мірою залежить результативність навчально-виховного процесу, головна мета якого полягає у формуванні всебічно розвиненої особи, готової до активної трудової діяльності.
Автор
margaritafl
Документ
Категория
Школьные материалы
Просмотров
435
Размер файла
66 Кб
Теги
доповідь
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа